автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.05
диссертация на тему: Характерологическая лескика художественных произведений и семантическое развитие в французском романе XIX столетия

Полный текст автореферата диссертации по теме "Характерологическая лескика художественных произведений и семантическое развитие в французском романе XIX столетия"

КиТвський ушверситет ¡меш Тараса Шевченка

На правах рукопису

Коцюбинська Ipuna BiKTopiena

ХАРАКТЕРОЛОГ1ЧНА ЛЕКСИКА

ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ ТА П СЕМАНТИЧНИЙ РОЗВИТОК У ФРАНЦУЗЬКОМУ POMAHI XIX СТОР1ЧЧЯ

Спещальшсть 10.02.05 — романсыи мови.

АВТОРЕФЕРАТ

дисертацп на здобуття вченого ступеня кандидата фмолопчних наук

Khïb — 1993

Робота виконаиа на кафедр1 романсько! филологи Юпвськ' ушверситету ¡м. Тараса Шевченка.

Ниуковий кер1вник — кандидат фиолопчних наук, доц МАГУШИНЕЦЬ 1.1.

Оф1Ц1ЙИ1 опоненти: доктор фиюлопчних наук, професор БОБИР6ВА М. М., кандидат фшолопчних наук, доцент ЖАЛАЙ В. Я.

Г1ров1дна установа — Донецький державний ушверситет.

Лахист вщбудеться 17 грудня 1993 року о 10.00 на засща с.чсц1ал1зовано1 ради Д 01.01.09 при Кшвському ушверситет1 Тараса Шевченка за адресою: 252601, Кдп'в, бульвар Шевченка,

3 дисертащёю можна ознайомитись в б1блютещ Кшвськ ушверситету.

Автореферат розюланий « » 1993 року.

Вченнй секретар спец1-ал1'зовано1 ради, кандидат фшолопчних наук, доцент

ГЕТЬМАН 3.

Робота при свячена досшдженню одного з найсклздгйших за семан-тичцою структурою прошаркхв лгтературного словника французько1 мови характеролопчнох лексики та проблемам ii лексико-семантичного роз-витку у французькому ромшп XIX стор1ччя.

Необхадисть дослЦкен'Гя зумовлюеться пхдвищешмм у сучаснхй л1нгв1стиц1 штересу до лю^ького фактору в mobí, до проблем струк-турно-семантичнох органхзаци художнього тексту, л1нгвостил1стшного вираженяя найважливхших текстових категор1й "автора" i "персонажа", до авторського стилю письменника.

Актуальна сть досл1дгг.еняя визначаеться тим, що воно проводиться на межi лхнгвхстики та л1тературознавства з використан-ням матсрхал1в сумшшх наук /естзтккл, егаш, психологи/. що зумо-вило спробу доешдяення лексич1шх засобхз вираженял характеру персонажа в художньому текст i на основх системного, комплексного подходу, який передбачае вивчення тексту.в сукупностх його внутр1шн1х i зовншпх властивостей, у безпосереднвому зв'язку з рхвнем хдейно-го зм1сту художнього твору, бо саме там змхстовнг xaTeropii як "антропоцэитрич1псть", "персонаж", "худо.тлхй характер" зчзкачають мовнэ оформления художнього тексту та його естетичну híhiííctb. В робот1 "характер" розглядаеться як важлиБий засхб роз^ряття внутрти-нього cdíty людини, tícho пов'язакий з розумхннягл зсього художнього твору в цхлому. Традиц11 такого аналхзу були започаткован1 З.В.Ви-ноградовим, М.М.Бахт1ним, .Г.0.Винокуром, Р.А.Будаговим та íhimmh. Актуалыйсть визначаеться також недостатки вквчсиням характероло-г1чного ярошарку французьког мози, його структурно! opranÍ3auii та функц10.чування у скхад1 ni лого.

S е i о д о л о г i ч и о с основой аншпзу е положения про еднхсть форш; i змгсту .як двох норозривно поз'яззних сторхн ху-дожнього твору, що перебувають у д1а1ектично:лу взаекозв'яэку та взас:.:ообуг.:овлепост1. В рсботх категорию змхсту скступас концспцхл Литературного характеру" художнього твору, а формою ix ьиразу -пар характерслоггчно! лексики мови.

Головна мета дисертацпшого дослхдження полягае у з'ясувашп основних ссобливостей характерологхчнох лексики художнього твору та у визкаченк1 семантичного розвитку характарологшых лексичних одинпць у франвуэькому роман! XIX сторхччя.

!.5ета роботи зуковила пеобххдшсть вирнаэннл' настушмх з а в д а н ь :

- вирлачити роль характерологхчнох лексики в chctgmí nacoúiB у.одо-лювання лмдиня в художньому творх;

- в::значпт:1 склад лексики, що взноситься до парадигш характеру, датк 11 класи|цкацг.с, екявити найб1лыа вживан1 одиюии;

- з'ясузатк основк1 синтагмат;:чн1 зв'язки характерологшшх оди-ниць I ьидхлнти основой "характзролопчнх комплексн";

- з'ясузатк мехак1зы кореляцГ! характерологхчно! лексики з "шшш лзпсичшм парата /як антропометричними, так I неантропометричниш/ та способи переходу лексичних одиниць в розряд ха: актерологIчних;

- визначити законом1рност1 безпосерздньо естетичного функцхонуван-кя лексики в контекстI цхлого твору;

- визначити склад динашчних характерологхчних авторських словников французьких письменкиктв' XIX сторхччя, провести IX статистичний аналтэ, жаливши найбглъш частотш, ключов1 характеролог1чн1 одини-

- -¿'ясувати дивергенты та конвергент1П процеси семантичного роз-витку характеролопчно1 лексики як в тндивхдуально-стилхсткчному аЕторськс.му планг, так I на р!вн1 загального розвитку литературного процосу в цей перIод.

Н а у к о в а новизна полягае в г оку, що впершз комплексному анализу Сула кгддана харакгеролог!чна лексика французьког кош безпосередньо в художньому текстI; домпджено 11 фуныцонуван-кя та семантичнип розвиток у франпузькому роман: XIX сторгччя. До___сл1 дкеннялерадбачае^гакоя поглиблене вивчення понят1йно1 екстра-

Л1нгв1стичн01 галузх "характер ладинк", яка формуе лексичн1 значен-кя характерологхчних слгв, I змхстовно! категорп "характер худок-н1й, Л1тератур1шй", що т1Сно пов'язана з хдейним змгстом твору. В роботI здгйснюеться тематична класкфхкацгя лексики, яка розглядаеть-ся як польова структура, з'ясовуеться склад опорних I ключових слгв та словосполучень, якл ви ступили найбгльш значними елеыентами у розкриттг образгв персоназив; формуютъся авторсыи динам1чнг харак-терологтоп словкики.

Досипдження обмежено хронологхчними рамками XIX сторгччя, що ув1йшло в 1сторгю французько1 Л1тератури ят: перIод розквгту багатьох лттературних жанр ¿в I нaпpямкiв,• як1 в^дображ^лоть багатосклацн1сть социального та духовного життя епохи, Це зумовило I вибгр автор1в : Гюго, Бальзак, Стендаль, Флобер, Мопассан, Золя. 1х творчхсть вгд-кривае можливост1 досл1дження не ильки ищив1 дуального внеску в розвиток л1тературно1 мови, але й визначення естегичних законом?о-•юстей I типолог1чних узагальнень. Увара автора акцонтувалась на вивченн1 романного жанру, оск!льки в роман! всебгчно представлений

oroic xapaKiepiD, йог.у особливо властива антропоцэнтркчиа спрямова-iticTb, що такох мае для дослхдника значний хнтзрес.

"Матер i ало и для досл!дкення статс 20 гксяч тп.-псладхв харакгерологхчного плану, в1Д1браких методом суцхлъяох Ейбгркл з 17 роман1в, загальнкй обсяг якпх станоЕпть понад 10 тхсяч сторхкок.

Теоретичною базою g робот/ в it1* из нянях та зару-бинлх вчених у галузх лексико~ог11, стилхс71"ки, сетласиодогхх, лхкг-Bxcrarai тексту, Teopii поля, а також роботу, з псмхологхх, естетнкл, Л1тературознавства, Teopii стил1в, Teopii роману, що з Tilt чи хншхй Mipi розробляли концеяцш характеру лэдини.

Теоретичне значения роботи дслягае в тому, хо анал13 характеролог1чно1 лексики художньсго твору поглиблюе уявлекил як про структуру лексичшп систем; франыуььюх моей, та;: i прс ант-ропоцентричн1 макро- i гл1кроструктури художнього тексту, наглчае де-як1 напрямкк л 1нгвостил1 стачного анал1зу лхтературно-худоулхх образов персоналии.

Практичне значения дисартшц! полягае в то му, що матер1али та результата дооидкення кожуть використовуватись в лекцхйних курсах з лексиколога та стшпстикя франпузькох моек, на спецкурсах з inTepnpeTauii тексту, при складашп авторских словни-kib письмечник1в. Видхлення найб1льш частотюп лексики допомояе вивчаотим фравдузьку мову зорхентуватися у вхдборх лексичяих оди-ниць, як1 П1длягають першочерговоку бивчьнню пгд час роботи з ху-дожнхш текста4®.

Об • е к т о м досл1дхення е бхльше 8С0 лексичних оди:зщь, цо несун характерологхчнэ навактатення в текстi худо.\снього твору i позначають певнх особливостх характеру людики.

B;i6ip саме nisi дхлянки лексики франиузько1 мови зумовлений настуиними причинами:

- дан1 лекскчн1 одинищ В1дшэсяться до Tiei части 1Ш лексики ху-до.жкього твору, яка Biflirpae найвачслив1шу роль в його' зм1стовнхй структурi;

- данх лексичнх одиниц1 входять у склад лекзичного г.ишмуку, необххдного як при читашп художньо1 лхтератури на французы« и ко-Bi, так I в гфодесх mobhoi комун!кац11.

Предметом дослхдяещш е особливост1 характерологгчних лексичних одиниць в худояшьому текстi та закономхрностх ix семактич-ного розвитку у французькому ро-*аи1 XIX сторхччя.

В роботх використана комплексна методика, що грунтуеться на описовому метод! з елэиентами л1нгвостил1ст/л«о-

- л -

ГО, дистрибутивного, К0НТ8КСТ0Л0Г1ЧНОГО, ПОрШШЛЬНОГО Ш'гШЗЮ, а

• .., о

такозе з иякор/станяя-Ч .метод1ь словникоьих до:р1нщ1м та ди;цшх ста-тисгичних ûaooôÎB /стат>: стачного шдрахунку, нор1Бняння частотних cracKÎB тощо/.

На эахнет виносяться наступи положения :

I/. Характеролог1чиа лексика - вожлива складова частина mobhoï структури франпузького роману XIX стор1ччя, яка е безпосередн1м ви-разнкком ознаки антролоцентричносп та основою для побудови л1те-ратурно-художнього образу персонажа; вона включае лексичнг одиницг, що екс;шцктно або шшпцктно яказують на аяастивост1 характеру

людини.

2/. Характеролог1чшй шар лексики - швна модель зшетовнох категорП "художнього характеру", який е головшм об'ектом моделю-вання людшш в po:»iani i який мае в якост1 свого композицьшого piB-ня моЕну '.Ьорму "характеристики"; позамовною сферою, то формус значения характеролог1чши лексичних одиниць с категор1я "психологичного характеру".

3/. Характеролог1чна лексика становить собою структуру польо-вого типу, як i й власт1^ ochobhî ознаки поля i орган1зацгя елзмен-tîb за ознакою'iepapxi4H0CTi; архмексемою о ЛО " caractère ", що в1дл0в1дас всьому з:.исту даного структурного утворення. Класа-"Ш~сл1в; щоскладаать-основу характерологхчно!-лексики,"- е шенни- _ кн, прикматпяки, дхеслова та ирисл1вники. Принципова структура характеролог1чно1 лексики : ядро i центр /вкличають лексичн1 оди-ницг, що прямо вказують ка характер лвдини/, зона семантичного переходу, перифергя /включае лексичш одиниц! îhuuix антропометркч-них та иеантролометричнйх iuapiB, :цо здатш непряшм чином вхдобра-жати характер людини, набува&чи сему "характеру" в npoueci функдо-онування в контекстi художнього твору.

4/. Особлив!ста характеролог¿чноï лексики е наявнхеть яскраво-ро сткл!стачного забарвленпя, поеднання в значета лексичних одиниць номхнативпого та oi;iиного компоненттв, що ле'жить в ochobî вид1лення в систему лексики трьох оцшовалышх П1дсистем : позитивно!, негативно! та ачб1ьалентно1.

5/. Характаролог1чн1 одинищ в текст! художнього твору вжива-ються у склад1 особливкх "характзролопчних комплекса", hkî перо-дають i»I)op.viaqiio про характер персонажа i можуть бути пэреданими р i з но ман i т ни ми структурними моделям в залежност1 В1д ïx семантич-iïoï opiehtobkqcti.

- t> -

6/. Характерологччна одшиця в худояшьоглу TticoTi здат.'л актуа-Л1эувати&: i набувати додаткове зм1стовз, емоцДйне, естетнчио на-вантаження, яке залежить вхд естотичких ор1е.нтац1й автора громанткч-но-Г1Пэрбол1зованв, психологхчне, соцхальне, иатуралхстьчно-'Мзхо-лснччне.

7/. Лекскко-сеглантнчний розвлток харакгерслогхчиог лвксихй вхдзначаеться наявнхстю дкзоргентних та конвергентних пропесхв як на piBHi 1ндив1дуальш1х стилхв письмешшав, так i загального лхте-ратурного мовного розвитку. Для функдхонування та розвитку характо-рологгчнох лексики в роман! XIX сторхччя вакливгш виявклись можли-bocti як гндивхдуалъного парадигматичного зтдбору лвлсичних одани ць, створення нових характерологччних слгв, гак i иожливостх син-тагматичного розвернения, оформления i збагачення характерологхчиого матерхалу як на експлхцитному, так i хмшпцитному рхвнях, у склад1 оловосполучоння, речения, висловлювання.

8/. лстетичш модифхкацх1 характерологхчних одиниць в художньо-му TBopi, прирхст новях ceHcis i значень в контекст: зумовйли розви-ток дихотомтзс "мова - мовлення" в pospiai характерологхчного шару лексики i можлив1оть створеннк опозици : лзксико-семантичнох пара-дигж характеру в мовнхй структурх та динамхчнлх характерологхчних авторських словник1в письизнникгв в худочнхх творах.

А п р о б а ц i я роботи. Ochobhi положения i результат« до-слхдження доповхдалксь i обговорювались на кауково-практичнгй кон-ференшх "Новх тендекцы в лхнгвютищ та методицх викладання iiio-земних ков" у Пермськоку державному педагогхчкому хнститутх /1992 р./, на заседаниях кафедри ромаксько'1 ф!лолог11 та ceMiHapax acnipaiiTiB Кихвського университету, а також згдображанг в чотирьох публикациях.

Головна мета дослхдження i завданнд визначають обсяг i структуру робота : Л1ДХ1Д до характеролог1чно1 лексики як до iepapxi4Hoi структури польового типу i дал1 розглядання аспекту i.i функгцонуван-ня i розвнтку в художницу TBopi зуг.ювили той факт, що перша частила роботи виконана в pyoii класичного структурного п iдходу до мов-1шх явищ. яки-й висв1тлюе питаш.Я внутрхшньо1 оргашзацп мовш:х структур, а друга - на принципах функщоналъного niдходу, передба-чаючого вивчення мознох сист-е:ли в про да с i колушкаца. ДисеотэнН складаеться is вступу, трьох роздхлхв, biichobkib, cimckib виксрмо-тано1 Л1т<?ратури, джерал хлюстоативного матергалу, лэксикогрдфгч -них джерел, а також додатк!в.

ОСПОЬ:К;: зшст РОБОТИ. У ЗОТУП1 обгрунтовуеться виб1р теми, вщиляються об*ект, пред-7. мат9р1ал дослшсення, вчзначэпться мета I завдан«я, обгрунто-г.-:;г,"ься необхш-исть вх/.ористанля ко:лпдексяо1 методики досдадаенця, розкр>;ьаеться акту&яьн1сть, новизна, теоретично та практична значения робот:;, Ьормулоються оскоенх :.оло.генкя, то викосяться на захист.

7 Я.'РшОлУ Р03Д1Л1 "Характоролопчна лэкскка в систем! засоб1в -гудолнього модзлюваиня людини в лхтературно-худо.чшьо:лу твор1" вирх-рупться концептуальн1 пробле.ми досшд'-кення, визначаються основнх змгстовн! пок°;гтя, то влкорр-стовуються в робой /"художне моделюван-ня", "актропсц-энтрлчн^сть", "эстетична Лункц1я", "художнхй характер", "характеристика"/, ;.:оде.1?:еться лексико-семантична структура образу п^рсонага, розг.7кдпегься екстралхнгвхстгчна область "характер психо-.гогхчн/г":", даетъоя -¿»значения характеролог 1чно1 лексики, а також аисвхт^сться II роль х к/сде як б структур! образу _ персонажа худ оленьего твору, так I б систеш аитропокетричних лекелчних засоб1в моьи.

Досл1Д'.<ення базуеться на двох наивачлив1ших властивостях худож-нього тексту : лого тятролоцентричпостх та наявност1 естетично1 функ-Ц1т, яка коже реалхзуватиоь тхльки в межах 1ндив1дуэльно1 худояшьо1 структура. Лиал1з грунту.ться на поло-хеша Г.0.винокура про "двоякхстй' мои.; а худс:хн:л лхтзратурх, про пореххд значения слова з рхвня пг,и-родкох ;.:оеп на поетхчш;.: ртвонь, де слова почкнаоть виступати як "знг-ки кастзцтва" I мотквуватися особлгшш законами, що вхдрхзпя-ються вхд законхв "практичнох" моьи.^

Категория антропоцентричноздч, яка с нахважливлисю зг.пстовною осоОлиехотю худо:г.пього тексту , иолягае в тому, цо предметом зображен-ня твору Екступас завжди людина. ?С1 елзменти тексту, починаючи з мовленневого рхвня х закшчу^чи глибинною зг.пстовною структурою, слушать засобом 11 багатобхчного показу. Кенцепцхя людкнк в твор1 - не о сумою образотворчих засобхв, а единою цхлхеною системою, яка зна-ход:;ть .с.г>ос вираження'х на сенеовоку ': на формально:^/ рхвнях худозс-ньою тексту; зм1ст Н розкриваеться в орган,чно;лу еднанн1 та взасмо-;;хх вехх 1'1 олементхв. Ланкою, то поеднуе 1до;;ио-змхстовку основу тьору з уолью скл&цнхстю художни засоб!в письжшшка, висту пае ка-тегорхя "худо;хнього характеру", яки;1, розглядаотьск як основна одшт-

^ винокур Г.О. 0 языке художественно:-: литературы. - Л.: Наука, -

С. 57.

ця 3MÏсту художнього твору, яка дав мочлизхсаь розу;.::н;;я noix особли-востеи вккористанхх швних засобгв.^ "Характер" як "ятро" occû:;c?ocri стае ва-кл.вкгл об'ектом ыодэлавання людини i зул:оьлвс свою ь.;азну м1кроструктуру, що включас ыозну оболонку, якою е характеролопчна лексика, та ïï комлозицхйив адорилеавя /коотюзпгййно-^оменкеьу форму характеристики/.

На 0CK0?i сукупностх зсхх лтгзостллгст'лчнцх засобхв, як: сто-суються персонажа, стзорюеться лого Л1тературно-худож;пи образ. Вежливою складовою частиною лексично1 сис-тегл, то форму с цол образ у TBopi, вххступае хар?.ктеролог1чяа лексика, яка яключас лэкслчнх одл-ffiiui, ;цо екс;ы1цктно або хмхглхцлтно вказуюгь иь. властнвостх характеру лзцдкни i ка суб'ективке дающкне ставлення ховил до щп", со зумовлюе TiciiKii взаб.мозв'язок денотативного та омоцхлно-оцшаого компонентов значения дакох лжсикк.

":л правило, перяа характерологхчна одкллпя з'яшгяеться и;е в наэ~ BÎ твору, бо, як свхдчить досл1Дг;ен;'.л г.:а?ерхал, для ¿ранпузьксго роману XIX сторхччя притакашил антропонЬпчш-п! заголовок. 3 иьсго починав складатися i лхтературно-худогшГл образ персонажу, з яко;лу ос-козну з:лстовну лшхю зп'язку здгйснлс ьласке хы'я, що вбпрае з се'-' Bci характерологхчн: хватi/jiкапiï та жшкацхг, ях'Л здсбув персона-.; в процесх розповхдх. Таким викикае особлива харант-зрологхчна

семантична структура, з акр i плена за цкч »¿'ям в конгекст1 твору. Пс;р-сонажх знаходяться в пост:¿них взае:.ювхдносхнах один з другим, тогу вкникае ютхлквхсть видхлення лексичког характеролопчнох структур'.: об'еднакого образу персонажа.

3 основ: характеролог!чно1 лексики с понлття "лсихолсгхчного характеру", коделюзанкя якого в ро:.:анх i лягло в основу для видхлэн-ня i добору з худо.'кнього тзору лексичккх засоб:в, якх стосуються характеру ладики. Визначенкя сутностх характеру в С1Пвв1дкоиеши з концепцхею "динам1чно'1 Зункщоналт.ног психологхчно1 структур;:" лю-дини, и;о обумовлюе П1.дх1д до характеру як до структурного феномену, дозволяв еид1литл i створити особливил динамхчнн:; характоролог ïmihîл словник образу персонажа в роман!.

У ДРУГОЕ Р03Д1ЛI робота ";:клац i хихаси.Тнкацхя хараеторологхч ■ hoï лексики, ïï струхтурно-секактичпа характеристика" дослхдчу^л.ся структура лексико-семантично'х парадиг.тгл характеру, даоться ïï л-цг-к-^ 7кко-,'»зев Л.'/.. Основ»; теории лктзратури. - ô-e пэд. - Х/.о-;;.—

яанив, 197-3. - С. J44. " Baii.ip .l.li. Характерологическая лексика Фрак-узлюгл яэика: ...

к?'М. -ллол. наук. - ..¡., 11)72. - T. I. - 0.

',}ткац1я, в2Д1ляються ochobhí характерологхчн1 комплекса ы^шкорис-таннл в текстх.

Огляц роб;т, присвячених структурованим ентропон1М1чшш галу-зяч лексики, сз1дчитъ, що на сьогодняишй день вивченими е численн1 аспекта особи /ф1зичн1 властивоетi, портрет, терм1ни спорхдненост!, bík, професхя тсщо/, параметр "характер" дослвдкеним в лексико-се-мактичнолу план! до дього часу ще не був. 0собливост1 характероло-ri4iioi лексики зумовили доцхльнхсть ii розгляду як структури польо-вого типу, що дае можлив1сть пэвнох систематизацп ii структурних компонент i в. „ Як свхдчать результати, структура харакгеролог1чно'х лексики мае ochobhí ознакл поля. Ii елементи оргшлзован1 за ознаков iepapxÍ4HOCTÍ. Арххлексемою виступае ЛО " carnctére ". Принципову структуру характеролог1чнох лексики ш розглядасмо таким чином: ctíü-kí ядро /включас Л'СГ июннимв, як i називають риси характеру/ i центр /включае ЛСГ прикштяик!в, що характеризуясь людину, та ЛСГ шешшкгв-найменувань oci6/; зона семантичного переходу /ЛСГ хмен-никЛЕ-парамзтрхв лдцсько! психпш, лексико-семантична сфера змоцгй-но!сгфЯ1Моьаност1 особистостх, яка вюпочае ЛСГ характзрологхчних flie-сд!в та ЛСГ характьрологхчних прислхвникхв/; рухома nepiri;epifl, яка вклшае неитралып одиниц1, лексику зовншнього експресивного вигля-ду, лексику пш/х антрэиомзтричних та наантропометричних íuapib, здат-них набувати сему "характеру" в kohtokctí. 1[я структура вхдзначи-ьт'.ся нежорсткдстю cboíx сзмантичних меж i В1дкрит1стю, тому що: I/ ця структура можо поиовнюзатисъ новими елемзнтами за рахуиок вторлнкох KOi.iÍHauii та р1зноманггних контекстуалышх семантичних ыодафхкацхй лексичних одини'у.; 2/ лексичн1 одиницх периферхг за ра-хунок 1нших cboíx значень входять до складу хншях лексичних груп.

Основу характерологхчн^х лексики складають 1мешшкя та прикмет-ники; характерологхчна роль д1еслхв тг. присл1вш1К1в менш важлива, бо характеристика - явище б!льш статичне, а д1сслово, як правило, ви-койуе семантико-стил1птичн1 завдання передач! ди. Звичаино слова piiHHX -тетин мови виступають як сп1ВБ1днос ii елемеитиL як.i утворю-ють м1крополя типу: гоигаце - r.ouragfux - ene игэдег - óourag-eusemerit

Анал13 характеролог1чних слхв дозволяв виявити в гх структур! дв! ouíhhí сеж "добре" i "погано", що даеможлизхсть говорити irpo 1снування в систем! хароктеролог!чно1 лексики двох еыоцПшо-оцпншх шдсистем : позитивно"! та негативно'!. Але, як св!дчить анал13, ма-.перхал противиться такЫ катигсричнл! рихотоип, що зумовлюе н^сб'--ххднхсть шд1лення третьо!, амбхвааентно! пхдсистеми, куда вмно-

сяться опза, як г : а/ мають дс ;«лька словникових дсф1Н1Ц1й з pisHii-ми знаками оцтки, що пот im уточнюетьсл в кантехотг, i цей знак стае однонаправленим; б/ або зозсхм не мають 4Îtkoï mobhûï оцтнюаачыюс-Ti, закрп1лено1 в лексично;ду значошп, ïx оцхнка 1ндив1дуалъна i суб'ективна, це "потенщино ouîhhî" або "двополюснх" лексич;и оди-ниц1 /за термшологхе» ВЛ.Иаховського/.

Бувають випадки, коли оц1ннх оператори слова в контекст! худо:;;-нього твору MÎHHioTb свою аксиолог1чну ор1ентацш i починають внрака-ти оц1нний сг.гасл, протилежний заМксованому в словниках. Напри клад, Бальзак характеризуе иочуття жалю у Гранде як "atroce pitié' d'avare ", Таким чином, слово в ,сонтекст1 художнього твору може о^римати таил додатков1 "обертони смислу" /тзрмгн Б.О.Ларгча/, таку додаткову ciijii-HicTb, якг зове im не властивх характеролот слотл в моат.

Як зазначалось, ядро cf-ладае чисто характерологлчна лексика, яка в своему значенн1 гоеднус семантичну ознаку, специЬпсатор "характер лядини" з тйзнома'птннки ссшшии конкретизаторачи, це ЛСГ шон-hiikîb, що назиаають риси характеру лъдиш. У в1дпов1дност! з трьема сферами психологinnoro характеру ця Л1"? дЪшться на три птдгрупи: хнтелектуальну:

int.el])frence. tvt.iïft. ¿:jl.t ire, .stupidité", imhecillit.eC Пп<*яг-е, pénétration, perspicacité', .sagaclt«. bon sens, га^егг.е;

вольову: _ _ ___

volonte', insistence, resolution, vaillance, courage, tiardles.se, audace, activité", enercle, ¿ssuranco, aplomb, fermeté', patience;

емоцпшо-мотивацьшу: . __ ______

rensibil ite', sent.) mental it. e', enthousiœw. tranquillité, ardeur, iold, froideur, Rnîte, tristere, mélancolie, confiance, timidité' amour. haine, amitié", charme , Б poöOTi даються критергс визначення uieï групп лексики, кхлькхенх показнихш ïï використаннл в художньому TBopi, анат1зуються семантич-HI ОСОбЛИВОСТ1.

Характьролог1чн1 одинищ Функщонують в худояньому текст! у склад1 особливих харак-геролог1чяих комшюяс1в, як1 ыожуть будувати-ся у вигляд1 р1знома!пты1Х моделей, якл, в зале;кност1 вхд К1лькос-Ti елзментгв, що ïx складають, вгд ïx семантичнох cпaянocтi1 воло-дпоть рхзною ступшню стил1стично! забарвленостх i сповхщають р1зку ступ1нь характерологгшох шформацГх. ларактеролог!чн1 комилекси представляють собою шшмалын побудови, здатнг до самоctïиного функщоедвання в структур! худокнього твору. Доцтльно вид:лига ха-

рактерологмн! комплекси двох тигпз:

однокомпонентн1:/конструкцхя 'Чменник - прккметкик" /"назва характеру - атрибутивна група'^: •

"...avec une curiosité"mondaine, insolente ou indifférente..."

/MauDassant/;

конструкция прийменяикова "хменник - прикыенник - хменник" /"назва риси характеру - прийменник - хншх шеян;:ки"/_:

"...des traits étonnants d'avarice, de cette avarice particulière aux fils d'Israël, des e'conomies de dix centimes, des marchandages de cuisinière, des rabais honteux demandes et obtenus, toute une manière d'être d'usurier, de prêteur a gages" /Maupassant/;

конструкция, y як1й_роль означения виконуе стил1стичний засхб: "Julien jouait sur le caractère de Vathilde avec' tout Je sanff-froid d'un pianiste habile qui touche un piano" /Stendhal/ та imii;

багатокомпонентнх: /у цих комплексах головну роль В1д1грае вже не одна риса характеру, а дейлька, як1 стоять в текстi як piBHonpaB-HI члени; логхчна модель таких комплексхв, як правило, двокоыпо-нентна, що зумовлюеться двочлешистю само! сигн1фхкативно1 ситуа-uxï, яку вЦображае модель/:

дуже часто використовуеться модель "риса характеру - емоцхя як

наол!док" : _____' __ _______ _

-"Qii*était-ce que cet harme? De que)le nature était, son apathie? Etait-ce imbécillité' ou ruse? Comprenait-il trop. ou ne comprenait-il pas du tout?" /Hugo/; модель "риса характеру - почуття", "почуття - насл1док б1льш трива-лого почуття", "д1я - риса характеру", "риса характеру - визначекня особи" та iHiui. Окладов! частини шх комплекс1в мояуть виступити в опозиц11 одна до одно1, дуже часто в шх випадках використовуеться антитеза.

Лвтори звертаються i до особливих стотктурних "математичних" моделей рис характеру repoÏB або niлого характеру героя: "Une douceur angv) Uju«. uri<; renouai ion сГ in^ci^- to>ft r.'-nt é" jvu-(¡.•s t'dffaits, une pivtf' гаги, une innj Urtibl» '-^a] t te «I un

ion coeur. Jit.faisfii'-nt. universel i en<'nf pluirvi!^ H. ï especter"

ipyro» ваоньою групом характеролог1чно1 лексики г, "Г птжк-•.•fTiU'.Kin, ко харач'л.'ризум'-ь людину. 11я ЛСГ вхлючас як ирикхетиики.

Hxi беэпосередньо характеризутоть моралью якост1 та характер лч'уши / aimable, adroit., agile, audacieux, assidu, avare, bête,

curieux, fier, fidèle, honnête, hardi. Intelligent., modestt/ так i загальнооцпш1 при шлет ники ,

/ bon, beau, mauvais, pauvre, terrible. agréable, formidable, affreux, gentil, vilain, répugnant, abominable, adml rable/ Як правило, в контекст! твору прякмотники виступають в ролх ехптета, який 1ндив1дуалхзуе, характеризуй персонах, видхляе озна-ки i властивост1, що здаються письмзнниковх напбхльш вахливими. Техника вживання еп:тет1в дуже р1зноман1тна : це множлшшй еглтет в атрибутивна rpyni, вархювання кглькостх та посл1довност1 характороло-Г1чних eniTeTÎB, еглтет-клше, який повториться 13 твору в Tsip, "неспод1ваний" епгтет, яклй виникае завдяки рхзкпм зрушенням у по-сдпаност1 прикметникгв, що надае хм орипнальносп та незвичайностг в художнъому TBopi. Ознака характерологхчного еихтета можо бути зву-яена або, навпзхя, посилена та пперболхзована завдяки л.жсичпим одиницям, що стоять поруч:

"Mathilde, ce jour- ! à, A ait tendre sans affectation, cow? une pauvre fille habltant'un cinquième -ta^e". /SUn<1hal/;

".. .Parlai ten.erit. misérable". /Stendhal/.

Додатковий екснресивнин заряд пабувають характерологхчнх прнкметннки, коли вони Еживаються у складх особливих стилхстичних засосив:

-" un 1-ютте considérable et considère"..."/Balsac/;" cet bonwe unpoiran», et imposarit..." /Balaac/;" 11 l'avait. tenue là fev^r<'wnt enfermée, cloîtrée, ignoree et i forante des choses hiimincf»" /Ма1!раг.яш>1/.

3 роботх розглядаються р1зноман1Т)П способ« збагачення семантем характерологгчних приш.сетник1в в контекстх художнього твору,

;;'е однхею групою центра хаьактеролог1чнох лексики виступають хменш'лда-наименуваннл ос1б,_куди вищосяться лексичн! одиниц! типу: crapule, hâbleur,. malin, poltron. lâche, trembleur, sot, imbecile, gn-din, misérable, ballot, ivrogne, pochard, zazou,

а_також: _____________ ____________________________________________—

cr.'-hon, vache. chien, chameau. chapeau, chat, rat., апце.

,|г;«чг|, Ane. harpie, югмЫ, г>-:.:ла, cli'vjal, t.H'rc.

Дг агектпвнх наГиенування, властив1 розмовн1й mobî, склад яких по-¡■овнюеться завдяки яшау антономасп птд час характеристики л1тера-турких персонач1в:

- "Heureusement У aperçut 1 * honnête M.Ballarnl, tartufe d' honnetete" /Stendhal/.

Таким чином, склад центральноï частиш характеролоичнох лексики визначаеться трьоыа ЛСГ. Будучи об'еднаними в одну парат гму, вони вичленяють одну ознаку ргзниии засобагл!, репрезентуючи хзнх cryneni абстракци.

Далх б роботi визначаеться склад зош семантичного переходу та периферхх /ближньох, дальньо1 та крайньох/, проводиться класи({1-кац1я лексики, роз под! л на niitf'pymi, аналхзуються можливост1 семая-тичних трансформац1й, hkî зазнаготь ц1 лeкcичнi одиниш в контекст! твогу, можливост1 збагачення та отримування додаткового характеро-логхчного заряду, анал1зуються ïx дистрибутив^ особливост1. Як показав анал13, найб1льш вживанкм засобом характерологхчного збагачення як сомактем, KÎHer.i, психологхз»м1в, так i одиниць предметно'1, пей-зачно'1 сфери, hkî 1мшпцитно розкрг.зають характер людини, е сполу-чення щх одиниць з характерологхчним детершнантом: "regard de tristesse mêlée d'admiration", "véritable oeillade de province" /Balzac/, "ses gros souliers de provincial" /Zola/, -"il ce boutonnait dans sa redingote râpée comme dans un asile de hâine" /Zola/.

Як св1дчкть дослхджекня, bcî складов! частиш: характерологхчного шару лексики, викоркста.п пиоьменником в уудо'чньому творх, слу-жать однхй мотх - створенню щдхсного образу людини, всебхчному роз-криттю.хх характеру i стосункгв з давколишн1м cbîtom. Виступаючи у складх певнох форми характеристики, bcî идвиди х аракт е ролог i ч но ï лексики конташнують uixt собою, вступаючи в- р1эноман1тнх семантичнх зз'язки, i служать дхевим засобом вираження ознаки антропоцентрич-nocTi як у mobî, так i в мовленнх.

ТРТПЛ Р03Д1Л "?,волюц1 :îhî зм1ни в cncieMÎ лексичних засоб1в реирезентац11 характеру персонажа у французькому роман i -XIX стор1ч-чг;" лрпсвячений безпосередньо функц1онуванлх> характеролог1чно'х лексики в контекстах твор1в французьких дисьменникхв XIX стор1ччя, до-с.птдхешго лэксико-семантичного розвитку, еволюпьших змгн в ïï структур!, ышеценню загальних лексико-саиантичних чачономгрностей

бчкорнсганкя та розвг.тку хэрактеролопчних одиниць в роман i XIX сто-

рхччя..

На основi акцизу с-ширхчиого маторхалу. з'ясовано, цда ;сара:-то-ролохпчпий СЛОВНИК VpailUy^bKOrO роману XIX СТОр1ччЯ чироко розьинений. Б ньому знании свое niдображення вех .г.окснко-семантич'П групп характеролог1чно! лексики. Бглмпсть характерологгчних одинлдъ ковано в контекст i твору 1-2 рази /за винятком лоптмотивних та тема-тичних сл i в./, що говорить про ргзпомантисть лекенчких засобхз, nui застосовувачись франиузькими письм^нникам; для зображекня лчцини: Î3 Т59 .10, що називають ркси характеру, використаних Бальзаком у "GBreniï Гранде", 66 зустрьтась по I разу, 35 - по 2 рази. Однак К1лыстсн1 парметри не е показовими при CTBopeimi худобах образ1в. Для функц1онування характерологхчнот лексики в коитекегх роману XIX стор1ччя важливими вилвились як шжливостх иарацигматичного внбору Ï3 псього набору хсиуючих характероло^чиях засобхв, так i ыожли-boctï синтагматичного розгортання та оформления характерологхчиого матерхалу як на екешпцитному, так i 1мгшр1тному рхвнях. Як зазна-чають досл1дники /С.Ульман, Г.О.Бухмастова/, характеристики дояких параметр1в дюдини /гик, зовничнгсть, моральна якостх/ ко s галуззю парадигматичних протиставлень соигтичних груп особи за окром-.гж семантичними ознаками, а область сомантично!' синтагматики i актуа-Л1зацх1 семантнчних властивостей у висловлтпаннх. Характсроло:мчнх 'Одиниц1 виявиллсь здатними виявляти CBoï властивост1 в р1знома;пт-ту стосунках з ишыми лексичнимл одиницями в словосполучеши, ре-4eiiHi, висловлюваннх. Ун^версалышл закон шетецтва поллгас в при-pocTi сенсу, у стБороши принципово hoboï естотичиэх значимое^, яка вхдеугня в самому еловх. Загаяьний сэдсл сукупностх знакхв, який виникае при ïx об'еднашп, ûi.ibiiie, ai* проста сума смислхв, що входять в цю гукупшеть /К).М.Караулов/, тобто на piBHi щлого фор-муеться особливе поетичне значения - "комб1натори1 прирост« с.мис-лу"/за термшологхеи В.В.Виноградова/. 1!щив1дуалъний стиль ство-рюеться не стхльки введениям абсолютно нобих елементхв /напр.,

- "...11 hippocrat.i?ait et. il pindarlsait" y Гюго/, скхлькя орщпналыистю комбинаторики та вархювання Еже вхдомих /напр., "franc-maçonnerie d.^r- passlrns'y Бальзака/. Такик чином, одним Ï3 шляхiв збагачення i лекснко-семантичного розвитку характерологхчких одиниць е контекстуальна ipaniauiH значокь лексичких одиниць, яка вхдбуваеться :

I/ мхж лексичним". ->диинцямл -одыр одними членами речения, якх ста-новлять одну лв1 ну парадигму. Особливо ней заехб розвинуткй у романтикin та Гюго, бо саме бажання емохц!шо вплинути на читача приводить до нагиттання характорологхчних синон1м!в i вякористання

-ш-

г иадац 11. ¡ил .цьому :,

- "Patience, tempérance, continence, reserve, retenue, amé-

nité. déference, douceur, politesse, sobriété", chastete', complétaient et achevaient Barkilphedro. 11 calomniait ces vertus en les ayant" /Hugo/. Сюди "jk вадноситься x 3aci6 нанизування еп1тетхв, y 'воликхй i.iipi властивий_ стилям_Гиго, Бальзака, Мопассана: "Il était obligeant, empresse', facile, aimable, complaisait' /Hugo/.

2/ М1ж ЛО, що Еизначао, та ЛО, яка визиачаеться, коли ЛО-наьза риси характеру або психхчного параметру збагачуеться за рахунок означен- "orgueil ignorant, fait du mépris de tout";

- "âne de haine et de rage"; '

- "avoir une volonté de démon" /Hugo/;

- "Cimourdain était une conscience pure, mais sombre" ./Hugo/.

Це приводить до створення р1зноман1тних стшпстичних засоб1в /nopiB-няння, антитези, градацп, оксюморону/, що, в особливШ Mipi, влас- "La ceclte' voyante et la difformité" aimée s'asseyaient côte à côte" /Hugo/. 3/ за допомогою тлумачення контекстуального значения /методу "тлу-мачного словника"/, коли письменник дае свое 1ндив1дуальне, розши-рене визначення якого-небудь характеролог1чного_поняття, яке висту-пае як "стан-абстракц1я"/за класи>(лкац1ею 1.Я.Чернух1кох/; в цьок-у випадку збагачення зд1йснюеться завдяки всьому висловлюванню:

- "Etre fidèle aux fonctions pub]iques'est une fidéli-

té" /Hugo/,

liiiipoKO розвинений метод MQTa'popisauiï, особливо це стосуеться зоо-hîmïb та пейзажних лексичних одиниць. Однак в контекстх вхдбувають-ся не т1льки процеси розширення характерологхчного значения лексичних одиниць, що бхлын властиве французькому роману XIX сторгччл, але й процеси звуження значения. Заф1Ксован1 так1 шляхи: I/ завдяки приеднанню до слова " demi " /цей 3aci6 зустрхчаеться у Стендаля i Гюго /напр.,' нова риса характеру Гюго "demi-prudence », 2/ завдяки уточнению конкретного 1ндив1дуального значения ЛО в контекст i_T£Q£ÛLL

- "11 avait une'pitié' à part, re'servee seulement aux misé-

rables. Devant, l'espèce de souffrance qui fait horreur, il se devouai-t" /НисоЛ 3/ завдяки розщепленню, роздвоюваншо поняття, що мае рису харакре-

ру:

- "...Il l'aimait de toutes les tendresses à la fols, comme père, comme frère, comme ami, comme cre'ateur" /Hugo/. Розширення характерологхчього словника йде завдяки ьикористашш переносш!х значень сл1В /так, у склад характеролог1чних ув1йшли. myopie, fixité', diplomatie, rigidité', âcrete", petrification и др; ЛЭКСИЧ1ШХ одтшць хшшх сфер, наприклад, полттичнох /dictature, e'qulté^, iniquité'/,

термшхв /adherence /de l'esprit/, escarpement /interleur//; apxai3MÎB, запозичень /приклади ахтпцизм1в y Пого,. 1тальян1зм1в y Стендаля / ЛО " ccltorto ", яка зашнили "hypocrite ", " 'puntigllo " та iHini/.

Деяк1 закономiphocti виникають з анал1&', ciihckîb найб1лыь час-тотних одякиць. Так, пор i внявши частот!« одкшпи por.iaHin Гюго, выявилось, и:о на першому mîcuî стохть одна ЛО " conscience ". Як показав анатпз, вид1лений базовий блок характеролог1чнох лексики Гюго, загальний для bcix його чотирьох ромшйв, становить 75 лексичних одиниць-рис'характеру. Bîh зиявився еквхвалентним базо-вим характеролопчним словникам îhuihx французьких письменншиз i, тагам чином, його молена розглядати як базовий характеролоИчний блок всього францу зь ко го роману XIX стор1ччя. Досл1дження показало, що синхрокиий зргз XIX стор1ччя в дхахронхчному розвитку характеро-логхчного словника мае певний na6ip ознак i особливостай, що зумов-люеться концепщею характера, яка склальсь у французькому por.iani XIX сторхччя. Розгляд складу характоролог1чнох лексики показав, що характерологгчна ЛО здатна в художн i й mobï актуач i зуватися i отри-мувати додаткове зм1стове, емоц1йне, естетична навантаження, яке залежить В1д естетич!шх ор1ентац1й автора : романтично-п1днесене i гтербол1зоване, психолог1Чне, соц1альне, натураяхетично-физюло-гхчне. Саме л1тературний напрямок зумошюе не Т1лыш сенсову сут-HicTb характер1в, але й веде до функционального розшарування пое-тичног мопи : реалхстл I половики XIX сторхччя використовували метод кдаеично1 розповЦх з ïï економним використанням зображальннх мозних засоб1в; у патуралхст1в - ui способи служать мет* створити б1лыи детальн1шу, натурал1стич!;у Konin натури тощо. Все це приводить до створення особливих форм персонажотворення /термхн Л.Я. riнзбург/ або характеротворення /термхн H.iJI.IlLnaxoBoï/. Ilrcxï того, як були з>ясован1 конвергешчп продеси локсш.о-семантичного розвитку характерологхчного ставника, автор широко анал1зуе дивергзнтн1 пронеси, зупиняючись на особливостях характеролог1чних одиниць,

якх обуковлюються естеткчнлг.и принципаш лхтературних напрямкхв, таких як романтизм, реал1зм та натур&.'Пзм, а також особливостями пщив1дуально-авторських стилхв письменшплв.

Таким чином, характерологхчна лексика поотае як явище культурологию, динашчне, яке мае широкий функциональней спектр вжитку. Дослхж.ення пхдтвердкуе актуальн1сть вивчешш як лексично1 системи мови, так I лексичних шар1В худоянього твору, що мають широкий р.нтропоцентркчний ям тст. Воно вхдкривае перспектив!! анал1зу роэвит ку засобгв виратеиня характеру лддинк у художшх текстах XX сторгч чя, а та:сон камгчае повн1 ортентири вивчення в лексико-семантично-му план! 1нпшх шаргв антроиометрпчно1 лексики /психологично!, иоведп:ковэ1 тощо/.

0сновн1 положения дисертад!! в1добра«ено в сл1дуючих публ1-кац1ях:

1. Характеролог1чна лексика в роман1 Г. де Мопассана "Любий друг"/ Актуалып проблей; сучасного Л1тературознавства та мовознавст-ва: 36. наук, пр-аць. - Кигв: КЖ ВО, 1991. - С. 259-263.

2. К проблеме лпнгвостилистических средств изображения характера в художественном произведении// Новые тенденции в лингвистике и методике преподавания иностранных языков: Тезиса докладов. -Пермь: ПШ.-/ 1ЭЭ2. - С. 175-176.

3 . Лексически« сравнения характерологического плана в романе Г.^ло бера "ладам Бовари"// Теория и практика терминологической лексикографии. - Киев: КГУ, 1992. - Деп. в УкрИНТЭИ 24.06.92, К 9..!4-Ук92. - С. 66-73. 4. К вопросу о понятии лекскко-секантической структур» литературно-художественного образа персонажа. -К.:КГУ, 1993. - Деп. в ТПТБ Украина 25.05.93, .'г 12П-Ук93. - 17 с.

Зак.!*Б69. тлр. 100. ВПи* Ки1вськиЯ ум1верситет* Кисо. БЛУевчонка, 14.