автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.04
диссертация на тему: Парагмалингвические модели немецкого анекдота

Полный текст автореферата диссертации по теме "Парагмалингвические модели немецкого анекдота"

ОДЕСЬКИЙ ДЕИКАВНИЙ УНІВЕРСІГГЕГ іи.1.1.МЕЧНИКОВА

РгБ ОЦ

■ Н '"'і

•’ • •

САВЧЕНКО Юрій Євгенович

ПРАГМ АЛ ІНГВІСТИЧН1 МОДЕЛІ НІМЕЦЬКОГО АНЩОІУ

Спеціальність 10.02.01 - германські мови

АВТОРЕФЕРАТ'

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

ОДЕСА - 1994

' Дисертацією е рукопис.

Роботу виконано в Харківському державному університеті.

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор.

ЕйГЕР Генріх Вільгельмович

. Офіційні опоненти:

- доктор філологічних наук, професор БЕРЕСНЄВ Сергій Данилович; • .

. - кандидат філологічних наук, доцент БУКРЕ6ВА Лілія Леонідівна. •

‘ Провідна організація - Дніпропетровський державний університет. . .• . ■ . . ,

Захист відбудеться "Зо " 1994 р. о 13.00 го-

дині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр К 068.24.08 в Одеському державному університеті за адресою: 270058, м.Одеса, .Французький бульвар, 24/26, ауд.ІЗО.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Одеського університету. ■ . : ' .

Автореферат розіслано п&9 " ' 1994 р.

Вчений секретар . спеціалізованої вченої ради

Об'єктом нашого дисертаційного дослідження е німецькі' анекдоти. . ,

Предмет дисертації складають прагмалінгвістичні особливості анекдотів з мовним гумором.

Актуальність вибраної теми дослідження вианзчагтьсл такими факторами: .

1. Сучасність наполегливо потребуй глибокого теоретичного осмислення духовного надбання народів. Віковічну цінність становлять фольклорні твори. Вони акумулюють бзгатозік;е;іП життєвий досвід, відображають постійно пульсуючий процес пізнання людиною навколишнього світу. Жанр анекдоту лк виду фольклорного тексту популярний у всіх розвинених кулітурнл : з цієї точки зору заслуговує вивчення;

2. Прагмалінгвістичні моделі анекдоту, які досліджуються

/ дисертації, створюють передумови для вирішення складного завдання т моделювання комічного, зокрема, у жанрах малих форм; .

2. Вирішувані у дисертації питання пов'язані з більш широким завданням - вивченням гумору як складової частини естетичної'категорії-комічного. Цл проблема настільки вахтова для різних наук, шо її вивчення має багату традицію, однак продовжує активно досліджуватись в останній час. Міждисциплінарний характер' гумору добре показаний у відомій роботі О. М. Лука "Шор, остоумие, творчество";

' 4. Гумор останнім часом вивчається і в дидактичному аспекті (І. А. Харченко). У ряді робіт-підкреслюються багаті можливості жанру малих форм'(зокрема анекдоту) у процесі навчання мові (S. Attardo, - J. С. Chabanne, W. Ulrich, R. Ulshofer). Анекдот як і інші лйнрн малих форм може використовуватись для розвитку розуміння та нетрадиційних поглядів на навколишній світ, може поглибити наші.знання про людське ^мислення; . . . '

5. Незважаючи на окремі дослідження, монографічні роботи, спеціально присвячені механізму комічного в анекдоті, зокрема, його прагмалінгвістичному аспекту, відсутні. ' .

Мета дослідження - виділення та опис базових типів лраг-малінгвістичних моделей анекдотів. Мета дослідження зумовила

вирішення конкретних завдань:

- експлікувати поняття "анекдот";

- визначити його прагматичні функції;

- відмекувати його від інших фольклорних жанрів;

- установити композиційну структуру анекдоту; '

- розробити принципи його прагмаліигвістичного моделювання; ' ’ ,

• - визначити базові моделі анекдотів і їх підтипи;

■ --визначити характер взаємодії мовно-стилістичних засобів комічного з прагматичними факторами.

Матеріал дослідження склали близько'10000 анекдотів із 17 тематичних і загальних збірок, виданих у період з 1963 до 1993 року. Крім того в роботі були використані анекдоти, опубліковані у журналі"Spiegel”, газеті "Heues Leben", а також анекдоти з дослідженої теоретичної літератури.

Головна мета і завдання дисертаці ї зумовили використання методів дослідження: безпосереднього спостереження та аналітичного опису мовних явищ, мовно-стилістичного І пра'г-малінгві стичного аналізу, моделювання, прийому трансформації (згортання і розгортання тексту), порівняльного аналізу.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, шр визначені базові прагмалінгвістичні моделі анекдотів, в основу яких покладено взаємодію прагмалінґвістичних факторів з мовно-стилістичними засобами комічного; новим є також визначення та опис композиційної структури анекдотів, експлікація поняття "анекдот" як жанру міського фольклору, відмежування його від споріднених жанрів і встановлення його прагматичних функцій. .

Гіпотези дослідження: • .

. і. Анекдоти піддаються моделюванню на основі взаємодії мовно-стилістичних засобів комічного з прагмалінгвістичними факторами. . ■ - .

2. Серед останніх найбільш важливим є порушення постулатів спілкування і максим розмовності. ■

Теоретичне значення дослідження визначається розробкою методики прагмаліигвістичного аналізу анекдотів, виділення їх базових моделей, а також тим, що результати цього аналізу

можуть бути використані у розвитку теорії КОМІ чисто (праг-мадінгвістичний аспект логіки комічного) і у розвитку праг-малінгвістичної теорії діалогу.

• Практичне значення роботи'полягає в тому, ідо дані доел:д-ження можуть бути використані у процесі викладання німецько; мови, зокрема, в курсі стилістики, при навчанні інтерпретації тексту і розмовної мови. .

Апробація роботи. . Основні положення роботи висвітлюються в 5 публікаціях. Результати дослідження обговорювалися на наукових конференціях факультету іноземних мов Харківського .державного університету (Харків, 1990, 1993, 1994), мі ¿.державній науковій конференції "Комічне у світовому літературному процесі XX віку" (Харків, 1992), а також ка

лінгвістичному семінарі ‘факультету іноземних мов Харківського державного університету (Харків, 1994).

На захист виносяться такі положення: _

і. Анекдот є гумористична мініатюра з несподіваніш кінцем (пуантом), у якій у формі діалогу чи полілогу ошюуктьс-я ситуації (взяті із повсякденного життя - як такі, що дійсно

мали місце в житті відомих людей, так і вигадані) або вчинки

людей, які носять комічний характер чи заслуговують висміювання. Анекдоту властиві такі риси: гумористичність (сати-

ричність) , 'діалогічність, короткість (і зв’язана з нею риса інформаційної щільності), пуантованість. ■

. 2. Прагматичними функціями анекдоту є: розважальна,

орнаментально-ілюстративна, атрактивна, переключаюча, фа-тична, терапевтична, функція критики', і , функція "дегабу-ізаціі". ' , ' "

3. Композиційна структура анекдоту складається із заго- , ловку, зачину, діалогу, закінчення. Тільки діалог е основним елементом, решта елементів факультативна > виконує тексто-утворювальні функції.- ,

. 4.; Факторами, релевантними - для виділення праг-малінгвістичних моделей анекдотів, виступають відношення ко-мунікантів один до одного ' (опозитивний, неопозитивний діалог) і 'відношення комунікантів до повідомлення в аспекті його розуміння. До конституєнтів моделей відносяться: Кіль-

- з - '

кість комунікантів, кількість релевантних реплік та їх послі доеність, тип моеного акту, ТИП МОВНИХ І НЄМОВНИХ ДІЯ, актуалізатор комічного. .

Б. Еиділено 11 базових прагмалінгвістичних моделей анекдотів: 5 моделей в опознтявному діалозі, 4 моделі в неопо-гитивному діалозі, в анекдотах, побудованих на нерозумінні повідомлення, 2 моделі. Крім того відмічено 5 моделей співвідношення ситуацій, із яких виходять персоналі'анекдоту.

5. Комічний ефект в анекдоті базується на взаємодії прагмалінгвістичних факторів і мовно-стилістичних засобів комічного. Найбільш суттєвим при цьому є порушення постулатів спілкування і максим розмовності. . -

7. Різні групи анекдотів характеризуються різним співвідношенням' успішності і вдалості мовних актів. -

8. Прагматичні моделі не накладають обмеження на використання мовних засобів комічного, хоча відзначаються преференційні відзнаки. Для створення комічного ефекту за- • стосовуються такі стилістичні засоби (у порядку зменшення): гра слів (багатозначність, омонімія), хіазм, зевгма, шлаг-зац, порівняння, антитеза. •

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох частин (у кожній частині три глави), висновків та бібліографії. • '■

У вступі обгрунтовується вибір теми дослідження, визначаються її актуальність і новизна,- вказуються мета й методика дослідження, мотивуються наукове значення та сфера практичного застосування результатів наукової роботи.

У першій частині "Структура анекдоту та принципи його ■моделювання" розглядаються основні питання, пов'язані з вибором напрямку наукового дослідження, з визначенням змісту тих понять, шр використовуються в роботі. '

У першій главі розглядаються питання, пов'язані з характеристикою анекдоту як жанру малих, форм. Це насамперед питання огляду аспектів дослідження анекдоту, визначення жанру анекдоту, з'ясування його прагматичних функцій, відмежування анекдоту від жартівливого запитання та афоризму. Існуючі де-фукніції анекдоту відображують окремі . суттєві риси цього

• * ' - 4 -

жанру-, але ж не містять в собі достатньо повної характеристики його ознак та властивостей. Рішення питання наукової дефініції жанру полягає в пошуках суттєвих типологічних рис цього художнього явища на основі комплексного підходу, який полягає в тому, щр суть літературно-художнього явища проявляється в діалектичній єдності його ' сторін, тобто мовної форми та смислового змісту, авторського ставлення та реального впливу на читача (Т. І. Манякіна). Враховуючи основні риси анекдоту та грунтуючись'-на власному аналізі гумористичних текстів, поданих у різних збірках німецьких анекдотів, пропонується визначення анекдоту, подане віще.

Для розуміння жанру надзвичайно важливим є розуміння його функцій. У фольклористиці функція твору розуміється як його побутове призначення і розглядається як одна із ■ його основних жанроутворювальних характеристик (Е. В. Померанцева) Ці характеристики зумовлюють прагматичні функції. Прагматичними функціями анекдоту є: розважальна, орнаментально-

ілюстративна, атрактивна, переключаюча, фатична, терапевтична, функція критики и функція "дехабуізаціі".

Схема 1: '

Адресат - 1,6,7,8 . ' Адресант - 4,7,8

Дискурс - 3 |

• І ..

. ;

' Ситуація

_ *

Відмежування анекдоту від інших споріднених явищ здається необхідним тому, що у збірки анекдотів на рівних правах включаються й інші тексти малих форм - -жартівливе запитання та.

.і

і

Предмет мови - 2,Б,6

жартівливий аф-эриэм. Вірна відповідь на жартівливе запитання взагалі неможлива, тому : що поле пошуку інформації надто велике. У жартівливих запитаних міститься . по суті діла квазі діалог, а не діалог, який відображає взаємовідношення комун ікант і в. Жартівливі . запитання можуть зустрічатись у більш розгорнутій діалогічній формі. У такому випадку вони формально наближаються до анекдотів. З анекдотами жартівливе запитання зближує і звернення до персонажу. Виявляються також пограничні випадки. Особливим видом жартівливого запитання є загадка-пастка або "покупка" (Г. • Л. Пермяков). Від анекдоту вона відрізняється тим, що ставить відгадуючого у смішне положення. Анекдот відрізняється від жартівливого афоризму тим, що не має такої ознаки як загальнозначущість; він не завжди оригінальний по формі. Афоризму не-властива діалогічність. Однак, в окремих випадках виявляється певне зближення. ■ ■ •

У другій главі розкривається зміст.понять, пов'язаних з- . композиційною структурою анекдоту. Анекдот має полікомпонентну структуру, яка складається із основних та факультативних елементів. Це - заголовок, зачин, діалог, закінчення. Через заголовок адресат отримує перший сигнал, який підготовлює його подальше сприймання і розуміння-інформації та допомагає йому прогнозувати зміст тексту. Заголовок характеризується формальною самостійністю. З точки зору прагматичної спрямованості заголовків мікротексгу виділяються гри основні типи: і. заголовки, в яких дається точна установка

на яке-небудь лице,, про яке іде річ; 2. заголовки, в яких експлікується тільки якась пропозиція без зазначення героя оповідання; 3. заголовки, які узагальнюють весь зміст анекдоту, вони являють собою прислів'я або афоризм (В. І.Юганов).

Ці типи заголовків виділяються і в анекдоті. Характер розглянутих заголовків свідчить про те, щр заголовок не може бути обоЗязковим елементом анекдоту; це факультативний компонент, виконуючий у збірках дистинктивну функцію - в усному функціюванні він, звичайно, відсутній.

Зачин сприяє оформленню тексту як замкнутого цілого, сигналізує про початок комунікації нового виду і вводить

необхідну для адекватного сприймання систему орієнтації. Між зачином та заголовком, як і в коротких оповіданнях, відмічаються 4 види змістовних відповідностей (а К Данилова):

1. Зачин повністю або частково повторює заголовок тексту (зачин - луна).

2. Зачин підхоплює заголовок, демонструючи безпосередню структурно-семантичну залежність від нього.

3. Тематичні зв'язки зачину і заголовку експлікуються ке

відразу, а простежуються лише через тематичний розвиток цілого тексту. ' ■

4. Тематичні зв’язки зачину та заголовку не експлікуються.

Зачин не . є обов’язковим компонентом і може бути відсутнім, наприклад, коли анекдот складається тільки із реплік персонажів. • . •

Діалог є основний компонент в композиційній структурі анекдоту. Він може бути представлений двома видами: опезн-

тивним і неопозитивним. Діалог в дисертації розглядається б суттєвих для анекдоту аспектах: і. кількість персонажів;

2. кількість реплік; 3. спосіб їх вводу в текст; 4. сполучення видів чужої мови. . ■

Закінчення є факультативний компонент композиційної структури анекдоту, воно лише завершує ситуацію, робить її більш повною та закінченою. Проте зустрічаються анекдоти, для яких • закінчення'являється обов'язковим елементом і який не можна елімінувати. ’ ' .

Сбойязковою ознакою анекдоту,, бев. якої текст перестає бути анекдотичним, є пуант. Найчастіше пуант базується' на . ефекті обманутого сподівання і містить гру слів/ логічний парадокс, гіперболічне перебільшення. (В. С. Манаков; Ю. Г. Пер- " ліна, В. Л-Сілін, Т. І. Манякіна). Обмануте сподівання проявляється у ситуативних невідповідностях, неочікуваному закінченні, комічних персонажах, а на рівні мовного оформленні?

- у різних стилістичних прийомах, ■ в основі яких лежить

*

невідповідність форми змісту (Є. А. Маріянчук). Пуант в анекдоті розташовується у фіналі. Він міститься у більшості випадків в останній репліці персонажів, але Може знаходитись також і в закінченні (останній фразі всього анекдотичного ' - 7 - ’ . .

тексту,» 4

Третя глава "Проблеми прагмалінгвістичного моделювання анекдоту" присвячена опису умов ефективності комунікації та визначенню основних принципів модєлюезння. Відомо, ідо досягнення ефективності комунікативного акту значною мірою залежить від цілого ряду причин прагматичного характеру. Оскільки у різних авторів вказуються різні причини і умови, які впливають на ефективність комунікації, та різний набір термінів, то здається доцільним в реферованій роботі підсумувати і описати найбільш важливі фактори з урахуванням їх розробленості та з метою, необхідною для.рішення поставлених в дисертації завдань. Виділяються постулати і максими комунікації. ,

1. Постулати комунікації в найбільш експліцитній формі описані у 0. Г. Ревзіної, І. І, Ревзіна. Це - постулати загального коду, загальної пам'яті, загальної логіки. ■

2. Максими комунікації були сформулював Г. П. Грайсом у виді основного "принципу кооперації". На наш погляд, цей принцип та 4 максими, які витікають з нього, слід доповнити кількома пунктами із досліджень Б. М. Лейкіної і Т. В. Скельової. Наприклад, "не будь тривіальним, бо метою комунікації є отримання нової інформації" (Б.М. Лейкіна), чи "не повідомлюй інформацію, неприемну для співбесідника" (Т. Б. Німельова).

Г. Е Ліч доповнює ці максими правилами вічливості, інтересу, доброзичливого жарту.

Р. Лакофф приєднує до цих принципів більш загальні вихідні принципи раціональності та вигоди.

С. В. Меєн виділяє принцип співчуття (емпатії)-

0. Г. Ревзіна, І. І.Ревзін формулюють такий принцип людського спілкування як "слово не повинно розходитись З ДІЛОМ". А. 0. Шмельов розглядає самофальсифікуючі вислови як один із видів невідповідності слова і діла.

Б принципі можна вважати, що взаємодія максим у бесіді носить діалектичний характер: їх дотримуються настільки, наскільки це можливо. При цьому, мабуть, діє прагматичний принцип приорітету. В деяких випадках максими комунікації можуть порушуватись навмисне.

Особливістю прагмалінгвістичного моделювання анекдоту £ ге, що моделюється мікродіалог з опорою на експліцптнш'і* опис подій. Незважаючи на наявність означеної кількості стандартних тем та ситуацій, анекдоти охоплюють всю різноманітність людських ВІДНОСИН, тому відповідно до гіпотез дослідження моделювати іх можливо на ■прагмалінгвістичнпі основі. При цьому враховуються дії та ситуації, які безпосередньо не виражені, але витікають із змісту реплік. Ці моделі повинні охоплювати основні (базові) типи ситуацій анекдотів, побудованих на лінгвістичних та прагмалінгві стичних засобах ко. мічного. Таке моделювання схоже на випадок моделювання психолінгвістичних одиниць. Створення каталогу одиниць, якими оперує людська думка у процесах відображення .свідомістю об’єктивного світу і вербалізаціі його результатів,- завдання безнадійне, бо кількість одиниць і іх .різноманітність настільки великі, наскільки нескінченний і невичерпний оточуючий людину світ; це не означає, що подібні одиниці не піддаються'типізаці ї -та узагальненню (Ю. Н. Караулов).

При моделюванні анекдотів ми керувались розумінням комунікативної ситуації, основними компонентами якої вважаємо Комунікантів, предмет розмови та обстановку комунікації.

Крім того, ми зважаємо на загальновідоме у психолінгвістиці положення, ідо мовна діяльність звичайно не виникає як самостійний вид діяльності, а обслуговує іншу - немовну. Тому ми припустили, що при моделюванні комунікативних ситуацій," типоеих для анекдоту, поряд з характером мовної дії.буде грати роль характер немовної дії та її взаємодія з мовною. Вагуючись на цих посилках, ми застосували їх до всього корпусу анекдотів і методом "зворотного зв'язку" установили константи моделей. До таких.відносяться: '

1. Кількість комунікантів. • '

2. Кількість релевантних реплік та іх послідовність. -

3. Тип мовного акту. ■

4. Тип мовних і немовних дій. . .

5. Актуалізатор комічного: нестандартне сполучення лінг-

вістичніх, прагмалінгвістичних і логічних засобів, яке приводить до обманутого сподівання, викликаючи комічний ефект.

Цей ефект виникає внаслідок утворення асоціаційних зв'язків між усіма розглянутими компонентами..

Оскільки в найдокладніїшій класифікації мовних актів не міститься мовний акт'жарту, то він спеціально розглядається в дисертації. Під мовним актом жарту ми розуміємо такий мовний акт, основна ілокутивна сила якого полягає в .тому, щоб розсмішити комуніканта. .

Paule ist plötzlich steinreich. "Ich habe das Geld von einem entfernten Verwandten geerbt ", sagt er. "Interessant. Und wie hast du den Verwandten entfernt?" (Die besten Vitze 1993 : 53). ' ‘ •

. Тут мовний акт жарту висловлюється другою реплікою. Його єдина ціль - просто пожартувати.

Від жарту, слід відрізняти мовний акт а жартівливою тональністю. Жартівлива тональність може забарвлювати різні мовні акти, нашаровуючись на них.

"Schlafen Fische auch, Papi*?" "Klar, dazu gibt es doch ein Flußbett!" (Die besten Vitze 1993:46). . .

Релевантними для розподілу моделей на групи виявились два фактори: 1. відносини між комун і кантами; 2. відношення кому-нікангів до повідомлення в аспекті його розуміння. "Обрав учасників мовного акту (в реальному соціально-психолог ічно-. му наповненні) ста« невіддільним від їх відношення до повідомлення: тобто відношення до повідомлення здійснюється через взаємовідношення учасників комунікації" (Т. Г. Винокур).

1.' Відносини між комун і кантами. Ці відносини відображаються у діалогах двох типів: опозитивному і неопозититвному. Під сшозитивним діалогом ми розуміємо діалог, в якому один із комуні кантів або обидва критично оцінюють висловлювання

. чи дії іншого. У такому випадку відносини між комунікантами приймають характер моральних відносин.

2. Відношення комунікантів до повідомлення. Ми, слідом за німецькими дослідниками, виділяємо MifSverständniswitz, тобто анекдот, побудований на нерозумінні денотативного значення, ілокугивної сили повідомлення.

У другій частині "ПрагмалінгЕістнчні моделі анекдоту" описуються і аналізуються типи,. підтипи та варіанти праг-

малінгвістичних моделей анекдотів.

У першій главі увага приділяється дослідженню моделей з □позитивним діалогом. Виділено 5 типів:

I. X виконує негативну ■ мовну дію по відношенню до-У

У виконує відповідну негативну дію по відношенню до X

"Als George Washington, so alt war wie du, war er Klassenerster", sagt der Vater. "Und als er so alt wie du, war. er Präsident von Amerika, sagt der Sohn. (Berliner Vitze 1986 : 45). ' '

Цей тип має 6 підтипів. .

II. X ставить запитання . -

У відповідає критичним зауваженням в жартівливій формі

.Sie zu ihm: "Sag ml, fahrt der Zug schon?" Brummt, er zurück:"Meinst du, deinetwegen werden die Hauser

vorbeigetragen?" (HL 1993) , - .

III. X виконує негативну немовну дію У висміює X

Ein Fleischer macht Wurst. Sein Freund sieht ihm zu und

sagt nach einer Weile: "Wenn das rauskommt, was da reinkommt, kommst du irgendwo rein, wo du nie mehr rauskommst". (NL 1993) ' - .

IV. X виконує негативну дію по відношенню до У

' У намагається непрямим чином анігілювати цю дію

Die kleine Monika . fragt den Nachbarn, einen alten Mann: "Ich lerne Klavier spielen. Stören Sie meine'

Musikübungen nicht?" "Doch, mein Kind". "Sehr gut. Sagen Sie es meiner Mutti, bitte". (Лебєдев 1983:46)

V. X порушує максиму розмовності '

У критикує X, висміюючи його .

Eine junge Dichterin trägt ihre Gedichte vor, lange und ausdauernd, spät erst sieht sie, daß ihre Zuhörer fast alle schlafen. "Entschuldigung", sagt sie zu einem noch wachen Zuhörer, "ich habe meine Uhr vergessen". "Macht nischt,

Frollein", sagt der, "hinter Ihnen hängt ja een Kalender". (Berliner Witze 1986:84) . ■

У другій главі аналізуються моделі з неопозитивним діалогом. Визначено 4 типи: .

I. X виконує мовну ДІЮ

У виконує відповідну мовну ДІЮ

"Deine Frau rührt ja- Wie der Blitzt" "Ja, sie schlägt dauernd in Baume eint" (Die besten Witze 1993:90) '

Цей тип має 5 підтипів. ■

II. X промовляє висловлювання, яке потребує пояснення .

У ставить уточнююче запитання

_ X пояснює в жартівливій тональності .

"Klein Auto und ich sind wirklich ein Herz und eine Seele!" "Wieso denn das?" "Na ja, wir trinken viel, qualmen ganz ordentlich, und morgens kommen wir beide, schwer in Gang!" (NL 1993) . ■ .

III. X виконує неконвенціональну дію . , .

У ставить запитання .

X пояснює, свою дію ‘ . .

Ein Mann’ spielt mit seinem Hund Schach. Ein anderer schaut zu und stellt fest: "Sie haben aber einen klugen Hund!" Worauf der Schauspieler antwortet: "Irrtum, er hat schon zwei Partien verloren". (10Q1 Witz 19І38; 23) . -

IV. X промовляє алогічне висловлювання

У реагує також алогічно

Herr Honig geht zum Fotografen. "Bitte, 'Herr Künstler, machen Sie eine Gruppenaufnahme von mir". "Aber gern, stellen Sie sich doch bitte im Halbkreis auf". (1001 Witz 1988:69)

У третій главі досліджуються анекдоти, побудовані на нерозумінні висловлювання (Mißverständniswitz). Виділяються ■ два уипи: ■ ' .

I. X виконує мовний акт

■ У невірно інтерпретує його

"Meine Tochter ist studierte Politologin". "Ach darum glanzen Ihre Möbel so toll!" (NL 1993) ,

Цей тип має 7 підтипів. ■

II. X виконує мовну дію .

У виконує відповідну мовну дію, не розуміючи значення

власного висловлювання ■

Eine Frau kommt in die Apotheke und will für ihre kranke .

Katze eine Arznei kaufen. "Haben Sie eiwas fur meine kranke Katze?" Der Apotheker deutet mit majestätischer Gebärde auf seine vollen Regale: "Hier, das ist alles für die Katzf'' (Die besten Witze 1993:188) .

Цей тип має два підтипи.

Виділені типи моделей Відображують різноманітність як неадекватної мовної дії (критика, образа, докір, похваляння), так і відповідну реакцію (критика, заперечення, виправдування, жарт). Звинувачення або докір частіше не приймаються співбесідником, власна вина не визнається.

Різні групи моделей характеризуються різним співвідношенням успішності і вдалості мовних актів. Так для більшості моделей з опозитивним та неопозитивним діалогом є характерним таке співвідношення успішності та вдалості мовних актів: ,

* для М:о комуніканта УН (успішний, але невдалий) -' для 11-го комун іканта УВ (успішний, вдалий);

* Змагання ХЕастунів: для 1-го комуніканта УН - . •

-^для 11-го комуніканта УВ.

Моделі, побудовані на нерозумінні повідомлення, мають таке співвідношення: ■

* 1-й комун і кант НН - -

11-й комунікант НН (неуспішний, невдалий) .

* 1-й комунікант УВ (успішний, вдалий) - ,

1,1-1} комунікант УН (успішний, невдалий),

Оскільки в основі більшості груп анекдотів лежить намі-■рена чи ненамірена хибна інтерпретація повідомлення, • то для виділених моделей характерні такі співвідношення ситуацій, які відповідають висловлюванням комун і кант і в: • -,

1. 02 L СІ: Перший комунікант має на увазі одну..ситуацію

(С2), другий комунікант заміщує її іншою ( CM). Цим співвідношенням ситуацій характеризуються анекдоти з опозитивним діалогом (крім змагання хвастунів), неопозитивним діалогом ¡перша модель), анекдоти, побудовані на нерозумінні;'

2, СІ 1 С2 х СІ: Висловлювання першого учасника діалогу

передає дві ситуації одночасно, другий партнер повинен вибрати одну із них; •

3. СІ ♦- С2: Одна ситуація протиставляється іншій; це

співвідношення відображено у моделях а опозитивним діалогом (наприклад, 1-й тип);

4. СІ ■*- 0; Ця модель характеризує анекдоти, в яких пар-

тнер по комунікації вважає, що відмовлюється від відповіді, а на ділі дає її; . '

5. СІ це співвідношення характерне для другої, третьої,

: четвертої моделей в неопозитивним діалогом та для

: кількох анекдотів в опозитивним діалогом. Тільки

: після другої ситуації, яка створює ефект обмануто-

С2 го сподівання, з’ясовується справжній зміст першої

ситуації. Перший комунікані послідовно вводить в оману другого комун і канта.

Форма та вміст анекдоту самі по собі не накладають обмеження на використання мовно-стилістичних засобів комічного. Для створення комічного, ефекту застосовуються гра слів, хіазм, зевгма, порівняння, натяк.

В анекдотах явище конвергенції, тобто сходження в одному місці пучка стилістичних прийомів, приймаючих участь в єдиній стилістичній функції (І.Е Арнольд), зустрічається не часто. Якщо розглядати хіазм як явище, яке поєднує в собі Рівні засоби-, синтаксичнийпаралелизм, перестановку по принципу зеркальної симетрії, логічне повторювання і антитезу (Е. М. Вереговська), то і в такому випадку можна говорити про конвергенцію. Використання переважно одного мовно-стилістичного засобу у гумористичних текстах пояснюється відносно невеликим їх обсягом. Конвергенція утворює більш складний пуант, який як для свого творіння, так і для сприйняття потребує більших зусиль (анекдоти як переважно усний жанр повинен мати таку структуру, яка сприяє його кращому запам'ято-

• вуванню).- . - ' ■

Характерною в розглянутих моделях є взаємодія праг-малінгвістичних факторів (порушення постулатів та максим комунікації) з мовними засобами комічного. Фактично в анекдоті . можуть порушуватись усі максими розмовності. Таким чином підтверджуються обидві гіпотези дослідження.

У висновках підведено підсумки дослідження, зроблено уза-

гальнюючі висновки про перспективи подальшого вивчення проблем комічного, зокрема, логіки комічного, а також робиться припущення, що розроблена прагмалінгвістична методика може застосовуватись для аналізу гумористичних фольклорних текстів інших народів.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях: , ■

. 1.- Структура микроюморесок и взаимодействие ее компонентов. - Харьков, 1991.- 17 с. - Деп. в ИНИОН АН СССР от' 26.06.1991 N 44848. ' ,

2. Проблемы языково-стилистического анализа жанра мик-

роюморесок//Вестник Харьковского университета. - Харьков: ХГУ, 1992.- N 372. - С. 150-154.' ■ .

3. О коммуникативном аспекте изучения микроюморесок// Сборник научных работ аспирантов Харьковского государственного университета (Гуманитарные науки). - Харьков, 1992.-с. 235-237. •

4. О жаяре немецкого литературного анекдота//Комическое в мировом литературном процессе XX века. Тезисы межгосударственной научной конференции. - Харьков, 1992.- с. 81-83.

5. The pragmallnguistio aspect of the humour of communl-cation//Questlons of applied llngustics. Abstracts of the International Conference.- Zhitomir, 1994.- p. 40-41.