автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.01
диссертация на тему: Мифологизация и театрализация реальности как социокультурный феномен в советской драматургии 70-80-х годов XX века
- Год: 1996
- Автор научной работы: Зборовец, Ипполит Васильевич
- Ученая cтепень: доктора искусствоведения
- Место защиты диссертации: Харьков
- Код cпециальности ВАК: 17.00.01
Полный текст автореферата диссертации по теме "Мифологизация и театрализация реальности как социокультурный феномен в советской драматургии 70-80-х годов XX века"
харкивський двтвний mcmrr шьтш
ОД . ' .
1 о "гн ' ' ■■■ - ■■■ • '
На ярпах рукмиву
ЗБОРОВЕЦЬ 1ПОЛИТ ВАСИЬОВЗЧ
«♦оюлзайя î тватраязщя ршьнвсп ян сощошьтурний фепомвн 7 радянсщй драматург i 70-80-х pokîb xx СТОПЧЧЯ
ca«aia»vi«n: 17.00.01 - reepi« га {ог«р{л куягур
& и • и § i î я :
диоартацИ на вд«5/гтя наукавагэ в ту цып Д»К»рв ММПЦПНКМете*
итыт
>5иввр»ац1вв в pyxonua.
Р«баtj виквиане на кафедр *t таратури Xapxi aaixara даржамага ¡иатигугу культура. '
0ф1 ulflHt анвивнти: двктвр мнатацтааанавсгоа, прафаовр
КОШШО Нам! Микеле йжа;
дактар имтацтввматвтва, првфвоор БОКАНУРСЬКИй Лнатол1й Григормич;
дактар $1 лолег! чнкх наук, орафаоар МШЛЬОЗ Одакаавдр ¿митраитч.
v,!,
Предка уатанава: Haut виа льна вридична введем!* УхраТаа in. Ярвахааа Мудрагв* кафедра культуралart !. и. Xa pitia Захивт диавртац! I в!дбулвть«я ' l/í 1996 p.
ft rf(7^г»дия1 и« »•{дани! Савц1ал1 вваава! рада Д.02.21.01 i Xap*i»enciMy двршамаиу {ивтитут* культура sa адреаев: 3I000I м.Харк{а~Цаитр, БурвацисиЯ ya»ii, h, кал* актввив вал.
3 дна в рта id ее мехна аанайаматавя в 6{6it втец{ Харк!ввьквга дерхаанаг» !ывтигуту культура аа адревас: 310001 мЛарк|в~Цаитр, Еуреацькнй yuta, H, другая ввварх.
Аатарефера* рв«1алаиий " Ч/Р^УГ^) 1996 р
ВчаивЯ секретер Сявц!ал{апака1 вчеаа! рада
прафеавр ßf^ г^ /С.ОДОРТНЩ/
I. ЗАГАЛЫ1А ХАРАКТЕРИСТИКА MCEPTAUlÉlHQl РОБОТИ.
АктуальнЕсть теми досл1джання. У 70-60-х рр. XX от. в •
умонах загзльноТ криви комун^стнчно! оивтеми драматурги i
театр кабули великого значения у пгдготовщ докор{нного онов-
лення bcíx офвр житгя суспхлъства, йог» иац: опального в!дрод-
яання» Нврхдк» гвпдеиц! I соцгально! леребудови з"яиллвтьоя
паря за asa у кадрах иистецтва, a noria уже знаходятъ в1дго-
мой у сферах ледники. Так було i в СРСР иапарвдод!^ кардиналь-
них оуопхльних 3MÍH. Як п^домо, Н.М.Корн:енко дхЯала висновку,
що радянська х-удокня культург , i театр зогсреыа, ща з 60-х ре-
KÍВ д1аГН03уЕвЛИ низку К0Нфл1ХХНИХЗЭН у cyoni^fcovct . ЯК1 для
сацхьльккх наук стали очйзидккыи лиие в сорадин1 80-х рок!в,
Ця упероджуяальиа дхагноотика надавала {мпульсу оуопхльству
для виправлення floro дисфункц!й { уопхшяв запропонувала Яому
т
TpaexTopíB вкхвду з хризи . Алко в гг роки мгфслогг зацгя i теа?рал{зац1Д радяисько! д£йсшэ8е! дооягла апогею.. HasiTb заедания Верховно! Ради СРСР провадидися як геатральн! вкстави.
Т ц{й onyyaui I театр залиаався майке единое оуопi чьнов трибуной, з Еиоати яко! ив ножна бул» оказати правду народов}. "Ноповторио nimii оотвтичи{ якоот! драчи, - пииэ В.Хал^зев, -
цэ результат II звоореджзноог! нп замкнутому kojí художньв-2
ni энзвадгьиих завдакь" . Кульгуродог1чня сигуа^я н драматург: I • 70-В0-Х рр. була кабагзтэ акладк!иов в^д тих передчаских í покорит енко Н. СучаоикЗ унрэТнсьигй театр: uicuo niexz "гр!хопгшния" //'Сучвощать. - 1995. - й 7-8. - С. 185.
Хализап 3. Драча как явдениз искусстве. - М.,1978. - 0.7.
- -
верхових суджень, як1 були висловлен1 переважно В театральних реЦеизхях на виогави. Портнихи явищами того часу е л{рична драме, схмейно-побуюва драма, соцгальна комед1я, "дглова" драма, исторична драма, траг^комедхя, Не було нестач1 I в драматург! чних {леях, театральних концепциях: публ!цистичний геагр М.Шатрова, соц{олог1чна драма Г.Дворецького, пиеоа-зао1дання 0.Гельмана, м*сыш драма М.Рощина, жорсткий театр Л.Петрушев-оьквТ, Л.Разумовсько I,.. Це була 1сторична доба "змгни В1х", повороту до правдивого художнього осмислення реальностх, изготовки 1дэйно-естетичного оновлення лхтератури 1 миогецгва. Вгдходили у минулв традицгйнг фврми, жанрово-тематичнх напря-ми. Зм1нювалаоя структура п"еси, II поетика. Замхсть бхнарно-го конфликту /червон! - б1лг, новатор- консерватор/ письменни-ки звернулися до нових кол!з1й д1йсност1. Плодотворними були I жанров! шукання: п"еса-ретрвспекщя, драма-експеримент,, драматична завдання, пиеса для двох виконавц£в стали вгдкриттяы у театральному китт1 тих ро^в. Але ж у культуролог!?, мисте-цтвозкавствх та лгтературознавсгв! цей великий, насичеккй по-д1яни 1сюричний порход на одержав глибокого г всебгчног® ви-св{тлення. Сьогоднх октуальним е питания про то, як у кадрах -радянського мистецтва 70-80-х рр. створсвалися передуыови для подолання комунхстично! м1фологх защ I I театралх защ I реальности ЯК1 складали основу тотал1тарно1 кульгури. Вивчекня м{фотворчоХ природи радянсько! Л1?ератури I мистецтва - но-вий, перспективна напрям у науц1 пооткомуйСтичного яерНду.* Особливо! ваги набувае питания про ооцхокультурну роль вльтер-нативноТ драматург!I в духовой револвцН друго! половини 80-х-перао! половини 90-х рр.
Ступень науково! розробки проблемы. Процее дем1фолог1 за-Ui I драма ту pri I i театру не одержав висв!тлення в академгчнхй наущ. Ми знаходимося лише на початку досл^ження одного з найвизньчних культурних явищ XX оторхччя. I це не дивно, Трива-лий час мгфотворча природа радянсько! лхГератури на зизкавала-ся вфхцгйною наукою, отже i на була об"екгои вивчення. Проблема "мхф { культура" роэглядалася у нас головним чином в icin-рнчному оспектх, ка матер'халх антично! лхтературя f мистецтва, piдко - на матерхалх зарубхжноТ л1тератури XX стелем. Шарой трактовки мхфолог! I та мхфотворчост! булн наборонен^ Зусилля ака^ем1чно1 науки були спрямован! на досл1дження iCTopii ро- . ciiicbKOl. драматург! I XIX - початку XX оторхччя. ütMirnon подмен стали кап!тальн! npaui А.Ан*кота, С.Владимирова, В.Вол£-кенгагейна, А.Карлг1иа, В.Сахноноького-Панкеева, В.Халхзева, Робот» В.БабичевоГ, Л.Борисово!, Б.Зхнгермана, Х.Кузкичова, Я.Явчунхвського набагате розвирили пауков! уявлення про дина-Mii:y жанрхв у Ix оп!вв1"днозенн1 э драмд-тичнини конфлхктами i характерами. B70-Ti роки було п!днеооно на новий щабель до-сШджэння природи драми, II руху за часе». Але виник пом^ниЯ розрив помхж дооягнеинями ioropH драма i вивчэнням оучаоного литературного процесу. Бракув фундаментальних psölt у vnsyzi ■ Teopil, ioropil, поэпЬш, ианрово! i худохяъо! йвещ-.гки ро-ciflobKoi драми 70-80-х рр%ХХ с*ор1ччя. В ueHipi уваги доол!д-ник1в найчаот£вв буди окрем! танповв-темагичн} напрями з драматург! I: |оторична драма, enj4Hü драна, политична драма*.
*Айзенатадт,,В. Русская оовэтокая нэторичеовдя драматургия: 4.1.1917-1929.- Харьков, 1969г Ч.ПЛ930-19Ч5.-Харьк8в,1971; Чирков A.C. Эпическая драма: проблема таории в поэтики.-Киев,. ; 1986} Корзов О.И. Свветоквя политическая драматургия 60-80-х годов. * Кие», 1989. • '/Ш'
W
- б -
• Роботи Б.С.Бугрова можно визнати першим науковим дослхдженняи законом: рноствй розвигку радянськоГ драматург! I 50-70-х pp.* Автор Ix не внходить за меж: еотетики соцреалхзму i.m торка-етьоя проблем н1ф»творчостх радянсько! драматурп I. HaBiTb у працях авторитетного мистецтвознавця 1.Вишневсько1 в1доутне
о
понягтя "мхфолог!зацхя реальности.
Прмггний внесок у вивчвпня нових яэиц у драматурги i те-птрi 70-80-х pp. зробила Н.М.Корн1енко в монографх 1,~присвяче~ nifl oouiоестотичним проблемам , Периою в укра1иськоыу мисте-цтзознавогв1 -йона пШйшла до вивчення мхфа у загальнотеоре-Тичному плащ i в доктороьк1й дисертацх I "Театр як Д1агности-чна модель cycniJhCTsa" рвэглянула нхф як унгверсальний КОД i ЖР культури.
У 90-Ti роки маемо ыожлив1оть з нових позицхй Д0СЛ1ДИ-
. ти комунхетичний макрокосм s його евцартом та 1Ы1Гкультурою i
h
"мовнши xf лам в" • Комукгсгична нгфол»Г1я - частина riraur-оького ооигалнюго органхзму. Це не тхльки па,:теон геро!в-ко-мунхетгв, ала й безпарервна широкомасштабна театральна виста-ва, до яко! були залучен1 мгдьйони людей. Тому першорядне зав-даиня сучяг.них наук - оснислити "абсолвтну мхфологхю" як со-
^Бугров Е.С. Русская советская драматургия. 1960-1970-в годы. - М. ,1981; Бугров P.C. Герой принимает peoeiwe. - М., 1987
Вишневская И.Л. Дейстзующио лица: Заметки о путях драматурга. - М.,1989.
Корниенко Н. Театр сегодня - театр завтрч. - Киев, 1986.
:>Г-*. "in Ю. Культура и взрив. - М.,1992. - С,177.
ц!окультурив явите, виявити м1фогвнку 1 «{фозакр1плюючу роль миотвцтва в радянському оусп1льогвЬ Як попвреджуе Т.Г.Свер-б}лова, "зам*на м£фолог1зованого ыиолення на реальна - про-цоо долгий г окладний"*. Зв}льнитноя в1д ы1фолвг! зацг I реальности - цв виявити П природу, п! знати закони II функцНнуваи-ня, особливо в галуз! драматурги 1 театру.
Якщо наука 60-х рр. не в^раэу визкаяа нхфотворчу при; •>-ду соцроал1зму, тим б^льй неохоче вона П1Дходила до осииолян-ня антагонизму в радяпоь«1й культур}, Зробнвпк п}доук'ок л}тв~ ратурного процесу, Б.Суиков оголооив, цо Н1яко1 "битви в дорв-з!" на було, } таким чинок зняв питания про альгериагивний капрон в л!тературх ! ииотецтв!2,'в деартац} I доведано,' д» гдейно-художия, есготична опозицЫ овцреал} зыов{ Юнувала. Гп-дяиська драматургия 70-Ш-х рр. - цв великий театральниВ материк, на якояу розгариу.чооя протгсатоякня »{фогенного 1 альтернативного напрягав. Лао} нсмав перзконливо! рауково! кон-цетй I ¿ахорх I радяиаькЛ драматург! I цьег» пер!оду. Сучасна наука покн цо ¡ш в!дпввг» на принципов» вавдге} питания про художив специфику м!ф1в-под|й 1 н}ф}в-лвдсй в *сгорико-рэво~ ЛЕЦ1Йп1П драка гург!; 1. Дсол}дшиш из пс:!} тили яизначнэ вг дкрпт-тл драматургия - п"еоу»рэгроошзкц1ю, ш:а на го(? чао в1дпов1- . дала суоп{лыгом 1 культурна потрзбвм суча6ш;к}п, допомагада вхдроджошш зруйнованих зв"йзйв понхп нкнулии 1 оьогодэиняи. У поперэди£х авторов оэц}олог}чпа драма не впаЯпиа ваов1тлеп-ня як о-уогйльний опонону { зпо&ццйизр. Поза' увагой фах}вц{в *Сворб1лова 14 Мгмон? 1отигш в драма?ург11 // Слова 1
'чао. - 1991. - I) 5. - С.55.
. 2 ' я ' Суиков Б. Александр Вампилов» - Л. ,1989. - С.'й.
опинилася I культуролох^чна функцгя сецгально-психологхчно! драни, когра зробила ваг»мий внесок у демгфологхзацхв мисте-цтва. Залишилаоя у тхпх культуротверча 1 культуроохоронна роль драна тччних творгв,' якг запроваджуволи новг суспг льнг г два л и 1 норми духовно-моральних В1Дносин, пхдвищували здатнхсть лс-днки чиниги оп!р ворожим вбставинам. Вважаемо, що культуроло-гхчн: проблеми - спхвв1даошення еткки х естетики, традиций I новаторства, мистецтва I жнття - дощльно розглядоти на мате-рхвл1 драматурги перэх1Дно1 двбн, яка ламала засгархлх моде-Д1 миолення, розчиняла навой»! герметично зккритий свхт люди-ни матер1ал10тичн0т сахдомосэг!, Актуальней та нвобххднхсть науковоХ резробки «их проблем зумовили вибгр теми дисертацх I, »б"екту га предмету дослхдження, визначения йего мети.
Об"ектом днсертацдйного даолхдження е процео демхфолв-ггзацх! радяноьйо! драматург!I, розклад провхдних жвнрово-тематичних напрямхв тогалхтарио! культури Дсторико-роволв-ц!йна д.айв, "виробнича" драма/ 1 визначения приради, масита-б1в I перспектив нового театрального явища -Чльтернативно? драматург^ 1,яка виборола собх ножлив}оть сусального функцхо-нуваиня в иежах радякоьквГ художньоХ кудьтури.
Предметом досл|дж9ння е п"еси рос1Йських, украТноьких овтор!в 1 дрсматичпих письыенникхв 1нших кацхональних л1тера-тур, то дозволило виявитн загальн1' властивос^х литературного працеоу. ГЬряд з творами широко в!домих драматург!в О.Арбузо-во, В.Розова, В.Волод1иа, Н.Рвщина, Е.Радзинськвгв, Л.Пегру-иопсько!, Л.Разуновсько!, В.Дозорцева, В.Мереика, С.Щербака, О.Квлом1Яця. Я.Стельнаха в дисертац! I розгляну¥1 п"есЕ, котрх' ко були порчен} мнсгецтвознавцями 1 терзтурними критиками
/"Баз жаху ! докоруи 0,Демидова, "Солдатська п1сня" Б.Рабк{на, "Яив-був я" О.Штбйиа, "Си! ги" С.Чвпур!иа, "Нвзабутня нхч" 1.Прута та 0.Черняк, "Робхтнича хромка" В.Чврвньова, "Сукня для вих^иого дня" В.Карасьова, "Щсня про любов 1 сум" Л.Жу-хозицького, "Звичайн{ атомдики" А.Ставицькогв, "Присядем» перед дорогою" Ю.Чэрняка, "Канхк/ли дорослих" Б.Моталыйкова, "Маги х син" Р.Солнцева, "0с1нь" М.Варфолоиеева, "Синиц: у адвтн1и О.Кучкхио!, "Чин леди тавр Т.Бакланова, "Загублеиий овжэт" Л.Зор1иа, "Тр1йка" Ю.Едд{са та хил^. У доол1дженн! дра-матурх! Т 70-60-х рр. в1ддэи9 пэревагу творам альтернативного напряму. . •
Мата ! завдання доел! джз пня._. ГоловнЬо мегов диевртадхй-ио" робота е вквчеши двох кайваялнэ1аих культуролог:чних про-цсс1в порзх|днога пор1оду1 ■ '
1. Ден1фолаг} загця драматург! Г х театру;
2. Становления альтвраатггэц?г» напряму э ккзтецгз! I фор-мування ново! хдейно-оотатичпи^ окотейи. ■ *
. Окя, .пврэорядиз вауконз проблеиз - 'виявктв поворот драматург! 1 I театру ¡^фогзорчпзй да с&мизлзшю реалвних нитте-•яах к«л|а1.й, гоотрих оецхальянс 1 ыоргшпо^пчаих проблем, ароолг-Дп-угащ, як "драиагурй а вчинял* по«|оиийа ровно к»и~ фл!к*пу' п"соу. поатаБЛо:г|П йот! вй8яз«юи1 яаевупих
квнкрэюй аавдаипл: ■ •'.•••''
. - дволШг*'«¿фёгепну I и!фз:зпр!плсту ФуаШ Т 1сгоркко-ровбдвйянв!. драма гу?г11» дтщф^ху нМхв-яодЫ■ £ н!Ф18-лвдсЯ, ■з лкнх головшэ-Г чиигч 1 '.етаорпгаяаея веиуйетачиз алтихоторЫ? • '; - виаяачотк яуяьхурмбг|чкх 1'.худоаэ?|• ив»*яэвп1 п*.сси-рз~
*росй<98ЦЦ » левом явкзд V тЬагртйьпшу'-иио«ц?Е!» ' ,* " ; .'•./.',.'« ршяяпущ вжюяввйв*! драиа?ург1чв9.го''ггрейвиу вхвй! I
. ~ 10 -
на матвргалх грилог! X Е.Родзинського "Бес!ди о Сократом", "!у~ Н1 н", "Театр за часIв Нерона 1 Сенеки®, оск!льки в н^Я зооеред-кенх найбхльи помгтнх художнх вхдкриття цього периоду;
- досл!дити феномен ооц!олог!чно! драми - периоХ епроби сгвореиня альтернативного напряму в театральному мистецтв!, який протистояв мхфологхзацх! д^Ясноогх;
- - обгрун^ватн законоихрнхсгь повороту соцгально-поихолв-ггчно! драни до осмислення реального стану лвдини г/0-30-х рр0;
- просл!дкувати.вплив творчост! О.Ванп!лвва на формуван-ня альтернативного капряму'в сощально-психолог1чн|й драматур-
- виявйти новаторство драматургов у доелтдженнх таких • ооцхальиих феномеиха, як "сходиика", "к!ыга1!а", "кафедра",
"вагончик^ "наберекна"; ■.- • I - визначити особливостх "драматичного заедания", "драма, • турп чного эксперименту", театрально Х*гри", театрал!зованога судового прэцесу; ■
-(Ясмиолитк соцхокульгургге значения драматичного конфликту нового типу /двдшш проти' Систему,/;
- визначити культуролог!ЧН1 дооягнення драматург! X ! театра переудив X деби.
■ Теоретико-методологхчка оонова диоертацх X.. Для доекгнен-•ня поставлено! мети I вирхадння гавдапь дисёртац!X використак!
!сторико-генотичний, поргвняльняй х систешшй мегоди дослхдлгек-• • • ■ • ■
ня. Спвлучивщи культуролог!чйкй, миогецгввднавчий.йтературо-знавчвй'?'в !сг.орикэ-ф;у1Иц!оналыг,:а п!дх1д до анал}ву драматичного иьтор!слу, диевртан? спиравоя на хдв! киХвськоХ екзнстек-^вльно-гумайстичкоХ пколи / М.Бердяеш, Л.Шестов, В.2еик!воь-киЯ/, розглядасчи явивд. дхтэратури х ниотецтва як фенгменальн!,
s'osíb тгльки ím пластив1 рис и. Теоретичной основою дисерта-
ÜÍ f в пера за все npaui И.О.Бердяева, floro вчейня про дюдсыеу
f ядив!дуальихогь, про унгкальнгсгь особистостх, а .не "представ-
ника мавк"^. Виходячк з системы онтолог!чно1 гносеологг!
U.Бердяева, дисертант викорисг&з нетод феноменолог! чноги icyo-
рязму в процесх доел!дионня драматичного тввру як еднпстг фор-
ми i 'зм1сту. В диоертац! Í синхрэнне ni знания яхтературних явищ
сполучаеться з Д1ахрои!чшш анал!зом. "Внугрхянгй осетт" дисер-
тацхI побудозаний иа протидхI двох лвоофських систем, двох
уявлень про лгдину та I? мгецо у Bcscbí-tí - позиц!I О.й.Лесеза
i r^Huenqil И.О.Бердяева.
У вирхпонн! тэоретичшгх проблем автор дисертац!X орхенту-
еовся на npaui з тоорх Í та ictopí I дрзии С.й.Владимирова,
О.А.Карлг^иа, H.M.Kspníеико, В..О.Сэхновоького-Панксева,"
В.С.Халхзева, В.В.Блока, 6.Г.Холодова, Е.Еэитлх *а 1иших де-
сл1дникхв. 7 дисортацх I викариатам! празаб/íi яатзрхпли до 61 — о
огрпф! I М.О.БакунЦю', а тазож доо! пепвревидэний перяий ва-
3
pian* impuca О.М.Горького "Лоrsfи" .
Головну-увагу диоертзнт прзд!яив теврэгкчиону обгрунту-Ёзпки карданзльних пенять "м}ф" { "мгфплог! еацхя" в галуз! дра-«атург! I i театру. Аз?ор рвбогл вихадить з таге, цэ Mijpoxsri- ' sauin реальное ti. в ui-soay прнтпманна литератур! i нкзтецтву як один i з пдях!в хуАокяьогв гаовоепня д!йеяоот1 i поаук|в !стинн. Ало коиуихстячпа м!фодог1я 'ойоблизо явгщо культургт. 'Miфи радяп-%ардяев Н. Санзпозквпие. - íf.,I990. - С,ПЗ~Ш.
П.А.Вакунип. Критачвовий очерк политической деятельности.-СПб, 1906. ' . • \ '.■■■'■ . . '
' ^Горький М. Ленин. /Личные воспоминания/.- И. ,1924.
ськв! сусп!льно! систем» позбавляли людину можливоет! збагнути правду жиггя. Пол{тизввана м!фрлог!я вперувала пвняттяни-ф!«-ц!ями, HKi не мали. рвальнвгв провбразу в д!йсност! /комуи1зм/. Твму в диоертацМ йдеться про переносив,, не терн!нелогична, а спвцнф!чнв рвзум{кня м!фа як духовна? парепонк, ще избавляла людину зда tiidott ni зкаватн кавколизнгй cbís. Фунхц! X квыуи!-стичяв! м!фол»г!1 були рхзноман|тнг: 'зона регуяявала соц1альн! в!дносиии, етичн! норми, ставила 1двзорн! ц!я!. Зв!яьиитиоя в!д не! можна булв т!льки шляхом pos"едкання м!фа f реальность
Дисерта^т вводить пвняття "альтернативна драматург!я®о Звичайнв, абсолютно протиставляти м!фотворчу драмахург!в | t¡s-вий непрям в нистецтв! не мвжна. Альтернативна драма виникле в кадрах тотал!тарно1 кудьтури. Цэ обумввнлв складность обиек-ту наукового двсл!дженняг в дранетичних твopaх 70-60-х рр°
"м!фол8г!зоваиа д!йси!еть часви зиявяяеться поруч э поризами
• Г
до всягнения корстоко! правда реальнеег!" ,
Трудной в всмислонн! великвге п§р|вду jerapíS радян-ськв! драматург! I викликади невбзехднгеть у розробц! внзкк кэр-аорядних георотикб-л|уературних та гсторико-л!тературкия проблем: художн1й чао i простхр у п^есх-ротроспекц!!,'акзциф^ка прийому алюз!! в !сторичнхй драмх, засоби моделсвання реально-ст! в couxaabHO-noaxeasriHHifl^ драм!, прирвда. драмотичквге кон-фя!кту "сво! протн cboíx? скыфьн! зм i маскарадизацхя-дракатнча не! д! !, ганроэа^ художня евьердптеп тстору.ко-'роволюцЩии I драмп. свц!олог!чкоТ дрзиц» драматичного завдання, дранатурггч-кого експэрймеиту, театрально! "rp;i", п"cün-poaoíiдуванил. 6д~ иi с ть трьох аспекттв досзйдявння - теоретичного, гсторичиоге i *Сверб!лова Т. Момент ícthhu в драматург! I. - 0.5^.
культуролог!чного - оклада нетодолог^чну основу дисертац!!.
Наукова новизна дисергац!йно! работи визначастьоя приоритетною постановкою праблеми деы!фолог! зац1 Т театру ! форму-вання альтернативно! драматург! I, яка розпочала !дейно-есге-тичне оновлення кистецгва. Цзй напрям иауково! розв!дки е не-досгатньо засвоенин в теор!Х та !отор!1 культури, нисгецтво-энавствт та лггорзгурозгавсгвг. В рэбо?! виз рве валялоиг фг..з~ софаыс!, культурологхчн! га {дейно-в'етотичи! осиови м!фотвор-чо! !оторико-революц!йно! драми, яка поддала визначно м!сце в тотал!тарнгЯ культур!, Диеертант .здхйонив акалгз драматур-г!чно1 поетикк м1фхв-под!й ! мп'^в-людей, кагр! окладали го-лойний арсенал радякськвг» ^истзцтва» ! зхотавив рхзнг капря-ыи м!ф0твврчо3 драматург! ! /окола И.Погодхнз, ыетод драма тур-гх чного кола,чу М. Шатрова/. Особлив у увагу прмЦленв проблем!' ланровв! споцйфхки х поетики п"ссн-рзтроспекц! I. Автор робот рязглянув рхдн! засобя иагор!ал!зац! I пнутр4апьага монологу драматичного героя, йога "потоку св^еиос?!" - новац! I, яка викликала револицхо в драматург! I ! театр! %
В дксортацх I обгруктавака иапа квнцзтйя осгйвдогхчпо! драми 70-х рр. пк пора»! чпробя отворения альтернативного ка-пряну а нистецтв! ; виявлэко розклад "зярсбкила!" драм« в яро-цео! подолашГя драматургами одаояим!рного зобраяення лвдшш. Автор роботк розглянув складку проблему -.нЦатворчо-
отх а воц!альяо-поихвлог!чн!й драматург!I 70-80-к рр. На великому лхтературноиу матер!ал! виылоко зплкз театру О.Ваип!ло-•ва на' формуваякй- алътврнативн»! 'драия, яка двпвиагала всягяу-тн маоитабп призового стану суап!лъотва. Прияципово нввта с п!дх1д дисергаггга дэ рззун!ння в!дкрнтлх .драматургами'воцх- •■ 'альт:* феномеи!в "сходтта", "Рината", "кафедра", "вагончик".
- и -
"вфхс'', "набережна", В робвтх зосереджено увагу на творчостх
0.Бамп1ЛОва, Е.Радзинського, М.Рвщина, О.Болодгна, Л.Петрушеэ-
ськв!, Л.Разумовська!, В.Мережка, В.Дозорцвва, А.Соколовой,
О.Гельмана, Я.Стельнаха, як1 розпочинала новий театральний.
рух, сприяли гндгоговцх художнъо! раформи сценхчного нисте-
цтва. . ' ' '
На захист виносяться п"ять основних положень;
1. У радянськ1й драматург! X 70-80-х рр. розпочинаеться процес демхфалогг зац: I реальнее^ який гйдгогував оновлення всыго духовного життя-суспхльотва;
2. Подолйння театрал1зац11 дхйсноот1, розпад традшйй-, них зшнрввв-гематичних наврянхв /хсторико-револввдйна драма, "виробнича" драма/ - кайЕажлгазхЕг пздП, як! зумовилк заххд тоталхтарио! культури; '
3. Соц1 олох!чна драма впэраа вхдмовидася ихд м1фотворчо-ст1 I уклада альтернативней напрял у мистецтвх 7$-х рр.£
, 4. Еоцгально-психалоггчна драма, подолавии кенцепцхл "не-вв! лвдини", звери/лаея до зобраноння реальних характеров I обставин; • ' - ■
5. У мистацтвх перзх!дно1 доби з"явилися новх жанри, но-Б1 заообн драматург! чного вт|лакня ооцхальних х морзльно-пои-х»лог!ч>шх феномещв часу.
Науково-практична значи'нхсть дослхджэння. В дксортац1 Т розглянутг пауков! проблеыи,'ц|кав1 для иирокого кола фаххв-ц1п. Одержан! результата маять велико мегодологхчне, пауков®-
I
тоорегкчне I кавчально-практичне значения. Вони утворають основу для ш!вчешш мхфогеннвЗ прирвди радяноькоК драматургах ■ 70-60-х рр. х процесу формування ольторнативнвго нопряму в ннстецтЕ{, подолакня м|фогворчвд,з! х норсдаення явво! 1дей-
. - 15 -
нв-еотетичноХ систеии. Магергали дисергац!! знайдуть викори-
етання в работ! хсторшцв культури, мистецтвознавцхв, театро-
знавцхэ i л!тературознавц1В, виоадачгв iHoraryitB культури,
i петиту tí в ииотацтв, ф!лолвг!чт1к факультет!в унхвероитет!в
i пед!нститут1В, зз загальних вуз!всышх ¿i тературних курсах
i в спецкурсах з icropíl cbítobo! драматург! I XX стор!ччя,
в наукевих поауках аспхрантхв i студентхв, котр! вивчавть
таорхй та iCTopi© драм«, а такок учителхв середн!х^шк!л. •
Мвиограф!я дисерганта "Русская советская истврико-революци»
онная драма 70-00-х годов"/Харысов, 1990/ рецеизвваиа кафед-.
рог> рос!йсько1 л!тератури Кал!йгнградськвгв университету
/Рос!я/, кафедрою ргсхЯськз! Л тератури Симфэропольськага
5!л!зерситету, кафедрою i.ctopl 1 театру Харк!воьтсогэ гнетиту-
ту шютецтв i». Í.Котлярзвськогэ, використовуеться в кавчаль-
иому процзс! аузхв КкраТки х краХн СНД, иадхйила за занавлеи- * i . пям до заруб!хиих' краХи /США, Франц!я, Канада, Япония та iisai/.
Дпробап!я роботи. Основн! i да! та положения дисергац! й-нэго досл!дження викладен! з изукових доповхд^к на п!дсумкв-вих конфзрзиц!ях профосорськв-викладацького складу-'Харкхвеь-когв державного i петитуту культури в 1985-1295 рр., на рве-публхкаивьких наукових конфэренц!ях i в публ!кацгях. Робота обговорена на заехдзнн! кафедр«, seopi I та гстор! i к/ль туря Хврк!воького державного iкстиууту культури, а та коя .на засх-данн! сектора iowpí'l евхтово! дхтература Харк!воькога державного педагог!чного университету !м, Г.С.Скзворздн.
Структура 'Дисертац!Яио1 рзбатн. зукоплзиа' лог|г.ва дэ-"ол!дяення, якп виходить э пвотавлено! идти й оодовиих йав-- ... . ЙайьТ Три ГЭЮЕ1ШХ пробленк - дем!фолвг!зац!я {сторично!
• • г 16-.
драни, "вирвбничо Xя драки ! свц!ально-психолвг!чно1 драми -виэначилн компвзицЦ) диеертацЛ, що складаеться з вступу, трьвх р03Д!л!в | висновк!в ! м!стить лист.
П. ОШОВНИЙ ЗЩСТ .ДИСЕРГАЩ1.
У вступ! обгруитована социальна, науково-практична х теоретична актуалыйсть проведеного десл1джоння, визначено сту1Йиь иауков»! розрвбки проблем», вб"схг. предмет, мету та завдання рвботи, оформульован! вихорисган! мегоди, вказано джерелвзнав-чу базу, 8аф!коевано новизну ооновних результат та вионовк!» дднвергвц! X, гнзпачон» положения, винеови: на захкет.
У першему роз;йя! "ЩфвлойааЩя !стор!Х та початок XX двотрукц! I в радянськ!й драматург! X 70-80-х рок!в" досд!дженв вкладний процес утворошш альтернативного напряму в надрах {оторико-реввлвц^йнеХ драмбтургг I. 7 тродкеннх радянсько! мхфолвг: I взяли участь усх в иди ыиотоцтва - архитектура, зш-вопис, скульптура, нузака, театр, кинематограф, фотограф!я, художня д!тература. Режисура радянських-.свят, ^гингх.в, зб»~ Р1В - ок'ладова частина м!фояо.гг Бац! I ! театрал! заи! X ййсно-ст!. Але й цьогй Оул'о замало. Тотал!тарна скетема породжртада специф!чи! яв ища 'куль тури, як! повинн! б у ли вшсокувати м! фагота ! м!фс>5акр1плввч! функц! I.' Так, опр!ч традшййнвТ £ств-ричкаХ, виникла Iсторико-рвволсцхйпа драмату.ргхя, котра зроби-ла иайбхльшиЯ вносок в !деологгвац!в х м!фодог1зац!с реально-ст! 1 не внпадково залишзлася пйртаниш> форте^ею" кемунхстнч-иого режиму, ак до його падхиня, служила постхйним джэрзлом мхф!в-под!П ! н^Е-ЛЕдей. Доо^ немае деф!ихцх1 !сторико-ре-волса!Г;НоХ драни, не визначен! II фхловОфськ! засади. 3 пох*~ ляду лисерганта, лрсграма позигичйоХ вотетики початку XX сто-
- 17 -
л£гтя зиайала найжэ повив веления в радяноькгй мгфотворчгй драматург!I з II культом "свгтлого майбутнього" { людинобога, ненависти до класових ворогов, зображеиням переважно подх'й державного ииггя» драматичикм конфлгктом пом1Ж обов"язком 1 по-' чуття«, оуспгльним 1 особистим, в якому сусп!льнвй обов"язок~' нводагнко гсеремагао, г розумхнням життя людини як частини за-Гблыго! дол! народу. Радяноька нхфотяорча система мае спгв-вхдношеиня 1 з 1деями мислителхв Х1Х-ХХ стол1ть. I пера завез - з ф|лоеоф1еп м!фа у йоллхига, котркй вформулввав основ« «I принципи абсолютного синтезу гдеологЦ 4 мисгэцтва, первое категэр{еи якого б ладинобог як веления Идеального 1 реального». Початковий етап кому1^от«чио1 нлфогворчоотх /20-30-51 роки/ зб!гся з полвою $1лоеофськи!с роб!? Лосева, який пояснив х природу радянського и! фа, побудованого ка фотитизац! I,-' 1схаГ з:<овх х каиоихз'хцЦ людинобога „ Пора:сна модель 1отори-ко-револвцхййо! драми склалася у парход абсолюгиэац11 верховно! влади.суопхлыш-полхТ!Г'лого театру Йосипа Сталина, пай-бхльшого пад!ния Ц1Иност1 особмстост!, 1 ц& в!дпов1дадэ тоо-рг5 О.Ф.Лосева та хпихх росхйськнк коам!ст1в про м1ф!чи10ть само! ситуацх! людшш /П но повинно бути в систем! свхтсбу-довп/, 1сторико-рзволвц1ййа' драма ,2-го"пор1аду,.. /б0-60-й рр./ загострила питания про едина I непбвторпа'життя лвдини, г II. фЬюсофська «вдоль в!дбила пзрзоцалхам 1.антропоцентризм учэкря !!.О.Бордяева. Тоатр прогиозував новгЛ стаи хоторх5! су-опЛльсгва. Впзрзо -вмшкли.спркя'.лиа! уновп для угвврения альтернативно! драматург I х позбаалекия в!д ¡«{фотворчоот:.
*Лосев А.Ф. Из ранних пропгзэдэний. Диадэктихз мифа. -М.Л9?0. '~ С. 135-579. ... ' ; л
Бвропейська драма ГЛбсена, Г.Гвуптмаиа, А.П.Чехова, Лео! УкраХнки, В.Виннич«нка, М.Кул!сга, А.Стриндберга несла !деХ екзистеиц1аЛ1 зму, доол!дядгвпла фундаментальнг проблем« буття людини i сусп1льства. Тотпл{ тарна радянська культура в!дккнула структуру i поэтику "ново! драми" i цовериулаоя до арисготелевськоХ драматург! I з XX традицхйною ооротьбос pi3no-епрямованих сил, героя Я антагон^зта, яка i врр!ауе дол» кон-флгкту. Це був тип драми, найб!лын пркдатний для ыНмаорчо-' cii, poaaisaulT дихотсм! X -револвц1я - контрреволющя", "чор-bohí - <5iлхГ-» "вороги народу - народи! героГ точи. Головна характеристика м!фа - б!нарна опозацхя, тяжхння до поляриза-yi J д! Ясность Визначилася i типолоИя к!фхв. Ваадиву функ-Uíd neo ли мхфи-под! I /атурм Вимового, Брестський мир, замах ка життя Лви|на та i ншг/ i м!фи-лвди /сцеки з життя Jleui на 1 б1дьшовик!в/. У музеях створввади i «iфи речей, як! належали вождям або Хх соратникам.
Щфотворчий иапрям в 1сгорнко-рейолвц!йн1й драматург! X не був едмний. Вияикдо.розаарування эсерединн як протистояи-кя двох творчнх -систем М.Погод!но i- М.Шатрова, ц'о запровадили j мистоцтво о снов«! модол| м!фогеннп t'драми. В дксертсц! I вилвлен! генералт! риси поети'ки inopia драматургов- погодин-ськоХ аколи. fiu св!дчвть результат« дпслхдження, пяеск "Ге-яння часу под!бно до смертх" С.Бондарчука i О.Прявиикова, "Иирний двадцять пераиЯ" .Р.Полонського., "Пезабутня ¡цч" 1.Прута ! О.Чэряяк - класичиг зразки м!ф!в-подхй, побудова-илх на üi дставх rim>p6oxi зад! í 6t парного драматичного конфликту до'яосмогои!чикх масштаб!в, íx отворено за законам!! нуэичноТ скметр \1, кантрапуккту та гармеи! X. Сяифси!зм па да-
, •' вав м!фов!~под! I ун!верс&льного, вселюдського значения. Сиа-вол!чну функц1п зихоную^ь образи ноч!, ранку, свхтанку, як! визначають !дейно-ф!лософоьке звучания' м!$а: гиття лвдини завжди у горизонт! чекання крааого майбутиього.
У дисергац!! виявлена своерхди!сть поетики М1ф1В-лсдей, побудовачо! на основх маскарадизац! I драматично! дх I /"Третя варта" Г.Капраловп х С.Туманова/. М!ф сгворве сам герой /Ъь^-ман/„ i це визначае суть комун^ста як и!ф!чяого пэрсонаяа !с~ тор!1. Маскарад, розлочатий в уиовах niwiajw, уклад 3acid яяття бхльповика'! в тотал!тарИ1Й систем!, так бя мозити, за-програмуваз йога м!ф!чн! перетворення*. 3 !сторкко-револхвдй-iiitt драматург! I э!дбудаея "ipaiiCEepoia". !оторичних фхгур, спотворений до павп!знания- 'Драматурги використоэували прийон кенотафа /пустого саркофага/ для духовного обдурввання народу. И!фи-под!1 та нхфп-дюдц, доповнвячц один одного, утзо'рввалн величну свЦоконцепцхю, нову рел!г!а i культуру, яка визн'ачала ■ ■ ц!лх i приэиачанкя нарвд!в у комунг отичн! П систем!.' Лого идя про Леи!на-Прометол, про рэволвц!окэрхв "третьо! варги", про безсмертя черзоних <5хйц!в,. як! стали п"ятик!нцевими зхрзсами на неб!, - все це концоптуальп! ворлини нхфогеино! хотарикр,-рэволвд!й;гд1 драматург! 1.. . ■ \ - • ; ''
Нашзредодн! оУегйяьивх снхп cyMis:rcus$ зусилЛям« драматурга, рзкйоер!в театру t к|ио була- резроблзна ново, кЬпцоп-гдя драматичного конфету, ягд вт|яилноя у формулу "ai'oi ripo-ги -cboIjc'V Нармргузалаоя !етор,лка драма» яла загсе трала лило-•■ цу "и!й вбо раальк!еть№ t|iBi дкризалз впрок! SBopni горизонт. %а!роэ В. Йяч! укрз1паько1 аудьтуря./1920-1940 pp./ -яертви бхльпозицького тэрору. '.■*•КгШ» 1992. - G.29. ' : • :
- 20 -
Драматургия М.Шатрова спочатку справило враження альтернативного, Hasiib опознанного театру, який хвилював иироку аудиторгю глядачгй. Обпекгивно публ!«1стичн1 виотавн за його . . п"есами завдавали »{дчутних удархв комун!стичйхй Геолог! I. I в той же чае вони протестояли хсторичнин знхиаи. М.Шатров 'иамагався врятуватц "ле«хн!гни як прапор для м1льйонхв людей. Зд1йояити це завдання eiit кхгтхльки.мхфогворчими засобани, выступивши BiA правди ioTopil | правди особистос^ Ульянова. Мхф виотупае в плесах К.Иатробд у форм! драматургЧчио? "верен". 3 допомогою ефоктних театрадьких saootfip драматург BiiBepraB увагу грокадськоо^ в|д суда шд ксмунхсгичяою св-ствмоо. Йоге метод близьйвЯ ¿о кодажногс живопису 1,Глаэуно-ва, особливо до "Щстсрх I XX стол}ття". Каскуючиоь п!д peaai-ота, М»Ео*рвв''рв$гор*аа ддотичп/ 'йю,-иа 'нэреалыйй, логхчпхй coiiDBi, хоч скроиi сцоня i правдоподхбнх. Його сптп-ictopimi п"еои побудоБак| .М фадьокфхкац! J. ;под1й. Шатровсь-wsfl Miw про Ланхш пк трайчпо! фхгура^оторх 5£ ва був rii-дхри-' маний громадоьк!ств, i. MQ';езЬто!В0 яро глибог.1 емхии у свх-домоей явдаЯ. Kwasii'Ji катод реставрац! i ■мвнулогр виявизся хпбнта, а пубйцийтйншгй seaip йдбив' лиса «maCoai погреби еусп1дьс2£а. М.ЁаУров агдоврсмиася.'.яогодиаоькоX икс*«,-огоясоивгш П юшраадавов, ада а. на практпцх його хдеПно-ос-тетиит скотома виявилавя. но й'льа н1фолог1чио», кхк пого-дкиоько, Хсторико-роволпвдйка драма •¡•{.Шатрова -nowpniio катастрофу, оде 'И texniDii Mosx.raocTi; стаяк чаотков мкстоцтва драни XX сторхччя. , • г: .
Боратьба дввх геидешЦй в. радяпоьк1Й мхфотворч!й spa-' натур?! i мала шжлиб! иаслхжс!!. Долаючи "обмекенхсть Погодин-
сько! та шатровсько! шк!л, 1сторична драматург!я взяла на себе míoiю "наводити мости" nOMi» минулим i сьогоденням /"Не-п!дсуднйй Горчаков" С.Дангулова, "Йив-був я" 0.Штейна, "На Молдаван^ музика грала" O.Coci«a та íhoí/. В1дмовившись вгд 6íографоцентризму, автори 80-х рр. почали в{дтворювати карти-нн минудого без {вторичких Ф!гур, у фор/ах самого жиггя, що надавало ноъу художию якгсгь гворов} /"Поголоска" А.Салинсько-го, "Пропавший сияет" Л.Зор1на, ""Трхйка" Ю.Едл{оа/.
noMiTHOD под! ею на wexi 70-60-х рр. отала трагед!я А.Са-лииського "Поголоска", яка роэхрвала кайдани м!фотворчоот! i здхйснила смгливий прорив у новий художн!й cbít. У дисерта-ц! I доведено, цо головний драматичннй конфл1кт, який подобно до буревгя все знищуе на своему иляху, викликаний 31ткнвнням ф! лософ! I i асиття, roopi I í практики, утоп!!! реальности, м1фа i д!йонос'т!. Роззиток драматично! д{1 s n"eaf веде г.чя-дача до Енроких оусп1яьно-ф1яооофоьких угагальпеиь. Драматург виявив !сторичну трагэд!» пароду, якнЯ отав об"ектои знущань з боку соцхальних експеримента,рор{в. "Поголоска" в! д! грала роль "сталкера", який виводив áiTepaiypy i театр з мгфотвор-чох зони на шлях правдивого, реал!стичного доолгджеаня хотв-ричпого минулого, розхитував !доолог!.ю i владу партократ! I, фундамент радянсько! м'е та культур«.
Отяе, !оторико-револиц!Ииа драма - ун!кально явища в ми-отецтвх тоталитарно! сиотеми, ат!лення феномену б!льшовизму, floro св!токонцепц!'1, иайб!льпшй »¿фотлорчий наярям у caiTo-Eifl лгтератур! XX йгоргччя. Це мисгецтвв театрально! маоки KOMyniзму, який отворив художню модель aiiTutoíopí ! радяиоько-го сусп!льства, п!ди!о до колооальних наовтаб!в м!ф!чиу ф!гуру Ленина, В межах мНо?яорчоХ драми, иомов у Бэрмудському
грикугникоэх, вхдбувалаоя вм!*а подсохв добра ! зла. йдроджеи-' *я гагвльнвлюдоьких ц!нмов*ей, в1дновлення реально! ¿отор! X су-сп!льства эумввили деотрукц!ю еотетики ^торико-револтййноТ драмв, зупкмили ы!фвтворчу драма!'идустр!й, будхвикцтво вав!лок-оьки! "Леи}и1аяии. Нас тупиий крох - коыпроывтацхл м1фа. Коли м!ф став об"екгоы ом!ху, в!н втрачае ядро ! вже не здатний ви-конувати о вое олужбову функщь /"Чорна людина, абв Я, бхдиий Сое о Джугавв!л1м В.Корх!я/. ,
Новим явищвм в !о*вричн!й драматург!I стала п"еса-ретро-опек«|я або п"еча-опогвл /"1>ш-був я" О.Штейиа, "Луи}я" Е.Рад-зинського, "На Молдованц| музика грала" 0.Сое!на, "Так переможем о!" М. Шатрова, "Вожд!" Г.Соловського та {мах/. II структурна модель в!дпвв!дае пров^дихй тенденц! I ов!тового лхтератур-иого процеву. Цо складна, ¿агатосходинкова буд!вля, га допомо-. гов-яке! ^овягвегьвя б1лъш виооккЯ р!веш> розум1иия пад1Я 1 дрпмагичних персона«^. Автор Ьиотупав як ыед!ум у д!алоз! ми-нулогв ' оьвгодвиня, поедиуе фрагаентя опогайв героя, викори-етовуючи прийом "зворогив! "течг Iя чае у'.' Зае!б розгортання драматично! д! I иагадуе кхкенатографхчниЯ монтан. Поява дра-ни-спогаду як ганрово I иовац! Т буха рэволвцдаою поМею в мивтецтв!. Драматурги ввернулис? до пам"ят! пэроойажа як до виутр!виього цростору для розгортання по^Й, використали зво-ротнвй б! г драматично Т д! I, зумовлений поихелох^ею пригодуван-пя. П"еов-спогад м1сгила в о об! нов! техи!чнх можливоо'т! уо-кладнення структур;; драми /щ4позпц№не к!льЦё, монтаж еп^зв-д!в, ьворотний <51 г часу/.
С.Г.Корзов в£?дхляе в сучоон{й драмг два вида моигяжу - •
гврпяоигальипЯ ! чертикальний , до припускав пвробхг часу,
■ "
в!льне порем!щення епхзодхв драми*. 3 цта< не мокни иогоднтиса. Тармгн "горизонгальний монгаж" по оуг! дублве поняггя "прямей монта*" драматично! д!1, яка розвиваеться кхлькома еюжетнимв л!я!ями в одному напрямку. Театру не влаотнв! гвхи!чнх можли-аост! к!иематографа, тому вхн не опроможний яд!йсккти "!нвер-о|йний" монтаж. На сцен! мояливий головним чином паралельний монгаж з допомогою "вертушки" або етажност! оцени по вертикаль "Вертушка" значно розширве оцену, подхляе II на к!лька-частин. Вважасмо, що паралальний монгаж як яас!б органхзацЦ ■ внутрхшньо! драматично! д! I /картини опогад1в прэтагонгста/, оуттево зм!нив структуру драми, набли?ивши II до романних форм у св!тов!й л1гератург XX стол!ття.
Виб!р "езопово! мови" в !оторичн!П драматург! I - вел!н-ия часу. Важливу культурологхчну фупкц!» виконував прийом алвз! I. Сенса^ев стала трилог!я В.Радзииоького "Бве!ди з Сократом", "Лун!н" ! "Тяатр за-час!в Нерона г Сенеки". Щ ■ п"еси ваажали одними а самих сцвн!чних твор!в, що мали великий усп1Х у читач{в I театральних глядачхв. Драматичиу тридог!в пов"язупть вагольих проблем«: гвн{й ! народ, В1ль-т людина в краМ раб!в, числитель ! влада. Е.Радзиноький торкнуввя пнтань, як! роззоруиили сусп!льне життя. У п"ео! "Бвсхди з Сократом" автор досадив сувп! льио-пол! тс^у сигу-ащп 70-х рр., коли удар партхйно-урядоно! верх!вки впав на *Корзов К).И. Советская драматургия бП-ВО-х годов. Конфликт. Действие. Характер. Прэбл^ма театрально-драматургической выразительности. Афтореф. дис. ...д-ра филол. иаук,-■Киев, 1991. - С,12.
в^чизняних ниолител1в, художиик!в олова, людей мистецтва. Тому д!алоги у п"еог Е.Радзиноького мають "подвгйие дно". Народ заоуджуе ово?х пророкгв - О.Солженхцина, А.Сахарова, народ славить Г!тлера 1 Сталхна - фаяомеи, який цхкавив драматурга.
Драма-впогад "Лун!н" - це роздуми револвц!онера, якого вхоплввть еуми!ви щвдо свое! слрави. В йвго уявг вииихае ¿1-лвй театр в !сгоричними поотитями, ей1эодами з потаемних ху-точх!в пам"ят1, под|яни з нинулого. Е.Радзпнський розгортае . драматичиу д!в зи формою "потоку ввхдомоотх". Монолог. Дунхиа ыатерхалха^еть.ва» Через роасфдузання аинулого автор приводить героя до йлооофоьког» уов1домлоння «вов1 дол!. Вхдштовхуючись д творчого методу Ф.М.Доотоеввъхого, драматург оголве дх яль-йотъ пеиххки пероокака, процоо миодвиия-перезонзавня. По о к ладному лаб! ринту спогад!» рухаетьоя думха Лунхив, звлучосчи вое *вв! 1 нов! сцаии з минулого. Б.РадзянськиЗ створиз п"«яу про нерхвку боротьйу двдкнп в велетекьоькою машине» иаддеркави» 8 як«1 в!к вкйнав моральиим перёиохцем» ?0-тх роки Дал»! нимало прикладов $вр!вноро герйТчногр двобос письненникхв, худокки-вчвмих в ввторитарнов владев.
У п"ес! "Театр 8й часДв Нарока 1 Сенека" Е.Радаииеькнй разкрив трогадхю ыиояителя-конфв^Цстй, який йрагнув дооягти сп!льно'ст! а гиранон. Та спхлка моралиста Сокекп а вбмвцев Нероном виявилаоя хибивв. 3 кожиов новов поступков тиранов! Связка робга крах до смерт!. Концептуального значения кабувае в трагед!! сцена вбквогва дитинц - вкхйя, сврямована в май-бутне. Три яокрая! постай 1с*ор{ 1 - Сократ», Лук!и. Севака -кр!зь ыяг!Чипй кркстал алв«11 до помогли ев то ров! в твердит;; думку про иеобх!дн!сть Со-рвтьби з »ярей! ев в будь як! !ствричг
н! часи. Пиооа-рвтроспекц1я виконала важливу культу родог!чну та суопЫьну функц! Т, вт!лила бердябвоький апофеоз особиото-«?!• Об"ективне вона вхддзеркалила ускладнеиня прооторових 1 часових зв"язк!и людинп з ревль^стя. Драматург наблиаив у свгдомоот1 героя р! ЗИ1 эпохи, зробив пам"ягь хариктеротворчвв силою, I це викликало кардикальн! змгни в мистецтв!. Матер{а-лгэацтя на сценг "потоку озгдомоотх" драматичного персонажа -явяще надзвичайне у вв{товому театр!. Умовн|сть драми-впога-ду беэзапервчна. Але вона розширила можливоот! кврування ходои часу в сценичному творг. Ускладпвючи структуру драми, автори переконливо довели, що В1дсутп!сть хрвнодогхчноI поел! довност! драматично! дг I дозлоляе вир^цулати соадн{ гворч{ завдання, Монта.ма коипозицхя драми в1дпвв{дала новому худокньому мкздан-лю, як® поэ"язуе двица, котр! бозпооередиьэ ке *£эркавтьоя одно одного. 3"явилаоя ыожливхсть розв"язйти традиции! замкнут! оюжетн! вузлн. Пиева~оп8гад дао розгэрнуте зобракенкя д! Поноет!, збер!гэвчи впов1дяу форму, аэ харзкгэриу для лрироди драми. 1сторЕЯ виникоя з глибин лвдоько! пам"ят!.1дея вв"язку чаохв вт!лвоться у спогадах героя як оправжнхх реалгях мииуло-го. Сиявший чао визиачае триЕвлготь ! песл!довн!оть под!й. ёабульпий чао формуе зв"яз:сн сп!зод!э, сцен, явяц. У драм! "одного дня" вйникое р!экз в! дм! па фабульного чаоу в!д вюжог-кого. Фабулышй чао дор!вкой одному даю або. эхоплва к! лька годна. Така оргаи{:завдя драиатичио! д| * »иявилавя ивПб{жьв продуктивно». Драматург почав кэруаати художн!м чаоен як йз-го ? п!ц!атср ! отрввач, Драматична д!я перестала бутя лоЯно». Чоргуввшш чао! в у пи(гз1-опогзд! в!дпог!дзло пограбам оучаепоге дрямптурггчпзго етллю ! тзгдбпмдо оябвр|дп{сгь
двбя вгдиовлення !отвр!Х.
Каионхчп! форми!сторико-революц!йнвХ драми буди аруйнма-и!. У 80-11 роки драматурги вийшли за меж! радянських м1фгв. . Ца було поворотное пвд!еп в 1 втор! I кудьтури ! мистецтьа. Адь-тернативний театр остатечн» дов^в хибнгсть теорг 1 в!дтввремня реальнввт! у ¿дигдяд! б{иарних втрултур. £!лья адвкватиими д!0-вноот! виявиливя тернар«! етрукгури, в яких централь»» м!ецв пов1ди так! лЦерагурк! явроокиж!, як Мар!я /"Гр!х"/, Соф1я /вМ!ж двох оил"/ В.Винкичекка, Григврхй Мелехов, Юр1й Живаго та !нШ1. Винищення «вредин* равнозначно вамогуботву: подвои отикаютьоя, вбивавчи одни одиог», ! вокальна структура руйну-етьоя. За Гегелем микае те овхйадько-культурне явище, яке вн-черпале ово! мвжливвет!, аде перед зникненням »оно вист/пае 9 рхэквю критикою !екукчого сусптльквго.даду. Беаперечиа кул»-туротвврча заслуга тих драматурга, якг першими в!дчули нввб-' х!дп!сть гдейно-есгетичиих ам{н, ю!д тукнулись на еувп}дьиу пвтребу в!диовлеиня ¡оторичяо} Пад!иия комун!отичнв1
м!фолог1 X стало початквм пр»ар!ння иац! I, нарвду. Нультурнх {¡абл!дки дем!фолвг{ зац! X миеюцтва а чао ом буду г ь усв!домлвва-тиоя все глибше. • ,
у.другому рвздгз! диоертац!! "Иляхвн подолаиня м!фо-' творчвотг. у "виробничхй'* драматург! X" рвзглянута оуоп!льЕ& К1е!я ! жаирова впециф!ка овц|олог!чп»Х драми 70-х рр., яка *' вперше звоередила у вагу на квнфл!кт! "людина - вд»и и!стратив-ио-кер!виа система", В таЯ чае, коли ярадш-йЛа^ пиеои про рв-бхтничнй клав вкахвдилнвя у врааоввму стаи!, втратили адат-щоть вюявдяти ков! лрвтирхччя реальвЬргх, ематори нового вепрям/ в!дгуххулхвя па оувп!льну потребу деал!дитй «хвяом! чи!
проце«я як aouiaflbot, в яних бвруть /чае» групп i клаеяЛдея аоц!алы»»гв мвхав! say рвзвитку еувп!льопв 1Г»д! цв ne мала варок» 5 п1дтрвм*я, а в»ц!влаг!я як науха э!ота»ала *!д пвтрвб , ниття, Вяпврвдившя ооц!»лвг!в, «kohomíotíb, театр не т!лькя пвотавия точмий д!агноа окр*мях явиц, ал* Я виявпв рмльиу отруктуру радяяоьквго- «увп{льем«, п|д»{в грвмадвьк!в*ь д» ро-яум}яня ооц!ал»к»-вкоявм1чив1 оитуац! I. Свц!»лвг!чяа драна «тала cyent льнов пвд!«в. "¿i л»»!" в вата i и вразнлк г ля дач! в ев»5м ярятичним пафмом. Вами различали в!д*риту рввмму пр» крим-вий aren ив гЫыси вфвря аирвбняцгав, алв й воьаг» ккгтя «/an! львтаа, 17" во и 1 «Даврвцькога, 1.Б»карета, А.Мняар!на, 0.Гельмана, Д.Валг.вва, А.Грабиьвза та i »них драме ту pris з"явили-ая як npestoHBKH smíh у вувп!льиих поглядах.на вквяом!ку t «фару прац!. Театр стая легально» грибуиов грвмадаькмг!, ауттев» двлввяювчи, а найчаст!вв вам1мпсчн оувп!льп! дизку-e!tt. Вхв дивпуту яа театрален ацвп! пвчуля во едя. Була зруйявваиа ат!йка noMix театргм i жяттян. Вперяв обяехтец до-ол{джвяня отеля яатаотр9ф!чя! навл}дки s губя И пол! тики квму-н!втпчи»г» кентавра - партократ} 1 ! дэретви /"Зворэтяий зв"я-sík" 0.Гельмана/, вкон»м!чн»л> прив"яяування реопубл1к одна д» одна! /"Пагвда на вввтр»" М.Еатрова/, катврга! умвзи Linens! прац! /"Суаня для вая!днвГ9 дня" З.Каравьова, "Но* Над! Г М.Шагрева/, пев!дп»в!дя!оть буд!лельанх вб"ект!з р!зпвв1 09*.'г«зях 9таядврт}э /"¿Налоги" Д.Валееэа/.
Host ayo ni льи! ц!л! i заздаикя викликала i оноэлеяя* драматямпв! фврмц ! пччтяки "гарвбяячаГ п"<йн. C»uiолвНпга драма в!дчяилл9 да» pi паук9з»-двзл!дяпх £.яа»итут!в,
пропикла у os!т вчеиих, кафэдрзлышх ksísswísís' /"I яе межу
iHexias" 0.Coot не, "Драбина" С.Альояина, "Кафедра" В.Врублевоь-
■ квI/, атомки'х етатий /"Зличайнг атомщики" А.Ставицьквгв/. £у~ ла спроба пвдивитися $ на театр як ив вврвбничу сферу /"Театральна оправа" {{.Щербакова, ".Директор театра" 1.Дворецькогр/, ОхвпивЬи майже act ланки житгя, драматурги .»«явили феномен дерадайталхгму.
В наукой! И лх те ра ту pi терыхн "свц! олог! чна драка" зали-щився сntрним t до к!нця на висв!тденим« J це оталооя тому,
• адо головна оообливхсть нового напряму в мистецтв!, иа погляд дисертанта, ие була пом!чена критикою. "Дтлова" драматурга виявила'структуру парййно-гвоподарчо! рерх!вки<> Вона повернула в радяноьку л!тературу t 'театр конфл!кт„ сутпхсть якогв полягао в тому, що протагонхст.. знаходить в соб| нужность
. пхги протн soix, в!дстовючи его! погляди i хдеали. Драматич-
■ и! ■ персонаж! Чешков, Ла'гуЯи, Потапов, За«еп!в, Шилов борвгь-'
• ся за перемогу висохих мсральиих принципхв, ваближаючн оуо-п!лыц зм!ни.
• В 70-si pp. драматурги запропонували pisui концфпц! I ■■•■ "виробничрт" драм«. У дисертацМ доведано, цо головка творча дйску01я розгориудася помхк 1.Дзорецьким i О.Гельманом. Ав- , тор п"еси,"ДЕДкна а хкеого боку" пвчипав першим, тапровадив-' ш йовнй тип коифя!кгувр2форматор - Системе". Драматург аа-своЬз модель багатефггурн»1, бск1гоап1зодко1 дроки, яка ка .• двяккИ чае вийола иа параий ахаи у репертуар! tebrpiB. Пв-. -ява на сцокх нового гороя часу - реформатора -Чешсова - т
• 7i льки ззизначма -инйтецька,. ело 3 суоп!льна педхк. Цв !ктал1-ront, якого одм!Hiorpasi'sBHo-KepiBHHfl encpas к1лыа деояти-рхч вракикугев i вит! сняв иа бэзпочкх позиц! I, завгкавчи
- 29 - - •
»мк»нувати йоге «ieto - думаги, вукати, кригикуаати, эиэиачагн tктелвктуальний кд1мат хиття, геиеруяати !де1, помиляти'оя i з'на-х»дяти }отину. Чешков яемовби повертаз хнтед-сгеицН в!дхбраи9 у на! право ка влаону думку. Макоималхзм реформатора мвв peso-, явцгйиу природу, t ца зроэум!ли пввЛ1Д0Еяики 1.Двврецьког8 -О.Мииар!н, Г.Бокареа, В.Черних та intii.драматурги.
Доля esuiojtoriHH»! п"есн оклалаоя нелегка, бо вона була . антктеатральною, iгнорувала»рвзр»бху драматичквго характеру, ni да! нювала його nosKuis» персоннка. Автврська "рахиоура. najn-швгв гатунку" не з&вждк сполучалаоя Î3 законами сцейчного мйотецтва.'Театр вдихнуа життя в ооц!ологхчиу драму, поеднаг-□и правду соц!альних епостережень автор!в э правдою психологичного акалхзу лодоьких xapaKTepiB. Становления альтернативно! драматург! Ï внзиачяло i еволюцхв образу героя-реформатора. Так, ааприклад, îrcieuep Новаквв /"Звкчайнх атомщики" Д.Ста-эицьког»/ одночаонг i яродовиувач Чэакова, 3? його антип»д, двдипа, яка посл!довно готуд eyonîsiiii к^хта.
Театральк! вивтзви за пиейами О.Гэльмака мала аайб!ль-той вуап!льяий резонанс, "Протокол вдиог» sac {да пая" г та» програмяим таврам. Гольнан!всьх!й1 тип ев^влогхчн»! драма знвйшоя аярвко використа?!ня у творч!й практкцх багатьвх дра- • ' Maiypria. Кзнаряа п*еоа як форм« ебгввврення злобвдеииих ; соцхально-вирибничкх к»8ф*|к*1» вб*едемв йарвк{ кола грв--надськвс?!, О.Гельмвя в!дмеагаюя' лхд Йагатоф!гуркеI, баг'а-твепх зодно! дра^и. Вхи пвбудуваа др&матичву д!» *ях posait-дуванил» з' якому боруть участь лиав йлька д!йввях 9916, ала глибкиа рвзрвбкк ооцНльнвх прсблвк надавала n"oai ая- ., рокого вувп1льявге звучания. Драматург вперши р»зг»риуа как-
флгкт людиии з адм!н!стратиаив-кер!виою системою, 1 це стал* '" визначнвю под!ею в драматург! Т 70-80-х рр. Вистави того чаву зруйнували М1фвлог1чну Ьболоику, в яку були "загорнут!" вирвб-■ кич: отвоунки людей працг. Але ж у п"есах 1.Даорецьквгв 1 0.Гельмана протагак!ст. ¡це не вступав у коифлгкт з самим св. бою. його с ой алый ! маральих шукаиня були спрямеван! ыа аав-> ягшие. В!дсутя!сть внутр!шньвго квнфл1кту героя дещо збхднюва-ло показ життпвих прстирхч. Незвакаючи иа це, соц!влогхчка драма 70-х рр. об"ективно висловила думку про злочинку суть комувхстичнв! держвви ! партвпарату.
Щлком природно, щв драматургхя твго часу замшила св-• цхологхю мрЛ. Пиоьмекники, вияередивши ооц!олог!в, запропоиу-. вали рхвих моделх иввогв героя -реформатора /Добрел, Непоклонов. Лсмак!и, Вепрев та 1ншх/. У п"ес! "Присядемо перед дорогою" В.Чоркяка здхйснветься те, ща здавалося тодх оправвю ' далеквг» найбугвьвгв. Драматурги првгнвзували подх I оуспхль-но! перебудови, аукали в самому житт! людииу, яка була б здатна на грсмадськвй вчинок /Зацеп! и /"Гаряча крепка" О.Ле-рехвлхка/, иа двоб!й з Системою.
Свц! олв^чииЯ напрям в драматурги значков м!рою потхс-иив ¡.^фотворчу "вирвбнкчу". п"еоу, в центр: якв! був персонаж/ що повн!стс знайпов себе в радянськ!й св!тобудоа!. Мхфогениа драматургия вписувала героя як фуикц!» у виробничий процес, обкежувала його життедхялыгхсть професх ональними'кордвивми, ■ виаговхугала ладику з бхвграфх! як форми !онуваиня. Соцреа-лхьм перэвхряа людину на махнуть покертвувати сввТм життям зарадк виконання вирвбничвгв завдання.. Навхть смерть дьдики г мгчотэорчтя драмх п функц!внальнвх!, а но трийчнов, бв во-
. - 31 -
и« - деке», аргумент.Свц! олоНчма дрема заврнулася де вивчвиня реального стану яиробничих в!днооин, була першим Бвлихим Ревхзв-рвм радянсько! Д1йсноатх, дхагносгом II ооцтвльких г моральних хвороб. Майже десять рок!з "дхлввг" виотави утримували увагу глядач!в, эикликали дискуо!I, будили громадоьк| пвчуття. Драматурги нанагаливя "допросит" 'предотвэиик!в рхзних суопхль-них верста, цоб виявити загальну думку про кризввий стан еконв-мЬки, спврити основу для оирвхо! громвдоьквХ опозиц! I, л!дг9-
тувати розумхння лрвблвми "так дал! жиги ке моанв". С»ц!»лог!ч~
* , • ■
на драма була рва льнов впозиц!ею адмхнхстративяв'-кэрхвнхй ои-атомх. Вана оголила протир!ччя мхя владею ! народом, доводила до тиракего загалу хде! пркбхчник!^ оувпхльниз эм!и.
"Вибух" радякаькаТ ^анробничо!" драматург! I у 70-т! рр. ■ був одночасно ! к!вцен одного з прозмних ианроав-тематичних • напрям!в Т9твл!тарно1 хультуря, яка отзврнла м!ф!чну постать "лвдини хомунхСТичлоЛ прац!". ¡2 ту чих о ?ь "дглово!" п"еои вб-умовлена II знутр! гснхм протирхччям. Вона опэрувал» "колективнв-оохйпльнммн портретами*1 /оталевари, ткал!, зодН, буд!виики/. 7 яиотавах 70-х рр. Часом за&ка булв аапам"ятаги лвдниу, еди-■н$[ ! непвз!*орпу. Загалвн у "вир!бнич!Й" дрзматург! I втрачаив в!дчуття, «о герой 5шзе савЬ< зеиттяя, а на вир!яув тЫькн пла-аов! завданнл. Лвдикэ прзц! була впхлгчвва. сфера пгбуту, аэрзотала в!дчузагн голод,< холод, опрагу* милуагтиоя краооа прирвди, радхтн в любив!, Це иризводило до атраги правда етт-1я. На початку 60-х рр. драматурги я!дчули,'до вдиовим!рае ввбраяеняя др»мзтнчнвг» гэрая перзх!зврве йвгв й» схьму. За-* глиблгючйо» в 4на! офври вв!двмвот! льдпни, драма втрачала "д!лову" опеци$!ву. На порчнй плац янступкв пеяхвлог!чний
акал!9. Цей процес залишився ыайже ив покхченим у критиц!. Историки драматург! Г i театру ввлишили поза уввгвв твори "noso I '. хвнл1и. У п"есах "Mol Над! Г М.Шатрова, "Сукня для виххднвг»
дия" О.Караоьвва, "Майстер" К.Лагунова, "Веранда у дхох" 1.Д»в-• рецьхог», "Гооподарка" М.Гаряево!, "Пхоия про лвбав i оум" ' Л.Яухввицькогв, "Кая!кули дврволих" Б.Метазьйкова, "Дзвони" : Г.Иаил!на, "Р»зсл!дуванкя" С.Щербака пом!тка гесгра полей!*« г.вднввиы!рним авбряженади лвдини. Аагори демонеграгивне в!д-дапгь перезагу позаслуябввим ствсункам дхйових oci6, в!дсував-чи на другий-третхй план 1х виробнич! справи, Hasiib 0.Гельман, ' най^лльт песлхдовний приб!чник вдновим! рного зобракення драматичного персонажу, отвврве багатопланов! характера /"Ми, а», нижче пхдпиеан!..,", "В!ч на bí4 а ус!мэ", "Лавка"/. Драматург . анатоиуе багатор!*чн1 отосунки персвнажхв /подружжя Голубевих/, виквристввуе перыанентний к»нфл!вт, у якому одн! протирхччя . мгж героями 8м!нюютьея на !нш!, ще б!льш непримирим! , ив дас 1 змогу авторов! виявити р!«н! гран! харакгер!в персонаж!». Рвальнхсть впевнила О.Гальмана в тому, щв не можна штучно рва" еднувати позеолужбов^ i вирзбт-.ч! кол!sil, як це рвбила mí$b-: гвврча драматург!я.
Театр переглянув свц!сцэитрнчну квнцепщю людини, зияв , втвгожнення героя i йвгв функц!'1. Драматурги уовхдомили невб-xíahíctl повернутися до зобракення ы!кроов!ту лвдсько! дув! ' .• /на вхдмхну в!д суспхльнаго маг.росв1Ту/.3 пнес пвступово зник-. ли велик! цехи,-.автвмвбхльн! заводи, фабрихи ж!ночот прац!, ■ атомих електростанцх I, i на гельнанхвоь^й "лавц!" опинилиоя лишо двве - BtH i БОНА. • Ця тенденцхя у рвзвитку драматург! I пратастояла систем! етакратизму, тотальному низведеннв !нтере-схв, лелей до !нтеросхв держави. Театр вступив у сфзри, де ще
залиоилися куточки сэобсди в{ д тотального контролю наддоряави» ' Так завершилавя багаторГчна !стор!я "вирвбничого" театру/Виз-эолення драматург: I I миотецтвз в!д мгфолог! зацг I ефзрипрац!-под!я Глобального значения. На сцен! впероа аяявивоя герой, який каважився виступитк проти загальновизканого порядку речей,-прети керхвного апарату - вокального монстра, прямого винуват-ця кризового стану сусп{льог?а. Розпад !стор1гев-рвволюц!ЯнвЛ | "вирвбничоТ" драми створив перолумови для того, щоб повернути ооц1ально-поихолог1Ч!йй драм! излаяна и!оца в Л!тературх, «и-отецтз! | культур! гагалсм. '.':."
У третьему роздШ "Соц!ольн'о-психвл»г!ч!щ драма напере-додн! докорхнних оуопхльних гм!н" дсслЛдгеио витакн альтерна- . тивного напряму, який пратйзтоял радлкоьш) мхфам про "кову лю,-дину" ! "пову о!м"ии. Нзет оусп!д:мзтао 70-х рр* - цо свовр!д-шй надтезтр, да 'сгарлаел л!н!я аоп!я сценой ! рзальи!'ога. Цо театр без рогпод|ду'на 'глядз'ч!в ! ак?ор!з,■ вцспу ! езл. 7 цих уиогах драматурги' отяйшйя пэртд. сюгадпоо.. оусп! льнов х твор-чов проблемой: усв*донн?и роальн!сть 70-х рр. або розд! литм. •з в ладов И.модель оз| *у,' удатиоя' да; опотзороипя дШност!, . прнхогатя ознаки ровкладу'Сяотдаи, ссц!альтм: £'нв-
ральнимв хворобами? Кааяеяо пього пнтагпч .} ро'зг'оряугавя о?-рогьба р!зних !де8яЬ~евтэтшшга: каяряаЬ я аоЩал&по-поихоло-» .' гхчн!й драматург! 5.70-00-х ;рр, Лоо&'дага ф^поненолзг!» сус-а!льнах процео!», 'с'творятз об"ектигну картину св!*у я нотах мхфогенно! дршготурПЗ було- пэмоялиао, Пэоукп реолмгах дранз-• тичних гсплгзхй »продела театр 2з нек! • езтоткки ооцреал!зму»
I ■ •
Вташсла проблема'вибору творчого.наяху* Ор!»л!тац1я из вк:лу ■5.М,Лостотасьлого I А.Платоиояз* 89*р,г '^Озгяадолз «э отхльки
- 3* -
умови хснувакня, с^льки сану людину, II природу, генетичнх яахидй, не сп'рияла вирхиеннс головного сусального i иистоць-кого завданнй - критики Систему, дослхджоння обставин, я^ спо-творюлть людину, мету i сено П киттяг. В центр! драматично! дН потребно було поставити не провину лвдйни,.. а провину су*-• Вп{льстБа, комунтстично! деркави» бюрократичного апарату. ДраматвчяцЯ конфл!кт моделаеться по-новому, охоплпшчи практично soi сфври ниття. Головною стае опозицхя "я - суспхльство". ' f протидхI мтфотворчону мистецтву драматурги альтернативного иапряму Б1даовляються э!д комплексу радянсько! двдини як героя, на я кону тр!3)авоя епгчний соцреа^зм. Реальие станозищз . с у част: на првстеяуеться у сценах приватного асиття. 0.Арбузов, -В.Ровов, О.Ванп^лов, О.Володхн, С.Альотш, М.Роцин, Е.Радзин-ський, Q.Kraapiir, Б«Лрро» О.Гал!ке Г. Гор! и, О.Кучкхна, С.Макаров, Г.Маихгн, В*Мяре;:ко, О.Парзкадхн, Л.ШгрупэБська, Л.Ра- ■
• аумозська«-Û.CoQiiie AiCoï;oji»saa Р.Соянцэз, M.Варфоломеев, ЮЛ'орняк, Я.Стельках ïs iuas дрдидгурга стзоршш гранд!озну •
; "людську :комвдхг)"; наЕИ^ днхв."
1 ' • ' ■ Соц!ельно-психоз?йчиг. ^рама 70-х. рр.»; йорунуючи офх«12-ниа оптиихзи,, хтглила бхль л^;оьк&1£ CDMûïiiBCïi, гетбску лэьдо-' волен!Ств:1'Китт/та, в!дчай_ е^чйогшка, деля «кого но сяяалзся, . розробдяла тепу ссобистого f cjcniJibHcri) краху лодинй, втрати'■ надхЁ, дуоевноi■ епуатоетноо ïi,.siдчукення вхд працх, cîm"ï ' ' /"¿Горсток! irpu" 0.Арб?ввяз, "Гсыонха Cos пелвсм^в" 1.Го$ф, "Присина ximw'.з кьхтков i bîkkîimh un п!вн!к", "fi стою б|ля ' ■ роет-ораву..Е.Радзшюького» "Елтдиика" О.Б&лод^т, "Наб«;-pssiia" Й.Едл1са, "Припав чвлов!к до а!шси" С.Злотникова/. ■
• HâK6iJ5bu гхпбохо i лог i/o / цих творах родробяена гэиа.сенат-
aofiff ¡sima. йвТ-астр(Р§» «яюлшязи! Ь «ÍHOMÍ ДОЛГ
впершэ /в£йщли в рядяаську драматург^, í ye зробило вхдчугнов ' оувпхльну дазлагвду, Мкстедгза в^дкрило феномен "дивнтЬ i xíh-ки", яка нездовольняек>«я «эича&шм.язрядкдо -речей, i сну во н-аям без любов! i .щаом,' Радоню не? дапук Идеалу. Драматурги випробували pi ?.\ri -шляхи ддойдження. лйночо S да-
Е.Радзикський викврисгаа jummuíbooíí фарсово! манери.', яо-кравоТ театрал! 3aui I драма тичнр? Ai?. Погляд на repolnc та П оцхнка з piзних позиц!й п!дсилюе об^кгишд-сть зображенйя драматичного, характеру. Яхнка як в tí гения даброти, милооердя, лпдя-ноотх стае анахрон!эмок. Кавколо úel зпмкавть чолаг1ч! персона-7sí. Емансипована геро!пя опиняотьоя в глухому je/tí. Бона, звли- • стечься грзгх*шэ саиотньоо в художньому прооторх драми /"На- ■ береюга" D,Вдлхса/.
У вир!дальнему поворот! драматург! i до окзиотенцхальпих проблем велика заслуга О.Вамп!лова. "Ильки niaxa його п"со "Стар'лиП син", "Качиио поливания", "Никулин jiíTcm у Чулимоь-ху" rea три зэорнулися до оорйваянх souiодьно-м opa лыгих хон-' • фл{к?!в. О^Вампхлов принга рязкугхвть худзготього миелення, • повернув драм! хкетрумент п!вшшм срап!льних процоа!ь, пар-яш даолхдив язиие, котрэ" saxiíui поихолвги назигаю?ь "екзи-стбшйвлыгсм вакуумом", - феномен, яккЯ був иоа1дсми!Ь Ф.М.'д-•стэяпськ"чму,§.Кафц1. Драматург! X О.Вамп}лвЕ& притаманне глибо- . .то рэзунхння' кризозого стану вувп!льогва,' -и» на опознана баааи-нлм Д9кзр{ иних sifirt. 1ркугвькйЯ яизьиеняи.^ поставка перед стоцтвом важливв'вусп!льн0 завдакпя: аиявнтп эс'ородхи ооц!йль-> них i моралыгох.ногаразд!» у пайоиу япгт|. Вамп! ловоьк! ???'«?, прсблени, мотивн, еввэти, ¿брая« «и símil лп худвка! пояуки ба~-
- % -
гатьвх письменник1в I К1номитц!в.
: Художня система "Квчиивгв поливания" вплинула на естетич-■ иу поребудову драми 70-80-х рр. Склавея постванп!ловський хдэйнв-«тильовий капрям. Пом!тнЙй сл!д в театральн!й культур! залишли драматичн! твори "Див!ться, хто прийавв!" В.Дрро, "Снхданок в • пев!домими" х "Ос та 1гк г Г: ьх двг дувач" В.Дозоруева, "Ххночкй от! л у "Мисливськвму зал!" В.Мережка, "Спвртивн! сцеки 1981 року" Е.Радзвиовквгв, "Вагончик" Н.Павлове!,' "$антаз! I Фарятьева" А. Сок слово!, "Зчимак" В.Аэзрн!кова - глибокх за зм!сгон худож-ц! яэищз альтернативно! драматург! 5» Корпел а вмеои М.Варфвло- ■ м'ееяй "Со!нь" - сучасиий вархвнг "зайво! лсдини", аиськеиник-квнфармхст, якяй не вхдбувок як особкстхсть, - суепхлько завср-еоиня героя зхловськвга типу ка початку 60-х рр._
Дом!фолог!еаЦ1Я т1тт.& иехзйвм драматично! дх I, яку веде "важкий" герой - д!ти без батькхв/"Лоиьки-матор!" О.Вэ-■лвдх'на. д!'вчата з "вагончика", здодхй Старе /"Ск!данок з ке-в!двмиии" В.Дозорцева/, !1Ггордх13чг.н& з тс ору В.Кунхиа,- пов! I /"Зор! ца ранковому иебоехнл!" 0,Гал1Еа/. Б театр! В.Двзорце-ва сгворяетьоя парадоксальна конфликтна сктучцхя: карна люди-па хш'являеться морально'вице» ав вввго снатгоихста, яяога еу-' дить ка пх дотай евв!с?!. Драметург впэрза двал!див свцхмь-" • ш;й тип в дврме вбдиччями: хх рург-вбивця - шйпотворгйшо пви-'ко радяцськв! мас'карадизахйI. ,Прих!д В!дв!дувача як рэвхэора, слхдчогр, прокурора в ргдякзьку драматургию. каперЬдодн1 сус-пх льних змхн вх'Дбив гроиадську ! гворчу подийю художников слова ! театралышх дхяч!в; • •
В!длуния "Качинвгв'пвдвваиня" пвн|тке у п"&з! В.Ивреж-кь "фмвчий етхл у "Миоливськвму вал!", квтра ввявила нову
фазу тих явищ £ тенденц!й, бхля виток£в яких стояв 0,3анп|лев... У ць»му твор! вхонцентровам{риси моральна! доградацх I лвдини, а оувпхльство мае вигляд л£карн1 для <5сжоз£льних, казарш, клхткн. Цой образний ряд - ф1ловвфське еуднеэння драматурга про стан реальноот! 80-х рр. Персонаж! I драиатнчих колхз!! п"еси Е„Радзиноького "Споргивнх оцени 1961 року" евхдчвть про серйоз-ну хворобу¡, яков уракена оуспхльство. Драматурги отупили у "»а-, боронену зону", розпочаваи доолхдаення морально! паталог! I молодого покол!ння /феномен "метоликово! гри", "вагончик" - образ еоц!уму, що виникав пнавлхдок оамотноат1 лпдияи/. Звернення ; театру до "важкого" героя иабуло значения хдейно-естетично! рэ-' волвц!! I подготувало появу таких . творхв, ях"Дорога Олена Сер- ■ Язна" гЯ.Разуновсько1, "Зорх на ранкоиому небоохилх" О.Галх-
на, ™1нтерд1вчина" В.Кущна, к!ноф1Льм!в "НП районного" мавшта-
■ О .
бу", "Плсмбум, або небезяачна гра". ■
Драматурги 70-60-х рр. -вкайали зон! а ль не дзеркало, яке взбило оуоп|льн1 протир1ччя, рзаяьн! стооунки ладой перходу застои'. На театр! знпробувалк р£за£ модех! структур, доол!ди~ п соцг&льн! фенояени, порвдавп!' радяяаькоэ дхйенхотв: "дра'би-' на" /С.Альоаин/, "кхината" /Е.НрагикоыгкЗ/, '¡кафедра" /В.Вруб-Левська/, "вагончик"/Н.Павлова/ "иабороаиа" /И,Еял1<з£ "дружи--па" /М.Родена/. Те, %о йдбугадооя' а' «ъхяШ. г 'цех. свояр^яих' "ланок" сусп!льсгаа, выявляло озкаян криза, коауяхеткчно! ви-отеми. Плхднима були г яоауйи а голуэ! дракатич чЫ фор ми, Пиеьмоннияи £ тзотрзльн! реяксэри панагалиоя пареглянутя' от-«! ' захони дроки; И поэтику. Св1ааЯ отрум) и> в ниотвцтзо внесли "драматична завдания", "драматург^чшгЛ эксперимент", .драматична "гра", п"соа-рйзвл£дуваиия-, "Гру" як вокально 1 мориьно-психологхчнй яввде драматург.» доел} шля у р1янпа вариантах.
Так,4 наприклад, сгосунки батьк!в I д!тей виступавть у п"есах
• 1 як "ггри иогелнкхв" £ як "жйрсгок: ххри". Кожна з цих драматур-, г! чнкх формул метить глибокий вуспхльний змхет.
Сенсац!ею психологичного театру а в!дкриття масових ти-•п!в людини, сфорнованих радяцвьким суспхльстврл у 70-80-т! ро- ' .'"¿и, таких як Судаков /"Гк!здо глухаря" В.Розова/ Вузикхк ;7иСс1кн1Й марафон" О.ВододхиаД Кагм!н-/"Осганн!Й вхдвгдуззач" В.Дозордава/, М1хальов /"Спортивн! «¡цени 1981 року" Е.Радш?-
• .ського/, Корнсз /"Осгнь" М.Ва'рфоломсева/, "профос! оная яит" В.Аг8рнхкова,"фзкоиени" Г.Гор!на„ Пйсьывнкик /"Скн!Й автомо- '
: ,'бхльи Я.СтедьыахаЛ'та хшаЬ Одноатайно драматурги в самому иштт!. знайшли героя, якнй не зииривзя % обсгавинами застои, . духовного зубойння. Покодхиня р0з!в8ьк[[х персока!йв» як! бо-.сроднен у'ов!й час з м!щанами г спсжетачаки,, аамхнклк молод!
леди, якх'гоотро вхдчуваиг'вегаразди кгггяг 1ваг; Коршунов :-л/"Чш лвдк кет!" Г.Баклонове^ Дльоак Пмовцев '/"Рух колоса"
■О.Кучкхно!/, Севорцев /"Еквиеркмонг" В,йаэейна г О.ЧернякЛ. ' 1р!ща /"Блондинка" О.Ввлодхка/ !х дел* вйлздк драматизм 'ме~ ■ :.ральвих чоауйзз мододогв паколхння доби застав.
' : Створения "спетени дзеркал", яка в!дбвла соцхальну яа-■иораму'.аатгя суепхльстаа, - йканачне дорвгвення драматург! в 1 альтер:гативного напрямву. . В евц!Евьно-пзкх&логхчн!й драм! •70-60-Х рр.- РОЛОВНИ« " 8б1ЛЬ|ф!йЯЬКИМ 8клоп" була 6|МяЯ. В ; ' , ■ ,• 11. межах.;в1дбувал1:ся процеск, вашшв! для розум!ння кризових ,;явищ у еуес!льотв!. Театр "перавд, випередивши^прац! вченнх, розпочакдосд!дхвння радянаького 1нотитуту руйнац!я
' якоги ев|дчила'про еоц!альн1'-вегаразди. Зйричиа драма 70-х •рох|в ¿Ьйтухщлз на захиет лсдши/ с!м"1 в!д вови1ин1х.вил -
Í ворожил 1й дертвних структур,.Будииок г мистецтвi листупав як оотанн!й оплот людини, як символ автономист! родини, яка зберхгала потенцх I onossmiñHoaTi, тялсхла до незалекност!, за-хищаючись В1Д диктатури деркзэи. В т! роки приватне хиття по-ступово виходить з-П1Д контролю владних структур t як «фора ; оовбиого*, HenoaiTично! iniiíiariiBü, самойяльноотх яротистав-ляе ®ебе адм|н| отративно-херхвнхй систем!. Захищавчиоъ в£д ра-дянськв! д1йонсст1, люди знаходили порятунок у рхзнйх формах\ "еоцхально? еамооборони", зокрема i в родинх. О.Арбузов, О.Вам-siaoa, С.Альоаии0 .Й.Едлхе, М.Роздш, С.Злотников аэо1ми твора--' 1 ми заяэречували еп!чну метадраму ооцреалг змув с прям osa ну на горо1зац|ю i мхфолог1зац1Ю радянеькЫ .híAchoctí.
В дисортац!? простелена евслгщ!я театру-О.Арбузова 31Д • його n"es 70-х рр"., hkí оп'риЯмаються як втеча драматурга з ду- , xoehoI пустел! застои у ®в!т !нтед!гоитно1 о!м"1, музики, г.у-льз?уря„ до його гоетро ооцхалытх T3opiB, e¡o вихмять за меж! камернест!'/"Чекаяня", "Спогад", "Ярраток! |гри"/» Озягавчя внутр!ан!й ев!* лвдтш» тсоъяеинях прнйдяв ос облаву; увагу розробц! другого-трэтього плану драматично! Ai!, вжнвав сим-золхку, лхдтокот, пооткку "пхдзодко? течН", ф^сував u-ansir, изйхвтона, ледве 'поихти! г!дт!икй внутр!ппього стану перооиа-ка» "лореток! !гри" - тв!р, який ззразкв гдя^а'чхп проииздиво» йотою еамотноетх, занэдбанозт! молодого покол!иня.70-х рр», позбааленога духовно! ояори, п!дтрим:си i «ахизту з боку cf-м"г. Драматична сигуацхя п"сеи напопвеиа гл;.'боетм сочельник гратом. Порвтвореаил роданнях отооуивхв «a "xopCToki trpa" -касл!док руйяац! 1 взаск>поро»ум1няя «iж батьками i д!«чя в oyeaiabCTBi, де етатнзм пояортаував лпдкнос, опотворив яввхо-
догхю яхнки. Л!рична драма О.Арбузова повергала еучаснику право таги для себе.
• Cbítobs культура XX еторхччя заперечуе модель cinBí, яка ваоиовака ка придуаеннг оаобиотост{. В радянеьяому еус^ль-cteí — í;o модель авторитарно! с!н"! /"Дикий айгел" О.Колом!й-ця/. В умовах тоталхтаряо! еиотемк схм"я, яка заэкди нейтрал!-зувала одвхчне противтсяння ладана i оуеп!льства, втрачье свое виооко призначення, перестав бути аахиотом. Не вшхадково у п"евах 70-80-х рр. кабули ломаного звучания нотиви вапере-чокня cín"! як iKoniTysy 'ворокога дядин!. Драматурги оголили .'■наодхдки одергввлошм'ocotíncsocei,_ вероваги сусального над
.. Театр М.Рощииа принхс романтична почугтя гвхдьнення лю-диш з-itiд влвди-авторитарно3-родинк. Бороаьба снкх геро!в . п"еон -"Валситик i Валентина" за свободу вчинку - вакливий су-апхльнкИ симптом. Але и убквча йритика .авторитарно I oin"í по-еднуетьоя у драматург!! М.Рощика а вкзканняи необхх дност! редкий ян центру оообкетого «имя кюдкши До'уого х автор драки "Пос sí сайге роялти 'добре?'авакао» ло". людей ос'исднувть не кров-si, а дуг;овнх 8в"язкм.' Драматург бачиа,' як •» раальиоо?! 70-'60-х рр;'.:гвнуяи иааури «skííí,-. рзшгеичи£, псвйх.благородных .корив!», гинудк в!Д■ £йгальпаго иагара.зду киття, у cbít! без-хдеального, ¿езглуздога хенування. За концепцией П.Родина, .'зло хде $хд- с!мяХ, показ! чоцвХ сусп!льстзо
