автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.15
диссертация на тему: Литературная сказка: сопоставительный и типологический аспекты

Полный текст автореферата диссертации по теме "Литературная сказка: сопоставительный и типологический аспекты"

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Ш.1.І.НЕЧНИКОВА

пл • '

Еа правах рукопису

Соронотенко Сксана Вододииврівва

.і" 1:' ■

ЛІТЕРАТУРНА КАЗКА:

ПОРІВНЯЛЬНИЙ ТА ТИПОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТИ

спеціальність 10.0Є.1Б - загальне мовознавство

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук

Одесз, 1996

Дисертацією е рукопис.

Робрта вихована в Сімферопольському державному університеті.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор •

Новикова Марийа Олексіївна

Офіційні опоненти: доктор філологічні» наук, професор

Колегаева Ірина Михайлівна .

кандидат філологічних наук, доцент Ярмоленко Галина Григорівна

Провідна організація: Херсонський педагогічній Інститут .

Захист відбудеться 27 червня 1895 року о 13 годині на засідаї Вченої ради а філологічний наук, шифр К 06.01.12 в Одеськшу держав® університеті за адресою: 270068 м. Одеса, Французький бульвар, 24/: ауд. 130. ■ ; •> "У-У--' У;\УУ:-'УУ":

З дисертацісс мсоша ознайомитися в науковій бібліотеці Одесько державного університету. ' у • . ; У-"

Автореферат розіслано 25 травня 1998 року

- і ‘ ' ■ ■ '

Вчений секретар ■ •

спеціалізованої вченої ради

Тхор Н,М.

Реферована робота являє собою опис жанрових, стильових та функціональних особливостей літературної казки (далі - ЛК) як особливого тхлу тексту.

Актуальність дослідження обумовлена недостатньою кіль кісто праць, які вивчали б ЛК як жанр, та наявністю спірних питань при описі структурно-семантичної організації ЛК. Актуальним є також виділення та опис текстоутвороочих принципів для ЛК, п\о налеглть рівніш авторам 1 є самостійний текстовим цілим. ■ . . .

Новизна дисертації. Хоч 1 виник науковий Інтерес до ЛК, проте відсутнє комплексне дослідження цього яэяру. В дані:: роботі ЛК вперше розглядається з позицій жанрової теорії тексту (Ы.О.Новикова, 0.1.Макаренко та 1н.) Для цього порівнюються чарівна фольклорна казка (далі

- ЧФК) та ЛК як типи тексту не тільки з точки зору їхньої структурно- змістової схожості, а й суттєвих відмінностей. Виявлено основні ознаку, що .конститугазть Ж як жанр 1*як текст. Створена жанрова і текстова г|о^ел^> е основою для комплексного лінгвостилістичного аналізу ЛК.

Основна мета дослідження - виявлення специфіки ЛК як жанру 1 як тексту. ' '''.'-..'..'І ........ ■

Для цього потрібно було вирішити ряд котретних завдань:

1. Розглянути чарівну фольклорну казку в точки зору жанрової теорії тексту. На осноеі цього виділити тз описати яанрово-стильову домінанту (далі - ЕСД) чарівної фольклорної казки.

' . 2. Виділити тв описати канрозо-стильову домінанту літературної

казки.

3. Виділити та . описати індивідуально-авторські текстоутворсючі

принципи ЛК. .......

. ; , : Основні положення, до виносяться на захист;

' І. ЛК' являє собоа самостійний жанр художньої літератури э двозд-ресатною спрямовані с та. ЛК призначена 1 дітям, ,1. дорослим, а отже, по-: винна задовольняти пізнавально-комунікативні потреби як дорослого читача, .так і'дитини. Така двостороння бпрямованість визначає специфічні функціональні та структурні ознаки ЛК. *

2. ЛК жанрово відмежована, з одного боку, від ЧФН гз від авторських опрацювань. ЧФК, а,, з другого боку,, від літературного датоу'феятезі

3. Конкретні тексти Ж організуються на основі не тільки їхньої спільної ЕСД, а й власного, індивідуально-авторського текстоутворсючо-; го;принципу. Цей,принцип об'єднує текстові елементй у багаторівневу систему з однорівневими та ріенорівневими відношеннями, специфічними для даного 1 тільки для даного тексту.

■ -г - ■ '

Матеріалом дослідження буди тексти більп як тридцяти ЛК (F.Baum J.M.Barrie, L.Carroll, A.A.Milne, В.Ф.Одоевський, А.Пагорвлъсъкий В.Катсга, E.Успенський та ін.).

5 агата номе тодолor1чною основою дисертації е філософські закони категорії та принципи: закон діалектичної єдності, але'не то-гсжност

загального, особливого та одиничного, загальненауковий принцип системності, принцип взаємозв'язку та ьзаємообумовленості форми і змісту.

Теоретична значимість роботи. Виділення та опис ознак, що консти туювть Ж як жанр 1 як текст, дає змогу скласти модель, яка е основи для комплексного лінгвостилістичного аналізу ЛК. Отже, в дослідженн продовжується розробка питань жанрової теорії тексту.

Наукова достовірність та об’єктивність результатів досліджена забезпечується детальністю розгляду і достатнім обсягом проаналівова ного матеріалу.

Практичне значення. Результати дослідження можуть бути викорис тані в практичній роботі (критиками, редакторами, видавцями дитячо літератури взагалі та ЛК зокрема), а також в лекційних курсах 1 стилістики, фольклору, зарубіжної літератури, при читанні спецкурсів теорії тексту і жанрології, на практичних зазяттях з англійської мови при написанні відповідних курсових та дипломних робіт.

Апробація роботи. Основні положення дисертації викладено у до повідяг на засіданнях кафедри російської та зарубіжної літератури СД (1992-1995), на наукових конференціях СДУ (1993, 1994, 1995), на II III Кримських пупкінських читаннях (Керч, : 1992; Бахчисарай, 1993), н Другій зсеукраіяській міжвідомчій науковій конференції "Нові підход до філології у вищій школі" (Київ, xSS’4).

Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списк використаної літератури та додатків. .

У вступі обгрунтовується актуальність текк, наукова новизна, мет і завдання дослідження, його моклизэ теоретичне і практичне значення з таком фсруухяютьсч основні положення, цо виносяться на захист.

В персо'/у розділі подано загальну характеристику Ж як жанру, об грунтовується методика аналізу ЛК э точки зору 11 ЕСД, Естановлштьс інтегральні риси ЛК і Ч$К, доводиться жакроаа самостійність Ж.

В другому >оздЩ виділено та описано текгтеутзоргаочі принципи эабавпечуэтъ цілісність 1 структурно-семантичну специфіку конкрет них тэкст1з ЛК. , ,

У висновках подано основні результати дослідження.

- з -

ЗМІСТ РОБОТИ. , .

Перший розділ "Жанрово-стильові особливості літературна! казки" присвячено теоретичному осмисленню Ж як жанру.

У першому параграфі обгрунтовано методи аналіву ЛК, які с найпродуктивнішими для теми дослідження. По-перше, це жанрово-типологічний

метод. Він передбачає аналіз тексту за такими жанрово-стильовими озна-

ками: 1)функціональнов, 2)структурною - а)тематичною, 6)сплетно-композиційною, в)хронотопною, г)характеролог і чною. По-друге, це порівняльно-типологічний метод: зіставлення’ЛК і суміжних жанрів (чарівна фольклорна казка, II авторські опрацювання, фентеаі) на основі принципів структурно-генетичного аналізу. ’ ■ : '

Природа зв’язків ЛК а цими суміжними жанрами різна. З ЧФК ЛК пов'язана генетично. Тому цілком природне існування проміжних жанрових ланок: авторських опраідавань *ЯЖ. Ступінь використання авторами елементів ЧФК також може бути різним, у.зв’язку з чим потрібна особлива

класифікація авторських опрацювань ЧФК (що виходить за межі даного дослідження). Для налої мети істотна відмінність таких текстів від ЛК, а саме - різне співвідношення з нормами ЧФК.

У ЧФК жанрові норми жорсткі, причому вони стосуються як форми, так і змісту. В опрацюваннях ЧФК автори зберігають всі інваріантні жанрові елементи ЧФК, індивідуальні ж відхилення стосуються лише елементів варіативних. У Ж переосмислюються саме домінантні жанрові ознаки ЧФК: композиційні, характерологічні, хронотопні та ін. ЛК як жанр встановлює свої жанрові норми. Але вони набагато гнучкіші, ніж у ЧФК,

1 письменник-казкар вільніше формує на їхній основі власну текстову систему. Звідси випливає велика структурно-семантична варіативність ЛК порівняно з ЧФК та їхніми літературними опрацюваннями. . .

. Основна відмінність ЛК від фентезі полягає у відношенні цих двох жанрів до міфології. Фентезі як жанр конституює свій чарівний світ, що має міфологічне минуле. Тому автори фентезі на всіх рівнях тексту вводять і ретельно описують цо міфологію, часто грунтуючись нь світовій та/або національно-ареальній міфології. У ЛК.міфолої Ічні мотиви є ознакою ке домінантною (як в жанрі фентезі), а факультативної, не сюжетоутворпзчою, а фоновою, декоративною. ,

У другому параграфі віділено ЖСД ЧФК. Жанрово обов’язковими

(Інваріантними) є такі ознаки ЧФК: . - ___ - .

1. Функціональні: переважання розважальної та естетичної функцій, дидактична спрямованість. .

■■ • - - - - 4 - .■' ■ . \

2. Структурні: ■ .. ■. ■■■ . •

-тематичні: 1)нзябе1сть настановлення на вимисел як у адресанта, так 1 адресата; 2) відсутність настановлення нз вимисел у персонажів; 3)наявніегь сфери чзрізногс; 4)11.системність тз регламентованість, неможливість появи в ній нових, нетрадиційних елементів; 5)вв’язок іа сш<ральнкші віруваннями і традиціям»} 6)зв’язок з народним побутом та уявленнями народу еро природні явиза; ,, . : Ч ,■

-свжетно-вомпозиційні: І)ч1їка регламентація наративних елементі е як їхнього набору, так 1 Іхної послідовності; 2)лінійна композиція (дія не має ні ретроспективних,і ні перспективних відхилень);

3)традиційна композиційна схема: зав'язка, розвиток дії, кульмінація,

розв’язка; 4)чіткі прктанно-наслідкові. відношення між оитуаціями та подіями; 5)обов'язковість основних компонентів евжету: випробування,,

нагорода, покараная; в)універсальність колізії - сутичка до£ра і зла;

-хронотопяі:. 1)ч1т:«й розподіл хронотопу на побутовий та чарівний; 2)по8итяваа. оцінкова сєуантиззція побутового; простору, амбівалентна - чар1впого; 3)лосл!дорнэ чергу1взння | ^ерокотопних зон;

4)"заг,сяйність" хройотопу (кпзкорйй чрс р/йов'Язаний іа позасюжетними подіями та історіг-гним реаганчм чзс'ом, ^ коковий іф'остір також "відме:жо-ваняй від простору реального та побутового); 5)рднрспрямованість часу;

6)закон хронологічної несумісності ' (не допускається двох одночасних

місць дії);- 7)лінійність простору;' 8) відсутність детальних характеристик ТОПССУ; . , : • .'1 0 ■ Ч-

-характерологічні: 1)чітко регламентована5 система 'персонажів (як Іхкої кількісті, так 1 1хніх; функцій); 2)зосередженість розповіді навколо головного персонажа;' 3)чітка бпозиція позитивних/негативних-персонажів; 4) ідеальність персонажів; 5)статичність.персонажів, (їхньої оцінки та засобів зкалованкя); .бУтрздицІйність. 'формульність мови;'

7)стислість та експресивність описів;' 8)в1дсутн1сть детальних портретів ДІЙОВИХ осіб. '■ ‘ ;Ч ’ Ч /ЧЛ/'- Ч ;• ЧЧ' Ч - / ■'

У третьому параграфі визначається жанрова специфіка ЛК у порівнянні її з жсд Ч5к. ■' Л' С-

З'ясовується, по в ЛК трансформуються практично всі основні жан-роутзсрсвчі ознаки ЧФК. 'ЧЧ^Ч". ЧЧЧЧ";-:

Функціональиі ісзвакк. В ЛИ зберігаєтеся розважальна функція .ЧФК. Однак ігрова ситуація в ЛК охоплює ке тільки і не, стільки обрядові'ситуації, скільки, навпакисетуації провинні (з точки'зору. ЧФК): ситуації а оточугззчего дитину-реципієнта реального, життя, але в ігровому, тобто незвичному ракурсі. • Ч'Ч- ЧЧЧ;'Ч'ЧІ','.-

Тематичні ознаки. В ЛК розповідається про дитячі роки головного персонагла. Описувані події мають нереальний характер. Настановлення на

вимисел в ЛК є як у автора та слухачів (зовнішня модальність), так і у головного персонажа (внутрішня модальність). Це підкреслюється автором 1 композиційно (вступом, коментарями, епілогом), 1 лєксико-семантично (лексичні одиниці. з семантикою "здивування" тим, шр відбувається; йор. ЧФК, де з чудес ніхто не дивується). А віра дітей (слухачів та головного персонаж) в події ЛК близька їхній вірі в Ігрову ситуацію. І ті тут ситуація усвідомлюється. як нереальна, але одночасно сприймається дуке серйозно.

Збіг зовнішньої та внутрішньої модальності в ЛК змінне пропорції *аят5стлчітсго-і . псбутсі’сгс. ” ЛК ці два "іа:::: їй “гнз сяіьаідасазїіня ~г регламентовані, на відміну від Ж. Дива туї можуть відбуватися з будь-яким персонажем, в будь-якому місці та в будь-який час. Змінюються і функції казкової фантастики; аона стає декоративнішою, розважальнішою, а також підкреслено, експліцитно педагогічно спрямованою.

Сюжетно-кошозиційні-ознаки. 'ЧФК чітко детермінована сюжетно і композиційно.' Внутрішню сюжетно-композиційна організація ЛК, навпаки, гнучка. Інваріантна в ЛК лише рамкова структура композиції: особливі

зав’ягкг та розв'язка. Часто оспсзпскт текстові ЛК передує вступ. У ньому автор прямо вкзэуг канр теору, створюючи тім самім жанрову читацьку настанову, пояснює Історію виникнення даного тексту. Експозиція ЛК: нудна кзртшга буденної дійсності - протилежна експозиції

ЧФК:ситуація благополуччя, зо підкреслгє драматизм наступної зав'язки.

Зав'язка і в ЧФК, і в Ж переключая хронотоп в побутового на чарівний. 'Але в ЧФК заз’лзкз (нестача або біда через порушення заборони) обумовлює необхідність для головного персонатса вирушити до чарівного царства. Інакше кажучи, зав'язка в ЧФК - причина зміни хронотопу. В ЛК ці зв'язки інвертуються: чарівним раптом стає хронотоп,

що і служить аав’язкоя. Для ЛК характерні два типи переключень побутового гронохоау • па чарівний : 1)нзваотиБОвана трансформація побутового

простору в чарівний простір; 2)зовнішньо обумовлене переміщення головного персонажа у чарівншї простір. З точки зору норм ЧФК та побутової логіки зав’язка ЛК мкттєез, спонтанна та безпричинна. Тог,-гу зав'язкою ЛК може стати будь-яка, зовнішньо звичайна, нічим не примітна подія.

- ' Розв’язка в ЧЗК абсолютна: подальше перебування головного персонажа у чарівному хронотопі неможливе. Основний конфлікт розв'язано, після епілогу текст ЧФК не може бути продовженим. В ЛК, навпаки,, розв'язка не абсолютна. Тому всі ЛК потенційно можна продовжити, така їхня інваріантна особливість. : \

' Ч5ИС властива одновершинна сюжетно-композиційна модель. Навпаки, в ЛК сюжетно-композиційна модель багатовершкнна. Кульмінацій з ЛК може

бути стільки, скільки виникає нестандартних ситуацій, в яких опинився головний персонаж. Причина в тому, тр дляЧКС обов'язковий наскрізний і гострик конфлікт. Його вирішення і становить кульмінацію всього тексту. Свкетно-композиційна організація JIF., по суті, не конфліктна. З персонажем тільки трапляється нивка пригод.Необхідність, вирішення єдиного конфлікту відсутня, тому відсутня .1 єдина кульмінація. На рівні мікротєкстів всередені Ж (одна з пригод, описана в одній або кількох суміжних главах) їлаяе зберігатися традиційна композиційна модель: зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка. З тієї ж причини ЛН Надає перевагу хронікальному сюжетоскдаданню. Воно дає змогу з максимальною повнотою описати як зовнішні пересування головного персонажа, так і його внутрішній шлях самопізнання."

Хронотопні ознаїси. В ЛК так само, як і. в ЧИ, хрояотоп поділяється на побутовий і чарівний. Але в ЛК немає чіткої опозиції Цих двох

хронотопів. Відсутні або значно послаблені традиційні локальні маркери чарівного простору. Якщо* номінативно цей простір чарівний, то денотативно він заданий так, ■ що головними рисами збігається з реальним простором, в якому живе дитина (і реципієнт казки 1 11 головний персонаж).

1 в ЛК, і в ЧФК простір описується лаконічно. Але в ЧФК сама номінація місць дії, завдяки сильній пресупозиції, вказує на • їхню чарівність/профанність. В ЛК така комінадія ке мас обов'язкової семантики чаріьності/прсфаннссті. . . ■ '

Простір має значення для-ЛК.настільки, наскільки він важливий для головного персонажа та/аоо його друзів. Тому для ЛК типовими є маркери суб'єктивної просторової орієнтації, встагні фрази,які вказують на те, що простір зображується з точки зору персонажівr "they did keep their eyes open", "they saw", "he looked at", "вона уважно подивилася" тощо.

У ЧФК зовнішній 1 внутрішній аспекти текстової модальності не збігаються. В ЛК "межі чарівного світу розмиваються, стають проникли-т ми, і сзме. тоді принципи аовніЕньоІ модальності проникають до казкового царства, то навпаки, реальна дійсність починає сприйматися крізь казкову призму" (Д.ііедріш, 1380). Відповідно Ж можна цоділити на дві групи.. У тактах першої групи звичайні,, рядові предмети і місця несподівано змікавгься, набувазеть дгаккх якостей. Буденне стає чарівним, коли боно залучається до грк. Стосовно ЛК такого типу можна говорити про нерегламентоЕІні трансформації побутового простору в чарівний. До другої груп;:;: ЛК належать тексти, в яких перемішання головного персо-. наиа з чарівний простір зовнішньо обумовлені. Ж цієї группи розповідають про "пригоди ладика у чарівному царстві" (J.R.R.Tolkien, 1955). Але і в цих текс чарізтай простір виникає раптово і так само

раптово зникає. НІ його поява, ні його зникнення не залежать від ба-, жання персонажів 1 не регламентовані жанром. Головний персонаж може потрапляти до чарівного, простору скільки завгодно часто, зате 1 будь-яке првернення 8ВІДТИ не остаточне. Незвичайний при цьому не стільки топос ЛК, скільки дія, що в ньому відбувається, або діючий суб'єкт-персонаж. Чарівність хронотопу не ставиться жанром первісно, а створюється семантикою кожного даного тексту 1 навіть мікроконтексту: порушуються відношення Існуючих в реальності денотатів, бо збігаються слова, які в нормі відносяться до несумісних семантичних просторів.

ЛК і з перший,' 1 а другим-типами переключення побутового хронотопу на чарівний об’єднує спільна закономірність. В обох випадках чарівний хронотоп насичений конкретними історико-наці опальними реаліями, а тому досить,, ; легко Ідентифікується з реальним хронотопом, причому не тільки головними персонажами ЛК, а й читачами.

У ЧФК чарівний хронотоп може оцінюватися 1 позитивно, 1 негативно.

В ЛК він оцінюється переважно позитивно. В ньому також може бути зло,. персонажу доводиться долати різні-перешкоди, але акцент ставиться не на цьому, а на тому, що чарівний хронотоп ЛК - ігровий. Цим він приваблює і головного персонажа, і .дитину-читача. Тому що в ЧФК основна хронотопна і сюжетна опозиція - свій/чужий (або Інакше: побуто-

вий/чарівний), а в ЛК основна опозиція - неігровий/ігровий.

Навпаки, побутовий хронотоп у ЧФК оцінюється позитивно, в ЛК -негативно: це хронотоп одноманітного та нудного світу дорослих. Критерій оцінки такий самий: опозиція неігровий/ігровий. В ЛК побутовий

кронотоп, неігровий, регламентований.протиставлений хронотопу чарівно-і«у: ігровому, повному несподіванок і пригод. , ■

Для ЛК нерелевантной реальний відлік часу, тут немзе (або майже кемає) конкретних маркерів часу в чарівному хронотопі. Як би доего не іеребував персонаж у цьому хронотопі,- повернувпксь, він виявляє, що в іобутовому хронотопі часу минуло небагато. Важливі лише біографічні та психологічні часові рамки: головний персонаж ЛК не має права ставати

дорослим. " ’

Композиційно ЛК будується як ланцюг епізодів з дитинства голозно-’о персонажа. Од>'?к' хронологічна- послідовність епізодів не лінійна, не Інваріантна 1 допускає перестановки. Кожна з ситуацій локалізується в :воєму мікрочасі та мікропросторі, вона не пдв'язана з попередніми або гаступними ситуаціями причинно-наслідковими зв'язками. ЧарІЕНИй хронотоп ЛК - точковий. Це дає змогу максимально вільно опановувати іарівний простір (Ю.Лотман, 1988). Перебування головного персонажа в ©ому просторі не "позачасове", воно включається в рух часу всередині

. . . ■ - 8 -чарівної країни. Чарівний час ЛК - відкритий, він не підпорядковується закону хронологічної несумісності. - ■ -

Характерологічні ознаки. На відміну від Ш, в ЛК набір персонажів, їхні функції та характеристики значно варіативніші і залежні від авторської настанови. Навіть яйцо до ЛК переносяться популярні персонажі ЧФК, вони виконують в ЛКкне ті функції, що у вихідній ЧЕК. З тієї ж причини персонажі ЛК не можуть транспонуватися в тексти іншого автора (можливе тільки продовження тексту Ж самим автором або його послідовниками). - , . , -

Для ЛК властиві такі групи персонажів: 1)головний персонаж; 2)другорядні персонажі: а)персонажі реального хронотопу; б)персонаж1 чарівного хронотопу.. Обидві. підгрупи не мають чітких меж 1. не протиставлені одна одній так чітко/ як в ЧФК. В'основі їхнього поділу лежать два критерії: і)просторова локалізація персонажів та 2)їхнє ставлення до чарівного. . . ; ^"

Головний персонаж ЛК - найчастіше малюк:хлопчиК, дівчинка, звірятко та ін. Отже, головний персонаж Ж та 11 рецнпіенг-дитйна мають схожі психодогічні характеристики. Тому в описах головного персонажа послаблюється або'-зовсім відсутня сем&йтйка':Ідеальності, властива головному персонажеві ЧФК. Самі описи психологічні, але лаконічні й і основному динамічні. Оцінкові характеристики подаються .побічно, імиліцитно (через опис дій головного персонажа в рівних ситуаціях) абс прямо -(але тоді переватао: через оцінки його іншими персонажам;! та ї внутрішніх монологах-роздумах самого героя). • ; ; ■ '

До персонажів реального хронотопу належать ті персонажі (дорослі і діти), які не хочуть вірити в дива і навіть при контакті а чарівню хронотопом заперечують кого існування. Цяпідгрупа поділяється ш персонажів (а) із статичними та (б)з динамічними оцінковими характеристиками. У персонажів гі статичними ' оцінковими характеристики ціннісні брієнтації не змішаться. Відповідно, їхні характеристики аб( нейтральні, або переважно - негауивні, причому такими вони залксзлзтьс! до кінця розповіді. Персонажі з динамічними оцінковими характеристиками в ході дії змінюють свої ціннісні орієнтації. Пропорційно цьомі їхні характеристики, спочатку нейтральні або навіть негативні, стаюп

ПОЗИТИВНИМИ. ■■ - - V ' .’ - ; V "

Персонажі чарівного хронотопа поділяються на: га)мешканцІі

чарівної країни, б)друзів та помічників головного персонажа, в)добри: чарівників, г)шкідників та злих чарівників. . . Г - :

Мешканці чарівної країни в основному е фоновими персонажами. Семантика "чарівного" обмежусться їхнім портретом та/або родом занять

шс подасться з точки зору головного, персонажа. Характеристики цих >рсонажів завжди статичні. < . .

Місце друзів та помічників головного персонажа в Ж більш важли-ї, НІЖ у ЧФК. В ЧФК їхня сдіша функція - допомогти головному персонажі досягти свос'1 кети. В ЛК, як і в грі, найчастіше немає певної ме-і. Як і для гри, для ЛК чужа "корислива казуїстика опосередкування"

І.Б.Ельконін, 1978). Більсе того, нерідко в ЛК немає навіть первісно) .мотиву дії. Тому названі персонажі - не стільки сюжетні помічники ибвного персонала, скільки його партнери в ситуативній грі. Описи їх гдуаться за тими'самими принципами, що й описи головного персонажа.

Добрі чарівники вводяться до семантичного простору ЛК скоріше за едицією. Вони або не мають надлюдської магічної сили (на відміну від фівників ЧФК),або використовують 11 Інакше, ні» задано функцією ЧФК.

Чари взагалі оцінюються в ЛК не з' Сакральних-, а з морально-етич-

іх п<?зйцій. Тому персонажів останнього'типу: г)шкідників та злих ірівнщіз ми об’єднуємо в спільну підгруппу. Зло в ЛК завжди перема-іється, але з сакрально-міфологічних позицій ця перемога здавалася 5 ійчастіш випадковою. Головний персонаж перемагає не стільки тому, цо сориставсз чарівники предметами, з тому, що він знайшов у собі сили ^ікснкти .гґр&вкльнкй етичний вчинок, подолати якусь свою вагу.

Дійові особи описуються тільки тоді, коли вски зацікавили головно героя та/або його друзів. Детальні зовніеші та інтроспективні

шся персоналів ке властиві ЛК як танру. Вате головним засобом харак->риетики персонажів Ж є діалог. Причому діалог вадливий для ЛК не [льки тематично,, (само- і взагмохарзктеристики персонажів), а й

гилІстдещо (способи вираження цих характеристик). Більше того, сама

С як текст переважно організована у формі діалога або групової >ЗМ0ВИ. ........ . , ■

Функції діалога в ЛК різноманітні.По-перие,діалогічне мовлення дає югу автору ЛК, використовуючи мінімум лінгвістичних засобів, досягти іксізяально експресивного, "синхронного" опису оитуаці‘1. Це робить ЛК іенічноа. По-друге, діалоги ЛК орієнтовані на звичну, повсякденну >рму спілкування дитини зі світом дорослих. Для дітей саме така .алогічна форма спілкування є найбільа природною, доступною та зро-

’мілст. (Л.С.Виготський,. 1978). По-третє, домінуючий в Ж діалог не ;льки залучає дитину-реципієнта до гри, з й сам народжується з гри: >и автора зі, своїми слухачами.Така ферма розповіді підкреслює,що у >ксту ЛК завжди є точний адресат,якщо І не реальний,то хоча б уявний.

Мова персонажів-дітей в ЛК рідко Імітує справжні особливості ди-ічоі мови. Навпаки, в більаості випадків (принаймні, у головного пер-

- 10 - • сонажа) мовлення відповідає всім нормам грамотної мови дорослої леді ни. Найбільш типовим для персонажів ЛК с нейтральний, стиль або літер; турно-розмовний різновид РОЗМОВНОГО СТІШ!. А втім, нерідко ЛК викориї товує в діалозі 1 книжковий стиль, але заради спеціального комічної ефекту. . • . " ■ ■ ■ '.

У другому розділі розглядаються Інтегральні та диференційні овні кк конкретних текстів ЛК. . ,

З одного боку, будь-який текст - так або Інакше - входить до скі теми жанрів. Отже, він завжди містить якісь жанроутворюючі (інтеї ральні) ознаки, що становлять його ЯСД. З другого боку, будь-як текст сам по собі е . системою (Д.С.Лихачов, 1968). Тому в кожної тексті можна виділити внутрішні , - (дифференційні) принципи та ознага які організують його як систему і вмотивовуЬть ‘ Індивідуально-авторсі кий взаємозв'язок його елементів.

Інтегральні (жанроутворюючі) ознаки 1) підтверджують приналежніс: тих або Інших текстів до єдиного жанру ЛК; 2)відмежовують ці тексти і їхню внутрішню структуру від текстів ЧФК, в Іншою внутрішньою структз роп; 3)утворюють ті спільні компоненти ЛК (МЩ)', ' які притаманні всі текстам ЛК незалежно від їхньої індивідуально-авторської "варіатш кості; 4)отже,визначають, які елементи входять до Інваріанту жанру Ш Диференційні (текстоутворюючі) ознаки 1)в1дмежовують кожний коні реткий текст ЛК і його внутрішню структуру від інших текстів ТОГО С£ мого жанру; 2)утворпють ті особливі компоненти, на основі яких текез єдиного жанру (для нас - ЛК) відрізняються один від одного; 3)визначг юта, отже, варіативні елементи жанру ЛК. ,

У ЛК Л.Керролла "Пригоди Аліси в країні Чудес" текстоутворюючі принцип - принцип софізму. Софізм - "помилкове міркування, яке ві дається за правдиве." (Н. І.Кондаков, 1967). Софізм завжди логічний, аі його логічність пов’язана з добре замаскованою помилкою. При цьо* софістичні міркування, "становлячи гру інтелектуалів-філософів <.,»> можуть набувати таких форм, з якими здоровий глузд погоджуватис відмовляється" (П.С.Таранов, 1995). -

Функціональні ознаки. Софізм як давню гру розуму, котра "і зісковзує із священнодійства до чистої розваги, то сягає найвищої му; рості" (й.хейзінга, 1992), можуть зрозуміти та оцінити тільки дорослі Для дітей софізм залишається грою в загадки. Отже, текстоутворюючі принцип Л.Керролла визначає специфіку дорослого адресата його казки це лінгвіст, логік, філософ. ' .

Тематичні ознаки. Софістична логіка країни Чудес викликає у гс ловкого персонажа, дитини не тільки нерозуміння, а й негативну оцінку

ак, домінування тематичної групи "негативні емоції" спостерігається крізь, де описується внутрішній стан Аліси та 11 сприйняття країни удес ('to -feel lonely’,’ ’to look anxiously;’, ’disappointment', desperate’, ’onhappy’, ’sad’, ’frightened’, ’Irritated', etc.).

Гра тут- це передусім гра слів. У тексті дуже багато каламбурів, евгм, обігрувань двох знзчейь (’tall’/'tale’, 'axes’/’axis', 'draw', заливати' і 'тягти', 'to live 1-n the well'/’to be well in', і т.ін.), зродій на програмні шкільні вірші та ін. Одночасно це гра з логічними знструктами, побудована за принципом софізму, тобто прихованих огічних помилок.

Сшетно-композиційнІ ознаки. Той самий принцип софізму е ключовим ія сюжетно-композиційної структури тексту. Розповідь • будується за зг4кою абсурду: події, з одного боку; можуть бути логічно пояснені,

другого боку, вйни алогічні',4 протилежні- очікуваним. - -

Хронотопні ознаки. Чарівній простір у казці також перевернутий, іц, |?аздоганяачи кролика, Аліса потрапляє до глибокого колодязя. Вона задає, Чцо пролетить землю наскрізь 1 опиниться та:.:, де "people walk [f;h their heads downwards". Але замість очікуваної назви ’Antipodes’, з^ий' "просіГр-навпаки" одержує каламбурне ларояімічне ім'я sntlpathies'.

.Тринцип софізму як логічної помилки, що потребує осмислення, ііюор маркери суб'єктивної хронотопяо'і орієнтації. Крім традиційних ія |пк маркерів Із семанїйкрю зорового сприйняття 1 фізичних періщень головного персонажа, з'являються встазні фрази із семантикою гумової діяльності ("she thought","she -concluded that it was .c). Головний персонаж не тільки освоює чарівний хронотоп, а ще й ак-ІВНО осмислює ЙОГО.

Характерологічні ознаки. Логіка мовленнєвої поведінки у персо-їжів країни Чудес - також перевернута. Е їхніх висловлюваннях дкресленз метафоричність, омонімія, полісемія порушують правила ігічного поєднаная думок. Одним з показників такої софістичної логіки персонажів країни Чудес є відсутність в їхній мові десемантизованих :1в і фраз, які за нормою виконують не інформативну, а тільки фатич-контактну функцію. Персонажі розуміють ці фрази буквально - в пряму Інформативному значенні: "<...> you sea - I don't see", "I don't

ink - Then you shouldn’t talk", etc.

— ?екстоутворкж>чий принцип ЛК Л.Ф.Еаума "Незвичайний чар>1вник з аіни Оз" .траксцеденталізм. Він пов’язаний із відповідним агарянським філософсько-літературним напрямком. Трансцеденталісти розвили тезу про вадливість довіри до себе та самопізнання, крпгігкували

12 - ■ '

буржуазну цивілізацію та 11 вульгарно-матеріалістичні інтереси, довс дили необхідність повернення до природи і фермерського господарства ім'я соціальної рівності. Сама назва напрямку вказує на зв'яеок трансцедентальним ідеалізмом І.Канта, зокрема з кого знаменитими чс тирма антиноміями. Антиномія - це поява в ході міркування двох вааеш суперечливих, але однаково обгрунтованих характеристик.

Функціональні ознаки. Л.Ф.Баум поділяв думку, що для будь-я:-" казки замало "нісенітниць і чортовиння", потрібен ще й "глибокий з; дум, який грунтується на якому-небудь філософському погляді на життї (Е.Т.А.Гофмзн, 19Б2). У даному випадку філософський принцип надг структурно-семантичну організацію ЛК. Отже, дорослий адресат позкнс мати певні філософські знання. .

Тематичні ознаки. Автор, ррзвиває ідею трансцеденталісгів п] довіру до себе. Основний мотив (мандри до чарівної країни), що д< термінується жанром, доповнюється темою пізнання світу і самопізнанні Сюжетно-композиціні ознаки. Сшет і композиція тексту побудува] на основі числа 4. В книзі 24 глави, (число, кратне 4). Вони поділяют ся на 4 частини,' кожна з яких сонетно завершена. Головний персона Дороті, та 11 друзі долають по 4 перешкоди, перш ніж знаходять перс нажів-чарівників та'ін. ' ' ‘

Хронотопні ознаки. Чарівний хронотоп такох складається 8 чотирь частин, він антиномічен. Одночасно він "закритий" фізично, але "відкр тий" функціонально. З одного боку, країна Оз оточена пустелею. З др гого боку, чарівний простір даного тексту, як і чарівний простір взагалі, не фіксований жорстко, а отже, допускається функціонуван різних номінативних, атрибутивних і предикативних характеристик, передбачних в сюжетно-композиційній схемі, як в Ч5К.

Лексично в описі казкового простору домінують тематичні гру "природа", "фермерство". Природний простір оцінюється виклрчно поз тивно: 'happy', 'rich', ’pleasant', 'beautiful', 'pretty', etc, Тг

лексико-семантична характеристика узгодаується з ідеями трансцеде талізму. , ■ . . . ' . , . ,

Характерологічні ознаки. Ці ж ідеї визначають і опис жител чарівного хронотопу. Лексика, ва допомогою якої змальовується спас життя персонажів-мешканців різних частин чарівної країни, має спілг макросемантику: "фермерство". . \

Головний персонаж та 11 супутники також становлять , "кантовсь* число 4. Але важлива не тільки кількість основних персонажів, ::t "кантовська" антиномічність їх змалювання. Авторські зображення перс нажів, а одного боку, та самооцінки цих персонажів, з інаого боку,с

ианткчно антонімічні,, але структурно не протиставлені одне одному як взаємовиключаючі.

Принцип, що обумовлює всі особливості внутрішньої організації тексту ЛК А.Погорєльського "Чорна курка, або Підземні жителі" - принцип оксюморонності. Оксюморон полягає в поєднанні двох протилежних за значенням слів. ' ‘ ’■ ‘ ' • ; : ■ ■ ■ '

Функціональні ознаки. Оксюморонний принцип створює особливу дво-плановість розповіді*Автор. свідомо орієнтує читача на те, що позитивні або нейтральні авторські характеристики не завжди збігаються із справжньою авторською точкою зору. Але це друге, справжнє, розуміння не є суто імпліцитним, тому що реалізується не через підтекст, тобто "окремі, дистантні зв'язки одиниць всього тексту", а інакше - черев "лінійні зв'язки ланцюжка мікроконтекстів (В.А.Кухаренко, 1977). Два суперечливі погляди співіснують в тексті одночасйо,. порушуючи норми лексико-семантичної сполучуваності. Отже, визначається адресат-дорослий, а тема тексту - виховання/осйіта - конкретизує його: це батьки

або педагог.- - ' ’ ;;■” - - ' • '■

Тематичні ознагаї. Домінує тематична група "виховання/освіта" ('учиться’.’знать наизусть',’исправить дурной нрав','пансион','библиотека' ,'учитель','урок',’ошибка', і т.і.). Але текстуально ця тема розвивається не так однозначно,, як може здатися за фабулою. При описі персонажів-учителів домінує лексика оцінково нейтральна, але при описі їхньої діяльності починає переважати негативне оцінювання. Де призводить до порушення узусу, що, в свою чергу породжує оксюморонні ситуації.- ■ , ■ ■ - •

.. Спжетно-композицІйні ознаки. Сюжетно релевантні події також будуються за принципом оксюморону. При їхньому описі одночасно вживається ■ антонімічна лексиках , ’спать’/'бодрствовать V 'награждать'/’наказывать*, 'сказать правду*/'солгать', та 1н. .

V. Хронотопні ознаки. В тексті порушується фундаментальна просторова символіка ЧФК: "низ" тут е не просто чарівним, а позитивним, простором, "верх" - простором профанним 1 негативним.

’ Характерологічні ознаки.- Систематично порушується лексико-семантична (зокрема символічна) і граматична узгодженість елементів при описі персонажів. . Наприклад, / у . зображенні персонажа чарівного світу (чорної іофки). поєднуються взаемовиклнзчні для російської мОви граматичні. - категорії , (ж інОчий/чолов1чий рід -. курка/міністр), символічні номінації та атрибути (чорний колір/позитивний персонаж; профанний птах/чарівний персонаж). ' , .. -

іекстоутворюючкй принцип "Трьох Товстунів" Ю.ОяешІ - принцип

' - 14 - . •

контрастної дистрибуції. "Текстові елементи перебувають в контрасти дистрибуції, якщо вони можуть зустрічатися у тому я самому оточенн розрізняючи значення" (Ю.Д. Апресян, 1966).

Функціональні ознаки. Контрастна дистрибуція - лінгвістичн термін, але це не означає, що адресат-дорослий повинен бу лінгвістом. Такий принцип передбачає лише особливий, "дорослий" погл на текст: читач покликаний усвідомлювати, наскільки значущі тут гс

ва/заміна одного якогось елемента при незмінності інших.

Тематичні ознаки. Тема ЛК, на одностайну думку критиків, - "р волюцікне оновлення суспільства". Але події в тексті «одного разу названо "революцією". Найчастотніші інші номінації: 'мятеж’, 'восст ниє’. На відміну від 'революции’, в їхній семантичній " структу немае однозначно позитивного оцінкового компонента. Навпаки, домін 'мятеж' (та його деривати), де оцінковий компонент негативний. Це мо на було б пояснити тим, що події змальовуються з точки зору негативи персонажів, а не автора. Складніше пояснити, чому превалюс оцінював подій негативними персонажами, чи випадковий збіг дня тижня (вівт рок), коли відбулася Жовтнева революція у 1917 р. і коли відбулося Ж повстання, що зазнало поразки, а також чому в промову зброяра Про перо введено фразу про те, що і революція, яка перемогла, ще не гара тує загального благополуччя. Введення до тексту лише одного, але кон растного елементу вибудовує згадані "неузгодженості" ь єдину систем Цей контрастний елемент - алюзивне речення: "В галерее громко плак

обменный мальчик". Він вносить до ЛК позатекстовий контекст: "не вар вона [світова гармония - О.С.] сльозинки хоча б однієї тільки замуч но'і дитини"(Ф.М.Достоєвський).

Ф.М.Достоєвський, "переконаний противник революції (1 всіх фс революційного насильства)", залишався, разом з тим,"щирим прихильник

11 найвищих цілей" (І.Волгін, 1990). Така позиція близька Ю.Олеаі. Т мі' в його тексті слова з негативним оцінковим компонентом однако частотні й при описі повстань (а також персонажів,причетних до нього і в характеристиках переонажів-багатіїв.

Сюжетно-композиційні ознаки. Розвиток сюжету обумовлений не пр чинно-наслідково, а тільки заміною одного семантичного елементу інши часто малоймовірним у даному контексті. Наприклад, заміна компонен ’істоти’/'неістоти' в мовленнєвій комунікації (до дівчинки звертавсь-як до ляльки, а ляльку■сприймають як дівчинку) веде за собою зміни сюжетно-композиційній структурі тексту.

Хронотопні ознаки. Організація текстового простору побудована інвертованому пркнтапі контрастної дистрибуції: символічність просто

- 15 - . -

змінюється, якщо в тексті зберігається хоча б один елемент опо-ції. В тексті функціонують два типи просторових зон - "відкриті" та акриті". У "відкритому" відбуваються соціальні дії, в "закритому" -ї, які умовно можна вважати чарівними. Отже, функціональна зна-щість простору задається не тільки подіями, а й номінацією просгоро-

х зон. Причому для цього достатньо тільки однієї лексичної одиниці, а вказує на "відкритість"/"закритість" простору. Така жорстка де-рмінованість простору, структурна (що не характерно для ЛК) і семан-чна (що не характерно для ЧІК) є характерною рисою даного тексту.

Характерологічні ознаки. Опис персонажів також будується за прігн-пом контрастної дистрибуції. Лексичні одиниці, що характеризують по-тивних і негативних персонажів, не складаються в цілісні, а тим льеє в протиставні тематичні поля. Так, а характеристиці негативних рсонажів, навіть лексика з нормально позитивним оцінкозкм компонен-м може набувати оказіонально негативної семантики.

Отже, текст ЛК будується за ознаками двох типів. З одного боку, ознаки інтегральні, жанроутворюючі, а іншого боку, ознаки- дифе-ційні, текстоутворюючі. Ігнорування, будь-якого з двох названих ас-ктів, жанрового або текстового, заважає адекватному сприйняттю Ж, кільки тільки їхня єдність забезпечує змістовну та функціональну 6а-топлановість і цілісність тексту.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях:

1.Сказки А.С.Пушкина //II Крымские пушкинские чтения: зисы докладов и сообщенией - Симферополь, 1993. - С.63.

2.Хронотоп волшебной фольклорной и литературной сказок // III

ымские Пушкинские чтения: Тезисы докладов и сообщенией - Симф6роль, 1993. - С. 14-15. .. .

3.Сказка и политика // Вторая всеукраинская межведомственная на-

ная конференция "Нові підходи до. філології у вищій екслі": Тезке»

кладов и сообщенией. - Київ, 1994. - С.9-10.

Annotation. . .

Sorokotenko O.V. Literary fairy tale: comparative and. typological aspects. Thesis for candidate degree in Philology. Speciality 10.02.15

- General Linguistics, Simferopol State University, Simferopol, 1995.

The thesis suggests a linguo-stylistic Insight into the literary fairy tale as a genre and a text. It proves the literary fairy tale to be an autonomic double-addressed literary genre. That fact determines its specific functional and . structural features. Genrically, the literary fairy t,e.le' differs both from the folklore fairy tale, with its literary versions, and from the genre of fantasy’. Literary fairy tale texts are based on two organizing principles: gerirlc and textual. The first principle is invariant for all texts of the given genre. The second one supports Individual stylistic variety within the same genre. ■ • _ •

. . . Аннотация. . " ■.

Сорокотенко O.B. "Литературная скаака: сопоставительный и типодо-гическш аспекты". Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02,15. - общее языкознание,

Симферопольский государственный университет, Симфероцоль,. 1995. .

Работа представляет собой лингвостшшстическое исследование особенностей литературной сказки как жанра и как текста. Установлено, что' литературная сказка представляет собой самостоятельный художественный жанр с двуадресатнок направленностью. Это предопределяет, специфические. функциональные и структурные признаки литературной сказки. Литературная сказка жанрово отграничена, с одной стороны, от волшебной фольклорной сказки и от ее авторских обработок, а, с другой стороны, от, жанра фэнтези. Тексты литературной сказки строятся на основе как жанрообразующего, так и текстообразующего принципов. Первый принцип инвариантен для всех текстов данного жанра. Второй принцип г обеспечивает индивидуально-авторскую стилистическую вариативность' ? пределах' единого жанра. ' . '• .. ■' ■ '■ ■

Ключові слова: жанр, текст, літературна казка. ^ \ '<■