автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.04
диссертация на тему: Категория футуральности в современном английскомязыке и средства ее реализации (на материале американских политологических текстов).

Полный текст автореферата диссертации по теме "Категория футуральности в современном английскомязыке и средства ее реализации (на материале американских политологических текстов)."

ІЧ Ь ин

1 6 Я1ГО «С5

міністерство освіти украгни ..

львівський державний університет

ім. ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

БИК Ігор Степанович

КАТЕГОРІЯ ФУТУРАЛЬНОСТІ В СУЧАСНІЙ англійській мові ТА ЗАСОБИ її РЕАЛІЗАЦІЇ

(на матеріалі американських політологічних текстів)

Спеціальність: 10.02.04 — Германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Львів 19 9 5

Диссертація -є рукопис. . .

Робота виконана на кафедрі іноземних мов Львівського державного університету ім. 1. Іранка.

ім. Е Стефаника

Захист дисертації відбудеться 18 січня 1995 року .в Ц3_ год. на засіданні регіональної спеціалізованої ради К 068.26.10 по присудженню -вченого ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 у Львівському державному університеті ім. І. Франка за.адресою 290602, и. Львів, вух Університетська,!. '

"З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського державного університету їм. Л. Іранка. .

Автореферат розісланий грудня 1994 року.

Йауковий керівник

.- доктор -філологічних наук, професор Кусько К. Я

Офіційні опоненти

- доктор Філологічних наук,

• професор Лолюжин М. Л кандидат філологічних наук доцент Сухорольська С. М. Прикарпатський університет

Провідна установа.

Вчений секретар .регіональної спеціалізованої кандидат Філологічних наук,

Реферована дисертація присвячена вивченню однієї а форм темпоральної системи - майбутньому часові, визначенню його місця в часовій системі англійської мови, структурно-семантичному дослідженню і систематизації засобів реалізації фу-туральності в політологічному тексті.

Актуальність теми пояснюється складністю проблеми статусу футуральності в темпоральній системі англійського дієслова і всезростаючою увагою лінгвістичної науки до мовних засобів реалізації тих чи інших категорій, як мовних, так і загальнофі лософських.

Мета дисертації полягає у комплексному вивченні та диференціації засобів реалізації футуральності в американських політологічних текстах.

Мета дисертації зумовила необхідність вирішення наступних завдань:

- визначити місце майбутнього часу в темпоральній системі англійського дієслова та простежити його категоріальну суть;

- дослідити історичну генезу засобів реалізації футуральності а точки зору іх етимологічних зв'язків з модель15 ністю; ■ .

- диференціювати та розглянути в структурно-семантичному аспекті засоби реалізації футуральності;

- провести зі ставний аналіз особливостей функціонування футуральних форм у політологічній та художній літературі.

Матеріааом дослідзівння послугували наукові монографії ‘та підручники з питань політології 80-90-х років XX ^ст. та американська художня література цього.ж періоду.

До політологічної літератури ми відносимо літературу з

текетами-мілнсфодних—уход,—міашеижиьноі кореопондешіі і, документи міжнародних організацій, підручники, літературу а питань теорії держави та суспільства, теорії та практики Міжнародних відносин, які розглядаємо в межах одного - політологічного - жанру на підставі спільності наявної в них проблематики - питань державних та міждержавних відносин.

Політологія посідає особливе місце серед інших наук про суспільство, оскільки політологи в своїх дослідженнях активно використовують результати досліджень інших суспільно-політичних і економічних дисциплін. Це, своєю чергою, позначається на стилі політологічних праць. Проте наголосимо, що в політологічних текстах ми маємо справу не а компіляцією мовних стилів праць з суспільно-економічних питань, а з особливим стилем, котрий, активно абсорбуючи елементи стилів інших дисциплін, створює водночас,свій індивідуальний стиль.

Сьогодні, коли Україна стала повноправним членом світового «співтовариства , важливого значення набувають теоретичні питання внутрішньо} і зовнішньої політики Української держави, успішна розробка котрих неможлива без урахування і використання надбань світової політологічної науки. Тому закономірним є інтерес до стилю політологічних праць. 1 Потрібні дослідження політологічної літератури на різних мовних рівнях, у тому числі використання темпоральних структур, що є предметом ЦЬОГО диолі дженни.

Вибір політологічної літератури як фактолог ічного матеріалу дослідження засобів реалізації футуральності пояснюється передусім стильоьими особливостями англомовної політологічної літератури: на морфологічному рівні - це продуктивність пгоспектіпших (футурчльних) <!орм у ріеноманітній

- з -

мовно-стилістичній репрезентації. Для виявлення специфіки реалізації проспективності саме в політологічних текстах ми дослідили також мовні засоби футуральності в мові художніх творів, особливо в мові літературних персонажів. Проведено статистичну обробку фактологічного матеріалу, результати наведено в з і ставних таблицях. Загальний обсяг проаналізованого матеріалу під кутом зору структури, семантики та функціонування темпоральних форм становить близько Б 000 сторінок.

Наукова новизна роботи в наступному:

- вперше проведено порівняння генези засобів реалізації футуральності в американському та британському варіантах англійської мови, зокрема конструкції shall/will + інфінітив з точки зору їі етимологічних зв’язків з модальністю;

- проведено компаративний аналіз функціонування конструкції shall/will + інфінітив як основного засобу реалізації футуральності ,в американському та британському варіантах англійської мови;

- здійснено диференціацію типів футуральності на основі нового принципу - прояву реалізованого футурального значений;

- простелено Дистрибуцію конструкції to be going t інфінітив відповідно до реалізованого нею значення;

- встановлено моделі лексичних словосполучень в і значенням футуральності;

- простежено футуральну семантику інфінітива, умовногр та наказового способів та умови ії реалізації;

- проведено контрастивний аналіз функціонування, засобів реалізації футуральності в політологічній та художній літературі.

ЛіНРВі стичними методами—аналізу слугували методи лін-— гвістичного опису, контрастивного аналізу, структурно-семантичної кореляції та моделювання, трансформаційний метод, метод кількісної обробки матеріалу з подальшим узагальненням цифрових показників.

■ Теоретичне та практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що поглиблено розробку проблеми багатовимірної природи футуральності та її семантичного статусу в загальній темпоральній системі дієслова, запропонована диференціація засобів реалізації футуральності залежно від домінантної семи реалізованого значений, функціональних перспектив і потенціалу засобів футуральності.

Результати дослідження можуть бути використані при вивченні курсу теоретичної граматики англійської мови, в спецкурсах з проблем морфологіі,,,,на' практичних заняттях з , 'Ь1, .

англійської мови, в перекладацькій роботі.

,На захист виносяться наступні положення дисертації:

1. Темпрральна система англійського дієслова тричленна, при' цьому і і компоненти корелюють МІЖ собою у вигляді двох бінарних привативних опозицій через їх спільний слабкий член "теперішній час". Існування останнього пов’язане заснуванням моменту мовлення як точки відліку для всієї темлоральної системи.

2. йутуральність через специфіку означуваних нею реалій завжди тісно пов'язана в модальністю. Тому пропонуємо диференціювати футуральність на експліковану та імпліковану.

3. Основним засобом реалізаціі експлікованої футуральності слід вважати конструкцію вІтаІК зігм1с})/їїі11( шоиігі) + інфінітив, оскільки рівень експлікації модальності тут є

- 6 -

найнижчим і ця модальність має об'єктивний характер.

4. Стильові особливості жанру літератури значною мірою

визначають продуктивність тих чи інших засобів реалізації футуральності. ,

5. Сема гіпотетичності не завади відноситься до майбутнього часу, ії темпоральна віднесеність залежить від ряду причин, зокрема контексту, форми інфінітива, з яким вжита форма - носій семи, тошр.

Апробація дисергаціі здійснювалася в доповідях та повідомленнях на міжнародних конференціях, конференціях факультету іноземних мов Львівского державного університету ім. І. іранка в 1990-1394 роках. На тему дисертації опубліковано дві статті і тези. .

Дисертація складається з вступу, трьох розділів, заклю-чення, списку літератури та додатка. В тексті дисертації, а також наприкінці роботи подано аналітичні таблиці.

У вступі обгрунтовується вибір теми, визначаються об’єкт дослідження, його мета, завдання, фактологічний матеріал та наукова новизна, а також формулюються основні положення , котрі виносяться на вахист. •

■ у першому розділі ."Зутуральність як складова частина категорії часу" подано критичний.огляд літератури з питань категорії темпоральності та футуральності як ії складової частини. Водночас розроблено основні концептуальні положення категоріальної суті темпоральності і футуральності, здійснено детермінацію деяких понять, пов’язаних з футуральністю.

У другому розділі "Мовні засоби реалізації експлікованої футуральності" досліджується морфологічна структура засобів реалізації експлікованої футуральності, вивчаються їх

- 6 ~

дистрибуція і особливості функціонування ЕГаїстШіизгстиляхг У третьому розділі "Мовні засоби реалізації імплі ковано і футуральності" описуються засоби реалізації імллікованої футуральності,, досліджується їх семантичний потенціал щодо реалізації футуральності. '

Заключения Містить узагальнені результати роботи, визначає перспективи подальшого дослідження проблеми.

Зміст роботи. Категорія темпоральном і виражає відношення діі до моменту мовлення. На опосередкованості значення Часу з реальною дійсністю через акт спілкування (момент мовлення) 'акцентували увагу низка дослідників (Дж.Лайонз, К. Г. Крушельницька, М. Я Блох, О. І. Смирницький, І. П. Іванова, В.ЯПлоткін, І.Г.Кошева, В. Ы. Мігі рін, Р. Л. Аллен та ін.). Моменту мовлення надається великого значення .як точці відліку при темпоральній локалізації дії або стану. Ш визначаємо момент мовлення як реалізовану в мовленні точку на часовій осі, ‘котра фіксується фактом існування акту мовлення чи мислення, тобто фактом застосування мови.' ■

Досліджуючи семантику часових форм, лінгвісти встановлювали різні співвідношення між компонентами темпоральної системи: опозиція "минуле неминуле" (Дй.Лайонз,

Л. С, Бархударов), виділення категорій "первинного часу" (опозиція "минулий час :: теперішній час”) і "вторинного або

лроспектного часу" (опозиція "майбутній час :: не-майбутній

часЛ (М. Я Блох), виділення в категорії часу іпдкатегорій "часу мовленнєвої віднєсєності" і "часу рухомої віднєсє-ності" (В. Я Плоткін) та ін. На нашу думку, в єдиній граматичній категорії часу слід виділяти дві бінарні привативні оповиціі: "минулий час :: не-минулий (теперішній) час" з

маркованим членом "минулий час" і "майбутній час :: не-май-

бутній (теперішній) час" з маркованим членом "майбутній час". Немаркований член цих опозицій ("теперішній час") є спільним для обох опозицій, а тому ми розглядаємо його як ланку, яка зв'язує обидві опозиції в єдину категорію часу.

Взаємозв’язок часів добре представлено в схемі "семи часів" 0. Єсперсена. Ми доповнили цю схему ще одним рівнем -Ьа (дія, яка відбулася раніше вихідної точки, що знаходиться в минулому) - Ь (дія, яка відбувається одночасно а цим моментом) - Ьс (дія, яка відбулася після цього моменту). Доповнення схеми 0. Єсперсена цим рівнем вводить в неї форми, котрі функціонують згідно з правилом узгодження часів:

А С

Аа ’ АЬ Ас В Ca Ch.Cc

■<-------------------------О-----------------;-------->

Ьа Ь Ьс

Ми додали на нашій схемі вказівники двох протилежних напрямків руху часу по осі. Необхідність такої індикації пов’язана з тим, що на відміну від.реального часу, котрий спрямований в одному напрямку - а минулого в майбутнє -реалізація граматичного часу відбувається в двох напрямках -з теперішнього в минуле і з теперішнього в майбутнє, оскільки події, які відбувалися або відбуватимуться, описуються ТИМ, ХТО говорить, З ТОЧКИ зору моменту мовлення (В)( тобто теперішнього часу.

У темпоральній системі дієслова категорія футуральності посідає особливе місце. Воно визначається специфічним значенням майбутнього часу: якщо минулий і теперішній часи ви-

ракагать реальні, факти,__то майбутнє не виражає ніяких факт і в

взагалі. Йото сфера - це область можливого, передбачуваного, планованого, бажаного і т. д., яке, як сподівається той, хто говорить, відбудеться або не відбудеться. На цій особливості майбутнього часу наголошували 0.1. Смирницький, Дж. Лайонз, І. П. Іванова,0. Єсперсен, І. Г. Кошева, І. Б. Хлєбнікова, Р. А. Клоуз, Дж. Н. ЛіЧ та ін.

Дія, що передається майбутнім часом, належить, таким чином, до сфери нереального, що зближує цей час з умовним способом. Різниця Між цими поняттями полягає В розумінні ДІІ тим, хто говорить: дія, виражена майбутнім часом, розгля-

дається ним як така, для якої існують у теперішньому умови П реалізадії/нереалізаціі в майбутньому. Умовним же способом передається дія, умови для реалізації якої або зовсім ^ідсутні в теперішньому часі, а£о вони недостатні для того, шрб розглядати цю дію як можливу в майбутньому.

'Нереальність, проспектність діі тісно змикається з такою важливою ознакою майбутнього часу, як модальність. На модальний характер майбутнього часу ввертають увагу І. П. Іванова, М. Я. Елох, Дж-НЛіч, JL С. Бархударов, А. Д.Шгелінг, Ж. Ван-дрієс, О. І. Смирницький, ЕМ. Ярцева, І. Б. Хлєбні кова,fi. М. Комо-горцева, 0. В. Тарасова та ін.

Модальна коннотація майбутнього часу є причиною того, шр серед граматистів немає єдиної думки не тільки щодо функціонального статусу моделі shall/will + інфінітив, котра, як наголошують дослідники, переважно вживається для вираження майбутнього часу (для політологічних текстів 11 частка становить близько СОХ), але й щодо самого факту існування категорії майбутнього часу. Основна розбіжність утлу

маченні дослідниками конструкціі shall/will + інфінітив, а, отже, і в їх підході до питання існування категорії майбутнього часу в англійській шві, полягає у визнанні ними факту десемантйзаціі дієслів shall і will у цій конструкції. Деякі лінгвісти (О. Єсперсен, Б. Стренг, У, Е. Туодел, У. Бренд-форд, ДлЛайонз, JL 0. Бархударов та ін.), посилаючись на збереження цими дієсловами своїх модальних значень, вважають, що цю конструкцію не можна розглядати як темпоральну аналітичну форму. Виходячи з дослідження генези цієї конструкції, загального значення майбутнього часу і аналізу фактологічного матеріалу, ми вважаємо, ир саме ця конструкція є основним засобом реалізації футуральності. В процесі історичного розвитку словосполучення модальних дієслів shall і will з інфінітивом зазнали процесів грамати-зації і парадигматизаціі, результатом чого стало їх перетворення в аналітичну конструкцію. Крім того, будь-яка майбутня дія обов’язково несе в собі сему модальності. Слід враховувати також і футуральну коннотацш модальних значень зобов'язання і бажання, котрі реалізуються дієсловами shall і will. ■

У зв'язку з тим, що у футуральних формах завжди простежується модальна коннотація, недоцільно диференціювати фігуральність на об’єктивну і модальну. Доцільніше, на наш погляд, диференціювати футуральність на експліковану та імлліковану. До експліковано і футуральності ми відноСймо вираження майбутньої дії, яке традиційно кваліфікується як "об’єктивне" або "немодальне" майбутнє. Цей тип фрураль-ності є складовою частиною граматичної категорії часу. Jo імплікованої футуральності ми відносимо випадки, коли має

-місцв_раадіаація футуралькоі семантики деяких лексичних одиниць і граматичних конструкція. Цей тип футуральності не належить до граматичної категорії часу. На семантичному рівні різниця між типами футуральності полягає у ступені вираже-ності сем наступності і гіпотетичності, які є семантичними компонентами значення футуральності. Для експлікованої фу-туральнесті домінуючою є сема наступності, яка вказує, що дія відбудеться після якогось моменту. Сема к гіпотетичності, як показали наші спостереження, в експліцитиій футу-ральності є побічною, оскільки наступність завжди якоюсь мірою передбачає гіпотетичність. У випадках феалізаціі імплі-кованої футуральносгі на перше місце висувається сема гіпотетичності, яка виражає можливість, припущення. Сема наступності реалізується ъ цих випадках як додаткова. '

Серед дослідників 'немає єдиної думки і щодо статусу форм Future-in-the-'Past. 0.1. Смирницький вважав, що неможливо знайти певне місце для фактів, позначуваних ними, на осі часу. Інші дослідники (Є. М. Коф, В. М. Ганькіна) розглядають цю конструкцію як форму умовного способу з особливим значенням. Ми вважаємо, що форми Future-in-the-Past добре вкладаються у загальну схему темпоральниих форм. їхнє основне прйвначення-реалізація семи наступності дії по відношенню до якогось моменту, тобто те ж саме, що і конструкції shall/Vі 11 + інфінітив. Різниця полягає лише в локалізації точки відліку на осі часу. Крім того, основна функція умовного способу - об-лігаторна реалізація семи можливості, обумовленості дії. Різною є також і синтаксична дистрибуція ііюрм умовного способу і Future-m-the-Past: перші'зустрічаються в незалежних

реченнях і головних реченнях складнопідрядних з підрядним

умови, другі - лише в підрядних додаткових реченнях. Таким чином, ототожнення форм Future-in-the-Past і умовного способу не є правомірним. Приймаючи до уваги аналогічне граматичне значення конструкцій shall/will + інфінітив і should/would + інфінітив, вжитої в темлоральному значенні, в дисертації ми розглядаємо' їх як граматичні варіанти реалізації семи наступності. 1

У другому розділі - ”Швні засоби реалізації експлікованої футуральності" - досліджуються особливості функціонування засобів реалізації експлікованої футуральності, а саме: 1) конструкції shall( should)/will( would) . + інфінітив\

2) форм теперішнього/минулого часу в значенні футуральності;

3) конструкції to be going + інфінітив.

Основним засобом реалізації експлікованої футуральності в проаналізованих текстах є конструкція shall(should)/will (would) + інфінітив. Бона посідає особливе місце серед тем-поральних аналітичних форм. Одна з її особливостей - неповна десемантизація допоміжних дієслів - аналізувалася нами вище. Інша особливість полягає в тому, що в межах однієї і тієї ж парадигми вживаються два різних допоміжних дієслова.

• Існування двох допоміжних дієслів в одній дієслівній парадигмі можна пояснити тим, що як зобов’язання, так і бажання, які вони виражають, часто притаманні майбутньому часу як понятійній категорії, і тому не дивно, шр саме shall і will з часом стали функціональними дієсловами, які вживаються для означення майбутньої дії. Звернемо також увагу на •те, шр ці дієслова у даній конструкції не вживаються р своєму конкретному лексичному значенні, а є лише допоміжними діг єсловами. Сутність іх функціонального розмежування слід шу-

кати в історіі становлення конструкції.—__________________________

У середньоанглійський період shall було більш частотним дієсловом, ніж will. Починаючи з XVII ст. will йитісняє shall з дієслівної системи, при цьому зниження частотності вживання shall було настільки, різким, к;о логічно було б очікувати його витіснення дієсловом will. Проте цього не відбулось в зв’язку з тим, що вживання цих дієслів було регламентоване в XVIІ ст. граматиками Д. Уолліса і пізніших граматистів. А саме ' на цей період припадає і активне освоєння Америки англійцями. Становлення та розвиток засобів реалізації категорії футуральності в англійській мові мешканців Америки продовжувались без будь-яких обмежень нємоб-ного характеру. Тому витіснення більш старої форми було повним, і темпоральні конструкції з shall в американському варіанті англійської мови практично не вживаються.

с Однак в американській політологічній літературі нами були вафіксовані випадки немодального вживання shall (близько 8% загальної кількості вживання форм shall/will + інфінітив). Таке вживання досить виразно обмежене: автори вдаться до нього, коли пишуть про план книги чи дають посилання на дальші місця в книзі, де розглядатиметься те чи інйе питання. Модальне значення shall в таких випадках є послабленим, і сема повинності не є домінантною. На користь цього твердження свідчать два факти. По-перше, в аналогічних ситуаціях

і, більше того, в одному абзаці чи навіть реченні поряд в вживанням shall ми можемо зустріти will.- вжите в першій особі: Before moving on to discussions of the different

levels of analysis, we shal1 dіscuss in Chapter 3 , the various actors on the world stage. We shall give much

attention to the development of the contemporary nation-state system, nations and nationalism, and we will consider how the nation-state compares with other international actors [B. Russet, H. Starr]. По-друге, при пасивних трансформаціях shall у подібних випадках вникає, а натомість вживається will, оскільки при вживанні shall в третій особі його модальне значення було би сильно виражене.

Поряд з допоміжними дієсловами shall і will широко використовується в цій конструкції формант '11. Його вживанню не має універсального характеру: воно обмежене областю усного мовлення та неофіційного листування. В проаналізованих нами політологічних текстах був зафіксований лиш один випадок вживання форманта ’11. Крім того, коли розмова ведеться в офіційній обстановці чи якійсв неординарній ситуації, скорочення '11 не вживається. Крім стилістичного, існує ще $ фонетичне обмеження вживання цього- форманта: він не вжи-

вається в наголошеній позиції (запитання, короткі відповіді тощо). Що к стосується його дистрибуції, то він переважно' вживається з особовими займенниками (95,4%).

Наступним засобом експлікованої футуральності, .котрий розглядається в роботі,, є форми теперішнього/минулого часу, їх вживання для вираження майбутнього часу можна диференціювати на дві групи: 1) вживання цих форм у підрядних реченнях умови і часу (регулярна транспозиція) та 2) їх вживання в незалежних реченнях (стилістична транспозиція).'

Вживання форм теперішнього/минулого часу в підрядних реченнях умови і часу є граматичною нормою не лише англійській мові. Таке вживання простежуємо_здебільшого т-иДі, коли дієслово-присудок головного речення реалізує футуральну се-

мантику (експліковану або шпліковану): The person in charge__________

knows that if he or she doesn’t protect his or her own institution, no one else will [B.Russet, H.Starrl.

Форми теперішнього/минулого часу, вжиті для вираження футуральності в незалежних реченнях, реалізують своє синтаг-. матичне значення. В таких випадках часова ознака їх парадигматичного значення нейтралізується. Модальна ж ознака (визначеність дії), навпаки, підсилюється за рахунок нейтралізації часової. Така стилістична транспозиція цих форм можлива лише в певному контексті, за наявності зовнішніх лексичних показників часу і тільки для термінативних дієслів.

Аналіз фактологічного матеріалу показав, що при стилістичній транспозиції форм теперішнього/минулого часу вони мають такі специфічні значення: 1) запрограмованість

дії: "What sort of help are^we getting?" - "When I left

Pentagon, the CNO was checking the availability of P-3s out on the Pacific, so you’ll probably be seeing more of those"

[T.Clancy]; .2) впевненість того, хто говорить, у реалізації дії: Of course he comes here. Promise. CT. Clancy]; 3) пропозиція (у формі питально-заперечного речення): Why don’t you

sleep in the guest bedroom tonight instead of going home?

CM.Puzo]; 4) наказ або настійна вимога: One more thing: no

leaks! This information does not go beyond this room without my personal approval CT.Clancy];5) в питальних реченнях ці форми вживаються тоді, коли той, хто говорить, запитує про дальші розпорядження, накази, просить поради чи висловлює пропозицію шрдо необхідності обговорення питання: Who do I

give this job to? CM.Puzol. Отже, в наведених прикладах, як І в інших випадках, модальність висловлювання зумовлюється

тим, що ставлення до дії того, хто говорить, переважає над реальними фактами об’єктивної дійсності.

У політологічній літературі в зафіксованих нами випадках стилістичної транспозиції форм теперішнього/минулого часу модальність висловлювання має дещо інший характер: іх

«

темпоральне значення стає більш невизначеним, "позачасовим", що робить ці висловлювання більш універсальними, не конкретизованими щодо реалізації їх дії в якомусь певному часі: As dominance wanes over a century-long period, the conditions for the next global war are created [B. Russet, H. Starr].

Посилена реалізація компонента модальності призводить до того, що в політологічній літературі частотність вживання форм теперішнього і минулого часів для реалізаці' футураль-ності набагато нижча, ніж у художній літературі. Так, на 200 сторінок політологічного тексту зафіксовано 32 випадки вживання цих форм, причому тільки 2 (6,2%) - в незалежних реченнях. Для художньої літератури ці показники становили відповідно 164 і 36 (22,0%). Ці дані свідчать про те, шр форми теперішнього/минулого часу, вжиті в їх синтагматичному значенні, не є універсальним засобом реалізації футураль-ності, оскільки вони мають достатньо виражений семантичний компонент модальності, реалізація якого є небажаною для політологічного жанру. Стилістичне обмеження вяиванйя цих форм стосується і художньої літератури: практично всі випадки реалізації футуральності формами теперішнього/минулого часу зафіксовані нами у прямій мові, і лише один - у нев-ласне-прямій мові. Таке вживання,_ можливо, пов'язане в емоційно-експресивним характером мови літературних персонажів художніх творів.

-------KoaciMfKUULto be going f інфінітив мале виражати як

експліковану, так і імпліковану футуральність залежно від реалізованого нею значення: відповідно наступності дії чи

наміру. В проаналізованих нами художніх текстах простежується незначне переважання випадків вживання цієї конструкції в значенні наступності діі (58,6%).

Конструкція to be going + інфінітив передає орієнтованість дії в майбутнє, причому це майбутнє імпліцитно виражається як потенційно зв’язане в моментом мовлення чи якимось моментом в минулому. Дія, виражена цією конструкцією, є не констатацією об'єктивно існуючої закономірності, а особистою думкою мовця. Такий високий ступінь модальності значення конструкції пояснює гой факт, шр конструкція to be going + інфінітив практично не вживається в політологічній літературі.

У третьому розділі - "Мзвні засоби реалізації ’імпліко* ваної футуральності" - розглядаються засоби, які виражають Фігуральність'через сему гіпотетичності: 'і) лексичні йоделі;

2) інфінітив неозначеного виду; 3) неперфектні форми умовного способу; 4) наказовий спосіб; Б) конструкція to be going + інфінітив. ■ '

При імплікованій футуральності основна мета висловлкь вання полягає у вираженні .бажаності або можливості ді? (умовний спосіб), наказу, прохання (наказовий спосіб) тбіир. Беручи до уваги южливу футуральну орієнтацію цих значень, ми розглядаємо засоби і-х вираження як засоби реалізації футуральності. .

Одним Із засобів реалізації імплікованої футуральності є лексичні моделі. Типологіаація моделей проведена нами з

врахуванням їх морфологічного складу, типу синтаксичного ов’язку між членами моделі, позиції компонентів е структурі моделі та ступеня-лексичної обмеженості компонентів моделі.

Лексичні моделі реалізації імпліковано'і футуральності' є вільними словосполученнями. їх футуральність може визначатися як структурою словосполучення, так і семантикою їх лексичного наповнення. Для лексичних моделей характерна певна асиметрія розподілу граматичного та лексичного значень. Граматичним центром моделі є перший головний член. Асиметрія розподілу лексичного' значення в лексичних моделях виражена не так очевидно, цк у граматичних конструкціях, або й зовсім не виражена.

Серед лексичних моделей з футуральною семантикою ми простежуємо наступні: 1) У+УіпГ (дієслово + інфінітив). До

цієї моделі ми відносимо також сполучення модальних дієслів а неозначеним інфінітивом; 2) М+УіпГ (іменник + інфінітив);

3) ПУ-К) А-*-7іпҐ ([ дієслово-зв’ язка +] прикметник, дієприкметник або прислівник + інфінітив); 4) УИІ (дієслово іменник або герундій); Б) М+рг+И (іменник + прийменник + іменник або герундій); 6) С ЬУ+І А+рг+И ([ дієслово-зв’яз/са +? (діє)прикметник + прийменник + іменник або герундій).

У кожній з цих моделей простежуємо певні семантичні

і

групи першого основного компонента моделі, котрі наведені в таблиці на с тор. 18, Як видно з таблиці, ці групи для всіх моделей в основному збігаються або близькі за значенням. Проте вони виділяються не для всіх моделей. Там, де вони простежуються, реалізація семи футуральності проходить на рівні лексичного значення першого основного компонента моделі. В тих випадках, коли семантична група не виділяється,

У+Уіпг Н+УїпГ Е№0 А+УіпГ Н+РГ+М ЇІЛ+З А+рг+М

примус, вимога, заборона, порада, дозвіл + 4. + +

сприятливі або несприятливі обставини для .реалізації дії + + + + +

початок дії (спроба 11 початку) або припинення + . + 1 і + +

(не)готовність, (не)бахання, намір і т. ін. + + + 4 • +

потенційна здатність до виконання дії, при- • значення предмета для реалізації дії + + + + +

якісна характеристика предмету .. + + ' +

важливість чи необхідність реалізації дід +

ступінь вираженості якості явиша, необхідної для реалізації Дії . + V

відчуття суб’єкта шво перспективи існуванняс певного явиша +

реалізація семи гіпотетичності відбувається на синтаксичному рівні. Важливу роль при цьому відіграє інфінітив.

Сполучення модальних дієслів з неозначеним інфінітивом посідає особливе місце в моделі V+Vinf, оскільки в значенні цих дієслів закладена футурапьність, виршдана через сему

«

гіпотетичності. Футуральність в таких випадках має дещо нечіткий характер і деколи важко встановити, а яким часом той, хто говорить, пов’язує дію, виражену інфінітивом: The answer to these questions must, of course, be tentative [S.Віаіег]. Такий нечітко виражений характер темпоралмгості призводить до того, ідо лише в контексті могла визначити час. до якого належить виражена 'інфінітивом дія.

Важливого значення набуває контекст і для реалізації футуральної спрямованості семи гіпотетичності у сполученнях to have + інфінітив і to be + інфінітив. У складі модального значення дієслів to have і to be сема гіпотетичності, як правило, належить до майбутнього часу (у 87Х зареєстрованих нами випадків): Having met some success on a trial basis in

Georgia, the system was to be introduced gradually in other republics CS. BialerL

Разом з тим. нами були зафіксовані і випадки, коли гіпотетичність дії інфінітива є одночасною щодо часу дієслів to have і to be: A state is sensitive to environmental

interdependence if it has to clean beaches blackened bv an oil spill uu'jui eii in another stales’ territorial wet CB. Russet, H. Slarrl. У таких випадках можлива заміна цього словосполучення часами групи Indefinite, хоч втрата відтінку значення при такій заміні буле відчутною; A state is sensі-

tive to environmental іпіепіерепЗегБіГТГТС^^^ЬеаоГіеатт^-------------

Модальні значення дієслів to have і to be близькі до вначення модального дієслова nust. Найбільш близькими є значення /rust і to have. Різниця між ними полягає в тому, що зобов’язання trust- є суб’єктивним sa своїм характером, в той час як аобов’язання, котре виражається дієсловом to have, є об’єктивним. Як свідчать результати наших статистичних обстежень фактологічного матеріалу, вживання must і to have * інфінітив у ПОЛІТОЛОГІЧНІЙ літературі СПІВВІДНОСЯТЬСЯ як 7,5:1., В художній літературі, навпаки, частотність вживання must приблизно удвічі нижча, ніж to have + інфінітив (співвідношення 1:2,1). Такі співвідношення пояснюються, на наш погляд тим, що модель to have t інфінітив може реаліау-

' J

вати набагато ширший спектр відтінків модального вначення зобов’язання, ніж модальне дієслово /rust, і в розмовній мові вона витісняє дієслово nust. '

Наступним засобом реалізації імллікованої футуральності є інфінітив неозначеного виду. Однак ця форма може виражати ще й одночасність дії, оскільки сема футуральності реалізується не завжди. Наші спостереження показали, що п реалізація визначається синтаксичною функцією інфінітива ь реченні. Самостійно вжитий інфінітив передає футуральність коли він виступає у таких функціях: 1) підмет речення:

Comparison also implies measurement; to compare two things means \te must meastre them in some way [B. Russet, H.Starr);

Z) обставина мети: In the NPT, for example, exports to

signitaries are accompanied by "safeguards" to verify that, the exports are not being used for military purposes [America's Strategy]. Футуральність, виражена в такий спосіб, має

невизначений характер, не конкретизований у фізичному часі: дія, виражена інфінітивом, моле відбутися в будь-який момент після дії присудка або може мати місце і в момент ди присудка.

Імплікована футуральність реалізується також умовним і наказовим способами. Неперфектні форми умовного способу виражають дію гіпотетичну, котра може відбутися лише за певних умов, які в момент мовлення відсутні або про існування яких в момент мовлення немає жодної інформації. Дія, в”ражена цими формами, може відбутися в будь-який момент, в тому ЧИСЛІ 1 безпосередньо в момент мовлення: Иіе -oil companies, for

instance, would still have 'tremendous a impact with their pricing and marketing policies evon if it-hey did not to change the policy or peisotihel of national governments CB.Russet, H.Starrl. P наведеному прикладі прислівник sti11 відносить умову, виражену формами ■,would have і did not try, до моменту мовлення.

Неперфектні форми умовного способу тривалого виду в текстах з політолог і і зафіксовані нами не були. Це, на нашу думку, пояснюється семантикою них форм, адже вони передають дію як процес. Для політологічної літератури така функціональність нехарактерна. В художій літературі неперфектні форми . умовного способу тривалого виду вживаються також не дуже часто: середня частотність.становить 10 випадків вжи-

вання на £00 сторінок тексту, або 3,7% вживання неперфектних форм умовного способу. В 25Z випадків в^ни були вжиті для вираження футуральності: CorJeon^ was one оГ the biggest

Mafia men in the country with more political connexions than Capone had Ivid. W]y>jV‘jr knocked him off wou I d be do і ng

tFS_oowitr^a^Ti!^avort“)il'Puzo}^—Реаліаація-футуральноі-ее~ мантики цими формами можлива лише в контексті. Форми тривалого виду порівняно э відповідними формами неозначеного виду (would do) мають посилене модальне забарвлення: мовець, виходячи з тих умов, які вже існують, і з свого життєвогд, досвіду, виражає свою впевненість в тому, шр дія, обов'язково буде мати місце (при умові реалізації певних обставин).

Форми наказового способу також відносять дію, позначу-вану ними, до майбутнього. Це майбутнє виражається через бажання, волевиявлення того, хто говорить, і тому має суб’єктивний характер. Темлоральна характеристика наказового способу менш чітко визначена, ніж у засобів реалізації експлікованої фугуральності. Слід, однак, наголосити, ідо у випадку

>

наказового способу, на відміну від умовного,момент мовлення виключається: дія може відбутися безпосередньо після цього

моменту^ але не під час нього. Тут, ва нашим переконанням, відіграє роль фактор інформованої і того, хто говорить, про стан справ: передаючи спонукання, він знає, що ця дія в да-

ний момент не виконується, тоді як при вживанні умовного способу такої впевненості немає: Note where international

terrorist incidents take place [B. Russet, H. Starr].

На користь футурального значення наказового способу свідчить і той факт, шр при його вираженні розділовими питальними реченнями в їх питальній частині вживається конструкція shall/will + інфінітив: Let's hold this story

about the defecting boomer in abeyance for the moment, slial 1

ve? (T. Clancy], Проте слід зауважити, що вживання форм нака-

і

зового способу в рбаділових запитаннях зафіксоване нами лише в художній літературі. Взагалі вживання Форм наказового

способу в аналізованих наМи політологічних текстах порівняно з художньою літературою є дуже обмежене як кількісно (на ?00 сторінок Політологічного тексту припадає в середньому £6 випадків вживання наказового способу, для художнього тексту цей показник становить 115 випадків), так і якісно: в

політологічних текстах обмежений ряд дієслів, котрі вживаються В наказовому способі. Це дієслова to note, to notice, to see, to retnenber, to take, to start, to compare, to recall, to Forget (переважно в заперечній формі), to suppose та деякі інші. Загальна частка їх вживання становить 91% всіх випадків вживання наказового способу в політологічних Текстах. Формами наказового способу тут виражається пропозиція, запрошення до обговорення, рекомендація щодо подальшого чи додаткового дослідження чи вивчення, або’посилання На інші місця в книзі чи На інші джерела. Таке вживання можна, на нашу думку, визначити як стилістично визначене вживання форм наказового способу. ' •

Проаналізуємо тепер вживання конструкції to be going * інфінітив в значенні наміру* тобто як засобу реалізації ім-плікованої футуральності. Слід зазначити, що значення наміру може бути реалізоване, конструкцією лише тоді, коли підметом речення є іменник або займенник, котрий означає назву істоти. Проте далеко не у всіх випадках можна чітко визначити, яке значення реалізується конструкцією to be going +■ інфінітив - наступності чи наміру. Логічний наголос висловлювання тут значною мірою визначається контекстом.

У проаналізованих нами політологічних текстах, як і у випадку реалізації експлікованої футуральності, не було зафіксовано жодного випадку вживання конструкції to be going

+ інфінітив б значенні наміру суб'єкта дії. Це, на нашу думку, пояснюється високим ступенем модальності конструкції.

Проведене комплексне дослідження теоретичних і практичних аспектів футуральності дає підстави для висновку про те, що футуральність органічно входить до темпоральної системи дієслова. Іутуральнісгь виходить за межі граматичної категорії, оскільки вона співвідносна з категоріями логіки і філософії. її особливість порівняно з категоріями теперішнього чи минулого полягає в тому, що вона набуває дешр нечітких, часто модально репрезентованих ознак.

Аналіз фактологічного матеріалу показав, шр основним засобом реалізації футуральної темпоральності є конструкція з/таІНзЬоиІсії/ніІКн'оиІсІ) + інфінітив, модальна ^оннотація котрої зводиться лише до об'єктивної модальної коннотації майбутнього часу як понятійної категорії, і котра не має обмежень будь-якого характеру. '

Аналіз функціонування, засобів реалізації імплікоааної футуральності свідчить про її специфічний характер. При вживанні цих форм той, хто говорить або пише, не ставить перед ' собою завдання фіксації події на часовій осі. Футуральність реалізується тут через темпоральну віднесеність семи гіпотетичності дії.

Проведене дослідження передбачає подальше вивчення особливостей функціонування інших граматичних форм та-категорій в різних стилях. Це дасть можливість виробити комплексні моделі засобів вираження граматичних категорій в тому чи іншому стилі. Спеціального дослідження потребує питання компаративістики варіантів перекладу засобів реалізації тих чи інших граматичних категорій в різних стилях для вироблен-

ня рекомендацій в області теорії та практики перекладу. Важливим видається також дослідження інших аспектів стилю політологічної літератури, проблем морфологічної, семантичної та синтаксичної стилістики цього жанру.

Основні положення дисертації викладені в наступних публінаціях:

1. Центр і периііерія категорії майбутнього часу в сучасній англійській мові// Іноземна філологія. - 1990. - Вип. 97. - С. 46-50.

2. Модально-функціональні аспекти конструкціі гЬаІ1/мі 11 + інфінітив (на матеріалі політологічних текстів)// Іноземна філологія. - 1994. - Вип. 107. - С. 15-20.

3. Реалізація футуральноі семантики в англійській публіцистиці (на матеріалі листування Дж. ф. Кеннеді і М. С. Хрущова, 22. 10.1962-14.12.1962)//Лінгвістика тексту за фахом та проблеми прикладного термінознавства. Тези доповідей регіональної науково-методичної конференції викладачів іноземних мов вузів. Львів-Рівне, 1993.- С. 47-48.

Анотація Бык И. С. Категория футуральности в современном английском языке и средства ее реализации (на материале американских политологических текстов). .

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10. 02. 04 - германские языки. Львовский государственный университет имени Ивана Франко, Львов, 1995.

Защищается рукопись диссертации, в которой содерлсится теоретическое исследование категории фугуральности и средств её реализации. Установлены место и категориальная сущность фу-

ведён контрастивный анализ функционирования средств реализации футуральности в политологических и художественных текстрх.

Ключові слова: темпоральність, футуральність, засоб«

реалівацп футуральності.

l.Byk. Category of Futuiity jn Modern English and Means' of Its Realization (On the Material of Atiiencan Texts on Political Sciences).

Dissertation Thesis for the Degree of Candidate of Philological Sciences in speciality IQ. 02. 04 - Germanic Languages. Ivan Franko Lviv State University, Lviv, 1995.

A manuscript of dissertation thesis containing a theoretical investigation of the futurity catogory and means of its re~ alization is defended. The place and categorial essence pf futurity in the temporal system of tfye English verb have been defined, contrastive analysis of functioning of tnean^ of futurity realization in texts on political sciences and in fiction has been performed.