автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Историческая эволюция концепции гражданскогообщества.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Историческая эволюция концепции гражданскогообщества."

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. Юрія Федьковича

ї\ о ^

- і !' *їь. З

УДК 321.7 (09) Демидов Володимир Анатолійович

Історична еволюція концепції громадянського суспільства

07.00.02 - Всесвітня історія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Чернівці - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі всесвітньої історії та міжнародню відносин Чернівецького державного університету імені Юрія Федь ковича.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Сич Оле

ксандр Іванович, кафедра всесвітньої історі та міжнародних відносин Чернівецькоп державного університету імен

Ю.Федьковича

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Юрії

Михайло Федорович, завідувач кафедри со ціально-економічних наук Чернівецькоп торговельно-економічного інституту Київ ського державного торговельно- економіч ного університету;

кандидат історичних наук, старший викла дач Комар Володимир Леонович, кафедр історії слов’ян Прикарпатського державног університету ім. В.Стефаника.

Провідна установа - Інститут української археографії та джере лознавства ім. М.С.Грушевського НАІ України.

Захист відбудеться “26” травня 2000 р. о 10.00 годині на зас данні спеціалізованої вченої ради (Д 76.051.03) у Чернівецьком державному університеті ім. Юрія Федьковича (58012, м. Чернівц вул. Кафедральна, 2, корп. 14, ауд. 18).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Чернівецьког державного університету ім. Юрія Федьковича (м. Чернівці, ву; Лесі Українки, 23)

Автореферат розісланий “26” квітня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук, /

доцент Р\

п

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Необхідність наукової розробки проблеми історичної еволюції концепції громадянського суспільства обумовлена цілою низкою причин. Так, протягом останніх двох з половиною століть становлення громадянського суспільства відбувалося в ряді країн Європи та Північної Америки. Самий процес занепаду тоталітарних і авторитарних режимів у країнах Європи та їх перехід на шлях демократизації державних і суспільних інститутів у 70-90-х роках надзвичайно актуалізували проблему громадянського суспільства в політичному сенсі. Зокрема, це характерно для колишніх соціалістичних країн, де крах марксистсько-ленінської ідеології не тільки призвів до краху всієї “радянської"” системи, але й до виникнення духовного вакууму, який не може бути заповнений лише однією релігією. Завдання формування в цих країнах громадянського суспільства не є утопічним і здатне зайняти вакантне на сьогодні місце загальнонаціональної, водночас позитивної і реалістичної соціальної мети. Адже самий процес становлення та історичної еволюції ідеї громадянського суспільства підтвердив її прогресивність і життєздатність.

Актуальність теми пояснюється також тим, що вона ще ніколи не була предметом поглибленого наукового дослідження у вітчизняній історичній науці, хоча потреба в ньому вочевидь назріла. На відміну від інших ідеологічних та політичних проблем, які хоча і досліджувалися в радянський час упереджено та однобічно, але не випадали з поля зору суспільствознавців, саме у теми громадянського суспільства в Україні відсутня теоретична традиція. Цей факт, а також національні особливості та специфіка історичного розвитку послужили для нас головними причинами того, що дослідження історичної еволюції громадянського суспільства не тільки в Україні, але й в Росії, країнах Центральної та Південно-Східної Європи являють собою окрему тему для подальшого глибокого наукового аналізу цієї проблеми. Наша увага поки що зосередилась на вивченні історичного досвіду, накопиченого суспільною думкою на Заході і практичного втілення концепції громадянського суспільства в реальне життя.

Крім вище сказаного, актуальність обраної теми зумовлюється і необхідністю, нарешті, з’ясувати проблему хронологічного характеру, а саме: коли власне виникає ідея громадянського суспільства.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Запропонована тема дисертації безпосередньо пов’язана із загальними проблемами всесвітньої історії, історії філософії, юриспруденції (теорії держави і права), політології та соціології, які роз-

робляються у більшості вузів та науково-дослідних інстатута) України і зокрема на кафедрах політології та соціології, всесвітньо історії та міжнародних відносин історичного факультету Чернівець кого державного університету ім. Юрія Федьковича.

Об’єктом дослідження виступає громадянське суспільство, ; предметом - історична еволюція змісту концептуальних засад гро мадянського суспільства на історичному досвіді країн Заходу.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють періоди антично сті, середньовіччя, нового часу і аж до сьогодення. Це зумовлюється необхідністю послідовно простежити витоки формування та еволю цію концепції громадянського суспільства на різних етапах історі людства, щоб з’ясувати закономірність перетворення цієї концепці у загальновизнану на наш час модель суспільного співжиття, до яко прагнуть все більше країн та народів світу.

Мета і завдання дослідження.

Метою дисертації є аналіз виникнення та еволюції змісту кон цептуальних засад громадянського суспільства в західній суспільні

- політичній думці. Реалізація сформульованої мети досягалась ви рішенням таких дослідницьких завдань:

• з’ясувати конкретно-історичні умови формування осної громадянського суспільства на різних етапах історичного розвит ку людства;

• дослідити історичну еволюцію теоретичного змісту іде громадянського суспільства;

• проаналізувати головні напрями процесу становлення т; розвитку громадянського суспільства крізь призму договірної те орії та обмеження законом влади держави;

• визначити зміст концепції громадянського суспільства яі підстави демократії в сучасному світі;

• показати закономірний процес виникнення та розвите; кантівської концепції “всезагального правового громадянськогі суспільства”

Методологічною основою дослідження було поєднання декіль кох підходів і принципів. Насамперед, використовувалися загальи принципи наукового пізнання - об’єктивність, комплексний підхід ді вивчення проблем, єдність історичного та логічного, взаємозв’язок за гального і конкретного, аналізу і синтезу однотипних факторів.

Специфіка методології дослідження полягала в тому, що йогі складові елементи перебувають на стику історичних, філософських соціологічних, політичних та правових знань. Це визначило загаль

з

ний напрям дослідження, обсяг і види використаних джерел, науково-дослідний апарат, сутність концептуальних положень і висновків. У роботі використані системний, структурно-функціональний, історичний, порівняльний, біхевіористський, ретроспективний методи дослідження, а також методи політичного моделювання, екстраполяції та інші.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому зроблена одна з перших спроб в український науковій думці здійснити цілісний комплексний аналіз концепції громадянського суспільства в історичній ретроспективі, тобто дослідити саме історичну еволюцію вищезгаданих концепцій та з’ясувати історичний досвід побудови громадянського суспільства в країнах Європи та Північної Америки. Крім того, новизна дисертації визначається й новими підходами до поставленої в ній проблеми. Так, в основному, всі концепції громадянського суспільства дисертант намагався розглядати крізь призму двох процесів, а саме: історії виникнення та розвитку договірної теорії, а також обмеження законом влади держави на користь громадянського суспільства. Використовуючи основні положешія теоретичної спадщини І.Канта, автор уперше дає детальну характеристику його концепції “всезагального правового громадянського суспільства”.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження, сприятимуть поглибленню уявлень про характер, зміст, еволюцію та сучасний стан громадянського суспільства в цивілізованому світі та перспективи його становлення в Україні. Вони можуть бути використані при розробці державних і недержавних проектів побудови громадянського суспільства політиками всіх рангів (представниками законодавчої та виконавчої влади, лідерами політичних партій, громадянських організацій, об’єднань, рухів, асоціацій тощо) з метою подолання нашою країною кризового стану в усіх сферах суспільного життя і проведення реформ, що визріли, та поступової інтеграції України в європейську спільноту. Крім того, основні висновки та матеріали дисертаційного дослідження можуть знайти застосування в навчальному процесі вузів і при підготовці посібників з гуманітарних дисциплін.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи пройшли апробацію під час її обговорення на кафедрах політології та соціології і всесвітньої історії та міжнародних відносин історичного факультету Чернівецького державного університету ім. Ю.Федьковича. Матеріали дисертації були використані при розробці й читанні лекцій, проведенні семінарських занять з

курсу “Політологія” зі студентами різних факультетів Чернівецького державного університету ім. Ю.Федьковича. На основі матеріалів дисертації було розроблено спецкурс: “Громадянське суспільство: концептуальні засади становлення”, що читався студентам історичного факультету Чернівецького держуніверситету у 1997-1998 рр. Найважливіші результати дисертації знайшли відображення у дев’яти публікаціях та доповідях на двох міжнародних науково-практичних конференціях (Міжнародна науково-практична конференція “Природа, феноменологія та динаміка конфліктів у сучасному світі”, м. Чернівці 19-21 жовтня 1993 р.; Третя міжнародна науково-практична конференція “Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика”, Київ-Чернівці, 17-20 травня 1995 р.), а також на міжнародному науковому симпозіумі “Транскордонне співробітництво у поліетнічних регіонах Східної та Південно-Східної Європи”, що відбувся у м. Чернівці, 16-17 червня 1999 року.

Завдання, характер та мета дисертації визначили структуру в обсязі 191 сторінки. Робота складається зі вступу (с. 3-12), чотирьох розділів (с. 13-163), висновків (с. 164-173), списку використаних джерел і літератури що включає 282 найменування (с. 174-191).

Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтовано вибір теми, її актуальність, предмет і об’єкт дослідження, хронологічні рамки, визначено мету і завдання, наукову новизну і практичне значення роботи.

У першому розділі - “Історіографія проблеми та джерельна база” - розглянуто стан наукової розробки теми у вітчизняній та зарубіжній історіографії та подано аналіз використаного джерельного матеріалу.

У першому параграфі - “Стан наукової розробки теми” - зазначається, що у радянському суспільствознавстві проблеми громадянського суспільства довгий час були свого роду персоною “нон грата”. Лише у 80-х роках поняття “громадянське суспільство” вводиться в активний науковий обіг. Це пояснювалося передусім розробкою ідеї “соціалістичного громадянського суспільства”. Цією проблематикою займались відомі радянські політологи А.Мігранян і Є.Амбарцумов.‘ Незначний, але потрібний матеріал стосовно теми

1 Миграшш А. Гражданское общество //50/50: Опыт словаря нового мышления - М., 1989; його ж: На пути к гражданскому обществу //Сов. культура. - 1989. - 7 окт.; Амбарцумов Е. О путях совершенствования политической системы социализма //Иного не дано. - М.: Прогресс, 1988.

нашого дослідження можна знайти в статтях В.Ступішина, співробітника Інституту економіки АН СРСР Я. Кузьмінова та стажиста-дослідника цього вузу О.Сухомлінової, В.Зотова, співробітника Інституту міжнародного робітничого руху АН СРСР Т.В.Шмачкової, В.Г.Смолокова, зав. сектором Інституту проблем робітничого руху та порівняльної політології АН СРСР Б.І.Славного. А професор БЛ.Зембровський не тільки подає деякі матеріли з історичної еволюції громадянського суспільства, але й розмірковує над роллю закону в процесі обмеження влади держави на користь громадянського суспільства.1

За останнє десятиліття вийшли цікаві праці, автори яких розробляли певні аспекти змісту та еволюції концепції громадянського суспільства. Так, науковці з Інституту етнографії АН СРСР О.Шка-ратан та Є.Гуренко вивчали шляхи від етакратизму до становлення громадянського суспільства, а провідний науковий співробітник Інституту філософії АН СРСР І.І.Кравченко зробив історичний екскурс появи та розвитку концепції громадянського суспільства.2

Науковець Центру досліджень міжнаціональних відносин АН Грузинської РСР Є.І.Трошкин дослідив спадщину видатного філософа І.Канта.3 Провідний науковий співробітник Інституту світової економіки та міжнародних відносин АН СРСР К.С.Гаджиєв визначив ідейні витоки та основні віхи формування громадянського суспільства.4

В російській науковій літературі 1990-х років потрібно відзначити книгу науковця Інституту соціології РАН В.В.Вітюка “Становлення ідеї громадянського суспільства та її історична еволюція”, головною метою якої є поглиблене дослідження концептуальних засад громадянського суспільства. Це є хиба що не єдина узагальнююча праця з досліджуваної нами теми. їй передувала стаття того ж самого автора "Громадянське суспільство: сучасний зміст поняття" у науковому збірнику "Проблеми формування громадянського суспільства", в якій Вітюк аналізує договірну теорію громадянського суспільства, концепції Гегеля, Токвіля, Маркса. Спеціальна

Зембровский Б.Я. К вопросу формирования гражданского общества и правового государства //Социально-политические науки - 1991. - №6.

2 Шкаратан О.И., Гуренко Е.Н. От этакратизма к становлению гражданского общества //Рабочий класс и современный мир. - 1990. - №3; Кравченко И.И. Концепция гражданского общества в философском развитии //Политические исследования. - 1991. - №5

3 Трошкин Е.И. Коллективизм или гражданское общество//Социс. - 1991. - №7

4 Гаджиев К.С. Концепция гражданского общества: идейные истоки и основные вехи формирования //Вопросы философии. - 1991. - №7.

увага в цьому збірнику приділяється також аналізу характеристики громадянського суспільства та його ідеї в західній сучасній літературі, яка міститься у статтях Л.М.Романенко та А.Ш.Жвітіашвілі. Інші статті збірника присвячені питанням про функції громадянського суспільства, соціальної структури у світлі ідеї такого суспільства, а також долі громадянського суспільства та відповідним теоріям у дореволюційній Росії, розглядаються основні йэго інтерпретації в сучасній Росії та інші.

Окремі розділи стосовно генези громадянського суспільства або деякі аспекти історичної еволюції його концепції містяться у роботах, що з’являлися у 1992 р. До них належать праці А.А.Кочеткова, М.В.Ільїна та Б.И.Коваля, В.Варивдіна, наукового співробітника Центру європейських проблем Інституту соціології (Угорщина) Ф.Мисливця, Е.Баталова.

Нове пожвавлення в дослідженні проблематики громадянського суспільства спостерігається у Росії в 1995-1999 рр. Для вивчення обраної нами теми інтерес становлять статті зав. відділом Інституту світової економіки та міжнародних відносин РАН В.Г.Хороса, науковця Центру порівняльних соціально-економічних та соціально-політичних досліджень при ІСЕМВ РАН.С.П.Перегудова, співробітників РАН З.Т.Голенкової, Ю.В.Гридчина, В.І.Черниха, Л.М.Рома-ненко, В.В.Вітюка, професора кафедри політичної соціології МДУ ім. М.В.Ломоносова О.І.Соловйова та інші.

Особливу увагу своїм цікавим матеріалом у дослідженні історії та сучасних різновидів концепції громадянського суспільства як на Заході, так і в Росії привертає праця старшого наукового співробітника ІСЕМВ РАН І.Б.Левіна, хоча окремі її положення викликають певну незгоду дисертанта.1

На жаль, значно менше уваги приділяють темі нашого дослідження українські суспільствознавці. В Україні на сьогодні не видано жодної монографії з питань історичної еволюції громадянського суспільства. Однак певні здобутки все ж наявні.2

Розробка деяких історичних аспектів концепції громадянського суспільства міститься в роботах Г.М.Світи, директора Інституту філософії В.І.Шинкарука, заступника головного редактора часопису “Всесвіт” М.Ю.Рябчука, А.Ф.Карася, ІО.Москаленко. В працях та-

1 Левин И.Б. Гражданское общество на Западе и в России //Полис. - 1996. - №5.

2 Див., напр.: Щедрова Г., Селіванов В., “Громадянське суспільство" та деякі погляди на нього у західній політології //Право України. - 1995. - №11; Пасько І., Пасько Я. Громадянське суспільство: ідеї та історична практика //Схід. - 1997. - № 4, 6, 7; Пасько Я. Громадянське суспільство на тлі європейської історії //Генеза. - 1997. - №1.

ких науковців, як В.С.Білоус, В.Г.Левчук, А.П.Алексеєнко, Б.Т.Лич-ко, С.І.Назаренко, Н.МЛмко та в статтях чернівецького вченого

О.І.Сича історичні аспекти даної концепції розглядаються крізь призму проблеми становлення громадянського суспільства і правової держави, їх взаємовідносин та взаємовпливу.1

Деякий матеріал щодо теми нашого дослідження міститься також і у дисертаціях таких українських вчених, як В.Б.Безверхий; Т.І.Ковальчук, ІО.П.Коршлов, В.Ю.Барков та вже відомих нам Г.П.Щедрової і Я.І.Паська.

У роботах західних суспільствознавців проблема, що досліджується, займала досить помітне місце у другій половині XX ст. Так, у статті французького вченого Д.Кола “Громадянське суспільство”, що вміщена у книзі “50/50: Досвід словника нового мислення”, подається ретроспектива історичної еволюції концепції громадянського суспільства, а інший французький мислитель Р.Арон у своїй відомій праці “Демократія і тоталітаризм” повертає нас до теми договірної концепції громадянського суспільства та закону як засобу, за допомогою якого обмежується влада держави на користь громадянського суспільства.

Деякі міркування про Платона, Аристотеля та Т.Гоббса знаходимо у виданнях “Західний досвід. Від античності до середніх віків” та “Західний досвід. Ранній новий період”, авторами яких є американські вчені М.Чамберс, Р.Грей, Д.Херліхі, Т.К.Рабб, І.Волох. А праця американця Р.А.Пула “Людина і громадянське суспільство в історії соціальної думки” безпосередньо присвячена одному із важливих історичних етапів еволюції концепції громадянського суспільства не лише Західної Європи, а й Росії.

Англійський вчений чеського походження Е.Геллнер у книзі “Умови свободи. Громадянське суспільство та його історичні суперники” розмірковує над причинами появи в наші дні такого феномену, як громадянське суспільство; розглядає історичну спадщину А.Фергюссона, А.Сміта, Д.Юма, І.Канта та багатьох інших; осмислює та узагальнює східноєвропейський досвід взаємовідносин держави і суспільства, оцінює неєвропейські соціальні теорії, дає грунтовний аналіз політичних теорій доби Просвітництва.

У статті професора Каліфорнійського університету (США) Д.С.Александера "Парадокси громадянського суспільства" подаєть-

Див.: Політологічний вісник: Матеріали Всеукраїнської науково-мегод. конф. “Політична думка в Україні: минуле і сучасність” - К: НМК ВО, 1993. - Ч. 3.

2 The Western Experience. Antiquity to the Middle Ages / M.Chambers et al. - 5'th edition - New York, 1991.-Vol. 1.

ся великий обсяг інформації про погляди Августина Блаженного, Гоббса, Локка, Фергюссона, Гегеля, Маркса, А.Грамши, Дюркгейма, Фрейда, Міда, Піаже, Маршалла, Парсонса, Ліпмена, Дьюї, Міллса, Арендта, Хабермаса, Боббіо, Кіна.

А праці англо-німецького вченого Р.Дорендорфа, американських вчених І.Шапіро, Ф.Шміттера, Р.Патнема, Е.Арато, Дж. Когена, німецького вченого У.К.Пройсса присвячені проблемі співвідношення демократії та громадянського суспільства.

Погляди представників того чи іншого історичного періоду з питань громадянського суспільства проаналізували в своїх працях польські науковці А.Боднар, В.Маркевич, Є.Шацький, М.Грабов-ська, П.Огродзінський, а також угорські вчені М.Вайда та А. Аг.2

Отже, як свідчить історіографічний огляд, окремі аспекти нашої дисертаційної проблеми частково розглядалися в працях радянських і сучасних російських та українських вчених. Більш грунтовне висвітлення вони знайшли в роботах деяких провідних вчених країн Західної Європи та Північної Америки, що проте і не дивно, адже там громадянське суспільство має солідну історичну традицію. Проте, доводиться констатувати, що на Україні відсутні на сьогодні спеціальні комплексні, узагальнюючі дослідження історичної еволюції концепції громадянського суспільства.

У другому параграфі першого розділу подається характеристика джерел, що належать як світовій, так і вітчизняній теоретичній думці. Серед них чільне місце посідає збірник “Матеріалісти Стародавньої Греції. Збірка текстів Геракліта, Демокріта та Епі-кура”, який дає уявлення про погляди античних авторів на роль законів в обмеженні свавілля представників державної влади та на договірну концепцію громадянського суспільства. Ці традиції продовжив Платон, який не лише сам ретельно розглядав їх у своїх відомих філософських діалогах “Держава”, “Закони” та “Політик”, але й надав нам можливість ознайомитися з поглядами

1 Шапиро И. Демократия и гражданское общество //Полис,-1992. - №4; Дарендорф Р. После 1989. Мораль, революция и гражданское общество. Размышления о революции в Европе. - М., 1998; Шмиттер Ф. Размышления о гражданском обществе и консолидации демократии //Полис. - 1996. - №5; Арато Е., Коген Дж. Відродження, занепад та реконструкція концепції громадянського суспільства //Політична думка. - 1996. - №1 та інші.

2 Боднар А. Гражданское общество: проблема интерпретации //Политология вчера и сегодня. - М., 1991. - Вып. 3; Grabowska M.Civil Society after 1989 - Rebirth or Decease? // After communism. A multidisciplinary approach to radical social change / Ed. by E.Wnuk-Lipinski. -Warsaw, 1995; Ogrodzinski P. Four Models of Civil Society and the transformation in East Central Europe //Ibid.; Аг. А. Системный анализ современного общества //Политология вчера и сегодня. - М., 1991. - Вып. З та інші.

на них свого вчителя Сократа у діалогах “Крітон” та “Апологія Сократа”. Аристотель у своему головному політичному творі “Політика” також зосереджував увагу на цих проблемах. Таким прихильником вищеназваних традицій у Стародавньому Римі виступав Марк Тулій Ціцерон, про що свідчать основні положення його трактатів “Про державу” та “Про закони”. Деякі відомості про ці та інші проблеми, пов’язані з іменами Сократа і Ціцерона, знаходимо у працях давньогрецького історика Плутарха.

Досить цінним джерелом для вивчення протогромадянського суспільства в умовах афінської демократії є збірник “Антична демократія у свідченнях сучасників”.

В середні віки розвиток протогромадянського світогляду був пов’язаний з ім’ям Аврелія Августина Блаженного і, в першу чергу, з його книгою “Про град Божий”.

Доба Відродження та Просвітництва - це той історичний час, коли вперше виникає альтернатива змішуванню понять громадянського суспільства і держави. Саме тоді отримала свій розвиток договірна концепція громадянського суспільства у творах голландського вченого Г.Гроція (“Про право війни та миру”), англійців Т.Гоббса (“Про громадянина” та “Левіафан”), Дж.Локка (“Два трактати про правління”) та французьких вчених Ш.Л.Монтеск’є (“Про дух законів”), Ж.-Ж.Руссо (“Про суспільний договір”), англо-американського дослідника Т.Пейна (“Права людини” та “Здоровий глузд”), німецького вченого В.Гумбольдта (“Ідеї до досвіду, що визначає межі діяльності держави”). А І.Кант розробив концепцію "всезагального правового громадянського суспільства", яка міститься в таких його працях як “Ідея всезагальної історії у всесвітньо-громадянському плані”, “До вічного миру”, “Метафізика звичаїв" тощо.

Головні засади концепції громадянського суспільства та принципи взаємостосунків останнього з державою, а також характеристика базових інститутів громадянського суспільства вперше були сформульовані в славетній “Декларації прав людини і громадянина” часів Великої французької революції XVIII ст.

Нарешті, Гегель, Маркс, Енгельс та А.Грамши, виділяючи дефініцію “громадянське суспільство” в своїх творах як самостійно існуюче поняття чи явище, намагалися тим не менш знайти йому місце у людському суспільстві.

Таким чином, аналіз джерел переконливо доводить, що наявна джерельна база й наукові розробки з проблематики історичної еволюції концепції громадянського суспільства, зроблені вітчизняними

і зарубіжними вченими, дозволяють дослідити обрану тему з достатньою грунтовністю та об’єктивністю.

Отже, дослідження джерельної бази та літератури з проблеми історичної еволюції концепції громадянського суспільства свідчить, що на Заході склалася солідна теоретична традиція у вивченні вищеназваної проблеми, яка, з одного боку, продовжує свій розвиток у працях сучасних західних суспільствознавців, а, з іншого, - органічно увійшла в життя багатьох розвинутих країн і являє собою невід’ємний інститут демократичного суспільства, який повного мірою може гарантувати захист громадян від насильницьких дій з боку держави та її представників.

У другому розділі - “Формування засад громадянського суспільства в добу античності та Середньовіччя” - розглядаються проблеми, що пов’язані з першою формою громадянського суспільства - давньогрецьким полісом, а також ідейні витоки громадянського суспільства, релігійно-політичні уявлення про нього, викладені у творах мислителів Стародавньої Греції, Риму та Середньовіччя.

Ідея громадянського суспільства має давні історичні витоки. Розглядаючи цей історичний період, дисертант вважає, що зародження ідеї громадянського суспільства сталося в царині політико-правової думки Стародавньої Греції і античного Риму, зокрема в концепції ідеальної держави Платона, полісу Аристотеля, “цивітас” Ціцерона, а продовжена - в концепції “града Божого” і “града земного” Августина Блаженного у добу Середньовіччя. Саме в ті часи не тільки виникають і формуються паростки того суспільства, що надалі отримує назву громадянського, не тільки народжуються терміни і складаються уявлення про громадянство та громадянина, але саме тоді ці ідеї вперше набувають філософського змісту і узагальнення.

Поліс фактично виступав як організація, де реально поєднувалися політичні структури та елементи громадянського суспільства, що сприяла розвиткові полісного патріотизму, духу рівноправності й свідомого виконання законів.

Збори Афін УІ-У століть до Р.Х., а також створення ними свого роду “кодексу законів” до певної міри можна вважати прототипом правового громадянського суспільства.

Полісний уклад життя стародавніх греків набув віддзеркалення в суспільно-політичній думці античності. Мислителі Стародавньої Греції вважали, що політична царина охоплює всі важливі сфери суспільства: сім’ю, освіту, релігію, культуру. І якщо людина бере участь в одній з цих сфер, то вона є членом політичного суспільства,

тобто громадянином або членом держави і, таким чином, повинна •жити та діяти у відповідності із законами цієї держави, не завдаючи шкоди іншим громадянам. Звідси випливає, що давньогрецькі дослідники вважали протогромадянське суспільство та державу одним єдиним цілим, а ці поняття - тотожними.

А такі представники античності, як Лікофрон, Сократ, Епікур, Лукрецій Кар, Марк Тулій Ціцерон успішно розвивали ідею договірних відносин між громадянином і полісом, між протогромадянсь-ким суспільством і державою. Суть їх поглядів на цю проблему тісно пов ’ язана не тільки з питанням походження держави, але й з питанням передачі протогромадянським суспільством своїх повноважень державі. Це відбувалося шляхом укладання договору (угоди) або між членами цього суспільства, або між членами суспільства і людиною, яку вони поставили на чолі держави, або з допомогою змішаного варіанта.

Це приводить нас до висновку: формування не тільки теоретичних засад концепції громадянського суспільства, але й практичних його основ відбувалося саме в античну добу.

Отже, становлення концепції громадянського суспільства здійснювалось у відповідності з розвитком самого суспільства. Ототожнення суспільства і держави, як і в ідеях мислителів стародавнього світу, продовжувало панувати в політичних теоріях у середні віки, що зумовлювалося сутністю й особливостями соціальної структури феодального суспільства, яка являла собою суворо ієрархічну станову побудову. За своїм характером ці стани були закритими для інших верств населення. Проте,’ і в добу Середньовіччя виникали певні інститути, в яких проглядали паростки громадянського суспільства, а саме: міста-комуни, що мали місцеве самоврядування; купецькі гільдії, ремісничі корпорації тощо.

З огляду на умови феодального ладу в цей історичний період, концепція громадянського суспільства не набула більш-менш політичного розвитку. Одним з нечисельних її дослідників був Аврелій Августин Блаженний. Він визначив громадянське суспільство як універсальну спільність, що об’єднує богів і людей та спирається на справедливість. Але християнський філософ ще не відокремлював громадянське суспільство від держави, хоча і не ототожнював християнську общину з останньою ("град Божій” і “град земний”). Церкву він намагався поставити над державою і суспільством.

У третьому розділі - “Концепція громадянського суспільства в епоху Нового часу” - досліджується формування договірної

концепції громадянського суспільства в Європі, ідейно-політичні основи громадянського суспільства в Північній Америці у XVII-XVIII ст., а також концепції громадянського суспільства, які були розроблені Г.Гегелем, К.Марксом та Ф.Енгельсом.

В епоху Нового часу необхідними передумовами формування власне громадянського суспільства послужили: розвиток капіталістичних відносин, формування класу буржуазії, економічний і політичний занепад дворянства. Широкі верстви населення втрачають своїх традиційних покровителів і починають шукати захисту безпосередньо у держави. Тому формування громадянського суспільства і правової держави, як політичного організму, було по суті двоєдиним процесом, що створив історично нову соціально-політичну систему. З цього часу питання про співвідношення політичного і громадянського суспільства стають центральною проблемою суспільної думки.

Саме в цей час європейська суспільна думка відобразила появу такого нового явища у вигляді теорій “природного права людини” і “суспільного договору”, в яких всебічно обгрунтувала індивідуальну свободу громадянина, незалежність його діяльності від державної влади, панування приватного інтересу.

Одні мислителі нового часу продовжували дотримуватися ідеї ототожнення громадянського суспільства та держави, але в той же час визнавали існування громадянського суспільства і вважали його одним з історичних ступенів розвитку на шляху створення держави та її складовою частиною (Т.Гоббс, Г.Гроцій, Г.Гегель та інші), інші

- відокремлювали громадянське суспільство (або робили таку спробу) від держави, розглядали його як самостійне явище і доводили, що воно не тільки повинно обмежувати владу держави та протистояти їй, але й навіть панувати над нею (Т.Пейн, В.Гумбольдт, А.Фергюссон та інші). Так, наприклад, Дж.Локк у своєму творі “Два трактати про правління” по суті визнавав за державою лише той обсяг повноважень, який був санкціонований суспільним договором (угодою). До його поглядів приєднуються і такі мислителі епохи Просвітництва, як Ш.Л.Монтеск’є та Ж.-Ж.Руссо.

І.Кант уперше ввів у наукову термінологію поняття “всезагаль-не правове громадянське суспільство”, чим і визначив подальші перспективи розвитку концепції громадянського суспільства у майбутньому.

На відміну від попередників Г.Гегель намагався довести недосконалість і неможливість людських інтересів та відносин у грома-

донському суспільстві. Абсолютна свобода у гегелівській системі зтримала втілення лише у Державі, яка співвідноситься з громадянським суспільством, як небо і земля. Але Гегель, на наш погляд, так і не зміг чітко окреслити та визначити поняття “громадянське суспільство” з такою точністю, яку можна було би очікувати від тако-'о майстра визначень. І ще менше німецький філософ зміг зрозуміти іе тільки глибинне, але й майбутнє значення цього феномену, на пдміну від його колеги І.Канта.

К.Маркс повністю руйнує побудову Гегеля. Оскільки центральне лісце в теорії історичного матеріалізму зайняли виробничі відносини, ромадянське суспільство ототожнювалось з базисом, який детермі-іував надбудову-державу. Однак, на наш погляд, думка Маркса не іула такою простою. В його аналізі (якщо мати на увазі зрілого Мар-:са, а не ранній період його дослідження) громадянське суспільство -;е та сфера, в якій постійно відбувається процес взаємопроникнення, іеретворення бюргера в громадянина і навпаки. Не випадково вирі-іення проблеми гармонізації приватних і суспільних інтересів, інди-іда і суспільства Маркс переносить у невизначене майбутнє, син-ронізуючи подолання (буржуазного) громадянського суспільства та відмирання” держави як такої, а разом з нею і влади, і політики.

Таким чином, усі вищезгадані теоретичні дослідження сприяли икристалізації поняття “громадянське суспільство”. Крім того, на-ггідки теоретичної суперечки мислителів епохи Нового часу цікаві тим, що вони відбивають не лише процес історичної еволюції онцепції громадянського суспільства, але й - що є більш важливим історію самого цього суспільства, зокрема, і людського суспільст-і взагалі.

Тому загальним для всіх концепцій громадянського суспільства зби Нового часу є глибокий аналіз останнього як стадії в розвитку одства, на якій суспільство, незважаючи на наявність в ньому різ-зманітних соціальних сил, інститутів, класів, груп, являє собіою гмісну єдність. .

Четвертий розділ - “Розвиток основних ідей громадянсько-і суспільства в історичному контексті XX століття” - присвяче-> дослідженню провідних концепцій громадянського суспільства в :танній чверті XX ст., проблеми концептуального осмислення ідей омадянського суспільства науковою думкою в США на сучасному апі та проблеми співвідношення демократії і громадянського сус-льства в інтерпретації сучасних західноєвропейських суспільство-авців.

Етап новітнього часу характеризується двома світовими війнами, Жовтневою революцією в Росії у 1917 р., становленням у СРСР більшовицької “диктатури пролетаріату” (тоталітарного режиму) і як наслідок цього - появою на світовій арені соціалістичного і капіталістичного таборів, які довгий час протистояли один одному, по роджуючи такі небезпечні для всього світу явища, як “холодна вій на” та інші; занепадом і зникненням зі світової арени соціалістично системи, а потім й СРСР, на теренах якого виникли нові незалежн держави, які сьогодні у “великих муках” будують новий демократи чний лад, та іншими великими й малими подіями.

У першій половині XX ст. в світі спостерігався помітний спа; інтересу до проблеми громадянського суспільства. Сталося це вна слідок цілої низки об’єктивних обставин, до яких належать успад ковані від XX ст. національні та соціально-класові протиріччя; не безпечне посилення ролі держави в суспільному житті в роки Пер шої і Другої світових війн; наступ тоталітаризму на демократичи інститути та інші. Внаслідок цього суспільствознавці зосередил свою увагу на обгрунтуванні доцільності переходу до “сильної держави та її інститутів і фактично “забули” на довгі роки про існ> вання громадянського суспільства.

Тільки починаючи з 70-х років XX ст., проблематика громадяї ського суспільства знову посідає помітні позиції на Заході і з тог часу залишається в центрі суспільної уваги. Свідченням цього бул поява великої кількості відповідних наукових праць, а тако постійне звернення до поняття “громадянське суспільство” з бон політиків і журналістів. Так, наприклад, у середині 70-х років іі терес до громадянського суспільства був пов’язаний з дисиденте] ким рухом у східноєвропейських країнах і немарксистськими кол ми Латинської Америки та Південної Європи, тобто там, де відчув вся більш або менш гострий дефіцит демократії. Дискусії на тел громадянського суспільства не тільки збагачували теоретичні на, бання борців з авторитарними і тоталітарними режимами, але й ж вили суспільно-політичні рухи (“Солідарність”, “Хартія-77” та і ші), швидко набираючи силу. .

А на межі 70-80-х років на Заході з’явились неоконсерватив та неоліберальні течії, які намагались протистояти експансії держ ви у суспільному житті. Вони базувались на ідеях таких теоретик лібералізму, як Ф.Хайєк, Л.Мізес, Р.Нозик та інші і отримали на більш конкретне практичне втілення в урядовій діяльності так державних керівників, як М.Тетчер і Р.Рейган.

Подіям, що привели до “революції 1989 р.”, тобто падіння комуністичних режимів у країнах Східної та Центральної Європи, а також розпаду СРСР, передувала поява в Англії та США концепції "постка-піталістичного” та “соціалістичного” громадянського суспільства (Дж.Кін, М.Крізан, Е.Арато, Дж.Коген та інші), що сприяло розвитку ідеї громадянського суспільства в постсоціалістичних країнах.

Концепція громадянського суспільства та пов’язані з нею проблеми і сьогодні залишаються в центрі уваги не тільки західних суспільствознавців, але й вчених-гуманітаріїв усього світу. “Рецепти” побудови громадянського суспільства, що ними пропонуються (концепція “творчого хаосу” Р.Дарендорфа, концепція “транснаціонального громадянського суспільства” або “медіаторних” (посередницьких) груп Ф.Шміттера, концепція “модульної системи” Е.Геллнера, концепція “комунітаризму” Е.Етзіоні, концепція “соціального капіталу14 Дж.Коулмена і Р.Патнема), особливо важливі для країн, що звільнилися від тоталітарних порядків на межі 80-90-х років, але в той же час вони мають реальну перспективу реалізуватися і в тих країнах, де вже побудоване і діє громадянське суспільство.

У висновках підведено підсумки дослідження і наголошується на наступному:

1) громадянське суспільство, як таке, пройшло довгий шлях від виникнення ідеї та різних концепцій до реального втілення їх у життя, від античного полісу (“міста - держави - спільноти громадян”) до цілісної системи з різноманітними інститутами та відносинами; це дало можливість послідовно простежити витоки формування та еволюції концепції громадянського суспільства на різних етапах історії людства і встановити закономірний характер перетворення цієї концепції у загальновизнану на наш час модель суспільного співжиття;

2) у ході історичної еволюції концепція громадянського суспільства постійно збагачувалася, що відбувалося внаслідок об ’ єктивних потреб і вимог того чи іншого історичного періоду;

3) у Новий час на грунті теорій “природного права” і “суспільного договору” ідея громадянського суспільства набуває подальшого розвитку в цілому ряді концепцій, серед яких справжнім відкриттям стала концепція “всезагального правового громадянського суспільства” І.Канта, як привабливої майбутньої перспективи розбудови громадянського суспільства;

4) саме у руслі концепції І.Канта та концепцій “суспільного договору” і “обмеження законом державної влади” розробляють

свої концепції громадянського суспільства сучасні західні су спільствознавці;

5) аналіз історичної еволюції концепції громадянського су спільства виявив і засвідчив її життєздатність та прогресивність;

6) багатий історичний досвід, нагромаджений в області теорії і практики громадянського суспільства в країнах Західної Європи та Північної Америки, обов’язково повинен бути викори станий в Україні, звісно з урахуванням її національної специфіки.

Основний зміст дисертації викладено у наступних публікаціях:

1. Демидов В.А. Громадянське суспільство: основні параметри та характеристики //Питання історії нового та новітнього часу: 36. наук, статей. - Чернівці: Рута, 1995. - Вип. 4. - Ч. 2. - С. 237-246.

2. Демидов В.А. Концепція "всезагального правового громадянського суспільства І.Канта //Питання історії нового та новітнього часу: 36. наук, статей. - Чернівці: Рута, 1999. - Вип. 6. - Є. 202-208.

3. Демидов В.А. Демократія і громадянське суспільство в інтерпретаціях сучасних західних суспільствознавців //Наукові записки Тернопільського держ. пед. ун-ту ім.В.Гнатюка. Серія: Історія. - Тернопіль, 1999. - Вип.9.-С. 190-193.

4. Демидов В. Формування засад громадянського суспільства в античну добу //Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: 36. наук, статей. - Чернівці: Золоті литаври, 1999.-Т.З.-С. 17-25.

5. Демидов В.А. Громадянське суспільство: рівні конфліктності //Природа, феноменологія та динаміка конфліктів у сучасному світі: Тези доповідей міжнародної науково-практичної конф. У 2 ч. -Чернівці, 1993.-Ч. 1.-С. 110-111.

6. Демидов В.А., Доценко Д.І. Церква як інститут громадянського суспільства //Матеріали наукової конференції викладачів, співробітників та студентів, присвяченої 120-річчю заснування Чернівецького університету, 4-6 травня 1995 р. - Чернівці: Рута, 1995.

- Т. 1. Гуманітарні науки. - С. 20.

7. Демидов В.А. Гражданское общество и политическая система: природа конфликта и пути его преодоления //Матеріали Третьої міжнародної науково-практичної конф. "Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика". - Київ-Чернівці, 1995. - С. 180-184.

8. Демидов В. А. Громадянське суспільство в Україні: економічні та соціально-політичні фактори //Політичні студії: 36. наук, статей. -Чернівці: Молодий буковинець, 1997. - С. 21-27.

9. Демидов В.А. Місцеве самоврядування: інститут держави чи громадянського суспільства //Матеріали наукового симпозіуму "Транскордонне співробітництво у поліетнічних регіонах Східної та Південно-Східної Європи" /Буковинський політологічний центр, Бюро зі співробітництва в Україні Фонду Ф.Еберта. - Чернівці: Золоті литаври, 1999. - С. 24-29.

Анотація

Демидов В.А. Історична еволюція концепції громадянського суспільства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - Всесвітня історія. - Чернівецький державний університет ім. ІО.Федьковйча, Чернівці, 2000.

Дисертація присвячена комплексному розгляду проблем історичної еволюції концепції громадянського суспільства. Поетапно, використовуючи різноманітні джерела, історичні факти, досліджується процес становлення і розвитку громадянського суспільства в античну добу, епоху Середньовіччя, Нового та Новітнього часу. Велика увага приділена аналізові поглядів стародавніх і сучасних мислителів, таких як Геракліта, Демокріта, Сократа, Платона, Аристотеля, Епікура, Ціцерона, Г.Гроція, Т.Гоббса, Дж.Локка, Ф.Бекона, Ш.Монтеск’є, Ж.-Ж.Руссо, Т.Пейна, В.Гумбольдта, І.Канта, Г.Ге-геля, К.Маркса, Р.Арона, Р.Дарендорфа, Е.Геллнера, Ф.Шміттера, Р.Патнема та багатьох інших. В основному, ідеї та концепції громадянського суспільства вищезгаданих мислителів розглядались крізь призму концепцій “суспільного договору (угоди)” та “обмеження законом державної влади на користь громадянського суспільства”. Висновки дисертації мають рекомендаційний характер щодо процесу побудови громадянського суспільства в різних країнах світу і зокрема в Україні. Перспективним є їх використання в навчальних курсах з античної, нової та новітньої історії, філософії, політології, соціології, правознавства та інших. .

Ключові слова: суспільство, громадянське суспільство, держава, правова держава, демократія, суспільний договір (згода), право, закон.

18

Аннотация

Демидов В.А. Историческая эволюция концепции гражданского общества. - Рукопись. _

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - Всемирная история. - Черновицкий государственный университет им. Ю.Федьковича. Черновцы, 2000.

Диссертация посвящена комплексному рассмотрению проблем исторической эволюции концепции гражданского общества. Поэтапно, на основе разнообразных исторических фактов, исследуется процесс становления и развития гражданского общества в античный период, в эпоху Средневековья, Нового и Новейшего времени. Надежным базисом для исследования данной проблемы послужили работы древних и современных мыслителей - Гераклита, Демокрита, Платона, Аристотеля, Эпикура, Цицерона, Г.Гроция, Т.Гоббса, Дж.Локка, Ф.Бэкона, Ш.Монтескье, Ж.-Ж.Руссо, Т.Пейна, В.Гум-больдта, И.Канта, Г.Гегеля, К.Маркса, Ф.Энгельса, Р. Арона, Р.Дарендорфа, Э.Геллнера, И.Шапиро, Ф.Шмиттера, Э.Арато, Дж.Когена и многих других. В основном, взгляды перечисленных выше мыслителей и ученых рассматриваются через призму концепций “общественного договора” и “ограничения законом государственной власти в пользу гражданского общества”.

Автор доказывает, что в античный период первым прототипом гражданского общества был античный полис (“город - государство

- общность граждан”). Это подтверждается и положениями, что содержатся в диалогах Платона, “Политике” Аристотеля и трактатах Цицерона. Кроме того, они, а вместе с ними Гераклит, Пифагор, Демокрит, Сократ, Ликофрон, Эпикур заложили основы концепций “общественного договора” и “ограничения законом государственной власти”. А Августин Блаженный успешно развил их идеи в эпоху Средневековья и создал концепцию о существовании двух “градов”: “града Божьего” и “града земного”, где гражданское общество представляло единую общность бога и людей. Все эти мыслители отождествляли гражданское общество и государство.

В эпоху Нового времени, когда происходило формирование капиталистического общества, идея гражданского общества начала приобретать конкретные очертания независимого от государства демократического института. Создавая и развивая концепции

“природного права” и “общественного договора” такие ученые, как Дж.Локк, Ш.Монтескье, Ж.-Ж.Руссо, Т.Пейн, В.Гумбольдт, стремились отделить гражданское общество от государства и придать ему самостоятельный статус. А И.Кант впервые ввел в научную терминологию понятие “всеобщего правового гражданского общества” и попытался обосновать его существование в будущем.

В эпоху Новейшего времени особый интерес привлекают к себе концепции “посткапиталистического”, “социалистического” гражданского общества Дж.Кина, М.Кризана, Э.Арато, Дж.Когена, концепция “творческого хаоса” Р.Дарендорфа, концепции “транснационального гражданского общества” и “медиаторных (посреднических) групп”, Ф.Шмиттера, концепция “модульной системы”

Э.Геллнера, концепция “коммунитаризма” Э.Этзиони, концепция “социального капитала” Дж.Коулмена и Р.Патнема и многие другие.

Выводы диссертации носят рекомендательный характер относительно процесса построения гражданского общества в различных странах мира и в частности на Украине. Перспективным является их использование в учебных курсах по античной, новой и новейшей истории, философии, правоведения, политологии, социологии.

Ключевые слова: общество, гражданское общество, государство, правовое государство, демократия, общественный договор, право, закон.

Summary

Demidov V.A. Historical Evolution of the Civil Society Conception.

- Manuscript.

Candidate of Science (History) dissertation, speciality 07.00.02 “World History” /State University of Chemivtsi named after Yu.Fedkovych, Chemivtsi, 2000.

The present dissertation is a complex study of the problems connected with the development of the civil society conception. Using various historical sources and material, the author explorers the origin of civil society traditions and investigates their development within a vast historical period from Antique Epoch to Modem Times. In the focus of the work is the analysis of the views of both ancient and modem philosophers such as Heraclitus, Democritus, Socrates, Plato, Aristotle, Epicurus, T.Hobbes, J.Locke, T.Bacon, Ch.Montesquieu, J.-J.Rousseau, T.Paine, I.Kant, G.Hegel, K.Marx, R.Aron, R.Darendorf, E.Hellner,

F.Schmitter, R.Patnem, etc. The general interpretation of the civil society conception is given in terms of “civil agreement” and “legal restrictions of state power for the benefit of civil society”.

The results of the investigation have practical value and contain recommendations concerning the formation of civil society in various countries of the world in general and in Ukraine in particular. The obtained results can also serve a promising theoretical and practical basis for the courses in Antique and Modem History, Philosophy, Sociology, Law etc.

Key words: society, civil society, state, democratic state, democracy, civil agreement, law.

Підписано до друку 20.04.2000. Формат 60 х 84/16.

Папір офсетний. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 1,1. Обл.-вид. арк. 1,2. Зам.025п. Тираж 100.

Друкарня видавництва “Рута” Чернівецького держуніверситету 58012, Чернівці, вул. Коцюбинського, 2