автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Концептуальная организация и семантическая структура имен существительных со значением "водный объект" в сознании носителя русского языка.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Концептуальная организация и семантическая структура имен существительных со значением "водный объект" в сознании носителя русского языка."

Л .•> .

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ 1338ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім. О.О. ПОТЕБНІ

МАРТИНЕК Світлана Вадимівна

УДК 808.1+808.2-2+808.2-3

КОНЦЕПТУАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТА СЕМАНТИЧНА СТРУКТУРА ІМЕННИКІВ ЗІ ЗНАЧЕННЯМ “ВОДНИЙ ОБ’ЄКТ” У СВІДОМОСТІ НОСІЯ РОСІЙСЬКОЇ МОВИ

10.02.02 - російська мова

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

С/с

0

Київ - 1998

Робота виконана у Львівському державному університеті ім. І.Франка

Науковий керівник - доктор філологічних наук, доцент БАЦЕВИЧ Флорій Сергійович, завідувач кафедри загального мовознавства Львівського державного університету ім. І.Франка

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Щумарова Наталія Петрівна, професор кафедри загального та українського мовознавства Київського державного лінгвістичного університету;

кандидат філологічних наук, Гапченко Олена Анатоліївна, викладач кафедри сучасної української мови Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Провідна установа - кафедра загального та російського мовознавства Черкаського державного університету ім. Б.Хмельницького.

Захист відбудеться _______199^р. о год. на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.172.01 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук в Інституті мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України (252001, Київ-1, вул. Грушевського, 4)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України (252001, Київ-1, вул. Грушевського, 4)

Автореферат розісланий І99^юку

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор філологічних наук, професор

Озерова Н.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Логіка сучасної наукової думки свідчить про неможливість досліджень семантики без звернення до світу та до енциклопедичних знань людини про нього, а також до таких копіітіиших. структур (КС), як мислення, пам”ять, сприйняття та увага. У випадку паралельного вивчення структур мови і свідомості відбувається перехід від декларування зв”язку мови і мислення до інтегрованого експліцитного вивчання конкретних форм їх взаємодії.

Актуальність дослідження концептуальної організації та семантичної структури іменників з загальним значенням "водний об”єкт" у свідомості носія російської мови зумовлена як недостатньою вивченістю структури значення слів даної групи, так і необхідністю вирішення ряду теоретичних і практичних проблем лексичної семантики. Іменники, що стали об”ектом аналізу, дозволяють охарактеризувати низку закономірностей їх функціонування, зокрема, психологічний механізм метонімічного переносу і перехід ідентифікуючої лексики у предикатну. Крім того, серед аналізованих іменників вирізняється група віддієслівних дериватів, які мають ряд специфічних особливостей, що потребують вивчення. У дисертаційному дослідженні робиться спроба ономасіологічного аналізу іменників російської мови, проте деякі закономірності, виявлені під час цього аналізу (стратегії параметричної оцінки, концептуальна структура емотивної оцінки, когнітивний механізм метонімічного і метафоричного переносу та ін.), відображають загальні тенденції функціонування лексичних одиниць.

Мета роботи - охарактеризувати семантичну структуру іменників із загальним значенням "водний об”єкт", опираючись на відповідні структури репрезентації знань (СРЗ) носія мови, експліковані у результаті проведення асоціативного експерименту (АЕ). '

Мета роботи визначає необхідність розв”язання таких завдань:

1 проаналізувати семантичну структуру конкретних іменників із загальним значенням "водний об”єкт" з позицій когнітивного підходу і реконструювати відповідні концептуальні структури у свідомості мовця;

2)визначити характерні особливості слів різної семантичної структури, які формують згадану групу, і відповідні СРЗ;

3)встановити чинники, які лежать в основі оцінки (зокрема, параметричної) об”єкта, і виділити її стратегії;

4 ^характеризувати специфіку емоційного фону, притаманного цим конкретним іменникам та з "ясувати причини його виникнення;

5)дослідити когнітивний механізм та закономірності метонімічного і метафорігчного вживання досліджуваних іменників.

Матеріали дослідження. Основним джерелом досліджуваного матеріалу є результати спрямованого АЕ, проведеного з носіями російської мови, для яких вона є рідною. Список слів-стимулів був сформований методом суцільного вибирання слів, які позначають водні об”єкти або їх частини, із тлумачних словників російської мови1. Було проанкетовано 200 осіб різних вікових груп.

Основні методи дослідження: асоціативний експеримент, компонентний аналіз і синтез, соціолінгвістичний та статистичний аналізи. Оскільки когнітивно-орієнтовані семантичні теорії займаються дослідженням проблеми розуміння та використання мови, вони повинні мати можливість психологічної перевірки, що робить особливо значущим використання методів психолінгвістики як для отримання матеріалів дослідженняя, так і для перевірки вірогідності запропонованих гіпотез. Проте для інтерпретації результатів, одержаних за допомогою її методів, необхідне залучення досить потужного теоретичного апарату, який пропонує когнітивна наука, перш за все одиниць СРЗ і їх систем (фреймів, сценаріїв, пропозицій, образів, ознак, ментального лексикону, концептуальної структури та ін.). Використання методів компонентного анализу і синтезу грунтувалось на результатах, одержаних під час АЕ.

Наукова новизна одержаних результатів. Аналіз результатів АЕ з позицій когнітивного підходу дав можливість вперше у русистиці експлікувати СРЗ відповідних об”єктів та виявити основні способи їх мовного відображення.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає насамперед у можливості використати їх у дослідженнях, присвячених розробці загальних теоретичних питань лексичної семантики, у викладанні вузівського курсу "Лексикологія сучасної російської мови", спецкурсів з проблем когнітивннх і психолінгвістичних методів вивчення семантики, для укладання і доповнення асоціативних словників.

. . .... - ' Робота V доповідях

ВИС і Ііа ііііукОЬИХ ріСЛіОГ'О ріШіЛІ „іЬбііі

1 “Словарь современного русского литературного языка” у 17-ти тт., М.-Л., 19501965; “Словарь русского языка” у 4-х тт., М., 1985-1988; “Словарь современного русского литературного языка” у 20-ти тт., Т. 1 і 2, М., 1991.

з

Апробація роботи. Робота апробована у доповідях та виступах та наукових конференціях різного рівня: Львів (1989, 1991, 1992, 1995, 1997, 1997), Даугавпілс (1991), ҐГ’ятигорськ (1992), Єкатеринбург (1995), Мінськ (1997, 1997), Сімферополь (1997). Окремі положення неодноразово обговорювались на семінарах аспірантів, докторантів та здобувачів кафедри російської філології Львівського державного університету у 1989-1998 рр. Повний текст дисертації обговорено на об "єднаному засіданні лінгвістичних кафедр Львівського державного університету у грудні 1997 року. Головні проблеми дисертації викладено в 13 публікаціях.

Структура роботи. Дисертація загальним обсягом 291 сторінка, складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (359 джерел) та 2 додатків, які містять список слів-стимулів та словник асоціативних реакцій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обгрунтовані актуальність та наукова новизна дисертації, II теоретичне і практичне значення, охарак-теризовані матеріал та методи дослідження, визначені мета і завдання роботи, сформульовані основні положення, які винесені на захист.

У першому розділі “Будова концептуальної картини світу і мовні засоби її відображення” розглядаються проблеми співвідношення мови та свідомості, мовної та концептуальної картин світу та питання їх повної або відносної автономії, аналізуються їх характерні риси та функції. Отже, у до-слідженні йдеться про мовну і концептуальну картини світу, які складають загальну базу знань людини, основу її когнітивної діяльності. Проте між ними неможна штучно проводити жорстку межу.

Найбільш ймовірно, що остання є дифузною, а це передбачає можливість різноманітних взаємодій та взаємопереходів між окремими компонентами когнітивної сфери людини. Щоб говорити і знати, як це робиться, людина повинна володіти складною сукупністю умінь та навичок, схем дій, які входять у мовну здатність, а також певним набором мовних одиниць та категорій.

схем дій, які входять у мовну здатність, а також певним набором мовних одиниць та категорій.

Структури репрезентації знань носія мови. Постає питання про те, які це одиниці і як вони співвідносяться із структурними складовими концептуальної картини світу (ККС). Не менш важливим є питання про реальність і різновиди цих структурних одиниць та їх властивостей.

Згадане питання тісно пов”язане з вивченням проблем лінгвістичної семантики. Лінгвістика дозволяє підійти до проблеми репрезентації знань через мову. У сучасній науці можна виділити два підходи до питання про способи і СРЗ. У межах першого, більш традиційного, як СРЗ розглядається пропозиція, а семантичний висновок формулюється як результуюча деяких пропозицій. За такого підходу як мовні, так і немовні знання репрезентуються у людській пам’яті єдиною пропозииійнною формою.

Гіпотеза репрезентації знань у формі дискурсу також суттєво змінилася протягом двох останніх десятиліть. Суттєво змінилось само трактування цього поняття. Якщо у 60-70-і рр. дискурс розуміли як зв”язану послідовність речень чи мовних актів, то останнім часом під дискурсом стали розуміти складне комунікативне явище, яке включає, поряд з текстом, екстралінгвістичні фактори (знання про світ, думки, установки, цілі адресата), необхідні для розуміння тексту, тобто дискурс визначається як складна система ієрархії знань.

Гіпотези репрезентації знань у формі дискурсу чи суми наявних пропозицій подають картину світу', відображену у свідомості людини, як план змісту деякої множини текстів енциклопедичного характеру. Проте можна твердити, що мовна семантика має загалом недискурсивний характер. Окрім того, для розуміння і породження тексту необхідним є використання ментальних моделей, які містять різні (як вербальні, так і невербальні) знанния.

Щодо гіпотез, які сформувалися в межах другого підходу, то тут можна виділити декілька основних гіпотез форм репрезентації знань.

Важливою особливістю людської свідомості є її здатність розміщувати об’єкт у певних зв”язках і відношеннях з іншими об’єктами, у певній структурі діяльності та вважати його компонентом такої структури. Ця особливість людської свідомості дозволила когнітибній науці запропонувати для опису знань про світ апарат фреймів та сценаріїв. Фрейми є формою репрезентаціє! знань типізованих ситуацій і містять інформацію, релевантну для

даної ситуації. Окрім того, оскільки уявлення подавати очікування, фрейми характеризуються як один із видів репрезентації, який містить слоти (термінали), і що вказує, хоча б частково, на інформацію, якої бракує і яку необхідно набути.

Не менш важливою є проблема виявлення форми репрезентації в пам”яті знань про конкретні об”єкти оточуючого світу. Оскільки поняття - це результат узагальнення знань про якусь множину об'єктів, зберігання знань про нього потребує такої форми репрезентації, яка характеризувала б не один об”ект даної множини, а всі об"єкти, що їй належать. Гіпотеза прототипової репрезентації знань передбачає, що опис структури концепту - це не опис чуттєвого образу типового представника, а опис ідеї, прототипу. Прототип - це узагальнений, ідеалізований зразок, який репрезентує деяку множину та допускає певну нечіткість, він є наближеним відповідником цієї множини. З іншої точки зору, це член категорії, який має найбільшу кількість ознак, загальїшх для членів цієї категорії, і у той самий час характеризується найменшим перетином (тобто мінімальною кількістю ознак) з іншими категоріями.

Певними недоліками гіпотези прототипової репрезентації знань є неможливість пояснення зв”язку між ієрархічно організованими поняттями різного рівня абстракції, а також складність пояснення ефекту типовості понять, що об”єднують різнорідні об”єкти та необхідність визначення ступеня подібності між о6”єктом і прототипом шляхом порівняння ознак. На користь гіпотези прототипової репрезентації свідчить той факт, що обсяг когнітивних витрат на порівняння з прототипом об”єкту не залежить від його ознакової складності.

Висовується також гіпотеза репрезентації знань у формі семантичних ознак, але така форма репрезентації є незручною у процесуальному аспекті. З іншого боку, гіпотеза ознакової репрезентації дозволяє пояснити, чому той чи інший об”єкт знаходиться у центрі або на периферії категорії, має більшу чи меншу міру подібності до прототипу. Отже, прототипова гіпотеза і гіпотеза ознакової репрезентації взаємодоповнюють одна одну. Тому ми можемо говорити про збереження знань у різних формах, які утворюють складну гетерархію когнітивних структур.

Гетерархічна організація когнітивної сфери людини. Виділення певної форми репрезентації знань - це значне зпрощення реальної ситуації. Вирішення багатьох завдань передбачає зберігання і використання великої кількості різноманітної

інформації одночасно, що вимагає відповідного механізму, за допомогою якого кожен елемент інформації в певній ситуації може впливати на інші елементи і одночасно відчувати вплив з їх боку.

Отже, можна виділити декілька рівнів інтелектуальної організації людини. По-перше, рівень епізодичної пам’’яті, де зберігаються іконічні образи конкретних предметів і їх ознаки, сцен та подій. Ознаки, зафіксовані в епізодичній пам”яті, мають конкретні значення, вони відносно статичні та інваріантні. Образ епізодичної пам,яті (байдуже, чи образ конкретного предмету чи події) має певну унікальність.

Наступний рівень пам”яті - прототиповий - є узагальненням досвіду індивідуума і містить прототипові уявлення предметів, а також сценаріїв, що є узагальненими уяленнями, одержаними на підставі знання про деякі типові події і сцени, які туди входять. Одиниці більш високого рівня узагальненім - прототипи предметів, сцени і сценарії - як компоненти містять діапазони значень ознак, тобто ці ознаки є об”ємними, оскільки їх величини можуть коливатися в певних межах.

Прототиповий рівень пам”яті, на якому зберігаються знання про прототипи класів предметів та їх ознак, сценаріїв і сцен, які туди входять, передує семантичній пам”яті і послуговує необхідною базою.

На рівні семантичної пам”яті виділяюься такі макроодиниці, як внутрішній лексикон, а також фреймові структури з їх слотами (терміналами), що утворені об”ємними семантичними ознаками, які виводяться за допомогою пропозицій, а також внутрішнє слово. Якщо когнітивні структури перших двох рівнів можуть бути подані такими знаннями, що можуть вербалізуватися чи не вербалізуватися, то на семантичному рівні подані знання є потенційно вербалізованими.

Лексикон людини - один з найважливіших компонентів мовле-невої організації, оскільки він відіграє значну роль у процесах породження і розуміння вислов лювання, у зіставленні концептуальних та мовних структур. Структура лексикону містить мережу пропозицій, оскільки пропозиціпні мережі будуються на основі тієї чи іншої мовної системи. Пропозитивні предикати та їх аргументи зафіксовані в системі мови як стійкі валентностні моделі, закріплені у пам”яті носіїв даної мови. Фрейм будь-якого рівня узагальнення може бути адекватно виражений його переведенням у лропозиційну структуру, а фреймова мережа., відповідно, їх системою. Тому можна передбачити, шо пропозиція як елементарна

одиниця виражає значення окремо взятого слота, а пропозиції, в яких є загальний аргумент, об”єднані в структурі фрейма.

У тісному зв”язку з вищезгаданим перебуває питання про заголовні слова відмінкових фреймів. Визначати роль слова у структурі внутрішнього лексикону тільки на основі його приналежності до певної частини мови не можна. Якщо більшість іменників, зокрема, таких, що мають конкретне значення, викликають у пам”яті досить визначений фрейм, вузол якого вони утворюють, то для предикатів значно складніше передбачити, який саме фрейм (сцена, сценарій) буде активізовано у кожному конкретному випадку, оскільки предикати насамперед послуговують для вираження таких відношень, які можуть бути представлені в різних фреймах.

В той же час конкретні іменники, виступаючи у переносному значенні, включаються в інший фрейм, але вже для вираження предикації. Тому, мабуть, не можна стверджувати, що та чи інша частина мови відіграє приорітетну роль в даному процесі. Можна лише висловити припущення, що таку роль частіше виконують імена, проте деякі предикати також можуть бути міцно пов”язані в нашій свідомості з цілком визначеними фреймами. Слід пам”ятати також, що межі, які наявні між окремими фреймами, мають умовний характер і є науковою абстракцією. Насправді модель світу, що існує у свідомості людини, має характер безперервного континіуму.

Співіснування на різних рівнях когнітавної сфери як макро-, так і мікроодиниць зумовлено тим, що в свідомості людини представлені і понятійні дані, і операційні схеми. Складні структури свідомості, якими є фрейми, сцени і сценарії, визначають висловлювання й вибір засобів їх реалізації.

Оскільки мовні конструкти - це рефлекси глибинних СРЗ, то когнітивний опис мовних одиниць передбачає побудову концептуального представлення відповідної мовної сутності. Залежно від концептуального уявлення, що лежить в основі значення лексичної од шпіці, для неї може бути запропоновано декларативний, що містить перелік конкретних властивостей денотата, спільних для даного класу, чи процедурний опис, у якому значення подано не як множина інтегральних і диференційних ознак, а як сукупність властивостей і відношень, притаманних функціонуванню об”єкта чи типових для тієї чи іншої дії.

Не менш важливим є питання про мовні одиниці і їх використання для вираження певного концептуального змісту. Так,

можна краще зрозуміти семантичні властивості конкретного імені шляхом аналізу його вживання в різних функціях: ідентифікаційній чи таксономічного предиката. Власне цим пояснюється відсутність чітких критеріїв розмежування денотативного і сигніфікативного компонентів значення. На наш погляд, вказане явище свідчить про те, що одиниці мови виступають у цьому випадку для позначення концептуальних одиниць різного рівня (зокрема, епізодичного чи прототипового).

Знак і значення в світлі когнітивної лінгвістики. У

сучасній науковій парадигмі значення, таким чином, розглядається як когнітившій феномен, його утворення об”єднується з процесами концетуалізації. Здатність лексичного знака експлікувати певний концептуальний зміст залежить від типу його значення (зокрема, ідентифікаційного чи предикатного), проте не визначається ним повністю. Наше дослідження і є спробою такого когнітивного анализу, матеріалом якого обрано идентифікаційні слова російської мови - іменники із загальним значенням "водний об^кт”.

У другому розділі “Дослідження фрагмента концептуальної картини світу носія мови за результатами асоціативного експерименту” визначено стратегії асоціативного реагування. Крім того, аналізуються концептуальні структри, які відповідають словам-стимулам із загальним значенням “водний об”єкт” у свідомості носіїв мови. Окреслено стратегії параметричної та емотивної оцінки об”єкта, аналізується механізм метафоричних реакцій.

Стратегії асоціативного реагування. Ієрархічна організація наших знань є причиною того, що під час сприйняття слова-стимула повністю або частково активізується складна багаторівнева структура, яка включає в себе іконічне відображення одиничного предмета чи події, прототип цього предмета чи відповідний сценарій (сцену) і конотат (чи емоцийно-оцінний компонент значення), який грунтується на складній мережі емоцій і оцінок, пов”язаних у свідомості носія мови з даним предметом чи ситуацією.

Залежно від того, які фрагменти концептуальної структури потрапляють у центр уваги реципієнта, актуалізуються різні асоціативні зв”язки та продукуються певні реакції. Процес асоціативного реагування може бути зумовлений як спрямованістю углиб концептуальної структури, так і рухом "по горизонталі", якщо слово зовнішнього мовлення активізує зв”язки на рівні

внутрішнього лексикону без залучення глибинних структур людської свідомості.

У зв”язку з цим вважаємо виправданою класифікацію асоціативних реакцій з урахуванням того, які когнітивні структури активізуються під час їх виникнення. У цьому випадку фонетичні, словотвірні, граматичні та цитатні реакції можуть бути інтепретовані як такі, ідо обумовлюються активізацією асоціативних зв”язків на рівні внутрішнього лексикону; проте останнє не виключає одночасної активізації глибинних структур. Асоціативне реагування, під час якого активізуються глибинні концептуальні структури, призводить до виникнення реакцій, які експлікують властивості об”єкту, відношення та зв”язки, що існують у відповідному сценарії, а також емоційно-оцінне ставлення мовця чи метафоричне переосмислення даного слова.

Результати АЕ дають можливість з”ясувати, які саме концептуальні одиниці пов”язуються у свідомості носія мови з цим мовним знаком, тобто виявити, що входить в його значения.

Слово може активізувати будь-яку інтелектуальну' чи сенсорну інформацію, іюв”язану з відповідною одиницею внутрішнього лексикона, оскільки слово викликає не ізольовану, обмежену реакцію, а певну систему зв”язків, яка має вибірковий характер. Крім того, одиниці, які зберігаються в семантичній пам”яті, супроводжуються інформацією про пов”язані з ними узагальнені емоційні стосунки й оцінки.

Реакції, які відображають ознаку предмета, названого словом-стимулом, чи ситуації, до якої він входить, дозволяють зробити висновки про будову і змістовні характеристики глибинних одиниць людської свідомості. Асоціативні зв”язки між словами не є випадковими; вони детерміновані усією пізнавальною діяльністю людини, що дає можливість на основі закріплених у свідомості носія мови зв”язків реконструювати будову концептуальної картини світу й встановити, які когнітивні структури пов”язані у свідомості носія мови з тим чи іншим знаком.

Елементи концептуального рівня знаходять своє відображення у зв”язках внутрішнього лексикону, організуючись у фрейми різного рівня узагальнення. Залежно від того, які ділянки та зв”язки концептуального рівня потрапляють у центр уваги реципієнта, реакція відображає ознаку відповідного концепта чи сценарію, який ного включає, через активізацію відповідної пропозиційної структури.

Виділені на глибинно-синтаксичному рівні експлікатшші сполучення слів служать для вираження різних компонентів фреймової структури репрезентації знань про об"ект. Власне те, що семантико-синтаксичне співвідношення імен у сполученнях цього типу не залежать від вектора формально-синтаксичної залежності, дозволяє на основі одержаних реакцій робити висновки про ознаки і властивості концептів, відповідних запропонованим стимулам.

Структура концептів водних об” сктів за результатами асоціативного експерименту. Аналіз отриманих реакцій уможливив виділення серед слів із загальним значенням “водний об”єкг” дві великі групи, перша з яких складається з назв водоймищ (наприклад, водохранилище, озеро, нруд і т.п.), а друга - з назв потоків (наприклад, река, речка, речонка). Не менш суттєвим для репрезентації знань відповідних об”єктів є їх поділ на природні та штучні за походженням. Відповідно до вказаної підстави можна виділити концептуальні одиниці, що включають репрезентацію природних (море, озеро, океан, река, ручей та ін.) і штучних водних об”єктів (аквариум. арык, бассейн, дельфинарий, океанарий, пруд, садок та ін.). Властивості відповідних реалій відображаються у ККС носія мови і можуть бути визначені за допомогою АЕ.

Обншрну групу слів складають віддієслівні деривати (наприклад, отвод, отлив, опок, перекат, сток і т.п.). За результатами АЕ, ці слова виконують у внутрішньому лексиконі носія мови подвійні функції і, відповідно, служать для відображення різних СРЗ.

Для слів, первинна функція яких полягає у номінації водних об”єктів, найбільш характерними є асоціативні реакції, що відображають ті чи інші ознаки об”єкта, тобто характеристики наявності/відсутності води, її якості, дна, форми та розмірів об”єкта, наявності флори і фауни та ін. Зміщення фокусу уваги призводить до того, що назва водного об”єкта як певного цілого може бути використана для позначення його частини чи навпаки. СРЗ водішх об”єктів містить також відомості про їх необхідні частини та якості цих частин. Для віддієслівних дериватів характерні реакції, що відображають їх здатність позначати відношення у фреймі або між різними фреймами, і значно менше реакцій, які експлікують ознаки відповідних об”єктів.

Оскільки концепт объекта складається з деяких частин, реакції, що відображають партитивні відношення, можуть розглядатися як такі, що експлікують певні притаманні репрезентації об”єкта

частини, тобто дозволяють робити висновки про концептуальну структуру об”єкта у свідомості носія мови.

Оцінні реакції як характеристика прототипової репрезентації объекта. Результати АЕ свідчать, що оцінне значення виводиться у формі пропозиції з наявної у свідомості носія мови репрезентації об”єкта. Параметрична оцінка об”єкта може здійснюватись на основі використання різних стратегій у залежності від завдань, які стоять перед носієм мови. Мабуть, у тих випадках, коли йдеться про основну і, з точки зору антропоцентрнчного підходу, чи не єдину стратегію оцінки, тобто про зіставлення розмірів об”єкта з самою людиною, йдеться про інтенсіонал значення слова.

Якщо вказані значення ознак коливаються у деяких межах, можна говорити про їх входження в імплікаціонал значення. На рівні СРЗ це свідчить про те, що дані ознаки входять не до обов”язкової частини фрейма, а визначаються існуванням слотів із параметричним значенням, чим і пояснюються коливання у величинах параметрів у деяких допустимих межах, тобто ці ознаки є об”ємними.

У випадках використання прикметників порівняння може виражатися як неекспліцитно, так і експліцитно, якщо використовується форма вищого або найвищого ступенів порівняння. Проте основна стратегія оцінки і в цьому випадку визначається па основі контексту ситуації. Поява маркерів типу крупный дає змогу передбачити, що оцінка робиться на основі зіставлення з відповідним прототипом і, мабуть, містить вказівку на межу допустимої цим слотом величини. Крім того, можлива параметрична оцінка розмірів об”єкта на основі порівняння з об’єктами того самого чи іншого класу, з самим об”єктом у його різних частинах, оцінка його розмірів стосовно того, наскільки він придатний для тієї чи іншої функції і т. ін. Таким чином, стратегії оцінки мають різноманітний характер, а їх вибір визначається інтенцією мовця. .

Емотивні реакції як відображення концептуальних структур людської свідомості. Розуміння структури позначення емоцій, що грунтується на концепції когнітивізму, дає можливість проаналізувати емоційність мовних одиниць з нової точки зору. Емоції за такого підходу розглядаються як специфічні реакції на різні аспекти дійсності. Елементи основної структури -суб”єкт, предикат, причина емоції - відображають зв”язки концептуального і емоційного аспектів. Зв”язок емоцій і різних

аспектів інтенсіональності (зокрема, судження і сприйняття) виявляється у будові пропозиційних структур емоційних станів, які мають прототипові причини, бо в ККС входить уявлення про зв”язок подій з певним емоційним етапом.

Емоційне ставлення мовця до певного об”єкта грунтується на оцінці тієї ролі, яку цей об”єкт, як правило, відіграє в тій чи іншій ситуації. Зв”язок між уявленням ситуації, яка містить невний об"єкт, і емоційним станом суб"єкта містить елементи ментальної сфери, тобто відбувається об”єднання двох аспектів внутрішнього лаптя людини. Виходячи з цього, емоція може бути описана як специфічна реакція на подію. ’

Як свідчать результати АЕ, кожне слово так чи інакше пов”язане з емоціями людини, оскільки називає певний об”єкт, репрезентація якого у свідомості носія мови входить до відповідного сценарію, що має певне емоційне забарвлення. Результати АЕ дають можливість моделювати пропозиційні ланцюжки, які наочно демонструють зв”язок між ментальною та емоційною сферами.

Як засвідчив аналіз реакцій на експресивні словотворення, вони не тільки передають значення малого розміру, але й активізують у свідомості носія мови відповідну сцену, що містить певний об”єкт, а також знання тих емоцій, які може відчувати людина в певній ситуації. Причому багатозначність словотворчих формантів виявляється в їх здатності активізувати різні концептуальні структури, які викликають неоднакове емоційне ставлення у мовців.

Когнітивний аналіз метафоричних реакцій. Аналіз механізму метафоричного переосмислення значення слова з точки зору того, -які властивості відповідної одиниці репрезентації його уможливлюють, дозволяє виявити деякі закономірності процесу метафоризації. Зокрема, відмінність механізму метафоричного і метонімічного переносу найменування, з позицій копіітивного підходу, полягає у тому, що при метонімічному переносі фокус уваги носія мови переміщується у межах конкретного фрейма. Механізм метафоричного переосмислення полягає в обов'язковій актуалізації певної частини концептуальної структури об”єкта і сцени, що його включає, які тотожні відповідним елементам репрезентації знань про об”єкт, який набуває в результаті цього процесу метафоричного найменування, тобто відбувається одночасна активізація двох різних фреймів.

Відповідно до наявності у свідомості носія мови прототипових варіантів об”єкта можливе їх різноманітне метафоричне переосмислення. Різні емоційні стани здатні трансформовувати

психічний образ і збільшувати суб”єктивну вагу тих чи інших ознак концептуального уявлення об”єкта і відповідного сценарію.

Таким чином, можна передбачити існування у свідомості людини основної інваріантної частини прототипового уявлення об”єкта, якій відповідає інтенсіонал значення слова. У той же час деякі ознаки уявлення об”єкта мають здатність до змін, через що на семантичному рівні репрезентації знань відповідні слоти можуть допускати коливання в значенні ознак. Згадані ознаки входять, таким чином, в імплікаціонал значення слова. Різновиди основного прототипового уявлення об”єкта створюють передумови для різного метафоричного переосмислення одного й того ж об”єкта.

У висновках узагальнюються результати дослідження.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ, що відображають основні положення дисертації

1. Мартинек С.В. "Комбинаторные приращения смысла” слова в художественном тексте / / Изучение теоретического наследия акад. В. В. Виноградова. Методические рекомендации (результаты внедрения научных исследований в практику преподавания русского языка). - Львов, 1989. - С.33-34.

2. Мартинек С.В. Психолингвистический анализ семантической структуры слов с общим значением "водоем" (на материале русского и украинского языков) //Актуальные проблемы лексикологии. Тезисы докладов научно-методической конференции. В 2 ч. Ч. 1. -Даугавпилс, 1991 . - С. 88-89.

3. Мартинек С.В. Термин "предметное значение” в современной лингвистике и психологии //Профессор Е.В. Кротевич и современное языкознание (К 90-летию со дня рождения). Тезисы докладов региональной научной конференции (10 декабря 1991 г.) -Львов, 1991. - С. 39-40.

4. Мартинек С.В. Результаты ассоциативного эксперимента с точки зрения семантической комбинаторики / /Проблемы словосочетания. Тезисы межвузовской конференции. 24-26 сентября 1992 г. - Пятигорск, 1992. - С. 144-146.

5. Мартинек С.В. Психолннгвистический анализ слов со значением "водоем” в русском и украинском языках //Русский язык: вопросы функционирования и методики преподавания (Сборник научных статей и методических материалов). - Львов, 1992. - С. 7684.

6. Бутенко Н.П., Мартинек С.В. Результаты ассоциативного эксперимента и лексикографическое толкование значений слов (на материале русского и украинского языков) //Лексика, грамматика, текст в свете антропологической лингвистики. Тезисы докладов и сообщений международной научной конференции. 12-14 мая 1995 г. - Екатеринбург, 1995. - С. 133- 134.

7. Мартинек С.В. К вопросу о роли текста в формировании когнитивных структур //Міжнародна наукова конференція до 100-річчя Ю.Р. Куриловича. Збірник тез. 10-11 жовтня 1995 р. - Львів, 1995. - С. 32-34.

8. Мартинек С.В. Структура значения слова по результатам ассоциативного эксперимента //Научные чтения, посвященные 50-летию образования кафедры русского языка филологического факультете. Материалы: доклады, сообщения, тезисы. - Львов, 1995. - С. 67-70.

9. Мартинек С. Оценочные реакции как характеристика эталонного представления объекта //Язык. Культура. Взаимопонимание. Материалы международной конференции. -Львов, 1997. - С. 200-204.

10. Левченко Е.П., Мартинек С.В. Национальная психология и ее отражение во фразеологических системах близкородственных языков //Язык, слово, действительность. Тезисы докладов международной научной конференции (22-23 мая 1997 г.) - Минск,

1997. - С. 179-182.

И. Левченко Е.П., Мартинек С.В. Когнитивный подход к анализу ассоциативного эксперимента //Принципы и методы функционально-семантического описания языка: итоги,

направления, перспективы. Материалы конференции. - Москва -Симферополь, 1997. - С. 158-160.

12. Мартинек С.В. Исследование фрагмента концептуальной картины мира носителя языка по данным ассоциативного эксперимента / /Когнитивная лингвистика конца XX века. Материалы международной конференции. 7-8 октября 1997 г. В 3-х

ч. Ч. 1. - Минск, 1997. - С. .186-191.

13. Мартинек С.В. Емотивні реакції як відображення

концептуальних структур свідомості людини //Романістичні дослідження: сучасний стан та перспективи (До 100-річчя

романістики у Львівському університеті). 25-27 листопада 1997. -Львів, 1997. - С. 228-231.

Мартинек С.В. Концептуальна організація і семантична структура іменників зі значенням “водний о6”вкт” в свідомості носія російської мови. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02. - російська мова. -Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, Київ, 1898.

У дисертації досліджуються концептуальні структури та семантична структура іменників із загальним значенням “водний

об.єкт” у свідомості носія російської мови. Окреслені основні одиниці репрезентації знань епізодичного, прототипового та семантичного рівнів. За матеріалами асоціативного експеримент}' відтворені відповідні одиниці репрезентації знань та семантична структура цих іменників. Проаналізовано стратегії параметричної та емоційної оцінки. Описано механізм метонімічного і метафоричного переосмислення слів з точки зору когнітивноГ лінгвістики.

Ключові слова: концептуальна картина світу, мовна картина світу, репрезентація, прототип, семантична ознака, параметрична оцінка, емоційна оцінка, метафора, метонімія.

Мартинек С.В. Концептуальная организация и семантическая структура имен существительных со значением “водный объект” в сознании носителя русского языка. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02. - русский язык. -Институт языковедения им. А.А.Потебни НАН Украины, Киев,

1998.

В диссертации исследуются концептуальная организация и семантическая структура имен существительных с общим значением “водный объект” в сознании носителя русского языка. Очерчены основные единицы репрезентации знаний 1 эпизодического, прототипического и семантического уровней. По материалам ассоциативного эксперимента воспроизведены соответствующие единицы репрезентации знаний и семантическая структура данных имен существительных. Проанализированы стратегии параметрической и эмоциональной оценки. Описан механизм метонимического и метафорического переосмысления слов с точки зрения коштшной

ЛИНГВИСТИКИ.

Ключевые слова: концептуальная картина мира, языковая картина мира, репрезентация, прототип, семантический признак, параметрическая оценка, эмоциональная оценка, метафора, метонимия.

Martinek S.V. Conceptual organization and semantic structure of names of nouns with general meaning "water object'1 in consciousness of the carrier of Russian language. - Manuscript.

The thesis is presented to complete for the degree of the candidate of Philological Sciences (speciality 10.02.02 - Russian language). -Potebnya Institute of Linguistics Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 1998. *

In this dissertation are investigated conceptual organi2ation and semantic structure of names of nouns with general meaning "water object" in consciousness of the carrier of Russian language. The basic

units of presentation of knowledge incidental, prototypical and

semantic levels are outlined. By means of associative experiment correspondending units of presentation of knowledge and semantic structure of nouns are reproduced. Strategy of a parametrical and

emotional estimation are analysed. The mechanism metaphorical and

metonymic shift of meaning of words from the point of view of cognitive linguistics is described.

Key words: a conceptual picture of the world, language picture of the world, presentation, prototype, semantic attribute, parametrical estimation, emotional estimation, metaphor, metonymy.