автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Общественно-политическая деятельность митрополитаАндрея Шептицкого (1899-1939 гг.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Общественно-политическая деятельность митрополитаАндрея Шептицкого (1899-1939 гг.)"

Чернівецький державний університет ім. Ю. Федьковича

На правах рукопису

УДК 94 (477.092)

Гладка Галина Любомирівна

Суспільно-політична діяльність митрополита Андрея Шептицького (1899-1939 рр.)

07.00.01.- Історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Чернівці - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії України Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, Міністерство освіти України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Кугутяк Микола Васильович, декан історичного факультету, завідувач кафедри всесвітньої історії Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника

Офіційні опоненти : доктор історичних наук, професор Юрій Михайло Федорович, завідувач кафедри соціально-економічних наук Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського державного торговельно-економічного університету

доктор історичних наук, доцент Красівський Орест Якубович,

завідувач кафедри політології, соціальної політики та права Львівської філії Української Академії державного управління при Президенті України

Провідна установа: Інститут історії України НАН України

Захист відбудеться “25” лютого 2000 р,о]0 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради (Д.76.051.03) у Чернівецькому державному університеті імені Юрія Федьковича (274012, м.Чернівці, вул.Кафедральна, 2, корп. 14, ауд.18).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича (м.Чернівці, вул.Лесі Українки, 23).

Автореферат розісланий “24” січня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук, доцент

Карпо В. Л.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Відновлення незалежної української держави у 1991 році сприяло встановленню історичної справедливості щодо греко-католицької церкви. Перед вітчизняними дослідниками виникли проблеми, висвітлення яких донедавна було предметом фальсифікацій, наклепів та перекручень радянською історіографією. Пошук шляхів реального державотворення вимагає об’єктивного дослідження історичного минулого нашого народу, всестороннього осмислення духовних чинників, без чого неможливий процес національного відродження.

Важлива роль у досягненні Україною суверенності належить Церкві. Українська греко-католицька церква має значні заслуги у становленні і розвитку української національної ідеї, патріотичному вихованні народу, формуванні державницької ідеології та консолідації українських національних сил. Як ідеологія і практика релігійного життя, протягом усього XX століття греко-католицизм органічно злився із загальноукраїнським національно-визвольним рухом.

Очолюючи протягом сорока чотирьох років греко-католицьку церкву, митрополит А.Шептицький (1865-1944рр.) здійснював безпосередній вплив на релігійні, національно-культурні та суспільно-політичні процеси, що відбувалися в Україні і в цілому у Східній Європі в першій половині XX століття. В його практичних діях та теоретичних надбаннях відобразилась ціла епоха боротьби українського народу за державну незалежність, досягнення релігійної та національної єдності.

Тому дослідження суспільно-політичної діяльності митрополита Андрея є давно назрілим і актуальним науковим завданням. Ця актуальність посилюється такими обставинами.

По-перше, поява нового напряму в українській історіографії -історичної біографістики стимулює дослідження діяльності плеяди діячів українського національно-визвольного руху, одне з чільних місць серед якої належить митрополиту Андрею Шептицькому.

По-друге, відродження релігійного життя в Україні на сучасному етапі розбудови правової демократичної держави вимагає реалізації проблеми церковної єдності. В умовах існуючого розколу в православ’ї, міжконфесійних конфліктів греко-католиків та православних у Західній Україні ретельне вивчення і застосування концепції А.Шептицького щодо зближення українських Церков сприятиме прискоренню національної консолідації.

По-третє, назріла потреба через призму суспільно-політичної діяльності митрополита Андрея розкрити роль, місце і значення греко-католицької церкви в національно-визвольному русі українського народу.

По-четверте, практична діяльність та вплив А.Шептицького на перебіг політичних подій, його послідовна підтримка процесу українського національного відродження не знайшли ще грунтовного відображення в українській історіографії і вимагають окремого дослідження. Саме цим зумовлений вибір теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Робота є складовою частиною науково-дослідної програми “Етнополітичний і соціально-економічний розвиток країн Центральної та Східної Європи” , затвердженої Міністерством освіти України (наказ № 320 від 2 грудня 1994 року).

Об’єктом дослідження виступає суспільно-політична діяльність А.Шептицького в контексті релігійно-ідеологічних та політичних процесів у Галичині. Предметом дослідження є закономірності становлення світоглядних позицій А.Шептицького, конкретні форми й методи їх втілення в національно-культурній та громадсько-політичній сферах його діяльності.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 1899-1939 років, для якого характерним є те, що Україна в цей час ще не досягнула соборності і її землі входили до складу різних держав. Нижня межа - це початок політичної діяльності А.Шептицького як станіславівського єпископа, коли західноукраїнські землі входили до складу Австро-Угорської імперії. Верхню межу становить початок Другої світової війни, яка призвела до краху II Речі Посполитої і стала завершальним етапом у боротьбі Митрополита з полонізацією українського населення.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є об’єктивне, всестороннє та системне висвітлення ролі А.Шептицького в суспільно-політичному житті Галичини і всієї України. У дисертації поставлено такі завдання :

- розкрити роль і місце А. Шептицького в західноукраїнському національно-політичному русі;

- з’ясувати, на основі яких факторів формувався світогляд Митрополита, простежити за його еволюцією;

- розкрити особливості діяльності А.Шептицького в “австрійський” і “польський” періоди;

з

- розкрити державотворчу сутність суспільно-політичної діяльності А.Шептицького;

- висвітлити значимість розуміння Митрополитом місця і ролі духовенства у політичному житті суспільства;

- дати оцінку позиції митрополита Андрея щодо форм та методів ведення політичної боротьби;

- дослідити, що було детермінантою становлення і розвитку соціальної позиції Шептицького у 30-ті роки XX століття.

Методологічна основа дослідження. При вирішенні поставлених у дослідженні завдань використовувалися принципи історизму й об’єктивності, а також методи ретроспекції, компаративізму, аналізу та синтезу.

Наукова новизна роботи полягає у спробі комплексного аналізу політичного аспекту діяльності Митрополита у 1899-1939 рр., який ще не був предметом спеціального дослідження. Дисертант суттєво розширив джерельну базу, врахував здобутки вітчизняних і зарубіжних дослідників, що дало змогу значно глибше та об’єктивніше підійти до ряду аспектів досліджуваної теми, які роками замовчувалися або спотворювалися радянською історіографією. У дисертації знайшли подальший розвиток такі проблеми, як участь духовенства у політичному житті суспільства та релігійно-національна єдність українського народу в інтерпретації А.Шептицького, його державотворча концепція в період Першої світової війни і політична діяльність в 30-х роках.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження можуть бути використані державними структурами при розробці конкретних планів реалізації релігійної політики на сучасному етапі, а також при розробці курсів з історії України, історії релігії та в науково-педагогічній практиці.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи пройшли апробацію на кафедрі історії України Прикарпатського університету імені Василя Стефаника та кафедрі історії України Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича. Найважливіші її результати знайшли відображення в опублікованих працях та доповідях на Міжнародних і Всеукраїнських наукових конференціях: “Спадщина митрополита Андрея Шептицького у національному і духовному відроджені України” (листопад 1994 р., Івано-Франківськ); “Берестейська церковна унія: 400-та років історії-”

(жовтень 1996 р., Івано-Франківськ); “Українсько-польські відносини в Галичині у XX ст.” (листопад 1996 р., Івано-Франківськ).

Структура дисертації побудована за хронологічно-проблемним принципом. Робота обсягом 169 сторінок складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (19 сторінок, 204 найменування).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність, предмет і об’єкт дослідження, хронологічні рамки, визначено мету, наукову новизну і практичне значення роботи.

У першому розділі - “Джерела та історіографія дослідження”

- подано аналіз використаного джерельного матеріалу, розглянуто стан наукової розробки теми у вітчизняній та зарубіжній історіографії.

Джерельну базу дослідження становлять документи, що зберігаються у фондах Центральних державних історичних архівів України у Києві та Львові, Центрального державного архіву громадських об’єднань України, державних архівів Івано-Франківської та Львівської областей, Архіву актів нових у Варшаві, відділу рукописів Львівської національної Бібліотеки імені Василя Стефа-ника.

У розділі дисертант зупиняється на детальній характеристиці архівних фондів. За змістом використану джерельну базу можна згрупувати :

1) пастирські листи А.Шептицького, відозви, програмні документи;

2) листування Митрополита з офіційними установами та приватними особами;

3) документи, що відображають співпрацю Митрополита з українськими громадськими організаціями та партіями;

4) документи польської влади про політичну діяльність А.Шептицького;

5) документи антиклерикального змісту відділів ЦК КП(б)У та ЦК КПЗУ.

Окрему групу історичних джерел становить творча спадщина А.Шептицького. В зібраннях творів, систематизованих за певними хронологічними періодами, відобразилась еволюція його суспільно-

політичних поглядів1. Заслуговує уваги фундаментальна праця Митрополита “Як будувати рідну хату?”, присвячена проблемам політичної, національної та релігійної єдності українського народу2. Значний науковий інтерес становлять пастирські листи А.Шептиць-кого, оскільки вони відображають офіційну позицію Церкви стосовно тих чи інших політичних подій3.

Суттєво доповнюють і конкретизують джерельну базу дослідження опубліковані збірники документів і матеріалів з історії греко-католицької церкви4.

Багатий фактичний матеріал для вивчення початкової стадії формування світоглядних позицій Митрополита містять опубліковані спогади його матері Софії Шептицької5.

Важливим джерелом наукової інформації є також українські та польські періодичні видання: “Вістник Союза Визволення України”, “Громадський Вісник”, “Діло”, “Руслан”, “Українське слово”, “Оагеїа сосйеппа”, “Сагеіа Рогаппа” , “Біоуго РоМіе”. Цінні відомості виявлено в галицьких релігійних часописах : “Мета”, “ Нова Зоря”; місячниках “Нива”, “Львівські Архієпархіяльні Відомості”, “Місіонар”; теологічних виданнях “Богословія”, “Патріярхат”.

Спроба дослідження початкової стадії політичної діяльності А.Шептицького належить його сучасникові К.Левицькому. Синтезуючи опінію українських парламентарів Австро-Угорщини, він висвітлив боротьбу Митрополита за демократизацію виборчої системи в контексті українсько-польського протистояння6.

1 Твори слуги Божого митрополита Андрея Шептицького. Пастирські листи (2.VIII. 1899р. - 7.ІХ.1901 p.). - Т.1. - Торонто, 1965; Письма - послання митрополита Андрея з часів большевицької окупації. Бібліотека Логосу. - T.XXIV. - Йорктон-Саск, 1961; Письма - послання митрополита Андрея Шептицького з часів німецької окупації (1939- 1944 pp.). - Львів, 1991.

2 Шептицький А. Як будувати рідну хату ? - Люблин, 1989.

3 Шептицький А. О квестії соціальній. - Жовква, 1904; його ж: Всечесному духовенству і вірним божий мир і архієрейське благословення //Львівські Архієпархіяльні відомості. - Львів. - 1936. - Ч. VII-IX; List Pasterski Andrzeja Szeptyckiego, Metropolity Galickiego і Arcybiskupa Lwowa do Polakow obrzadku greckokatolickiego. - Krakow, 1904.

4 Мартилогія українських церков. - T.2. Українська Католицька Церква. - Торонто-Балтимор, 1985; Церква і церковна єдність. Документи і матеріали 1899-1944. -Т.1.-Львів, 1995.

5 Шептицька С. Молодість і покликання о.Романа Шептицького. - Рим, 1987.

6 Левицький К. Українські політики. Сильвети наших давніх послів і політичних діячів 1907-1914 pp. - Ч. II. - Львів, 1937.

Ювілейні церковні видання, що виходили за життя А.Шептицького, насичені значною кількістю інформації про його суспільно-політичну діяльність, проте носять описово-біографічний характер7.

Після смерті Митрополита та сумнозвісного Львівського церковного собору 1946 р., коли греко-католицька церква припинила своє легальне існування на території України, неупереджене дослідження діяльності А.Шептицького продовжили представники української діаспори.

Вагомий дослідницький вклад у розробку проблеми вніс С.Баран, який здійснив спробу цілісного концептуального осмислення життєвого шляху Митрополита8. Автор вдало висвітлив роль А.Шептицького у визначенні основних векторів політичної боротьби українського народу за церковну і державну незалежність та соборність.

Проблемі інтерпретації Митрополитом Андреем взаємозв’язку церкви та держави присвячена праця М. Чубатого9.

Початок беатифікаційного процесу над життям митрополита Андрея, що розпочався 5 грудня 1958 р., зумовив пожвавлення видання праць, присвячених його життю та діяльності. Найзмістовнішим є збірник “Про Великого Митрополита Андрея”, до якого включено низку різнопланових статей, у яких автори висвітлили як певні періоди життя А.Шептицького, так і окремі аспекти його діяльності10.

Однак вказаним розвідкам притаманний популярний характер, що звужує їх пізнавальні можливості.

Зі спеціальних історичних досліджень найціннішою є праця О.Кравченюка, в якій на основі значної джерельної бази розкрито деякі аспекти досліджуваної нами теми11. Дослідник дійшов висновку, що гнучка тактика Митрополита, як духовної особи і політика, сприяла утвердженню за ним статусу найвизначнішого “заступника”

7 Десятилітня (1900-1910) діяльність галицького Митрополита Андрея Шептицького Львів, 1910; Чверть століття на митрополичому престолі. Збірник статей //Богословія. - Т. IV. - 1926.

8 Баран С. Митрополит Андрей Шептицький. Життя і діяльність. - Мюнхен, 1947.

9 Чубатий М. Митрополит Андрей та його ідея Католицької України. - Філадельфія, 1953.

10 Про Великого Митрополита Андрея // Бібліотека Логосу. - Т.ХХІІІ. - Йорктон-Саск, 1961.

11 Кравченюк О. Велетень зо Святоюрської гори // Бібліотека Логосу. - Т. XXXIV. -Канада, 1963.

українського народу як перед Ватиканом, так і перед найвищою світською владою окупаційних режимів.

Для вивчення діяльності А.Шептицького у контексті політико-ідеологічних та церковних процесів у країнах Східної Європи цінною є франкомовна праця К.Королевського (1964 р.), перевидана в 1993 р. англійською мовою12. Опубліковані в додатках документи мають значну джерелознавчу цінність.

Вигідно вирізняються наукові дослідження І.Хоми, який, використавши унікальні архівні матеріали Українського Католицького Університету, розкрив роль Митрополита у формуванні взаємовідносин між Апостольським престолом та Україною в 1919 - 1922 рр.13.

Заслуговує уваги праця М.Марунчака, який на основі українських періодичних видань Австрії, СІЛА та Канади досліджує гуманітарну, апостольсько-візитаторську та дипломатичну місії А.Шептицького на Заході, здійснені за період 1920-1923 рр.14. Автор доводить, що завдяки зусиллям Митрополита світові політичні кола звернули увагу на політичне становище українців, які проживали як у Польщі, так і поза її межами.

Серед новітніх зарубіжних досліджень особливе місце займає збірник, виданий у Канаді під редакцією П.Магочія15. Наукові розвідки зарубіжних вчених багаті архівними матеріалами, частина яких досі була недоступна і невідома вітчизняним дослідникам.

Певне місце в оцінці діяльності А.Шептицького як ієрарха Української греко-католицької церкви належить радянським історикам. Виконуючи соціальне замовлення, всі вони без винятку давали негативну оцінку діячам Церкви, які послідовно відстоювали інтереси українського народу. Практично всі праці були написані за однією схемою на основі малочисельних архівних матеріалів. Наукові дослідження С.Т.Даниленка, К.Є.Дмитрука, В.П.Беляєва, В.Добрича,

О.І.Уткіна, І.І.Миговича мали чітко виражене тенденційне спрямування, тобто переслідували мету дискредитації суспільно-політичної діяльності Митрополита. А.Шептицького таврували як

12 Korolevsky С. Metropolitan Andrew (1865-1944). - L’viv , 1993.

13 Хома І.Апостольський Престіл і Україна 1919-1922. - Рим, 1987

14 Марунчак М. Митрополит Андрей Шептицький на Заході 1920-1923. -Вінніпег-Едмонтон, 1981.

15 Morality and reality the life and times of Andrei Sheptyts’kyi. Canadian Institute of Ukrainian Studies, University of Alberta. - Edmonton, 1989.

клерикального реакціонера, звинувачували в антинародній, буржуазно-націоналістичній та профашистській позиціях16.

Суспільно-політична діяльність А.Шептицького частково вивчалася у польській історіографії. Заслуговують уваги праці Р.То-жецького, який досить об’єктивно розглянув діяльність Митрополита у контексті українсько-польських взаємин17.

На сучасному етапі, коли вітчизняні вчені отримали доступ до архівних матеріалів колишніх спецфондів, з’явилася можливість неупереджено оцінити роль греко-католицької церкви та її діячів в історії України. Зокрема, Г.Цвенгрош зосередився на дослідженні діяльності Митрополита під час першої світової та польсько-української (1918-1919 рр.) воєн18. Висвітленню напрямів суспільно-політичної діяльності А.Шептицького в 1918-1923 рр. присвячена праця О.Красівського19. Заслуговує уваги нарис Я.Заборовського, в якому розглядаються різні аспекти багатогранної діяльності митрополита Андрея20.

Проте у вказаних працях дослідники в основному зосередились на окремому хронологічному відтінку діяльності Митрополита (19181923 рр.), а його діяльність в умовах Австро-Угорщини та II Речі Посполитої залишилась недостатньо вивченою. У вітчизняній історіографії відсутні фундаментальні праці, в яких би комплексно розглядалась суспільно-політична діяльність А.Шептицького від початкового етапу до Другої світової війни.

У другому розділі - “Місце і роль А. Шептицького в суспільно-політичному житті Галичини (1899-1914 рр.)” - висвітлено процес формування світоглядних позицій Митроплита та деталізовано початковий етап його суспільно-політичної діяльності.

Параграф 2.1. - “Формування світогляду А.Шептицького в контексті суспільно-політичних процесів Галичини (кінець XIX -початок XX ст.)” - присвячується аналізові національно-політичного

16 Даниленко С.Т. Дорогою ганьби і зради. - К., 1970; Дмитрук К.Є.Свастика на сутанах. - М., 1976; Беляев В.П. Я обвиняю! - М., 1978; Добрич В. У тіні Святого Юра. - Львів, 1968; Уткін О.І. Унія: шлях зради і ганьби. - Ужгород, 1987; Мигович И.И. Преступный альянс. - М., 1985.

17 Тожецький Р. Митрополит Андрей Шептицький // Ковчег. - Львів. - 1993. -4.1; Тоггескі Я. РозІа\¥а МеНгороШу // \Viez. - 1988. - №7-8.

18 Цвенгрош Г. Апостольський Престол і митрополит Андрей Шептицький. -Львів, 1991.

19 Красівський О. За Українську державу і Церкву. - Львів, 1996.

20 Заборовський Я. Митрополит Андрей Шептицький. Нарис про життя і служіння церкві та народові (1865-1944рр.). - Івано-Франківськ, 1995.

становища українського народу, розділеного між Російською та Австро-Угорською імперіями. Розкрито причини локалізації процесу українського національного відроження в Галичині.

Зокрема, аналізуються умови та особливості соціально-економічного розвитку краю. Дається характеристика адміністративно-політичної влади, що зосереджувалась в руках польської шляхти.

Розкрито причини популярності москвофільства в другій половині XIX ст. З’ясовуються різні детермінанти появи на політичній арені народовського і радикального суспільно-політичних рухів. Показано виникнення в 90-х роках XIX ст. партійно-політичної системи Галичини.

Доводиться, що особливе місце в українському національно-культурному відродженні належало греко-католицькій церкві. Неухильно зберегаючи східний обряд, вона відмежовувалась від польської спільноти, а організаційне підпорядкування Римові послаблювало російські впливи. Участь греко-католицького духовенства в Головній Руській Раді, активна просвітницька та видавнича діяльність сприяли утвердженню української національної ідеї.

Але уніатський клір не повного мірою відповідав вимогам суспільно-політичного життя. Москвофільська орієнтація вищої церковної ієрархії в 60-ті роки, її переорієнтація на “рутенство” в 70-ті роки та лояльне ставлення до полонізаційних процесів у 80-90-х роках негативно позначились на консолідації духовенства з українським національно-визвольним рухом. Такі позиції зумовили появу наприкінці XIX ст. в галицькому суспільстві антиклерикальної секуляристичної течії, що загрожувало призвести до перетворення греко-католицького духовенства у замкнену клерикальну касту.

Тому перед А.Шептицьким, який на початку XX ст. очолив греко-католицьку церкву, постало завдання не допустити реалізації цієї згубної тенденції.

У дисертаційному дослідженні всебічно проаналізовано фактори, які зумовили формування світогляду Митрополита. Акцентується увага на українському походженні роду Шептицьких, представники якого впродовж XVIII ст. займали ключові посади в ієрархії греко-католицької церкви. Наголошується, що важливу роль у відновленні духовних джерел Шептицького та зміні обряду з римського на грецький відіграли поїздка на Велику Україну, його знайомство з професором Володимиром Антоновичем. Факт вступу А.Шептицького до василіанського чину трактується як переломний момент його повернення до національних коренів.

Детально аналізуються перші пастирські послання А.Шептиць-кого, в яких уже чітко прослідковується його позиція щодо суспільно-політичних орієнтирів у сфері реалізації державницьких інтересів українського народу.

На основі значного джерельного матеріалу розглядаються напрями розробленої А.Шептицьким церковної політики, спрямованої на подолання прірви, що виникла між духовенством та народом. Особлива увага відводиться висвітленню позиції Митрополита щодо ролі та місця священика в політичному житті.

Розкрито причини конфлікту між А.Шептицьким та Галицько-Руською Матицею. З’ясовано, що впровадження Митрополитом української мови в процес богослужіння замість церковно-слов’янської стало причиною фактичного розриву галицьких москвофілів з греко-католицькою церквою.

У висновку зазначається, що світогляд Митрополита еволю-ціонізував від завдань утвердження греко-католицької церкви до державницько-самостійницьких принципів життя українського народу.

У параграфі 2.2. - “Початок політичної діяльності А.Шептиць-кого та перші кроки в українському національному русі” - доведено, що першим політичним кроком Митрополита стала підтримка ним у 1901 р. протесту українських студентів Львівського університету проти полонізації навчального процесу. Одностайність світських студентів із студентами-теологами засвідчила солідарність народу та духовенства.

Розкрито негативну оцінку Митрополитом замаху М.Січинсько-го. Вважаючи, що в політиці треба дотримуватись принципів християнської етики, він осудив політичне вбивство, наразивши себе цим самим на закид “непатріотизму” з боку Української Радикальної Партії.

Розглянуто причини недовіри українських націонал-демократів до А.Шептицького. Наголошено на дотриманні Митрополитом “понад-партійної” платформи, що ускладнювало боротьбу з москвофільством як політичним напрямом.

Висвітлено спробу впровадження митрополитом Андреєм політонімів “Україна”, “українці” замість локальних етнонімів “русин”, “рутенець”, що розцінюється як вагомий фактор національної консолідації.

Зроблено висновок, що незважаючи на певні суперечності з українськими політичними партіями, початковий етап суспільно-політичної діяльності А.Шептицького мав національно-патріотичний характер.

У параграфі 2.3. - “Парламентська діяльність Митрополита” -акцентується увага на легальних формах і методах ведення ним політичної боротьби.

Зокрема, аналізується парламентська діяльність А.Шептицького щодо поліпшення стану української освіти в умовах тотальної полонізації. Його промова в Палаті Панів (28 червня 1910 року), в якій обгрунтовувалась необхідність відкриття українського університету у Львові, стала першим в історії виступом українця на найвищому державному рівні в Австро-Угорщині. Завдяки зусиллям Митрополита українське сеймове представництво досягнуло угоди з польським політичним проводом з цього питання.

Значної уваги надається розкриттю інсинуацій навколо відставки митрополита Андрея з посади заступника маршала галицького сейму.

Проаналізовано пастирські послання А.Шептицького напередодні парламентських виборів 1907 і 1911 років та сеймових виборів 1913 року.

Грунтовно висвітлено роль Митрополита в боротьбі українських депутатів за реформу існуючої куріальної виборчої системи Австро-Угорщини. Розглядається його вклад в демократизацію краєвого законодавчого органу. Ставши посередником між українським та польським сеймовими клубами, А.Шептицький домігся прийняття компромісного варіанту проекту виборчого закону.

Зроблено висновок, що, беручи як віриліст участь в роботі віденської Палати Панів та галицького сейму, Митрополит на державному рівні виступив виразником інтересів українського політичного табору.

Розділ 3 - “Боротьба А.Шептицького за українську державність (1914-1923 рр.)” — структурно складається з двох параграфів.

У параграфі 3.1. - “Державотворча концепція митрополита Андрея 1914-1918 рр.” - розглядаються теоретичне обгрунтування та практичні дії А.Шептицького щодо досягнення української соборної державності в межах Австро-Угорщини.

Детально аналізується меморандум Митрополита до урядів центральних держав (1914 р.), в якому викладено проект державного устрою України в перехідний військовий період. У випадку перемоги австрійських військ передбачалося провести реорганізацію військової і правничої системи та принципів церковного життя на території “підросійської України”. Особливо наголошувалося на необхідності

досягнення єдності українських Церков шляхом утворення патріархату в Києві.

Фактично вперше дається порівняльний аналіз державотворчої концепції митрополита Авдрея періоду Першої світової війни і відповідних теорій представників консервативного напряму в українській історико-політичній думці міжвоєнної доби. Зроблено висновок, що державотворчу концепцію А.Шептицького слід визначити як клерикально-консервативну.

Підкреслюється, що за основу самовизначення для українського народу Митрополит брав етнографічну ознаку. Аргументовано доводячи у 1918 р. приналежність Холмщини до України, він задекларував чітко виражену позицію соборництва українських земель.

Таким чином, об’єднання всіх етнічних українських земель в одній державі А.Шептицький вважав необхідним етапом подальшого процесу державотворення.

У параграфі 3.2. - “Боротьба А.Шептицького за утвердження ЗУНР (1918-1923 рр.)” - висвітлено основні напрями діяльності Митрополита щодо недопущення включення українських земель до складу новоутвореної Польської держави.

Розкрито роль А.Шептицького на початковому етапі державотворчих процесів ЗУНР. Взявши участь у роботі Української Національної Ради, він зробив вагомий внесок у напрацювання законодавчих актів та планів у сфері національної політики.

Детально розглянуто причини, завдання та перебіг трирічного перебування Митрополита на Заході. З’ясовано, що крім апостольсько-візитаторської та гуманітарної місій, він переслідував політичну мету. Солідаризуючись з дипломатичною діяльністю уряду Є.Петрушевича, А.Шептицький шляхом особистих переговорів з відомими державними діячами країн Західної Європи та Північної Америки прагнув домогтися справедливого вирішення східно-галицького питання.

Особливі надії Митрополит покладав на допомогу Апостольського престолу. Він намагався заручитися підтримкою Папи, плекаючи надію, що Бенедикт XV через міжнародні чинники здійснить вплив на польський уряд. На значному фактичному матеріалі висвітлено спроби польських дипломатичних кіл у Ватикані скомпрометувати А.Шептицького та весь греко-католицький клір.

Розкрито негативну реакцію польської громадськості на повернення Митрополита до м.Львова.

Зроблено висновок, що хоча А.Шептицький не досягнув поставленої політичної мети, він зумів привернути увагу західних політиків до державотворчого руху українців.

Розділ 4 - “Суспільно-політична діяльність А.Шептицького в 1923 -1939 рр ” - структурно складається з двох параграфів.

Параграф 4.1.- “Проблема національно-політичної консолідації укаїнського суспільства в суспільно-політичній діяльності Митрополита” - починається з аналізу національної політики польської держави щодо українців після рішення Ради послів Антанти.

На значному джерельному матеріалі досліджується співпраця А.Шептицького з політичними партіями, об’єднаннями, громадськими організаціями та товариствами.

По-новому оцінюється реакція Митрополита на ’’пацифікацію”. Спроби А.Шептицького призупинити репресивні урядові акції висвітлюються в контексті його як релігійно-моральних принципів, так і завдань національно-культурного відродження українського народу.

На основі програмних документів розкрито понадпартійність утвореного митрополитом Андреєм Українського Католицького Союзу. Оскільки членство в УКС не заперечувало членства в інших політичних партіях, то союз мав стати вагомим фактором єдності українців.

Особливу увагу приділено висвітленню позиції Митрополита щодо несумісності поєднання понять національного патріотизму та тероризму. Прищеплення українській молоді обов’язкового дотримання принципів християнської моралі в політичній боротьбі, на думку А.Шептицького, є необхідною умовою формування майбутнього нації.

Розкрито заходи Митрополита, спрямовані на подолання негативних стереотипів українського православного громадянства стосовно уніатства. Не підтримавши в 1930 р. проведення варшавським урядом ревіндикації* на території Волині і Полісся та виступивши в 1938 р. на захист православних Холмщини, він виявив готовність до співпраці щодо зближення українських Церков.

У висновку зазначається, що діяльність митрополита Андрея в 20-3 0-х роках диктувалася необхідністю вироблення тактики опору української спільноти дискримінаційній урядовій політиці.

Параграф 4.2. - “Антикомуністична спрямованість суспільно-політичної діяльності А.Шептицького” - містить аналіз причин, що викликали протистояння між комуністичним рухом та греко-католицьким духовентсвом. Антирелігійна сутність комуністичної

’ Ревіндикація - насильницька передача православних (в минулому католицьких та греко-католицьких) церков римо-католицькому духовенству.

ідеології загрожувала підірвати авторитет Церкви і ослабити її вплив на суспільно-політичні процеси.

Висвітлено реакцію Митрополита на голодомор 1932-1933 рр. у Радянській Україні. Акцентовано увагу на заходах, які були вжиті Церквою для надання допомоги жертвам сталінського геноциду в Україні.

Детально проаналізовано пастирський лист А.Шептицького до духовенства і вірних (1935 р.) щодо організації КПЗУ Єдиного робітничого фронту в краї. Митрополит затаврував ганьбою діяльність комуністів, зокрема, піддав нищівній критиці організацію більшовиками штучного голоду в Україні та насильницької колективізації. Засуджуючи комуністичну експансію у загальноєвропейському та світовому масштабах, він розвінчував плани московських політиків щодо українських земель у Польщі.

На фактичному матеріалі дається оцінка А.Шептицьким ідейних засад комуністичної доктрини і насамперед матеріалізму як світогляду, який став основою для виникнення марксизму та його реального втілення у більшовизмі.

Піддавши нищівній критиці діяльність КПЗУ, затаврувавши її антигуманну ідеологію, прогнозуючи стагнацію соціалізму, А.Шеп-тицький виступив речником антикомуністичної опозиції в краю.

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження , що зводяться до таких положень:

1 .Митрополит Андрей Шептицький був духовним провідником українських національно-патріотичних сил кінця XIX - першої половини XX ст.

2.Суспільно-політична діяльність А.Шептицького підпорядковувалась єдиній меті - створенню української суверенної соборної держави за етнографічним принципом як основи для самовизначення народу.

3. В умовах Австро-Угорщини А.Шептицький солідаризувався з українськими парламентаріями у боротьбі за політичні та національно-культурні права галицьких українців. З 1918 по 1923 роки його діяльність спрямовувалась на реалізацію державницьких інтересів українського народу , що зумовило підтримку ним ЗУНР. Напередодні Другої світової війни Митрополит зосередив увагу на співпраці з центристськими та правими політичними партіями з метою протидії українців денаціоналізаційній політиці II Речі Посполитої.

4. Митрополит Андрей вважав, що духовенство повинно брати участь в політичному житті суспільства, але підтримувати виключно ті акції, які не суперечать принципам християнської моралі.

5. А.Шептицький надавав перевагу легітимним формам та методам політичної боротьби. Його категоричний осуд терору базувався на принципі неухильного дотримання етико-моральної доктрини християнства.

6. Детермінантою становлення і розвитку соціальної позиції Митрополита в 30-ті роки була антикомуністична спрямованість його світогляду.

7. Очолювана Митрополитом А.Шептицьким греко-католицька церква стала дієвим фактором українського національно-політичного і державотворчого процесів.

Основні результати дослідження відображені у таких публікаціях автора:

1. Гладка Г., Кугутяк М., Москалюк М., Хруслов Б. У боротьбі за церкву, націю й державу // Галичина. Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. - Івано-Франківськ. - 1998. - № 1. -С.67-92.

2. Гладка Г.Л. Державотворча концепція митрополита А.Шеп-тицького в період Першої світової війни // Нова політика. - 1999. - № 2 .

- С.56-59.

3. Гладка Г.Л. Антикомуністична діяльність А.Шептицького напередодні II світової війни // Історія України. - 1999. - Київ. - № 19. -С.5.

4. Гладка Г.Л. Проблема релігійної єдності України в унійно-екуменічній діяльності митрополита Андрея Шептицького // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім.В.Гнатюка, Серія: Історія. - Тернопіль, 1999, - Вип.ІХ. - С. 37-40.

5. Гладка Г.Л. Берестейська унія й екуменічний процес в оцінках та діяльності А.Шептицького // Обрії. Часопис Івано-Франківського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників. -Івано-Франківськ, 1996. -№1(3). - С.43-47.

6. Гладка Г.Л. Екуменічна діяльність митрополита Андрея Шептицького //Добрий пастир. Часопис, присвячений церковним і богословським справам. - Івано-Франківськ, 1996. 4.1. -С. 99-101.

7. Гладка Г.Л. Суспільно-політична діяльність митрополита Андрея Шептицького в контексті українсько-польських відносин в Галичині у XX ст. : Матеріали міжнар.наук.-практ.конф. ’’Українсько-польські відносини в Галичині у XX ст.”. - Івано-Франківськ, 1997. -С.148-151.

Анотація

Гладка Г.Л. Суспільно-політична діяльність митрополита Андрея Шептицького (1899-1939 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01. - Історія України. - Чернівецький державний університет ім. Ю.Федьковича, Чернівці, 2000.

Дисертація присвячена дослідженню суспільно-політичної діяльності митрополита Андрея Шептицького. Доведено, що визначальним фактором цієї діяльності була боротьба за утвердження незалежної соборної держави українського народу на його споконвічних етнічних землях. На практиці цю тенденцію Митрополит реалізовував з обов’язковим дотриманням норм та принципів християнської моралі, що зумовило застосування ним виключно легітимних засобів досягнення поставленої мети.

Проаналізовано вплив діяльності Митрополита як ієрарха греко-католицької церкви на українське національне відродження кінця XIX

- 30-х років XX століття. Встановлено, що підтримка Андреем Шептицьким державницьких інтересів українського народу базувалася на співпраці з центристськими та правими політичними партіями Г аличини.

Ключові слова: суспільно-політична діяльність, греко-като-лицька церква, митрополит Андрей Шептицький, Галичина.

Гладка Г. Л. Общественно-политическая деятельность митрополита Андрея Шсптицкого (1899-1939гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01. - История Украины. - Черновицкий государственный университет им. Ю. Федьковича, Черновцы, 2000/'•

Диссертация посвящена исследованию общественно-политической деятельности митрополита Андрея Шептицкого. Доказано, что определяющим фактором этой деятельности была борьба за утверждение независимого соборного государства украинского народа на его извечных этнических землях. На практике эту тенденцию Митрополит осуществлял с непременным соблюдением норм и принципов христианской морали, что обусловило использование им исключительно легитимных средств достижения поставленной цели.

Проанализировано влияние деятельности Митрополита как иерарха греко-католической церкви на украинское национальное

возрождение конца XIX - 30-х годов XX века. Установлено, что поддержка Андреем Шептицким государственных интересов украинского народа основывалась на сотрудничестве с центристскими и правыми политическими партиями Галиции.

Ключевые слова: общественно-политическая деятельность,

греко-католическая церковь, митрополит Андрей Шептицкий, Галиция.

Hladka Н. L. Public and political activities of metropolitan Audrey Sheptytsky (1899-1939). - Manuscript.

Dissertation for the attainment of the scientific degree of Candidate of Historical Sciences: Speciality 07.00.01. - History of Ukraine. - Cher-nivtsi State University named after Yu. Fedkovych, Chernivtsi, 2000.

The dissertation is devoted to the investigation of the public and political activities of metropolitan Andrey Sheptytsky.

The author pays attention to the formation of Andrey Sheptytsky’s philosophical conception of life under the influence of public-political processes in Halychyna.

Different reasons of the popularity of “moskvophils” in the second part of the 19th century are also given in the research-work. It is proved that the Metropolitan had a conflict situation with the Halychyna Rus Matytsya which resisted establishing Ukrainian language instead of Church Slavonic in church ceremonies.

The author confirms that the Metropolitan began his political activity with supporting the protests of Lviv’s student movement against the polonization of education.

The parliamentary activity of Andrey Sheptytsky is also analyzed in the thesis. It is stated that Andrey Sheptytsky as a “virylyst” participated in the work of Vienna House of Lords and Halychyna Parliament, expressing the interests of the Ukrainian political circles.

Much attention is given to the stateforming conception of the Metropolitan, his figth for the establishment of the independent united state of Ukrainian people as a part of the Austrian empire. The ethic characteristic is considered to be the basis for the self-determination of the Ukrainian people. From 1918 to 1923 the Metropolitan greatly supported the Western Ukrainian Republic and offered resistance to the annexation of Ukrainian territories to the Polish state.

The author also investigates the public and political activities of A. Sheptytsky under the circumstances of annexation of the Western Ukrainian territories by Poland. The reaction of the metropolitan to the “pacification” is interpreted in an interesting manner. The cooperation of Andrey Sheptytsky

with the political parties is analyzed, and as it is stated the aim of that cooperation was the development of resistance of the Ukrainian political circles to the discrimination policy of the state. According to the documents and programs of the Ukrainian Catolic Union the main activities and aims of this organization are revealed in the thesis.

In conclusion the author claims that the opposition between the communist movement and the Greek-Catholic clerics resulted in the formation of Andrey Sheptytsky’s social views. The Metropolitan condemned the starvation of 1932-1933 in Soviet Ukrainian. It is stated that Andrey Sheptytsky greatly criticized the activity of the Western Ukrainian Communist Party and became the embodiment of anti-Communists movement in the region.

It is proved that principal factor of the public and political activities of Metropolitan was the fight for establishment of the independent united state of Ukrainian people on the age-long ethnic lands. In practice the Metropolitan realized this tendency with obligatory observance of the regulations and principles of Christian morality. He used exclusively legitimate means to achieve his object.

The paper highlights the influence exerted by Metropolitan in the capacity of the Head of the Greek-Catholic Church on the national revival in the late 19th century - early 1930s. It was established that promoting Ukraine’s interests Andrey Sheptytsky cooperated with centrist and rightist political parties of Halychyna.

Key words: public and political activities, Greek-Catholic Church, metropolitan Andrey Sheptytsky, Halychyna.