автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Отношение украинских политических партий к Всероссийскому и Украинскому Учредительным собраниям (март 1917 - апрель 1918 г.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Отношение украинских политических партий к Всероссийскому и Украинскому Учредительным собраниям (март 1917 - апрель 1918 г.)"

Р г в од

2 1 АВГ 1995

кщвсшя університет пені :а?асл певченка

Ні правах рукопису

ІШЬНИК Олександр Олексійович

СТАВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТ-Ш ДО ВСЕРОСІЙСЬКИХ І УКРАЇНСЬКИХ' УСТАНОВЧИХ ЗБОРІВ /березень 1917 - квітень 1918 рр./

Спеціальність 07.00.01 - історія гррзздськя*

рухів і політичних -партій -

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історшінж наук

Київ - 1995

Дисертаціев е рукопис. ' .

Дисертація виконана на кафедрі загальної історії гукані-тарних факультетів Київського університету імені Тараса *знченка.

Науковий керівник - доктор історичних наук,

професор Корольов Б.1. ' .

Офіційні опоненти — доктор історичних, наук,

’ *' професор дразанівськлА В.Я.

. - кандидат історичних наук, ■ •

старінні науковий співробітник -Гошуляк і.Д.

Провідна організація - Київській! державний лінгвістичний ■

' університет. .

Захист відбудеться '* б " вересня 1995 реку о

"14.00 " годині на ззсіданні спеціалізованої ради д С58.І8.СЗ по захисту дисертації: в.Київському університеті інеаі Тараса Шевченка за адресою: 2520СІ, а.. Київ, .вуя* 'Еоясдатарська; ой*, ауд. 349. . . ' ■ "

З дисертацією можна.ознайомитися в науковій бібліотеці . Київсьвого університету / вул. Золоди:.арська,, 53 /. ■ '

Автореферат розісланий

Вчений секретар спеціалізованої

ради, кандидат історичних наук,

доцент

серпня 1995 року.

Іванцова 1.В.

- з "

Актуальність теии лослі;г-?,?п’л. Україна т шляху росбудовп незалежної держави зіткнулась е величззною кількісна соціаяьжк, еконсіпчи:п: і політичних проблем. Одніео з пж о кзгяворпзність КОНСТИТУЦІЙНОГО процесу, що поглиблш капризГІІСЇЬ у суспільстві й ітарешссдзае проведення.економічних реформ. Стара Конституція України, зі знінешпга статтяші» новими редакціями окрема розділів п-з задовольняє пс-трзб сучасного лиття» Розуміючи иє, всі політичні склн виносять на розсуд народу свої проекти Коястатуції, проте залигається відкритті питання: якаЯ орган влада *тти?.*з право прийнята Конституцію? Де питання ке абстрактна. В^рвзуяьтаті того, цо боно еє було розв'язане, сталася конституційяа криза 21 взресіш -

- 4 ковтня 1953 р. у напого північного сусіда - Росії» Загроза повторення .подібної ситуації була і в Україні в травні-червні 1955 ропу. Наслідками російського варіанту розв'язаній цієї яреблвик сз- . ловюм атолами було пролиття крові я вбер«такая протнстоганг гілок влада.

Історичний досвід свідчить, п;о о.гзпш із. засобів закладеная основ дергавності, вкроблегай ладствзм, е Установчі збори» У ггеріод Української національно-демократичної революції в умовах нозонарсд-

■ яеної демократії та оіг .-.топартійносгі була зроблена спроба закласти підвалі™ української держави, подолати політичну та економічну кризу мирним шляхом через схлигаотя Всеросійських і Українська -Установчих зборів. . . .

Ставлення провідних українських: політичйнх партій: Української партії соціалістів-револвціонерів /УПСР/, Української ©зціал-деко-нратачнот робітничої партії /5СДРД/, Української партії соціалістів-федералістів /УІ!СЗ>/ до ідеї Установчих- зборів визначало дергаво-

творчу діяльність Центральної Рада протягом, шйае, всього періоду її існування. Пошук цими партіями найкращих засобів і принципів формування органіа влада, яві б забезпечили мирне виріпеаяя проблей у стосунках ніж різнши верстваагн населення,, нароаш і владою й зараз становить значний інтерес як ллз. науковців, так і для су-часши українських партій. Аналіз позитивного і негативного досвіду 7ПСР, УЦШРП, УЇЇСЗ у роки.Української ревошиії в розв'язанні питання про владу козе запоб ігти паашзаьі. у сфері дерзавотвореназ.

Об*ектсм досдтдяеняя з .основні українські політичні партії .. паріоду Центрально?; Рада /березень І9Г7 - квітень 1218 рр./. Автор обумовлвв -свій заЗІр партій' тш* що УПЗР, УСДРП, УїїСі: І/ -видігра-тіяяя головну родь у ііодіех ,Української ревшшції; 2/ в них-була рзпразбЕТоваяі основні ворства .українського населення /селяни, робітника, інтелігенція/; 3/еоняв свої2; лазах зосередила .кразі інтелектуальні сшш українського руху» - ' ..

Предметом досліякеная виступав теопетична і практична діяль- . ніать УПСР, УСЩРП, ТЕСІ щодо'Всеросійських і Українських Установчих зборів, визначення їх місцл й роді у дерзазотворчому, процесі в. Україні. . . ■. ; • : "

Хронологічніддсертадії.охошавть- сеоіоя з березня. 1317 зо їса ітеаь. І9І8 раку. Це. зщощзвсі тай, що,; по-аершз, саиз тоді ' ідея скликаная.Всеросійськая.і Українських Установчих зборів, яку аідстоивагд українські партії до революції з матоа досягнення автономії, нарешті отримала моазшвість втілитися у жаття. По-друге, в цей період активно відбувається-розвиток теарета<шях догладів лідерів УПСР, УСДРП, УГОФ стосовно Всеросійських і Українських Установчих зборів. По-третє, у цей час українські політичні партії отримала мсетщзіоть- в ході виборів до Всеросійських і Українських Установчих

зборів перевірити силу свого впливу на наси.

. Географічні темкя дослідязкйя автор обкЗакв теретсріею Волкя-ської, Катеринославської* Київської, Подільської, Полтавської,

, Харківської, Херсонської і Чернігівської губерній, оскільки саке там діяла основна маса оргачізаг.ій зкцз'зівдаїшх українських партій,. прозивала більшість українського населення, а подіх, які там зідбузал?-ся, вшивали на дата всієї України. , .

' Ступінь науково? розробки. Теоретична- спадина українських партій періоду Української рзволвції .1917-1920 рр. в питаннях організації? органів влади взагалі і їх ставлення до Російських і Українських Установчих зборів, зокрзка, пост що недостатньо висвітлена в історичній літературі. .. ' '

■їсторнки рздюського пйріоду, .які вквдали ставлення уідзаїнських партій до Установчих зборів, не.мотай відійти від гор'стках ідеологічних . їа изтодологічвих схеи, до того ж'доступ до дзєрел: був об«а-евний, Пом’якшення політичного й ідеологічного пресингу в другій половині 80-х рр. дозволило вченим біль® об* єкзйвно-підійти до їж світла пня питання про місце і значення Установчих вборів-в історії Революції і громадянської війни. На Україні дослідевння проблем української державності й ролі українських,партій в цьому процесі почало- .. ся з проголошенням державного суверенітету України /16 лиши 1990 р./, і набуло поширення після. прийняття Акта ізро дернину наашіегпість .

/24 серпня 1991 р./. " ' - . . -

Літературу, присвячену еялшяапї» Всеросійських і Українських , Установчих зборів і діяльності УПСР, УСДРП, УШ2 у дьоиу -тацршку,. моща поділити'на три'групи. Перла -'дослідгенна.радянськнх і.стори-

■ ків. Друга - це праці діячів.1 українського визвольного .руху, свідків подій в Україні 1917 - .ШГ8 рр., .лідерів УІЇСР, УЦДРП, УПОФ, які заЯ-'

шлися Установт-я зборами. Трв«я - наукові розвідай представників української діаспори та західних: вчених.

Ссновкояг рисою всіх праць радянських істориків було відстоо-вання і виправдовування ленінської тактики щодо Установчих зборів, державності України, українських політичних .партій. В20-І роки тема Установчих зборів розглядалася пхд кутоц зору взаємовідносин між Радами і-Установчим^ зборами",, більшовикам-і українськими со-* ціалістичшвш .партійок. Рад праць .присвячено проблемі ставлення УПСР, ГСДРПр УШ® до ідей парламентаризму*^,. аналізу ситуації веера дии і українських..партій4. .Науковій літературі цього періоду притаманні певні риси об’єктивності у висвітленні .діяльності українських партій,, ставленні більшовиків щодо Установчих зборів.;

1. Иванов Л. Центральная . Рада и Ккевсяий Совет 7/ Коммунистическая мысль. - 1922. - Е6 ; Сухошшев И,' Очерк истории'ВсаукраинсЕого Сьезда Советов і і Знаьи Коммунизма. - 1923. - РІ-2; Щрейбер ;С. ' Из истории Советской власти на Украине. /О первой Советском правительстве Украины/ // Летопись революции, - 1924. - Р4,

2. Див. Майеров’М. Из истории революционной борьбы іш. Украине

/ 19Г4—1819/. - ■ К., 1922 ; Попов Н. Очерки революционных событий, в Харькове от июня .1917'до декабря 1918 г. // Летопись революция.-Щ ; Равич-Черкаский М. Февраль - декабрь 1917 г. з. Екатериносла-ве ■// Там ез ; Петровский Г. Очерк из. истории Октябрьской рзволкь' ции в Донбассе // Тая ге ; Борисов М. Очерки революции'-на Волнне.

. // Летопись революции. - 1924. - И. • . . ■ .

3. Химзнко Г» Будова Української соціалістичної держави, загибель

української-демократії і перемога комунізму // Комуніст /Київ/. .

- 1920, -Я2. • .• / . ’ . • '

•4. Еуцанко А, 0 расколе УСДРП І9І7-І9І8 гг. // Летопись реведазции*

. -1923. - Р4, Дшпшенко С. Социальные корни украинской: зс.-еров-

щины и ас.-даковщшш // Зшшя Коммунизм. - 1923. - РІ-2. .

. - 7 - . .

У 1930 р. з друку еіійеов 'збірник нВсероссиЯское Учредительное собрание"^, в' якому вміщена стенограма засідання Всеросійських Установчих зборів,, зідобрааино наслідки виборів у 8 губерніях України і на тих фронтах, що-.проходили-по її території. Проте, висновки ■ зроблено відповідно'до статті В, 1 Леніна "Выборы в Учредительное собрание и диктатура пролетариата"', з якої і починається ця книга. .

Іїзрасю -узагальняото» рсботоз, присвячзкко безпосередньо зборам,

• • 2 ' ■ ' ' була зюнбгрзфія-Ц'.Рубікатаана . Автор поповнив дані, наведені М. Свя-

тицьішц^, і розігиркв аналіз підсумків виборів з Ь4 до 58 /із загальної кількості - 79/ округів. Прото укра-їксь»й партіям та дослід- . гани» причин хх пвреиоги на виборах до Всеросійських'Установчих зборів Н, РубіїкггеЯнон пріщігєно'налоузага. . . ■'.

.3 початку. 30-х-років, під впливе» -’'Краткого' курса ■ШП/бГ’, ст8Є:Доміиувчиа погляд, -згідно, з яким; табір. ідейних’ опонентів більшовиків- нз заслуговує узаги взагалі, .а укріітнські партії, зокрема.

В 30-50-у, роксх, ісїорія українських полгткчнкх партій та їх діяльність у- напрямку розбудови Української 'держави' фактично замовчувалися.- Таке ковчакня супроврд^алося .рзіфзсішаї г;6до йолпеніх членів УПСР, лущ, УШФ. ... ' . '

До пробяеш Установчих, зборів і історії нзпролётарсыаис партій, в тому.числі Я українських, радянські історики.повернулися в 60-х роках.; .Так,. Є.Н, Городецьягій-розглядає. Установчі збори у співаід- .

І-. Бсеросскйскоз' Учредительное собрание. Ы„-И. у 1930. .. '.

2. Еубикетейн Н.Л. К. истории Убедительного -собрания. - Ц.-Л., . ,-

’ І93І« ' ■■ ' -. ■ ■ "'і- ■- - ■.

3. Святицкйй Н.В. Итоги-выборов во Всероссийской Учргдптельноз гхб~ раниэ // Год русской ревоиэцка, І9І7-І913 гг.' - М., 1918. -

С. 101-119. ' ' - ' .

■ ■* 8 •* ■ - . ношенні парлашнтсьяо? і.радянської деіноіфатії^однин з перлих виявщ особливості підготовки виборів доУстансвчих зборів,-подав наслідки виборів по 67 виборчих округах*. Уроботі О.Н.Знаменського розкривш ється ставданиж до Установчих зборів різних політичних партій -Росії2.' Щоправда» автор їлаДже .не торкається діяльності 'українських, політичних партій. ХН. Спірин у своїй роботі узагальнив дані по 65 округах з 79?. У 70-ЄС-Х. роках вищезгадані автори^ .повернулися до проблеми Установчих зборів, а Є. А. Скрипільоз,. .вперше, зробив -спробу висвітлити історій’ скликання Всеросійських Установчих зборів з історико-правової тонки, вору®. ■

Таким чином, історія Всеросійських Установчих зборів знайшла досить широка- витітлешяу.праидхрадянських істориків. Значно . менше уваги приділялось Хвраїяськш Уст&новчзш зборам і ' ставлення до них українських .партій. У1965; р. була .опублікована стаття '

І.К. Рибалко, в.-якій.наведені,даслідаи'либорів.'до'Всеро'сїЛських і Українських Установчих зборів для -УПСР, УСДРП, УІІСЗ^. . .

1. .Городецкий Е.Н. Роадение. Советского государства. 19І7*?і9І8 г. -

. - М., ,1965. . '. / ' ■ ' ' ' '

2. Знаменский О.Н.,В.Й.Ленш'.об.Учредительной собрании’ //- В.Й. Лешщ в Октябре и в первые годы Советской власти.: - Л., 1970.• ■ ■ •

3. Спирин Л.М. Классы и партии в Гражданской- зойке в-России. - М., ■ 1968.. . . . Г - . : " . ' . • " .' ' ’

4. Знаменский О.Н, Всероссийское Учредительное .собрание. История .

. созыва и политического .крушения. -■ Л., 1976»: Спирин Л.М. Россия, 1917 год: Из'истории борьбы.политических партий. - М., 1987.

5. Скришлев Е.АІ Всероссийское Учредительное собрание, йсторико-

правовое исследование. - М„ Ш32. -. . - .- .

6. .Рыбалка й.К. Рабочий класс Украины на выборах, во -Всероссийское и ■'Всеукраинское Учредительное собрание. // История. СССР. - - 1965.-И.

- 9 - ■ -

: В 1972 р. 3.1. Гу ста в кандидатській дисертації зробив вдалу

спробу підійти до проблеми комплексно, илііксм ретельного вивчення поіфізмтів виборчих комісій України зстх рівнів, матеріалів прзси, гіялзтнів*. Як наслідок - уточнення даних про результата виборів,

■Іяе автор гак і' ко зміг відійти від поширених у той час поглядіз па парламентаризм і Установчі зьорн. '

. ‘ Працями, які присг..г-існі дослідазгасз тактики більшовиків І уі;ра-тнських партій під час виборчих кампаній 1917-1918 рр. в Україні, і які носять узагалызетий характер е роботи-В.І. Терєщанза» І.Ф. Ку-раса, В. І. Гуспва та В.П. Крдаанівського^ де» розпочато вивчення різних аспектів історії парламентаризму та. українських політичних партій. Ага. останні розглядалися цяци- авторами як "дрібнобуржуазні", "націоналістичні", а їх діяльність сприймалася ворожсз щодо трудового народу У'фалга. . ’ . ■ ' ’ ‘ ,

ІІ2ЕННЙ відхід від звичних ідеологічна! настанов починається з 1939-1290 рр, 3 початком процесу формувенки- багатопартійності в Укра-їй і і сгвковленкяа незалежної дергай підвищується інтерес до історії українських політичних -партій. З'являються дослідження як вгэ

1. Гусев В.ії. Борьба большевиков-Украины за осуществление ленинской

' тактики на выборах во Всероссийское и Всеукраинское Учредительные собрания. - Автореферат. - К., 1972. • . ’ . ' ,

2. - Терещенко Ю,1. Політична боротьба-йа-виборах до міських дум Уа->

’ раїїги в період,підготовки Еовтневот революції. - 'К., 1974;Ку- • рас И.5. Торжество пролетарского интернационализма и крах мелкобуржуазных партий на-Украине, - К., 1978; його ж. Повчальний урої» історії: /ІдеіМо-політкчзіе' банкрутство Української соцтад-дэмо-' кратичнот партії/. - К., 1986 ; ТУс8в В.и.,1фш2шазский В.П. В борьбе за осуществление.ленинской', тактики.'-Болыпзвют’ЗГи^аипы ' з классовых избирательных яокпашш: 1917 г. - К.» 1937..

■ . - 10 - ' . -відомих авторів^, так і іюлодизс істориків^. Ала предметом їх науко* вого погуку не в безпосередньо діяльність українських політичних партій ї’.одо Всеросійських і Українських Установчих зборів.

Другу історіографічну групу складає література, авторами якої були провідні діячі українського руху другої половини XIX - початку XX століття. У працях-М.- Костомарова, Ы. Драгоманова, 1. Оранка, Ю.Еачкнського доводилось право українського народу на власну дер-навність^. Правда, кожен з'цих авторів мав свой уявлення про майбутній державшій устрій України. ■ •

Лідери УШР, УСДРП, УПСФ розглядали справу Всеросійських .і Українських Установчих зборів крізь призму програших засад своїх партій і політичної ситуації в .Росії та в Україні^* Праці акал'ітич*

1. Крижановский В.П. .Большевики и парламентаризм-.в Россішг историография проблемы. - К., 1992} Куравлёв В.В., Сішоноз Н.С. .Причины и последствия разгона 'Учредительного собрания ■//• Вопросаистории. - 1992. - га ; Бровкин В.Н. Россия в гразданской войне: , власть , и общественные силы // Вопроси и с тори::. - 1935. - Л5.

2. Левінець Ю.А. Ліворадикальні партії в Україні напередодні зов-тневого перевороту // Укр. іст.лдфн. - 1992. - - Rs; Бобина О.В. Діяльність Української соціал-демократичної робітничої партії в умовах- Української національно-демократичнрї революції.1917--1920. - Автореферат. - К., 1393 ^Логвиненко І.А. .Політична діяльність Української Центральної Ради.,--Автореферат. - К.,

1993, та ін. t v .

3. Костомаров М. Книги битія українського народу // Вивід прав

України. - Нью-Йорк, 1954 ; Драгоманов ,М. Вибрані твори. Збірник

політичних таорів з примітками.. - Т.І., - Прага-Нью-ІЬрк, 1937; -

' Франко І. Поза межами можливого // Егазід прйв. України ; Еачин-

, ський Ю. Україна irredenta. .- З вид. - Берлін, 1924. ’ '. ■'

4.,Грушевський М. На порозі нової України: Гадки і мрії. - К.,.

J.9I8 ; "Боротьба". - Т9І7,. 1918 ; "Народіія еоля". - 1917, 1918 ; с"Робітнича газета". - 1917, 1918; "Нова Рада15. - 19І7> 1918.

- и -

ного характеру, присзячзні історії Української револиції, з'явилися вгз після II поразки'1-. Але більшість авторів Уствнов-чш зборам і сталлешт до пах українських партій приділяли мало 72ага, цо, очевидно, пов'язано із негативним доовідом упровадження в політична кат?.! Росії та Україна пардяментарязму.

Окраио стоїть література лідерів- загальиоросійсьішх партій і скрекях партійшх організацій з Україні2, якшс об’єднує негатшзнз ставлення до українського руху взагалі і Уярзївоьклх Усгазозчях зборів зскрзш. Рівшздя Л22Э а 'Х£гД7, цо кадетд і монархіста звинувачувала українців у розводі сдапої Російсько? дгр^азз, а соціаліста -у подробленаі рзволетіЗаого руху за паціояодьЕою ознакою. -. До'третьої груш могяа зідпеста рсбсгя прздстадкиг.ів української діаспора, на Заході і! похідних істсргкіз.. Перзі, в залежності від сзосї політіяесї орієнтації-або.ІЕоазхзувть'період Української р-ЗБОЛЕ'-ії часів Центральної Ради3, або рсссіютть діяльність вица-

1. Взкеотєнко Б. Відродження нації. - Тг.І-3. - Відень, 1920; Хрзо-ткк П.. Замітки і натер іали до історії української резолюції. -І9І7-І920 рр. - Відень, І92І; ШапоЕалМ. Велика революція і українська гязветана.програна. - Прага, 1227; Дорошенко Д. їсто-

• рія Україна,. І9І7-І923 рр. - Тт.ї-2. - Ужгород, 1932. ; ■

2. Бош Е. Год борьба. - К., 1290;. 'Вденяк М.В. Всероссийское Учреди- ■

тельное, собрание. -'Парик, 1922; -Шишков П.Н. История второй ■ ■ русской революции. - Т.І. - ВнпЛ-2. - Софая, І92І-І922;. Рсфес Иг. Два года революции на.Украине. /Эволецяя.и раскол Бунда/. М, 1925; Суханов Н.Н. -Задиски о рзвелиции. - Те Л-3.'- И., 1991; Могшшя-. скиЯ Н.М. Трагедия Украины // Архив русской резолкцил. - Тт. П-12.

- М.,- 1991 та ІН. - • . • ' ’ . . , >’ ,:-'

3. ЕЗ.Т2П02ИЧ 1. Аграрна потігика українсьЕих урлдів реванадії.і ; вязврлышх, змагань І9І7-І920 // Українськая історик. -.1957, — ЛЗ-4; Кононєнко К* Україна і Росія. Ссці&а'но-економіші підстава української національної ідеї. - І9І7-І960. г Мкшзз,, 1965.

згаданих українських партій як руйнівну для державотворчого процесу1. Проте і в цих дослідженнях діяльність УПСР, УСДРП, УЇІСй щодо Всеросійських і Українських Установчих зборів майже не розглядаються. . .

Значно більше уваги проблемі скликання й розігнання Установчих зборів Росії приділили західні вчені; Д. Боффа, І. ДоЯчар, Е. Карр^ та інші. Вони вважали.політику більшовиків стосовно.Установчих зборів однієв з головних лртчин громадянської війни.

В цілому, історіографічний аналіз дозволяй зробити висновок, що з проблеми, яку ш обрали, робіт, узагальнюючого характеру ще немає. • • ■ • • "

Мета дослідження ігалягав в тшу, щоб здійснити науковий аналіз діяльності провідних українських псдхтичких партій періоду Центрально? Ради щодо Всеросійських і Українських Установчих зборів. Ця загальна мета конкретизується, в наступних завданнях: . • •

- показати процес становлення та розвиток ідеї Установчих збо-

рів в українській суспільно-політичній думці другої половини XIX -- початку XX століття ;■ ■ ■ . , ' '

- на основі' дослідження архівних матеріалів, партійної преси

й наукових праць проаналізувати.ставлення українських партій до Всеросійських і Українських Установчих зборів в окреслених хронологічних рамках /березень'191? - квітень 1918 рр./ ; '

1, Нагаєвський-Д. Історія української держави XX .століття. -К.,

1993; Млиновецькяй Р. Нариси з історії українських визвольних змагань 1917-1918 рр. /Про що історія мовчить/. - Львів, і994.

2. Боффа Д. История Советского Совза. - Т.І. - М., 1991; Дойчер И. Незавершенная' Революция. Россия: 1917-1967. - М., 1991; Карр 3.

- Істория Советской России. - Кн.ІгТом І и Й.БоЛьшевистская рево-’ люцет. І9Г7-І923. і- М., 1990,. та ін* • '

. -проаналізувати виборчі платформи, форш і.кзтоди передвиборчої роботи українських партій стосовно втілення в лиття ідеї Установчих зборів { . ■ ■

- дати оцінку спробам УІЕР, УСДРП, ЗТЮФ використати Українські Установчі збори для створенім Української дерзави;

- дослідити вшпш соціальних, національних, культурних факторів на аятіганість виборців .

Наукова новизна дисертації полягав в тому, цо впарпіз проведено хомплзксне дослідгеняя діяльності основних українська волітич-гаас. партій щодо Всеросійських' і Українсьр.ж Установчих зборів;

. - досліджена роль Всеросійських і Українських.^станозчих вбо-

рів у досягненні Українок сзссї державності ;

V - узагальнено, досвід, тактики українських партія на виборах до Всеросійських і Українська*Установчих’зборів '

-■ виявлена специфіка зкберів' до Українських Установчих зборів дата характеристика розуміння' уіграїнсьютді гагіїичилют партіями поняття "Установтгі збори", терміну "парламгнтарязи" ;

-- завдяки залученню-до .наукового ..обігу-нових-архівних документів уточнені результати виборів до Всеросійських і Удратнсьгах Установчих.зборів для українських партій і на оснозі цього складені таблиці. . ' • . \ .

' і&зрелозназчу базу....досліджешя. скгадаатьушсаішеред^архівш ■документи'. При написанні дисертації використовувалися матеріалі Центрального дерзавного архіву вкщш: органів влад!» 'Я управління 'Уврахаї, ..'Центрального-дорхавного архіву грошдськжс: об'єднань України,. Центрального історичного архіву України, обласних архівів.

, Значна частина .архівних, матеріалів вводиться в науковий обіг

-И- ' . ..

В дисертації використана партійна і урядова преса того часу, у якій првдідялось багато уваги виборам-до Всеросійських і Українських Установчих збортв. У газетах,друкувалися стенограми з'їздів, конференцій» зборів як українських партій, так і -тх політичних опонентів, повідомлялося про стан.партійног і виборчої роботи. На жаль, у газетах на завада наводилася правдива інформація,<іули спроб;! прикрасити політичну дійсність в Україні. У, загальноросійській пре-.сі, події, пов’язані з діяльні ста українських партій, Центральної Ради та її лідерів у їх державних домаганнях, оцінювались упереджено. Авторові' доводилось перевіряти факти за іншими джерелами, в перлу черіу, архівними. •

Для написання дисертації важливіш джерелом виявились спогади учасників тих далеких подій*, де. наведана велика кількість документів, які допомагаать. краще зрозуміти політичні, процеси .періоду Української револхзціг, цо впливали'на пазиців укра%ських політичних партій щодо Установчих зборів. Але ці праці не позбавлені певних елементів суб'єктивізму. . ’ . •

Методологічна основа» У роботі-над; дисертацією 'автор керувався) принципами об'єктивності>та історизму, які дають моздизіеть вив-ченяя історичних явщ в усій їх складності, різнобічності та суперечності. Розв'язанню поставлених’у досдідкенні завдань допомогло ■ використання загалйнбнауковюс' і спеціально-історичних методів - іс-. торичного., логічного, проблемно-хронологічного, порівняльного, аналізу і синтезу та. інших. .

І. Чикаленко й. Уривок з моїх споминів за. 191? р. .- Прага, 1932; Дорошенко, Д. Мої спомини про недавно минуле /І9Ї4-І920/. - Мш-хен, 1969 ; Галаган і!. З моїх споминів / світова війна-розвал ■ царату-укратнська революція/. - Львів, І930.

- 15 - ,

Практичне значення, роботи полягай в-тому» що висновки і рекомендації, одераані в результаті дослідження можуть використовуватися при розробці нового виборчого закону, а також у предвиборчій роботі сучасними політичними партіями України. Теоретичний і фактологічний матеріал доцільно використати при підготовці узагальнюючих праць із історії українських партій періоду Центральної Ради, викладанні курсів тсторіт України та політології у вищих навчальних закладах. .

Наукова апЕоОація дисертації.проводилась на кафедрі загальної історії гуманітарних факультетів Київського університету ім. Тараса Шевченка, теоретичних і методологічних семінарах і засіданнях кафедри історії України і філософії Таврійської державної агротех--нічної академії* Основні положення та висновки'дисертації'відображені в 4-х- публікаціях автора» а. також у доповідях на Міжнародній конференції "Природа," феиенологія та динаміка конфліктів у сучасному сзіті" /Чернівці, 1993/, Всеукраїнській конференції "Соціально-економічні та" історичні передумови реформування агросистем України" /Мелітополь, 1994/. .

Структура.дисертації зумовлена,характером і змістом проблеми, ят доалідзурться,-Робота складайтеся зі вступу, трьох розділів, • висновків, списку використаної літератури; і деерел, додатків /таблиці -про підсумки виборів до'Всеросійських і Українських Установчих 'зборів для УШР, УСДО' УІШ/. . ' .

У вступі.обгоУнтовано■актуальність проблеми, її наукову а практичну значимість, визначено ступінь наукової розробки теми, охарактеризовано джерельну базу дослідження, сформульовано його мету й завдання. ■. . ' . .

- У ггершому. розділі п1лея .Установчих ябпртд удоку_

ментах українських політичних партій і груп кінця ХІХ-го— початку XX століть* проствжувїься розвиток ідей Установчих зборів ^парламентаризма в діяльності українській політетанх партій і провідних діячів українського руху до латневої революції 1917 року. '

Вперта ідеї пзрітгзнтаризіга стосовно України зиайгошвідобра-зшшя в програюшх дсгуізктгх "Ккрило-Мефодії вського товариства", ' активну участь в стііоракні я^ прийшв. К. Костомаров. Упопуках ідеального дэргавкого л'.'ду ^фило-ігафодіївці. виходили з -уявлень про природній даііокргі'пгвк українського народу і вірність його храстиян-сыши ідеям хрэшдського.устроэ, свободи і рівності. На їх дужу . Уіфатиа поЕшсіа стати .суворзшіса рзспу^ліг.оз в складі слов'янського соязу, 2іЕца влада в яеііі нгдегаггь Всзнародаац зборан-яхі обіфають ■ депутатів сейму і прег.зделта. Екях до 'рс-аяізздії ;свагї ште воші бачили в провздакні дер^авзеа ррфору,. поширенні освіти і моральном удосконаленні людей. . , ’ ■ . ■

Особлива цісце у розкіїку, ідай шрДЕгЬнтаризых налазить. Ы. Лра-гоіШіову. Свою модель дергцщного устрою України він .'починає буду- •' вати від громад, намагаючЕсь- посїагіїгд центр у залежність від органів місцевого, саіювредувоннні Оспозщі'.фуї'ВДІя парламента в його системі - налагодження стосунків ніж цгсц8в:ши гроцздаюі. 15. Jjpc.ro-манов в "Проекті основаній устава украинского общества "Вольный со-озк - "Вільна спілка”/. 1834 р./ впэржз зацропонував .для Україїві загальна виборче право, розробив схему виборів до Іфедстадшщьких оргаїів вдади-асіх .рівнів ой окреслив їх поановажання і фуяїзціх.'

‘ Українські ;політичні, партії звернулись до проблеми Установчих із борів тільки з початком .Російської революції у 1905 р. під впливем’ загальноросійських партійі РСДРП і есерів» Ставлення українсь-.ких-партій до Установчих'з^рів-иело свої відмінйбетї: І/ вони ‘

пов’язували їх схликакня-з аирікекням штадаї про національна самовизначення України; 21 були прихильниками мирних засобів боротьби за Установчі збори. •*

Легальна парламентська діяльність українських партій у Державша Думах на певний час відсунула питаккя про Установчі збори, але вона сприяла: І/ оприлюднені® проблем українського народу; 21 по-иирэняо тдзЯ автономій і федерації; 3/ набуттв досвіду політичнот боротьби в умовах багатопартійності; 4/ реформування) політичної системи Росії. Автор вказує на те, що поряд з позитивним досвідом маз. місце і негативний, як з діяльності українських фракцій в Думах, так і в стосунках шж.УСДРП і УРДП: певна амбіціозність членів Української Парламентської Громади, яка переяасбдаала виробленню єдиної тактжез; перевага партійних інтересів над національними тощо.

Українські партії повернулись.до питання про Установчі збори з посияонняя політичної реакції після поразки революції. З початком, перагот світової ВІЙ!пі у певної частини. членів українських політичних партій з’явилась надія / у випадку поразки Росії/ на стає-рекня незалегпої утозхпсг.коі дерзг.з:і, тоьсу-набула поширення, запропонована групсп удаатнсьюяс зсеріз на чолі з і!. Залізняксц» ідея скликання суверешшз: Українських Установчих зборів. Але внаслідок . подій осені 1916 р, в Галичині українські партії стали орієнтуватися на власні революційні моглвдості й азтономію України у складі демократичної' Росії, гот. .зуючя справу національного визволення з характером політичного режиму. Тону,приблизно з того часу, справа повалення саиодержаастза й схлипання. Всеросійських Установчих зборів заступила, ідей Українських Установчих зборів. '

У другому розділі "Українські політичні партії і проблема Все, російських та Українських Установчих- зборів після перемоги Лютне-

-їб-

ксї 191? п.- революції в Росії” розглядається генезис теоретичних поглядів і практична діяльність ухраїнськшс політичних партій щодо Всеросійських і Українських Установчих зборів в умовах становлення багатопартійності, впровадаення гроцадянсьнвх. прав і свобод. ,

Аналізуючи програші документа українська* партій весни-літа '

1917 р., автор приходить до. висновку, ко. по-перше, розбіжності у визначенні функція і: поЕковазакь Всеросійських і Українських Установчих аборів робили, асіжакашм-проведення єдиної долітвка содо вдх фракціями УПСР, УСДРБ, ЛШ у Центральній Ралі; по-друге, ситуація ускладнювалася йтим» со в лавах сешх партій не, було єдності стосовно Установчих зборів.

Дослідивші матеріала української ге загаяьяорЬсіЗської партійно^ і урядової преса того, часу, хпомаїш. октавних. учасників подій, автор дослідження ствердяуе,. що ставлення укрзїношіх партій,до-пройдеш Всеросійських і Українських. Установках .-вборів було безпосередньо пов'язано з відносинаїи міг Центральной Радою і їшчассвям уряпом, Петроградський уряд» еагалькоросі2ські. партії / за. виключенням РСДРЦ/б//, негативно ставшись до.:.ідеї Українських Установчих, зборів, бо таккм чином-могла бути легітимізована влада'.Центральної Ради. Позиція більшовиків, 'які підтримали домагання українців, пояснювалася тим, що боротьба Тимчасового уряду і-Центральної Ради між ообоа, знеоилйвала обидві сторони. Крім тога, більшаздгл підій-К2ЛЕ свій авторитет Перед українцями.

Адалізуюяй.віїборл до місьішх.дум. влітку 1917 р., автор звертає увагу на особливості цієї виборчої-кампанії, по-перше, це були.перші в історії Росії вибори, які- проводилися за Найцемократичнішшл у світі, на той час, виборчим законом; по-друге, українські.партії отримала можливість вис тупити з власними програмами і перевірити'

свої сиза перод виборами, до Всеросійських Установчих зборів. Ці ВЕбОрЯ ЇШП2Ш2І основні проблем українських парт ІЗ' брак ДОСВ ІЧ0— них партійних кадрів; лзгкова&ЕЗ-ставлення до міських органів влада та їх ролі в нааіональио-дерзядяоиу Оудівіищтзі; невдалу бло-кистську тактику, ясли доводилось уклддатз блоки, яертвувчи національними іятересші; комунальні платформи, у більшості випадків не відповідала політичній ситуації в Україні. Проте 7,6% голосів, отриианнх українськими партіями,-була вже повним- успіхом і свідчила, то частина міського населення підтримує українські домагання»

Автор робить ейсновоз, ще а ставленні до просіяєш Установчих зборів українські партії зробили 57 сацу пгозпсу, що й загально-російські,, яана право розв’язання всіх найзатанзіиих-питань часу: встановлення-нового дерзавнсголаду; занігпеяая війни; аграрного і робітничого надавали' тільки 'цш-зборам, їз скликанням яких не ' всспш&ли. Ти сажня головні партії Центральної Рада фактично

■ заляпались баз зазаліз управління: країпсз, -чим скористались їх політичні опоненти яв з "правого”,'так і "лівого" флангу.

Практично до вгр-зсаі Ш7 р, українські партії остаточна не визначились із стааяеннш до Всеросійських Установчих зборів, ео на давало змога,розгорнута передвиборну агітацій.-До того х, саме на-це2 період пряпадаз їдеано-організаціїна ?криза, яка майже паралізувала діяльність місцевих організацій, а серед верхівка партій посалилась боротьба зі .лідерство». '

. • .'Нопослідсвна політика українських політичних нартіз-'содо Всеросійських і Українських. Установчих зборів нэ спряла підвииенню . авторитету цих зборів, як-органів верховної влади,-серед населення Україна»

' У третьої.? розділі "Українські партії на виборах до Всеросій-

• - 20 - . .

ськкх і Українських Установчих зборів® досзіда^вться проблеми, пов'язані в виборшаї з Україні. Автор аналізуй політичну ситуацію, яка склалася-в Україні тлз^дсдоі виборів до Всеросійських Установчій зборів. Шгатизие ставлення Тішчасового уряду до українських домагань, активізація'робітничого і селянського руху, посилення ’ впливу більшовиків еугховили приІШяття іО говтня 1917 р., Калов . Радою рішення про і-аюбхідаість, скликання Угсратнських Установчих зборів для віфовадзкшг автономії України. З пераыого» Ьовтневого повстання в Пзтрогрзді, українські партії отримали в особі більш-виків більш г.орсгскік.супроїісїшкІБ української державності. Скликання Установчу зборів, ек і гббрзгзыи демократичних свобод, . опинилося під загрозо».. Наїйгазодсі». розпоасЬдіїти свет владу па вся територій Росії, більвоЕшш 'почаіа: відкриту боротьбу з Цент-ралько» Радо®, лротистгшяез^к Український-Установчим зборам &*їгд Рад робітничих, солдатеїсж і селянських, депутатів. Щоб відаксу-ватися від подій в Петрограді -Рада -прийшха В Універсал /7 .листопада' і.917 г>„/, згідно з яким Україна проголошувалася Українською Народною Рєспублікоа. Універсал декларував розв'язання йоціаяьно--ехономічних проблем України, встановиш ав термін виборів і скликання УстанОЕЧнх зборів УНР.- -. , ■ , ‘ .

В таких • Окладних політичних умовах-’проходили в Україні'вибори до'Всеросійських Установчих-зборів." Особливістю виборчої кампанії в Україні автор вважає, по-перше, те, що українська влада у більшості сіфугів -забезпечила всій, політичним.партіям і орган і-

• пвдтям свободу виборчої агітації ;по-друге, українські партії виступили в основному або окраиими списками, або. складали національний соціалістичний'блок ; по-третс, УІЮР, УСДРП, -УПСФ були під вог-иви гритики з боку як ваг&іьноросійських партій усіх, політичних

- 21 - • , спектрів,, тан і партій' надіоштЕах мзяЕїш ^раїяв, зокрема шзрей-

СЬКИХІ ПОЛЬСЬКИХ. ’■ .

. ПриЗяяло уадсть: у виборах*до Всеросійських-Установчих зборів в Україні 55,3? ваборціз* з лкшс: 64^ віддаяа сБої голоси за українські партії. До серв*юї7 автор.досяідгекня пояснює тим» що основні суперника українських лартій - загальноросійські партії / РСДРП/ь'/, есери, кадета /, по-перше, довели ,свйи неспроможність розв'язати основні пробленй револшії; по-друге, привели своєю зовнівшьов і внутрішньо» політяков до влади гбільшозиків; по-трє-Т8, виявила .своє негативна ставленнядо ідеї автономії України і остакйз, вояа-;таз і не зиоглаопапувати українське село,- для якого вони заяЕпалЕся чужт.: Сприяло перевозі увраїнсьшіх партій ярлйхїття напергдсяні наборів III. Універсалу. Проте перезвана більшість гслзсіз, Еодая.а за уіфаїЕські партї"( припадала на УПСР с3,2$, со булопоз'язаноз. вдалов тактакоз партії сто-соіїео Селянської Спіяня і дідгратюз більшіста селян.. їх аграрної програші»• -Але,-сайа^партій йа,той. час ззга .не^буйа .здансш-у ставлек— ні до Установчих зборів, -яв ввйж:органів влада, взагалі' і Все-■російських - зоксєгга. 5 листопада 1317 р. -залзнла.-про.своє іену-вяншг фракція українських; е оціад іст ів-рзволвдіснер із незалаших . на чолі з І,- Мяйськ2:і, яка яалашзала до бойкоту ■ Еиборіз у Всеросійські ^стаяозчі зборя і перенесення-' виборів до Українських збо~ різ на середину;лютого Ж8 ■року.. Збільшила кількість пршсільни-ків А літ./^орад^ЬЕа/-.течія в лавах; ЩЗР^ ЛІІД' 'її тиском-ш з'їзд: партії/ 21-24 ласгопада. І9Г7 р../прийняв постанову про мавша ість одночасного співіснзгванші в. цежах .УКЕ двох, законодавчих; органів влади:;'лозанласовнх Установчих ' зборів і Всеукраїнської Ради Селянських, Робітничих і Солдатських депутатів. Ліві

$ра^»*ї ворган'ізаціях УСДШ, .яківиступилизакласовкй принцип у формуванні органів влади. ■ •. .

Перемога українських».партій -ка виборах до Всеросійських Установчих зборів і наближення строків виборів, до Уіфатнських зборів стада одаієа з іфиадн активізації; діяльності більшовиків, .спрямо-• ваної проти Центральної Ради-як крайової влада в Уіфаїні. . .

Аналізуючії хід виборчої нанпанії: до Українських Установчих зборів, автор звертав увагу, на екстремальність умов,в яких проходіая вибори /наяаність:'деоіж^да». рбме£ання.демократичних свобод у тих округах, .де ситуація хонтролйвалася більшови'каізі, -війна з радянською Росімо/. Ка активність виборців вплинули. і. фактори суб’єктивного характеру:' недостатня агітаційна робота, уїфаїнсьщк- партій та їх бо-ротьСа міг собою, в-якій.иасто-гусго.вивориртовувалпод непарявігант- -ські методи. ; . ■ . .' . ■ . .

У виборах до-Уіфатнських .Устагіовща: вборів взяло участь 34# виборців, з яких 64,9&.віддали'сгаї голоси за українські партії. Порівнянно -з виборами, до Всєросійськж: Установаих зборів значно збільшили св ій вплив . /особливо в-містах/ більшовики, кеде ти, ионар-хісти. Це свідчило про те, що часїика шсслзння., розчарувавшись у * нерішучій політиці українських", партій, які, на ацогли стабілізувати ' ■ економічну- й 'політичну• стдаїфа,".: р-іддвла- свої- голоси •або-біл^аави- ' каїд, плекаючи надію .-розв’язати свої.;пррбледа.; за , допомого?) їх -радикальних методів^ ебо .1Чіравюій‘*/-8і&-: б^^та^лоЦ^инів -хоч і ке . дуже’, доброго, але стабільного минулого. • ' . ■ •

. .Дослідадшчяі питання, і^о ^авлишя уіфаїнських; партій до розіг- .

наїшя Всеросійських Усїанорчих зборів,автор зробив висновок про те, що тільки ЛІС£> правильно'оцішіла цю подію,як. пряму загрозу існу- . тишо демократичного ладу в Україні. Легковажне відношення УПСР.й..

УСДЇЇ до ПОДІЯ 5 січня 1918 р. у Петрограді» недооцінка загрози, яку становили для України більшовики, стада одній» з причин поразки цих партія в боротьбі за українську дерзавність.

Війна з більеавккамй і захоплення ними Ютева не дозволило скликати Українські Установчі збори у призначеній час. Але й повернення до Киява Центральної Рада не означало, 40 Установчі збори будуть -скликані* По-першз, вибори пройшли тільки у 7 із ‘14 виборчих округів, а для проведення перевиборів і нових виборів треба було розробляти новий виборчий закон з врахуванням полоазнь ІЗ Універсалу і закону про українське громадянства. По-друге, українські соціал-демократа " .програвши вибори до Українських. Установчих зборів ізиступили проти їх скликання. . .

Протирічта між шшіраж української влада, що були декларовані в її Універсалах і 2Ї реальною політикез, введення австро-ктмецьких військ з Україну- підірвали довір'я населення до Центральної Ради та Уряду. Навіть огологзкия нового терміну скликання Українських Установчих зборів /в третій раз/ ке врятувало Центральну Раду.

Під вюшвси невдач Центральної Ради УЇЇСР і ХДРЇЇ почали швидко .еволиціойувати.в напрямку створення класових органів влади. Оріекта-ція тільки на трудовий.народ зідшгозхкуяа від участі у держазнему будівнийтві ті зерстви населення, які повинні були закласти фунда-і£0Н2 української державності.

' ' . У....ШФ*раках підзе чо підсумки з основних проблем дослідаеіаш. Найістотніші з' юсс-тахі: , ' ■

■ - До лтшевої революції І9І.7 р. українські партії і провідні

діячі українського руху заклали,підвалини теорії української державності, центральними ідеями якої були: конституційне - забезпечення прав лвдтш, участь- народних мас через представницькі органи в уп-

, . -.24-

ршглі^і деряаве®, децентралізація влада в Росії як е центрі, так і ка. місцях. Установчі збори, вваиялнеь одним із важливих засобів до-сягнекня Україно» своєї державності. Ситуація, усклвдивзалася тим, що український суспійьмо-поліишшзй рух поділився ка "автономістів"' і самостійників", які в поняття "Установчі збори" вкладали свій ■ вміст. ■ ' ' ■ ■ ■

- З перемого» Ітегосої 1917 р, равсшації в Росії уіфаїиські. ■партії повернулися до '.пройваї!» .Установчих зборів. Алепорад 5 ази- ■ могсю Всеросійській: Установчих вборів*- серед членів УПСР і УСЯЯІ, набула поширення: ідея скликання Україпськж Установчих зборів. Історія ще не знала прецеденту, коди на герані однієї країни було б скликано декілька Установчих зборів, тону іді* загаяьноросійськиии

і українськими партіям винз:кяи численні непорозуміння. Дзсяідязная проблеми показало, що різні .уявлення українських політичних партій . стосовно функцій Й првноБагень. Всеросійських і Українських Установчих зборів та їх місця і ролі в розбудові української державності стояли на перешкоді вироблення єдиної тактики е.одо них. ' ’

- Українські, партії перемогли т виборах дсг Всеросійських і Українських Установчих зборів завдяки підтримці селянами аграрної програші УПСР і зменшенню віьідау загадькоросійських партій. Проте • серйозним попередженням. УПСР, УСДРП, УЕ№-у. іос-державницькій'діяльності був значний, відсоток. абсентЄхзду,:3£оЛікаШ!Я. із скликанням Українських Установчих зборів;- невиконання українськими партіями своїх передвиборчих'обіцянок, привели до втрати авторитету український! політичними партіями серед, трудового населення, 3 мегрю по- ' вернення довір'я українського народу врни/УШР,УСДШ/ відмовилися від загальнодемовратичшпс'гцринципів-.побудови'органів/влади і висунула ідею і трудової демократії обмеженим виборчим,правом.

- .25 - .

' Враховуючії іеторячнна досвід діяльності уіграїнських політичних партія щодо Всеросійських і Українських: Установчих зборів в роки Української рзволгціх слід, особливу увагу звернути на згуртування всіх партія і рухів, всіх зерстз заселення на досягнення- поставленої тззтл - розбудови Українсько? дерзали,-- що вимагає від органів державно? влада створення в ідпозтдпої законодавчої бази.

Основні ггалзгання дисгртаціт зигладені в также рсйотят ззтора:

1. йашіояальннЗ аспажг’в ^ормарсванни.мировоззрения с.уден-

. ческой • молодели //. Иррблгі.г: ссзерсенетвовайня гуманитарной подготовь студенческой каторга.' Сборках статей. - Запорожье, 1990. -

- С.35-4Э. , ' . ■ ...

2. К&Ефпнт серед уграті’сьіет партій з приведу долі Установчих зборів України /березень-явггпнь- 1918 р./. // Природа, феиз-нологія та динаміка хслфііктпз у сучасному,свіїі. Тези доповідей Міжнародної науново-прагтачкої ігакфзренції.- - ,4.1. Чернівці,

' 1993. - С.124-126. • •

-3. Соцїально-еггскоїіічнт. таголхтіготі пзредумози реформування-агросистем Укра?’с: /Аграрна.тзтавня-.'у.. виборчих платформах українських партій- на-виборах .да Зсгрос ЇИсаисс і Українських Установчих зборт/. // Соціальні та Еетгсакгаі-.'проблеісі реформування агросис-' теп України. Тези-доііовідеЗВ'сеу^атнсьног-науково-практичної коп-■^еренцтх.’ ~ 'Мелітополь, 1Э34* -• -С.37-40.. •

' 4. Проблем вибору'іггзйз. розвитку, рзволиції на Уіфаїні

/тактшеа партії українських есгріз щодо Усуаловчих зборів-в І9Г7-І9І8 рр./. - Мелітополь,. І£95. - 33 с*

Нельгак А.А. Отасгзк-із утражістах' политических партий к Все-росеийсм’їу и Уіфаинсярцу Учрвдгттгльтлі .собраниям -/март 1917 - ап-

рель 1918 г./. Дис. на соиск. уч. степени каед» ист. наук по специальности 07.00.01 - история общественных двкеений и политических партий, Киевский университет ниекн Тараса Еевченко, Киев, 1995.

Диссертацией является рукопись. Исследуатся прсолеш отношения украинских партий к Всероссийскому к Украинскому Учредительным собра: іашм в период с марта 1917 г. по. апрель I9IS г. Автор полагает, что Учредительные собрания закшшш ведущее место з теоретической и практической деятельности украинских партий, как реальний ■ путь и cut-соб мирного решения вопроса о государственности йфашш к основных политических и соцкально-эхоноьшческнх проблем. ■

A.A.Kslnik. Relation nf tbt- Ukrainian"political parties towarrir the All-Russian end Ukrainian. Const!tuent Assenblj^s (Uarchj iQ17 to April, /1418). Piesertatior. for cotr.petition of. в scientific depreJ of о Candidate in Historical Sciences in speciality 07.00.01 - .

Hiptnry of Public Kov«nents end Political Parties, ^iev Те tbs , Shevchenko Uni varsity, Kiev, 144r>. .. ■

M sp**rtfition is в oanu script. The problem 6f relation by the .

Utcrainian parties toward? the ЛІІ-Hussian end, Ukrainian Constituent *M«Wie8 v.'ithin в period from liarch, 191? to April, 1Q16 is being rturtiee. The author thinfes that the Constitvient A«sereblies von n riiitiinf, flece in theoretical' end practical activities of the Ukrainian parties bS a reel way and methods for peaceful solution of о problem concerning the State systec of Ukraine and КОІП politicol end socio-ecoijocic prf'Mecs.

ffangnpf-плонв^-Укратнські політичні партії, Установчі збори, революція, парламентаризм, державність.

JU-л