автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.11
диссертация на тему: Модификации телесности в социокультурной реальности

Полный текст автореферата диссертации по теме "Модификации телесности в социокультурной реальности"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

харківський державний педагогічний інститут їм. г.с. сковороди

-ч На правах рукопису

» і

ГЛЗНЮК ЛІДІЯ МИХАЙЛІВНА

ГЛОДІ«» І КАЦІ І ТІЛЕСНОСТІ В ГОЦІ ОКУЛЬТУРИШ РЕАЛЬНОСТІ

Спеціальність 09.00.11. - соціальна філософія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Харків - 1993

Дисертацією е рукопис

Робота виконана на кафедрі філософії Харківського державного уніксрсіясту

Науковий керівник - кандидат філософських наук, доцсит ДЄИИСКО Л.М.

Офіційні опоненти - доктор філософських наук, професор ЛОЗОВНП В.О.

кандидат філософських наук, доцент ТАГЛІН С.О.

Провідна установа - Харківський державний інститут культури

Захист дисертації відбудеться 8 лютого 1994 року

о годіші на засіданні спеціалізованої вченої ради

К Ш.24.03 Харькіоського державного педагогічного Інституту ін. Г.€.Сковороди за адресою: 310158, и.Харків, вул.Блюхера 2, ауд. А-221 (зал засідань).

З дисертацією моина озтайоміткя а науковій бібліотеці Харківського державного педагогічного Інституту їм. Г.С.Сковороди

Автореферат розісланий ■"—*—" січня 1994 року

Вчений секретар спеціалізованої ради В.В.Корженко

РДІУЛ'?!А ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність ?гт ’ослідкевнд. Історія світова 1 філософської та релігійної думки містить в соС51 багату спадашу, в який сенс людського існування роскрнвпеться в дихотомії тілесвд-д/-ховне. Роздуми про душу 1 тіло, дух. 1 шіоть поребуьали вйо ь психологічному модусі, до дійсна "Я" Індивіду виникає із глибин психіки, або в символічному, де душ асоціюється а частиною священного космосу, а тіло з Зі матеріальною оболонкою. Специфіка тілесності знаходилась в ашшітуді рефлексії від рачоьіпшої визначеності людського тіла, його чуттєвих якостей до надчуттєвого в лвдині, або надчуттєвого в дусі. Сутність тілесності дуі;е часто Еводилась до шдШпня об'єктивних характеристик людського тілз, організму, або «лоті, фіксуючих біологічну, фізіологічну двітість людаші. ■

Нз сучасному отепі розвитку філософської думки пэдирюгтьсн осиііолоішя і обгрунтування тілвгисрті як соціокультурного фвНО-ньну, суспільного способу ТІЛЕСНОГО буття ЛЮДИНИ в світі і субстрату 11 діяльності. Цз обумовлена зміною людського Оуття, 1 перш за все його соціально-онтологічної основи, подоланням характерної для європейської традиції дихотомії тіла і духу, буття і свідомості. Ь’агатомірніоть "Я", включаюча не тільки рефлексивні, але й буттеві, підсвідомі, духовно-практичні ксшонен-ти, дозволяє встановити змістовні кореляції міх здавалося б, взаемоЕиключаичими філософськими розробками. Такий підхід склався насамперед в сучасній західній філософії, для якої характерний багатомірішй розгляд феномену тілесності: так, наприклад, в екзистенціалізмі - в контексті аналізу чуттєво-тілесних параметрів буття людської суб’єктивності ("тіло як факт мого буття у світі" у Ж.-П. Сартра); в феноменології - в дослідженні механізмів побудови інтелектуальних 1 перцептивных актів ("феноменологічне тіло" у М. Мердо-Понті); в структуралізмі - при вивченні структурних особливостей різних нетрадиційних практик (психіат-ризоване тіло У М. Щуко); в постструктуралізмі - роагллдаичл предметність і опиоувчи соціальний світ ( тіло як текст у РЛїар-та, тіло Зеклі, тіло Деспота, тіло Капітану у К. Дедеза 1 Ф.Гваттарі). ■ ' •

В західній філософії тілесність абстрагована від антропо-

морфиих кодів і переважно виконує роль способу передачі реальності. Тілесність досліджується в залежності від сфер соціокуль-туркої реальності. Якщо в сучасній західній філософії ця проблема активно досліджується з різних, точок нору, то в вітчизняній філософії вона тривалий час знаходилась осторонь дослідницької уввги. філософів. В якийсь мірі вона, мабуть, було тільки намічена М.М.БахтІяим 1 О.Ф.Лосееим, дослідауючи багатогранність лвд-ського буття. •

В сучасній ситуації дослідження феномену тілесності не можливе поза соціокультурною дійсністю. Сьогодні вакпивим стає аналіз відношень міх суспільством 1 тілесним буттям людини, 11 включення в економічні 1 соціальні структури, тобто феномен тілесності потребує широкого СОЦІаГіЬКО-фІЛОССфСЬЯОГО і культурологічного дослідження, що 1 обумовлює актуальність вибрвної теш роботи.

Рівень розробленості проблем«. Феномен тілесності - це проблема, яка на сьогодні недостатньо розроблена. В вітчизняній філософський літературі до недавнього часу це поняття взагалі не включалось в філософський лексикон. Мабуть тому, воно на.знайшло 150 місця в "Філософський енциклопедії’' і в "Філософському словнику". Виарио філософське визначення поняття "тілесність" з’явилось в 1991 році в словнику "Современная западная философия", де воно розглядається як поняття, що виникає в процесі пошуку такого способу передачі реальшсті, який був би вільний і абстрагований від антропоморфних кодів.

Одна з первак вказівок на нетотожність тіла і тілесності міститься в інтерв'ю О.Ф.Лосєва курналу "Вопроси фшіософяи" (ЙІ-19В4), де під останньою мається на уввзі- вся людина з її псих 1коп, розумовим складом і особистісшки рисами. Л.В.Жаров в монографії "Человеческая телесность: философский анализ" також розрізняє поняття "тілесність" і "органІЕМ”, "плоть", які вгашаються в природознавстві та медицині. Тілесність розглядається ним як соціокультурний феномен в. контексті аналізу статевої і ‘ медичної культури людини.

В роботах І.С. Коне, Д.І. Дубровського, Ф.Т. Михайлова, Е.В.Ільенкова, Л.І. Анцнферової та Інших тіло розглядається в . контексті особистості і мас, як правило, другорядне »начешія, 1

тому,частіше всього, не одержує власного дослідшшького статусу.

Ц останні дєа рок„. соціокультурному аналізу лядського тіла присвячено ряд статей в журналах "Філософська та соціологічна думка", "Человек".

Для аналізу тілесності як соціокультурноі реальності особливий Інтерес викликають робота по семіотиці структуралістів Р.Барта 1 К.ЛевІ-Стросса, а танок Р.Глотової, Е.Панова, А.Ияти-горського, В.Успенського те шин.

Осмзслапвя тілесності як філософської проблеми в соціокуль-турній реальності потребує звернення до ідей М.Мерло-ПонтІ, який обгрунтував суб'єктивність як внве психосематачіЬ тіло, назвавши його тілом феноменологічним; досліджень М. Фуко з різних ВИДІВ тілесних практик, зокрема тих, які застосовуються в судовій практиці; штафэрично! трактовка тілесності Ж. Долоза 1 Ф. Гват-тарі. ,

Філософському аналізу політичного тіла в контексті плоди, сприяли роботи Н.С.АнтовсмовоІ, Т.О.КлшзнкопоІ, В.О.Иодоропі, М.К.РиклІна, матеріали по історії тілесних покарань в Росії 1 Україні кінця минулого 1 початку нинішнього століття (М.с.евроі-нов, О.Г.Тимофеев, М.О.СтупІн, Д.М.Кбанов, В.І.Яковенко та 1н.), дослідження етнографів України. .

Одним Із аспектів тілесності як особливого феномену соціо-культурної реальності е Інтерпретація екзистенціальної онтології "Я" і "Другого", яка передбачає нв тільки усвідомлення "Я", мого тіла (его - ідентичність), але Я усвідомлення тіла "Другого", його якісного стану, характеристика способу його буття. Цей недостатньо розроблений аспект вимагає звернутись до наукові« праць й.-П. Сартра, М.М. Вактіна, С.Л. Франка, М.М. Приавіна і деяких інших. -

Вашпгами для вивчання даного питания виявились 1 роботи таких сучасних зарубіиіих дослідників, як Г.Гарднер, який розглядає проблему тілесно-кінестетичної інтелектуальності; КДзард, М.Аргул, що еналізують невербальні комунікації; М.Дуглас, М.Мосс, М.Дкечсон, які досліджують "техніки тіла".

Для філософського аналізу тілесності вегтсу кількість матеріалів надають публікації з миотецтва артистів нэЕбрбальних тнрів - Марселя Марсо; Чарлі Члпліяа, Антонена Арто та Інших;

Б

дослідження з психології, етнонадагогіки, о’люгоографії; художня література (Ф.Кефка, С.Бекизт, А. Пяатоиос, Л.Солкеніціи та іигі).

Разом а тіш, незважаючи на розробку окремих аспектів цієї проблеми, на сьогодні на вистачає дослідження тілесності як (феномену соціокультурпої реальності. Це й зумовило вибір тош доо-лідашшя, його цілі та задачі, . і

Ното» дисертаційного дослідивше в аналіз кола питань, пов'язаних з феноменом тілесності і обгрунтування положення про те, оіо тілесність в соціокульгургЛй реальності багатомірнз, косить історичний характер і кожний етвп розвитку суспільства кас власне бачення тілесності, яка зазнає різних модифікацій в ході • конкретно-історичного 1 соціокультурного розвитку.

Досягнення поставленої кота реалізується в процесі розв'язання таких задач:

1. Дослідити специфіку розуміння тілесності в різних філософських системах 1 виявити різноманітність 11 типів в культурі .■*

2. Розглянути тіло як функцію, що дозволяє дати філософський аналіз різних "технік тіла", обумовлених тілесно-кінестетичною інтелектуальністю і соціокультуркши факторами, в зв'язку з тим, здійснити- аналіз "мови тіла" як різновиду "технік тіла", а також визначити тіло як ме*у "Я", що неспівпадяе з поверхнею органічного тіла.

3. Поквзати, tso концепція "феноменолог ічнаго тіла" являє

собою оту із модифікацій тілесності в соціокультурній реальності. ■ ■ . ... •

4. Проаналізувати політичне тіло.як різновид тілесності і з’ясувати історичні зміни тілесних покарань індивідуального суб'єкту, показавши їх взаємозв’язок з традиціями, політичними і правовими нормами та рівнем цивілізованості суспільства вцілому.

5. Описати феномен колективної тілесності як різновиду по-

літичного тіла і виявити механізми його функціонування в тоталітарному суспільстві, а такок концепцію політичного тіла в філо- 1 софії нгазоаналізу. .

Теоретичну 1 методологічну основу дослідження складають концептуальні ідеї феноменології, екзистенціалізму, марксистської філософії, структуралізму та постетруктуралізму. Автор опи-

рапся из праці щуптос представників філософської думки, суччс-пу вітчизняну тії ?ар;,'0>їпіу філософську літературу. Пьмагашл цілісно 1 грунтовно проблему іі аагальиотоорогичному ас-

пекті, бпгатоплаїгашій хц.г-ктяр самої тами дослідкчішя потреоугш-ля залучення матеріал Із ке тільки з філософії, я 1 з содіояош, моатецтва, ос'"гс.г.оіпія доякпх таоріп худояиьоХ лігчратури.

В одертяі розультаїрх с ряд ішоетль, які мачть елементи наумтої новизни .

- Вотгисплопо, що, бсглтоялшовісїь лЬдського буття в еоціо-культуряій реазміоеті пороше багатоплановість тічаечості, при гл ог?у гілвсиїсїь і» гіг.од'л іся до антроіюгг^їтгх струкіур, а ро;>-кедо'іті.ся яг. с-тан і гаттєйадімйіш п^л’^.їу.

- Ви:г.’>’і»а Юїорш'.о-ф!лзс«іська тм'л--:га!й члапЪу сіагьто • мірності тіла, п;о дожазго пділіт» р!г«к;.::.иітність ігаїїь тілес-пості: пстстігїїг.їЯ , окстагишпіЗ, іюврої «гепай, які відображїмті. ог.ці'::цтатурн1 пг.-.тш світовідчуття.

• ,чіо;:алг!іГ), ::;о сучаспа філософія пості ялксгрлісгської оріон-піряц о фіпЛі'члІстс! кгп гігом міділ.чй тіло еттИДітші, в ЯКОЇ,!’/ С.ТЯКНЯ 1 потрзбя ЇСОГКЛШ'УК'НГЬГЛ 1 ЬїіробЛіЮТЬСЯ ие В С'ІЯ-тусі соціальності, а спос»р&дковзпі шшк». ,

-- Визначена, и.о г.ілутріжне 1 зовнішнє тіла яйля.ять собою одну Із модкфікаціа тілосиооті, де просторово-чаеосою оепдвою ьис-туїмс екзистенціальна онтологія "Я" 1 "другого". Якщо зсшіине тіло побудоване "Поглядом" "Другого", б душі пореїзіто сьшш "Я", то внутрішнє тіло виступає як момент самосвідомості "Л", що включає почуття і сакнгсія, об1еднені навколо внутрішнього центру.

- Виливано, по феноменологічне тіло шшачае будь-лісі можливості лпдини від найпростіші дврцопгииптї 1 рухсміц Функція до видих почуттів, міхособистісного спілсуашія,.розуміння, мови, мислення, свободи, завдяки чому воно і; загальним способом оволодіння світом.

- Запропоновано бачання тіла як межі "Я", колі мєїіз "Мого" тіла по співпадає з поверхнею органічного тіла, а вкдччав інші об’єкти, близьких людей, спогади, дужа .1 ііко.

- Доведено,що "техніки тіла",як спосіб передачі соціального досвіду функціювання тіла, завгіди оиислооргаь*зойан1, аргументу-стьсп положення про то, що "мова тіла’’ е одніс» із ріщгопидибс-

той технік тіла і яшіяе собою спосіб поданая людини світові.

- Зроблено висновок гфо та, цо умови сучасної соціокультур-ноТ реальності обумовлюють появу політичного тіла індивідуального суб'єкту. Воно е тим матеріалом, який застосовують при різних тілесних покараннях, способах соціального контролю, дисциплінування, з допомогою яких дбспотична влада залишає свої знаки -мітки на тілі. .

- Обгрунтовано Існування колективного тіла, яка не відпові-

дає реальній онтології тіла і виракає ілюзорність життя. Для колективного тіла характерним є шизоідне розщеплення, яке виникає не внаслідок порушення иояституційованих особливостей психіки, а нас соціальні причини. . .

Теоретичне і практичне значення дослідження полягає в можливості використання його результатів у подальших філософських то культурологічних дослідженнях. Багатоплановий підхід до розгляду тілесності як способу шракення соціальної сутнісної ха-’ рактеристикм людини, тілесної організації як субстрату діяльності в сфзрі суспільних відносин і, нарешті, як соціальної реальності дозволяє використовувати дисертаційну роботу при аналізі багатьох аспектів проблеми лрдини. Зібраний те систематизований матеріал, концептуальний підхід доцільно включати в розробку та викладання курсів соціальної філософії, історії культури та спецкурсів з проблеми людини.

Апробація роботи. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення в публікаціях автора, у доповідях па регіональних, республіканських та мікрегіональша наукових кон-фепеїщіях "Естетика і мистецтво в контоксті культури" (Москва, 1989р.); "Діалектика і культура" (Пормь, 1991р.); "Соціальні технології: питання теорії і практики" (Ростов-на-Дону, 1992р.); "Національна психологія і проблеми 11 дослідження" (Дніпропетровськ, 1992р.); "Актуальні проблеми духовного 1 фізичного становлення студенської молоді" (Ниїв, 1992р.); "Філософія техніки та інженерна діяльність" (Пермь, 1992р.); "Відродження Росії та ’ російська суспільно думка" (Нижній Новгород, 1993р.); "Людини як космічний феномен* (ікйвськ, 1993р.); "Проблема свідомості в вітчлзняиій та зарубіжній філософії XX століття" (Іваново, 1993р.); "VI Аристотелівські читання" (Маріуполь, 1993р.ї; а та-

кож обговорені на аспірантському та методологічному семінари кафедри філософії Харх—іського університету 1 Еикористовуїішіио. в навчальному процесі у БУЗІ.

Структура дисертації. Mera і завдання дослідження, його зміст та концептуальна основа визначили структуру роботи. Дисертація включає в собе вступ, дві глави, які відповідно розділені на чотири і три параграфи, а також висновок і список використаної літератури, цо містить 107 назв. Загальний обсяг роботи 144 сторінки. . ■

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовується актуальність тема дослідження, аналізується ступінь Г1 розробленості в філософський та культурологічній літературі, визначається мета 1 завдання дослідження, окреслюються основні джерела 1 теоратико-матодологічні основи розкриття проблеми, показуються йлеквдти наукової новизни, визначається авторський підхід до вирішення вибраної теші дослід-джедая, висвітлюстьпя теоретичне і практично значення роботи. Перша глава. - " Тіло в соціокультурноиу універсумі" присвячена аналізу можливих підходів до осмислення тілесності в різних філософських системах, що дозволяє виявити сутність цьчго феномену 1 різноманітні форми його прояву. Обгрунтовується думка про те, що тілесність пов'язана з багатогранністю людського буття.

S першшу параграфі - "Соціокультуряі тили тілесності" -дається аналіз основних підходів щодо цієї проблеми в історії філософії і світової культури. Автор виділяє типи тілесності в залежності від світовідчуття: аскетичний, екстатичний, невротичний. Розглядаються різні аспекти проблеми тілесності в історії класичної та.сучасної зарубіжної філософії постмодерністськоі орієнтації. Обгрунтовується положення про те, що конкретний історичний тип суспільства і його культура е критерієм для виділення типів тілесності, що зв'язано з наявністю особливого способу мислення, світовідчуття 1 світооснгатш, яка відповідне тому чи іншому типу суспільної 1 культурної практики. На основі аналізу античної філософії і культури, яким був властивий гли-бишшп синкретизм світосприйняття - єдність ■''Млосного і духовного, де тіло мислшіось як більш достовірне 1 реельне, де переважала його естетична оцішет і домінуючим було живописно-

ШІЗСТИЧЯЗ "ЗОВНІШНЄ" ТІЛО ДРУГОГО, Q "BByTpliaHbOMy4 ТІЛУ ВІДВ0-дилась дотсрлДіШ роль. Зроблено шоковой про то, ко б цей період тіло розглядалось як простий фізичний оО’ркт, да людина і 11 духотм тття лшсллться на арьзок рэчей, фізичного походження тіл. Тілесність в античності - це втілення гармонійного порядку космосу . і індивідуального соціального організму, а також усвідомлення місця 1 ролі людини ь структурі всього »того. Дані поксізьно, що світосприйняття середньовічної людини було ОбуЫОВЛбПО Християнською ролігіеп. Християнсько ІДО Я ладиш була зв'я?8на з негативно»' оцінко» лядського тіла як матеріального начала, в той же час аавщэну позитивну оцінку одержала душа як ідеально начало. Період розададу античного суспільства і зародження соціальних Інститутів середньовіччя супроводжувалось переорієнтацією античного мислення під природного Космосу 1 реального Логосу на надприродного Бога. В середньовіччі тіло представлялось як етичний феномен, перевакав аскетизм 1 зневажливе відношення до тіля, вважалось, що досягнення досконалості духу МОЕЛИВЄ ТІЛЬКИ, через аскезу, ПС'ДБЕЛеННЯ чуттєвих імпульсів.

Характерною особливістю епохи Відродження була реабілітація плоті, культу тіла, властивого античності^ але акцелт уш був зроблений на духовних Імпульсах життя людини. В філософії гуманістів відсутнс ¡протиставлення "гріпного тіла" і безсмертної душі, воно змінилось ідеею гармонії духу 1 тіла. Ренесансу властива концепція тілесності у вигляді "Моє тіло", як тіло чуттєве, де розділяється.чуттево-тілесш "Я" 1 Еовнішній світі де враховується психічна природа суб'єктивності і цішіїсно-ексистонці-. альиі аспекти 11 існування. В філософії марксизму тілесність розуміється філссофами-матеріалістами як сукупність, "ансамбль" предметних, речовинно-відчутних зідношень індивідів один до одного, опосередкованих стЕорешиш їх працею речами,дією з ними,

1 де розглядається органічне 1 неорганічне тіло людитш, які moj^io охарактеризувати як "тіло культури". Автор зробив спробу, прослідкувати тенденцію розширення змісту феномену тілесності, який пов'язаний онтологічними параметрами його функціквання, причому, дані параметри можливі тільки при наявності "Другого".

Поряд з трьома названими типами тілесності наприкінці XX століття в філософії постмодерністської орієнтації БЗДІЛЯЮТЬ

йфектизгаїй тип тілесності, тіло як .'»бадг. дуект руАнуо структуру Суб'еі'ПІМІОСТІ, П тілесність при цьому ьяступое Хіір'.и<ї< ММ-тикгчз такого стяну свідомості, над яким суб'єкт сгДдоко?гі і: < мшіі! ("страх" - К.Ясперс 1 М.ХпІІдізгер, "окзистоні'іи.'и.пгі тривого” 1 "тошнота" - Ж.-ІІ.Сяртр, "снукп" - А.Кямо), .чиї Бба»зють "справжнє оуття" саме в крайніх чуттєвих екзистенціальній станах і характеризують онтологічно віднс.шмпя свідомості до матеріальності людського Існування.

На душу автора, в рамках виділених пстіп тілесності можли-50 розглянути межу "Я", яка змінюється в залежності від типології ТІЛ9С1ЮСТІ.

Коротко розглядаються такоя: іиоі можливі підходи до проблема тілесіюст 1.Так, аналізується фізікал1стськ>» тіло як природне, що соціалізоване і тіло метафізичне-, вв’яваио з проблемо» мови, яка конституює повну суму . тілесних бажань, и символічне ігсте куди потрапляє індивіді формує його чуттєву »¿»ру..

У другому параграфі - "Техніки тіла як коиструюваїпи соціальності лгурпш" - здійснюється аналіз тіла в фуганДональнсму аспекті як певні .тілесні техніки. Пера за ссе досліджуються основні підходи до тіла як функції (М.Мосс, М.Дуглас, М./Ччксон та Інші). Відзначається, що розгляд функціонуючого тіла сприяє . введенню додаткового розковування понять тіло 1 тілесності як різниця між об’єктом 1 функціє а об’єкту, тіло як факт буття у СВІТІ З одніс! сторож! І виконання ВИМ ряду '„УПИНЇЙ з Іншої. Відмічається, що в дослідженні проблеми "техиіки тіла", як констружвання соціальйості лиш виділити декілька підходів: неханіко-цоктриський, де акцент робиться на аналізі біомеханічних характеристик рухів тіла людини, що зв’язано ; завданням підвищення продуктивності праці; технолого-центриським, де перевага надається "Безадресній", "Безлюдній" технології, яка виникла з розпитком ергономіки,.інженерної психології 1 теорії програмного навчання; психологоцентрисЬкиЯ, який залегать під соціально-психологічного контексту. В основі антропсцаятриськсЛ концепції "тйїіЛк тіла" мотать думка про те, що зони е визначеним способом творчого відношення людапи до свого тіл«. "Техніки тіла" заезди цілвнапрввлені, ціішіснооріглтовані і сми-слоорганізоЕані. Доводиться, що "техніки тіла" яв:п? соціальне.

характеризуєтеся соціальною спадкоємністю, що дозволяє трактувати тіло людини, як образ суспільства і де чітко прослідаується взаємозв'язок фізичного, психічного і соціального. .

У третьему параграфі - "Техніки тіла" 1 "мова тіла" розкривається зміст поняття "мова тіла”. "Мова тіла” розглядається як одна із різновидностей "техніки тіла", що Існує як в реальному житті, так 1 в мистецтві. Розглядаються питання символічного тлумачення природного феномену тіла, інтерпретації кастїв, різних ритуальних структур, характеризуються візуальні засоби вираження лвдуши, де вона виступас як знак. Показано, що в формах життєдіяльності людині; відображений навколишній 13. природасй? і соціокультуршій саїт. Тіло, розглядається не само по собі, як відображаюче, несуче парну інформацію 1 виступас особливим засобом самовираження 1 самоактуалізаці'і. Знаки тіла є ментальними структурами людського духу. Вони використовуються як виразники почуттів 1 слів, а тому складають важливий компонент онтології особистості, реалізації 11 духовних можливостей. Мова тіло розглядається як засіб невербальної комунікації, який має pie но штновия характер, j рщовуе_декілька функцій зв'язаних з саадовирзкенням людини. Відмічається, що жести 1 міміка як засоби самовираження мають не тільки антропологічний, лінгвістичний і психологічний аспект дослідження, з іі не впий філософськи«! зміст та еоціскультурну природу. Жести - це специфічні коди суб'єктивного стану тіла людини,, особлива тілесна мова почуттів. Вони ніколи ье зводяться до- одного визначеного' значення, яке орієнтована на їх об'єктивні, природні дані, а залежать від від-UOIUQHHH до них людини; вони завжди ешктр можливостей, смолових перспектив, до в нерозривній єдності знаходиться природно 1 культурно обумовлений зміст-.

Особливий інтерес, з точки зору автора, при аналізі мови тіла має поняття тілесно-кінестетичної інтелектуальності, на основі якої тіло диференційованим і вміло зманшіульовашім способом виражає задумані' цілі. Тілесна інтелектуальність визначав майстерність використання тіла’як для функціональних, так і для емоціональних цілей: Якщо тілесна інтелектуальність фокусується на внутрішньому світі, то вона обмежується дією зі своїм елэсинм тілом, а якщо вона звернена до навколишнього світу, то тоді тіласна Інтелектуальність викликає фізичні дії на об’єктах у

світі. Доводиться, ЩО ТІЛО ЛЮДИНИ РИКОрИО'їдауїТЬСЯ ЛК фору,а виявлення розумової діяльності, а шва тіла яадае собою одан 1с мовоподібшх пластів в діяльності людини і культурі.

У четвертому параграфі - "Феноменологічне тіло": поло і-, ^лем" аналізується концепція "феноменологічного тіла" представлена М.Мєрло-Лонті як одна Із можливих модифікацій тілесності в соціонультуриій роальтюсті, яка виступає нагальнім способом сприйняття навколишнього світу. Відмічається, що фйкомопалмк» тіло зв'язане з фзноменолого-онтологі'ожм отосам 'прийняття 1 проОломоп суб’єктивності лмдітаі. Феномен тілесності розглядається як дещо нейтральне з точки зору відноїтегам між суб’єктом і об'єктом, духовним і тілеснім, ПСИХІЧНИМ і ©Ізігиив». свідомістю і річчю. Тіло виступає ’’осередком смислу" і Інструментом значення, якіїмп наділяється світ.

Феноменологічне тіло - це тіло,ягам жито людина і яко розглядається не *з контексті класичної npoöJietßi душі і тіла, а тіла і світу. На підставі дослідження автор приходить до висновку, що ідея феноменологічного тіла визначає будь-які можливості: від найпростіших лерцецтивних і рухомих функцій: до самих високих почуттів, міжособистісиого спілкування, розуміння, мови, мислення, свободи 1 т.д. 5«номенологічне тіло с загальним сі*..собсм оволодіїля світом і цей світ доступний людині в силу того, що він сам являє собов сприймаючу "тілесну", "ЧуТТЄЕО-СШСЛОЕу" суб’єктивність, яка має ииожину смислів.

Аналіз феноменологічного тіла в своєму зовнішньому існуванні представлено: як мохлир^сть людини бачити себе зовні - в

дзеркалі, в живопису, або виникати перед стороннім поглядом; як спосіб відчувати cf с тіло; як здатність феноменологічного тілз в розчленованому вигляді бути доступним науці, яка потім намагається відновити його цілісність.

Тіло людяна.с мірок сутпіспсго,оскільки воно означзз сукупність різноманітних виявлені, людського буття, а також інструментом діяльності, який відтворює природу в 11 єдності і знімає суб'єктно-об’єктне відношення думки і предмету, ідеї 1 матеріалу. Фзноквнологічяв тіло виступає як органічна ланка, яча іР.’ППує свідомість в єдністю природного буття І. ЯК продукт соціальної дійсності. В дисертації підкреслюється, що

't;HOMr'Ho."¡ori’iHJ тіло лекить б основі переживання і осммушдя де&Зютісшх і соціальнкх ситуацій, вдасього досьіду людській Ьіднлігеш, і обігової культури.

У другій гладі - "Тіло в контексті іазди” - увага зосереджена на осмисленні проблема лвдши і влада, аналізу владопх Ыд~ ношокь, які вішордїься аа мокі дорквьт та 11 апарату. Cymlnrb такохч) роду влади в суспільстві полягає в тому. вдо и аагзлілШ системі соціального примусу сома пдісгдадз свої Функції чароз індивідуальні структурі, підвл?сшюяи пора за все тіло, о пореа нього 1 свідомість та психіку. .

D napsouy параграфі "Іідаїдідуальне тіло як об'єкт вдздію.'о прЕвусу" розгллдакгьоя шітйшін про соціальні технології влад«, гютоди покарати:, які застосовувались до тіла індивіду. Вижлипга •сшъитси такого аналізу с звернення до ошіричпмх матеріалів, зн’яозша а історією тіласнк?: покарань в Росії, а токок ьтпогра-іі'і'ігаїх рооїт ігро застосування тілосітх покарань і практик на Україні а минулому столітті..

Ряйчгюгш до!її ттеріали, a tmos філософську літератур/, 8чмррка роооти «.Суко, ц яких тірададтом аналізу шступаюгь ujl алимэпта примусу, вв’язані з тілесністю окремої людгаш, різні, способи підкорення тіла як "мікробізика влада", або так звана "політична анатомія тіла", автор пршгодать до висновку, в;о тіло Індивідуального суб’єкту являв сооою той матеріал, до якого аастосокумься знаряддя соціального контролю 1 дисципліни. Така-го роду "есмаговлада” направлэиа ш тільки на тіло, ала ñ на життя ладани вцілому. Показано, як влада, історично вмінютксь, змінює 1 форми та штоди управління людиною з допомогою 1.1 класного тіла 1 там самим втручається ь паПІптимнійші сторони особистішого Суття. дослідження тіла в коитоксті влади дає можливість зробити висновок про те, що методи насилля, репресій і владного примусу взагалі зміняються від самих простих фізичних засобів, шш зястосюиувались на ранніх етапах розвитку суспільства, до використання в судовій практиці психіатрії, що властиво сучасній цивілізації, . •

У другому параграфі - "Колективна тіло — відображення "іихі-аорігосгі" Оуття1* - осмислюється проблема існування людини в тоталітарному суспільстві. Колективна тіло розглядається як одна

із модифікацій тілесності в соцІокультурн'Д реальності 1 зв'язано а проблемою дор№.ви та влада. На думку дисертанта, <і«з-номзн колективного тіла с сповторено» формою реального тіла 1н-т ‘дуального суб'єкту, яке здійснюється на двох рівнях - сліпого відтворення загальних, стереотипних "Я" - норм в повсякденній свідомості, а такок неможливість реалізації особистішим бекань

і Ідеологічне наїйзування суспільних догм (як наслідок свідомого укорінення в свідомості готовте., нормативних уявлень про реальність, складених, ідеологом» тоталітарного суспільства 1 розрахованого нв маси). Колективне тіло не відповідав реальній онтології тіла, більие того, спотворш його, воно екстериторіально. Відмічається, що для колективного тіла характерно пмооідно розадшюиия, яке зв'язане не а являєм психопатії, вгадавшої внаслідок порушення конституційних особливостей психіки, о має соціальні причини, Існує як результат соціальних колізій. Його, поява обумовлена наявністю хронічної асихотравмунчої ситуації стосовно свого соціального статусу, нездатністю протистояти несприятливим умовам соціуму, відсутністю морально-етичних ідеалів, соціальним оточенням.Зазначаться, що соціальні катаклізш відображаються на рівні окремих • індивідів, а одним Із феноменів, вказуючих на ілюзорність буття і окриваючих реальне "Я" є ¡.аска. . Суспільство примушує індивіда використовувати соціальну мімікрію, ховати своє справжнє обличчя під маскою, інакше він буде "роздавлений** ним. Розглядаючи феномен маски, автор значну увагу приділяє резкритгю соціальних механізмів взаємодії міх особистістю і суспільством, вязнпчяючя маску як компроміс-міх 'ними.

Автор відмічає, що-процес нівелювання особистості спияв появі феномену колективного тіла, яке стало наслідком руху до вое-загального, вселгодського, пріоритету суспільного над особистим. Спільнота, як особливе соціальне явище виникає як наслідок порушення стійких соціальних зв’язків 1 стратифікацій соиіуму,,де багатосторонні зв'ябіш міх індивідами 'регулюються з допомого») різних дистанцій, які забосгачують національно-територіальну, антропологічну і особистісну ідентифікацію. В процесі дослідження пропонується висновок, до в умовах, тоталітарного суспільства сталось заміщення вільної людини на залежну Істот?/, над якою володарюють непідвладні їй сили соціальної "мзгаияерП".

Іаталітарш суспільства подавляло конкретну людську суб’єктивність, первинною була суб'єктивність колективна з 11 типовими характеристиками. В зв’язку а цим в роботі розглядається і концепцій гротескного тіла як одна Із модифікацій колективного тіла, яка нівелює оооОмотіоть, навмисне деформує 1 спотворює 11, підкреслюючи тим самим двоїстість явищ соціального лиття та Ілюзорність буття людини.

У третьому параграфі - "Політичне тіло в філософії газоаналізу" - досліджується зміст тіла в сучасній "філософії станов- ' л9ішя"(Ж.Дел&з, Ф.Гваттарі), який, властива постмодерністська орієнтація, протиставлення класичній раціональній філософії. Показано, що в філософії шизоаналізу влада розуміється на лише як влада держави, а в більш широкому розумінні, як влада культури, зокрема, європейської, з властивім їй раціоналізмом, конформізмом, прихильністю традиціям. Звергаючись до реальної проблеми відчудаення і розглядаючи етапи розвитку суспільства від його становленая (тіго Вемлі) до появи держави (тіло Деспота) і його розвитку на рівні капіталізму і соціалізму (тіло Капіталу) Ж.Дчлез і Ф.Гваттарі прагнуть по-своеку "надати людяності" революції 1 позбавити суспільство насилля. На думку автора, полі-, тичне тіло в філософії шизоаналізу представлено як історічне тіло в процесі переходу від первісного суспільства - тіло Землі . до імперських формацій - тіло Деспота 1 далі сучасне суспільство (капіталістичне і соціалістичне) - тіло Капіталу. В основі .. такзго переходе лежить не рівень розвитку продуктивних сил, а "ідеологія бажання", та дао початок кожному новому "соціуму". В раалівеції "природного бажання" автори теорії шизоаналізу вбачають "опраазога реьолюцІкД яка можлива, якцо авільїшти людану від свідомооті 1 самоовідомоочі, від воша духовно-моральних якостей. _ • . ■ *

'Гпким чином, філософія шизоаналізу дає що одне своєрідне, не бездоганна рідаїшя проОлами тілесності в контексті клади.

У висновку даоортації підводяться підоуккк дослідження, накреслюються перспективи подальшого вивчення проблеми.

Список наукових публікацій по темі дисертації! .

І. Гасіпск Л.М, О иакоторих аапзктох телесностн как феношиа н>лілурн // Діалектика и культура ; Твзиод докл. меквуз, научн.

конференции. Пермь, 1991. - С. 84 - 85.

2. Газнюк Л.М. Тіло ян засів новербальної комунікації осо бистості // Актуальні питання підготовки спеціалістів б педг.узі. рл«-г,Шськ, 1993. - а. 21 -22.

3. Разпвк Л.М. Социально-политическая технология телесности // Социалыше технологии: вопроси теории и практики: Тезиси докл. региональной научно-практ. конференции. Ростов-ва-Дону,

1992. -С. 16 - 18. ,

4. Газнюк Л.М. Техника как неорганическое твJ^ человека // Тезисы докл. мелфе сну блик. науч. конференции. Пермь, 199;’,. -С. 14 - 16.

5. Газнюк Л.М. Эзотерическая концепция многообразия человеческой телесности // Дух и космос: культура и наука на. пути к нетрадиционному миропониманию. Тезисы доил, и выступ, мекдисцип-линарного симпозиума. Харьков, 1992. - С. 116.

6. Гвзнюч Л.М. (в співавторстві) Г.С.Сксворода про природу людини. // Тези Харківських сковородинівсьиих читань присвячених 270-річчю з дня народження Г.С.Сковороди. Харків, 1992,

О. 60 - 61. ; .

7. Газнюк Л.М. К вопросу о телесном и душшом // Сборник научных работ аспирантов ХГУ. Харьков: Основи, 1992. - С.Ь^-88.

8. Газнюк Л.М. Мифодогема человеческой телесности ( к пос-

тановке проблемы с.Беккетом) // Человек как космический феномен: Матеріали яаучно-теорэт. квжрегиои. конфэронции Ижевск, 19ЭЗ. -С. 129 - 122. ’

9. Газнюк Л.М. Аристотель о взаимосвязи дуии и-тела’. // VI Аристотелевские чтоїшя..'Тезиса докл. международной научной конференции по проблемам древнегреческой фИЛОСОфИИ. Мприупгль,

1993. - С. 170 - 172. .

. 10. Гаэнш Л.М. Язык телесности. // Знание, культура,

власть: проблемы, философского осмысления. Симпозиум студентов, аспирантов, молодых преподавателей. Тезисы докладов. Харьков, 1993. - С. 111 - 114.