автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.01
диссертация на тему: История украинско-армянских литературных взаимосвязей XX ст. Парадигма развития.

Полный текст автореферата диссертации по теме "История украинско-армянских литературных взаимосвязей XX ст. Парадигма развития."

гг л ОД \ 1

, с- ГГ; S Ol • -

КГЛЗСЫГ.ГЛ ШВЗГСПШ LÏ3ÎI ГАРАСА IJEB;IEÜKA

Из чравах рукопису

ЗдЦОРСННА Ж'ЛгП'ЫА {ЖХл'ЛЛШл

icropin укг'А1Псько-1)1р;.2Пськ;о: лгерагурШ' ~'ja'-;¡.KÍ :■:•: er.. П/Л^ТУА

Sf

Cneuia.nbHi сть : ÏO.OI.GI - 7краШ-:ьке1 ici a ту 0,2,

zg.01.05 - ïïopiбняльно Л1герчгурознагстзо.

A в торе ф е р я т

дисергащ I на здобуггя вченогс сгупенл доктора фьг,слопчних наук

KiüH - 1996

^!;сергац1еа с рукопис

Лисергагця викочана на кафедр1 зсгорП украп:сько1 лггератури Ки!вського урлверситету 1ме;п Гараса иевченка

Сф1шнш опоненти: член-кореспондент НАН Украши,

ПровIдна ор::ан1зад1я: Одеськиь унхверсчгет. Захис1 вхдОудегься 27 .-рав.чя 159й р. о 14 год.

¿'л 3i.fi ДСКЗ! СП1"41 Ч.713СЭлКС! ВчбК: I рЗДЛ

ко захксуу дис?.ргад1й на здобугул зчзг.ого сгупекл

доктора сллолсг1ч;п!х наук при Кк1всы--оя' ./Шьврситгтх

1мек1 Тараса Иеиченка /252СТ7, Ка!в, 1?, Бульггр 'Г.;.>ьчеккя. 14/.

3 дясертаидею кскна озка:;ог/итися и наукоы!* б1бл!огец1 Кп!всь-кого ун1ьерспте'гу 1мен1 Гараса Певченка.

Автореферат рстслзно 23 кеггня 1ЭЭ6 р. Ьчэ.чи:' Сскригар

доктор ¿1лолог1чних наук, професор Крутикова Шна ь'вгешЕна;

доктор дллолопчних наук, просуесор Хропкс Пзтро Панасович;

доктор фьюлогхчнпх наук, про^&сор Ковальчук Олексакдр Герасимович.

споцхал; гозано I Бч.епо! ради

докгог ;)1лолопч.чмх наук, процесс р.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКГЗРИСГИКА РОБОТИ

А й I у а л ь н I с I ь д о с л I д к е н н я. Розеиток ф1лологтчно! науки дедал1 виразнше Еизначае необх^псть вивчення зв"язк1Е I взаемод1I украшсько! лгтератури з лгтера-турами 1нших народ1в; "1зольоване впвчення украшсько! лгтератури в наш дн1 взагал1 немокливе" I/. Освоения пюнащоналыю I Л1терагури певниы нагиональним середовищем належить до найдавш-ших, проте в1чних I пост1йно гострих проблем I пов"язане 13 особ-ливостями :нонад10нальноI Л1тератури та, водночас, естетичною сферою, в якп1 здобувае життя шонащональне лхтературне явище. Лгтература "з особливою увагою досл1ддуе характер розвитку сучас-носг1, а тому у центр1 II уваги опиняються процеси штернацгональ-но! взаемод1I народ1в га 1х культур" 2/.

Взаемини нащонально! /украшсько!/ га пюнащонально! /в1р-менсько!/ лгтерагур неЕ1,щильш В1д контексту св1тового життя лгтератури г виступають репрезентатором ново! якост1, створено! 13 сп1В1снування двох лггературних середовищ у лош св!тового культурного процесу. У взаемкнах украшсько! 1 в1рменсько! л1те-ратур в1дображаеться, до певно! м1ри, суть тих явищ, що виникають за неодг.пнних контакт1в ус!х лгтератур. Нашу увагу привертають контакта синхрошп , нашвсинхрошп та несинхронн1 взаемини украшсько! IсторхI Л1тератури, л1тературознавства, перекладу, а також укра!нсько! поезП та прози 13 в1рменською лгтературою.

В ошнвд цих явищ виходимо не ¡з чинника впливу при сшлку-

Еашп лгтератур, а !з чинника ознакомления 13 худохшм досв!дом

¡нонавдонально! л!терагури. Якщо перше явище неспроможне породи/-

ти значн1 й тривк1 художн1 реультати,. то, всупереч йому,

I/. Бтлецький 0. Завдання та перспективи розвитку украшського лгтературознавства. // 31бр. праць у 5. т. - К. 1966.. Т.З. С.82. 2/. Кононенко П. В пошуках сутк - К. 1981. С.5.

друге - як взаемод1я, без яко! неможливий поступ, е необх1дною передумовою 1, можливо, законошршсию лгтературного киття. Саме Л1гературн1 взаемини I, почасти, уира1нсько-в1рменсыи, сприяли шдвищеншо художшх р1вшв обох Л1терагур, зростанню 1х еетегич-но! глибини, засвоенню тематично-худокнього досв1ду; це зумовлю-вало актив1зац1ю 1х розвитку, гарантувало поступ.

Характер досл1дження та особливосп укра!нсько-в1рменських лггерагурних взаемин починають визначагись напршшпц XIX ст. -разом 13 появою праць О.Партицького, 1.Линниченка та О.Б1лобо-родова I/. Тод1 ж Г.Халатянц, а згодом Л.Мел1ксет-Бек звер-таюгь увагу на ыплып мотиви у в1рменському епос1 "Давид Са-сунський" та билинах пер1оду Ки5всько! Русл.

У новгтшй час лгтературну сторонку укра¡нсько-взрменських зв"язк1в досл:джують е.Кирилюк, С.Ашрян, К.Григорян, Н.Воска-нян, В.Шубравський, вивчення рукописно! I друковано! книги в Украш1 провалить Я.Дашкевич, студ11 в1рменського фольклору в Укра!н1 зд1йснюе Т.Сис, науков1 взаемини м1к обома кражами простежуе М.Дмитр1енко тощо.

Однак наявш досл1дження не створюють можливосп з"ясувати характер, специф1ку, р1вень ф1лолог1чних, лгтературних контак-т1в. Досл1дники переважно прщцляють увагу шшим галузям киття обидвох народ1в: огляду правового становища в1рмен - найб1льиа заслуга в цьому професора Одеського ун1верситету 1.Линниченка; анал1зу державних взаемин - Ю.Куликовсышй та В.Кульчицький; родинним контактам державного значения - Сгепанос Таронський;

I/. Партицький 0. В1рмени на РусЬ 1882; Линниченко I. Сусшль-Н1 верстви Галицько! Руси Х1У-ХУ в. - Льв1в. 1889; Б1лобородов О, Столгття в1рменсько1 преси. 1895.

дембгрйф1чним питаниям - М.Ёладимирський-Ьуданов, С.Секиринсь-кий; питаниям арх!тектури - С.Халпахчян; в1йськов1й галуз1 -¡Ловсес Каганкатващ тощо.

Загалып, проте не лггературн1 проблеми укра1нсько-в1рменсь-ких взаемин розглядаються такой у працях украшських, В1рмен-ських, польських ¿сторик1в: М.Брайчевського, Л.Хачикяна, Л.Мел1к-сет-Бека, Н.Кривоноса, Г.Сизоненка, Ф.Шевченка, Д.Галустяна, В.Восканяна, В.Грабовецького, 1.Ходинецького, М.Бкшкяна, Д.Зу-брицького, С.Баронча, 1.Шараневича, Б.Площанського, В.Лозин-ського, М.Балинського, 'Г.Липинського, турецького ¡сгорика Челе-61 та ш. Проте значно ширше в I стор1ограф1чшй Л1терагург, присвячен1й питанию укра!нсько-в1ргленських взаемин, представле-Н1 найр1зноман1гн1Ш1 сфери сусшльного I економ1чного жиггя, атж явища кульгури, як1 варт1 значно повнхшого вивчення.

В1дчутний крон до всеб1чного досл1даення взаемин обох наро-д1в у галуз1 лггерагури, основи якого закладаються на початку сголгггя I у шзнших публ1кац1ях курнал1в "Схшшй свгг", 1927-1931 рр., "Всесв1т", 1932 р., газетах "В1стГ', 1939 р., "Лггературна газета", 1939 р. тощо, зроблено у 60-1 рр. XX ст. Цьому значною м1рою сприяе творча розбудовча Д1яльн1сгь у галу-31 в1рменознавства П.Гичини, М.Рильського, Л.Первомайського, е.Кирилюка, 1.Дзюби, В.Иубравського, що псно поеднуеться 13 вивченням м1хштературних взаемин синтетичного плану - О.Боець-кий, Н.Круггкова, Д.Чикевський га низкою досл1дкень р1знор1дних контак'пв: Г.Вервес, Л.Грицик, 1.Луценко, Д.Наливайко, М.Пригодна га 1н.

Шхто з досл1дншив, проте, не ставив соб1 за мету створити I аналггичну, I узагальнюючу працю з проблем 1сторП л1герагур-них в1рменознавчих студпЧ в Украпп. У вс1х 1снуючих нши до-сл1дденнях проблема укра1нсько-в!рменських взаемин розглядаеть-

ся лише у певному вузькому секгор1; гак, мета книги В.Кочевсь-кого "Глибинний передзвш" - сгворення лггерагурно-кригичних портрет1в окремих в1рменських письменник^в га характеристика взаемообм:ну лггерагурними силами М1к Украшою 1 В1рмен1ею; розв"язанню проблем розвитку в1рменсько! лггерагури, а не проблем! укра5нсько-в1рменських лггературних взаемин присЕЯчена також праця 1.Дзюби "Сгефан Зорян в 1сторП в1рменсько! лгте-ратури". - К. 1982.

Погреба в досл1дкенн: зумовлена й гим, що не вс! згадаш лггерагурознавч1 га 1сгор1ограф1чн1 пращ в1дп0в1дають зрослим потребам украшського в1рменознавсгва: в окремих очевидна необ-Х1дн1сгь перегляду певних положень, ¡ншим бракуе магер1ал1в, що налекагь до "останнього слова" в галуз1 Е1рменознавчих студтй, врешп, в них В1дсутшй синтезований погляд на проблему розвигку 1сггорП укра!нсько-в1рменських л1терагурних зв"язк1в.

В1дсутн1сть глибокого анал1зу стану, проблем, характеру зм1с-гу украшського в1рменознавства, якосп украшських переклад1в творгв в1рменсько! Л1герагури, особливосгей в1рменисгики украшських письменник1в зумовила необх1дшсть та актуальшсгь нашо! роботи.

Предметом досл1дження е укра!нсько-в1р-менсыи взаемини XX ст. у галуз1 1сторП Л1тератури, л1тера-турознавства, перекладу та поегично! 1 прозово! спадщини украш-ських письменник1в.

О б " е к т о м анал1зу обрано принципи I засоби, що виз-начають концепщю укра!нського в1рменознавсгва, теорЛ 1 практики перекладу в щй сфер1, украшсько! поегично! 1 прозово! В1рменисгики та складають здобутки лггератур у розвитку свгго-во! лттератури.

Мета дисертащI - комплексне досл1дження таких проблем:

- 1сторико-л1тературн1 основи укра!нсько-в1рменських лгтерагур-них взаемин XX ст.;

- характер I напрямки вивчення давньо! в1рменсько! лгтератури га в1рменського народного епосу;

- проблеми взаемодП л1тератур - на приклад! творчост1 Хачатура Абов"яна;

- освоения нащоналыюго I загальнолюдського у спадщшп Г. Туманяна, АЛсагакяна, Ь'.Чаренца;

- здобутки украшського в^рменознавства в ощнщ творчосп но-вгтшх В1рменських письменншпв - Г.Говганшсяна, Г.Ем1на та ш.;

- етапи розвигку та мовно-л1тературн1 особливост1 переклад1в в1рменсько! лгтератури в Украпп;

- значения гворчо! 1ндив1дуальн0ст1 автора I перекладача в перекладах в1рменсько! поезЛ украшською мовою;

- роль об"ективного 1 суб"ективного, загального 1 окремого в переклад1 в1рменсько! художньо! прози укра!нською мовою;

- характер в1дтворення навдонального та шонапдонального в укра!нськ1й поетичшй та прозов1Й В1рменистищ.

Методолог1чною основою досл1даення е 1сторико-л1тературний шдхщ, пор1вняльно-1сторичний метод у поеднанш з текстовим, а також системним анал1зом.

Н. а у к о в а новизна роботи полягае в тому, що це перше в Iсгор!I украТнсько! лгтератури I лгтературознавств1 системне досл1дження найргзномангтнших форм укра!нсько-в1рмен-ських лгтературних взаемин.

Новизна роботи визначаегься 1 гим, що р1зн1 аспекги украшсь-ко-в:рменських лгтературних взаемин досл1джуються в еволюцпЧному розвитку; даеться також ощнка найвизначнших явищ вipмeнcькoi Л1тератури, роль яких у постуш укра1нсько! та в1рменсько5 л1те-

рагур дскл не була об"ективована.

Вперше визначаеться характер найважливших явшц у розвитку украшсько-вгрменсько! критики, що зумовлюють поступальшсть Л1гературно-кригично! думки Укра1ни у процес1 засвоення I трансформування ваяливих художньо-естетичних категории

У дисертащI вперше ставиться I вир1шуеться проблема худож-нього перекладу в парадигм1 розЕитку 1стор1! укра!нсько-в1рмен-ських л1терагурних взаемин. Вивчаються особливосм його практичного досв1ду та можливосп в1дтворення найважливших засад першотвору засобами укратнсько! мовно! I лггерагурно! градищй.

¡;1и визначаемо : нормативах основи для вхдтворенкя засобами перекладу га зг1дно закошв ^онегики укра!нсько1 1лови наиб1льш складних для перекладу в1рменських лексичних форм. Водночас, пропонуемо вперше розроблену сисгематизовану структуру фонетич-них в1дпов1дник!в, а такок визначаемо правописш правила, яки-ми не варто нехтувати перекладачам у практична дхяльносп в галуз: укра1нсько-в1рменських л1тературних взаемин.

У досл1джешп вперше в украшському в1рменознавств1 розгля-нуто особливой функцшнального характеру в1рменсько! лгтера-тури в украшсыий. Украшська вгрменистика вивчаеться як вахе-ливий складник у гворенн1 парадигматичних в1дносин нацюналь-ного та загальнолюдського в украТнському Л1терагурному процесс Практична Ц1нн1сть робоги визначаеться мож-лив1стю викорисгання матер1алу досл1дження при вивчешп курс1в ¿сгорП украшсько! лзтерагури, спецкурс1в та спецсемпшр1в у галуз1 1сторП украшсько5 та в1рменсько5 лгтератур I компара-гив1стики, а такой при вивченн1 1СТорп, теор1I та практики перекладу в УкраШ та у В1рменП.

Апробац1я досл1дження. 0сновн1 положения дисертащ I втдображеш: у монографтях "М1жетн1чн1 зв"язки в украшськш

антропошш I ХУП ст. " - К. .1989. I д.а.; "Г.Г.Шевченко I в1р-менська л;гераота" - К. 1991. 8 д.а., а таком в .сгаггях, опуб-л1кованих у наукових зб1рниках, вениках га пер1одичних видан-нях Украши га ВхрменП. Список основних публ1кац1й з теми ди-сертац1I подано в к1нщ автореферату.

Окрем! полонення дисергащI Еисвгглеш у допов1дях на рес-публ1канських га мЬхнародних наукових консреренщях: Ки1в, 1974, 1989, 1992, 1994; Чершвщ, 1377; Впшиця, 1979; Запор1кяя, 1981; Ульяновськ, 1983; бреван, 1984; Одеса, 1990, Донецьк, 1993, а такок у курс1 лекщй з iсгор1I давньо! украшсько! л1-тератури га 1сторП украшсько Т л1герагури I полоеини XIX ст., спецкурсах з 1сторП украшсько! л1терагури та украшського ми-сгецтва на (¿плолог1чному факультет! Ки1вського ун1верситегу, в численних виданнях переклад1в 13 в1рменсько! - у склад1 члешв Сшлки пнсьменншпв Укра1ни.

Структура дисергащI зумоЕлена метою та завданням досл1дження. Дисергащя складаеться :з вступу, грьох розд1л1в та висновк1в.

ЗМ1СТ ДИСЕРГАЩ I

У в с -г у п I визначено роль укра 1нсько-в1рменських лгге-рагурних взаемин у вивченн1 слецифхки нащонально! л}гератури, функщоналыпсть ¿нонащональних лггерагурних явищ, а гакоя -1х роль у нащоналыюму лггерагурному жигт1.

Перший р о з д I л. В1РМЕН03НАВСГВС В К0НГЕКСТ1 Р03-БИГКУ УКРАШСЬКОГО Л1ГЕРАГУРОЗПАВСГЗА XX СГ. присвячений роз-гляду укра!нсько-в1рменських !сгорико-лггературних конгакт1в.

В1рменознавство в Укра!1п веде складний пошук у напрям1 осмислення зв"язку градищйного з новагорським, вивчення стильо-вих рис твор1в вгрменських письменникхв, психологично! трактовки образ!в у цих творах тощо..

Щ проблема перебувають у пол1 зору й украшсько! лггератур-но! критики. До них на сучасному егаш звертаються О.Дончик, М.^улинський, П.Кононенко, С.Ковальчук, М.Наенко, Л.Новиченко, С.Защенко, П.Хропко та ¿н., що, до певно! ихри, дозволяв сп1В-в1днесги зусилля Л1 тературознавщв Укра1ни га зусилля лггера-турознавщв, Л1 гературних кригшив Ь1ргленП при вивченн1 важли-еих явищ нац1онального л!тературного процесу.

СгудП, присвячен1 Е1рменсьюй Л1гератур1 в укра1нському л1-герагурознавсгв1 сшвм1рш з лгтературознавчою робогою у ¡Ир-мен^ та РосП, що надавало цим досл1дженням в Укра1ш мхжнарод-ного звучания. Роз1мкнен1сть кола украшсько-в1рменських лгте-ратурних взаемин значною лирою гарантувала стаб1льшсть р1вня спостережень.

Значний обсяг в1рменознавчого матер1алу в Украип забезпе-чуеться завдяки д!яльност1 ВУНАС. Однак багатоыангтност1 в1р-менознавчих праць у кваргальнику ВУНАС "Сх1дний св1т" бракува-ло л1гературознавчого, с[ллолопчного спрямування.

В1рменознавство Укра!ни,. дозволяе сгворити хоч 1 непоЕну, проте важливу характеристику егашв розвитку в1рменсько5 Л1те-рагури та п особливосхн. Характер I концентровашсть спосте-режень дае змогу значною лпрою об"ективно, враховуючи 1х спрямування та хронолог1чну посл1довн!сть Iсгор1I в1рменсько! л1те-ратур^виявити роль в1рменознавчих студ1й у збагаченш украшсько! науки про лггературу.

Арх1вш матер1али украшського в1рменознавства - сфера, щ лковито про1гнорована украшсышли ¿сториками лгтератури I л1тературознавцями. Це пояснюеться складшстю проблеми, браком комлетентних досл1дник1в 1 потребою тривало! шдготовки до та-ко! науково! роботи. Тому дос! не вивчеш - як вакливий етап в1рменознавчих студ1й в Украип - пращ з арх1ву А.Кримського, що не вв!йыли у 5-томне з1брання твор1в ученого г письменника.

Для в1рменознавчих спосгерезень А.Кримського характерне пене поеднання шакпв Iстор11- та л1герагури: досл1дкекня ¿с-гор15 в нього е основою для мхркувань про явшца лггерагурного плану.

Учений вваяае, що розвиток певних тдай у пшшх кра!нах, пов"язаних 13 В1рмешею 1 у самш В1рменп, дозволяе зрозумгти суть важливих ^торичних явит I можлив1 законог.ирност:, що криюгься в них - 1 у саг.пй БгрменП, 1 у краГнах, з якими вона сшлкувалась; таким чином, при вявченш Сходу, зокрема, В1 р-меш5, А.Кримськлй дбае про глибше шзнания того, що моке бути щнним, за його слова!,ш, "для нас", тобхо, укра!нсько1 вггчиз-няно1 науки. 0кр1м того, на думку А.Кримського, будь-яка замкнешсгь у науковому пошуку веде до помилковост1 у судден-нях, а, отже, у висновках.

У сво1х наукових досл1дкеннях А.Кримський покладаеться на дкерела, позбавлен1 комшпментарност1; однак «, що 1м вш цю дов1ру висловлюе, засвтдчуюгь гривалу роботу над ними. Усв1-домлення дього дае змогу зрозумгги причину впливу на вгрмено-знавч1 студ1I А.Кримського спостереиень в1рменознавщв Г.Хала-тянца га К.Патканова, пращ яких 1мпонували йому прагненням до об"ективност1 у пошуку науково! ¡стини.

А.Кримський-вхрменознавець не лише одним ¿з перших в Укра!-Н1 досл1джуе складш питания розвигку давньо! в1рменсько! Л1-тератури, а I одним 1з перших торкаеться питания про в1рмен-ськ1 колон: I в УкраШ, де визначав концептуальний шдх1д у виршешп проблеми, яку вважае за дощльне розв"язувати у зв"язку з под1бними явищами у рхзних репонах свгту.

Ставлення А.Кримського до тексту "1сгор11 Вхрмеш!" М.Хо-ренащ зумовлене, ввакаемо, однозначною реакщею укра!нського вченого на В1дсутн1сть у текст: посилання на 1сторичн1 джере-ла; А.Кримський обстоюе засади коректност: в наущ 1 виявляе

недов1ру до сгереотигпв у шй.

Укра5нське в1рменознавство сьогодш сприйняло засади жшт-ньо! в1рменсько! 1сгор1ограф1I, зг1дно з якими текст "1стор11 В1р;ленП" визнано варпсним 1сторичним даерелом, а М.Хоренагц -письменником та 1сториком У ст. Однак в1дсутн1сть по.тр1бних коректив у цьому пигашп гид час вивчення Гюго А.Кримським зму-шуе нашу науку в1дставати в1д спещальних досл1даень у В1рмен-ських фоолопчних та 1стор1ограф1чних працях. Так, на р1внг СИЕЦ1АЛЫЮГ0. досл1дкення про автентичн1сть твору М.Хоренащ в1дпов1дному У стол1ттю укра!нська наука зупинилась на думщ А.Кримського.

Поряд 13 вивченням давньо! в1риенсько! 1сторП та л^тератури, А.Кримський розглядае явища в^рменсько! антропошми 1 топошм11 започатковуючи виршення цих нелегких- 1 з позивдI перекладу -лшгв!стичних проблем.. Маемо шдстави гадати, що учений розщ-нював в1Дйворення в1рменсько1 антропошмП I топошмП. як най-вакливший-:.етап у репрезентащ I фонетичних ресурс1в украшсько! мови. Проте наступними в1рменознавцями, мокливо., не без кон"юнктурного впливу, це розумшня особливостей сшвв1днесення украТнсько! фонетики 1з законами втрменсько! мови було втрачене, що спричинило, безперенно, певш регресивш кроки в одшй ¿з галузей украшського в1рменознавсгва. Шсля студ1й А.Кримського спостер1гаемо також В1дсуипсть досл^ддення цього явища в украшському в1рменознавств1.

У п1дход1 А. Кримського до вивчення ЬИрменН наявне прагнення дати глибоку характеристику найосновнших постатей I епох у в1рменськ1й лгтератур1, визначити парадигму розвитку ¿сторико-лгтерагурного життя краши.

Значна увага прид1 ляеться у в1рменознавчих студдях Украши в1рменському народному епосу "Давид Сасунський". На Е1дзнаку гисячол1тгя твору публ1куються р1знопланов1 досл1дяення, у яких зроблено крок до багатоаспекгного вивчення Л1герагурноI пам"ят-ки. Спосгер1гаюгься певн1 тенденцП у Iсторико-л1тературних та л1тературно-крлт;1Чних оценках твору, зокрема, пор:вняння доби створення в1рменського народного епосу 1 епохи Кгйвсько! Руст, розгляд кодиулкацп течсгу лггературно! пам"ягки, сшв-в1днесення створення епосу з розЕигком духовно! 1 матер1ально! культури краю гощо. Це засв1дчуе зрШсть укра!нського в1рмено-знавства, яке розЕиваеться у в1дпов1дност1 з В1рменськими дос-л1дяеннями лп'ературно! пам"ягки.

Водночас, комплексне вивчення "мавида Сасунського" дозволяе укра!нським в1рменознавцям глибше зрозум1ти особливост: закономерностей поступу вгрменсько! Л1терагури, члнникл П само-бутност1, ваклив1 для розвитку шиих лгтературних тенденции ' градицпЧ.

В1рменознавч1 сгуд1I в Украпп не були явшцем само1зольова-ним, вони розвивались сп1вв1ДИосно з в1рменським науковим по-шуком у Ц1й галуз1, а також у лгтературах шших, зокрема, ро-с1йсыий. Це сприяло утвердженню сшльних позивдй в1рменознавст-ва у вивченн1 певного явища, визначенню важливих констант: система образ1в "Давида Сасунського", найбоьш розгорнут1 еп1зоди в елос1 , морально-егичш кагегорх I народного епосу.

Водночас, це забезпечувало вивчення ТЕору як певно! модел1 сусшлыю!, полгтично!, нащонально! ср1лософ11 В1рменського народу, що наиповнше розкриваються в екстремальних 1сторичних обставинах. Через епос в1рменсышй народ виявляе свп'1 морально-етичний 1деал, ставлення до вол1, непоступлив1сть у боротьб1 з ворогами, любов до батьмвщини, прагнення до.налагодження

дружшх crocyHKiв míe народами, Bpeuiri - можлив1сть поеднаги е одн1й жанровп} якосг i геро!чш, noóyi'OBi га íhthmhí теми в. Л1тератур1; вщповхдно цього ¡деалу моделюеться характер обра-3íb епосу.

Теза про гумашстичш iдеI В1рменського народного епосу як 1мпульс до гворчосп численних митщв багатьох епох належигь до базових в украшському в1рменознавств1.

Не менш грунтовно, hík в1рменськии народний епос, вивчае украшське в1рменознавство творчу спадщину тих в1рменських письменник1в, що належигь до вершшних явищ в!рменсько! л1те-ратури та важливих лггерагурних еташв у нiй- При вивченнг ми-стецько! спадщини пров1дних В1рменсы<их лггератор1в в Украпп увага прид1ляеться питаниям усталеним, а такок тим, що вперше потребують в1рменознавчо! оценки.

Незважаючи на те, що при вивченш складного твор'чого i жит-тевого шляху Хачагура Абов"яна украшське в1рменознавство пев-ною Mipoio зв1ряегься Í3 в1дпов1дними дослвденнями у BipMenii, -у характеристик мхннащональних, мхжеипчних, мхжкон.фесЁйыих взаемин у творчосп в1рменського письменника украшськ1 абов"я-нознавц1 i дуть самобутшм шляхом; при цьому, однак, важливо, що визначаеться cniBMipnicTb парадигм розвитку украшсько! та bíрменськоI лггератур на пенному erani 1хнього icropii4Horo шляху.

Поряд Í3 цими позитивними, вшшкають i tí OKpeMi особливосп 1сгорико-лггературного i лгтерагурознавчого сшлкування в кон-текстi ГЕорчосп певного Е1рменського митця, що потребують сьогодн1 коректив. Вважаемо, що саме з появою в1рменських абов"янознавчих досл1джень в Украип завершуеться розвиток генденцП до сшвв1днесення .nocraTi Х.Абов"яна з сощально за-ангажованими i cycniльно-кон"юнктурними явищами; це тагть у

соб1, кр1м об"ективних моменпв, политоп засади, цо репре-зентують 1 добу, I сусгпльсгво.

0кр1м загально! характеристики ТЕорчосп письменника, уКра!н-ськ1 абов"янознавц1 намагаються детально вивчити окрем! етапи творчого шляху В1рменського митця. Попри безперечно позитива якостI цього шдходу сл1д заувакити й появу диску спЧних або генденщйних оцшок у трактувашп творчост1 Х.Абов"яна.

Украшському л1тературознавству притаманний св1й погляд у пиганн! квал!ф1каци свгтоглядно! позищI Х.Абов"яна. На в1д-1«ну В1Д рос1йських досл1дник1в гворчосп писыленника, що най-б1льы виразно виявляеться у працях В.Юрпопна, укра!нськ1 лг-тературознавц1 не ввакаюгь в1рменського письменника агеГотом, розргзняючи його ставлення до церковнослу;!Штел1в I до в^ри. Новаторство Х.Абов"яна у мовному питашп укра!нськ1 абов"яно-знаввд розщнююгь не лише як иовне реформування, а як св1дчен-ня високих патрхотичних почутпв письменника до в1гчизни та в1рменського пароду; це перегукуегься 13 близьким у час1 перш-дом у житт! украшсько! культури.

Водночас, укра!нське, як г Е1рменське та рос1йське абов"я-нознавства одностаШп у погляд1 на важливу проблему реал1защ! таланту митця у певноглу сусшльств1.

Вершинним в украшському абов"янознавств! СЛ1Д вванати оцшку спадщини в1рменського письменника як ускладнену 1сго-ричною градищею I полггикою царату борогьбу за нащональну самобутшсть вхрменського народу; вона визначилась у естетич-ному I сусшльному, громадянському аспектах творчост1 в1рмен~ ського митця I була сшвзвучною 1з ¡деями евролейських Л1тера-ГУР-

Ощнка творчост1 Х.Абов"яна укра!нським в1рменознавством

в1дчугно еволющонуе В1Д консгатащ ! локальних явищ до характеристики тем I мотив1в спадщини митця у сшвзвучност! з европей-ськими лп'ерагурами. Споьною е, зокрема, сама !дея Х.Абов"яна -творения зрозушло! народов! лгтератури - з г ими, що властив1 переважшй б1льшост1 европейських лгтерагур; де зумовлюе зв"язо1-Е1рменсько1 лгтератури з европейським лп'ерагурним поступом, а ¿сторичне значения м1сП в1р;ленського митця визначае через утвердження идеалу, заявленогс в роман! "Рани ТИрменП".

I

Сшввшюсн! схь творчост! в!рненського митця ! украшських л!тератор!в простежуеться украшськиыи досл!дниками в уведешп нових для л!тератури гумаш стичних засад, иов"язаних ¡з пафосом духовного I сусшльного розкр!пачення народу. Укра!нське абов"я-нознавство наголошуе на доленосност! !дей I мотив1в творчост! в1рменського письменника; в!рменська л!тература розвинула !х у тенденц!ях до нац!онального плачу та нащоналыю! самокритики, а також у в!дсутност1 нац!онально! неприязн! до ¿нших народ1в. Ту-Г Х.Абов"ян зр!дн! Петеф!, ¿/!арт I, Цевченку, як! такой обви-кувачували осв!чену часгину сусшльсгва у нехтуванн! сво!м обов"язком перед народом; близький в!н ! в!рменським гумашсгам, починаючи в!д Саят-НоЕИ, лк1 посл1дозно дотримувались у сво!й творчост! заповгпв друкби.

У характеристик творчо! постат! Говганнеса Туманяна I/. украшськ! досл!днкки виявили проникливе оволод!ння творчою б!ограф!ею в!рменського митця, неординарне сприйняття численних явищ у Н1й. Водночас, спостер!гаеться у досл!дженнях схематична оцшка окремих рубрик спадщини письменника, окрем! студ1I при-пустилися педалювання на соц!альних аспектах творчост! поета.

I/. В!рменськ! антропошми Е!дтворюемо за фонегичним в!дпов!д-ником. Така форма е нормативною.

Нечтисть призначення спричинила до сгатичност1 положень цих гуманянознавчих досл1джень, основними складовкми яких е: Еизнання рол1 Г.Туманяна в розвитку в1рменсько! л^гератури, оц1Нка значения його для розбудови у лператур1 засад народносп та демократизму, загальна характеристика пров!дних гвор1в у спадщиш Eipмeнcькoгo митдя, кЕалилкащя його громадянськоI позиид I та Д1ялыюст1 на благо народу, вняв рол: у боротьб1 з ворогами народу /теза виникае наприклнц! 30-х рок1в /, сприйняття Г.Гуманяна як пров1дного борця за революцией пере-творенпя у Ь*рмен! I тощо.

зв"язок творчост1 Г.Туманяна з Украшою простежуегься лише в окремих досл1дкеннях.

ПеЕНий масив гуманянознавчих студ1й вшгравав роль популя-ризаторського чинника; Д1 студ1I виступили на певному еташ засобом найпершого ознайомлення украшського читача 13 в1рмен-ським мигцем, засобом набликення до украшського народу В1рмен-ського письменника, який представляв своею творч^стю нову, незви-чайну стих1ю кипя, нацюнальну своер1дшсть год1 ще мало В1-домого украшському чнтачев1 Егрменського народу.

Гуманянознавч1 дослдаення в Украпп в1дкривали можлие1сть поегапного ознайомлення 1 з в1рменською лггературою, I з твор-чхстю в1рменського письменника, сприяли зростанню рол1 перекладу у Еивчешп творчост! в1рменського митдя.

Спостер1гаються I негащ 1:-переважно смаковий П1ДХ1Д при характеристиц1 гворчосп або при добор1 твор1в Г.Туманяна для вивчення та для перекладу, кл1ше I поверхов1сть у спосгереженнях окремих лпературних критшив та очевидний ухил 1хн1х оцшок у сощальний аспект, певний прагматизм епохи у звертанн1 до гворчоси письменника..

У дослёдденш творчосп Г.Туманяна украшсыи в1рменознавц1 найчастше зосередаують увагу на досить промовистих явищах. Впадае у Eiчi( що лише П.Тичина, розглядаючи творчу бшграфш в1рменського письменника, глибоко осмпслюс П особливостё та наявн! у н:й закономерности, найванлив1ш1 етапи та сгивв1дно-сить - на геренах розмови про митдя - киття В1рмен1I з життям Укра!ни.

Авгори туманянознавчих студ1й в УкраШ, прагнучи охарактери-зувати головн1 мотиви доробку Е1рменського поета, намагаються дати ощнку й важливих, поруб1жних*в1х його творчого ниття, що , кр1м популлризаторського, породило I дидактичний аспект у вив-чешп творчост1 Г.Гуманяна в Украшк

Безперечний розвиток украшського гуманянознаЕства, особливо, на ранньому еташ , був би, очевидно, неможливий без його поступу у В1рменП. 0крем1 чинники у в1рменських досл1Дженнях дозволяють украёнському в1рменознавству, що ёде в своему розвитку самобут-Н1М шляхом, заявити I конкретизувати шдив1дуальну позицш у прочитаннё гворчосп в1рменського митця. I хоч було б неправомерно ствердаувати, що Еже з 1939 р. укра1нське в1рменознавство надежно визначилось у сво!й компетентное^, проте саме з цього часу воно дедал1 точнше 1 вичерпнше квалёф1куе важлив1 позищ I творчост! Г.Туманяна.

Працю П.Тичини ми розщнюемо як ос1бну г нову сторёнку у дослёджешп спадщини Г.Туманяна. Знаменно, що П.Тичина, е1д-криваючи для себе Вёрмешю та II культуру, вщкривав и 1 для укра!нсько! Л1тератури. Внасл1док цього мало вгдома укра1нсько-му чигачев1 лётература здобувае конгешальне прочитання I вихо-дить на передовё рубехп защкавлення нею украшського читача.

Найбёльшою мёрою Тичинине /найкраще в Украшё, таким зали-

шилося й доел/ досл1дкення творчост1 Е.Туманяна дае шдстави для твердження про наявшеть в украшському туманянознавств1 досл1д:кень анал1тичного плану, що визначають концептуальний П1дх1д у постановщ та розгляд1 певних проблем.

П.Тичина-вгрменознавець I, зокрема, гуманянознавець, В1Д конкрегних явищ рухаеться до узагальнень: в1д зобраиення природи I характеру боротьби в н!й - до думки про новаторство Г.Туманяна, а через цей чинник прагне визначити суть, особлив1сть поступаль-ност1 в1рменсько1 Л1тератури при зобраяенн1 народу, а такок поступальност1 в1рменсько! л1тератури в щлому.

Сшвв1дносячи постат1 Х.Абов"яна й Г.Туманяна, П.Тичина окреслюе один 1з важливих еташв в1рменсько! лггерагури, в якому репрезентуе творч1сть Г.Туманяна як вершину. Щсю позищею по-новаторськи заявляе про себе I украшське в1рменознавство, яке значною м1рою розвиваеться завдяки умшню П.Тичини осягати здо-бутки в1рменсько! л1тератури у 1х повнот1; своши ощнками твор-чост1 окремих митщв П.Тичина дав так1 зразки л1тературно-кри-тичних суджень, що входять у скарбницю украшського I светового Л1гературознавства.

У погляд1 Н.Рильського на В1рменську литературу наявн1 два плани: квал1ф1кац1я певних рис литературного твору з погляду сучасност1, а особи - у сут1 И людського, штимного, а такок ракурс значно! В1дстан1, що дозволяв усв1домити значущ1сть Л1те-ратурного твору або постатЬ Ця як1сть в1рменознавчих студп'} М.Рильського знайшла налекне воображения у вивченн1 творчого шляху А.Гсагакяна.

Характерним для украшського взрменознавства е те, що кр1зь призму постав в1рменського митця воно розглядас загальнотеоре-пгап проблеми: скак^мо, через ощнку творчост! А.Гсагакяна

Л.Первомайський визначив св1й погляд на завдання 1 роль поета. Украшське в1ргленознавство значною м1рою характеризуе прагнен-ня в1д одиничного явища гти до ширших ощнок, до вакливих уза-гальнень - як це бачимо у вхрменознавчих сгуд1ях П.Тичини, М.Рильського, Л.Первомайського.

Найб1льш шидною е позищя украшських досл1дншйв творчосп АЛсагакяна год1 , коли провадиться гру11товний пошук 1ндив1дуаль-них якостей етапних творхв в1рменського письменника, що переходить у розгорнуту репрезентац1ю самобутност1 творчост! в1рмен-ського поета. Так1 студ1I збагачуюгься роздумами про полем1чн1 батал1I навколо сприйнятгя певних творгв письменника в Украап й у св!т1, в1дбуваеться 1ндив1дуальний пошук 1дей, закладених у поез1ях Варпета, визначаеться на конкретних зразках суть творчих засад письменника, 1х сшвв1дносш сть ¡з традищями або новаторством укра!нсько1 лгтератури. Важливими е в цих досл1дженнях роздуми про зв"язки поета з Укра!ною.

Завдання репрезентащ I певного в1рменського письменника лггературознавством Украши вир1шувалось по-р1зному. Найб1льш самобутш творч1 портрети 1 узагальнення залишив П.Тичина. Волод1ючи вс1ею художньою структурою творчост1 певного письменника, як, скалимо, Г.Туманяна, або певного л1тературного явища -як в1рменський'народний епос,-украшський в1рменознавець дав зразок звертання до украшсько! та в1рменсько1 л1тературних традищй.

Одним 1з перших в украшському л1тературознавств1 П.Тичина звернувся I до ощнки творчост1 Ь'.Чаренца; украшський письмен-ник не лише започаткував в Украпп студ1! про В1рменського поета, а й зум1в побачити у його творчост1 нове I традищйне для в1рменсько! л1тератури.

Справу П.Тичини в дослдаешп творчосп Ь'.Чаренца иродовкив М.Рильський, визначаючи г.исце В1рменського письменника в 1сто-р11 св1гово! поез: I.

Укра1нському в1рменознавству, зокрема, в ощнщ творчостт Ь'.Чаренца, притаманш не лише анал!тичн1 якосп , узагальнююч1 елементи. У деяких випадках досл1дники налагаться виршувати проблеми з гоговими г.ирками. В таких випадках заметь анал1зу на основ! оц1Нки твор1в та замхсть спосгерекень, що привели б до певних узагальнень, бачимо необгрунтовагп позиц1I 1 твердкен-ня, що потребують "деши^рування".

Творч1СТЬ е.Чаренца в УкраШ здобула р1зноб1Чну лгтературо-знавчу оцшку, суголосну духу часу та р1вню 1сторико-лгтератур-них досл1ддень.

СтЕорюючи 1сторико-лгтературн1 портрети пших В1рменських митц1 в, украшськ! в1рменознавщ , окр1м усталених, визначених уже тенденщй, внявляють додатков! настанови. Так, спадкоемш сть у розвитку художньо-естетичних 1дей в1рменсы<их лггератор1в простехуеться в укра!нському Е1рменознавств1 при погляд1 на творч1Сть Говганнеса Говгашпсяна; замена худокньо-естетично! оцпши творчост1 в1рменського поета 1люстрац1ями певних твор1в визначаеться при характеристик теорчост1 Ст.Зоряна; перевакання масигу лгтературно-критично! пращ над репрезентащею в1рменсько-го митця засобами перекладу спостер1гаемо в квал1ф1кацП украш-ським в1рменознавсгвом творчост! Г.Ем:на.

Укра1нське в1рменознавсгво розЕиваеться як один 13 складни-кIв 1сторП укра1нсько! лгтератури. дослхдження Л.Криыського, П.Тичини, М.Рильського, Л.Первомайського та 1х посл1довншав у в1рменознавчих студ1ях сприяють не 'пльки глибшому шзнанию в:рменсько1 лгтератури.а, значною мтрою, поглиблюють шзнання

украшсько!, а, тим самим, I свгтово! лП'ератури. Д р у г и й р о з д I л. ХУДОГШЙ ПЕРЕКЛАД В 1СТОР11 УКРАШСьХО-ЫРЖНСЬКЖ ЛГГЕРАГУРПГК ВЗАШШ.

Справа перекладу - це не лише шлях до ознайомлення I вход-ження одн1е! лгтератури у сферу буття пшп, а I важливий чйн-ник у характеристик р1вня розвитку лгтератур. ЦШсну картину укра!нсько-в1рменських лггературних взаемин неможливо створити, якщо залишити поза увагою галузь, у якхй своер1дно концентрують-ся значн1 Л1тературн1 проблеми, що часто вимагають нетрадищй-них ршень, царину, що генеруе явища теори I практики, науки I литературного досв1ду - галузь перекладу.

На р!вн1 украшсько-варменських лггературних взаемин ця

сфера зароджуеться у УП-УИ1 ст., коли в!рменський 1сторик Зеноб Глак зштерпретував легенду ки!вського циклу про Кия, Щека та ХориЕа. Переклад в1рменсько1 Л1тератури украшською мовою, внас-л1док ¡сгоричних реал1й, основ1п етапи становления I розвитку проходить у XIX ст. Важливу роль у розвитку справи перекладу в1рменсько! л1тератури в украшськ1й лгтературнп-! традиц1I в1д1грав П.Грабовський, опубл!кувавши св1й переклад твор1в Р.Патканяна, Леренца, С.Шахаз1за, Г.Говгашпсяна, О.Цатуряна, Г.Туманяна, А.1сагакяна.

Основний матер1ал для спостережень у щй галуз1 здобуваемо при аналхз1 перекладу в1рменсько! лнерагури в УкраТн: у нашо-му столгтт1, коли формуеться уявлення про жанрову I тематмчну багагосгрукгуршсть Е1рменсько1 лггератури. У цей час, в основному, I визначаються Т1 риси, що стануть притаманними появ1 л!тературного перекладу певного твору з -в1рменськоI в Украип, а також ¡перекладу пллих лгтератур.

Водночас, це породило проблеми, що потребують вир1;лення; до таких, зокрема, налекить Е1дсутн1сть достатньо повного обсягу переклад1Е украшською иовою давньо! рлрменськс! л1тератури та фольклору. Стала очевидною 1 В1дс;гапсть цШсного шдходу при переклад! украшською иовою твор1в певного письменника, вияви-лась розбалансовашсгь стил1стично! едност1 перекладу одного й того ж твору, недол1ки "перекладацького пол1фо!пзму"^ нед0ТрИман_ ня "масшгабносп" при ознайомленн1 з гворч!стю в1рменськово письменника тощо.

П.Тичина, значною м1рою розвиваючи справу перекладу в Украшу дав потужний ¿мпульс до узагальнюючо! роботи, що провалилась у галуз1 украшсько-в1рменських лгтературних взаемин. Однак обсяг пращ був надто велики:?, щоб час став шдвладний поетов1; це спричинило до появи "б1лих плям" у галуз1 ознайомлення однл!тератури з пшою. Маеться на уваз: те, що не вс1 пер1о-ди, а, огже, ваклив1 постат1 в1рменсько! лгтератури - в1д давни-ни до сучасносП - представлен! украшському читачев1. Неповно 1 нав1ть поб1жно в1дтворена в УкраТш в1рменська лгтература XIX ст., стосуеться це й 1мен, ! жанр1в. Те, як репрезентована в УкраШ в!рменська драматургия - можна в1днести до одше! з найслабших ланок Л1терагурних взаемин двох народ1в.

Негложливо охарактеризувати як позитивну ! ту тенденщю, що полягае в нехтуваш-п лог1кою представництва. Бона втрачаегься ■год!, коли за наявним перекладом можемо познайТомитись лише !з одним твором окремих в1рменських поетгв чи драматург1в, проте л!тературно-критичн1 досл1дження 1х творчосп е численними; це стосуеться поетично!, прозово!, (¿ялософсько! та лгтературно-кри-тично! спадщини письменника XIX ст. М.Налбандяна, поезП Г.Гако-бяна, прози Раффг /де ми значно в1дстаемо, зокрема, в1д болгар/-

Укра1нський читач не знайомий ёз творчёсгю О.Ыирванзаде-прозаё-ка, драматургёею Г.Сундукяна, прозою Мурацана, Нар-Доса; твор-чёсть вагоыих лёгературних постатей вёрменськоё лётератури но-вётнього часу, зокрема, Ст.Зоряна, ГрЛлатевосяна, СвЛ,1елконяна, П.Зейтунцяна представлена лише пунктирно.

Украшсько-вёрменськё зносини у галузё перекладу визначають ё чимало ёнших, суго специфёчних проблем. До таких наленить вёдтворення вёрменського антропонёмёкону. Дослёдження цього явища - Еёд найдавнёших часёв, зокрема, вёд фёксацёё його в "Реестрах всього Вёйська Запорозького", дае мокливёсть просте-кити характер спёввёдносностё антропонёмёчних форм украшсько! та Еёрменсько! мов, традицёй у них та ресурсёв.

Для вёрменсько! антропонёмёё у "Реестрах всього Вёйська Запорозького" характерна вёдсутнёсть "незмёшаних" форм: у су-купностё вёрменське ём"я та прёзвище - як антропонёмёчна оди-нидя - не трапляються. Найчастёше в "Реестрах" з украёнським ём"ям поеднуеться вёрменомовне прёзвище, що може зазпавати певних модифёкацёй; заявлений тут тогочасний народний ангропо-нёмёкон, свёдченням чого с вёдсутнёсть множинних часток -АН, -ЯН, що входили в родовё найменування ё у першёй чвертё XIX сг. сформувались у вёрменськё прёзвища I/. Це дозволяв зробити висновки щодо сганово! належностё носёёв найменувань. Основну частину вёрменомовних антропонёмёв становдять тё, що визначають рёд занять праносёя або е оцёночними, означальними. Лексико-семантична основа 1х прозора, морфологёчнё форми не мають ви-дозмён або ж дё змёни незначнё.

I/. Див.: Аветисян Т. Гайкакан азгануннерё дзеваворуме. // Пат-ма-банасёракан гандес. - 6. ,4° 4. С.117.

Ц1 якост1 окремих шархв украшсько! лексики сл1д, безперечно, Ераховувати при шдход! до розгляду мп^екпчних зв"язк1в украГк-ського народу, надто, при анал131 проблем:! перекладу украшською мовою ¿сторико-кульгурних явищ !н_ших народ!в, зокрема, Е1рменсь-кого; вивчення природи перекладу в галуз! укра!нсько-в1р;ленсь-ких взаемин - це ! вивчення конкретно! специф!ки бутгя певного соц!о-культурного контексту в чэсоеих ! стил!стичних меглх як ушверсалыюго, так ! нац!онального ¡снування. У чому полягае нова як^сть такого !снування, що кесе вонс тп: л!тератур!, яка засЕОюе його - вир!шення цих питань неыонливе поза явшдеы перекладу.

Актуалыпсть ц!е! проблема визначаеться !з ус!ею очевпяипстю за наяЕНост! пол!структурних чинник!в, що характеризують реально функщонування та взаемод!ю моекого ! лггерагурного яиття Укра!ни. Виходячи !з обгрунтованосп л!нгвостпл!стичного й стил!стпко-контрастного п!дходу до переклад!в, звакаемо переклад неподоьним л!нгв1 стичним ! лгтературним явищами. Прете основним свош завданкям убачаеио кЕал!ф!кад1ю повнети пэаеко-ознайомлення !з в!рменською л!тературою в Укра!н1. Кашу уЕагу приЕертае I худокня як!сть перекладу - як ступ!нь розЕитку л!-тератури: ! Т1е!, що в!ддае, I Т1еI, що приймае - отке, I об"ективн!сть у робот! перекладача.

Творчу особист!сть штерпретатора розглядаемо як вакливий чинник перекладу /сутгевими е естетичний смак, пгтелектуальннй ! творчий п!дходи при в!дтворенн! певних структур першотвору, тобто, р!вень перекладацьких штерпретацп!/.

Особлив!сть, характера риск стилю окремсго перекладача дають можлив!сть шзнати прннципи роботи, по сут!, окремо! проблемно-прикладно! лаборатор!!, зокрема, так! складники в щ-

л1сному явищ1 перекладу, як сп1вв1дн0шення об"ективного I суб"екгивного, ушверсального 1 нащопального чинншав у розв"я-зашп проблем в1дгворення антропошм11 або топон1мП, реал1й -як найб1льш "закодованих" явит яри переклад1 пших, "локаль-них" проблем, як от: умшня передати деталь I щле або шдопна зм1сту формою при переклад1, в1ДТЕорення традищйних, емблема-тичних образ1в тощо - з метою визначення принцишв нормативного п1дходу при в1дтворенн1 в1рменсько! мовно-лггературно! традиц1I засобами украшсько!.

Вичленування проблем, що постають перед р!зними переклада-чами численних твор1в / квал1ф1кащя ос1бних твор1в через оц1нку стшпстики перекладача в окремо взятому твор! не завкди здатна дати такий багатоплановий зр1з / сприяе появ1 певного досв1ду в перекладачгв при 1нтерпретац1I твор1в в1рменсько! лхтератури в УкраШ. Характеристика цього досв1ду, зд1йснена в дисертацп, мае на мет: сгворити В1ДП0В1ДН1 умови для роз-будови теор1I перекладу, зокрема, в галуз1 укра!нсько-в1рменсь-ких лггературних взаемин.

Безперечно, за десять сголггь у стосунках укра!нського I в1рменського народ1в намтшюь певш своер1дносг1, зумовлеш фактами контактних зв"язк1в мш нашими народами, а також фактами л1тературного сшлкування на основп перекладу.

Зрозум1ло, мова йтиме про характера особливост1 перекладу з в1рменсько! укра!нською мовою та розвиток практики перекладу в Ц1Й цариш з урахуванням того, що правописш норми в1дтворен-ня в1рменсько! фонетики засобами украшсько! формувались, в основному, протягом останн1х п"ятдесяти рок1в, коли розпочи-наеться найб1льш пгтенсивна робота в галуз1 взаемних перекла-д1в, а в прес! з"являються статт1 з нагоди певних кшле!в:

тисячолгття Е1рменського народного епосу "Давид Сасунськип", 125-р1ччя з дня народження Т.Ыевченка тощо.

Як св1дчи'гь практика трансформування ухшегично! та лексично! форм вхрменсько! мови засобами украшсько! мови, - маемо перед собою вкрай непосл!довний П1дх1д у виршенш проблеми. Значною м1рою це зумовлено тим, що фонетична структура в1рменсько! моей помггно В1др1зняеться В1д укра!нсько!.

Практика перекладу в галуз1 укра!нсько-в1рменськпх лгтера-турних взаемин шдтверджуе наоу тезу про стихшшсть шдходу р1зних !нтерпретатор!в до в1дтворення в1рменсько! лексики, най-частше - до в1Дтворення найбоьш усталено! !! часгини;- антро-пон1м1в I топошм1в.

Фонетичний принцип в1дтворення Е1рменських антрошлш.ив I топон1М1в укра!нською мовою при збережешп в1Дпов1дност1 ном1-нативно! функщ! лексеми залишае невизначеною !! коннотативну суть: в1Дпов1дно кожен мовець усв!домлюе сенс 1мен Аствацатур I Богдан. Проге наявний сьогодш ^хэнетичний принцип не дае змоги визначити смислове наповнення в!рменського антропошма, що спричиняе значш вшл1Ни у випадку сприйняття аналог1чного тексту р1зномовними читачами, певну антропошм1чну "закодова-Н1сть" у межах тексту, а також досить ведши орфограф1чш та смислов1 помилки при в1дгЕоретп в1рменських 1мен та пр1звищ.

На терен1. укра!нсько-в1рменського л1тератур1:ого шплкування склалася традищя в1дтворення антропо;пм1чних I топошм1чних форм за певнш зразком: фонетика украшсько! мови тут - з вол! перекладачхв - копповала фонетичну модель рос!йсько! мови. Однак хнтерпрета'тори Д1Й традищ! при трактуванн: в1рменських антро-пон1м1в I топошм!в в укра!нськ1й мов1 сл1дують вкрай стих1йно ! непосл1довно.

Спегцально! уваги заслуговуе сгпвв1днс>шення при трансл1теру-ванн1 в антропсшг.пчних i топо!пм1чних формах дзешких та глухих приголосних. У випадках в1дтворения украшською мовою голосних i приголосних при транскрибувашп В1рменських антро-noHÎMÏв i TonoHÎMiв найбыьшу роль повинен в1д:гравати фюнетич-ний в1дпов1дник, що мае узгоджуватися i3 налекними суф1ксальни-ми та преф1ксальними, загалом - правописними нормами у tîîî мо-Bi, що засвоюе певний антропошм чи топон1М1чну форму îhuioï мови.

Вакливе значения при вдаворещц антропошмгчних форм мае шдивДальний словотв1р.

При в1дтворенн1 TonoHÏMÎB в1рменсько! мови в украшському переклад! найчастше спостер1гаеться намагання ув"язати В1Д-mîhkobî форми biрменськоï та украшсько! mob.

Переклад украТнською мовою В1рменських лексем потребуе вра-хування того, що означений артикль в1рменсько1 мови не е скла-доеою будь-яко! лексично!, зокрема - антропошм1чноI чи Tononi-mî4hoï форм.

Чимало в1рменських антропон1м1чних i TonoHimîчних форм, внасл1док наявно! повно! ïx трансл1теращï, зостаеться семан-тично непрочитуваною; це повинно особливо моб1Л1зувати перек-ладач1в у тих випадках, коли семантика в1рменських антропош-mîb i TonoHÏMÎB стае первентивною у переклад!.

Pi3Hï епохи визначили у мистецтв1 перекладу cboï етапи, але завкди перекладач1 на'магались гги шляхом смислово! i худок-Hboï Е1дпов1дност1 першотвору.

1.1истедтво худокнього перекладу в Украип мае глибоку теоре-тичну основу. Етапними у розробщ проблеми стали npaui теоретик! в перекладу И.Багмута, С.Ковганюка, В.Копт1лова, О..Кунд-З1ча, Г.Майфета, Ф.Неборячка, М.Рильського, О.Фшкеля та îh.

Украшсый теоретики перекладу вивчили I узагальнили характер i вагу надбань укра1нсько1 Л1тератури е галуз1 перекладу, за-безпечили наленну теоретико-лггературну основу в щи с^ер1 Л1-тератури. Однак шхто з них не ставив соб1 за мету розглянути особливост1 та значения переклад1в 1з царини в1рменсько! Л1-тератури, що ув1йшла складовою в розвигок украшського лгтера-турного життя. Ця проблема не вивчалась 1 тими досл1дниками, у пол1 зору яких стояли украшсько-в1рменськ1 лгтературш взае-мини, зокрема, К.Кирилюком, В.'Герз1башяном, С.Аг<прян, С.Ареиян, В.Шубравським та ¡н. Це спричинило потребу водночас, новизну нашого пошуку.

Сфера досл1даення, внаслгдок II нерозробленост!, е нелегкою для локал1зування; ми звернемось до напб1лып промовистих етапних явищ у розвитку справи худоннього перекладу вхрменсь-ко! Л1тератури в Укра!ш, т1сно пов"язано! з 1м"ш П.Тичини, який започаткував тут розробку численних прийомЁв I створив школу, з яко! виростала справа перекладу в1рменсько1 лгтературп в Укра Ш1.

Письменник не лише виступае зачинателем у галуз1 перекладу в1рменсько! лгтератури, зокрема, в1рменсько! поезхI у нов1тшй час, а й залучае до цхеI пращ та стимулюе д1яльшсть багатьох украшських письменник1в. Творч1сть П.Тичини-перекладача в1р-менсько! Л1тератури прикметна прагненням до всеохопност1 у реп-резентащ I багатьох граней в1рменського лгтературного яиття. усв1домлюючи складшсть завдання, П.Тичша у численних випадках постае своерхдним катализатором групи л1тератор1в-перекладач1в: як редактор видання та його Шщатор I перекладач, або поеднуе редакщйну роботу з перекладом лгтерагурно! спадщини певного

письменника чи окремо! частини лётерагурного твору.

УкраТнський переклад вёрменського лгтературного явища часто сгимулюе лётературознавство в Украпи; прикладом тому - поява численних статей, присвячених тисячолгтньому юшлею епосу "Да-еид Сасунський". Вони привертають увагу досить гострою постановкою проблем, що 1х довелося виршувати при переклад! епосу укра!нською мовою. Вакливо, що найповнёшу характеристику проблем, пов"язаних 13 перекладом лётературного твору, а також ощнку рёвню перекладу епосу визначать перекладачё лётературно! пам"ятки. Серед проблем,. пов"язаних 13 перекладом "Давида Са-сунського", звертаеться угага на вёдсутшсть уточнень, виправ-лень, вилучень у неясних мёсдях зведеного тексту епосу, несшв-мёрнёсть творчо! манери перекладачёв, що вдавались або до про-за!чного перекладу, або до поетично! ёмировёзащ! / найчастё-ше - несшвмёрного гатунку / лётературно! пам"ятки тощо.

Таким чином, найперше практична робота над перекладом, праг-нення 1 можливёсть узагальнення тако! дёяльностё стае ёмпульсом до розвитку в Укра!н1 справи критичного осмислення майстерностё перекладацько! справи: критики I теорп перекладу, зокрема, в галузё укра 1нсько-в1рменських лётературних взаемин. Тим щннше, що цё узагальнення мають не умоглядш мёркування, а виростають ёз еташв розвитку практики, живого лгтературного процесу.

Шлях епосу на тереш украшсько! лгтератури визначае тради-щйну характеристику входкення в украшський лётературний про-цес шших видань. Такий шлях вимагав не лише максимально! концентрат! творчих зусиль перекладачёв, а I заявки на високий письменницький хист. Але випробування часом у такому ректи роботи над перекладом вигримала творчгсть небагатьох украшсь-

ких л1тератор1в-перекладач1в, найперше - П.Тичини. Про П.Ти-чину-перекладача, незважаючи на його значний перекладацький набуток у репрезентащ! шших лгтератур, гоЕорять найчастше в контекст! ыови про в1рменську лгтературу, 1 це не випадково: йому належить в!дкриття Ц1еI л1тератури в Укра!н1 та В1дкритгя окремих 1мен у шй.

1нтерес П.Тичини до в1рменсько! поезП, його звергання до не! були невипадковими: перед П.Тичиною лежав велетенський перед^, незайманий пласт в1ково! культури з глибокими традищями, I украшський поет прагнув показати, явити своему народов! потужне багатство в1рменсько! культури, що змуыувало б замисли-тися над витоками I здобутками свое! л1тератури. Робота ця ве-деться штенсивно ! напружено: П.Тичина публ1куе переклади Гов-ганнеса Говгашпсяна, Гакоба Гакобяна /Акопа Акопяна /, Говган-неса Туманяна, твор1в О.Цатуряна, Ш.Кургшян, А.1сагакяна. Знайомство з в1рменською л1тературою поет провадить не лише 31 сторшок часопис1в, газет, зб1рник1в тощо, але и 31 стор1Нок ошльних гидручншив, читанок. П.Тичина в такий спос1б провадив I значну просв1тницьку роботу на нив! популяризащ! в1рменсько! лгтератури в Украшк

У сво!х перекладах 13 в1рменсько! П.Тичина не вдовольняеться самими лише лексичними в1дпов1дниками, забезпечуючи, однак, цей етап у сфер1 перекладу, а рухаеться дал1, знаходячи сти-л1 стико-емощиш екв1валенти поетичного тексту. П/Тичиш-перек-ладачев1 притаманне:

- в1льне волод1ння мовою, з яко! перекладае;

- правдиве в1дтворення стшпстико-емощйного р1вня першо-твору;

- здатшсть переосмислювати першотв1р - у випадках, що по-

требують шгерпретацг I в1дтпшв "думки, образу, слова, як1 немокливо точно в1дтеорити в переклад!" I/.

- в1ДТЕорення образно! системи у в^дпоехдност! з лексичною системою першогвору;

- сл!дування за лексикою першогвору; у П.Тичини-перекладача з в!рменсько! спостер!гаемо майке досл!вний переклад твору, нав!ть 1з зберекенням порядку сл!в ориг!налу.

Волод!ючи цшли можливостями, украшський поет н!коли не абсолютизував !хнього значения. Д!алектика П.Тичини-перекладача спиралась на його творч! мокливост!: Бона полягала не у прагнен-ш пошуку найблшхчих в!дпов!дник!е, не у досл!вному переклад!, а у прагненн! до в!днапдення р!внозначних явищ, екв!валент1в. Завдяки цьому в Тичининих перекладах шдтримуеться Е1дп0в!д-

н!сть сут1 першотвору ! перекладу за в!дсутност1■буквал1зму.

0кр1м того, П.Гичина-перекладач забезпечуе:

- наведения М1ж лексичною структурою першотвору ! перекладу СЕоер!дних "лисиив": лексем, що виявляють самобутшсть реа-лгж в!рменського св!ту;

- збереження загального ладу, настрою першотвору;

- автентичне в!дтворення динаники звучания твору;

- збереження стилю письменника, гвори якого ¡нтерпретуються, а такок самобутносП стилю перекладача.

П.Гичина не просто спов!дував ц1 принципи, а й започаткову-вав !х. Творч! настанови П.Тичини-перекладача стали наибоыл репрезентативниш в галуз! перекладу в!рменсько! поезП; мигець з належним гакгом поставився до р!зни1Ц символен, засоб!в пое-

I/. Григорян К. Павло 'Тичина ! в!рменський поет Ованес Туманян. //Радянське л!тературознавство. 1949.МО.С.42.

тично! ГЕорчост1, фонетичних особливостей мов, а, огне, р1зниц1 системи в1ршування. Тому перекладацький досв1д П.Тичини визна-чае традищI та досягнення перекладу в цариш в1дтворення в1рменсько! поез11 в лпхгво-лггературнгл сдоер1 Украши.

1нший творчий П1дх1д у репрезенгавдI украГясьяою мовою в:р-менсько! поезП 1люструе перекладацький доробок I.драча; йому притаманш так1 риси:

- творче переважання манери поета-перекладача, умшня транс-формувати певний текст першотвору в лексико-смисловому рекш/Л перекладача;

- сп1вм1рн1сть смислово!, чутгево! рис Л1рики першотвору з перекладом;

- вих1д перекладача за рамки словниково! л1тературно1 мови неолог1змами;

- б1льша увага до в1дтворення колориту стилю письменника, Н1ж до колориту епохи, реалпт;

- порушення або зм1на ригм1ко-версиф1кащйно1 структури перекладеного л1ричного або л1ро-ешчного твору.

1ндив1дуальна творча манера цих поет1в-перекладач1в значною м1рою розбудовуеться працею 1нших пое'пв, що творили в галуз1 перекладу в1рменсько! лнерагури украшською мовою.

0соблив1сть пошуку перекладач1в в1рменсько! прози виразно виявляе одна з перших новггн1х шгерпретащй в1ргленсько! лгге-ратури - укра!нський переклад роману Х.Абов"яна "Рани Ь1р-менП", зД1йснений ОЛльченком. Тв1р висувае досить велик1 ви-моги до перекладача, представляв його умпшя в1дтворювати чис-леннт реал11, антропон1ми, топошми тощо у В1рменськ1й мовно-лггературтй традицЛ.

До найбоьш уживаних прийолпв.^за допомогою яких перекладач "Ран В!рменЛ" в1дтворюе реалЛ, належить транскрибування з наступи™ пояснениям; складшсть в1дтворення фразеолопзьив, що

полягае у нев1дп0в1дн0ст1 словниково! та стшпстично! характеристик лексичних значень зворот1в спричинила до нев!дпов1дност1 стшп стично-емощйного забарвлення фразеолог! змзв першотвору 1 перекладу, що можливе при формальному сшвпадхшн лексичних значень, при замш! лексичних значень та при посилешп емощй-ного звучания фрази при переклад!.

В укра!нськ1й штерпретагц I роману Х.Абов"яна спостер1гаемо також шдмшу понятН'шого перекладу буквальним та прагнення перекладача надавати в1дпов!дник фразеолопзму за допомогою комбшацЛ понятIйноI та лексично! замш.

Безсумшвн1 уыпхи перекладача, коли вш в1днаходить поня-т1йно-1нвар1антний висл1в, шдбирае висловлюваному р1вноц1нну експресивну функщю, бере на озброення вдал! лексико-смислов1 в1дпов1дники. Що к до в1дтворення стшпсгичного р1вня "Нан В!рменЛ" в украшському переклад!, сл1д в1дзначити сер1ю ета-шв комплексного виршення Ц1еI проблеми, до яких належить: в1дтворення образного р!вня роману, його метафорики, елемент1в фольклоризацЛ, експресивного синтаксису тощо.

Перетворення, видозмши в текст! перекладу "Ран В1рменЛ" не руйують найважливших лексико-семантичних структур твору в1рменського письменника; ¡нтерпретащя худокшх деталей роману Х.Абов"яна провадилась перекладачем в оргашчному зв"язку 3. творчими засадами в!рменського письменника.

Окреслеш спостерекення е своер!дними репрезентаторами тих явищ, що чинн1 у робот! шших перекладач!в з в!рменсько! мови украшською.

Т р е т I й р о з д г л. ФУНКЦЮНАЛЬНИП ХАРАКТЕР В1Е.ЕК-СЬКСI Л1ТЕРАТУРЛ В УКРА1НСЬК1Й.

Тема В1рмен11, входячи е украшську лгтературу з дав^пх час1В, ф1ксуеться спершу вкрай локально. I хоч ця тенденщя вияЕляегься чинною для шзнших час1в, проте згодом окрем1 згадки про В1рменський край мокуть утворювати самоспйну рубрику - шдтему або формуватись у сюкетну розпов1дь про украшсь-ке життя, пов"язане 13 в1рменами.

Вже одна з перших лгтературних пам"яток УкраГни - "Повить минулих л1т" у легенд1 про Ноя та його сшпв торкасться згадкою В1рмен1!. У дещо "закриви" форм1 в1рменська тема з"яЕЛяеться у твор1 при розпов1д1 про одруження князя Володкми-ра з сестрою В1зант1йського 1мператора Василя Анною, за поход-женням - в1рменкою.

У пам"ятц1 лггератури ХЫ ст. "Киево-Печерському патерику" один 1з персонаж1В твору е "в1рменин родом 1 в!рою".

Характерно, що в л1тературшй пам"ятщ Укра1ни ХУ1 ст. "Лексикон словяноросский, составленный всечестным отцом Кир Памвою Бериндою" поняття В1рмен1я та Арарат ототожнюються.

Видатний украшський письменник друго! половини ХУЛ ст. Антон1й Радивиловський уводить в1рменську тему в сво! опов1-дання за посередництвом "К1ропедП" Ксенофонта,. з роману якого використовуе переказ про в1рменського царевича Тиграна та його почуття до свое! друнини - як вз1рець подрукньо!

ЛЮбОв1 Й Е1рНОСТ1.

Згадки про В1рменський край та його народ наявн! й у П13Н1Ш1 часи в укра!нськ1й л1тературК Маемо 1х у спадщиш Т.Шевченка, Г.Франка, Осипа Маковея, зокрема, в його ¿сто-

ричному ромаш "Ярошенко", де В1рменська тема допомагае реал1зувати 1дею письменника про роль особистост1 в Iстор! I, у численних ремШсценщях шших митщв давшх та нов:тшх час1в.

Найчасгше щ рем1шсценщ I виявляються, проте, у нов1т-нлй л1тературк В цей час вони в не значно розгорненш1, часто це - окрем1 теми, зокрема, поетичних твор1в.

Характер цих ремШсценщй дозволяе визначити особливосп, традицп бачення украшським народом своер1дностей вдач1 в1р-менсько! нац1I та способу 1снування певного 1нонац1онального св1ту.

До в1рменсько! теми у сво!й творчост1 звертались ПЛ'ичина, М.Рильський, Л.ПерЕОмайський, М.Терещенко, А.Копштейн, Л.Кос-тенко, 1.Драч, Р.Лубювський, В.Колом1ець, В.Кочевський, Л.Горлач, Л.Вишеславський, е.Будницька та шип.

Присвята В1рменськ1й тем: поетичних твор1в, серед них -немало диптих1в I триптих1в - одна 13 ознак тривкост1 проблеми у гворчост1 укра!нських митщв слова.. I тут, очевидно, мае значения не ст1льки почуття поета при згадщ про кра1ну, - ск1льки генденцП до вияву тривкост1 цих почутпв, що спонукають митдя до творчост1.

Поетичний доробок укра!нських письменншив у виход1 на В1рменську тему тяхие - у жанров1й площиш - до Л1ричних та л1рико-медитативних твор1в I - у винятках - до твор1в л1ро-ешчного канру. Було б неправом1рно шукати пояснения жанровп! своер1дност1 твор1в на В1рменську тему у в1дпов1дност1 з под1йно-хронолог1чними поняттями. Тематична структура цих тво-р1в визначалась, перевахсно, 1мпульсивно,, проте у деяких випад-

ках виршення теми наявний вплив ¡деолопчних клше.

Водночас, немае шдстав стверджувати, що причини перева-жання одше! жанрово! струкгури над пшою кришься у локаль-ностI розробки певних проблем; через локальн1 явнща репроду-куються ширил, ткм зображуване, як зг.инна величина, згшш магер1алу переростае в сталу величину / сюди належать: 1сто-ричн: реалП, сторшки культури, явища природи тоцо /, здобу-ваючи глибший сенс, часом драматизований.

Взаемод1я констант, окр1м того, створюе новий , самобутн!й ракурс, що репрезентуе 1 психолога, I епоху, 1 творч1 можливост1 автора.

Каше завдання у цьому роздШ - з"ясувати, як гиршення теми В1рменП у ТЕорах укра!нських письменник1в виявляе свое-р1дн1сть мислення митця, 1сторичн1 реалп буття письменника /контекст певно! епохи /, а такок - на р1вш мотивхв, тем, образ1в - моделюе нов1 якост1 лператури.

Враховуючи складшсть засвоення та оперування июнадаональ-ним матер!алом, письменники не могли розгортати в1рменську тему в надто широт жанров1 сгруктури - роман, пов1сть; В1р-менська тема лунае лише як окрема нота, вставна опов1дь або ремШсценщя.

I жанр мало! прози - нарис, опов1дання - для розгортання в1р-менсько! теми укра!нськими лггераторами обираеться як еинятко-вий. У цьому - значн1 резерви проблеми.

Тема Б1рмен1! у творчостг украшських письменншив уже давно потребуе оцтш, проте дос: така робота - н1 в анал1-тичному, ш в систематизуючому планах - не провалилась. Спро-би заповнення тако! лакуни (рксуються при характеристик

творчо! спадщини П.'Гичини та його поез1й, присвячених Б1рменП I окрем1 м1ркування над проблемою носять загальнотеоретичний характер 2/, однак ще 1972 року С.Мйрян вщзначала: "В1рмен-ськими л1тературознавцями / С.Манукян, С.Ашрян/ розроблялась 1. така щкава тема, як "Укра1на у в1рменськ1й радянсыий поезП". На жаль, немае спещальних праць, присвяченшо: тени "зворотшй" - висв1тленшо образу Вхрмеш! в украшськпй Л1те-ратурГ' 3/. За останн1х чверть столбя становище з вив-ченням проблеми не змшилося, що зумовлюе актуальшсть та новизну зд1йснено! нами роботи.

I/. Терз1башян В. П.Тичина I В1рменська поез1я. // Гракан терт. 1948. 31 с1чня - В1рм. мовою; Григорян К. Павло Тичина I В1рменська поез1я. // Советакан граканутюн. 1941. I - В1рм. мовою; Григорян К. Два поети: Павло Тичина I 1оаннес 1оашпсян. Велика дружба. - 6. 1954; Ам1рян С. Дружба двох великих поет1в 1.1оанн1сяна I П.'Гичини. // Гракан терт. 1964. 20 лютого - в1рм. мовою; Ам1рян С. Павло Тичина I Ованес Туманян. // Литературная Армения. 1971. В Ю.

2/. Кирилюк е. Укра1но-в1рменськ1 Л1тературн1 зв"язки. // Великая дружба. - Е. 1954; Назаренко Ю. 1нтерес в Укра!н1 до куль-тури братньо! В1рменП. // Известия АН Арм. ССР. Общественные науки. 1954. И 5; Салахян А. В1рмено-укра!нсыи л1тературн1 зв"язки. // Банвор. 1957. 26 грудня - В1рм. мовою; Чуйко В. Чис-те золото братерства. - К. 1979.

3/. Ашрян С. В1рмено-укра 1нськ1 Л1тературн1 зв"язки на сучас-ному еташ. // Радянське л1тературознавство. 1972. № 8. С. 12.

До теми Вёрменёё в украшськёй лётературё звертались ё проза1ки й поети; характерно, що чидшло чинникёв при оцёнцё творчостё письменникёЕ стають особлиго виразншли тодё, коли митцё вёдтворюють ёнонацёональне свётовёдчування засобами образу, реалёзацёею певно! теми, сюкету, врештё, алюзёё, цо пе-ребувають поза менами органёчного для них менталётету. За тако! обставини виразно проглядаеться своерёднёсть:." митця, мёра хисту. У реалёзацё! теми Вёрменёё письменники вёддають перевагу певним сюжетам. Украёнських митцёв вражае давня ё багата Iсторёя ВёрменёI, географёчнё особливостё кра!ни, свое-рёднёсть II природи тощо.

Вёрменська тематика, уведена е украёнську лётературу П.Гра-бовським шляхом перекладу гворёв вёрменських поетёв, здобувас е украёнськёй поезёI нову якёсть свого життя у творчостё П.Тичини; водночас, вона в украёнськёй лётературё стае ё популярною завдяки П.Тичинё. Безумовно, П.Тичина був одним ёз перших украшських поетёв, хто у сво!й творчостё звернувоя -у руслё теми - до образёв визначних вёрменських поетёв. Сднак неправомерно було б вважати, що це - данина часов!, у якому вакливо! якостё набувае гёпертрофована увага до певноI особи. П.Тичина пише про визначного вёрменського поета Г.Туманяна, але про Г.Туманяна-пёдлётка; 1935. року пише твёр про Еизначного вёрменського композитора Комётаса, який збожеволёв од мук за свёй народ - твёр був уперше опублёкований лише у 12-томному зёбраннё спадщини поета, 1981 року. Отже, ПЛ'ичина реалёзуе у своёх творах не ёдею особи, а ёдею осягання гворчою особистёстю ниття народу.

Вёршё М.Рильського про Вёрменёю, як ё пёзнёших украёнських

поепв, в1дгв0рююгь р1вень творчо! свободи, що виступае в за-леяносг! В1Д р1вня ТЕорчо! майстерност1, В1Д р1вня хисту митця.

В1рменистика Л.Первомайського - де худокшй св!Т, що В1д-кривае нац1ональний характер 1 визначае загальнолюдськ1 масшта-би, забезпечуючи входкення в1рменського художнього св1ту в л1-тературний 1 культурний процес Украши.

Якщо у творчост1 Лши Костенко структури морально-етичних ц1нностей античност1, Сходу, Заходу конструктивно поеднуються 13 сферою украшсько! ментальное^, то в1рменська тема визна-чаеться самобутньо, несполучувано з .досвхдом пшшх, зокрема, укра!нського, народ1в. У погляд1 Лши Костенко на в1рменську сферу киття визначаеться своерщна концешця: через одиничне явище репрезентувати суть ментал1тету народу, через окрему рису його вдач1 - загальну, притаманну йому найб1льшою м1рою як1сть, через окремий траг!чний момент його буття - траг1зм його Iстор1I.

Складшсть прочитання драчевих поез1й, присвячених тем1 ВгрменП, полягае в тому, що доводиться пост1йно звакати на закодовану в цих творах особливу структуру поетичного сприйнят тя в1рменських реалпй, зд1йснювати з1ставлення незвичайних смислових 1 образних явищ за обставин, коли одне явище не взаемодоповнюе 1нше, а творить цоком самобутню як1сть осяган-ня св1ту.

Роздуми л1тератор1в молодшого поколпшя над темою В1рме1п1 позначен! прагненням явити украшському читачев1 краиц стор1н-ки лгтератури В1рменП через створення поетичних портрет1в в1р-менських письменншив - портрет Х.Абов"яна у М.Терещенка; да-ти оц1Нку певних еташв киття в1рменського народу - тема фронтового побратимства у П.Б1би; створити портрет В1рменП

шляхом субл1мащ I двох вщцв мистецтва: малярства I поегично! ■гворчосп - в1рш А.Копштейна "Б1рмен1я"; внявши ностальг1чний пошук в!х власного бутхя - Л.ВиаеслаЕський; прислужитись розбу-дов1 высоких поривань людини - Ь'ва Будницька; явити р1зноыан1т-шсть I багатстЕО життя в1рменського народу - В.Кочевсьшш; задлксуЕати незвичайне I знайти, чим незвичайне еднаеться 13 усталеним - В.Колом1ець; вдатись до ретроспекщй в ¿сторичну долю В1рмен1I - Р.лубк1вський; осмислити близьке соб1 через явища нового, самобутнього плану - С.Бурлаков; заулксувати реал11 в1рменського буття - Л.Горлач; зблизити в1рменську проблематику з чуттевою гранню життя - Свгглана Повенко тоцо.

Кр1зь призму бачення цими поетами В1рменП перед нами постае щоразу 1ндив1дуал1з0ваний, а - в сукупност1 - щл1сний св1т украшсько! поезП, вияв творчих можливостей укра шських _ мит-Ц1в слова, характеристика певно! епохи в ¡сторп украшсько! л!тератури.

Основною насгановою нарис1Е-есе С.^ураховича про В1р:ле1пю е сп1вв1днесення матер1ального обличчя краши !з нерукотворни-ми I! реал!ями, в систем! яких визиачаються духовш якосп екзистеищальносп в!рменського народу.

Р.1ваничук не вид1ляе тему В1рыеш ! в окрему стор1Нку: вона пос?ае нев1д"емною гранню життя укра!нського народу. Згадки про в1рмен у романах письменника пов"язан1, переважно, з вузьким контекстом, але письменник сильно вмонтовуе цен контекст у маг1сгральну сюжетну ланку ТЕор!в. Письменник по-еднуе перипетП полггичного I сусшльного'життя Укра!ни з нитям В1рменських колонIй, вгдзначаючи сп1вв1днесен1сть ¡снування цих, екстрапольованих у час!, реалгй.

Краса духовносп га вчишив людини у контекст! теми Ь}р_ менП стае осноеою одного 13 огкшдань ЮЛогвина. Письменник глибоко зрозум1в козацько-доблесну епоху в китг1 украшського народу та мхгращйну - у вхрменського.

Характеристика украшського I Е1рменського народ1в у пев-ну епоху 1х киття через правдив!, колоритш образи, правиль-шсть ще! характеристики складае набуток I украшських письмен ник1в, 1 укра!нсько! л1тератури.

В и с н о в к и. Завдяки комплексному подходу до вивчення характеру 1 проблем розвитку укра!нсько-в1рменських лп'ера-гурних взаемин XX ст.; переконуемось, що контакта синхрошп взаемини привертають увагу укра!нських в1рменознавц1в при створешп конкретних локальних характеристик певного л1тера-турного явшца; ыирок1 узагальнення украшське в1рменознавство застосовуе при вивченш контактних несинхронних та нашвсин-хронних взаемин украшсько! Л1тератури з в1рменською.

Подалылий розвиток справи перекладу в1рменсько! л!тератури в УкраШ монливий за врахування фонетичних ресурс1в украшсько! мови у в1дтворенн1 В1рменських лшгво-стил1стичних явищ, а також переклададького досв1ду в галуз1 трансформащ! в1р-менсько! поезП та прози засобами украшсько! мови, основи

якого закладеш в нов1тн1й укра!нськп5 л^ератур: П.Тичиною.

Виршення в1рменсько! теми у творчост1 укра!нських письме? ник¡в визначае одну 13 якостей поступу укра!нсько! лггератури, засади яко! грунтуються на гумаш стичних щнностях людства.

Злисг дисертащ I вытворено в таких оснсвнпх публ!кац1ях:

В1рмен1я. // М1кегн1чн1 зв"язки в укра1нськп; антропотшлП ХУЛ ст. - К. 1989. I д.а.

Т.Г.Певченко I В1рменська лп'ература. - К. 1991. 8 д.а. В1рменськ1 присл1в"я та приказки. - К. 1976. I д.а. В1рменський переклад "Катеринп". //Зб1рник праць XXI та ХХП наукових шевченмвських конферешцй. - К. 1976. 0,5. д.а. До проблеми перекладу твор1в Г.Цевченка в1рменською мовою. // В1сник Ки1вського ушверситету. В.19. - К. 1977. 0,5 д.а. "Кобзар" Певченка в1рменською ыоеою. //Ззаемозв"язки л1тератур братньх народ1в. - К. 1978. 0,5 д.а.

Досл1дження I популяризащя творчосп Г.Г.ПеЕченка у В1рленП. // В1сник Ки1вського университету. В.2Ю. - К. 1978. 0,5 д.а. Освоения та штерпретащя спадщини Ыевченка у ВхрменП. //Зб1р-ник праць ХХШ науково! шевченк1всько! конференцП. - К. 1979. О,а д.а.

Рожденные в битвах за победу. // Слово, которое вело в бой. - К. 1980. 0,5 д.а.

В1рменська поетична шевчешаана. //Т.Г.Шевченко в штернащональ-них зв"язках. - К. 1981. 0,5 д.а.

Анголопя вхрменсько! поезп украшською мовою. //Гарун. 1982. В 8.. 0,5 д.а. - в1рмен. мовою.

"Кобзар" в1рменською моеою. // Зб1рник праць ХХ1У науково! иев-чешивсько! конференцП. -К. 1982. 0,5 д.а. Стшпсгичш особливост1 еп!тет!в поезП Ыевченка. //Зб1рник праць ХХУ науково! шеЕченк1всько! конференцП. - К. 1983. 0,5 д.а. Г.Г.Левченко в переводах Г.Саряна. //Литературные связи. - Е. 1984. I д.а.

Мегафорич1п образи Т.Г.Ыевченка у вхрменському переклад! "Кобзаря". //36ipHiiK прадь ХХУ1 науково! шевчешивсько! кон-ференцП. - К. 1985. 0,5 д.а.

Тпрмено-украшське Л1тературне еднання. //Наука i культура, iliopiчкик. В.19. - К. 1985.. I д.а.

Перил переклади i пересшви "Слова о полку IropeBiM".//Ыстп Ки!вського ушверситету. В.28. - К. 1986. Q,5 д.а. Перевод произведений Хачатура Абовяна на украинский язык /принципы подхода к воссозданию "Ран Армении"'/.. //Хачагур Абовян. Проблемы творчества и литературных связей. - Е. 1987. I Д.а..

Перегук шевченкознавчих поколшь у BipMeHiï.//B лггопис шани i люб0Е1. - К. 1989. I д.а.

Диференц1ац1я та конкрегизащя у в1рменському переклад! "Кобзаря" Гегама Саряна. //Зб!рник прадь ХХУП науково! шевчен-KÎBCbKOÏ конференцП. - К. 1989. Q,5 д.а.

В1рменська тема у творчост! Романа 1ваничука. //Bîchhk Ки!всь кого ун1верситету. - К. I93Q. 0,5. д.а.

О.собливост! творчого досв!ду Гегама Саряна - перекладача Ыевче ка в1рменською мовою. //Теория i практика перекладу. В.17. -1991.. 0,5 д.а.

Вернемось до народкення перлини.//Bîchhk Ки!вського ушверси-тету В.2. - К. 1991. 0,5 д.а.

В!рменська тема у творчост! Романа 1ваничука. Частина П. // Акгуальн! проблеми сучасного л^тературознавства та мовознавств К. 1991. 0,5 д.а.

В!рменська антропон!м!я i TonoHiMin в перекладах укра!нською мовою. //¡Ловознавство. 1992J52. 0,5 д.а.

BipMeHcbKi icTopHKO^irepaTypHi явища в оц!нц1 А.Кримського. / Biсник Ки!еського ушверситету. В.4. - K.I99I. 0,5 д.а.

Художня концепцёя вёрменистики у лётературно-критичному процесё Украёни. //Вёсник Киёвського унёверситету. В.6. - К. 1331. I д.а. Вёрменистика П.Тичини в оцёнцё украёнсько! та вёрменськоё лёте-ратурноё громадськостё. //Вёсник Киёвського унёверситету. В.7.-К. 1992. I д.а.

Вёрменськё "крутосходи" 1вана Драча. //Схёдний свёт. 1993. В2. I д.а..

Украёнська лётературна критика про Ь'гёше Чаренца. //Вёсник Киёвського унёверситету. В.1. - К. 1993. 0,5. д.а. Твори Шевченка у перекладё Ашота Граыё./ /Шевченкознавчё студёё.-К. 1994. 0.;5 д.а.

Прияиттеве шевченкознавство: прорив у замкненому колё. //Вёсник Киёвського унёверситету. В.2. К-.91994. 0,5 д.а. Г.П.Котляревський, Т.Г.Шевченко. //1сторёя украёнськоё лётера-тури. - К. 1995. 3 д.а.

Аннотация.

Задоронная Л.Ы. История украинско-армянских литературных взаимосвязей XX ст. Парадигма развития.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальностям: 10.01.01 - украинская литература; 10.01.05 - сравнительное литературоведение. Киевский университет имени Тараса Шевченко. Киев. 1996.

В диссертации рассматриваются принципиальные вопросы становления и развития украинского арменоведения, перевода армянской литературы в Украине, а также функциональный характер армянской литературы в украинской..

EPITOME.

Zadorozhna L.M. History of Ukrainian - Armenian Literary Relations of the 20th Century: Character and Problems of ■ Development.

A Doctoral Dissertation in specialities: 10.01.01. - Ukrainian Literature; 10.01.05. - Comparative History of Literature. The National Taras Shevchenko University, Kyiv, 1995.

The dissertation deals with main problems of creating and developing Armenian Studies and translating the Armenian Literature in Ukraine as well as with the functional character of the Armenian Literature in the Ukrainian one.

Key words: contact literary relations, Ukrainian Armenian Studies, translation, comparative analysis, Ukrainian Armenian Philology.

Ключов1 слова: узра!нсько-в1рменсыи л1тературн1 взаемини, украшське в1рменознавство, автор та перекладач у переклад1, засоби перекладу, украшська вхрменистика.