автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.10
диссертация на тему: Художественная и научно-публицистическая ориенталистика А. Крымского в контексте литературного и культурного процесса Украины пол. XIX - нач. XX века

Полный текст автореферата диссертации по теме "Художественная и научно-публицистическая ориенталистика А. Крымского в контексте литературного и культурного процесса Украины пол. XIX - нач. XX века"

г. л -7

« ! «.) I Г.

КШВСЬКНЙ УН1ВЕРСИТЕТ 1МЕ1Н ТЛРЛСЛ ШЕВЧЕНКА , , 1НСТИТУТ ЖУРНАЛ 1СТИКИ

На правах рукопису

ВЕРКАЛЕЦЬ Михайло Миколайович

ХУДОЖНЯ ТА НАУКОВО-ПУБЛ1ЦИСТИЧНА ОРШНТАЛ1СТИКА А. КРИМСЬКОГО У КОНТЕКСТ1 Л1ТЕРАТУРНОГО I КУЛЬТУРНОГО ПРОЦЕСУ УКРАШИ 2-1 ПОЛ. XIX -ПОЧ. XX СТ.

10.01.^— журнаапстика

АВТОРЕФЕРАТ

дисерташТ на здобуття наукового ступени доктора фмолопчних наук

КШВ - 1997

Робота виконана на кафедр! )'стор11 лкератури i журналкти* Кшвського ушверситету ¡меш Тараса Шевчеика.

НАУКОВИЙ КОНСУЛЬТАНТ- ДОКТОР 1СТОРИЧНИХ НАУК

ПРОФЕСОР МОСКАЛЕНКО А. 3.

ОФ1ЦШН1 ОПОНЕНТИ:

Доктор фиолопчних наук, професор ШКЛЯР Володимир 1вг нович;

Доктор фшолопчних наук, професор ДЕРК.АЧ Борис Андршс вич;

Доктор фиолопчних наук Ч1ЛАЧАВА Рауль Шалвович.

Провиша оргашзащя— Волинський Державний Ушверсите 1м. Лес! Украшки, кафедра ктори та теорн л}тератури.

Захист В1дбудеться «23» червня 1997 р. о 10.00

на засщанш Спещал13овано1 вченоТ ради (Д 01.01.08) по захист} дисертащй на здобуття наукового ступени доктора ф1лолспчни; наук при 1нсттуп журналистики Кшвського ушверситету ¡мен Тараса Шевченка.

3 дисертащею можна ознайомнтися в Науков1й б1блютош Ки тського ушверситету 1меш Тараса Шевченка. Вщгуки на авторе ферат надсилати за адресою: 254119, Ки\'в, вул. Мельникова, 36/1 1нститут журналктики.

Автореферат рози\лано «23» травня 1997 р.

Учений секретар Спец1ал13овано1 вченоТ ради

проф. ОЛ1ЙНИК В. П.

Cxirwi отов'яни здавна були не тшьки сусщами ipano- i тгоркомовних темен, але й -пЦстримували tíchí економ1чш й культур!« контакта з Созарськнм каганатом. ГКзшше, починаючи з XIV ст., значннм фактором 1сторнчного буття украшського народу сяугувало татарське i гурецька сусщсгво. Вщомнй перюд, коли невелика чаг тина територп /краТни перебувала навить пщ управлшням ОсманськоТ nepií.

ЗнаЙомство з народами Сходу ввдбувалося й по n¡ Т контакта 3i :х1ДНохриспикськими церквами. До рус!в доходили i '.eMÍ4Hi твори [оанна Дамаскша та Феодора Дбу Курра, штерес ;о якнх був зикяиканий певними протисгояннями мусульманства i фистиянства. [Тсрекладш твори (спершу BisaHTiñcbKi, а згодом i заход оевропейськл) гакохе сприяли пошнреншо зиань з icropií, географа, тюграфй та peniri! народов Сходу.

Стародавн! пам'япаг засвщчують, що княш древньоТ Pyci не тшьки воювалн з норками, a й торчали з ними, мали мирш зносини. Недарма ж Костянтш Багрянородний зазначав, що Р->сь намагалася жити в мир! та златого з печенками (за чаав 1горя, Ярополка, Святополка), спшьно выступала в боротьб! проти вар*гш'. А щодо тгаршв та чорних клобутаз, яга жили нав1ть поблизу Кнева та Переяслава, знаЯодешо в!домост{ в Гпативському лггопис! за 1070, 1150 ро?си.

Ще на зор! становления паукового сходознавства на УкраТш, як писав МЛСостсмаров у ярац» "Две русские народности"1, ввдно слщи взаемоди míjic культурами pi3nnx народов.

3 початком XIX ст. штерес до Сходу зростае в ycix л1тературах Свропи, в чому значку роль вцуграли, зокрема на УкрашГ, твори Й.Гете ("Захщно-схщиий диван"), Д.Баирона, А.Мщкевича. Ваясливим було и те, що Схщ мав реальну ¡сторичну основу, яка сягала глибини bíkíb ,-сшвжютя суадшх народ1в. Hs випадково й позначен» схщними мотивами не тшьки украТиський фольклор, лггература, а також архитектура, малярство, музгаса. Так, сшвак i композитор СХулак-Артемовський створив оперу "Запорожець за Дунаем", використавши легенду про Харум-ар-Рашща, художник I.Tpyiu - картину "Араб молиться в пустелР, а бшьш:сть догав нацюнального письменства мялувалася екзотикою: величиями буд!влями Сходу, звичаями ' i побутом його народ1в, знаиомлячн з ними своТх сшвв!тчизниюв.

Актуальность дисертацшного дослщження обумовлена сусптыго-полггпчшши та культурними контактами, як! поновлюе hhhí незалсжна Украша з низкою схщних народов. Политична й культурна ¡нтеграцш 3i Сходом сприяе УкраТн! долати окреьп peniriñui, mobhí, а також полггичш стереотипи, що вкоренилися впродовж столпъ у св1домост1 народ1в-сусцвв. Icropmco-шзнавальне та виховне значения у цьому план! мають глнбоко штернацюнальш художш та науково-публщксгачш твори переваясаючоТ частини украТнських письмегшикт другоТ половини XIX - поч. XX ст. Вони руйнують штучно витвореш

'Див.: Кримський А. Хозари. // 1нсппут рукопису ЦНБ ш.Вернадського HAH УкраТни. -ФЛ. - № 25500. - НадалЗ посылания та джсрела цього фонду робитимемо в текст!.

1 Див.: Костомаров Н. Две русские народности// Основа. -1861. - № 3.

шовшстичними вченими уявлення щодо неприязш нашого народу до шов^ршв та 1хньо1 культури взагал1 ("Маруся Богуславка", "Магомет I Хадиза" П. Кугпша, "Скривджеш I нескривджеш" I. Нечуя-Л евицького, "Текшка" П.Грабовського, "Мойсей" Л. Франка, " На рушах" Леи Укра'шки, "На камеш" М.Кохцобинського, "Бейрутсыа оповщання" А.Кримського).

Проблема дослздження актуальна у каш ча;с з огляду на пожвавленш "¡сламсьхого фактора" у внутрнлнШ поштиц1 та мЬкнародннх вщносинах мусульманських краш, де ¡нтенсивно . вщбуваеться "повернення" в!ровчгння Мохаммеда.

Теоретичною та и£юдолог1чио10 основоюпрздц с ¡сгорико~пор1вняльний метод, принцип рецепци як мистецько-худо>кньо'{ едносш, що б ере участь у динамичному розвитку 1ншо1 лггератури, принцип мусульмансько! скзегези, досшдження ор1ентального профшю I. Айзенштока1 , О. Бшецького2 , М. Брапнського3, Л.Грипик4 М. Грушевського4 , КХурннцького5 , Т.Кезми6 , А.Ковал1вського7 , I. Крачковського8 , О.Прщгка9 , Г. Халимоненка10 ,Р. Чшачави" таш. .

Оскшьки художня твортстъ схщних народа пройшгга щеал!стычною фшософ1ею, зокрема суфимом, аЕерроТзмом, у дессртацП проводиться екскурси у священну книгу мусульман - Коран, до яко! звертали своУ уподобання А.Рудаю, 1.Сшо Аоуаи (Авщенна), О.Хайям, А.Ф1рдоу<я, Ш.Мухаммед (Гаф1з), 1.Шзам1, А.Джаш, А.НавоТта ш.

Предметом д о с л 1 д и е и и я е: лЬгературш переклад», адаптацн, орипнальш твори А.Кримського у контексп вщповщннх твор!в украшських та росшських письменниюв, науково-пубгоцйстичш правд вченого з галуз1 персо-тадасицькоТ та тюрксько! словесность вщнайдеш в арх1вних фондах, журнальных та енцшслопедачних статгях.

Вивчивши блнзько тисячг одиниць збдигання в архЬах А.Кримсысого, що не були в науковому обиу, автор водаочас, зрозумЬю, не претендуе на вичерншсть висзгглення проблема, оскЬхьки за рамками дисертащйного дослщження в силу оомеженого обеягу залишилися окрем1 художш твори вщомнх письменникш, важшш прац5 А. Кримського з араоютики, ¿сгори та лггератури Абксши, сходного

1 Айзеншток I. Шляхи засвоашя Сходу в укр. лггерэтур! // Садннй сзгт. -1 <Щ. - Ш2.

I Биюцькии О. Франко й ницйська лгггратура// Слово про великого Кшевара. « К., 1956.

3 Брагинский Н. Проблемы востоковедеши. - М., 1974,

4 Грицик Я. ЛЬература Сходу (СередньоТ Азп, Закгзказза) в украТноькому яксратурпо'-гу прочее! поч. XX ст. Проблеми, рецепци. Дне. вчек, ступим дсютра ¡¡¡¡ух, - К., 1992.

5 Грушевеысий М. 1стор1я украшсько! лхтератури: У б т. -К., 1993-15195.

' Гурницысий К.А.Е. Крымский. - М., 1980.

7 Кезма Т. Выдающийся арабист//Сов. Украина. -1941. -22 березна.

8 Ковал1вський А. 3 ¡сгори тюрхо-укра1нсышх вуиюага//Червоний шлях. -1930.Й2.

9 Крачковский И. Юбилей академика А.Е Крымского/УСса, восгсковедгни®. - 1941. -№2.

10 Прщак О. Апшшгел Кримський//Ки1вська еггаровши. - 2992. -}Ы-2. . "Хаякмопенко Г. Тюркизмы о риккях укргишаим яотш1<ахИ!гяорахо-телояогйчеша и . синхронно-типологические исследования. - М., 1972.

II Щлачава Р. Грузинська класична поема о украйвсыеих перекладах/На материал! тоорчо! практики М. Бажанг//. -Дяс. вчен. сгупсш доктора наук. - К., 1995.

фольклору! хоч, власне, й щ аспекта частково висвалеш в авторських публикации. •

Голодна мета дослщження полягае в тому, щоб на матср1ал! л!тературноТ ор»ентшпстшш А. Кримського в контекст] аналопчних творив украТнсыдах письменшшв 2-Т поя. XIX - поч. X?" ст. та окремих еяскурсш у творч1сть росШських письменниюв, арх1вн * документов з проблем персо-таджицько! та тюрксько! словесно ¡, матер¡алах перюдично! преси визначита шляхи наукового за ^ення Сходу, иаближенач його естетикн до смаюв та розумшня украш <ого читача.

3 а з д а н и я м д п с е р т з ц 1* ¡1 н о I робот и е. - простеження еволюци украшського сходознавства з найдавшших чаек, - визначення пшях1В та способш входження Сходу в укра'шську л!тг.ратуру та наукозу публедгетику; - визначення завдань, та ставив перед собою АДСримсысий, дослщжуточи пфсо-таджицьку та тюркеьку слозесшсть;

- з'ясування рол1 перюдично! преси (як вгсчизияно!, та!.-1 зарубгжноГ) у пропаганда схцщих лгеератур серед масового читача; - дослщження сходознавчих надбань засобами мусульмансысо! екзегези та спростувашш шф^чних тдходт у траюуванш схщних поетж, нгдаючи

• пальму першссп сх духовному зм^стовь

Цтаот завданнями, внршення яких дозволяе зробити ряд висновюв щодо значения ор^ентальних надбань для УкраТнн, влерше грунтовно впсзтхеппх у творчссп А.Кримського, визначаеться н о в п з н а досл1д5зеппп. Зона полягае I в тому, що праця е першою спробого комплексного дослщження засвосння Сходу в укра'шськш лггературь иаущ та публ1цнстиц! 2-1 пол. XIX- поч. XX ст.л Тут вперше пнзначаготься форма й засоби вщтворення образно! системи та стильовнх осоошшостей схщноГ поеза украшсысою мового, вперше вводяться в науковнй об!гарх1Вш документа, рщюснЬ публпсаци в лер10дичтй прга, етстолярна спадщина.

Результата дослщження пизначають { практичие його значения - прикципозо новий у вггчизиянШ науад пщхщ до розгляду й характеристики оргенталышх надбань, пов'язаних насамперед з шенем А.Кримського. Цшшсть дослщження визначаеться 1 введениям до наукового об!гу вазклнвих архшних матерев, виробленням неордннарннх подхода . до висвгогення мусульманських та христаянських контактов. Практичне значения робота полягае 1 в тому, що на н основ! з'являеться можлив^сть кардинального виршення завдань: коккретизащя виток!: духовно! спадщини оргенталышх наройв, що були одшею з першооснов людськоК цивЫзадо.

Результата дослщження можуть бута використаы при створенш ¡сторн украТнсько! л!тературн, ¡сторн нацюнального театру та журналкггихи.

На захпст пн::ссаггься тага теоргтгган положения:

- Початки украшського сходознавства як фактор входження нашоТ держави у штову стздруктсть сягають найдавшших част- Завдання вп-чизняно! та отиентально! преси, визначет А. Кримським (штегрзщя культур, фшософського свгсогляду I формування релтйно! толерантноеп), актуальна у наш час;

- Переклади, нацюнальш адаптаци А.Кримського та його сучасникЬ вдограють важливу роль у nponeci взаемошзнання сусщшх народов Ti засвоення естетичних надоань Сходу в УкраТш;

- Досягнечня персо-таджицько! естетики у самосвщомостз А.Кримсь кого та майстр!в слова його доби сприяли трансформаци л^тературни: тем, сюжета, жанргв, фтософсько-етичних норм Ор!енту в украшськ; литературу;

- Взаемодяо тюрксько? духовности з украшським менталитетом по рушував А.Кримський у коктексп художньо-публщйстичних студй кшця XIX - поч. XX ст.

Апробация роботи.Основш положениядисертаци вшшадешу 4: наукових публжащях, в тому числ! книжках: "Проблема духовносп тюркских народов в исследованиях А.Е. Крымского" (К,, 1995) "А.Ю.Кримський у кол1 своТх сучасшдав" (К., 1990), вступнш статт! тг коментарях до псрекладених автором арабських казок, записанш А.Кримським - "Краса у розумР (К., 1992); вступшй статп тг коментарях до монографа А. Кримського "Джами" (Душанбе, 1995), i доповщях на м1жнародних, республпсанських конференциях,-збярниках журнальних та газетних стаггях (список додаеться), виступах по радю,

Структура роботи. Дисертац!я складаеться !з в ступу, трьо? роздшв та внсковшв.

У в с т у п i визначаеться мета i предмет дослщження обгрунтовуеться актуальность обраио! теми, наукова новизна ; практичне и значения.

Схаднин свгг, багатий своею icropiejo, литературою, етичним! нормами pamrii, у XVIII - поч. XIX ст. викпикав до себе знччииё пол!тичний iHTepec у багатьох свропейсышх краТнах, наприклад, i i Украпй. 3 тих ni{5 започатковано наукове вивчення Сходу, щс зосередилося в Харк1вському колепум! i особливо в ушверситш. Самс тут з 1811 року на словесноуу факультет! (до рсч1, впершс в межах РосшськоТ iMnepii) запроваджуеться викладания поркських мов, а тахо» манджурсько'], значения яка! (про це Гадеться у постанов! словесного факультету) мало принести вешку користь для полтших* тг торговельних зв язмв Pocii 3i схщшшн народами.1

Першим до вивчення лггератури схщннх народа приступив г уншерситет! Б.Дорн, внкладахочк icropiio персько! яггературк. Над проблемами ¡ндологп, ¡рашсгаки, культур» €гипту устшко працювали так! BWOMS вчеш, як ¡.Срезневсикий, НЛушн, культурою apaöiß та тюрк!в займалися П.Петров, Б.Наддер та inmi.

Змачаий слщ у наблтхенш Сходу до украшського читача запишет Г.Сковорода, а трохи газшше - Л.Лопатинськнп (1842-1922), ГШтгер (1872- 1939) i А.Коватвськпй (1895-1969), перу якого належыть низка праць: "3 icropii тюрко-украшсьхих вднссзш", "Арабсыса л!ршса феодально! доби", "Путешествие ибн-Фадяаиа на Волгу", "Ашолопя лтератур Сходу" та !н.

Харшвська оркиташстична школа була поштовхом до виннкнення аналопчних центр!в в Одес!, Львов! та Киевь Зокрема в Киев! 1918 року

1 Див.: Харьковский сборник. - 1863. — №3.~С.140 6

було вщкрито 1нсштут схщних моз, згодом переименований у Близьк0сх1дний шстптут. То® ж у Киев! засновуеться фгая Всесоюзно! асощаци сходознавства, що згодом стала ^езалежним Всеукрашським центром наукового сходознавства, а в 1926 р. - ВсеукраТнського науковою асощашего сходознавства (ВУНАС) у Хажош, тод1шнш столиц! Украши, яка переважио пропагувала ¡стори 1-культурш та Л!тературш надбання народв Сходу.

Домшуючу роль у розвитку та становлев ухрашсько! ориенталистики вдаграв А. Кримськик (1871-1942), вих анець колегп Павла Галагана, да викладав П. Житецький, вщолш вшшзняний фольклорист та мовознавець.

На той час А. Кримсысий уже вшьио волод1в ус1ма сгропсйськимн мовамп, турецысою та еврейською, мового есперипо, що дозволило Кому усшшио скласти езсзаыени до Лазаревського тетитуту сх1дних мов (1889-1892), а згодом ~ I до Мссковського уш^ерснтету (18921355). Универсальна ¡сторико-ф1полопчна осв!та спр/яла молодому вченому приступит!? до фундаментальних доаидасень не тшьки з украшознавства, про що спдмзть опублпсоваш у галищ>кш перюднш розвщкн, а и ор1ентал1стню!, знания з якоТ вш глибоко пдосконалии шд час наукового вщрядеотшя до Турсч'пшп, Ори та Ливану (1896-1898).

.Повернувшие^ до Моисеи, вш заввдуе двсма ор^ентальнимн кафедрами Лазаревського ¡пстатуту. Цс був найговдшашй творчий першд у :;:пгп вченого, коли вш створив низку грунтовних праць: "История Персии, ее литературы и дервишеской теософии", "Мусульманство и его будущность", "История арабов", "Семитские языки и народы", "История сасашгдов и завоевание Ирана арабами", "Арабская поэзия в очерках и образцах", "История Турции и сё литературы" та ш, ■ * •

У результат! зиачио! науковоТ та оргашзацШно! д!яльноп/ А,Кримсысого виз!!ано лровщним знавцем Сходу, фуидатором московськоТ школн сходознавства, а згодом - { украТнсько!' ор1егшшстш:и.

Напрпкпщ! 1918 року на запрошення В.Вернадського А.Кримський повертаеться до Киева, де в результат! обрання його академжом УкраТнсько! академп туи внг стае Йеодмшним и секретарем. Водночас вш очолтос Каб&ет грабо-1ранськоТ фшолсга 1 ТюрколэпчноТ ком1си, що, по сут!, столп головшшн центрами наукового сходонавства на У крап:;, активно займаеться проблемами украТшстики. 3-пщ його пера виходять так! фуидамеитальп! пращ: "Укра'щська мова, звщталя вона взялася ! як розвивалася" у сшвалторстти з О.Шахматовим, "Знадоби для житгепису Степана гуданського", "Звеиигородщина з погляду етнограф1чного та д!алектолопчного", "Розвщки, стагп та замп-ки", "Нарис ¡сторп украТнського правопису до 1927 р.", а також низка художшх твор!в (Пальмове гишя", "Бейрутськ! опрвщання", "Андрж Лаговський").

У цей же период вчений посилено продовжуе працювати над проблемами ор1ентал|'стшси, що мають безпосередне вщношення до минулого нашого народу -- "Тюрки, Тх мови та лп-ератури", "Сторшки з 1стори Криму та кримських татар", "Хозари", "1стор1я Туреччини",

7

2-й?

"1стор1я Туреччшш та и лгтератури", "История ногой арабско: литературы", "Низами и его современники", "Джами" та ш.

Як бачимо, науковий дааиазон А.Кримського викяючно широки! вш охоплюе питания 1сторн I релт!, культури \ мкстецтва, л^тератури мов кршн Сходу. За шввжову науково-лпературну Д1яльшст А.Кримським було створено понад тисячу солщних дослщжень проблем сходознавства 1 славистики, як! не втратили свое! актуальное! й дониш.

Автор дослщження, спираючись на першоджерела -- Коран, Б1блис глибоко науков1 висновки, зроблеш у працях впчизняних ор1ентал1стЬв намагаеться з'ясувати серцевину духовного свпу мусульман бе найменшо? тенденцШноот та упередженосл й створити цшсн дослщження з проблем ор1гнтал}стики в украшськШ лггератур1 и лггературознавчШ наущ кшця XIX— початку XX стоят.. Автор опирався на дослщження таких вчених як Бабишкш О.1, Бшецьхий О.3 Гршченко Б.3, Грушевський О.4, Гулак М.5, Гурницький К»4, Дей О.' Закревська В.8, Журавська I.9, Колесник П.10, Кезма Т.", Каспрук А." Марченко В,13, Кочубей Ю.14, Крачховський I.15, Ковахивський А." Рильський М.17, Русова С.18, Сарбсй В.1»,

1 Бабишкж О. А.Ю.Кримський. Лггературний портрег.~К.,19б7.

2Б1лецький О- Франко й нщШська лггсратура // Слово про ветхого Каменяра.- К.,1956,

I Гринченко Б. А.Е.Крымский как украинский писатепь/ЛСиевская сгарина.-1903.-.№1,.

4 Грушевський О. Суча сие украшсьхе письиеиництво в його типових прсдатавнихах.

Агатангел Кримсьхий//ЛНВ. - 1908.-Т.43. 3 Гулак Н. О барсовой коже Рустмыш.-Тифлие,1884.

' Гурницький К. Кримський ях ¡сторих.-К.,1971; Його ж. А.Б Крымсхнй.-М.,1930.

7 Дей 0.1ван Франхо I перша росШська революц!я.-К.,1980.

8 Закревська В. Казки 1вана Фрашса.-К.,1?бб.

'Журавська!. 1ван Франхо ¡зарубшшлп-ератури.-К., 1966.

"Колесник П. I. Я. Франко I зарубйкн! л!тератури//Всесл!т.-1962.-№ 11; Його ж. Ромам А.Кримського "АндрШ Лаговський"//Радатературознаство, -1971.-№ 1.

II Кезма Т. Выдающийся арабист// Сов.Украйня.-1941.-22 бсрезкя.

13 Каспрук А. Фшософсьм поеми 1аана Франка.-К,!965

13 Марченко В. Обличчям на Схш//Дн!про.-1971.-ОД.

14 Кочубей Ю. Агатангел Кримсьхий//Всесвгг.-1971. ->й1,

15 Крачховский И. Юбилей ахадсыиха А.Е.Крьшского//Сов.востоковедение.-194! .-№2.

14 Ковалшськкй А. 3 ¡сторп тюрко-украшських вщносин//Червоний шлях.-1930.->62; Його

ж. Антология лгтератур Сходу .-Х.,1962.

" Рильський М,Вчений-поет//Комун;ст.-1941.-15 смня. " Русова С. Современная украинская лириха//Укр.жизнь.-1912.-№4.

19 Сарбей В. Ахадемйс А.Ю.Кримський I ГрузЫ-У/Райдужними мо.тами.-К.,1968. 8

. ' Розд!л1,

Худо'лшя ср1е:ггалкткка А.Кримеького в контекст! сходозиавчих студш украЗисьхсого Мтературного провесу кшця XXX - по* . XX ст. (на матер!алах перюдшш).

3 перюдом штенсивного розвитку наукового схс знавства на Украйп зб1гаеться входасеиня Ор!енту в художн. л!тературу. Почшшочи вщ християн-паломнигав, автора "Слова про ггор)в похщ", сгароарабських перекладов Л.Боровиковського, схщу.их сюжета Г.Сковороди 1 охошпоючн худозхш твори та переклади ПЛичини, М.Бажана, А.ТурчинськоТ, Б.Тена та шших.

Наслщування "чужому", заувахсував А.Кримсь; ни, на ме>;а ззсяоегшя та переробок, роздвохоеться на да! категорн. До лершоУ належить наслщування у В1ршад схщноТ прози, до другоТ ж - »¡ршов! наслщування орюггальноТ поезп. Схвдна проза в ¡дома роаянам, як \ украшцям, з Корану, "1001 ночР', з анекдотов, легенд тощо. Ксран, напрнклад, присутшй п орнгшальному тзор: П. Кулиша "Магомед 1 Хадта", у псресшвах О.Пушкша, МЛермонтова, М-ЛохвицькоГ, I. Бушна.

М1Ж шшим, у "Книз! про пое-пв останнього десятгапття" М. П'яст досить вдало схарактеризував наслщування О. Пушкшим Корана, пЦдересливши, що такс регроспективне проникнення в епоху - дар небагатьох. Адасе в "Подражаниях Корану" О.Пушю'н впритул пщШшов до орипналу, а окрем! сури передан! ним абсолютно точко (наприклад 80-а, що послужила джерелом для наслщування №3).

у 260-му в!рш1 стой Корана натрапляемо на тему, втшену Ф. Тютчевим у полггичнш поезп "Флаги веют на Босфоре".

Нерщко теми Корана зустр^чаються в ГБуш'на, навгяш безпосередтм знакомством з> Сходом.

У росШсысих поепв, як \ в А. Кримського, досить часто зустр1чаються наслщування перськнх рубаТ. Яскравим його прикладом може буги звернення до Омара Хайяма В. Брюсова в "Опытах", I. Бушна у втшах "Зейкаб", "След", "Потомки пророка", "Тайна", тощо.

* СпраздГ фундаментальними на пщступах до Сходу е твори ТЛНевченка (1814-1861) -- "ЦарГ, "Кавказ", "Мар1я'-\ "Давидов! псалми", "У Бога за дверми лежала сокира", акварельт малюнки та ш.

Безлосередие знайомство Т.Шевченка з1 Сходом припадае на осшь 1847 року.

Здшснюючи пох1д до Ра1ма пщ опжою О.Бутакова, поет створив малгонок "Джанпсагач", иязва якого перекладаеться "Одинохе дерево" - едине тода дерево на шляху вщ Орська до РаТма. Про нього поет докладно розшшв у пов!сл "близнецы" 1 поетично обыграв у в^рин "У Бога за дверми лежала сокнра". Згодом художник створюе малюнки "Дустанова могила", "Туркмшське кладовище в долин! Долнапа", "Туркменсьи аби (гробнит) в Каратау", "Дженпз-агач", "Ханга-баба",

"Чиркалатау", "Акджулпас", "Аккудук", "Акмиштау", "Шевченко I байгуии", "Байгуин п!д вжиом", "Казашка Катя" та ш.

Акварельш пейзаж! цього перюду вражають глибиною поетичного настрою, баченням внутр!шнього свпу схщних персоналов. Художник вщмовився в них в)д традицШного кулюного компонування краевщцв, будуючи Гх вшьно й легко. Деяк! малюнки с своер!дними аналопями, ба нав!ть шостращями до його власних поезЩ, наприклад "I небо невмите, ! заспан! хвил!".

Проти власно! вол! опинилися на чужиш М.Г^лак (1822-1899) та О.Навродький (1823-1822), як! вивчають мовн туземного населения, Ух культуру, литературу, побут, знайомлячи згодом у своШ творчосп стввггчизишав з духовними надбаннями горц!з.

Шсля багатьох рок!в напружено! пращ, вщцаних досконалому вивченню грузинсько! мови та творчосп Ш.Русггавел1, М.Гулак зважився виступити перед грузинською громадою (1875) з двома лехщями, в яхих викдав свое ставлення до поеми "Витязь у тигровШ шкур!", про що споводали ьпсцев! газета "Дроэба" та "Кавказ".

Важливе м!сде у науковШ спадщиш М.Гулака 80-х ртов займають досш'дження азербайдаанського фольклору, пращ "Про Н!зам! та його поему", "Похщ руав проти Берда", "Герат I Анпйя", "Про гушив", "О ногайской поэме "Песнь об Едыгее", т достоверно описано под!!, що мали м1сце за час!в хана Золото! Орди -Тахтамиша.

Перу М.Гулака належать \ мистецыш виконаш прозов1 переклада украшсьхою та рос!йсысою мовами поем Щзамк "Скарбгшця тайн", "Хосров 1 Шир!н", "Лайла \ Медекнун", "Сш красуиь", "1скандер-наме" та низка статей про автора цих твор!в, прихнльно оцшених украшськогс пресою ("Киевская старина").

Поруч з М.Гулаком працюваа ! О.Мавродышй, який чаете зд1йсшовав поетичш переклади названия поем Н!заьц та "Витязя I тигровш шкур!".1

Чшьне м!сце у збагаченш украшсысого сходозпаБСтва 70 - х рр нал ежить П.Кул!шу (1819-1897), який розум!В, що не моасш продуктивно вивчати !сторичн! взаемини Украши з! ехщшш свитом, ш осягнувши турецыгу та татар сысу ¡'сторно в и першоджерелах Приступаючи до напасання поем Магомет 1 Хадиза", Баыда, княз! Вишневецький", "Маруся Богуславка", псрссипаних героГчшвн стор!нками з нашого минулого, письмовник 1861 року ще до Туреччини де знайомиться з «сторичними документами.

Гуман!стичн! й релтйш мотиви, висловлен! в поем! "Магомет Хадиза" та драли "Банда, князь Вишневецький", П.Кулш докладп!ш! розробляе в поем! "Маруся Богусловка". Образ головно! герош! ма< безперечне символ!чне навантажгнкя, що зводиться до ппероол1чноп кохакня до турка-шов1рця. Аджг, за П.Кухишем, який кохався в теор1 аверроЬму, любов « «е та сила, що здатна приборкати нав!ть воропв.

Звнчайно, П.Кулш не збирався писати ш в!ршовану трагедоо минувщини рщного народу, ш ¡сторичну поему. "Вш писав,-зауважував В.Щураг у передмов! до першого видання твору,- поем;

1 Див.: Киевская старина. - 1902 р.-№12. 10

'часносп,.поему своТх власних наетроТв I думок про сучасне, в якому 1М у 1880-х роках нового столптя вдаграв визначну роль. Тому немае этребп гашатися на нього за те, щр в свош поем! ¡деалпуе агометансышй св!т з його релилао ! з його культурою, ставлячи !х уди вшце рел!П1 й культура украшського народу"1.

Поштне М1сце в украТнськШ художшй ор^енталь нщ займають акож твори ЬНечуя-Лсзицького (1338-1918) з яскр. о вираженою гтернащональнога тематикою, зокрема "Скривдлсегп' 1 скривджеш", Маруся Богуславкз", "Турецька неволя", Схптогляд /краУнського :ароду", "Татари та Литва на Украш!".

Саме тощ, кого! у льс1вськШ перюднц! з'явллються п- рш1 шдшсыо гсресшви 1.Фрашса та переклади А.Крпмського з Саадь I кЫза, Омара <айяма, Шечуй-Левицький пщ псевдонимом "О.Криннцькнй" публкуе ! газет! "Дто (Ш'й4,5,б,3,9Л 0,12) за 1892 рп< сзш орппнальний тв!р -'Скривджеш I песхсриздасет". Вшсориставши сюжет »хщно! легенди, -шсьмгшшк висловив смшшу думку про торжество справедливость 'Сдшиш раз, - пишг О.Бшецький, - нехай I в алггоричшй форм1, Нечуй-ЛевпцькиП висловнв свою , заповгтну мрно. I ц«, його едине аислозшогпкпя оуло ствердженням того, що социальна революция неминуча".1

.Зпгрнеппл ¡.Нечуя-Яепнцького до схадноТ тематики в "Марус! Богусяаввд" сбумозяше роздумами про штернацюналышй характер усноТ нзродио1 творчост!, взаемод!ею культурних иадбаиь ус!х народов, толерантшстго рсшгШ, що п{дсилгое щейпо-естетнчну зчачт.нсть твору.

У лисп п!д 30 листопада 1884 р. до М.Грушевського, тодшнього студента Тифл1съкс1 гшназп, письмемппк, анал!зуючи но'го опоздания "Кавказышй лерегсаз", родить: "Пишш> оповщання з кавказького життя, з (шрмгнсысого), грузииського. Це буде дуже цшаво для нас! Берш> хсиття з натури. ПоТдьте в грузинсысе село, пошукайте там ¡сгорай, опоз5дань та н пообписуйте".3

Млруигспсыягл (1866-1934) скористався порадою письменника I кадсшгае нездовз! до льв1ЕСького зкурналу "Дгло" оповщання "Бех-аль-Дгсугур" про поди, що г.1ялп шсце на Кавказ! пщ час вШшг 1841-1845 роюа.

Засновухочн журнал "Жите 1 слово" (3849 р.), Г.Франко (1856-1916) планував друкуватн там крэщ! переклади шдшсько!, персо-таджнцькоГ, арабсько!, езрейсько! та ¡нших литератур.

Древшй схщний епос, пергсипаний цшними порадаьш, прямими аналогиями з, сучасгпстсо, не випадав з поля зору 1.Франка. "Взагаш мене вже о ггмназн тягло на С.ч1д, - читаемо в автобшграф!чшм парна поста "Прчичне зерно", - я читав у церковном текст» 1 в шмецьюм переклад! Святе письмо, любувався пророками 1 перекладав в)'ршами цщого 1ова"4 . Тут же натрапляемо на повщомлення, що саме тод!

1 Щурат В. Пгредмова /ЛСуя!ш П. Маруся Богуславка. - Льэш, 1886.-С.З

* БшецькиЯО.В|Ддаз1шиидоеучашо(П'Ш1брашттвор!в:У2т.-К.,1956. - Т.1 --С.36. Нечуй-Левицький I. 3!бракня твор\я: V Юг.-К.: Наукова думка, 1965 - 1968. - Т. 10. - С. 297. Франко I. Забранил творт.; У 50 Т.-Т.4.--С.248

3-72?

юнак захопився ¡ндшсысим фольклором, зокрема Шмсцьким переклад« Ф.Боппа "Махабхарати". Згодом, навчаючись у Львтсько? ушверситет! (1875), Bin здшенюе переклад першо! книга "Махабхарап "Смерть Гидимба", а через . 22 роки повертаеться до дидактик фшософських текстов "Мана i потопа CBiiy", "Сунд i Уяасунц друкуючя ix у журнал! "Жите i слово" (1897), а згодом переклада? легенду "Сгкунтала".

Та чи не найбшьше захопився ¡.Франко зб!ркою шдшськоГ ен1чи< поез», що складаеться з оповщань невеличких po3Mipiu - так зваш; пуратв, зокрема "Маркандеею", з яко! переклав легенду "Ца Випашчинта у пеюп", що побачила cbit у додатку до журналу "Жите слово" за 1S97 piK. Цей твф перекладач поршнюс з греко-слов'янеьки апокрифом "Хождение Богородицы по муках", дс втшено ¡д. roTOBHOcri в1Дмовитися вщ вечного блаженства заради кращо'1 до; страждаючих.

I хоч Biß оповщь иоет про далеких людей, невщом1 кр:чин, дизь звичаТ, головне полягало в асоцюци з сучасшстю. Таке нризииченн його притч i легенд, почерпнутих переважно з шдшськс "Панчатантри".

У 1900 р. в тижневику "Свобода" 1.Франко почав друкуиаги поему казку "Коваль Басам" з короткою примйкою про icropiio ¡Гятьо: араоських хал!ф1в, зокрема, зщсал1зованого Гаруна-ср-Ршшда Опрацювавши казку вщповщно до своТх ¡дейно-естетнчнпх кршерй'в ¡.Франко надав ш сучасного звучания.

На Д1тей старшого шкшьного Biscy розрахована i написана зг сюжетом "Тисяч! i одшй ночГ казка ¡.Франка "Абу-KacmioBi кати" що е гострою сатирою на авсгро-угорський сусшльшй лад ("Дзвшок" 1895).

Покликан! формуватн евггогляд юного чнтача й таю схщт переробки ¡.Франка, як "Фарбований лис", "Зороасгрова смерть", "Арот i Марот", "Легенда про в!чне житгя".

У 1898 poqi ¡.Франко эасновуе прогресивну газету "Новин громадський друг", у першому HOMepi яко! друкуе казку "Будяки", написану пщ впливом револющйно! ситуаци в Pocii та Галичпш. У цей период поет досягае вершин естетично! майстсрносп фшософською поемою "Мойсей" (1905), де вилито найпотаемшил Mpii, вииошуваш ним протягом усього життя. Адже до образу б^блШного пророка ¡.Франко звертався багато pasiB, Вперше згадку про Мойсея зиаходимо в noBicri "Петри й Довбущуки", що побачила cbit у студентському двотижневику Друг" (1875-1876 pp.), згодом - в поем! "По-людськи (1889), Bipuiax "Серцем молився Мойсей", "Було се три дш перед моТм шлюбоы, пов1Стях "Перехресш стежки", "Сончине крило" та шших.

Переосмигливши ор^ентальний сюжет про б!блШного пророка, ¡.Франко зшмае з нього penirifiny оболонку i створюс високохудожню поему "Мойсей". "Ся тема, - наголошуе поет, - в таюй форм! ке б!блШна, а моя власна, хоч основана на б1блШшм оповщанн'Г.1

1 Франко!. Мойсей. Поема. Друге видання э передмовою.-Л ьв!в, 1913.-С.З 12

У асурнгш "Дихо" за 1911 рж 1.Франко надрукував працго ашлонсикт гшни та молитви", що складаеться з чотнрьох роздшв: умсршщ 5 семпи", "Написн вавшонських цар1в", "Молитви й слипания'4, "Покаянш молитви". Його'перу належить 1 переклад ист Дсбори", пам'ятки староеврейсько!' поези, нлдрукований у рншй "Нед!ля" за 1912 р1к з «сторичним та лш атурознавчим меитарем.

Таким чином, опрэдьовуючи схщш сюжет 1.Франко, истосовупав Тх до потреб уярмленого украшського н эду, що мав КПрГШ ШД впливом смшивих вчинив иародних дтязш, яких •одукува» Схш,

Одним з прогидчих напрям1в творчого пошз'ку Леа Ук^ашки (1871-'1"*) те« бу.ча тема Сходу, яхий вщкривавсч перед нею у р1зних ш>рах: через г.ласн! враження пщ час лнеування в £гшт, тривалого :ребування на Кавказ! та в Крнму, а також че^ез контакта з ЛСримським, I.Франком, Г.Хоткевичем. "Пщручник з !стори ■ародлгшьою Сходу", юлисаний для навчання молодше-' сестра, в^рлл инкшп "Крпмеью спогади", "Крнмсыо пщгуки", "Веска в бгигт", раматнчшн! ст:од "Айша та Мохаммед" — все це дало пщетави Франков! вшилнти тему Сходу в творчосп поетеси в 01феме р1чище и педоблнь.

Перегляддючи хсуриал "Вкник" за 1899 рш, 1.Франко натрапив на о«!рку Н издних поезш. "Оба Т! в!рш1,— пише вш,— мають оргентальну г краску: "Схщпа мелод1я" 1 "Жщнвська мелод1я", та в обох видно за 'лтиом туп; та р-тзигнаци без'прно шжне, щире чуття I при им гаке апн;тво колориту, якого не иовстидався б 1 справда' ортентальний ¡ост".'

Найпоетпчишс могутшеть Лес! УкраТнкн пульсуе у.злободенних ■ворач останього иерюду и життя, особливо у драматичних поемах та йршоааннх драмах 31 оодного побуту. Це — "Руфш 1 Прнсщлла", 'Камйншй господар", "Адвокад Мартшн", "Вавьчонський полон", "На зушах", "Ыльда „БЬорука", "Орпя", "АйШа та Мохаммед", 1ра\птичшм егюдд "Йогами;!, жшка Хусова".

Опргцьовумчи оркатальн: теми, Леся Украшка завжди надавала ?м £;:тиииого тучания. На рщному грунт1 вона не раз розвивала низку .{плоо)фс!,;чч>-сс1-/.нчп1!х проблем, почерпнутих з Ор^еиту. Водночас пнсьуснышя 'шерталзсь до джерел археологи, сходознавчо! науки, про шо зясш'дчую.ь и листа до АЛСримсг.кого пщ час пращ над такими тчорамн, як 'Орпя", "Руфш ! Присцшла", "Вавиюнсьхий полон", "На рушак' , "В сатакомбах" тощо. Але ц сюжетн -- це не копиовання життя далеких епоч, прсдставники яких, наче машкени, перенесен! в антрополо! ¡чшш музей. ГОд пером поетеси психолопя т!е! далеко! яюдшп, а думки I почуття зазнали змш. Проте з ¡сторичного боку при передач! духу спохи вона максимально пщходитьдо и реагий настшьки, наскшьки цс шдпоащае улв1 про нього. Цжавим 'з цього погляду е трактування проблеми в поем! "Одне слово", що викликало критику з боку А.Кримського. Адже все зводиться до того, що каторжник шяк не

» Франко 1.31браиия тзор!в: У 50 т. -Т.17. -С.253

може пояскити якутам значения сяова "воля", мовляв, тому, що во! вщсутне у Гх мов!.

Реценз!я А.Кримського, на перший погляд, могаа справ и' враження, що тв!р Леи Украшки шчого не вартий, окшьки збудоваш на помилщ. Але справа в шшомз'. Поетш тотрШне було таке силы прагнення до вол! в перюд ревояюцШного шднесення 1905-1907 рош яке б опанувало невдоволеними тогочаснимн порядками масам Безперечно, помилку зроблено щодо якута, а не щодо полтшног в'язня.'

Типовим для схщно! творчост! Лес1 Украшки с д!алектични розвиток основно! думки, де законом!риою е боротьба контраста Наприклад, дшсш особи твору "В дому роботи, в крани иевол1" Гебрей 1 египтянин - обидва рабн. Одначе, взявши таких подШннх усьому людей, поетеса веде обох до конфликту I аж шелл цього робить 1 ворогами, розводячи на протплежш позици. В основу коифлшту пяга> на перший погляд, дробна причина: еврей 1 египтянин не однаков ставляться до свого храму. €гиптяшш шлюе у своп! уяш величн панораму будолк А еврей, навпаки, на загштання египтянина "Що б т робив, якби та вшьним став?" - вщповдае: "Розруйнував би в а -храми ваш! й п!рамщи!"

египтянин б'с еврея по щощ, а той вщповщае: "Я мушу знать, що тут раб з рабш, що вш мет чужий, сей д!м невол!

Таким чином, основна проблема твору у пеодяаковому ставлен« поневолеких народов до твор1в мисгецтва, збудованих з ипщатав* експлуататор1в.

В шшш псе.\а - "На рушах" окреслено образ пророчиц! Т^рци, як; належать до того народу, чш нащоналы святшн зруйиовано, а дгге: забрано в неволю. Але вона вуцмзияеться вш дшшх свош ставленням д| загального нещастя: "Хто раб? Хто подоланш? Т!яыш той, Хт( самсх!ть весе ярмо неволи"

У дисертацп також всебЗчно проаная!зовапо пое.ми та драми Лее Украшки з1 схщного життя ~ '"Руфш I Прнсцшла", '"Кгмшшн господар", "Адвокат Мартшп", "Вавшонськин полон",, "На рушах" "1зольда Бзлорука", "Орпя", "Айша та Мохашед", "Йоганна, жнш Хусова", при цьому годкршноеться, що вони, хоч 1 збудоваш ш ориентальному матер!ал!, е глибоко иащональшши.

Вщразу теля смерт! Лес! Украшки "Лш'ратурно-наукошш вкшш:' (1913, ¡:и, 10) опублкуваа урквол з н пов!ст! "Екбаль-ганем". Рсдшсц!,-зазначала, що це мав бути тв1р з арабського шгетя, де поетсса глал^ иашр змалговати образ ййнки, п ясихологао та становище в суешдьст, Вдагочись до аналогш з вадповзднимц творашз А.Крш.:сы:сгс ("Бейрутсьм оповшання"), в дкеертацп иаголошусться, що це - плоде безпосереднього враження письмешшкш, як! зусгр1чглнся з. арабськны ев! том в!ч-на-в!ч.

Живяй ор^еитальннй струмшь наявшш ! в творчост! М.Коицобш1Ського (1864-1913). Письменник неодноразово в1дпочш-ав

1 Диз.:Н!ковський а. Екзотичшсть сюжеп'в ! драматизм у творах Лес! Украйши//ЯНВ.-

1913.-№10,-с.63

Кркму i мав можлив1сть близько стикатися з життям татар. СвоТ раження ш'н ш'дтворюе в нарис! "В путах шайтана", nepuii акорди кого вводяп» читана в атмосферу сходного свята ~ байрама. 1нсьмешшк, обстокиочи теор!к>* аверроУзму, симпатизуе мусуль-данським урочистостям, але викрноае водночас антиг'манну сутшсть ¡ухозснства, яке cié розбрат mík народами, та вщс ту свщом1сть тросголюду. Паростки сусшльних змш у жито татар вт ?но в образах доньки ход;к1 Беюрл -- Емене та парубка-красеня Септ. hkí, хоч ime пасизно, але протидпоть жорстокнм траднщям.

Якщо в iiapsici "В путах шайтана" мусульманина бо>, - щя -- мечеть активно виконус покладеш на neí функцн, то в акварсг» "На камеш" вона безд[с, як i мулла Ассн. Татарськш громад!, заклопо атй важкою працего, до неТ оандуже. Але коли з Tí полону насмшюються вирватися наймит Ani та ФатЬла, дружина Мамста, и вушуння оживае в фанатизм! порогугочих М1ж собою односельщ'в, икнх об'еднус жадоба помети тим, хто насмшився откорувати устолсними традишя.мч. Письменник симпатизуе не тшьки прекрасиШ зовиаппост! Ají! та Фатьми, але й Ухнш душевнш Konci, що снмволгеуе кращ! здобутки татарського мистецтва.

Образ 'Аль-Сират, як еимво-ичноУ дороги смсрт!, внкористав МКошобинсышп в опов!данн! "Пщ мшаретамн", де змальоаано прагнення татарсысоУ жшкн до розкртачення та нам!ри Рустема жнти ло-нопому. {Зшсрпвальшш пафосом нгеичепа й ката, яку розпотндае Рустем, розкшчуючп пеакиШну суть духовенства.

Таким чипом, МЛСоцгобинськнй не тшьки збагатпв рцшу л!тературу ор!енталышми мотивами, образами, символами, а й дав привщ епштитчизннкам до роздугпв над влаепп.м сошальнпм становищем.

В укра'шсьий лггератур1 кшця XIX стол!ття май же не зустр!чаеться пнсьменника, якого о не полонив естетнчний Схщ. Мрпочи наблизити cbítobí скарб» до украГнсысого чнтача, П.Грабоссыснй (1864-1902), наприклад, переклада» не тшьки захщноевропейську,. а й схщну класику, зокрема в!рменську: Р. Патканяна ("Сльози Аракса"), П.Леренци ("Листан"), О. Гоаншсяна ("Наче сон, весна минеться"), О.Туманяна ("Кол1! б здужаз громом карп") та шшнх.

Псребуваючи на зяс.чапш. П.Грабовсышй контактував з мкцевим населениям, нивчаз ши згичаТ та народну творчнпъ. Сюжет одного з наролинх оповщань, запнеаннх постом, .иг в основу його оригшальноУ п>чемн "Тскшка" (надрукована п №14 "3opi" за 1892 р. через п'ять рок!в п;сля написания). Cniíi Tsip автор називае "правдивим оповщанням", поди якого пщбуваються в пустел!, над Касшем, де оддалп< зелен!е оазис Муллакарта, на якнй заз!хаготь пришельщ.

Воли íí стглоть »а перешкод! вшьного, заможного життя текшшв. У результат! хрнвавих розбоТв росшських колошзатотив гине трудовий иар'од, вироджугаться Гюго звпчаТ. Козак з Укра'ши Омелысо, б обра-ii якого втшено слшу вщдатсть Hapeai, захшдае чуж! штереса. Та варто ному стрггися з карими очима чартноУ tckíhkh, як у нього прокидасться лгодяшеть. Неадовз! й дшчина-мусульманка, долаючи религии» бар'ери, в!Дпоп1лпс юнаков! взаемшепо. Погоджуючись прийияти нал!ть христшпкьку nipy, TCKiiiKa благае коханого згбрэти íí з собою на Вкра'шу. Та иа перешкод! до здШснекня и ням!р1В стае мусульманський фанатизм: рщна сесхра вбивае и за зраду sipí, народним традиц1ям.

Поема Грабовського, як . вщомо, викликала серед галицькоУ громадськост1 схвальн! вщгуки, що зводилися до осуду будь-якого pefliriñuoro фанатизму, на зразок католицького, та М1Жнащонапьних

штриг, швдаторами яких були як польсью, так I росшсь великодержавш шсшшсти.

У часи, коли льв1вська перюдика ряскша схадними творак 1.Франка, А.Кримського, П.Грабозського, Б.Гршчешсо (1863-1910) п; лсевдошмом "Василь Чаиченко" у шостому номер1 "ЗорГ за 1892 р, друкуе свою оригшаяьну поему "Гатима".

Звернення письменника до турецько-украшських взаемин у цШ поег не було випадковим. За ними стояла правдива, хоч 1 трапчна, ¡стор] УкраХни, в якш належало роз!братися. Як 1 його попереднию Б.Гршченко зшмае шсею з чисто гаодських взаемин, пщкреслюючи них гуманну першооснову. Концепщ'я гумашзму ускладнюеться даному раз! жорстоюстю конкретних турецьких правител1в, а и рел!пйною чи нацюнальною вдаишйспо. Тут чтсо виявилас авторська позищя до теори аверроГзму, ставленкя'до якоТ у нього бул цшкОм позитивним. Ця проблема порушена автором 1 в тво{ "Зрадник", у подзаголовку до якого зазначено, що це "Легенда Далекого Сходу".

У чершпвський перюд життя, починшочи з 1894 року, Б.Гршченк працюе над кторичною драмою "Ясш зорГ з життя украшсыси: невшьшшв у потурченому Азовк В основу драми л1г сюжет поем! "Гал1ма".

Побачила св1т драма "Ясш зорР у льв1вському журнал! "Зоря" з! 1897 рж. Вщдаючи А.Кримському пальму першосгп як сходозиавцев! автор просить його висловити свою думку про тв!р. У лисп д< Б.Гршченка за 2 березня 1897 р. А.Кримський зауважуе, що в п'ес надзвичайно захоплюючий сюжет I гарна мова. "Але з ¡сторичноп погляду, -- продовжував вш, - вона мене не задовольняе, так само як 1: етнограф1чного".!

Розглянувши сходознавчу антологио украТнсько! л^тератури, авто| дШшов незаперечксго висновку, що умови нашого культурного звдгп кшця XIX- поч. XX ст. були повшспо сприятливими для засвоенш ор!ентальноХ естетькм не титьки у форм! переспЫв, нащональних адап' тацш та перекладш, а й високохудожшх оригшальних витвор1в, вз1р-цем яких е поема ¡.Франка "Мойсей", "Вавшонський полон" та "Адвокат Марпан" Лес? Украшки, "Пальмове гшля" А.Кримського та ¡н.

Твори щ рукнували усталсш стереотипи у стрийнятп схщно! естетики й рел1ги та ту вщчужешсть, за межами яко! плодшшся в!йни й шодиноненависнЕцтво. Завдяки творчим зуишлям письменникгв-штернацюнашспв, украшська литература потрапила у всесвтк естетичне ручище, де порщнилася як ¡зЗаходом, так 1 Сходом.

Письменницькш дшльносп АЛСримського (1871-1942), пройнятШ виразними схщними мотивами, передувала коттка праця автора над арабськими, перськими та турецькими арх»вами, де збер1галося оагато вщомостей про взаемини УкраХни з Ор1ентои, записш схщних казок, присшв'ш, позуА'в тощо. Частину цих запиа'в учений втшив у поетичнш зб!рц1 "Пальмове гшля", Бейрутських оповщаннях", трилот "Андрш Лаговський", а також у низщ наукових праць.

Вперше окремою книжкою поегична зб1рка А.Кримського вийшла у Львов1 в Украшсько-руськш видавничш спитщ 1901 року пщ назвою "Пальмове гшля; Екзотичш поези (1898-1901)", Друге п видання побачило сап1 у Звенигорода! з присвятою П.Житецькому.

1 Кримський А. Твори: У 5 т. - Т.5. -Кн.1-С.274 (наддш посилакня на це внюння

робИТИМСМО В ТСКСТ1), 16

Вщкриваеться перша частика книги циклом "В горах .Шванськкх", апочаткованим присвятою 1ванов! Франку - "Всяю naxoiiji там ,ишуть". Bipui, як вщомо, побачив св!т^у ювшейному зб!рнику "Прнвгг :-ру 1вану Франков! в 25-л!тнш ювотеи лгтературно! ного дшльност!" JibBÍB, 1898) з присвятою такого SMicry: "3 rol далеко! гарячо! Cipii, з •oí сторони високих, гордовитих пальм, широколи "тих банашч i фомагних мирт!в, лавшв та померанщв, нехай до Тебе шесеться i мШ •олос на Твое свято..."(Г. 1 .-С.604).

Другим цикл "Самотою на чужиш" опубликовано , Л1тературно-1ауковому в!снику" в одинадцятш книз1 за 1898 р. í при тчено Князев! Э.Гагаршу та його дружин!. Поези, хоч i пройь i тугого за эатыавщиною та близькими людьми, дихають на noBHi i ;>уди Сходом. У них - не тшькн екзотична лексика, назви kbítíb та дерет . Читаючн i'x, мнмокол! потрапляемо в чаршннй cbít cipincbicoí весни. де, незважаючи на "жар падючяй", буйно цв1туть банани, "шелестять виеою пальми, мирта, фш! i платани .

Але яною б розшшною не була чужина, вона зчвжди холодна. Щоправда, у листах до рщних та знайомих учений пише, що багатьма своши аспектами Лшзн нагадуе ному рщну Украшу. Однак, це були штучт пошуки аналоги!, нашть мгл; шгопм колоском, щ э зустрхвся на чужиш:

Гей, згмляче! • шгпчг колос, Похилтшись на стебло, -Ми чу-ла для цього раю, -Що ж сюда нас привело? (Т. 1.-C.3I). Цикл "Нечестиве кохання", що складаеться Í3 "Посвяти Вс. Ф.М!Ллеров!" та 27 поезШ; вперше побачив cbít у ЛНВ за 1900 р. у дванадцятш кшш з примтсою: Автобюграфгшого у цих siptrrax немае н!чог!с!нько. Тут виведено одного европенського opicnTanicra, з яким я товаришував у Cipi'íj а що в!н належав до типу декадентш, то й на мое писания naiiir деякии декадеитський колт" (T.I. - С.605). ■

Почуття л!ричного героя настшьки снльш, що важко збагнути Mipv Ьсныл глибини. Так може висловитись пльки трепетне серце: Посгатв, ж у кедра, 1з зал1за груди. Як погляне дЬчиноныса, Спатонькинг буде (TJ. ~ С.41). Чи не ця надихаюча строфа дала привщ львшському "Руслану" запщозрити в авторов! патолопчну жертву i надрукувати вбивчий пасквшь, а ¡.Франков!, який прочитав у виправдувальному встут зречення почуттш, вилитих у "Нечестивому коханш", сказати: "Сей цикл без сумшву, най!фащий, наибщьше заокруглений у цшм tomí, та разом Í3 тим змальована в ньому icTOpia наибшьше турбуе автора, i bíh попросту не bmíc дата cp6i з него ради"1

Справда, л!ричний герой не спроможний впоратись Í3 власким почуттям, i як виправдання 1м, А.Кримський пересп!вуе Bipui Гейне "Озшець", де змальовано закоханого невольника незвичайно'/ вроди, на як!и зупинила погляд цар!вна.

Дал! в зб^рд! йде цикл "Кохання по-людському" з роз'ясненням такого характеру: "Уривки з л!рично'| шюзн, !з життя недегенерат!в. Спостереження з Кавказу". Автор спод1ваеться шею доб!ркохэ зняти з себе звинувачення в некоральвосп. Але, як писав 1.Франко, все, що не

Франко 1.3)брання твор!в: У 50 т. - Т. 17. - Ь.298.

йде ввд дуии, то якраз 1 е неморальним. Бо цей цикл, що складастьс: перевалено з переств1в схщних поета, не мае Т1С1 вартосп, щ< попереднш.

У багатьох творах А.Кри'мського, зокрема таких, як "Тарасове свят< на чужиш", оповщаинях "Перш! дебюта одного радикала", "3 лпгоппс1 преславних д1яншв панюв Приставав", сильним е нац'ональни! струмшь. Але, розглядаючи його творч!сть в цшому, не важко вловит! роздвоешеть цих почутпв. Вш однаковою м1рою закоханий в арабов татар, грузишв, як ! укра'шщв. В одному з вфвйв цикл} "Мусульманський рай" читаемо:

Хот, коли я п'ю повгтря Пахучее весите, 1з грудей рвегься щирий голос: "Я ваш, о кусулшанп!" (Т.1. - С. 59).

Живучи в СМри, поет назавжди покохав ц природу, людей. У цикл "Передсмертш мелодн"", надрукованому в ЛНВ за 1901 рис (Т.4) натрапляемо на зливу любов1 до щеТ кра'ши:

Свята моя земле! МШ краю чар] в кий,

Ти - в'миий спогад мШ, в тоб1 ябувшасливпп... (ТА. - С.70).

Друга частина "Пальмового плля", написана протягоа, 1903-1908 рр., вщкриваеться циклом "М!ж детьми природи , що < своерщним пересшвом турецьких народних шеень, У вспушпй статл дс ще! доб1рки А.Кримськии зауважуе, що при переклад! йому вдалоо дотриматися вщповщного метру оригшалу, бо слова турецьк! набагатс керотш! од наших. Кр!м цього, на перекладача чатус й иаснажеш символами мова турецьких твор!в. Лкщо в украшськШ мов!, прим!ром любисток асоцпоеться з коханням, то в турецьк!« естетищ йом} в!дпов!дае звичайшешький часиик. Тому й украшсыаш переклад } А.Кримського озаглавлено "Любисток".

У в!рин "Сон ХрнстоЕого ворога" вчений закяикае до взаемно' поваги та релшйно! терпкмост!, оо "Той Бог едшшй, батько в!н на; нами; В!н хоче, щоб ус! оули братами" (Т.1. - С.115).

Цикл поез!й "В невол!" (Вар!ацн на сво! та чуяс! теми)" вперан опушиковаио в ЛНВ протягом 1904 р. \ е, на думку багатьо> дослщнигав, своерщним трактуванням Корана, який поет любив поважав, як [ Б!блно.

Як вщомо, вл!тку 1918 року Роайська Акаде.\пя наук вщрядшн А.Кримського до завойованого рос!янами Трапезунта для опис) пам яток старовини. Враження в!д перебування в тургцькому м!сп яким свого часу володши й украшськ! козаки, поет втшив у цикл! "Е Трапезунт!". Кр!м усього ипчого, патрштичш настро! вченогс посилились зв!сткою про те, що в результат! лютневоТ револгоца1917 р здобула незалежн!сть! Украша.

Наступи! цикли збфки "Пальмове плля" - це антолопя оркнтальни? псет1Б 1Х-ХУ ст. - з Рудак1, Дакш, Ав!ценни, Ф!рдоуа, Хаима, СенаШ Анвар!, Рум!, Гаф!за, Джам! та !нших, яы в украшському переклад А.Кримськии друкував у виданнях "Шлях", ЛНВ, "Жите ! слово" "Правда" тощо.

Лскраву ор!ентапьну стор!нку у творчост! А.Кримського становит! проза, зокрема "Бейрутськ! оповщання", навшш Сходом.

У творах цього циклу - "Растлеше ирав!в", "Соломониця, абс Соломон у епщнищ" головний акцент робиться на педагог!чни> методах езутв, що вели вщкриту в^йну з православ'ям, орган!зову:очи I

Cipii cBo'i показов! школи, куди приймали на навчання й д!тей православних та мусульман,

Письменннк описуе не тшыш екзотичн! картини природа, а й арабський побут, використовугочи при Цьому тубтьну лексику в

л1тсратур! не нова, якщо брати до уваги решнк латинською, росшською чи французького мовами, иаявш в багатьо? исьменшдав. Але то були переважно стШ;и словосполучення, ; 1еклад яких здШсшовазся у вигляда пщрядншап. А.Кримський эрушив що традищга, подаючи 1х безпосередньо в текстк Вз. цем такого новаторства й служать щ оповщання.

Як уже згадувалося, пщ час паукового вщрядження на Сход! вчений забрав кшыса тлсяч вз!рц1в народно! творчосп, що згодом використав у власшй лптературшй творчосп. Тшькп в одному опов1данш "Распише нраз1в" натрапляемо на деадцять той арабських присл> ч'я. Наприклад. коли араби кого лають, то зичать ному: "Бодай твоя ха.-а завалилася! А.Кримський у прнштц! до цього приоив'я говорить: "Хата в Ори будуютьсл не гнакше, як !з тесаного камшня; згор!ти вони не можуть^ а завалптися та зруйнузатнся можуть".

Яскрзвих контур!в набирають геро! оповщання "Соломокиця, або Соломой у спщницГ при змшому використанш фолыяорних засоб!в.

Бувдючшсть, пихаттсть Ляб1бе дотепио передана устами народу: "Ii ооличчл hs засшялося б naaiTb на тепленький сзкаш хл!бець . I якщо чнтач в!зьме до увагн, що в Cipii хл!б надто швидко висихае, то год! й придуматн чогось влучшшого для характеристика Ляб1бе.

Читаючи опозщання А.Кримського, вщчувасмо, що автор — не звнчайний подорожнШ, а фах!вець, вченин-ор!енташст, зназець культури мусульманского Сходу. Його щкавлять взасминн мш культурами — сидкою та европейською. Показугочи конфликт Mix езропейськими поглядами П бсйрутськими звичаями, традицШнмми поглядамк старого консерватора — шейха Шяммеяя, якому весь бейрутський побут здасться "розтлшняи ирав1в", — автор змальовус ту давшо М1шанину ршшх культурних BrwimiB — мусульмавських, езуХтських, грецысих i французькнх, якими пройняте життя apaöiB-християн. Власне лише теля* А. Кримського "та Лес! Украшки наша литература пщШшла до pcanisauii тих завдань^ як! накресшовало саме життя, наближагочи народи до едино! свптово! цившзаци. У !х творах cnocrepiraeMO намагання ув1брати й засвопти найрзномаштн'иш культур!» джерела, починаючи з лггератури €пшту, Китаю й 1нди,

Злачна увага в цьому роздш придошеться анализу роману А.Кримського "Андрш Лаговський", перша частина якого пооачила св1т у збгрш оповщань "Повестки та ескпи з украшського життя" (Коломия i Льв'т, 1895), а друга (разом з першою) — виншла у Львов! 1905 р. Bei чотири частили роману за життя А. Кримського не побачили св!ту з багагьох причин. Оджега з них була гостра критика твору в лисп ЛеЫ Украшки за 3 листопада 1905 р., адресованому автору .

Ор]'ентальн1 традицп, залочатковаш А.Кримським, зокрема у його поези та белетаистищ, пдно продовжували його насгупники — Г.Хотксвич, О.Маковей, М.Вороний, Олександр Олесь та письменникн noBiTHboro часу.

Роздал П Персо-таджицька словесность в кторико-штературиих та штературно-публйцистичних працях А.Кримського.

Приступаючи до зясування проблеми, зауважимо, що в перЬд д!яльност! А.Кримського термш "таджицька штература" не т1пьки був вщсутнШ у наущ через упереджене ставяення панслависта до народу-творця всесв1тньовщомих естетичних шедезр1в, а й не подавав нав1ть надн! на найвущалешшу перспективу свого функц1онування. СкрЬь йшлося лише про литературу перську, ¡рансысу, надбаяня мусульманских народов, митщв Середньо! Азп, але без ¡меш народу, який дав 1м свою дуалу. Вперше нв!в його до паукового об!гу талановитий л1тератор, политик I патрют тадашцьхого народу Сздрадщмг Ашп (1878-1954), який виборов право власносп на л1тературну спадщину класичного та шзшшого пертдав. Зародженвдм власне таджицько! лтратури в»'н уважав IX ст. нашо! ери, обгрунтувавши що думку у пращ "Зразки таджицько! Л1'тератури" (1925 р.), де блискучс з'ясовано взашозвчязки м!ж единими за своею мовою перськими та таджицькими шедеврами. Обгрунтувавши на приклад» творчост! Рудакг факт зародасешш класично! поези мовою фар« в Таджицысому релош, €.Айш, дов1в, що поетична спадщина IX-XV ст. <Ф1рдоус1, Хайям, Гаф1з, Джам!) с спшьним надбанням перов 1 тадаошв, ш'я якш - "персо-таджицька л1тература".

Аналопчно! думки дотримувався й А.Крнмськпй, не оперуючи, одиак, термшом на и означения. Вчений однозначно стверджував, що класична поез!я пертду 1Х-ХУ ст. вщ Рудаю й до Джам! написана ново!ранською мовою - фарс! саме тод1, як у результат! заснування Арабського Хал1фату перемогу здобув ¡слаы.

Найдавшшим надбанням персо-таджицько! сповесносп А.Кримсьхий вважае клинопод1бш написи царя Юра та священну книгу зороастршського перюду - "Авесту", В обох пам'ятках вш в «явив спшьну мову, категорично вщмовнвшись вщ прийюггого в €врош термину "зендська" на н означения, як 1 вщ термшу "древньо-бактршська", запропонованого ¡ранськими вчениыи.

Дослщник схильиий до вживания термшу "мова пехлевШська", яка функщонувала в 1раш за чаав правлшня О.Македонського. Адже пехлевШська л!тература, на думку А.Кримського, була своерадним продовженням зороастршського догматизму, репрезентуючи перед св5том свою кращу продукций - легенди про ¡ранських богатир'ш ("Книга владик"), романтичш сюжета ("Вамж та Азра"), д1рику, переклади з ¡ндшськоТ мови ("Калша 1 Д1мна", "Книга мудреця СщдапатГ, "Жита Будди").

ГПсля вторгаения араб!в та запровадження ¡сламу персо-таджицька сясзесгнсть надго швидко почала затухати в результат! асим1ляторсько! политики завойовнигав. Арабам, пише вчений, силою обставин удалося прищепит« певнШ частит населения Перси свою Bipy, а водночас i свою мову як офщШну. Здавалося, що якщо справи i на; tmi пщуть так, то краТна нсминучс араШзуеться. Та, на щастя, нацю. льш почуття уярмленого народу почали прокидатися, зокрема ри династн Аобасид1в (750 р.н.е.), внсунуто! на трои зусиллям самих >ciB.

Найщещишим периодом у персо-таджицькШ Л1те rypi X ст. А.КримськиЙ вважае правлшня династн Саманадв, к- m почалося могутие иац^оиальие вщродохення культури тубщьнот - населения, зокрема пехлезШсько! л!рично! поезн, яка своею формок нагадувала римован» рядки "Авеста".

Деспте стол!тта дало персам дзох славиих по en is - Рудаш й Дакта. Першого з них ваажахоть основоположником ych граномовних л1тервтур, "Адамом ггоел'в", "врашшнього зоркою поезн".

Дослдохуючи спадщнну А.Рудак1 (858-94!), А.КримськиЙ значку увагу придщяс "ситтепису поста, зважаючи, що пароднвсл шн саме тод!, як Бухара сшшилася в руках Самандаз (874 р.), а рщне його Micro знаходилось Miss Бухарою та Самаркандом. У поета був хист худо::яшка Ts музиканта, чнц i попсшосгься мияозвучшсть його в!рцив. Оскшькн Рудах! подокз зшьнодумш "карматськ!" погляди свого мецената Нефз II, то в яспттерашснШ його л!рнц1 спотер!ггемо повне исбажаиня тохуватася з- приписамн Кораау та обмеженнями npsBosipmix. "Bin писав:

А 77/, ипткарю, бачти Рудсгк,

Що ледвв хату першз...

Не бачпа та його, як вш плшався, .

Нэмпершии h гульте (T.I. - С. 140).

Рудак! залишио близько семисот тисяч рубаГ, бшышеть з яких загииула, зокрема блискучий сшчиий цикл "Калта i Д!мна", написаний постом блнзько 935 р. за дорученням Нефа II.

Таким чином, за чаив Нефа II персо-таджицька Л1тература переживала иебачений розквт Щоправда, покровителями noeriB цього часу були й представишси дииасти Фер!гуи!д!в.

Сучасииком Рудак!, творш'сть якого детально проанал!зував А.КримськиЙ, був талановитий поет Даюш, якнй перекладав в!ршами "Книгу uapiB" С'Шах-наме"), але не завершив через тралчиу смерть.

Епоха Самапдав, що вважалася "золотим bikom" персо-таджнцько! поезй, рспрезентована {менами й таких noeriB, як Зендж! Бухарський, Абутахф Хосреван!, Неббаз Hiuianypi, Салих Гератський, Юсайя Мервськнй. YxHiMH меценатами були представникн саманщсько! дииасти - Майсур I ¡бн-Нух та Нух II 1бн-Маисур. Щоправда, у политичному в!дношенн| Тх царювання було пер!одом ослабления саманщсько! дииасти. Культурному пщнесенню цього часу сприяли окрем1 ¡сторичгп твори, зокрема, "Icropw правител!в Хорасана" Селлям!, "1стор!я Бухари" Hepuiaxi, а також новоперський переклад сторовинноТ сасанщсько! "Книги владик", зд!йснений пщ кер!вництвом Абдерреззака.

Незважаючи на те, що персо-таджицька л!тература X столотя представлена переважно поез!ею, А.Кримський не оминае й нацюнальну прозу при Сасанщах. Започаткували Ti твори на ¡сторичну тему, де висв1тлюсться минул? Бухари й Хорасана, а також ешчшш тв«р "Одкровення Даниша".

За правлшня Нуха II у Byxapi було скомпоновано багатющу книгозб1рню з ycix галузей науки, а згодом - за правлшня Басха з'явилися енциклопеди - "Bipni друз»" та "Krao4i наук". Щоправда, обида! енциклопеди написан! арабською мовою, куда ввШшлн досягнення таких наук, як фшософк, лопка, медицина, математика, астрономгя, музика й xímís.

Добр! починання Нуха И стосуються й "Книги царш", що була шддаиа в5ршов!й обробц!. Цю иелегку роботу було доручеко зороастршському поетов! Дакш, талант якого найяскравшии, на думку А.Кримського, у штимшй nipnui.

Навчаючись у Лазаревському ш статут! сх5дних мов, АДСримсысий зайнявся перекладом поеми А.Ф1рдоус! (934-1020) "Шазмгамз" украшською мовою. Основою для^цього послужив перськкй текст, ввдаипй шмецьким ор1шташстом Й.Вуллерсом, & також тегеранськс видання, з яким bíh робив з!ставления. Щоб якнайкращв пергдати зм!ст твору, вчений чотиристонний розм!р матричного е!рша "Шах-наме" передае чотнристопиим тошчнкм розм!ром, прптамаишш украшським народним думам, що дозволило зберегти ешчний характер пошя. Але ¡.Франко, якнй В1тав появу поеми в журнал! "Жите i слово" (1895 р.), бук незадоволений тим, що при переклад« втрачено» була легк1сп# Bipma Oipfloyci. Вважаючи А.Кр*шського першопроходцеы у переклада украшською мовою поезн Гаф1за, Омара Хайяма, що гзсяуговзяоть на найширгше визнання, поддав гострШ "крцтпщ переклад Шах-на;:с", якнй не виправдовував тих давшх надШ, якГ покладав bíh на А.Кримського. Адже б jnicrri до нього за 29 листопада 1890 р. сказано, щс< в "поем! Ф1рдоус! велика сила такого чисто шодсысого елементу, котрий школн не ycTapie".

Намагаючись з'ясувати питанпя щодо згщ1кавяеияя ©¡рдоус! erapoipancbxaiM билиншш епосоы, AiCpmtcbxwl npunycuac, що пост не був" байдужий до ц!si проблем« щс 957 р., коли саманщськ! правптел! стгорияи kokícjio-. для переютаду давшх пер див, иапнсшшх пе&невШськок> мовою. В результат! тйзхе 25-р!чно; пращ Фшдоуй склав 60000 даов1рнив, за що й буи щиро прг^Шошпш Ахмедом."

Очевидно, що" фшолопчш пошукк мсшго, игшапшиз вшпоота щонайвздповщтший орнпнзлов! текст ьзллв гору над по&шшзмк м1ркуваннями. I саме переклад "Шах-шше" мав па уваз! М.Рудшщышй, коли говорив про цяшь засушсиого хл!ба в üoro перекладах 1.

Одыак, попри sei негативн и мездач! перекладу персько! спопеТ, siu щвнии для нас як з фшолопчного, так i з шоричзшго бону i заевздчуе наш! давш контакта з! Сходом.

У важкнх умовах правлшня тюркських династш (IX - XII ст.), цшт персо-таджицько! наци мав два шляхи. Перший - звернення за btíxoxo

1 Див.: Рудкицысий М. Вщ Мирного до Хвильвого. - JIíbíb, 1936. - С. 187. 22

о peniriï, другий » самозбереження. Тому щ часи вщзначагаться югутшм поднесениям релтйяих почутпв, з одного боку, та бажанням зятн з житгя все, що можна, - з другого. Саме останшм шляхом вшшов у персо-таджицьку л1тературу зщсмий математик i фшософ împ Xn&r.i (1043-2131), шшн став j збфним поетичним образом. Дрйочи мати сильного заступника вщ тиранш-празшчипв, народ ¡ерщхо приписував йону i його творам Ti якосп, яких насправд! не ¡уло. За цих умов поет вдаегься до проблем метаф1зики \ пише трактат, цо е сзоерщним спрощеним переказом фшософського зведення 1бн-I!i!t!!, У noesiï "Од гяурства до ¡слама" з яскраво вираженими 1втобюграф!чшши мотивами читаемо:

Од гяурства до iaram -Лиш хвллника, 1вщ сумтвт до Ырп -Лажштинка (T.I. • С.249). Поста могли на тдеггав! таких шрииз та складено! ним шструкцй з !.гстгф|зик!з звинуватата в "тепдешдЬх тшыси малоправог-фнпх, але й пслгпгано лгбезпечшга". Йочу ггожна було поставнти запитання: чому, рсздумугачи про принцип!? îcm3ûiisMy, 0|я нз спростуваэ ïx? Питания було G тии паче г.:аупльшг?д, оскшьхи cms в цгй час ¡з Cipiï доносгагася трнзс*.хш sBicnca про нашеста h Заходу хрестоносщв, що загрожували г.г/сульмансысш сзятииям. За сзщчеиням историка Кафт^я, якнй жив у XIII ст., niunnypui за таких обстав ни обрушнлисл на з:ру Хайяма, впяэпвшп його "петестлв„ Тому поет, зщволйшочи вщ себе шдозру, внршиго здшсиити паясшпщтао до Мекки. Але на переконааня А.Кримсысого, тяке ргшгшм Хайяма ni з лозшцЗ фшософ1в, ¡й з позяцШ ?^!CTn:cis.'cyô;ÏT23 не булэ- снпраэданпм. Палошгацтво до свято! Кгабн з ïï фетишем" поясаисться шшштсгом самогбереження. Повернувшись звёдти, поет з одному з niptaio найише:

■ церхзи, spssrif i чотлл, Я f&^rsi i imxpaô ' Ус? zcno oznsKa,

Що туглюдпнш - раб( T.l - С.246). Пряхозуючп csoî uzeipcl, пест иопаз систематично з'двщуватн -pœdnbd та rtomnsa з ме^яй, а у sipmas почаа висловшоватись ЬЗсрглпо тз дасзззгиа Qjsîû", доезщчене ско зум»с побачптн з них ;saîfo, спгнмоз'-лгз npo™rî мусуяъмапсъкс-го сзксну (шзр1ата).

Ашззугзчп ssstîcy "PygaP Оггзрз Хайяма, А.Крнмсышй

сгыйдбргдай з х.Фон-Хам?.:фсм, схйашгйсхвм» якнй впе^ше позиайомив €зрэпу з т:ср";ет:э кгрййссдж^кого яоета в I8S8 р.', назвавши Гюго "вйькодуицем та шкстЛтасм'' ncpOKis мусульмакськт peniru, а також "'Вольтером ягрсысс? псгзгГ,

I »сэ-гакн напрошуеться згшггг!шя: ж розуьнти творчгсть Хайяма • як гуаиод^-ящй схетящхш ча суф'йську шсшсу? Б "îcropiï мудрецш" К?.фт1я гкаходашо ащомост!, що ч&стииа суфа'в через сто poxie П1сля смертi Хайя?да призласшша його тгорч1стъ, трактуючи ïï з суф!йському дуа. Розшвксзуго'ш про магер1гщ!'Ш1чккй свгтогляд поета, АЛСримськш! виявлге у' його тгсраг. не тшьки ангимусульманське, а й антицарське спрямування. Пезио, вш повгихав peniriio cboïx предк1Е -

зороастршську, через що звертався до правител!в та духовенства "Муфтш! Я п ю кров винограду, а то - людську. Хто ж той п нас б'шы кровожерний?" I що в тому протиприроднього, запитуе досл!дник, кол Хайям радить жити так, як пщказуе нам саме наше ество?

У великого Гафаа (1300-1338) е noesia, де осгавано принад чудодШиого саду, плодами якого пригощас "Шч влади" йпьки того, хт спроможний виконати схщну обггнищо упродовзк сорока безсоннн ночей на свят!й ropi BaBaKixi. Злившись !з безсмертним образом Гаф!зг казкова Вавакш вперше постала перед зором А.Крлмського пщ ча и ого паукового вщрядження на Схщ.

Пройшовши своерщний таржат (посвячення), А.Кримський здобу право вшьно входити до чарганого "бахаристану" й вщгод! постШш частулав екзотичними плодами культурну громаду.

Але ще до цього, нав-аючись у Лазаревському iHcnnyri сх!дких мм Bin виношуе мрш написати ддя редагованого 1.Фракком "Народу дослщження про всесвггньовщомого ииразця, кевдовз! посилвг статги "Дещиця про Гаф!за" та три його п!сн! у власному переклад] Запропонований переклад Bipmia 1,Франко надрухсував згодом ; щрнлт "Жите i слово" (1895. - №1), але без вегупно! exarri, яка зара" збер1'гаеться у В!дд1ш рукотгав Гнстнтуту лггератури im. Т.Шезченк1 HAH Укра'ши (Ф.З. - № 612). "Вщчуваючи вагу п!сень Гаф1за, • йдетьса у д5й стагп, - я пильно правдою над ix перекладом на нашу мову i мак певшеть, що наш мнелячий загал прийме ix прихшхьно. Тода в ебширш! передмов! я постараюся.вияснити иггоричне значения ГафЬа, шшошт гадки про його, торшутиса питания про суфш i взагшй улггшип читання читачев1-неспещ1!л1сту".

Слщ зазначити, що досяг uiei мети перекладач не одразу. Щнцевом] результатов! передували статп в низщ ввдань - "Энциклопедического словаре" Брокгауза $ Сфрона, брата Гранат, Новому Енцйкло педичному словнику, передньому слов! до зб!рки переклад!в Ф.Корип "Персидские лирики X - XV вв." (М., 1916), захубленШ монограф! "Гафиз и его газели" (М., 1918), тритомшй пращ "История Персии и es литературы" тощо.

Грунтовно виевгаивши життевий шлях i творчу манеру поста \ монографп "Гаф!з та його nicHi (бл. 1300-1389) в його р!днШ Перси Х1\ ст. та ноз!й €вропГ CK., 1924), А.Кримський визначив основн! мотивг газельноГ л1рики Гаф!за. Це - краса та кохання, вино, кв!ти, весняш природа. Нерадко зусгцйчаються в нього й inuri мотиви, зокрша, прс людську пдшеть, ефемерн!сть життя та щастя, про лицсм!рствс священик!в, поверхове розумшня в!рухочими Корана. Поет, пщдакт осуду братовбивство, зауважуе, що yci люди, хоч 6и й й»рувалн не по-однаковому, можуть i поаинн! бути братами, незалежно од того, чи дс мечет! ходить вони на молитву, чи до гебрськоТ божниц!, чи до церкви чи до синагоги".

У 1918 р. ученъ А.Крнмського М.Перс1ц у друкарн1 О.Гатцук£ видав трохи незвичну книгу свого вчителя "Песни Гафиза", першЕ половина яко'1 написана росГською мовою, а друга • украшською ('3 Гаф1зових nicenb"), яку з невеличкою передмовою А.Кримський включив до поетично» збфки "Пальмове гщля" (К., 1922). В1чнс

стуальна поез!я Гаф«за в невдалих перекладах "шквалом" промчала щ Свропою, ледь зросивши и родюч» простори. Найбьчьш живучою, щак, вона виявилася па благодатному украшському гру(т завдяки >етичному та лнитастичному хисту А.Кримського ¡, без сумшву, глодищ нашо! мови, що спшзвучна з мелодикою фара.

Знайомлячи украшських читач1в з творч^стю персо-таджицьких гасшст через галицьку перюдику ("Народ", "Правда", "Зоря", {звшок"), А.Кримський друкував там 1 пауков! стагп про кращих з ос, ¡сторичш розвщки фшософського 1 рели-Шного характерш. обуваючи цши1 фактичш вщомосгп безпосередньо з оркнтальних :ршоджерел, вш не сшшив пускати Тх у науковий 061г. Якось шадково виязпвши у рукописному вщдии Лазаревського шституту Здваи" А<Джаяп, вш всецшо захопився його життеписом та зстачною творч1стго автора. Дослщжуточн спадщину Джам!, .Кримський иездовз1 оприлюдиив у 20-у том1 "Энциклопедического юваря" Брокгауза! €фрона перш! достов!рш вщомосгп про нього.

Не заперечуючи глпбсжо релтшюго характеру творчост! Джам!, .Кримський нагадуе чптачам, що великий перс прагнув надати свош гетичщщ творам й шший, сокровеннии зм1ст.

Хорасанець за сзоТм походженням, А. Джам! (1414-1492) майже все се житга пров!в у Гератт, яким володпш тимуриди (Шахрух, Абу-ащ, Хусейн Байкара). У перюд царювання цих трьох тимурид^в ! :шуло в Герат! жнття знаменитого поста. За Шахруха, пише вчений, н вир!с! змулапв. Абу -Сащ ! Хусейн Байкара знали поета особисто ! [рияли йому в його пнсьменницькШ дальность

Навчання у Самаркавдському медресе зблизило Джам! з 1Йкращи?.!П иауковимн та поетичними силами тих чаав, якч побачили особ! початавця "спадая врашшньоТ зор!" ! готов! були прийняти )го у свШ гурт. Та поета тягло до рщного Герата, де пщ опекою ятого иахшбащийця та в результат» опрацювання суф!йських твор!в :! проходить дервшшський тар!кат, тобто пс! стадн суфшського )свяченщ!.

Згодом, лк писав його близький товарищ Ал!шер НавоТ, юходжеиня таршата досить сильно вплинуло на поетнчну 5Йстерн1сть Д:хам1. Папка прихилынсть до Творця знаходила втшення н1же у ВС1Х його творах. Невдов:» Джам! став шейхом суфШства, тобто ¡ставником для ¡ншнх у тарйсат!. Однак, п!дкресшое А.Кримський, фШський аскетизм не вбив у Д>хам! людину, що виявлялось у його >тепния" жартах та кепкуванию над собою". М!стичн! Б1рип Джам! шисав, вважае А.Кримсьхий, переважно пщ час проходження ржата, а що стосуеться романтичного епосу, який ув!йшов до ^едмерищ" ("Хафт авраиг"), то це - плщ тзшших час!в.

Над тзорч!стк> Джам! А.Кримський працював тривалий час. Але сля поверкення з паукового вщрядження з! Сходу, його переклади ають досконал!шими.

Очевидно, властива Джам1 складн!сть була -лею перешкодою, через у сво! переклади украшською мовою А.Кримський тривалий час не 1важувався зщдати на суд громадськост!. Тшькн у 1906 р. у журнал!

"Нова громада" (№9) у доб1рщ десяти uipuiiB знаходимо единий ¡з Джам! - "Глянула ти..." 3 часом у зб1рщ орипнальних та перекладнm поезШ "Пальмового гшля", ввдашй у 1922 р., Джам1 займас значке бшьше М1сця вже як виразно персо-таджицький поет. Цю реал in перекладам даоструе В1ршем "Периста газель":

Уж не прийти ль к тебе с приветом, Сказать: "Томлюсь! Узнай об этом!" Но ста чувства такова, Что пошлы будут все слова. Чискласти "Книгу про кохант", Щоб там списать свогстражданж? ОШДовша буде книга та, НЬхцша книга живота"! ( Т.1.-С. 323).

Тут же А.Кримський пояснюе читачев), що "nepicra газель" - це sipi двома-трьома мовами. Я, зауважуе вчений, арабськ! строфи оригшал перекладаю мовою росШською, а персы« — украшською. Тода noeai виходить i в переклада такою самою перастою, як i в оригшаш.

Перебуваючи в Mockbï, у 1913 р. А.Кримськяй иалиса монограф^чне дослщження про ДжзмЬ Чорновий та машннописни BapiaHTu nid npaui знаходяться зараз в • 1нституп рукопису ЦН ¡м. В.Вернадського HAH УкраЬш. Ведана вона досервантом у ДушонС у 1989 року до ювшею поегга (575 -р1ччя). Праця задумана як один роздшв фундаментального дослщженнй про класшав персо-таджнцыо иггератури. - • :

На жаль, через умови, спркчинеш 1мпер5ал5стичнмо вшно» А.Кримський не зушв довести пращо до завышений. I лише у 1936 i повертаючись до свого задуму, bïh у текст машинописного sapian" вносить OKpeMi правки, зокрема ß ii, що стосуютьсг найсучасшш оркнтально! трансхрипцн.

Монография А.Кримського мае три роздали. Перший, « складаеться з семи параграфов, стосуеться внключно хситтспису поет другий - "Огляд творив Джакп"; третий - "Джерела та поабиики д вивчення бюграфй та творчош Джаш".

Вважаючи якоюсь Miposo великого Джам1 еклектиком у стшн йо попередшшв, А.Кримський, однак, наголошуе, що пересшвувак окремих сюжет1в у персо-таджицькШ ßirepaTypi було циш законом!рним явищем, у npoueci якого удоскокалювалися худой прийоми i засоби. Безперечно, продовжус вчений, що при св( схильносп послуговуватися готовим матер»алом, Джам1, однак, пост перед нами поэтичною натурою велико! художньо! снли та могутньс почуття, якому належить почесне Micqe у рщшй лггератур!.

В icTopiï cbîtoboî естетично! думки А.Кримський вщомий театр альшш критик та дослщних й теоретик сценичного мистетцт зокрема персо-таджицького, принципи якого викладеш у синтетично дослщженш "Перський театр, звщкн в1н узявсь i лк розвивав (Км 1925), що с настшьною книгою театральних заклад1в Таджикист! й Перси.

Ми мало знаемо схщш хптератури, наголошуе в рецензп на цю khi О.Бшецький, i не бшьше уявлення маемо про театри Близькогс

,алекого Сходу. Звнчайш курен з кторп театру, читан» при наших ■узично-драматичних шетитутах за традицШним шаблоном, очинають цю ¡сторпо з грецького театру Дюшса, з драматург!'! Есхша, .'офокла й Евртща. А тим часом пошуки ношших режнеерш 1 в нас, 1 а Заход! весь час то св!домо, то неевщомо звертаються до ииишв, кими йшли театр;! Сходу 1.

Видовиша, як! прнпадають на перли десять дшв посту мохаррема, !агадують у мусульман,. як зауважуе А.Кримський, християиську :трасну седмищо! присвячеш оплакуваншо с!м У хал!фа Ал!, що зазнала сривд в!д хал!ф1в Абу-Бакра та Омара. У щ дш шиУтн оплакують смер-п ям'Т Хусейна, сина Аш, що загинула шд ворожого меча бшя лесопотамськоУ Кербели. "Окр!м плачу-голосшня, - зауважуе \.Кримськнй, - окр!м тужливих процес!и, шби з "плащаницею", у пи'тв (у Персш, в 1ндн) пщ час страсного мохарремеького 5есятиднев'я з десятим днем "ашура" одграваються драматачт виста-вн, що вщом! у европенщв пщ !м'ям " т е " з 1 е" (траур) (Т.1У. - С.231).

Доречно зазначити, що дета вчен! (С.Бертельс) допускають, шби коршня перського театру бере початок в скоморошш грьганцях, якч виконуються мандр!вшши жартунами Г баз!гярами") та в релп:;Гшому культь пов'язаному з оплакупанням Хусейна. Удосконплюючись та розвиваючнсь, цей культ покликав до життя (иаприкигш XVII -- початку XIX ст.), як вважае А.Кримський, рел1гшну драму "те"зк" ("траур"), яка функцшнуе й ниш. Звичайно, у XIX ст. Перйя'була зна-йома I з европейською драмою, зокрама п'есамн Мольера. Однак, трагедия епропейського типу там не прнщепилася, I "те"т>е" дос! зали-шаються единим видом трагедГУ, дуже популяриим серед простолюду.

У робот! А.Крпмського знаходимо й докладш вщомоет! про р!зи! типи схщного театру, зокрема лялькового (Кечель-Пеглнван), запезеного у досить дави! часи з Китаю.

Ведучи моиу про походження лялькового театру, вчений наголошуе, що сво1м коршиям сягае вш арабського св!ту \ вщомнй також у туркш пщ назвога "Карагьоз" ("Чорноокий").

3 европейським театром, зокрема комедкю, Перс!я познайомилася лише в XIX ст., ! посередницьку роль вуцграла тут азербайджанська культура, що разнизалась у межах РосшськоУ ¡ипери. Домшуюча роль належить тут азсрбайджанському драматургов!, полковнику "роошськоУ армн Фатал! Ахундову.

Добру справу у пропаганд! захщноевропейськоУ драматурги серед персько» глодносп робила н преса, зокрема газета Тесчмрм ефкяр", переробнвши, зокрема, Мольерового "Мпантропа" на перський манер, де внкористано м!сцев! звичаУ та побут.

Перська ревошоци 1908 р., нагадуе читачам А.Кримський, покликала до життя й низку перських комедий сатиричного плану, що друкузалнея переважпо в сатирнчнш газел "Т!ятр", наприклад, комедая Хасаиа Мокеддема "Джафар-хан, що пршхав з кра'пш ференпв (европн)". Дослцркения А.Кримського переконливо доводить, що Л1те-ратура персо-тадасицького вщродження с, по сут!, частиною св!тозого естетичного процесу, який досяг вершин у захщноевропейському Ренесанс! XVII ст. Заадячуючи А.Кримському, персо-таджицька поез!я заговорила не тшьки укра"шськон> мовою, а и рос!йського, збагативши як схщно-слов'янську, так! сватову ор!снтал!стику.

! Див.: Бшсцьхий О. Рсцсдаш на "Перський театр" АКримсысого // Червоний шлях. -1926.-Ml.-C.27.

Роздш Ш

Тюркська лггературча та перюдична пргса в наукових штерееах А. Кримського

Присватавши значну частину свого життя дослщженню icTopiï, мови та лператури тюркських народов, А.Крикський переконливо дов1в, ¡до культура тюрк!в мае досить древне походження. К витоки вш оьгрунтував у рукописной npaui "Хозари"1 , де однозначно стверджуе, що тюрки здавна були культурким та мирним народом, який розиадався на дв1 гшки: схщну, розташовану в басейш pp. Орхона та Cm сею. та захщну, переважно в кашгарському Туркестан!. Батата культурна ¡стор'.я схщно! групи щедро представлена орхонськими написами, яю належать до VI ст. н.е.

Як тдкресдюе А.Кримський, уже в VI ст. н.е. сформувалася могутш тюркська держава, що провадила жваву торговлю 3i cboïmh сусщами. Ц< була Хозарщ:ша. Саме тод! ця держава (близько 578 р.) потрапила пц; владу заЕойовник1в, яю заснували неозорий каганат з яскравс вираженнми культурними та торгово-економ!чними интересами.

1скувала ще одна, по-своему казкова прикмета у тюргав хозарськогс каганату: у них не було релтйного антагошзму. Язичницька хрисшянс:>ка, ¿удейська, мусульманська в1ри в щй держав! 6yw ртнопраЕвимн. 3 часом пашвним на великих просторах каганату стад ¡слам. На думку А.Кримського, ¡слам, як i всяка шша рел!пя, може буп прнлаштований до будь-якого св¡¡тогладу, незважаючи на те, що багатс хго взажае його релшею, яка не терпить поруч з собою inuioï. А, ми шшим, араби, визиаючи ¿слам винятковою penirieio, вважають. ссб< братами арабов-християн.

Дослщжуючи icTopiio й культуру хозар, А.Кримський 3aerepirae вц ототожнешш ïx з половцами, як!, насузаючись на Украшу, нищили bci на своему шляху. Адже саме такоо помилки допустився О.Пушкш ; "fficni про ввдого Олега". Тюрки-хозара не були "неразумными", я! вважае поет, а висококультурним i мирним народом, що o6epira торговий шлях вод Волги до Прибалтики та мав найдосконашшол орхоно-ешсейський алфав1т, яким послуговувались навгть наш пращури. 3-пом1ж культурних пам'яток того часу А.Кримський видшя до мост-рой ну поему "Кутатгу бил1к" ("Блаженне знания") та "Дива! лугат ат-лорк" ("Словник поркських Д1алекп'в") Махмуда Кашгар (1074 р.). Саме на тдстав! аналозу багатого словникового матер!ал Kamrapi вчений д!йшов висновку, що вже тод! icnyeano не менщ чотирьох древньо-тторкських билинних циюнв, не рахуючи др!бни: сюжетних жанров - присл!в'\'в та загадок2.

Цшав: свщчення про давньо-огузького народного ствця Корхут знайшов учений в арабських осториюв - Умадедд'ша (XII ст.) та 1бн

1 Кримський А. Хозари // Вкник АкадемЦ Наук Украони. - 1993. • №№ M -С.48-54; С.56-65. -Публ1кац1Я М. Веркальц»

2 Див.: МаповС. Памятники древнетюркской лисьменоега.-М. -Л., 195К 28 •

icipa ( XII ст.). Адже популяршсть цього натвлегендарнсго сшвця зред тюргав насттьки велика, що його могила ("Коркут-ата"), про яку гадуе й Т.Шезченко, була до недавнього часу культоыш Mien ем.

Важливе Micue у спадщиш А.Кримського займае рукописна праца Тюрксыа л ¡тер ату pi i" (Ф • I. 25341), в яюй проаналЬовано напавший естетичш шедеври колись единого народу. Як i в ripaui Тюркська мова", вчений зупиняеться на архоно-ешсенсъкпх напнсах, id, OKpÍM лшггастично! вартосп, мають значний ¡сторнчннй i .¡тературний штерес.

3-пом1ж TBopiB дсмонгольського перюду А.Крнмськнй пидшие цкаву зб1рку релпгшних, популярних i сьогодш серед тюркш, BÍptuÍB "xíkmstíb") Ахмеда Йесгзк

Осмаип, вважае А.Кримський, разом з турками й азербайджанцами, : нащадкамл древшх огуз!в, а тому витоки íxHboí мовн íí лпсратурн :ягають me Орхонських пам'яток.

Одиак, загальноглрийнято вважати, що поштопхом до поетичпсм гворчосп в сельд>:су:;ськш держав! була перська лфпка. А;т.же у Konií, гтольному rpn,ai сельджукш. жив у XII ст. великий перський поет Хжслаледдш Pyiwi (1207-1273 pp.), який писав деяк! nne;ii шшть [урецькою молото, некажучи вже про його сина - шейха Су/пана Велсда [1226—1312 pp.), що вважаеться слравжшм турсцьким »н.ьмештком зереважно за турецьк! руба'{ у "Реббаб-наме" ("Kami зурни").

Серед поет1в-турк1в, як1 творили в дус1 суфшських щей Рум! та його :ина Веледа, слад иазватн л!рика Юнуса Емре та автора культурно-цидактичноТ "Гар1б-наме" ("Книги чужииця").

Як вщомо, у 1402 р. на Малу Азто напав Тимур. Саме з цих nip починаеться л1точислення справжньоУ турецькоТ л^тератури, поа'язане передуым з ¡менами Ходж! Насредщна, автора енциклопедпчнсп' поемп Тскандер-наме" ("Олександр1я") Ахмеда ГермЬшського, а також чудового Л1рнка Hccímí.

Шсля захоплення Мохамедом II Завойовником Царгорода 1453 р., що став османською столицею, лггературне жиггя. кснцштрусться ззикточно у ньому. Ця под1я зб1гаеться з розкв1том середньоазшсько! (джагатанськоУ) лггератури, для яко! благодатним джерелом, як i для турецькоТ, була перська Л1тература.

У цей часдосить помтшй вплив на турецьку литературу мав Алипер НавоТ, слщи якого вщчутш й на творчосп самого султана та двох його сишв - Баязща II Святого i Джема, а також внука - Сел1ма I Грозного.

Период правлшня згаданнх султашв вважаеться розквпом кдаснчно! османсько! л!тератури. А головною опорою цього розкшту е, на думку А.Кримського, творчюгь Хамд1 Челеб!, Ахмеда-пани, Нед-жат^ Mixpi Хатун, Mecixi, Ф1зул1, Джафара Челеб), Реваш, Лям1 Бруського та in.

Розгладаючи турецький лаературний процес, А.Кримський вважае вершиною його розкв1ту другу половину XVI ст., що хронолопчио зб1гасться з европейським Вщродженням, але внутршшього зв'язку з ним не мае.

Сходознавча д!яльшсть А.Кримського - яскрава сторшка i в ¡сторй азербайджансько! литератур». Азербайджанському чнтачев1 в ¡до mí екрем! дослщження нашого земляка, зокрема "Низами и его

современники", "Шекн" та низка ¡нших. Водночас бтышсть пращ вченого про icTopiio й культуру Азербайджану й дос1 знаходиться ] apxiaax, зокрема "ЦПрван", "I crop ¡я Азербайджану", "Азербанджанськ; лп'ерагура'', численш есши про творчють Hi3aMi та пого сучасшпав.

Вагоме мшце серед рукописних дослщжень А.Кримського посща праия "(Тгоркська) народна словесшсть" (Ф.1. -№25341), де проаиа .'пзовано наг.давшш! пам'ятки спшьнотюркського пертду, подан д^злектолопчну карту азербайджанских roBopiu, розглянуто ¡сторич! iiicni, що ¡менуються перським термином "дастани" i внконуютьс сшвцями-ашнками.

Найвагомшнш внеском . А.Крнмського до азсрбайджансысс Л1терат>'ри вважаеться синтетична, насинена багатим фактични: материалом клпга '.'Низами и его современники" (Баку, 1980), що сяга глибинних иласпв культурно! . спадщини арабського, персс таджицького та шших народ1в.

Цш npaui А.Кримського передувало досдщження про Hi3aMi в сер "Труды Лазаревского института восточных языков" (1907), ; неординарт науков! висновки прошостровано його ж перекладами "П'ятерпш" та "Семи красунь" Hi3aMi1 .

У npaui А.Кримського "Азербайджанська литератур, нагслошусться, • що своТм коршням вона TicHO псрегшггастьск османською, але становить собою' окрему гшку, Вз!рець тако] сплетшня вчеиий вбачас в творчосп поета-панте1ста HeciMi, який свое мовою нагадус як османського, так i азербаджанського поета.

Вершиною культурного роззитку Азербайджану А.Кримськ> вважас час, коли в Перси запанувала азербайджанська династ Сефсвид)в, з середовища яко! походить шах 1сма!л, що пщписував ев ijipisji лсевдошмом "Хатан'У вщцаючи, однак, заслужену ша нашональному поетов! Oi3yni, творцев1 прекрасно! посми "Лайла Меджнун", сюжет яко! послужив композиторов! У.Гадоюбекову д створення нацюнально! опери.

Дослщжуючи азербайджанську л1тературу hobIthix час А.Кримський звертае увагу на поепв naHaxi, Вщад!, Вакиф! та Дж Мадатова, на творах яких вдчутшш i роайський вплив.

•Яскравим представником щ'е! плеядй е, на думку А.Кримського; К.Закф, який, наслщуючи 1.Крнлова, смшиво викривав сощал! пороки азербайджанского суспшьства. •

Спедиф1чн! умови життя в межах росшсько! i'.inepii, де пору1, негативными проявами пробивалися до жиггя волелюбш аде!, охопши драматурпю, репрезентовану ¡менем полковника росШсько! армй Mi] Фатал! Ахундова, "мусульманского Мольера', який започатку! нацюнальний театр драмою "Хадаи Кара" (1873).

Одне з провщних Micu.b в азербайджанськШ лггератур1 нале;;с! представньков! критичного реашзму Наджаф-бек Beaipy, Bic драматичних TBopiB якого спрямоване насамперед проти поро тогочасного суспшьства. Називаючи його "мусульмансы-Островським", А.Кримський там самим вказуе на генетичний звчя

1 Див.: Серикова Л. Малые формы лирики Алишера Навои. - Ташкент: ФАН, 193].

30 ' .'.'•-,

г'ес драматурга з росШсысого класикою. Окр!М того, дослщкик (упинясться й «а журнашстсыай дь-шьност! Be-jipa. зокрема шспшною'ш його участь у газеп "Екш-джГ'О'Орач"),

Серед друкованих opraniß Азербайджану шсляреволгощниих подш ¡905 р. помггною популяршстто коритувався сатиричнпй журнал 'Моалла Насредцш", сторшки якого рясниоть блнскучим тумором Заб!ра Тапрова, чис посмертне 31брання TBopis шд жартавливою шзвою "Гоп-гоп-наме" й доЫ залишзеться "улюбяеним чтивом пербайджанцш".

Серед т:сьмеш«псш-просвтпгел1'в кшця XIX - поч, XX ст. !\.Кримський згадус й Султана-Меджща Гашева, що bhbib нащональну эелетристнку з глухого кута, змалювавши в ромаш "Листи Шейдабека" эбраз роешсько! штея!гентки Софи Михашнвни. До аналопчннх проблем вдавався згодом i Н.Нар!маиов, (187S - 1925) який у noBicTi 'Богадур i Соня" вщтворпв образ закохппого студента-мусульманина у гирменську жшку.

Утворення АзербаГщжансько!' республки з офвдйним застосуванням нацюнально1 мови, графину якоГ розробляв i А.Крпмський, вщкрило для культур» велик»! перспектнпн. Знаменнпм у цьому план! був вихщ у евгг пазчалыю! лггературк. класнчноТ спадщшш ФЬут, Нутк! (¡925 р.), гратомного пидпння "Матср!ал1вз icropii азербайджансько! лпературн" (1925-1926 рр.) тощо.

Внесок А.Крнмського з, культуру азербайджанского народу - не зипадков!сть. 1Де - продовжения традиций, започаткованнх ще в мннулому стодггг! М.Гулаком, О.Навроцьким , O.BarpicM та in., i е выявлениям наше! псспПноГ уваги до культури братнього народу та його героТчно! icropii.

Значениям тюрксысоУ мопноУ групи, до яксг иалежить i казахська :.zc::n, А.Крнмсьгаш зайнявся ще в шкшьш роки. В 1нституп рукопису ЦКБ !м В.Вернадсьхого HAH УкраУнн серед числешшх матер!ал1в псадастило в1днайти пращо "Литература Tiopsis Казахстану". Ti тюрки, идетьел s iiiü, якнх рошни називають киргизами чи кнргиз-кайсакамн, такс? пазпп до себе не застоссвують.'Зони шенують себе "казахами" i лише зр!Дкг. в д'/ci •оссШсьхо! термшологн, - "киргиз-казахами" (AI. -."} 25524).

' Намбагатшим надбаниям казах!з, т думку зченого, е усна народна тесу!!сть, гохремз »стсричш nicat та пришв'я. Наявш у казахов i багатоялзпоп« "обрядов * nioii, адо, як i э ¡вдшщв та ipaimis, мають поакштке зпстесузапия.

Псопагшгднстакн цгзсдяс! мудреет! були i е у казах1в професшш сгавцз, skI к» "пльк?5 cCeplrsiow шея» сиво! давншги, а й oaMi складають It. Високэ сц!шш А.;<?:шсьггай зшшешяу ромаяпршу поему "Kvsy-Кьорпсч" ("IXcsn-I-Cophcu! i Базн-Сулу" - М.В.), эдо збере гла й" на сьогодш cscl достоинства, завд.'иугсчи т1вцям-!мпровтторам -"Урукбйезу, Еоурузбгсзу та in.»

Зкаменксгэ ikojo з 'isrropis казахського народу було прнеднання до Роен. У «их ушзах почзла ?ародасузатися иацктальна штсл!генщя, яка

! Дю.. Аухз М, Абзажулзз Т. Но:-жч кв&хсхот трш Я Лягслогия казахоюй поэзии. -М, 19S8.

здобувала знания переважно в росшських навчальних закладах. Ь представники були не тшьки трансформаторами росшсько! та европспсько! культури, але й активними стимуляторами власно!, казахсько!. Ад>.сс бшышсть з них вела просв!тницьку роботу серед простолюду, спрямовуючи одночасно сво1 зусилля на заиисуваннк етнографнших та шсенно-фольклорних матер!ашв. Серед перших у доопдженш А.Кримського згадуеться нащадок Чшпз-Хана — ¡сторик 1 етнограф Чокан Вашханов. Знаходнмо в пращ А.Кримського садомостг 1 про д1ялы'Лсть фольклориста А.Днваева, вщомого я;: автора "Этнографических материалов из Сыр-Дарьинской области", впданих 1893 р. у Ташкент!. Ця нраця була прихнльно зустршуга орк.гг-'яыюю критикою, зокрема рецензию В.Бартольда, вмГщеною у петербурзьких "Запусках Восточного отдела" (1893-Т.9). Прихнльно зустр!в А.Кримський I записи п!сень, здШсненнх А.Диваевим, та "Материалы к истории киргиз-казахского народа" археолога М.Тинншпасва, яками, до речи щкавилися й В.Раддов, В.Мелюранський, Г.Потанш та ш, Заслуговують уваги, на думку вченого, 1 сатиричш твори МЛбмачнкова, спрямоваш протй денацюнал1заци тубшьногс населения.

Прихильне ставлення виявив А.Кримський 1 до творчосп кочовогс мулл л М^фтахутдша (Ак Мулла), автора так званих "мерсШе", особлнвс популярных у 90-х рр. мннулого стоиття.

брппналып спостереження робить А.Кримський у уукопио дослщжуючн громадсько-дггературну да'яльшеть Абаа Купаибаев: (1845 - 1904) основоположника ново! казахсько! лггературн, яки! наблизив до рщного народу краш! зразки росшсько! лирики, зокрсм< "Свгамя Онепна" О.Пушкша.

Як зауважуе А.Кримський, политика царського самодеркавства 1 наш оналышх окрзшах ко:>1бшувалася в залежносп в!д розумжш державно! моей. Якщо на Украш, де рос!йська мова бшьш-мени доступна, р!дна мова переслщувалася ! зоборонялася, то сере: тюркських народов з метою сприйняття урядових циркуляр:вихи перюдично! преси мовою тубшьного населения заохочувався наприклад, додатох казахською мовою до "Акмолинских областны: ведомостей". Але саме завдяки цьому зростала иацюнальиа саиемост; передово! казахсько! штели-енцн . А революшйш под!! 1905 р. <:•:?<.: посередннцтзо таких часопиш, як "Казах" (Оренбург), "Айкал (Тро'щьк), "Казахстан" (Уральськ) малн в!дяуння I в казахсьхпх степах.

На цей час припадае д!яльн!сть казахсысого пулпцчег; А.Букейханова, що лено сп!впрацював з пол!тичними заеданиями, т; поета М.Дулатова, творч!сть якого пройнята закшиами д< сп!вв!тчизник!в здобувати не тгпьки нащональну осв¡ту, а : свропейську. Втшення просв!тннцьких щей спостерогаемо у таки поетичних зб!рках М.Дулатова, як "Ойак, казах!" ("Прокинься, к;лах!"] "Азамат"("Юнак"), у роман! "Бахисти Джамал" ("Нещасна Джамап").

Видатним представнихом просв!тительських традицШ у казахськ! лтратуро А.Кримський вважае А.Байтурсунова, який переклав рщно! мовою майже вс! байки 1.Крилова.

Якщо врахувати, що журнал "Вестник воспитания" у 1906 р. прогнозував суцшьну осв1чешсть у Середшй Азн лише через 4600 роюв, го сьогодшшш результат!! пращ казахських гшсьменпш-лв та [нтел!генцп е справдг фантастичними. Подолавши всшяш иерешкоди вкоиом1чного та поличного плашв, тяжкг наслщки геноциду, казахсысин народ став одним з високо цившзованих.

Кайдавнишш надбанням узбсцького народу шсля архоно-ешсснських пам'яток, за впзначенням А.Кримського, е джагатайська гитература. що розвивалася у двох напрямах: релитиному та св1тському (сшчпа, ¡сторпчна та етична поез1я). Бшьшнггь цих творив вщчутно позпачена в планом персо-таджицько! культури. Водночас джагатайсьм ¡сторнчш твори типу "М1радж-наме", "Тезкере I Ев л ¡я", "Бахтияр-наме", "Бабур-иаме"1 вщзначаються повиою незалежшстю вщ перських та ¡рпнсысих сюжетта, як 1 знаменита поема "Шейбашана" принца Мохаммсда Сал1ха, де змальовано середньоаз^атського завойовника кшця XV - поч. XVI ст. Шейиаш-хана.

За А.Кримським, стартовнм в ¡сторй узбецькоТ Л1тератури було XII ст., на персшко;и лкоТ зюдом стало монгольське нашестк, що завдало узбсцькш культур!, як \ псьому Блнзькому Сходов1, непопрашшх утрат. Однак, заидяки взасмоди з персами та арабами, узбецька л ¡тер а тур а не шдцнлася асимшяцн зовойовшшв. Навпаки, монгол за походженням, нашть , Тимур-хромець послуговувався виключно узбецькою та гаджицькою мовами. ОбЧдиавиш розпорошеш феод алый володшня в едину державу, Тимур у 1370 р. утвердив своею столицею Самарканд, де жили то/и поетн 1 вчеш, яш писали переважно мовою фарск Другим за величиною центром культури Середньо! Азн шзшше став Герат (XV ст.), Саме на цей час припадае пожвавлення давньоузбецько! (йтератури, типовим предегавником яко! був поет Луп[и, прихилышк аинастн тпмурпд1а. Султану 1скандеру вш присвятив навгсь одну з кращпх своУх поем - "Гуль 1 Новруз". А у в1ршах Лутф^ напнеаних джагатайською мовою, переважають життерадгсш мотивн, гедошзм, що чергусться з нешдробним патрютизмом.

У сучасшй узб'ецькШ Л1тератур1 для визнзчення давнього н перюду гермш "джагатайсыса" не прнжнвея, хоч А.Кримський, оперуючи ним, розглядае гворчкть письменникю XII - XIV ст., розумиочи умовшеть цього термшу, якнй походить вщ }меш сина Чшпз-Хана - Джагатая.

Першим лпературннм шедевром чаав монгольського лнхолтя А.Кримський вважас поему "Йосиф 1 Пантефрея" (1233 р.), написану на коранний сюжет. Насправд1, починаючи з 1310 р., найпопуляршшим серед узбек1В була прозова зб!рка "Легенди про життя пророгав" Рубгуз!, що фактично започаткувала "джагатайську" л!тературу.

Сиравжшй розквпг узбецько! л1тератури припадае на перюд не ильки теля Джагатая, але й взагал1 п1сля чшпзш, до того ж з центром поза межами Середньо! Азй - з шанському Герат!. Там, при двор! пгмурща Хусейна Байкарн, в особ! Джам! знайшла "пристановище" узбецька литература, репрезентована Алшером Наво! (1441 - 5501). У цжагатайсьюй лгтератур;, вважае А.Кримський, Наво! - такий же

1 Див.: Сулейман X. Миниатюры к "мбур-каме" - Ташкент, 1972.

р131!об!чний талант, як Джаьп в перськш: ешк, л1рик, фшояог, ¡сторик Постах! А.Наво! А.Кримський придшив найбшьше уваги в рукописнн моиографи "ДжамГ та кшш "Низами и его современники".

До старших сучасникш А.Наво! А.Кримський зараховуе Лутф (1401-1481), у творчост! якого яскраво виражеш фольклорш мотив! узбецького народу, фщософська мудр!сть та дидактична прийоми.

В:р1?им продовясувачем традиций Наво! в узбецькШ л»тератур| XV ст. буч Мохаммед Бабур (1483-1530), автор неперевершених з ¡сторичному план! автобюграф!чних записок "Бабур-наме", що вз!рцем нашонально! класично! прози та литературно! мови.

Початковий керюд ново! династи -- узбецько!, пщкреслюе вчешн яка прийшла на змшу тимурндськШ в особ! Шейбаш-хана, бу незаперечним продовженням розквпу "джагатайськоГ л!тератури. Йог репрезгитовано ¡сторичним епосом у в1ршах - "Шейбаш - намс" (XV ст.), а в XVII ст. - 'Чстор^ею тюрк1в" х1ванського хана Абуль-газ».

Значну увагу у сзо!х досшдженнях А.Кримський прндшяс становлению узбецького нацюнального театру та драматург» основоположником яко! вш вважае Ходу Бехоуд;, автора драм "Педерктош" ("Вбивця батька"). .

Серед пер'шопроходцш узбецько! нащональио! драматурга у праця А.Крг.мського зустр1чаемо й ¡мена Абдурруфа Шеод, автора п сси сшьського життя "Харемш", А.Ф1трата - ¡сторика л!тератури, пе? якого належать п'еси з життя британсько! 1ндц ("Спразжнс кохашш" ч "1н;ийськ! революцюнери"), Абдулу Бард», М.Чулпана та шших.У цьоь ряду найяскравшим е, на думку А.Кримського, ¡м'я Гуляма Зафа| автора першо'1 узбецько! опери "Хашма" з виразпо выявлена протестом сх:дно1 жижи проти вшового рабства.

Вивчаючи низку пам'яток узбецько! словесности, украшсышй вчеш дов^в древшсть тюрксько! культури, в тому чиоп й узбецько!, оперую' нандаг.шшиш! досягненнями н в галуз! гнтератури, астроном медицин«, математики.

Витоки казансько-татарсько! словесносп сягають XV ст. представлен! метико-моралпаторськими В1ршами-Х1кметами. Одна практично аж до середйни XIX ст. вся л{тературна творчшть цьо репону мала переважно вузько мусульмунський, богосиовськ! характер в оформлен»! арабською мовою. Поруч з Кораном значнс популярною кормстувалася серед казанських татар осмапсь релтйна доема "Мохаммедше" (XVI ст).

Однак, у XIX ст. з'явилася потреба в швпй литератур!, суголо« новим, якщо не европейським, то бодай росШським умовам жиг Наприкшш першо! чверт» XIX ст. при сприянш акздем&а-арабк М.Френа популярним став татарський ¡сторик 1брагш Халфь яки? 1822 р. видев книгу "Життя Чшпз-Хана 1 Аксак-Тимура" з передмовс що закликала татар збирати вщмираюч! зразки усно! народ] творчости як! дбайливо використав татарський письменник-богоа А.Марджаш. Довкола . цього вшьнодумного мулли, пщкресл А.Кримський, концектрувалися патриотично налаштоваш казансь: тюрксью просв!тител1, зокрема Хюсейн Фейаханов, який, буд; лектором сходного факультету Санкт-Петербурзького ушверсите

гагоджував зв'язки А.Марджан! з багатьма европейскими вченими, Какш Нясирз (1825-1502), "татарський Ломоносов", що вважасться ювоположннком ново! татарськоГ мови та лператури. Вслщ за сир! в татарську л1тературу прийшяи у 80-х рр. таю белетрисгн, як ¡та Хал ¡л!, Зах1р Б1геев. У творах цього поколшня белетриспв, зсреслгое А.Крнмський, чудово перегштаються захщиоевропейсыа ийоми ¡з застаршими схщними. Яскравими особнстостямн того часу ни в Татарстан» педагог Терегулов та белетрист Муса Акджипт, гор пов1<гп "Мулла Х!самеддин" (1886 р.).

Саме щ часи, на думку А.Кримського, можна вважити волзько-гарсыснм Реьесансом, яскравнм представником якого був 1 Фаттх ф!м (1908-1945), автор популярно! книжки "Мандри по СвропГ. зопаганду еьропеГзму, пише вчеиий, та висмшвання татарськоТ хсталосп втшив вш 1 в низщ шдручшшв та белетристичних твор1в. Пробуджуючи нацюнзльну свщомость татарського народу та повагу ^ своьч дрезшх тродицШ, передов! пнсьменники початку XX ст. тухзали грунт для сприйняття !дей нацюнальпо-визвольного руху. >му, яливахочпсь у революцшш поди 1905 р., простий народ уже >зумга, проти кого треба боротися. Внаслщок цього було здобуто .■яку свободу друку. У Н стер бур?: почав впходити журнал 1ур"("Сяйво ) за редакцию мулли Боялидова, журнал ^льсрет"("Дру:гсие сшлкування"), який видавав Рапид 1брапмов (1906->10 рр.), газета "Юлдуз"("3!рка") пщ редакшею Мансурова (1906-1918 р.), "Бает" ("Час"), що виходила в Оренбург! шд ошкою Ф.Кар1ма ! /ла найавторитетшшим виданням серед ва'е'! татарськоТ преси.

Значипй слщ у культур! волзьких татар залишили ! так! перюднчш »Дания, як журнал "Шура" ("Свгтло") та газета "Танг"("Зоря"), що иходнлн в Казан!. У ЗорГ, нагадуе А.Кримський, ьперше почав ублпсувати тзори найтаяановитший >пом!ж новигшх татарських исьмеш-пшв Аяз 1схаков, син сшьського мулли, прекрасннй знавець ростонародного життя, який, кр!м оригшальних поветей та драм, :ере:слав рщпою мовою "Каттанську дочку" О.Пушкша, "Старосвп-ськ! :омлщпкп" М.Гоголя та ¡н. Следом за ним п!шов ! талановитии л!рик та [ерекладач Г.Тукай (1886 • 1913).

. Хшшя культурного шдродкення татзрсысого Поволжя покликала до штгя й нацюиальну драматурпго - галузь, в як!й, окр!м 1схакова "Життя з трьома жшками", "Весшьна домоалешсть", "Учитель"), арясгив талановитими творами "батько татарськоУ драм»" Ал! Астар &шшп» ("Перший спектакль", "Зарадн подарунку", "Таемнищ М1ста", 'Нещасний юнак").

Серед прогресивно! когорти татарських письменник!в початку КХ ст. бачимо й редактора газета "Алыслах" ("Реформа") Фата А.м!рхаиа, Шар^фа Камаля, Ашмджана ¡брапмовя ("Молод! серця", 'Наш! диГ, "Д!ти природ»", "Люди").

Ннзху науховнх праць присвятиз А.Крнмський ¡сгори та л!тера1ур! кримсыгнх татар. Частнна Тх, зокрема "Студ!1 з Криму", побачила св1т за життя вченого (1930 р.), але бихыщсть задишилася у рукописях.

Оскшыси С.чщ для Украши починаеться з Криму, найважлив!ши сво1М завданням учений вважав вйвчення не тшьки 1 сторп, аде культурп коршного населенна гйвострова.

Розглядаючи кримсько-татарську словесшсть перюду царюваш ПреТв, А.Кримськнй вбачае в шй деяку залежшсть вщ османсью турецькоТ. Адже головне мкще в старШ кримсько-татарськш лкерату займала поез1я, що, як 1 тургцька, певною м1рою затшена перськох Однак, були в Криму 1 прозов! твори, зокрема роман Менпн Прей-Ха! "В1йна" з виразними европейськими мотивами, лггературна бюграф Сах1б-Прея, що належить перу Ремаль-Ходш, ¿стор!» царювання Есля! Прея, написана Мохаммедом Хадха на тл! взаемин з УкраТно; "Трояндовий кв^тник хашв" Хал^м-Прея, "С1М планет стосов? вщомостей з ¡сторп татар" Мохаммеда Ризи.

Зародження класично! кримсько-татарськоТ Л1тератури нового ча< припадае на кшець XIX ст. « т!сно пов'язане з лросвтшцъко Д1яль:истю мурзи 1сма!ла Гаспршськсго (1351 - 1916). Вихований : межами старозавкно! мусульмансько! школн, Гаспршський головно метою всього свого життя вважав створсння ново!' нацюиально! шко: як основи вщродження мусульманськоТ культури у межах Роайськ 1мпери.

Вщроджуючи древт нацюнальш традицн татарського. народ 1.Гаспршський вважав запору1су усшху у створенш национально! прсс покликано! будити с:йвв!тчизникт. Тому бшьшу настану свого жиг вж нрисвятив виданню газеги "Тердааман" ("Перекладач"), на сторшм яко! впродовж 32 роюв пропагував погляди стосовно економ1чного поличного життя пщросшських мусульман, значною м1ро ствпрацюючи з А. Кримським.

Серед представникш старшого поколшня, яш прилучилися до вд 1.Гаспршського, А.Кримський згадуе й реформатора вищо! школи Бахчисара! Аб1буллу Ефенд1, перу якого .належать I високохудож прозов! та поетичш твори, що нооачили св^т переважно в "Тердааман а також у першому том1 його твор1в, де друкувався й ром; 1.Гаспршського "Кража спокою".

Популярним серед кримчан був I аикладач Бахчисарайсько: медресе 1сма!л Леманов, який редагував водночас 1 росШсько-татарсы газету "МПллег" ("Нация").

Значним кулыурннм центром Криму тих чаав був 1 Карасу-База який дав татарам високоосв1ченого журнагйста Абудл Рашща Мед1ева ¡менем якого пов'язане вндання газета "Ватанхадоми" ("Слу батьювщини").

Довкола "Тердапмана", як вщомо, концектрувались доси талановит! культурш сили: I .Леманов, Собр! Айвазов, Осм; Акчокраюи'. Останнш серед них був найталановитшшй I почав свс Л1тсратурну даяльжсть в Петербурз1 з переклада "Бахчисарайсько фонтана" О.Пушкша, байок 1.Крилова та вцдання "Зраз* мусульманських лиспв".

Ревогаощя 1905 р. покликала до життя нову генерацию талановит молод1 - поета I. Шамшя, автора л1рично! зб1рки "Плач Кряму" Токта] Газь

ГПсля лютневоТ революцн 1917 р. умови татарського життя в Кр;:му ясунули низку захистниюв нацюнальних трздишй. На apeni кримсько-атарсько! кульгури з'являеться талановнтнй поет i драматург Омер i'ii (Алкщай), Латиф-заде, Чобан-заде, Ешреф ШамЧ-ззде та шгт. •скшьки лп-ературна продукщя попередшх стол1т.ь потребувала б'ектнвних оцшок, з'являюгься i перин спроби i сто р и к о - л ircp а rv р; г i х ослщжень, зокрема монограф1я Ахмеда Озембаиш "Крнмська трагед1я царськнй перюд, або татарсью переселения" (Симферополь, 1925).

Значннй интерес серед тюркських дослщжень А.Крпмського гановить його розыдка Башкирська мова та Л1тература", написана априкшщ 30-х рр. иишшнъого стол1ття, що в умовах тоталитаризму не обачила св:ту.

Розглядаючи культурну спадщнну неординарного тюркського ароду, вченнй ¡з ствчуттям конетатуе, що до 1924 р., тобто до творения Башкирсько'1 автономноУ республши, литература рщною ювою там практично не видавалась. Однак, тдкреслюе дослщник, ашкнрн мали багату усну народну творч!сть -- легенди, казки, лфично-:обутов1 nicHi та ¡сторичш билшш. Незважаючи на територ!альну щдалешсть Башкирп вщ Грану, пише вченнй. башкирський фольклор, юхйбно до кнргиз-казахського, не позбавлений ¡ранськнх вшннпв. 1априклад, в горах поеденного Уралу башкнри трять у царя пташок -амрога, тобто прославленого ¡ранського етчного героя Оморга.

Icthhho башкирськими' А.Кримський вважае ¡сторичн1 nicui та ¡нлинн, де осшвано героУчне минуле, нацюиалыи "батирГ, зокрема часник пугачовського повстання 1773 р. Салават Юласв (Г/52 - ?), ;кий залишив п1сля себе низку власних »мпров1защй.

В дореволюцшш часи через несприятлив1 умови башкирсью шсьменники змушеш були писатн cboY твори по-татарськи, збер1гаючи юдночас внразш нащ'оналып мотнви. А. Кримський видг'ляе серед них "алЬвджапз 1брапмова (Ш»7 - 1938), який у noBicri "Дгги нрироди" :вщомо використовував башкирську лексику, як, наприклад, М. "оголь ~ украУнську.

Сощальио-полггичш змши в житп Башкирн (1923 р.) покликали до киття молод1 таланити, що не були обтяжеш казанськими нтературними траднщями. Це - АЛапров, людина високого птературного обдарування ("Фабрика зерна", "Солдата"), Д.Юятий "Кров"), Х.Кар!Мов ("На берез« Дшпра").

Характеризуючи творч^сть Д.Юлтия (1839 - 1938), А.Кримський 1вертае увагу на багатограншсть творчих штереснз, що виявилась у гаких жанрах, як повесть, роман, пЧса. На думку вченого, найбшьшу лаву принесли Д.Юлтию театралш п'еси та либретто для башкирськоУ тцюкальноУ опери - "Ахшай Богатир" i "Салават".

Не залишив поза увагою А.Кримський i драматичну спадщину VI-Бурангулова, зокрема антикртосницьку п'есу "Калим" про трапчну ;олю закршаченоУ мусульманськоУ жшки.

Дослщження А.Кримського, присзячен; башкирськш словесносп, зхоплююгь собою досить широкий период - вщ архоно-ешсейських 1апис1в аж до TBopis нов1тнього перюду, яю, безперчно, сприяють *ашШ уяв! про естетичш надбання цього неординарного народу.

Приступ агочи до витогав туркме?$сько! словесносп, А.Кримсыи зауважуе, що особлив! симпатн простий народ впявля'-' до поета, 1 виражали смакн бшьшосп тушльщв, школи розпорошених адм1шстратиг.но-полш!Чними межами краши. На Тх тзорах доек ПОМ1ТНО позначшшея л!тературш впливи м1стшсо-релтйнс середиьоазшського поета XII ст. Ахмеда Йесев1, причому схожи стосусться й зозшшньо-! форми. Адже туркменсыи поета складали а твори не лггературними арабськими метрами, а просгонавродн тюркськнм силаб1чним розм1ром.

Спостережлив1сть вченого виявила. в туркменському фолькл| чимало джагатайського лексичного 1 фонетичного елеменпв, ; поясшоеться не стшьки впливом лггературних традицШ XII ст., скш багатющою тематикою джагатайськйх корнфсТв XV ст., зокре Ашшера Наво!. До речь цей факт розшядас в своТм дослщженш (1867 про туркменський фольклор угорський тюрколог Г.Вамб( зауважавши, що й до ниш в репертуар! туркменських сшвамв пая мотивя узбецького класика 1.

Весь туркменський народ спов5дус нащональний культ св( улюбленого поета Махтум Кул! (1730 - 1810), який жив I творив у дру половин! XVIII ст. Вивчаючи спадщину Ахтум Куя!, АЛСримсы виявив чимало . шкрустованих вставок,' що належать сшвц, музикантам (бахшп). Адже така ж доля сшткала й шших пое' наприклад, А.Талт, М.Кемше, творч1сть яких надзвичайно ваг В1др1знкти вщ простонародно!.

А.Кримський дбайливо визчае вс1 дореволюцШш вада туркменсько! преси, зокрема оренбурзьке Шура",; що виход! татарською мовою, де натрапив на ннзкупублжацШ "Дивана" Мах' Кул! та дослщження Ахмеда Зеш з приводу цьего.

Всеб^чно проанашзовано в дослщженш А. Кримського лггерату спадщину Бай-Мохаммеда, Караджоглана, М.Кемше, Т.Мар; М.Шейдана, Довлет-Ярбега, М.Нур1 та шших, ¡мена яких зустр]чахот i в в!дом1Й хрестоматп М.Березша.

Свропейсьш в1яння, пщкреслюе А. Кримськнй, окрш згада постов, торкнулися й творчосп М.Несеф!, голов!» мотивн яко! зводяч до чисто любовно! Л1рики, в тому числ1 I в романтичной поем! закоханих -- "Зехра I Тах1р". Пщ впливом шедевр!з персько! лЗтерат] зокрема "Шах-наме", створили туркмени чудову нащональну пам'£ - ¡сторичну поему "Книга розповщей про битви текшщв", автором) е кадш М.Абдуссатгар. Текшський напрям у туркменськШ л!тера' репрезентований 1 творч1стн> Т.Даванша!ра, год впливом яко!, па украшський поет П. Грабовський, перебувахочи на заслант, ствс свою оригшальну поему "Текшка".

Значну увагу придшяе А.Крнмський у досшдженш становле! туркменсько! журналистики, драматурги, налагодженшо контакт европейськими та росшськими культурними центрами, вказуючи цьому на несхитшстъ нацюнальних традншй, стшк!сть та зоереж< в!ри.

1 Див.: Стеблева И. Поэзия тюрков VI- УШ веков. - М., 1965. 38

Захопившись -поркською словесшспо, А.Кримський нг ставив перед Зою завдань археолопчних, а бажав залишатися тшьк» ¡ентал!стом, вщдзеркалюючн "житгя з його турботами", йячем рщних чужих зерен на родючих черноземах УкраТни, чесним •описцем минулих вшв та сшвжитгя з сусщами, анаштиком взасмоди пуховних надоань з нашими.

У в И С И О В К а % оосреслюготься пздеумки й перспективи оведеного дослщження, яке аж шяк не претендуе на вичертпеть облеми. Розглянувшн найважлипони внеи в еволюци украшського укового та литературного сходознавства, автор зауважуе, що своТм ршням воно сягае сиво! давнини, про що заевщчують найдавшии [сем1и пам'яткн - "1патйвський л^опис", "Слово про 1гор1в похщ", >лем1чш твори украТнськнх та арабських культурних д1яч1в тощо. Дослщження такого типу — перша спроба в украшському гературознавстш. Оскшькн мкцем зародження нашого сходознавства 'ля Слобщська Украша, у дисертаци значна увага придщена [рювсыий школ1 XIX ст., репрезентовашй такими ¡менами, як Сковорода, е.Тихорсысий, В.Райт, Б.Дорн, 1.Срезневський, та XX ст., >в"язаш переважно з ¡менем А.Ковал1вського. Останньому приезячена жшухоча частина доонджения, як I представников! Кшвського юдознавчого центру « А.Кримському.

Розглядаючи ор1енталый мотиви в творчосп Т.Шевченка, М.Гулака, .Навроцького, П.КулИна, 1.Нечуя-Левицького, Г.Франка, Г.Коцюбинського, П.Грабовського, Лес! Украшки, Б. Гршченка, .Хоткевича 1 особливо А-Кримського, автор евщомо обмежнв роблему найвпзначшипши ¡менами.

Оскшыси художньо-публщистична оркнтал;стика найбшьш повно редставлена у творчосп АЛСримсысого, два остант роздши дисертацч тписаш переважно на архшшх материалах) присвячеш персо-аджпцыой та гсоркськш словесность схщшй преск

У дисертаци з'ясовуготься важлив1 й актуалып проблеми, повязан! з ропагандистською м!°аехо сходознавчих надбань украТнськнх исьменишав та вчеиих на шпальтах як ш'тчизняноТ, так 1 заруб1жноТ ;ер!одшш, якш сам А.Кримський надавав першорадиого значения, ^дже у пс1Х його працях глибокому апалпез! шдцаеться схщна преса, цо виконуаала роль не тшыси популяризатора, а й ¡денного наставника !С1Х прошарк1в орбитального суспшьстоз.

Основ!» положения дисертаци вщбигп в так публжацшх:

Монографц та брошури:

1. Крымский А.Е. Джами. - Вступна статгя, упорадкування, комент примпки. - Душанбе: Ирфон, 1989. - 96 с.

2. Кримськнй А.Ю. у кол свой сучасшшв. - К.: Знания, 1990. - 48 с.

3. Педагопчш ¡деУ Б Д.Гршченка. - К.: Знания, 1990. - 48 с.

4. Краса у роэуш. Арабсью казки у запнсах Агатангела Кримського. Пер KOMeHTCpi та вступна статта. - К.: Веселка, 1992. - 205 с.

5. Проблема духовности тюркских нар одов в исследованиях А.Е.Крымс; К.: Школяр, 1995.- 146 с.

Збхрники:

6.. Т.Г.Шевченко. Неопублжована стапя А.Ю.Кримського // Що "Украша". -К., 1989. - С. 304 - 309.

7. Ор1оггал!'стнчн1 взаемигш 1вана Франка з Агатангелом Кримським Франко i свпова культура. -К.: Наукова думка, 1990. - С. 504 - 506.

8. Крьшськнй А.Е. - исследователь казахской литература//Алем. - Алма 1991.-С. 129-138. •

9. Ефюпська слогесшсть у досвдженнях А.Ю.Кримського // Bicarac Ким утверситету. Серш: журнал1стика. - К., 1993. - С. 59 - 73.

10. До проблема мовного баланс в УкраУш // Мова державна - мова офа -К., 1994. -С. 136- 142.

11. Михайленко В. (псевдонш). До проблеми походжения термдав "Малоросс", "Великоросш", "Ук- аша" // Мова державна - мова офодйн 1994. -С. 143- 147.

12. А.Ю.Кримський як театралький критик // Bichhk Кишського унаер Cepia: журнал1стика. Випуск 2. - 1С., 1995. - С. 258 - 266.

13. Kpi3b Opietrr - до рщких оберегш II Bichhk Кшвського университету. жypнaлicrrикa. Випуск 3. - К., 1996. - С. 67 - 80.

14. А.Кримський про витоки персо-таджицькоУ поезй II Bichhk Кил ушверситету. Сер1я: журналкггнка. Випуск 4. - К., 1997. - С. 125 - 135.

Журналы» публшаци:

15. А.Кримський 1 фольклор Сходу // Народна творчиггь та етаограф!я. ■ № 3. - С.54-58.

16. Мосток в Ефюгёю II Наука 1 суспшьство. -1975, - N9 6. - С. 37.

17. М1Ж народами свпу II Наука 1 суспшьство. -1976. - № 3. - С. 40.

18. Дружба сувора! шжна II Кшв. - 1986. 8. - С. 135 -137.

19. "Висловив свою заповпгну мрцо" II Ки1в. - 1988. - № 12. - С. 150 -152.

20. Поетичннй л!топнс II Дружно вперед. - Пряанв, 1988. - X» 4. - С. 15-17

21. Педагопчш поглядиБД. ГртченкаIIРад. школа. -1988.12.-С.7

22. Педагопчш аде! П. Кулша И Рад. школа. - 1989. - № 8. - С. 132 - 138. 2?. Абдурахман Джам1 // Трибуна лектора. - 1989. - № 12. - С. 7-12.

кхайх Нуайие на УкраТш И Всесв!т. - 1989. • № 11. - С. 122 - 130.

рхивта Ьаклана // Агизеп. Уфа, 1989. - Л& 6. - С. 127 - ¡30 (башкирська

>ва).

шф у досладженнях А.Ю.Кримського // Рад. лггературознавстао. - 1989. 12. - С. 62 - 66.

дихея Михайла Нуайме // Комушст Украши. - 1990. - № 4. - С. 20 - 28. сложными устами И Радуга. - 1991, - № 3. - С. 124 -132. :успЬп>но-лпгературн1 взаемини А.Кримського з Б. Грщченком // Укр. ова 1 литература в школ!. -1989. - №5. - С. 17 - 24.

)сетия в исследованиях украинского академика // Дарьял. - 1991. - № 3. С. 212-219.

и прав був "В!щий Олег"? II В1че. -1991.-№2.-С. 31-39. Ви чоловЬс щирий, гарачий" // Кшв. - 1990. - № 10. - С. 42 - 46. 1а струнах Кулшеаого саза // Укра'/ка. - 1989. - № 50. - С. 22 - 23. Не так та вороги, як добрй люди" II УкраГна. - 1990. - № 47. - С. 19 - 21. вдШська осанна Хоткезича II Украша. -1992. - № 16. - С. 28 - 30. /збекистан у досящжениях А.Крнмсьхого // Украшська культура. - 1993.

1.Ю. Кримськнй. Хозари // Вгсник Академи Наук Украши. 1993. - №№ 1 - 2. 13 - 54; С. 56-65.

Товернетош !з забуття ("1родова морока" П.Култаа) II Двтро. -1994. - №7-8. ш-123)

Эзареииый Востоком И Вщродження. - 1995. - № 1. - С. 68 - 72. Г.Г. Шевченко! Схщ // Вщродження. -1995. - Л'2 3. - С. б - 9.

Матер1аяи наукових конфсренцш:

Схща мопти в творчост! Б.Гршченка И Тези доповадей республжансько! ково-крактичноК кокференци, прнсэячено! 125-р!ччю вщ дня народження дтного ■ украшського письменника, вченого, громадського даяпа. фошиловград, - 1988. - С. 45-47. Сх!дн1 мотави в творчост! М.КоЦгабинського // Ооластна иаухово-■одггага конференция, присвячека 125-р!ччю з дня народження

Кощобииського. -Чер:ппв,-19о9. - С. 18 -20. Схщ у творчост! П.Грабовського // Респубтпкаиська наукозо-практичиа хфереяцш, присвячека 130-р!ччю мд дня народження ПА. Грабовського. -ии,-1994. С. 42-45. Проблса украшсько! ментальное^ II Матер^али мгашародноГ яауково-практично! конференш. - К., 1995. - С. 9 -11.

Педагопчи! ¡ды 1сиа1ла Гаслршського И Украшська журнзл!сппса, 96. №атер1али шухово-пра.гтачно1 коиференцц. - К., 1996. - С. 69 - 73.

Веркапец М.Н. Художественная и научно-публицистическая ориенталист А. Крымского в контексте литературного и культурного процесса Украины пол. XIX -нач. XX века.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических нау! специальности 10.01.08 - журналютика; Института журишшстики Киеве* университета им. Тараса Шевченко. Киев, 1997.

В диссертации рассматривается эволюция украинской ориенталистики науки от зарождения ее в Харькове до основания научно-исследовательс центров в Киеве, включая Институт востоковедения им. А.Крымского. ( 1 г.). В связи с этим особое внимание уделено жизненному и научному таорчес А.Крымского.

Мотива ориенталистики в художественной литературе рассматривают« основании произведений Т.Шевченко, Н.Гулака, П.Кугагша, И.Не1 Левицкого, И.Франко, П.Грабовского, М.Коцюбинского, Леси Украинки Гринченко, Г. Хоткевича, А.Крымского.

Особое внимание обращено на литературоведческие исследова А.Крымского, посвященные персо-таджикской и тюркской словесносп также периодической печати, исполняющей научно-пропагандистскую воспитательную миссию.

Vercalets M.N. Fiction, scientific and publicists Oriental Studies of A.Krymsk the context of the literary and cultural process in Ukraine of the 2nd half of the > beginning of the XX.

Thesis is for a Competition of the Doctor Degree in the field of Philological Scii specialization 10.01.08 - journalism. Tne Institute of journalism. Taras Shevche Kiev University. Kiev, 1997.

The evolution of the Ukrainian Oriental Studies as a science from its birtl Kharkov till the establishment of the scientific research centers in Kiev, includini Krymsky Institute of Oriental Studies (1990), is examined in the thesis.

In connection with it a special attention is paid to the life and scientific activit A. Krymsky, B. Grinchenko, G. Hotkevych.

Motives of the Oriental Studies in the fiction are examined on the basis of works of T.Shevchsnko, N.Gulak, P.Kulish, I.Nechuy-Levitsky, I.Fnu P.Grabovsky, M.Kotsiubinsky, Lesya Ukrainka, A.Krymsky.

A special attention U paid to the literature research studies of A.Krymsky, dev< to the Persian, Tadjic and Turkish literatures and also to the periodical press fulfills scientific, propagandist«;, and educational mission.

KmoHQBi слова:

opicHTani стека, переклад, nepecnie, нацюнальна адаптация, руба!, меснев1, га: гедоном, суфом, Коран, екзегеоа.