автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.02
диссертация на тему: Функциональное взаимодействие пiдрядних означальних речень i вiдокремлених атрибуттивных зворотiв в украинском языке

Полный текст автореферата диссертации по теме "Функциональное взаимодействие пiдрядних означальних речень i вiдокремлених атрибуттивных зворотiв в украинском языке"

О ин

КЮВСЫСИЙ ДЕШВНИЙ ШАГОПЧНИЙ 1НСТШУТ 1мен1 М.П.ДРАПМАНШ

На правах рукопису СЛОБОДИНСЬКА Тамара Степан!вна

ФУНКЦ1ЖАЛЫ1А ВЗАСМ0Д1Я ШДРЯДНИХ ОЗНАЧАЛЬНИХ РЕЧЕНЬ I В1Д0КРЕШ1ЕНИХ АТРИБУТИВКИХ ЗВОРОТ1В В УКРА1ЕСБК1Й М0В1

IO.OS.OS - укра?ноька мова

АВТОРЕФЕРАТ диоертацй' на ядобуття наукового ступени кандидата ф1лолог1чних наук

Ки1'в - 1993

ТЪбота виконана на кафедр} укра!нсько? нови Кигвського державного педагог!чного 1нст*туту 1мен1 М.П.,Прагоманова.

Наукевий кер!вн*к - доктор ф!лолог1тгаих паук,

професор А. П. Гртщенко 0ф1ц1йи1 опоненти - доктор ф1лолог1чних наук,

професор Л.О.Кадомцева - кандидат ф!лолог!чн*х наук Г.П.Арполенко

' Пров!диа оргаи!зац1я - Шжинський педагог!чний !нститут 1ме-

н! М.В.Логоля

Захает в!дбудеться 1993 р. 0 '^-'год. на *

зяс!дяии1 спец}ал13овано? ради К ИЗ. 01.03 в Кигвському державному педагог!чному } нет чтут! 1мен! М.П.Драгоманова /252030, м.К^?в - 30,вул.Пирогова,9/.

3 дисертац!ею можна ознакомиться в б}бл{отец! Кигвського державного педагог!чного 1нституту 1мен1 М.П. Лрагоманова.

Автореферат роэ!сланий " '/ $ ('[■/[. ¡Иь.С 1993р.

Учений секретар спец!ал!зовяно1 ради

Г.П.ВИПНЕВСЬКА

Реферована дисертац!я присвячена доотпдженню функгиовально! взаемсдо1 шдряднгас означальних речень ! в1докремлених д1еприкметникових, ац"ективних 1 субстантивних з£орот1В.

Актудлыдсть досд1Лження. Досл1ддення функц!онально-се-мантичшн взаемоди I взаемоперетЕорення синтаксичних конст-рукц1К заслуговуе на увагу з теоретичного 1 практичного погля-ду. Воно передбачае з"ясування глибиннох сут1 в1дпов1дшх оди-ниць як взаемопов"язаних у процесах мовяеннево? кощн1кац,П. Зам1сть статичного, занадто узагальненого й ¡зольованого тлума-чення л1нгв1Стично1 природи 1 функц!онального навантаження синтаксичних конструкц!й на перший план виступають динам{чн1 пронеси,- визначальн! для реал1зац! 1' синтаксичко! системи в мовлен-н1. Вавчення мови як системи неможливе без реал1зацП двопланово го принципу П анал1эу: "В1Д форми до семантики" 1 "в1д семантики до форми". Необх1Дн1сть адекватного вивчення семантичноУ 1 синтаксичн01 структур П1дкреслюеться багатьма мовознавцями /В.В.Виноградов, О.С.Мельничук, В.Г.Адмон!, Н.Ю.Шведова, Н.Д.Арутюнова, В.В.Богданов/, оск1лыси "семантика мовн 1 в той аспект, шо вимагае не лише эвернення до мовно? форми, але Я до об"ектиЕНого св!ту, який висту пае складником п1знавального мис-лення" /Принципы и методы семантических исследований 1976, 8/.

Анал1з взаемоди Шдрядних означальних речень та {нших засоб1В вираження атрибутивних в^ошень, шо мають статус спе-ц1ал1зоЕаних синтаксичних коне тру кш С, мае важливе значения для з"ясування природи функц1онально-семантичного поля, основу якого становить певна семантична категор!я з властивим 1й зна-ченневим 1нвар1антом, шо об"еднуе неоднор!дн! мовн1 засоби, до-терм!нуючи Кх взаемод1ю. На необх1дшсть анал!зу сп1вв4ико-шень м!ж рхзнимл сиктаксичними конструкц!ями вказукть Н.Ю.Ь'ре-

дова, обгрунтовуичи концепц!ю ре1улярних реал!зац!й структурно! схема речения, Г.О.Золотова /поняття поля речения/, а та-кох автори "Русской грамматики" /Прага, 1979/, як! розгляда-ють питания модиф!кацН 1 трансфориац1I речень.

Комплекс засоб!в вираження атрибутивних в!дношень ноже квал!ф!куватися як функц!ощльно-семантичне поле атрибутивв»-ст!. Засоби вираження атрибутивних в!дношень досл!цжувались ба-гатьма мовозкавцяии. Загальнокатегор1альне значения црикметнж-ка, його функцП у структур! словосполучення 1 речення досл1ц-кували А.П.Гришекко, МЛ.Степаненко. Структурно-зм!стовим характеристикам означальник словосполучень присвячен! пращ В.В.Моренець, В.В.Яв!р, Р.С.Багги, В.М.ПЫна. Питання конструктивно'! 1 коцун!кативно! рол! обов"язкового 1 факультативного означения розглядала Г.Г.Пол1шук. Предикативн1 означения з дво-б!чними зв"язками ! в!дношеннями в реченш були предметом анализу в досл!вдениях Л.Д.Чесноково'1, принципи шдхленкя атрибутивних в1дношень - Л.Н.К!рово1, Т.1.Чирко. 3 погляду парадиг-матичних зв"язк!в означения як синтаксичиу категор1ю досуйджу-вав В.I.Мурашов. Питаниям значенневого синкретизму у сфер! .атрибутивних в!дношень присвячен! науков! розв!дки В.В.Бабай-цево!, У.В.Кубсько!, С.В.Степаник, В.К.Кур"яново1, В.М.НШт!-на, В.О.Ващука, В.В.Моренець, М.М.Богдана, В.П.Козакова. Син-таксичну синон1м1ю коистругацй з атрибутивним значениям роз-глядали Г.О.Золотова, Н.Г.Ковия!на, 1.Я.Мельиичайко, В.М.Бр!-цин. На матер!ал! украХнськох мови зони атрибутивноет! .в структур! простого речення проанал!зував Я.М.Чопик. Однак функц!о-нальна взаемод!я таких засоб!в вираження атрибутивних вровень, як п1д'рядн1 означальш речення ! в!докремлен1 атрибутив-гп г»Ророти, доп'[ н? бул>; продмртпм огкпIрльно.го доолп'крмнт.

З'Ъсувашя функц1онально-семантично'1 взаемоди рхзнопланових синтаксичних конструкц1й якраз I дае об"ективне уядлення про IX коыушкативш можливости

Об"ектом досл1Ижв1щя в дисертацП е нап!впредикативн! I цредикативн1 конструкцП, як1 виракають атрибутивн! в1дношення.

Предметом доол11шення е використанкя пщрядних означаль-них речень 1 в!докремлених атрибутивних зворот1в у 1'х функц1о-' нальн!й взаемодП.

Метд роботу полягае у систематичному анализI семантики 1 структури конструкций, як1 спецгал!зуються на вираженш атрибу-тившпс вшюшень, а також у з"ясуваши умов, за яких можливе перетворення п1дрядних означальних речень /предикативних конст-рукц1й/ у в!докремлен1 атрибутивнI звороти /нап1впрецикативнг конструкцг?/ 1 навпа!ки - перетворення в!докремлеких атрибутив-них комплекс!в у п1дрядН1 означалыи речення. Для реат^зацН поставлено'; мети необх!дно розв"язати так1 завдання:

I/ з"ясувати систем^ ознаки функцюнально-семантичного

поля;

2/ охарактеризувати засоби вираження атрибутивних в!лно-шень в укра'1'нськ1й мов!;

3/ визначити принципа взаемодП 1 взаемоперетворень п(л-рядних означальних речень 1 в{докремлених атрибутивних зворот1и;

4/ виявити спецп^ку конструкц!й - семантико-синтаксич-них вар1ант!в, утворюваних на основ: виофеиленюс зпорот1в я пасивнкми д!еприкметпиками;

5/ охарактеризувати функц1ональн{ рЫгопиди в!докремл9-них ад"сктивних I субстантивних зворот1в та 1х взаемод1ю з п{д-рядними означальними речениями.

Методи досл!цженця. Виб1р метод1в досл!цження зумовлевйй метою роботи, И заеданиями 1 фактичним матер!алом. Як оонов-ний у дисертацН шкористовуеться метод лп1гв!стичного експе-рименту, який полягае у трансформациях перетвореняях з метою сеиантико-синтаксично? 1деытиф!кац!I пор1внюваыих конотрукц1й. Важливу роль в!д!грали такох описовий, статистичний 1 дистрибу-тивний метода, а такох безпосерецне спостереження над особливо-стями фугшИонування в!докрешшних атрибутивних зворот!в 1 п^-рядних озкачальних речень.

Наукова новизна дисертацИ полягае насамперед у тому, до вперше на матер1ал1 укра1нськоТ мови эд1йснено л!нгв!стичний анал!з функц!онально'1 взаемодН шдрядних означальних речень 1 в!докремпених атрибутивних зворот!в. При цьоцу залучено широкий фактичний матер1ал, у процес! анал1зу якого викориотовувалась модель функц1онально-семантичного поля. Визначено склад ргзнор1в-невих мовних одиниць, шо виражають атрибутивн! в!дношення у структур! простого, простого ускладненого ! складного речень.

Теоретичне та практичне значения дисертапИ. Одержан! результата можуть бути використаш у вуз!вському ! шк!льному викладанн! курс1в синтаксису сучасноТ укра!нсько1 мови, вступу до мовоэвавства ! загального мовознавства, у спецкурсах ! спец-сем! нарах з синтаксису простого ! складного речення, у вивченн! проблем синон!мП ! вар!ативност!, розробц! питань культури моалоння, у створенн! л1нгв!стичнях ! методичних пос!бник!в дня студёнт!в ф!лолог!чних факультет!в та вчител!в укра1нсько1 мови.

Мдтер!ад - складноп!дрядн1 речення з п!дряд-

ними означальними 1 прост! речення, ускладнен! синтаксичними

конструкц!ями-зворотами з атрибутивною функц!ею. Матер!ал отлучений методом суц!льно! виб!рки з твор!в М.Коцюбинсьного, Па-наса Мирного, 1.Нечуя-Левицысого, С.Васильченка, О.Довженка, Ю.Яновоького, М.Хвильового, Олеся Гончара, е.Гуцала, Ю.Щербака, Вал.Шевчука, а також "1стор!я Укра?ни-Руси" М.Грушевоького.

Ат?обап!я роботц. Дисертацгя обговорювалась на зас1дан-Н1 кафецри укра'П1Сько1 мови КиТвоького державного педагог!чного !нституту !мен! М.П.Драгоманова. Результати досл!дження пов1-домлялиоь на п!дсумкових наукових конференц1ях викладач!в Ки'/в-ського /1990-1993 рр./ I В!нницького /1991-1992 рр./ педагог!ч-них !нститут1В. Основн! положения 1 окрем! висновки досл!джен-ня викладен! в чотирьох публ!кац!ях автора.

Ва. загтот, дивгетазз .так 1. .<х?от.вн1 подоаанм:

1. У траноформац!йн! в!дношення з в!докремяеними д!еприк-метниковими звороташ вступають вид!льн! /рестриктивн!/ п!дряд-н! означальн! речения.

2. В!докреилена конвтрукц!я з пасивним д!еприкыетником сп!вв!дноситься не з одним, а з кIлькома п!дрядними оэначальными речениями, в!дм1нними за семантико-синтаксичниш ознаками.

3. У процвс! перетворення п!дрядних означальних речень у в!докремлен1 ад"ективн1 звороти в!дбуваеться нейтрач!зац1я часового плану в ад'ект явному зворот!.

4. Перетворенню у п1дрядн! означальн1 речения п! дляга-ють в!докрешген1 прикладки, шо сп!вв!дносяться за значениям з присудком.

5. Взаемод!я п!дрядних означальних речень ! в!докреклепих атрибутивних зворот1в грунтуеться на семантичному ! граматичпо-му принципах.

Структура I об"ем дисертац!?. Дисертац!я скяапасться з

вступу, трьох глав, висновк1в, б1бл!ограф!!, списку використа-них для анализу да ере л, списку умов них скорочень джерел та до-датк!в.

У встуц! обгрунтовуеться актуальн!сть теми досл1лхення, визначаються предмет х об"ект досл1дкення, наукова новизна робота, Н теоретнчне значения 1 практично застосування, мета 1 завдакня досл!дження, характеризуеться фактичний матерIал, метода досл!дження, формулюються основн! положения, шо виносяться на захист.

У цершЩ гдав! "Л!нгв!стична !нтерпретац!я функц!онаяьно-семантичного поля" висв!тлюються поняття функц!онально-семан- -тичного поля, з"ясовуються його системн! ознаки, характеризуемся ФСП атрибутивное^ в укра'1'нськ1й мов!.

Зункц!онально-сенантячне поле являе собою систему р!знот р!вневих мовних засоб1в, об'еднаних на основ! сп1льност! 1 вза-емод!I 1х оемантичних функц!й. ФСП - двостороння /зм!стово-формальна/ едн!сть, шо об'еднуе в!дпов!дн! конкретн! мовн! засо-бн з ус!ма особливостями !х форма I зм!сту. Разом з тим в основ! кожного ФСП лежить певна семантична категор!я, шо являе собою той !нвар!ант, який об"едцуе р1знопланов1 мовн! засоби 1 зумовлюе 1х взаемод!ю. План зм1сту ФСП являе собою багатор!вне-ву систему мовно/ оемантично! субкатегор1зацН. ФСП як систем! властива ознака ц!л!сност!. Бона характеризус зм!ст поля, шо базу еться на певн!й оемантичн!й категорН. Що ж до засоб!в формального виражвння, то вони не становлять цШсно! сукудяост!, оск!льки належать до р!зних мовних р!вн1в ! за своею структурою е р!знор1дними. ФСП також властив! ! снльн! систем^ озва-ки. 1деться перш за все про функц!ональну повноту поля. ФСП охоплюе всю сферу функц!й, шо базуються на певн!й семантична

кяп ropi У. ííHcr/ина «ялым очна и;. оиит^игл 'MI - в{дсуттсть <M)M«."K«*i!h подо x-'ipíiití-i;j,v i типу фо|1мнчъних наооб1в, охоплюваннх голто {(ормальна необмакнни-.г,». Соияятичн ■ категор!я, яка пил,т. в "01i0bt япш0в1н!ю1 ицноот!. wo«n вир^мтиоя будь-яки-ми м(..г<ниик уаообами - морфолоИчнида, синтнксичними, словотвор-чими, 1гяк.:ичними - i будь-якими г( нгмчлньлнями. Функц1ональна i ío риал „на поннотм поля вияпг^.т^ч- н тому, ию 1СП вклгаае не Tt-чьки 1р.')матячн1 олинши , илн^-и > кнтчтрм як вих1дш систему, ал« ¡i елементи серндовиша. »ni ii;uic.í..jгь но tísí ж семантич-i'C'í катосор! ü.

i ¡ к-г-'ма засоб!в вираленнл >п риоутитцтх в1днотень в укра'/ь CbKiíí м"ы teiv'iл r<31куеться як ФОН атрибутивности ФСП атрибутив-hoctí v '-тиуетур! простого речении може бути представлене такими комц,>нм1тайи - засобакк вкражеяня: I/ приталит пиками /як!с-ниии i минмяжми/; 2/ д1еприкметнкками /активниш i пасивними/ Я/ ¡мниниками в pí3hkx BÍawiKKor¡ix фонтах; \/ прийменниково-1м0нни1«онч1.т сполуками; 5/ займоиниками; 6/ 1нф1'н1тивом; 7/ чис-л!вниками; й/ в1докреилекими оди»тчними цiеприкметниками, прикладками; 9/ в1докрсмпе«ими атрибутинпимн зворотами /д1чприкмет-никовиш, ад"ективними, субстантипними/. У структур! складного речения компонентой ФСП атрибутитиоот! вистунае п>дря?>№ езна-чальне речения. Семантика означальних вШютень тн-яэуе на те, шо п1дрчлна озшгшльна частица завжди зал ежить pin сиктчгеично-го 1мегника, i, незалежно в!д срого зняч»н"л, як конус <JynK'ii»> означачьното елемента, або синтакоичноп-. ;>д"рктиГ'Л. Гак им чином, у цьоцу рипадку (¡ункнги ап"ектпря гикоцу? нч слоро чи оло-всг;получ<;'Ч''П, а речения.

Kwni'H"HTH w:í! a íy)mu».'ww?.>:(.iv. поглчяу можуть wyrAT»

В CHI 'J|:ÍMÍ М-I *,{ 5!Ч-даННЯ. 1:; »":>/■■'' ÍC!» 1'Г|.И'<у. ИгЬС/'Т г nl>p?i»'i

оэначалып речения t Bioojnvwreiri атрибутяи'п з пороги очнтчк-сичниш синонгмами, ибо функ^штыю-семантичьивд; • -кг * .•.■монта-ми. Одним ir> kpvirept ohiitoki;ii4boi синошмП e зкутнЬмч, oiitio-HiMiB до взапмопяр^хоиу, вааемг»аам|а1е.ння за «ириятли^их умой,

ф

нбо, !шими е.чиннг.-.и, фукки(иналкма изчемол1я. Tp-:iHO(j opwrmjf:f?i в!дношення Mi* такими ф^н-кикимщ.но-семаитичнти шичмлннтями, як п!дрядн! означал ьж p»"'»nnv i niаокромяен I атрибутный яно-роти, можлив! й тому, то HlHuKi'^MJp^tu зюрити MtcTHti. додаткову предикац!п /ix щс нпкинакп-ь напплрецикатинними членами речения/. Нап1впрецикатиин1 ч.е-ги imчмння зпебышного розгортаються в предикатив«! конструкггм, « ¡имрягш! означачып речения трано-формуються ь зиороти. Оп ии к нжн влрешткативн! значения в1докрем-лених д1вприжметникових, ац"ективких та оубстактивних зворот!в не с ¡дентичиими.

У друг!Й глав! "Зункшонально-семантична екв!валентн!сть п!дрядних означальних речень i в!докремлених д!еприкметникових зворот!в "розглядаеться сп!вв!дношення п!дрядних означальних конструкц!й ! в!докремлених д!еприкметникових зворот!в. Будь-яке просте речения, ускладнене цtсприкметниковим зворотом, мож-на трансформувати в складноп!дрядне речення, однак не во! п!д-ряцн! оэначальн1 речення вступають у трансформации! в Ношения з в!докремленими д!еприкметниковими эворотами.Перетворенню у в!докре»иен! д!епрккметников! звороти п!длягають п!дрядн! . означальн! речення, то виражагть озкаку, на основ! яко!" названий iMeHHKKOM предмет шд!ляеться як одиннчнкй, як представши класу предмет!в, об"едванкх названою в шдрядному реченн! озна-кою, чи як предмет, вид!люваний на основ! вираженоУ ознакж з-по-м!ж !нших предмет!в /вид!льнв, або реотриктжвка характеристика/:

...буквар, то тоб! вгтлатпг у школ! ...буквар, ШШОНлШ.

у гъ'од!. За-.пт дхеслова-нредиката д! спршслотникои зуыовлюеться тпл, ко цс и сслово же цехггральний компонент рачання дотрапляе в сиптакспчиу позиию ад"ектива. Одна з о6ов"язкоедх умов пере-т:;срс::ь ¡11 дрядлсс означалышх конструкц!к у вхдокре^иен! ■

л;):емстше;оз1 зв'ороти - слЬшпстъ суб"скта чи об"екта для присушив головлого 1 ¡пдрядного речень. Проте специ^Ь<а ц1вщжодет-

в укра11юьк1л нов: як особливых шкчастнжшоБНИХ форм ззуаус рашс! в!льного переходу п!дрядшх означальних речень у в1г.окро:.и:ол1 д1зпрл:сшзтнш;с1Л зиоротя. Щдрядн! езкачальк! ре-чопгл ко пижгають замШ с^взШгоснимя ецракиетнкховиш з;:оро?а:,а, якио: I/ вгд д1еслош-предиката ш утзораеться в!д-::ов11::г. кцо-часоза »орла д1епршшетнкка /глаатъея на уваз! на-е'^ллерез ак?лвл1 хиепрлюлетхшкл тепер^'шего 1 ¡лылулого часу, .т:;1 об:.:с.;;спо (¡унк^онункь в сучаснп-: укра';£псис1*; Л1тературн1й .•.•оп'У; 2/ сполучке слово у шдрлдпоглу реченк! впрааопе вс!:ла-глпшикобш:: формами, кр1:л форм II. 1 Зн. в1дм!шс1в; 3/ д1есло-бо рлгетупае у форм! шйбутнього часу; 4/ прясудок пропушшшй; 5/ порядке означалыю рочення за структурою е односкладнш бсззсобоимгл.

Тракс£ор?лування п1дрядшх означальних речень у в!докрем-хегЛ д! епрксметкшсов! зворота заведи пов"язане з граматичними особливостяш шел: в!д перех1дних хйесл1В утворкаоться пасивн! д: епркиметоьсх, а також шжуть утворюватися активн! .д1вдршшат-1пгки топершнъого часу; вш неиорех1дшк д!ссл1в глоалив! т!ль-:::: формп актлшых д1сприкметншаз тепершнього 1 шдулого часу. Пглпому, яксо в шдрядн!л означ&чыШ! частши присудок - непе-рсх!д::а д!еслозо, -^дяте у Фо±ш тепер!шнього чаоу, то така кон-струетхя трансфорыуеться в д! епршшетшдсовий зворот з активним

я!епржлет киком у ооргл тепершхього часу: ...pi4ica, котра то..; зовс1м пересихае, ... *—» ...рхчка, л!том зовс!м пеовстт-ШШ? епрщшетникова Форма можлива, проте в ыезвичною у В1Д01'.рз:.шек1й яозицП/. Конзтрукц!я з особовш д!боловом у (bop-Mi лидулого часу трансфориуеться у конструкты s активяим д!б-прикметником мшу лого часу /акгивн! д1ецрикшгшш дкаулого часу у творишься в1д неперех!днлх д!есл!в цоконаного вицу/: ...дI-Ш1, як;! звпкли до води та до риби зглалку. <■—,..д!ди, звгтк-

до еопд та по рибн амалщу. Якшо к у п1дрядноыу означал ыюсду po4siiKi iipiicyaoK вираиешш переххдшы Д1 есловоы у форих шцу-лох'о часу, то така конструкц1я перетворюеться в Д1 спртсметшко-зворот з пасивнш д1еприкметником: . ..дитшу, ко /тс?/ чо-Л0В1Ц.В .CTKy,;gg5L.3SaiffiQa. —» ...днищу, зшПпбпУ чологЛкоц

ц, ауируцз!.

У перегворенш вхдокреьиеких д!впршшвтлшюгл:: зворо^в у ;ицонян1 озкачальих речеши реал!зуюгься Tai<i трапсфорг.н: I/ дхсиршшеткжошл зворот з активным дхеприкметшгсом теперхш-нього часу трапс&ормубться в д1дрядие озпачальне речеши з д!е-cjiOBo..i-iipeдикато.м у tiopui Tonepimiiboro часу: .,,чолов!к, розу-

сгсшру. -— ...чолов!к, то /ши/ vomits Я/ кокструкц1я з активном д!епржшетником жнулого часу транс-оор:лустьоя в конструктив з особовим д!есловом у форм! гящуло-го часу /при цьому обов"язково враховуються категорх! роду 1 чпсла означуваного шешшка/: ...ycitix, застиглий на обдичч^ <— jCMix, шо /яки;!/ ааотду на облегчу!: ...крогшва, обвзд-

циа.гаокшад. — ...крошша, цо./ада/ обваанЬда шоМиш почуття, так дапташ спа-шта, —* ...почуття, ща /щ/ Х^.аадтю, ДДЗЛахШО» горба i скал!, й<3ррш',д1идн0кш ii. беоестяитг.щ кгшащ. «г-> горбя i скел!, шо /як!/ дбросли л!ши-

- 13 -

ЮД1ГЯ1 й берсстя^-д иглаэд.

1!езвкчн1сть багатьох активних д!вприкметник!в у в!докрем- ^ лснШ позтП призБодигь до того, шо у б1льшост! внпадк1в нада-еться перевага П1дрядшдл означальшыл речениям.

В1докре;.иена конструкщя з пасивким д!еприкметншсш сп!&-в1плоена но з одн!ею, а з к!лько:ла трансформами - шцрядними означалышли речениями, як! в!др!зняються одна в!д одного ое-маптяко-сиптакспчними особливостямп; ...г!ллячка, зачеплена рукой ... Пллячка, пт <?уда зачеплена рукой; ... ги-

лячка, ЩУ булр зачеплено руцою; ...г!ллячка, Щ -ЗЗЧеплеНй рукоуи Така к!лыасть трансформ пояснюеться тш, шо: I/ д!б-прлкмотшк ;.те вживатися з нульовою або з д1всл1вною зв"язкою; . 2/ д!спршслетш1к ыоже трансформуватися у проотий д1есл1вний .. прлсудок; 3/ в украКнськ!й мов! поряд з пасивнши д1еприкметни-

ка.лл $ункц!оиують незм!нн! предикативн! Форш на -но /-ено/, ^ -то, ся1вз1дносн1 з пасивнши д!бпршшетниками. Шдрядне озна-ча;ыю речеши, в яко;.;у функц1ю 1менно1 частши складеного пря-сунка влкокуе пасигиш д!епрпкмет1:кк /...гЬихячха, яка була зачеплена рукою/, називае ознаку предмета, яка виникаешасл!док дП ш нього 1ншого предмета; причому, такий присудок в украГл-сьх!й .глоз! :.юкс вгхиватися з нульовою або д1бсл1влою зв"язкою. Колструкц1я - одноокладне безособове речення з предикативною формою на -но /-ено/,-то /...г!ллячка, щгу здчегугено /було затеплено/ пукок?/ назквае ознаку субстанц11, яка сприймаеться ьлоя самодостатньо, майхе безв!дносно до суб"екта. Шдрядн! озлачалый речення з предикативною формою на -но/-ено/, -то функщонують як сикон!м!чн1 до тих, в яких вживаеться пасивний д!еприкглетник, 1 становлять одну з найпопщрен1ших структур укра-1кського синтаксису. Проте в!докрешений д1еприкметниковий зво-

- 14 -

рот не моке бути перетворений в пЦряшю означальне речения з 1-:ормою на -ио/-с1:о/, -то, якшо вхдобраауват у ньо.-ду сотуац!я /ста: речей/ вшишчае ыояншву наявн!сть нос!я активно! д1Х, опря-швапо! на в!япов1дш1й об"ект: Його обличчя, густо залите соняч-зд.г св!т.цо?.;. стало раитом доросле, ба яав!ть старече /В.Шевчук/;

. Дрплае дорога, небом укрита /0.Гончар/; Була це висока, худа ¡•инка з довгшли руками, во!яними ластовинням /Б.Кгаало/«

Оскос кладки конструкциям украУнськоХ мови не властива казва дхяча в орудному В1дм!нку при головному член!, виражено-цу формами на -но/-ено/, -то. Що ж до орудного знаряддл /1штру-мецталя/ або засобу, способу дН,~ то в!н моке вживатисл.

Пасивний дхепршшетник.в украУнськ1й ;.юв! !нод! .мо.т.е сп!в-вглкослтмсь також !з зворотним д! бедовом на -оя/-сь/: .,.г!л-лячкл, покоит! льодо.'.? —* ...г!ллячки, шо /як!/ покрсяиоь льо- --Ий-М.

У трет!й глав! "функц1онально-семантична екв1валеитн1сть -шдрядних означальних речень ! в!докремлених ад"ективнюс та суб-стантивних зворот!в" розгдядаютьая функц!* прикметника у структур! словосполучення 1 речення, сшслова роль в1докрешгено1 прикладки, а також з"яоовуютьоя ушш, за яких в!дбуваетьоя пе-ретворення п!дрядних означальних речень у в1докреш1ен1 ад'ектив-Н1 звороти /! навпаки - перетворення ад"екгивних зворот!в у п!д-рядн1 означальн! структура/, трансфоруування в!докрешених прикладок у предикативн! означальн! речення ! пов"язан! з цим фор-мальн! ! семантичн! процвси.

Пршшетник як частика ыови характеризуется своею семантикою, граматичнигли форглшш ! синтаксичшши Функц1ями. Функц1о-кально-семантичиу основу прикметника становить його здатн!сть виражати ознаку субстанцН, виступати атрибутом у склад! слово-

сполучення i речения. До оянтаксичних функцШ прикметника на лежать: функц!я непредлкативкого атрибутивного означення, функция предикативного означення /1менна чаотина склаценого присуд-ка/, атриоутивно-предикативна функц1я, яка виражае npoMi»hi втр'л0утивно-предикативн1 значения, а також нач1впредика.явна f^yHKui я, яка реал1зуеться за допомогою в!докремлених ад"ектив-них зворот1в. У випадках предикативного i нашвпредикативного вживания прикметник бере участь не лише у кому ni катшшо- i нормативному, але й у мае не структурному офорглленн1 речення, про-ектукга обов"язковг чи факультативн! синтаксично залежн1 пози-ui"r, зановнюван! ¡менниками в р!зних biroiim'.^birx формах, íj»tíhí~ тивом тошо. В1докремлеш ад"ективн1 звороти можуть бути представлен! такими моделями: I/ "прикметник + /приим./ iMemimc" /...лице, червоне од дум i тривог/: 2/ "прикметник + 'прйм./ займенник" /...стогони, Шкоцу не 4vthi/: 3/ "прикметник + при-сл1вник* /...вулиця, тепер безлюдна/: 4/ "прикметник +■ it.;iui-тив" /...мембрана, готова вгдбити найменше коли^ання/;' 5/"прик-метник + пор1вняльниЙ зворот" /...локони, ясн!. як ллянх пачо-Ой/; 6/ "прикметник + чиелгвник" /...сума, piBHa десяти/.

f&ichi прикметника можуть висту пат ' у bcíx m-..ваих син-таксичннх сЕункцхях. На в1дм1ну в!д як!сних, bí-,гпско-присв1йн1 прикметники зшчайно не викоцупть предикативно!, атрибутивно-предикативно! 1 нашвпредикативно! Зункц1й. Функциональна об-MexeHicTb цих прикметник!в виявдяеться t в тому, .:|о, виступаю-чи майже винятково в атрибутивен й рол i, вони ¿>азом з означува-ним {пенником утвораэть секантячно спину i синтаксично заикцу -ту складну ном!нац1ю /ocíhhh н!ч, cpirtHÍ 'оне^х, заяче >.утро/ Поряд з в1докремлегаши ад"гкти~чими зворотами у "ynacHtfl украУнгмш; mobí фупшионугть ni -уядн{ означ:.льн; ргтення, в

яких !кениа частина складеного присушка шражаетъся прикметни-ком. Речения цього типу можуть мати таку структуру: 1/ "спилуч-не слово + нульова зв"язка + 1менна частина складеного лрисуд-ка /прикметник/ + ..." /...галявина, jpca повш лг.шици, i.запаху ütß".../;

2/ "сполучне „лово + д!есл!вна зв"язка у <Jopwi "оу-к, /лун, була/" + лменна частина складеного присудка /прикметник/-»

3/ "сполучке слово + дгесулвна зв"язка у формi "буде" * 1менна частина складеного присудка /прикметник/ + ..." /...галя-*ина, яка Суде повш. .дщквд .i зепзху wy.../.

Д1есл1вна зв"язка е показником вынесения ознаки, вираже-но;' п!црядшм пзначальним речениям, до певного часу /нульова зв"язка - до тепер1шнього часу; зв"яэка у форм! "було /був, була/" - до минулого; у форм! "буде" - до майбутнього/. Bei поряди! означали« речения цього типу можуть бути перетвореними у в!т iKp.-MneHi чд"ективн! звороти. ТрансформацИ викликають так! форм?аьн! зм!ни: I/ д!ссл!вна зв"язка ! вказ!вне слово, яшо воно е при означувансму ¡меннику, опускаються; 2/ прикметник, формужчи ад"ективний зворот, узгоддуеться з означуваним словом в ]од1, числ! i BiiiMimcy. Насл!дком таких перетворень е нейтрализуя часового плану в прикметшшовому зворот! /в!докремлен1 ац"сктапн! звороти називають ознаку субстанцН безв!дносно до пеышго часу/:

...га..>:шна, ... галявина,

...галякина,щи^^дша-лшии 1 ..эашу.л1<я.«---* полна ,л1-

у

.. .галявина -Й.СХ.. / ЩЕВИЛ

запал. &.XS1'

- 17 -

Внасл1док перетворень в!докремлених ал"ективних зворот:в у идрядш оэначальн! речення виникають так! трансформи: I/ "сполучне слово + нульова зв"язка + !менна частина складеного присудка /прикметник/ + 2/ "сполучне слово + д!есл!в-на зв"язка у $орм1 "було /був, була/" + ¡меню частина екладено-го присудка /прикметник/ +...":

...стук, депэдй »♦•стук, шо легкий ! н!би грайливий

1 аЮе гаэатаваа ...стук, шо /який/ бУВ легкий ! н!-

би грайливий.

Найуживан!пими фордами предикативного члена /прикметника/ у таких конструкц1ях е дв!: форма називного -ш орудного в1дм!п-ка: ...стук, що /який/ 6ув легкий i н!би грайливий: ...стук,

ао.УякзЗ/ Оув легким. i шо.ч ерзйцивим.

Наступним компонентом функгионально-семантичног' поля атрибутивност! е' в!докремлена прикладка /ашюзшпя/, або в!до-кремлений субстантивний зворот. Компонента в конструкц!. з прикладкою сп!вв!дносяться з олчим ! тим же референтов. Прпчому кожний !з компонент!в аппозитивно! пари виражае р!зний смисл. Вараження р!зного смислу членами аппозитивно! сполуки е голе 1-ною законом!рн!стю IX функц!онування. В! .окремлен! рк ладки под!ляються на характеризуют! та !дентиф!купч1, <->ск!льки прикладка може виконувати лише двт функцН: характеризувати предмет або ж функц!онувати як його пар^лельне найменуваш... В аппозитивних одиницях з !денти$!куючою семантико на перший план виступае близьк!сть на сигн!ф!катнвчому р!вн!.

При трансформуванн! в!докрймле"их прикладок у тирядн! означальн! речення необх!дно враховувати -чк! чинюпси:

I/ в!дношення, як! встановляют*ся м!ж прикладкою ! озна-чуваним словом /якшо в!докремленл прикладка сл!вь!дпсйться за

значениям з присудком, то вона екв1валектна подрядному означаль-ному реченню/; ...директор, дщщ. иеИ. Л. ЕелЬ№1.Дй.£0.Ь0ГА Я1г щва / директор був лыдикою вченою 1 вельми до всього ц1капаю/ ...директор, який 6ув людинод вченою I вельщ до воього Ц1кавою. Якшо х прикладка сгпвв1дноситься за значениям з п!дме-том, то вона не е скв1валентною п1дрядн!й означальн1й конструкции ...ь,яо!нспектор, мадошД .ХД0Л9ЦЬ-3 .QCi.WSP.3-W« ШЧ.Ш /полодий хлопвдь з обмерзли»ш вусами був авто1 не лектором/;

2/ семантику в1докрешюно'1 прикладки, П морфолог1Чне ви-раження, структуру, ускладнен1сть, функц!ональн! особливост1.

Не трансформуються в П1дрядь1 означачьн! речення: а/прик-.•лдки, ускладнен1 шдрядним означальним речення /...земляк, с1 "ъський учитель Марко. J котрим я учивоя в оем!наоП/; б/ прикладки, шо мають у своему склад! власн! 1мена /...батько,

приналежШсть особи до певноТ нащональност! /якшо в структур! прикпадкя в1дсутнс слово "за походхенням"/: ...мати, ставна смагдява гречанка. /НацшналыЦсть особи е ознакою пост!йною, незм!нною в план! часу, а шдрядн* означальн! речення назива-ють ознаку, в!дносячи П до певного часу/; г/ в!докрежен! при-кляцдси-перифрази: Хто П не любить, т!е? весни, часу соловей-

эультат! перетворень втрачаеться худохня функц!я прикладки; д/ !дентиф!куюч! в!докремден! прлклацкн, як! вирахають в!дно-щення ном!нативно! тотохност! /функц!онуоть як вазвл-оубл!кати, як паралельн! найыенування ! не сп!вв!дносяться за значенням з п!дрядною означальною частиною/: ...Купр!ян Сорока, за прозвиоь-КРМ .ЕгОбДМТОД; ...сорго, червоне цросо.

При ьеретворенн! в!докреклених прикладок у п1дрядн! озна-

; в/ в!докрешген! прикладки, шо вказують на

але вона така коротка! /I.Нечуй-Левицький/. В ре-

чальн! речения повинен бути збережений часовий план транс ормо-вано! конструкщY: I/ в1цокремлена прикладка is значениям мину-лого часу ■*—■*■ п!дрядне означальне речення:"сполучне слово + Д1есл1вна зв"язка у форглt минулого часу+/"колись"/ + 1ме1.ла час-, тина складеного присудка /1менник/ + ..."- ...д1д Сь.лен, колис^-hifl чумак ■*-* ...д!д Семен, який 6ув колись чумаком: 2/ biflo-кремлена прикладка is значениям майбутнього часу •*-*■ п!дрядпе означальне речення: "сполучне слово + Д1есл1вна зв"язка у форм! майбутнього часу+/"колись"/ + хменна чаотина складеного присудка /!менник/ + ...": ...Степан, майбуунЩ вчеций •*-+ Степан, який буде вченим: ...Степан, якиД буде колись рченим.

У висновках Фомулхяоться загальн1 i oKpeMi висновки, шо пливають 1з досл1дження функц1оиальшн взаемодП шдрядних о&на-чальних речень i в1докремлэних дiеприкметникових, • ч"ективних i субстантивних зворот1в. Загальний висновсс полягае в тсхлу, шо функц!онування в сучастй укрэ!нськ1й MOBi п!дрядних лючаль--них речень та в!докремлених атрибутивних звооот1в ов1д°ить про багатство i гнучк1сть синтаксично i структури мови. У синтаксич-Н1й будов! мови закладенг можливост! вибору близьких з^ начен-ням синтаксичних конструкций - Функц:-)нально-се?:знтлчних екв1ва-лент!в, як! ур!зно2Шн1тнюють стал! мовлення i в1дт1нх®ть те чи fнше додаткове значения вис <влення. Вхивання певно! конструк-uf i зумовлюеться також потребам;' комун1кац1Т. Прин.дпами функ-ц1анальпо! взаемодН назван юс конструкшй в с мантико-стил i стич-ний t граматичний.

3 теми дисертац! i опубл1коЕ?н1 так! npanf:

I. Явите синтаксично! синон!м1! - тв pax Т.Г.Шевчен-э // Великий поборник сво^оди ! гуман}-чу: Те»я допов1д<->* sa пов!-домлэнь обласно! науково-метс ично! конфе^онцЛ. В1й»нця, 1991,-

С. 44-45..

2. $уикцП одного р1 зноелду скнтаксичшх синошм!в у тво-рах М.Г.Х~ильового // Використання спадшяни поверцутих I забу-тих Д1яч!в науки 1 культури в навчальному процес! педагоично-го вузу та школи: Тези республхкансько! м!жвуз1всько1 науково-['рактичноУ конференцП. - Ровно, 1991. - С.9-10.

3. Взаемод1я деякях явиш морфологи' та синтаксису в аспек-т1 культури мовлеши учнЁв // Шляхи I засоби п!цготовки вчителя укра1нсько1 мови 1 л^торатури на сучасному стаиг: Матер1али

] :оукра7ксько1 науково-методично! кон£еренц1£. - Херсон, 1992. -

4. Зункцхональне сп!вв1дношення п!дрядних означальних речень 1 а1докремле: хх. дг еприкметникошх зворотI в в сучасн1й укра-Упсылй мое! // Украхнське мовознавство /у друц1/.

I* -писаьо ю друку Г) <4 .Г^. 1993р.Об. 1,2. формат с0х64 1/1*. VIрук о^слтт-й.ТирЛООЛам.274.Бе8П*атно. Г ЛХ ЛЛI I м.^рагомвкора, Ки\'в, Пирогова,9.