автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.03
диссертация на тему: Гуманизм философии Фейербаха

Полный текст автореферата диссертации по теме "Гуманизм философии Фейербаха"

ri о ин

5 / П'ОЛ 1093

Ки1вськи1 i'ktb!рситзт im. Тарлся Шэпченка

СнэцЁалЬовата лченп рада Д.01.01.06 ПО ÎCTOpiï |1ЛОСО|Х1

На правах p¿ stoPucj

G Fît ШШ1С t HA Тэтяна O.WKoruirtpinHa

Г.УЧШЗМ ïLlOCO'îiï ФЕЙбРБШ Спецгялън{сТ1- 09.00.03 - fcTopÍH ii.ïïoco|rï

A В T 0 P G 3 P A T дисзртглШ на здобуггя h.v>koboí'o ступени каедидата фглоиоЗсък'их на;>к

Knïo -

, .Робота ьиконанч на ка^едрххсторгх заруЛгжнох <3;'1лосо$ського 1 .кулхтэту йцвського унгварситат/ хм. Тараса ■ Шавченка - .

Йа^ковай кзргвник - доктор Зглосойських нау.<,

про|эсор' Ю.ВДушакок. •

011Ц1Ртопонэнти: доктор ^лосо^сысих наук, про^асор В.Г.ТабачковоышЯ; кандидат Зхлосо^ських наук, старшхй нг.^ковий сгипросхтник ^ ' В.Ф.Е/рлачук .

Пров1дна органгзацгя ~ ка|едра ^лосод;!* та кул'тури Кигвського технологичного хнотктуту харчовог промисловоотг.^

Захист мдб,, дээт.ся "_" _, 1993 р. о ^ годинг

на засхдапшСпац1ал1эованог Ради / Д.01-.01.0С/ за снецхшщнгстю 09.00.03 - гсторхя |}1лооо$11 в Калвсысому Унгварситатт хI/.. 1'араса Шэвчанка.за ад'увсдю: Кихв, вул. Володамирська, 60, ауд._

3 дасортадхе^) мо.кна ознайоштись в читальному за« на^ковах 01<Шотеки Ки1вського унхвэроитет^,

'. Автореферат розхслано "_" _ 1993 року.

•Вчений сакрвтир Опвцпшзоьано]; ради

В,1. Гусов

-1 - -

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТП Акт.уалыпотъ теми доел}дменпя. Визначешш ).псцн ф!лософ1! Л.Фейербаха у световому 1сториио-ф1лосо£.сы<ому npouect - актуальна теоретична, культуролог!чна та св!тоглядна проблеме. iioro вчення, з одного боку, е п!дсумком розвиэку захгдноевропейсько! ф!лософ11-в!д епохи в1дродаешш до Шэлл1нга та Гегелп, а з 1ншо-го - одн1ею з початиовпх ланок гйнази ф!лософсько! думки друго! половили XIX - XX Без грунтовного i исесНчного осшюлешш $!-лософП Фейербаха не if ль ли неможливо адекватно. зрозум!ти низку вакливих взаемозв"язк{в та взасмовнлнв!в у полередн{й ф!лософ! i, але й пл!дно передбачнти II роэвиток у майбутньому.

Ф1лоСоф{я Фейербаха охоплюе тр:1 головннх нимiри духовно! культурп людства: минула, сучаоне та цайбутне. Свое вчення видат-ний Н1мецький ф!лоеоф створював на rpyini впвчешш И переосмис-леннп Bciel поперэдньо! iстор11 ф1лософП, яку Bin досионало зйав та плцшо використовував для потреб ф1лософсьних досл1джень, Фейербаху вдалося створит ориг1нальну ф! лософ{ю, альтернативну цодо дом1нуючих у ¡¡ого чао абстрактно-схоластичного ■ та вульгар-но-природничого тип!в мнслешш, центральною проблемою яноГ стала людина в 1сторично—об"ен'гпнних втарах ского буття. Критично оц1-нюючи {снуючпй стан розвитку культурп, наукн, фпюсофП, и1мвць-лий мислитель вваяав за немокливе для свого часу створсшш закачено! систенн цЛлософського знания. Тону Bin зосередлував сво! зусилля перевакно ни розробц! впхьдпих принцип!.» нового св!тогля-ду, GTBopeimi основ "шишсофП маибутнього".

3 1н"ям Фейербаха иов"язана нринципово нова постановка питания про зм1ну характеру фf оgофi i. В попереднН! ф!лософ! I ¡снуза-ло два 1пдхоДи до вир1шсшш ц!еТ проблем«: I/ иожлпвгсть ян1сних змШ у нислепн! сама па грунтi ф! лософП; 2'/ перетворешш ф1лосо-ф! I у зв"яз[!у з прогресон духовно! культурп загалом. От.та, будь-яка реформа ф1лософП традицНпю нэ виходила за мюп оуто духовного освоения св!ту. Фейербах був першим, хто обгрунт.ував програ-му створення ново! ф1лософП на основi принципових зм1н умов,буття лыдинп. Bin пов"язав IдеI "фиософП майбутнього" з теор{ею ¡сторичних обставил, зумовлсних у свою чергу ¡снуючин р!внем духовно! . культурп. 1Слюч до здшснення доиорПшпх иврстворень в!н вбачгш у подолами ajдчудзшш. cyxnocfi лэдшш, на1ш1дчутн1шим нроявон. пкого, зг¡дно з розу;.шшяи Фейербаха, була рсл1Г[п.

философ! кг Оейсрбасз' дала потукпип houtojix .для ноиуй!в людсь-

кого розуму, викликала широкий резонанс у ф1лософаькому; свредчви-щ1, породила велику к1льк1сть посл1довник1в у найр|зноыан1тн1иих напрямах ф1лософоько1 думки. Пл1дн1сть 1дей Фейербаха та його ; вплив на сучасн1сть е очевидним фаитои. Про це ,св'1дчи1ь' зростаи-ня зац1кавленост1 його ф1лософ1еи, поы!тне в усьодоу ов|т1. Т1л*>~ ки вН'чизняне фейербахознавство впродовж останн1?с 'десятйл!ть цо-' повнилося'к1лькома монографиями, де йдеться про малодооиджен) ран1ше-проблеми творчого доробну и1мецького ыислителя* Пл1дно працюють досл1дники спаддини Фейербаха за кордоном.!СерЬд них --'Г.М.Засс /НЫеччшш/, М.Вартофський /США/ та iH. 3 1972 року {q^ нуе Воесв1тне товариство Д0СЛ1Дник1в Фейербаха, в робот) якого' беруть участ*. нредставники багатьох кра!И. 1 •.

: На -¿иль, у колшннъому'СРСР оташтння'до Фейербаха затьмаррва-лооп короткими ¡деолог|зиаии. Фейербах, ян Hixio 1нцшй,\ потерев в1д псевдопар1'1йност1 ф1лософсьио1 науки, коли нохтували sciu, що не скисуваЗюся у догматизований марксизм, В|доутл1сть ыожли-востей. для в!льного й незалелшого досл|дження вЦиинуда, в1тчизня-не фейербахознавство на десятки рок 1в назад, затрииала розвиток тих jдей Фейербаха, нк1 так noipiöHi сьогодн1 не'т1лькй ф1лосо~ фам-теоратикам, а й :;олсн1й людиш. Не дивно, «о, паза увагою в|т-.чизняних фейербахознавц1в залишились так! здобутки закррдонних фах1вд1в, як вплив Фейербаха на зародаеннл еязистенц!ал|стично1 , та феноменолог!чно! традицП, рел1г1йно! антропологи sa seopjl , З.Фрейда. • ' - '

Багатогранн1сть учения Фейербаха була й е основою для вивчен^ НЯ И 0Ц1НКИ ЙОГО ф!лОСОфСЬКИХ Л0ГДЯД1в Kpi3b ПрИЗму р{ЗНИХ П|ДХр-Д1в'та пр1шдил1в: опоглндальноь-ii^матерiал 1зму, антрополог}зиу, атегзиу тощо, Перел|чон1 п(дходи, безперечно, правоц1рн1 й пев. ною ы1рою ефективнЬ Але, як показало ниття, коден а них не е достатн¡м для осмислення феномена Фейербаха в його оутрост} й аа-галом, Gaue тому сучасна ¡сторико-ф1лософська наука Mag в1днайти нов! п!дходи до вивчення теоретично? спадщини Фейербаха, якГб дозволили щПдно використати 11 1де1 стосовно эагальних пробдем сучаснч! лосо*ф11 та кулиури, Оучаене фейербахознавство в про»-цес1 свое! еволюцП законом!рно доходить висцовку, що _рутн|рним принципом сало? ф1лософП, а також евриртичйим принципом И анат л1зу е.гуман!зи,

Пвень розробки проблеми. ТворчиИ доррбок Л.Фейербаха, |атй-рес'до якого не згасае в1д чао}в появи "Сутноет} християнсгва1!

/1841 p./i певною ulpo» висв1тлювавоя як у в1тчизнян1й, так i 'у сЫтбв!й 1оторйно-ф1лософсьн1й л!таратур!. 1снуе дек!лька великих монограф!Й, що м!отятЬ цШсниЙ анал1з творчост! н1мецького ф1лософа /Ф.йодль, С.Равидович, е.Кайенна, А.Дебор!н, М.Вартофсь-кий, К.М'.Любут!н, Б.1.Биховський/.

Piзиí аспекти фойсрбах1всы<их иотаун1в гасв1тлеп1 в монографиях 0.1,Лрдпб"сво, Г.М.Л1вшицп /атоГзм/, П.Зишинсьиого, С.Ш.Габа-роева'/антропблог!чниИ матер!ил1зм/, ¡¡.Елеза /проблема буття i мислошш/, Ю.В.Кушакова /!сторико-ф!лософсы<а концепц1я/, А.А.Гу-' сейнойа /етика/, К.М,Любут1нэ /проблема суб'скта й об''ента/. .

У нолентивнШ прац1 унра1нсъних ф1лософ?в "Очерни *по философии Фейербаха" /Ки!в, 1982/ досл!даен1 так i проо'леми, як отепления Фейербаха до д1ален!ики, floro розумЬшя практики, взаемов!дно-син людиии ai свIтом, лвдськоГ суб"ективност! тощо.

Безл!ч м!ркувань щодо Фейербах iвських i до И «окна знайти в працпх, як} безяосередпьо но належать до фойербахознавчих /М.О.Булатов, О.В.Гулига, Ю.М.Давидов, В.0.Мал1н1н, 1.С.НарськкН, В Л.Ииниарун/.

Перел!чон! науков1 роэв!дки здЫонювалпся в рíзн 1 часи, з в!да1тнях методолог!чних позицШ* отже, 1хнп науиова зна'чущ1сть теж не е однановои. Быш!Нсть' 1з них написана з оглнду на 1деоло-г|чн1 нл1ше наркснзму-лен1н1зму, про гуман!стнчш!й характер фей-ербах!впько! ф!лософП и них або зовс!м не йилооп, або мали ule-це прост! ксшстатацП без надежного анал!эу та аргуиентац!I. Марксистов«1 оц!шш.!дей Фейербаха видагаться у цих працях за еди-> но 1стинн1. , ..... •

Заради справедливом! сл!д ззуважити, ¡до об"ективниП п!дх1д до гу.чап1аму ял до Цейного ядра' фейербах!всько! Ф!лосо^П запо-чаткований рос!йсм<ою рел1г!йнсю-ф!лосефською думкою лерио! чвэр-Ti XX ст. У зззгязну з цим на1|б1льиий ¡нтерео становлять прац! С.М.Булгакова "Религия человекобо-.;ества в философии Л .Фейербаха" /1906/ та "Карл Маркс как религпоэпнй тип" /190?/. До того к ро"-ciHcbKÜí рел!гп!но-ф1Лософсь;и;1 градицН ваагал! нритамална ува-га До фвдйерО'ахгвоького тлуначення ладйнн /ВЛ.Несмслов, В.В.Розанов та i п./. ''

Серед зпачно! кьч'ыюсгЧ фейербвхознавчо! л!тератури подибуе-мо лише д:и npaui, да предметом споцЬалышго анал1зу стае гума-н13f.i (/¡лосо^1 i Фейербахи. У 1971 роц! побачпла cbít книга сло-вацышго цчлософа Т.Иыши " IfumaYi* я ti ckn iniciativa FeuorbachoveJ

. . - 4 -

fiiooofiö1, в як in здШспена спроба класиф1иувати фейербах1вське ф!лософсьне надбання як сую гуман1стичне, Проте зазна^ен! вища. 1дволог!аии не дали эыоги автору доении оиреслоно} 3Mici

прац! не в1дп0в!дав !! назв!, . , ! .J

Значних ycnixlB у обгрунтуванн! гуман!зму Фейербах!всьного., вчення доьцгея М.Вартофський. У двох розд1лах своеi нниг.1 " ieupr-ЪаоЬ" /1977/ йоцу вдалооа довести, цо засаднич!. принципи та видг новки н!мецышго мислителя за cboim задумом, здйстоы i впливом ■ на наступну ^¡лософську думку е гуыан1стичними. )

Про дедал 1 цириу увагу до ryuaiitauy Л.Фейербаха св!дчи'№ ОСг laiHilü oHwnoaiyM Всесв1тнього товариства Д0сл1Дник1в ЫлософП ' ■ Фейербаха /1989/, за матер1алами яного видано книгу, "budwig Fauerbach und dii Philosophie der Zukunft » /Berlinf 198У/. I! BBr тори - BiÄout фейербахозпавд! Г.Засс, В.Шуффонгауер.'Г.рраун, Ф.ТоыазонК *;. - j

Еволюц|я фейербах1анства веда до визначення гуманизму сутн1о-ниц евристичнии принципом Фейербах ¡всышх ф!лософських ртудЦь '

На.укова човац1я. У дисертацП зд1йснено анал1з ф1лооофИ' Фейербаха кр1аь призму гумаи1зму, Такий шдх1д до творчост{ Hi-иецьного мислителя дае змогу не т1льни по-новому ouIuhsb головн} тези ФейербахiBCbKOl ф!лософН, а й глибше усв1дом1ти його ы!сце у cBiiOBlti гуман1о1'ичн1й традицП. На цьому грунт! автор вионре" ыив низку тез, як! мають пвину наукову новац1ю; •

- особисте жития, етапи творчого становления, концепхуальний зв"язок головних TuopiB, структура 1 зм!ст ф1лософсьвого вЧення ■ свЦчаа'ь про те,' що засадничою }деею й сут«1сним принципом ф1ло-софП Л.Фейербаха е гуыан1зц;

- гуыан!стичне вчешш Л.Фейербаха грунтуемся на критиц! схоластично! ф!лософ11, ортодоксально! рел!г(1, подоланн!. одно-б1чностей сенсуализму, рац!онал1зиу та волюнтаризму тоцо, ycjiJ-» доыленн! згубност1 впливу на ф!лософ1ю |даологН та полынки;

, - теоретична зьпстовн!сть ü.eMepöaxiscbKO! ф}лороф)! поляра^ в розуы)нн1 тотального володарювання у сусшльств! рел1г!йно)Р0 та соц1ального в1дчукеиня, нагальност! подолаинр його pyflHisppJ дП на лыдину, створеаня олюлог|нного за овоею оутио ацтрополо-Пчдого вчення, опроможного забезпечити уов1Дош1ення sciaJ noßV , ноти _суб"ент-об"ентних i суб"ект-суб"ентних взаемин, як i flaoyi |цдив1дов! зыогу уособлювати доваршен^ть i в1даворювати вц} сутн1сн| едином! людоького роду, а такой у визначенн! ыорал|

як всеосяшо! система взаемно рефлексшзних пора регуляцН пова-д!нкв i сп!лкування людей, об"еднащ]х 01пльш;ми принципами людсь-кого буття, зор!ентованих па аагалыюлюдоьк! чишост! та ¡деали, у п!днесенн! евдемон!стичних I гуман1стичних принцип1в до рангу "новоГ" в!ри та рел1гi!;

- вчення Л.Фейербаха е вищою формою фптсофського гуман1зму ; в межах рац!онал!стично1 традицП, де з!дт:;орюються засаднич! принципи цього типу ф!лософувашш, спрямованого на визнання кит-тед!яльност! люди ни за сорцарину предмета ф!лософського ntauaii-НЯ, а ступени рбал!зацп вол! и саиоц1нноет! жадсько! особиотос-т( за ви1дчи критар1И культури та цивШзац!i.

iiesa i эавдания дисертацШшго досл1дмеппя. Метою дисертац! I. а осмислення гуман!зму Фейербаха ян теоретичного ядра всlei iioro ф!лосОф( Г з сгляду на духовн! запити оьогодешш, досл1даення ссфуктури гуман!зму в межах iioro (¿Ллософсьних пошуи1в, виявлепня ' внутр!сшього зв"язку м ¡ж частинами цге f струн тури та логикою ! становления гуыан1стичло! нонцепцИ.

Реал1зац1я окреслено! мети зумовила необх!д.ч !еть вир!шення с ait их конкретно зярдянь: •

, а/ рознриий рол! критики ф{лосоа!? та рел!гП як передумови гуиан1зму з твррчоцу становленн! ф!лософсъиого нисленнп Фейербаха;

!< 0/ анал!з позитивно! программ гуман1зну Фейербаха, в!дтво-' рення голивних агапij! if реал1зац!!;

вI доол! д;:епня засадничих ¡дел "философ:f игйбутнього", роз-криття !хньо! рол! в концэлц!! гуман!зму;

. г/ осмислення рвл|г|Г людинобомества як ¡дейного гцдгрунтя гуман1стично! концзпц1!;

. д/ анал!з втнчного вчення Фейербаха в контекст! програки гу-ман13му;

е/ розгляд соц!алыш-лол!тичннх погляд!в Фейербаха ян заро-бу реал!эацЛ гуман1стично| }де! в реальнШ дШсноет!,

Методолог!чн} п!тпгоди оформувалн^я у автора гид впливои ыэ-тодологИ М.Вартофоькрго, зсяреаа Його "методолог!I д!яляшго' самов^обракекня", або "мэтоду власпо! д!алактики як критично! -д!яльност!г що сакрзм1яювтьоя"*. Kpjti цього, використовуеться

? Див.; Wartofaky llarx \1, Feuerbach- Carabridse-Iimdon -Navv-York-Jialbourne .-Canbc'ldge University Praea, 1977. p. 7«

аэтод Фейербаха, застосований ним у. 1сторико-ф|лооофсь|<их пра-цгос,- метод, за якиы кожна.ф!лосо$ська система уср}дошшеться з позиц!й стрижнево! ие!,

Практичне значения дисертацЦ подагае в тону,' що головн! висновки можуть бути винорисшН ян у досл!даекнях, пр^свячених , -типолог!зацП 1 вивченнм ионкретно-1Сторичних форм гум^н|зму, тан 1 в спеЩальних фейербахизнавчщс досд^дженнях,; П1дсумни ц!е! прац1 мокуть сприяти цШсниму усв|донленню творчого дс>робну . Фейербаха в контекст! сватово! гуманистично! думки,

Апробац1я дисертацН. Головн! ,1де| та результату. дисертац!й-ного досл1дження повЦоылялись у виступах автора на наунових кон-ференц!ях Ки!вського ун !зерситету /1990-1991/. За материалами : досл!даен.ня була зроблена доповШ йа сем1нйр{ "Майбутче рел1г}1" у ¡Шнародному ун!верситетському центр! "Дубровник" /(Л,ослав1я| 1991/» . : ' '

"Структура дисертацП визначаеться окресленою «вюю !1а з'авдан-нями доыадиеиня. Правд складаеться 13 вступу, две* роз'дМв, за-н!нчення та списку використано! л1тератури, Перш е!и' викласти , концепд1ю гуманизму Фейербаха, дисертант визнав да потр1бие у першому розд!л1 розглннути творче становления самого Фейербаха 1 з"ясуватп роль критики як передумови позитивного гуыан!8му, Це дало зыогу, в другому роздШ викласти гуман!са:ичну програму Фейербаха й зосередити увагу на домидаеин} головних етап1в П реа-- л1зац11. . ;;

основний ашет роботи

,У вст.уп! об?рунтовуеться актуйльн!сть проблеми, ,анал1зуе1ься м1ра П роэ'робленост!, форыулштьел мета й завдання досл!даення, , визначаютьря тези, цо ¡х автор виносить на захисг, !хня наукова , Новацп1 та практична значения, обгрунтовуеться лог1чна С1ру{аура досл!даенпя. ' ■ ' ■ ■'

У першом'у розд!л! "Критика як иередумова гуман1ацу" шжааа-н'о, як формуеться 1дейний каркас Фейербах!всько! ф!лософИ у. про-дес1 творчого становления гуман!стичио! Где!, У результат! вияв-' ляеться, що критина е ун!версалышы засобом пропедевтики гуман1з~ му. критичне переосииолшшя иопереднього св!тогляду. - ца голрвде ' завдання, яке ставить перед собою Фейербах на етал! рарнього ф1-лософоького становления. Ключова категор!я, до яко! звертаеться Фейербах у сво!й критичнШ д!яльност1,- це категор!я в1дчуження, Рознриття механизму в1дчуиення'! пошук шшх}в його подолання ^ ;

_ п _

для Фейербаха головним зм!стом практичного гуман!зму, теоретичие осмислення якого стае мояливим з в!дЬриттяи ! наступит! ^знаниям сутност! людини.

Перший крон на шляху подолання в1дчу;кення. - це розкриття сутност! люди ни. Сами _ця мета первинно домШуе у cj[e i i е р ö ах î 1з с в н f й нритиц! поперодньо! ф1 лософ! î. Фейербах сам еволюц1онуе у прогде-oi критичного онапуванпя думо!; oboïx понередник!в. Bin створюе власне вчелнп, груитуичись ! niдщтопху.ючись В1Д концепцП! його безпосородн1х попсредник!в t сучзстнив.

На початку формупання вдасно! ф!лосоМ! Фейербах спов!Дував "iialBiio риал1с"'ичнпП мон!етнчнм1 панкосм1зим*. За словами самого Фейербаха, Бог буи його поршою думкоп, розум*- другою, лидина -третьою !i остаиньою думкоп. Суб"ект божественного е розум, але оуб"ект розуму - людина. Ц! три кроки - "бог - розум-,- лпдина" -й окреслюить розииток Фейербах¡вського мислешт у ниирнм! до роз-робии "ново!" ф!лософП. Але ц! цабл! розвитку Фейербах¡веького мислення с водпочас в!хами в його тлу.чачешй гегел!всько! ф1лосо-ф!1. У цьому розум!ни i Фейербах .проИешв три етаии: в!д первинно! панлог!етсько! 1нтсрпретац!! в!н перевоз до антрополог!чно!; згодом Ному видалося, цо гегел!в'сыш! ебсолитнпй дух в1дпоз!дае богов! м1стик1з, t sin нерейшов до теолог!чно1 1нтерпрстацН; п!слп цьогол!н почав поступояо э!ддалптисп в!д Гегеля, ставай на власнии плпх - плях антрополог!î.

Особлизу рол'з о еволвц!I власяого мислення Фейербаха вШгра-ли йога !сторико-ф!лософсы!! прац!. Тут Фейербах зробив пои!тний крон уперед пор1нняно з гегел!вською_ 1сторш<о-ф! лософською кон-цепц!е». В!н долае гегел!всьиий {мантетизм в 1нтерлретац11 Ict'4-рмчного розвитку ф1лсеофсьно! думки Л доходить глпбшого розум!н-ня русл'йних сил цього розвитку. 1сторино-ф!лософсы(т'1 процес в!н досл^диуо у широкому и багатор1в!1евому кулиурно-Ёсторичному контекст!, ваявлпючи деорзло розвихву ф!лосо-1сько1 дул. 'л не в н!й с SM i й i виходячп за иск! лог!ко-гносеологр;иого розумйшя сутиос-т! !сторико-ф!лософ'сьиого процесу.

Фейербах грунтовпо розробляе мегодологпа ¡сторнко~ф1лософаь-ного досл!ддення, яка баз.уетьея на "д!алег1чн!й" д!алектнц! та конкретному !сториз;.п. Головним« принципами фепербах!всько! методолог! ! g принцип ii.iüiieiiTHocTi /об"ектйвпост!/, принцип сулереч-

I Geßern von M.Ludwig Feuer trich :îhilosophie u. neligionakritik: ' Dis "neue" IhJ loaophie.- München, 1970. p. M8.

ливост! й вони к утворюють методолог1чн1 засади Кого «ритично! д1ялыюст1.

Вершину ф!лософсько! критики Фейербаха репрезентуе його опа-нуваннп гегел1всько1 ф!лософН, Фейербах еволюц1онуе в1д критичного ставлення до Гегеля до активного антигегельянства. Вих1дним пунктом д!е! критики е фундаментальна антитеолог!чна установка.. Фейербаха, .яда Ictotho доповиюеться дедал! б1льше вираденою opi— eHTauie» на емп1ричну д!йсн!сть ян реакц!ею на !деал!стичну сне-куляцш. Звинувачуючи Гегеля у чужому дМсносИ фантастичному яснотруюванн!,. Фейербах йыов до перегляду теоретико-п!знавальнйх засад вл'асно! философ!I. Не в останнп чергу причиною розриву стало такой розум!шш Фейербахом неспроможност! гегел!всько! теоди-де1. "Ф1лософ1я Гегеля стала для Фейербаха у своему вих!дному пуннт! Т61ЭМ0М, у .своему розвитков! акосш'чним панте1змом, i вреит!-решт - телеолог1ею. 0ски1ьки воиа була те1стичною, в}н закидав 1Й за те, цо вона проходить повз реальной!, осн1ЛК!и ж' во-на е телеолог1чною у розум!нн! виходу за цеж! законом!риостей природи, Bin оголошував I! 1ррац1онал1стично.>''^.

Критикуючи христиннськ1 унвлення про бога та гегел1вську ф1-лософ1ю св!тового духу, Фейербах доходить висновку, що таеынидею, 1 стиною цих !дей е лвдина, людська'сутн!сть, яка несв!домо проек-туетьоя в!д суб"екта.яа об"ект 1 тин самим в!дчужуе себе в!д само! себе. Фейербах рознривае це в!дчуження, повертае бога та його иодобу в спенулятйвн!й ф!лософ!1 - св!товий дух - назад у люДину, усувае духовну субстанц!ю i3 об"екта й на ц!й ochobI зд!Йснюе !дейну гуман!зац!ю суб"ект-об"ентних в!дносин,. .

У центр! уваги Фейербаха постае дюдина. Вг1дно з його погля-дами, людина е специф!чною, Ictotho в1дм!тною в!д тварини природ-ною !стотою, яка у продуктах гегел!вськоге св!тового духу фактич-но розкривае лише себе, свою багату сутн!сть. Фейербах тан зв!ль-няе людину в!д рабсько! задо.квост! в!д натер!! та бога, в яку вона п'отрапила в обох протилежних ф1лософських системах Нового часу, й завершуе процес II зв!льнення в1д панування авторитет!в, який розпочався вяе у раннШ период ¡сгори Нового часу й був виразно п1дкреслений Просв1тництвом.

Критика гегел1Всько! ф!лософП базуеться на св!домоыу проти-ставленн! абстрактному й рад!овальному началу життслюбного й пов-

I Gagern von М.Ludwig■Feuer booh: Philosophie u. Reljgionalu'itlk:.

Die "neue" Philosophie.- München, 1970. p. 144.

Покровного св!тогляду. Насичення ф!лософ!I конкретним литтевим" сии слом зд!йслюеться Фейербахом за рпхунон усеохопного "перевэр-тання" гегел!вського вчепАя. На противагу безколечному Гегеля Фейербах л!дкреслюе 1'стину конечного, чуттевого ¡снувалня людини. У розкрнтт1.сутност! людини ключову роль в!д!грае чуттев!сть, яна слирастт.ся на почуттл, волю та неспекуллтнвлий розум, який зросся о цпми олеионтоми людсько! ,псих!ки. Роэробля.очи концепц!ю чуттевост!, Фейербах робить ц!лу низку ген!эльних нередбачень 1 В1дкритт1в у ц!й простом}. Бперше в ¡стор!! ф1лософсько1 думки в1н оснислив чуттев!сть як сутн!сну здатн!сть людини, розкрив ба-гатоман!тн!сть форм Н прояву й взаемозв"язиу з Ьшими лмдсьними здатностнми. Кр!м того, сэме Фейербахов! наложить найповн1ше до-сл1дяеннп в1дчуйених форм чуттевост! й передовс!м тих з-пом1ж них, ян! е результатом рэл!г!йлого »¡дчуження. Дал!, Фейербах розкрив схож!сть ! в1дм!нн!сть яочутт!в в!д емоц1й, а!«нт!в 1 пристрвстей 1 показав у "Сутност! християнства", що рел!г!я спи-раеться на в!дчутен! стани людського страяданнл.

Важливим складника:! критична! д!ялытст1 Фейербаха в критика д1алектиии Гегеля. У гегел!вськ!й д1алект!:ц1 Фейербах бачить спе-кулятивний наел!док рац1оиоп1зму,' якпй ! став причиною !сторич-но1 меж! вс1е! поперодньо! ф!лософП. Фейербах виявляс, що в "Ло-г!ц1", в як!й розглядаютьел т!льки в 1 чнI иатегорП й де такоя ви-кладаетьсн диалектика, Гегель не бере до уваги час I прост!р як властивост! конечного. Тому !х не бере до уваги 1 його д!алекти-ка. Зг!дно з Фейербахом, про тилем! влаотивост! ¡снуыть у речах лиие одна за одноа, а не поруч одна за одною, й вони завнди ма-ють пос!я, продает, лни:Ье !хп!.м сп!лышм знаменником. Гегель в!др:гаае протлеяН властивост! В1д !х нос^я, г1постозуе !х !, не ираховуючи !х посл!довност! у час! або в!ддаленост! у просто- • рI, поеднуе !х в одие ц!ле. Тим самим у нього позитивна стае водночас негативним I навпаки. Його метод - де слекуллц1я, внесена в об"ект, який сам, лроте, е лише снекулятивним об"ектом. Тому для Гегеля мисленнп та буттл е тотояилми.

У-дисартацН показало, як Фейербах використовуе в "СугносЯ християнства" гегел!'всьнии принцип Запереченля залеречення сто- . совно антрополог¡чно! проблематики. У гегол1всьн!й систем! дух заперечуеться матер1альном "природою, а природа духом, натом!сть у Фейербаха природа /людина/ заперечуеться духом /богом/, о дух ' /бог/ знову-таки природою /людиноы/. Гегель завершуе свою сисю-

му духом, який уов!домив себе", натом1сть Фейербах - людиною, яка всв1Домила себо; .

Анал!з гносеологИ Фейербаха показуе, що в!н визнае специф!ч-н!сть п1знання, яка зумовлена'пеихс-ф1з1олог!чно-анатом1чною бу-довою людини. На в|дм!ну в!д субмектшзних 1деал1ст1в Фейербах доводить незалекне в!д суб"екта . (онування об"екта й робить це'по-новому, нетрадицшно." В1н не доводить цього задопомоги ращона-л!стично1 аргументац!!, а вдаеться до не-рац1онального начала -почуття, любов!, для яке! потр{бн! суб"ект та об"ект, Я 1 Ти.

Лвдська практика як стих!йний чуиввий контакт суб"екта з Об"ектом ) м!ркув£щня, що з не! випливають, доводить* отже, неза-лекне в1д суб"екта 1онування об"екта. Так Фейербах на св!й копил включаеться у боротьбу супроти метод1в "традицШю! гносеологИ, яку в н1мецьк1й класичнШ ф!лософхX започатковуе Ф1хте й яка оя-гае свое! вершини у. Гегеля, хоча, зг!дно з.Фейербахом, гносеоло-г1я ц1е! ф1лос.оф!I працюе ще отарими методами, е спекулятивною.

Особливу роль у критиц! гегел1веько1 ф1лософН в!д!грае проблема В1дчуження. Фейербах не розглядае поступалышй процес подо-лання рIэких Форм в1дчужешш, як у Гегеля, а пропонуе уп(версал1-зац1ю В1дчуження загалом. Нова розум{ния в1дчу«ення булй зумовле-не новим тлумаченням Субстанц}!, По-новому онреслювалаоя для ньо-го й перспектива зяятщ в.{дчукеннл, а у'овк'л! ц1е1 перспективна И уся !стор{я розвитку та поглибленнп в1дчужэния. Зг1дно з ломкою Фейербаха, найвищим вгдчукепням людини мало виявитися сп{ритуал ¡стичг.е в!дчуиення. Под1бно до того, як для абсолютного !деа-л!ста Гегеля граничною формою в!дчукення була природа та веб при-родно-емп!ричне, для. натурал1ста Фейербаха граничною формою В1дчу-кення мав стати дух, узятий в його в1дособленост1 в!д природи. Под1бно до того, як для Гегеля зняття в!дчуиеинп передбачало доведения того, що природа в ус1х сво!х елсментах ё продуктом пев-но! духовно! активное!I, для Фейербаха зняття в!дчуження передбачало доведения того, що дух, в1дособлений в 1д" природи, тобто Бог, пвляе собою порйдленнп Т1е! пайвищо! й завершально! форми природи, якою е людииа.• . : •

.Загалом Фейербах запозичус гегел!всы;у схему в!дчуйепня, зД1йснюачи у 1пй перетвореннн, в1дпов1дно. до свого-антирац10нал1с-тичяого св!тоспоглйдання. Суб"ектон ! водиочас еб"екто;.; В1дчулен-пя у нього вппвляеться не абсолютна 1деп, а сама л&дпна, вов!дом-лена як ушверезльна природна !стога. НешЦза в1дчу^ел!ш, на

його думку, подягае в тому, щй людина, будучи чуттевою й оамосв!-домою природою, являе собою ун!версальну субстанцию, над!ляе ово!ми якостями певну абетракц{ю, створену !! фантаз!ею, абстракцию Бога, яка деретворилася у лон1 спекулятивно! ф1лософН на абстракц!ю Абсолютно!' |де|. Фейербах виявляе, що ф1лософ1я Гегеля сама е продунтом в!дчуження ыислительних адатностей людсько! OBlÄOMOOTi, ii тому (сторон в1дчу;::ешш людсько! св1Домост1 у "Феноменологи Духу" сама дана у в!дчужен1й форм!. Фейербах вважаа. рел1г!ю моделлю ун1версалыюго, в!дчунення, Тому внутр!ши!й, заяо-' Blihiili 6t« цьоуо процесу в!н вбачав у лодоланн! релейного в1д-|.чуження. В1дчуження не було для Фейербаха явицем безперачно негативным. Гел1г!йне:в1дчуження для нього - эаноном!рний, дае 1с-тотний щебель у розвитяов! людського духу на шляху оамол1знанц1|, розаян у здатност! покладати свою сутн!сть поза собою, робити П предметом свого гласного ыислення полгшае, ян ввааае Фейербах, ' в1дм!нн|сть людинив1д тварини. Лише на настугшоцу щабл!, коли ! людина л|обачит& i; зрозум1е, що це - II оутн1сть, а не чиясь ще, , напринлад бога, диве тод! людина подолае в1дчувення й ц1лковито . ловернетьсп до.'само! себе,-В1дчуження - це заперечешш людини на користь бога. Дле водночас воно передумова синтезу, за якого людина оволод!зае свое» багаткнцою сутн!стю. Це "повернення до са-себе" е "передумова пл!дного розгортання bcix соц^альних, ху-дзжн1х i моральних сил людини"*,

Теолог1я, на домку Фейербаха,- головна винуватиця збереаення в|дчукення. Теодо^чне в(дчуження е патроним. Воно в!дчумуе люда ну В1Д Ii CBliyf людину в!д И власно! сутност!; людину вiд та-' ' них, як вона, Спекулятивна ф1лософ!я так само п!дтримуе в1дчуадн-ня, Подолати це розд1лення св!ту та духу й означав зл1нв1дуватл 5)!дчуження. У чому вбачав Фейербах ыожлив1сть л1кв1дацП В1дчу~ ■ jishhh? Насампере-д; - у замиренн! з природою, у викораненн1 хибно-- го понятая вГчного гшття. Дал1,'л1кв1дац1я'в1дчуасеянп полягав в ■■ , тому, що людина осягае природу свого знания про надприродне, Вона всз1домлюе, що все, цо вона .знае про бога, е лише знания про 11 власиу суиЦсть. Джерело знания про бога переноситься у и!ж1н-див1дуальну реалыИсть, Откв, Бог - це людина в конкретней еднос-li Я i Тн. У цьоау пункт} Фейербах 1воька верс!я'в1дчуаення вводить у соц1альну-площину,

I Kamenka Е. The philpsophy of Ludwig РецегЪасЬ.-.Ъ,, 1S80. pf187.

Фейербах доходить соц!алы'ю! eepcii в!дчукення завдякк глубокому осмисленню рел1г!! як фундаментального.феномена людсько! ~ кулиури, CaoepiflHtcTb i ц!нн!сть фейерЬ'ах!вського анализу релГ-rii полягае в його енциклопедизм!. Вою повноту рел!г!йного зм(с-ту в in уявляе як предикат людсько! ц! л icHocil, що само'сцердиу-еться. , ,

Центральна роль у фейсрбахгвськШ критиц1 релtrt! налекить/ поняттю проекц!!. Влаоне Фейербах термщ "проекц!ям.не вживае.. Але здиюнюваний ним свого роду психопатолог!чний,-геиет11ко-крн-тичний анал1з роавитку в!дчуг:еыо1 ов!домост! дае змору врявити й реконструювати цШсну копцепцйо ироекцН, яка виявляеться у хсц| критично! думки Фейербахи. Поннття проекцИ "працюе" у <И>йербаха Й зазнав випробування стосовно предмета рел!г!!, коли в|ji досл|д-жуе саиовГдчуження у св!домост1 лшдиаи, прагнешш розбудови до-aipnoro cBiTy, приховане у п8рв!он!й, на!вн!й релЦ-tfiHoasi, ntj-радбачення людоького саморозкриттн. .: !

У рел{г!йному акт! Фейербах бачить внутр!ии!й диалогcauogBi-домост!, в пиону льдина рефлексуе, роблячи себе предует^шо СсЫе для себе. Зг!дно э Фейербахом, само'св1дои1сть льдани й а-ядром ' рел1П!, а надто хриотшшсько?. Отже, предмета.! досл}да:еиня' psr.t-rl! стае дослдаення лщдшш.

Найважлив!шим крнститутивним елеаентоы pentrifiuol св}доыоот} ё поняття буттл Бога, йозественно! екзистенд!!, У Фейербаха бог _ не |сцуе як окрема, незалежпа в!д людини ¡стота. Тому для нмго поняття "бога - персон!ф!коваш1Й родовий концепт, бог це колэк-тивне родове !м"а, Твердг.ення, що "бог - це смерть аодини", озна-чае 'обмевецЬть реального !ндив!да у простор! к час!, аде-водцо~ час ви^нання того, що ним не вичерпуеться людський pi д. 1да1Ш1ф!*-кац!я в!ри в бога 3 Bipofj у безсмертя в!дпов!дае u 1 рt у Сезконе^-Htcib та JcinHHicTb людського роду, який ьклйчае в себе сывртнО" го 1ндив1да,

Досд^луючи ц! проблеми, Фейербах ыав на мет{ розс!птя хибк{. уявлэння про потойб!чний св!т t розкрити сутн!'сть реального csi-ту. В цьому пункт! в!н протравив християнсгву, sopieHioEanoay на пасивн!сд;ь, • принцип разуму, яинй вккодить {з д1яльного олюд-нения реальност(.' Розглянута з Цього боку ф(лософ1в Фейдрбах'а показу!?, цб вона мае за овШ прииции д^лШсть, людську а(шшн1рть 'J utcxiiib "д!яльт1й 61«" Д.Маркс/. CyTiiicHwii nuxjp, до '•

д!йсност! Фейербах вбачаз у новШ !! tHiOfmpamU!, i\ коли

nopyiaye питания, як ф]лософ1я"може оприяти Д1исност1, то В1ДПОВ1-дав на це вимогою поширювати ф1лософоы(1 прннципи.

У другому роздЬт! анал!зуеться позитивна програма гуман1зму Фейербаха. У результат! вионрамлення структури гумап!зму в иенах. ф!лософ!! Фейербаха виявляеться эв"язок критично! д!яльност! мыслителя'та lloro творчих установок, йлючов! категорИ ф!лософсько! критики нановниютьоя конкретпиц смислом у процесс обгрунтування ново! ф!лоооф!!, етики щастя, рел!г!! любовь Вся теоретична пра-ця Фейербаха п!дпорядкована един!й мет! - утвердаенню людини ян иайвищо! та абсолютно! ц!нност! свГтобудови. Виходячи з дього ви-значаеться Biixifflia точка й завершальна мета "ново!" ф1лософП -людина. Фейербах мислив "нову" ф!лософ!ю як законом!рне "перетворения теолог!í на антрополог!»". У зв"язку з циц bíh висував i обгрунтовував двi найважлив!ш! властивост! свое! ф!лософН - ÏÏ !,навзасадничен!сть заеновками" та "ун!версальн!сть". Ц! влаоти-boçt! пов"язан! з новопосталим у Фейербаха поняттям реальност! й ^озглядом щадили як "вито! реальност!". Людина ян найвища ре-Iал^н1сть е центром едино! й усеохопно! природи, яка потребуе для •¡ свого вивчення едино! всаохопно! ун1нерсально! науки, яка щ!льно . .' повязана й взасмод!е з еип1ричними науками. Ф1лософ!я д^стае свою ун!версалыЦсть таноа завдяии специфш свого головного предмета - людини, Зг!йно з Фейербахом, "людина е ун!версальиою у трьох розум!нннх: вона - щонайвищий ! щонайзагальнший предмет ф!лософ(! або чистого мислеинл; так само вона - найвищий предмет почуттн й чуттевого споглядання; як предмет медично! антропологи вона е найьищим предметом етНричних наун"*.

Через усе цо людина е п!двалино» й головшш зи!стои универсально! науки, а сама "универсальна наука, не взасадничена зас-новнами", й е "новою" ф!лософ!ею, Ключовою категор!ею "hoboI" ф!лоооф1! е сутн!сть людини, яка рознриваеться в ун!версалыюму зв"язку mík Я ! Ти. Цей зв"язок символtaye не лише бездосередне сц!лкувашш людини з людиною, але й вплючас а себс ц!лш! спектр в!дносин "людина - caiî", Теоретичний зм!ст принципу "Я - Ти" . Фейербах розкривае через суб"ент-об"ентну взаемодШ, яка поширю-атьоя на bqí царили реал!зацЛ людсько! сутиост!. Фейербах роз-глядаз к!лька pJbhIp розяриття сутност} людини - ф!з!олог!чний, |нтелектуальн«й, психолог1чний, духовно! культури та полтши,

X Gagam von M, büdwig Teuerbach ¡ Philosophie u. Religionalcritilt : Di? '> neue " Philosophie.- München, 1970.' p. 117,

о1м"1. Через безпосередне сп!лкування людини з людиною досягаеть-ся вплив ново! рел1г1! на мораль, яка е головним регулятором гу-ман!зацП м!жособист!сних етоеуни!в. Отже, рел!г1я людства мае дв1 функцх!: по-перше, вплив па психолог!чну серцевину людини, "наеичення" механ1зму. в!ри, по-друге, оевячення самих людських стосунк!в, утвердження добра, лшбов! й сгнвчуття у сп1лкуванн1.

В етмц! Фейербах р'озбудовуе лмдську моральН1Сну повед!нку по-нервах на так званIЯ природаещй ! всезагалыИй любов! людини до людини, до роду, яку в!н вив!в з чуттевого.ядра християнства й яку, на його думку| символ1зував Христос. Ця любов поступово зво-дитьсп до прагпеиня щастя, а в п1зи1й етиц! Фейербаха евдемоп!зм стае головним етичним принципом. Фейербах обирав щастя вих!дною й завершальною натегор1сю свое! етиии. Поряд в ции в!н проголо-шуе людину м!рилом моральн!сност! й висувае гасло "МоралыМсним е те, що е людпним". Фейербах включае в предмет морал! 1иле кит-тп людини, чим утвердауе його всеохопний характер. Сутн!сгь мора-л! Фейербах шукае у безпосередпьому сп!лкуванн! м!ж Я 1 Ти. Тону категор!альна мережа етики евдемонГзну розбудовуеться на принцип! ту!вму• Фейербах зд!йонюе такой спробу витлуиачити головн! мо-ральн! в!дносини через категор!ю щастя. Добро та зло, схильн!сть та обов"язок, сумл!ннп, воля, сп!вчуття та 1н. являють собой своер!дн! ,!насл1дки" пёрвинно притаманаого люду.н! прагнення щастя. Такйй п!дх!д св!дчпть про те, що Фейербах св!домо розбудовуе • свою етику на !де! взаеыорефлексивност! етичних натегор!й. Фейербах ввакае лодське щастя г'олошшм притер 1ем моралыИсиост I, тому людян!сть е головною моральною впмогою. "Людяна" мораль стае стрюкнем формувашш людських стосунк!в на всы р1вштх соц!алыю! практики. Завдяки цьому зд!йснюетьсн вих1д программ гуман!зму в пол1тичну реальн1сть.

Сво1 пол1тичн! й соц!альН! д!л 1 Фейербах вол!в зд-!йснити у демократична держав! мамбутнього, в як!й на практнц} вт!л;тся б його !деал оо'ожпешш людини, а саке за допомоги науки, техн1ки та соц!ально-пол1тичних реформ. Геформи маыть бути спрнмован1 на досягнення р1вност! иокливостей, установления демократично! рес-публ!ки з президентом;« прашивали I ззбезночешш иол1тично! свобода. За вс!ег вагяшвост! ц;»: завдаи.ъ е вш.шг'а, без дотркааи-пя нко! ьонк не дадуть позитивного результат,)'. Ця впмога полнгае у необх1дпост! виховання ново! лядин и. Тобто вихоиапня та бсв!та висуваються па периий план як головне оиортя щюграаи г>7нл!|о«у»

ножному з них сутнЮть людйни розкриваеться за допомоги д!яль-носх1. Завдяки цьому використовуються багатогранн1 момливост! лю-дини, забезпечуеться багатовар!антн!сть способ1в И включения у Ов1т.

Анал1э "ф!лософ1I майбутнього" поназуе, що вона взасадничена ор1ентац1ею на'життя загалом, Фейербах св^домо заперэчуе рац10на-л1зм, систекштичну ф!лософ!ю й стае в опозицш до самого типу 1н-телектуалыю! конструкцП. Нова ф!лософ!я долае одноб1ЧН1сть старого св1тогляду й внлючаеться у живий ритм буття, насичуеться ноннретним жиетгевим смислом. Завдяни цьому ф!Лософ{я стае загаль-волюдсьиою справою, що й забезпечуе свГгоглядне п!дгрунтя гума-н(зму, Вплив ф!лософ1! на моральн!сний виб!р конкретно! лодини-забезпечуеться завдяни синтезов} ф!лософП та рал!г11, що означав взаемод!ю розуму та серця. Розум дае поштовх гуман!зац1! люд-сьйих стооушф, а серце е руш|йною силою цього процесу. В результат! формуется внутр!шня гуманн1сть у лодин!, первинна потреба чинити ^обро, У цьому - !дейний пафос ф!лософП майбутньо-Г(}, !! роль у цозитиви!й програьп гуман!зму.

1дейна п!дгрунтг} нового св|тогляду Фейербах знаходить у рел!-VII Лобов!, головна формула яко! звучить так: "Людина людин! Бог", Нова рел5г!я об"еднуеться з ф!лософ!ею в межах антрополог!!, Цей с.'.нтез надае нояцепцП гумшизму едност! знапня, нереконання та в!ри. Й1ра в яюдину та II власн! оили мае зам!нитя, зг1дно з Фейербахом, в|ру в Бога. Завдяни цьому заповниться та поролнеча, я (а неминуче утворюеться у результат! "голого ате!зму". Фейербах виоловлюе дв! 1стини, на яких грунтуеться нова рел!г1я. Перта утэердж.уе рел1г1йне значения лвдини й людства, !хню свнт!сть, .Друга освячуе едн|сть людського роду. Взаемод1я двох ¡стин забезпечуеться силою любов1, яка збер!гае свою релШйну ц^нн^сть, але водночас збагачуеться емп1ричнини пкостяии.

Теолог 1чне обгрунтування ново! рел1г11 розробляеться Фейербахом за допомоги принципу оуб"ект-об"ектно1 взаемодп. Фейербах эд1йснве перемйення суб"екта та об"ента щодо в!дноаення "люди- . на - Бог". Дал!, властг:вост! об"ента в!н заШщуе властивостяци суб"екта релейного и|дношення, а головн! догиати христианства тлумачить згЦно з принципом 'Чомна - нонтр!стаиа"..

Д|йсв1сть ново! рел!гЦ забезпечуеться за допомоги безпосе-ре'иього зв"язяу м!ж Я |.Ти, Ти виступав богом для Я. На ц|й ос- -нов! освячуютьая вс( 'людськ! стосунки й передовсЫ стосунки у

ycnix виховаиня задезхить в!д ёдност! вс!х складнш<!в ц!е! программ. Завдяки ц!й едпост! зд1йсню?ться цШсний вплив па людину. Ф1лософ1я формуе розум, дае лидин! знания про себе та довколиынЫ св1т. Fentriu надае людшП психолог!чно! р!вноваги, формуё в!ру в сео'е та власн! сили, а таком оовячуе т! стосунки, в як! вопа вв¡ходить з людьми. Мораль впливае на повед!нку людей, регулюе прагнення частя одн!ею людиною з прагненням Ьшою. Людина, яка зазнала впливу ново! фпшсофП, релirii та морал!, понад те, е оформованою ними, у CBoilj пол!тичн!й д!ялышст! завжди керувати-меться !нтерееами людства загалом i конкретно! людини, що перебу-вае поруч з нею. Лишень у цьому разI програма ryuaiiiauy буде зреал1зована у ддйсност!, а оме, людина подужав подолати в1дчу-кенпя свое! сутност! й зоргаИзувати свое миття в!дпов!дно до свого людського иризиачення.

Такою в лог!ка гуман1зму Фейербаха. Критика е його поредумо-вою, вона мае деструктивну фуикц'ло, ало первинно несе в соб! по-, зихивний зм!ст, передбачйючи сиПдом за заперечеиням творчу працю, спрямовану на зи!ну само! людини. Лише нова людина змоке зм!нити киття па краще. У цьому иолягае су иметь гуманизму Фейербаха, реал!зац1ю пкого в!н, протс, в1даладав на майбутне, у свою !деальну державу.

ЯкИм е,вплив Фейербаха на подалыиий розвиток ф!лософ11? В1д-пов!дь на це запитанпя вШграе ключову роль у п!дтвердженн!. д1йовост! та значииост!.Фейербах!вського гуман!зму в !отор!! ф1-лософ!!. Вплив Фейербаха ам HinK не вичерпуеться !стор!ею марксизму. ф!лософськ! iдеi Фейербаха стали вих1дним пунктом у випик-неин! ф!лософ!1 життя, ф!лософсько! антрополог!! й близько! до екзистонц!ал!зму д!олок'тично1 теолог!I. Тану думку иод!лпе б!ль-ш!сть зах!дних фейербахознавц!в. Е.Каменка ствердяус, що вплив Фейербаха на Шцше тан само очевидний, n%i Ictotiuh-i, що И ого вплив на К"ерксгора хоча й мени очевидний, але.так само значний*. Фейербах був, мабуть, найвидаиЦшим теолог1чним мыслителем XIX сюр'!ччя, нише Е.Каменка, ■ ствердкуючи, ио його концснц!я людини нала вплив на ф1лосо'Мю М.Иелера, М.Хаидеггера, М.Бубера, Н.Бердяева та -Дя.Арбо у ciani "iiipnerop ¡ Фейербах" п!дкреслюе валику повагу датськсго мислителя до Фейербаха, котраго ain вва-нав "я'сшш тлумачем хрпстиянсьпоГ. ьчри та гр1з:шм-критиком сучас-

* Див.: Kamenka Е. The philosophy of Ludwig Peucrot.uh.Э30.p. 3.

2 ДИВ. : Kamenka E. The philosophy of Ludwic Feuerba'-h.-LvlDSO.p.3,

но! ортодонсП"*, Проте врешт1-решт обидва миолител! суттево роз-ходяться; Фейербах дав натурал!стичне пояснения рел1гП, К"ерне-гор дШшов парадоксально! в!ри.

Значения ф!лософ1I Фейербаха у широкому план! для оьогодення виразив М. Фон Гагерн: "знадобилося сто рок(в, щоб на практиц} досягти того, що Фейербах проголосив у теор}!> Ензистенц1ал1зы оприйняв в!дириття Фейербахом "Ти" й дов1в його до лог|чного завершения... Нав!ть церква пройпла нр!эь чистилище Фейербах1всько-ГО викриття 1люз1он1зму й носп1ыила якщо й не щлном розчинити . бога в людин!, то бодай субл!мувати теолог!ы в антрополог]ю, й нав!ть "просв!тител1" нашого часу - позитив1сти вс!х забарвле1и -1стотною м!рою сприйняли фейербах1вськ1 антиспенулятивн! аргумента"2.

, ДисертацШш досл!дхення завершуе зак1нчення. в яному автор лЦбивае п!доумки, формулюе висновки, ни{ вииливашь а анад|зу гуман1зму Фейербаха й'онраслюе подальш! перспентиви вир!шення аазначеною та близьних до не! проблем.

Головне тези дисертац!^ в1добракон| у таких публ!нац1ях: X. Гсторрчна форма гуман!зму як теоретична проблема /на иатер1а-; л! гуМап(стично! концепцИ Л.фейербаха/ // Проблеми ф!лосо-

фИ,- Ки!в, 1991.- Вил.87.- С.36—43• 2, Фейербах про"ф1Лософ1п иаибутнього // Проблем« ф!лософ!I Ки!в, 1991.- Вил.90.- С.39-47.

1 Arbaugh а.Е, Klerkagaard and í^uerbach // Kierttégeardiana./Udg. af aforen Kierkegaerd oelakabat ved Thulatrup.- Koejihavn, 1980.-H" 11. p. 8. '

2 Gagern von M,Ludv;ig FeuevbaehíPhiloeophie u.Religipnskritik; i Die "neue" rhiloaophie.- üimohen, 197°- P. 369. i