автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Мiсцевi ради УРСР в системе тоталитарной власти (30-е годы)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Мiсцевi ради УРСР в системе тоталитарной власти (30-е годы)"

РГ6 од

] Л ДО? '.ИІПСШіа УНІВЕРСИТЕТ ім. отасд ІШЧЕНКА

На правах рукопису МОСКАЛЕНКО Василь Григорович

МІСЦЕВІ РАДИ УРСР В СИСТЕМІ ТОТАЛІТАРНОЇ ВЛАДО /ЗО-і роки/.

АЙТОРЕШЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата і сторічних наук.

• ’ * < Спеціальність 07.00.01 - ірторіп громадських рухів і політичних партій

Київ - І&93

Дисертація виконана на кафедрі історичних диоцип-яін Інституту підвищення кваліфікації викладачів вищої апсели при Киїьоькому університеті ім.Тараса Шевченка

' ' Л

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор Горбань Ю.А,

Офіційні опоненти - доктор історичних наук, професор Колесник В.Ф.

кандидат історичних наук, доцент Береговий С.І.

Провідна організація - Дніпропетровський державний . університет

Захиот відОудеться 1993 ріку .

годині на впсіданні спеціалізованої вченої ради К 060.18.03 при Київському університеті ім.Тараса Шевченка ва адресою: зул.Володимирська,60, ауд.349

З дисертацією можна «знайомитися.» науковій бібліотеці університету /вул.Володймирська,58/ '

Автореферат розісланий "/# “ 1993 р.

Вчений секретар /¿¿Ґ,.^Іванцова І.В.

спеціалізованої ради г->

• В умовах політично“ і економічної реформ, які' проходять в Україні, зросла необхідність у глибоких науконіх дослідженнях її історії, об’єктивному аналізу механізмів формування і функціонування органів влади. Процеси демократизації, зокрема, потребують всебічної оцінки суті і значення місцевих Рад, організаційних форм їх діяльності, причин.нереалізованих можливостей.

Оцінюючи результати суспільного розвитку в умовах тоталітаризму, слід підкреслити, шо культ особи, командно-адміністративна система управління, волюнтаризм, пакування беззаконня призвели до серйозних стратегічних прорахунків, деформацій і перероджень в суспільстві. Тому тільки реальна оцінка історичних процесів і уявлень, може забезпечити об’єктивне переоснис-, лення історії місцевих Рад.

Звертання до досвіду організації органів влади на місцях продиктовано не тільки зацікавленістю до минулого. Боно життєво необхідне для сьогоднішньої діяльності місцевих Рад, яку б 1 форму воші не малі: у майбутньому. Правдиве розкриття ролі місцевих органів влади, становлення і діяльності їх структур в 30-і роки, аналіз помилок с необхідною умовою вирішення ключових проблем, які виникли на сучасному етапі розвитку української держави. Сказане значною мірою обумовлює актуальність і практичне значення обраного предмета дослідження.

В роки-довоєнних п’ятирічок місцеві Ради законодавчо,формально були органами радянської влади. Але в період становлення тоталітаризму вони були позбавлені можливості реально виконувати свої функції і стали лише ширмою для партійно-адміністративного диктату. Це повинно орієнтувати науку на здобуття .

уроків минулого, без врахування яких неможливо розраховувати на безпомилковість сучасних перетворень.

. Актуальність теми обумовлюється такой особливостями розвитку семої історичної науки, яка постравдала від культу особи, бюрократичних методів керівництва, догматизму і некомпетентного втручання, але на яаль, нз змогла те глибоко, різною бічно і правдиво розкрити складний і суперечливий шлях місцевих Рад УРСР в роки довоєнних п’ятирічок. Хоча по проблемах, шо доелідаувться б дисертації, видана значна кількість літератури, вона в переважній вільності з’явилася до середини 80-х років і зазнала ідеологічного впливу минулих років. Інтерпретація тих чи інших подій і явиш суспільного життя подається в ній в меяах офіційно дозволених підходів і концепцій.

Розвиток історичної науки, заваді зв’язаний з підведенням підсумків, аналізом нагромаджених знань. Без цього неможливо виявити і простежити основні Тенденції у вивченні окремих проблем, пізнати закономірності і особливості концептуальних змій в науці. Дослідження діяльності місцевих органів влади в роки довоєнній п’ятирічок призвані прискорити розроб~ ку сучасної концепції історії українського суспільства, вільної від суб’єктивних нашарувань і багаторічних фальсифікацій. "ЇНЕєнггрірація" написаного допоможе швидше відмовитись від домінуйчих раніше догматичних схем, стереотшіів, глибше зрозуміти, шо відбувалося з місцзиши Радами, коли вони знаходилися на "задвірках" суспільного інтересу.

Вибираючи тему дослідження автор виходив з того, шо актуальність історичного дослідження зумовлюється нє стільки

з

хронолог ічноюГблизкіс'гю досліджуваного періоду до наших днів, скільки тин, настільки важливі і повчальні уроки минулого, в якій мірі вони - через їх узагальнення і осмислення, можуть прислужитися сучасній практиці місцевих органів влади.Безумовно, мова йде не тільки про те, шоб не повторювати помилок минулого при побудові дійсно демократичного суспільства в Україні. Дисертант прагнув акцентувати увагу також на тому, в чому сконцентровані загальні закономірності, основополагаючі принципи формування і діяльності місцевих Рад.

Старанне вивчення історії місцевих Вад з умовах тоталітарного режиму мао безпосередньо практичне значення. Воно продиктоване, перш за все, необхідніста переосмислення оцінок раціональності форл і методів діяльності Рад в соціально-економічній сфері. Де допоможе на практиці звільнитися від застарілих форл в функціонуванні органів владі.

Практичне значеная минулого 30-х років підсиюють ті обставини, шо ряд народногосподарських проблем сьогодення своза суттю співзвучні тіш, які складали серцевину організаційно-господарської діяльності місцевих Рад в роїм перших п’ятирічок. До них відносяться, такі завади актуальні питання, як діяльність з с&зрі економіки, комунального господарства, підвищення соціального, культурного рівня лиття народу і інші. Вивчення минулого допоможе органам влада уникнути помилок і прорахунків,- які були характерні для 30-х років.

Виходячи з актуальності, науково~лрс".тіічного значення, недостатнього, з точки зору сучасного підходу, рівня наукової розробки її окремих аспектів, дисартанї ставив за мзту шляхом системного аналізу опублікованих і архівних матеріалів сгосол-

но обраного предмету дослідження простежити характер і .обумовленість основних тенденцій у формуванні і функціонуванні місцевих органів влади. Досягнення цієї мети реалізується через постановку більш конкретних завдань: _

- проаналізувати конкретко-і сторичні умови, які обумовили структуру місцевих органів влади, її трансформування, приділивши при цьому головну увагу співвідношенню об’єктивних і суб’єктивних факторів в цьому процесі;

- дослідити механізм формування депутатського корпусу ніс-» цевих Рад, його соціально-політичні характері стики;

- співвіднести принципи формування структур місцевих органів влади з цілями сталінського курсу соціально-політичних, економічних перетворень і методами його практичної реалізації;

- прослідкувати складові системи адаптації органів влада

до умов політичної коніюйктури, зокрема у зв’язку з декларуванням в Конституції 1936 року принципів народовладдя, політичних свобод; ■

- обгрунтувати міру реального впливу місцевих Рад на формування і практичну реалізацію соціально-економічних програм;

- враховуачи наявність певних розходжень в оцінці окремих явиш і фактів суспільно-політичного киття досліджуванного періоду, висловити масні міркування на основі порівняльного аналізу різних по своєму характеру документів;

- через історіографічну оцінку стану наукової розробки основних проблем діяльності Рад визначити завдання їх подальшого дослідження,

В процесі реалізації названих цілей і завдань в дисерта-

ції зроблені відповідні узагальнення, сформульовані висновки і положення, практичні рекомевдації, сукупність яких, а також систему їх доказів і обгрунтувань, автор виносить на захист.

Методологічну основу дослідження складають сб’активний, реалістичний підхід до аналізу формування і діяльності місцевих Рад в умовах тоталітарного режиму. Виріканню поставлених у дисертації завдань сприяло використання автором історичного, логічного, порівняльного та проблемно-хронологічного принципів.

Те нове, шо на думку автора вноситься в розробку даної теми і складає основний науковий результат дисертаційного дослідження зводиться до слідуючого. '

Процес формування і функціонування структур місцевих Рад УРСР в роки довознних п'ятирічок узагальниеться з урахуванням сучасних досягнень історичної науки. Дана нова в порівнянні з існуючою до останього часу, історіографічна оцінка написаних робіт, показана їх прихильність пануючим тоді теоретичним по-гледом на соціалізм і концепціям радянського суспільства.З гіо-» ' зиції сучасного бачення проблеми в дисертації окреслені основні фактори, які негативно впливали на діяльність місцевих Рад, частково: культ особи, ідеологічний тоталітаризм і остракізм, подавления інакшомислячих, повне домінування адміністративно-командних методів керівництва Радами.

Елементи наукової новизни присутні в тій частині дослідження, в якій розглядазться позиція иіоцевік органів влади в період голоду 1932-1933 років, опір сталінській політиці хлібозаготівель і репресіям проти депутатського корпусу, працівників виконкому Рад. . .

В роботі зроблена спроба в узагальненому вигляді подати рад конкретних проблем Рад в роки перших п'ятирічок: формування структур Рад по класовому принципу, роль депутатів в різних структура^ місцевих органів влади, репресії проти працівників виконкомів, голів, замісників і секретарів Рад, депутатів і. форми їх опору тоталітарному режиму.

При цьому переосмислено багато оцінок, які раніше існували в історії, поставлено ряд проблем, перспектива розробки яких, на думку дисертанта, очевидна.

Висловлено критичне відношення до достовірності ряду фактів, статистичних даних, введених раніше в науковий обіг.В дисертації зроблено спробу дати об’єктивну оцінку впливу загальнопартійних документів, виступів і праць керівників партії і радянської держави на характер, зміст і проблематику досліджень. На основі цього сформульовані висновки, які підтверджують, шо матеріали партійних з’їздів і конференцій, пленумів Ції офіційні матеріали вищих органів влади, прийняті в роки добовії них п’ятирічок, які вважалися до середини 60-х років найбільш вірогідними джервлагли з історії радянського суспільства, не відображують реальної картини ооціальнотг.окономічішго шттл а країні. В них домінували односторонні позитивні оцінки діяльності місцевих Рад, соціальної активності депутатського корпусу, бони но відображували суперечностей суспільного розви-їиу, шляхів їх подолання.

В дисєртацїх уточнюються окремі історичні факти, хронологія тих чи інших подій і явиш суспільного життя, цифрові дані 5 •які відображають динаміку ротації і кооптації працівників виконкомів місцевих органів влади.

Практичне значення дисертаційного дослідження вбачається в тому, шо окремі його результати' допоможуть історикам краше орієнтуватися у.великій масі літератури про місцеві Рада, критично до неї ставитися. Результатами дослідження дисертант хотів би звернути, увагу дослідників на найбільш складні і в той же час гостро актуальні проблеми в діяльності місцевих Рад України.

Науково-практичне значення основних результатів дисертаційного дослідження автор ьбачае також у тону, шо вони можуть бути використані при підготовці навчальних підручників по історії держава і права України, викладанні курсу історії України у пузах та написанні відповідних узагальнюючих робіт..

Ряд висновків і узагальнень доведено до рівня практичних рекомендацій, спрямованих на подальше удосконалення механізму функціонування Рад в сучасних умовах. їх зміст і аргументація викладені у відповідних розділах даного автореферату.

В плані практичної реалізації основних результатів дис&р-таційнсго дослідження автором опубліковані' навчальний посібник для студентів вузів, брошура на допомогу депутата.!, працівникам виконкомів місцевих Рад, Результати дослідження апробувалися також на міжвузівських і міжкафедральних науково-практичних конференціях, на теоретичних і методичних семінарах.

Структура дисертації орієнтована перш за все на досягнення раніше сформульованих мети і завдань даного дисертаційного дослідження. При її визначенні автор виходиз із того, що сукупність’ проблем, які склали основний зміст розділів дисертації, повинні забезпечити цілісний аналіз'механізму формування і ді-

яяьності Рад, сконцентрували увагу на малодослїджених питаннях теми. Проблемно-хронологічний принцип дослідження доз води в простежити в органічному взаємозв'язку виконання своїх функцій Ра- . дами, ілюзорність можливостей місцевих органів влада в формуванні політичних відносин, у визначанні не тільки соціально-економічного курсу, але і шляхів його реалізації. ■

Дисертація складається із вступу, трьох розділів, заключения, списку літератури і додатку,

У вступі розкривається і обгрунтовується актуальність теми, визначається мета і завдання дослідження, його новизна і практичне значення.

В першому тюзділі аналізується стан наукової розробки основних проблем досліджуваної тем». Автор накаг.чься з позицій сучасного бачення проаналізувати публікації істориків, в яких розглядаються різнобічні аспекти діяльності місцевих Рад України в умовах адміністративно-бюрократичної системи. В дисертації підкреслюється, шо основні напрямки і зміст праць були визначені під впливом культу особистості Сталіна і авторитарного тиску, здійснюваного на історичну науку Центральним комітетом парті! і її розгалуженим апаратом, ■». _

Література, яка розкриває процес формування і діяльності Рад в 30-і роки,, різнопланова. Різні аспекти даної теми - теоретичні, організаційно-практичні висвітлювалися істориками,економістами, юристами.'1' Для цих робіт характерним було одномірна

^Левичев Т. Работа горсоветов и их очередные задачи.-МЛ.-1930, 109 с.Борисов М.Адміністративна робота сільрад.-X, 193(3.-38 с? Броун М.,Рівлін Л.Виборчі права громадян,-XЛ930 - 60 с.;. Гроссман В.Опытно-показательная округа.41.1930 - 64 с.;Авилов

B.П.Пути укрепления района и сельсовета.-М,1931,-95 с.; Гуся-тинекий Е.0рганізація роботи райвиконкомів міськрад та сільрад. -Х-І93І,-І92с.;Єфімов 0.0.Завдання Рад в охороні та організація соціалістичного побуту на селі.-Х,І933-54с.:Чугунов

C. Робота секцій міських Рад. - МД935 - 34 с. і інші.

вивчення соціально-політичної проблематики. В публікаціях недостатньо використовувався статистичний матеріал, зображення дійсності ілюструвалося нзскінченон безліччю цитат, небагаточис-ленними і односпрямованими прикладами. В цілому для літератури 30-х років були характерні концептуальні підходи, які склалися в історичній науці під впливем авторитарно-бпрократичної системи.

Авторами публікацій були також радянські і партійні діячі. Результатом їх аналізу став висновок, шо далеко не всі вони можуть використовуватися як історіографічні джерела. Вони перш за все історичні джерела. Але ті з них, в яких містяться оцінки важливих історичних і історіографічних фактів, можуть розглядатися як історіографічні джерела.

Серед робіт, які в тій чи іншій мірі висвітлюють роль місцевих органів влада,в соціально-економічній сфері, слід назвати статті, виступи, брошури партійних і державних діячів, які'мали безпосереднє відношення до діяльності Рад: Калініна’ M.Î., Косіора С.В., Петр' -зького ГЛ., Постишева П.П. і інших.* їх аналіз показує, шо в них утверджувалися положення,які не відображали реалій тих процесів, шо відбувалися в суспільстві, стосувалося то обгрунтованості політичної лінії Комуністичної партії, демократичного характеру Рад,, чи' відповідності партійного керівництва місцевими органами влади об’єктивним потреба,! суспільного розвитку. Безумовно, шо про научніоть і обгрунтованість даних висновків вестг молу не доводиться,

*Петровськиіі Г.Т. Ради в боротьбі за генеральну лінію партії. Дзповідь на ХГІ з’їзді Рад.-Х.:-с.8-ІІ; Поспитав П.П.Советская Украина .на новом подьеые.Политический отчет ЩС КП/б/У,

ХП сьезд КД/б/У.-Х.:1934. - 104 с.{Калинин М.И. Победа социализма и развитие советской демократии//Статьи и речи.М.: 1936, с. 9, 192-196.

Аналіз показує, шо призначення відповідних виступів, стате»! державних і партійних керівників полягає в популяризації партійних рішень з питань радянського будівництва. Непризнагіня в ц:к публікаціях негативних явищ, породжених рсиимом особистої владі Сталіна, грубих деформацій в політичній системі зумовило не аільки фальсифікацію історичних процесів, але і не дозволило правильно визначити иісце і роль Рад в ній.

В радянській літературі 30-х років неможливо було прочитати про голод 1932-1933 років, репресії по відношеним до селянства, про протидію політиці сталінізму з боку працівників радянського шарату» депутатів, виборців, хоче останнє мало місце и республіці.

Історіографічна традиція, яка склалася в 30-і роот допускана лише позитивне відношення трудящих до здійснення політики Комуністичної партії. Шакти негативного порядку замовчувалися, представлялись як виключення, як підступи ворогів радянської влада.

Такий шнон, в 30-і роки з публікаціях по радянському будівництву утвердився апологетичний підхід до висвітлення системи місцевих Рад, яка трактувалася як демократична. Хоча на практиці, по суті, реалізовувалися спрошепі всзно-комуністичні погляди на діяльність місцевих Рад, обтяжені беззаконням і масовими репресіями режиму влад; Сталіна.

З ктнця 30-х до середа 50-х років кількість публікацій ие радянському будівництву, в тому числі по формуванню і діяльності місцевих Рад,різко зменшилося. Причину цього дисертант вбачає в тому, шо в умовах посилення адаіністративно-бюрокра-

тичної системи, наростання політичних репресій сфера діяльноа-Tt Рад невиправдано звузилася, знизився їх авторі тет як органів народовладдя. В тій чи іншій мірі місцеві Ради досліджувалися в контексті загально-історичних робіт.*

До середини 50-х років роль місцевих Ра& в політичній системі суспільства періоду перших -п’ятирічок висвітлювалася у відповідності з догматичним трактуванням "Короткого курсу історії ВКП/б/". Звідси головні недоліки публікації,, які полягали в надмірному звеличуванні ролі трудящих в діяльності місцевих Рад, в абсолютизації авторитету партії в соціально-політичній і духовній сферах. Література цього Періоду несе на собі відбиток ідеологічної'заданості, узаконення існуючих в умовах особистої влади порядків,як соціалістичних норм.

Після XX з’їзду Комуністичної партії, викриття культу особи Сталіна у вивчені досліджуваної проблеми, як і в цілому в історичних працях, відбулися суттєві зміни позитивного характеру. Важливе значення для дослідників мав розпочатий npd-цес реабілітації несправедливо репресованих.

На даль, уже в 70-х роках він по суті був припинений. Що стосувться офіційної доктрини історії політичної системи, ролі і місця в ній місцевих Рад у 30-і роки, яка буца вироблена на XX з’їзді КПРС і збереглася до середини 80-х років, то вона визнавала негативний'вплив культу особи Сталіна і його оточення на діяльність державних структур, посилення централізму,

^Мандельштам Л.И. Советы - политическая основа ССОР.-М.:І940 -83 с.; Його ж, Ради - політична.основа CPLP. - X.; - 1941 -76 с.; Питання історії та права Української PCP. - X, -1953.

- 128 с.; Денисов Д.И. Советы - политическая основа СССР. -М., І9БЗ - 60 с. •

практику репресій. Але ці історичні процеси пов’язувалися лише з другою половиною 30-х років, пояснювалися психологічним феноменом, обожнюванням 'вовдя.

З дрзггоі половини 50-х і до середини 80-х років було опубліковано ряд досліджень з.історії Рад, організації і діяльності їх структур, про участь депутатів в органах місцевої влади в роки довоєнних п’ятирічок. Діяльність Рад України на різних етапах історії Радянської держави в тій чи іншій мірі знайшла відображення в узагальнюючих працях по радянському будівництві, по історії СРСР, УРСР, КПРС і інших.* Здійснений в розділі їх аналіз підтвержує висновки, шо суттєвими недостатками історичної літератури другої половини 50-х - середини 80-х років були її апологетичний характер, відсутність аналітичного і критичного підходу до дійсності. Але це було неминуче. Адже існуючі в науці традиції забороняли вихід за рамки розроблених узагальнених схем. Більш того, в кінці 60-х - початку 70-х критика культу особи по суті була згорнена, а в історичних працях все більше і більше здійснювався поворот до концепції, яка утверджувала демократичний характер радянської політичної системи і держави в 30-і роки. ,

На сучасному етапі історіографії відбуваються переосмислення поглядів і концепцій, які склалися раніше, питань, які

Ч

права Української‘PCP. 36.статей. - К,І957І~-Ь ЙЙГсІЇ 3 істо-

' трудящихся ІУІ7 - iyjb гг.-Ы.,іУЬЬ. -ото с.;ьоветы за оилет -МД957.- 495 с.:История Коммунистическая партии Советского Союэа;В 6 т.-М,1970.-гт,4.Кн.1 -664 с.;Суспільно-політичне жи тя трудящих Української PCP.-В 2-х т.-т.І.-К,І973;І1артия и Советы.-М.,І96Е-255с. і інші. .

ІЗ

стосуються ролі місцевих Рад в системі політичних суспільних відносин, формуванні і діяльності їх організаційних структур у 30-і роки. Суспільство знайоме з публікаціями про каральні репресивні Функції державної машини, фактичне підкорення народу тотальній "апаратній" державі, панування в 30-і роки авторитарної політичної системи і т.ін.*

Перші спроби переосмислення історії міських Рад республіки в 20-30-і роки, участь* їх у суспільно-політичному житті зроблені на Україні в монографії Гонтаря О.В.^ Монографія не позбавлена старих стереотипів. Мова йде про позитивну в цілому оцінку існуючого в кінці 20-х - 30-х роках партійного керівництва Радами, про позитивне відношення до форм і методів роботи Рад, які використовувалися, намагання з їх допомогою показати достатньо високу політичну активність трудящих в органах місцевої влади, в процесі проведення виборчих кампаній і т.ін. Названа монографія суперечлива.за своїм змістом. В ній поєднуються старі і нові підходи, шо ше раз підкреслює необхідність подальшої розробки на основі історичної конкретики питань історії Рад.

* Ом.:Бутенко А.П. Власть народа посредством самого народа.М,

1988.-с. 142-150; Гордон А.,Клопов Э. Иного не дано.М, 1988.-с.97~122;Поля!соз І0.Л.Политический процесс многомерен//Волросы истории КІ1Х. -198й.№ 9 -с. І9-34;Клячнин М. Была ли альтернатива административной систеие?//Политическое образова-

. нке.-І988.№ЇО,- с'.55-6й;Бордюгов Г. .Козлов 3. История 20-30 гг. и современная мысль.//Историки спорят.М, 1989.с.232-266; Золобуев 0. .Кулешов С. Очшение.История и перестройка.-М,

1989.с.-77-115; Курицын В.М. 1937: истоки и практика культа //Реабилитован посмертно. - М,1989. - с. 7-45.

® Гонтар А.З. Городские Советы Украины: история становления и развития. - К-0, 1990.

14 .

Таким чином, аналіз історичних робіт в даному дослідженні дозволяє зробити віісновок, шо вченими протягом багатьох років .однобоко вивчався і узагальнювався досвід Рад республіки в 30-і роки.. Проблема вивчалась тільки в одній площині: обгрунтування послідовного, прогресуючого народовладдя. Безумовно,шо в обстановці політичної диктатури Сталіна і його оточення історики не могли реалізувати свої можливості об'єктивно показати складну і суперечливу практичну діяльність Рад. В той же час, з врахуванням нових теоретичних висновків, узагальнень і оцінок минулого радянського суспільства поки шо на вивчена роль місцевих Рад в системі суспільних відносин в умовах тоталітарного режиму влади в 30-і роки.

Другий розділ дисертації присв’ячений аналізу формування місцевих структур радянської влади. £ 30-і роки в умовах суперечливості процесів і явиш суспільного розвитку продовжувалися трансформації політичної системи в країні. Зрозуміло, шо тоталітарний режим не міг не вплинути на основу політичної системи

- місцеві Ради. Характер змін, які проходили в досліджуваний період, проявилися уже на етапі формування місцевих структур радянської влади. ' . .

Здійснений в дисертації аналіз соціально-політичних умов, в яких діяли Ради, дає підстави стверджувати, шо формування органів місцевого управління і їх структур проходило в умовах всеохоплюючого утвердження а”м і ні стративно-к омандних методів управління, зрошення партійних і державних структур, перетворення партійно-державного апарату в опору тоталітарного режиму ■Влади. Місцеві Ради перетворилися в'провідників волі партійного апарату, який в свою чергу здійснював задуми вождя, далекі

бід інтересів народу. В таких умовах формування' місцевих структур влади л роки перших п'ятирічок було позбавлено реального волоиіязлеіиіп народу.

Аналіз підготовки і проведення Виборга Рад, дає право стверджувати, гао в роки довоєнних п'ятирічок еони проводилися з порушенням строків, які закріплювалися в Конституціях України 1929 і 1937 pp. Не дивлячись на наявність конституційної основи формування місцевих структур влади, сси хід виборів регулювався документами партійних з’їздів, конференцій, пленумів центральних і місцевих органів партії. У відповідності із законодавством підготовку і проведення виборів до місцевих Рал. повшмі були організешувати і проводим колегіальні органи -виборчі комісії. Н діючих у 30-і роки Положеннях пре вибори були спеціальні розділи, в яких визначалися завдання виборчих комісії;. Проте набираючий сили тоталітарний режим орієнтувався на централізацію влади з руках нартапарату. Тому персональний склад міські«, районних і сільських виборчих комісій на практиці визначився і "рекомендувався" естанніми ї, як правило, включая секретарів партійних комітетів різних рівнів.

ііровадеїшй в дисертації «наліз як і с ого складу виборчих комісій показує, ло паргетіарат включай в них в основному номенклатурних працівників, які в тій чи індій мірі залежали від партійних комітетів, в більшості випадків буди його членам!, виконували їх воло, а точніше директиви, які поступали зверху-

^ Інструкція про вибори в Ради і на з’їзди Рад УРРС. - X,

1930 - с. 25; Інструкція про вибори в Ради і на з’їзди Кзд УРРС. - к, - 19347 - с. 23.

В розділі на основі аналітичних роздумів обгрунтовані висновки, шо для діяльності виборчих комісій була характерна па, сивнісгь, а нерідко і упередженість. Це часто призводило до того, шо людей необгрунтовано включали до списку позбавленців, прічому нерідко це робилося на основі особистих рахунків. В сільській місцевості часто позбавленням виборчих прав займалися заїздні бригади, окремі уповноважені міських, районних партійних комітетів і виконкомів Рад, а сільська виборча комісія в крєшому випадку тільки "оформлювала", а фактично сліпо штампувала їх рішення.

Узагальнення основних тенденцій в діяльності виборчих комісій показує, шо вона носила ілюзорний характер. Висування кандидатів в депутати, позбавлення права участі у голосувані вирішували функціонери виконкомів під диктовку партійних органів. Працівники відділів були повністю залежними від "верхніх %

еталонів владі/' і були готові -.виконувати либі вказівки више-

■ стоячих органів. Тому вони і вводили до складу депутатського корпусу такі кандидатури, які б підтримували проведення тоталітарної політики і були слухняними виконавцями рішень, намічених па^ійнс-бюрократичним апаратом.

Аналіз фактичного матеріалу дає підстави ствердаувати, щр-в проведенні виборчих кампаній в роки довоєнних П’ятирічок спостерігалася тенденція формувати депутатський корпус за рахунок направлення в сільські райони членів міськрад. Очевидно, кампанія направлення членів міськрад,' як і апаратних працівників обласних, міських Рад, була лише частинкою політики, яку ' проводив партійно-бюрократичний апарат.

Депутатський корпус органів влади формувався в кабінетах партійних комітетів і був абсолютно слухняним. Особливістю його формування було поступове збільшення'кількості передових робітників - ударників виробництва у складі Рад. В офіційних документах, виступах діячів виших партійних і радянських органів, історичних дослідженнях пріоритет робітників б органах влада оцінювався як позитивне явише, як реальний показник демократичності Рад. Проте, в дисертації стверджується, шо проблему якісного складу Рад неправильно було.б зводити тільки до кількісних показників. Важливо з’ясувати інше: наскільки ефективно і реально впливали робітники на прийняття рішень і політику, яку проводила держава.

Вільний від ідеологічних догм аналіз документальних джерел, в тому числі із заборонених до недавнього часу архівних фондів, дає підстави зробити висновок, шо на різних рівнях органів владі! вплив робітників був не однаковим. Впливаючи в деякій мірі на вирішення питань місцевого значення, робітники в своїй більшості обмежувалися формальною участю в прийняті і затверджені рішень загальнополітичного характеру. Б умовах тоталітарного режиму все більше звужувалася ¡ожли вість для реалізації робітниками свого політичного потенціалу в управлінні державою, втрачалася сама суть цієї діяльності. Адже погляди і дії, які не відповідали офіційній політиці, були недопустимі і тому підлягали покарашв. Централізована політична влада, діючи черзз розгалужений партійно-державний апарат, натиском, погрозами, терором змушувала робітників бути бездумними виконавцями в великій державній машині.

Формування структур Рад. відбувалося за соціально-класовими ознаками, коди в складі органів влади збільшувалася кіль-г кість комуністів, комсомольців і робітників, найбіднішого селянства. Якщо и в ході виборчої кампанії не забезпечувався запланований партійним апаратом процзнтний склад майбутніх депу- . татів, то порушуючи Основний закон результати виборів анулювалися працівниками партійних комітетів і апаратів облвиконкомів, міськвиконкомів. Характерним для 30гх років було допущення грубих порушень Конституції, коли в керівні органи місцевої влади потрапляли не депутати, які були обрані в ході виборчої кампанії, а призначені на пленумах міських, районних і сільських Рад функціонери.

В розділі обгрунтовується висновок, шо формуючи склад депутатів на свій розсуд, партійно-бюрократичний апарат переслідував певні політичні ціяі. Введення до керівного складу • міських, раГюгіних, сільських Рад депутатів за соціально-класовими ознаками партійних і адміністративних функціонерів відповідало суті тоталітарного режиму, забезпечувало реалізацію його політики на місцях. Концентрація влади в руках партійного апарату неминуче вела до відторгнення депутатських мас від участі в діяльності місцевих Рад. Реальна участь у вирішенні проблем,.радянського будівництва переходила до працівників парт-опарату. А депутатам залишалося лише голосувати за рішення, підготовлені на партійно-агаратному рівні.

В розділі, на основі ретроспективного" аналізу, висловлено думку, по а прийняттям Конституції СРСР 1936 р. якісний склад місцевих Рад в принципі'не змінився. Юридично Основний Закон

' СРСР розходився з фактичним положенням справ в країні. За демократичним фасадом ховалося беззаконня і терор сталіншини.

Аналіз матеріалу шодо репресій проти депутатського корпусу, дає право стверджувати, шо особливо інтенсивно вони проводилися перед черговими виборами місцевих Рад. Документально підтвердауеться, шо репресії проти депутатів посилювались у зв'язку з проведенням політики примусової колективізації у виборчу кампанію І930-І93І рр., з державною політикою хлібозаготівель в 1932-1933 рр. і т.ін. Тому репресивний апарат шляхом звинувачень, репресій усував з числа депутатів людей, які не погоджувалися з офіційною політикою.

Аналіз системи формування органів злади національних адміністративних утворень даз змогу зробити висновок, шо створення національних Рад було історично прогресивним кроком з боку радянського уряду. Разом з тим фактичний матеріал підтверджуй, шо виборчі кампанії 30-х років серед національних меншостей зазнавали постійного тиску з боку уряду, колі показники итучно підганялися під сзрєдньостатлетичні дані. .Де проявлялося в під-зиаеіші питомої ваги комуністів, комсомольців, комнезаможників, у складі Рад, збільшенні проаарсу тих, хг-5 був позбавлений права брати участь у виборах.

Таки;,! чииом, тоталітарна система формувала потрібний їй якісний склад місцзвих структур радянської влади. В досліджува- ' ний період формувався склад безініціативних депутатів, працівників радянського апарату, які орієнтувалися на рутинне, механічне виконання вказівок зверху. Про реальний вплив на суспільно-політичне НИТТЯ не могло бути ¡1 мови.

Місцеві Ради і їх роль в соціально-економічній сфері еит-. тя - тема третього розділу дисертації;. В розділі обгрунтовуеть-

■ ся положення про те, шо діяльність Рад в роки довоєнних п’ятирічок була підпорядкована соціально-економічній стратегії партії, будувалася виходячи з планів /в тому числі п'ятирічних/ народногосподарського розвитку радянського суспільства. Тому у вирішенні соціально-економічних проблем існувала певна заданість, ініціатива місцевих органів влади могла проявлятися лише в допустимих рамках "генеральної лінії партії". Права і можливості, якими формально були наділені місцеві Ради, не дозволяли в повній мірі здійснювати функції, законодавчо закріплені за органами місцевого самоуправління.

При висвітлені ролі Вад в 30-і роки автор виходив із того, шо командно-адміністративна система зосередила все керівництво ' соціально-економічним життям держави в руках центральних, рес- ' публіканаьких 'і місцевих партійній комітетів. Будь яке питання не тільки партійної політики, але й державного і господарчого керівництва, але до розподілу матеріальних ресурсів, вирішувалося в Цй ВІЩ/б/ і Політборо. ■ .

Проведене в дисертації дослідження,дає право стверджувати, шо саме в роки перших п’ятирічок стала складатися практика,коли багато життєвих питань вирішувалося без участі місцевих Рад. Така’практика безумовно позначилася на авторитеті Рад, Особливо рельефно це проявилося в економіці. Тут по мірі утвзрдаення жорсткої централізації і командно-адміністративних методів управління проходило подавленна демократичних форм і інститутів. Ставши домінуючими.В цій важливій сфері життя, такі метода не

тільки стримували розвиток демократії, але-і фактично витіснили з економіки Ради, залишаючи за ними другорядну роль в механізмі управлі(шя, яка часто зводилася до вирішення другордцних справ.

Складною і неоднозначною висвітлена в розділі діяльність сільських Рад в соціально-економічній сфері. Місцевим Радам сільських районів призначалася головна роль в проведенні примусової колективізації. За бажанням партійно-адміністративного апарату участь у колективізації стала однією з основних функцій в діяльності Рад.

В розділі обгрунтовується, шо характер діяльності сільських Рад визначався в більшості випадків відсутністю демократичних методів обговорення питань соціально-економічного життя ' колективного опраірвання рішень, які приймалися. Останні визначалися партійними комітетами і проводилися керівництвом Рад,як правило, без будь-яких суттєвих змін і доповнень. Прийняті таким чином рішення були приречені на невиконашя, або потребували насильницьких методів їх вирішення, голого адміністрування. Тому в методах роботи більшості сільрад пріорітет віддавався адмініструванню. Основним завдання.) місцевих органів влади в економічному житті села було забезпечення хлібозаготівель.

На основі аналізу архівних матеріалів розкривається неоднозначна роль сільрад в період хлібозаготівель і голоду 1932 -1933 років. Зокрема, зроблено висновок про опір членів сільрад, райміськвиконкомів, ВУЦВК сталінській політиці хлібозаготівель.

Таким чином, проведений в дисертації аналіз механізмів партійного керівництва місцевими органами влади /автор розуміє умовність такого словосполучення, оскільки реальна влада на

місцях знаходилася в руках того ж партійного керівництва, яке йшло зверху вниз /повністю підтверджує ілюзорність можливостей місцевих Рад відносно участі у формуванні політичних відношень, у визначенні не тільки соціально-економічного курсу, але й шляхів його практичної реалізації. Дії місцевих органів влади були повністю паралізовані бюрократичним апаратом, який не мав нічого спільного з системою народного представництва.

В заключение підводяться основні підсумки дослідження,викладені висновки. Автором пропонуються практичні рекомендації, що можуть бути використані місцевими Радами в сучасних умовах.

Діюча, як у 30-і роки так і зараз, мажоритарна система одномандатних округів, тобто абсолютної або відносної більшості голосів, які повинен набрати кандидат, на наш погляд, явно застаріла, так як не пристосована до умов плюралізму і багатопартійності. Кращим варіантом був би вибір депутатів по пропорційній системі’, колії кількість мандатів пропорційна кількості зареєстрованих партій і виборців. Але народ за роки існування мажоритарної системи звик до конкретних депутатів і не готовий голосувати за списки кандидатів від партій або виборчих блоків. До. того ж на сучасному етапі політичні партії ма-лочисленні і загальна кількість їх членів, разом взятих, ледве складає 0,1 процента всіх т:борців. Соціальна база партій чітко не визначена, їх програми мало кому відсілі, шо в значній мірі затруднюе пошуки прихильників серед виборців.

Виходячи з викладених міркувань, дисертант пропонує ввести змішану мажоритарно-пропорційну систему, яка відповідає перехідному етапу українського суспільства, надасть можливість психологічно підготувати виборців до політичного плюралізму і

багатопартійності, Вона надасть'можливість найти компромісне ріяення, об’єднати і задовольнити прихильників різних систем, усіляких підходів відносно модернізації виборчого законодавства.

Виходячи з уроків 30-х років, недосконалості існуючої сио-теш дисертант пропонує новий порядок створення виборчих комісій.. Склад обласних, окружних, дільничих комісій повинен бути рівноцінно представлений людьми, які обрані відповідними Радами, назначені політичними партіями, групами виборців, виробничими колективами. Цз, на най погляд, дасть можливість запобігти авторитарності в роботі виборчих комісій. ’

Дослідник пропонує надати право висунення кандидатів у депутати тільки зареєстрованим партіям або групам виборців, позбавивши цього права виробничі колективи, учбові заклади, профспілкові , громадські і ііші організації, чия діяльність не переел ідуе політичних цілей. Автор пропонує такой не утворювати виборчі дільниці для голосування особистого складу строкової служби в військових частинах, Національній гвардії, службі безпеки, тая як вваяае, по в умовах суворого підпорядкування військовій дисципліні демократичні принципи не можуть бути реалізовані в повній мірі.

Ретроспективний аналіз діяльності Рад в 30-і роки, його співвідношення з сучасною практикою господарювання було взято за основу для висновку про розширення прав органів місцевого управління в соціально-економічній сфері. На наш погляд,скасування посади представника президента в областях України розширило б права Рад, звільнило їх від опіки, дало б можливість приймати постанови місцевих органів влади незалежно від погля-

дів представника президенте. ' '

Покрашення якості роботи Рад дисертант вбачаз у подальшому сполученні галузевих і і-ериі'оріаньних принципів управління. Ддке перевага галузевого принципу управління найбільш повно проявляється тільки у тому випадну» коли він раціонально ув’язується з .територіальним комбінуианням виробництва) причому не тільки на рівні промислових підприємств, але і всієї інфраструктури. Певний економічний ефект може дати тільки така, по своїй суті синтетична, організаційна форма управління галузями народного господарства, яка найбільш повніте змояе забезпечити зв’язок підприємств галузевого підпорядкування з підприємствами місцевого значення, а головне з місцевими органами управління даної території. "

Основні результати дисертаційного дослідження викладені у публікаціях: '

Роль місцевих Рад в розвитку індустріальних центрів УРСР.

- К., 1983. - 22 с. /в співавтор./. ■

'Україна в 20-і - 30-і роки. Навчальний посібник. - Кривий і " _

Ріг, 199І. - 39 с. /в співавтор./.

Використання'матеріалів досліджень по проблемах діяльності Рад УРСР в 30-і роки у викладанні суспільних наук.//Тези доп. на респ. наук, кснфер. - Харків, 1990. - с. 38-40.