автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.11
диссертация на тему: Греко-католическая церковь в духовной жизни украинцев Восточной Галичины (1919-1939 гг.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Греко-католическая церковь в духовной жизни украинцев Восточной Галичины (1919-1939 гг.)"

ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

РГО од

. . ' на правах рукопису

. ВАСЬКІВ Андрій Юліанопнч

ГРЕКО-КАТОЛ ИЦЬКА ЦЕРКВА В ДУХОВНОМУ ЖИТТІ УКРАЇНЦІВ СХІДНОЇ ГАЛИЧИНІ! (1919-1939 рр.)

Спеціальність 09.00.11 - релігієзнавство

А вт о р е ф е р а т дисертації' на здобуття наукового ступеня • кандидата Іетоцшчшіх наук '

Київ -1.?97

Робота виконана на кафедрі теорії та історії культури Львівського державного університету ім.І.Франка

Науковий керівник - кандидат філософських наук, професор Яртись Анатолій Васильович

Офіційні опоненти - доктор історичних наук, професор Крнжашвсыош Олег Прокопович

- качгшдат філософських наук ,

Здіорук Сергій Іванович

Провідна організацій - Дрогобицький педагогічний інститут

Захисні відбудеться 26 вересня 1997 р. на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 01.25.05 в Інституті філософії НАН України (252001, Київ, вуд. Трьохсвятительська, 4)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту філософії ПАН України (252001, Київ, пул. Трьохсвятительська, 4)

^чтиреферчт розісланий • и ” серпня 1997р.

Ііченнй секретар Спеиіалізоваїюї вченої ради кандидат філософських наук

Головащенко С.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми doc.iithicrum. В умовах національно-культурного і духовного відродження українського народу, розбудови суверенної держави важливе наукове та громадсько-політичне значення має об’єктивне висвітлення ролі різних християнських конфесій, зокрема Української греко-католицьної церкви в державотворчих процесах та духовному оновленні суспільства, формуванні національної свідомості. Актуальність даного дослідження зумовлена ще й тим, що у період тоталітарного режиму вказана проблема замовчувалась або фальсифікувалась, висвітлювалась спотворено.

М.С.Грушевськин, досліджуючи діяльність греко-католицької церкви, наголошував на тому, що вона "стала для Західної України такою ж національною церквою, якою перед тим була церква православна". Українська греко-католицька церква активізувала духовне життя, виступала головним заборолом українського народу проти полонізації і русифікації, сприяла національному відродженню, розвитку національної свідомості, духовності та культури на західноукраїнських землях. З діяльністю греко-католицької церкви тісно пов'язане відродження українського народу в сучасних умовах. Наукова реабілітація церкви неможлива без об'єктивного висвітлення її ролі в духовному житті українців у минулому. Дослідження цієї проблеми детермінує відповідне бачення національно-духовного відродження України та poja в цьому процесі УГКЦ.

Предметом дисертаційної роботи є з’ясування становища греко-католицької церкви та її впглву на процеси духовного розвитку і національно-культурного відродження українців Східної Галичини в 20-30-ті рр. XX ст. [ оогистряння ієрархів та духовенства асиміляційній політиці польських урядових чинників, намагання зберегти національну ідентичність,' репрезентувати релігійно*

культурні, суспільно-політичні І, Навіть, економічні інтереси україПСГІіП переконливо свідчать про національно-патріотичну opifнтованіст ь УГКЦ.

Дослідження впливу греко-католицької церкви па національну свідомість, моральні засади, національно-політичну ідеологію, культурно-просвітницьку діяльність (вони рачим з релігією і складають зміст духовного життя) дає можливість з'ясувати вагоміш. її становища в українській спільноті, великий духовний потенціал.

Вивчення ролі УГКЦ в розвитку та збереженні духовного снігу українців дозволить здійснити певну трансформацію отриманих

результатів у сьогодення, забезпечити безперервність духовних традицій. Сьогодні, коди греко-католицька церква утвердилася в якості потужного духовного чинника це лише регіонально-локального, а й загальноукраїнського масштабу, особливо

актуальним є дослідження та практичне застосуй, ння її потужного духовноформуючого потенціалу. Об’єктивне з'ясування місця і ролі церкви в житті українців Східної Галичини в міжвоєнне двадцятиліття сприятиме подоланню конфесійної упередженості в оцінці духовно-релігійного життя української нації. Актуальність теми зумовлена ще іі тим, іцо її дослідження допоможе подолати окремі деформації, спростувати хибні положення в системі виховних і морально-етичних норм, відновити ціннісні орієнтації духовного розвитку народу в сучасних умовах, сприятиме критичному переосмисленню наукової спадщини минулого. .

Сіпші доагідженості проблеми. Аналізуючії стан наукового

опрацюванні досліджуваної теми, слід зазначти, що в українській і зарубіжній історіографії практично відсутні грунтовні, комплексні роботи, які б спеціально розглядали окрес"‘;пс в дисертації коло проблем. Але є чимапо наукових праць, котрі тою чи .<пиою мірою торкаються даної проблематики.

з .

Перші спробі! загального осмислення місця і ролі греко-католпиької церкви в жніті українців робилися те в 20-30-1 і рр, XX сг. Про пе спілчан, публікації світських дослідників О.Назарука, В.Липинськоіо, М. Чубатого, С.Томашівського, а також церковних істориків Л.Глинки, II. Сліпого, Г. Костелі.! інка. Незважаючи на иешіу конфесійну заапгажованість авторів. ці праці мали важливе значення для утвердження в майбутньому наукового підходу до вивчення рш УГКЦ в духовному житті українства.

Піпанпя, пов'язані із загальною оцінкою становища гоеко-католицької Церкви, її ролі і статусу, ставлення до неї урядових 'шнмикіп та Ватіканської адміністрації у міжвоєнний період, фрагментарно, а іноді і тенденційно, висвітлювались у ряді робіт радянських дослідників - В.Добричева, С.Даниленка, П.Петлякова та іи.

З проголошенням державного суве; епітету України ста іа можливою поява перших об'єктивних, деідеологізованих робіт, в яких ■зроблена спроба загальної наукової та публіцистичної реабілітації УГКЦ. визначення її місця в національно-духовному житті народу. Особливої уваги заслуговують праці А.Колодного. О.Крижанівського,

І.Паславського, С.Здіорука, В.Бондаренка, О.Гриніва, Г.Цвенгроша, монографічні дослідження Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАІЇ України, Львівського музею історії релігії, наукові збірники, видані за сприяння УГКЦ. Цими працями у вітчизняній історіографії започатковано новітній науковий підхід до проблем історії і реко-католицизму. '

Опосередковане висвітлення багатьох чинників впливу УГКЦ на духовно-культурні, суспільно-політичні, ідеологічні процеси у Східній Галичині спостерігаємо у ряді робіт як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників, присвячених 'вивченню постаті митрополита А.ІІІептииького. інших, ієрархів УГКЦ. Серед цих публікацій

виділяються наукові праці П.Яроцького, Д.Степовика, І.Грииьоха, С.Барана, В.Ленцика, ІІ.Мельшічука, В.Либи, П.Магочого. Окремо слід відзначити дослідження польських істориків та релігіезнавців Р.Тожецьког о, В.Мислека. В них спостерігаємо перші спроби відійти від схематизму і необгрунтованих висновків, які довший час були притаманні польській історіографії з даного питання.

Важливу роль в осмисленні духовної сутності греко-католицизму, його націотворчого потенціалу ь 20-30-ті рр. XX ст. відіграють також роботи українських дослідників з діаспори І.П.Хнмки, В.Кудрина, П.Сохоцького, І.Нагасвського. А.Г.Великого, Б.Липського. Роль УГКЦ в духовному житті українства висвітлюється в загальнооглядових культурологічних та релігісзнавчнх працях.

Важливе місце в історіографії даного питання посідають збірки документів під редагуванням вітчизняних та зарубіжних вчених, у яких висвітлюються різні аспекти діяльності Української греко-католицької церкви. Однак, слід зауважити, що радянські дослідники тенденційно підходили до відбору та класифікації документів, а зарубіжні збірки виявились неповними, що дещо позначилось на глибині цих досліджень, їх об'єктивності. Заслуговують на увагу бібліографічні публікації І.Патрила та А.Бгзилевича, в яких подані огляди джерел та наукової літератури з проблематики, яка є об'єктом дисертаційного дослідження.

Поза увагою дослідників все ще залишається низка проблем, розв'язання яких дало б можливість всебічно оцінити роль УГКЦ у процесі духовного відродження українців. Йдеться про більш грунтовне вивчення впливу церкви на різні аспекти формування національної свідомості вірних, розвиток національної ідеї, політичної ідеології того часу. Заслуговують -на більш чітке окреслення питання співпраці церкви з творчою інтелігенцією, національними товариствами. її впливу на .становлення і розвиток інтелектуального

5 '

потенціалу нації, виховання іа навчання підростаючого покоління.

Отже, із наведеного ог.г,.іду ніякової літератури виплитн необхідність комплексного сшпетишого дослідження ролі УГКЦ и духовному жнгті українців Східної Галичини у міжвоєнне двадцятиліття на основі критичного переосмислення ряду теоретичні!!; постулатів," грунтовного опрацювання великого масиву архівній джерел, творчого застосування доробку вітчизняних та зарубіжних науковців.

Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційного дослідження є з'ясування і аналіз ролі УГКЦ н духовному житті галицьких українців у міжвоєнне двадцятиліття. Іі досягнення вимагає розв'язання наступних завдань:

- проаналізувати становите церкви'у. Східній Галичині, .з'ясувати

тенденції ставлення до неї Польської держави та Апостольсько; Столиці; '

- дослідити характер і форми впливу УГКЦ на формування національної свідомості та ідеології, моральних устоїв українців краю, охарактеризувати комплекс чинників, за допомогою яких церква впливала на збереження їх національної ідентичності;

- показати вплив церковних навчальних закладів та ндуково-ак.ідемічних установ на становлення духовно-інтелектуального потенціалу. нації, дати ларактеристику форм і методів культурно* просвітницької діяльності УГКЦ, її співпраці і українськими культурно-мистецькими інсттггуїг'чми.

Методологічні пштеоретичні основи дослідження, його дже.релмш база. Теоретико-мстодологічною основою дисертації с принципи об'єктивності, • світогляди.іпі плюралізму та позакоифесійиоегі. Використання у дослідженні принципу історизму передбачає, розгляд даної проблеми крізь призму конкретної соціально-політичної ситуації у Східній Галичині та світоглядно-психологічних цінностей українці»

краю у досліджуванні! період. '.З метою переосмислення деяких стереотипних положепь, ідей і суджень застосовувались методи аналізу і синтезу, аналогій, систематизації та узагальнення. Це дало можливість иеупереджено підійти до розв'язання поставлених проблем, виявити специфіку детермінації духовною життя галицьких українців з боку УГКЦ.

Робота грунтується також на опрацюванні великої кількості джерел

- праць ієрархів іреко-католицьісої церкви, в першу чергу мпірополіпа

А.Шептицького, історичних документів досліджуваного періоду. Джерельною основою дисертації стали насамперед архівні документи, значна частина яких ще не була в науковому використанні. Переважна більшість з них зберігається в Центральному держанному історичному архіві у Львові. Особливої уваги заслуговують матеріали фондів: 'Треко-католицька Мпгрог.олича консисторія" (ф.2І)1); "Греко-католицький Митрополичий ордииаріат" (ф.408); "Митрополит Андрей Шептицький" (ф.358). Дисертант звертався також до матеріалів Львівського та Івано-Франківського обласних державних архівів. Загалом в дисертації використано документи 8 фондів із трьох архівних зібрань. . '

Джерельним підгрунтям дисертації стала також преса досліджуваного періоду, зокрема, офіційні церковні видання: "Львівські архлепархіапьш відомості", "Вісник Станіславівської спархії", "Перемиські єпархіальні відомості", а також львівські

часописи "Нива", "Нова зоря", "Діло", "Мета" та ін.

І '

Наукова новизна дослідження. Дисертація с першим в історії

українського релігіезнавства комплексним дослідженням ролі УГКЦ в

духовному житті галицького українства у міжвоєнне двадцятиліття.

При її написанні віднайдеш і використано багато маловідомих і

невідомих архівних матеріалів. У ході виконання роботи автор

прийшов до агального висновку про те, що греко-католицька церква

в 1919-1939 рр. була потужного національною інституцією, іішшп якої у суспільстві був надзвичайно високим. Церква визначила ряд процесії; національно-духовною буття галицьких українців, спричинилася до формування їх національної самосвідомост і.

Одним із елементів новизші роботи є намагання автора відійти під кригично-часуджуючої тенденції п оцінці діяльності УГКЦ, яка панувала в ряді публікацій радянських дослідників.

В дисертації обгруиювапо ряд важливих теоретичних положень, які відзначаються науковою попитою і виносяться на захист:

- ставлення польських властен та Ватіканської адміністрації до УГКЦ свідчать про нееприйняття ними її національного характеру. Незначні винятки у такому підході до церкви, то простежувались з боку адміністрації Святого Престолу в 1919-1923 рр. були зумовлені невизначеністю міжнародного становища. Незважаючи на декларовану рівність обрядів, гарантовану рядом державних нормативно-правових актів, греко-католнцька церква знаходилася в прпі побленому становищі. Державна влада намагалася нейтралізувати вплив УГКЦ на процеси національної ідентифікації українського населення Галичини. Важливу роль в реалізації такої політики відігравав Ватикан. Адміністрацією Апостольської Столиці засуджувались будь-які вияви національної сутності греко-католнцької церкви, сповідувалась космонолілічність у справі "служіння Богу".

- }’ міжвоєнне двадцятиліття пплнв греко-католицької церкви на комплекс чинників, що творять головну детермінанту національного (Кітя - національну свідомість ие був монопольним і беззастережним, як у першій- половині XIX ст., але доволі потужним. Сталою зберігалася тенденція до ототожнення національної та конфесійної приналежності українців Східної Галичини Церква використовувала широкий діапазон традиційних та інноваційних засобів (душпастирська праця, місія, преса, кіію, радіо) для збереження впливу

6 ' на моральність вірних, їх ішуфішнііі духовніш світ. За допомогою обрядовості УГКЦ нитлорнла особлішу духовну інфраструктуру, яка відігравала захисну роль у прогікгояпні асиміляційним процесам. Тріада "обряд - мова - культура" стана наріжним каменем у- зведенні цсрковио-релігііііюго комплексу української духовності. Митрополит Л.Шеїтщькі!:'- розглядав очолювану ним церкву як один із засобів збережепш; національно-культурної та релігійної ідентичності галицьких українці», їх духовного відродження;

- актпвла позиція УГКЦ в національно-духовному житті українства

виявлялась також і в реагуванні на тогочасну суспільно-політичну ситуацію. Воно знаходило прояв в однозначному засудженні і несгіріїшіяп'і ієрархами церкви комуністичної та радикально-націоналістнчної ідеологій. Однак ставлення до. радикалізму в середовищі греко-католнцького духовенства не завжди було однозначним. В умовах жоосткого пресингу національної ідентичності українства ідеї екстремального націоналізму знаходили певну підтримку серед священиків. Але цього факту не слід перебільшувати. Його наявність не с підставою, для трактування УГКЦ як "політичного союзника" радикального крила ОУІЇ (УВО): Натомість, церква прихильно ставилась до концепції християнського патріотизму, в якій націоналістичні принципи були погоджені з морально-етичними нормами християнства; ■

- одним із традиційних засобів впливу УГКЦ на духовне життя була співпраця з рядом українських національних товариств та організацій. Головна увага в пій зосереджувалась на подоланні атеїстичних і комуністичних настроїв. Це було зумовлено не надмірною політичною заангажованістю духовенства, а його намаганням протистояти небезпекам, які загрожували цілісності духовного світосприйняття галицьких українців. Тісні контакти греко-католнцького духовенства і світської інтелігенції, що. здійснювались, ГОЛОВНИМ чином, у. двох

напрямках - політичному і культурно-мистецькому. сприяли активізації національно-духовного життя, подекуди пдігравали важливу роль "морально стримуючого" фактору;

- діяльність греко-католицьких духовних навчальних закладів, науково-академічних иеркоишіх установ спричинилася до створення у Східній Галичині потужної генерації інтелектуальної еліти, наукового потенціалу в середовищі духовенства. Головним завданням духовних семінарій та Богословської академії УГКЦ була підготовка кваліфікованих богословських кадрів, вихованки національно свідомих, патріотично настроєних душппстирів, здатних протистояти денаціоналізації церковної організації та вірних. Тому ці інституції доцільно розглядати як ос редкп формування української духовності;

- система світської освіти українців Східної Галичини у міжвоєнне двадцятиліття значною мірою зберігала національні особливості завдяки сприянню греко-католииької церкви. Катехизацінна діяльність священиків у школах, організація церквою широкої мережі навчальних закладів, підтримка "Рідної школи", співпраця з нею, боротьба з ідеєю абсол.отної секуляризації навчання та виховання були важливими чинниками впливу церкви на українське шкільництво.

Теоретичне і практичне значення дисертації- полягає в тому, що проведене дослідження дає можливість комплексно відтворити цілісність органічного духовного зв'язку греко-католицької церкви та її віршм в один із складних етапів історії галицького українства, осмислити Вагомість вплив_у УГКЦ на націотворчі, духошюформуючі чинники. Робота покликана сприяти відновленню історичної справедливості, науковій реабілітації Української греко-католицької церкви. Основні положення дисертації можуть бути використані для творчого застосування великого духовно-морального потенціалу греко-католицизму в умовах відродження української нації. Зокрема, досвід подвижницької праці греко-католішького духовенства на ниві

освіти е корисним для морального виховання підростаючого покоління на засадах християнської етичної доктрини. Його слід застосовувати із врахуванням принципу свободи совісті та світського характеру сучасної школи.

Дисертаційна робота є спробою відновити в українській історичній науці та релігієзнавстві вивчення феномену греко-католицизму в контексті духовного життя українців. Окремі її положення можуть послужити необхідним пропедевтичним матеріалом для дослідження духовної культури українства, її зв’язку з релігійно-церковними чинниками. Матеріали і висновки праці можна використати при опрацюванні вузівських курсів з історії України, релігієзнавства, історії української культури, політології, в просвітницькій роботі.

Апробація дисертації здійснювалась шляхом ЇЇ обговорення та рекомендації до захисту кафедрою теорії та історії культури філософського факультету Львівського державшого університету ім.І.Франка, у 12-ти наукових публікаціях, а також викладом головних положень на міжвузівській науковій конференції "Гуманітарна освіта і проблеми духовного відродження України" (Львів, березень 1994 р.), ІУ-УІІ міжнародних круглих столах "Історія релігій в Україні" (Львів, травень 1994-1997 рр.), науково-практичній конференції "Національна свідомість за умов державотворення" (Льпів, травень , 1994 р.), у виступах на звітних наукових конференціях викладачів Львівського університету. '

Структура роботи: дисертація побудована за проблемно-

хронологічним принципом і складається із вступу, трьох розділів, висновків, приміток та тиску джерел і літератури. Дослідження ролі УГКЦ в духовному житті українців Східної Галичини у міжвоєнне двадцятиліття передбачало ,*асамперед з'ясування її становища у тогочасному суспільстві, тенденцій у ставленні до неї з боку польських властей і Ватнканської адміністрації. Цьому присвячений перший

розділ дисертації.

Вивчення цих проблем дало змогу перейти до більш детального аналізу впливу УГКІД па комплекс чинників національного та культурно-мистецького життя галицьких українців. Детермінанти церквою націнальної свідомості, моральності, особливості її реагування на тогочасну суспільно-політичну ситуацію, (¡юрми і методи співпраці з рядом українських національних товариств ста їй об'єктами дослідження у другому розділі роботи. Вивченню ряду аспектів культурпо-освігньої та науково-академічної діяльності УГКЦ присвячений третій розділ дисертації. Завершують роботу коротко сформульовані висновки, примітки і список бібліографії.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність тгмн дисертаційної роботи, аналізується стан її наукового опрацювання,, формулюється мета і завдання дослідження, його методологічні основи, визначається наукова новизна, теоретичне і практичне значення дисертації, її апробація та впровадження наслідків практику.

Перший розділ - "Становище ґреко-катйлицької церкви в Східній Галичині у міжвоєнне двадцятиліття" - містить узагальнений аналіз територіального устрою, майнового та суспільно-політичного стану греко-каголицької церкви. У Галицькії! митрополії знаходилась значна частина осередків УГКЦ, функціонувала широка, добре організована мережа парафій, чернечих спільнот, навчальних закладів, , науково-академічних та економічних інституцій, інформаційних засобів церкви. Ця інфраструктура сприяла її перетворенню у важливий чинник національно-духовного и пчя галицьких українців.

УГКІД, як самоуправна суспільна одиниця, була наділена державою правами на володіння майном, організацією певної територіальної

сіруктури, створення локальної мережі релігійних товариств і» г ромадських утворень. Ці права гарантувались рядом конституційних положень, а також Конкордатом, підписаним між Річчю Посполитою та Апостольською Столицею у 1925р. Разом з тим, дисертант дотримується думки про формально-декларативний характер цих документів. Влада лише створювала видимість рівноцінного ставлення до всіх християнських церков, то функціонували в державі. Про це свідчать документальні матеріали. Урядові чинники істотно ускладнючалн діяльність УГКЦ у Східній Галичині.

Аналіз становища греко-католицької церкви передбачає також з'ясування особливостей ставлення до неї як з боку офіційних урядових кіл, так і Апостольської Столиці. Взаємовідносини церкви з вищезгаданими інституціями у більшості випадків визначалися негативним ставленням світських та ватиканських духовних звєрхників до національної орієнтованості та активної участі УГКЦ в духовному житті вірних. ■

Урядові кола' Речі Посполитої, визначаючи політику у своєму ставленні до греко-католицької церкви, прагнули нейтралізувати її націотворчин потенціал, домагалися денаціоналізації церковної організації. Така політика повинна була сприяти національно-релігійній асиміляції українського населення краю.

Влада намагалася використовувати церкву в «кості інструменту інтеграції українців з польською державністю. Як засвідчують документи, урядові чинники, визнаючи роль і авторитет УГКЦ в суспільстві, прагнули заручитися її підтримкою для посилення свого впливу на українство краю, відтак, забезпечити ііого лояльне ставлення до влади. . .

У визначенні офіційної урядовоїполітики щодо греко-католицизму важливу роль відігравала також позиція римо-католицької церкви, її прагнення домінувати у своєму впливі на духовну інфраструктуру

держави. ІІроіпстояння між обома церквами відверто інспірувалось владними структурами. Воно никорнсюпувалосі, як привід для переслідування українського населення краю, ного церковної оріаиізації. Підівердженннм цього с заборони греко-каголішькому духовенству браги участь в иеоуніііних акціях. Державні власті не були ’зацікавлені в поширенні унії з її національно-українським характером. Особливо жорстким був гіресннг з боку урядових кіл щодо УГКЦ впродовж 1919-1923 рр., тобто до часу проголошення формально-правопого статусу Східної Галичини у складі Речі Посполитої.

Репресивні дії польської влади в ході пацифікаціґшо, кампанії теж опосередковано спрямовувались проти УГКЦ. Ігрархам церкви докоряли в "заохоченні" проіестаціііних акцій. Такі звинувачення сприяли проведенню дискримінаційної-політики щодо Української церкви.

Друга поливина 30-х років характеризувалась активізацією політики національної асиміляції українців краю. Вона знайшла свій прояв, зокрема, у проведенні кампанії по забороні використання церквою української мови у веденні метрикальної документації, зволіканні влади з реєстрацією українських пм-іриств Католицької акції, інших утисках.

Ставлення Святого Престолу до УГКЦ у міжвоєнне двадцятиліття було доволі складним. Воно відтворювало загальні напрямки урядової політики. Винятком є лише І919-1923 рр., коли Святий Престол, з огляду на невизначеність міжнародного становища, прихильно поставився до українських визвольних змагань і державотворчих позицій УГКЦ та її митрополита. .

Документальні матеріали свідчать, що Ватикан робив все можливе для нейтралізації національного характеру УГКЦ, посилення в її діяльності космополітичних мотивів. Підтвердженням цього служать окремі розпорядження та рекомендації чиновників Римської курії

щодо використання української мови в церковній практиці, вживання етноніму "українець", словосполучень "український народ", "Велика Україна".

У взаємовідносинах Ватикану з греко-каголицькою церквою особливий наголос робився на необхідності боротьби з комунізмом, протистояння секулярним, атеїстичним тенденціям.

Намагання Апостольської Столиці підпорядкувати сферу пріоритетів УГКЦ римо-католицькій церкві Речі Посполитої, надмірне акпентув'шня на космополітичності греко-католицнзму свідчать про близькість позицій Ватикану і уряду Польщі у критичному ставленні до його духовного та націотворчого потенціалу.

У другому розділі - "Греко-католицька церква і національно-духовне життя і’алицькнх українців" - розглядаються особливості впливу УГКЦ на національну свідомість, моральні устої українців Східної Галичини, ставлення церкви до політичного радикалізму, а також тенденції у її співпраці з українськими національними інституціями та представниками світської інтелігенції.

В дослідженні підкреслюється, що вплив церкви на національну свідомість, як одну із найголовніших детермінант духовного життя галичан, був надзвичайно вагомим, але ' не монопольним. Багаточисельні документи свідчать про те, що ієрархи та духовенство УГКЦ намагалися акцентувати увагу на таких компонентах національної свідомості як національна ідентифікація, уявлення про свою історію, власну територіальну спільність, її державний устрій. Важливу роль у формуванні цілісного національного світогляду галичан відігравали екуменічні ідеї митрополита А.Шептицького. Впродовж міжвоєнного двадцятиліття простежувалась тенденція до ототожнення конфесійного та національного чинників у

самосвідомості галицьких українців.

У дослідженні проводиться аналіз особливостей національно-

психологічного характеру галицьких українців. Він дає можливість зробити шіенопок про те, що ппліш церкви на їх національну свідомість зумовлювався специфікоіи ментального типу, домінуванням у ньому таких рис як інтровертіпм, глибока релігійність, духовність, моралізм. .

Вияпом внутрішнього світосприйняття, духовності українців Галичини була церковна обрядовість. Саме вона виступала для вірних УГКЦ в якості джерела і засобу ідентифікації з українською нацією. Східний обряд греко-католицької церкви був не лише проявом мовно-літургічних, архітектурно-стилевих особливостей, а й своєрідним оберегом перед загрозою національно-релігійної асиміляції. Національне самоусвідомлення вірних УГКЦ посилювалось завдяки використанню в богослужениях, церковному урядуванні української мови. Вплив УГКЦ на духовне житгя українців у ціпму. та національну свідомість зокрема, на нашу думку, ускладнювався наявними суперечностями в середовищі церковних ієрархів, окремих верствах духовенства, неоднаковим баченням ними ролі церкви, її східного обряду в /Кипі вірних.

Консервативно-ортодоксальне угруповання, ідейним натхненником якого був Счаніславський єпископ Г.Хомшшш, виступало за обмеження впливу церкви на процеси національно-культурного розвитку українців, введення в церковну богослужбову практику деяких елементів римо-католицької обрядовості, космополітизаціга церковної організації. Такі ідеї іс' знаходили особливої підтримки в середовищі кліру УГКЦ, а тому їх вплив на українство був незначним. Вони викликали неоднозначну оцінку української громадськості. В дисертації наводяться приь іади гострих критичних виступів інтелігенції, зокрема письменника А.Чайковського, з цього приводу.

Інша, дещо прагматнчніше ' налаштована частіша греко-католіщького духовенства, виступала за активне включення церкви в

16 . процесі! національно-культурної о унезалежнешія під польських впливів, неухильне 'збереження основ східного обряду як джерела духовно-релігійної, національної ідентичності українців. Наявність цих угруповань не зумовила серйозного розколу в українському суспільстві, оскільки їх поява була викликана вже існуючими тенденціями національного розвитку.

. Намагання УГКЦ зберегти духовність галичан,'їх моральні засади спричинило активне її включення у боротьбу з такими суспільними небезпеками як пияцтво, азартні ігри, подружня невірність та ін. Під егідою церкви активно функціонувало "братства тверезості", протиалкогольне товариство "Відродження". На противагу "аморальним упадкам" духовенство пропагувало здоровий спосіб життя, фізично-моральне вдосконалення особи за допомогою занять спортом. В дослідженні зазна .аеться, що важливу роль в "мі .ралізації" суспільства, розвитку духовності відітавала "духовна місія" - система заходів, яка включала лроведення масових сповідей, тематичних проповідей, конференцій, іцо пропагували християнські моральні вартості.

Неоднозначною є оцінка ставлення церкви до такого "аморального" явища в житті українського суспільства як протестантизм. В більшості випадків воно було продиктоване намаганням УГКЦ ¡берегти монопольний вплив на духовний світ вірних. Особливо МІЦІІі.ми позиціями протестантизм володів на Станіславіцині. Саме там протестанські церкви набули статусу "національних", "українських". Вони заповнили вакуум, який виник частково внаслідок намагань єпископа Г Хомишина "космополітизувати" та "латинізувати" церковну організацію у своїй єпархії. .

Греко-католицька церква прагнула захистити духовіїо-моральний світ галицьких українців від секуляриих, суспільно-радикальних, аморальних впливів за допомогою інститу церковної цензури. У

. і/

1925 р.ієрархією УГКЦ був запроваджеішіі закон про церковну цензуру книг. Церква прані »купала проведення акцій поширення "доброї" літератури. Потужна інфраструктура церковних періодичних видані, пошінна була сприяти моралізації суспільства; утверджувати п ньому християнські духовні нарт ості. ■

У міжвоєнне двадцятиліття простежується актипізація та раднкалізація українського суспільно-політичного руху. В зв'язку з цим УГКЦ змушена була чітко визначити свої позиції у ставленні до комунізму та радикального націоналізму. Ієрархами церкви однозначно була визнана деструктивиість впливу обох радикальних ідеологій па національно-духовне життя вірних. Греко-католицька церква безкомпромісно засуджувала діяльність політичних партій, які були озброєні ці сю ідеологією. Проте намагання. церкви дистанціюватися від радикального націоналізму не мали особливого успіху. Причиною цього була, популярність радикально-націоналістичної ідеології у тогочасному суспільстві, в тому числі, і в езредовищі духовенства. ' .■

Потужний імпульс духовному життю українців Східної Галичини давала співпраця УГКЦ з рядом національних інституцій Краю. Важливим критерієм для конструктивної співпраці церкви з українськими товариствами і організаціями було визнання ними головних постулатів християнського морального вчення та використання їх у своїй діяльності. З метою запобігти поширенню радикальних впливів у середовищі світських національних товариств церква засновувала під своїм патронатом організації з аналогічними завданнями. Застосування "паралельно-дублюючого" принципу мало місце при створенні ряду товариств, що діяли під егідою Католицької акції. Така практика, до певної міри, вносила деякий розлад в існуючу мережу світських інституцій. Одночасно вона активізувала та моралізувала їх діяльність, спрямовувала їі. в загальнонаціональне.

духовко пюрче русло.

Важлнною детермінантою духовного життя галицьких українців була співпраця церкви з представниками світської інтелігенції. Традиційний галицький консерватизм, збереження патріархальних устоїв суспільства забезпечували прихильність переважної часінш* національної духовно-інтелектуальної елігн до грєко-католицької церковної традиції. Численні приклади взаємовідносин представників свіїської ішелііенції з УГКЦ свідчать про те, що контакти церкви з творчою, мистецькою елітою відзначались більшою ефективністю і конструктивізмом, ніж стосунки з представниками політично ю "істеблішменту". Зв'язок церкви з представниками української мистецької, інтелектуальної та політичної етіїи, хоч і не позбавлений деяких суперечностей, позитивно впливав на процеси національно-духовного розвитку нації.

На підставі аналізу емпіричною матеріалу автор приходить до висновку, ию церква впливала на всі сфери духовного житія українського національного організму, визначала йото духовну самобутність, захищала від небезпеки національно-релігійної асиміляції.

У третьому розділі - "Культурно-освітня і наукова діяльність Української греко-католицької церкви" - досліджуються особливості функціонування системи духовної освіти, науково-академічних установ УГКЦ. її вплив на розвиток світської-освіти українців краю, діяльність по збереженню історичних та культурно-мистецькі,х пам'яток.

Специфіка українського духовно-інтелектуального життя у Східній Галичині в 20-30-]і рр. визначалась наявністю в ньому потужних науково-освітніх осередків - духовних навчальних закладів та наукових інституцій УГКЦ. Фахову богословську освіту українцям краю забезпечували Львівська Богословська академія та духовні

' 19

семінарії у Львові, Перемишлі, Станіславі.

Аналіз навчального процесу цих освітніх закладів да. піде гану стверджувати, що за своїм фахові.:,) рівнем нони були установами європейського зразку. Важливим критерієм оцінки навчальної ти наукової роботи даних наичальппч інституцій с їх всенародний характер, чітка орієнтація на духовне служіння нації.

Духовні семінарії та Богословська академія УГКЦ сконцентрували навколо себе потужний науковий потенціал. До співпраці з ними була залучена плеяда відомих світських науковців - І.Крип'якевич,

В.ІЦурат, Б.Кудрик, О.Надраіа, І.Снєнціцький, Я.Пастернак та ін.

Навчальні заклади греко-католіщької церкви виховували добре освічених, національно свідомих духовних провідників нації. В діяльност' Богословської академії, заснованої в 1929 р., втілились мрії галицьких українців про національний університет. Цей навчальний заклад генерував духовну і світську еліту, активізував інтелектуальний потенціал нації, її духовний розпиток.

Науково-академічна діяльність Богословської академії та заснованого в 1925 р. Богословського наукового товариства позитивно вплинула, на розвиток української гуманітарної науки. Головний акцент в діяльності цих інституцій робився на дослідженні проблем богослов'я, історії, права, мистецтва та літератури. Наукова продукція БНТ та академії періодично виходила друком в таких наукових виданнях як "Богословія", "Праці греко-католицької Богословської академії" та ін. Діяльність даних установ сприяла теоретичному обгрунтуванню національно-духовної ідентичності української нації розвивала її науковий потенціал, стимулювала розвиток науки'.

Визнання церквою пріоритету національного в культурі, трактування її як духовно творчої субстанції сприяли активному включенню духовенства в культурно-мистецьке життя краю. Пничешш

діяльності архіву та бібліотеки Митрополичоїс> ордішаріату УГКЦ у справі дослідження історичних- пам'яток українського минулого дає підстав» зробити висновок, що нона сприяла збереженню національної ідентичності, історичної пам'яті, духовності українців .Східної Галичини. Водночас у ряді розпоряджень церковних властей зверталась особлива увага священиків на необхідність збереження ісгорико-архітектурних пам'яток, старовинних культових речей тощо.

Дисертантом акцентується увага на діяльності Національного музею у Львові. Церква брала активну участь в його науково-дослідній, експозиційній та видавничій діяльності. Про всеосяжність впливу УГКЦ на кульчурно-мистецьке життя краю свідчить той факт, що під її патронатом музей у своїй діяльності орієнтувався не лише на сакральне мистецтво, але й на класичні та модерністичні мистецькі напрямки. До співпраці з Національним музеем церква залу лиш таких відомих митців як О.Новаківсь'тій, П.Холодний, Л.Ковжун, С.Литвиненко та ін. Всестороння діяльність потужного духовного осередку була можливою завдяки матеріальній підтримці УГКЦ. Співпраця церкви з Національним музеєм відтворювала загальні тенденції її впливу на культурно-мистецьке життя краю.

Значна увага приділяється аналізу впливу греко-католицької церкви на такий важливий фактор духовного життя українців краю як система світської освіти. Дисертант виділяє такі головні напрямки цього впливу: викладання основ релігії в школах (катехизація), надання матеріальної допомоги навчальним закладам, заснування і утримання освітньо-виховних установ.

В основу співпраці цглкви і світського шкільництва було покладено концепцію християнської національної школи. Реалізація її принципів иа практиці передбачала створення української школи для українських' дітей за конфесійною ознакою, викладання у ній українською мовою. В умовах національно-культурної асиміляції такий підхід був

виправданим і давав можливість захистити духовний світ підростаючого покоління під небезпеки окатоличення та полонізації. Однак, в силу об'єктивних історичних умов, не всі положення даної концепції могли бути реалізовані на практиці.

Присутність у школах греко-католицьких свящеішків-катехитів була запорукою1 цілісності релігійно-морального та патріотичного виховання української молоді. Створення в 1935 р. Митрополичої ординаріатської шкільної ради та функціонування інституту ордииаріатських шкільних комісарів істотно активізували співпрацю УГКЦ з українським шкільництвом. На ці установи були покладені функції методичного забезпечення, інспектування та захисту праці катехитів. Греко-католнцька церква надавала вагому матеріальну підтримку українським освітньо-виховним установам, особливо тим, що діяли під патронатом товариства "Рідна школа". Ця допомога сприяла функціонуванню системи української освіти у Східн'ч Галичині.

В дослідженні акцентується увага на ролі чернечих спільнот у справі заснування снротинців, дошкільних установ, середніх шкіл, фахових навчальних закладіп для українських дітей. Особливо вагомий внесок у розвиток українського шкільництва здійснили чернечі чини

оо.Василіян, оо.Студитів, сс.Василіянок, сс.Служебниць та ін.

З метою впливу на систему вищої освіти УГКЦ ініціювала створення "Українського Католицького академічного сеньорату", "Краєвого Комітету допомоги українському студенству". Ці інституції були покликані впливати на формування християнського світогляду, української молоді, що навчалася у вищих учбових закладах, надавати їй допомогу.

Узагальнюючи наслідки дослідження третього розділу дисертації, автор прийшов до висновку, що всеохоплюючий вплив УГКЦ на систему світської освіти, культурно-мистецьке життя, діяльність

іучошшх навчальних та академічних закладів церкші надзвичайно лк і авізували духовний потенціал нації, сприяли її зросту, творили національно-культурну самобутність.

У висновках дисертації підводиться підсумок дослідження, підкреслюється теоретична та практична цінність роботи. Автор переконаний, по греко-католицька церква як конфесійний різновид українського християнства відігравала важливу роль у формуванні національної свідомості, ідентичності, розвитку шщіонально-рел” ійііих мочу) гів, духовно-інтелектуального світу галицьких українців. Саме в міжвоєнне двадцятиліття особливо яскраво простежується етнічна специфіка, національний характер та потужний па [(¡о творчий пі духовноформуючнй потенціал УГКЦ.

Дисеі)тант наголошує на необхідності розглядати феномен греко-ка голичизму в 20-30 ті рр. XX сг. як складне і неоднозначне явище, не позбавлене внутрішніх суперечностей. Проте результати дослідження не залишають сумнівів ¡кодо визначадьності впливу церкви на процеси національно-духовного розвитку. Можна стверджувати, що всі прояви духовного життя українці і- Східної Галичини у міжвоєнне шадцятнліття були конфесійно окресленими. Ця конфесійна .ікресленісіь вишачила специфіку національно-культурного розвитку регіону. •

Сьогодні, в умовах незалежної держави, напередодні 2000-ліття Різдва Христового, досвід УГКЦ на ніші духовного розвитку нації є особливо актуальним. Спільно із духовною традицією інших національних церков він може бути використаний у духовному оновленні суспільства, утвердженні християнських моральних вартості.

Основні положення дисертації висвітлені у наступних публікаціях штора:

1. Васькіи Л.Ю. бібліотека і архів Митрополичою ордпнаріту УГКЦ// Республіканець. - 1994. - N 3-4. -C.85-S8 (0,5 д.а.).

2. Васьків А.ІО. ГІоиітпка польської адліінісірації у ставленні .до Української греко-каголииької церкви (20-30-іі рі». XX ст.) // Альманах 'Берестейська унія (1596-1996)". В 5-ти т. - Львів, 1997. - ТЛІ. - С.111-113 (0,4 д.а.).

3. Васькіп Л.Ю. Церква'і радикали II Людина і спп\ - 1997. - N 2. -С. 18-20 (0,2 д.а.).

4. Яртнсь A.B., Васьків А.ІО. Греко-католицька церква і проблеми

національної ідентичності галицькії;: українців // Гумиїізм т;.

утвердження громадянського суспільства в Україні. Вісник Львівського університету. Серія історична. - Льви, 1995. - іЗип.32. -С. 143-149 (0,4 д.а.).

5. Васьків А.Ю. Греко-католицька церква і діяльність Католицької Акції у Східній Галичині // Історія релігій і) Україні. - К.-Львів, 1994. -

С.29-31 (0,1 д.а.).

6. Васьків А.ІО., Яр тисі. A.B. Греко-католицька церква і розвиток національної свідомості українців Східної Галичини // Історія релігій в Україні. - К.-Львів, 1994. - С.31-33 (0,1 д.а.).

7. Васькіп А.Ю. Греко-католицька церква і розвиток національної свідомості українців Східної Ганнчинп (1919-1939 pp.) II Національна свідомість за умов державо : порені ія. - Львів, 1994. -С.29 (0,1 д.а.).

8. Е.іськів А.Ю. Греко-каїошщька церква і розвиток освіт у Східнііі Галичині (1919-1-^39 рр.) // 1 уманігарна освіта і проблеми духовного відродження України. - Льііів 1994. - С.29-30 (0,1 д.а.).

9. Васьків. Л.Ю. Концепція християнського, патріотизму митрополита Л.ІІІетішького II Історія релігій в Україні. - Львів, 199'/.

- С.30-32 (0.1 д.а/.

10. Васьків A.10. Політика польської адміністрації у ставленні до Української греко-католицької церкви (20-30-ті pp. XX ст.) // Історія релігій в Україні. - Львів, 1996. - С.33-34 (0,1 д.а.).

11. ІІртнсь A.B., Васьків А.Ю. До питання про оцінку діяльності Ставропігійського братства митрополитом А.Шептицьким II Історія релігій в Україні. - Львів, 1997. - С.216-217 (0,1 д.а.).

12. Яртись A.B., Васьків А.Ю. Святкування 300-ліття Берестейської унії в Галичині: історична ретроспектива // Історія релігій в Україні. -Львів, 1996. - С.259-260 (0,1 д.а.).

Аннотации

Васькив А.Ю■ Греко-китолтеская церковь в духовной жизни украинцев Восточной Гатчины (1919-1939 гг.)

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 09.00.il. - религиеведение. Институт

философии Национальной Академии наук Украины. Киев, 1997г.

Защищается рукопись. Диссертация посвящена изучению влияния Украинской греко-католической церкви на духовную жизнь украинцев Восточной Галичини в междувоенное двадцатилетие. В исследовании анализируется общее положение церкви, особенности ее взаимоотношений с государственной властью н Апостольским Престолом, раскрываются механизмы воздействия УГКЦ на формирование национального сознания, морального мира верующих и другие факторы духовной жизни украинцев Восточной Галпчнны. Особый акцент в работе сделан на изучении влияния церкви на такие важные составные 'компоненты духовной жизни общества как образование, искусство, культурно-просветительская деятельность.

25

Summary

Vaskiv Andrij. The Greek-catholic church in the spiritual life of the Ukrainians of the Eastern Galychyna (¡919-1939 years)

The dissertation for the degree of Candidate of History /speciality is 09.00.11

- religious studies/. Philosophy Institute of Ukraine National Academy of Sciences. Kyiv, 1997.

This manyscript that is defended. The dissertation is dedicated to the investigation of the greek-catolic church's influence on the spiritual life of the Ukrainians of the Eastern Galychyna during the period between two world wars. .The general position of church the peculiarities of its relationships with state power and the Apostles Throne have been analyzed, the mechanisms of UGCC"s influence upon the national mentality' believers spiritual world, formation and oilier factors of the spiritual life of the Eastern Galychyna have been opened. The study of the influence of the church on such important components of the spiritual life, as education, art, cilltural-enlightenind ac-tivityhas been specially accentuated.

Ключові слова: греко-католицька церква, духовне життя,

національно-культурна ідентичність, . церковна організація, національна свідомість. '