автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.02
диссертация на тему: Ономасиологические функции синестезичноi метафоры в украинском языке (на материале прикметникiв вiдчуття)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Ономасиологические функции синестезичноi метафоры в украинском языке (на материале прикметникiв вiдчуття)"

М1Н1СТЕРСТВ0 0СВ1ТИ УКРА1НИ

ХАРК1ВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГ0Г1ЧНИЙ 1НСТИТУТ _ ¡мен! Г. С. СКОВОРОДИ__

РГБ ОН

,,,, На правах рукопнсу

1 7 ;

ВЕРБИЦЬКЛ ОКСАНА АНАТОЛНВНА

0Н0МАС10Л0Г1ЧН1 ФУНКЦ11 СИНЕСТЕЗИЧН01 МЕТАФОРИ В УКРАШСЫПЙ МОВ1 (на матер!ал! прнкметшшв вщчуття)

Спешальшсть 10.02.02—• УкраТнська мова

Автореферат дисертащ! на здобуття вченого ступеня кандидата ф1лолопчних наук

Харк1в — 1993

Дисерташя •виконана у в1ддгл1 загального i слои'янського мовознавства институту мовознавства ím. О. О. Потебш АН Ук-раТпи.

Hayк он нй кepic н н к

— кандидат ф!лолопчннх наук, старший нпуковий сшвро-бтшк Т. Г. Ли'иник.

Офщйпй опонснти:

— доктор фьяолопчних наук, пров1диий науковий сгивро 6ítiihk Л. М. Полюга;

— кандидат фЬюлопчних наук, доцент П. О. Редж.

Пров1дна орган1зац1я — Слмферопольський державний

Захист в!дбудсться 10 червня 1993 р. о М годит на за-с1данш спец1ал1зовано! ;ради К. 113-24.01 у Харювському державному педагопчному íhctutvtí ím. Г. С. Сковороди (310078, м. Харк1в — 78, вул. Чернишевського, GO).

3 дисертац!ею можна ознаиомитнсь у б1блштец1 XapidB-ського державного шетитуту ím. Г. С. Сковороди.

Автореферат роз1сланий " /é'í ____ 1993 р.

ушверситет ím. М. В. Фрунзе.

Вчений секпо,г!,п спещал1зовано1

ПРИХОДЬКО

Аит.упльн1сть темп. ¡Значения лекоично! снстчми мови, шлях! I засоб!в эбагачення, I! вдосконалення - одна з основних проблем мо-вознавства.

Положения про ванлим!сть ономас!олог!чно1 I семантично! рол! метзфори в загальновизнаним у сучасн1й науц! про мову.

Безсп!рн1сть такого твэрдження стимулюе пауков! пошуки у га-луз I вивчения метафори як засову збзгачення, розвитку ! вдоскона-лення мови.

Дане досл!дження е спробою реал!зувати комплексниЯ п!дх!д у вивченн! ономас!олог!чно! функцП метафори.

Об'ектом вивчення е прикмстники, що обслуговують сферу в!дч>.~ т!в, здойутих при п.опомоз1 р1зноман!тних орган!в /зору,слуху,нюху, смаку I 1нш./,пов"язаних з процесами п1зпання.

Виб1р сама цих прикметник1в за об"ект досл!джання обумовлено такими м!ркуваннями: I/ нойдзвн!ше 1х походження; 2/ наяэя1сть корен! в цпх прикметник!в у деривящйних процесах р!зйих частин мови; 3/не пхзнана дос! словотворчи актившсть мет8йори;4/не вивчена ети-молог!я сл!в з метафоричной семантикою. Цз одна з загадок, яка не привертела уваги досл!дник!в; 5/ в1дсутн!сть публ!кац!й на о» тему.

Кета робота - довести, що предметна метафора - не т!льки важ-ливий фактор розвитку значень, ало й серйозний 1мпульо деривац!й~ них процес!в.

Суть г!потези зводиться до того, щоб.виходячи з визнання наяв--ност! нерозрирного зв"язку м!ж мсвнов системою I мовотворчоя д1-яльн!стю иосИв мови, вивчити, як 1з засоб!в створення образу метафора перетворшться у спос!б формування значень, яких бракув мо-в1; показати, як метафора перетворюеться у важлизе джерело творения ц!ло! сер!! мотивац!йно пов"язаних сл!в, в засобом поповнення

лексики за рахуиок яласних вну?р5шн1х ресурс1в мови.

Такий п1дх1д дае з«огу уникнути фрагментарност! ti описованоо-тI,. властивих вивченню метафоризацИ окремих сл1в; простежити вэа-змод!ю р!зних р!вн!в моьно! сис^еми у межах одного словнвяового гн1здя.

Досягнеяня вказано! мети дозволить вир!шитв так! конкретн! зчвдання:

- на матер!ал1 еып1рШшх принметник1в досл1дити законом!р-hoctí двох piвноправних процеЫв: I/ розвяток конкретних значень, виходячи з етимолог1чного синкретизму/ з перв1сно нерозчленованах семантичних структур/ 1 2/ розвиток абстрактних значень на осно-bí юнкротних;

- розмеяування мэтафори синестезично! - i концептуально! з на-ступнкм визначенням статусу одно! й друго1; детерм1новзн1сть синестезично! метафори законами п!знання об"ективно1 д1йсност1 у acix мовах i залеаш!сть концептуально! кетафори в!д систомц мови;

- досл^джуючи предикатну мзтафору, пояснити з допомогою ети-молог:чних даких один з найдавн!п;их i нин! д1ючий спосЮ збагачеп-ня-мови виразнимй засоСами шляхом деривац!йних розгалужень корвн1в чьтафоричних прикметнкк1 в;

• - встановити, що метафора стимулов безпэрервне к1льк1сне роз-ширепня та еволш1онування словникового складу;

- зиявляючи засоби реал1заиП понят1йно! насиченост! нових «¿озних Э1шк1в найб!льш адеквэтними формами вираження, виявити но-вотворення pÍ3Hax формально-семаптичних парадигм, породжаних перв-С1чянням семантично! сфври метафоразоваиих прикметния1в з 1нши-

А, мн конституентами мови; .

- розкрити д1йсн1 прузини слововиникнення, тобто вотановити■ екптйки, причотн! до появи нового слово;

.. встпнокитя к!льк1сн1 1 як 1 онI ооойлиност! в розв^тку мй'г?-

фор вказаних лаксико-семантичних комплекс1в э укра1нськ1Я мов! яя наол!док специф!чних способ!в використання 1 модиф1кац!Т ети-ыолог1чних образ!в.

Матер!алом досл!дження послу, лли емп(р!йн! прикмотилки укра-!нсько! мови в ойсяз! лексикограф!чно1 прэц! "Словник украГнсь-ко! мови: В П-ти т. - К.:Нэуковз думка,1970-1381". У процес1 анализу фактичного матер1алу широко викориотовувались дан1 р!зних словник!в украТнсько! мови,а також старослав"янсько1, дазньорусь-ко1, сучасних рос!йсько1 1 б!лоруоько! «он. Виб1рково обстежували-ся в робот! тексти художньо! л!тератури, публ!цистики та !нпшх д э-рэл. Картотека лексичних одиниць з пореносшм значениям окладае поиад 10 тисяч сл1в.

Ыетоди досл!джанк V реферовян!й дисертац!! використана методика системного анал!зу фактичного матер!алу з залучонням р!знн\ метод!в: пор!тзняльно-1сторичного, структурного,л1нгвостил1стично~ го.

0ск!льки конструктивною основою досл!джуваьо1 мзтяфори е ег<~ п!р!Ян! прикметники, то налезгать до найдавнпчих лекоичнихтар!в[ вважземо конче необх1днш проведения. еткмолог!чних пошук!в у сфз-р! цих прикметник1.в для розум!шш прирсди синестезично! метяфорп.

Спещ:ф1кэ нашого дослЬчження полягае у нвлрякшу процедура -не в1д певного счова до етш.!олог!чного га!зда, а в!д дапого гн!з-да до пошукуваних сл!в. Такий иапрямок "е вахливим, поки ща поз-н!стю не використаним, даерелом додаткових кожливоотей етимолог!-зуваннл" /Кельнтук, 1969, 58-59/.

Вивчити проблему рол1 метафори у еловотворчих процесах без урахувэння етимолсгП на уявляеться коалявим: давн!, етимологП висв!чуоть семантичну структуру сучасно! «лексики, оск1льки старо-винн! зв"язкк походженвя, часто пр! абут! у комун!кац11,"латентно яизуть I пэр!одично мчркуються у слововжитку в р!зних стилях мовлення" /Трубачев, 1900,11/.

Теоретична > практична ц>нн1сть. Реэультати досл1дкення ыо-жуть бути використан1 з метою поглиблення окремих ,пем з локоико-лог11, семас1олог11, теорН ном1нац11, психол1нгв1стпки, отимоло-гП, словотворення, л1нгвостил1стики, адже досл1дкення цього типу метафори "проливе^ св!тло на особливост! сприймання лвдвнов навко-лишнього св!ту 1 п!знання ка ц!й основ1 свого внугр1Еньсго життя, духовного св1ту" /Тараненко,1979,29/.

Матер!али дксерташ1 молсуть бути використан! у яавчалыю-мето-двчн1й робот! - в спецкурсах I с.поцсем1нарах на ф1лолог1чних факультетах ун}верситет(в I педагог!чних 1нстктут!в.

Апробащя роботи.Основн! положения дисертацН вхдбит1 у 10-ти публ1кац!ях I допов!дались на Геслу5л!кЕ ських конференц!ях "Науко-во-техн!чний прогрзс 1 проблема тсрм1нолог11п /Льв1в, трзвень, 1980/, "Творча спэдщина О.О.Потебн! й сучасн! ф1лолог!чн1 науки" /Харкав, 1985/, на м!жвуз1вських I науксво-прэктичних конференцию "Проблеш изучения творческого наследил украинского поэта-философа Г.С. Сковороди" /Харьков, 1987/', "Творчество Н.Б. Гоголя и современность" /Нежин,1939/. "•ГЛтер'зтура та культура Пол1сся" /Шкин, 1990/, нз нзуковкх конференц(ях профчсорсько-всклодаш.кого складу Харк1вського державного педагог!"лого 1нституту Г.С. Сковороди.

Структура_|_эм1ст_роботи^ КомпозицР.Шо дпсертвц1я склздаеться р вступу, трьох {-оад1л1в, висновк!в, б1бл1огрпф11 I спиоку прийня-тпх скорочекь,

ир,м обгручтування вибору теми, П зктуэлькост!, сфориульовано мету $ завданнл роботк, подано короткий виклэд теоре-1гиик основ «оол1дасення, вкязуглъоя даюрзла фактичного мовного члу.

"Метафора 1 контекст. Синестезячна метафора" доол(джуеться такий тип метафори на приклад! вмп!р!йних прикметни-к!в украГнсько! мови, коли олово, значения якого пов"язане з одним органом чуття, влшваеться у з.»ачвнн1, що отооувтьоя Iитого органу чуття.

Санествзична метафора пов"язана з! опециф!кою лвдського п!знания, обумовлена особливостями п1знавально1 д!яльност1, а тому е вс1 п!дсгави вважати синвотсзичну метафору явлщем законом1рикм, уя1ввр-сальниы.

Винилае вона при з1ткнанн1 оупаречноотвй м!х несн1нченя!сп лвдоького п!энання, з одного боку, 1^обмекеними можливостями мови э 1ншого.

Як обмаль знан!в ^ирзжають безк{нечн! чиола, так 1 мовна оио-теыа, дин8м1чна в д1ахронП 1 гнучка у синхрон!1, здатна поповнювати у мовлекнав!й д!яльност1 люднии лексичну ушврбн!оть за рахунок по-тенц1альних ресурс!в мови. Метафора виступв як зас1б вир1пення суперечностоЭ, колп потреба тонко ди$ерэнц1ювати ознаку наэтов-хуеться на в1дсутн!сть потр!бних сл!в.

Скнестезнчна метафора служить вежливою ланкою попознення ем-п!р!йних прикметник!в /лексики чуттевого сприйняття 1 передовой перв1сного найменування в!дчутт!в/.

Поэначення ообливостей конкретнпх речей використовуоться для внзначення абстрактних, 1нвар!антнпх понять Iнгаих явищ навколия-ньо! д4йсносг-1.

Сам процес иоповкення недоотатност! сл!в для позначення р!з-них в1дчутт1в зовсйм неспод1ваний: чим проот!ше в!дчуття, ткм складн(ше I важче його оловесне виранення. Чн не кращою 1люстрац!ев до ц!е! дунки моле слукитн способ передач! в!дчуття нюху, переходу з !нших лексико-семэнтичянх груь пракм0тник1в до одоративно1 лексики?

I. Засоби иовлення. прицатн! для реал!зац1I мовно{ оиста^_^_сфвр|__озоративно1_лвксики

Перв!она, намотивована лексика на позначвння в!дчуття нюху, як ! в 1нших мовах, в укра!нськ!й обчислювться поодинокими словами тапу ¿щмяний, задавший, зацашистий^та !н.; як! мозша ввахати непрв-хованос тавтолог!ею /пор. дух, запах/.

Це пов"язано а! опециф!кою в!дчуття нюху - служити засобом 1дентиф1кац!1 /пахнз, тхне чимось/, 1 скероване не на властив!сть, а на предмет - пахне любистком, тхне болотом.

Характерно, що смаков! асоц!ац11 пор1вняно з тактильними, тер-•Лчними та 1нш., пов"язаними з в!дчуттям нюху, найб!льш продуктив-:<1: запах сйло^кий, паяний, гщогГрклкй, ^^пкувагий, ХёХЩШ.' •лий, медовий, жирнйй. хмДльн^й, <£$л<щвап!&, щ_1сний_ та 1нш.

В художн!й л!тератур! спостер1гаеться ланцюжково под!бне нако-пячення метафор, в одному текст!: автор, ле задовольнвичись одною метафорою, прагне б1льш диференц!йовапо передати важко пловиме в!д-чуття- "Пружний п!терець дихав йому назустр!ч п' !сно» св!ж!стю великих вод, тощим п£янистим^духом далеких степ!в" /Гончар, I, 1954«-СУМ, УШ, 370/.

Деяк! метафори синкретичн!. в план! передач! як суб"ективно1, так I об"ективно1 сторони сприйняття - випари конвал!!,

дико! м"яти, васильк!в та чебрецю зм1шувались в якийсь дивний букет пахощ!в, що паморочив голову" /Добр..Очак.розмир, 1965,279.-СУЫ, УШ, 410/.

Багатоман1тн! дотиков! асоц!ацП, пов"язан! з в!дчуттям нюху: запах гоотрий /гостр!ший/, нижний /н!^11пий,/тонкий /трущий/,/на8-тонший/ -"Роэворупгена трава обзивалэсь г5^д]шим запахом" /е. Ту-цзло. Скупэна в любистку, <¡62/. Неважно поы!тити, що наведен! прикметники у сфер! одоративно! лексики мають узагальнеке значения.

Лбстрпгу ись, вони виражпють найвищий отуп1нь ошнки, пор.: тонкий - "»Ихний, витуканий" - " ... в обватнЫй тпМ. тоне клртоп-

ля, а вже эв!дт!ля нагадув про себе ^ощим^запа}сом, н!ж кар-опля, Щ9 б!лып потемн!ле жито" / е. Гуцало. Окупала в любистку, 135/»

Деяк! слова' з групи ф!зично1 лексики виступають у рол! 1н?"»~ сиф!катора, первдаючи одоративн" ознаку - "Важкий_дух, висок! • н1 хати з загратованими в!кнами ... - уое те вразило II дуже прх-кро" /Коцюб., I, 1955, 75. - СУМ, Г, 53/.

В художн!х творах в!дм!чено 1ндив1дуал1но-звтороьк1 мзтафор;^ утворен! на баз1 лексики, що позначае температуря!, кол!рн1 та и! в!дчуття: холо^ний, сидений, гостий, вогкий, <дхий_запах; юШ, смПй дух.

Спецнф1чним для укра1нсько1 мови кожна вважати використы прикметника крутий в ЛСГ "запах" для позначення р!вня иаоичеао".' пов!тря ароматичною чи якоюсь !ншо» речовиною- " В хат! повно ■/■:• дей. Намокл! с!ряки, _кр^тдй_тютюн ... кашель" /^инитенко, П, 7. - СИ, 1У, 374/.

ГГоповнювчпсь новями засобами, нова змушена вдаватись до ".ч: *-фора з метою адекватного вираження, найменування р1знокан!тпк асоц!ац!й, в!дчутт!в. Метафора служить виражешш в!дображувагУ \ значно багатшого словника. Тому питома вага матафори у розьк-лаксично! семантики н1лком очевидна.

2. Ззсоби мовлення для вираження, кол!рних в!дчутт!в

Здаеться яеймов!рним, що мова мае налюг!дний наб!р сл!в " означенна сприйняття кольору, хоча око людини здагне роэрк.<' в!д 7 до 13 тисяч його б!дт!нк!в, незважаючи на те, що к!льпЬ;т^ кольор!в у спектр! дуже обмежша.

Тому в пошуках найб!льшо1 згразност!, кальовничост!, у 5 -ках можливост! передати новЬ вишукан!, кайяе невловнм! в!дт!.г' кольор!в словесними символамя, пись^енняк эвортастьзя до рГ;г мо б них ззсоб!в, у тому числ! ! до вмп!р!йно1 лексеяв.

Найб!льш продуктивною лаксико-се»знтичяоз..групою, що п' •••

переносам, виявлявться тактильна лексика, де переваяають слова, то позначають температуря! в!дчуття: барва та^яча, палка_/чврвона або яовта/, жа^ка; кол1р гадячий, в^гндндй^, вогашшй, тегшгё:

св!тло депле, холавда_ - "Гарячою зеленою барвою горить на сонц! яч-м!нь" Доцюб.,!, 1955, 17. - СУМ, П, 37/; "ЗаЕЦддиы цв1том на в!кн! цв!туть мо!.красол1" /Заб1лз, У ... ов1т, 1960 . 8,- СУ?:!, I; 715/.-

Зрхдка вживэються у п!й рол! прикметники на позначення дотико-вих в!дчутт!в - "Криниц!, доцан! ларки пофарбован! в ЯЗ£Чкольори" /Кучер. Трудна любов, 1960, 198. - СУМ, XI, 626/.

Тактильна лексика, пэроходячи до метафори, розвивае зовс!м не-опод!ван! значения: кол!р м^який, твптА^: пов!тря лоп<е_,

главка - "Не чуючи п!д собою н!г, по рос. л!й, ужо м"як!й отерн! ... в!н б!г. Захлинавоя в!д глевкого пэв!тря" / 6. Гуцало. Скупана в любистку, 68/.

Акуотичн! в!дчуття нечасто переключаютьея у в!зуальну, зорову площину: фарби дзвЬш^, горласт!, К£шслив1; св!тло гл^хе, тихе, хо-ча два останн!х прикметники н1би позбавлен! акуг^ично! ознаки, передачи слаба, незначне за еиявом ознакв ов!тло: "Проблиски св!тла спочатку бл|д1 ! тих],, чимдал! розросталися, потужн1ли" /Коцюб., I, 1955, 315. - СУМ, X, 131/.

1нша ф!зична лексика обстрагуеться, позОавляачись конкретно1 оемантики, 1 виражае р!зний ступ!нь 1нтенсивност! озиаки: барва глубока, тднка; тон, кол!р важкий, р^вний, 1нод! слово тонкий передне високий ступ!нь позитивно! якост! - "приемний, вишуканий, н1х~ ий" - "I! не опустошена н! роками, н1 злиднями уявэ находить ! тонк) барви 1 св1танкову щедр1сть на розлогих нивах" /Стельмах, I, !ЗГ2, 226. - СУМ, X, 1В0/.

111 д пером письмовник!в слово-попятт* пе^чзтюрозться у словопря а. и дшюмогою мооких з98об!в автор в!дтгоркуз зримо в!дчутяий ь,! 5', нкщо й У ВДЧВТ1.СЯ довооти силу слою до очелкдност! Ф'зпччс!

сили. Завдяки метафор! звукова оболонка I скупо значения слова розкривзе ¡гивописну картину - "Це був чудовий букет ! барвите су-з!р"я вс!х кольор!в 1 в!дт!нк!в, гатмча музикч тр!потливих пелюст-к!в" /Донч., I, 1956, 373, - СУМ, I, 104/.

Отке, одно з нэйсальнших р!дчутт!в - бзчскпя св!ту у кольо-рах. Однэк сл!д враховувати й те, що засоби позначення кольору дос-тупн! не т!льки розуму, але й чуттям. Ось чояу ! кол!ри! метафори "сам! по соб! виражають далеко не одн! т!льки зоров! наш! в!дчут-тя" /Белецкий, 1966, 443/.

I ще дужз вазкливо: зоровиа обрэз предаете по сут!; е головни'" хранителем ус1х ¡нишх якостей - дотикових, нюхових, слухових.

З...Мовленнбв! засоби для вираження акустичних зчачень

Дня позначення прикмет, властивостей, як! оприймаються слухом, зд!йснювться розвиток акустичних значень у семем 1нших тематичних труп. Особливо продуктивною ггожна ввзжати синестезичну метафору в1д тактильно! лексики: мелкий, гацячий, шкшший, т^вщяй, т^ггай, госздий, т^плий, полум"яний /тон/ холодняй; льодяний; використову-еться лексика групи "обсяг" /тонкий, тонены<пй, TJ0нюclнький, тон-дпй-п^е^онкий, товстий/; леггкий, заглавий, зал|зно-холодний, т^ гий, п^шсвй; тж^чий, плавай, ]э1вний, масннй, пцчкий, лаикий, гру~ бий,К5утий, г^ций. сдЦжий^ £!зкиа, великий, мадий^, рвачкий, с^ М> «хтдаий: "Той голос, лдтщй. тст£-

чий^ живе в мо1х вухах, обл!пив мозок" /Коцюб. ,1Г, 1955, 189. -СУМ, X, 342/.

Для характеристики голосу, !ьтонац!1 та !нших акустичних /просторових/ явищ викорвстовуеться лексика, що озпачав кол!р: голос шЦтлнй, чи^т^, тдмций, даклиЗ, рижий; мелод!! ясн!_, темн!^, оксамятн}; музшса зеленк^ватц, гхтдъатв; вдм см,х Е2г

жевиВ; гам!р, шурх!т сДри^Ц голос сд!блдстий - "Вови п'.пия.

I ВЖ9 за рогом звучить II иожевий ом1х" /Сос.,,1, 1957, 327. - СУМ, УШ, 599/.

Смаков! та нюхов! в!дчуття у даному м!кропол1 зустр1ч8ютьоя пор1вняно нечасто: голос солодкий, кислий терпкий, медовий - "Таким самим солодким, жал!спим, р!вним голосом обманюе в!н мужик1в, видирае в них грош! за наймоншу провину" Доб., I, 1956, 178. - СУМ, I, 387/.

4. Засоби мовлення для передач! температурних та

У сфер! само1 тактильно1 лексики овиадтичн! переноси - зви-чайне явите, хоч ! не вельми пошироне. ' зк, у рол! означень температурних в!дчутт1в використоьуються слова, пов"язан!. з дотиком: холод дощй; тепло з нюхом - жара пахуча;

оказтонально - ранок солодкий /не жаркий/.

Таке багатюще розма!ття синестезичних перенос!в - явище не вя-падковз, а пов"язане з певними законом!рностямг. Якцо врахувати, що дотик "навчае 1нш1 в1дчуття судити про зовн!шн! предмети" /Кон-дильяк, 1932, 290/, то ц1лком эроэум1лою стае одна з важливкх законом! рностей - поширення тактильно! лексики на во! без винятку види

лексики суттевого сприйняття.

Синестезичн1 метафори необх!дн! справжньому словниковому мис-

тецтву, яке мае бути заввди дуже простим, мальовничим ! майже ф!зич-но в!дчутним.

Майстарн!сть створення метафор I у р1гших письменник!в не одна-кова, оск!льки в1дчуттп сл!в дуже суб"ективне: кокен по-своему меже бловити !ндив!дуэльн!сть конкретного предмета або лвйща 1 передати Пого нпповторн!сть.

Конвснц!оналы|1 метафори дчтермЬюван! позаковники причинами, пои"язаними р жигтян нпроду, його .1стор1«ю, побуглы, психо-лопбю. 1'юки с1икц!онова»! нормами тпЛ чи 1нигс! моей, усклэдня.ч! спеилф1ч-

но нац!ональниы осмиоленням, пор.: у сх!дних слов"ян вв^^ни!} "нв-досв!дчеяий,який не мае життевого доев1ду",або д!алехгне - эедш! оба-р!шш "нврозумний". Нбвэглуздий","н!сен1тнийв. а для француз!в зе^ леций - цв символ над!1. Коричнввин "фашистський чао!в Ш рейху" -"В1н ща воскреоне схрещекням гадюк на рукав! зеленого мундира. I ти одкриеи, що отрашн!ша Зв!ра - Лвдиыа, коля 1й меча до рук Кладе ««¡ЛВДйева.од злоби в1ра" /Б.0л1йник/.

Завдякв орган!чному эв"язку мови, культури, ГсторИ, всього життя народу слова в!дображають у сво!х значениях ц!лий св!т.

Другий розд!л дисертацИ лрисвячений концептуальн!й метафор! що являв собою подалыпий розвиток синеотезично! метафори, "законо-м!рне II продонження" /Шамота, 1967, 20/.

Концептуальна мета^ра - це такий вид метафори. коли емп1р!Й-н! прикмегники використовуються як означення для абстрактних явищ /почутт!в, думок, дол! ! т.п./: любов солодка, пах^ча_, шунта, сдЦт--ла_, важна, г!рка; горе ч^рцз, гд^^е, етж^е; почуття ов^гле,

палке, шпарке; взаемини.

Справа у тому, що лексична система мовя не опроможна в!добра-жати усе те, що мае к!сце у чуттввому досв!д1, у практичн!й д!яль-ност! лвдини. В!домо, що духовна сфера людини в!дчуттю не п1дяя-гае, ! назви "невидимих св!т!в" /1нтелектуально1 д!яльност1, емо-ц!й, псих!чного г ану, соц!альних взавмян/ не мають власно1 предикатно! лексично1 недостатност!;це проблема мовних засобтв попсвнен-ня знак!в, проблема ном!нац!1.

Лекоична ущербность зн!мавться завдяки найважлив!ш!й з умов функц1онування мови - здатност! "одного 1 того ж слова бути засто-сованкм у р!зних мовленневих ситуашях, як! так чи !нвкне видозм!-нюють його значения, але не первтворюють тим самим дане слово в ряд окремих саыост1йних лексичних одяниць"/Шмелев, 1964, 81-82/.

Як живу природу, квюца зовн!шнього ов!ту, що знаходяться в

гоэтр!, Пд1С!Л .

ун!версзльному взаемод1янн!, п!энаемо за допомогою оргаи!в чуття, так I непредметн! оутност!, нами створюван!, ми п!знаемо за допомогою чуття, 1, говорячи про них, використовуемо слова, що передають наш! в1дчуття.

Гозум невичпрпний у фори:увпнн! понять, мова невичерпана у спо-лученн! сл!в, а слово всемогутне в передач! не т1льки образного св1-ту, а й "невидимих св1т!в". Саме метафора забезпечуе процес в1дбо-ру, селекцП конкретних ф!зичних озкак, як! дають змогу характери-зувати р1зн1 типа непредметнях сутностей 1 "виявити 1х специф!ку" /Арутюнова, 1979, 165/: 'холодна_ душа, нудьгэ, байдуж1сть; зсолодкий щек, хододн!, стооунки; холоди^ спостереження.

Чонцептуяльна метафора регулярно служить потребам створення предикатно! лексики "невидимих свЖв", у цьому 1 полягае И най-важлив1ше о и о м а с. ! о л о г ! ч н е значення.

3 погляду гносеологП цей тип метафори ми молемо охарактеризу-ваги як один 1з способ1в просувзння в!д поверхових спостережень в процес! п!знання до виявлення сутноот! прихованих структур I взаемо-

В дисертацП визначаються хзрактерн! властивост! концпптуэль-но! метафори: 1/ сб"ективн1сть опосередкованого сприйняття 1 уяя~ лень при вар1юванн! !ндив1дуального вжитку. При цьоку ми дотриму-емось тако! думки, тц о у створожН концептуально! метафори вир!-шальне значення мае <£ункц!я чуттввих образ!в - слухових, в!зуальних, тактильних, моторних. Саме ц! обрязи служать "чуттевою тканиною св1-домост! в 1нтракомун1кацН, у процесах мислення, що прот1кають в 1ядив1дуальному яитт! ладини" Аэрасов, 1987, 116/.

Реальний св!т, реальна життя п'цлягяв опраиюванню нашою св1-дом.!ств, а предикатна метафора, що обслуговуе "невидим! св!ти", е. результатом такого опрчцювання.

Характерною рисо» концептуально! метпфори, в^раяэно! прикмет-

- in -

никоч, в ступ1»ь аботрчктност! уззгальнання висловлювано! оэнаки завдяки тому, що II створення йде шляхом втрати конкретпих 1: на-буття абстрактних ознак, а част!ше оц!нки. Л1нгв1отично цв при-зводкть до усклодненнл оемаиткчноГ структура слова, а коло кож-ливих словосполук ээвдяки переносним осмисл лням эначпо ширив. Со», Ч:риклзди з пов1ст! "Земля" 0. Кобилянсько!: глу^киЯ 1нстинкт /287/; гавбоке перэсв!дче;шя /270/; глибоке новчэния /170/; глибо-^увага /131/; £ли$дка туга /261/; гГвд!} с помин /276/; г|ркэ^ зне-вага /150/; гЦта уемIска /226/; г1дке положения /177,/; гдадЗ жаль /114/; тягар /214/; глибонл гл^м^туга /261/.

Обсяг i зм!ст концептуально! митафори Ictotho зм1кюэться р!д сполуки до сполуки. Причини семзнтичних леретворень знаходяться за межами олова i залежать переважно в!д синтагматики. Важливо при цьому вгаховувати f природу 1мвнник!в сфари "невидших свЖв* що мають з!дкриту самянтичну валэнтн!сгь на як1сний виэначннк.

Концептуальна метчфора еемзнтично ущербна, оок1льки вона за-стосовзиэ до багзтьох !менник!в, а II зм!ст обумовлюеться ознака-ми ополучувэного з нею 1мэнника, виб!р якого зялежить в!д конкретно! ситуацП.

Сам! ж назви ¡нтелектуально-емоц!йно1 сфери маать неоднакову валектн!сть: одн! з них здатн! утворювати ц!лу низку с-полук, !нш! непродуктивн!. Найб!льш повний наб!р таких означень в!дм1чено при 1мзнииках:характер, почуття, думка, над!я, пристрасть, вдача та f нш.

Концептуальна метафора сполучае в ооб1 двоединяй аспект -поэначзв прикмету ! виражэв оц!нку, тобто сум!щэе функц!ю комун!-кятивну I виражальну в межах одного висловлюванвя*

Концептуальна метафора мае особлввий характер синон!м!1: и/ заснована вона "на оигн!ф1кативному, а не на денотативному зм!а-т!, на 1х зиаченн!, я не эдатпост! до референц!!" /Арутюнова, 1973, 48/; б/ в II основ! лежзть не поточнхеть попять, а т(льки кон-

тексте наближення. Однак ааи процео в!дбору оинон1м1в~метафор спряяб адосконаленнв лексичного окладу мови.

Метафоре давнього тапу гомогенна;, в и1й р!дко сполучуютьоя

г >

р!знор1дн1 ознаки, як! характеризую« неодваков!: аспекта д1яль-ност», розумово1 ми еноцИно!.

Концептуальна метафора - явкще динам1чне. творения - це не т1льки оемантична деривац!я, але й словотворч!. та морфолог!ч-и! арушення, функц!ональн! зм!ни значень.

У тг^уьону роэд!л) "Етымолог!чниВ синкретизм - основа синес-тезшчно1 метафора" досл!джуеться принципово вежлива законом1р-н!оть синеотезично! метафора - эв'язок э етимолог!чним синкретизмом, вивчаетьсл махан1зм деривзц1йно1 активноот1 концептуально! метафора.

Ми повн!ото под!ллбмо думку професора Широкорад е.Г., вис-ловлеиу в одн!й 1з диокуо1й, про те, що досл1джеиня лекоикн чут-тввого п!знання у певних аспектах зач!пае проблему гносеолог!чну, ао"рема, проблему освоения лвдиною п1знаваного нею св1ту- На-лрвклад: в яких би формах 1 способах не прот1кала метафоризац1я емп!р!йнвх прикметник!в, вона в продовженням етимолог!чного синкретизму.

Синкретизм вих!дного образу - це точка в!дд!ку руху до ба-гатозначност!, основа розум!ння метафоризац!I чуттево! лексики.

В дисертацП всеоб1чно вивчаються семантичн! I деривац!йн1 модвф!кац1! дек1лькох прикмэтник!в /гострий, с!риВ, г1ркнй, оо-лодкий/, як! аалежать до найдавн!ших лексвчних глаот!в, де бу-ла !м властвва глибина лекоико-соиаитгчио! вар!антност1 /багато-значноот!/, а також розгалужен!сть 1к!пл!кац!йннх зв"язк!в г по-эамовнов д!йсн!стю.

Семантична структура досл!джуваних прикметник!в була дуже складной. Одв!чний синкретизм прикметник!в уявлявться не т1льки

як оэнахи двк1лькох семем, ало 1 ознака оукупноот!, яку розум1емо як б!льа чн менш вдину сему. Ознэяи дек!лькох семем - цв прнродна основа, на як!й грунтувться багатозначн!сть, а метафора вивикав як модель зв"яэну ы1х словом I обрязом.

Семантичний розкид, багатосемн1сгь емп!р|йнях прикмвтиик1а, Дбсл1дяуван^х у дисертацП, ввзначяють Ix эв'язхи - неоднор!дн!. р1звотштн!, що 1 п!дтверджувться матер!алом давиьоруоьяоТ мови.

0ок1льки функц!вю втимологП в нэ т!льня вюначвння координат р1зних систем /у тому чиол! I семантнчно!/, ала й визнэченяя на-отуппо! травкторМ слова, великий 1нтерео ваклакав вявчення р!зно-мам1тних модиЛ1кац!й, видозм!н, пов'язаних з мета£оризац1ев слова -подальшим розвитком абстрактних зиачень на основ! вичленованих коня-ретних значэнь.

Цей пронес в!дбувавться в няпрямку в1д конкретннх понять до абстрзктних э вкзначенняы глобально! семзнтнчно1 сфери - !нтелан-туальний св!т 1 емоц1ональна ciepa оуб'екта, як! не п!длягаоть в!дчуттям 1 не мають власних означзиь.

Само метафора виступае ухе в давн!:! ыов! необх!дяою ланкою у "подоланн! непдекватност! номИштивно! оиотеми нагальнам потребам вирахе/гня" /Накатан, 1979, 99/: острая любовь, кручина, мысль.

Кетафоричний спос!б самого формуваиня I оновлення ол!в у про-цео! розвитку - неминучий процес у кол!рних, смаковнх, тактвльних та !нших метафор, етимони яаих загодя експреоивн! олова у багатьох мовах.

ГГропес стирания чи оновлзлнл лексики ц!лком природний, а мета-:1оризац!я н1си эапрограиовянв етимолог!еп цих прикметник!в.

Уявлявтьпя, то пол!семнтиям метафоризованлх прикметнгк!в у дэяньоруоьк! ': ков! -тна полснитз дадад цричкнчхн: I/ зберекенням •;ем Bi-xU'.oro значения ! 2/ як результат нзступно! семантично!. еволюцП.

В св;;энтачвЫ еплъсцИ емп!р!йиих прикметняв!» mIti-* ввка-

ьовуетьоя генеральна л!н!я розвитку в1д синкретичного позначення ф!эичного ов!ту, дэного у в!дчуттях, до позначення !нтелектуально! емоц!йно1 I соц!ально-псих!чно1 сфера. Такий розвиток значень слова можиа ч!тко простежити-поглиблення,дифзренц1яц1я елемент1в синкретичного наповнення слова, що мае певну ц!нн!сть для онтологП. Це бикликоно потребами моалекнево1 практики, необх1дн!сто висяовити» позначити складнпй св!т ¡нтелектуально1 д!яльност! людиии, II ско-ц!ональний ! псих!чний стан.

Завдяки д1йсно 1снуючим семантпчним асоц1ац!ям метафоричн! прикыетники використовуються в абстрактно-лог!чноку аспект 1, до ц! слова, виступаючи ыодально-оц!ночною характеристикою, демонструють найбагатшу продуктива!сть. Семантика цих прикметник1в регламенту-етьоя й 1менниками, як1 сполучаються з ними: соло^кий сон, б!ль; солодка мука, др!мота, туга; <уущк1_ мрН, любой!, тривоги, надН.

Метафора ноже виступати I як лекскко-семантичний спос!б вира-ження конверсивних понять, передача яких зд!йснювться лексично: "Оч' в нього гос^д^, видай, слух, як у птиц! ..." /Цюпз, Назуст-р!ч, 1558, 244. - СУК, 144/; "Раптои забрин!в po5Jт^й дзв!иок, то баронеса кликала Соф!ю" / Л.Укр. ,Ш, 1954, 58Ь. - СУТЛ, П, 144/.

Лроцес розчитку мовя, поповнення словникового складу безу-ковно викликав зк!ни I в асортимент! !меинкк!в, як! утворюють сло-восполуки з прикметниками.

Розвиток оц!ночного значения в самих прикметнкках внэсл1док втрати б!льш чи менш конкретних ознак, збагччення словникового складу за рахунок 1новзц1й ! сем калькувакня створили шжливост! прикметнику сполучаться з ц!лою сер!ею !кенник!в. 3 !ншогс боку, деяк! сполуки ваявились иеарийнятпмв б сучаск!й ков!, як, ка-приклэд, давньорусьхе острая любовь.

Метафора - це не т!льки споо!<5, а й даердло народжевня сл!в. Нова збягачувться за рахунон формуванля дериват!в вив!дною основою метафоричных прииметяии!в. Деривэц!Йнэ эначи«!сть таких ад"ектив!в энаходиться у прям!й зплэкност! в!д р!вня абстракц!! лекоичного значения слова, тому словотворч! кохливост! концепту-альпо! уетафори практично но обмелен!, регулярна

Метафоризац!я случить потужним засооо».: поповнення лексяко-свмантично1 система, до починасться рух кожного слова за ововю траектор!е». Народження сл!в детерм!нуеться потребами гювотвор-чост1., потробамя суб"ективно-практичного чи соц!ального характеру. В сенантичн!й структур! вив1дних творонь зосереджен!. кр!м сп!льних з вив!днов основою, це й !ндив!дуальн!, системонабутЬ особлазост!. Наприклад, у субстантивних дериватах в!дбувэетьоя

зам1 на яэт0гор1альпо-грэлмткчно? семи "оэнзка"-----"поня-

т!йн1еть". Значения словотворчих аф1кс!п позбавляе творения атрибутивно! семантики*. г!ркпй----г!рк-/-от-а/; г!рк /-1сть/;

г!рк/ан-!я/;. солодкий----солод, солод/-к-1сть/;. на-солод-

/-а/; солод /ят-к-о/; солод /-аш-к-о/; с1рий -- с!р /-ом-«/;

с!р /-ом-ах-а/; о!р /ом-аш-н-я/;. о1р /як/; с!р /-яч-к-а/; о!р /-ят-ин-а/; с!р /~1сть/ ! под.

Словотворче значения приол!вник1в ор!ентовано на виражения ознак д!1 чи отану. Семантика адверб!альних аф1кс!в визначав ка-тёгор1альне значения вив!дних в!д метафоричного прикметника, як!, в свою чергу, отримали I ад"ективн1 аф1кси: г!р-к-о, г!р-еньк-6; солод-к-о, солод-еньк-о: гостр-о.

Д!есл1вн1 деривати ^¡д приг.метник!в з узагальненою оеманти-кэю процесуально-оп1ночно1 ознякя, виражено! д!всл!аними грама-тичнвми категор!ш<и виду, стану, способу, особи 1,чаоу, ваяви-лисл меиш продукт?рчйми: зэ-гоотрв-ти /увэгу, сямосв!дом1оть/;

»-гоотри-ти /язик/; гор-юва-ти, г!рк-ува-ти; оолоди-ти, на-соло-ди-ти-ся /на-солодкуватиоя/.

Переносив значения, високий ступ!нь абстракц!! забезпечуе * *

прикметннку конструктивну роль в 1д1оматиц1. Фразеолог1чн! сполу-кн, у овою чергу, послужили основою для композит1в: го£Ц>1 оч! -госз^оокий, ГОЙХё! зуби - гнезда, слово - гост^оолов

/тлтш^Лз/;Долодк! звуки - солодкощчн^ий; а також соло^ко-мфад^й, сол5щоуов!ю, содод^озвутао. Неважко пом!тити, що дериватам, утвореним на баз! словосполук, властива 1нша лекоино-гра-матачна природа.

Яскрав!сть катвгор1й-дериват1в к-5 однакова, оск!льки це заложить пародус'.м в!д яскравост! 1 Еиразноот!, а почасти I в!д к!льк1сност! формальных ознак.

Ономас!олог!чне значения ыетафори 1 полягас в тому, що вона в джерелоы багатоман1тних творень э! сво!ми структурними 1 фуниц1-ональними особливоотями: в1дад"ективн! 1менники, д!еслова, присл1в-никг д!вприкматникн, субстантввован: форми, ст!йк1 сполуки I композ /] тк. Отже, це продуктивней I динам!чний процес збагачення оемантики 1 лексики мовв.

Багальн1 висновкп подаються у к1нц! дисертацП, де узагаль-неяо основн! результати роботи.

Ыетафорнзац!я як транспозиц1я значения слова - явище закономерна, ун1версальивй спос!б формування нових ыовних найкенуваяь, "споо1б впслови'тя важко васлозлввакв I назначит для чого в норм! немае прямого позкачення". Метафора в И0обх1дноа ланкою у нодоланн!. каадокьатност! ноа!н£ГИБйо1 системс кагвльнкм зэвдан-н'яы виражашш. Ци дв.1аа!чний ироде.), охооуслчся вередус1м леисачно! сполучувапост 1, обуиовлаиэ? !нд^в1.вдалъ;;п.'. илеченкгсл.

Уточнения свнзстезЕЧйо!, концзптуально! ыетафори ь!дбуваоться

у контекст 1|,. який реал1зув эосвредхен! у синкретичному слов! р!знI значения.

Метафоризац!я - поняття абсолютна. Слова-метафори/зао!б ре-ал1эац11 процесу /эавжди в!дносн!, а цв обумовлено характером ое-мянтикв, широтою сполучуваност! !х з !ншими повами, особливоотя-мл мовленнево! ситузцП, вплавом життевого досв!ду нос Ив мови та !нтимн причинами.

Метафора - це функц!онэльна категор!я мовлення, оекундарнв найменувэння з як!сно новим зм!стом.

В!дсутн!сть перв!сно1, немотивовзно1 лексики, що позначае т! чи 1нш( в!дчуття, компенсуеться д1янням синестезично! метафори, отхе, синестезична метафора висгупае вахливим з^собом поповнення лексики чуттевого сприйняття I передус!м перв!сного диференц!юван-ня в{дчуттхв. На основ! позначення властивостей конкретних речей виникають найменувэння абстрзктних, 1нвар1антних понять, що пере-дають властивост! багатьох !нсих иредмет!в реального ов!ту.

Багатство скнестезичних перенос!в - явище не випадкове, а п!дкорлеться певним законом!рностям, як! мають сиотемний характер.

Пошярення тактилыю1 лексики на во! види лексики чуттевого сприйняття - одна з безсумн!вних законом!рностей функц!онування синестезично! метафори, детерм!новано! основною роллю дотикового в1дчуття у процес! п!знання, хоча головним збер!гачем ус!х якос-тей предмета /слухових, такгильних, нюхових/ залишаютьоя зоров! образи як головний фактор в оц!ночн!й д!яльност! лвдини пор!вяяно э !ншяии сферами чуттевого п!знания.

В!ртуальн1 пол!семантичн! оловесн! знаки в оистем! ном1нац!й чугтево! лексики неоднчково метафоризуються. Найб1льш в!дом! по-няття 1 чим б1льш дифузно, дескриптивне значения слова, тим лег-ше воно метзфо^изубться. Творения перяносних. значемь в!дбувавться

> дула актнвних прикметник1в на основ1'емоц!йного сприйняття д!йсност1.

Зав^яиа погашении конкретно! семантике деяк! емп!р!йн1 при-кмвтники набуваютъ оц1ночного значения 1 ьиконують роль пйдсилю-ючого компонента.

Концептуальна метафора - вакоиоы!рне продовжзння синеотезич-ыо! - мае першорядне значзння для п!знання (деально! д1йоноот! /1нтелектуалыш д!яльн!сть Та емоц!йиа сфера лвдини/.

Концептуальна метафора - цо необх1диЬсть, продиктована лек-оичною ущарбн!стю, в!дсутн!сть прямих нон!нац!й у семантнчних трупах иепредметних оутноотей.

1сготна роль концептуально! метафори полягае в тому, то вона забезпечуе процес в1дбору, селекцП конкретких ф!зичних ознак, як! дають змогу характеризувати р!зн! типи непредметних сутностей ! виявити 1х спецпф1ку, а значить ! скласти уявлення про 1снуюч! м!к ними'онтолог!чн! в!дм!нност! /Арутшова, 1979, 165/.

погляду гносеологП концептуальна метафора уяьляеться як один !э споооб!в просувзння в!д поэйрхневих спостерекень у процес!; п!знания до виявлепня сутност! прихованих структур 1 взавмод!й.

Концептуальна метафора характервзуеться в!дсутн!стю ■ ч!ткого детоната, однак II виникнення та !снування пов"язано з реальное д!йсн!отю. Об"вктивн!сть опосередгованого сприйняття ! уявлень при можливому вар1юванн! 1ндив1дуального вжиЕання в головною 1! особлит в!отю. У II отворенн! вир!шальне значения мае функц!я чупевих об-раз!в ов!домост!, саке ц! образи служать чуттевоы тканиною св!до-моат! в !втракомун!кац!1, у процесах мисдения.

Цей тип метафор в результатом обробкк накюю свЦом1стю мане-р!алу реального хаттл ! реального св1ту. Прсцсо в!дбору, узагаль-неиня 1 ьлас!ф!кац!1 узалемени'Л позамовних фактор!в I н!коли не

в!дривчетьсл в1д реального св!ту.

Концептуалып иетафора эдатнп зступати в сшюн!м!чн1 зв"язкв э 1ншими словами. Одна к ця с;:нон1м!л бязуеться на сигн!ф1катквному, а не на денотативному зм!ст!. вснз не мае здятпост! до референцП. 3 Л основ! .нежить не тотожн!сть понять, я т'яьки конктекстне збли-хеннл. ?,!и под1лкгмо лереконяния Н.Д. Арутюнова /1973, 48/ щодо да-ного типу с:"Н0!1!м!1, яка сприяс поснленню ! укр!пленню диферонц!»-чих моуливостей лексики ! в ц!лому позитивно впливэе на вдоско-налення ле^игшого складу кови.

Нэ папу думку, дуже ц!:шкм в те, хо концептуальна мотафора в!днначаеться пор!внячо з синестозичною деривац!Й!>ою активн!стю, а це кпе поруч з семантичною деривчц!ею першорядне значения для ро-зумЬшя онсмлс1олог1чно! функц!! метафори.

Видозм!ни семантично! структури прикметника стосуються вичле-нувяння конкретких значонь з перв!сно нерозчленовяних семантичних структур I нчступного роуьитку абстрактиих метафоричних знзчзнь на 1х основ! з втначэнням глобально! се:л2нтично1 сфери - !нтелекту-ального та емоц!опального св!ту суб"еит<э, соц!ально-психолог!чних яяищ та !кш., як! не мають власних означень.

Другий дуже ззаливий вид кодиф!к8цН - приведения в д!ю сло-вотворчого кчхан!зку, за допомогою якого створвються олова ново! структуре при доиоиоз! найбагатшого аресеналу аф!коац!1 1 осново-складання, я в деяких випадках появи фразеолог!чних одинипь.

Такя метафора збагачус лексико-оемэнтичну систему, да по-своему Ф>нка!онус кож,че слово, яке може бути, в обою чергу, основою для ц1ло! низки вив1днях.

'Лльки аивчення этимолог!! досл.'джувано! лексики в!дкривае тчлта!сть зрозум!ти, що метафоричиий спбс!б формування ! оновлен-!Н! елгп у пронес! розвктку мови - неминучий у тих прикметнпж!в,як1 ?ччтио е «кспросигити словами. Метпфоризац1я н!би запрограмовяня

вгимолог!вю дих прикметник1в.

Вмп!р!йн! приккегники, що в конструктивною основою предикатно! метаф>пи, належать до найдавн!ших лексичних шзр1в, де 1м був властивий еткмолог!чний синкретизм.

Синкретизм вих!дного образу - це початок руху до багатознач-ноот!, основа розум!ння процесу метафоризац!! чуттево! лексики.

Багатом!рний за отруктурною орган!зац!вю семантичний план у еып!р1йних прикмотник!в не мае однозначно1 в!дпов1дноот1 плану мов-ного вираження. Ця обстави.ча п!дтверджуе наобх!дн1сть етимолог!чних пошук!в для роэум!ння синестезично!, /концептуально! метафори, де-ривац!йно1 активноот1 останньо!.

Спровинн! етимолог!чн! зв"язки продовжують свое !снування як не в л1тературних ыовах, так у 1х д!алектах. Призабут! у комун1кац!1, вони латентно живуть ! по-р!зному маркуються у слововжитку.

Звертпе нэ себе увагу те, що д!алектному мовленню б!льшою м!рою властива структурне ! семантичне багатство субстативних дериват • л . Вивчення етиыолог!й метафори дае можлив!сть зрозум!тп динам!чн! процеси в лекс/ко-семантичн!й систсм! мови.

Кр!м визначення координат сеыантичного розвитку, етимологН допомагають визнэчити I наступну траектор!ю слова - р1знокан!тн1 модЕф!кац!1, видозм!ии, пов"язан! з каступнкм етапом метафоризац1! слова - розвитком абстрактно! семантики на основ! конкретних зна-чень.

Конструктивна роль у деривац1йному процест наложить т1льки концептуальн!й метафор!. Призбираний конкретний матер1ал з л!тера-турних мов ох1дноолов"янських та 1х д!алект!в пераконуе у тому, що словотвсрч! можливост1 концептуально1! метзфори практично необ-мекен! I регулярн!.

У потоц! р!зноман1тних деривац!йяих процес!в в1дм1ч<зно ст!3г к!сть, сгаб1льн1сгь влзогявостей ! озняк метафори. Зч!нюсться фор-

мально-грзмэтична характеристика, складаються*нов! структурно-ое-

мантичн! властивоот!: прикметник /ознана/ ------ Ыеаник /поня-

т!йи!сть/---------д!вслово /процеоуальн1сть/-------присл!в-

ник /ознака ознаки/.

Метафора може виступати 1 лекоико-сема: ;ичним опособом вира-ження понять.

Процес тзорення багатоаспектних вив!дних з властивою 1м структурою I функциональною овоер!дн1стю в!дбуваоться у напрямку по-глиблоння, дифереяц1ац!I елемегшв синкретичного значения. Це ви-кллкано потребами комун!кйцН, необх!дн!стю висловити озааки окладного комплексу, якпм е "аевидимий св(т", при обмаженах можливостях ковних ресурс!в.

У процес творения новях сл1в вкл»чае?ься но весь в1дображуваль-ний зм1сг метафоричного зиакопоэначення, а лиш окрем! його смисло-в! алеконти /секи/, задан! етимологтчним синкретизмом. Цв можуть бути ! пери^ерШи, 1 потенц1алып, про <цо овЦчать р1зноман1тн! семантичя! деривати ! 1х смислов! з1дт!нкг.

Динам!зм дерлвошйного процесу вбячаемо у тому, що оемаатич-ие наповнення метяфори не ззмикаеться у »эжах прлкметниново! сгруктуря, розвиток яко! викликае у г,:озленнвв!й пракгиц! ц(л! блоки дериват!в. Отже семантична 1ндукц1я детврм!нув доривац!йн! процзси. Сэме метафора забезпечуе формування ! мовленневу реал!за-ц!ю знак!в непрямо виб!дно! номпшцП.

Поява новотвор!в за {снуюычою моделлю для передач! нових понять створш нову ланку лексико-семянтпчно! систем« моей.

Оц!нввчи оЗ"окт;:ино продуктивн!сть метафори у творчому мовно->яу розвич-ку, а спг/о - як перетвореиня того, що вко !онуч в >соз1 у г(1чн1сть, необх^но визнатп безперервн!сть продуктивном! метафори г-пктогУ ономи;1ологН. оск!/.ь:<я творч!сгь в И сутя1стю.

- 24 -

OCHOBill РЕЗУЛЬТАТ« Д0СЛ1 ДЖЕМЫ ВИШДЕН1 У ТАКИХ ¡¡УШКЛЩиХ:

1. ОооОлиеосг1 пререкладу теоры1н1в изтафор з англП'.сько!

нови на укрз1иоьку. Ыатор1али р«спубл1ка«съко1 кок'ЪаренцП "Шуко*$-твхн1чкий прогрео 1 проблем« тврм1нологП" /Гези до-пов!двЙ Рвопубл^кансько! канферонцМ/.Льв1в, травень, IS60.-С. 07-33.

2. Терм1нолог1чна лекоика 1 матафоризац1я /Д1овосншвство.

- 1903. - 1 6. - С. 47-50.

3. A.A. Потабня о специфике метафорического кушания /Двор-

ча опадала 0.0. Потебн! С сучасн! ф!лолог1чн! науки" /До 150 -р!ччя в дня на;.одхсння 0.0. Лотебн1/ Тезк гвспубл1|;ансько1 ца-

yüojo! яонферопцП. - Хярг.1в, 1985, - С.217-210.

4. Голь метл£ори в проязледонкях Г.С. Скыород!. // Проблемы изучения творческого наследия украинских позтов-«1>!лооо-

¡¡ов, ХУ2 в. СилосоЗские науки, 1903. - I 10. - С. 6I-C7.

5. Термtв 1 метафоризац1я // Культура мови.Ниб.- 30.-С.5<.-55.

6. С'ункц1оналы!0-С9^апткчна зиачиИсть метафоричного Imqh-ника в "Мартвих дуиах" 11.В. Гоголя //Творчзство ;1.В. Гоголя в оо1 ■»менность.ч. 2.Традиции Н.З. Гоголя в русокоЯ к современной многонациональной литературе: Тезисы докладов и оообцеиий научно-практической Гоголевской конференции. Май 1935.-11ежнн, 1939.-С.80-81.

7. До опяцлф1ки стБорення обрззност! мови (¿вгена Гуцзла.Л!-тература та культура Пол1сся.-Вип.1.Н1ишська вица икола /18201990/. Шш1, 1990. - С. 208-209.

8. ыет-тЧфэ народно-розмоБИОго дхерела я1. основа фразеоло-

г1зм!в в Ена1д1 1.Ц. Котляревського //Творч1сть ¡.М.Когляревсь-кого в контекст! сучасно! ij 1лолог11.19L0.-G.7Ü-CI.

ГИдписаяо до друку 16.04.93 р. 0б»г,м 1,5 друк.арк. Обл.-вид.арк. 1,25

Формат п гш еру 60x84 Тираж 100 прим._______________________________Зам. 545

Друттр1я" XBBKl У РВ^ Су ы с ьк а, ~ 77Д?