автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.02
диссертация на тему: Лексическая база фамилий Войска Запорожского,по "Peecтрам" 1649 г.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Лексическая база фамилий Войска Запорожского,по "Peecтрам" 1649 г."

РГ 6 ОД 2 9 ММ

УЖГОРОДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ДОБРОВОЛЬСЬКЛ Оксана Ярославівна

ЛЕКСИЧНА БАЗА ПРІЗВИЩ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО, ЗА «РЕЄСТРАМИ» 1649 р. Спеціальність 10.02.0S- — українська мова

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Ужгород-1995

Робота виконана на кафедрі загального і слов’янського мовознавства Ужгородського державного університет

' Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор ЧУЧК/1 Павло Павлович

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор

Провідна організація - відділ ономастики Інституту української мови

Національної Академії наук України /м, Київ/

Захист відбудеться " 20 " червня 1995 року о 10 год. ка засіданні спеціалізованої вченої ради Д 15.01.03 для захисту дисертацій на здобуття нартового ступеня доктора філологічних наук при Ужгородському державному університеті /294000, Укгород, вул. Університетська, 14, ауд. 411/ .

З дисертацією кокна ознайомитися у бібліотеці Ужгородського • дергавного університету - м. Ужгород, вул. Капітульна, 9.

Автореферат розісланий "ІЗ-" 1995 року

. . • . Ч • .

гягакітТт сегтатаг*

ГОРПИНИЧ Володимир Олександрович кандидат філологічних,наук, доцент ЕУЧКО Ганна Євгенівна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА. РОБОІИ

Актуальність теми. Дослідження лексичного багатства па- ' м*яток історії мови, зокрема оцінка творчих здобутків її носія в ділянці лексики* сприяз не тільки глибшому пізнанню творчого духу народу в - галузі його мови на відповідному етапі його історії та розкриттю втрачених її ресурсів. Воно позитивно впливав також на сучасний стан мови і культури народу, на їх функціонування взагалі.

Вивчення антропонімії народу на одному з її історичних зрізів спроможне розкрити лінгвальні засоби і способи ідентифікації ліздей, взаємодію онімічних фондів сумізнкх територій та народів яри формуванні національних антропосистем і регіональних підсистем, а етимологічній аналіз апелятивних і власноішнних основ, представлених у пгпізвиг;ах, стаз невичерпній! джерелом прн відтворенні історико-культурної спадщини народу, передусім його соціальної і політичної структури, його виробництва, побуту, вірувань, звичаїв і т.п., що, у своя чергу, допомагав окреслити характерні риси індиві,дуальності народу на фоні його сусідів у часі та лрос?9рі.

Чи не кайбагатаой гшсемноя пам'яткою української історячноТ антропонімії в цьо;.г/ плані в "Реєстри Війська Запорозького"!^ р., які ні кількістю фактів, ні точністю та однорідністз їх фіксації, ні широтою охоплюваної території на мають рівних собі серад пам’яток періоду формування української нації, української національної мови і нової української антропосистеші. Та, на жаль, иово-зканці дотепер не створили монографічної праці, яка розкрила б локсико-семантичке багатство та етимологічний ехяад цієї багата-пбї скарбниці української лови, лерадуоі» її прізвщ.

Мата і завдання- дослідження. Головна мета роботи - встановити національномовну належність твірних основ прізвищ Війська • Запорозького, визначити допріазищ&ву семантику цих основ та виявити їх ареальну і хронологічну дистрибуцію в лексичній системі української мови. Досягнення поставленої. мети передбачало вико- . нання таких завдань: /'. . .

І. вивчити етимологічну, належність твірних основ прізвищ; розкрити роль різню: класів української онімічної та апеля-тйвної лексики в. утворенні прізвищ; . . .

3. визначити корпус слов'янських азтохтонних імен, закладених

в основах прізвищі \ :

4. визкачиги склад християнського іменника» закладеного в прі-

. звищах; . .■,

5. установити частку прізвиц, які .співвідноссться з відтопшіткаи

зд*ектоніками та катойконімами; . : . ,

6. виявити апеяятивне оагатство української кови* відбите в прі-

■ ззищах; ■ . -

7. визначихзі трупи .семвіі, сакладеиих у-прізвищах, вивчити їх

віжьїсісшй склад та продуктивність; ■ ■ /

8» дослідити ареальну та хронологічну дисгркбуціїб уіф&їнських ' яекоєа, заїйадеНкх у прізвищах; ■ ' ' . . ■ ' ■■ .

9. на базі.прізвищ рекоаоірруювмгл "утрачені” лексеми української мови. ■ . ... - . ' ■

Лаупалыда бааа досдхдкакня,- Осиошізл дкорслоїл кгаого дослі-даекня в •"Рввсігря Війська Запорозького*1;* Забір джерела продикто-вашій кількома мотивами. • По-лерза, “Реєстри" екладалйся'-в середин?

к Рвеегра ЕСвРО Еойсіга -Запорояскаго послі; ЗбороЕСкаго договора с*. королеій» пояьскимь Яномь Кааимирош> сботавледаке, 1649 го~ • .да-, октября 16 йкл, п йгдашягз по .йод^ианику 0,И.Бодаш©шй8>.-. 21. г 1675. - 333 с. . , . .

- з - . .

ХУЛ ст., коли активно формувалася прізвищем, система українського народу. По-друге, багатство антропонімійного матеріалу: "Реестри” фіксують 40 449 іменувань козаків /39 457 іменувань з особовим власні® іменем, 81 іменування без особового імені та 911 одночленних іменувань/. По-трето, "Реестри" охоплгать велику територію - 16 полків Війс&ка Запорозького приблизно збігаються з територією таких сучасних'областей, як Зікницьяа, Київська, східна частина Зитомирсьної, Черкаська, більпа частина Чернігівської, Полтавська, південно-західна частина Сумської. Фактор багаточисельності матеріалу та значного територіального охоплення мають.вирішальне значення для об’єктивності здобутих висновків дослідження щодо прізвицевої системи українського народу періоду ЇУ активного формування. . ,

Объектом дослідаекня е антропонімії прізвищевого типу. Скла--дена з врахуванням фонетичних і графічних варіантів картотека прізвищ нараховує ІЗ 006 лексе».

Дотримуємося історяко-ярвдїг-йіої концепції щодо часу появі: npinsiq як специфічного антропоншійного класу з кінці .ХУЛІ -на початку XIX ст., коли на Україні було запроваджене кодифіковане право і відбулося офіційне, адмшістративно-крвднчке 33-гфігтлеиіія прізвтщ за прейотазніпгаш кїсчях та середніх верста населення. Одная відсутність загальнопрігіїнятого терміна для назв прізвігцевого типу періоду пзунорігаваності офіційної агг-ропонімійної систеш! а слов’янсьігіа ононасткці спояутаз иае за-сюсозузат:! до тсс термін "ітргззще", обумовлений їх лінгвгстпч-іпм,, а на пр;цігт{к.{ статуссн. .

М^Жка дослія^зда. -Осно^ж кстодам нагтого дослідтешз й синхрошо-списовиЯ. Іїря. розклетті генезксу окрегаа антрояосс-ков 5й!!ор::стоБус?ься порівняльно—історичиля ИЭТОД. СВавм із ег- . . зпача.5ьк;ис у довліг^шіі о зісгшгяа- аагаде аа двітогоо гетто

здійснюєтеся систематизація фактичного матеріалу, а такой роз-иежування оніиічної та аделятивної української та іншомовної лексики в антропоосновах прізвщ. З конкретних лінгвістичних прийомів дослідження застосовуються прийоми етимологічного, словотворчого та семантичного аналізу. При визначенні складу різноманітних груп аятрололексем та антрояоформантів застосовується кількісний аналіз, а при встановленні території функціонування окремих антрополексем - деякі прийоми ареальної лінгвістики.

Наукова новизна дослідження. Лексична база представлених' • у "Реєстрах" прізвищ дотепер не була предметом спеціального, ви-' вчення. У. різноглу освітленні прізвища "Реєстрів" розглядалися . рядои вітчизняних та зарубіяних дослідників, зокрема у працях . С.П.Беазєнка, ІІ.ЛДудаша, §.П.Шевченка, П.П.Чучкк, А.П.Непокуп-ного, РЛ.Осташа» Т.Д.Ератушенко, Р.Вайшеделя» С. Лоб ер та ін. у назому дослідаеші обрано відмінний від попередніх аспект ви-.внеавя '.прівващевої •“ сяетеш '‘Резстріз". Особливість його поля-газ у його комплексності - поєднанні лзксико-сєиантичного, ети-оологічного та словотворчого аепегсїів аналізу, який реалізуємо на штеріалах усіх полків Війська Запорозького. : .

. Упарша в українській .антропоніміці -здійсняється вивчення лзЕсяно-сєданткчного та етимологічного складу твірних основ лрі-. ввщ "Реесгрів*.. На тисячах аетродрнхиів ссзітлаються. актуальні питання формування української дрізш-щевої систет. Дисертація зводить у науковий обіг близько ІООО одиниць лексичного матеріалу, реконструйованого © ’прізед». .але-не зафіксованого лексико-графітпвш діаерелаіи уіграїнської та споріднених кое,- Вропокуать-ся цілий рзд' нйювс етгарйогій. прізвищ. . . ' ..

Твог>а?я*щд значення та 'кпагаїта^а піітіатьтіоО'о?х. Штеріаж: і ввсаовки дослідазшя жнуть бути використані прі-і розробці тео-•.рззгичшо: та Ерактичикх проблаї! лшгвістшш, амф&каі І/ вр;/ ї>х-

ресленні напрямків розвитку української антропонімії, встановленні її хронологічних і територіальних особливостей, уточненні закономірностей розвитку окремих її класів у ХУІІ ст.; 2/ у лексикологічний, семасіологічних, ономасіологічних та етимологічних дослідкєшїях з української та інших слов’янських мов; 3/ у дослідженнях історичної діалектології, словотвору, фонетики і фонології, а такоа-історичної граматики української мови; 4/ для укладання словника української історичної антропонімії та словника антропооснов; 5/ при підготовці історичних та етимологічних словників української мови; б/ при розробці словникових статей "Словника української мови ХУІ - пертої половини ХУІІ ст", а такс--: для розширення охоплюваного Словником матеріалу за рахунок виявлених у прізвищах лексем української мови, що не фіксуються лексикографічними матеріалами української мови, та для внесення коректив у метрику слів, лексикографічна фіксація яких припадав на новіші часи. Крім цього, результати аналізу антропонімійного матеріалу можуть бути використані у дослідженнях з етнографії, а також стануть у пригоді при вивченні питань міяетнічних зв*яз-ків українського народу в першій половші ХУІІ ст.

Основні полоябішя, що виносяться на дахяар;

1. Базоа для творення прізвищ Війська Запорозького, внесених до ; "Реєстрів" 1649 р., послуяила власно українська лексика /для

83/5 прізвищ/, тоді як на ітомовний елемент пркпадаз літ 11% прізвищ. Національкшовна приналежність антропоосноз сб'яхтав-но зідобраа&з: міжетнічні ззазшни сзред українського козацтва ' ХУІІ. ст. . \ , . . . . .

2. Найвиврм ступенем антропснімізаці? з період становлення лрі-. звищ українціз .відзначаться. ападягязи українсько* пошт, за. кладені з основах, бдизько 55?f прізвищ; .аайбідяіш предегааае-''

• ' • ' ■ . . " ‘ - ' ' - * ' ■ ні зідтопонияп ад«вхтоніі5ї та катойкоїшсї/блзаьго 75і/. Ш-

рівняно високим ступенем активності у прізащетворенні до-слідаузаного періоду характеризуються імена церковно-християнського походаення /Ш/ та слов’янські автохтонні іие-на /954/. V. . ■ . ■ . / .. V ...

3. Найвщу продуктивність прхі творенні прізвищ виявили- апеля-тиви таких лексико-сеаантидаихгруїі української мови, як назви атрибутивні /за внутрішніми властивостями та зовніи-ніїлі ознаками ладини/ і назви агентивні/за професіє» та заняттям/ з категорії потіла регеопаїіа, а. з категорії потіла ійфехвоааііа - назви предметів побуту» знарядь праці т їх вдстин і назви» що репрезентуадь флору і фауну.

4. Окрім яексиїга* поширеної-щ Надріі£фйаг!Шіт прізащеві ос-

нови зберігають багато лексем ііізденно«іааххдаого та північ-його наріч. Отгз, діайектна лексика перифзрійш'й українських говорів» як і в іншх народів Європи» характеризується високим ступенем іедивідуалізадії, що ейрике її снімізації. Прізвища; утворені на базі регіональної лексики, розкривають міграційні процеси^ що віддалися в Україні доояідау* ваного періоду. ' • . . : .:■.

5. Часова дистрибуція основ прізвищ Війська Запорозького об»ек-

тивно відобрайаз хронологічну страйщікацію лексики української иови, а їх фіксацій в лексикографічних матеріалах різних часових зрізів виявляв процес архаїзації . лексики та. слов-шшові Етратаї української мови. . •

ДгоойодіЯ; тіоботй. Результати дисертаційного дослідаення обговорювалися на засіданнях кафедри загального.та;слов'янського иовознавства Ужгородського державного університету, на 43-ій і 42-ій цідсдшкосах.наукових конференціях .професорської-викладацького складу -Уагородського державного університету , /1294 р.г 1225 р./ та'На науковому семінарі "Проблеми радіо* .

наяької ононастіш" в Інституті української мови НАН України /Київ, 1994 ро/.

Шлігадіг. Основні результати дисертаційного дослідаення відображені з 5 статтях загальним объемом 3 ара. і тезах доповіді на науковому семінарі. '

Об>е» і. структура робс»^^Дисертація складається зі "Вступу" /с. 3-12/, трьох розділів - "Лексика в основах прізвищ з точки зору її походження" 7с. 13-104/, "Українські основи з точки зору -їх'семантики" /с. 105-173/, "Українські основи у просторі і часі" /с. ГМ-І2І0/ * та "Висновків" /с. 211-222/. До роботи додаються: список умовних скорочень, список скорочень використаних дяерзл,. список літератури, а такса два "Додатки":

І/ "Прізвища, в основах яких лежать не зафіксовані словниками композити" /5 с./ та 2/ "Інверсійний словниг прізвищ, в основах яких лежать не засвідчені в лексикографії віддієслівні апеляти-ви" /5 с./. Дисертація містить 12 таблиць.

. ЗШСТ РОВШ

У "Вступі1* обгрунтовується актуальність тзіш дисартадії, визначається мета, основні завдання, об'єкт і мэтодика дослідження, характеризується дкорэльна база дослідження, розкриваються наукова новизна дисертації, її теорзтична та практична значення. .

У розділі "Лексика в основах прізвищ з точки зогу її по-ходзення" досліджується етимологічний склад локсеїт, яхі послужили базою для творення прізвищ запорізького козацтва сер&днки ХУІІ ст., тобто встановляться націоналнгомовка належність антропооснов прізвяц. Оскільки наукова достовірність атіаюлогічно-го аналізу шггропбосігев ігоглігаа лкзз за ууозя врахування ступеня імовірності відтворне» аозкої із зад!яшос.ков у дослілзуза-

вій антропонімії, то свою увагу ми спрямували на виявлення апеля-тивної та онімічної-лексики всіх тих мов, носії яких, за. історій-ними даними, справді проживали на території України до ХУІІ ст. або мали прямий стосунок до її історії. Визначальним мотивом при віднесенні антропооснови до тієї, а не до іншої етимологічної групи для нас служить наявність адекватних лексем у відповідній мові. Допоміжну роль при цьому виконують критерії фонетичні /наявність • специфічних рефлексація фонем і фоаемосподучень типу trot, tiat, trot, tiot, tret, tiet, tart, dl, tl, g, дзекання, цекання, відсутність зміни л на в у кінці складу/ та деякі словотворчі ознаки. . . .. Y /■- ' ■

Точному встановленню націонашюмовної належності твірних основ прізвищ часто заважав наявність антролоосвов, які припус-нають двоаду чи я трояку етимологічну інтерпретацію. Тоцу в дослідженні послуговуємося сформульованим Л.КІДІЄМ принципом "самобутності" *, яхий "зобов’язує дослідника кукати етимологічне пояснення насашарвд з вяасиях ресурсів даної «ов;і’І. 0тге, яйщо для пріавгца знаходиться мотивація на матеріалі, української мови, то саке їй відцаеко пріоритет по йідноаенню до: іншомовних мотивацій . цього пріавща. , - , . - - ;V - V

Досяідшяня іадодовного язксдашого. елементу в прізвищах, як . відомо, передбааде ^і*ко.уовідомаене розрізнення таїшх понять, як національншовна накекність пріавща, кеціональнсиовна належність його твірної основи та. націшаяьікшдаа належність. його кореня. Українська приналежність npissmv утворених від слів української . шви засобові і способам українського словотвору, з ігашої точки зору, є безсугзіішо»* До уіфаїнсьійсс пріввщ відносимо й ті гібрцц?

a to JL О некоторнх прїшцішзх етспогїшроЕаїшя .закйствованннх'-слое//;8т5віойог;й»' JS57.--..Москва!--Наука,- IS69. - C«,6S-7Q,

ні деривати, які утворилися від чужого актропоніма, топоніма чи апеляїива за, допомогою українського форманта* оскільки останній етап їх творення належав сама українському словотворові. Однак визначення повної належності прізвищ у дослідженні здійснюється лша принагідно, кода йдеться про однозначно східнослов’янські суфікси в прізвищах» утворених на базі лексем неслов'янських або лексеи південно- чи західнослов'янських.

Систематизація здобутих, результатів етимологічного аналізу прізвицевих основ, здійснюється в дослідженні в такій послідовності? спочатку розглядаєш основи слов’янські /східнослов'янські, західнослов'янські, південнослов'янські/, а. тоді вже - основи неслов'янські /румунські, тюркські та ін./.

До слов'янських основ у дослідженні відносимо Н9 тільки ті лексеми, які е слов'янськими за кінцевою етимологіє®, але 5 основи, що належали до слов'янських за етимологіав наближеною, тобто давно запозичені й адаптовані вже лексеми типу ас аул, атачан. кобза, козак, чайка, шляхта і т. ін., які станом на середину ХУП ст., безперечно, належали вже у східнослов'янських мовах до загальновживаних. Визначальним критерієм зарахування основи до слов’янських для нас служить ступінь засвосності її у слов'янських мовах станси на середину ХУГ І ст. Практичним мірилом цього засвоєння елуяать словники слов'янських /перодусін української/ мов.

У підрозділі “Українські основи" визначаються критерії віднесення основи до українських. До українських зараховуємо яз атас-не українські основи типу вареник, гаяугка. гашиЯ, лелека і т.ін,, так і українські основи праслов'янської та праідцооврояезсьйої і;ов-ної спадщині, Основній! критерієм віднесення .основа до українських для нас служить наявність її в староукраїнській козі, пезалеано від того, каяїна чи відсутня вона а інших слов'янських ковах на

той час, а додатковим - відсутність у її структурі специфічних фонетичних і морфемних ознак інши слов’янських мое. Найбільшою проблемою при реалізації цього просторово-часового .-принципу- встановлення /навіть при врахуванні ознак структурних/ є діалектні основи, які побутують тільки в ареалі давніх українсько-білоруських, українсько-російських і українсько-польських контактів, але широко'вашані в білоруській, російській чи польській мовах. Другим за вагомістю при віднесенні основи до українських е критерій семантичний, який зводиться до встановлення1генезису твірної основи прізвища - належності її до однієї з трьох функціональних ' ' категорій ^ особових, імен, топонімів чи апелятавів. У підрозділі . розглядаються труднощі реалізації цього критерію, зокрема полісе-мічніеть та омонімічяість лексем, закладених в антропоосновах прізвищ. Наводяться три різновиди в межах групи прізвищ, основи яких допускають двояку чи навіть трояку інтерпретацію, а саме прізвища, які витлумачуються як на основі антропонімїв,.так і на основі . топонімів /типу Васкяковвпь, Йвтаищсий,. Анздеяшевсккй/; 'прізвища,', акі допускають аідапєлятивку та відгопонігшу.' мотивацію /типу Дроз-довский, Кстуховень. Ковальский/; прізвища, лкі дощ^скають відіменне та відалелятивнз пояснення /типу ^обот, Щбко, Шл|й/. . . Л У підрозділі "Російські. основи11 розглядається факт високої частотності прізвищ, утворених від етнонімів, яві позначають представників російського:етносу, та синонімічна широта представлених у їх основах етнонімів, щр'ъ свідченням значних українсько-росій’-с.ьккх мігеткічних. взазмин. Основна .увага приділяється розглядові прізвищ, утворених на базі лексем російської мови /пор: Біізюк,: Прокуда, Иягоа, Ростопчай, Двврзяко, Шабадла, Еурубатаа і т, ін/. Систематизацію цих лексем здійсішзмо за принципом лексико-сємантичної наяєквосяі, прагнучи при цьоууне- до виявлення принципів номінації, яві..діяли-в роеійоькошвкому ссредовищі;. а до того, .щоб розкрити; ті

лексичні елементи російської ь:ови, що-знайшли відображення в прізвищах "реєстрового козацтва. Як опосередкованій доказ припущення щодо ммшгаості функціонування російських лексегі, закладених в антропоосновах прізвищ, і в українській мові на апелятивноцу різні, вибірково.наводимо антропооснови, які з однаковим-успіхои гдз-зуггь буїи кваліфіковані і як українські, і як російські /вони витлумачуються як на базі українських, так і на основі російських апелятивгв//пор. Ложник, Продояенко, Прозор, Мазиленко і т. in./. Наводяться такса результати словотворчого аналізу.прізвищ з осно-

. . . vi . .

ваші, російського походження, :

У підрозділі "Білоруські ОСНОВИ1' ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ стислій огляд ма'оабектирта, на нашу думку Р підходів до виявлення білоруського елементу з українській антропонімії, зокрема таких, як використання свідчень етно" та топоаятпопонімії, цо на враховують проблеми співвідношення онімічної семантики антропоніма та ялєлятлеяої семантики його твірної основи, а також факту значних•міграцій населення в описуваний період, Яалойтщдахни» для встановлегпїя приналежності антропооснов до білоруської мови заахаємо критерій словотворчий,. а також фонетичний, застосування яких до конкретних досліджуваних янтропокімів "Реєстрів" спричинив ігнорування фактів -української діалектної фонетики, іїаводисо виявлені в результаті лвксико-семонтичяого аналізу твірних основ прізвиц апедятивяг білоруської мови, здійснгемо групування прізвищ з Зіяоруськюсі аягзопо-оедовами /пор. Шахворост. Обловузентго. Чну.тда, Еутттекко. 5.чабува і т. ін./ за лексичний' значенням'їх - тзіркнх основ у казах леясхко-семантичнюс груп категорій особових і неособозях алаяятааів.

Устаяоййешя-.південиослоз'янсьхого походження аігтоопоосної! козацьких прізвищ у підрозділ: п П і вд е; кослоз > яке ь к і основи* здій- . скюетьея на осісові лексико-секантотног* критерій. Застосування словотворчого критерій до них в ненадійним,- осхільюі словотворчі -засо-

би слов’янських прізвищ, зокрема прізвищеві суфікси, часто поб-ворюються в кожній із трьох груп слов’янських мов. Труднощі у виявленні південнослов’янської лексики в антропоосновах прізвищ зумовлені неможливістю однозначно встановити національномовну при- . належнісїь твірних основ тих прізвищ, що походять від слов’янських автохтонних імен, а також наявністю значного числа антропоні-мів, спільних для кількох південнослов'янських мов /пор. прізвища Кинтан, Зякун. Нехвакович. Пранасенко. Сесчиенко. Шлтянєнко, Тир-чиенко. Миджуля. Контан. Рруйло. Банкан і т. ік./, і неоднаковістю тлумачень ідентичних гіпокористичних імен дослідниками південнослов’янської антропонімії. Усе це негативно впливає на встансв-; лення кількісного співвідношення між. прізвищами за належністю їх твірних основ до конкретної національної антропонімії. , ...

У підрозділі "Західнослов’янські основи"розглядаються прізвища, які легко виводяться із західнослов’янських антропоніміє і апелятивів, не відомих лексиконові української мови Упор. Вирлок. Ретко. Дрннга, Куанкй. Шіатнкрднко, Заенчевич» йндловский і т.ін./. Оскільки більшість апелятивів, закладених' у прізвищах, засвідчуються такоя у . основах західнослов’янських антропонімія, аті лексеми, що не фіксуються західнослов'янський антропоиішчнимисловниками, не відомі українській мові на апелятивному рівні, то за-хіднослов’ямські ле. семи в основах прізвищ "Реєстрів", тлумачимо як готові запозичені аятропоніми або як їх сигропооснови. Поосте-гуеио також залежність кількості фіксацій прізвищ із західносло- . в’шськиш основами від географічної локалізації відповідних полкії

У підрозділі ^Румунські основи" подасться огляд прізвищ, що постали на базі сххднороманських етнонімів. Різноманітність .форм і частотність відетионішшс прізвищ о свідченням тісних українсь-ео-східноромаї; зыгнх Езасшсі; ці прізвища не моета тдумачити одно-зпетао як пидаі «шгая аіднсраадий: йатропоніиійкої систшаї /пор.

Ваглоаб. Волопшненко, Мултянин та ін,/. Наводяться прізвища, утворені йід-румунських .антгюпоншів, які за генезисом твірних основ поділяються на прізвища, утвотсні- від специфічних румунських варіантів календарних імен.і їх гіпокоргаетик /пор0 Мегед»йа Мишй, Тн-жн. Ярдихимович та ін./, і прізвища» -твірними ссноваш яких в від-апелятявиі румунські антропонімії^ що постали на базі апелятивій'йіз-номанітнгас лексико-се;<іантнчних груп /пор3 Дтагіка» Заларий. Струбала-тенко. Кеде-ра,- ЗатахРаненя і т.ін./о Аналіз прізвищ здїйсшозться на основі леіссикОчсемангичного критерію, а такок словотворчого як ■ допоміжного /наводяться.специфічні румунські антропоформадаи і визначається питома вага у прізви^етворенні. не властивих'румунській мові антропофорнантів/..Прсслгдясвуеться залежність частотності цих прізвищ від географічного розтаїдуванкя полків, де вони ревструаться.

У підрозділі "Тюркські основи" робиться аналіз здобутків попередніх досліджень тпркських елементів в українській антропонімії на матеріалах "Резстртв";. гтролону:.>лься нові етимології деяких прізвище, що 'тлумачаться дослідниками як екзогенні тюркські антепоні-мійні елементи /аоу. Бахта. Галга, Топчій, Насадка та ін./, і на основі цього заперечаться тюркське походження цих'аатроаорснов. Наводяться разогг з обгрунтування?-! вияатені нами в прізвищах ’’Реєстрів” /додатково'до встановлених попередніми дослідникам/ щтьяі Явп* сичні елементи: антропонімії і неасянілЬовані українською ново» айе-лятизи /пор. антроаооснови прізвищ КаяФіалар,. Котлубай. Кзнбар. Тущ-гай та Безак. йкрашгенно. Дваяалий» '•Зуркгейейао, 'ІЗотатоаняо і т.іи./і : Прізвища, 'твірнимиосновами, яких а апслятшзі та. антропоншійі* елементи балтійських, західоорейанеькк;:*,германських»..вірменської, угорської, грецької та єврейської мов,-у зв’язку з тзнатяі- їх кількісний представленням розгадаються'.з кзяах. одного підрозділу. Наводяться етимології антрспсзснсз пріезщ на Сазі дакеші цих .мов;аналізуються щиізрздаіі'й дослі;Шш:ана тлукаченкя антршо-

- И;-.-.' . . .

ОСНОВ І ГЮДсШТЬСЯ ІНШОМОВНІ лексичні ЄЛЄЬ'8НТЯ,. виявлені наш?.

Окремий підрозділ присвячено прізвищам з основами спірної етимології, які витлумачуються на базі лексем кількох мов /пор.

Рйдяа, Пєгіуль, Поток, Стт&ска, ТотЬй, 'Чаткало, Едута та ін./. Наводиться пепелік цих прізвищ, а також іншмовна антропдашійна та апелятивна лексика, яка могла 6 мотивувати ці прізвища.

Установлення націокольноі.гозяої прішалекності антропоосноз цілого ряду прізвищ є на сьогодні проблематичним, найчастіше у . зв'язку з. непрозорою їх семантикою /пор, Чщггай, Шкаиида. Хтавг-за, Рамкоса та ін./. Огляд трьох різновидів цих прізвищ:робиться в підрозділі -"іЬізвиша етимологічно' непрозорі1'. . ■ ..

Розділ "Українські .основа-'з точки зору їх семантик»" освітлює встановлення допрізвищезої семантики твірних основ прізвищ, що постали на базі яекейки -української мови. Генезис-твірних основ прізвищ визначає такі семантичні' категорії прізвищ; а/ їїрі-, звища, в основі яхих'дезагь особові власні імена /слов’янські автохтонні та християнські/; б/ прізвища, в основі яких лежать то-. поніма; в/ прізвища* в основі їккх леза?ь апелятивк. Кожній із категорій присвячено окремий підрозділ. . ; .

У категорії прізвищ, що постали на основі слов'янських автохтонних імен, вакко розмежовуються прізвища, ■ основи яких витлума-чутотїся г як' відапелятивнї слов’янські 'автохтонні імена, і як новіші вуличні прізвиська, бо не • протиставляються одні -однім ні за якими структурними ознаками. Оскільки меяа цін ними .леяить на рівні онімічної семантики, то до слов’янських автохтонних ішк-відкосімо ті відапелятязні утворення, 'які-налетать до традиційного народного іменника і за онімічноі-о се;кштикой‘в безсумнівними слов'ян-сь.тас; зптохточпиш іменами: -'імена, що спрямовані. на збереження дн-тгаїі життя- /тіяту Ня^ден, Кеда, Кенайда/.; ікшса, які вказують на послідом геть нйродховда дитаві-в сім'ї /тилу їїтавик, Тротяк. Сішгак/;

імена, які вказують на ставлення батьків до ковонародненого /типу ладан,. Банан, Кохай» Клан/. Справжньою проблемо» такоз с прсцеду-ра тлумаче'іня відкомпозитних дериватів, кореневі иорреии яких співзвучні з апелятийами 'чи апелятквними коренями, .оскільки надійних . критеріїв "х розмежування у слов’янській ономастиці досі це не вироблено. робіЖ) СПТЮбу ПІДІЙТИ до цієї проблемі з боку вивчення ••пегулярності явища сншізедії ялелятивіз /спостерігаємо за частотністю прізвищ, у твірних-основах яких наявні алелятгази, які ч ат-табутивними назвами і належать до семантичних груп "Назви людей за з'овйдагіми ознака.’.'!!", "Назви лкдей-за внутрішніми властивостями"/. ІД'фоко представлені в. антпопоосновах прізвищ утворення типу "іпае-сііпаьііе + аоЕеа"/лор. Немкра. Загооенко. Наяуаенко. Несш, По-ниловяч, ■ Пробозскнй та ін./ наводню за відхомпозиткиии гніздами.

За найближчою етимологіє» до українських зараховуємо також імена християнські, широко репрезентовані в прізвищах "Реєстрів". Реконструюєш) християнській інешик, закладений у прізвищах; групуємо варіанти -імен.в іменні гнізда і на основі цього 'визначаємо кількість і частотність прізвищ, утворених на базі' цих імен та їх варіантів. Просяідковуецо' залежність'між'кількістю прізвищ, утворених від шзя, та варіантністю цих•імен, а також залежність кія частотністю прізвищ і популярністя мотивушкх іііен. ПЬрівнпзко наші спостереження з результатами досліджень' іменника ХУІ та ХУІ1 от. Виявляємо зміни а чояозічоцу іменнику ХУІст. на основі реконструйованих із ангроаосснов прізвиц Іуен. Визчазіго продуктивність християнських 'імен у прізвіЕцетворенні; спостерігаємо за їх варіантніс-та, зумовлену різноїтановгши зцінаяя в різні періоди .адаптації їх на українськомОЕНому грунті. . .

У підрозділі "Топонімі основи" нагодяться результати аналізу .антропонімії "Реєстрів” на предмет казлення- відтопонікнах прізвищ. Структурно останні співвідносяться з гадо&одЬвшк та зідтопонти-

- іе -

ними ад’ектонімами /пер. БатаздсюгГі, Дорс^не^ь, &2Ш2Ш» Й2Е£“ роде кий, Барчанин, Чвг>аасеница та ін./» У зз’йзну з пояіфушщіо» нальніста морфем у складі багатоиорфеших' прізвищ виникав проблема здійснення морфемного аналіз у прізвищ та їх розмежування за семантичними категоріями, а також встановлений конкретного мотивуючого топоніма а кількох запропонованих для відтопонімних прізвищ.

На основі дослідження структури.©: типів бідтопонїших прізвищ ви- • значасться використання формантів у катойкокіміадій функції. Наіго~ дяться виявлені в "Реєстрах" топоантропоніми /типу Базавлук. Сав-ран. Бахмач/ та описові іменування прийменникової поделі /типу Уіинь з Бдотници/. , / '

Апелягявні основи вивчаються на основі семантичного аналізу відапелятивних прізвщ. Він полягає у розкритті семантичної структури слів-твірних основ прізвищ, яка становить сукупність окремих варіантів лексичних значень олій /дексшш-семанткчних варіантів, або семем/, а такси у об’єднанні сеиги у лексико-еємантичні групи. Кількісний склад лексико-семаятпчних груп відтворює полісемію та омонімію апелктивів, тому на основі кількісного аналізу встановлюється продуктивність лексико-семшттажк груп у процесі антропоні-мізаці? апелятивів. Показником продуктивності апелктивів у межах семантичних груп е кількісна характеристика прізвищ з відповідними апелятиваїш в антропоосновах. Розподіл шелятаваої локсики за група.’.® здійснюється в межах категорій покйяа регвопзііа та посіла іирегеопаїіа. Розглядаються лше їі прізвища, твіршш основами яких $ лексикографічно зафіксовані.алелятиви /пор. Бочка, Заєць, ^тбкна. Жлуст.еішо, Колалник, .Москаленко. Хвн&туненко. Пивог-ап. Випня і т.ін^ Ілюстративний матеріал наводиться у вигляді готових прізвищ /як первинних, так і вториншіх/, об'єднаних на осгіові попередньої класифікації їх твірних основ за лексико-семантичними групами.

Ареальний та хронологічний погляд на твірні основи прізвищ сРе~

є стрів" представлено у розділі "Українські'основи, у гтостопі і часі". Як відомо, індивідуалізуючі особу назви утворюються як на основі загальнонаціональної' лексики, так і на основі лексики обмеженого використання, тобто лексики, яка побутує тільки в колективі, де відбувається сам акт номінації. Оскільки на території 16 полків України, внесених до "Реєстрів", представлені говори всіх трьох наріч уотапіської'мови, то приходно, що прізвища козаків містять у своїх антропоосновах, поряд із загальнонаціонально®, такоя лексику діалектну. Саме діалектна лексема в період інтенсивнгос міграцій населення 7а на нього якраз і припадаз укладання "Реєстрів"/ має високий ступінь потенційності стати ідентифікаційною назвою, яка індивідуалізує лщцину у новому середовищі. Твірними основами прізвищ служили діаяектиз'^и piv^HO? локалізації, ті. репрезенізгви.'. кожне з трьох наріч української мови. Оскільки лексика української мови середини ХУІ1 ст. в ареальному аспекті дотепер залишається слабовивченою, то обмежуємося визначенням лтшге найзагальніпих її регіональних груп. Діалектні лексеми /твірні основи прізвищ/ неоднаково розподіляються в кежах категорій поділа’ personalia та но-иіпа іарєгаопаїіа , одаак у цежах окремих лексико-сенантичних груп найбагатие представлені назви атрибутивні та агентивні серед особових апелятизіз, а серед неособових апеяязизіз » назви предметів,

. тварин і рослин. ; ■ " . . . ' ■ .

У твірних основах прізвищ "Реєстріз" прослідковузтьея часо-

• на стратифікація. Оскільки яексшя. українсько? -мови Формувалася проадгом віків,_ їо. безперечно, що''лєясєий, відтворені з антрота-основах прізвкц, налеадть до різшк історзяїніх пластів. Давній спільнослов'янський лексичний фсцд /близько 2С0 іменних основ/ відтвориться з антропоосновах прізвищ, що постала на базі дохр:ю~ тіжснагс інїїя, a fe;6s у складі лексем піанішк' епох відїворхзтьея у ГІРШЕ! угворяшх ВІД ' ПОВІКИ*.Зуяичгвес пріззно&ії І cnSEffiS-

них означень осіб /пор» Втатад, Воля» Гордиченко, ^обрішн, Кщ-ленко, Коасич. Славзнісо і т. ін.Л Лйксеш, використані в ролі ос-ноа для прізвищ "Реєстрів”, Здебільшого функціонукть у сучасній українській мові і фіксуються стовниками діалектної та літерааур^ нот мов* Частина лексем, наявних у основах прізвищ, уае вкйала з ужитку Протягом більш як трьох століть після укладання "Розстрів"

/пот>. Сиедас. володай. казноя£я. рибитв, гайаг» у прізвищах Вьа-і- •

дас. Волочай. Казнодиекко. Рибитва. Гайао і т. ін„/. До прослід-ковувться ■ при їх зіставленні з фіксаціеа відповідних лексем у лексикографічних джерелах.минулих століть і словниками XX ст, Однак надійному констатуванню фату архаїзацію лексеи перетсодаае недостатня вивченість сучасної діалектної лекслкн української мови. Припускаємо, що немало лексем, які в с:трбниці сучасної літературної мови вже відсутні, в окремих говорах ще можуть йункціо* кувати» ' . ' . . ,

Семантичний аналіз прізвищ "Реєстрів" дозволяв виділити багатий пласт антропонімія, утворених на-базі алаяятивів української мови, які не фіксуються український! лексикографі «ними працями. це лексеми таких різновидів: а/ кешозити, компоненти і моделі яких відомі українській мові /пор. Мито.тун. Кпявоус. Голочолик і т. ін./;б/ прості віддієслівні деривати, яйі рзконструюатьея на базі відомих українській мові засобів і способі» словотвору /пор. Тантдовайло. Гоготало. Доолойко, іКукєГП-о. Писалка, Тататута і т.ін./; в/ апєлягивні основи, мотивовані аналітичний словофортт іменників чи пришетників /пор, Зздоліішшй, іїоплтбко.. ■Колнг.ко і т. і а»/; г/ прикметники, ког'ішовані одкокоренвшши інегошсамя. або прикмет-нккоді інших словотвірних моделей /пор. Рглабузпь-ш. ГгазанаЙ, ЛІ:п-йЗ!В$ і т< ін./; д/ ішкнкки, які мають лексикографічно зафіксовані словотвірні • дублети /пор. Бгагпп, Плшіто»,' Поі^п:?лк!піи.-с. Потзд-хоянпк І т. ік,/. :Ь-.іітускг;омо кілька причт; в ідейності. і&зс лак-

сен у словниках української моей: І. недостатня фіксація староукраїнської лексики у тогочасних лексикографічних працях та її подальша архаїзація, а отасе, Я відсутність її в пізніша лексикографічних працях; 2. можливий вузькояокальний характер побутування окремих лексем да сприяв їх відтворенню як у староукраїнській лексикографії, так і в словниках новіших часів; 3. якась частина цих лексем е звичайними оказіоналізмами, утворений в специфічній номінативній ситуації за діючими ггрізвиськовкми моделями; отяс, в ролі апелятивів ці лексеми, можливо, ніколи й но вживалися. /Прізвица, в основах яких лекать коілпозити, газафіксовані словниками, а також прізвища, в основах яких лезать негасвідчені в лексикографії віддієслівні апелятизи, наводимо у Додатках до дисертеції/і , ■ ■ .

На основі проведеного дослідження робимо такі висновки!

І, Склад двірних основ прізвищ "Резстрів" щодо їх націоналі-номовкОї. пршаяєяності . е неоднорідним. Етнологічні групи алшш-тііеної та онімічної лексики репрезентують ті мови, носії ЯКІЙ за істеричними даними справді проживали ка території України до ШІ ст. або мали прямий стосунок до її історії. Виділяються дві групи пріязщ: з’ртраїиською лелсккса з основах /83?'/ і з іниомовкоз лзкбикою в основах/ІВ5/* Поряд а-іаа&і ■ загп-шасться.. група прізвищ з основами непрозоро? етішології /З*4Й/.

• ■ Я* 'йайвгзрй прсцеет прізвищ з гйзомогно^.дэкеккоз в основах . пршздаэ ка ярігвкца* які .утворгквіся зі слів російської мови , /3.65?£/. в актрожгсеновах; 4ЄО пріззігл? вакладегк» .352 російські ■лексема» З-яомга ш-ос ндащрзз представлені лексиго-сємавгкчш групи, з категорії особовій апедяуивів /225 Дзксен/; апелйтнви з пзрзістаї нз'сссСівійм зваченнйи .репрезейговейг ЙХДНІШЗ /12? 'Лексем/, -' ■ ■ '' ' .

. - 3, 7 45 прізвищах зідтгсрюйтася 32 &&хв®т бідоруШ:ої іжя,

які кількісно майко порівну розподіляються мія яексико-семантич-ними групами категорій особовій та неособовкх акелятазів. Частка цих пр'^вищ у "Реєстрах" становить 0.355». .

4. В етимологічній групі південнослов'янської лексики в антропоосновах прізвищ найповніше представлена лексика болгарської мови /85 прізвищ - 0.67Й - утворені на її базі/, потім - сербської /36 прізвищ - 0.2Ю5/ та хорватської /9 прізвищ - 0,07#/.

Крім цього, віділлється група прізвищ спірного походження, яйі вятлуїачуються на базі лексики, спільної цим трьом мовам /127 прізвищ - 0.9836/. . '

5. Західнослов'янська онімічна та алелятивна лексика закладена в основах ХЗІ прізвища, що становить І.07Я у "Реестрах". Частотність цих прізвищ вища в правобереаних полках України.

6. На базі рурської лексики утворімося 295 пріззпщ /2.3Я/. 76% цих прізвищ мають в основах питомі румунські антройоніми від-апелятивного походження» 24£ - румунські іьгена. Основна маса прізвищ з румунськими онтропоосноваш припадаз на полки Правобережної України, да засвідчується і найвища їх частотність.

7. Більше В£ становлять у “Реестрах" прізвища,- утворені на

базі тюркських лексем, які генетично налетать до апелятивів або ; до антропонімів. Оскільки тюркські алеляіиви, закладені в прізвищах, є нзасшгльсвашаж на українському апелятквному грунті, ш схильні стверджувати, що шкх їх. проштізшя в українську мову , відбувся саме на штропонішйному. рівні, тобто у маві-даерелі вони функціонували, вжв у ролі антропонімів, .. ’ .

8. В основах близько 0.5?» пріа'шпд зберігається ацтропонімій-на та апслятішна яаксика балтійських, германських, західаороцан- . сьшсс, вірменської, угорської, Грецької, єврейської КОЗ* ЩО 8 цілком закономірна з огляду ка історичні відомості про участь носіїв цкх мов у Визвольній війні 1543-1054 рр., а такоя .з огддгг

яа проживання їх носіїв в Україні.

9. СО прізвіщ /О.С5»/ містять антрояооснови спірної етимології, тобто такі» що даять мокливість двояко чи трояке» інтерпретувати етимологічну приналежність їх твірних основ.

10. Основну масу прізвищ /10 800 ~ 82?=/ становлять такі, що

утворені на базі лексем української мови. За генезисом твірних основ вони поділяються на такі семантичні категоріїї а/ прізви-па, в основі яких л&кать особові власні імена; б/ прізвица, в основі яких лежать топоніми; в/, прізвища, в основі яких летать атіелятиви. . .

.. Й. Прізвища з однозначною семантичною мотивацією утворгать: відіменні - 26Й, відтопонімні- - б.5:*5, відапелятивні - 54.®5.-Прі-звпц зі спірною, власну двояко» /відіменною та відапелятивяоз, вхдшекноюта відтопонімноп, відтопснішоп та в ідапелят искса/ мотивацією твірних основ, нараховується понад 1400 /ІЗЙ/.

12. Прізвищ, .які' містять у своїх антропоосновах давні сло-з’янські імена, нараховуються понад ІОСО /9»/. З них ІСО утворено на базі відацеляткгних; ікен,- близька' 40 - на-базі ішн-хоаао-аит,..йонед,8С-0 - на базі зхдко?.шоз:я'к:к дериватів /від імен типу "ідйепІіа.аЬІЛ-а + резен** ~ 83 прІЗВща/. ,

ІЗ» В актропоосйовах.2124' прізвищ'закладено понад 350 іг«з христшшського аалеадаря ./специфічних католицьких імгн - б, православних 335/, Чоловічі, іі'ена значно шрзвзяагкь нгд зіяочккй; усього 25 ’однозначно жіночих ікен гдативуготь 63 .йрізвид. Найвщоа е частотність прізвнц, утворених зід- гавяй хмзя /прваизс імен, їх варіантів і гіпокориетих;/; Іван, йздго, Григорія» Семен, Ваоиль,-Матвій, Яків, 'Щсеайдо, устрій, ІІЩ9, Петро,'Степан. Олексій, Ілля.' ї?аг.йілияз ттрі-зигз иющ'зпея хі.-:она;,ш Іван, ІЖатвій, Грпго-

|й8»'.£ш*§&- шш*'ішвй.

Ваоїш», О.-'4; 1І.1. Тл'лпг» '

‘ичиї-5п'''ї^^,# -чг • ■ ' ■ ' '

14. Близько 2000 прізвищ відтвортть у своїх основах топоніми, Значна їх частка соред прізвищ "Реєстрів11 свідчить ггро продуктивність у ХУІІ ст, принципу антропонімійкої номінації за те-риторіальнои ознакою. Дослідження структурних типів відтоггонішза прізвищ дозволяє встановити вжсорісішня а катойконішчшй функції фршжів -ець, -анкн, -ица, -ая, -сккй, -цкий, -ук, -чик, -ак,

-ка, -ко, -ай, -аница, -яница, які в процесі прізвщетворефія легко сполучалися з генесіоншічнюда формантами —енко, -еш, -ан, -ш, -ов» -еа, -овець, -ка, -ко, -ич, -ого. "Реестри" містять та-кок топоантропойімй та описові іменування давньої прийменникової моделі Типу Даць з КШякки. . . • -.

15. 6193 прізвища .мотивуються апєлягнЕноа Лйксикоа україк- -ської мови. У нкх закладено 4669. семш, які об'єднуються в ЗО лексико-семантичних груп, йітегорія аоаїла регеоааііа представлена 2ІЇ4 секеьіакії з 12 лаксико-сеьщнтігчккх груп, категорія поділа ігзрегвопаЦа - 2555 семемаця з 18 :яексико-семантиЧнкх груп. .

З категорії назв особових найповніше представлені семеі® лексико-секгкткчкю: груп атрибутивних та агеїітквшк назв; з. категорії . назв шособовіпс - сєі'єьш з лаксико-семшяімнж груп-яазв пред-. уєтів і назв, що представляють флору і фауну. Загалом антропоос-новк прізвщ відтворюють ті а лзксико-сєианткчні групи,'що залуг чаються до Прізвщетворешя й гикікді слов'янськімі та сусідвіші кеслов’яноькїапі народшш. :' •''■ V. '

16, Українській лекгаяці, що поелудала. базою для творгшгя прізвищ,. притаманна широка просторова дистрибуція по оігрзних діалектах. В антропоосновах прізвищ вхязлапо 714 діалектизмів:'

330 /46%/ - пІБдеігло-західного иаріичя,. 155 /27*/ - пгшііадоґо наріччя* 189 /2655/ - південко-східного иарівдя. Це кхяифта спів віднопеншт, ■моїл'/по, зук-овлеко ткм, що лексика півдаїсю-східного илріччк стала ядроц пової української .літературної - кояк у період

гї стабілізації»

17. Закладена в антропо'основах 'прізвищ лексика рэпрегентуо зізні етапи розвитку українсько? мови, тобто Тй притаманна хро-іологічна стратифікація. Однак переважка більшість лексем-твір-г.сс основ прізвищ функціонує з сучасній українській літбратур-іій та діалектній кШ.'Частина-'Лексем вийшла з ужитку 'після ви-ішшення прізвищ та укладення "Реєстрів”.

18. Архаїзація лйкеиня або її вузькалокальне побутування 5причинилксь до словникових втрат української ?.:огл у.вигяаді лек-:єц, відтворених з прізвщ» тавзрс структурних типів: а/ хокпсзи-си," йомпойенги і моделі яких' відомі .українській ііові* б/ прості зіддіеслізні деривати, які реяонструкзтьсл нами ка базі відома вкраїнській мові засобів і способів словотвору; з/ апеяятіюні сс-гови, ио-гивовані'. аналітичними /прйЬганніп-говкми/ слсвофоргаїй; ікш-ппсіа чи прккіеяпясіа;- г/ криэдепшки» тяшюозані однокоренезкші :меняяка^ї або йржеягдажгми іийнх'словотзіргвіх моделей!-я/ іиеп-вгот, які назть яоксшсоїффітгно зафіксовані дублети. Пріззщ, у?» юрешпс на основі таяих лвЕСаіг, е 926 /бхзьпа 7Н зід усіх пріззщ ,Резстріз?’/. . ■ .

■ 19.' Е:пв?ггпі в акггеспоосновах -пріорі гексеет, йіігсгшя гзш; ''яеябяяографіхжпзс дязраяах стойузться біяьа пізнього, ніз паз 'ішадажм :,Резсїрівя7 періоду, яовпеті - бутл. відзеоейІ 'іа період ;о 1649 р, Нвгсфіясозані слЬвйшсзш легсогш» г4о вїїї^мгюзтагься ка азі української пат і рзхокстругатьея -з пріозщ, спрсможгі суг~ зво реставрувати екгрбні-щи язкс:ічної ■ сястс:.:--! української мозп Л-ШІ століть. . . ■ ' '

- щ-

Основний зуіст дисертації відображений у такихпублікаціях

автора: : . ..

і.. Діалектне і кадціалекгне в українській антропонімії ХУН ст. /На матеріалах “Реєстрів Війська Запорозького" 1649 р./ Молодь - Україні /Наук. зал. молодих учених УаДУ/. - Уагород, 1994. - Г.І. - С. 72-79.

2. Зоологічна номенклатура в основах українських прізвищ

ХУІІ ст. //Молодь -'Україні /Наук, зал, молодих учених УнДУ/.-Уггород, IS94< - Т.2.— С. 89-103. ...

3. Оссбозі власні імена церковно-християнського походження як твірні основи українських прізвищ ХУТІ ст.//Молодь Україні /Наук. зал. молодих учених УзДУ/, - Ужгород* 1994. - Т,2. -

С. 104—115. \ .

4. Тюркські янтропооснови козацьких прізвищ у "Реєстрах Війська Запорозького" 1649 р,//Молодь - Україні /Наук. зал* моло дих учених УуДУ/. - Уягород, 1994. - Т»3. - С. 149-163.

5. Хронологічна стратифікація антропооснов українських

прізвищ ХУІІ ст. /На матеріалі "Реєстрів Війська Запорозького" 1649 р.//Молодь - Україні /Наук. зал. молодих учених УгДУ/. -Ужгород, 1994. - Т.І. - С. 60-87, ..

6. Ареальна дистрибуція антропооснов українських прізещ періоду їх становлення /На матеріалі "Ресстрів Війська Запорозького" 1649 р.//Проблевд регіональної оноігастики. Тези доповідей

і повідомлень наукового семінару /Інститут української мови НАН України/. -К., І994. - С. 20-21.

Sh)fp.O-$0.<4.CtbfZ&' ,

I.'obrovolelca o.J. Lexical Basis of Surnaraea of Eaiepor Coseats’ Array according to "Ihe Regieterc'1, ooupiled in 1649. /manuscript/. Dissertation for the academic degree candidate of science by speciality 10.02.02 - Ukrainian lan^age. Ushhorod State Lhiveraity. ttohhorod, 1935.

Eheais gives analyses of the semantic and etyr^jlogicsl structure of the anthroponyraic bases or ihe euraaneo, entered in "She RegiBters of. Enieper Cossaks* Лгау", oonpiled in 1649, _ a notable nenuraent of IScrainion historical anthropo-nymie, Siiesie contains aEcer^ainscnt of the national-linguistic belonging and pre-surname oenantics of the anthroponyiuic bases of the sunaanea of. taare than 4-0 thousand denotata, and also cf their areal and chronologic distribution in the lo-xical syatera of Ukrainian language. r3 tboueand antbxoponyns serve to trace the foraation of" the cyeten of euroanes of Ukrainians, She otudy of the nultitudiacua poithroponyaic facts, which are officially registered at the cane ties cn the vast territory, paints the picture of вцгаапез of Ukrainian'nation, at the period of its formation.

Добровольская О.Я. Лексическая база фамилий Войска Эапоропс-кого, по "Реестрам" 1649 р. /рукопись/. Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических паук по специальности I0.CS.02 - украинский язше. Ужгородский государственный университет. Уггород, 1995 г.

3 диссертация исследуется семантика и зснмологэдескйй состав основ bssnгой "Реестров Войска. Заггорозского" 1649 г.-Еццаищегося памятника украинской исторической автропонкмзш, определяется н5циояа.‘Гонеяэ5гз:овая принадлежность я дофа'нль-ная семантика основ фамилий более 40 тысяч денотатов, их ареальная и хронологическая дистрибуция в лексической системе украинского яакка. На 13 тысячах антропонимов прослеживается оорсфованиэ система фамилий украинцев. Предлагается рзд ноеьх этимологий фамилий. Исследование.многочислен-' кого фактического материала,- документально зафиксированного . в одно и то Ев время на огооккой территории» рисует целее*?— irvTj картину фагзжй украинской. нации з период ее становления.

IDS403I слога: npi3BK2;e» лексична база, антропооскова, деяргз-вязега семантика, нац1шзлшЬ:{овпа налеглхеть.

Подп. в печ. 17.04.95. Формат 60x84/16.

Бум. типн № 1. Офс. печ. Уел. печ. л. 1,5,

Уел. кр.-отт. 1,62. Уч.-изд. л. 1,2. Тираж 100. Заказ 1293. Бесплатно. Городская типография.

294005 Ужгород, Русская, 13.