автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.01
диссертация на тему: Осип Маковей - критик и историк литературы.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Осип Маковей - критик и историк литературы."

ім. В.СТЕФАНИКА

УДК 883.С

ПОПОВИЧ Олександр Орестович

ОСИП МАКОВЕЙ - КРИТИК ТА ІСТОРИК ЛІТЕРАТУРИ

10.01.0® - Українська література

).01.0^

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Івано-Франківськ - 1997

Робота виконана на кафедрі української літератури Чернівецького державного університету ім. Ю.Федьковича.

Науковий керівник:

доктор філологічних наук, професор Погребенник Федір Петрович, Інститут літератури ім.Т.Шевчен-ка НАН України, провідний науковий співробітник.

Офіційні опоненти: .

доктор філологічних наук, професор Ільницький Микола Миколайович, кафедра української літератури Львівського державного університету ім. Івана Франка, професор;

кандидат філологічних наук, професор Полєк Володимир Теодорович, кафедра української літератури Прикарпатського державного університету ім. В.Стефаника.

Провідна установа: Київський державний педагогічний університет ім. М.Драгоманова, кафедра української літератури.

Захист відбудеться 26 грудня 1997 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 09.03.02 в Прикарпатському державному університеті ім. В.Стефаника за адресою: 284000 м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Прикарпатського державного університету ім.В.Стефаника.

Автореферат розісланий « 2>£~» листопада 1997 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук доцент

Н.Я.Тишківська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасний стан розвитку України базується на перетвореннях соціально-економічного характеру, розбудові національної державності, супроводжується зростанням національної самосвідомості, переосмисленням культурних надбань українського народу, котрі повертаються до нас з минулого. Важливою складовою частиною духовного життя нашої нації є наука про літературу - літературознавство, що в останні роки відзначається оціночними трансформаціями з позицій об’єктивного історизму. Одним з напрямів цієї галузі людської діяльності, який намітився в час посиленого інтересу до своєї історії, літератури, мистецтва, є вивчення української літературної критики та історії української літератури кінця XIX - початку XX століття. Це засвідчують праці українських вчених М.Жулинського, І.Дени-сюка, Р.Гром’яка, В.Брюховецького, М.Ільницького, М.Наєнка, Ф.Погребенника, О.Мишанича, П.Федченка, Б.Мельничука та інших.

Зростає потреба поглибленого вивчення творчого здобутку цілого ряду постатей, які були безпосередніми творцями і водночас дослідниками літературного процесу вказаного періоду. Нашу увагу привернула багатогранна творча спадщина О.Маковея (18671925). У радянському літературознавстві ім’я О.Маковея нерідко замовчувалося, а то й викреслювалося. Офіційно він начебто не був заборонений, та водночас залишався маловідомим широкому загалові.

О.Маковей увійшов в історію української літератури як поет-патріот, ніжний лірик, дотепний гуморист і дошкульний сатирик. Утім, діапазон його творчості значно ширший. За сорок років невтомної праці він проявив себе також як літературний критик та історик літератури. Саме на цих гранях його таланту акцентується в даному дисертаційному дослідженні. -

О.Маковей відіграв значну роль у розвитку літературознавчої думки в Україні наприкінці XIX - у першій чверті XX ст. З-під його пера вийшли монографії («Панько Олелькович Куліш: Огляд його діяльності», «Житєпись Осипа Юрія Гординського-Федькови-ча»), літературно-критичні нариси, статті, огляди («Ольга Коби-лянська: Літературно-критична студія», «Андрій Чайковський: Лі-

тературно-критична студія», «Павло Грабовський: Дещо про його життя й діяльність», «Стефан Ковалів», «Тимотей Бордуляк (Т.Ветлина)», «Іван Франко: Ювілей 25-літньої літературної діяльності», «До питання про відродження української літератури», «Пам’ятний рік»), рецензії («Про руські переклади поезій Г.Гайно-го», «Леся Українка. На крилах пісень», «Над Прутом: Збірник поезій Ізидора Воробкевича» та ін.).

На жаль, виступи О.Маковея як літературного критика, його подвижницька праця в справі видання творів українських письменників, вивчення історії українського письменства ще не стали предметом спеціального наукового дослідження, хоч цієї проблеми у 20-ті — 50-ті роки торкалися В.Сімович1, М.Рудницький2, Д.Лукія-нович3, Є.Пеленський4,0.Крицевий5 та Ю.Мельничук6. У 1960 році з’явилася перша монографічна праця про видатного майстра - нею стала книжка Ф.Погребенника «Осип Маковей. Критико-біогра-фічний нарис»7. Тут уперше автор повів мову про літературно-критичну діяльність О.Маковея. Роком пізніше О.Засенко у журналі «Жовтень» опублікував статтю «Талановитий критик і літературознавець»8, у якій представив О.Маковея як «вдумливого дослідника, розумного тлумача історико-літературних і культурно-мистецьких явищ». Згодом, у 1968 році, ця стаття лягла в основу розділу «Критик і літературознавець» монографії О.Засенка «Осип Маковей. Життя і творчість»9. Ширше оглянув літературно-критичну та історико-літературну спадщину О.Маковея Ф.Погребенник в «Історії української літературної критики»10. Та всі названі праці писалися в той час, коли дослідники не мали змоги потрактувати

1 Сімопич В. Йосип Маковей //Студентський вісник. - 1925. - 4.11. - С. 8-15.

2 Рудницький М. Пісням двох письменників [Пам’яті В.Самійленка та О.Мако-вея|//Світ. - 1925. - 4.11. - С. 3.

3 Лукіянович Д. Осип Маковей. (Огляд 40-літньої літературної і громадської праці) // ЛНВ. - 1925. - Т. І.ХХХУІІ. - Кн. 7-8. - С. 267-275.

4 Пеленський Є. З дослідів над творчістю Осипа Маковея. (Михайлові Возняко-ві) // ЛНВ. - 1928. - Т. ХСУІ. - С. 142-147.

5 Крицевий О. Письменник, учений, критик. Осип Степанович Маковей // Рад. Буковина. Громад.-політ, та літ.-худ. альманах... - Чернівці, 1955. - С. 166-175.

6 Мелышчук Ю. Осип Маковей // Жовтень. - 1956. - № 2. - С. 78-96.

7 Погребенник Ф. Осип Маковей. Критико-біографічний нарис. - К.: Держлітви-

дав України, 1960. .

* Засенко О. Талановитий критик і літературознавець// Жовтень. - 1961. - №7. -С. 133-144.

9 Засенко О. Осип Маковей. Життя і творчість . - К.: Дніпро, 1968.

10 Погребенник Ф. Осип Маковей // Історія української літературної критики. Дожовтневий період. - К.: Наук.думка, 1988. - С. 339-347.

з

літературознавчу спадщину О.Маковея так глибоко, грунтовно, як би їм хотілося. А головне - літературно-критична та літературознавча концепції О.Маковея не вивчалися як цілісне явище.

Переважна більшість літературознавчих праць О.Маковея досі не перевидана, а частина їх взагалі не друкувалася і зберігається в архівах Києва та Львова. Детального осмислення потребують багатюща епістолярна спадщина письменника, його «Автобіографія»11, «Щоденник»12, записні книжки тощо. Освоєння архівних матеріалів у наш час сприятиме вивченню естетичних поглядів О.Маковея, визначенню місця й ролі його наукового доробку в українському літературному процесі на межі двох століть, дасть змогу поглибити й розширити наші знання про національну літературу і літературно-критичну думку того часу на українських землях, що входили до складу найбільших світових імперій - Австро-Угорщини та Росії.

Таким чином, актуальність теми дисертації цілком очевидна. Дисертант визначає її необхідністю з позицій сучасного літературознавства схарактеризувати літературно-критичну й літературознавчу спадщину О.Маковея в контексті культурно-громадського життя на Україні в кінці XIX - на початку XX ст.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами Дисертаційне дослідження виконане в руслі наукової проблематики кафедри української літератури Чернівецького державного університету ім. Ю.Федькбвича.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає у всебічному дослідженні літературно-критичної та історико-літера-турної спадщини О.Маковея, у з’ясуванні його місця як критика та історика літератури в українському літературознавстві.

Досягнення мети передбачало реалізацію таких завдань:

1) осмислення обставин життя, естетичних джерел, що формували О.Маковея як літературознавця;

2) виявлення літературно-критичних та історико-літературних праць О.Маковея, архівних матеріалів, пов’язаних з ними;

3) ознайомлення з українською пресою XIX - початку XX століття, зокрема з тими періодичними виданнями, в яких він працював як редактор і в яких друкував свої літературознавчі дослідження;

11 Автобіографія і покажчик творів О.Маковея (1924) // Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім.Т.Шевченка НАН України. - Ф.59. - № 2726.

12 Макоеей О. Щоденник // Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім.Т.Шевченка НАН України. - Ф.59. - МЬ 2753-2754.

4) з’ясування актуальних для теми теоретичних питань літературознавчого характеру.

Наукова новизна одержаних результатів. У перше комплексно досліджується критична та історико-літературна спадщина одного з талановитих представників літературного процесу на Україні кінця XIX - поч. XX ст. - Осипа Маковея. До наукового аналізу залучено понад чотири десятки його критичних, історико-літературних праць. Окрім того, в світлі нового підходу до вивчення «білих плям» в історії нашої культури робиться спроба узагальнити літературно-критичні та літературознавчі погляди цього дослідника.

У дисертації наголошено на новаторстві оцінок українських письменників, даних О.Маковеєм у монографіях, літературно-критичних нарисах і статтях.

Практичне значення одержаних результатів. Результати даного дисертаційного дослідження полягають в тому, що вони можуть бути використані при написанні відповідних розділів у нових виданнях історії української літературної критики, при читанні спецкурсів з літературної критики та історії української літератури, а також при підготовці видання літературно-критичної та наукової спадщини О.Маковея.

Апробація результатів дисертації. Дисертацію обговорено і схвалено на засіданні кафедри української літератури Чернівецького державного університету ім.Ю.Федьковича. Основні її положення викладено в доповідях на 15-ти наукових конференціях різних рівнів, у тому числі: на міжнародній науковій конференції «370 років Хотинської війни» (Чернівці, 1991), на республіканських наукових конференціях «Творчість Ольги Кобилянської у контексті української та світової літератури» (Чернівці, 1988), «Б.Д.Грінченко - письменник, вчений, громадський діяч» (Луганськ, 1988), «Запоріжжя в історії та культурі» (Запоріжжя, 1991), на Х-й Всеукраїнській славістичній конференції «Духовне відродження слов’ян у контексті європейської та світової культури» (Чернівці, 1992), на Всеукраїнській науковій конференції «Сатира і гумор в українській літературній традиції» (Чернівці, 1994), на конференціях молодих учених в Інституті літератури ім. Т.Шев-ченка НАН України (Київ, 1988-1989), на регіональних та обласних наукових конференціях «Іван Франко - письменник, мислитель, борець за дружбу між народами» (Івано-Франківськ, 1986), «Треті Карпенківські читання» (Кіровоград, 1987), «Т.Г.Шевченко і Поділля» (Кам’янець-Подільський, 1989), «Розвиток освіти і

культури в західних областях УРСР (1939-1989)» (Тернопіль, 1989), «Василь Стефаник і українська культура» (Івано-Франківськ, 1991), «До витоків назви краю Буковина (600-річчя першої згадки)» (Чернівці, 1992), «Спадщина Осипа Маковея в контексті української ідеї» (Івано-Франківськ, 1992). На тему дисертації зроблено 12 наукових публікацій, у тому числі 5 статей.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (244 позиції); викладена на 191 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обгрунтовано вибір темп, з’ясовано ступінь її опрацювання в науково-критичній літературі, визначено мету і завдання роботи.

Перший розділ - «Становлення О.Маковея як критика та історика літератури».

Щоб краще зрозуміти природу таланту Маковея-критика та дослідника літератури, дисертант звертається до з’ясування суспільних, життєвих умов, естетичних джерел, які формували світогляд митця. При цьому виділяє чотири періоди у літературно-критичній та науковій діяльності О.Маковея.

Перший період (1879-1894 ррЛ - час становлення й утвердження літературно-естетичних принципів О.Маковея, що пов’язаний із навчанням майбутнього письменника і критика у Львівській академічній гімназії та на філософському факультеті Львівського університету. У гімназійні роки (1879-1887) вирішальний вплив на формування естетичних смаків О.Маковея мали твори ¡.Котляревського, Т.Шевченка, Марка Вовчка, М.Гоголя, М.Салтикова-Щед-ріна, А.Міцкевича, участь у роботі гімназійного гуртка «Згода», а також знайомство і подальша дружба з І.Франком.

Навчання в університеті (1887-1893) О.Маковей успішно поєднував з діяльністю журналіста. Беручи участь у виданні народов-ської газети «Діло», в урядовій «Народній часописі» та у журналі «Зоря», молодий літератор шліфував свою майстерність як критик та журналіст. Зі сторінок «Зорі» (1892. - № 23) він вперше запропонував скликати з’їзд українських письменників Наддніпрянщини, Галичини й Буковини, виступив із дослідженням перекладознавчо-го характеру - критичною статтею «Про руські переклади поезій Г.Гайного» (1892. - >619-21).

Найкращим виступом раннього Маковея-критика дисертант вважає рецензію на збірку віршів Лесі Українки «На крилах пісень» (Народна часопись. -1893. -16 березня). Вслід за І.Франком О.Маковей визнав цю поетичну ластівку Лесі Українки важливим здобутком української літератури за 1892 рік.

В університетські роки О.Маковей багато працював над вивченням мов (грецької, латинської, польської, німецької, французької, російської) та захоплювався новою українською літературою, зокрема повістями П.Мирного, драматургією М.Старицького, оповіданнями І.Франка, М.Павлика та інших письменників. Будучи студентом, він підготував кілька літературознавчих статей («Наймичка» - повість і поема Шевченка: Порівняння», «Епічні твори Куліша», «Критичні замітки і оцінка поеми Івана Франка «Панські жарти»), які, на жаль, не можна назвати довершеними дослідженнями, хоч вони містили цікаві спостереження автора.

Другий період ('1895-1899 рр.~>. Дисертант дотримується думки Ф.Погребенника, що найпліднішим періодом у творчості Маковея-критика була друга половина 90-х рр. Адже творча програма, розроблена О.Маковеєм у першій половині 90-х рр. XIX ст., знайшла своє втілення на сторінках чернівецької «Буковини», яку він редагував протягом 1895-1897 рр., а згодом і у львівському «Літературно-науковому віснику» (1898-1899).

Значна увага у розділі приділена висвітленню питання історії видання першої української газети на Буковині та ролі О.Маковея як її редактора.

З’ясовано, що головне завдання редактор «Буковини» бачив у відродженні програми газети, розробленої ще Ю.Федьковичем. Це означало підготувати ґрунт для національного самоусвідомлення українців краю, політично консолідувати буковинську інтелігенцію, яка шукала духовного єднання зі своїми братами в Галичині та Наддніпрянщині. Цій високій меті О.Маковей підпорядкував усю свою редакторську та літературознавчу діяльність. Збагаченому досвідом журналістської практики в галицьких виданнях, О.Маковею за порівняно короткий проміжок часу вдалося піднести «Буковину» до рівня загальноукраїнського громадського та літературно-художнього видання.

Редакторський талант О.Маковея, роль, яку відіграла «Буковина» у політичному й літературному житті України в 1895-1897 роках, помітили й високо оцінили І.Франко, М.Коцюбинський та ін. Зазнав редактор, однак, і критики з боку Лесі Українки, Івана

Франка за цикл статей, що були пройняті запобіганням перед австрійською владою.

З 1898 р. починається найактивніша праця О.Маковея на сторінках «ЛНВ» як редактора та літературного критика. Протягом 1898-1899 рр. О.Маковей видрукував у журналі перші в українській критиці і найкращі свої наукові розвідки про О.Кобилян-ську, А.Чайковського, Т.Бордуляка, С.Ковалева, П.Грабовського.

На здібності О.Маковея-письменника та літературознавця звернув увагу славіст В.Ягич, який посприяв тому, щоб навесні 1899 року він виїхав до Відня з метою поглиблення знань із слов’янської філології. У віденський період О.Маковей виявив зацікавленість сербським народним епосом і письменством. Як наслідок, використовуючи нові архівні джерела, він написав грунтовну працю про поему «Осман» сербського поета XVII ст. Івана Гундулича. Свіжий погляд молодого дослідника на події XVII ст. високо оцінили В.Ягич та А.Єнсен.

Третій період (1900-1911 рр.1). О.Маковей повертається до Чернівців, де працює викладачем рідної мови і літератури в учительській семінарії і паралельно (1907-1910 рр.) в університеті. На цей раз поряд із самовідданою педагогічною працею О.Маковей найбільше реалізував свій творчий потенціал як дослідник літературного процесу Буковини, Галичини й України Наддніпрянської. Найвагоміші історико-літературні праці О.Маковея цього періоду - монографії «Панько Олелькович Куліш: Огляд його діяльності», за яку у 1901 році в Чернівецькому університеті йому надали науковий ступінь доктора філософії, та «Житєпись Осипа Юрія Гординського-Федько-вича», статті про Т.Шевченка, М.Шашкевича, С.Воробкевича.

Четвертий період (1912-1925 ррЛ відзначається спадом літературознавчої діяльності О.Маковея, що дисертант пов’язує із обставинами першої світової війни. І все ж у цей час привертають увагу нечисленні історико-літературні, публіцистичні виступи О.Маковея в «Руслані», «Промені». У повоєнний період О.Маковей закінчує тритомне видання творів С.Воробкевича. З публікацій на загальнолітературні теми виділяється публіцистична стаття «Замки на леді» (1922), присвячена ролі слова у розбудові самостійної держави, та літературознавча стаття «Критичні думки» (1931).

У розділі робиться висновок про те, що умови, в яких формувався О.Маковей як критик та історик літератури, були складними, як і для багатьох письменників-вихідців із Галичини. Літературно-естетичні погляди О.Маковея складалися не тільки під

впливом українського фольклору та художньої думки кінця XIX -початку XX ст., але й живилися естетичними цінностями німецької, польської, російської літератур, що підтверджують його переклади з Г.Зудермана, К.Майєра, Е.Ожешко, С.Жеромського, І.Тур-генєва, М.Салтикова-Щедріна та ін.

У другому розділі - «Осип Маковей - літературний критик» -розглядається значна літературно-критична спадщина письменника, що є цінним і важливим матеріалом для вивчення його естетичних уподобань і для глибшого з’ясування проблем літературного процесу кінця XIX - початку XX ст.

У реферованій роботі відзначається, що в критичних, публіцистичних статтях О.Маковей порушував актуальні питання розвитку української літератури, періодики, відстоюючи високі принципи соціально і національно заанґажованого мистецтва.

Основними жанрами літературної критики, до яких звертався О.Маковей, були: критична стаття, нарис, літературний портрет, рецензія. Саме через них автор виклав своє розуміння літературного процесу, специфіки письменницької праці, психології творчості, природи літературного таланту тощо.

При оцінці критичної спадщини О.Маковея обов’язково враховується той факт, що вона є невід’ємною від його журналістської практики і пов’язана головним чином з галицько-буковинськими періодичними виданнями. Актуальні питання розвитку української літератури, періодики О.Маковей порушував як у літературно-критичних, так і в публіцистичних статтях. Зокрема, у статті «З життя і письменства: П’ятдесятилітній ювілей руської публіцистики» (1898) автор висловив занепокоєння долею літературної спадщини тих українських письменників, чиї твори розгубилися на сторінках преси.

Яскравим свідченням вимогливості О.Маковея до проблем художньої творчості є одна з його останніх статей «Критичні думки» (1921). У ній містяться висновки досвідченого вченого стосовно завдань літератури і мистецтва в цілому і письменника зокрема. Автор вказав на виховне значення літератури, котра повинна «убивати» в людині негативні риси, на специфіку думки і слова, які є «гнучкими, і чим глибше сягають в людську душу, тим більше стають невловимі»13. У зв’язку з цим О.Маковей виявив свої вимоги до літературної форми. У його розумінні, белетрист зобов’язаний

1! Маковей О. Критичні думки Н Самостійна думка. - 1931. - Ч. 2. - С. 4-5.

писати «ясно, виразно і коротко». Критик виступив проти однобічного погляду письменника на світ, нагадуючи, що думки слід перепускати через «густе сито» і подавати читачеві «найчистіше».

Характерною рисою критичної творчості О.Маковея є його постійна увага до початкуючих літераторів. Підтримуючи молоді таланти, О.Маковей виступав у ролі їхнього вчителя-порадника і водночас вимогливого критика. Право на наставництво, повчання давав йому досвід, передусім власний. У статті «Молоде покоління» (1897) він наставляє творчу молодь на шлях правдивого мистецтва, закликає скидати «рожеві окуляри» і дивитися на світ власними очима. Тут же автор висловив домінуючу в його естетичній концепції думку, яка заперечує протоколярний спосіб писання в художній літературі.

Найбільше попрацював О.Маковей над творами початківців у час редагування чернівецької «Буковини» (1895-1897). Понад три десятки молодих письменників зумів залучити редактор до співпраці в газеті. Серед імен, появі яких в українській літературі кінця XIX - початку XX століття значною мірою завдячуємо О.Мако-веєві, слід назвати О.Кобилянську, В.Стефаника, Марка Черемшину, Є.Ярошинську, Т.Галіпа, І.Синюка та ін. Друкуючи в «Буковині» та в літературному додатку «Неділя» твори письменників як молодшого, так і старшого покоління зі всіх земель України, О.Маковей тим самим підніс авторитет часопису.

Як літературний критик, О.Маковей відіграв провідну роль у творчій долі О.Кобилянської, А.Чайковського, Т.Бордуляка, С.Ковалева, створивши перші в українській критиці їхні літературні портрети. Саме в цих працях О.Маковей розкрив свій талант критика. Найкращим у доробку О.Маковея, на думку дисертанта, є літературно-критичний нарис «Ольга Кобилянська» (1899). Ще в одноіменній статті, опублікованій в «Буковині» двома роками раніше, О.Маковей відвів буковинській письменниці «одне з перших місць» поміж тогочасними «писательками». У нарисі ж автор спробував глибше проаналізувати обставини, які мали вплив на творчість О.Кобилянської, зробив типологічне зіставлення її творів на тему «жіночого» питання з творами інших європейських літератур. Зокрема, «Царівну» О.Кобилянської критик оцінив вище за повісті «Aus guter Familie» німецької письменниці Г.Рейтер та «Тереза» італійки А.Цуккарі. Новаторство буковинської беле-тристки він бачив не у змалюванні зовнішності головної героїні «Царівни» - Наталки, а у заглибленні в її внутрішній світ.

Перший в українській критиці літературно-критичний нарис про О.Кобилянську хоч і не в достатній мірі висвітлив особливості творчої манери письменниці, був і залишається понині важливим джерелом для дослідників її життя і творчості.

Вагоме місце серед літературно-критичних творів О.Маковея належить нарисові «Андрій Чайковський» (1898). У ньому автор, застосовуючи дискутивну форму викладу матеріалу, вказав на сильні й слабкі моменти творчості письменника. О.Маковей не міг погодитися з А.Чайковським щодо поглядів на проблему сприйняття і відображення дійсності в літературі. Якщо молодий художник слова відстоював принцип фотографування життя, то критик доводив, що справа не тільки в сюжеті і фактах, котрі лягли в основу художнього твору, айв умінні висвітлити їх письменником. Рецензент відстоював принцип художнього узагальнення картин життя, а не їх фотографування (письменник повинен «бути не фотографом, а маляром»14).

До серії літературних портретів письменників-галичан, створених О.Маковеєм, належить літературно-критичний нарис «Тимотей Борду ляк (Т.Ветлина)» (1898) та критична стаття «Стефан Ковалів» (1900). Ці праці також привертають увагу скрупульозністю у підході до аналізу ранньої прозової творчості письменників, які були найкращими знавцями трагічного життя західноукраїнського села XIX ст. У правдивому описі рартин із життя селян, заробітчан, учителів, школярів О.Маковей бачив одне з головних завдань галицьких літераторів, а їхні твори розцінював як важливі «людські документи» для історії. Саме з цих позицій щодо завдань літератури в умовах Галичини критик підійшов до оцінки творчості Т.Бордуляка і С.Ковалева.

Стаття О.Маковея «Павло Грабовський: Дещо про його життя і діяльність» (1899) мала свого часу важливе суспільно-літературне значення, бо в ній вперше підсумовувалася і в основному об’єктивно оцінювалася творчість українського поета-засланця. Критик показав власне розуміння «тенденційної» (громадянської) поезії. Відштовхуючись від статті письменника «Дещо про творчість поетичну», він «тенденційні» твори П.Грабовського вважає «даниною теоретичному розумінню служби поета для народу»15. О.Ма-

14 Маковей О. Андрій Чайковський. Літературно-критична студія //ЛНВ. - 1898. -Т. І.-Кн. З.-С. 157.

15 Маковей О. Павло Грабовський (Дещо про його житє і діяльність) // ЛН8. -1899.-Т. VI.-Кн.4.-С.30.

и

ковей не відкидає подібних віршів, але робить закид авторові, що він поза «тенденцією» забув про художню красу, чуття. Тому такі поезії більше схожі на «проповіді»-декламації. Дисертант відзначає категоричність О.Маковея у його судженнях, хоч і погоджується з думкою, що часто громадянські поезії П.Грабовського справді хибують декларативністю, голою публіцистичністю.

Як літературний критик, О.Маковей не обійшов увагою й постать свого вчителя - І.Франка. Він не створив широкого портретного дослідження про нього, однак у рукописних статтях студентських років торкнувся окремих творів Каменяра (поеми «Панські жарти», повістей «Борислав сміється», «Захар Беркут», драми «Украдене щастя»). Важливими для історії української критики та літератури є статті О.Маковея, написані з нагоди 40-річчя І.Фран-ка («Д-р. Іван Франко», 1896) та 25-річчя його творчої діяльності («Ювілей 25-літньої літературної діяльності Івана Франка», 1898). У першій статті автор розповів про життєво-творчий шлях «най-плодовитішого і найбільше талановитого галицького літерата»16, а в другій створив образ І.Франка на основі виступів на його ювілейному вечорі у Львові М.Грушевського, В.Гнатюка, Н.Кобринської, М.Павлика та ін. Статті О.Маковея про І.Франка є переважно популяризаторськими і підкреслюють значення визначного культурного діяча в історії українського народу.

У літературно-критичній практиці О.Маковея провідним є жанр рецензії. Так, у рецензії «Про руські переклади поезій Г.Гай-ного» (1892) молодий критик високо оцінив перекладену Лесею Українкою та М.Славинським українською мовою «Книгу пісень» Г.Гейне. Аналізом цього видання О.Маковей не просто визнав високий професіоналізм перекладачів, а й виявив свої погляди на пе-рекладознавчі проблеми.

О.Маковей був першим, хто вслід за І. Франком зрозумів і об’єктивно оцінив ранній літературний доробок Лесі Українки - поетичну збірку «На крилах пісень» (1893). Він спрямував молоду авторку на шлях активної праці, а не песимізму й «голосінь» над недолею України, відзначив у віршах глибину чуття і красу поетичної форми.

Об’єктом дослідження Маковея-рецензента були також драматичні твори Б.Грінченка - п’єси «Ясні зорі» і «Нахмарило», лірика Т.Галіпа, збірка оповідань М.Коцюбинського «З глибини». Незважаючи на особисті добрі стосунки з названими авторами,

16 Маковей О. Др. Іван Франко// Зоря. - 1896. - № 1. - С. 19.

критик вимогливо і водночас об’ єктивно поставився до оцінки їхніх творів.

З-поміж рецензій, писаних О.Маковеєм на початку XX ст., виділяється його відгук у «Буковині» на єдину прижиттєву збірку поезій С.Воробкевича «Над Прутом», видану І.Франком 1901 року. Цією публікацією критик вийшов за межі звичайної рецензії, оскільки подав штрихи до всебічної оцінки поетичної спадщини сучасника Ю.Федьковича.

Наприкінці XIX століття у літературно-критичній практиці О.Маковея помічаємо деяке насторожене ставлення до проявів нової манери письма в українській літературі. Це відчутно у творчому спілкуванні О.Маковея з В.Стефаником та Марком Черемшиною. Зокрема, аналізуючи ставлення критика до ранньої творчості згаданих письменників, дисертант робить висновок, що О.Маковей помітив у новелах молодих галицькії х літераторів свіжий стиль, однак, як прихильник традиційної реалістичної школи в українській літературі, радив їм розвивати свій талант на “живих“ подіях.

Ще з більшою настороженістю сприйняв О.Маковей «новинки» російської літератури початку XX ст., представлені М.Арци-башевим, Л.Андрєєвим, Ф.Сологубом та ін. На його думку, твори цих літераторів несли в собі безнадію, апатію.

Отже, О.Маковей дав принципову оцінку творчості більше ніж двох десятків українських авторів останнього десятиліття XIX -початку XX ст., чим зробив вагомий внесок у розвиток літературної критики на Україні і на її західних землях зокрема.

У третьому розділі - «Осип Маковей - історик літератури» -аналізуються праці О.Маковея з історії української літератури XIX

- першої чверті XX ст. Окреслюючи пласти літературознавчих зацікавлень О.Маковея, дисертант виділяє ті, що охоплюють коло іс-торико-літературних проблем Буковини, Галичини і Наддніпрянщини, частково слов’янських та інших європейських літератур.

Історик літератури не створив об’ємних синтетичних праць про українську літературу, та його менші за обсягом дослідження (статті, огляди, літературні портрети, монографії) є вагомими за змістом і значно поглиблюють знання про ті чи інші явища літературного процесу XIX - початку XX століття.

Характерною рисою О.Маковея як історика української літератури є те, що явища літературного процесу він аналізує у тісному зв’язку із суспільними обставинами. За приклад можуть служити синтетична стаття, писана німецькою мовою, «До питання про від-

родження української літератури» (1898) і монографія «Житєпись Осипа Юрія Гординського-Федьковича» (1911) та ін.

При оцінці літературного процесу XIX - поч. XX ст. О.Маковей також керувався творчими засадам» реалізму. У згаданій статті «До питання про відродження української літератури», зробивши синтетичний огляд української літератури за сто років, він прийшов до висновку, що вона є наскрізь реалістична. Сам факт опублікування статті в престижному німецькому журналі «Die Gesellschaft» мав принципове значення, оскільки зі справжнім станом розвитку української літератури в царській Росії та цісарській Австрії дістали можливість познайомитися німецькі читачі.

Незважаючи на розмежованість українських земель кордонами світових імперій, літературний процес на них дослідник розглядає як синхронне явище. Його цікавило літературне життя як Галичини, Буковини, так і Наддніпрянської України. Так, питань національного відродження в Галичині О.Маковей торкнувся у статтях, присвячених Маркіяну Шашкевичу («Маркіян Шашкевич» (1911), «Свято письменника» (1911) та ін.).

Найбільше цікавило О.Маковея як літературознавця культурне життя Буковини у XIX ст. У листі до І.Карбулицького від 1 квітня 1909 р. він зізнавався, що хоче написати історію літературного руху в цьому краї від найдавніших часів до початку XX століття. Шкода, що дослідник не зміг реалізувати свій задум у формі окремої праці, але міцну основу для' неї він заклав науковими дослідженнями про буковинських письменників, зокрема про Ю.Федьковича та С.Воробкевича. Найціннішими у доробку О.Маковея як історика літератури дисертант вважає книгу «Матеріали до житєписи Осипа Юрія Гординського-Федьковича» (1910) та монографію «Житєпись Осипа Юрія Гординського-Федьковича» (1911). Книга «Матеріалів...», зібраних, упорядкованих і пояснених О.Маковеєм, - єдиний і донині найповніший збірник документальних свідчень про життя і творчу діяльність Буковинського Соловія. Він ліг в основу «Житєписі...», в якій автор, окрім того, що до найменших деталей розкрив життєвий шлях першого буковинського просвітителя, найповніше показав культурно-літературний рух і ті суспільні обставини, серед котрих він розвивався в умовах Австро-Угорщини.

Не байдужим був О.Маковей до проблем літературного життя загальноукраїнського масштабу. Отож, як і кожен дослідник літератури, він торкнувся питань, пов’язаних із Т.Шевченком, зокрема

вивчення та популяризації слова Кобзаря на західноукраїнських землях. Своєрідними штрихами до шевченкознавства є статті

О.Маковея «У 50-літні роковини смерті Тараса Шевченка» (1911), «В роковини смерті Т.ІІІевченка (Про перше вшанування пам’яті поета в Чернівцях у 1864 р. українськими гімназистами)» (1907). У дисертації відзначається, що статті О.Маковея про Т.Шевченка мають в основному популяризаторський характер. В умовах Галичини та Буковини часів Австро-Угорщини дослідник головне завдання справедливо бачив у тому, щоб слово Кобзаря ширилося, входило у свідомість народних мас, будило національні почуття.

Небуденному явищу українського літературного процесу XIX ст., яким був творчий доробок П.Куліша, О.Маковей присвятив монографію «Панько Олелькович Куліш: Огляд його діяльності» (1900). При оцінці цього дослідження констатується, що О.Маковей був на Україні серед учасників “першої хвилі“ вивчення життя і діяльності П.Куліша, а в Галичині, як писав він: «Се була перша [...] спроба оцінки цілої діяльності Куліша в ті часи, коли ще ніхто не брався реабілітувати його»17. На відміну від досліджень Б.Грін-ченка і В.Шенрока, О.Маковей акцентував на суперечностях світоглядного та естетичного характеру в житті й творчості П.Куліша, а також намагався пояснити їх причини. При цьому він більше зупинився на історичних концепціях автора «Чорної ради». О.Маковей робив це свідомо, щоб таким чином вказати читачеві на джерела концепції П.Куліша-письменника.

У колі наукових інтересів О.Маковея перебували слов’янські та інші європейські літератури. Найвагомішим його дослідженням про літературні явища зарубіжних культур є праця з історії сербської літератури «Причинки до джерел Гундуличевого «Османа» (1904), котру обов’язково потрібно брати до уваги при вивченні історичної канви поеми «Осман» сербського поета XVII ст. І.Гундулича.

Важливе значення у науковому доробку О.Маковея належить його статтям, що присвячені російській літературі. Український вчений прихильно ставився до російських класиків другої половини XIX ст. - В.Гаршина, І.Потапенка, М.Салтикова-Щедріна, чиї твори читав і перекладав українською мовою. Не помилявся О.Маковей у загальних оцінках життя і творчості Л.Толстого, визнаючи його за «геніального письменника світової слави» («Лев Толстой», 1910). У статті «Народна ноша у Толстого і Федьковича» (1911)

17 Лист О.Маковея до Г.Барвінок від 29 квітня 1907 р. // Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім.Т.Шевченка НАН України.-Ф. 19. - № 1433.

0.Маковей спробував типологічно зіставити життєві шляхи «пустельника з Ясної Поляни» та буковинського Кобзаря з Путили.

О.Маковей - добрий знавець і неслов’янських літератур - німецької, французької, з яких чимало почерпнув як художник та дослідник слова. Він перекладав українською мовою твори Г.Гей-не, К.Майєра, популяризував твори видатних французьких белетристів - Гі де Мопассана, А.Доде, Е.Золя.

Отже, літературознавство для О.Маковея було внутрішньою потребою його душі та інтелекту. Він належав до когорти літераторів, які не обмежувалися одним видом творчості. Його набуток як критика та історика літератури різноманітний і сповнений власного оригінального бачення проблем, що хвилювали українську культуру на переломі двох століть.

У Висновках зроблено загальні підсумки дослідження. Вста-новленно, що на терені української критичної думки і літературознавства кінця XIX—початку XX ст. О.Маковей, звичайно, не сягнув рівня І.Франка чи Лесі Українки, проте його внесок у ці сфери людської діяльності дуже значний. Непересічність і значимість літературознавчої спадщини О.Маковея, на думку автора роботи, полягає насамперед у її грунтовності, сумлінності та багатій фак-тологічності. Досвід Маковея-критика і дослідника літератури зберігає актуальність і в наші дні завдяки принциповості, виваженості й доказовості полеміки, гостроті порушених проблем.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА:

1. Осип Маковей и русская литература// Русская филология. Украинский

вестник. - 1994. - № 3. - С. 46-49.

2. Брати Воробкевичі в оцінці О.Маковея // Науковий вісник Чернівецького університету. - Вип. 9. Слов’янська філо логія. - Чернівці, 1996. -С. 3-14.

3. О.Маковей - дослідник життя і творчості Юрія Федьковича// Науковий

вісник Чернівецького університету. - Вип. 13. Слов’янська філологія.

- Чернівці, 1997. - С.26-36.

4.0сип Маковей - исследователь и популяризатор русской литературы // Деп. в ІНЮН. - № 43906. - 1991. - 12 лютого. -13 с. .

5. Осип Маковей - редактор газети «Буковина» // Деп. в ІНЮН. - № 44995. - 1991. - 17 липня. - 15 с.

6. І.Франко і О.Маковей // Іван Франко - письменник, мислитель, борець за дружбу між народами: Тези доповідей обласної наукової конферен-

ції, присвяченої 130-річчю від дня народження Великого Каменяра. -Івано-Франківськ, 1986. - С. 47-48.

7. Український театр та його корифеї в оцінці Осипа Маковея // Тези доповідей 111-х Карпенківських читань. - Кіровоград, 1987. - С. 18-20.

8. О.Кобилянська в дослідженнях О.Маковея II Творчість Ольги Коби-лянськсї у контексті української та світової літератури (до 125-річчя з дня народження письменниці): Тези доповідей і повідомлень Республіканської наукової конференції (24-26 листопада 1988 р.). - Ч. І. Літературознавство. - Чернівці, 1988. -С. 100-101.

9. О.Маковей - дослідник та популяризатор творчості Т.Шевченка // Т.Г.Шевченко і Поділля. Тези доповідей науково-практичної конференції, присвяченої 175-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка. -Кам’янець-Подільський, 1989. - Ч. 2. - С. 29-31.

10. З історії творчих взаємин В.Стефаника і О.Маковея // Василь Стефа-ник і українська культура (Тези). - Івано-Франківськ, 1991. - Ч. 1. - С. 142-144.

11. Роль Осипа Маковея як редактора газети «Буковина» у популяризації слов’янських і європейських літератур // X Всеукраїнська славістична конференція «Духовне відродження слов’ян у контексті європейської та світової культури» (Тези доповідей). - Чернівці, 1992. - Т. І. - С. 95.

12. Осип Маковей і Буковина // Спадщина Осипа Маковея в контексті української ідеї. Матеріали наукової конференції, присвячені 125-річчю від дня народження Осипа Маковея. - Івано-Франківськ, 1992. - С. 74-75.

АНОТАЦІЯ

Попович О.О. Осип Маковей - критик та історик літератури. -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01. - українська література. -Прикарпатський державний університет ім.В.Стефаника, Івано-Франківськ, 1997.

Дисертацію присвячено комплексному вивченню критичної та історико-літературної спадщини українського письменника кінця XIX - початку XX ст. Осипа Степановича Маковея. У дослідженні визначено етапи становлення О.Маковея як критика та історика літератури. Окремо проаналізовано його критичні та історико-літера-турні праці. Чимало з них вперше залучено до наукового обігу. Встановлено, що О.Маковей вніс значний вклад у розвиток українського літературознавства на межі XIX і XX століть. Порушені ним питання літературного розвитку залишаються актуальними і в наші дні.

Ключові слова: комплексне вивчення, літературна критика, історія літератури, аналіз, літературознавство.

АННОТАЦИЯ

Попович А.О. Осип Маковей - критик и историк литературы. -Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01 - украинская литература.

- Прикарпатский государственный университет им.В.Стефаника. Ивано-Франковск, 1997.

Диссертация посвящена комплексному изучению критического и историко-литературного наследия украинского писателя конца XIX - начала XX в. Осипа Степановича Маковея. В исследовании определены этапы становления О.Маковея как критика и историка литературы. Отдельно проанализированы его критические и историко-литературные работы. Большинство из них впервые введены в научный обиход. Установлено, что О.Маковей внес значительный вклад в развитие украинского литературоведения на рубеже XIX - XX веков. Затронутые им вопросы литературного развития остаются актуальными и в наши дни.

Ключевые слова: комплексное изучение, литературная критика, история литературы, анализ, литературоведение.

SUMMARY

Popovych О.О. Osyp Makovey, a critic and historian of literature. Manuscript a thesis for a candidate degree on a speciality 10.01,01 Ukrainian Literature. Prykarpatsky State University named after V.Stephanyk. Ivano-Frankivsk, 1997.

The thesis is devoted to a complex study of the critical, historical and literary heritage of the Ukrainian writer of the end of the nineteenth and the beginning of the twentieth century Osyp Stepanovych Makovey. The thesis determines the stages of formation of Makovey as a critic and a historian of literature. A profound analysis is given to his critical historical and literary production. Many of them have been included into scientific circulation for the first time. The thesis states that O.Makovey made a great contribution into the development of the Ukrainian study of the literature at the turn of twentieth century. The problems concerning the literary development raised by him remain topical nowadays.

Key words: a complex study, literary criticism, history of literature, analysis, study of literature.