автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.02
диссертация на тему: История украинского речевого этикета (способы выражения вежливости)

Полный текст автореферата диссертации по теме "История украинского речевого этикета (способы выражения вежливости)"

п о

/• "

АКАДЕШЯ НАУК УКРАКНИ

пзститут укра!нськоГ мови

На правах рухопиоу

МИРОНСК • Одьга МиколаКвна

1СТОР1Я УКРАК1С1КОГО МОЙНОГО ЕГЖЕТУ /эасойи ниражоння вв1чливоот1/

Спец1альн1сть 10.02.02 - украУнська мова

Автореферат

диоертац!Т на здобуття вченого ступеня кандидата <51лолог1чних ниук

кигв - 1993

Робота виконана в 1нститут1 укроКнськоУ моей АН УкраКни. Науковий кер1вник - член-короспокдент АН У1фа1ни, доктор ф1лолог1чких наук, провесор Шмчук В.В. 0$1ц!йн1 опоненти - доктор ф!лолог!чних наук, профеоор Тонька Н.1.

кандидат ф1лолог1чних наух, старший науковий сп1врс<31тшк Чеп1гн 1.П.

ПровЦяа х>ргак1пцц!я - КиУрський подагог!чннй 1нотитут 1ыен1 М.П.Драгоманова

Захист в1дбудетьоя 12 жовтня 1993 року о 15 годин1 на аао1-данн! спец1ал1эовано¥ ради по захиоту докторських диоертацШ Д 016.20.01 при 1нститут1 мовоэнавства 1мен1 О.О.Потебн! АН <{

УкраИни /252001, Ки1в-1,вул.Грушевського,4/. . ^

3 дисертац!сю мохна оэналомитиоя в 616л1отец1 1нотнтуту иовознавотва 1мен1 О.О.Потебн! АН УкраКки.

Автореферат роа!слано " * вереокя 1993 р. >

Учений оекретар опец1ал1зовано1 ради доктор "ф1лолог1чнгх наух

НгГ.Озерова

*

Здобуття укра!'нською мовою статусу державно!" i вих!д Hanoï Kpaïtffl на м!лснародну арену вимагають поглибленого вивчення нашого мовного етикету та знания в!дпов1дних норм етнос!в св! ту. Мовняй етикет - це cBocpiflue культурне обличчя кожно!" нац!!, тому досл!д-жсннл його проблем не може зллишатися поза увагою науковц!в.

Проблош укра'гнського мовного етикету стали об"ектом зац1-кашоння л1нгв!ст!в починаючи з к!нця XIX ст. його, зокрема, до-сл1джували О.О.Потебня, IЛ.Коровицький, B.I.С!мович. Деяким питаниям нашого мовного етикету црисвятили розв!даи сучасн! вчен!, в тому чисш О.Т.Захарк1в, ТЛ.Панько, Л.М.Полюга та iHiiii. функц!-онування формул укра!нського мовного етикету в план1 синхрон!ï досл1дила В.М.Литовчек/.о в кащшдатськ1й дисертац!! "Структура мовного етикету в сучасн1й укра!'нськ!й мов!". Активно розроблялась тема мовного етикету 1нших слов"янських /НЛ.Формановська, А.О.Аки-шана, В.Г.Костомаров, А.Домбровська, е.Том!чек, К.Цанков, МЛва-нова та la./ i неслов"янських /Ф.Папп, Я.Лендел, К.Форцервюльбе-ке, П.Браун, С.Лев1нсон, В.М.Алпатов, В.П.Пономаренко та tri./ mob.

А^тузльнгсть темя зумозлена тим, шо в ншпюш добу гац!ональ-ного в!дродження особливо!" ваги набувае знания tcTopiï р1цно!" культури, вежливою складовою частиною hkoï с мовний етикет. У сус-П1льств1 icHye нообх!дшсть виробити рекомендац!'! тодо збереженяя й стабШзацГ! традиц1йних мовно-етикетних елемент!в.

Науковд новизну роботи полягае в tîm, шо вперше в наш!й л!нг-BtCTimt досл1д«уеться укра!'нський мовняй етикет у д!ахрошï.зокрема з"ясовусться iCToptfl такого ватшивого фрагменту uieï теми, як засоби вираження вв!чливост!.

Мета доол!яження - опрацювання деяких теоретичшгх проблем мовного етикету, вивчення формування й розштку засоб1в вираження вв!чливост! укра!'нсько!' мови в!д найдавнших час!в до наших дн!в у рамках к!лькох хронолог!чних зр!з!в, з"ясування мовно-етикетних проблем сучасност! й визначення можливих cnoco6iB ïx розв"язання.

Теоретичне значения npaui полягае у визначенн! шлях)в набуття етикетних функцхй конкретними граматичними формами й лексемами.

Практично значения. Результата роботи можуть бути використан! в !стор:ган!й лексикограф!ï, при написанн! синтетичних праць з вторично! граматики та лексиколог!ï укра!нсько1 мови, при вивченн! укра'!'нсько'[ мови як !ноземно!. Даються практичн! рекомендац!ï що-до сучасного мовного етикету, як1 сприятимуть поглиблешпз культури мовленкя.

Як основн! г-етоди досл1кженкя використано пор 1 впяльно-{ото-ричний та описовий, чаотково - л1Нгво-географ!чний.

Матер!ал дослппкення. ОЗстежено пам"ятки украУиськоУ мови ХГ-50С ст.ст. р!зних жанр!в та стшпв, зокреыа, документа, наяру-кован! в сер!йних видашшх "Актк, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные Археографическою комиссиею", "Архив Юго-Западной России, издаваемый.Временною Комиссией по разбору древних актов", "Пам"ятки украУнськоК мови", "Б!бл!отека украУн-ськоУ лтратури", зб1рки укра¥нських грамот Х1У 1 ХУ ст.ст. то-що. Зроблено близько 30 тисяч екоцерпц!й 1з давн!х 1 сучасних текст!в. Використано також 1сторичн1 словники, д!алектн1 записи, матер1али Лексично!' картотеки 1нституту украХнськоУ мови АНУ, !оторичн! матер¡али В!дл!лу украУнсьхо? мови 1нституту укра!'но-знавства у Львов!.

Апробац!я робота. 3 допов!ддю про проблеми мовного етикету автор виступала на конференцП молодих учених 1нституту мовознав-ства !мен! О.О.Потебн! АНУ. Дисертац!ю обговорено на сп!льному зас1данн! двох Б!дд!л!в Гнституту украУнсько! мови АНУ: В!дд!лу лексиколог!! та лексикограф!! та Б!дд!лу 1стор!I укра¥нсько!' мови. 3 тем дисертацП надруковано 5 роб!т. Список публ!кац!й подано в к!ши автореферату.

Структура роботц. Дисертац!я складаеться !з вступу, трьох "розд!л!в, висновк!в, словничка гоноратив!в, списк!в цжерел ! л!-тератури.

На захист виносяться таы положения:

1. Мовний етикет - категор!я соц!ол!нгв1стична. Сусп!льн! умови ы!жособист!сних в!дносин були тям визначальним чинником,

шо сприяв наданню етикетних функц!й певним граматичним та лекоич-ним алементам.

2. Ситуац!я звертання як одна з кайчаст!ш повторюваних стандартных ситуац1й, де реал!зуеться принцип ув!чли зет!, вимагае велико? к!лькост! етихеткзе мовних засоб!в, вивчення яких стано-вить значний !нтерес ! в л1нгв!стичновд, ! в соц!окультурному планах.

3. Граматичн1 заооби вираже пня вв!чливост! сформувалися в староу1фа1иський пер1од розвитку шшо! мови.

4. У систем! лексичних засоб!в виражеши вв!чливост1 розви-ток 1шов в!д вживания номен!в спор!дненост! та соц!ального сгату-

су до використання у фунхцП звертання спесиальних лексем гоно-риф1чно1 семантики.

5. Наш! засоби вяраження вв!чливост! багат! й р1зкоман!тн!, а укра 1кськ:;к мовний етикет упродовж ус I с "У ¡стор!I орган !чно впи-сусться в европейську культуру сп!лкуванкя.

ССКО.ЕНИЙ ДО0ОДД

У "Вступ!" обг*рунтовано виб1р об"екту досл^дження, актуаль-н!сть вивчення мовного етикету в !сторичному аспект!, стисло викладе.чо стак досл!дження засоб!в виражешш -вв1Чливост! в укра-Унськ1й 1 зарубЬ(К1Й л1нгв!стиц!, визначено джерельну базу сту-д!й над укра5'нським мовнш етикетом тоир. У "Вступ!" та кок за-значено, шо в своКй монограф]I ми використовуемо усталений в укра?нськ!й л!нгв1стиц1 терм!н мовниД етикет, хоч у спец1альн!й Л1Т(;ратур1 зр!дка зустр!чаеться й терм!н моменневик етикет. шо в!дпов!дае рос!йському речевой этике?, вживаному з 60-х рок!в КС ст.

Периий розд!л дисертацН' - "Проблеми мовного етикету" -_ присвячено деяккм загальним теоретичким проблемам ц1 еУ галуз) культури мови. В ньому наголошено, шо багаторазова повторюван1сть етикетних ситуац1й - прив 1 г а я ня, звертакня, ре-ком е н д у вання, знакомства, эапроше ння, подяки, компл 1 менту, прощания - сприяла тому, 1До до кожноУ з них вчробились в!дпов!дн! мовн! стереотипа, як! використовуються для ман1фестац!У соц!альних стосунк!в. Таким чином усталився мовний етикет. Нин! Зох!вц! мовний етикет шзначають "як систему ст!йких формул спЬгкування, рекомендова-них сусп1льстюм для взтановлеыш мовленневого контакту сп1вроз-мовшпив, шдтримання сп!лкування у вибран1й тональност! в!дпов!д-но до IX соц!альних ролей ! рольових позиц!й в!дносно один одного в оф!ц!йних неоф!ц!йних обстаЕинах"*. Мовний етикет становить, таким чином, функц!онально-семантичне поле вв!чливо-доброзичли-вих одиниць мовного сп!лкування в р!эних етикетних ситуац!ях. Щодо проблеки сп!вв1дношення етикету 1 мовного. етикету, то без-

* Формановокая Н.И. Речевой этикет // Лингвистический энциклопедический словарь. - М., 1990. - С.413.

сумн!вним е те, шо мовняй етикет пов"язакий f3 сем!отичним i coil дальним поняттям етикету. Сам етикет досл1дккки в!дносять до вторинних моделюючих систем, KOTpi надбудоьуються над первинкою моделшчою системою - мовою*. В.:ходячи з факту, шо такий ун1версалышй зас 16, як мова, е основою комушкашйних систем будь-якого виду, будемо ввахатя етикет окремою цШсною системою, a Bci вербальв! засоби /мовний етикет/ - гпдсистемою етикету. Рамки каядидатськох дисертаци змушують нас обмежитися досл1дженкям tcTopli' одного складника uie'i шдсистеми - засоб!в выражения вв1ч-ливост! /в основному при зверташп/.

Дотримуючись етикету, людина реал1зуе ватишвий принцип сп!л-кування - вв!члив1сть: шанобливе ставлення один до одного, дотри-мання почуття такту, коректност!, м1ри. Мовний етикет реал1зу-еться переваяно в усному momoiihi. На письм! закр!плюються в!дпо-в1дн1 стереотип/ вв1чливост1, шо i'x досупдники називають по-р!зно-ад: "стил1стичн1 формули" Д!.К.11удз1й, С.К.Бо^славський/, "стшп-стичн1 трафарета" /Д.СЛихачов,С.К.Богуславський/,"ст1йк1 формули" /1.П.Ерьом1н/,"стереотипн1 формули" /В.Мансикка/,"стил1стичн1 шаб-лони"/Б.0.Ларiн/, "традиц1 йнi форцули"/О.В.Творогов/.Ми користусмо-ся термiном "формула мовного етикету "/ФМЕДпщ яким розум1емо ст1йклй,компактний,пост1йно в1дтворюваний у конкретшй етикетшй • ситу ацП, вторично сформований мовний вираз.Ватаивим чинником.шо 'сприяв формуванню та эберсженив етикетних мовних засоб1в,б.ула есте— тична традиц!я.Адресант посланйя.прагнучи вплинути на почуття адресата,звертаючись до ньогс.повинен був ретшгьно добирати гарн! слова та вирази. 3 огляду на це в po6oTi анал1зуються так} старо-винн1 украГнськ! пам"ятки, як "Книга глаголемая листовня" ДП1-3® ст.ст./ та "ПолЬтика свЬцкая" /Льв1в, 1790 р./. У них увага зверталася перш зк все на зовн1шн!й, естетичкий 6iK етикету та мовного етикету. 4iTi<o'f скстог.ы терм{н1в з досл1джувано1 галуз! мовного етикету дос! не вироблено. У зв"язку з цг-i 1снуе необх!д-KicTb введения в нашу л!нгв1стику термШв гоноржНчний. хшлщ-ф!кац!д. /Пор.рос.гонориФически^, анг.honorific . TepMiH honorific вперше вдкористав англЫський мовознавець Чемберлен Бейз1ль Холл/. В укра!нськ1Й науков!й л!тератур! зустр!часться також термin

* Бдйбурин А.К.. Топорков А.Л. У истоков этикета. - Л., i990. -С.8.

ишвашажй.

Ка позначення окрсмого засобу /лексико-граматичного ado лексичного/ вираження вв!чливост! вживаемо терм!н гокоратив.

Категор!я особи е освоении поняттям при вивчснн! граматич-них засоб1в вираження вв1чливост!. Вона е ядром семантичноУ ка-Tcropi'i персонал!гост!, яка показуе сп!вв1дношения учасник1в позначеноi ситуац!i та участлив ситуацН мовлення, наоамперод мошя. На основ! uie'i семантично? категорН будуеться 1 <£ункц!-онально-семантичне поле /4СП/ персональное ti, яке розглядаеться разом 1з засобами Н вираження в т!й чи 1нш1й-мов1 . Персональ-HicTb як 4СП являе собою угруповання р1знор1внсвих /морфолог!ч-1и, сигл^ксичних, лсксичких, а також - комб!нованих - лексико-грамзтячних/ засоб!в поено'/ ;,;ори, як! слугать для вираження pis-mix вар1ант1в ставлення до особи. Характерною ознакою ФСП персо-нальност! е об"еднання t взвемод!я в центр! поля граматкчио! ка-тегорП' особи д!еслова 1 займенкика, шо виконують влас не семан-тичну дейктичну функцию сп!вв1днесення учасник!в позначено'/ ситуац! if з учасниками мовленневого акту*\

При звертанн! актуал!зуються в1дм!нност! у вживанн! займенкика 2-Y особи однини £Я 1 займенкика 2-Y особи мнехиня вв!чли-вого El, тобто в1дбуваеться "перес!чення семактичноУ категорН" порсональност! з прагматичною категор!сь вв!чливост!"3. Як зазна-" чають soaiiдютя, сама середогишо - прагматичн! умови м!жосо-блст!ciuix в!дносин-надало займешшкам 2-Y особи множини У„Француз ьк!й мов!, третьоТ особк - в Н1мецьк!й та !спанськ1й гонори-ф!чного значения4.

У другому роздШ дисертацП - "1стор1я граматичних засоб!в вираження гв!члиеост! е укра1нськ1й мов!" - простежуеться роз-виток цих oacoQin у nainiE мов!. У систем! украУиського мошого етикету до граматичних 3aco6iB вираження вв!чливост! належать: I/ займет; ик 1-Y ос.мн. щ. - величальне щ, авторське щ -як опозицхя до займенпика i-Y ос.одн. а;

* Бондагко А.В. Семантика лица // Теория $ушшяональной грамматика: Персональность. Залоговость. - СПб., 1991. - С.5. ~ Таи же. - С.7.

3 Там же. - С.38.

4 Арнольд И.В. Современные лингвистические теории взаимодействия системы п среди // Вопр.языкознания. - 4991№ 3.- С.121.

2/ займенник 2-1' ос.mi. вд як опозиц1я до зайаенника 2-i ос.одн.2и;

3/ займенник 3-Y ос.мк. шац як опозиц5я до займенника 3-í ос.одн. siü, щва i залежн1 В1Д них д1есл1вн! форма.

Один Í3 перших випадк1в уживання величального щ на укра'1'н-ському ípyHTi ф1ксуе дарча грамота князя Ояександра Кор1атошча Смотриоькому монастирев! Bin 1375 р.: Мы. кнД/з/. литовський. кнД/з^ олеДаньдро. корь£товичь. .. чинимь. свЬдочно своимъ. листомъ /Р I 20/. Цю форму у ХУ-ХП ст.ст. досить широко шивали особи высокого соц1алыюго статусу: Мы Болеславъ, икако Швитрик-гайло,.. князь Черниговскхй и иныхъ /1424 АЗР I 45/; Мц смиренный Мелентий Хрыбтовичъ, нареченный епископъ Володимерский и архимандригь Киевский Печерский, ознаймую симъ моимъ листомъ /1580 Арх.ЮЗР Í/1 131/.

Величальне щ в ЗОТ1-ХУШ ст.ст. перетворюеться на канцеляр-ський штамп: Що щ, полковник, видячи тие лЬси на потребу мЬскую будучие потребни,. казалисмо грошми мЬскими, ратнкми, заплатити /1699 АН 147/. У цей час займенник мл часто опускаеться, перщу особу мнонини 1дентиф1куе зак!нчення aícmíbho'í форми: до в i домости до нос гол кождому. Протягом ycie'x icTopfí поряд з величаль-ним км вяивався мохновлацншш особами i займенник а /вар1анти

/as/» ааь/: Я князь Оедоръ Лвовичъ Ковоскльск1й i 0доевск1й б иль есми чоломъ /1442 АЗР I 55/; 2 Миколай Рокицкий, коморникъ его королевское милости /1585 Арх.ЮЗР 1/1 200/; йа, Семе/íj^ Ми/íy-ko^b/ckíi/и^, а а. Василе/и/ Со/с/ни/ц/ки/и/ во/з/ные снсра/л) нис воево/^стьа Кие/^ского /1606 ДМВН 49/.

У художшх та науковмх текстах автори на позначення cbo'íx д!й здавна використовують займенник 1-1 ос.мн., так зване автор-ське ид. Наш славётний л1топясець Нестор у перших рядках "Пов1-• ctí времешшх л!т" пише: Се начнемъ повЬсть сию /ПЕЛ 1/, Тради-uíh автореького щ не переривалась: .Обаче убо MU. многими указали о семь сътворивше понЬсть, зде да оставим слово /КПП 78/.Ав-торське ид досить часто зустр!чаеться у роботах сучасних учених: Давкьоруоьку лексику, на основ! якоК сформувалися системи трьох сучасних extднослов"янсы'лх ков, щ прагнули охопити найб!льш повно /В.Шмчуц/.

Досл1джуючи опозиц1ю в систем! 2-i особи, ми зосереджували увату пэрш за есв на таких моментах:1/як эвертаються один до одного

особи шсокого соц!ального статусу?; як до них звертаються особи шестого соц!ального статусу?; 2/ яка форма звертанъ па.чуе в ро-диш, зокрома, як звертаються д1ти до батыЛв?; 3/ як звертасться автор свого тнору до читача, уявного сп!врозмовника?

Найдавн!ш1 слов"янськ! тексти св!дчать про то, шо особи ви-сокого соц1ального статусу /княз:, патр!архи/ розмовляють мгя собою_на "ти": и пооучи ю /Олы^/ патреархъео вЬрЬ. /V ре^ч) си блг^с/на 1а в /иеиаД/7 РустаД^. ,/й/ поклонивкисА птрЬоху глщи. мятвами (л) твои;,и влдко. да схранега буду сЬти

неприи13яД^1ш /ПЕЛ 61/; посем же НтвАзЬ приелаша. послы свою к Володм.яроЕИ. тако рекоуче. г/с/не кнАяе Володиморе приехали с-смД к тоб\ /ЛТВ 879/. Особи итого социального статусу звертаються до ос!б високого соц:ального статусу також на "ти". У Ки1вському л;тошгс! п!д 1147 р. згадуеться цуж Коскятко, я кий прислав своему князю Святославу тако попередження: ниже доума-ють /Давидович!/ со хейЬ хотАть юти /ЛК 328/,

Перв1сною формою звертання д1тей до батьк!в було, гвичайно, звертання на "ти": и пряЬха к немоу /Данилов!/ сет Ловъ. содпнъ и ре смоу юко некого с трбод ¡Асть. азъ не £доу с ю&щ /ЛГВ 832/; Таже съ смирен1смь блаженый Рюдос18 отв£шаваше к ней глаголя. "Послушай, о мати, молю ш ся, .. А еже о дЬлЬ шемь, послушай. .." /КПП 26/. Звертання д!тей до батыив на "ти" засв!дчують 1 П1зн1и1 пам"ятки, наприклад, "Розмова" /Х71 ст./. Досить часто трапляеться звертання до батьк!в на "ти" у творах Т.Шевченха: 1.1амо! Мама! Що хи роб/н?'; '^обридгань же, тату, в хату! На тво'пл порогу Благослови мо?х д!ток в далеку дорогу1! Таку форму звертання зустр!чаемо 1 в творах сучасних поет!в:"Я попрошу тебе мамо : у путь нолегку Благослови мене хл1бом на добр1м в!ку" /[Л.Ткач/; "А ш з мйда. батьку, Та й не наговорились" /Л.Тата-ренко/.

Традиц!я, звертання до читача або уявного сп1вроздавника на "ти" також берэ св!й початок у сив1й давнин:. Не оправьдаи неправвдьнааго аште е дроугъ щ ксть /ИзбЛ076 203/; читЕ/л^ни-ку ласкавый.. Сели тсбЬ не пристоить цалую ъ(ъ) намети мЬти научнее того шо найбарзей тоб^ в/к^ удявано буде/т^ /Розм.4/; ПамАхаЯ, чителнику, правоверный /Гал. 372/. Сучасний стиль дозволяв вжияанля обох форм звертання на "ти" 1 на "ви". Ласканий

читачу ы1й, розкаку тоб} казку /В.Винничснко/; I мл спод1ваемося познайомитися з шли /ф!рмамvj блихче, а разом й щ£ познпйоми-ти, ваш найв1рн1ший читачу /ВК, 2 грудня 1992. - С.З/.

Монш глибоку icToptc мае звертмшя на "ви". На 1стор1ю транеформац! ï вд множинного у вв!члшзе у в1тчизнлнол!у мово-знавств! впершо звсрнув увару О.О.Потебнн. Учений п1дкрэслював, шо для украГнц1в "правилом с звортання не т!льки до батьк1Б, але й до старших брат!в i сестер на "га", в трет!й особ1 шла. в обох випадках з формою д!сслова у множин! i прикметники в присудку. .. Ла. до старших 6paTÎB 1 сестер /не канучи вже про батьк!в/ до недавнього часу було правилом у панських ! поп1всыиос, ймов1рио

1 в мЦанськнх с!м"ях МалоросГ/, до того ж у цьому в!дношенн1 навряд чи ui ciMnï разюче в1др1знялись в!д козацьких 1 селян-ських"*.

Прийнято вважати, шо вв!чливе 2а як опозиц!я до займенника 2-Ï особи о дни ни ха виникла nia впливом протистаалення у сфор! 1-Ï особи - сщ можновлаяких oci6 t зай.юнника l-i особи однини д.Латикське vol "ей" сперщу було фактичним звертанням до двох 1мператор1в РимськоУ iMnepiï, як1 правили одночасно, t в!дпов1д-дю на ï'xhc nos "ми", шо вони вливали в1д 1мен1 двох oct62. Ла-тинську модель звертання успадкувала французька мова, в як1й vous "ви" стали вкивати не т!льки до правител!в, а як знак по-ваги до BCtx ос!б^.Франиузький король ужо в перш1й половин! ЯН отол!ття до Bcix звертався на "ви". У цей же час вв!чливе Bl п!д впливом французы«^ мови з"ярчлось i в англ!йц1в. Очевидно, через н!мецьке або зах!днослов"янське посередництво гоноративний зас!б "викання" засвоУли й украКнц!. У росН!ськ!й дав! ця форма звертання потиралась у сп1лкуванн1 продставник!в ваших дворян-ських К1Л у ХУШ ст. Цьому сприяли "зв"язки з поляками i вплив украКнсышх д1яч!в культура" .

* Потебня~А.А. Значение множественного числа в риском языке // Филологические записки. Вып.2. - Воронеж, -1887, - С.5.

2 Popov P. On the origin of Kucoian vj es и forai of polito eddreo3 //Slavic and Eeot Européen Journcl.- WO'j. - Vol.29. H 3.- P.331.

3 Майтинская К.E.Местоимения в языках разных систем.-M.,1969.-С ¿56 .

4 Федорова М.В. Лексико-грашатические очерки по истории русских местоимений. - Воронеж, 1965. - С.57.

Траисформац!я щ мкожкнного у вв1чливе Я зам!на ц!ею формою звертзнкя на "ти" засв!дчусться га сх1днослов"янському г'рунт! з 1с1нця ХТУ ст. Найран!шз вживания вв!чливого £¡1 стосов-но одн!сУ особи заф!кссвано в д!ловому письменств!: Слоьо такта-мтасво къ кооалсви польскому вЬцомо даемт> кагасму бра/т^ ажь есмъ с1лъ на етолЬ великого цртва Коли есмь первое с!дъ на црьскомъ сто.тЬ тогда ссмь послалъ Оши. к вэмт, асана и котлубугу

гати вЬданис и наши поели нашли ра/сУ под городомъ под троки стоАчи /1322-1393/*. Приблязно в цой же час ф!ксуеться 1 присвШгай займенник ваШЬ у значенн! "шанобливий, вказуе на те, е,о налагать ибо стосуеться одн!е!' особи"**. Те'ксти ХУ-Х71 ст.от. показують ням част! вкпядки звертання на "ти". Соц1альник статус особи був найголовн(пич критер!ем при пи бор! хр/Ви форм звер-танкя 1 тим екстрал1нгв!стичним фактором, який сприяв посл!дов-ному атаваиню вв!чливого 8д при знортанн! до високопоставлених СВ1ТСЬКИХ I луховних 0С1б.

Матор!али приватного листування перяо! половини ХУЙ ст. да-ють п!дстави для висновк!в про те, цо в еп!столярному стил! звортання на "вя" до багьх1п, до 1н!лих член!в родини було вже нормою. В сучьсн!й ухра'!нськ1й л!тературн1й мои! ХТХ-ЙС ст.ст. зверташш на "ви" с озшкою нейтрально-вв1чливого стилю, най-поширек1:1И.м способов звертання.

У багятьох укра!шыо1Х д!алектах, а п1д !х впливом } в роэ-мови1й л1таратурн1Я мон!, для вираження вычливост! впкористо-вукться 3-я ос.мн. - заРменних говд /<аш/ 1 /абэ/ в!дпов1дна Зор.ла д!сслог.а зам!сть 3-У ос.одн.: ронц /'рбр! /про бабуся/, но-хаИ тато сказут^. мдма просялц ! под. Цой моино-етикеткий зас!б вживасться тод!, коли говорить про в!дг;утн» особу, ало в дояких говорах можо вг.хтпт» у прямому звертанн!.

Атлас укра'!нсько! моей показу с, то конструкц!'( типу цахк казалц г батьто пгшхяли с пан!пними у нлддШстрянських, под!ль-сышх та частин1 закариатеьк/х го нор 1 ь'\ Арх1вн! штер!али первого талу АУ!,1а /зберп'л.яься у В1дд1л1 д1алектолог!'! Тнституту

* Словник староукрглнеько? мови ХП-УУ ст. - Т.1. - К., 1977. -С.211.

2 Там же. -С.156.

3 АУМ. - Т.О, карта » 270.

укра1нсько'/ мови АКУ/ засв1дчують, що на ücjiicct, середн!й Над-дн1прянщин1 та сумЬсних з ними ареалах, ув!члива форма £аШ12 пршхалц. кати казалц етиваеться чаото паралельно з формами од-нини: батько приехав, ^атц казалд. Великий ареел поширекня вв!ч-ливо! $орми багьцо приУх&чк, мзтц кдзадк служить доказом на ко-ристь того, шо ця Зорма питомо властива укра1'нськ!й MOBi.

В tншпх 1ндосвропейських мовах вживания 3-Y ос.мн. sie як звертання до 2-Y ос.од. у <1уккц1 i ga характерно для н1мецько!' мови. В укра!нськ!й мов! нормою с звертання до другой особи за допомогою займенника 2ц, а займешшк щдц вживаеться, як правило, коли говорят?, про третю /в1дсутио/ особу. <Х>1ксац1й вв!чли-вого ешщ» ран!ших в!д XS ст., в обстежених текстах но виявле-но. У XIX ст. такиЯ зас!б вираження вв!чливост1 був досить поши-рений: СЫслько подивився просто на оф1цера i спок!йно сказав: - Е, ви мого хрещеного батька не подужаете: вони здоров! /О.Пч!л-ка/; ЗДатц ка^ут^, шо Яриш взсе д!вка, то iß випадае йти на музи-ки, а я ше мала /Л.Украпта/.

У наш час 3-я ос.мн. вживастьоя, як 1 ран!ше, в мов! про батьк1в, про старших людей, про ociö високого соц1алыюго статусу.

Треба зазначити, шо з плином часу етихети! засоби для вира- • ження вв1чливоот! спрошуються. Прикрим явищем е поширешш в наш 'час звертання д:тей до батьк1в на "ти". У розмовах про третю особу поза оч! уже р1дко говориться "вони".

У другому розд1л! розглядаються також засоби вираження вв!ч-ливост! у мовах спор1днених t неспор!днених з украпюькою. Ка ix фон! украУнська особова система при звертанн! до другоi особи однини мае адекватний Сагатьом европейським мовам зас!б -використання займенника 2-J ос.мн. щ.

У третьому розд!д! дисертац!У - "1стор!я локсичних засоб!в виражеши вв!чливост! в укра1нськ!й.мов!" - простежуеться розви-ток иазваних засоб!в у рамках к!лькох хронолог!чних зр!з1в. Лек-сичн1 виражальн! засоби реал1зуються при звертанн!, коли нази-вають кого-небудь певним чином. Звертання в укра1'пськ1й та дея-ких !нших слов"янських мовах /налрщелац, у чоськ!й, бачгарськ!й, польськ!й/ виражаеться за допомогою Форми кличного в!дм!нка з особливою кличною !нтонац!ею. Об"ективним зм!стом звертання с

- il -

поняття про адресата мовлення г тойто поняття про конкретну особу, риражене повниш лексичними одиницями*. Ш поняття зм!шо-вться залежно в!д конкретного соц1окультурного серсдовииа 1, вреит!, визнпчаються сусп!лы!0-п0л!тичпкм ладом, який пану с у даний час. 2мiна сусп!лыго-пол!тичних умов воде до змiн 1 в структур! системи звсртаиь'.

Оснопнкм засобом звсртакня як комун!катквного акту с певпе слово або словосполучоння, котро прийнято кпзивати "мол!оратив", "вокатив" /М.М.Копилепко/ G.В.Балашова використонус торм!н "апо-лятив", ало в1н нам видасться пепридатким, бо- вирохо функц1онус з семантикою "загллыш назва". ВЛ.С!мович на позначення сл!л, шо вхивавться для вираження вв1члквост1, гикористовував терм!н "титул". Як бачимэ, 1снус кеобх!дн!сть уведення спец!ального тер-м!на m позначення лексем, ио Зунк^онук/гь у рол! звертання для пираконня почуття поваги, сани, вв1члявого ставлсшт адресанта до адресата. Оск!льки моьно-етикетн! засобя вираження вв!чливо-ст! квал1ф!куються як гонора 1 чнt, то цой терм!н можна пазвати в!дпов!дно "гоноративом". Ним будет псзначати такс?, слова ! еловое полу чонгл, шо називають особу в ситуацГГ рекомендування, кон-статацЦ" якогось £акту, пов'лзаного з дано»- особою.

Як ! кожний лексичний ярус мовя, та група сл1в, то р.кконуе функц!ю гоноратив)в, станогить певну систолу з! специфичною орга-н!зац1сю Н елемент!в. "Системна пов"язан1сть елемеит!в спостср!-гастьсл в кол: будь-якоУ лексико-семанткч1:о1 групи сл!в, од на к б1льи гиразно вона виотулас при швчешг! макрогруп. Зв"язуючимя ланками м!ж кза виступпьть пер1?1ор1йн! лексеми, як! нср1дко водкочас тяж!ють до р!зних груп . У дисертацН доел! д:*уються за-гальн! тендспцП розвитау тих груп лексико-сеиантичних одиняць, як! становллть систему гоноратив!в у дашьоруський, староукраУн-сысий 1 сучасний пер!одл розвитку укра'/нськоУ дави. Лексичн! за-соби вирахеинз ев1чливоот! ди:1еренц1юються на два типи: св!тськ! та духовн!. У монограф!i досл1джуиться т!льки св!тськ! звертання.

* Проничев В.П. ООрщиение и понятие /на материале сербохорватского к русского языков/ // Вестник ЛГУ, Д 20. История. Язык. Литература. - Вып.4. - Л., 1968. - С.120. ^ HImvyk В.В. Давньоруська спадпдона в лексиц! ухраУнсько'Г «obi. -К., Ц;Э2. - С.7.

TpcTlfi розд!л дисертацП мае три параграф!!. У першому параграф! вивчаються гоноративи доби KnïBCbKoï Рус! JI-ХШ стол!ть. Тод! найпоыирен1иим зверташшм виступалв лексема ÛEflxi, тобто слово на поаначепня особи, спор!днено!' кровними узам по батько-ci й по матер1 : ВолодимЬръ (ж) кнАзь сотьопоувъси номоцыо тЬли своего. и кача слати ко братоу своемоу Мьстиславоу. тако река, брате видишь мою немопц. /ЛГВ 897-898/. Етикетну Функц!ю локсема бротъ вккокус тод!, коли сем ttboro слова "кровна слорЬшен!сть" переноситься на ос1б, як! ц!сп властив!стю не над 1лон 1. Тми самим досягаеться е^ект дов!ри, близькост!, глибшого розум!шш: Рюрикъ же поча слати ко С то ела во у поноуживаш его. рока смоу Сурате и сватоу. Камъ было. сего оу Ба просити /JIK 654/. Гоноратив ¿ШХЬ у (jopMi мпожини братье був досить поширеним звертанням до соратник^, член tu свого племен1: первое придоша на гра (я) Перемшль. и пришодии же 1шодиславоу ко градоу и ре/ч) имъ /пер с ми шля нам/ братье почто .смышлАетесА /ЛГВ 724/.

Терм!н на означения родиниого зп"язку ¿щ / ¿оць/ в етикет-н!й ФункцН зустр1чаеться, як правило, стосошо старшо! оооби: и рекоу ты ми боуди ¿ць ты ми братъ и стаpin /СБГ 44/. Локсема Ш1Ь /снрЬ/ у давньоруських пам"ятках представлена в моьно-ети-KeTHii! gyiaci;i ï при звортагш1 до ос!б молодших за ci ком та coiU- ■ альним статусом: Отослав .. ре/ч) и> люба мом братьга.исддЬ и ' моукЬ земли PoycKot«. даль Mil й> притомити поганил/ЛК G45/. Термина с1юр1аненост1 стосовко ос!б sIhohoï стат! дьдд /щщ/, М31И. £S£iEa.i тет/ъ)кд в етикетн!Й рол! в обстежоних ттор!олах не зустр!чалкся, хоч вони, очевидно, им вал ис я також у рол! гонора-тив!в.

Kplu терм1п1в спор!дпе1[ост! та свояцтва, в мов! Jt-ЗШ ст.ст. були поиирен! гоноративи » звертання за ознакою соц1ального статусу, передус!м це стосувалося титулу князя: Мьстисловъ асе воли-коую похвалоу створи Дакилови. и дари емоу дасть золикыи и конь свои борзый сивыи. и ре/ч^ смоу поиди jjaiafi в Валодикерь. н Дзъ поидоу в Полорци /ЛГВ 735/.

Власне гоноративом в давньоруськ!й мов! була лексема Ю2Д2-ШШЬ /У Форм! кл от но го в!дм!нка - господина/: Мьстислав же ре/ч) сп?3)поу брата своего. у/с)це рш! братоу. како Боу любо и тобЬ /ЛГВ 902/. Гоноратив грсцомцг, вживався 1 при звертанн! до батька; Оуви мнЬ свЬте очию мокю сею ни и: и заре лица ион: го ..

- 1'3 -

oydu miiL очо и ¿Hg. мои /СБГ 44/. Щект посилено? ев!чливост1 досягэйся вживаиням з гоноративом г/с)нъ лексеми ¿¿щ в етикет-üii" рол1: и посла /Володнмир/ ко Всеволоцоу. ко оуеви своемоу в Соуждаль. и молАсА смоу upfо г^сЗно». оудержз Галичь подо мною /Ж 6С7/. При авортмнн! до брата гоноратив c/sJtjp виступг! а J в постяозиц! I, 1 в npcno3!!tii К до лексеми ЙдаХЬ»

Така форма гоноратину як 1м"я по батьков! /дужа р1дко - Я по катер!/ в дгишьоруську добу була насамлерец засобо.ч 1донтяф1-кацП оооби: /кн.'Ы/ совокупившссА Ымсдашн!.- ИэАслэеъ. Сто-славъ. ХЗоеволодъ /11ВЛ 181/; Приела Юрьи Лвович^ посолъ свои /1ГВ

&и/.

Як бачпмо, у пер!од ст.ст. лексичн1 засоби мовного отикету були в1дносно исчислении:,ш.

Другий параграф тритього розд!лу дисертац!i присвячено сто-роукраКпоьким гоноратинам. У стар!й Укра'/п! Х1У-ХИД стагпть т!сю чи 1.чшою Mtpoo збер1!-асться традиц!я 2-й! от.от. Продовжували активно (Jynuuloiiyвати лк гопоратин« слом з лексико-ссмантячноК групп TopMiHiu опорiдпоностI та свояцтва. 3<5ереглаоя й утвердилась OTHKGTHiсть лексеми йшхь» /¿MliS., ÜHOIla/: миха/л) бучат-ски панъ и^ст.чроста галицкии. посолъ и ¿£ШХЬ нашь шлий /1433 Р 423/. Щодо 1нших тормiк!в ciioplanoiiocTi та свояцтва - 2Х£ДЪ /окши йтга/. иахн, йша. доаьна. дшш. осоиа.. - то в отикет-. п!й фунхцН" вони були менше вживаиими. Чим в!ддален1ш1 свояю! -кум, сват, швагер, - та-.; б1лыао! к1лькост1 формул вв!чливоот1 ви-магалосл при звертанн! до них.

Кр1м терм 1 к In cnoplmienocTl та свояцтва, а стнроукраУнсы<1й мои! продогасував ЗункцЮцувати давньоруськи.'! гоноратив Е&Д.2ДИЯЦ< стосопно ос1б жЬючо! отат! - CQiüQsa /госпо,цдд/, а також господарь /вар!анти - иадодавй, осцоцпръ/. госпоцдринц. Почшшючи з ¿ГУ ст. у пам"ятках украУнсько! ¡лови виотупае гонориф!чна лек-семя даць /стосовно оо 16 ж1ночоК отат! - цщЦ/. Запропоновано к1лька етамолог!й цього слова. Па1!б1льш переконливим видасться поясноння походження локсами, гасунутя в наЯнов1шому еткмолоНч-ному словнику слов"янсымх мов. Слово е продонженням праслов'ян-ського д!алектного утворшиы \грьпг *сирьлг /пор.староче-сько hpan = рап /;кор!нь - 1ндосвропейський: *ggup - "охоро-няти, стерчгти" /ХСЛ ff JS7-IS8/. Батко сказати, чи наше слово питоме, чи зипозичено з польсько)' мови. Автора "Этимологического

словаря славянских языков" серед континуант!в праслов"янського "fíi.potíb укра incKKoro в!дпов!дника но подають.

Слово дань функц!онуваяо в етикети1й рол! як зас!б !мену-вання oció високого соц!ального статусу - представите!в прив!-леЕоваиих верств феодального сусп!льства - монарх!в, феодал!в-зешевласник1в, представншс!в адмШстративпо! клади: и на то свЬдци. щшь ддаръ./!/ ЩД1 лстръ. пан судивои /1349 Г 4/; 'Ai кнзь семснъ шл скса(п)zpom/ч) дали ссш сглузЬ нашему пат' cc/a)¡cj съкипорю село на ж ту лиги /1457-466/; Вельможный и милостивый Паш вооводо Новгородск!й /1595 АЗР ГУ 95 ; Лист Ки'/сського митрополит а Мяхайла Рогози/.

Гоноратив шшь вживався не т!льки при казвах пооадовдх ос Id, але й при (шйленуваннях opraHfB yirpamIшм, шо спряймалися як персон!ф>!коваи! суб"скти: Мой ласкавый nano асаулс полко1'мй и ДйЦй Ш1Л£ мЬский.'ДбвЗ АП 12/. Функц!ональна доц!льн!сть сприя-ла TOf.sj', шо врешт! звертання цанс ypqao починас зам!гаоватися звертанням до ос!б у множин1. Найперша сл!д в!дзначити зам!ну формою множини гоноративу дань - шшда: будто милостиве, щда-fle ВРЯД9., прошу о милости боз болшей трудности /1716 АГ1 245/. Еодночас гоноратив дщщаа вимагав узгодження з сус!дн!м членом цього звертання як до з!брапня ос 16, шо становлять цой орган управл1нкя: Панове врядовЦ /1728 АП 348/.

У к!нц! Х1У - на початку ХУ ст. з"являеться мовно-етикетна . Формула Еаща /ХЕ2Я/ милости /д.-р. милости "ьил!сть. милосердя", ■ласка , 'поблажлив!стьн, "жал!сть, сп!вчуття" - СДРЯ 1У530-у,яка тривалий час фу нкц i о ну вала в рол! найпоширон1пюго гоноративу, в тому числ! в непряиих в!щ.11нках £IQ, £¿ /&а/, кг, мил ос ti, 1 под. Згодом ця формула зредукувалася до таких форм: вдаа mooti?. щц-МСИЬ, 221ШШИ. Еашець. мосц! пац I под. Деяк! з них набували фам!льярного в!дт1нку. У староукраУнськ!Й modI функц1оцувалк го-норативи ясность, яснсвсльножкоста, цо разом 1з займенниковою формою £аша /Ш1Д/ утворювали досить поширон! мовяо-етикетн! формула. Гоноративи ваше /teas/ величество. сиятельст?"?. благо-род i с i под. засвоен!, очевидно, з рос!йського мовного етикету в Ш1 ст.

KpiM вишеназвашх формул, у староу кра 'í не ьк 1 й мое! в рол! звортання 4унки1онувала значна група гоноратив!в тину приятели, дру.вд. добр^тиме. товэрисг/. Гоноратив уоваряегь ккивався в сере-

доеии! людей, яких об"сднувала певна оп!льн!сть соц1ального, майнового статусу. Лексема товаркство позначаб зб!рне поняття сс!б, шо йменувалися панами: За ведомом и по указу его милости Василя Савича, полковника.. з притомностю товариства, Хведора Балакляйца, атамана куреня Яблуновского, Петра Лунского, .. ставши Микита Ко валы ко из женою, жители Денисовские, у ска ржа-лися на ЫатвЬя Тумченка .. в таковий цел мовячи: Пане сотнику и ви юлашиш /1713 АЛ 249/. Очевидно, зв!дси бере початок та-ка Форш звертання, як Панове товариство.

Мовно-стикетну Функц1ю в староукра!'нськ!й мов! виконувала також лексема добродЬД /стосовно ос!б ж!ночоХ стат! - добродЬйка/. ¡по в рат1 гоноратпву засв!дчуеться дешо п!зн!ше, н!ж лексема ШШЬ. Прозора будова слова добродЬ% ясно вказус на його етимоло-г!ы. Вкивання ц!е? леке суд в мовно-етикетн!й фуккц!'{ в!доме з текст!в ст. У структур! багатокомпонентного звертання гонора-тиви дойЕЛдЬй» ДобродЬйкд з означениями 1 без них передували формул! его г.шлость панъ. ец милость панЬ ! под. Староукра1'нська мова засв!дчус також звертання ¿ЛШ-' Очевидно, у цей час функ-ц!опувало звертання люди добри^ /добр!и/.

У ДУ-Х7Й ст.ст. продовкусться традиц!я !дентиф>!кац!¥ особи за 1менсм по батьков!: Мы кнА/з) Дмитрий. силгЬрсови/ч,). читая, знамени/т/ /{583 Р 43/; Се азъ .. кнзь аи/п^рс/',•.) влади" ■ мировч/ч^ Л446 - 154/; Бадъ намъ чолоиъ староста Луцкий, князь Сгедоръ ¡.'лхайловичь Чорторийский /1526 Арх.ЮЗР 1/1 3/; На вряд в нашомъ обополномъ, .. ставши очевисто Данило Щенгко, мелникъ и атаманъ гурбинский, посполу з Данилов ¿щс^исшь Криворуччен-комъ /!/ /1690 АП 433/; Высокомшостивая государяня, сестрице Пслагыя Семеновна! /1771 ПЛ 136; Лизохуб Як!в Семенович - до сестри/. ЩопраЕда, у грамотах ПУ-ХУ от.ст. зустр1чаються випад-ки, коли важко з точн1сты визначити, чи йдеться про 1м"я по батьков!, чи про пр!зниськв /пр1звищо/. I лише у тричлешшх !денти-|1!каторах особи "серединкий" член е !м"ям по батьков!. Як п!д-крослюють досл1дники, "давньоруська традиц!я !дентиф1кац1особи за батьком дуже довго трималасл в серецовищ! заможних украУн-ських родин"*.

* Шгиуй-йжВ.. &Шй£ШгЛ»Ц. Шдкоморськ! книги Правоборелно: Украпш к1ния XXI - першоУ половини Ш1 ст. // Книга К^всько-го п!дкоморсы;ого суду /1584-1644/. - К., 1991. - С.53.

Загалом, у староукра1'нськ!й мов! слостер)гаеться значла к!льк!сть р!зномян!тках лексичних засоб!в дай вираконня в!днооип вв!чливост!.

У третьому параграфа третього роздЬту длсертац! У анал1зу-ьться гоноративи сучасноУ украУкськоУ л1торатуриоУ копа. Як 1 в попередн! часа, в сучасн!Я мое! у функцГ! го!юратив!в активно викорастовуються терм!ни спор1дненоот1 та овояцтва. Акал{ з ц1с'У групи лексики зд!йснюсться з погляду роал!зац!У поняття. стике-ту, тобто якою м!рою лекоеми ц!сУ терм!нолог!чноУ групи познача-ють не от1льки спор1днених ос!б, ск!льки друз1в, блкзьких духовно людей. Одшвл !з найчаст!и уживаних таких номен1в при звертин-н! до оторонньоУ особи чолов!чоУ стат1, а такох у форм! мнодшна -до однодумц!в, сп1вв!тчязник!в, виступае лексема йдах /йШХИ/: "Ход!м, ход!ы, отамане, ти м!й, ЫШ единий! .."

Д,Шевченко/; А поки те Суде, Люб!теся, ¿дахд Д.Шевченко/.

Аналог!чну до слова етикетну функц!ю виконуе лексема й£Ш2й: - Здорова була, С££Шг! - Десь поблизу б!йц: в!талися з словачками /0.Гончар/. Досить часто вживаними е звсртання до великих мае народу у форм! множа ни ! £££ХШГ. йватл

! ета, украУнц1! /В.Литс!вський/.

Цодо номен!в спор!цненост1 ЙЙ1£К2. Ш1Д. то вони викорясто-вуоться як гоноративи до старших чолов!к!в, ж!нок, котрим засв!д-чують у такий спос!б айну, повагу,- або в!д яких в1дчувають залед-н1сть. У робот! зазначасться, шо в карпатських говорах вв!чливим зверташим до матер! с форма мам^о. а не щщ, Лексома ¿ад, доа-ка викопусть етикетну функц!ю звортания в мов! старших людей до молодших ос!б в!дпоз!д11о чолов!чо'У ! ж!ночоУ стат!. Для виракен-ня поваги до старих людей з боку молодших використовупться так! терм!ни свояцтва, як д!д, йайд, як правило, в пестливих вар!ан-тах лишш> бцбусд I под. У робот! анал!зуигься також терм1ни спор!диеност! та свояцтва з^ХЕй! ДйШй ' деяк1 !нш1. Загалом, одиниц! локсико-семантичноУ групи спор!дненост! та свояцтва роз-ширили д!апазон етикетного вживания. Особлив!стю гоноратив!в ц1сК групи е числанн! деривати-дем!нутиви.

Кр1м номон!в сиор!дненоот! та свояцтва в укра'!нськ!й л!те-ратурн!й мов1 £Гх ст. у рол! гоноратив1в функц!онували деяк! лексеми та мовно-отикетн1 формула ддвньоруського та староукраУн-оького пер!од!в; господин. мйШШа. ШЗЗДЬ Особлив! гоноратив-

н1 Форели вкиваються { тепер стосовно ос!б корол!вськоУ кров) та найвищих урядових достойнлк1в: I? ВисоуЮть принцеса-цосар1вна Анна, дочка Ц,Величност{ Королеви ВеликобританГУ Ьлизавети Ц-У; а також у звертанн! до прозидонт!в:"Ёаша_ЕВ£а1£деШ11й! "•

У сучасн1й украУнськ)й Л1тературн1Е мов! мало сво1 особливо-ст1 функц1онування гоноратив!в щш /Ы10££/, дай!, ДШ1Ш. Ц1 гоноративи булл обов"язковим засобом вираження вв1члявоет1 у мину-ло.му стол!тт1. Як в!домо, зм1на сусп!льного ладу, шо в1дбулаоь унаслЦок роюлвц{йнюс подШ 1917 р., призвела до зм1ни системи звертань. Касильне введения радянського моиюго етцкету вит ценило паи 1 1стор.ччн1 гоноративн. Однак п1сля пад!ння тотал!тарно-го режиму й проголошенач УкраУни незалечшою державою традиции! звертання у внутр!шн1й соц!ол1нгв1стичн1й ситуац1У знову ожнва-ють 1 починають активно функц1онувати.

и;одо .в!дновлоння гоноратив!в цад /щщоаа/, щЦ. як оф!ц1йних форм звертання в сусп1льств! спостер!гаеться три тенденцГУ: I/ абсолютна неприйняття;

2/ допустям1сть виб!ркового вживання до ос!б певного статусу; 3/ Ц1Лковито схваленая.

Ми под!ляемо ту ду.-лку, шо без сл!в типу дан /ашш/, Ш1Я1 в цивШзованому сусп!льств! не об1йтися. У них вяяв поваги, а не соц!ального розшерування. Все шарпих прав здобуваыть гоноратиш

■ .iotopai.fi /дойиаП/. аайшШа-

У новоукра'пюьк1й л5тературн!й мов1 ненросту 1стор1ю мають гоноративи ющ1ш хОЕШШШКа« У радянський час еони

була основною формою звертання. У наш час, коли повортаються в активний уяитон традиц!йн2 гоноративи цац /дшшё/. ШЦ.» Д&&Ш2-дЛй /цдброи! У/, аййМйШа» локсема ХОЬШШ залшасться як форма зверта1шя здоб1лыпого в середовищ! людей старшого в1ку та носП'п старо! 1деологй'. У нових соц1алыю-еконо.м1чшя умовах гоноратив товарищ р!зко знижуе св!й статус. Можна передбачйти, цр в майбут-ньому в!н в!д!йдо на пери:!ер!ю системного поля гоиоратив!в, як! функц1онуватимуть в украУнськ1Я мов!.

У дисертац1У анал!пуються такох гоноративи грома дянин. дшх /друз1/. шш-ШМ. чолов!че побриЗ. %1цко добрд. Даються поради шодо шипзания "д!есл1 вних форм вв1чливостГ шшЯ..",

У 'сучасн!й укра1'нськ!й мов1 одним 1з найпоыирен!ших способIв привертання уваги е вв!чливе звертання на !м"я та по батьков!. Як бачиыо, ця традац!я не перериваеться з час!в Ки1всько'1 Рус:. I все ж 1снуе хибна думка, Н1би це чужинський опос!б звертання.Очевидно, коли в мов! активно фуккцюнувалл гоноративи цац /шшаа/, дат. Д.?.баоЩ /дойиаШ/. Дй&шШа, звертання на ¡м"я та по батьков! мало менше функц!ональне навантаження, Знову ж таки, коли ц! звертання п!д вплявом в!домих подгй були вшснен! з ужит-ку 1 ц1'лковито панували гоноративи товарищ /товарцш!/, товариака. офШШйсть яких створювала психолог!чний дискомфорт у м!жособи-ст!оних в!дносинах, тод! актив!зувалися звертання на !м"я та по батьков! ■, можливо, не без вшпозу рос!йсько¥ мови. Але твердити, шо укра!'нцям так! звертання не влаотив!, принайми! з !сторико-мовного погляду, некоректно.

( У висновках зазначаетьоя, шо мовний етикет як частика загаль-ного етикету пос!дае важливе м!сце в нац!ональн!й культур!. У його склад! ч!тко окреслюються дв! систем вираження гоноративно-ст! - граматичн! /ле^сико-граматичн!/ та лексичн! засоби передач! поваги до особи чи колективу. Потреба виразити ставлення до сп!врозмовника та оточення була тим визначальним стимулом, шб сприяв виробленню етикегно-гонориф!чних функц!й у певних грама-тичних форм /займенник!в 1 д!есл!в/ та розвитку гонориф1чно1' семантики в лексичних елемент!в. •

1стор!я у1фа1'нських засоб!в вв!чливост1, особливо сл!в-гоно-ратив!в, св!дчить про значну залежн!сть функц!онування 1'х в!д сусп!льно-пол!тичних умов /пор.!стор!ю гоноратив!в доброд!й. дав/. ш0 створюе часом нав!ть мсислив!сгь державного декретуван-ня гонориф!чжн лексики /товарищ/. Граматичн! /лексико-граматич-н!/ та лексичн! засоби гоноративност! перебувають у певному зв"язку.

У писемних пам"ятках сх!дних слов"ян доби Швсько'! Рус! -текстах ст.ст. - граматичних засоб!в передач! гоноративно-

ст! не виявяено. Формування граматичних засоб!в вираження ев!ч-ливоот! в!дбувалось п!зн!ше, за ускладнення сусп!льних в!дносин та етикету, посилення контакт!в з 1ншими народами Европи. Для цього використано опозиц!! в систем! займенник!в та д!есл!в 1-1, 2-1 та 3-1 особи. Вживання займенника 2-1 особи множини при референтн!й сп!вв!днесеност! з одиничним адресатом, 1-ю особою

одниш, стало одним 1з найпожиренЪих засоб!в вираження вв!чли-вост1 приблизно з к!нця Х1У ст. /перша виявлена ф!ксац!я- -1392-1393 рр./. Використання форми множини 2-1 особи займенника та д1еслова в значенн! однини було св!дченням посилення вияву повага до !ншо! особи. Вв1чливе 2а та в!дпов!дна форма дгеслова с ст!йкою трад::ц!ею мовно? культури, кр!м украхнсько?, багатьох 1кпих слов"янських /б1лорусы:о'1, рос!йсько1, слоЕацько'1, чеськоК/ 1 неслов'янських /французько!', англ!йсько'/ тощо/ мов.

Вгдносно п!зио - приблизно з ЗЦХ ст. - в укра!нськ!й мов! спостер1гасться опозицгя в систем! 3-1 особи як зас!б гонора-тквност!. Однак таке вираження вв1чливост! м!цно не утвердилося й нкн1 фушадонуе в розмовн!й мов1 та д!алектному мовленн1. Так зване авторське щ засв!дчуеться э Я от.

На юнець староукра'/нського периоду основн! граматичн! засоби вираження вв!чливост! в систем! украхнського мовного етикету були сформован! й усталенк

За св!дченням пам"яток Й-ХШ ст.ст., у функц!!' гоноратив1в найранше почали використовуватпся термин спор!дненост! та- сво-яцтва охьаь, йсахь, а також номен на позначення соа!ального статусу - ш14зь, згодом з"яеився етикетний 'гоноратив В25йОДИЛЬ. за допомогою якого виражалася шана, повага до старшо? особи, до батька зокрема. Найлоширешшою лексемою-гоноративом у добу Ки1'в-".сько! рус! було звертання брате, яке вживалося стосовно неспор!д-нених м!х собою ос!б, шо св1дчило про набуття лексемою братъ етл-кетних Функц1й.Це слово як гоноратив використовуеться й пс-нин!.

У староукра1нсы<лй пер!од ХТУ-ЩП ст.ст. ше певний час ви-користовувався гоноратив господа /госпожа/, але з ДУ-ХУ ст.ст. шо ?ункц1ю перебирають на себе гоноративи ¡адь /дашшг/, пан1, а також добродЬй /доброд!?/, добродЪйка. Очевидно, зазначен! гоноративи в наш!й мов! набулл поширення в результат! 'П контакт!в !з польською мовою, яка в свою чергу взаемод!яла з чеською. Певний час гоноративи шнюдшть, пань. добродЬЗ /також в!дпов!дн! звертання до ос!б ж!ночо1 стат! й у форм! множини/ Функц!опусть у мов! паралельно, взаемно заступаючи один одного. Згодом гоноративи ПШ&, добродЬй, утверджуються в рол! св!тських звертань, а гоноратив господинъ залишаеться в копфес!йн!й сфер!, яка е на"-

коисорьативн^юю шодо збереженнл арха'/чних елемент!в. Звертання брате стае друкньо-довхрливим, а вираз запашбратд набувае фа-м!льлрного значения. У староукра'1'нську добу функц!онувало бага-то !нших лексем у рол! вв!члнвах звертань, серед яких особлиБу ст!йк1сть виявив гоноратив щщ®, Важливим засобом вираження вв1чливост! в цей пер!од були формули ваиа ведьможност>, величество 1 под., шо з"явились, очевидно, п!п впливом рос!йсько! мови.

На злам! еяох, у нових сусп!льно-пол!тичпих умовах 20-30-х рр. § ст., традицШи гоноративи пай, д об род! Я /та кож в!дпов1дн! звертання до ос!б ж1ночо! стат! Й у форм! мнолшни/ у внутр!шн!й соц!ол1нгв!стичн!й ситуацП радянського пнр1оду вит!сняться в пасин, залишаючись, однак, в активному вжитку в украпщ1в поза межами кра!'н так званого "соц!ал!стичного табору" та при звертан-н! до громадян кап!тап!стичних кра!'н. У м1жособист!сних контактах усередин! краУни як оф!ц!йн! гоноративи фуккцгонували лексеми шн /ХйШШЕЦ/. товарищу. Тепор спостер!гастьоя тенден-ц!я до в!дновлення традмц!йно? систем звертань в УкраШ, зокре-ма, до активного використання гоноратив!в вал /щзлоце/, цац! та

ш&шйй /даймаЦ/. шкЯхМ.йка*

Поширеним способом привертання уваги протягом усього пор!о-ду розвитку укра'!нсько'( мэви с звертання на !г.Гя та по баты'.ов!, шо безпорервно засв!дчують писемн! джеропа XI-)ГХ ст.ст.

К!льк!сть виражальних засоб1в вв!члиноот! в епоху Ки1всько? Рус! була в!дносно невелика. Староукра'/нська доба в!дзначаеться посиленим формуванням лексичних мовно-етикетних зпсоб!в, залучен-ням у сферу вираже пня гоноративност1 значно'1 кмькост! сл! в. На к!нець староукраг'нського пер!оду сист<аа засоб!в вараження вв!ч-ливост! укра!'нського мовного етикету була вде повн^стю сформована, незважаючк на несприятлив! сусп1льно-полггичн1 уыови.

У ХТХ-ЙС ст.ст. у зв"яэку з в1домиг«м сусп!льно-пол!тичними умовами укра1'нська л!тературна мова втратила значку к!льк!сть староукраКнсышх швно-етикетних елемент!в, що функц1онували в рол! звертань. Загалом, зазнавши деякого спрошення, обов"яз-ковими засобами виражети вв!чливост! у функцП звертання залп-шасться пеЕна к1льк!сть лексем повнозначно? семантики, зокрема, 1Ш /¡щшё/, ПШ1Л. ШВШШ /товарищ!/, товаришка. лшсщйдИ /добродЦ/, цоброд!йка. як! в потр!бшх випазках супроводжуються

гонориф1чни:.ы означениями ишювшШ, ввлвдцдавдвццД, вгсокоповзд-вжокоповажаний. дорога^ 1 под.

Сучасн! засобц варакення вв1чливост1 в наш}й л1тературн!й мов1 та говорах'/як лексичн!, так i граматичн}/, багат! й адек-ватн! таким заообам в !нших швах, а укра'Унсьхий мовнай етикот упродовж yciei icTopiY орган!чно вписуеться в европейську культуру спьтку валяя.

Список умовних скорочень використаних дяерел

АЗР - Акты, относящиеся к истории Западной России,

собранные и изданные Археографическою вомис-сиею. -Спб., -1846-1853. - ТЛ-5. АП - Книги третие мЬские Ператинские, споряяен!е ..

в року 1683 // Стороженки: Самильн.арх. - Киев, 1903. - Т.6.

Арх.ЮЗР - Архив Юго-Западной России, издаваемый Вромен-

ною Комиссиею по разбору древних актов. - Киев, •1859-1914. - 4.1-8. АУМ - Атлас украУиоько! мови. >- Т.2. - К.: Наук.думка,

1988.

ВК - Веч1рн1 Я КиГв.

Гал. - Галятовський I. Ключ розум!ння ДПдг. до вид.

1.П.Чеп1га. - К.: Наук.думка, 4985. ДЫВН - ДЬюга мова Всдин! 1 Наддн1пряншини ХУЛ ст. /П1дг.

до вид.В.В.Шмчук та 1н. - К.: Наук.думка, 1931. Изб.■1076 - Изборник 1076 г. /Изд.подг.В.С.Голышенко и др. -

U.: Наука, 1965. КПП - Абрамович Д. Киево-Печерський патерик. - К.:

Час, 1991.

ЛГВ - Галицыга-Волинський л!топис // Ипатьевская ле-

топись .-2-е изд. - Спб., I9C8. - С.715-938. -Полное собр.рус.летописей. - Т.2. Ж - Ки1всымй л!топис // Ипатьевская летопись. -

2-0 изд. - Спб., 1908. - С.234-715. - Там же. ПВД - Поюесть временных лет // Лаврентьевская лето-

пись. - 2-е изд. - Л.: Изд-во АН СССР,1926. -Полное собр.рус.летописей. - Т.1.- Вып.1.

ПЛ Р

Роз:.!. СБГ

СДРЯ ЭССЯ

Приватн! листи Ш! ст. /П1дг. до вид.В.А.Переменно. - К.: Наук.пумка, 1987. Южнорусские грамоты /Собр.Влад.Розовым. - Киев, •1917. - Т.1.

Розмовник ïjl ст.: Рукопис /збер!гаеться в Нац1ональн1й б!бл!отец! в Париж!. - Siav. J& 7. - /м!кроф!льм/.

Съказаник:. и страсть и похвала .. бориса. и глЬба // Успенский сборник XÎI-XE вв. /Изд.подг. О.А.Князевская и др.; Под ред.С.И.Коткова. -М.: Наука, 1971. - С.43-58. Словарь древнерусского языка Д1-ХГУ вв./ /Гл. ред. И.А.Аванесов. - М. : ЬУс.язык, 1991. - ТЯ. Этимологический словарь славянских языков: Прасл.леке.фонд / Под рвд.О.Н.Трубачева. - М.: Наука. - Вып.УД, 1980.

Основн! положения дисертац!I викладено в публ!кац!ях:

1. Культура мови в ЯпонН // Культура слова. - Вип.27. - К.: Наук.думка, 1984. - С.57-62.

2. Про найуживан1ш1 форми мовного етикету // Культура олова.-Вип.33. - К.: Наук.думка, 1987. - С.79-82.

3. "Доброго Вам здоров"я!" // Украхнська мова 1 л!тератури в школ!, 1987. - № 6. - С.65-67.

4. Формули мовного етикету у п1вн!чних говорах Украпш // Проблеми укра1'нсько'1 «¡алектологН на сучасному еташ: Тези до-нов!дей ! пов!домлень. - Житомир, 1990. - С.61-62.

5. 1стор!я граматичних засоб!в вираження вв!чливост! в укра-1нськ!й мов! // Мовознавство, 1993. - № 2. - С.55-63.