автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.06
диссертация на тему: Хозяйство и экология населения Среднего Поднепровья конца I - V вв.н.э.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Хозяйство и экология населения Среднего Поднепровья конца I - V вв.н.э."

• НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ '

. ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ '

Г7 ОД ; ■;

2 9 ДПР 1995 На правах рукопису

. • УДК 903.1 (477)

Ш1Х1Н Руслан Германович

ГОСПОДАРСТВО ТА ЕКОЛОГІЯ НАСЕЛЕННЯ СЕРЕДНЬОГО ПОДНІПРОВ'Я КІНЦЯ І - V СТ.Н.Е.

■ Спеціальність СГЛСО.С)^- археологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на вдобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Робота виконана у зідділі слов’янської археології Інституту археологи НАН,України а \ 'У ‘ ; ■4' :і: :

Науковий керівник. : ■; . , доктор історичних ' наук, старший

. науковий співробітник .

' " Р. Б. ТерПИЛСВСЬККЙ

Офіційні опоненти доктор історичних наук, професор

■ . • ■ ■■■..' ■ • ■■■, ' ■ І.С.ВИНОКУР' ■ . ■ . .. ■ . ". .

- кандидат історичних каук :

Н.М. Кравченко • • • ••

Провідна установа Інститут українознавства

НАН України ім. І.П.Крип’якеЕича

Захист відбудеться "■/5'"" ■зтїОу&кЯ" 1096 в. о *' годин

на засіданні спеціалізованої ради шифр Д.50.25.Оі для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня лектора історичних наук при Інституті' .археолог!! ПАН України, 252025, м.Київ, вул.Володимирська. 3. .

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту археології НАН України (м.Київ, вул.Видубєцька, 40).

Автореферат розіслано “ ’• ■■ . » і996 р.

Учений секретар спеціалізованої ради . ...

кандидат історичних наук : •' ■__ В.О.Петрашенко

і/СА/

. Вплив навколишнього середовища на розвиток суспільства -одна іг головних методологічних проблем у висвітленні закономірностей історичного процесу. Серед дослідників все частіше. постає питання про "екологізадію науки", і зокрема археологічних досліджень. . Останнім часом ця проблема стає актуальною у вивченні господарства-носіїв археологічних культур, зю приймали участь у слов'янському етногенезі.

Актуальність дослідження господарчого розвитку пізньсза-рубинеиьких, київських та черняхівських племен пов'язана з тим, що механізми історико-кульгурних перетворень в римський час залишаються одними і & найбільш принципових в сучасній археології. Культуро-генетичні процеси, що відбувалися в Середньому Подніпров'ї в ті часи являли собою багатофакторне явище, в якому приймали:участь місцеве слов'янське населення і племена-мігранти (готи, сармати). Історико-культурна ситуація ускладнювалася впливом з боку римських пров іпці й, що яскраво вияыася в черняхівській культурі. . .

Вага робот» полягає в комплексному аналізі особливостей господарчого розвитку та встановленні причин і форм істори-. ко-культурних перетворень кінця І - V ст.н.е. Господарство аналізувалось за яиттезабезпечуючими галузями - землеробе-твом, скотарством та промислами. Середнє Подніпров'я е найбільш цікавим для нашого дослідження тому, іцо він був контактною зоне» між київською та чернях і вськсю культурами, а також містить попередні пам'ятки пізньозарубинецького типу.

В роботі вирішується низка завдань: визначення особливостей екологічних ній цих культур, дослідження археологіч-

' : ■ ' - г - ■ " . .

ного, палеоботанічного та остеологічного матеріалів для реконструкції господарства, а такол еідтеорєннл чинників та механізмів змін археологічних культур.

8 дослідженні використані види джерел: археологічні (монографії, публікації, згоди, авіти), географічні (різномасштабні топографічні, ландшафтні карти, довідкова література), палеоботанічні та остеологічні матеріали, література з етнографії та філософії. . • . .

Наукова новизна роботи полягав в томі’, цо вперше розглянуто специфіку господарчого розвитку носіїв культур 1-У ст.н.е. в комплексі із особливостями природного оточений. Екологічні ніші використано як одну із ознак для культурно-хронологічного визначення пам'яток, які ВІДОМІ ЛИЇЇЄ 38 розвідками. Вперге вивчено системи заселення території пізньозарубйнецькими, київськими та черняхівськими племенами за декількома рівнями: від території культури в цілому до окремих пам'яток. В науковий обіг вводяться пам'ятки 1-У ст.н.е., є».були відкриті останнім часом. Доведено, ес однією з головних причин трансформації археологічних культур є зміна засобів та напрямків господарювання для подолання еко-лого-демографічної кризи. ^ . : ■ : ; ;

Апробація результатів дослідження/ здійснена у ферм! доповідей на VI республіканській конференції молодих вчекв (Київ, 1987), науково-практичній конференції {с.ВІлогородка, 1891) та міжнародному колоквіумі (Берлін. ЗРН, 1995). Положення роботи викладені у нивці статей та тез, в також окре мому розділі наукової теми "Оточуюче середовище І стародав» населення України. (моделі господарчої адаптації)". яка вико нувалась в Інституті археології НАН.України у 1992*1994 рр

рактична апробація методики дослідження систем розселення дійснена в процесі'загального обстеження території Правобе-ежкя Київського Подніпров'я.

Результати дослідження мають практичне значення при на-исзкні узагальнюючих робіт з історії та археології Східної Ерспи першої половини-1 тис. н.е,, а також при підготовці урсів з археології, та давньої .історії України. Методика от-ичання ісомплексної інформації про територію заселення дозоляє прогнозувати відкриття нових пам’яток у менщ дослідке-их регіонах і застосовувати її для створення господарсь-

0-екологічних моделей іниих археологічних культур. ■ Структура і обсяг дисертації обумовлені цілями та зав-

аннями дослідження і складається з вступу, п'яти розділів 171 стор.}, списку літератури, архівних матеріалів та до-, атків, що містять в собі карти, таСлиці, рисунки, списки' ам'яток, легенду да карти (разом 96 сторінок). ■

В дисертація висвітлюються такі основні положення: і)

тецйфіку господарського роввитку населення І - V ст.н.е. греднього Подніпров'я репрезентують дві форми господарської ;аптац1ї до навколишнього середовища - ’‘традиційна" ранньо-юв'янська та "провінційно-римська" черняхівська; 2) од-іми із головних причин змін археологічних культур е еколо->-демографічні кризи, по порушують рівновагу у системі :успільство - господарство - природа*'; 3) різні господарсь-

1-екологічні моделі мали рівні ступені стійкості до еколо-)де-мографічних криз. Зовнішні фактори (навали, міграції ®о) е каталізаторами, які прискорюють культурно-історичні претворения.

Розділ 1. Історіографія. Проблеми методології та методів дослідження. .

Істріографія. Концептуальні Ідеї взаємодії природного середовища та суспільства Биникаоть в філософії г XVI ст. Вони розроблялись І.Боденом ("теорія середовища"), Ш.Мсн-тескі'е, Р.Мальтусом. Подальший розвиток цей напрямок набув в XIX-XX ст. у Ф.Ратцелд (школа антроиогеографії), К.Маркса і Ф. Енгельса (питання азіатського способу виробництва та вимушено'! еміграції;, ІІ.ТеЛ/іра-де-Иардена та В. і. Вернадского (проблеми ноосфери). А.Дж.ТойнбІ (концепція "виклш-відпо-Бідь’‘ та Л.М.Гумільова (проблеми отногенезу і біосфери).

У вітчизняній археології подібний напрямок ■("екологічна археологія") тільки формується. Багато уваги аналізу природного оточення археологічних пам'яток та іг/льтур відведено у дослідженнях ІІ.М.Долуханова, М.С. Косарева та В.О.Акучіна. Останнім часом вросла увага до ці©] проблематики серед архе-ологів-славістів для вивчення господарського розвитку культур І ткс.н.е.: зарубинецької (С.П.Пачкова, А.М Облсиський), київської та черняхівської (Е.О.Симонович, Н.М.Краьчеккс, Р.В.ТерпилоЕський). пеньківської (Д.І.Левченко), Слов'янських культур другої половини ! тис.н.е. (А.П.Томаоевський).

Головними иеводологічвіши засадами дослідження авто; вважав: і.Вивченіа взаємодії суспільства і оточуючого сере-довиаа е ваоивим фактором при реконструкції історичноп процесу. Створення господарсько-екологічних моделей археологічних культур дає змогу розглянути да взаємодію на конкрзт-

. - 5 - ' ,

шх прикладах. 2. Різні форми господарювання обумовлюють

:пецифіку розвитку суспільства і особливості його соціальної організації. За часи, коли природна продуктивність оточуючо-'0 середовища не підірвана активною людською діяльністю та . іегативними природними, явищами виникає ситуація економічної лабільності .1 демографічного зростання. Період оптімуму за-:інчу5ться через природні зміни та антропогенний влив на ікологічиу ніву. Виникає ситуація "енолого-демографічиої гризи", коли екологічна ніша не в змозі задовольнити потреби-успільства. 3. У кризовій ситуації суспільство постає перед * ілемои: 1) залишившись на старій території, Інтенсифікувати Іяльність за рахунок вдосконалення гасобів праці та впро-адяенкя нових форм-господарювання; 2) обрати шлях міграцій пошуках нових територій (екстенсивний яалрямок). Реакцією успільства Сули зміни а господарстві, що зрештою призводить о зміни археологічних культур.

Під час роботи використовувались такі методо дослідження іс картографування пш’яток, отримання , комплексної фіаи-з-географічної характеристики території, складання банку іних пам'яток регіону, кореляція різних видів джерел, ста- . «стичний кетсд обробки даних тоао. Особливо вадливим е ме->д суцільного оСсйеденшг першяорїГ на рівні иікрорегіону, 5ТЄНЦІЙЇІІ інформаційні можливості пам'яток, відомих за роз-;дками, засвідчує той Факт, . по-для черняхівської культури >ни становлять 60-952 від загальної кількості, а дія ки-ЮЬКОЇ - 65-70*. ■ ,

Б дослідженні використана середньсмасгатабна (1 : 100000) одсафтна карта Київзщшн, ао складена В. І.Галицьким, С.Давидчуксм та іншими. Таким чином, визначався екологія-

ний спектр пам'ятки, сукупність яких утворює екологічний комплекс всієї культури. '

Для роботи складений комп'ютерний банк .даних пам’яток римського періоду (пізньозарубинецьких (90), київських (237) та черняхівських (564) на території Житомирської, Київської, Чернігівської та'Сумської областей України та суміжних регіонів Росії та Білорусі. ; .

Розділ 2. ПізвБОзарубізісц&ка гссподзрсьно-єлойогі'їла

' иодэль. • ■ ,

Територія розселення пізяьоззрубішецьких племен ОХСШЕ02 басейни Дніпра, Південного Бугу, лісостепове Лівоберенкя та верхів’я Сіверського Донця.

Гідромережа. Вваз&ається, цо річки, які впащоть в Чорно коре (Дніпро, Південний Буг, Дон), е річказ; першого порядку, ' ЇХ притоки - річки другого порядку, а ПрВТОіШ протоків відповідно - третього, четвертого, п’ятого порядку і так далі. Після аналізу гідромере;,*! 80 піакьозарубішбі&ких пам'яток було визначено, що; 3,32 иаать одно-; 33,72 - део-; 52,2%- трьох-; 10,9%- чотирьохчленну гідроиереаі. Цей показник демонструє тенденцію до віддалення півньозарубннецьюа племен від долини Дніпра вздовя його соЛтая протоків.

Кожний із чотирьох типів піБЛЬозаруЗинецькісг пай'отої: шг чітку регіональну локалізацію: тип Почепу пов’авшшй І8 Деснянським регіоном (середня та верхня течія); тип Рахян - її Південнобузьким регіоном; тип Терн1вки-2-Карташшева-2 - її межиріччям Сейму і Сіверського Донда. Лков тші Гркнів на "транерегіональний" характер - пам’ятки цього типу ва&іксо-

. ' ■ - - 7 - . ■ ■ ■ ■

ані в усіх регіонах, що дає можливість припустити, що вони азишені другою хвилею розселення пізньозарубинецьких племен.

Характеристика культурного шару. Хоча площа та потух-ість культурного шару на поселеннях визначається, часто де-ить приблизно, його необхідно враховувати як важливий по-азник життєдіяльності населення* Проаналізовано площу шару

1-та потужність 20 пізньсзаруСцшецьких поселень. За площею оселення розподілилися на; "малі"- до 0,9 га (27%); "серед-1"- ■О,9-1,8' га (ЗЗХ); "великі"- 1,8-4,5 га (287.)-, "суперяо- . елення''- 4,5- 6,3 (122). За потужністю шару поселення роз-вділилися на; "малопотужні"- 0,1-0,2 м (17Г.); "середньопо-УЖНІ'*- 0,2-С,З И (342;; "потужні"- 0,4-0,6 м (28%;-, "супер-зтуяні"--0,7-0.8 м (22м).

Кореляція показників, ш перераховані виде, гідромережі Ітко демонструє, до найбільші за площею та потужністю Іаньозарубинецькі поселення розташовані на річках третього >рядку. ' '

Екологічна структура пізньозарубинецького ареалу дослідна за такиші ознаками; фізико-географічне районування, шдшафтні, топографічні умови та грунти.

До зони мішаних лісів відносяться пізньозарубинецькі ім’ягки типу Гр’.ші, типу Почеп та тішу Лоті». Окремі пай’-■ки типу Грзюі входять до лісостепової зони. .

До гони лісостепу відносяться пам'ятки південнобузького іпу та типу Картамишева-2-Тернівки-2, але переважна біль-сть останніх знаходиться на території Росії в межах Се-дньоросійської провінції. ;

Ландшафт, які займають півньозарубинецькі пам'ятки, дносятьса до заплавних типів. .

За рельєфними ознаками 56,92 пізньозарубинецьких пОсе-леяь приурочені до заплав, 34,52 - до терас 1 8,62 - до'рів--кини (найчастіше до мисових останців)

. Пізньозарубинецькі поселення розташовані переважно на дерксво-підзслистих, піщаних, глинисто-піщаних, супіщаних, оглегних та сірих лісових грунтах, .

Пізньозарубинецькі племена певно» мірою продовжують ги-користовувати гарубинецьку екологічну нішу, але разом і8 цим опановують і нову, віддаляючись від долини Дніпра вздовж його притоків: Пслу, Сули, Тетерева, Десни та ввдовж Південного Бугу та Сіверського Донця. . .

Господарство пізньозарубинецьких племен* Землеробство. Більшість пізньозарубинецьких поселень, скоріш 8а всі», були так •знаними "починками", які функціонували недовго, внаслідок чого потужний культурний шар сформуватися не встигав. Найбільш вірогідною формою пігньогаруОинецьісого ззалеробстза була підсічна. Про це свідчить як специфіка екологічної ніоі пізньозарубинецьких племен, так і велика питома вага серед зернових такої ’'підсічної" культури як просо. На піаньозару-бинецьких пам'ятках не відомо жодної знахідки знарядь праці, які характерні для орного землеробства, серед знарядь для збору врожаю відомі більше 10 галівних серпів та серпоподібних ножей. . ....

Пізньозарубикецький палеоботанічний комплекс (ПБК) виз-качається за трьома палеоботанічними спектрами (ПВС) (Лвтіж, Оболонь, Грині) і складається з; проса- 54,52, ячмешо-17,32, різних видів гасниціт 11,42; овсу- 42; хрестоцвітних-3,52; жита- 32; гороху- 2,52; коноплі і льону- по 1,52 та терну- 0,92. . . ■

. л .. - 9 - •

: Скотарство. Склад пізкьсзарубинецького свійського стада реконструйований за- остеологічним комплексом (ОК), який «гадається з чотирьох остеологічних спектрів (ОС) (Гернів-ка-2, Оболонь, Почеп, Приоскольське-1). Свійський комплекс за особами складається з: великої рогатої худоби-43,8%; свині, малої рогатої худоби- по 19.5%; коня- 15,7%; собаки- 1%.

Провисли. Спрямованість пізньозарубинецького полювання відбиває лрсмислозий ОК, у якому провідні місця належать оленю (27,3%), кабаку (21,2%) та лосю (21,2%), Полювали такой косулю, зубра, ведмедя, бобра, видри, зайця, сурка та-дику П7ИЦ0. Речами МИСЛИВСЬКОГО озброєння (ЯК, МО-УЛИВО, і військового) е знахідки двох двошпних наконечників стріл (Синьковс, Почеп). ОС поселення Оболонь характеризується ве-ликозо кількістю кісток риб, що заевідчув наявність рибальства, 'як одного із вадливих промислів. До рибальського знаряддя налегать знахідка залізного рибальського гачка (Лягіж).

РСЗДІД 3. ЙЇЇГСЬЯЗ геспог^роио-спогсгічпа ІІОДМ». .

Просварово-саритріаяьт структура. Виділяються чотири великі територіальні групи.паі'йтогс київської іїультури: 1)

: середньодніпрсзська; 2) верхньодніпровська; 3) деснянська та 4.) лісостепова ліпобзре.^ш.‘ В загальних 'рксах територія київської культури багато б чому гОігазться із ззрубияоцьким та пігньрзсрубивецшяді ареалами. . ■ ’

Илрзхзрзт була проаяаяізовааа за 248 київськими пам'ятками: 8% паа'ят иоз'язапі із річками першого; 36%^другого; 37%- третього; 11%- четвертого; 3%- п'ятого; 2%-/ШОСТОГО та сьомого порядків. Київська і пізньозарубинецька гід-

■" . ' ■■ - 10 - V . : ■ ■ ■' л"ї : ;.

ромережі мають як спільні риси (більшість пам’яток мають трьохчленну гідромєрежу), так і відмінності, (відсутність пізиьсзарубинецьких пам'яток на річках п'ятого, шостого та сьомого порядків). .

Нїкрорегіояамьна просторова структура. Встановлено дві системи розташування київських пам’яток - "ланцюжкова” (безпосередньо вздовж берегів річки) та ••гніздова’’ (пам’ятки відтягнуті вглиб міжрічкових рівнин). Певна частина поселень знаходиться в щільному оточенні черняхівських поселень, утворюючи локально*територіальну групу. Інтєрвальність між київськими поселеннями не стійка: на Стугні- від 1 до 9 км, до 10 км на Ірпіні, на Красній- 1-4 км. Виділяються окремі групи пам'яток із відносно сталим Інтервалом від 0,5-1 км до З км. Приблизно така ж інтєрвальність зафіксована і для регіону Подвоєння. : Г:: •

Характеристика культурного шару отримана після аналізу площі 150 та потужності 92 поселень. Після відповідних розрахунків за площею поселення буди розподілені за групами: "малі"- до 2 га (502); "середні"- 2,04-4,08 га (282); "великі"- 6,12-14,28 га (202; та "суперпоселення’’- 18-24,5 га (52). За потужністю поселення розподілились на: ••малопотужні"- 0,1-0,3 м (15?2); ’’середньопотужні’’- 0,3-0,5 м (532); "потужні’’- 0,5-0,? м (222.) та "суперіютузші”- 0,7-0.9 м (102) .; на-.всіх київських "суперпоселеннях” (за площею і потужністю) обов'язково присутній черняхівський імпорт. Всі вони .прив'язані до одно- дво- або трьохчленної гідромережі, тобто знаходяться або на Дніпрі, або на його найбільших притоках. Очевидно, "суперпоселення" засновувались та розвивались поблизу Дніпра, як важливої транспортної артерії, яка

' ■ , - 11 - • • ідіграБала принципову роль у спілкуванні із оточуючим сві-ом. Цілком можливо, що. Ці пам'ятки являють собою певні те-'Ктсріааьні або іілекенні центри київської культури. Ка роз-алуженій гідроиережі (востого, сьомого порядку) знаходяться малі"посилення. \

Екологічна структура. Київська культура займає територію вох фізико-географічних зон: зоку мішаних лісів та зону ,лі-остепу. Середня Наддніпрянщина розташована у трьох фізи-о-географічних провінціях, які в свою чергу підрозділяються а 9 областей та 45 районів.

Головними природними ознаками північної частини мікроре-іону є низовинний рельєф із заболоченням річкових долин, озитиваим балансом вологи, пануванням дерново-підзолистих рунтів на піщаному субстраті, високим рівнем грунтових вод а значним поширенням соскових лісів. Для південної частини ікрорегіону характерним е переважання ландшафтів височинно-з підкласу із різними типами чорноземів, значним поширенням ружно-баїкових місцевостей із переважно широколистими ліса-«. Переважна більшість київських пам’яток тяжів до північні (поліської) частини, але певна кількість знаходиться і в івденній (лісостеповій) частині.

Екологічний комплекс (ЕК) київської культури в цьому ре-Існі складається із 47 екологічний спектрів (ЕС), які були гримаяі після нанесення київських поселень на середньомасш-ібну ландшафтну карту урочищ. Київський ЕК складається з ’яти типів ландшафтних сполучень: рівнинних (З,22), рівнин->-схилових (4,IX), терасово-дюнних (8,12), заплавно-терасо-!х (55,12) та рівниняо-багочних (26,52). пі типи можна роз->ділити на два класи: рівнинний (підвищений) - 382 киїесь-

ких поселень та заплавний (знижений) - 612 поселень. Таким чином, на першому місці серед основних форм рельєфу для київської культури на Київщині знаходяться тераси (31,92), далі йдуть заплази (23,7%), рівнини (20,22), баяки (13,82), дюни (3,22) та схили (2,12). Для вираження сталості екологічних ній київських поселень вводяться поняття "Індекс рельєфної стлоагЛ” (як середнє арифметичне між кількістю пам'яток та кількісно притаманних типів сполучень форм рельефу, який дорівнює 9,4) та "Індекс ландшафтної сг-влості" (як середнє арифметичне міх кількістю пам’яток та яількістк варіантів ландшафтних сполучень, щодорівнює 8,35.

. Господарство племен київської' культури. Землеробство київських племен існувало у підсічній та орній формах. Природні умови підсіки представлені пам’ятками, да розташовані в заплавно-терасових та терасово-донних умовах, які характерні для 612 поселень. Мобільність населення при підсічному землеробстві пояснює слабий культурний шар на більшості київських поселень. Очевидно, що певна частина київських пам'яток була не стаціонарними поселенням;!, а "починками". Вагомою ознакою наявності ,,пiдciки,, в київській культурі е ПБК, який складається з ПЕС 13 київських поселень. На первому місці у київському ПБК знаходиться просо (60,82), далі йдуті ячмінь (142), пшениця (рівних видів) (122), вито (72), овес (4,42), горох та конопля, які складайте менше ЇХ. Штома вага проса у ПБК київської культури в 1,4 рази вший, ніж з черняхівській культурі. Ка орне землеробство київських племен вказують уламки залізних наральників (Улянівка-1, Каме-нево-2, Обухів-7) та ротаційних яорей від ручних млинів (Ро-їще, Улянівка, Виблі, Киселівка-2, Спаське, Абідня, Погреби]

- 13 - -

Серед землеробських знарядь на київських поселеннях відомі знахідки залізних серпів (біля £0 екз.), які відрізня-

• мться'бід сарубинецьких.більшою розвинутістю форми і розмі-' рами і мають прямі аналог! в черняхівській культурі, які разом із металевими наральники і ротаційними жорнами являли собою повний агротехнологічний комплекс знарядь праці орного землеробства, який був імпортований черняхівським населенням. У ПЕК тенденцію до розвитку орного землеробства київськими племенами ілюструють "орні" культури як пшениця та жито, питома вага яких порівняно із зарубинецьким та пізньоза-рубинецьким ПБК зростає в 2-3 рази. В умовах ефективних для рільництва ("черняхівській") знаходиться приблизно третина київських поселень. Таким чином, 5 всі підстави для висновку, що приблизно третяка київського населення використовувала орну ферму землеробства. '

Скстрсто київського населення визначається через ОК, по складається з иеости ОС. 37,3% київського ОК складає велика рогата худоба, свиня- 27,62, мала рогата худоба- 17,зх, близью 10Х- кінь; собака- 6,32 та птиця- 0,82. Порівняно із пісньозарубішецькки часом у київських племен зникає абсолют-па перевага великої рогатої худоби і зростає питома вага свині. Скотарство київських племен було присадибним, про що свідчить велика питома вага в світі та загони для худоби на поселеннях (Гочево-і, БукрІївка-2, Шишино-Б ), Серед знахідок скотарського реманенту відомі залізні пружинні ножиці (Абідня) та "калатали" (Тазово, Улянівка-і).

Протаю займали важливе місце в господарсько;екологічній моделі київської культури. Про полювання київського населення свідчать кістки диких тварин (1/5 ОК). серед яких є ■

як "м’ясні"- лось, зубр, тур, олень, кабан, так 1 "хутрянГ'-ведмідь, лисиця, загць, вовк. Відомі на київських пам'ятках амулети-підвіски з пазуріз або іклів диких тварин, шо характерні для.мисливців (Виблі, Мотовилівська Слобідка-4). Де мисливської зброї можуть бути віднесені понад 15 знахідок наконечників стріл (Тайманово-2, Гочево-1, Абідня, Камене-во-2. Улянівка-1), два уламки списів (Улянівка, Олександрів-ка). Полювання відбиває зміну .пріоритетів в господарчому розвитку культур першої половини І тис.н.е: якщо для варуби-нецької культуриспіввідношення міх дикими та свійськими тваринами становить 343! до 65Х, то для київської культури -18,32 до 81,7%. '

• Рибальство київського населення знаходить своє відображення у кістках великих риб на поселеннях (Роїще, Улянівка, Киселівка та Виблі), знахідках залізних рибальських гачків (Тайманово-2, Козаровичах-2, Вукріївка-2, Тазово). валізного гарпуна (Гочево-1), кочедиків для плетіння сіток та обпаде-них глиняних грузил до рибальських сіток. У промисловому (Ж кістки риб складають 19.42.’ Раціон київськгго населення до-.повнювався і продуктами збиральництва.

Розділ 4. Черняхівська госсодарсько-екоісгічка надань.

' Просторов о-те риторіальва структура. Для характеристики структури території заселення регіону в роботі використана інформація про 562 черняхівських поселенка в межах Житомирської (107 поселень). Київської (207). Сумської (65) та Черніговської (83) областях. .

Пхроиережа. Враховані гідрографічні умова 599 черня-

, ' . - 15 - ; ■ в

сівсьних пам'яток (враховуючи і могильники) півночі Лісосте-іу: 1,22 пам'яток пов’язані із річками першого порядку; 12,52- другого; 42,92- третього; 25,52- четвертого; 14,72-і’ятоґо; 1,32- шостого; 1,32- сьомого; 0,52- восьмого поряд^ «їв. Гідромере-жа чітко відбиває процеси подальшої внутрішнь-Л колонізації черняхівськими племенами малих міжрічкових юрноземних рівнин.

Мікрорегіонадьна просторова структура. Як і київські поселення, черняхівські пам’ятки репрезентують дві системи заселення - "дснцкахову" та "гніздову". При ланцюжковій системі на невеликих ділянках утворюються компактні групи з Ї-? пам’яток. Гніздова система пов’язана із балково-яружною ?розійно» мережею. Часто черняхівські пам'ятки при "гніздо-їій" системі оточують одне київське поселення, утворюючи локально- територ іаль ну групу. На Правобережній Київщині можна 5ИДІЛИТИ декілька подібних груп (Снітинківсько-Оленівська, їеликовіліїсіанська, Малодмитровицька, Яуківецько-Черняхівсь-са). на Лівобережній - біля с.Селице. В групі обов'язково шаходиться "центральне" поселення, яке значно перевищує за їлоае»; сусідні. Кемав випадків, коли два дуже великих посе-їєння (площею понад 20 га) знаходились би поруч в одній гру-іі. Можливо, центральні поселення були тим ядром, навколо того виникала решта поселень групи.

їняервадьніаяь чітко зафіксована у багатьох випадках: 5Ідстань Шя сусідніми поселеннями в групі' дорівнює • в се-?едрьому 2 км (+/- 500 м). Цей показник існув і для "ланцож-«ової", і для "гніздової" систем.. Це дає змогу визначити, що господарські угіддя оточували поселення смугою шириною приб-шзно в 1 юї 1 на кожний гектар "житлової” площі поселення

' ... ..-16 - ' ' : V;.- ' ^ .

припадає в середньому 125 га господарчих угідь.

Культурний шар проаналізовано за площею для 385 та за потужністю для 160 поселень. Після статобробки за площею поселення розподілились на: "малі" до 2,4 га (38,12); "серед-

ні”- 2.4-7,2 га (40,12); "великі"- 7,2-26,4 га (18,12); "су-перпоселення"- 26-45 га (2.7%). За потужністю поселення розподілилися на: "малопотужні" до 0,3 м (11,52); "середньопо-

тужні"- 0,3-0,6 м (57,12); "потужні"- 0,6-0,9 м (21,82); "суперпотужні”- 0,9-1,5 м (9,52). :

Кореляція цих ознак виявляє чітку закономірність, аналогічну до київських поселень. Черняхівські "суперпоселення" розтазовані на річках другого порядку тобто, у відносній близкості до Дніпра, як важливої комунікаційної артерії. .

Екологічна структура. Черняхівська культура поширюється в зонах Лісостепу та Степу. В свій час Е.О.Симонович визначив північну межу кудгь тури кордоиоа чорнозеиних грунтів, які обумовлюють одну з головних ознак лісостепових ландшафтів.

Черняхівський ЕК цього регіону, складаються з 217 ЕС поселень, які були нанесені на ландшафтну карту. Визначені 46 різноманітних варіантів ландшафтних сполучень. За особливостями форм рельєфу варіанти розподіляються на 7 типів: рів-

нинно-балковий (37,92); рівникно-схилозий (13,4%); ріваш:-но-терасовій (4,92); заплавно-терасовий (252); торосово-скидовий (2,22); заплавній (0,42); терасовий (16,1%). Харадаер-ними -ножна' вважати два "рівкшсшк”' (51,32) їа два "терасових" (41,12) типи. Таким чином, £0,72■ черпяхіБсьюи посвлеаь. пов’язані із рівнинами; 26,32- із терасами; 20,72- із балками; 13.92- із заплавами; 8,52- Із сх5*ле:лї.

Псііззники "Індексу лазщізафїкої сталості (4.7)" та "їй-

■Л;- л />.;- 17 - .. : '.. ...

дексу рельєфної сталості" (31) переконливо демонструють високий ступінь вимогливості черняхівських племен до природних умов оточуючого середовада, у 2-3 рази вищий порівняно із київським. Це дає підстави говорити про черняхівську господарсько-екологічну модель як про ”стенобіонтний організм", що пристосований до існування в чітко визначених природних умовах і не переносять значних коливань в оточуючому середовищі.' . ...■ . ■ ■- ■■ " ■ : .. '

Господарство пжеиен черпяхівської культури. Землеробство черняхівської культури всіма дослідниками визнається як орне. Доказами цього е внахідки залізних наральників (або їх уламків) (27 екз.) та залізних чересел (7 екз.), а також вобракейня орного знаряддя на вазі І8 Лепес'ізки.

. Очевидно, черняхівські землероби користувались "ПЛУЖНИМ ралом" ("плужницео") знаряддям перехідного типу з но-пеи-череслом, сгметричнмі або слабо асиметричним наральником

і, гааливо, вузіксо відвальною дошко». Саме "гілужниця" здатна була підняти чорноземи лісотепу. Черняхівці підняли залігші землі, які близько 500 років практично не оброблялись. Систему рільництва черняхівських племен можна визначити як довготривалий яерелог.

Досить розвинутими було городництво та садівництво, що засвідчують внахідки на поселеннях (Неслухів, Черепин, Ки* сельово-і) залізних оковок від дерев'яних заступів та втуль-чатих "топірців-мотижок", які га етнографічними джерелами використовувались для ручної обробки землі.

Для абору врожаю застосовувались серпи та коси, загальна кількість яких становить десятки примірників.; За формою, розмірами та засобами кріплення, черняхівські коси майже ана- ■

. 18 - '•"/■У:- ї

логічні косам античних пам’яток, що вказує на їх походження.

Свідченням продуктивності черняхівського рільництва е знаряддя помолу зерна (ручні млини із ротаційними жорнами) знахідки яких добре відомі на всій території культури. Продуктивність ручних млияів у 3-4 рази вища ніж ручних розтиральників. Більшість жорен була виготовлена а вулканічного туфу, родоводе'якого.'відомо на Вінничині між сс.Іорщще та Лугове, промислова розробка якого, як вважає П.І.Хавлюк, починається в черняхівській час. На південних територіях (Кам’янка-Анчекрак) 'відомі залишки двох ножній ступ для лущення проса. , . : ;. ■ ■

Серед культур, які вирощувало черняхівське населення, було просо (43,8%,), ячмінь (34,22), пшениця двозернянка (16,7%), пшениці однозернянка, м’яка, спельта, карликова (1,6%); жито (1.7%), горох (0,2%); сочевиця (0,05%) та льон (0,04%). Пррсо черняхівські племена вирощували не на підсічних гарях, а на орних цілинних чорноземах, які їаяе* чистими від бур’янів. . -- ,

Скотарство. Приблизно 40% черняхівського стада складала .велика рогата худоба, 26Х- мала рогата худоба. Регіональні відмінності зафіксовані Б.В.Магомедовим для свині та коня; для Правобережного Лісостепу свиня складає-24,5%, кінь- 9.2%, для території Молдови - відповідно 18,9% 1 15,8%, а для Причорномор’я- 5,9% та 21,3%. Склад стада, разом із існуванням довготривалого перелогу, дає підстави вважати, що скотарство черняхівських племен було осілим 1 присадибним. До скотарського -реманенту відносяться чотири знахідки "калатал** .(Лесь-кі, Кобуска-Веке, Комарово та Цаксимівка).. ножиці для стрижки вівець, металеві пінцети та ланцети, якими за етнографіч-

- 19 - '

ними відомостями вівчари видаляли скабки, колючки, хробаків з рани та вскривати нариви у худоби.

Протали. Поливання , для чергах івського населення, на нашу думку могло бути лише певиою розвагою і не мало особливого значення в господарстві. Ло:сазсм цього є дуже малий відсоток кісток диких тварин на черняхівських поселеннях -всього 3,5%, проти 34,3% у зарубинеіпжій та 18.3% у київській культура;.’. За підрахунками В. І.Цалкіна черняхівська культура мала найшті показники кісток диких тварин серед всіх культур залізного зіїсу у Східній Європі. Серед диких твгріпі, 'на'Яких подавали черішхівські мисливці, були благородний олень, косуля, лось, ведмідь, дгасий кабан, вовк, заєць, бобер, кора, рівні види дикої птиці. Цілком, можливо,, по погрзбу у хутрі та м'ясі, рибі та продуктач збиральництва черішхісська нгсолення частково задовільняло за рахунок населення ' і~ї1 г.ської ісультурл з сбуін на гончарний посуд або ' . ■' • ' . . • : ‘ ' ' • ' '' • ’ ‘ ■ зерно. ■ . ; ■ ■

Ретяіл Ті. Гйкшея хсспгдсрсьн^сиЬлогІчісп: аожима і грпсазвгіпйяз пулззур у Сорадаікіу Подніпров'ї а кіпдя . 1со 7 сгадізет. - ■" ' ■ .'

У сглшгаиому розділі водеотася пігсукксзі гпгснйиаі, ао Еішлкгсзть з ігроаедокого дослідження:

1. Вншшешш ПІгНЬ03арубЯ5ЄЩ>КИХ П£1і'ЯТ0К кінця. І - II ст.іі. в. стаю иасяідкш езхпоиічних та еколого-демографічних процесів, які відбувшоїся а ваарак варубйнаяької культури.

2. Щеньозарубкиецьку господарсько-екологічну модель мсжяа бшшсчптя яш» в аагальннх рисах, враховуючи обмеле-.

ність джерелознавчої бази. Господарча спрямованість-була націлена на продовження зарубинецької моделі - комплексне господарство Із підсічним землеробствомі скотарством, мисливством, рибальством та збиральництвом. : . -

Протягом II ст.н.е. (найбільш зволожений період в першій половині І тис. н.е.) відбувається підняття рівня води у. водоймищах і грунтових вод та змінюється водно-температурний режим. Цей екологічний фактор пояснює зміну території розселення і топографії поселень нащадків пішюгарубинецьких пам'яток -носіїв київської культури, які починають займати нові місця, продовжуючи використовувати також і екологічні ніші варубикецького і пізньозарубкнецького 8разка.

3. Київська модель, маючи спільні риси Із моделлю пізкь-огарубинецьких пам’яток, має.певні відмінності - 1) змінюється просторова структури заселення (опанування.міжрічкових рівнин, пов'язаних Із п'яти-, еєсти- та семичленної гідроне-режею; 2) приблизно 1/3 населення заселяє екологічні ніеі "черняхївського" зразка, які є найбільп придатними для рільництва; 3) з'являються внаряддя орного земіеробства (нарадь-

■ шузі, ротаційні жорна,, серпи розвинутих форм); 4) збільшується ступінь осілості населення; 5) відбуваються зміни у складі свійського стада; 6) вменшується значення поливання у господарчому комплексі. ЦІ зміни у господарчій діяльності відбулися завдяки певному впливу ка місцеві племена черня-хівської культури:.

4. Черняхівська господарсько-екологічна модель суттєво відрізняється від усіх попередніх та наступних моделей за більшістю показників: і) відносна ионотипність черняхівської екологічної ніші у цьому регіоні; 2) опанування міжрічкових

чорноземних:рівнин із-розгалуженою гідросистемою (до восьмого порядку; 3) довготривалість, черняхівських поселень; 4) Загувакня економічної системи суспільства майже виключно на ЕисокопролуіггиЕному орному гемлероСстзі. яке створювало умови для утримання професійних ремісників (гончарів, ювелірів, склоробі» . тсао); 5) наявність повного агротехнічного комплексу .рільництва (ззлізні наральники, чересла, ручні млияи; 6) зміни у складі свійського стада (збільшення кількості малої рогато’ худоби).

. 5. Занепад черняхівської культури був викликаний інтенсивним розвитком господарства у сприятливих умовах, ще призвело до значних темпів, зростання населення та широкої колонізації територій. Вважається, до через 15С-200 років настає значна деградація чорноземних грунтів, ш в загайних межах співпадає із терміном існування черняхівської культури. Посилили прояв антропогенного впливу кліматичні зміни в кінці IV ст.е.н, (значне зволоження клімату). Чорноземи дуже погано переносять відносну яерезволоденість (значно збільшується кислотність та засоленості чорноземів, надлишок азоту, що призводить до полягати зерновій. Перезволоженість тісно пов'язала із відноснім похолоданням 1 зменшенням вегетаційного періоду. Разом всі ці фактори призрели до;порушення рівноваги в системі суспільство-природа, тобто' до еколо-го-демографічної кризи. Головною причине» занепаду черкя-лівської культура було аиикнеїтя надлишку у виробництв}, вер-нозих - головної економічної умовоо утримання ремісників, що створювали яскравий вигляд цієї культури. Агротехнічний та ремісничий каркас культури був зруйнований, разом із цим були обірвані економічні зв'язка, які поєднувати різноетнічне -

' . ■' - - 22 - . ;■ : . населення черняхівської культури в рамках однієї спільності.

Зовнішньополітичні фактори (гунська експансія і занепад Римської імперії) Сули відносно другорядними і конкретно ' не вплинули на долю черкяхіЕської культури. .

6. Крилові явища, які зруйнували черляхівську господарсько-екологічну модель, не мали катастрофічних наслідків для київсько; культури, господарсько-екологічна модель якої мала більший "запас міцності”. Господарче спрямування яесе-. ленна київської культури не було, зорієнтоване на одну та-лузь, а займалось в рівній мірі як землеробством, так і скотарством, лісовими та річковими промислами. Кількість київських екологічних ніш була у кілька разів більшою ніх чер-нлхізських. Це дозволило в разі прояву певних КрИЗОЕИХ явиц в одній s екологічних ніш компенсувати їх за рахунок іниих. Не було й такого швидкого вростання населення, як у черня-хівській культурі. Все це сприяло тому, ш київська господарсько- екологічна модель поступово еволюціонувала в напрям* ку форм, .які були властиві таким слов'янським культурам V -VII ст. як колочинська і пєньківська.

За темо» дисертації автором опубліковано такі роботи:

1. Некоторые вопросы методики физика-географического описания археологических памятников (по материалам Киевского Поднепровья второй четверти І тыс.н.з. // VI Республиканская конференция молодых археологов по актуальным проблемам исто-рико - археологических исследований: Тез.докл.- К.- Наук, думка.- .1937.- С.177-178;

2. Археологическая карта Постугнянья второй четверти I

тысячелетия и некоторые вопросы методики картографирования '//'Современные историко-археологические исследования. Киев, ун-т.- К.- 1588,- С.129-137.- Деп. в Институте каучно-техкическоЯ' информации в области общественных наук АН СССР

02.С2.89 г. ?! 36Є553 (у спіавторстві із Пётраускасом О.В.).

3. Нові пам’ятки другої чверті І тис.н.е. на- Правобе-

режжі Середнього Подніпров’я (за матеріалами розвідок 1985 -§9 p.p.)'// Проблеми вивчення та охорони пам'яток археології Київщини: Тези, доповідей перкої науково-практичної обласної конференції, присвяченій ■. 140-річчю.". • днянародження В.В.Хвойкк. с.БІЛОГОрсдка/ 1991 р. ■- К. - 1991.- С.68-69 (у співавторстві із Петраускасом О.Б.). .

4. Роль та місце падеоекології у курсі вивчення історії роззктку східнослов'янського суспільства // Актуальні питання вивчення вітчизняної історії. - К.- 1991.- С.150-150.

5. Деякі підсумки .археологічних.досліджень на Правобе-

режній Київщині у 1985-1990 роках (за матеріалами пам’яток пізньоршського часу) // Археологічні дослідження, проведені иа території України протягом 80 - их років державними Ьрга-на\и охорона пам'яток та музеями республіки: Тематичний збірник науковій праць.- К.- 1992.- С.96-П1 ( у спіавторс-тві із Петраускасом О.В.). ; -

6. Археологічні пам'ятки Середнього Поросся (За резуль-

татами обстеження Рокитнякського району //Наукові записки Білоцерківського їїердавнсго краєзнавчого музею.- Випуск І.-Біла Дерква. - 19S5. - С. З-17 (у співавторстві із Готуном

І.А..;Панченко М. В., Петраускасрм А.В.). ;

Shishkin R.Q. ТЬе Economy and Ecology of the population of

the Mid-Dnieper Region (tho end of the 1-st - 5-th centuries A.D.). .

The thesis of candidate's degree of the speciality 07.00.04

- archaeology. Institute of Archaeology National Acadeiny of Sciences of Ukraine, Kiev, 4996. . .

Fundamental thesis’s of this Dissertation were exposed in the 6 science articles.. Using the archaeological, ecological, osteolcgical and paleobotanlcal characteristics in this work were created the economy-ecology ircdels of the late Zarubintsy, Kiev and Chernyakhcv cultures of the Mid-Dnieper Region. There was established that the principal motive of change of the archaeological cultures for 1st -5th centuries A.D. are ecology-demographiccrisis's.

Шишкин P. Г. Хозяйство и экология населения Среднего Поднеп-ровья конца -I - V вв.н.е. ' '

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.04 - археология. Институт археологии НАН Украины, Киев, 1996. -

Основние положения„диссертации отражены в шести научных работах. Используя археологические, экаюгическке, остеологические и палеоботаничекие признаки созданы хозяйственно-экологические модели позднееарубинецких памятников, киевской и Черняховской культур для Среднего Поднепрсвья. Установлено, что главкой причиной сыекы археологических кухьтур I-V вв. в Среднем Поднепроьье являются эколого-демографически* криги-

СЫ.- ' . . : ' .. .

Ключові слова: господарство, екологічна ніаа, господарсько-екологічна модель, еколсго-демографічна криза.

Підписано до друку 19.03.96. Формат 60 х 84 1/16 Ум.друк.арк. 1.0 Обл.вид.арк. 1.0 '

Тираж 100 прим. Зам. 704 1996 р. '

Поліграфічна дільниця Інституту економіки НАН Уіфаїни. 252011 м.Київ 11, аул.Панаса Мирного, 26