автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Лингвостилистический анализ новелистической прозы А.П. Чехова (в аспекте стилистики индивидуально-художественного текста)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Лингвостилистический анализ новелистической прозы А.П. Чехова (в аспекте стилистики индивидуально-художественного текста)"

ОдЕСЬКЯЙ ¿EPMdHJÍÍ? УШВЕРОИЕТ ÎMSHI I.1.МЕЧНИКОВА

У

J C£[f На правах рукслису

1Щ

БИОУСОЗД Людмила CepriÏEHa

МШ'ВОСШЮЖЧНИЙ AHAJ1Î3 НОВШСТИЧНОГ

ПРОЗИ А.П.ЧЕХОВА, /в аспект! стилгсгики i нци в i пуал ьн э-хуя озшь ог о мовлення/

Спецталынсгь 10.02.01 - роспйська мова

Автореферат

цисертаци на здобуття наукового ступени кандидата фглслогччних наук

Одеса 1994

Дисертащега е рукопис.

Робота виконана в Оцеськоиу дер;гавному педагогичному 1нститут1 '[Meat К.Д.Удинського

Науковий кергвник - доктор фхлолсцччних науя.професор аРО^ОХЬКИЙ Володимир Пэтрович

Оф i цхйн i опаненти:

- доктор фглологгчнях наук,лра|есор АРсЛТ Ншель Мгосолахвна

- кандидат ф ¿долог 1чних наук, доцент РЯдЧЕНКО Ншель Григор1вна

Провiдна организация - 1зма1льський державний

педагогхчний шститут

Захист в¿дбyдeтьcя 16 вересня 1994 раку о 13.ОО на засгданж спецхалхзованох вчекох ради К 068.24.08 з фхлологхчних наук в Одеському унгверситетг /270058,Одеса, Француз&киЯ бульвар,24/26,ауд.130/.

3 дисертацхею можяа ознайоммтись у наугсовхй огблготецг Одеського унхверситету.

Автореферат розхсланий " "_ 1994 року.

зченди секретар oлer:iaлtзoзaнox вченох шли

ТК0Р НЛ.

Реферована дисертащя е спробою освоения худонньо-образ-ного мовлекневого спектру чеххвських новелIсткчн;;х творхв в аспект! 1пл1сност1, комплексностх I тепологхчностх у рхчищх сти-Л1стики 1ндив1дуально-художнього ыовлення.

ГЦдхсикй пгдххд передбачас:

а/ фронтальний, або "спектральной анал13 стилю" / за Ларх-ним / з метою виявити долю учас?1 р1знооб"емних художньо-мовлен-нсвих сдиниць / кентекстем/ у динакхыг I дхалектшц форкусакня цхлого;

б/ вияЕлення системно: й херархэтнз! сп1ВЕ1днесеност1 кон-текстем з образом автора I йсго мовленневою структурою, з дина- -М1чною художньо-сбразною системою на кошозилйно-мовленневоцу р1внх;

е/ виявлення епиноспрямованих лейтмотивних яссгпатквно-сыи-слових зв"язк1в I зчеплень, шо втхлювть логхчнх основк твору, йо- 4 го концегттуальну суть на дотекстовое ргвн1 з позтцй психоло1чч-но1 структуру, значения.

Коюлексний тдхш передбачас:

а/ осмысления комплексу фонових пресупоэишйних знань, як1 органхчно еднагться гз завданняки стил1сттеи 1ндие1 ду ально-худож-нього ювлення зокрема;

б/ вид1лення ключових положень з теорх! стилтсткки О.О.По-тебн| та його послхдовншпв - В.В.Виноградова, X.В.Щерби, О.ЬиПеш-ковського, Г.О.Винокура, Г.О.Г^ковського, Б.О.Лархна, 1.К.Ь1лор1-да, 0.В.Чичерина та 1н., а також осмислення ближчих до нашого часу праць В.В.Одишова, Л.й.п^лгкова, В.А.Кухаренко, М.О.Рудякова, к.Н.Кояинох, В.П.Дрсздовського та хн. Сстаннг у значнхй М1рх орх-снтованх на уточнения предмета i заидань стилхстики шдие^рльно-худокнього ыовлення;

в/ максимальна врахування складових худогност: 1 художньо-образнох мовленнево1 творчеств, зокреыа принципу про сццисть про-тилежностей та гармонхйного багатоманхття;

г/ урахування екстралхнгвхстичних чинник1в та конструктивних положень, дотичних до гуманхтарних наук, передусхм у галузх пси-холхнгехстики, прагмалхнгвхстики, соц1ол1нгв1стики, фтлософИ, хсторы.

У цхлоцу обраний напряы пщипзчаеться до багатоаспектних творчих зусидь, орхентованих на переххд вхд освоения художньог»-

твору з погляду становления .литературноI моги, науки про ыову / у спектрх II взаемоповпязаних ргвшв / до освоения хндивму-ально-художньо-образного ыовлення з позэтпй 1лл1сност1, на шляху В1д лексшюцентризму до текстоцентризцу. В щлоцу йдеться 1 про утвердження длнаМ1чно1 сашс1олог11 - проблема, що перебувала в центр! уваги теорг! словесност1 О.С.Потебн!.

Сказане у значн1Й М1рх обумовлюе актуальшсть досл1д.?.ення. ГГроблеми, пов"язан1 з освоениям, штерпреташею хндивгдуально-художнього мовлення, ие далек1 вгд сеого задоЕМьного конструктив ного розв"язання, в1Д усунення тих об"ективних I суб"ективних чкнникIб, що стояли I Есе ще стоять на перешкод1. Одним з най-суттевших з них е довготривале вивчення л1нгв0стил1стичнкх ресурс1в художпх твор1в в аспект! станоЕлення Л1тературно1 моей, та II стил1стичних шар1в П1д кутоы зору науки про мову. 3 результат! нейтралхзувалась I формал1зувалась суб"ективна ору-хотворешсть р1эножанрових ТЕор1В, на периферию в1дсувалась свое-р1дН1сть творчог 1ндив1дуальпост1 / автора/, а адресат - читач нер1дко вичитував з твору те, чого таи не було, опиракзчись на власш поб1ХН1, а то й поверхов1 асоц1аш1. Поступовс Етрачалося основне призначення художнього слова - естетично й духовно впли-вати на читача, форыувати I шдшмати на виший щабель його думки I почуття, його моралыпсть.

Ьиж ткм, у багатьох стшпстичних досупдяешшх все ще чикало за^альних еыощйно-екслресивних сл1в I вислов1в, аЕторитарних I неавторитетних.

Нашим ор1ентиром стали доелхднешш чеххвсько1 прози з по-зиц1й шл!сност1 / I систешост1 / в прапях 13 стшистики твору 1 тексту М.О.Белякова, Л.О.Новикова, Н.О.Купино1, 1«.М.ЛеЕК1в та ш. 3 опорою як на словесний, так I на ыовленневий образ автора.

Об"ектоы досл1дження е заголовки I зачини близько п"ятисот прозових р1знооб"еыних твор1в А.П.Чехова в своерхдност1 IX ху-дожньо-образно1 мовленнево1 конкретизацП, а Е1Витовхуючись в1д них, " спектральний анал1з стилю" таких опов1дань, як "Смерть чиновника", " Толстый и тонкий", "Спать хочется", "Егерь", "Ио9ыч", "Студент"..При цьоыу, яюцо заголовки сприймаються нами "фигурально, як "ешцентр", фокус, "сонце" чи "магн1т", то зачини • як фундамент багатопсверхово! бур1вл1 з абзацами - поверхаш I дахом^- к1НЦ1бков. Паы"ятаеться при цьоцу народне мудросл1в"я -

" добрий початок - це швсправи", " поганим е початок, коли К1Н-ця не видно".

Предмет досл1дження. Роль 1 функшональна значушхсть заго-лоекгв I зачин1в вхдсторонено I в ерностх э компсзишйно- мгвле-ннсеиы р1внем. Вхдчуття на розумово-чуттевий дотик оргашчного зв"язку частини з цхлии, особливостх жиггедхяльностх мови в ху~ дожньо-образному субпсктивовано)/у мовленнх, шляхи повернення на худоашй синтез э позгапй динамгчнох I единоспрямованох художньо-образно1 мовленнево! конкретизацЛ , дина1«чно1 семастологхх. Як бачиыо, виразно виступае теоретичний, практичний I технологхч-ний аспект.

Мета дослтдження. Дальше утвердяення як окремого В1дгалу-аення стшпстики хедив 1ду ально-художньогс мовлення на приклад1 чрххвських прозових творгв в аспектг пШсностх, комплексности i тип0л0ггчн0ст1. Б органгчнхй ещностх 3 лЫгвХСТИКОВ x стил1сти-кого тексту, 13 стил!стикоп художньо! лхтератури х стилхстиков художнього твору, передаст нов атлетичного жанру кхнпя XIX - початку XX ст0л1ття. Виявити единоспрямован1 бсощативно-сшслов: •

{к

зв"язки шж рхзнообнсши1ли 1 рхзнодистантниш контекстемаыи в ди-намхш I дгалектиых формования хндивхдуалыю-художньо-образно го зы1сту. 3 опорою на таку сеыантично-стилхстичну зверхкатегорхс, я к образ автора / чи внугршнгй образ твору/ та ыовленкева структура образу автора з погляду освоения едностх зыхету I форш.

Ьетоди досл1дження. Спектральний вналхз стилю г освоения худояньо-сбразно: конкретизапх! й 1дейно-художньох семантики э позиц1й динамхчних та херарххчних системно-структурних зв"язк1в з опороЕ х першорядною увагою до заголовков- I зачинхв, в^тр1ш-нього образу твору або образу автора та його 1ЮБленнево1 структу-ри.

г1аукова новизна. Дальше науково-теоретичне о'сшслення фоно-вих знань, то обумоЕлюють доцгльн1сть як окремого вхдгалуження стилхстики 1вдив1дуально-худояяього ыовлення, орган1чне поеднан-ня обшзу автора словесного I ыовленнезого, компонентно! I пси-хологхчно! структури значения. Спроба вид1гити характернх ткполо-гхчнх ознаки 1дюстилю Чехова.

.Теоретичне значения дослцвкення визначаеться орхентацхев ... на розробку таких лшгв1стичних проблем, як осыисления дннашч-ного зв"язку М1Ж зм1стом I формою, взаемозв"язок та взаемэдхя

би Й моелення, иови й шслення, мови й особистост1, моей й сус— пьчьства.

Практичне значения роботи. Ь-атерхали дослхдяення можна вико-ристоЕувати при викладашп у вузх стилхстики моей, пхд час лхнгеОт. стилхстичного аналхзу тексту, при читаннх спецкурсхв, пхдгстозхл курсових та диплсмних роб1т, присвячених виЕченню гд10стилю пись-ч ленника, стилю ТЕору, поетики оповхд1 тощо.

йамхчена мета I методи дослхдження передбачають рсзЕ"язання таких основних завдань:

1. 3 аспект! стилистики шдив1дуально-худог.ньога мовлення осмислити й актуаизувати конструктивах знания й пхдходи, якх ведуть читача до дгалсгу з автором, дс спхвпереживанкя, спхзду-мэння i спхвтборчостх з ним.

2. Нажтити приншпи I методи 7лнгвостил1стичного аналхзу, ЯК1 б сприяли а н а л I з художньсго хтору органхчко поеднува-тиэхудожН1М синтезом, переживати I спостерхга-ти на дотик форыування хндивхдуально-худсжньох авторсько1 души в дина»«ш I дхалектиц1 опозхд1.

3. Шдтвердити ефективн1сть намчених ор1ентирхв конкретним стшпстичним аналхзом семи оповхдань, фрагментаыи-зачинами та К1Н-* цхвкаш, абзацами э виразною шдивхдуально-автсрськозз художньо-ЮЕленневов конкретизашею.

4. Переконатись у конструктивное!! базових положень з теор1Х с-Говесностх Потебнх на шляху освоения хдейно-худозкньо-образного змхсту з погляду Ц1Л1сност1, системностх, динамхки й дхалектики його форвфвання. иа шляху становления Л1нгв1етики х стилхстики тексту, стипстики художньо! л1тератури I стилхстики шдивхдуаль-но-худохнього ыовлення.

5. Биявити типолог1чний спектр у мегах чех1всько1 прози I його спряжения з творами хнших письмешшив, у току числх з представнинаии украхнського новелIстачного жанру.

■ 6. Шдтвердити прхоритет цхл1сного /систешого/ i комплексного пхдходу в аспектI "спектрального аналхзу стилю" в едностI зшсту I форми.

На захист виносятся так1 положения:

I. Винятково своер1дний феномен, яким в худогайй тв1р, свсер1дна 4уик1ПЯ I значуписть заголовку, шо ыютивовуеться всш хдейи^-художньо-образниы комунхкатом, природно вимагае цхл!сного

{ комплексного П1Дходу, дошльного й ефективного використання не лише ф1Л0Л0Г1чних, але й гумаштарних знань.

2. Абсолютний янтрогтомсрфгзм х егоце.чтричнгсть засвхдчувана в художшх творах вимагае пкльнох уваги до внутрхшнього образу твору, психолог1чного суб"скта / образу автора х його мовленне-во1 структури/, шо в спектр1 динам1чних I херарххчних зчеплень вхдбивас концептуальну суть твору, естетичний 1деал а°тора, його бажання дспоыогти читачее1 лройти по шляху, ним наыгченому.

3. Зинятково багатий духовний св1? А.Е. Чехова в органхчнхй едност1 з1 св1том художнгм сприяв ЕИЕеденню його Слова на загаль-нолюдськ1 орб1ти, фрареолог1зац11 П1лого ряду заголовк1в. Його художньо-мовленнева конкретизашя в единсспряшваност1 асогпатив-но-скислових зчеплень утвердяувала лвдське в лпдинх, сприяла ви-лученнв з не! чут:я страху, лицем1р"я х рабськох покори.

4. Слова-образи в багатьох мхсцях багатьох твор1в за функц1-ональною спряыован1стю наближакться до дхйобих ос1б. Зв1дси спостерекуэаний "театр супе" х "мовленневий артистизм".

5. 1нтерлретаи1Я окрешх гворга та хх чзстин пхдтвердзуе Д1алектичнс положения, що в багатьох випадках частика створте уяву про цхле.

Апробапхя роботи.

0снобн1 положения дисертатх дсповхдались на викладацьких Неукових конференшях Одеського педагогхчного шституту / 1991, 1992 р./; ¡ировоградського педагогхчного 1Нституту /1993 р./, на мт.тнарсдних, М1жвуз1вськкх, науково-практичних та науково-методкчних конференцгях / Одеса, 1991, 1992, 1993 р.; Донецьк, 1992 р.; Кхровоград, 1993 р./ х знайшли воображения в семи пуб-л1капхях - тезах кокферешпй та науковхй статм.

Структура роботи. Дисертщця складаеться хз вступу, трьох рог-Д1лхв,висновк1в, списку використаног лиературк.

Зшст роботи.

У вступI обгрунтовуеться актуачьнхсть теми доипдження, визначагться об"ект, предмет х мета дослхдження, ыетоди вивчення матерхалу, В1дзначаеться новизна, теоретична I практична значу-Ш1сть, вкаэусться на стуглнъ вивчення дослхджуванох теки.

У первому роздтлх "До питания про становления стшистики хнди-вгдуально-художнього мовлення" говориться про поглиблення уваги цовознаыпв до проблем худозкнього тексту, про дедал! б!льау орг-

- ь -

енташга на функп1онально-ксыун1катиЕШй I комплексний лхдххд. Утверд^еНгШ I теоретично-ыетодичне поглиблешш функцгснальнох КОНЦеПЦ11 стилхстики тексту, у т0мучисл1 хндиЕхдуальш-гудо.тньот, перебувае сьогодщ в центр! уваги багатьох дсслхдникхе. Функцх-ональне ссмислення стшпстики т стилетворчих чинникгв передбачае урхз-^манхтнення прийомхв 1 иетод1в стшпстичногс анализу, деда-лг бгльший перегук з позал1агв1стичнига фактам:/ передусхм з 'психолог:? : соц1олог11/; пссиленля уваги до усного мовлення з його пстенщйшми мсзностилхстичниыи ресурсами, до БС1Х ргзнсви-дхе уско- i Л1тературно-художкьо1 моЕленневствсрчост1 , дхалс-г1чиого I мснолог1чного иовлення.

Функцгональве осшслення стилхстики в аспект: гндивхдуально-худог.нього иовлення активхзувало увагу до еигоких фхлсссфсько-фхлологхчних полояень Гумбольдта - Пстебнг, до психол1Нгехстич-них пслопсень Биготського-Леонтьева; до д1алектики х своерхдностх Езае1юзв"язку ми змхстсы х формою, моеою I мовленням, к'.овленням I мисленням, до своергдностх художньо-образного переплавлення загальнонародних мовних ресурсхв.

Узагальнвючи проблему про принципи I методи стилхстичного анал1зу, основ« IX напрями, вхдэначкмо, ио- в рхчиии завдань шдиЕ^альна-худогшьаго мовлення досить ч1Тко простежуються чотири пермди.

Перший пертод пов"язаний е оснсеноцу з 1ыена!.а В.В.Виноградова, Л.Б.Щерби, С.М.Пешковського, Л.П.Якубинськогс, Г.0.Винокура та 1нших. Теоретичн1 х практичн1 результата труд1в учених цього пер!оду, почина&чи з 30-х рок1в, були близькими до практики бузхбського х штильного викладаюи дхтератури, вони бихо-■ дяди з принцип1в хдейно-художньо-образного стилхстичного аналхзу, що в значн1й мхр1 протиставлязся анализу формалхстичнзцу 1 вульгарно соцхологхчному. Поминим е врахуьання шлхсност1 х систем-ност1. 1стотниц досягненням досупддень першого пер1оду е праг-ненкя до об"еднання принципу "загальнох образностх" з методом етихлстичного експериыенту, звернення до психологН читачевого спр'ийкання, введения в практику стюпстичного анал!зу елеь-.ентхЕ пслхолхнге1стики х прашалхнгвхстики.

Другой перход / що обхймае 40 - 60-1 роки у становяеш1 стилхстики худояньсго моЕлення, л1нгвсстил1стики та стилхстики Iндиг,хдуал ьнс-художкього мовлення / зв"язений переду сп; з хме-

нами В.Б. Виноградова, Л.А.Булаховського, Г.С.Гуковського, к.и.Бахтина, Б.С.Лар1на, Д.С.Лихачова, О.В.Чичершв, М.К.Гея, О.К. бфхмэва, О.С.Еушшна, Г.Ы.Поспелова та 1нш./. В названий другий перход предмет коей I стилю художнхх твор1в стас "яблуком розбрату" шж Л1нгв1стаыи г лхтературознавцями. I на те с ссох' причини. Одна з суттеьих - подгл стшпсткки худодаього мсвлення но стил1сгику лхнгв1стичну 1 стил1стику лхтературознавчу.

Заметь того, яоб чере? мэьленнсзу творчхсть I стиль прони-кати з дхйсне формуЕання худо.у.ньо-образно1 хндив1дуал130Еан01 думкк, чимало з дослхдникхв еиходили з позицхй лексичнсго I гра-ыатичного атомгз^. Ь'ергдко ггнорувався факт, шо слова в слозо-сполученнг " нова 1 стиль" пгребуЕапть у причиново-наслхдков1й залежностк тобто пхзнавати стиль твору I письменника бажано лс " каналах мовле.:ня", проникаючи в диалектику форцування суб"ектквоЕаного гдейно-гудокньо-образного змтсту. В результата наьатився скепсис до л1нгьостил1стичних дослхджень. Представ-никак л1Нгвостилхстики нерхдко стали Е1Дмовляти в прав1 займати-ся проблемами Iндис г дуального стило, хоча без пього неможлизий спраЕдх Л1нгвхстичний анал1з в едностг змхсту I форми, 1деЙно-художньо-образного мовлекня х ыислення.

Третхй перход бере початок з друго! полсвини 60-х рокхв з фундаментальноI праш В.В.Виноградова "Про ыову художньсх Л1тератури". В Н1й, як I в наступних / "Стилистика. Теория поэти- -ческой речи. Поэтика", " 0 теории художественной речи"/ вчеИ^й закладае конструктивна основи стшпстики тексту, стюлстики ху-дожнього мовлення I стилгстики 1ндив1дуалько-худажнього мовленнк, об"еднувчи точки зору лхнгвхстхв, л1тературознавихв 1 в ц1лоцу Г7шн1тар1хв. гй його думку, стшпстика е найобширншсю ф1ло-ло1'1чною дисиишпною, в якхй поеднупться, перехрещуються I зм1-гауються завдання I методи хсторико-флологхчнг з ф1лософсько-естетичними, л Герату резнавч1 з мовознавчими. Вона бхльше Н1ж ЯЕиае словесного мистеитва; пе величезне суспхльне яЬише, по на-лежить до естетично1 сфери нааого життя, нашого пхзкання, нашо! д1яльност1.

Близькимк до названих е вдмки й тнлих учених з досить широким ф1лолог1чн:1м, загальномовознавчим х загальногумаштарниы спектром знань. За образним висловом Р.О.Еудагова, стшистика -пе душа будь-якох розвинено! иови, !й мусить належати важливе '

- а -

vticqe як у науцх про мову, так i в Hayiii про мову художньо1 л i— тератури. Лхтератор, на дужу вченсго, зайыаеться Boina аспекта-ии мови.в тсцу числ1 i стилхстичними.

Найбхльш icTOTHe з рушения в галуз1 стилистики художнього тексту i художнього мовлеиня, що органично веде до стил1стики 1ндивхду8льно-худст.нього мовлення, поп"язано з посиленням уваги / перш за все з боку Б.В.Виноградова i м.к.Бахтгна/ до образу •автора i його динамичного худс.уяьо-сбразнсго втглення на pisHHx сюжетно- i композиц1йно - мовленневому. 3 введениям у теорхкз i практику стшйстичних дослтджень тетмнхв " образ автора" i йсго "ыовленнева структура" стае кожливим просвхтити шлхснхсть i системность художнього твору, що стае в ochobí стллхстичних досл1ддень. Образ автора поеднуе формально-повлекиевi та е!/-оцхйно-smxctobhí характеристики тексту i дозволяе дослхдяувати його в дталектмп формования авторсы-т думки. Огллхстика В1д автора дае моялквхсть дослхдзувати текст з поз.чцхй ихлхсностх i комплексно ст i , визначати формально-змхстовнх функиП bcíx його компонен-tíb: слхв, речень, надфразових едностей, епхзодхв, мхкроконтек-ctíb, мгеротем.

lia думку С. Блока, стиль будь-якого письменнина так тхсно пов"язаниЙ Ï3 зм1стсы його дущи, цо пссвхдчене око кг.же псбачити його душу через посередниптво стилю. До реч1, чи не найб1льш\| ПОВНО Ï конструктивно ОСНОБИ СТИЛ1СТИЮ1 твору в еднсст1 Teopiï 1*"власно1 практики розробив Id.0.Рудяков. Зслхд за Л.ВДербою, О.Ы.Пешсовським, Г.О.Гуковським, Г.0.Винокуром i Ь.ОЛаршим, разом з Л.М.Новиковим bíh зорхентував себе на показ тих лхнгвх-стичних cacofiÍE, з допомогою яких виража еться гдейний i пов"яза-ниЯ з ним емец1йний зтст tbopíb.

Ы.С.Рудяков привернув уЕагу до кгнькох суттеьих для стилистики iндиеiдуально-худоннього мовлення положень Б.С.Лархна i О.В.Чичерша. ría думку Б.О.Ларша, найаажчим е заЕдания так спрсектувати стиль персонажу й авторський, щоб в анал1з1 форми повнше бачити зы1ст, щоб форма, отож, стала smíctobhod, aïïкомпоненти, як зауЕажуе О.Б.Чичерш, були не просто середо— вийем, KpÍ3b яке зручно пройти хде1..., щоб вони в co6i цв 1.дею "виношували/ розрядка наша. - Л.Б./. Згадаш положения органхчно сб"еднаються з положениями психол1нгв1стики.

чр.Б.Чичерш, В.1й.Русан1вський та О.П.Пресняков оссбливу

увагу привернули до теоры словеснсстх О.О.Потебнг, в иглому до Яого нчення про поезм I знутр1шню ферму слова, про закоко-мхрнхсть освоения худояяхх тгсрхз з поэипЫ иглхс.чостг.

Опиравчиеь на принцип "повернення" I "дальнсд!I" чи "ткапь-кого чоЕника" / за !д.К. 1еем/, I .11. .Дпсздсеський, мснсграф1чна праця якого мае назву "бтилгстика хндизтдуэлько-худсжнього мов-лення" / 1980/ з погляду теоры I практичного ы втхлення, особ-лиеу упагу привертае до психолсг1чнох структура значения як зель-ыа конструктивно! передумови для освоения анутрглньох форш : вкутргзнього образу твору, на зиявлення единоспрякованих, дина-М1чних х 1срарх1чнлх асоигатизнс-смислових зчеплень. Принцип же "повернення" 1 "дальнод11." вш сзганхчис гседнуе з чехгвськиы дргматургхчним принципом руаницх, на багатоаспектноыу значенн1 якого наголошував Л.С.Биготський. Чи не зперае Б.П.Дроздсзський досить об"яуно еисв1тлюс сзоер:д;псть художнього слоеэ i худож-ньсх семантики, привертае усагу до стил1стики адресата-читача г рефлексаиП як суттеЕо! передумери вяхонання культури I мистец-теэ читання.

Практичн1 результат« у розв"язанн1 проблем Ц1лхсного стилх-стичного анал1зу з автсрських позиц1й у значК1Й мгр1 обумовлюють положения ii.il.Ьокинох, новнй пхдхгд до осшслення термхна ф у н к ц х я, II думка про дсцгльн1сть ссвоювати моЕу а едностх1 з иоЕлеьняы I видхленхшм у зз"язку з цим, кр1м швознавства, иоЕленневознавства. Ксиуншатияний П1дххд до освоения худсжньога иовлення нона посилюе термхном-вгдгалуяенням "фунипональнз сти-Л1стнка художиього мсЕлення". Пор1внгаочи художнгй стиль з науко-еиы, !а.Н.Кожина дсказоэо спрямовуе увагу до худокньо-образно1 мовленнево! кснкретизэш!, до всього II спектру. Ни ввалаемо, шо кЫець 70-х рок1в започаткував четвертая пергод у теорН х прак-тиш стил1стичних дослгджень худо:кньс1 : науковох кози. Б г ля . витокгв иього перюду були такх кауновп1, як 1.Р.Гальперш,/ В.А.Кухаренко, В.З.Сдинцсв, 1.0.Новиков, М.О.Рудяков, А.П. ¡/оваль х ДР-

У дтугому тхззд!Л1 "¡¡¡ляхи поеднаннк стил1стичного анализу з худоки1М синтезом" орган1чно й об"емно поеднуеться теор1я/з практикою. 3 метсго осЕоення художньо-сбразного »давления П1д кутсм зо-ру единоспрямовано! I систешо! худсхньо-обргзно1 мовленяево! конкретизаи!!, у згсд! з фыоссфсьним принципом допоЕнюваностх,

- 1С -

залучаються дотичш знания з псих0лшгв1стики I прагмал1нгв1сти-ки / передусгм з погляду сднге1 з основних коцунхкатизних функ-гдй / вираження 1 переконання / хз стилхстшш адресата / утверд-кувано! Г.Г'.СтепаноЕкм/, з ионографачнох прахп "Вопросы теории указателькости: эгопентричность. Дейктичность. Индексальность" /О.В.Кравченко/.

При пьо!ф увага привертаеться до засоб1в актуал1зап11 й ^рггнл381:11 читачеьо1 уваги з кетов допоыогти прейти по шляху, на\£1че.чоку автором; дс дкетантних, р1знооб"бших асогцатквно-смислсвкх зчеплень / звичайно, сдкноспрямонаних/, до спорних сл1Е х висловлювань, шо нерхдко повторюються I служать матер1&лхзо-ваною формою Еираж.екня пхдтексту.

Суттсвик аспектом е П1дрозд1л "Заголовки I зачкни як глд-гсравна точка для спектрального аналхзу стилю". У рхчипц онома-стичнох зжоли Ю.О.Кврпенка заголовки сприймыогься як ключева контекстема ономастичного простору, як елхцентр худсжньо-образно1 ыовленнсвсх конкретизаш I. Ьюжна порхвпяти £х ггакож 1з сонцем, бхд якого в1дходять у сеохй сдиноспрямсваностх асошативно-сшсло-В1 променх у вс1 частини твору, що в1Дбизають пронес тБОрення хндив1ду£льно-худокньо-образнох думки. Разом з тим, ие I иагнхт, який притягуе до себе асошативно-сыислов! пасиа х проыем.

Зачини, до яких можуть входити один абзац або кьчька / коли Р;деться про складне екнтаксичяе Ц1ле/, е свосрхдниы фундаментов стосовно вс1сх худсжньо-образно1 споруди 3 11 завершениям-заключениям. Особливо суттевим е кошозипхйно-мовленневий р1вень, який як найадекватн1ше вт1люе авторську позишю. Звичайно, б поеднашп э рхвнех! сюжетно-мовленнсЕИн. Виходячи з того, шо, як гласить на-родне прислхЕпя, " починаючи треба бачити кшеиь" х "поганим е початок, коли к1ния не видно" досить конструкгиБШМ пхд час анел1зу з позип1й шл1сност1 х для II проевгчування та виходу на художнхй синтез х дхалог з автором сгае принцип^"повернення" I "дальнодхх" /або "ткацького човника"/, а також звернення до сти-л:стичного експерименту. -ОстаннхЙ зд1Йснюеться на прикладх заго-ловк1в I абзапхв-зачинхв опоЕ1дань "Ионыч", "Спать хочется", "Толстый и тонкий", "Налим", "Смерть чиновника".

па згадан1Й науково-теоретичшй 1 науково-иетодичнхй основ1 адхйсшзеться фронтальной стил1стични5 анал1з семи чеххЕСЬких опо-вхдань новел:стачного жанру /кр1м названия, ыаються на уваз! ще

"Егерь" I "Студент"/, падхйним фоном з оргеитаихет на освоения з позишй и1Л1СНОстх в зачини вс1Х сстанн1Х бхльш нхж 4С0 опоз1-дакь.

Глдходи, як1 мсжна об"еднати проблемою "Слоео в художньсму св1тх Чехова", засзтдчу->ан1 переду с хм у прапях Чудакоза, Новикова, Рудяке за, Купхнсх : Лзркхв та в наших лхнгвостилхстичпих етюдах створгасть оснсзу для третье гс рездхлу"Типолог"гчний стилхстичний ракурс чеххвськог но«ел1стичнох пюози". У зйачнгй мгр1 з аспек-тх типолог1чност1 новелхстичнз проза 1.11.Чехова зхставляеться з ноЕелхстичною прозою украшськоп. Зскрема а ссобх таких И пред-ставпикхЕ, як {¿.Ксиибинський, Олесь Гончар г Гр. Тютянник.

Зласне чеххвська нсвелхстична проза да" пгдетави для зикри-стал1зуяання тз^ого стилгстичногс типолсг1чкого спектру.

1. За структурою заголовки ь переважпй бхлысостх е одноком-пенентними, а з точки зеру змхету - Ытригуячиии, заппчазлвючиш, нерхдко з ьиразним коннотативлим нарощенням. 1х пхдтекстозий змхет ысяе бутя освоений, як правило, з пезиихй хплхеноетх. У спряжзннх з подальнюю худежньо-обгэзнеп мовленневсю кенкретиза-ц1ев переду с хм на компсзихпйно-ыовленнееоцу pt?ню вони ез:д6ивэ~ ють таку визначальну рису чеххвського стилю, як "складна простота", "театр сл1в х впеловлюзань", тяншня до "мовленнсЕого артистизму". Останне досить яскраво представлено б "Письме к ученому соседу". 1.1СНЛИЕО, воно с найсуттевгтим орхентиром для проникли-еого чигача, сЕоергдниы натяком: не сприймати текст буквально, намагатись декодувати хндиЕХДуально-^удожш авторськи души, переживания I почуття.

2. Дссить дальнобхйними й органхчно спряхеними з шлам х вс1М кокпсзицхйнс-мсвленневим рхвнем, у тш числ! з' к1Нцхвкою твору, в зачини. Ус1М спектром художньо-ыовленнеЕ01 тсонкрети-заи!1 гони засв1дчують "ефект невимушеностх" х пнеп1ЛготоБле-ност1", " принцип значительной и объемной незначительности",/дра-матургхчний принцип рушниш та багатий спектр зхставлень, прети-стаБлень i з1ткнень у динамш1 та дiaлeктипt резгортання спсе1-дх й формування художньс-образно1 семантики. Автор, безумевно, орхентуеться на сп1втворч1сть з читачем х вхрить, со з пегляду цхлхеноетх I "мовленневого артистизм", коли взаемина нав1ть М1Ж словами нагадують взаемини М1ж дхйозиш особая I актерами

на сценх театру, стссоено йоге /авторського слова / в читача

никатиые "прстислово", г контекстуально обумовленим гедивхду-ально-худокИ1Ы смислоы. Вш орхеитуе читача на зустр1ч пхд час поглибленогс прочитання хэ "знайомим незнайомцем".

3. Шелл заголовк1Е особливе М1спе б ономастичноцу прссто-Р1 Еласне зачингв займають антропон1ми. Спряженх з Ы1Л1снии ко-иунгкатом, вони зберггсють досить прозору Енутргиню фор*;у, з по-зипхй хндивхдуачьно-авторських ошнок промовляють до читача. Допоить ьиразно протиставляються антропонгки пэнхе, помхдиие, з одного боку, X про стих людей, прислуги I рОб1ТНИПЬ, ЦуЕИКХЬ - 3

.другого боку.

4. Нуднхсть, схрхсть I однотоннхсть буденного життя, неоду-хотвореного хоча б налим сусшлычим хдеалоы, марнотратство ба-гат ьма часу I сил у багатьох Екпедках обумовлюс художньо-образну

смовленневу конкретизатю з великим набором страв í напо1в. Псев-доасиття, псевдоетика, псевдоестетика, псевдокультура засвхдчу-еться на широкоьу тереН1 худскнъо-образно: ыоЕленнево1 коккре-тизахлг багатьох творхв. БасвхдчуЕана в перших абзацах едн!сть протялелшостей з твору в ТБ1р пыиирветься на весь широкий контекст. Б особливо кричуахй дисгсрыоны перебувас худошьо-мовле-ннева конкретизация, поЕпязана з зоенхпшстю i внутршнхм свхтом персоналов. Чип бхльше вони Згдять I тобстхють, тим бхдкхшою стае ix духовнхсть.

5. Послхдэвнс й ефективно опираеться автор на драыатург1чний принцип рушнкгн, який чи не в першу чергу обумовлюе едино спрямо-ванх асошатиЕНо-смислов1 зчеплення. Бвгйти е лабхринт цих зчеп-лень - значить збагнути внутр1шнхй образ твору, його концептуаль-ну суть, авторський задуы га технологхю його втхлення, у шлецу образ автора.

6. У подхбний спосхб в аспект! стшпстики 1ндив1Дуально-худокнього моЕлення, едишепрямованох, динам1чно1 й херарххчнох худокньо-образно1 мовленневох конкретизацх 1^могиа освоювати твори ковел1Стичного' жанру к.Кохлобинсысого, Олеся Гончара, Гр.Тю-тюнникв та 1н. Так само, опирались з лозицхй композишйно-мовденневого р1вня на заголовки, зачини 1 кхнцхвки. Паном форми називаь Стсфаника Горький, паном форми Еважав себе Ы.Кошбинсь-кий. 0стаШ1й, до всього, як I ЧехоЕ, максимально використовуваЕ апегоричний стиль.

патяк на влегеричний стиль I необх1дшсть декодування про-

зоеих TBopÍB Коцюбинського фхксуемо з назп1 "Дех кхзоньки" i в першому за життя не надрукованому твоих "Андр1й Солов1йко, або зченхе cbí?, а невченхе тьма". 5 ньому читаемо: "Hi, я пгду межи tí нещасш люди, прапею котрих bcí жиють i для 'ластя. котрих нххто й пальцем не хоче повсгусити I Ось куди я пгду: так хенг говорить моя cosicTb". Слово по зорущити /пальцем/ у п1д-TencTi сшвьхдноситься з вислсзсм "не хоче писати". До кхкця ТЕорчогс i життевого шляху про &легор;:чн1сть csoix TsopÍ3 М.Коию-бинський висловлюеться конкретнгле: "Тихим морем послались 6i-ласт! дороги. Я диекеся i думав: " - Для кого вони? Хто ними похде ? Бони списали сине полотно моря, як давн! jcccraiin, а хто прочитае те таемне письмо? Я азесь був як пхсия, як акорд суму, шо злиеся з пхснея меря, сснця i скель" / "Сон"/.

Як не южна огтустити на початку спов^анач "Ионыч" слоея "напротив" ыаючи на увазх резумгнил п!дтексту творчох спад, щини Чехова, так, здаеться, неможливо опустити ключового слова г i д р и х i н о н з етяда а1.Ксиюбинсы;ого "Ubít яблунх". Етюда, який безпосередньо передуе найбхльш масштабному тзору "?ata morgana". 5 одному з абзащв тут читаемо: "Пдроххнон___гхдроххнен...

riflpoxiHoH. Чо^/сь ue слово Meni сподобалсся. Í я повторяю його , з кожним кроком i боюсь пропустити в ньему якийсь склад. Воно якусь диену полегкхсть робить MoiM гарячим очам..." Як в1домо, г1дроххнон - пе Х1мгчний порошок, за допемогога якого пролзляеть-' ся фетошпЕка, негатиЕ перетзоспеться е позитив. 3 розчин1 з Г1Д-poxíHcHOM поступово Еимальовуються зебраження сфстографованих людей i o6"sktíb. До реч1, персонаж з фотоапаратом присутнхй в/ onoBÍflaHiii 1¿.Коцюбинського "Посол В1д чорногс царя". У сполученн: з указании заголовком знаходиться зяслхв " Я геж пустив свою душу пхд чорний пар" в етюдт "Тнтермегио".

• У висновках дисертэцхх наводиться пхдеумкн дослхдження.

Розширення й поглибленкя уваги до композицхйно-мовленневого рхзня, до образу автора i його мовленнево! структура закснсяхрно змхцнюе nosHuii й науково-теоретичн1 та науково-методичнх opichtu— ри стил1стики хндивхдуально-художнього мовлення. Думаемо,/ига саме в i! рхчишх мова виявляе себе як духовна схованка люди ни/, народу i людства, невичерпну духовну енергхю. 1Цсйно висловлене посилюе увагу до заголовк1в i зачин1в, перших i ззключких ябзашв. Ясна pÍ4, глибинна аЕТорсыса думка, почування й емоцхйно-оцх^ний спектр

автора тзнаеться у спряженнх кошюзишйко-ыоЕленневого рхсия з спжетно-мовленневии. Ьаприклад, е спов1дашп "Ионыч" автор, спи-раючись на орфоепхчнх норми pocificbKoi мови, необххднхсть деко-дування художньо-образно1 ювленневох конкретизаа11 шдказуе бислоеом " fi иду по ковру, ты-идешь, пока врешь..." А, можливо, й одним словом"н а п р о т и в" в дссить поширенокг/ абзаш-зачи-.нх, по незвично починасгься з тдрядного речення часу. В 1Плоцу зачин увиразнае i продовжуе лейтмотив "дороги1; провхни1Йни-ыи мхстечками i губернськими м!стами. Постхйно на згаданхй жи~ тейськхй дорозi в пошуках хстини перебувае й автор в oco6i опо-В1дача, спостер1гача, досл1дника, режисера, сценариста, актора, творця 1дейно-худокньо-обрезного suicTy i коьлекнево! форми його втглення. Бхн майстерно, вхдпоехдно до задуиу, вктуатЛзуе еci мов-ностилхстичнх ресурси pocificbKoi ыови, виступаючи доктором - лх-карем i доктороы-соцхологом.

Досить помхтним е тяиння Чехова до д1алоГ1заци i психоло-risauii висловлювання, до опори на власну i читачеву iHTyinim. Авторсыа абзапи-зачини нагадують нерхдко ремарки перед дхалога-ыи i д1алог1чниии сдностями. У них, як i в шлоцу в контекстах свохх твор1в, автор надае перевар тепертньоэд 1сторичному, який ыаблияуе художньо-мовленнеЕу конкретизашю до чуттевого сприйман-ня.

У новел1стичних проэових тьорах Чехова засЕХДчугться eci три mm моБленневох д1яльност1 - розпоБ1д1, описи i роздуш. 1 все ж iHTerpyiraiM с роздум, переду-ciiä за умов входження через штат-но-ЮЕленневий i композит йно-вдвленневий piBHi ь сдиноспряыова-Hi асоцхативно-скислоЕ1 зчеплення.

Так, у бхлъшоCTi абзашв-Збчин1Е художньо-образна моЕленне-ва конкретизедхя на сюжетно-мовленновсц/ piBHi створюе досить ви-разну уяву про зовнгашсть персоналпв. У поеднанщ з подальшою швленневою конкретизацией на когоозишйноцу-^iBHi вона створюе виразний вхдтхнок дисгармоны. Зовншахй штер"ер с показовим i не Е1дпов1дае внутршньоцу духовному сехтсе1 персонажа. Так само " в дисгарюны перебувае нерхдко художньо-образна ыовленнева кон-кретизыля, пов"язана is cbitom природи i повсякденним життевны свхтом та побутом людини. 3 позишй дагньсго фхлософського афо-ризцу "все течет, все изменяется" автор особливо боляче пережи-BSC ЗК1НИ в лсдинх i в прмрсд!. Бивхтрпв&ння людського i ледяного

з людини I наростання кризових явищ /багатоаспектнох ерозИ/ у природ1. Досить Еипуклс ие представлено в оповхданнх "Свирель", на пор1внянс обмеженоцу схльськсму просторг. На бхльа широкому степоЕому просторх, по наводилось у текстх дисертатпх, вхн захсплено I здивовяно спостерхгае г перелшвае первозданшсть природи.

Споет при мовностилхстичноцу анал131 на образ аз-торах йоге могленневу структуру, вхдбиту у дина.мхчних г 1ерарх1чних зчепленнях нежного конкретного твору веде до утзерд-ження динам!чно1 семас1слог1х. Рсзширюе I погдиблюе дсняття про значения х смисл.

Протягом уехх пер'юдхз у становленнх науки про мову худож-ньс! лт^еоатури псст1йно вхдчувався потяг до утвердт.ення стилт-стики й лхнгвхстики тексту, до р.ивчення мози художнхх твор1з з урахуванням 1х спепифхки Я естетики слова. Пошчено, по в епхцен-■тр1 ес1х творчих пошукхв х зусиль мовозназцхв I л1тературознаэ-Ц1в перебувала багата х конструктивна фхлологхчна спадаина С.0.Потебн1 I 3.Б.Виноградова. В наш час спостерхгаеться акту-ал1зап1Я ор1ентир1Б, пов"язаних не лише з освоениям худежшх творхЕ з позишй и1Л1снсст1, але й ксмплекснсст1 та типологхч-ност1. Згаданий пхдххд опираеться значноэ мхрою на освоения конструктивного спектру не лише фглологхчних наук, але I в пхло-чу гуманхтэрних. У цьому таксж вбачаеться насл1дування традишй 0.0.Дотебн1, якого спраседливо можна наззати зачинателем стил1-стики Езагалх, стилхстики худокньо1 Л1тератури та 1ндиз1дуально-художнього мовлення зекрема.

Ссновн1 положения дисертагпх викладенх е публ^ацхях:

1. Словеснс-речезсй образ Астафьева-публициста' // ТЕори для Д1тей 1 про Д1тей у вхтчизнянхй I заруб1ЖН1Й Л1тератур1: Тези м1жгуз1вськоГнауксЕО-практичио1 кенференцхх. - 0деса,1391. 4

С. 109-1II. •

2. Як пройти по шляху, намхченому автором... // Я.А.Комен-ський г педагогхчна сучаснхсть: Тези М1жнэродно1 науково1 к^нфе-ренц11. - Одеса, 1992. - С. 196-197."

3. Урок словесности с позиций целостности // Целостность художественного произведения и проблемы его анализа и интерпретации: Тезисы межвузовской научно-практической конференции. -Донеик, 1992. - С.165-166.

4. Рассказ или повесть ? // Шляхи посилення ефективностг практичного курсу украшськох мови та виховання читацько1 майстерностх: Гези мхквузхБСхксх науково-методичнох конференцы. - Одеса, 1992. - С.51-52.

5. Ориентация на художественный синтез // Проблемы контрас-тивной лингвистики: Тезисы межвузовской научной конференции. -Кировоград, 1933. - С. 25-26.

6. Н» путях освоения индивидуально-художественной речи /проза А.П.Чехова; типологический аспект / // Вопросы русского языкознания: 1аежвузовсккй сборник научных трудов. - Кировоград, 1993. - С. I4I-I45.

7. К вопросу о художественно-образной речеГЕсрческой типологии / на материале новелхстики Чехова и Коцюбинского/ // Кла-сична педагогхка i фыологхя в св1ТЛ1 сучасних завдань шкхльно1 i вузхвсько1 словесностх: Ьатерхали i тези обласнох мхжвузхвсь-koï науково-практичноï конференцхх. - Одеса, 1993. - С.152, 164

ч. П.

Зам.во дпуку