автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.03
диссертация на тему: Национально-культурные особенности семантики чешских фразеологизмов

Полный текст автореферата диссертации по теме "Национально-культурные особенности семантики чешских фразеологизмов"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім.О.О.ПОТЕБНІ

?Г0 ол

2- :г?

ДАНИЛЕНКО ЛЮДМИЛА ІВАНІВНА

УДК 808.50:003 : 415.61

НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ СЕМАНТИКИ ЧЕСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

10.02.03 - слов’янські мови

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ-1997

Робота виконана в Інституті мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України.

Науковий керівник ■

Офіційні опоненти -

Провідна установа -

доктор філологічних наук, професор, академік НАН України, радник дирекції Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України Русанівський Віталій Макарович

доктор філологічних наук, професор, зав.відділом теорії і практики мовної комунікації та соціолінгвістики Інституту української мови НАН України Багмут Алла Йосипівна

кандидат філологічних наук, доцент кафедри слов’янського мовознавства Полтавського державного педагогічного інституту ім.В.Г.Короленка Баландіна Надія Францівна

Одеський державний університет ім.І.І.Мечникова, кафедра загального та слов’янського мовознавства

Захист відбудеться 23 грудня 1997 року о/3 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26172.01 при Інституті мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України (252001, Київ-1, вул. Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні та Інституту української мови НАН України.

Автореферат розісланий листопада 1997 р.

Учений секретар ' • *

спеціалізованої вченої ради • ■ '

доктор філологічних наук РЙЮ? /V

професор_______ ____ Н.Г.Озерова .

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблема глибинних зв’язків між мовою і культурою, мовою і етносом, мовою і національною ментальністю є невичерпною для лінгвістики. Вона набула особливої ваги у наш час відродження національного самоусвідомлення, національної культури.

Різним аспектам взаємозв’язку понять мова - культура - етнос присвятили свої праці українські та російські мовознавці В.М.Русанівський, М.І.Толстой, В.М.Мокієнко, Є.М.Верещагін, В.Г.Костомаров, В.М.Телія, О.Б.Ткаченко, В.Д.Ужченко, Л.Г.Авксентьев, Б.М.Ажнюк.1

Національно-мовний комплекс питань є актуальним, і для богемістики. Відомий чеський лінгвіст І.Нємец підкреслював: «питання чеської національної самобутності сьогодні є знову назрілим. Вважаємо за необхідне звернути увагу на те, як виявляється чеська самобутність у світлі мовознавчої науки»2. У чеському мовознавстві етнолінгвістику розбудовували Б.Гавранек, Ф.Данеш, В.Скалічка, І.Нємец, Я.Горалек.

Серед національно-специфічних компонентів культури мова займає провідне місце, вона є одним з найвиразніших репрезентантів національної самобутності. І якщо мова - душа народу, то фразеологія - душа мови. Саме на фразеологічному рівні національно-культурні особливості мовної системи виявляються найбільш яскраво і своєрідно.

Національно-культурна семантика фразеологізмів вивчалася на матеріалі української, російської, польської, германських і

1 Русалівський В.М. Єдиним мовно-образний прослр української ментальності // Мовознавство. - 1993.

X® 6. - С. 3-13; Толстой Н.И. Язык н культура (Некоторые проблеми славянской этнолютвистккн) //

Ру сский язык и современность. Проблемы и перспективы развития русистике. Всесоюзная научная конференция. М., 1991. -Ч. 1. * С. 5-22; МокиеккоВ.М. Идеография и жггоркко-этимологический анализ фразеологии И Воттр. языкознания. - 1995 -X« 4. - С. 3-13; Верещагин Е.М., Костомаров В.Г.

Язык и культура. Лингвострановедение и преподавание русского языка как иностранного. - М.: Рус. язык. 1983. - 248 с.; Телия В.Н. Русская фразеология. Семантический, прагматический и ликгво-культурологический аспекты. - М.: Школа «Языки русской культуры», 1996. - 285 с.; Ткаченко О.Б.

До проблеми мовної стійкості // Мовознавство. -1991. -X* 2. -С.14-18; Ужченко В.Д., Авксенться Л.Г. Українська фразеологія. - Харків: Основа, 1990. - 167 с.; Ажюок Б.М. Англійська фразеологія у культурно-етнічному висвітленні. - K.: Наук, дум ка. 1989. - 134 с.

: N£mec I. CeSiina jako nositel narodni svcbyuiosti a nadnärodnich hodnot // Slavia. • 1993. - R. 62. - Sei t. -S. 9.. а також Nimcc I. Odraz pfedkfest’anskeho a kfest’a nsleöho modclu svdta v jazyce // Slovo a slovesnost. -1994. -№4.*S. 263-269; Nimec I.. Horilek J a kol. Dülectvi fe£i. - Praha: Panorama. 1986. - 468 c.

романських мов. У цьому аспекті фразеологічні одиниці (ФО) чеської мови ще недостатньо вивчені. Вони вперше стають предметом окремого дисертаційного дослідження.

Мета роботи - проаналізувати національно-культурні особливості семантики чеських фразеологізмів. Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань: 1) визначити основний об’єм чеських

фразеологізмів національно-культурної семантики; 2) описати етнокультурні параметри національно маркованих компонентів у складі чеських фразеологізмів; 3) виділити основні фразеотематичні поля, у яких система образних уявлень виявляється найбільш рельєфно; 4) дослідити особливості фразеологічної номінації в синхронно-діахронному плані з урахуванням екстралінгвістичних чинників мотивації; 5) визначити способи відображення національно-культурних особливостей семантики чеських фразеологізмів.

Об’єктом дослідження є фразеологізми чеської мови як носії національно-культурної інформації. До аналізу фрагментарно залучається матеріал української, російської, білоруської, словацької, польської, німецької та деяких інших мов з метою створення більшої контрастності або паралелізму. •

Джерела дослідження. Основними джерелами досліджуваного матеріалу є такі словники: Slovnik spisovneho jazyka Ceskeho, d. I - IV, Praha, 1971; Slovnik Cesk6 frazeologie a idiomatiky. Pfirovnani. Vyrazy neslovesne. Vyrazy slovesnd, Praha, 1983 - 1994; J. Zaoralek. Lidova гбепі, Praha, 1963; Frant. Lad. Celakovsky. Mudroslovi narodu slovanskeho ve pfislovich, Praha, 1949; Словник української мови в 11-ти томах; Фразеологічний словник у 2-х книгах (за ред. J1.C.Паламарчука); фразеологічні словники інших мов. Ілюстративний матеріал було зібрано з творів чеської художньої та публіцистичної літератури XIX - XX ст.

Методика дослідження. Дослідження проводиться в синхронно-діахронному плані з використанням методів лінгвокраїнознавчого, етнол і нгв і стичного, зіставного аналізу, структурно-семантичного моделювання, лінгвістичного опису.

Наукова новизна дослідження визначається тим, що це перший досвід лінгвокраїнознавчого і етнолінгвістичного аналізу чеської

фразеології у вітчизняній богемістиці. У дисертаційній роботі вивчаються особливості етнокультурної мотивації чеських фразеологізмів із залученням етнографічних, фольклорних, міфологічних, біблійних джерел, подаються уточнення деяких словникових тлумачень чеських фразеологізмів. Вперше у зіставному плані через призму рідної фразеології розглядається явище семантичної самобутності у системі чеської фразеологічної номінації.

Теоретичне значення дисертації полягає у висвітленні однієї з важливих проблем сучасної лінгвістики - взаємовідношення семантики мовних одиниць і національної культури, у поглибленні відомостей про національно-культурні особливості фразеологічної системи чеської мови.

Практичне значення. Результати дослідження і зібраний фактичний матеріал можуть бути використані у лексикографічній практиці, зокрема при уточненні і доповненні словникових статей, у яких національно-культурна семантика не отримала достатнього висвітлення, при укладанні українсько-чеського розмовника, у вузівських курсах чеської мови як іноземної, лінгвокраїнознавства, теорії і практики перекладу, у спецкурсах і спецсемінарах з контрастивної фразеології.

Апробація роботи. За результатами дисертаційного дослідження було виголошено доповіді на Всеукраїнській науковій конференції «Провідні лінгвістичні концепції кінця XX ст.» (Львів, 1996), Міжнародній науковій конференції «ХШ Оломоуцькі дні русистів» (Чехія, Оломоуц, 1997), Міжнародній науковій конференції «Проблеми зіставної семантики» (Київ, 1997). Дисертація обговорювалась на засіданні Відділу західно- і південнослов’янських мов Інституту мовознавства ім.О.О.ПотебнІН^Н України.

' Основні положення дисертації викладе'ні у 10 наукових працях.

Структура дисертації. Дисертація обсягом 197 сторінок комп’ютерного набору тексту складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (274 найменування).

У вступі обгрунтовується актуальність дослідження, розглядається стан наукової розробки теми, визначаються мета і завдання, об’єкт, джерельна база та методологічні засади, характеризується теоретичне і практичне значення дисертації, формулюються основні концептуальні поняття і лінгвістичні терміни, прийняті у роботі.

У першому розділі «Національно-культурні особливості денотативно-сигніфікативного компонента значення» вивчаються питання етнокультурних параметрів власних назв у складі чеських фразеологізмів, семантичні особливості етнонімів і відетнонімних назв, у яких відбилися етнічні стереотипи очима чеської

лінгвокультурної спільноти, розглядаються окремі ідіоетнічні реалії і безеквівалентна лексика, що маркують ФО «національним тавром». Передусім це ономастична лексика - топоніми та антропонімії.

Групу фразеологізмів, до складу яких входять питомо чеські топоніми, утворюють, наприклад, вирази io je staré jako Praha, byt (uz) z Prahy doma, stovézatá Praha, byt krtény Vltavou, to je jasné jako Brno, ostuda jako Brno та ін. Характерною особливістю

фразеологізмів цього типу є функціональна близькість

ономастнчного компонента до власного імені. І це цілком закономірно, бо такий компонент відбиває конкретні, одиничні уявлення. Однак помилково було б зводити роль топонімів у складі фразеологізмів до простих назв географічних об’єктів. У

внутрішньофразовому контексті компоненти-оніми наділені важливими конотативними значеннями, набувають, за висловом чеського мовознавця І.Нємеця, «рідного присмаку», який викликає в іншомовному колективі відчуття специфічного мовно-культурного простору.

Фразеологізми з компонентами-антропонімами становлять особливо колоритний пласт будь-якої національної фразеологічної системи. Чеську антропонімію традиційно репрезентують імена Jan /Honza,~ Jozef/Pepik. Характерною особливістю антропонімів як компонентів фразеологізмів є їхня здатність узагальнювати певні характеристики, «символізуватися». Цей процес виразно виявляє

свою дієвість на прикладі імені Jan, яке вирізняється найбільшою фразотворчістю в чеській мові.Ім’я Jan і похідне від нього Honza набули типізації під впливом фольклорних традицій, внаслідок чого виникли фразеологізми, у яких ці імена визначаються емоційно-оцінним характером і виступають як загальні назви : délat ze sebe janka, byt z neceho (cely) janek, hloupy/splaseny/potrhly janek, hloupy (cesky) Honza, byt/tváñt se jako hloupy Honza та ін. На підміну від імені Іван, яке у східнослов’янських мовах має узагальнено-символічне значення, у чеській мові перелік імен з подібною конотацією дещо ширший: в одному ряду з Jan стоять імена Vávra. Vasek, Franta.

Чеське ім’я Jan співвідноситься з українським Іван, російським Иван/Ванька, пор. українську та російську ФО валяти/корчити дурня, валять ваньку. Чеській мові також відоме ім’я Van'a, Vanék у складі ФО poradit se s Van 'kern. (букв, «порадитися з Ванькою»), але воно не має жодного відношення до російського валять ваньку, і вживається у значенні «швидко і боягузливо утекти». Чеське ім’я Vanék - це простонародна форма імені Václav, поряд з Vása, Vasek. На сьогодні, очевидно, неможливо з гарантією достовірності пояснити етимологію цього виразу. Він побутує у мові щонайменше 400 років. Зв'язок цього виразу з німецьким звуковим відповідником wanken «хитатися, коливатися, похитнутися»1 видається нам малоймовірним .

Інформація компонентів-онімів у складі чеських фразеологізмів поділяється на два типи: 1) мовний і 2) енциклопедичний. У мовному типі інформації власного імені виявляється ставлення мовця до об’єкта, напр. srdce Evropy «Чехія, Прага», stovézatá maticka (Praha) «Прага», Zlatá kaplicka (nad Vltavou) «Національний театр в Празі». Енциклопедичний тип інформації власного імені включає комплекс знань, які належать до рівня культурної компетенції носіїв мови, але є затемненими в іншомовному колективі. Такі фразеологізми потребують лінгвокраїнознавчого коментаря. Сюди відносяться вирази, у яких відбиті чеські реалії, ремінісценції історико-соціального, національно-літературного і фольклорного плану. Наведемо деякі приклади: je tu jako па prazském/Prasném

CcStina vtedni i nevScdni / Vftd. red. prof. Dr. V.Smilaucr. - Praha: Academia. 1972. - S.346.

mostë, utéct z Bohnic/Katerinek, pamatovat (/esté) Zizku, dopadnot/pochodit jako sedlâci u Clumce,dédie ceské zemé, délai ze sebe Ëvejka/svejkoviny, (bÿt) silnÿ jako Bivoj, dëd Vsevëd.

Своєрідної маркованості y складі чеських фразеологізмів набули етноніми - назви народів, етнографічних груп, народностей і націй.

Через опозицію «свої - чужі» встановлюється власна національна ідентичність, яка виявляється у мові через широкий спектр оцінних, здебільшого негативно забарвлених, значень. Для чеської фразеології релевантними виявилися такі етноніми: німці, голландці, угорці, турки, татари, словаки, євреї, цигани. Деякі етноніми представлені поодинокими прикладами.

Аналіз цієї тематичної групи показав, що різнопланові етнічні стереотипи зумовлені геополітичними та культурно-історичними чинниками. Відповідна психологічна установка провокує упереджене ставлення до сусідів і є поштовхом для формування їх негативного мовного образу. Період німецького впливу на чеські землі, який мав і позитивні наслідки, все ж серед простого народу загалом оцінювався як негативний. Звідси значна кількість фразеологізмів з пейоративними конотаціями, пор.: zubi se jako Némec na jelito, dèlat si Némce z nékoho, to je Nëmec jako poleno; vsude lidé, v Chomutové Némci; svoji nejsou Nëmci, nedaji zahynout (пор. укр. свої люди не татари, не дадуть на поталу). Дружба народів - це оптимістична ідея новітнього часу. Народи не дружать, вони співіснують і поки що будують спільний європейський дім ( чеська ФО spolecnÿ evropskÿ dum). І якщо далекі країни та їхні жителі викликають подив перед екзотикою (пор. bÿt zmalovanÿ jako Indián, bÿt opâlenÿ jako Indián), то близькі сусіди - це чдсто об’єкт неспрнйнятгя або й роздратування.

Значна частина'фразеологізмів з компонентами-етнонімами та відетнонімними означеннями не має безпосереднього історико-політич^ого контексту, а відбиває особливості господарського і культурного життя інших народів, напр.: turecké hospodârstvi.bÿt pro nëkoho spanëlskou vesnici, s klidem Anglicana/anglickÿ klid, sirokq ruskà duse, kanadskÿ zertik, spinavÿ jako cikàn, mluvit do nëkoho/koukat ----do nëâeho jako Slovâk do hodin.

Виразний національний колорит притаманний тим фразеологізмам, до складу яких входять ідіоетиічні реалії та

безеквівалентна лексика. У чеській фразеології цей тип фразеологізмів репрезентують усталені вирази з назвами грошових одиниць і одиниць довжини, назвами страв і напоїв, а також релігійних свят католицької церкви. .

Для українсько-чеського зіставлення цікавими є фразеологізми гакорапа Игіупа «закопаний талант» і гакораі той кгіши (букв.: закопати свою гривню) «закопати свій талант», у яких виявляється архаїчне переносне значення слова Игімпа «талант» .

Серед фразеологізмів, компонентами яких є назви одиниць міри, на особливу увагу заслуговує вираз рохейгУикснаї пекоти, гас/е юко Іокеі «суворо покарати когось». У словнику чеської фразеології та ідіоматики походження цієї ФО пов’язується із ситуацією називання у сукнарів надмірно високої ціни одного метра полотна. На нашу думку, цей вираз є біблійного походження (див. Біблія. Книга пророка Захарія, гл. 5). У цьому контексті можна пояснити також походження іншої етимологічно затемненої ФО1 икагаі пекоти, гас _/'<? у РагсіиЬісісЬ ретік «суворо покарати когось». Вихідною структурно-семантичною моделлю тк<я.дХ, габ je пбсо = роїгезіаі» для ФО икагаі пекоти, гас ]е V РагсіиЬісісЬ регпік був біблійний вираз икагаі пекоти, гас ]'е Го/іо Іокеі. Підкреслимо, що обидва ці фразеологізми... подаються у згаданому словнику як синоніми. Імовірно, поширившись у професійній сфері сукнарів, вираз икагаї пекоти, гас7'е іоИо Іокеі набув вторинного тлумачення, пов’язаного зі значенням слова Іокеі «застаріла міра довжини». Чеський або празький Іокеі дорівнював приблизно 59 см, пізніше замість празького ввели віденський Іокеі, який становив приблизно 78 см. Різниця цих мір дозволяла нечесним працівникам обмірювати замовників, тим самим їх «карати». Пор. українські та російські ФО, у яких внутрішня форма також мотивується назвами застарілих одиниць міри: укр. узнати, почому фунт/ківш/пуд/корець лиха; рос. узнать, почем фунт лиха «бути покараним».

Група чеських фразеологізмів є національно маркованою внаслідок репрезентації релігійних свят католицької церкви. Звернімо увагу, що згідно з тлумаченнями чеських фразеологічних словників (томи Ргігоупаш та Уугагу пєбіоуєбпє) ФО

'В.Мокиенга, Л-Степанота, Т.Малински. Русская фразеології* дій чехо*. - Оіотоис: Ууііауаіеіяуі ипіуетіу Раїаскбію, 1995. - Б. 8.

Skaredá/Popelecní stfeda, tváfit se/mracit se jako Skaredá stfeda означають останню середу перед Великоднем. Залучення до аналізу лінгвістичних та етнографічних джерел1 дозволили дійти висновку, що цій середі належить інша хронологічна дата, а саме: це перший день 40-денного Великого посту, тобто між першою середою Великого посту і Великоднем лежить дистанція в 40 днів. Skaredá/Popelecní stfeda наступала в католицькій церкві після масничного вівторка - masopustní útery. Три останні дні перед Великим постом - неділя, понеділок, вівторок - були кульмінацією масничних розваг. У Франції, як зазначав М.М.Бахтін, масничний вівторок дістав назву «mardi gras», тобто «жирний вівторок» на останньому тижні перед Великим постом. Це був час веселих карнавальних дійств: жартів, сміху, гостювань. Епітет skaredá «бридка, недобра» перша середа католицького Великого посту отримала в народі, мабуть, тому, що являла собою різкий контраст порівняно з учорашнім вседозволеним масничним вівторком : Ро masopustním úterku se stfeda skaredí. J.Sládek2 , пор. українське прислів’я Ой, масничко, яка ти була! Якби тебе сім неділь, а посту одна. Під час Великого посту не просто заборонялися будь-які веселощі й розваги, піст - це підкреслена «антирозвага». Звідси друга образна синонімічна назва першої середи католицького Великого посту - Popelecni stfeda, коли відбувався церковний обряд «позначання» на чолі віруючих хреста свяченим попелом, що символізувало марноту марнот цього світу.

У другому розділі «Національно-культурні особливості конотативного компонента значення» досліджуються специфічні конотації неспецифічних концептів - фразеосемантичні поля «природа», «час», «соціальні оцінки», «етикет».

На специфіку внугрішньофразового контексту семантичного поля «природа» впливають такі слова, як hora, buk, jedle, houba, zelí, rùze, len, chrpa, pomnënka, cekanka, karafiát, flalka, chudobka, lilie.

Самобутнє художнє . бачення світу, особливості природно-_________________

географічного середовища зумовлюють вибір компонентного складу

1 Slovtui spisovncho jazyka ¿eského. - Praha: CSAV, 1971. - D. П. - S. 754, 1182; Popeleini stfeda//Öesky ' lid. *1900. -R.9,-N(3,-S. 223-224;Spilka J. Rukopisnásbirfcastaroieskychpranostik//Ceskÿlid. • 1964. - " R.5Í;-№5-6.-S.314.

2 Ptíiuíní slovnik jazyka £esk¿ho. - Praha: Státni nakladatelství, 1936. - D. IL - S.732.

фразеологічних одиниць, наділення їх мовно-образною символікою, специфікою еталона порівняння.

Аналіз фразеологічного матеріалу семантичного поля «час» засвідчив, що мовні і культурно-світоглядні процеси тісно пов’язані, і розглядати їх слід у нерозривній єдності. Фізична і філософська природа часу освоювалася свідомістю людини протягом століть. Ту епоху, коли люди жили у «природному часі», визначаючи його за природними ресурсами - сонцем, водою, піском, нагадує усталений вираз hodina vyprsela, hodinka se ти dosypä. Чітка невизначеність часового відрізку стародавньої hodiny, її первісне позначення взагалі * певного проміжку часу відбилися на семантиці ФО drzet/svetit сегпои hodinku «потемки бесідувати у приємному товаристві».

Особливого значення надавалося сакральному часу. Фразеологічно маркувалися переломні періоди доби - північ, полудень, схід і захід сонця і т.п.: v pravou pulnoc, hodina duchü, udelat песо v hodine dvandcte, vstävat se sluncem, v casnych rannich hodinäch. Опозиція день - ніч і, як наслідок, позитивні і негативні конотації цих понять у чеській фразеології ґрунтуються на дохристиянських міфологічних уявленнях. М.І.Костомаров зазначав, що найсуттєвіша частина язичництва слов’янського стосується світлопоклоніння: cemä пос - bily den, osklivy/skaredy jako noc, po cely bozi den, to je jasne jako den.

З точки зору вияву своєрідності фразеологічної номінації у темпоральних виразах цікавою є ФО psi dni. Крім прозорої мотивації «похмура погода» (букв, «собачі дні»), вона має ще одне значення «спекотливий період між 22 липнем і 22 серпнем». Саме у цей час Сіріус, найяскравіша зірка сузір’я Великого Пса, з’являється на східному небосхилі.

Уявлення про час знайшли своє відображення у календарі. За даними досліджуваного нами чеського фразеологічного матеріалу, образно позначеними виявилися понеділок, середа, п’ятниця. Вони наділені стійкими конотаціями, пов’язаними з Негативним, несприятливим началом: modry pondelek, Skaredä streda, cerny pdtek.

Фразеологічний фонд чеської мови впродовж свого історичного формування нагромадив одиниці, які містять соціальні оцінки -

погляди на сімейні події: шлюб, народження і життя людини, її смерть.

Позначення поняття «брати шлюб» чеськими фразеологічними засобами є як експресивним, так і неекспресивним, або, за образним визначенням В.М.Мокієнка, - це «фразеологічна поезія і фразеологічна проза»: streit hîavu do chomoutu, uvázat si zenskou na krk, manzelské okovy/jho, svázat ruce // zalàzit si rodinu, uzavrit manzelstvi, vstoupit do stavu manzelského тощо.

З архаїчними ритуалізованими весняно-літніми молодіжними гуляннями і дошлюбними іграми пов’язана семантика чеських фразеологізмів stavët máj «ставити ритуальне дерево, прикрашене квітами і стрічками» та svatojánské ohnë «купальські вогні».

Слово máj прийшло у старочеську мову з латинської мови і означало останній місяць весни. Свою назву, як відомо, цей місяць дістав у календарі на честь давньогрецької богині Майї, ім’я якої у перекладі з грецької мови означає «мати, годувальниця». За античних часів богині 1 травня приносили жертви з проханням дати багатий урожай. На її честь ставили прикрашене дерево, що символізувало перемогу над розгулом диявольських сил у ніч з ЗО квітня на 1 травня (fllipojakubská пос - у чехів, вальпургієва ніч - у східних слов’ян), торжество доброго начала над злим (з цим колом уявлень пов’язане походження чеських ФО pâlit carodëjnice, stavët máj).

З точки зору вияву «живої старовини» у семантиці чеських фразеологізмів на позначення весільних звичаїв і обрядів вирізняються ФО із символічним компонентом вінок. Вінок у народній традиції здавна був символом дівочої непорочності. У чеських образних контекстах фразеологізм svatební/panensky vënecek/vënec/vinek означав розмариновий або миртовий вінок нареченої (на відміну від вінка з барвінку в українській традиції). Цілком імовірно, що свято Івана Купала ( sv. Jana Krtitele), що за старим стилем припадало на день літнього сонцестояння (час найсильнішої і найбуйнішої вегетації природи), могло вважатися архаїчною формою шлюбу, а плетення вінків і опускання їх на воду -обряд розставання з дівуванням. Ця народна символіка вінка пережила тисячоліття і фіксується у фразеології сучасної чеської

мови: ргі/ії о уепес/гіїаШ уепес, ргіргачИ пекоИо о \enec, зе росі

серес, Ьу( росі серсет.

Не менш важливою символікою визначалася і каша. У фразеології сучасних чеської та української мов це символ неприємної ситуації, якоїсь халепи, колотнечі, пор.: чеськ. птагії пекоти рекпои ка$і, осШоШ яе V рекпе ка§і\ укр. заварити кашу/пиво/халепу, заварити круту кашу. На нашу думку, український фразеологізм наварити каші/пива первісно означав «влаштовувати сімейне торжество (весілля, хрестини)», а його сучасне значення «затіяти складну справу, що може дати неприємні наслідки» є результатом семантичного розвитку первісного значення.

Аналіз семантики чеських фразеологізмів, пов’язаних з характеристикою весільних звичаїв і обрядів, показав, що в чеській мові ця група ФО є численною і своєрідною за змістом. Образну інтерпретацію дістали основні етапи весілля - сватання, заміна вінка на очіпок тощо. У семантичній структурі зазначених ФО відбилася певна символіка окремих предметів (вінка, каші, короваю), а також відобразилися народні повір’я і прикмети.

У словесних формулах, які образно характеризують появу людини на світ, виявляється ідея сакральності цієї події. Особливості внутрішньої форми фразеологізмів зазначеної семантики полягають у використанні стародавніх міфологічних і світоглядних уявлень, обрядових дій. Так, наприклад, мотивування ФО секаї сіо коша «бути напередодні пологів», Ьу( V коШе/ргуН сіо коШа «перебувати в ізольованому кутку кімнати після народження дитини» пов’язане з архаїчною вірою у чуже «зле око», від якого молоду матір слід було ізолювати у кутку кімнати за спеціальною занавіскою, оздобленою вишивкою з символічним орнаментом.

Фразеосемантичне поле «смерть» охоплює у чеській мові значно численнішу групу ФО порівняно з групою тих усталених виразів, які маніфестують поняття «народження», «життя». Це пояснюється загальною семантичною асиметрією фразеологічної системи у бік негативних значень. Аналіз внутрішньої форми фразеологізмів дозволяє окреслити коло образних уявлень чехів про смерть і потойбічний світ. Зокрема, це уявлення про смерть як кінець земного життя, як вічний сон, відхід душі із тіла. Мотивуючими

компонентами ФО виступають слова Büh, duse, onen svét, onen breh, ráj. У деяких ФО, які є, очевидно, пізнішого походження і функціонують переважно у розмовній мові, відмічається стилістичне зниження семантики.

У цьому розділі аналізуються фразеологічні формули мовного етикету - привітання, побажання і прощання, які є каркасом комунікативного акту. Таке обмеження зумовлено також тим, що інші форми мовного етикету - ситуації привернення уваги, прохання, вибачення, подяки і т.п. - послуговуються переважно лексичними засобами вираження. Проведений аналіз дає підстави твердити, що стандартність багатьох ситуацій спілкування спричиняє виникнення еквівалентних формул вітання навіть у віддалених за походженням мовах, наприклад, чеське Dobry den ! та німецьке Guten Tag ! Однак у чеській мові існують спеціальні сакральні привітання з компонентами Büh, Pán, Pánbük. pozdrav Pánbuh «дай, Боже, здоров’я», де слово pozdrav - імператив застарілого дієслова pozdraviti «дати здоров’я». Цей вислів функціонує переважно у колі людей старшого покоління. Деякі фразеологізми-вітання супроводжуються відповідними кінемами - рухами, жестами. Вони регламентують такі узвичаєні правила етикету, як знімати шапку, вітаючись, "гаснути праву руку (podávat /(s)tísknout nékomu pravici), цілувати руку жінці, уклонитися на знак вітання.

Усталені формули привітання типу Dobry den ! функціонують у мові з прадавнини. Інші, виникаючи «на вимогу часу», так само і зникають. Йдеться про чеське привітання Úestpráci! Останнім часом , у зв’язку з глибокими соціально-політичними змінами у чеському суспільстві воно практично не вживається. До етикетних фразеологічних виразів прощання у чеській мові належать такі безеквівалентні ФО, як dát/ríct nékomu sbohem, dát nékomu vale. Своєрідним є побажання успіху - zlom vaz!

У третьому розділі «Концепти народної духовної культури в інтерпретації чеських фразеологізмів» досліджуються питання взаємозв’язку мотивації фразеологічного значення усталених виразів

----з. контекстом народних звичаїв, обрядів, вірувань. У першому

параграфі цього розділу вивчаються особливості семантики ФО, пов’язаних "з чеським Різдвом. Здійснений аналіз показав, що в

чеській мові існують ФО, які зберігають сліди язичництва, зокрема дохристиянський культ сонця, по’язаний з днем зимового сонцестояння. У дохристиянській міфології символом сонця вважалося порося. Як підкреслював О.О.Потебня, це тварина, «присвячена сонячному божеству»1 . У багатьох європейських народів (українців, росіян, чехів, поляків, сербів, хорватів, німців, англійців) вживання свинини як обов’язкової обрядової їжі на Різдво

- це відгомін язичницького культу сонця. (Пор. чеське прислів’я Vánoce jsou vártoce, a pecené jest jejich sestra, сербське БожиЬ. je БожиЬ, а пециво му je брат). Ця символіка збереглася до сьогодні у чеській ФО poustét prasátka (букв, «пускати поросят») , що означає «відбивати у дзеркалі сонячне світло», пор. укр. пускати зайчиків. Християнська релігія язичницькому божеству Сонцю протиставила Христа як творця і сонця, і усього живого на землі. З’явився звичай на Щедрий вечір (у католиків 24 грудня * день зимового сонцестояння) суворо дотримуватися посту до появи першої зірки на небосхилі. Постити мали не лише дорослі, але й діти. За це їм батьки обіцяли винагороду: увечері вони побачать на небі zlaté prasátko «золоте поросятко». Сучасний чеський фразеологізм vidét zlaté prasátko означає «бути приємно відзначеним, дістати винагороду» і навпаки, фразеологізм neudélat песо апі za zlaté prase вживається у випадку відмови щось зробити за будь-яку винагороду. У чеській діалектній фразеології структурно-семантичну модель апі za піс «нізащо» організують різні «золоті» домашні тварини(а золото, за

О.О.Потебнею, «пов’язане зі світлом»): апі za zlaté prase / zlaté tele / zlatého koné/ peceného kohouta. У зазначений ряд peceny kohout «смажений півень» потрапив не випадково. Як зазначав О.О.Потебня, півень, без сумніву, має відношення до земного вогню, а цей вогонь може ототожнюватись з вогнем сонця. Пор. ФО posadit nékomu cerveného kohouta na stfechu «підпалити хату», укр. пускати червоного півня «викликати пожежу».

В аспекті традицій чеської народної «сміхової культури» (термін, введений у науковий обіг М.М.Бахтіним) вивчається походження ФО (ujdélat si apríl (z nékoho)// poslat/vyvést/vyvádét nékoho aprílem «пожартувати, ^обманути кого-небудь, даремно кудись пославши,

1 Потебня А. А. О мифичесвж значений некоторьіх обрлдов и поверни. - 1863. - С. 26.

покепкувати». Жартівливі першоквітневі обмани не випадково пов’язані з квітнем. Ця традиція сягає найглибшої давнини, а саме античних карнавалів західноєвропейських народів і весняних свят зустрічі весни у язичницьких слов’ян. У дослідженні історії розвитку семантики зазначених фразеологізмів слід зупинитися на тих моментах архаїчних свят, у яких певна семіотична роль відводилася сміху. Звернення до порівняльно-етнографічних типологій при етимологічному аналізі фразеологізмів є суттєвим і необхідним прийомом, оскільки більшість стійких виразів має екстралінгвістичну мотиваційну основу. Семантика зазначеної ФО може бути реконструйована у вигляді ланцюжка сібіаі бі аргії (г пбкоЬо)<- сібіаі бі Ьійгпа (г пбкоЬо) <- (ібіаі бі §аЗку (г п£коЬо) <- сібіаі бі 2еі1у (г пйкоЬо) «— (Шаі бі БУ&ек (г пбкоЬо)«- (І£1аІ бі шаБориБІ (г пбкоИо). В результаті аналізу етнолінгвістичного матеріалу джерелом генезису й розвитку семантики ФО сіеіаі яі аргії (г пекоИо) вважаємо античні карнавальні традиції, культи міфічних богів Діоніса і Бахуса, у слов’ян - богині Лади, язичницькі звичаї і обряди чеського свята ггшориБІ, пов’язаного із святом зустрічі весни в період весняного рівнодення. Сучасні першоквітневі жарти - це відлуння магічного сміху найдавніших епох, які у наш час втратили своє первісне обрядове значення і набули розважального характеру.

Одним з аспектів дослідження є з’ясування прийомів створення гумористичного ефекту в чеській фразеології. Гумор у мові не існує сам по собі. Суть його полягає у грі мовними засобами: звуками, словами, виразами. На нашу думку, найвищого ступеня виразності каламбури досягають у фразеології, що зумовлено самою природою ФО як продукту вторинної, образно інтерпретованої номінації. Спостереження переконують, що завдяки цій властивості словникові значення компонентів ФО у каламбурах остаточно не зникають, й ледь помітно «мерехтять» і тому можуть бути обіграні. Гумористичний ефект у чеських фразеологізмах досягається шляхом використання явищ полісемії, омонімії, парономазії, контамінації, макаронізму, плеоназму, навмисного перефразування, алітерації, асонансу^рйми. ' - ’

У заключній частині дисертації подаються основні висновки. Кожна мова відбиває певний спосіб сприйняття і концептуалізації

світу, який є як універсальним, зумовленим загальними законами людського пізнання, так і національно своєрідним. Найбільш яскраво і самобутньо національна специфіка мови розкривається на її фразеологічному рівні. Національно-культурні особливості семантики чеських фразеологізмів виявляються у денотативно-сигніфікативному і конотативному аспектах значення фразеологічних одиниць через національну маркованість компонентного складу, систему образних уявлень. Етнокультурні особливості мотивування внутрішньої форми фразеологізмів грунтуються на своєрідному трактуванні концептів, уявлень, стереотипів,символів, міфологем тощо. У дисертаційному дослідженні було виявлено значний пласт фразеологізмів, план вираження яких не має очевидних національних рис, але вони є кумуляторами національно-культурної інформації. Релевантною для них є культурна конотація - співвіднесення образної мотивації з контекстом народної духовної культури -звичаями, обрядами, віруваннями.

Національно-культурна семантика фразеологізмів має важливе значення для з’ясування особливостей національно-мовної картини світу, а у комунікативній сфері - для лінгводидактики. У зв’язку з цим актуальним є створення одно- і двомовних лінгвокраїнознавчих словників.

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях автора:

1. Чеські фразеологізми з компонентами-назвами квітів та їх народна інтерпретація // Мовознавство. - 1995. - № 6. - С. 62-69.

2. Національно-культурна маркованість чеських фразеологізмів (у зіставленні з українськими фразеологізмами) // Функционирование фразеологии в тексте в периоды кризиса идеологии и культуры. -Оломоуц, 1995. - С. 21-23.

3.Як горох при дорозі... // Культура слова: Респ. міжвід. зб. - К.: Наук, думка, 1990. - Вип. 39. - С. 53-55.

4. Українська та чеська фразеологія в контексті етнічної культури // Мовознавство: ПІ Міжнародний конгрес україністів. - Харків: Око. -1996.-С. 201-204.

5. Чеська «сміхова культура» в етнолінгвістичному висвітленні (на матеріалі одиниць фразеологічного рівня мови) // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Слов’янська культура .• здобутки і втрати». - Том II. - Полтава: ПДПІ. - 1996. - С. 269-272.

6. Семантичні особливості українських і чеських етнокультурних фразеологізмів // Доповіді та повідомлення Міжнародної наукової конференції «Проблеми зіставної семантики». - К.:' КДЛУ. - 1997. - С. 204-206.

7. Концепти народної духовної культури в чеській «фразеологічній картині світу» // Провідні лінгвістичні концепції кінця XX століття: Тези Всеукраїнської наукової конференції. - Львів: ЛДУ. - 1996. - С. 79-80.

8.0 лексическом варьировании фразеологизмов в чешском языке // Тези доповідей і повідомлень IX Республіканської славістичної конференції. - Ч. І. - Одеса: ОДУ. - 1987. - С. 18.

9. Національно-культурна семантика фразеологізмів слов’янських мов // Тези доповідей X Всеукраїнської славістичної конференції «Духовне відродження слов’ян у контексті європейської і світової культури». -Том 2. - Чернівці: ЧДУ. - 1992. - С. 224-225.

10. Структурно-семантическое моделирование фразеологических единиц со значением “психическое состояние человека” в чешском и украинском языках // Синхронно-сопоставительное изучение грамматического строя славянских языков: Тезисы докладов и сообщений советско-польской конференции. - М.: Наука. - 1989. - С. 10-11.

Даниленко Л.І. Національно-культурні особливості семантики чеських фразеологізмів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.03 - слов’янські мови. -Інститут мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України, Київ, 1997.

____У дисертації досліджуються національно-культурні особливості

семантики фразеологізмів чеської мови. Аналізуються основні тематичні класи чеської фразеології. Встановлено, що етнокультурні особливості мотивування образної основи фразеологізмів полягають

у своєрідному трактуванні уявлень, концептів, символів, міфологем. Розглянуто вплив країнознавчих фонових знань на національну маркованість фразеологічних одиниць. Чеські фразеологізми

національно-культурної семантики - виразний і самобутній фрагмент мовної картини світу.

Ключові слова: мова і культура, мовна картина світу, чеська фразеологія, фразеологічна одиниця, семантика, конотація,

лінгвокраїнознавство, етнолінгвістика.

Даниленко Л.И. Национально-культурные особенности семантики чешских фразеологизмов. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.03 - славянские языки.

- Институт языковедения им.А.А.Потебни НАН Украины, Киев, 1997.

В диссертации исследуются национально-культурные особенности семантики фразеологизмов чешского языка. Анализируются основные тематические классы чешской фразеологии. Установлено, что этнокультурные особенности

мотивировки образной основы фразеологизмов заключаются в своеобразной трактовке представлений, концептов, символов, мифологем. Рассмотрено влияние страноведческих фоновых знаний на национальную маркированность фразеологических единиц. Чешские фразеологизмы национально-культурной семантики -выразительный и самобытный фрагмент языковой картины мира.

Ключевые слова: язык и культура, языковая картина мира, чешская фразеология, фразеологическая единица, семантика, коннотация, лингвострановедение, этнолингвистика.

Danylenko L.I: National cultural peculiarities of semantics of

Chech phraseological units. Manuscript.

Thesis for the obtaining of scientific degree of the Candidate of philological sciences according to speciality 10.02.03. - Slavonic languages. Institute of Linguistics named after O.O. Potebnya of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 1997.

Problems of national cultural peculiarities of Chech phraseological units are researched in the thesis. Topical classes of Chech phraseology are analysed. It is discovered that national cultural peculiarities of motivating a figurative basis for phraseological units lie in the distinctive traditional interpretation of perceptions, concepts, symbols, and mythologens. Influence of country study background knowledge on the national marking of phraseological units is discussed. Chech praseological units of national cultural semantics constitute a distinctive and original fragment of lingual picture of the world.

Key words: language and culture, lingual picture of the world, Chech phraseology, phraseological units, lingual country study, ethical linguistics.