автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.06
диссертация на тему: Кочевники предскифской и скифской поры в Днепровской Правобережной Лесостепи (вопросы этнокультурной истории).

Полный текст автореферата диссертации по теме "Кочевники предскифской и скифской поры в Днепровской Правобережной Лесостепи (вопросы этнокультурной истории)."

НАЦЮНАЛЬНА АКАДЕМ1Я НАУКУКРАШИ 1НСТИТУТ АРХЕОЛОГ!*

РГ6 ОЛ

1 •

На йравах рукопису УДК 902/904 (477)

СКОРИЙ Серна Анатолиевич

КОЧОВИКИ ПЕРЕДСЮФСЬКО! ТА СЮФСЬКО! ДОКИ В ДШПРОВСЬКОМУ ПРАВОБЕРЕЖНОМУ Л1СОСТЕПУ (ПИТАНИЯ ЕТНОКУЛЪТУРНОТ1СГОР1К)

1сторичи1 науки • 07.00.04.« врхеолопя

Автореферат дисертацц на здобуггя паукового ступеня доктора 1сгоричннх наук

КИГВ -1995

Дис<ртац1ао с рукопие

Робота внконана у В1дцМ шфо-сарматсшн археологи Ыстнтуту археологи НАН Украши

Оф1цМл] ононеши;

доктор шторичних наук, професор Виноградов В.Б.;

доктор {сторичннх наук Крушельницька Л.1.;

доктор (сторичннх наук Максимов е. В.

Проа1циа оргш»1:шия: (ы.Т.Г.Шсвченка

КишеыаШ нацюнальний ушверсмт

Захист в1дбудаъ*я '28« Лн -Ссх^Л 1997 р. о 14 годшн на ' заадаш« спец]алЬоаано1 вчено( ради для аахнсту докторсышх дисертацШ Д50.25.01 при 1нстнтут1 археолог»! ПАН Украшн

252025, и.Киш, иуд.Володимнрсии», 3.

3 дасертац1ею иожна ознакоиитмся а нцуковШ б»бшо1ец! Ысплугу археологи НАН Украшн (и.Кш», вул.Ввдубецька, 40).

Автореферат роясшшо "2Ь • сГ^Я ) 99 6 ,,

Вченнй секрегар спец!ал130вансЗ ради кандидат ¡сторичиих наук

В.О.Петрашенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

АктуалмИсть теми. 3 масовим переходом на рубеж! И-1 тис. до н.е. населения свразМського Степу до кочового скотарсгва' ареали осшостН поступово стають мкцями притягнення для номадов. Це пояснюсться рядом причин та значною м)рою сиецифшою кочового господарства, для нормального та ловноцшного функц1онування якого зв'язки Ь землеробськимн сусп1льствами були необх1днимй.

Всеб1чне дослщження взаемов1дносин 1 взаемодн кочовик!в-скотар^в та эемлерЪб1в на р!зних етапах та на р!зннх тернтор!ях мае надзвичайно важлнве значения для розумЫня ¡сторичного нроцесу 1 з'ясування ¡сторнчноГ дол« землеробських та коч!вницьких суспшьств.

У цьому контексН особливого значения набувае розробка проблем» взаемовщносин ¡сторнчних номад!в - к(ммер1йц1в I ск(ф!в -! землероб1'в Дшпровського Л^состепового Правобережжя. Внб1р ц!е! теми не випадковий: саме тут зосереджена переважна бшыпюгь вщомих у лкостеповШ частнн! Ухрашн передсюфських старожитностей коч1втшького типу та значка к1лмпсть пам'яток (особливо поховальннх) сюфського типу.

Однак, питания про наявн1сггь на територИ, заселен)*! у передсюфський час осипши племенами чоркол1Сько1 культури, не тЪтьки . окремнх речей передсх)фсмсого степового, вигляду чорногортсько! та новочеркасько! культур, а Й поховань юммерШського типу (иовочеркасьхо! культури), як1 знаходять аналоги у степовШ частиш Схщно! Свропи й на Швшчному Кавказ! (тобто в ареал1 проживания к1ммер!йщв за даними антично! л!тературно! траднщ!), доа не отримало перекошшвого пояснения.

Ще складшша ситуашя винихае у Лкостеповому Правобережж1 з початком сюфсько! добн. Тут бшьше, н!ж будь-де в Л1состепошй зЬш Схщно! Свропн, значио поширюготься елементи смфськсн вершницько! культури, настають хардннальш змши а поховальному

обряда i т.д. Власне кажучи, пам'ятки глибоко? смфсько» архаши в межах Свропи (окр!м Швшчиого Кавказу) представлен! саме в цьоыу perioHi. До останнього часу згадан! нововведения, як! сталися в JlicocT-еповому ГТравобережж!, традицШно пов'язували з культурник впливом, uto йшов э швжчнонадчорноморського сюфського Степу в Jlícocren. Проте в евши найновнинх даних про сюфсыи поховалыи пам'ятки доби архаки в стеновому швшчнонадчорноморському perioHi ¡нтерпретувати процес шфнзацн Jlicocreny (зокрема Дшпровського Правобережжя) з позший Bcpcii про сгеповий "культурний вплнв" в идаоься нсможливим.

Сл1Д також гпдкреслити, що проблема вщиосин на цШ тернтори землеробського населения та кочовим imiiituoro часу (племен зарубинецько< хультури й сармйгг!». населения Кшвсым» Pyci й печешпв, торю», половцш) уже була предмеюм »спешалышх досшджень (G.В.Максимов, С.О.Плегиьова, П.П Л олочко).

Таким чином, обрана тема с лопчиою га иеобхщною ланкою в розробц! загально« проблем» взаемовщносин землеробського населения Украшського Jlicocreny з «сторичннми кочовими народами протягом багатюх столггь. Загалом »она нередбачае: 1) заповнення прогалин сгосовно псредсыфсько! та смфсько$ доби у внвченш загапьно'1'ироблеми взоемовщноснн кочовош ceiry ГИвдня Cxwioi Свропи i осшим населениям Дшпровського Jlicoci елового Правобережжя; 2) 1сторико-культурну штерпреташю старожитноетей кЫмершського типу на вказамж територи га розгляд литания взясмовщноснн степовмыв-юмыерШшв i населения чорнол1С1>ко1 культури; 3) досшджсния нроцесу сюфЬацл Дншровського Правобережного Jlicoineiiy.

Предмет достижении - ipanonomii номади - KiMuepinui íi сюфн -в npaBo6q)eAiiouy Jlicocreny.

Основна мета досл1джения: 1) всеб1чне вивчення етнокультурннх взасмов!длосии 1раномовних помада» 3 ос1лим населениям передсюфського та «¡фського часу Дн1провського Л1состепоного Прявобережжя; 2) ¡сторнчна ¡нтерпрсгац1я насл!дк1в цнх контактов для кочового й осшого населения.

Основи! заяданпя досл1дження: 1) крнтичний анал1з погляд!в на етнокультурну (сторйо вказаного реНону персдск!фсько1 1 ск1фсько! добн; 2) з'ясування археолоНчних критерии для подальшого внзначення поховалышх пам'яток к!ммер1йц1в у Правобережному Лкостепу, розробка хронологи мммерШськнх старожипюстей; 3) трактування знахщок к!ммерШського типу Па поселениях чорнолюько! культури; 4)розмежування ск}фо-1рамсысих ¡«гнвницьких поховальних пам'яток та старожитностей м!сцевого населения; 5) ¡нтерпретлшя наяпносп пам'яток шфсько? матер1альнсТ культури на поселениях смфсько! доби Дшпровського /Нсостепового Правобережжя; 6) визначення хронолопчннх еггатв проникнення номад!в у вказаний репон; 7) побудова схеми взашов1дносин кочовнк 1 передсмфсько! та ск!фсько) добн э явтохтоним населениям цього регюну.

Географии! меис! теми визначаються Дшпровським .Шсостеповим Правобережжям. Б адмннстративному вщношенш це сучасна тернтор1Я Кшпськой Черкасько! 1 н1ишчна частика Ю'рооофадсько! областей. Бона характеризуеться найбшьшого кониентращею пам'яток передшфсько! та сх)фсько1 доби в межах лкостепово! смуги ПравобережноГ Укранш. 1« видшяють в особливнЙ локальннй Кнево-Черкасъкий репон старожитностей Ыфсмсо! доби.

•

Хроиолопчш меж! дослщженкя - Х/1Х - 1\УШ ст. до н.е. -визначаються проникиенпям на вхазану тернтор!ю деяких грун ¡рансмовннх кочовиюв чорногор1всько1 кулыури (Х'1Х ст. до н,е.), котрнх одш дослщшпсп сптв(ДНОСять з х!ммерШцями, шин - з

протосюфами (останню точку зору лодшяе i автор ц1с! npaui), леребуванняы у /Псостеповому Правобережж! носнв Новочеркасском культури • (сторичних мммерШщв (кшець VIII - початок VII ст. до Н.е.) i с»ифш (початок VII • кшець IV ■ початок III ст. до н.е.). При цьому нижня хронолопчна межа теми встановлюсться проникненням у .Шсостеповс Правобережжя кочовиюв чорногор(всько1 культури; верхня сшвпадае э фшалом ск|фсько1 доби в дослщжуваному penoni ' та на Шадш Cxüiuoi Свропи.

Джерелознавчу б*зу дисертацн становлять головним чином археолопчш матер! алн (в першу чергу - поховальш пам'ятки), здобут» pijiiHwH доел ¿длинами май же за 150 ромв полъових po6ii у Дншровському JIícocraiOBOMy Правобережжг Найвагомнш да к i - це пам'ятки ск!фсько| доби: больше 680 поховань, а таксж ряд поселень. Kpiu того викорисгано деяк! (идомосп антнчних нисемних джерел, даш палеоантрополоп! та лшгшетнки (головним чином пдрошмши).

Мегоди досл1дженна визначаюгься головною метою npaui. Це -1юр1»нял1,но-1сторич)1Ий, пор1вняльно-етнограф1чний методи та традиц!ЙН1 археолопчш: пор1вняльно-типолотний i картограф^чний методи. Внходячи з тези про воображения у поховальному обрям) cthí4hoi специфшн hocüb окремих культур, найбшьша увага надавалась выявлению серед р1зиомажтних ознах обряду, властивих кочовикам передсюфсько! та оофсько! доби, етновнзначальних критерия, аикормешшя иких дозволяе вншачити ix поховальш пам'ятки в ¡ншому етнокуль гурному середовиан.

Наукова новизна робогн нолягас насамперед у тому, що вона с першим, внконаним на сучасному pianí, узатальнюючим дослшжснняы взасмовщносин кочовншв передсыфсько! та сктфськоШ доби i землеробськош населения Дншровського Правобережного Jlicocreuy.

Ha pißHi монограф!чного досл1дження на основ! аналЬу археолопчних пам'яток (у першу чергу ■ поховальних) кЫмфШсько! та смфсько'1 доби вперше вид1ляюп>ся сгарожитносг! 1сторичних KiMMepittniB } ск!фт з усього масиву пам'яток; пропонусться схема 1сторнчно1 ситуацн, що склаляся в perioiii з приходом тудн (раномовних кочових етнбс!в; показана динамика Я роэвитку.

Теоретична ц1нн1сть достижения визначаеться тим, що в ньому поглнблено знания одн1а з актуальних проблем сучасного к!ммерознавства i шфознавства • про взаемовщноенни кочових племен передсшфсько! та ск1фсько! доби з ocüihm нвееленням nicocrenoBoi зонн Сх1дно'1 Свропи, що дозволяе деякою м1рою по-новому уявити характер цих взаемов)дносии.

Практична шннкть дисертацн • в зроблених вненовках (зокрема стосовио ск1фсько5 доби), як1 можугь бути внкористаш при написанн! узагальнюючих праць ¡з стародавньо! icropll та археолог», при п1дготовш п1дручиик1в 1 курс1в лекцШ, при орган!зацн музейних експозищй.

Л1^обац1п основних положень дослщження проходила на заседаниях Сектора ск!фсько! археологи 1нстнтуту археологи HAH Украшн, ceMinapax, симпоз!умах, конференц1ях, у тому чнел» м!жнародних. 3 теми дисертацн опублтовано бйтьше 60 праць, зокрема монографй' "Курган Переп'ятиха (до етнокультурно!' icropif Дншровського Л1состепового Правобережжя)" (К., 1990)", "Памятники скифской эпохи Днепровского Лесостепного Правобережья", К., 1989 (сшвавтори - ПТ.Ковпаненко, С.С.Безсонова).

Обсяг i структура роботн. Рукопис дисертацн складасться з вступу, трьох роздшв з пщрозд1ламн, bhchobwb, списку внкорнстано/ лтратури та apxißmix матер1ал1в, трьох додатюв (№ 1 - каталог юммерШських пам'яток, № 2 • зведенi таблиц! ск)фських поховань

Днтровського Jlicocrenoeoro Правобережжя, Н> 3 - зведена таблиц* поховань м1сцевого населения ск1фсько'| доби вказаного periony) i альбому шюстрашй (56 мал.). Обсяг основного тексту дисертаци 348 сторшок машинописного тексту, загальннй обсяг рукопису 547 CTOpÍHOK.

На эахист виносяться так! положения:

1. Tepwropia Дшпроьського JlicocraioBoro Правобережжя, де в досыфську та шфську епохи мешкало осте населения в основному ЧОрНОЛ1СЬКО| i ШЗНЬОЧОрНОЛКЬКО! Культур (праСЛОв'яИСЬКо! CTHÍ4HOI належност!), була в ХЛХ ст. до н.е. об'сктом епподичних Ha6irie степових кочовихш норногор>всько| кулыури (прагоск1ф1в); ni3Hiuie, в VIII-IV/Ш ст, до н.е. »она стала mícucm проживания деяких груп ipaHOMOBHoro населения • номадш (спочагку к1ммер|йщв, norÍM • ск|ф1в).

2. Оджею з основних причин просу ваши мммерШшв i скфв у меж! Правобережного Jlicocreny, особливо в райони СередньоУ Наддншряшцини, був аисокий економ1Чний потенщал указаного релону (розвинуте землеробство, власний иенгр металообробки, траднщйш торговелыи зв'язки з ршнши племенами). Середньодшпровський правобережний peiioii станов ив зручний об'скт для експлуатацп з боку кочовмав.

3. Поява певннх контингент К1ммер1йщв на вказанж терн горн в1Дноситься до К1НЦЯ VIII ст. до н.е. Перебування i'x у Шсоаеповому Правобережж! не було зривалим (ipn - гри з половиною десятилптя). Чужинщ не штегрувались в м!сцевий етшчний масив, вони зберегли етнокультурну вщокремлешсть. Фшал ícropii ыммершцш пов'язаний з поглинанням ix новим етнокультурннм середовищем - скифами.

4. Просування ск!ф|в у Правобережний JHcocren мало хвнльонодабний характер i може бути роздшено на кшька егашв. Перший(почаюк VII ст. до н.е!) пов'язаний з приходом komobukíb у

Сх1дпу €вропу s "глибии АзИ" I наступним Ixhím розселенням, ЙмоЫрно, в двох основних репоиах - швденн1й частнн! Правобережного Jlicocreny та степових Í передл'рських районах Швшчного Кавказу. Другий (найважлив1ший) етап датуеться треп ою чвертю • кшцем VII ст. до н е. i е насл!дком завершепня сюфських передньоаз1атських поход!в: вщгоком ск!фськлх орд в р(зних напрямках з територп Швшчного Кавказу, яка втратила свое значения военно-пол1тичного плацдарму в ск!фськ(й eKcnaHcií на Швдень • в краши Закавказзя i Псредиboi Asi!. У Сх1дн1й Сврот такими районами були Правобережж* (особливо Середня Надщппряшцина) i .Швобережжя (особливо басейн р.Сула) Украшського Jlicocreny, меншою Miporo • Надчорномороький Степ, у СередЫй Geponi - басейи р.Муреш (румуиська Трансшьван(я). До цього часу належить освоения ск1фами bcIcí територи Дшпровсъкого JlicocTenoBoro Праообережжя • вщ сум«жжя 3Í Степом на твдш до Пол1сся на niBH04i. У межах вказаного periony сформувалось скотарсъко-землеробське об'еднання прийшлих ¡раномовних кочовик ; та мюцевого осшого населения, в якому головну роль стала вццгравати сюфська вШськово-кочова знать. Останне протягом трнвалого часу досить ycniuino протистояло thckobí з боку хнвшчлонадчорноморськнх кочовик1в. Tptmiü (найтривал1ший) етап -3 початку V ст. до н.е. - характеризустъея постНЧно зростаючото arpecieio в меж> JlicocrenoBoro Правобережжя з боку сюф!в твшчнонадчорноморського Степу, яка досягла апогею на кшець V -початком IV ст. до н.е. Pi3Ke збшьшення кочового населения Степу ("демограф!чний вибух"), а, вадповадно, i погсчив'я худоби, призвело до того, що Степ виявився неспроможним прогодувати таку кшьк1сть населения. Одним з природжишх внходав з кризовс! ентуацп булс розшнрення пасовиськ за рахунок захоплення земель швшчних cycwia

у поеднанш э експлуатац1ею еконошчних ресурав Джлровського Люостепового Правобережжя.

5. 3 IV ст, до н.е. швденш райони Правобережного Л|состепу ввШшли до складу Велико! Смфи 1 поддлили в кшцевому шдсумку и долю.

ОСНОВЫ И Й ЗМ1СТ РОБОТИ У встугн обгрунтовуггься актуальжсть обрано! теми, анзначаються хронолопчн! та географ!чш меж!, формулюються основна мета й завдання дисертацн.

РоздЬ I. Питания етнокультурно! (стори Дншровського Л!сосгепового Правобережжя дошфсько! та смфсько! доби в науков!й лптратур!.

Голому увагу надано аналпов! розвитку погляд!в на «тнокультурну ктор!м> Лкостенового Правобережжя жазамих хроиолог1чних мр!од1а у археолоНчнШ та кторичнШ л!тератур1. Пщкреслюсться, що ц!лий ряд дослщшшв кжця XIX • початку XX ст. часто мав справу э археолопчними реатямн пгредск1фс*хо1 добн, морфолог!чно в ¡лишними В1д вже добре вщомих на той час старожнтностей ск!фсысого периоду, проте не М1г ще визначитн !х хронологии! позицн та запроионуваги ч!гку культурно-етшчну атрнбуци (як приклад: Ростовцев, 1918; Спиции, 1918). 3 точки зору внзначення стшчшн належност! населения досшфсько! добн Правобережного Шик-тепу позитивно в!дрЬнясться в1д багатьох сучасишав нозишя В.В.Хвойки (1913). У контекст! його верен про гдибинне коршня праслов'янсгва в Середшй Надджпрянишш аношмне ыкцеве населения набуло праслов'янського образу. Варте увагн й те, що В.В.Хвойка припускав прихщ у вказанкй репон кшмершц!в та злитгя !х з ираслов'янами, апе шяк не шдгверджував цю тезу археолопчними фактами, котрих год! практично ще не було.

30-11 роки позначились спробою виоиого польського археолога Т.Сул1м1рського (1936, 1938) пов'язатн формування культури доск!фсько'| доби Дшпровського Правобережного Л (со степу з експанскго на схщ з басейшв Одеру та Шсли племен лужнцько! культури (в його уявленж - праслов'ян), що п1зшше внклнкало гостру критику 1 боку ОЛ.Тереножкша (1957; 1961), хоч у свгпн найноЫшнх даних можна припустит» деяку ¡нф1льтрац1ю лужицько-висо.цького населения в Дшпровський Люостеп (Светличная, 1992).

Дуже важливим етапом у розумшш передсюфсько! доби в Л1состеповому Правобережж1 (генезису н культур, >яньо! етшчноГ належносп) стало видшення б1логрудавсько1 культури епохн шзньо! бронзи (Х1-1Х ст. до н.е.) 1 особливо - чорнол1сько| культури доби раннього зал ¡за, що пов'язувала культури епохи бронзи вказаного . рспону з культурою сюфськаго часу. На думку ОЛ.Тереножкша, який визначив чорнолгську культуру (1951, 1952), вона складалась на м1сцев1й бшогруд1вськШ основ!, хоч рядом особливостей пов'язана $ культурами фрамйського гальштату; носН чорнолюько? культури • праслов'я.ни (1954, 1961). Так само вислозлювалась у вказанин перюд 1 СФ.Покровська (1953; 1953а), але полм переглянула сво? погляди. Точка зору ОЛ.Тереножкша зустр1ла пцпрнмку Б.М.Гракопа та ГЛ.Мелюково! (1954).

У цей же час, окр!м верен про мюцевий характер культури досюфсько1 доби та н праслов'янську належшсть, з'явилась 1 альтернативна точка зору - про фракШський етнос чорно;псько1 культури ¡, вщповщно, П генетичний зв'язок ' з культурами фраюйського св1ту (Рыбалова, 1953; Артамонов, 1953), що було оцшено доенть критично..

Ниш, незважаючи на багато щиршу джерелознавчу базу з чорнолюько? культури, питания н генезису та етшчноК належносп залишнлись значною м1рою. дискуайними. 1сну€ чотири 0сн0вн1

точки зору: I) згадана вже концепция ОЛ.Тереножкша, яка набула значного поширення (наприклад, Петренко, 1967; Ковпаненко, 1967, 1981; Ильинская, 1975; Рыбаков, 1979; 1987; Шрамко, 1983); 2) концепшя, яка генетично пов'язуе чорнолюьку культуру з бшогруд1вською, une пояснюе рисн под1биосп ряду iï елеменпв t. культур фраюйськоГо населения (зокрема Наддшсгрянщикм) не тшьки культурним впливом, а й безпосереджм проникнешшм hkoïcl частини фракшшв в Дшпровськнй Правобережний Jlicoinren з подальшою !х асим1ляц)ыо в мкцевому праслов'янському масивг (Мелюкова, 1979; 1984); 3) концешня, зг¿дно яко| чорнол!ська культура мае привнесений характер: iï населения - етшчш фракШш. Бона дуже близька поглядам В.Д.Рибалово! та М.1.Артамонова, В останш роки ïï розвивас С.С.Березанська (19»5, 1988); 4) концешпя про noniertminim. населения чорнол^сько! кульгурн, наявшеть у ньому як минмум трьох основних компонентов: двох прнвнесених • фраюйського (сахарнянського) та шшрШського (rojiiiрадського) i одного Micuoeoro - б1пофуд1всько-чорно]пською (Смирнова, 1990). Найбшьш ближчою до iciunu видасться точка зору, запроионована Г.1.Мелюковою.

Птания. ешокультурно! iciopiï JUcocreny (зокрема Правобережжя) в с*1фську бобу стали предмеюм паукових дослщжень, лочинаючи вже в 40-х pp. XIX ег., причому периисть тут належить не археологам, а ¡сторикам. У ripant* П.1.Шафарика, Л.НщерЛс, В.Ф.Мшлера, ЛЛ.Соболевськога та шшнх ачених чггко проводилась шея про вщмпЦисгь ешосу племен цього периоду nicocreriOBOÏ (ираслов'яни, "емфи-землероби", "ск1фи-орач|" Герочога) та cieriouoï (ipanui, "шфи-ючовики". "аофи uapci-Ki" Teponoia) юн 111ВДНЯ CXUHO) СврОПИ

Однак, уже на початку XX ст. № була протиставлена nuoie>а, «ов'язана шловним чином j ¡м'ям M ГРостовиева, про пииевоненнн

прийшлимн з Азн смфами населения ГПвшчного Надчорномор'я, створення в межах степово! I nicosrrenoeoi зон Сх1дно! €вропн державн феодального типу, поширення в npoucci проживания на вказанШ територи Ыфсько! коч1вницько{ культури (1918, 1922, 1931). Щоправда, при цьому дослшник шдкреслював, що все культурно тло, зокрема Jlicocreny, е мюцевнм. Ряд тверджень M.I.Ростовцева вплинув на формування поглядев заруб1жинх та втшзняних учених. Так, Б.М.Граков (1947) також роэглядав СюфЬо в межах Степу 1 Jlicocreny, при цьому, на в1дмшу вщ МЛ.Ростовцева, не вбачав етшчно) pisiiHiji Mi» трупами населения э Jlicocreny, тобто чужинцями 1 автохтонами. Bin висунув тезу про мовну, гойчну та культурну шпон, цнх двох perioiiiB, хоч i в1др1зняв !х за гослодарсько-побутовнм укладом. Загалом у Kiimi 40-х • на початку 50-х рр, ¡снували р!зномантн погляди на культуру i епнчну належн!сть племен шфсько? доби Правобережного Лгсостепу (Артамонов, ! 946, 1947, 1949, 1953;. Либеров, 1949, 1950; ФабрМус, 1951; Ильинская, 1951), хоча вони й поступалися точц1 зору Б.М.Гракова в аргументацн.

На початку 50-х pp. на конференци з питань ск1фо-сарматсько! . археологи (Москва, N52) сформувались дв( основш KOHuemtii » розумпин культури й етносу степово1 та л1состепово1 зон Cxinnoi €вропи в сюфську добу, зокрема Сх1фи як тсрнтор1алыюго i полтгшого утворення тощо. У доповцц Б.М.Гракова та ГЛ.МелюковоГ пщкреслювалось, що Правобережжя Середньо1 Надднтрянщини займалн несюфсыи племена, можливо, праслов'яни, хоч i "под1бш до смфш за побутом"; власнс ж аифи-1раиц1 з рластивою 1м культурою - мешканш степово? смуп! СхЦцю! Свропи; культура Jlicocreny сюфсько! доби р1зко вщшняеться вщ степово!; гадана ешпсть пояснюеться культурним впливом з боку Степово? Ск1фи; nicocrenoBi племена бупк незалежн! р.щ степовнх айф1в (1954).

Таким чином, Б.М.Граков повшспо змшив своГ погляди, вщродив тезу про етшчну рпннцю М1Ж племенами степово! та Л1состепово1 зон Схщно1 Свропи (сюфи • у першому випадку, несюфсью племена, ймов1рно, праслов'яни - в другому), декларовану у роботах'¡сториюв ще з 40-х рр. XIX ст. Внразником друго! концепцн став ОЛ.Тереножкш, який пщтримав 1де! Б.М.Гракова 1 ГМ.Мелюково! про етшчну едшсть ск1ф1в-степовнк1в (¡ранщв) та шинй, очевидно, праслов'янський, етнос населения Л1состепу, про рпку вщмшшсть культури Степу (анфсько!) та Люостепу (смфощно'О, зформовано! гад внлмьом степово! культури. Впм, на вшмшу в|д них, вш указав на те, що Ск>ф1Ю слщ розглядати не як моноетшчне об'еднання в межах стенового ареалу, а як венике шшетшчне утворення, яке охонлювапо р1знорщне населения Степу 1 /Псостепу. Слщ пщкреслити, що версия про'Смфю як про полпнчне об'еднання в межах Степу > Л|состепу не була (як ми вже знасыо) новою, а бере сшй початок в ще) МЛ.Ростовцева про могутию одфську державу, якж належали степов! та шсосшюв! простора Схщно! Свропи, а шпнше - в пощбннх м^ркуваннях Б.М.Гракова.(1947).

Усгалеш з ночагку 50-х рр. уяалешм про Люосгеп (осоолиео Правобережжя) як тернтор!ю, заселену землеробсько-скотарськнми племенами (ймов1рними ираслов'янами) з! шфопод1бною культурою, на вшышу.вщ Стену, де мешкали аласне Ыфи-номадл, згодом набулн значного ноширенн» и шфознавсга (наприклад, Яценко, 1959, Лллшська, Тереножкш, 1959; Петренко, 1961, 1967). Така сигуацш зда'валась стабшьною, а погляди аалимн. Але в друпй половши 60-х • рр. все ¡сшгно эмжилось. У доповцн, вшолошешй на друпй конференци з иигань шфо-сарматсько! археологи (Москва, 1967), лщер украшського ск1фознавС1ва ОЛ.Тереножкш докорижо переглянув свою точку зору на культуру ГПвдня Схщши Свропи На його думку, в Стену 1 Л1сосзепу ннували не дв! кулыури (шфська 1

ск|фо!дна), а едина сюфська, яка належала племенам, що В1др1знялнсь за етшчною належшстю (ск!фи-1ранц11 праслов'яни) та господарськнм устроем (197!, 1972). ЦШ точц! зору ОЛ.Тереножк!н був посл!довно вцщаний до кшця життя. Звичайно, висловлена ним верая не була новою в аафознавств!, але й повтстю ототожнювати П з концепц1ао МЛ.Ростовцева (Петренко, 1971) не можна, хоч вона й близька до останньо! за рядом тверджень. Разом з тим, варте уваги те, що з питания про характер культури Степу 1 Люостепу та розум!ння Ск!ф|Т як географ1чного понятгя точка зору ОЛ.Тереножк!на цшком ешБпадае з поглядами Б.М.Гракова, викладеними в 1947 р. Повннм поверненням до концепцн останнього слщ вважатн точку зору МЛ.Артамонова, внсвгглену в його останнШ монографГ( (1974). Бона була зустршута досить критично й не - отримала визнання в смфознавсш.

На сучасному еташ розвнтку на}*и про ск1ф!п кожна з двох концепцн! - Б.М.Гракова - ГЛ.Мелюково? та ОЛ.Тереножюна - мае свс'|х прнхилышюв 1 супротнвшшв. Отже, аналЬ поглядш з питань культури га етносу Правобережного Люостепу добн раннього зализа (внсловлене особливо стосуеться сюфськоТ добн) свщчить про те, що IX коло пняшшось пракшчно вичерпаним.

3 другого боку, концепцп, ям склалися в сучаспш археологи (1 перш за все - в сюфознавствО з 50-х рр.! отримали найбшьшу вагу в наш час, не дають переконливого пояснения феномена широкого поширення ск1фсько! культури в Л1состеповому ПравобережжГ, бшьш того - багатьох рис поховапьно! обрядности, характерннх для йммерШськнх та сюфських старожитнистсй..

У зв'язку з тнм цшком зрозумш! спробн ряду логлщшшв поленити вказаш явища безпосередньо кшмеро-ск!фсько:о присутн1стю в Лкостеповочу Прапобережзп.

u

Як уже зазьачалося, стосовно передсюфськсм доби вераю про приход яко1сь частики KiMwepificbKoro населения в Середню Наддшпрянщину висловив ще Б.В.Хвойка (1913), проте не шдкрепив fi будь-якими археолопчнимн джерелами. Згодом, э видшенням пам'яток типу Новочеркаського скарбу (чи новочеркасько! культури) й ототожненням ix 3i старож|гтносгямн ¡сторичних KiMMepütuie, подебн! пам'ятки в Jlicocveiiy • особливо поховання з металевим Ывентарем ноьочеркаського типу • стали об'сктом уваги багатьох crieuianicTtB, хоча до цього часу ¡х оцшюють по-рвному. Для одних дослщшшв • це чорнолкьк! або кшмерШсьм (Тереножкш, 1976) чн навпь нандавн1ш1 сюфсьы (Ковпаненко, I98S) поховання. На думку iHUütx, вони, безумовно, належать мюцевому населению -юммер13овашй чорнолкынй знатз (Шрамко, 1983; Дударев, 1991). Hapeurri, rpcri (до них наложить i автор uiti npaui) вважають, що назваш aicocienoBi поховання цшком можпа отшожшпи з ыммершцями (Буйнов, Грубник-Буйнопа, 1985: Кубышев, Черняков, Полин, 1985; Мелюкоаа, 1989; Ромашко, 1990; Скорый, I991-I9W).

Гвердження M.I.Ростовцева про завоювання Jlicocieny (i зокрема Середньо! Наддншрянщшш) ск1фами-*ранцям' якм утворшш зам пашвний проиарок, ia ¡снування у вказаному peiioni двох основных ipyn населения, риннх за сгжчною належшсгю i культурою, мали важливе значения для розумншя ¡сюриччого пронесу в Jlicocreuy в смфську добу, хоча дослщннк i не лиференшював археолопчш пам'ятки ск1ф1в га автохюшв Г1ени1 намагання в цьому напрямку були зроблеш йою поайдовником T CyniMipci.kiim, якин вивчав поховалын пам'ятки аафського часу бйльш захщно1 тсригори Праьобережног Украши - Середньо! Наддшсфяшцини. 4i с*|фами-зааойовннками Bin пов'язував невелик! курглнш могильники з типовим смфським швешарем (1936).

Стосовно Правобережжя Середньо! НадднЫрянщини, бету моя но, «¡кавнмм е положения, висунуН на початку 50-х рр. П.Д..ГПберовим у пращ з хронологи емфсько! доби вказаного рег!ону. Головне з них - проникнення ааф1в-1ранц!в у Л1состеп в1цбувалось на ранньому етап1 сюфсысо! ¡сгори (з VI ст. до н.е.), що шдтверджусться не сплькн значним поширенням тут елементсв сюфськоТ культури, скшькн зм1ною поховальноГ обрядности зокрема зменшенням к1ль'косл поховань з дотриманням ритуалу кремацИ (мкцевни звичай) у пор!вняшп з попередшм часом (Либеров, 1954). Проте, на в!дмшу в1д Т.Сул\М1рського, який зробив спробу конкретно! етнокультурно! дпференшаш! поховальних пам'йток, П.Д.Л1беров до цього не дШшов I згодом йога м1ркування незаслужено забули.

Загалом, з 50-х рр. I до нашого часу чимало досл1днтив, якщо I припускаюгь можлив1сть проникнення еппчиих ск!ф1в у Дшпровське Л)состспове Правобережжя, то при цьому вважають, шо: 1) ней процее охоплював лише швденну частину вказаного репону (в основному басейн р.Тясмнн); 2) мав незначш масштаби; 3) в!дносиТься до гознього часу, особливо - IV сг. до н.е.; 4) в основному характеризуемся наявшетю типово Ыфських поховальних споруд -кагакомб (Тереножкш, 1955; Петренко, 1961, 1967, 1989; Ильинская, 1968, 1975; 1ллшська, Тсреножкш, 1971, 1983, 1986*; Хазанов, 1976, ¡982; Бокий, 1980; Шрамко, 1983, 1990).

Автор цього дослщження, починаючн з середини 80-х рр., посшдовно опрацьовус ппотезу про присутшсть в Дтпровському Правобережному Лгсостепу з епохи архайси власне сюфського населения, пропокуе при цьому певт критерй для видшення сюфських та автохтонних поховальних пам'яток (Скорый, 1986-1996).

3 кпщя 80-х - початку 90-х рр. шея про перебування в Лгсостепу (особливо на ПравобережжО поряд з м1сцевими племенами 1 скиЬо-¡рансьхого етнокоультурного елемепта стала популярною в

u

археологи (Мелюкова, 1988, 1989; Смирнова, 1989, 1990; Бессонова, 1990; Виноградов, Марченко, 1990, 1991; Зуев, 1991, 1993 та ш.).

Однак, узагальнюючих дослщжень з uiei проблеми aocí немас. Не дають однозначно! »¡дповда на тднял тут питания i даш сушжннх наук • антропологО та лЫгактики (НшроЫмЙ) - змальовуючи досить супсречливу епнчну картину JlicorrenoBoro Правобережжя. Так, якщо антропололчний матер1ал з ряду лкосгепових поховань 'особливо V-IV сг. до н.е.) мае безсумншну подибшсть до швденних сыфських стелових cepift (Шепель, 1989; Круц, 1995), що жбито п1дтверджуе наяьшсть у середовнщ] населения Правобережжя фаншв, зокрема сшфЬ, то дат пдрошми навпаки вказують на те, що в JlicocienoBÍH Надцншрянщин! ¡рансьш назви р<юк практично вщсутш (Топоров, Трубачей, 1962; Трубачев, 1968; Железняк, 1985, 1987).

Видасться, що лроясннти cirryauiiü можлиао лише за умови аншшу всього маенву археолопчних памяток, насамперед • поховальних з рисами KÍMMepittcbKOi i сшфсько! культур, оскшьки, безперечно, найоб'сктивншшми слщами перебування в тому чи шшому períohi конкретиих етнокультурннх груп е передуcim í'xhJ поховання. Саме розгляду них пнтань прндьпяеться основна у ват в двох настуниих роздшах дисертаци.

Розд1л II. Кочовнки переден ¡фського часу га населения Дншровського JlicocrenoBoro Правобережжя

Враховуючи iiepiBiiOMÍpiiicik у внвчешп поховальних пам'яток ■ юммершського та смфського часу в Л1состсловоиу Правобережжя -riepuii в сукушюсп жким не розглядалнея, друп стали об'сктом деггальних дослщжень деяких вчених (Петренко, 1961, 1967;

/ Ильинская, 197.5; Ковпаненко, 1981).- буь наьнчении нерелш

першочерговнх завдань, виршення яких дозьолшь иерей гн до розгляду коикрегних нитань icropii досктфсько! доби ць oro peí тону.

Серед таких завдань - всеб1чннй аналЬ обряду поховань к!ммерШського типу, Тхнього речевого комплексу, розробка хронологи.

Сл1Д пщкреслити, що сладом за Н.Л.Членовою (1984) та шшими доондниками (Белозор, 1986, 1987; Клочко, Мурзин, 1987, 1989) в цШ npaui стввщносяться з <сторичиимй «¡ммерШцями з двох груп сгепових передсмфських пам'яток, видшених ОЛ.Тереножюним (пам'ятк" типу Чорногор^вка-Комишувахя чи чорногор>всько! культури та група Новочеркаського скарбу 1939 р. чи новочеркасько! культури), лише новоч"еркаськ1 старожитност! (1хня абсолютна дата за ОЛ.Тереножкишм • друга половина VIII - перша'половина VH ст. до н.е).

Про це, на мш погляд, свщчать там аргумента: 1) абсолютна хронолопя новочеркаських пам'яток: вони в основному пгредують дафським чи cnieicHyioTb э ними на певному CTani, чого не можна сказатн про чорногор1вськ1 старожитносп; 2) внгляд матер)алыю1 культури новочеркаських пам'яток: боии морфолопчно вЦцлзняються вщ старожитностей шфськоГ культури; останн! не мають з ними будь-яко! генетично? cnopúmenocri; 3) безсумИвне ознакомления населения, що залишило новочеркаськ! старожитносп в niBHÍ4HonoHTiñcbxoMy perioHi, з деякими елементами культури Передньо! Азп. Про це свщчать знахццсн передньоаз!атського типу в окремих похованнях Птдня Сходно! Свропи та нечисленш реч! новочеркаського типу в ПереднШ Азн (про це мова п!де дал1). Подабш знахщки цшком можугь розглядатися в контекст! ¡сторичних хронйс про передньоаз1атсью военш гкцЬ мммерШщв; 4) географ1чна локал1зац>я пам'яток новочеркасько! фупи: значна íx частнна концентрусться на ГПвдж Схщно! Свропи, деякою Miporo bújomí вони й в Карпато-Подунав1-!, що вщповщае свщченкям Геродота про понтшських юммершцт (IV, i 1-12) i Страбона про союз юммершщв з

фраюйцямн-трерами (I, til; XIV, 646); 5) яскраво выражений вершницький характер ковочеркаських поховань, ицо вщповщае ¡сторичннм уявленням про мммерШшв ях номадов.

Спроби деяких aBTopie трактуватн Новочеркасск! пам'ятки як загальнокультурне -явшце (Дубовская, 1986-1987, 1989) в цшому не витримують критики (Ромашко, 1990; Сергацков, 1991; Búioiip, 1995). Це стало особливо очевидным шеля спец1ального анашу концепцП О.Р.Дубовсько! (Скорий, 1991).

Генезис чорногор1веьких старожитностей íMOBipno слушио иов'язуеться э приходом у Схщну Свропу ¡з степових райошв Азн в ХЛХ ст. до н.е. яко!сь групп кочовимв, матер1альна культура яких за рядом ознак наближена до власне шфсько! культур». Ця обставина дозволила вбачати в ноешх чорногоршського культурного комплексу протоск!ф1в. 3 часом ocraiiHi розчиннлися в М1сценому мммер1Йському серсдовииц (Клочко, Мурзин, 1987; Мурзш, 1991):

У Дншровському Л1состеповому Правобережж! чорного'р1вськ! старожитйосп представлено нечисленними випадковими зиахщкаын вошських аксесуарш, як!, мабутъ, е слщами спорадичних na6iriB степовнк1в-протоа«ф1в. Поховання чорногор1вщв-протоск1ф1в на цШ територн (як, м1ж ¡ншим, i у всьому Jlicocreny) не вшом!.

Могил юммершського типу, в яких померим сулроводжуються металевими внробами новочеркаського типу, в .Шсосгеиовому Правобережж1 вшомо поки що небагата (13 поховань). Подобна ситуащя спосгер!гасться в степовШ зош ГНвшчного Надчорномор'я та на Швдш Cxíahoí Свроии в цшому. Бшышсть Í3 згаданих похован;. (10) зосереджена в швденних районах /Псостенового Правобережжя, у сум!жж1 ii Степом. Ус1 поховання - пщкурганш; при цьому переважають ocuobhí могили, одиничш поховання пщ насипом (8 з 13). Поховальш споруди знаходяться, як правило, в ямах, рщше (3) -lia piBH) давньо! о горизонту. 'Гини поховальних споруд pÍ3HOMíuii rui

Це шатропсуйбш дерев'ян! конструкцЯ на pimii давнього горизонту (Kbítkh.; Костянтишвка,. к.375); дерев'яш ашепи, споруджеш в ям! (Hocanie; Косгянтишвка, к.377) або на pÍBHi давнього горизонту (Рижашвка, k.V); дерев'я на частокшьна гробннця (Втьшана); грунтов! ями 3i спнами, частково обкладеними каменем i складною надмогильного дерев'яною конструкц!сю (Бандишевка, юс. 1-2); звичайш грунтов! ями, перекрит! деревом (Костя нтшивка, к.376; Степанш. к.11). Таким чином, у цшому переважають пеховальш споруди, в конструкшях яких тою чи íhuiok) MipoKj використане дерево (в 8 з 10 випадюв, коли вщомий тип поховальноГ спорудн). У двох випадках мало м!сце п1дпалюпання дерев'яних конструкщй могид ч Косгянтишвка, к.375: Бандишевка, к.1).

Незважаючи на те, сцо бшьше 60% поховань повшетю чи частково зруйновано, можна стверджувати, uto мерц{ булн поховаш в них за обрядом шгумацн: про це св1дчагь як yulnini к)стяки, так I окргм) метки похованих. Переважало внтягнуте положения, на спин!, хоча в двох випадках (Рижашвка, кк.Н, V) ввдм1чене схорчене положения, на боць Opieimmi* вщома лише в чотирьох випадках; в трьох з них померл1 лежали головою на зах!д. Практично bcí поховання однннчш, заажаючи на супровщн! реч! - 4onoBÍ4i.

Як за к1льк!стю, так i за складом швентарю могили ni в якому pa3i не е ршноцтними, що безперечно вщображае р!зиий сошальний стан похованих. Практично yciM похованням (у 12 з 13) властив! вуздечш набори, яю символЬували похопання коня: вщ одного набору (Косгянтишвка, к.375; Рижашвка, к.11) до 6 комплекта (Kbítkh). У бшьшосп, з них знаходились предмета озброення Снаконечшпси слрш та спиав, кинджали, меч)), прямому його склад i млыпеть - pi3ni. Безумовно, цжавнмн с пггят кол!Снично1 упряжт, виявлеш в трьох могших (Юнгки, Вшьшана, Ясноз1р'я).

Особливо видшяються на тл! шших поховань за масштабами цоховальних слоруд 1 за кшьюстю супровщних речей (зокрема Ьиконаних ¡з дорогоцшних метал!в) могили, в курганах поблизу сш Кв1тки I Вшьшана, як], можливо, належали представникам кочово*'

слгти.

Детальне лор1вняння л1сосгепових поховань з швентарем новочеркаського тину з нечисленними мммершськими лохованнями, оозкнданими на величезному простор) степово1 зони Схщно! Свропи вщ Подунав'я (Сндже-Царевброд; Бшоградець, Птичата Могила) на заход! до Нижиього Поволжжя (Барашека-!, к. 10) на сход!, не залншае сумнтт у тому, що вони складають едине коло пам'яток, залишених одним населениям - юммерШським.

При азрибуцн мммфшських поховань у Л1Состепевому ареал» першочергове значения мае на спльки сам факт тдкурганного поховання, покладення мерця га його ор^ентащя як| с достатньою м1рою важливими показникамИ в стоповому ареалО, скшьки тип поховально! споруди, 1 оси о вне • наявшеть в могши аксесуар1в, характерних для кочовнмв-кшмерннпв, насамперед кшського спорядження, деталей кол1сничо5 упряж1 й т.п. 11г ¡бний пщхщ ц1лком можна поясните, якщо враху.вати, що мкцеве населения Лкостепового Иравобережжя (чорнолшько! культури), ховаючи сво1х мерц1в звичайно у грунтових могильниках за обрядом кремацн, рццне - шгумацй (Тереножкш, 1961), використовувало також 1 нщкурганний споаб поховання за обрядом шгумацй, причому померлй в таких похованнях нерццш маютъ внтягнуте покладеиня на спиш I широтну ор1енташю. Це стало особливо очевидннм у евти досшджень осташпх десятир1ч у Надрот (Ковпаненко, 1981).

Загальну картину наявносп к1ммер|йських сгарожнпюсген в .Шсоаеповому Правобережж! поновнюють винадков! лшхмки речей мммергйською «игляду, бшьиш чаезина якид, певио, с швентарем

г»

зруйнованнх поховань. В основному це flmni вМськового набору: в 19 пунктах энайдеш р1зномшнтш летал! кшсько! упряж(, в одному • озбросння. Yci вони локял1зуються в бясейш р.Тясмни та р.Рось, причому одним з райожв концентрацн наданнх старожнтностей е район Канеаа, шо, можлияо, не внпадково, оскшькн тут у давнину Дншро був мшководний i, ttMOBipno. ¡снувалн броди-переправи на Лтобережжя.

Рсовий комплекс юммерШськнх поховань Дшпровськош Правобережного Лкостепу не одноршннй i складаеться з к!лькох груп вироб(в. До aepuioi, найчнслен/йшоУ (власне KiMMepüícbKoí) групи сл!д взнести кшське спорядження, озбросння, окрем! oco6ncrri прикр;.ои. Прн цьому, якщо твшчнонадчорноморське эшотовлення одних речей бшын-менш шрогщнс (хоча, однак, не можна виключатн i швшчнокавказьке внробпнитво, наприклад, бронзовнх суцшьнолнтих вуднл типу 'Костян«Ж(вка-6ндже". спорядження колюншь тощо), то кнсцевому тшпчнонадчорноморському походжешп ¡нших же можна не сумшватися. Це юстян! бляхи з червоною шкрусташоо в1д кшського убору, знайдст в Носачов!, 6poii30b¡ пудила з Kbítok з додатковими ланками, як! нас.пдують koea4íbcbkí вуздечш бЛрхн, деяк! детал1 iiíxob та портупе? меча або кннджала з Kbítok, зал1зш меч! й кинджалн, вигхповлеш за швшчнокавказькимн б1метал1чними зразками, золота "шпилька"-п1дв1ска з Втьшани, кам'ят бруски.

Деи iimii групи mipo6ia е чужорщнимн у к1ммерШському речевому комплекса Одна з них (назвемо tí jucocrenonOTo) вщображае контакт» прнйшлих степопикт з автохтонами Л!Соетепу i кпстить в co6i в першу чергу глиняний посуд автохтошв. Нарешт), третя група знахиок мммерИкького репового комплексу з поховань Дшнровського Правобережного Лкостепу - нечисленна, але дужс важлива, оскшькн вона, разом 3¡ знахщками з шшпчнокавказького i

стенового репожв ГНвдня Схщно! €вропи, пщтверджус. археолопчними матер1алами реальшсть св1дчень писемних джерел про далек! походи кшмер1йцш - у Закавказзя I Передню Азио, а, можливо, 1 ь Карпато-Подунав'я. Такими знахщками е бронэовТ ажурН1 асс1р1Йськ1 бляхи В1Д кшського убору (Носач!в), бронзов! кругл! рельсфш фалари закавказького або передкьоаз^атського (асарШського?) виробництва (Кашв), 6ронзов1 дзвшочкн вщ кжсько! чуэди 1 золота бляха В1Д портупе! меча чи кинджала, виконана в техшц! перегородчато! шкрустацн, характерно! для передньоазютського мисгецтва (Квггки), бронзов1 клепаш ситули закавказького виробництва з ручками у вигляда голшок тварин (Квггки, Таганча), золота шийна гривия, яка мае аналоги в Карпатському басейш (Вшьшана).

Вивчення юммершського речивого комплексу з територн Правобережного Шсостепу в контекст! нередшфських старожитностей Швдня Сходно! Свропи дозволяе впритул пщшти до розгляду дуже важливого питания, а саме - хронилогН к!ммер1йськнх пям'яток Лгёостепу. Питания це досигь актуальне не тшьки тому, що його виршення дае П1дсгавн реконструюваги Т1 •• ниш поди, пов'язаш з перебуианням шммерШщв у л!Сосгеиовому ареал!, в конкретних хронолопчних межах, але й у зв'язку ^ тим, що останшм часом помггна теиденщя логлиблення датування новочергаських (мммершських) сгарожнтностей загалом. Нижня хронолопчна межа Гхнього кшувакня знижусться до XI ст. до н е. (Махортмх, 1987, 1991, 1992; Коэваск, 1987; Эрлих, 1991).

Для визначення абсолютно! хронологи к1ммер!нських поховань Шсосхепу I Правобережжя зокрема (злачною М!рою ц<; стосуеться I стенових поховань) принципове значения макль.декшька комгшекав. Це передупм поховання в Носачов1, сергд ншентаря якого наявш. бронзов! ажурш бляхи, що мають аналоги серед зображень на

кшськШ упряж! часу правлшня accipiftcbKiix napie "Пглатпаласара III (745-724 рр. до н.е.), Саргона И (722-705 рр. до н.е.), Сшаххериба (705681 рр. до н.е.) та Ашшурбаншала (668-624 рр. до н.е.), що загадом охоплюе пром1жок часу в 121 piK. Однак, ураховуючи з одного боку, що перша aiporúina згадка про юммерШшв у Передшй Азй' вщноситься до 714 р. до н.е, (Иванчик, 1989), тобто, до часу правлшня Саргона II i пов'язуеться з походом царя Урарту Руси I в крашу Гам1р (АВИИУ N 50/11), а з другого боку, що наявшсть асфшських блях у Носач1вському курган! прямо чи поб1чно пов'язана з передньоаз1атськнмн походами KiMMepii'miB, поява згаданих виробт у Jlicocreny рашше вказано! датн, тобто 714 р. до н.е., малоймов!рна. Взагап., вона може розглядатися як opieinroBHa нижмч хронолопчна межа мммерШських старожитностей Jlicocreny. Iniui опорш для абсолютно! xpoHonorií • комплекса знаходяться поза межами люоетепового ареалу - на Швшчному Кавказ!. Це поховаиня Клин-Ярського могильника поблнзу Кксловодська (насамперед могнла N 186), що м1стять accipiiicbKi гостроконечн; шоломи, а також дегат кшсько! улряж1, зокрема бронзов1 двоктьчасп вудила, як1 знаходять чудоо1 аналог)! в люоетепових, а також деяких степових комплексах. Под!бш до клин-ярських шоломи особливо характер^ для зображень часу Сшаххериба (тобто 705-681 рр. до н.е.) (Алексеев, 1992; Дударев, 1995; Мзхортых, Черненко, 1995). Гадаю, мае рацио А.Ю.Алексеев, коли розглядае кшцеву дату правлшня Сшаххериба (681 р. до н.е.) як opienTOBiiy верхню хронолопчну межу • новочеркаських старожитностей, що uíjikom прийнятне i для люоетепових пам'яток.

Отже, дв1 onopui датн мож> гь обмежити ословний час побугування юммерШських старожитностей в Jlicocreny: нижпя не рашше 714 р. до н.е., верхня - не шзшше 681 р. до н.е., що загалом становить nopÍBiwno вузький пром1жок часу: три - три з половиною десятилптя.

Кореляшя na6opie речей юммерШських поховань Jlicociciiy (враховуючн найбгпьш яскрав| слемсш комплекса, котр1 звичайно залучаються при розгляд! датувань перших) замальовуе таку картину. Найрашшою юммерШською могилою о /(icocreny з ьшомих ниш с Носачт (у степовОму ГНвшчному Надчорномор1! йому синхронне. ноховання в Зольному). Даш йдугъ Kbítkii та Бугенки (на левому берез/), як), ймовфно, одлочасовг Абсолюта дата ni ti групи 'назвемо ii 1-ю i руною), на мою думку, не виходить за меж! VIII ст. до н.е. Наступи» (Ii-га) трупа люостенових юммерШських поховань у KÍnbKÍCHOMy вшношенш бшьш показна. ВЦщосна хронология ix така: В!льшана, по им, очевидно, археолопчно CHiixpoHiti або мають невелику часову ршшцю, могнли в Костятhíiibuí, Рижашвщ, Ясиозфг1. На шкшн bíahochoí хронологи мммершськнх пам'яток всього Надчорномор'я mí* 1-ю та 1»-ю групами можиа розмкгти иоховаиня N 2 Bhcokoí Мог или ti стеновою ареалу. KiMMepiíicbKi ноховання H ui ipynii охоплюють выр!зок часу прнблнзно в два десягилгггя (ночагок VII ст. до н.е. - оркнтовно 681 р. до и.е.). Для ilitl групп, на вадмшу BW I-¡ "класнчиоГ иовочеркасъко), нриымашш иаявшеть в речовому комплекс! (поряд з переважа кними речами новочеркаського тину) виробш, властивнх уже власне ск(фськ1й культург Можлнво, под!бн1 магершш вщосЗражають реальну B3acMOAik> двох ¡сторичнпх народ!» - »иммерштв та ^к!ф!в.

Груна kímmjpiíínib, яка просунулась в kíhuí VIII сг. до н.е. í3 crenoaoi johh riiBiiÍ4iioro Надчорномор'я y Jlicocieii, обрата Micueu сього иеребування Правобережжя Ссредньо! Наддшнрянщшш, очевидно, добре знаючи П кереваги а иоршмянш з пшшми районами uicocTeuoi.oi зонн. Вказана теригори 6j;ia одним i3 ueitipit» яскраво! земиеробсько! кулыури; цьому спршши природне -хжматчгл умови та дави» градин!}; населения чорнолюько» кулыури Орало акпиану

участь у м1Жпг.емщному обмин;'значного розвиткунабула обробка метшна, особливо бронзолнварне виробницгво.

Вщсупмсть " писемних джерел стосовио взасмовшносин прийшлих KÍMMepiüuía i абори!«н1в Лкостеповиго Правоберсжжя HeiiMOBipiio ускладнюе виачення цього питания i заодить fíoro головним чипом до побудови деяко! ппотетично} схеми на основ) археолопчних реалш. Серед них у першу чергу слщ назватн таю: 1) залишкн пожеж па деяких чорнош'ських поселениях i припинсння ¡хнього функцюнування; 2) поява укртлених поселень населения "opiioflicbKoi культури - городищ; 3)t еограф1чне розтаыування поховальних пам'ятох к1ммершцш сгтосовно укртлених поселень аргохтонного населения: 4) чнахшки на окремих чорнолкьких поселениях к1ммер1йських речей i прел мен в шсцевого виготовленпя в KÍHMepilíCbKHx могилах; 5) деям новпцп в поховалыюму обряд1 KÍMMep¡ñuÍB (у nopien«HH¿ si степовнми пам'яткамн).

Р;щ чорнолгських городищ носить слщи вторгнень, :ikí, очевидно, варго пов'язувати з arpecieio кочовимв новочеркасько! групп, тобто ш'ммерн'ннв. У semi загинуло Тясминське городище, були фуйнопаш о к pe mí жигла Субот1вськогр городища, слщи пожеж эафксован1 на Чорнол1ському городищ! (Тереножкин, 1961). Зростаиня гиску степоаикш * на Л';соетепов1 племена знаишло выражения i в поят з VIII ст. до н.е. нечисленних городищ у племен бондарихннсько! культури Л^вобережжя (Мелюкова, 1989; Ромашко, 1990).

i v,

Лосшь показоне географине розташування мммершеьхнх

похоыаиь i чорнолюькнх городищ на Правобережж! Середньш

Надлнтрянщшш: uci без вшшку KiMMepüíebKi молили знахидяи.сч

швшчшше тясмннськнх городищ. Складасться враження, що на

кжець VIII - на початок VII ci. до н.е., (тобго* виходячи Í3

запрогоновинсл .хроиологм шммерШсыснх поховань) городища

2«

чорнулпського населения не були бтьш-менш серйозними перегонами кочовнкам в ix проникненнях у глибини Jlicocreny. Bono crac ще перекокливппим, якщо пригадатн, що серед "люоетепових" юммершських могил переаажають ochobi.í поховаиня, над якими зведеж курганш насипи, що евщчить про дуже мщне военно полтшне становище кочовшав у цьому perioHi.

Наведет дан! (ссобливо слщи руйнувань на чорнолшьких поселениях). шби-то евщчать перш за все про ворож! стосунки crenoBiiKÍB-KÍMMep¡rtuíb з мкцевим населениям. Однах, t й íhují не Taxi яскрав1, аде и. менш важлнв! речов1 докази шших взаемовщносин.

На деяких поселениях чорнолкько5 культури зустр1чаються нечнелеиш знахщки юммершськнх речей (чи í'xhíx регоик) i вироб!в казказького походження, частина яких вщома за ¡нвентарем xiMMepificbKHx мошл (Субот)вське i Залевкннське городища, Жаботинське поселения та íh.).

Здасться, що реч) . иммер)йських тип/в на чорнолкьких поселе.цшх можуть в основному розглядатнея як деяке запозичення аборигенами елеменпв степово! моди, що ймов1рн!ше всього, евщчигь про MHpni стосунки м!ж двома трупами населения на окремих етапах.

Ще показовшого у цьому, вцришенш е 1ш'явн!сть на поселениях чорнолюькоГ культурн речей кавказького виробництва (металевого клепаного посуду з зооморфними ручками, прикрас та i«.). Безсумшвно, останш не варто розглядатн як наслщок нрямих зв'язюв м1ж чорнолхьким населениям Укранюъкого Jlicocreny » племенами Кавказу: надто велика територ1я роздшяе ш два репони. У зв'язку з цим участь К1ммер1йц!в у торговельно-посередницьких операщях м^ж населениям цих двох областей бшьш шж ймов)рна (Крупнов, 1960; Шрамко, 1979; Дударев, 1979, 1991; Махортых, 1992). Очевидно, в цьому ж кск1 ei'cri сп1д трактувати i досить чнепгнт вннадков!

энахщки в apeam чорнолкько! культури речей кавказького i закавказького тншв.

Biporwio, наслщком контактов мирного характеру м!ж зититш j автохтонним населениям с поява у лоховальному обряд: юммершшв звичаю рошкпувати разом з померлим аелику кшьмсть глиняного посуду, що загалом, зпдно даних сгепового periony, не вдастиво юммерШськсму ритуапу в цшому, але е звнчдйним для поховально! практики ппньочорнолкького населения Середньо! Наддшпрянщини.

На ранньому erani перебування К1ммерн*щв у Л/cocieiiy контакта чужннщв i автохтотв, очевидно, буди ворожими. У хронолопчному вщношенш це шдтинок часу, якин почииасгься одразу за перюдаин поход!в номад!в протн лгсосгепсанх чорнолкьких племен, що сунроводжувались пожежами та руйнуваннями на поселениях. Bíh позначений похованням воша з Носачова, ймов1рного учасника юммернЧ-ькпх передньоаз1атських ncxo/iie. Серед супровщних ре чей в цш могши, за винятком глиняноГ посудини (?), ещеупн будь-як» предмета v.ícueeoro походхсення.

Однак, можливо, еже на самнй кжець VIII ст. до н.е. спостер!гаеться демка нормашзащя у взаемостосунках mí» к1ммер!Й!(ями i автохтонами. До нього часу налйжить поховання в Kuirxax, яке М1Стигь серед иредйелв похооильного швентаря Micueei знаряядя npaui ¡i заша га значку кшьккггь ршгомаштного глиняного посуда. Певно, саме toaí "nicoстепов!" мммершщ починзють в1Д1грава гн активну j звичайно, ьипдну для себе роль посередннюв у торговельннх вщносинах населения JIicoCTeny з кавказькими племенами, здшеиюватн далеьт ренди через степовий проспр. Не виключено, що под1бш пересування "шсостепових" мммершшв були одним з канал!в, якнмн надходив на ГНвдень столовий посуд

шзньочорнолшьких I жаботинських тшнв, шо вир1знявся внтончешстю формн, ретельшстю озлобления 1 красою декору.

Кшьюсть вщомнх нин) юммер1йських поховань в Дншровському Л1состеповому Правобережж!, звичайно, не вщображае масштаб1в реально') присутносп кочовш^в у цьому репош. Та навряд чи вони були числеинимк. Можна допускати, що в кшьмсному шдношенш мммерШщ явно поступапися мюцевому населению. У той же час беэсумшвиим е й те, , що номади, переважаючи автохтошв у военному вщиошенш (ефективне озброення, Влкористання тактики «¡иного бою, застосупання кол1Сннць), поставили IX у залежшсть, а сам! утворили в сошачыю-полггичному план! пашвну грулу населения. Не викликас сумшву I те, що К1ммершц1 протягом ¡'хнього перебування в л!состеповому ареал1 не штегрувались в ьнсцеве етнокультурне середовище, а становнли тут "окремий шшоетшчний контингент (це добре пщгверджуеться матер1аламн 'шнх поховань - виключно чолов!чих, вошськнх).

ЗДкрншвшись у Л1состепу I шдкоривши ccбi чорнолюьке населения Правобережжч Середньо1 Наддшпрянщшш, юммерШщ, очевидно, не обмежились отриманням данини виг м]сцевого населения 1 участю в торговельно-посередницьких операшях з кавказьким репоном. Вони,. мои .'чво, спробували контролюватн торговельш зв'язки аборигешв з племенами Дншров.ського Л1вобережжя. У зв'язку з цнм варто згадати концентрацию юммершськнх пам'яток у район) Канева, де знаходились броди ¡, певно, пролягали торговелын шляхи на Лтобережжя.

В1ропцно, мммершщ, яю обрали м1сцем свого проживания Правоберсжжя Середньо) Наддшпряшдини, були доенть мобшыпши, щоб просуватися не тшьки в сгепову зону Швшчного Надчорпомор'я 1 на Кавказ, а й можливо, в бшьш вщцалсш райони, нанриклад, у

Задунав'я, про що, схоже, евщчить гривня нентральносвропейського типу, знайдена у вшьшанському похованнк

1сгоричне значения приходу мммершшв у жвденж меж! Укра'щського Jlicocreny полчгае у тому, шо вони поклали початок активному освоению ¡раномовними номадами uiei зонн Схщно! Саропн. Вказаний процес досяг свого апогея в юльккному, просторовому та хронолопчному вщношеннях у настунну - сюфську добу.

РоздЬ| III. Сюфи в Дншровському Правобережному Лкостспу 3 початком скгфського перюду на ГПвдн! Cxuho'i Свропи у населения л!состепового ареалу i особливо Дншровськогс Правобережжя сталися iCTOTHi змшн не тшьки в галузг матер1ально'| культури (значного поширення набули елементи сшфсько! трнадн -озброенн» смфського тину, хшське спорядження, своерщнс мистецтво 3ßipHHoro стилю), але й у поховальному обряда сусшльному жнтп, eKoiiOMiui, щеологи. Yci ui явшца. на дуику багатьох дослщшшв, зскрема провщшх украшських опфозмавщв, становлять результат сильного впливу на м!сцеве праслов'янське населения /йеостепного . Правобережжя з боку шфських кочових племен, ям в V1I--VI ст. до н.е. встановили панування в степах Швшчного Надчорномор'я i включили вже в цей пер(эд .Шсостепове Правобережжя в weki свого полиичного об'еднапня (Тереножкин, 1965; Ильинская, 1975; Ильинская, Тереножкин, 1983). Якщо в реальности змш, що стшгися у вказаному perioni. сумшватись не доводиться, то пояснення ск'иЬЬайД в свгтуп кокцепцп про культурннй1 вплнв, який йшов гз аафського Степу в л1состенорнй ареал, викликас серйозш заперечення. Шдгрунтям для цього ( дос/ль показоаа диспропоршя м)ж кмьметю • найдавжшнх емфських . ноховань у стеновому гнвнгчнонадчорномррському ареал! та похованнями з елементами

ойфсько! вершнииькси" культури в Jlicoci еловому Правобережж1, а також безпсречж хронолопчш неузгодження м1ж першими i другими.

Так, за остантми данями, в степошй частиш П1вн1чного Надчорномор'я вщомо бшьше 30 сюфських могил VII-V1 ст. до н.е. (Мурзин, 1984; Черненко, Бессонова, Болтрик и др., 1986; Бессонова, 1990; Дубовская, 1990; Ольховский, 1991), при цьому лише 6-7 з них можуть бути вщнесеш до VII ст. до н.е., а достов1рно датуються лише дв! люгили: в курганах на TeMip-Iopi (середина - третя лверть VII сг. до н.е,) та поблизу с.Фшатовка в Криму (третя чверть VII ст. до н.е.), Така невелика кшьмсть арха!чних сюфських поховань особливо контрастус на тл1 приблизно 4000 могил, розкопаних у твшчнонадчорноморському Степу (Полин, 1992). Появу сифського erHÍ4Horo елемента в стеновому Швшчному Надчорноморг1 осташнм часом приннято вщноситн до початку VII ст. до н.е. (Мурзин, 1979, 1992; Ильинская, Тереножкин, 1983; Алексеев, 1992; Погребова, Раевский! 1992). Цей факт, на думку деяких авторш (Мурзин, 1979; Ильинская, Тереножкин, 1983), пщтверджуеться поширенням у вказаному perioni бронзових видовжено-ромбощальних наконечниюв стрш типу Сндже, яга зм(нили довговтульчаст» наконечники новочеркаського типу. Разом з тим, слщ вщмт»ти, що доа жодного ск^фського поховання цього часу в твшчнонадчорноморському Степу не виявлено, хоча rani раин! ap:;ai4ni могили büiomí в бшьш схщнш i бшьш захщнШ маслинах европейсько'1 .степodoí зони (Гумарово в Швденному Приуралл!, Русе в ГНвшчшй Бэлгарп).

Значною Miporo В1др1зняеться етпуашя п Дшпропському Шсостеповому Правобережжг Tvr виявлено биьше 100 поховань VII-VI ст. до н.е. з речами ск1фсько5 культури (Ковпаненко, Бессоноза, Скорь'Ч, 1989), при цьому 35 з них датуються VII ст. до н.е. Серед них не менше 8 поховань В1днослться до nepuioi половини VII ст. до н.е., а одне (Cre6niB, к.15), ймов1рно, до кшця VIII ст. до н.е. #

1снуюч1 до осганнього часу в аафознавсш точки зору стосовно нечислениосп шфських арха1чних поховань в твжчнонад-чорноморському Степу, як правило, не витримують критики. Недавно сформувався прннцилово иовий пшхщ до розумшня нього явнща. Суть його в тому, що на зор! ск1фсько! ¡сторп на Швдш Схщно! Свропи (VII - перша половина VI ст. до н.е.) сгепова зона Швшчного Надчорномор'я була практично не заселена номадами 1 становила периферШну частину Смфн (Мурзин, 1990; Скорий, 1990; Полин, 1992), про що й свщчить винят ново мала кшмисгь т аких поховань. Центр сыфського об'еднапня на той час буе розтаыованнй у стадах Надкубання 1 Швшчного Кавказу - базовнх тертор^ях дая проникнення сюфськнх кочових орд у краши Закавказзя I Передньо! Аза (Мурзин, 1979, 1990). Нин! там вщомо бшыце 60 шдкурганних ранньошфських поховань (Виноградов, 1972; Махортых, 1991), ссред яжих так! .грандюзш поховальж пам'ятки безумовно впщоУ ск1фсько1 знат1, як Келермесью, Косгромський, ранж Ульськ1 кургани, а також кургани поблнзу хуг Красное Знамя в Ставропшн.

Таким чином, у евши викладених М1'ркувань стае цшком зрозучшим, що в раншй перюд аофсько} ¡сгори швшчнонадчорноморський Степ не клг бутн територкю, населения якоГ мало внрнлалышй зшшв на пошнрення сюфськоУ культури в Жсостепу. Цшком очевидно, що ск^заш'я лшостепового ареалу повинна бути пояснена з шших позинШ, а саме з факту визнання безпосереднього проникнення (чи проннкнень) окремих контингенте ск1ф1в-1ранцт, носив вершницько! культури, пже в арханший час у вхазаний репок I Ьнього там проживания. При такому пщход! цшком законеднрно виникае питания: як! ж сереД вщомг.х ниш пам'ягок шфсько! доби в Дншровському Л1сосгаювому Иравобережж1 можуть буги сшввщиесеш з1 сгарожитносгчми '-кк[ив-¡ранщч?

и

Перед роэгльцом цього питания видаеться доцшьним уточните хронолоНю окремих пам'яток шфсько1 доби в Лкостеповому Правобережж1 (загалом у даному дослщженш приймаеться бшышсть датувань, запропонованих у монографМ Г.Т.КовЛаненко, С.С.Безсоново?, С.А.Скорого, 1989). Для архаУчного часу мова йде перш за все про найрашни поховання: Жаботин,. кк.2, 524; Костянтишвка, к. 15; Велика Яблушвка-Тенетинка; к.183, п.1; Емчиха, к.375, п.1; Медвин гр.11, к.2; Теклино, к.346. Розробкк з хроНОЛОгИ к!ммерШських старожит ностей Шсостепу та ряд аналогШ дозволяють визначитн д..гу цих поховань першою чвертю VI1 ст. до н.е. Вщнесення ¡.М.Медведською (1993) вказаних поховань до 750-700 рр. до н.е. вважаеться недостатньо обгрунтованнм. Внкликае заперечення и спроба перегляду датування групи ппшших поховань епохи арханси в Шсостеповому Правобережж1 (15 комплекав, серед них - Куршовка, к.77; Жур1вка, кк.406-407; Синявка, к. 100; Бобриця, к.35 та ш.) в б1к поглиблення дати при хронолопчному роздробленш ¡х в доапазош до 100 рок!В. Кореляцт п.аентаря цнх поховань евщчить про належшеть >х до единого хронолопчного вщтинку, часу одного з еталонннх поховань Правобережжя Середньо'1 Наддшпрянщини - кургану Реп'яхувата Могила, переконливо датованого С.В.Полшим (1987) кшцем VII - початком VI ст. до н.е

Потребують уточнения дати окремих поховань середньоск1фського перюду, зокрема таких яскравих комплекав, як кургани NN 400-401 поблизу с.Жур1вка. Рашше ¡х датували V ст. до н.е., початком або першою половиною цього сготття. За даними А.Ю.Алексеева, який придшш особливу увагу ¡мпортному античному посуду з цих поховань (1991), час названих кургашв -руб1ж "ершоУ: друго1 чвертей V ст. до н.е. .

Дстальнин розгляд юлькох поховань шзньосюфського перюду, в1днесених рашше в монографп Г.Т.Ковпаненко, С.С.Безсоново'Г I

С.А.Скорого до Ш ст. до н.е. (КапГташвка, кк.483, 485; Михашпвка-Пруси, к.9; Оситняжка, к.472), показало, що говорити про таку шзню дату названих комплексов, очевидно, передчасно.

Видшення поховальннх пям'яток ск1ф!в ¡з загалыкн маси *

поховань ск1фсько'| доби в Дшпровському Л!состеповому Правобережж1 здшснено за допомогою деяких критерии, якими е рисн сюфського поховального обряду степово! смуги ГИвдня Смднсн Сврони. До них належать як елементи, в!дом! в цшому в поховальному ритуал! номад|в евразшського Степу VI1-1V ст. до н.е., як1 t "загально1ранським надбанням" (Мошкова, 1984), так i ознаки, npuTaMaiiiii саме сюфському поховальному об{Гяду, 1до мають етшчну специфжу. Слщ шдкреслити, що як'що для сгепового ареалу загально1ранськ! ознаки, взят! caMi по co6i, не можугь бути етновизначальними, го наявшсть ix у л1состеповш зош, де вони е чужими м)сцевим звичасм, свщчить про ix привнесений характер i безсумшано повинна лов'язуватнсь з проникиенням туди кочового ¡ранського населения. Для дослщжуваниго periony мова йде про там "загалы1о1раиськ|" риси обряду: 1) вал навколо кургану; 2) кшьцевий р1вчачок у його ociiosi; 3) кшьцевий вал навколо могили, обкладений зверху деревом, травою, очеретом; 4) шагропод^бна надмогшДна конструкщя; 5) спалювання чи п1дпапювання дерев'яио1 могильно! спорудн; б) поховання померлих на шдстилщ рослииногр иочодження; 7)розмш;ення шд головою мерця подушки рослинного походження; 8)вкладання померлого на дерев'яний настил, носилки, в гробовище; 9)розмш1еиня в могшл кшсько! упряжи 10) каснльнипьки умер]вленого коня; II) жертовно; м'ясно! страви; 12) покладення в могилу мегалевого казана; 13) cipKH, реальгару; 14) кам'яш "тарелГ', плитки; 15) кам'яш сферощн. .

Рисн, xapaKTepni для власнс шфського ноховальною згччаю, так!: 1)внкористання дернових вальков при споруджешй насипу

кургану; 2)всгановлення на курганах кам'яних антроморфних спел; 3) ритуальна дор!жкз до поховання; 4)поховання в могилах-катакомбах; 5)поховання супроводжуючих, залежних оаб у дромосах могил; 6) поховання коней в окремих могилах; 7) роэмщення в могил! металевих дзвенячих наверш; 8) дерез'яних чаш з* окуггям ¡з дорогоцЫних металле; 9) звичай встромляти в дно 1 стшк могили р!зномаштне металеве озброення.

Зрозумиго, не вс! наведен! озиаки ф!ксуються в похованнях Правобережного Л!состепу протягом усю смфсько) доби чи р1вном!рно налвш в похованнях р1зних пер!од!в. Для арха!'чного часу ¡X в!дм1чено 16, середньосмфського - 17, шзньоаифського - 21 з 24.

Використання згаданих ознак дозволило видшити з усього масиву поховань епохи архаЫи (УП - перша половина VI ст. до н.е.), з 210 могил - 115 поховань з,коч1вницькими шфськими рисами, що сгановить бшьше 54% в!д загально! кшькосп наведених гп'дкурганннх поховань. Серед найдавн!ших могил (36) - високий вгдсотек одиночних чолов!чих поховань, супроводжуваних предметами кшського спорядження та р!зномаштним озброенням, шо загалом власгиво для цього часу. Фшсуються також поховання знатних вопив (це характерно для мнця згаданого перюду), яких супроводжують залежн! особи. Серед них особливе м!сце займають поховання в курганах Переп'ятиха, поблизу с.Глеваха та ш. 3 друго! половини VII ст. до н.е. збшьшуеться вдсоток парних поховань - чолов!ка-во!на з супровод! ж!нки. Ус! поховання арха!чного пер!оду виконаи! за обрядом шгумаци, переважае витягнуте положения померлих, на спин!, при переважанш захщно! ор!ентацн.

Для середньосмфського часу (друга половина У 1-У спи до н.е.) видшяеться 57 могил з 99 пщкурганних поховань цього перюду, що становигь бшьше 57% вад загально! юлькосп. Голопш в!дм!нност! вщ могил епохи архаТки з коч!вницькими ознакамп полягають в тому,

що: 1)збшьшуеться вщсоток поховань, яю щ'стять озброення (бшьш 57%, в архайн - б!льш 38%), кшську упряж, ксней (бшьш 56%, в арханн - бшьш 49%); 2) зр^с вщсоток одиночних жшсчих поховань з коч1вшщькимн рисами; 3) з'явились иечисленш поховання, внконаш за обрядом кремацп з розмшенням останюв кремов.тих у посудинах - урнах (курган поблизу сс.Петратка, Ромейково; курганк №№ 1, 4 поблнзу с.Яблушвка; 4)переважаючою стала ор)ентащя померлих головою на схщ, меншою м)рок> - на захщ 1 гнвшч.

3 234 вщомнх шдкурганннх поховань п'аньоск'гфського часу (кшець У-1У/Ш спи до п.е.) вндшяюгься 131 могила з ко'пвнццькими рисами, що становигь близько 56% вщ загально! кшькосп могил шзн1>оск1фсько1 доби. За рядом моменпв вони В1др!зняються вщ згаданих вже поховань середньоеюфського перюду: 1) серед них досить пока зову групу (бшьш 29% вщ загально1 кьзькостО складають поховання в типових сгепових могтах-катакомбах; 2) зростае вщсоток жнючнх одикичних поховань з коч!вницькимн рисами, в тому числ! супроводжуваж эброею (з 22% до 28%); 3) р^зко зменшуьгься кшьмсть поховань як! мюгять предмет кшського спорядження 1 супровщш кшсьм поховання (приблизно з 56% до 19%). Вт1м, кшьмсть могил з кшським убором зовс1м незначна I серед гйзньоск^фських поховань твшчнопадчорноморського Степу; 4) збмыиусгься кшьмеп. поховань, ям маюгь кочшинцькт риси, але виконаш за обрядом попно! кремацп; 5)гергважаючою стае оркнгашя померлих головою на захщ.

Огже, з усього маспву шдкурганннх поховань шфсько! доби Дшпровп.кою Лшостепового Правобережжя, абсолюты дати яких внзначеш (543 могили), иидшена трупа поховань. з 303 могил (бшьш 55% вщ загалыю1 кии.косп), я яких тою чи шшою кирою фшсуються кочтниньш (суш ш'фсьм) риси обряду. Звичайно, при цьому наГшропдшше ск|фськ:1ми виглядають поховання, що м1сзять

а

деккькэ критернь (наприклад, 3 1 бшьше). Такими е 10% вс'ис тдкургаиних поховань архаичного периоду (21 з 210 могил), бЬьш 21% могил середньосмфськаго часу (21 з 99 могил) та б'аьш 25% поховань 1изньоск1фсько1 доби (59 з 234могил).

Эагалом це бЫьш 18"А усК пццсурганних поховань ск(фсько» епсхи в Л1Соетеповому Правобережий (101 з 543 поховань).

I

Як1 ж в цьому випадку лоховальш пам'ятки сяш «нввщносити з автохтонним населениям ск!фського часу в дослщжуваному репон!? На мШ погляд, вони представлен! декшькома трупами:

1) б:лмаа частина безкурганних грунтових поховань, яю, як правило, угворюють некрополь Вщом! ниш в 9 пунктах Люостепово! Правобережно! Наддтпрянщнни: Кит (Печерська лавра), Пиропв, Обух!в (Кшвське Наддншров'я), Грищенщ, Бушево (Надросся), Богдатвка, Мастика, Св1тловодськ, Заломи (швденш райони басейну р.Тясмин). Безсумшвно, це в основному мюцев1 за свош характером похопання, оскшьки практика поховання в грунтових некрополях добре шдома в племен чорпотсъкох куль тури 1 попереднього перюду. У грунтових некрополях померл1 поховаш звичайно за обрядом шгумаци, рщше - крсмацн. Звичай поховання в грунтових некрополях ¡снував у населения Лгсостепу протягом ус!с! сюфсько! добн. Очевидно, В1Н був переважаючнм. На користь цього свщчать розташування поблизу грунтових могильшшв поселень, Бщсуттсть поруч з ними курганних могильшшв або дуже незначна кшьюсть курга1Йв. На сьогодш розкопано бшьш 220 грунтових безкурганних могил, алс конкретш вщомосп опубл¡копано лише про четверту часгину з них;

2) пдаурганш поховання, внконаш за обрядом повноГ кремацн на стопош (з розм!щенням осташпв спаленнх померлих у >рунгов1й ям1, на п1дкурганшй поверхш, в носудиш-урш) чи на м1сш, на годкурганнШ поверх!«, як1 при цьому не кпстять елемент1в

ко'пвницысого ритуалу. Вадони протягом у<яа -ск1фсько'1 доби. Кшьмсть ¡х поки що невелика - юлька десягмв поховань. Подгбний обряд кремацн е традицшним для мкцевого населения. Вш сягае свошн витоками в глибоку давнину;

3) пщкурганш поховання (240 могил, 44% вщ загалыкм кшькосп вс!х поховань) смфського часу, в яких кочтницьк! (сшфсьш) ознаки вщсутш;

4) тдкурганш поховання (130 могил, або близько 24% вих поховань смфсько! доби), вндшеш за 1-ю ознакою коч1вницького (сюфського) обряду. Очевидно, це могнли автохтонного населения, яке запоэичило не тшьки елементи шфсько'г культури, але й окрем1 риси обряду кочовикш. Частпне за все це - розмщення в могил« м'ясно! напутньо! ¡ж!.

Етнокультурна належшсть 39 могил (приблизно 7% вщ ус!х поховань сюфсько1 доби дослщжуваного репону), видЫених за 2-ма критериями, достатньою м!рою проблематична; це можуть бути як поховання прийшлого населения, так 1 могили ск1ф1зованого эдрцевого.

3 »«знаниям фак+у наявносп серед поховальних пам'яток екф;ько1 доби /Псостепового Правобережжя групи поховань, як1 можна нов'язагн 31 сюфами, закономерно виннкае питания: чи Ыдображакль поселенськ! структури вказано} територн проживания на М111, поряд з автохтоннии населениям, носив оифсько! культури?

Схоже на те, що нашмов'фшшнм свщченням мешкання етшчних

I.

ск1ф>в на 1НСоегепових поселениях Правобережжя с литий посуд сгелових 'пннв, який набув невного поширення з.кшця VI ст. до н е..

ЗдШсиений анал13 археолопчних джерел, ¡сторичш паралел1 взаемовщносин кочовиюв та осиюго населения р1зних епох до1воляюгь запрононувати гакий вар1ант реконструкцн ¡стопичноЧ сшуацн, то мала мк-це в Дшнрова-кому Лкостеповиму Правобережж!

в ctcivCbKy добу. Перше проиикнення ск!ф1в-номадт у вказаний perion взноситься ще до юнця VIII ст. до н.е. (Сгебл^в, к. 15), аде значшша груиа з'явилася гут на початку VII ст до н.е. (вщзначаеться поховальними пам'ятками типу кк.2, 524 поблизу с.Жаботин; к.15 поблизу с.Костянтишвка; к.346 поблизу с.Теклшо). Остання була частиною численного кочового контингенту, який просунувся на Швдень СхшноГ ввропп з "глибин Азн" (середньоаз1атсько-казахстанського ареалу?). ,

Шсля сутички з юммерЮцямн степово! зони, очевидно, стався подш його т. reí ochobhí групи. Друга група осво'ша передпрськ! i crenoBi райони Швшчного Кавказу, де було створено лол!тичне об'еднання ko4obhkíb, вшоме за асслрШськими писемними джерелами як "краТна 1шкуза/Ашкуза" (Мурзин, Черненко, 1985; Мурзин, 1990).

Прихщ ск1ф1в-кочовик1в на початку VII ст. до н.е. в Лкостепове Правобережжя становить перший етап проникнсння иоиаддв апфсько! культури в меж! Украшського Лкосгепу. Осво;вши терито! ¡ю басейшв Гясмина i Poci кочовнки -першого етапу поступалися в кшьюсному вщношенш мгсцевому населению (основне ядро якого складали ираслов'яни - Hocii шзиьочорнолкько!' культури), але, разом з тим, явно псреважалн чнсленшспо "хнсостепових" мммершщв. Ця обставина сприяла аскмшяци осташпх новимп зайшлнмн кочовикамн. Одаак, цьому передували майже два десятшпття tíchhx взашозв'язюв з! смфами, як! наклали вщбиток па матер1альну культуру та поховальний обряд цих двох ernocie. Про характер конкретних взаемовщносин ск1ф1в першого етапа та Micuenoro населения судити складно. Очевидно, вони базувались нередуам на позаеконом1чному примушуванш з боку номадов, яке проявлялось у збиранш данини з автохтонного населения. Прнбул!, особливо в nepiuin половин! VII ст. до н.е., були в основному вцзчужгн! в!д автохтон|в, Поховання з коч!вницькими рисами цього

часу виконаш за обрядом шгумаци, персважно одяночш, чолов1ч1, вошсьм. Сюфн в цей перюд прагнуть розширити сферу свого впливу з Л1состепу, ешзодично проникають в Середне Надджстров'я (к.1 поблнзу с.Ленмвш) та на Л1вобережжи Днжра, в Надворскля (к)рган поблнзу с.Глннищё).3 друго! половини VII ст. до н.е. безсумшвно можна говоритн про посилення ьзаемозв'яэюв з мкцевими племенами, Свщчення зиму - парж, чоловнл та жжо'н, а також колективш поховання, в яких ф>ксуються коч5вницьк1 риси. Цей час слщ розглядати як початкову фазу формування деяко1 едностз, яка набула в бшьш шзшй перюд рис пол1Тичного об'сднанья.

Важлнвим рубежем в I сгори населения ск1фсько1 доби Дншровського Л)состепоиого Лравобережж.ч, а також деяких шших територШ Сх1дно1 та Середньо« Снрони е поди третьо! чверт1 VII -иеж| УИ-У! ст. до н.е., пов'язаж гз завершальним егапом або закшченням передньоаз1атських походав. ГПсля втратн Пшшчним ■ Кавказом рол1 базово!теритсрн для кочовякла краши 1шкузаУАшкуза в шдй ¡нвазн на Пшдень стався значили вщток шфсыснх кочових контингент на рпн!, иайсприятлив1ин для проживания територн. Такими в Схщжй Сврош булн Дмпровське Лшостепове Правобережжя (особливо - Середня Надлшлряншина) I Л1вобережжя, зокрсма - басейн р.Сула (Ильинская, 1С)68), в Середнш Сврош - басейн р.Муреш у руыунсьюй Трансшьванн (УавШеУ, 1980). Прихщ кочовиив . у Правобережннй Лнхзаеп у самому книц VII 9г. до н.е. слщ роллядаги як другнй ешоп просування ¡раномовннх носив смфськчн культури у вказаний репой.

Г1рио>л\ а люостепову зону емфи другою етапа, збагачен1 багагорщшш досыдом борочьби з передовнми у военному вщношежп державами Закавказзя I Передньо! Азн (в першу черту -Ураргу 1 Асс1р1сю), зайняли пашвне становище в репош, освоим всю територчю Лкостепово» Налдшпряшцинп вщ пору(нжжя з! Степом

на швдш до Пол1сся на швноч!, що тдтверджуеться значною кшьк»стю поховань часу Реп'яхувато! Могили в даному ареалНа вказанШ територн сформувалось скотарсько-землеробське пол1тнчне об'сднання ск(ф1в-1ранц1в та автохтонного, в основ! своШ праслов'янського, населения, у якому провишу роль почала ввдгравати ск!фська вгёсъково-хочова знать. Один ¡з й видатннх представниюв був похований в юнщ VII ст. до н.е. в кургаш Переп'ятиха на Кшвщиш в супровода залежних оаб з числа с»аф1в та м1сцевого населения. Вказачими под1ями закшчився процес "надбання батыивщини" ¡раномовними смфами в межах Дшпровського Правобережжя. Очевидно, в цей же час кочовики з вказано! територн продовжують проникати в дещо захщшин райони Л1состепу, зокрема - в Наддшстров'я (к. 1 поблизу с.Круглик; кк.1, 3 поблизу с.Долиняни; к.2 поблизу с.Перебиковщ).

е шдстави говорит про те, що номади, в першу чергу знать, тривалий час збер^али св1й традицшний слоаб життя, не переходили до осшосп. Але процес седеитаризаци, очевидно, все-таки мав М1сце. Осганне пштверджуеться (як уже згадувалось рашше) насамперед появою в керам1чному комплекс! правобережних поселень приблизно з к!нця VI ст. до н.е. степових сюфських тишв посуду.

Об'сднання, яке склалося в Люостеповш Надцншрянщиш, довгий час протистояло експанси з боку кочового Степу. Досить виразним свщченням консолщацН його населения може бути такий факт. Перемещения головного ядра оаф^в-кочовиюв з територи Швшчного Кавказу в Степове Швшчне НадчорИомор'я в середин! -друпй половин! VI ст. до н.е. (Мурзин, 1990) сшвпадае за часом !з споруДженням на п!вдн! Правобережного Л!состепу ряду городищ (Шарповське, Макнвське, Будо-Макивське та !н.). Безсумн!вно, це була реакция населения Правобережно! Наддшпрянщини на

зростаючу небезпску, що йшла з швшчнонадчорноморсысого степового ареалу.

Уторгнення в ГПвшчне Надчорномор'я персидсько1 армп на чол! з Дар1ем I Пстаспом в останньому двадцятшпгп VI ст. до н.е. тнмчасово вщсунуло на задшй план експансжну полпику ск|ф1в-кочовимв. Проте, переможне завершения вй'ши з персами, яке . безсумшвно сприяло консолщацН Ыфського сусшльства та зм1цненню позишй Ск:фЛ (Черненко, 1984), дозволило кочовому св1тов( швшчнонадчорноморського Степу прнддлити найпильшшу увагу швшчним люостеповим сусщам. На початку V ст до н.е. починасгься постшно зростаючнй тиск степовимв на швденш райони Л ¡состепу, особливо Правобережжя. 3 цього часу можна говорити про трете останне, достаточно трнвале за часом просування даф!в-номад1в у меж1 вказаиого репону; або про трений епшп уторгнень. У першШ половин! V ст. до н.е. степова експаная, очевидно, реалпувалась головним чином у вигляш бшьш-менш тривалих наб!пв: IX ондами с впуски! поховаиня степового типу чоловЫв-»оме у р1зних районах Правобережжя (наприклад, у курганах поблизу с.Ясноз1р'я в Надрош). Але в той же час деяк1 райоии Правобережжя, того ж Надросся, знаходились повжетю гид контролем кочовикш-сгегговнюв. Шдтпердженням цьому е Стеблйвський могильник, де вс1 сюфсыа поховаиня основш, що св!дчить про мшне военно-пол1тнчне становище кочовшив. Можливо, спочатку дружинам мкцевого населения (вщомого в часи Геродота шд назвою "сюфн-орачГ), в яких головж нознци займалн, ймов1рно, нащадкн )ранщв-ноыид!в друг ого етапа, вдавалось стримувати натиск швжчнонадчорноморських стеновикт. Скормие за все це з ними можна пов'язувати поховаиня добре озброеннх кшин.х вопив, зосереджеш на самому поруб1жж1 Правобережного Л1состену I Стену, наприклад, у курганах поблизу сс.Жур!вка, Груийвка та ш.

Становище ¡сготно змтилось з друго* половини - кшця V ст. до н.е. Степова агрес!я р1зко зросгае. Припиняе 1снування ряд городищ, шип прнходять у занепад (наприклад, Трахтемиртське, Мотронинськс, Пастирське, Шаршвське). Сюфи-кочовики вже контролюють всю територда Лшостепового Правобережжя до басейну р.Рось; шдтвердження цьому - виявлеш тут поховання (б1яя 40) в типовых степових могилах - катакомбах. Посилення степово! ексланси значною м1рою було пов'язане, певно, з резким збшьшенням млькосп населения в швжчнонадчорноморському Степу 1 в1дповщно • поголов'я худоби, як наслщок - збщнеиня пасовиськ. У такШ крнзовЮ ситуацн, коли Степ з його ресурсами вже не миг прогодувати все населения (Гаврилюк, 1989), частина кочовиюв змушена була перейти до осшост! й заняття землеробством (Гаврилюк, 1993). Одночасно з цим номади прагнуть розширити , сво! упддя, захоплюючи гпвшчш лкостепов! територи. Цен процес носив ширпшй характер, охоплюючн не тшьки Правобережжя, але й окрем! райони Л1вобережжя, особливо Терасовий Л1состеп, де також вщом1 поховання кочовик1в у катакомбах степового типу (Фиалко, 1994).

Ймов1рно, що з IV ст. до н.е. можна говорити про пряме входження шпдепио! частини Правобережного Л ¡состепу (а, можлнво, 1 окремих райошв Надросся) в меж! ташчнопадчорноморсько! Сюфн. Одне з переконлнвих пщтверджень цього факту - поховання одша з представниць вишо'1 сюфсько! знат!, вщкрите в катакомб! друго! половини IV ст. до н.е. в курган! поблизу с.Рижашвка в межир!чч! Г!рського! Гнилого Тикича (Ossowski, 1888). Безумовно, на чужш тернторп подобш поховання не вщбувались.

П!вденна частина Дшпровського Правобережного Л!состепу, . ввшшовши до складу твшчнонадчорноморського поличного об'еднання, скорше за все стала вщ!гравати роль одного з

4.1

периферШних його райошв, доля якого виявилась мщно пов'язаною з подальшою долею Велико'1 Сюфн.

На закшчення роботи шдводяться шдсумки досл1дження. Суть основних з них нолягас ось у чому:

1. Кочовики передшфсько! та сюфсько1 доби в oco6i 1раномовних KÍMMepiün¡b i сюф1в у певш пер1оди .хньо! icTopii мешкали в Дшпровському Лкюсгеповому Правобережж1 разом з мкцевнми осшими праслов'янськими племенами, при цьому характер взаемовцшосин указаних грун номад!в з автохтонами був р!зним.

2. Юммершщ, що прийшли ¡з степово! зони П1 шчного Надчорномор'я в kíhhí VIII ст. до н.е.( пщкорили Micneei племена, утворили пашвну групу населения в perioHi. Протягом. свого короткочасного неребування в Лкостепу (три - три з половиною десятшнття) воин були достатньою мфою вщчужеш ввд автохтошв, не стали консолщуючою силою, яка призвела б до утворення будь-якого об'еднання. У кшцевому шдсумку юммсршш були асимшьоваш численшшими сшфами, шо прийшли в Л!состепове Правобережжя.

3. У просуванш кочовнх ckíiJiíb у вказаний люостепошш ареал вндгпяються три головних етапи: перший - на початку VII ст. до н.е. з "пшбин Азн" через швшчнонадчорноморськнй Степ (до цього ж часу вщноснться прихщ сюфш у глвшчнокавказькнй репон, де згодом вони заснували "крашу 1шкуза/Ашкуза"); другнй - наприкнин VII ст. до н.е. з територн niBHÍ4noro Кавказу, внаслшок вщтоку кочовнх орд у риних напрямках, на остаиньому erani чи шсля закшчення сюфських передньоа-иатських иоходш; трегш/найтривалший, починаеться з V ст. до н.е. i виходшь u crenoBoi' шв1нчнонадчорноморсько'1 Сюфн.

4. На вщмшу вщ кшмерШщв, сшфн, особливо Другого етапу, зайнявиш домжуюче становище в perioiii, сприялн формувашпо тут скотарсько-землеробського утворення, очолюваного вшськово-кочовою сюфською знаггю.

5. Останне було гарантом безпеки праслов'янгько-фаиського населения JlicocrenoBoro Правобережжя вщ кочового св(ту Степу протягом досить тривалого часу.

6. Проте, у к)нц1 V-1V ст. до н.е., коли arpeci* швшчнонадчорноморських кочовимв досягла апогею, протистояти 1й

nicocrenoBe населения виявилося вже не в змоз!. У результат твденн!

/

райони Правобережжя (насамперед - басейн р.Тясмин), а можливо, i Надросся, увШшли до складу Велико! Ск4фи, стали одним 1з пернфершних його райошв, часшдком чого було збшьшення чисельносп аафського населения у вказаному apeani,

7. Подальша доля швденно! частини Дн)провського Правобережного Jlicocreny виявнлась Ticiio пов'яэаною з долею Велико! Ск|фи.

Ochobh'i положения дисертацП викладено в таких роботах:

1. Курган Переп'ятиха (до етнокультурно! icropi! Дншровського Л ¡состепового Правобережжя).-К., 1990.- 122 с.

2. Памятники скифской эпохи Днепровского Лесостепного Правобережья,- К., 1989.- 333 с. (сшвавтори Г.Т.Ковпаненко, С.С.Безсонова).

3. К проблеме скифизации Днепровского Лесостепного Правобережья II Хозяйство и культура доклассовых и раннеклассовых обществ.- М., 1986,- С.136-138.

4. Про сюфський етнокультурннй компонент у населения Дншровського Л ¡состепового Правобережжя II Археолопя,- 1987.- N 60.- С.36-49.

5. Некоторые вопросы ранней скифской истории и украинская Лесостепь Н Исторические чтения памяти М.П.Грязнова.- Омск, 1987.- С. 178-181 (сшвавтор С.С.Безсонова).

6. Курган Перепятнха и вопрос о скифских степных погребениях в украинской Правобережной Лесостепи // Проблемы археологии степной Евразии.- Кемерово, 1987,- G.24-26.

7. К этнокультурной истории украинской Правобережной Лесостепи // Киммерийцы и скифы.- Кировоград, 1987.-- Ч.2.- С.70-72.

8. К изучению погребального обряда скифского времени в Поросье // CA.- 1988,- N 2,- С.78-83 (сшвавтор Г.Т.Ковпаненко).

9. К вопросу о древнейших скифских памятниках в Восточной Европе// Скнфо-сибирский мир.- Кемерово, 1989,- С. 105-107 (сшвавтор ВЛ.Клочко).

10. Новые данные о погребальном обряде . чернолесской культуры II Проблемы археологии Северного Причерноморья.• Херсон, 1990,- Ч.1.- С.3-4 (сшвавтор В.(.Клочко).

П. Die Skythen der Waldsteppenzone II Gold der Steppe. Archäologie der Ukraine.- Schleswig, 1991.- S.79-84.

12. К вопросу о "надкультурном характере" древностей типа Новочеркасского клада II Древнейшие общности земледельцев. и скотоводов (V тыс. до и.е.-V в. н е.).-Киев, 1991.- С.160, 161.

13. О погребальных памятниках автохтонного населения Днепровского Лесостепного Правобережья в скифское время П Этнокультурные и этносоциальные процессы в конце I тыс. до н.е. -1-ой ноловннй I тыс. u.c. на юго-западе СССР и в сопредельных регионах -Кишинев, 1991,-С.94-97.

14. До питания про кульгурну належшсгь старожитностей типу Новочеркаського скарбу 1939 р,//Археолопя.- 1991.- N 3,- С. 14-25.

15. Der Kurgan Perepjaticha. Ein "Fu'rstengrab" der skythischen Landnahmezeit in der ukrainischen Waldsteppe // Hamburger Beitrage zur Archäolegie.- 1991.-N 18,-S.85-105.

16. К истории взаимоотношений населения Степи и Лесостепи в V-1V вв. до н.э. // Киммерийцы и скифы,- Мелитополь, 1992.- C.S8-90.

17. Некоторые итоги исследования Мотронинского городища II Насельнщтва Бел ару ci i сумежних тэрыторий у эпоху жалеза,- Менск, 1992.- С.25-28 (сшвавтор С.С.Безсонова).

18. KiMMepiiicbKi поховальш пам'ягки украшського Л1состеиу: стан джерел II Переяславська земля та й мкце в розвитку укра'шсько! наци, державносп й культури,- Переяслав-Хмельницький, 1992.- С.42-44.

19. Этническая дифференциация населения скифской эпохи украинской Правобережной Лесостепи Н Първи международен симпозиум "Севтополис" "Надгробните могили в Югоизточна Европа".- Казанлък, 1993,- С.56, 57.

20. Киммерийцы в украинской Лесостепи // Вторая Кубанская археологическая конференция,- Краснодар, 1993,- С.90-92.

21. Курган № i5 бшя Стеблсва у Tlopocci // Археолог1я,- 1993.- N 2.- С.71-84 (шнвавтор В.1.Клочко).

22. Хронолопи KiMMepi/icbKHX поховань украшського Л1состепу II Дослщження сгарожнтностей Украшн - К., 1993.- С.30-33.

23. К исследованию поэднечернолесского пофебального обряда II РА,- 1993,- N 4,- С.54-64 (сшвавтор В.ГКлочко).

24. Киммерийцы и автохтонное население Лесостепи: характер контактов I) Проблемы скифо-сарматской археологии Северного Причерноморья,-Запорожье, 1994,-С. 173-175.

25. О причинах проникновения киммерийцев в украинскую Лесостепь// Древнейшие общности земледельцев и скотоводов Северного Причерноморья V тыс. до н.е.- V в. н.э.- Тирасполь, 1994.-С.150-152. '

26. Die Frage der Beziehungen zwischen der Bevölkerung der Schwarzmeersteppen und der Bevölkerung der Waldsteppen im Dneprgebiet im 5. bis 4. jh. v. Chr. // Acta Archaeologica Carpathica.-1993-1994.- T.XXX1I.- S. 151 -166.

27. An Essay of Scythian History II II Mar Nero.- Roma-Paris, 1994,-1,- p.55-98 (сшвавтор В.Ю.Мурзш).

28. Скифский этнокультурный компонент на поселениях Лесостепного Правобережья // Проблемы археологии, древней и средневековой истории Украины,- Харьков, 1995,- С.57, 58.

29. Поховання аафського часу Пнропвського могильника // Археолопя.- 1995,- N 1,- С.100, 111 (спшавторн АЛ.Кубишев, Л.С.Скиба).

30. Кургани шфсько1 добн бшя Мотронинського городища II Археолопчн) дослщження на Черкащиш- Черкаси, 1995,- С.65-78 (сшвавтор С.С.Безсонова).

31. Burial Mounds of the Scythians-nomads near village Steblev (The Right-Bank Ukrainian Forest-Steppe) // Tumularry Tombs of Iron Age iin the South-Eastern Europe. The 2-nd international symposium of funerary Archaeology.- Tulcea - Braila - Slobozia - Calara;i, 1995,- P.80. Скорый С.А. Кочевники предскнфскон и скифской поры в Днепровской Правобережной Лесостепи (вопросы этнокультурной истории). .

Диссертация на соискание ученой степенн доктора исторических наук по специальности 07.00.04. - археолошя, Институт археологии НАН Украины, Киев, 1996.

Основные положения диссертации отражены в 31 научной работе, Установлено, что Днепровская Правобережная Лесостепь была местом постоянного обитания определенных ipynn ираноязычных номадов, вначале киммерийцев (конец Viil-I-я четверть VII вв. до н.э.), jaie,« скифов (начало VII -1V/III вв. до н.э.), ■ •

Впервые ш всею массива памятников доскифского и скифского времени указанного региона выделены древности киммерийцев и скифов.

Предлагается гипотетическая схема исторической ситуации, сложившейся в Днепровском Лесостепном Правобережье с приходом

степных кочевников, рассматриваются вопросы взаимоотношений

\

номадов с автохтонным лесостепным населением, прослеживаются исторические судьбы пришельцев.

Skory Sergei. The nomades of the preSkythian and Scythian Age in the forest-steppe area of the Dnieper's Right-Bank (the problemes of the ethnic and cultural history). ,

The thesis of Doctor's degree of the speciality 07.00.04,- Afchaelogy, Institute of Archaeology of the Ukrainian National Academy of Sciences, Kiev, 1996.

The main tenets of the tnesis are reflected in the 31 research works. It is detemined that the forest-steppe area of the Dnieper's Right-Bank was the territory of the permanent residence of the certain groups of Iranian-speaks tribes, at first of the Cimmerians (in the end of the 8-th - the 1-st quarter of the 7-th cent. B.C.) than of the Scythians (the early 7-th • 4/3-rd cent. B.C.).

For the first time the antiquities of the Cimmerians and Scythians were distinguished from the whole mass of the relics of preScythian and Scythian Age of the region under search.

The hypothetic model of the historical situation which has been established in the forest-steppe area of the Dnieper's Right-Bank after the comming of the steppe nomades is proposed, the questions of the relationcs of the nomades and the forest-steppe aboriginals are observed, the historical fortunes of the new-comers are retrase.

Ключов1 слова: кочовики, пммерШщ, ск!фи, етнос, культура, Л1состеп.