автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.02
диссертация на тему: История складнопiдрядних речень з пiдрядними умови i причини в украинском языке (на материале памятников XIV-XVIII ст.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "История складнопiдрядних речень з пiдрядними умови i причини в украинском языке (на материале памятников XIV-XVIII ст.)"

Ой

КЙВСЬКИЙ ЛВРЖАВНШ ПЕДАГОГ1ЧНИЙ 1НСТМУТ !мен! М.П.ДРАГСМАНОВА

На правах рукоптсу

КРАПЕНИЦЯ В(ктор|я «едор»вна

ютор1я сшдщидрядних гечк.нь з шдряшши умови

I ПРИЧИНИ В УКРА1НСЬК1Й М0В1 /НА НАТЕР1АЛ1 Ш'ЯШ Х1У-ХУП1 ст./

Сп9ц|алыг1стъ 10.02.02 - украКнська мова

Автореферат дпсэртацП на эяобуття наукового с тупеют кандидата ф1лолог1чних наук

КиКв - 1993

Робота пикона на на кафедр! укра1ноько1 мови Ки!вського державного педагог1чного шстлтуту ш. М.Драгоманова

Наукови» кер1внтс - доктор '¿¡лолопчних наук, про^есор Бевзенко С.II.

0'Ми1"н1 ополеитп: доктор ^¡лолопчних наук, про/озор Гриценко П.10.

кандвдл.* '1:1лодоГ1чя:а наук, доцент Сомеренко Г .В.

Пров1дш оргшпзлц1я - Ки1воьки.'. университет ¡гл. Т.Г.аоичпчот

Г'ахпст в1дбудеться " % 1^3 р. о /О

годинх но опсшпл1зово1!о1 ради К.и2.0¡..03. в Кк!п-

оькому дор'шиному надн'о^чисыу пктгптут! п.:. !Л^я<Г0КИ:0га /2Ь'!030, м.иШп - 50, рул. Пирогою,9/.

3 диоерташе;л шкча ознапог/итись у о1бл!отец1 КШвсьхого дпрчавного педагог ¡чного ¡нзтктуту 1м. М.дра гона нова

Автореферат роз1слани-'; " .А. ¡993 р.

Учен;:'/, оекретар оп<?и1ол1?опоио1

доц.^ШЕМШ г.

Актуадьн<сть теми. 1сторичний синтакоиб завжди привертев ук, 7 досл(5Ник1в cxlднослов"янських мов. Великий фактичняй кате-plejr, rtiiml висновкя з питанъ (сторичного синтаксису а<стяться у працях O.O.IloTeöHf ,Ф.е.Корша,0. J .Соболввського.ю.Ф.Карського, б.С.1стр(hoï,Б,В.Лаврова,В.J.Борковського„С.П.ОбнорськогОо

Серел досл1дник(в сь.таксису староукрэ'/нськпх пяи";:?ок сл}д Нйзвати таких, як В.Ярошенко,01я.Петренко Л•I.Слинько.С.П.Ковзен-ко,У.Я.8ял1нськп,В.Ф.Сич та !к„ Вагомда bksckctî у дослЦгетгя Sc~ торичного синтаксису vKpaïHCbKO'f мови в прч?п5 Л.А.Булагсзоького. О.С.Мельничука. IcTopfï сгсладноп! дрядкэтс рз'геиь присвяченГ каюш-патсыс! дисертапН "Складнойfпршше рзчення з лвм'лтаазг в'лопого укра'1Нського пяськенства ууi ст."/т.С.Ярколзнко,Т954/, "Озкачаль-н| п!дрядн{ речения в укря'1'кськ1й мов1"/0.А.Сколопада,]С9ЕР/, "Роз-виток г{потахтичних конструкций у ргзких жанрах украгг.сько! литературно'? нови ХУП-по'ттку ХУЮ ст."/Д.Д.Гераспюнко, 1Р?7/ ?ои;о„ Буля зд!Яснен{ такок слробц запального егляяу ¡сторичного синтаксису укра")'нсько1' мовн К.Шмчвновш.А.А.МРСкалонкса.О.П.Базпмь-ном. За ре лаки 1 en А.П.Гркшепка у I9P3 рон! вяйкла велика колэктк>-на монограф!* з (сторичного синтяксксу yKpaïHctKOï ковя.

yo't ¡снуточ! праттi ! висв!здсять чкиало-ваяливих пнтань ¡сторичного синтаксису сх1днослов"я!гськях мов, одкяк проб.®nia розвиг-ку склрдноп1лрчвних речонь пе не е остаточно розв"яэанса. Немае cneufальних досл1дкень /за вкшттком окрзмих роздШв у працях з (сторичного синтаксису Л.А.Булеховського.О.П.Рвапалька та И. их/, у яких розглягсалэсь бл 1стор1я склядноп!лрягдних рочень а-п1дряд-нмми умови i пр;п:::!и. На.постатня опраиьовшйсть ¡сторпчного роз-вртку тмоиийх i прнчинових kohctb'khîk у р1эних к&нрах старлущи-fwcMioi мояв п}от.чго" у 1У-УУ1 стол!ть i STWOI'JWP - I'öfp теки лано-го вис*!} ГМ'М'НОГО Т^-М №ОНН,;.

Метою роботи е даслготення розвитку I ^.досконалення структу-ри складаоп{дрядних речень з пхдрядаими умози i причини на мате-р!ал! писемних пам"яток р{зних жанргв етароукра!нсько1 мови переду х1у-хуш стоить, звхдки випливають завдання встановкти: I/ шляхи I специф'чу Историчного розвитку скларнопгдрядних. умов-них 1 причиновйх речень, найхарактернхш! особливостх IX будови, роль граматичних засобгв для виг 'кення П1Дрядаих уыовних I причи-нових в!дюшен- 2/ наск}льки укра!нська мова периоду ху1-хуш сто-л}ть прогресувала у напрямку розвитку й удосконалення структури скдадюпгдрядних умовних I причинових конструкц{й, успадкованих в!д пе-^оду х1у—ху стол1ть; 3/ якою мхрою украхнська мова на пе-

завершения свого формування збагатилась синтаксичними конструкции, характерами для живого розмовного мовлення; 4/ шляхи розвитку системи сполучникхг як основних показник1в формально! п»4порядкованост1 п{дряд!01 частини речення головнхй.

Методи послтакення. Дослхдження склагноп1дря;яих речень з п!дрядними умови 1 причини проводилось методом дтахрон!чного спос.ереження, анал!зу 1 опису. В процес} роботи використовував-ся 1 прийом з1ставлення.

Матегпал дослтгження. Матёр1алом для Досл1дження послужили пем' .,тки староукрагнсько! мови ртзних жанров: делового письменства Х1У-ХУ стол! ть /"Грамоти Х1У столгття"; "Укр'лнськг грамоти ХУ стол{ття"/; розпов!дного канру УУ ст. /"Четья-Мтнея" 1489 року/; Д{левого письменства )У1-ХУП столгть /"Актова книга Жито-мирського мтського уряду к1нця Ш ст."; "Лохвицька ратушна книга Друго! половини ХУП ст. '; "Книга Ки!еського тдкоморського суд/ /1564-1644/"/: рел1г{йно-проповтДницького письменства ХУ1-ХУП >.тол!ть /твори Т.Виаенського, 1.Галятовського, Л..РаДивилов-

ського/; наукового та науково-популярного стилю ХУ1-ХУШ столгть /"""■заматика" Л.Зизанхя; "Граматика" М.Смотрицького; "Граматике музикальна" М.Дилецького; "Лхкарсыита госпоздрськ! порадники ХУШ ст."/; художньо! л{тератури ХУ1-ХУШ столхть /паломницьк!, гсторичн}, поетичн! твори ХУ1 ст.; твори синкретично? писемностг, поезп, Драматурги, бел ристики ХУП ст.; поетичнЬ драматич;п, прозов1 твори ХУЫ ст./. При ьиборг дкерел врахову'валось те, ш,о багато з цих пам"яток неодтковг своею новою. У багатьох випад-ках дгалектнг Данг лопомагають эрозумгти законом! рностг вичик-нення й тсторичного розвитку того чи !ншого чоеного явиша. То^-структур)г типи пглряглих речень при потреб! з!ставляються з по-д!бними типами, зафгкеованими у дгалектноь^у мовленнЬ Для 2'о кого згставлення в основному використовуеться д!алектний матергал з прац1 Г.Верхратського ''Знэдэби До п!знання угорсько-руських г^чо-ргв", а також з кондидатськог дисертацг! К.Ф.Германа "Складне речения у б.уковинських говгрках" Кргм того, проводиться згставлення з даними пам"яток старо! бглорусько! мови.

Наукояа новизна. У роботг вперше детально аналгзуэться склпд-нопгдрядн! речення з пг,"рядними умови т причини з ьикорнстснням нових Ланих писемних пам"яток староукра!нсько1 мови Х1У-ХУ13 :то-Л1ть, зокрема розвиток I поступове вдосконалення 1х. Дослгякеннл дозволить значно поповнитн вгДомост! про склзяноьгдряд)! речення таких тип1в фактами з ргзножанрових пам"яток Х1У-ХУШ стол1ть, глибше зрозумтти .х семантику та структуру.

Теоретична значимость робота. ¡Значения умовних : ричияових втдноиень в историчному аспект! ьсже пролити свгтло на деакг за-кономгрн'остт розвитку 'стпуктУЕ»ч!-семг:т!<мих тппгв соьжопг"редких речень. Матергали та висн. «.о «¡сг.ггься V дкссртацК» бу-

дгеь кориснмш при написанн! узагальнююч!.^ лраць з {сторичного скмаксасу украхнсько! ьчм.

Практично зестосупання. Матер{ал Дисертац11 мо^; бути вико-рйШИЙ при вивченн} курсу вторично! граматики укра11(ськоК мо-зяР при читаннг пецкурс1в I провеДеннх с...зцсем1нар1в о хсторич-ного синтаксису, у робот! ;ингв1стичних гуртк!в у виацй школх, з тьког у лексикографгчихй пра'—иц1, эокрема при укладаннх хсто-рнодих словнич1в.

На аахису вииосяться такГ положения:

1. В украшськгй Х1У-ХУШ стол}ть у склаэюпхдрядних; речениях з п*дря£нши уыовними сполучники були рхзними за похолден-ням, лсширеннлм I за жанрово-стилхетичнш.ш ыожливостями.

2. Найб&льш,ст1йкими серед вживаних у Х1У-ХУШ столхттях ви-лвились сполучники коли, дк, з_кби, якх використовуються у сучас-..1й укра1нськ!й л!тературн1й мовх та в р!аних украхнських Диалектах для передач! в1»)сшень реально! та нереально! уыови предикативными частиноми.

3. лроа'йгом Х1У-ХУШ столхть скорочуеться кглькгсть } ступхнь Еикористання корелят!в для зв"язку п1дрлдмох частили з головною.

4. У процес} розвитку склаДИ0П1ДряДних .речейь пхдрядна умоъ-на шстина стала займати 6С1 три позицп /пре~, 1нтер- ( постиоаи-ц}ю/ стосовно До голошо1 частили."

&. Фории присудив в умовних речениях найчаст!ше ¿¡находились у таких сп}вв!дношеннях: лрисуДки голо&нох х залежнох частин ви-ракалися д}есловами в майб.утньому чае: або прис.удок ихдрякно! час-мш ~ у майбутньому, £. голоено! - у тепархчньому чась

6. иочинашчи ? ХУ1 ст. широко вживпютьоп анплггкчнх 4оочи Н! чзового спосгчу З-от особи, ао творились за допсмогою частки

к

иехай.

7. [Идряда! сполучники ставали поступово осяовним засобом для передач! умоених вгдаоишь, г роль корелятивних елемонттв, позиция пгдпядю'г частини, а також сп{ввгдюшення Дгесл{в-присуг -кгв преДикатипних частин у пергоД написания дослгджурат« паи"я-ток вжс не вд,пг граваяи 1 л ролг, яка 1м як эасобам виражпння умовяо-наслхдкових вгшошень була властива в попереяи пергоЛ;.

8. Причиновг значения, ко виракались в1Дггов{;пими сполучни-кзми, в Х1У-ХУШ столгттях були нечтткими, оснгльки сполучм! засо би не завтЛи були лристосован! Для передачг причинових огЛ)ошя)ь. У цвй пеигод в ке спостерггаеться прсцес фориувачня як власне причин о вих семантико-синтаксичних вглноаень, так { засоб{в 1х виря-кеяня.

9. Починавчи з >У ст. ягдбуваетъся процес утворення склз"в-них сполучникт в шляхом пояД)ання сполучник{в широко! спец!ал{за~ цг I з спгвпглюсними словами "ля уточнения причиново! функцП" ци>. еполучникга.

10. Серел сполучникгв, вживаних украТнською мовов Х1У-ХУШ столгть гля переглч1 причинових в{;иоша!ь, найб{льш сттйким ви-ясився сполучник бо, якиЯ мае тенленцгю £о.перемгиення на печаток п{л.ряДН01 частини.

11. 3 плином часу позицтя пгДрязю! причиново! частини перестала залежати вхД сполучника, г вша могла займати будь-яку з трьох позицгй (кгер- I яостоозтогм/.

12. Досить часто причиновг конструкцп характера ,/ються н?-повяотов п1."ряяно1 частини,

Аппп^лцгя побпти. За матергала.чи дисертацг.г були прочитал Дпяов{."г на звттнс-наукопи* кон{еренцтях виклаДлчтз та асп!;.антги

Швського державного педагог!чного 1нстч^гу 1м. М.П.Драгомано-ва /1992, 1993 рр./, на м1жвуэ1всък1й науково-практичн!й конфе-ренпП "УкраЯнсыса мова в првцес! нац!онально-культурного в!д-родаення УкраКнн" /КиКв, 1992 р./, на рег!ональн!й науков!й кон-(ТеренцИ "Ак?уаг-н| проблем* ыовознавства у св!тл! пуепь Б.О.Ла-р1ка та Ф.П.ФШна" /Кв1в, 1993 р./.

Структура кисертацП. Робота складаеться а вступу, двох розд1л!ь, виечовк!в. У к1кц| робота давться списки л!тературж та викорисганюс даерел.

ЕМ ЮТ РОВОТИ

V вступ! обгрунтовуеться актуальн(сть теми, наукова новизна, теоретична I практична 8начш!сть, визначаються мета, завдання, метода робота, матер!ал досл1щення, визначаються проблем«! питания, як| ввносяться на захист, структура дисертацН тощо.

Пераий роза!л "Складной!дрядн! речения 8 п|дряднкм* умови I причини в укра!нськ!й мов! Х1У-ХУ стол!ть" складаеться а двох п|»тх>ад!-ч!в. Перший п!дрозд!л присвяченкй анал1зов! складноп!д-ряддвх рзченъ в п{ дряцнкми умови. При досд1даевн| структурно-се-ианппних в!дношень у складной 1дрядних уыовних реченнях, ирб погч!пю схарактвризуватк сполучнвкову уыовну конструкц!ю в ста-роукра>'нськ1й мов!, розглядаються вс! основн! засоби орган!за-цИ них рочень: сполучникк, корелятивн! елементи, порядок пре-двкативнкх частая, сп1вв!.''несан!сть форм д1есл1в-присудк!в у голоьн!К I заложи! Й частинах, а такоа об"ехтно-суб"ектн1 та атри-бутивн! в!дт!нкн, да суп чволжують уыовне значения речань.

Анал|з склалноп{лрялних речень э п{дряж«;ми умовнини дас niлстави стверджуватн, ио в Х1У-ХУ стод!ттях yuomt в1даояеяня формувться э гопомогою ряду сполучник}п. Прсстеяуеться я!лька $сторнчнця nmptu сполуодих saco6ÍB для передач! умовних sfjwo-шень. У Дзний пер!од <5>ункц1онували так! умода! сполучники: айв /a£e/t ажв/адь/, ose, ачя. гае., ато, какь, кода, егяа, голыш, ео/?/ли. кгяы, абы. У спояучнМГ'функцН викоркстовувались час*яи лк/льД бы. Частка ли вгодила токоя до складу сполучяяк|в s^g /а";о/ ли, пакли, нидлл.

Розглкиу?^ сполучники могли вим'упарй як самост!йи| засобя поежнания п!дрл£но1 умовно? часткни з голоеяоо, так i э р$гни»я хомбЬтц{ямн кореллглЕЯих олемент!в.

Принцип возгляду укошюс сполучякя!в нойн» покаэати на приклад? сполучнпха холи. якай посгупопо е?авав едош з ecKOEfmt эвеоб^в передач! умокипс в^лновень. Для прксл!етика коля "?pa¿!H~ ц}Гни« е часовз значения. В п?"и"ятквя Х1У-ХУ е?олÍ4h коля час?в вяконуе Фдакц!г) граматачного показника >т; о к i о«i г в е л í £ л о е и süjsko-пень. Причоиу сполучник коли, який у пспереда£й nepfofl кав акраз-ний усномовкяй характер, тароко викорисуовувтьс?? г,вР~Лй 15 сполуч-н.чком аде, який збер1га® функц}» книжного еталЬзог-.Э'г^гопоказника зв"язку в складаоп!жрдак* умовниж рзчэянях5 у вам"я1?-ках рел!г!йного гч!сту /"Четья-Щнея" 1489 р./, куда яро-никали rhbouoehí елементи.

Корелятамн Ао умошого сполучиика поли, е тогда/?ог"ч/в то, !í> £5§L> 9.« SSL* CniBBf^HocKHB прясл{шнк уогДы еипохо , .¡ивазться в онал!зованиг речениях э nf лрядаим сполучннкоы колн, причоку ц! ргчення перелаять умовн! в!дася:енняе хоч ! з часопим bístíiikgíi. Отжа, вживания cnfeBíciocHoro присл{ЕНИ1'а з часовим значенплм но

& к»в1вадыинм фактором при дифбренц!ац{! их 1 умоених кон/тар, аротилегае з цього приводу -гвесда&ння Б.В.Иавро-

м1/.

Т4яьпя умовно значашя адастивв сполучнкку коля при поелиан-я5 Кого а чясздо- бу, шр.: а тивь кош ы. котор*^ неприятель саоош с яд оз ©блогло. того асмш грз/д/ гаднчь. тогда тою исны$ воевода. и йра/т/ его... »маять ис правое а4ров н со оусею своев еих"© баве хеш. того некого города, борснити.../П.,1388,80/.

Сполучяик коли в Д>сеть часто ышваним для еираження уыошо-го 4 умогно-ч«гового ан&чень у склалноп!дрядному реченн1 сучасно! гтяраЗи-лко!! л1т«рату|яо! ыови та в б1льшост! I! говор!в.

Загадьте структурна особлив!сть доол1дхуваних речень полагав ш току, по еадегна частина у них майже аавкди знаходиться в пре-ноаицН. Одаах позмц!я п!*ря# Л частини, а такса сп!вв! лношення *1вол&в-прасудх1п частан умовнмх речень у пер!од написания досл!-дхув&ню пам'яток в»а не в!д!граволо т!е! рол!, яка !м як засобам £8ранения уиошо~насд{дхових в!дношень була властива в пепередн! пергоди. Ловирення п!дрядних еподучник!в сприяло тому, то залеи-на часгина стосовю голошо! когда вке займати не лиае препоэиц!в, йоч у бйдьвост! коэгхянутих консгр.укц!й п!дрядна частнна анахо-5Мивя у преаозкц!!.

Присудим п!дрядно! 1 головяо! частин анал!зованих речень виражем! Ив т{лыш 1нф$н!тивом, майбуж^м часом, накаэовни способов,

* Лавров К.В. Условные и '.'ступиталыше предложении в лровиерус-скса пзкке,- Ы.; Д.: ИзА-ш> СССР, 1941.- С.90-91.

але вже * д1есловами тепер1п«ього 1 «кнулого часу, а гаков уме&. Н'ио способу. Найчист{ш8 умоие значения иаи?ь конмрукц}?, а *ких д1еслово-присудок п!дрядноТ частйии в иайбутньоиу чаа{„ а головно! - в тепер{пяьоиу.

При попних формах д!всл!в-присудк{в залехно! частота /ич-нулий } тепер}шн{Я час/ у эначенн! умовних репань з"явллеться Додатковий причиновий в!дт^ок.

У деяких конструкция, присудок п{дрядно1 частшя якия вн~ р»жений тепер1кн{м часом д{еслова, ио*з передавались повторв&ана чи пост!йна умова. Так1 коис?рукц!1 кавть часовий в!д?{ной. Ея-ряження псисудктв п!дрядао! часткни бортами нкнудого 1 тепор!и-нього часу на е звичайним яхя уыовних речень, то<»у сени зустр{-вдгться в розглядуваннх паа'ятках пор1пняко р{-ко.

У леяких речениях, коЫ уиошого значения, яскоаво проявляться додагков} об"ектно-суб"ск*н} в(дт{нки, напр.; агр лп гуо не пои-Че/т/ с нами, того по1*гЬ*ь /Че?.1489,247зв./. В!д?!нок об"сктно~суб"ектних а?лчсжень ииракеннй у сп}вв}дноиенн! займам-мик>в хто-того. Фосмальний пояязник уяовних в^даозень - сполуч-ник аде у поеднанн} э часткос ли, яка наЯас Яого умовно^5у значению б{лыпоТ Еиразчост!.

Другий п{дрозд1л пераюго розд}лу присвячений анал1зов{ склад-нгп{дг.*днкх речень з п1дряднкуи причини у Х1У~ХУ с?ол!??як. Ро~ ч"чмя з п{дряд!1иуи причиновими сесед {нсих складн опирает их кон-ст!?1кц{Я з в!дноа;янням зумовденост! вид{лявться яд наЯб{льв ,?сн-

до до сеиянткко-синтаксичного зв"язку и{гс "чстда^ии. Скн--гчк''.'чч} кочстгукцт?, як{ аипяжаогь абстракта} уявлекня причини { скля.чиеч пэр} яияно п{эч!ше. Удосконолення структур«

с!дг,?дкс.го гочгння, ао обучозлоне Я1!$5ре»)м}ац}сп сема»-

тичних в{дношвнь, TfCHO П0в"я8анв 3 форм»-V."!ям п}дрлдаих спо-лучник!в. Осйльки формування структурко-сеыантичних тип{в при-чинових складаоп}дрягних речень т!гно пов"язаие з процесами Формування сполучник!в причяни, з !х семантикой f жвнгюво-стильовою прин8Л0жн1стп, ?-тоо1я причинових речень о кожним ia сполучник!в розглядасуься очоемо. При доойдженн! процесу становлении струк-•гурно-секантичнога типу складам~!лрядних причинових речень роэ-глядооться wf проблема: I/ спец!ал1зац!я сполучник!в; 2/ nie-ие спояучнкха у nispnfiHiR частин*; 3/ наявн{сть /мо*лив1сть та-ко! ная.вцос?}/ сп1вв!».-,сних ся!в i ix м!сце в голоен1й чвстин!; 4/ попяДок предакативних частик; 5/ л!н1! граматичного узгоджен-яя частин; б/ форм» зв"язку чаегин в едине ц}ле; 7/ уточнения гола причинових значень; 6/ жанровс-стилтстична лифзренцхац^я складноп!дрлдних причинових речень залегаю в!д р!зних сполучник{в.

Як св{дчить «атер{ал розгляДуваних паы"я?ок Х1У-ХУ етоя{*ь, - для зв'язку п!дрядао! причиново! частики з головкою вживались спо-яучнихи бо, ибо, фонетичн} вар!анти еподучника занеже - заноужь. заике, зачу/ж/. звиужв, аолужи. зангсть, сполучник понеже, заноужь бо. яко. кота, кчто /його фонетачний ьар{ьнт што/, вжь. про~ »охь. почто. 3 гфт ХУ ст. починаоть псиирюватись складен! при-чк si сполучнкки того дкл^ што/ж/, потону ШТО. «Kt утворклнсь у результат! ускладнеиня еполучника што /ца було обумовлене neo6xf д-KtcT» Boro даференц{ац!! як причинового сполуодикв/ за рахунок приймениик1в причинового чачення дкл^. по з в!да}нковимк фораамк вкаэ}ЕН0Г0 эайиенника то, оо виконуваяи функц!о сп!вв!дное-ник сполучень. Сполучник,. бо, ибо, фонетнчн} вар!анти сполучяиха данеяе. ыо каявн} о анал{аованнх пам"я»кох, заноудь бо. поневе, в • чкоа екладен} причалов! сподуедики були спец{ал<зовЕни«н для

передач} прич:шових в!янсяень. Сполучникя яко, что, што/итсгь/ аж_1? - сполучники строке! спец!ал!зац!г, забэзпечувзли в:1саження р!зних îKnte грематкчного } зиаченневогс звия?*у. Тому у причине вкх речениях з цими сполучниками з"являлигя додатков! в!дт!нги, наприялад, э"лсувалм<ий - у речениях з сполучникаии ккэ, ито. Сполучники коли,_кгДы були тралиц{йно чассвкми» « такс* вживались в умовких конструкциях, У пам"л*ках, ио роз гляделись, вони песедаать г прнчиновэ значения. Слс лучник протожь часто вхивався Для передач! касл!дкогих вЁднокень.

Зияпл»н! кв.чм сполучники могли вживатись для передач! причк-нсвих в!дношснь самост!йно i у повдаемн! з кореллтивнкш елеиея-ТЭИИ.

Принцип розгляду причинових сподучник!в w иа показаги не приклад! сполуччика бо. Сполучннк-частка бэ граслов'янськогс ходаенкя. Цей слукбовий елекедт був успадкозпний иозев дзда!х ся'дних слов"ля. Перепаяна б! ®гсть речень э сполучником бо сгн-poyitpaÏKCbKoï мови Х1У-ХУ с?ол!ть характеризуешься споцифЪшй» рисоо. Цей сполугник, ях i в попередн! пер!оди« но розпочинае nî^p^SHOï частили, у скльд! яко: ¡sín знакомиться. Тпка особлив!:«* була харахтернсэ. i -длл печень 1кпих слоз";тпських мов. Словом, яккм розпочиналось н!дрядна части»а ! п!сля якога зкаходизся erro— лучник бо., час?!ше буа присудок, напр.! и хотела совлечк его. й не мокчхоуо прильноуло бо ït«ore r> согнигзвй ризэ его /Чет.1469, б/. Ций словом Ktr бутя п!дает: нше приступ&.чь и покле.Чимс^ яр/с/тоу х/с/ооу. тотъ бо есть яф/па scift правде.../28/; ДоДа-•íok: тог,га гяглг r/c/нь рз/ч/ г ней. не 6oílc| мрие. но рз/я/оу-сА. радости бо sea обрела..,/37/; иогло бути означения: вин огжъ ?акоэь не есть, ессь бо »-¿-г/я/ пользе т-зйк:;»п, ítkh/x/A</;

могла бутя обставим® часу: ре/ч/ моужомь ты/м/. покайтес^. завтра tío BSJI&/V црь посЦи ва/с/ /97/; обставив uf«vi: саДоуис^ хра-йЬио ЙжЫга. оу той бо жи/л/ снъ бк!и/161/; "четка: не боис^ ча-/до/ иое. еа бо ко. пре/д/стои/т/ помагага ?об^/146/; uir бути вдайазднмк: погибнеть хра/ц/ еий. близ бо олтар^ црковна/г/. ка-иеиь se?ь ванякъ/20/. У "4e?b2-Mhieí" 1409 р., прмклали э яко5 мавздвио виде,. еполучник бо е ньйб!лыв вживании для передач1 при-чиновяя aijíHOitaíb. В укра!нсы;их грамотах, ао розглядались, спо-яуздаа бо р1дко вгкаався для передач! причинових в!даошбнь. Причем., з yoix речениях цей сполучник розпочинае п!дрядну частину, напр.: Аби одту нашоку Мм в чомь шкода не было бо «о есть наш. ска/р/й. /|ус.,1489,4б/. У грамотах кова у б!льш{й mípí набли-жае?ься до розкошо!, а в "HeTbí-MiHe!" 1489 р. вона е арха!чн{-сов, fCMy, иоаливо, t сполучннк бо в ц{й пам"ятц! енаходиться не на початку п!дрядно! частини, а п{сля першого слова /перших сл1в/. Р-кваннл бо у функц!? сполучника спряяло переы{шеннв його з другого на пароо ы!сце у п!дрядн!й ппичинов1й частин!.

Той фант, оо причкнов! конструкцН з бо в{др}эняються в1д склядооп*чрядних речень причини з сполучннками розм!аенняы слуг-Нового слова /бо/ не uis головной t эалеяною часткнами, а п!сля пегшого слова /перших сл1в/ у п!дряда!В частый!, став причиною для розгляйг цях аонструкц1й i як скдадюп!дрядних речень з ело-лучником бо, i ях бэзсподуодмкових складнях речень з часткою у склад! друго! частини. Припуекаютъ такох, во, очевидно, бо не створке саиост! ft¡o причкнову аалежн1сть, а лише п1дкреслве i! tsh, Дв вона е.* Анал{зоваи! конструкц!! з бо заперачувть таке

* Историческая грамматик русского языка¡Синтаксис. Сложное пред-япвение/Поп реп. В.И.Борковского.-М.: Наука,1979.-С.265.

?веиД*ення. Сиолучник бо сто1ть не на саыоиу початку п!дрлдни* частини, току ко на перше и!сце, очевидно, вмводяться чдени речения або службов1 елементи, на яких зссереЛжуеться лог}чннй ни голос, иоб п}дкреслитн !х зм{стова значения, Отав, сл!д погоди-тяеь ts тверджеиняа А.П.Гришенка, ио складноп!дряян I речения » п{диядниии причини, поеднуааник'л з головной частиною сподучнико« бо, як показувть конкрзтн? випадки íx вшивания, характеризувалмсп достатньоп окрэслен1ств значенневого плану, то дозволяв включи** íx До системи глссб{в вираяенмл лричянових в?дноаеяь.*

У Х1У-ХУ стол1ттях бо також використовувалось у функц!if nt^ силввально-виД*льно! частки, напр.: и прито/л/ вь ерог.одь. къ cto-uoy. ^ илиппоу. б!шо бо то/т/ бор^сгв сь "ехидноЪ /ЧетЛ489,1?./.

Констру "if i э сполучником бо могли вживатись у паьГятяа* церковно-книтно э характеру при введены! цитат з богословськи* inopia для доказу íctuhhoctí твердяенъ.Речення з бо викосистоь*" лись часто також у таких ситуац!ях, ходи чмтачеа! буди вае в{д,;дл обставння } нав!ть покчшя Фактов, про яя! пов}до«лявться. 1яко ли причина могла бути кев}доиов читачев!. Отже, в enastan лани ¡с речениях передаеться досить пнроке коло сенантичних з!дновемк головная i залегног частинами. 1х об"вднув наянн}сть сподучня.ча бо у п}дряда{й частил!, який ус!м цим конструкц!«" на,г.ае в!дтЬ|*.

причин oboctí.

У гояозн!й частш! причинових конструкцМ звичайно не буе i'. корелят{в До сполучника бо, хоча в "Четь^-Шне!" 1469 р. тпагм«» ються поединок! випадки !х вживания. Сп!вв!дносними мзжутг бути

* 1стор!я укра!нсько! мовигСинтексис/За pet. А.П.Григ1=ч*я. -К :

И а уя. ."vi-Kfi, 19R4. -С. 414 .

сполутегаш сл(в того тади. того Оо напр.: того ради да

спсеть члвки. онъ бо наша болезни понесль.../Чат. 1489,37/. Сп1в-в1дноанш>! до сполучккка бо могли те кок бути слова да.

Традип}йним м1сп t розташуващ-л п1дряджП' частини s сполуч-ником бо ¡ЕОДО толозно'1 с постпс8иц!я. Такий порядок эагалок с Тувдвцтнгм для причгчових речеяь, од..<ак спостер$ге-ться f препозиция п1дрядно'! частини, напр.: ыаловрЬмешш бо соу/т/. мало потерпите /Чет. 1489,143эв./. У речонках э П}6Пог.йтивнсю п!дрях;-ноп часмною виннкаоть додаткоз! уновниК f наел!дковий семантич-Ш в1дтйки

При пое.цН81Ы! предвкатиЕнпх частик в!д5уьавться узгоджэкня Г'екатичкж покззнйк1б ! suícry и2дрлдно1 частим is спсгучникой бо s головной. При цьоку в одиих копзтрукц!ях "аявна в{дносна сачюст! "л!сть п1дрядног часткяи. Вока виявляеться csmoctí ¡'нсп ! граыаткч' i за ш(стоы. В !нших конструкд!ях така саыост!йн1сть п?лрядко1" честинн ке сяостер!'гаеться. В кайб!лю1й м|р{ свлюпт}?-hIctü п{дрядаз'< частики в1дчувазться, коля в голоьнi К I п1дряд-н!й '.f'CTKü! pisHf п!д'.нтй, напр.: блг/с/вень плс/д/ чрЬза твсе/г/. гн Со tíjs/c/гака ее?. /Чйт. 14Р9,37зв./. Залвжн!сгъ п!дрядно'1 частыми найб{лыю проявляемся тод{ 9 коли вона эиаходиться у препо-8ЯШГ напр.; няне бо ктилс|. да грЬсиш/х/ спсзть /ЧетЛ489„51/.

Якцо взяти до увага жанрову специф1ку пам"яток» то сл!д в!д-8нгчиги, го сполучник^о. широко вживався у ньйвавн1ших сх!дносло-в"яксьянт текстах рэл!г!йко-поьчального зм!сту. В "Четы-Шна!'" 14РЭ р.. я:с уже зазначаяось,, ней сподучиия в такой найб!льш уки-впикй оэрея (яшях сполучник!в иричиновс? се««нтнни, a в укрв'О:-с1кйх грамотах угеквасться пор1вюшо р1як«. Тут б»лыа активно

о^учку^гукт- Clt«тучияск-Мр! ВНТЙ ££««22.-

Позиц1я nt^pn^o? причин ¿oí частики стосошо голошо! г основному залежала в£д спслучника. ШдрпдИ частимп з еполучнн-ками ибор яхо, ото, аиь, заноужь бо знахоДилиеь дяде в постпозк-цН; з еполучникои бо, сполучниками-взр!антами заисхе. сполучни-ком пеиезе - у препозицН t пос?позиц{1 /поотлозитивнт: бЬ.ьае/; а сполучкиками что, коли, хтлу, протожь, почто » т!лъки а прэпо» зиц}!. У б!льиос?{ речень п!дрядна чэстина постпозитивна.

У ntjjpRWift причкноз!Я частнн. моха бути в1дсу?н{й п1лмет. Узгоджения фори особи, числа i роду присулка регулпеться гнетом головио! частани. Ца обумошшвала постпозиции п{дрялно2 час-тони.

У деяких уможих i лричинових конструкцЫк Досл1ляуваних м"ят1к Х1У-Й/ стол{ть характер еензптапо-сил^аясиеткг зв"яэх!з нэдосуатнъо ч{?кс днберенц1пований; зКдаотення уиовня еьляретичио лов"язан| э в1даоисяяямк часу, причина; йлнеиення причини синкретично пов"язая! э укошкми, насл}дкогими0 чассвмки, з"псуър-уъ-ними в1лноаеннями.

Другий розд{л ДисостацН "Складаоп^дрзд! i речения з п}дрялли~ кя уновя f причини а узра5нськ5й мов5 ХУ1-ХУО стол!' складаеть» ся э Двох п{дроздШз, когннй з яккх в!дпов4дао присзяченмй asa» л!зов! екладаол!доялних печень з п^дря^ники умови ! причини у зга-заний пэр}од.

У ХУ1-ХУШ стол{гттях Для перелеч} упоения з?г>.лаень проловкув гживатись сполучяик аде/ашэД але вве переваяно у пям"ятхаж рэл<-г}Яно-пропов1я:ицького пясьненствя. Ях } в Х1У-ХУ етол}тт»пг» зр!*-на у функцП укосного ълолутмикй зикористопуигъся tcectfxw лк та ба. НепроДуитяглкми енлвнзксь сполуч!кга i«e/w/8 ехе, ост <н|й а яких у п*ч"я?ках Х1У-&' стол'-ь не шеявлеаиЧ. Bf,-!f«m s fp-

щаяьно! умэвк перэлавалозь за дспоаогоо зр!Дка ваиваних сподуч-* i и к t в jjJä, оби. Оби, йоилнво, £>онетичний пар{ан? чк синон!ы до ьОи. DlH выявлений у поезН М.Сыотрицького /ХУП ст./. У чей пе~ г!од продовжусть пживв-ись сполучи яки аде. ачъ.У пам"ятках р!з-них канр!в иироко використовуеться сполучник е/ст/ли. Лродов-».йться використання «-ради^йно часовых сполучник!в Для перела-ч! уковних вровень. Одн! з цих сполучник!в /как/ъ/. коли, Kr.Cjj, егда/ вживались ! в поперздн!й пвр!од, !нш! /коль, коби. когда. ¿Дь!> М£» якби/ внявлен! у пам"ятках ХУ1-ХУШ стол!ть. Що—

правда, не выключена можлив!сть вживания коль - фонетичного ва-р!еита сполуодика коли та ¿вц у пер!од Х1У-ХУ стол!ть, хоч вони й не були виявлен! у пам"ятках цього пар!оду.

Починавчн з ХУП ст. Для передач! !рреально1 умови вживаеть-ся сполучник коли би в модиф{кованому вигляд! коби. 3 nepmoî полови..y¡ ХУП ст. у пам'птках р!зких жанр!? Лля передач} умовних в!л ношен ь широко викооистовуеты-я сполучник як. У Ш1-ХУ11! стол{тгях еполуадик ежели &ункц!оиуе у д!лових, наукових, науково-популяо-'<их пам"ятках, у пам"ятках рел!г!йно-поопов!дницького г сьменспг-. У мот i в!дношення у пам"ятках ХУП-ХУШ стол!ть зр!дка виражались пол{семантичниии сполучникаии що та же. Для передач! {рреальнох умови в окрамих пем"ятках використовувзвся сполучник где/г"V. ПооДихокими прикладами представлене вживання сполучник!в ko/V-«о /ХУ1 ст./, що /ХУП ст./.

H анбя!зованих пам"ятках ХУ1-ХУ.С стол!гь умовн! рсчення в niвно о^оралявться без сп!вв!дчосних-сл}в. Отже, роль коря-t«tnf«nx еле^ем?}» поетупово слабаая.

i "fпких умокшх речениях хозл!дтураних пам"яток ХУ1-ХУШ CfoptTb хн»актор семам тико-сиятачсяччих .эв,'ляк!в н»дг<*тят-«,»п w 1 ï

ко диференц!йованнй. В1ят1нком часу уекдадаюмьвя умовно акдеск-мя традмцШю часовмх сподучник!в, Чмето умода® значения будэ властивэ !и при позяшш! з часяков бн.Таке а еяячення мае*»** конструкции, що являвть собою рмторичи! запиташя» ¿оч !з пра£* яативдй ч&стши I пое»януютьсл за допомогою траДкд!йно часа бия споду>»гия!в. Споду^иига коби. аби, оба. & Тй5оа •зйстха-сг.одучн«* бн надаоть скдадноп!дрял<ин рвченнюг з п!дря^кмм умови додатко-вого а!дт!нку баяено? д!1. Чисто уиоене значения властнее спэдуч никем а/ст/ди, ад ел и.

Залеяна умовна частина у б!осъг:аст! екпеДзсГз гивхая*еч2я в прзпозмцН. Щоправда, а!дьк!сть речень, у яких обумсвлазче части на знаходмтъся у посгпоэиц!! абе !итерпоэмц!5„ у ХУ1-ХУШ с?ед1т-тях, у лор!шянн! э гзврЬдом Х1У-ХУ нем!«ас греем.

У цей пер}од найб!дьи помиренным буди гп$вв!дайясинг присудив , як! в обоя првдикативмих ча«ииах зирахажвгеъ Д^вздегамп кайбутнього часу абэ у а)лрядаЗй частин! эжявадяеь ферма аааЗг*-н&ого часу, а у голошей - 20пер!еюього„ Сама з аих яокв<зкяг«сц!.-х уношз значения в!дчувааться найзиразн$пэ. Дэсить чае«е прмзуд*» гоховних частин буди варакен! наказовии способом К. ¡еярук^! ® наказовим способом у голое»!^Я чаетж! особдкво характер*!! Для карських порадаак!в ХУШ с?., во зукоадене яаяровеи -СЕвца^вов пак пам"яток. У ХУ1-ХУШ стол!гтях аироко пжавасться у р5знкг агнраг анал|тичн! форми нахаэового способу З-о! особкс ЗЕсрадвеь га допомогоо частки пехай. Пор!внлно р!дко у розгляяувакяг речениях аустр!чавтьея 1мвнниЯ складеиий присудонв яан'Я бута наягмая ! в головн!й, 1 в п!др. дн!й частим!; л!"?д{ша зв'язяа йоге 1но-д{ нропу.-лаласк. У деяки* кенсгрукц!« пропускался я!есд!Е»яЯ чр»еуг>«* од>«М ч лредудотаекшг частом, п<1см» присудки б-^у, а!*

о

сутнЕмивобок частиках. Речення а я{всловаик-присудкааа п!дрядаих частгл у форм5 мтулого 4 тепер|анього часу в ХУ1-ХУШ с?ол1ттях, пор!вняне з пор!одой Х1У-ХУ етол!ть, эусзрйчасться част!шо. Дел утворення умошого спос'бу а частхою би поеднуеться д!еслово не т!лъкй у фори! мняулого чаеуо а й у форм! 1нф1н1т..зае чого не бу-50 киязлено у памкяткаг Х1У—ХУ сгол!?ь.

КрЫ укошого значения, даяя! речения ыавть пе додатков£ об"ек?не-суб"екта! те атрибуташ! в!дт!нки, напр.; А если бы кото ры Г. б ник упором о* сатаны связан бил к проститися не хот^я, таковаго не г християиы, ©да с еротит: вмените Ростойю есть /В., 167/. Атрибутивна значения у цьоыу рэчшн! Бйяикве вавДяг.и сп!в-в{даоаеннв эайыэнкнкгв котор^-таковаго. Формгльнш,- покезникон укоси их в!даошень у цьому реченн! е сполувдн!«с

У другому п!дрозд!л£ другого розд!лу розгллдаються екла^Яо-п!дрл*^ £ речения 8 передними пвкчиккс предела влзн 1 у текс?м; ХУ 1-ХУШ стол!гь. У цай пзр!од дяя ззпязку п!дрядко! причикосо! частник з голоеноз продоЕгус сикористовуватись сполучукк бо, причо-му спостер!гаеться ?ендгнц!я до эакр!планкя його на поча-ку рйдко! частили. У цей час снолучник бо стае одним з основнкх за-соб{в для передач! причиновиг Б^дноаень. Вккористания подвШшх причин о визе сиолучник!в в бо /у розглядуваних паикятках - поне-г-чд бо/ не отраыахо кетрокого розЕитху, дро во свхдчеть поодкно-к! випадкк !х взтваннк. Зр1дха трапдяються такса спояучники ибо, зпкс/да/.

У >2-'1-ХУП стод!ттях, як 1 ран!ве, слабо представлен! /дерева«! о в пам"ятках Елового письиекства/ сполучники коли, кгдн /г"ды/. Пор!внпно р!дхо у цей пар!од впивались сполучники что, штс. У ^СУП—ХУН) стол!ттях та кож нечасто зустр1чпеться пе один фо-

нчти*инй эар}ен? сполучника что - эо. Переаакно а пвывятках релейного зм}сту продоеауо фуищ}ону?а?н сполучимк яко. ПооДОло-киии прякладдмм представлен { спслучнмкн раз, повлику. У ХУ1-ХУП стол!ттях Дссить попиренйм у р!змнх яеярак став епо..учнмх пено-/же/. Част1шз(> н!ж у Х1У-ХУ стол!ттях0 зживавоя сподучнмк аже/ав/ /у пам"ятяах Х1У-ХУ етоя!ть - у фонеиичному вар{ент{ ажь/. У яе-р!од ХУ1-ХУШ стол!т>> широко вихористовувалмсь еклаДен8 причшоа! спо-сучняхи для того яко. до го ради что» для того же. с ты/у/ при,-тун/ же„ а то о ты/х/ пвячи/н/ да. Для зого иа, а?о ям'и, поте;; у т, до складу яяяг гисодять еполучники яироко? епец1ал$зеч!1. Загначиш>е то так! складен! сполуздикк ногли вживатмеь $ на початку препозитивно! п!ярляко! частинм. Очевидао0 за аналогия до них живалясь такок еподуяшш, у склал$ яккх будя епец1ая{зоссл1 прачки о в! хошонента: того рай* зана. сея ради в^щ зане. Ял 4 того бо. Починаючи з ХУI ст. в укра!нськ{й нов! /п!д вплмвои яоль-сьхо!/ нжнваяться епояучники абов^н. албов&м, бов1к /абов|м, бо-в!м/. поневая. зр!Яяа же. Част4шв, к!а сполучник же, втавався сполучник кяге/иас/. появу якого в укра1исмс!й ков? Л.А.Еулахов-ськиб пояснюе вплиеоц польсысо? аови.*

Окрэм! рачеяня з сполугнннаия ипрохо! спец!ал{зац{! мавть доаатхов! смислов! в!д?1нхй. Наприклад, речеиня з еполучы«вая« иго. §0, иуо/ин/маать з*ясувальний в!дв!нок; ком яко - з"яоувалытй в!дя£нок ! з6дт{нзе пор!жк.ня. Традкц1й-ио часов! сполу^ихм холи, кглцМац/ у прнчинов! а2даоиекна гз«о-еилн с}л71ноп часу. Леях! кснсгрукцИ з цкаи еполучкиксмя набу-

* Буяахог?ький Л.А. Сподучннки I сполучн! групп /рачения/. Зибр, прац!: В 5-ти Т.2.Укр?'чськр иовз.К.: Наук.думка, 1ЧТ -С.ЫЗ.

л-деи таксс уковдогс в^дтЫсу. Сполу^иг раз передавав нароачлв-«Двен1 уыооно-прячняов! з^даояения,

Б1лыа}е?ь рогглянууже пркчиновкх кокетрукц|8 не кае корвдя-Т< в, &> спсяучккк£а пдкев8хг ажа/аи/. кке/не/ корзлетаик выступали првсд£ншкк торДц/теви/. Ваяваннк цяг «оредят.е иов® бути сЛ-ачшняк *оро, до при"кяов{ коиструхц'? а такюск сполуадиками л^зк<нулись на баз! часовкх. Ваклаво п^дкреслкта, во у реченнюс 1 цимк сп!вв1дноетюск слогами п!Дрянна часктг, гнаходятьсл у пре-о ца було характер! ою ознакоп чгсовик кокс?вукщ!й. Я каш у Х1У-ХУ стож!ть позкцйк п{дрядао! частини стосав-|>о гояовно! г. «лекала в основному в!& саодуешка, «о в ХУ1-ХУШ ете-»1г?кг уев частное п£дркдае частика зайыаз прг-„ {к тор- £ постпо-

н вз а давно в{д характеру елолуодила. Так„ п$дредя1 частили » сполучникйья я ко, ш, ажь. як£ в розглянугих пам"я?ках Х1У-ХУ стод!т» зн8тодйлис& в постпозкц!!, у пак'ктках ХУ1-ХУШ сто-

ить мсгдг: зайкатк пост- $ препозиц!»» У речениях з препозитивной п|др»даов частиков эпявляеться уковний а1дт1нок. ГИдрядн! час-тин к а епойучникамк коли, кггаг у Х1У-ХУ стол1т¥гаг займали лише препозкц{в, & п!зн!ае вне могли буТк такох ! у постпозиц!!. Як явзнечаяось,. п1дря&{{ частики могли зайхати й !нтерпозид!ю, чого не спост«р!гвлоеь у паа'ятхах Х1У-ХУ стоить„ ^

Як 4 у Х1У-ХУ етод{ттях, досить часто а п!дрядаМ частин! бу-«аз а!дсуп||н п1дке?0 1 оск!льки уэгодженн* форм особи, числа I {ЮД5' в едких иипадкаг в!дбувалось з суб'ектоы дН голоеио! чвети-ни, який . {г бути долаткой, це обумовлювало постпозиц1в п!лрядао! часткни; у таких конструкд1ях спостер!гався мтвдий граматичний } .1 и {сто пг, й зв0я5ок а1ж преДикативними единицами. Речения, предика-1и»ч! часткнк яккх мали п!дмети, в!дзначавться в!дносиов

cauocïlfeiicTK».

У аисноаках сфоргщгльоввн* aarajatni п1дсуыки павченмя lets-p}ï склаяноп!дрядаих рвчаь э п!дрядцики умови i причина э ynpaîn cjbKta Host Х1У-ХУШ стол!ть.

1. Складюп1лрядн1 рзчення з п!дря^ими умови в агноаюыу еформувались еез в мо в i двен}* cxij?»ix слов" ян. У nepioa Х1У-ХУШ стод!ть в1дбуЕавгя подальвий ïx розвиток.

2. В укра!нськ1й mobí Х1У-ХУШ отол!ть у складаопЬ.ря^пх рачениях з п!Дрялтки умояиши сполучника буян р!зни»и sa похадаея-няи, попираниям i за.нанрово-стид{стичшшя иохяявостгмм.

3. НайстИМишш серед вяиваних у Х1У-ХУШ столкла: ¡заявили СЬ сполучники КОЛИ. ЯК, ЯКби, як| використовусться S у суча С"' util "xpaïHCbKiû stTsparypiiil MOBt та ïï Д1алектах Для передач* BÍíHoa¡£«b рзгльно! та нереально! умови.

4. Протягом Х1У-ХУШ стдл!ть схорочуеться к!льк!стг> i ступЫь вкаористгшл корвлят1в Для ввиязку ntapnsío! частини э голокно"-.

5. У npoaeci розвитку складноп}дрядцих рачень п!ярягна уы. з-«а частила стала энй^ати sei три иазмц}! /прв-„ 5нгар-> î посгпо-зиц!о/ ctoimkkí Ru голоtsioï чаегкнн.

6. Для yuùMiHX $лчеиь украхнсько! ыом Х1У-ХЯ1 Стод1ть буда хараи irtiiioíi ptaHuKttiif-nitcfL. и*до-чвсових си*вз}даошеяь д!всд}в~ лрисудк1ь у голой»í niápniHlii частшах, прозе найпоинрен{аммй буян cidBbí^HoaotiüH, при акнх в голой!ift t a saaexníst частин5 присудим йирзпалмсь «8ее.ао»аии ¡а майбутньому час5 або црясуДея и!лрядчо1 чногнми-у ttaiioyiiicM.y, а голорло! - у ?ёпор}и1ьом.у ча-

7. 1'г,ЧЛЧ8«ЧЙ 3 )У1 СГ. широко В<И »ЛИТЬСЯ днал}¥1«н1 i "till Huitasoi'oro с-пееобу 3-oï эби, с тя^рились за xonoworot чостчй

нехай,

В. Поступово п!дряда} сполуадики ставали основним заообом для передач} уыовних в!да°шень, i роль корелятивних елеиент!в, поэиц» - п}дрлшо! часть««, а 5акок cnissi^ossstHH д! eaniD-npjs су д-к}в преДикативних часткь у пар!од написания досл!дауввних паи"я-ток все не вШгравалк Ttei роя!, яка 1м як засобам вираявння умок1о-насл{дкоБИх сгдаошень була властипа в попередн. пер{оДи.

9. Скледноп{дрядя} укош! речения у розглядуваних паи"ктках tHOAi одночасно виракаать Дек1лька вааемоэвияэаних ы!к собос се-мантичних в{дт{нк}в - часовая, причинових або об"вктно-суб"вктнкх чк атрибута ен..х.

10. Коло причкнових значень, по виракались причиновики спо-лучникаии, в Х1У-ХУШ столКтях не було ч1тккм: багато сполучних засоб}в бэ не були пристосован} Для перодач} пр: инових вровень. У цей пер}од спостер!гаеться процес формування но лише власне причкнових .¡еиантико-синтаксичних в^дновень, а й засобхв вараяен-ня цих в!дношень. Виыога Дкференц}ац!1 засоб^в позначення кон крайних семантико-синтаксичних в}яношень приводить до р1зннх шлях!в в}Дбору специф!чних формальных засоб}в Для вирахення при-инових в$Дюшень у рамках склаДнonfДряДНого речення. Дзяк! з таких шля-х!в не отрицали широкого розвитку. Цо утворення поДв1й!кх сполуч-hhkIb. 1нв{ s шляхи стали пров}Дннки у розвитку склаДноп{дрядних речень. Це утворення схладених сподучник}в.

11. Серед ycix сполучник! в, вкиваиих укра!нськов мовоо Х1У-ХУШ стол!ть Для передач} причин ових в}даопень, найст1йк{шии ви-явився сполучник бо. який проявляв тенденц}в До перем1шенкя на початок п}дрядно! частини. В сучасн!й украТнськ!й л!тературн}й ко-ri та I! д}алактах цей сполувдик е одним з осноших показкик1в

синтаксичного вв"язку частил слладноп! дрядного речения з п!дряд-8И4 ПрИЧИНОБШ.

12. У процес! фор^ування складаоп1дрядяюс рвчень позиц!я п!дрядиоУ причвдовоГ частоти поступово переставала алвжати в1д сполучнииа, 1 вона могла займатн будь-яку з трьох поэиц1Я /пре-, 1нтер- ! постпозеи1ю/.

13. Лосить часто причинов! конструюШ характернаувалася кэ-повнотою п!лрядно! частинл у звиязку з в!дсутн!сто у и!й л1дезта.

За матор!алаыя дисертадГ/ опубл!ковано так! робота;

1. Сп1вв1дшсеШеть форм д|есл!в-присудк1в головноК ( залеж-но| частая граматичний зас!б вираження п1дрядних умовних в!д-иошень /на "птср!ал! укра'1Нських грамот Х1У-ХУст.///Проблеми роз-витку пскхолого-педагог1чно1 науки в науково-техн!чн!й тчорчост! молод!. Зб1рник науковнх прадь студент!в, асп!рант!в.-К.,1992.-С.73-76.

2. Складноп|дрядн1 речения з п!дрядними причиновими у па;, 'ят-ках ХН-ХУст./Дкрагнська мова у процес! нац!онально-культурного в1дродаення Укрась .. Шжвуз1вська наукОЕО-прахтична конференц1я. "Рэзн.-К., 1993.-С.93-94.

3. Складноп|дрядн1 рэчення з п1дрядшйгн умови в украУнськкх грамотах X1У-ХУст.//У кра'1 нське мовознавство.-К.,1993 /друкуеться/.

4. Складноп{дрядн{ речения з п{дряднимп умовм та причини в "ЧетМ-ШнеТ" 1489 р.//3в!тно-наукова конференц|я вш<лат:ач!в та асп!рант!в. Тйзп. -К. ,1992 /друкуеться/.

5. Склалноп1_дряд»< рзченпя з п!дряднкми умор ну ми у пам'яткех староукрШ'нсько! ¡говя Х1У-ХУТГст.//Актуи.ьн! проблеми мовозмавстг-а у сэ!тл! праць Б.0.Лар1на та Ф.П.Ил!па. РеНоналм'.а ком-ФерекгЛя. 1Ъзк. -К. ,1993 /друкуетьсяЛ