автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Переселенцы и их организации в Западной Германии: место и роль в общественно-политической системе (40-е - началов 80-х гг.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Переселенцы и их организации в Западной Германии: место и роль в общественно-политической системе (40-е - началов 80-х гг.)"

РГ8 03

;кйеськй УНІВЕЇТІИТЕТ ім.ТАРАСЛ ШЕВЧЕНКА

На прагах рукопису

МАРКОВ Карло Анатоліевич

УДК 930 /430/

ПЕНГЕЛЕНіД І IX ОРГАНІЗАЦІЇ В ЗАХІДНІЙ НІМЕЧЧИНІ: МІСЦЯ 1 РОЛЬ В СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІЙ СІСТИ,!! /40-і-почзток 80-х рр./

07.00.03 - Зягалыа історія •

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації- т здобуття наукового ступеня доктора історичних наук -

Київ - 1993

Робота викоївш lía каведрі загальної історії Дніпропетровського де рівного університету

Офіційні опоненти: доктор історичних наук,член-кореспон-

дект АН України ЄКГУХ В.Б.

доктор історичних наук,головний науковий співріботник,засл>:-&ений діяч науки України КУЛІ НІЧ 1.М.

' доктор історичних тук,професор

ПАВЛЕНКО Г.В. •

Провідні організація - Інститут світової економіки і міждарод-

них відносин АН України

Захист відбудеться "_______" _________________К-9 р, о____________го-

дині на засіданні спеціалізованої Піди Д.060.18.06. по захисту дисертації на здобуття наукового ступеня докторі історичних наук при Київському університеті ім.Таріса Іііевченка /Київ.вул.Володи-мирська,64/,

З дисертацією е можливість ознайомитися в бібліотеці Київського університету.

Автореферат розіслано "__________" ___________________199 р.

ВЧЕННІ СЕКРЕТАР спеціалізованої піди

М.С.РУДЬ

з

і

. . ЬТЯУІГГ/РА ДШЕРГАЦІЇ '

С'грунту;.: їй. побудов .'.исортації вяплишс а необхідності розіїрит-

4 та основної мети. Вона складається з вступу, чотирьох розділів, когаїїй з яких. дає по три глави, закінчення, списку дхзрол та лі-тєратури. . • . " ■ ■

1 В с ту п •

Актуальність дослідження. Виникніння, а псті.м значення в хп. ді другої світової війни німецького'рейху гало своїм хаслідком великі демографічні, зрушення в Європі. Особливо рони торкнулися німців, що пр-,,гигали ні теритсрії крчін Східної Європи, мільйони я:їйх Оули вим>т«ні покину г/і свою батьківщину і переселитися більшістю в Зг.хідну Німеччину. Процес переселення німців не завершився прийняттям і викошгіням рішень Потсдамської конференції, яле продовжу гався (Ильи чи мени ьасштабно і в наступні роки під впливом різного роду обставин. В результаті переселення сформувався лоступопп фактор велико'1 іяжливості, який відіграв роль нг тільки . в післявоєнному розвитку Західної Німеччини! але і всієї сучасної історії ‘5РН. "24/' населетч ФРН походять із Середньої Німеччини, із німецьких східних області1^ абг інших областей вигьаннл,- писав головний редактор "Ди Брюккс" Х.Дітц,- що є компонентом особливого аначення"'*'.

Переселення чімціг в Західну Німеччину буЛ-г і є складовою частиною, хе', і самою геликою по своїх розмірах а", всю після воєнну епоху в тому великому переміщенні нг.родів і етнонаціодальяих Гр.уЛ як між країнами, так і у середині них, які шить місце і в і ліе-ріпній час, габувагічи час від часу дуже гострі форми. Демографічні зрушення, що проходят в останні роки на території ряду європейських кріїн і в бувшому СРСР і їх наслідки шять (Загато схожі« принципових рис з тим положенням, яке існувало в Західній Німеччині після другої світової війни. .

Перш за все тут тються ш увазі спільність ;;рсі'леми включення Переселенців в місцеві стабільні структури, які склалися ка протязі довгого часу, розробка механізму, який гикдочав відторгнення новоприбулих гір місцевого населення і забигя'ічуюпого їх інтеграцію і ряд інш.и проблем. У зв’язку з ЦИМ ВИ.ТО°ННЯ положення

1 Піо ВгиоЧи.197^<,а5.Ма1.

иереселації! «з Західній Німеччині в •¡ісляеоєннлй vac і пізніше, процесі? !>; асимглкції і інтеграції представляє, без сумніву .науко-РИП * ПОЛП’И'їМИЯ інтерес. •

Іі ході -июючення переселенці в з соціально-економічну і політичну систзчи Західюї Німеччини дуже вел.'іл'у роль шли створені ними спіли1 і п першу ‘іїргу земляцтва* як н&йо'ілш характерні їх пред- : стагнлки. Щоб мати вплив ш різні сторони життя західнонімецького суспільс.'Бгі у ВІДПОВІДНОСТІ зі своїми функціями захисників інтересів переселенців нони повинні були органічно вписатися в систему ■ спілок, які формувалися в тоїі період і поступово сгали '’функціональної!, сг.евдфічноа частиною політичної системи, здійснюючої контакт ніж п літігкою і народом"

Створення переселенцями роьгалуяеїв мере.та спілок самого різного харькіеру в процесі розвитку ФР1І стола невіддільною частиною суспільно-політичного ландиафту Західмої "імзччини. Таке положення мало велике, аінчсніш в рішенні тих проблем, як'.- стояли плред пересе- ' яенцяші, лсоолиш в перші післявоєнні роки, у ісіх сферах їх життя. Однак, гмнотвши 2'іврання по інтеграції переселенці? в місцеві структури, ПерііССЛЄГСЬКІ спілки, в першу чергу земляцтва, не зникли із суоп'льію-і:олітичного життя ФРН, продоєтуючи виконувати в ній Дужз важливі (Іунгаії, характер яких по суті суттєво не змінився аж до останнього \ь.су.

Влдсне южучи, ізиникненнл ьересаленських спілок, як показу історія, с иеііУ-іучіїи наслідком ісцуіаііня в дерхаві конкретних етнона-иїональні!х, або національно для населякчих цю державу народів

груп, п період попередньої їх асшііляції і інтеграції. Оджк збереження подібних спілок в тступний час, як це пройшло в ®РН, свідчить про тягністи факторів, які юрмо з ия і; їх зникнечіш. Цілком зрозуміло, що вивчення умов, пов’язаних з цими обставинами» оаелуговус . особлі.Есї уваги : і.редставляє шуковий інтерес.

Дослідження історії переселенських організацій в Західній Німеччині привертає у гагу нз лише з політичної точки зору, тоСто в плані вивчення ичливу їх в політичній системі і політичній інститупіоналі-заиії, але й в організаційному, який дозноляе розкрити внутріскв структуру спілок, олеіархічному, який дає можливість проаналізувати професійний менеджмент спілок і теоретичному, установльочому ідейні основи діяльності.

11 * ~ ' • •

Teubner G. ürganlsatlonaclemolLL'ati» und Vertaridavar.i'aaaung.Heohta-

ttodelle für politisch relevant* Verband«.Tublngtn,1978. S.1.

Стан наукової розробки проблеми. У вітчизняній історіографії проблемі переселенців і їх організацій приділено явко недостатню увагу, це знайшло свос відображення не лише в тому, що ая до теперішнього іасу вірсутні монографії і аіалітичні статті а даного питання, але і в тому, шо е тих працях, де так чи інакше торкалась тема переселенців, чоіа була фальпипо канонізогана в русло однієї лрсвлеми - дослідження політичної сторони діяльності спілок "виг-шних" .і "біженців". Вторгнення ідеології і класового підходу в історичну науку, зробило непотрібним глибоке тукове визченнп проблеми переселенців і визіачило погляд на їх організації лк т спілки кідто реакці йного характеру,націлені ні перегляд ярропейських кордонів. ' ’

Бузьксполіткчний підхід де проблеми переселенців стар очевидним рже у 50-і рг. ,ко‘іИ з’ягилпея перші радянські прій і з гар/лчис-пки, р яких вся увага акцентувалась на реваншистському характері політичної діяльності спілса переселенців . З 60-х рр. стала спостерігатися більш ш.гроиа розробка окрему аспектів теми знутртаньоголітіг-ілої діяльності переселенських організацій - дослідження їх відношень з політичними пг.ртіпми 'ЇРН, еивчєння пронесу проникнення лідерів земляцьких спілок менеджмент партій, метод і в впливу ка пауідноиімспї:“ кє населення in їм.2 Р ііргжому зв'язку з вивченням кнутр:шньсПОЛІТИЧНОГО розвитку було поста мене пишніш про характер ідейно-теоретичної оснори діяльності переселенські;, організацій”. Ще однією темою, також ризжною,головним чином, інтересом до політичної діяльності 3.5ИЛЯИТЛ, є тема класові« коренів спілок "вигнаних'1, яких ■. радянські історики бачили в монополістичній буржуазії Західної Ні -

^Еесгалов Г.М. Возрождение германского империализм* - угроза миру.

M.,1953; Гуров A.A. Идейные оруженоспн военно-прокдаленных монояо-лий ФРГ. Критта реваншистской экономической концепции. М.,1959,

” Бссленский М.С. "Восточная" политика ФРГ /1949-1966/. М.,1967; IV-' левич В.И, Миролюбні сили ФРН у боротьбі проти мілітаризму та ре- . вашиэму. Киї в,1968; Кремер И.С. ФРГ: внутриполитическая борьба и внешняя ириентйцм. М.,1977; Бланк A.C. Неонацизм - реваншизм. Мифы "психологической войны". H.,1985; Болдырев Т.Н. Антикоммунистические и реваншистские тенденции, в школьном преподавании ФРГ и борьба с ними /I£66-1974 гг./'. Воронеж, 1979.

! Ьинокуров П. I’epmнекий вопрос и безопасность Европы. И.,1964; Ііііоземцев H.H. Американский империализм и герданский вопрос /1945-ЇУЗІ/. М.,1Й>4; Тудьчинский М.Р. Адвокаты реванша. Западногерманский "ост^оршунг’’ на службе боннской реванпистсхой политики. М.,196;

ыеччини, зацікавленої в поверненні великих капіталів, загублених на Сході в результаті поразки Німеччини і відігравшої ведучу роль в виникненні переселенських організацій^.

fis дивлячись m постійний контроль, який визивався коньюктурни-ми політичними і ідеологічними міркуваннями, все ж можт сказати, то вітчизняні історики внесли певний вклад в розробку деяких аспектів досліджуючої в дисертації проблеми. Ними були визначені основні методи впливу переселенських спілок ta "східну" політику ФРН, показана спільність інтересів в цьому питанні з великими тртіями Західної Німеччини, виявлені головні поняття теоретичної основи діяльності спі;:ок "вигнаних”, деякі напрямки її, виЕчека в певній мірі со-

• ціальїв опора організацій переселенців.

Б той ке час радянська історичш науіа відмовилась від того, щоб розглядати переселенський рух як складне, багатогранне явище. Підхід до наукової проблеми з чисто політичнім позицій привів до того, що більш частина питань, пов'язаних з проблемою дисертаційного дослідження, зал,шилась поза угагоо істориків. Не стали об’єктом вивчення самі переселенці як соціальна і етнокультурі# категорія. Ззесім не дослідженими виявилися процеси економічного, соціального, політичного, культурного характеру, які проходили в їх середовищі їй протязі 40-80-хрр. Також не попало в коло досліджень радянських істориків визначенім в комплексі причин виникнення переселенських організацій, вивчення процесу їх розвитку і пояснення наявності в них різних течія. Приоритет політичного підходу тд науковим, залишив остороко необхідність ризчення різноманітні« форм соціальної і культурної діяльності переселенських організацій. В результаті більшість висновків радянських істориків Еизгачае однообрззність думок , і значна однобокість суджень.

Ні відміну'від радянської історичної науки проблема переселенців і їх організацій об'єктом більш пільної угаги став в істсріо-графії східноєвропейських кріїн - Польщі, Чехословаччини. Хоч в ній теж господарював приоритет політичних інтересів, коло питань, які розглядались в монографіях і статтях, відмітались більшою шнротов та різноплановістю. . . .

~

Орлик И.И. Политий, западных дер.чав в отношение восточноевропейских сошалютических государств /196^-19% гг./. Галкин

A.A. Исторические iî юцлільньїе корни реюшизт // Реваншизм:идеология, практика . М.,1985; Алексеев Р.Ф. СССР - ФРГ: прошлое и настоящее. М. ,1560; Урьяс Ю.ГІ. Политический механизм ФРГ. М.,197В.

Однізя з головних тем, котра дознала глибокої розробки, булі проблет переселення иімпір з територій шос країн в роки гі тій і за рішенням Потсдамської конференції з то^ли зору законності повернені галежних Польщі і Чехослотччині земель . Не.'лле місце відродилось з’ясуюшію причин виникнення переселенських організацій і їх класових коренів. Не залишилось без уваги вивченая соціал тої бази земляитр, котру дослідники знаходили в реакційних, реваншистські ті націоналістично настроєних колах переселенців та всього західнонімецького населення1*.

В певній мірі об’єктом вивчення стали процеси, які прохо, лли в середині переселенських організацій з позицій доказу відсутності монолітності в їх рядах і ростучої політичної слабості¿.

Головна і основна увага в історіографії східноєвропейських країн приділялась, що цілком природньо, зовнішньополітичній діяльності спілок переселенців, оскільки іменно ні країни в !-нйбільші;1 мірі торкалися їх вимоги відродити Німеччину в довоєнних кордоівх.

В цьому питанні,як і радянські історики, польські,чєиські.болгарські дослідники підтавали розкриттю ревізіоністські цілі земляцтв, підкреслювали реваншистський характер їх практичної діяльності^.

В цілому, історичні дослідження проблеми переселенців та їх організація в східноєвропейських країнах зробили значний внесок у історіографію теми. ї&зом з тим треба підкреслити, щп приоритет політичного підходу до тукової проблеми, як і у випадку з радянськими істориками, залишив осторонь необхідність глибокого аналізу самої категорії переселенців, соціальної і культурної сторін діяльно оті їх організацій, вивчення ідейно-теоретичної її основи. В цілому, висновки та ствердження історичної науки в східноєвропейських країнах у принципі не відрізнялись від висновків радянських істориків.

J Kral V, Zur Aussiedlung der deutschen Minderheiten in der Tschechoslowakei// Dokumentation dar üeit.1965. Hi',558, ß.16-26.

2 aiomkostwa "Schleainrovr" w latach 1962-1964, Огітшіі zac^a-Po 11 ty-ki-Dzialalnoao.Katowie«,1969! Jublonolc» D. Xiomlcootwa Pemornki« 1945-1969. Poznan,1973.

3(Jzerwlnslcl J, HFR-panetwo prseeiedleaoow. Warssawa,1968t Bialy 3f.f Buchala R. Älcrakoetwa "Schlesierow" «r latach І960-1961. Katowi-cc.1963. '

4üuch*la H. ZiomJ'oatrwa ’'Schleaierow" і .loh rola w zyoin polityo-ziiym Hiemiackiai Republlkl F<jder»lne;J. Katowice,1962.

Ш відміну від радянської німецька історіографія /в даному .иііадл.у мота йде про ЙРН і ЩР/ проблеми пєреселендІЕ та їх організацій обширт і шрахорус десятки монографій та сотні спеціальних ста той. В ніі! можна виділити дві течії .водорозділои між якими служить відношення авторів робіт до рЧ’ень Потсдамської конференції з питаш. переселення німців і зміни кордону Німеччини. До першого з ник,відхиливших ЦІ рісення,належить значна більшість істориків ФРН.

З одного боку, для істориків "негативного" напрямку переважним иомантом в їх дослідженнях був політичний. Відносно менш помітної в роботах перших піе.' воєнних років, пін стив перевалить в історичних працях з кінця 40-х рр. і прийшв усе більше значення г.о мірі загострення ідеологічної боротьби між СРСР та капіталістичними державами. У другу чергу, шли згаченнп причини наукочого характеру. Безсумнівні досягнення асиміляції та інтеграції переселенців,о одного боку, і збереження їх як етнокультурних груп, з другого, ВИКЛИК)ли природній інтерес західнонімецької історичної туки. Переплетіння цих і: ;ох початків явилось відмінної) рисою історичних праць "негативного“ напрямку.

Особлива увага, приділялась вивченню причин, які завалили асимі-ляиії новоприбулих і спонукаючих їх до створення особистих спілок по :іхисту різноманітних інтересів,основні з яких бачились у бажанні переселенців зберегти свій етнокультурний облік,побоювання втратити історичну пам’ять та національні корені, в баяанні повернутись ш. стару батьківщину^. Вазкливе місце вже з початку 50-х рр. зайняло дослідження правового статуту переселенців, в результаті якого був зроблений висновок про неправомірність рішень Потсдамської конференції і необхідність встановлення історичної справедлш-ості шляхом повернення Німеччині відчуджених від неї земель^. Багато уваги при-

Arndb II. Die volksivirtsohaftlicbe JSingllederung ein«в E»vollc«ru-i^oauetxosite.Berlin,195і*! bpietboff Б. Untersuchung«]! zum bayerisch« n FJ’ichtllngeproblem,iiimcben,19551 ßtahlberg Q. Die Hel-marvirtriebenen ln Hordrhein-Westfalea, B»d-Ens,1955. '

lihode G. Bi« Ostgebiet« de« üeutoohen Reiche«.WürBburg,1955l Soiiolz H.G, Die rechtliche Stellung der unter polnischer Verwaltung »teilenden deutschen Gebiete» Hamburg,1949.

ділялоеь питанню збереження переселенців, як особливих етнонапіо-гальних груп.пивчегано способів їх консервації в середовищі місцевого населення з метоп послідуючого повеонек.м в місця колишнього пройм тиня .

Обумовлене місие і? дослідженнях злГул'ло питання внутрішнього лиття переселенських організацій, причин виникнення між ними конфліктів та протиріч*". .

Rssom ? тим, me я 50-х рр. в "негативному" русі pccj більш скло виділятись крило,представники якого вгакіли неможливим зворотне переселення ''вигнаних" в історично оглядуганий час, пропонуй^ я признати реальне положення рече Я і не вимагати форсування подій^.

В 60-і роки відбулося кількісне зменшення праць істориків "негативного” напрямку у зп’язяу з тим, що проблема переселенців поступово втрачала р Західній Німеччині спою пепвісну гостроту. В ці роки головна увага приділяється вузловим питанням теоретичного характеру, які летать в 'існоді проблеми - вивченню прав переселенців, визначенню статусу етнокультурних груп**.

Загострення політичного інтересу до проблеми переселенців у іе-торнкіл "нєттипного" напрямку потало спостерігатись у 70-80-і рр.,

40 було пов’язано, як із зростаючим напруженням у міжнародній від-юситх, так і з кризовим положенням, в якому опинилися переселен-:ькі організації. Характерним моментом цих років було не тільки (більшання цільності історичних досліджень, але і повернення до •ем, вже достатнь вивченим .

Не модна не визначити, що історики "негативного" напрямку в- •

Suropa und rlla deutsche Flüchtlinge. Fr.Main,1952«

Breitling H, lie Verbände in dar Bundesrepublik,Ihr« Akten und ihre po.litiacho Wirkung3w«ias. Miicanheia oa Glan, 1955»

Dio iäntatehung »ines neuea Volkes aus ^inaandoutschan und Ost-vartriebeaan,Uni-*rsuchunGen zum ötrulctur.iandel voa Land und Leuten unter dem ßini’luea des Vertrlntenen-Zustrooag,Marburg,1950. Jollon H.id. Zur Soaloloßio der Heiraatvertriebonen und Fluchtlinie.Berlin,1955: D*utnchland,iäuropa und dio 2Jcnsoh«rracht«.Troi0-lori',1968.

iuyas A.M. Anmerkungen xur Vertreibung <isr Deutschen aus dtffl Os-«n.Stuttgart,1985$ Banz W. Dio V-srtreitung der Deutschen aus d«n oben.Ursachen .Broigaiad#,Folgen. Fr.Uain,19&5«

цілому енєсли вагомий та значний внесок в наукову розробку проблематики псреселенціг. е основному періоді 40-50-х рр. До їх безсумнівних заслуг підноситься аналіз стену, в якому опинилися переселенці т новій батьківщині і визначення шляхіе та катодів їх включення в структури Західної Німеччини. Були визначені також осноені причини створення пгрьселенських організацій і показані процеси, які проходили в середовищ^ спілок "рипаних" і "біженців".

В той ке час політичікі шпрагяеність досліджень приЕСла до обмеженості висновків, надала їм односторонність і тукову вузькість, со стало наслідкам прагнення розглядати переселенців як самостійну силу, відмова від признання їх знаряддям в руках консервативних сил. . - Нестача батїьох досліджень проявилась і в тому, що з поля зору

цісї групи істориків практично повністю випала те:лі переселенців і їх організацій в 60-70-і рр., як не викликаюча інтересу для системи доказу особливого становищ "вигнаних" в Західліі£1 Німеччині.

Для німецьких істориків "позитиеного" шпрямку в цілому бур характерний такий ке підхід до проблеми переселенців, як і для істориків в СРСР та східноєвропейських країн. В той ке чіс їх можна умовно розподілити на дв: групи. Ь першу з них ввійшін ті історики, головним чином з 1ЩР, чиї роботи носили чітко виражений політичний т» пропагандистський характер. Основт шеа робіт подібного роду з'явилась е кінці 50-60-х рр., коли поглибився процес розмежування ВДР і $РН і боротьба між ними в ідеологічній сфері стала прийшти все більш гострі риси^.

В другу групу ввійшли в більшості своїй історики із ЙРН, котрі дотримуючись тієї ж мети, що і історики з першої групи, приділяли значно більше уваги туковій обгрунтованості виснооків та стверджень. В центрі їх досліджень стояло значно широке коло питань: вив-

* чеїшя причин виникнення переселенських організацій та процесу їх

«1 _

Dia Bonner Ultras blasse zua Sjumeln.u«rlin,1962; Die Laadcmann-

aoh&ftiu in iVcatdeufcfiahle.nd.Ein« Ubernicht über die revanchicti-

ochr Tätigkeit einiger laiidsasumschai'fcsn in der Eunäasropublik.

ßsrlin,1959t HofajLnn U.,Dohne V?., Hart in A, Sio wollen weiter

a;arsohier«n.D»r Revanchismu*- Todfeind der nationalen Qilbfltbe-

stiüumjBg.Berlin,1960.

розвитку, політика га культурна діяльність, ашлхЭ ідеЛно-теоре-тичних постулатів .

В результаті аналізу як вітчизняної, і іноземної історіографії проблеми переселенців та їх організацій р Західній Німеччині можна зробити висновок про те, що вона ніде не отримала належного наукового висвітлення. Політичні інтереси істориків всіх тпрлм-ків і икіл, які визначили їх відношення до теми, опинились, з одного боку, на перегазі орних аспектів проблеми і нехтування других, на звуженні рамок досліджень в основному другої полоеини 40-50-х рр., на обмеженос.і основних суджень.

Ціль і основні завдання досліпчення.

Наукова глстуальність течи, її слабка розробім в вітчизняній історіографії зумовили мету дослідження - вивчеьня феномена переселенського руху в Західній Німеччині в 40-і - початок 80-х рр., т основі виявлення затльнпс закономірнссгеП і специфічних особливостей даного проїтесу в Лого різношнітності і протіфіччі.

Особливу увагу автор приділяє риєїаченню місия і ролі переселенських організацій в суспільно-політичній системі ФРН з позишії переосмислення всього відгчого матеріилу. Досягнення мети передбачено забезпечити галяхок: рішення слідувчих завдань:

проведення всебічного тівчення соиіально-економічнсго, політичного, суспільного і культурного становиш переселенців в Західній Німеччині;

аналіз тинів переселенських організація та етапів їх розвитку; розкриття мети, ¡г.правлень, форм і завдань діяльності зомллцтв, як характерних представників спілок переселенців;

визтчежя практичних результатів цієї діяльності; характеристика місгя і ролі переселенських організацій в суспільно-політичній системі Західної Німеччини.

■Хронологічні ганки дисертації .

Хронологічні рамки дисертації охоплтть 4С-і-початок рЛ-х рр.,

A •

Herde G.,Stolz« A. Die Sudefcendentoohe iJjidsra-r'nnachait.Geschichte ,Personen,Hintergrund» - ein« icrltincha E9sfc*nilaaufn*hne,Koln, 1967; Flach W,,KouBchil C. Kreuaritt-er in Trachten.Organisierter Jievanchiamus und seine fcls.oher,Leipzig, 1984.

з моменту зародження того переселенського руху, про який іде мова в дисертації, до періоду, коли цей рух втратив минуле значення і вступив в кризову фазу розвитку.

Вихідною точкою дослідження - 1939 р. - взята в зв'язку з тим, що в жовтні цього року подалось заплановане гітлерівськими властями переселення німців в Німеччину з тих областей, які були охоплені воєнними діям. , а також з територій, які відійшли до СРСР в ре-зул таті догоєору вір 23 серпня 1939 р. Не дивлячись ге. те, ідо більша частина переселенців була розселена в Східній Німеччині незабаром в результаті астулу Червоної Армії, вони в своїй більшості опинились т території майбутньої SPH, що дає можливість ввакіти 1939р.

• початковим періодом переселенського руху в Західній Німеччині.

Дисертаційне дослідження доведене до 1962 р.,коли в результаті кризи влади правляча коаліція СДПЦ/СвДП була усунена від влади. Однак повернення до управління країною ХДСДСС не оправдало шдій пра-воконсергатирних сил ФРН на те, що прийде рьзом з цим і повернення до політичних цінностей 50-60-х рр.,коли ці партії находилися біля керт Західної Німеччини.

. ХДС і ХСС повинні були продовжити генеральну лінів СДШУСвДП в "східній" політиці по відношенню СРСР і східноєвропей-сіких країн. В результаті незмінність східнополітичного курсу ФРН закріпила і поглибила кризисні тенденції в переселенському русі, зробила невідворотним процес іх переродження.перші ознаки котрого проявились ще на поттку 70-х рр. .

Методологія і джерельні база дослідження.

При дослідженні дисертаційної проблеми автор стояв m позиціях принципів історизму і комплексного вивчення теми, а також поглядів,

* які базувались на позиціях соитально-струхтурної історії, яка сприймалась як синтез історичної геїуки і соціології. В цілому ж автор виходив із думки, що багатоплановий характер історичного розвитку не може бути пізнаний за допомогою лише одного будь-якого методу.

Джерельну базу дослідження склали різношнітні за характером, формою та змістом джерела різного рівня. У ході роботи аЕтор накатався встановити їх достовірність, ступінь репрезентативності та повноти ЕМІЩЄНІЙ в них інфоршції.

Документальні матеріали, які лягли в основу дисертаційного дослідження, можіа умовно розділити на три групи.

До першої з них відносяться документи, які склалися в результаті діяльності влади і державних органів 2РН, в тій чи іншій мірі порушуючи проблему переселенців. В іпо групу уходять протоколи засідань бундестагу, заяви глади, інфортгійні бшетні, які випускались службою преси та інфоршиії влади, збірники аіконоддвчнх актів. Окремо в ніГі групі потребно поставити докумен.л міністерства в справах вигнаних, біженців і потерпілих від війни /існувало до 1569 р./, / міні-стверотва по загальнонімеиьких /з 1969 р. по в.нутріганьон і.чецькях/ відношеннях, безпосередньо пов'язані з проблемой дослідження. До цієї ж групи відносяться і підбір документів, які видані Національним фронтом Демократичної Німеччини і Комітетом по нікеикій сдносії, які дозволяють подивитись на проОлему переселенців з тієї сторони, яка в більшості своїй не властивь. збірникам документів, шо видавались в 'ЇРН. ■

Ні хпль, білька частиш документальних матеріалів з першої групи публикулалась в період другої половичч 40-х - середини 60-х рр.

В подальшому видання документів, відображаючих становище переселенців в Західній Німеччині різко скоротилося, головним чином внаслідок того, що ця проблема втратила свою -чктуальііість.

До другої групи документальних джерел необхідно віднести документи партій і громадських організацій Західної Німеччини - програми, протоколи з’їздів, бюлетні, залви та ін.

В третю групу входчть матеріали ся mvx переседенськгх спілок, у зв’язку з чим можні говорити про особливу значимість цієї групи для дослідження дисертаційної теми. До неї вгзііиїли звіти про діяльність з-а певний період »псу, постанови та рішення пленумів, зборів та ін.

Лругою джерельною основою при написанні дисертації стали іирра-тивні ттрріалг. До них відносяться твори керівників і великих функціонерів земчяцтв та інших пересєленськил організацій, партій ФРН, р яких у більшій чи меньшій мірі знаходяться елементи спогадів та епізози розповідного плану. '

Цінність цієї групи джерел полягає в тому, ао зтчна більшість я них була написана по слідах те гарячих подій в 50-і та. 60-і рр. /Л.Катир, О.ШраРбер, Т.Оберлендер, Х.Лукаиик і;Ч ін./

Велике значення тди матеріали статистично-довідкового характеру. Хоч з початку 60-х рр. в ФРН перестали проводитись статистичні дослідження про переселенців у широко» у плані, однак дані про них

загального характеру npo.no ржу вали публікуватись в матеріалах за-шгмюї переписі населення, в довідниках широкого профілю і т.д.

Специфічним видом джерельної основи стала преса, яку по зайтю-чій позиції по відношенню до проблеми переселенців можю розділити на декілька груп.

До першої з них слід віднести періодичні видачня СРСР та НЦР,

■ публікація в яки- фактичного матеріалу носить епізодичний та чітко вия-лениЯ політизоганий характер. До другої групи ввійшла крупна преса ЗРН - газети та жургали самого різноюнітного напрямку /Байерн Курір, Ді Вельт, Дер Ііпігєль та ін./ - публікація ні сторінках якої документальних кел'еріалів ьає різношнітний характер.

. - В окрему групу слід заі’.ести видання ФРН, які стоять на позиці-

ях зовсім негативного відношення до переселенських організацій, бачать в них спілки реге ншистського, агресивного глузду і диьлячих № проблему переселенців в основному з політичної точки зору /Ді. Тат, Унзіре І&Ят, Нойе Комментаре/. В слідуючу групу можна виділити праву і ультролрагу пресу беззас ережно і войовничо під-триыусчу ідею повернення Німеччини в довоєнні кордони /Иіціон Ой-рога, Дойче Ніціошль І^айтунг/. і, накінець, найбільш зіичну групу джерел складає преса переселенських спілок /Ді Поммегчіе ІЬйтунг,

Д^р Шлезієр, Ді Судетендойче Цайтунг/, на сторінках яких містився матеріал, який розкривав їх конкретну роботу, її форми, тактичну лінію.

Наукова новизіа дисертації.

Дисертація є першою в вітчизняній історіографії спробою комплексного дослідження історії переселенського руху в Західній Німеччині. Основну увагу при цьому було звернено на вивчення шЗменш чи взага-, лі не досліджуваних вітчизняними істориками проблем, пов’язаних з економічним, політичним, соціальним та культурним становицем переселенців, історією виникнення та розвитку маючих в їх середовищі різноманітних спілок і об'єднань.

Тема дисертаційного дослідження розглядається ні основі проблемно-хронологічного принципу. Широкі «асові рамки дають можливість прослідкувати дшлміку розвитку переселенського руху, вияснити його основні концепції і зробити певні висновки про майбутнє цього руху.

В процесі роботи дад темою проведена системна розробка окрем;гх аспектів, які раніше не стояли в центрі уваги істориків як спеціальний предмет дослідження. До них відносяться: соціально-економічне

становнще переселенців в Західній Німеччині в 60-і - початок ВО-х років, культурно-просвітницька ¿іяльніс’.'ь переселенських спілок, головним чином зечляптп, як найголовнішого компоненту їх життєдіяльності m протязі всього вивчаючого періоду, політична, діяльність зємлягтр у друг і F; половині 40-х - початку 80-х рр., виникнення і розвиток протиріч між керівництвом переселенських оршиіа.лій і ря-дорими члзтми по найголовнішим питанням політичної діяльності.

При вивченні проблеми виникнення і розпитку переселенських організацій визначені їх типологія і етапи розпитку,, мета і напрямки діяльності, її форми і завдання у відповідності до коніфе.лих історичних обставин.

В дисертації зроблені спроба нового котдаптуалміого осмислення проблеми на оєнорі узагальнення всього відомого ттеріалу.

Праг-ичт значимість дослідження.

. Одержані артором результати £аоть можливість реконс.. уикіти в иілому картину переселенського руху в Західній Німеччині протягом 40-х - початку 80-х рр., dio дозволяй зробити певні. рисногки про трутне переселеішів та їх спілок. Ьони мг>ч>.уть бути використані при створенні узагалі-нюючих щлиь з історії ЗіхІД.ИОЇ Німеччини, рнутріпної і зовнішньої політики 'ЗРН, в загальних та спеціальних курсах з новітньої історії на історичних факультетах вищих навчальних заклапів, при підготовні підручників та учбових посібників, матеріалів для періодики, радіомовлення та телпбичг ння.

Матеріали дисертації мкаристовуються при викладанні курсів з новітньої історії ТРИ ті історії держави і права m історичному •¡акультеті і спецкурсів "ПартіШю-політичіп системі ФРН" та ’Пере— селенський рух в Західній Німеччині в 40-00-х рр.", при викотнні курсОЕях, конкурсних та дипломні« робіт ;п юридичному відділенні історичного факультету Дніпропетровського університету.

Ні захист виносяться наступні положення:

Історій розвитку переселенського руху в Західніл Німеччині слід розглядати не з вузькополітичних чи клдссгкх п зицій, а з точки зору широкого історизму, при котрій в ріпіій мірі повинні ррчховугатися політичні, сопіальн;, суспільні, ідеологічні, культурні та інші фактори. ' .

Асиміляція і інтеграція переселенців в західнонімецьке суспіль-ствг були утруднені в периий післявоєнний час,головним чином, діями обставин, пов’язаних з другою світовою війною. Серед них шли місце лл фізичні наслідки поразки Німеччини, так і моральний стан пе-Р-.селенських німців і всього »вселення Західної Німеч"ини.

Основною причиною, що гальмутла природне входження переселенців п структури Г хідної Німеччини з кінця 50-х - податку 60-х рр., стах і дії консервативних сил, зацікавлених в перетворенні переселенців в важливий Диктор а своїх планіх відродження Німеччини в довоєнних кордодах. .

Пояги переселенських організація була, з одного боку, резульга-

• том нездатності і неможливості переселенці а швидко адаптуватися в західнонімецьке суспільстго, а, з другого - дій с«л, зацікавлених

в перетворенні переселенців в "групу тиску" на уряди 0Р11 та східноєвропейських держав з мєїою зміни територіального статус-кво в Європі .

Найбільш виразними представниками переселенських спілок стали земляцтва, в основу побудови яких був покладений етнонаиіотльний чинник, що відігравав по мірі г»ретворення Західної Німеччини в постіндустріальне суспільство, все більшу роль у самосвідомості 5і '.чіїсї частини пересіченні в.

В результаті природнього перетворення переселенців у невід’ємну та стину західнонімечьігого суспільства, кардинальних змін у внутрішній та зовнішній політиці $РН, послабленням жорсткої політичної лінії керіїнництю спілок переселенців вони поступово втрачали свій агресивний характер, тбурдючл гсе більше рис етнонаціоіальних об’єднань, орієнтованих кі культурно-просвітницьку ііяльність.

* Перший розділ - "Виникнення переселенських організацій в Західній Німеччині /1930-1949/" присвячений аналізу причин виникнення організацій переселенських німців ш території Західної Німеччини в 1939-19.49 рр. В першій главі розглядається процес переселення німців іп протязі періоду,що вивчається. Він почався з проголошеної Гітлером в жовтні 1939 р. компанії "Батьківщина в райхе",в ході якої на території Німеччини з’явились перші десятки тисяч переселенців,

причому багато з них були розташовані на заході країни. Процес переселення,-в ході якої, загибли сотні тисяч чоловік, різко посік .ївся в останні місяці війни під тиском обвального юступу Червоної Армії. Початок останньому етапу переселення було покладено рішення-

ми Потсдамської конференції, в результаті яких мільйони німців, які заселяли області, що відійшли до СРСР та країн Східної Коропи , були виселені з більшості в Західну Німеччину, де до І9;і9 Р*

' з’явилось біля 0 млн. переселенців, каса переселенців не була однорідною, оскільки вихідці з різних міщь виселення РІДОІЗНЯ-лись як різним рівнем соціально-економічного, так і рівне” культурного, духовного розвитку, конфесійної належності.

^ другій главі аналізується соціально-економічне і політично становище переселенців в Західній Німеччині після І9іі5 р., оскільки до цього масу вони поділяли в рівній мірі усі труднощі ві'ни з усім населенням.

Велику роль у прийнятті та розміщенні переселенців в Західній Німеччині відіграли створені спеціально для цієї мети організації, до яких входили представники різних політичних партій, профспілок, громадськості і т.д. Разом з тим, наявність в цих органах значного прошарку бюрократів часів Веймарсько? республіки та гітлеровсь-кої Німеччини, бувших нацистів, проникнутих відкрито реваншистським духом, створило обставини, які гальмували асиміляцію і інтеграцію переселенців в населення Західної Німеччини.

Тиск консервативних сил особливо помітно проявився в питанні про юридичний статус переселенців, котрих консервативні сили намагались перетворити в ос обливу групу населення Західної Німеччини.

Не дивлячись на всі зусилля влади становище переселенців було надто лансим. У зв’язку з нестачею житла у розбе :блених містах більшість пєреселеьців були розміщені у маленьких сільських гро-; надах, де,прагнучи не допустити створення серед них організацій реваншистського характеру .влада бажала перемішати вихідців з різних місць населення, що вело до замкнення їх в окремі групи, ізоляції нід місцевого населення та погіршення становила. Оскільки в багатьох випадках кількість переселенців перебільшувала кількість місцевих мешканців влада була вимушена інколи застосовувати силу, щоб ■ зламати опір населення і розташувати серед них виселених. Звичайно, подібна ситуація вела до загострення відносин між гришлими та місцевими мешканцями. Ще більш гостро стояло питання роботи для переселенців, тим білій, во велика кількість їх була розташована в переважно сільськогосподарських “лезвіг - Гольштеііні , Нижній Саксонії і а Раварії, які відмічались слаборозвгченим промислечим потенціалом. іЗ результаті кількість безробітних серед переселенців була в лі'тілька разів вищою, ніж серед місцевих.

Певне значення мали і ті обставини, що практично ніде не співпадали конфесії місцевого та пришлого населення. Р результаті діяльності влади різко виросла кількість католиків в протистантських районах і навпаки, що привело в перші роки до виникнення своєрідних релігійних діаспор.

Тяжка соціально-економічне становище заставило переселенців шукати опори в зиникаючих в той час політичних партіях .тому що створення власної політичної організації їм було заборонено. Однак про-диклпрувчи в своїх програмах турботу про переселенців, політичні партії, особлива ХЛС та ХСС. внаслідок причин об’єктивного та суб’ єктивного характеру в цей період в їх захист практично нічого не _ зробили.

В результаті, попавши в критичну ситуацію переселенці все більш гостро виявляли своє незадоволення, шо змусило неяких політичних діячів серйозно віднестись до можливості соціального вибуху ) їх середовищі і наступними політичними змінами в суспільстві.

■гі третій главі досліджується процес утворення переселенських організацій в 1945—19^*9 рр.. в якому найбільш значну роль відіграли католицька та протестантська церкви, які стали в післявоеній Німеччині найбільш міцною координаційною силою.

Характерним моментом їх діяльності було створення спеціальних організацій, які згруповували переселенців по місцю їх колишнього проживання, що відіграло в наступний час велику роль в формуванні земляьких спілок. :

Ма початковому етапі виникнення переселенських об'єднань найбільше поширення отримали організації по захисту соціально-економічних та професійних інтересів. Переважна більшість з них створювалась стихійно, проживаючими в конкретному регіоні виселеними нім-

* цями незалежно від їх попереднього місця проживання.

Однак поступово керівництво цими об'єднаннями перейшло до рук представників переселенеь; зї еліти і рідним їм по духу консервативним силам в органах влади. В результаті до 1949 р.. об'єднавши свої зусилля вони надали процесу утворення спілок подібного типу руху "Зверху униз", ініціїрувавши його повністю в своїх інтересах. Фактичне завершення цей процес знайшов з утворенням Центральної спілки вигнаних німців, в уставі якого значне місце було відведено політичним вимогам.відродження Німеччини у довоєних кордонах.

Д одночас з цим, але значно з більшими труднощями йшов процес

утворення земляцьких спілок, в основу організаційної пооудови яких був покладений принцип походження з конкретних місць проливання до виселення. Хоч багато спілок подібного типу створювались шляхом "знизу", самим* переселениями, однак в цьому процесі зра.іу д стив превалірувати принцип створення шляхом ":ьерху", за ініціативою консервативних сил, які побачили в земляцьких спілках ". рупу тиску" в своїх політичних інтересах. Хоч між великими та милими землянтва-ми, між земляцтвами так званих райхснімців /вихідців з буваої бідної Німеччини/ і фольксдойче /вихідців з анклавів компактного проживання німців на території інших країн, які відрізнялись "просла-н'янським" характером/ існували гострі супері. «и, ало до осони 1949 р, більшість з них змогли організуватись в межах Об'єднаних ' східнонімець :их зомляцтв.

Прагнення керівництва земляцтп, які зароджувались, встановити контроль над усіма переселенцями а західних окупаційних зонах привело до сутички з керівниками спілок по захисту інтересів, ¿'о будучи в силах отримати перемоги,керівники двох напрямків а переселенському русі домовились тосени 1949 ,і. про розділ сфери впливу. З той час, як центральна спілка вигнаних німців узяла на себе захист соціально-економічних інтересів, Об'єднання східнонімецьких зем-ляцтв - захист етнокультурних тч духовних цінностей переселенців, иб'єднувало ж їх спільне прагнення до встановлення довоєнних кордонів Німеччини, що дозволило розглядати ці дві течії в переселенському русі як часті:ни одного цілого.

метою більш швидкого та елективного досягнення своєї мети обидва об'єднання старанно рплопзлжува.".и своїх представників в урядові законодавчі та виконавчі оргини, керівництво політичних партій та громадських організацій. До І94гр- СіЦ'.-іїо програмних ус-новок переселенських спілок, особливо в сфері "східної" політики, стали офіційними установками західнонімецької влади, яка народжувалась, тим більае, що сане з цього питання між ними не Суло суттєвих суперечок. Як наслідок, переселенські спілки, в першу чергу земляцтва все більш надійно стали займати місце на консервативному фланзі суспільно- політичного життя Західної Німеччини.

Другий розділ - "Переселенці та їх організації в фрн в період І9цс-Т95в рр.". в першій главі розглядається соціально-економічно та правове становище переселенців у Ю-і роки. Після утворення $РН у вересні 1949 р. ситуація з переселенцями продовжувала залишатись гострою. На початку 50-х рр. не були розв’язані питання з житлом

працевлаштуванням, був зисокий процент безробітних, існувала конфесійна відірваність переселенців від місцевого населення. Проблема усклв’’мювалась ае И тими обставинами, що їх кількість, хоч і но так різко як раніїле, продовжувала зростати. До вересня 1950 р. в ФРН нараховувалось 8.8 млн. переселенців з бувшої Східної Німеччини і анклавів за меками німецького рейху і 1,5 млн. "емігрантів із радянської окупаційної зони". Однак до цього часу стало зрозуміло, шо існування переселенців як "громадян другого сорту" все контрастніше вступало у протиріччя з тими завданнями, котрі вирішувала ЇРН. яка вступила в період тик званого економічного дива,

і^ирівунати проблему входження переселенців в соціально-економічне і суспільно-політичне життя їрц повинна була особлива політика уряду, яка була визначена тспміном "включения". Вона мала за мету не лкшо допомогти пересоленням встановити свій довоєнний соціальній! статус, але Г: підвернути їх від думки про необхідність перебудови суспільстиа на інаих принципових основах, роблячи упор на розвиток індивідуалістичних основ а їх середовищі.

й результаті ьідселення переселенців на найбільш переповненні землі, прийняття ряду законів, які стимулювали розвиток їх власної ініціативи, кардинальних мір по покращенні) матеріального становища, ефективного рішення житлової проблеми політика включеній принесла значні політичні результати. Йк результат її прискорився процес асиміляції та інтеграції переселенців а місцево населення.

II той же час вона мала і значні недоліки. Не вдалося відтворити в значній мірі довоєнний соціальний статус переселенців, в результаті чого більшість з них зупинилися и більш низьких соціальних нішах, залишився високим процент безробіття. Тому "невключивші" переселенці являли собою небезпеку для уряду в соціальному і політичному плані. Крім цього вони були благодатною підставою для розповсюдження серод них надто консервативних і реваншистеьких настроїв. Однак в цілену в кінці 50-х рр. переселенці перетворилися в невід’ємну складову частину західнонімецького суспільстна. Це ховало в собі загрозу деполітизації переселенських організацій, особливо земляцтв в тому розумінні, який вміщувала в нього найбільш репаншистськи настроена частина впливових кіл ФрН. їх стурбованість з цього питання відтворилася в прагненні зафіксувати переселенців у вигляді особливої групи населення ФРН, шо виявилось при прийнятті закона про вигнаних

і біжінцах п травні 1953р. Маючи безперечно позитивне значення, ос-

кільки він ставив перед собою мету захисту прав пересоленніп в соціально-економічній та політичній сферах, збереження їх етнокультурного надбання закон в той час підкреслввав особливе правове становище переселенців, виділяючи їх юридично з середовища західнонімецького населення. Цим самим переселенці став-ли підносно легко» здобиччо для реваншистеьки настрооних сил.

В другій главі досліджується процес посилення ролі і значення земляцтв в 50-і рр. В вирішальній мірі цьому сприяли ті обставини, що покладені в основу їх ідеологічної діяльності поняття вели а політичній сфері до лозунгів "повернення на батьківщину” і "пояерноч-ня батьківщини", які знаходили підтримку в значній частині 'н.'ресолен-ців,. а також у правлячих колах ФРН-

Ідеолого політичні установки керівництва земліцтв визначили два конкретних напрямки їх політичної діяльності. Першій з них був націлений на "повернення за^бленої батькі впини" і мав назву "політика в інтересах батьківщині", ¿другий мив метою підтримку серед переселенців "готовності до повернення на батьківщину" і назначался поняттям “східнонімецької культурної роботи".

Ці два напрямки були пов'язані один з одним і мали завдання зробити земляцтва політичними спілками, спрямованими на боротьбу за повернення Німеччини в довоєнних кордонах,

В основі "східнонімецької культурної роботи“ лежала ідея збереження етнокультурної особливості переселенців, захисту їх етнонаціо-нального почуття, що само по собі було нормальним і породним явищем і знаходило відгук серед їх більшості. Створені з цією иетос земляцтвами спеціальні організації координували культурну роботу серед переселенців, здіПснввали керівництво мережею музеїв, архівія, різного роду виставок, галерей, в яких зберігались і експонувались свідоцтва "культурного надбання вигнаних і біженців".

Однак "східнонімецька культурна робота" виділялась керівниками земляцтв перо за все як спосіб фіксації в свідомості переселенців та їх нащадків образу залишеної батьківщини і культивації на цій основі бажання і прагн ния повернути Німеччину в довоєнні кордони. Цим самим вона повинна була закріпити в свідомості переселенців стереотип "несправедливого вигнання" і нзобхідності у зв'язку з цим участі в політичній діяльності в межах політики г інтересах батьківщини".

Активна політична діяльність керівництва земляцтв знаходила своє відоораження в відновлені в своїх спілках довознкнх зладних структур, боротьбі за признання земляцтв "політичними представниками пааол««'»

груп у внгнанні", тіснил контактах з політичними партіями ФРН та емігрантськими організаціями західноєвропейських країн, створення особистих фракцій в бундестазі та земельних парламентах. Особливо активізувалась політична діяльність зомляцтв в другій половині 50-х рр.,коли соред частки західнонімецьких політиків посилились думки про необхідність більш гнучкої "східної" ПОЛІТИК-!.

З той же час жорстка форма "політики в інтересах батьківщини1" зустріч&ла зростаючий опір більшості переселенців, не бажаючих ризикувати своїм стійким положенням, знаходила усе менший резонанс серед молодого покоління "вигнаних" та "біженців". Усе це призвело до виникнення серед керівництва земляцтв повільного крила, який відвертав жорсткий натиск на східноєвропейські країни і передбачавшого більш гнучку політику. Таким чином, в кінці 50-х років в земляцтвах почала Би?рі:іти у. рил* а. рішення якої можливо було тільки у випадку переглядання "політики п інтересах батьківщипи", відмови від її найбільш одиозних постулатів. • ....

В третіV, главі аналізується стан переселенських організацій у 50-і рр..відмітним моментом якого була організаційна сгрунтованість зомляцтв.

Наприкінці 50-х рр. у фпн з'явилось ?Гг земляцтв "вигнаних" нім-ців-переселениіь з бувшої Східної Німеччини і 6 зомляцтч "біженців

з радянської окупаційної зони" /переселенці!; з ЦДР/. Незважаючи на існування в їх середовиз.и суперечностей, викликаних географічним походженням та різнице» у розмірах земляцтва уявляли у цей період ко-нолитні організації, иіпму у великії1 мірі сприяла схема їх внутрішньої побудови, яка складись із зв'язків льох типів - об'яднання переселенців за місцем їх конкретного промивання на минулій батьківаи-ні і одночасно по місць проживання п РРН в теперішній час.

Одночасно з підпицонням ролі земляитв які знаходилися у прямому зв’язку з загостренням "холодної ьНши", почалось падіння значення спілок по захисту соціально-економічних та професійних інтересів, причиною якого стала шяидка асиміляція інтеграція переселенців в ФРН. Незомляцькі організації переселенці» мо кінця 50-х рр. вже Сули на здібні як раніае грати вплиьову роль в житті "вигнаних" і "біженців". '

Відсутність принципових суперечностей між двома течіями в переселенському русі виразилась у цей період в посилених спробах об’єднання їх під одним дахом, в цьому були зацікавлені керівники обох напрямків. Зони поча;»і активно розпочинатись з 1950 р -:оли Суяа

підписана "хартія німців, вигнаних з батьківщини", яка по суті була платформою дій двох групирівок. Однак мета кожної з них відігравати ведучу роль в об’єднуючому процесі вела до незтихаочої боротьби між вентральною спілкою вигнаних німців та Об'єднаними зрмляцтзами. З кінцевону результаті у грудні 1958 р» во1'* об’єднались п слідку вигнаних, до якої віймо 20 землицтн і II земелььих спілок бувшої Центральної спілки вигнаних німців, на персня план в програмі навої спілки висувались політичні вимоги відродження Німеччини в кордонах 1937 р., в той час як соціально-економічні питання відійили на друге місце. З виникненням спілки вигнаних почався зпоротній момонт у діяльності переселенських організацій ФРН. З’яг.чвся дуди Я і впливовий центр, суворо орієнтований на політичну боротьбу за повернення Німеччини в її довоєнні кордони.

Третій розділ - "Розвиток переселенських організація в Т9Г)°-Т°ГіО РР«". В перг’й главі показані особливості економічного та політичного розвитку ФРН в 60-і рр. Закінчення періоду "економічного дива" і перша циклічна криза перевиробництва 1966/67 років привели до значних зрушень у соціально-економічних процесах в західнонімецькому суспільстві. Вони разом з позитивними політичними змінами у світі викликали пристосураїшя зовнішньо!-! політики 5РІІ рп нових реальностей. Найбільв помітними вони стали у відмові части-

ни правлячих кіл від жорстких і;о[-нуліровок у "східній” політиці. Однак прихильність більшості керівників ХДС/ХСС лозунгу "холодної війни" стала однією _ головних причин поразки цього блок;, на виборах у бундестаг восени 1969 р. До влади прийшла коаліція СДПГ/СВДП. яка виступила з нових позицій у відношенні до с°СР і східноєвропейських країн. Процеси в соціально-економічній і політичній областях, ио проходили в 60-і рр., торкались переселенців в тій же мірі, цо і корінне населення, ^оч багато хто з них все ж відчував повні незручності, які викликались тим, шо не всі їг проблеми до цього часу були вирішені - у них був ¿ище, ніж у місцевого населення процент безробітних.нижче рівень частини власників і ін. - однак ці відмінності були вже ..е суттєвими. Ставши до цього часу частиною населення ФРН бувші переселенці перестали в основній своїй масі бачити батьківщину в тих місцях звідки воші прибули /ця торкалось головним чином молоді і людей середнього віку, які були виселені підлітками/, шо стало виявлятись в чисельному падінні складу земляцтв. Одночасно земляцькі заходи стали все більм набувати риси зустрічей етнокуль-

туркого характеру, де реваншистські лозунги-знаходили все меньший відгук серед рядових учасників. Це призвело до того, що для керівництва Сг.і-.ки вигнаних і землячеств виникла надто серьйозна ситуація, яка закликала їх не тільки активізувати свою політичну роботу, але сукати її нові методи та фооми.

іі другі і: главі аналізуються ідойно-теоретичні дискусії в керівництві земляцтв, які загострились В 60—і рр.» метоп яких було виробити ноні, або обновити старі поняття, повинні утримати переселенців в земляїльах : залучити нових членів. В результаті їх отримали більл глибокі обгрунтуванні поняття, характерні для попереднього періоду - "народні групи", "прана народних груп у вигнанні" та ін.,-алс нічого принципово нового в цьому плані сказано не було. Свого роду ідейна кГ'Иза привела до появи інакодумаючих в радах керівництва і функціонерів земляцтв, які стали висловлювати сумніви в доцільності існування земляцтв в традиційній формі. Не дивлячись на свои непринциповість ці суперечності свідчили про теоретичну і організаційну кризу, яка пролоі.куьалась і набирала сили в середині земляцтв, в центрі яких стояло питання про методи і [юрми роботи п гнітючих історичних умовах 60-х рр.

Перестановка акцентів в діяльності земляцтв була також в певній мірі пов'язана з змінск керівництва в Спілці вигнаних і земляцтвах, яка відбулася ч середині 60-х рр. На місце прихильників жорсткої лінії почали приходити нові люди, котрі при збереженні і незмінності кінцевої мети віддали перевагу гнучким, в повній мірі компромісним методам, проголосивши одночасно необхідність посилення політичної діяльності.

прихід до влади в (;пі;:іі вигнаних нового покоління керівників відзначився проголошенням курсу па широке залучення в ряди земляцтв "патріотично думаючих німців" з місцевого населення, закликами до . соціального миру г Фрн для об’єднання усіх німців в боротьбі за встановлення "історичної справедливості". Сильний імпульс отримали шефські відносини між переселенеькимк організаціями і офіційними органами влади Західної Німеччини, які сприяли земляцьким заходам матеріальною і моральною підтримкою. Одночасно посилилась і культурна робота серед переселенців, що виявилась у створенні нових архівів, музеїв, бібліотек, де у переселенців не тільки.хотіли зберегти спогади про стару батьківщину, але и підштовхували їх до боротьби за її повернення до складу ФРН.

Однак зросле політичне підгрунття г ’уі.ьтурної роботи викликало в тих, на кого ноно було розраховане, все більшу реакцію відторявн-ня. Під впливом цього факту до .кінця..60-*’. РР,*-, зросла кількість функціонерів земляцтв, які виражали,своє..незадоволення лиеньоо, з і/ точки зору, політизацієв "східнонімецької-культурної роботи". Ситуація, що складалася, визивала незадоволення і побоювання більпо: частини керівництва земляцтв політичними організаціями і примушувала їх посилювати свою діяльність в напрямку подальшої політизеції земляцьких спілок.

Третя глава присвячена вивченню політичної діяльності керівництва Спілки вигнаних і земляцтв в 60-і pp. як гоза, так і усередині 'ЇРН-

Згідно згідного напрямку зовнішньої політики керілництзо земляцтв прагнуло "європеїзувати східне та німецьке питання", тобто зробити питання про довоєн"і кордони Німеччини програмним пунктом політичних партій, громадських рухів і урядів Західної Європі., з цісю метою налагоджувались контакти З зарубіжними партіями, міжнародними організаціями, представниками громадськості, землицтвами з інмх країн. Однак падіння в 60-і роки інтересу до проблеми німецьких переселенців настільки зачепило міжнародну громадськість, во всі акції Спілки вигнаних не знаходили в ній скільки-небудь помітного відгуку,що визвало посилення суперечностей в керівництві зом-ляцтв і активізувало радикальне крило, яке пропонувало повернутися до жорстких позицій часів "холодної війни". В цілому головна мета західного напрямку "європейської" політики досягнута не була. Керівництво спілки вигнаних не тільки не смогло зробити свої уяви про проблему "вигнаних" частиною західноєвропейської політики, але і надати їм міжнародно-правовий аспект.

В 60_і роки все поміткише стали вимальовуватись зміни східного напрямку "європейської" політики Спілки вигнаних, де частина керівництва пропонувала перейт" до гнучких відносин з СРСР та східноев-ропейськими країнами. Вони розробили "план В.якла", який передбачав розширення контактів в економічній, культурній, гуманітарній та духовній областях, надання країнам Східної Європи /за виняткам СРСР і вдр/довгосрокових кредитів на с^иу 50 млрд.марок. метою такого гнучкого курсу було внесення розколу між коаїнами східноєвропейського блоку, де в цей ч-с проходили "процеси диференціації ¡з суспільному житті" і досягнення завдяки цьому "єдності Німеччини". ХОЧ ця лінія до кінця 60-х pp. отримала підтримку більшості керівників земляцтв.

як і раніое сильними за/.иаалксь позиції прибічників жорсткого курсу у відновеяні східноєвропейських граїь. ^ цілому ж для східного напрямку "європейської" політики в 6J-i рр. було характерно лавірування між цими двома методами політичної діяльності.

Активізація зовнішньополітичної лінії керівництва Спілки вигнаних проходила на фоні посіь ,іня політичної діяльності т середині ФРН, котра знаГіила своє вираження в боротьбі за надання земляцтвам статусу корпорацій суспільного права, за місця в бундестазі і бундесраті, в посилюючому проникненні в менеджмент політичних партій.

*оч у відомій мірі ця діяльність до кінця 60-х рр. принесла успіх -зросла кількість переселенців - членів законодавчих і виконавчих органів влади, посилилась підтримка політичних гасел земляцтв з боку уряду, зріс вплив керівництва Спілки вигнаних на формування східнополітичіїого курсу ї>рц, - в тоіі же час усередині самих земляцтв jico бгльв покпко зростало протидіяння політизованій лінії керівництва. Однак ці суперечки не завадили в той період Спілці вигнаних відстояти своє місцо на правому фланзі політичної системи <ґРН, де вони перетворилися у впливову перешкоду на шляху розвитку нових стосунків з СРСР та східноєвропейськими країнами.

Четвертий розділ - ".Діяльність організацій переселенців в умовах нової "східної" політики fr»H /Т<У,0-Т9П? РР.". в пег^ій главі показані зніми, які сталися у внутрішній та зовнішній політиці ФРН в 7п~і - початку г.З-х рр. чризоьі тенденції, які проягилиг-ь в економіці 5РН 3 середини 70-х рр.і рцкЛИ!«ЛН необхідність структурної перебудови господарства Західної Німеччини,призвели до погіршення соціально-економічного становища в країні., ііиготовність і нездібність правлячої ко-' лінії С/ПІі/СвЯІ вирішити ці проблеми нетрадиційним для СДПН засібом призвели до розвалу керівного блоку і приходу до. влади восени 198? р. спілки ХДС/ХСС/СиЛГІ-

Кризові тенденції в повній мірі вплинули і на переселенців, яких за офіційними даними на початок 70-х рр. нараховувалось в $РН 8,66 млн. чоловік. Більга частина їх до цього часу безслідно розчинились в населенні ФРН, виділившись лише тими привілеями, які давали їм володіння посвідченнями "вигнаного" або "біжонця". Однак становище переселенців, які прибули до ФРН У >'^-7г:-і рр. і які не встигли адаптуватися в західнонімецьке суспільство, багато в чому було схожим з тин, у яг о му отінилися перші післявоєнні переселенці, до ТОГО Ж, проживши ДОВГІ роки В 3.0ВСІМ ІНШІЙ, НІЖ ФРН системі, вони •

потрапляли в Західну Німеччину найжо з шоковому стані, становлячись легкой здобичу для керівництва земляцтв.

Головнов заслугой керівництва СДПН/С^ЛП Оуло признання європейських кордонів і встановлення нормальних відносин з схЬ.носвропш-смсики країнами. У то!' же чіс іх політик" пророр^г-ілп ¡¡"'."'•'-псгу лінію "східної політики" урядіТР >-::ДСС,

.гідірізнпючась під неї голорним чином формами і методам« досягнення традиційної мети, а само, стаміло свосо кінцем» мато» "пом'якшення соціалізму" шляхом розширення чсілнких контактів, имссоння розколу мі:* східноєвропейськими країнами і досягнення "єдності Німеччини" в створених ноиоя "східнов" політико і принципово інших історичних умовах. *

^ другій глалі досліджується розпиток кризових тенденцій в середчні переселенських організації:. З персу чергу вони виявились у Спілці вигнаних, до в керівництві все більш ПОГДІ'бЛПйалИСЬ протиріччя між прихильниками жорстокої конфронтації і прибічниками пристосування до "східної" політики уряду. Позиції останнії, які поступово посилювались на протязі 70-х рр., підтримувало керівництво СаГІН і СЭ/ГТ. помірні сили а х/СВ той хе час в земляцтпах різко активізувалось праве, реваншистське крило, яке побоювалось відходу керівництва спілки вигнаних від традиційної мети відродження Німеччини в довоєнних кордонах. Г.ого представники, спираючись на підтримку реакційно настроєних кіл в ХДС і ХСС. неофашистських парті!', приступили до створення організацій, полинних примусити керівництво спілки вигнаних залишитись на попередніх коротких позиціях. ■

Б результаті боротьби між різними течіями керівництво СПІЛКИ вигнаних залишилось на позиці: категоричного непризнания "східної" політики уряду. Але одночасно воно підійшло під жорсткої тактичної лінії попереднього періоду, ао відобразидось в переході до гнучкій і-обережних формульовок, відмові від прямолінійних пиииг зміни існуючих в бвропі кордонів, подібний симбіоз тактик ДОЗВОЛЯВ СПІЛЦІ вигнаних і земл^цтві^і, які входили п нього, залишатися групов тиску на уряд ФРН і з той же час мати вигляд доброзичливості на зміни організаціями в очах західнонімецької і світової громадськості.

Короткість позиції керівництва спілки вигнаних стала однією з головних причин по,.ви нового земляцького об'єднання - СПІЛКИ німців Середньої Німеччини /Бдм/. Знаходячись під контролем СДПГ і СвДП ЦЯ спілка повністю схвалювала "східну" політику уряд", маючи наді» з її допомогои оДІЙскити в недалекому майбутньому приєднання На? до

ФРН. доил шість до уряду не заважала керівництву Б®М знаходитись в тісних відношеннях з спілко» вигнаних, стати по суті Р.ого філіалом.

Знаслідок цього БдМ не зміг відіграти серед переселенських організацій настільки значну роль, щоб повернути, лк на цо сподівались СЛПІІ і СьЛП. кардинальним чином симпатії їх керівників ь підтримку "східної" політики уряду.

Тісна взаємодія Спілки вигнаних і БдМ привела до виходу з останнього багатьох рядових соціал-демократів, які створили на початку 1572 р. Центральну спілку німців з Середньої та східної Німеччини, котра но тільки розробила розширену програму захисту етнокультурних цінностей переселенців без усякого політичного обгрунтування, ало й раклиі'їли поррсрлс-нспкі спілк/. відмовитись від тмірік сроєю політикою у підколенні східноонропеіїських країн сприяти зміні там дермпиого ті. суспільного ладу, ^риродньо, да така позиція позбавляла цв спілку підтримки не лисе лідерів переселенських організацій, але і самого уряду, цо перетворювало його в організацію, яка діяла її основному завдяки ентузіазму та сподвижництву своїх прихильник і в.

ц третій главі аналізується боротьба ксрівницттншцтва переселенських організацій за зміцнення своїх політичних позицій., яка посилв-палйсь по мір': того, як поглиблювалася організаційна криза в їх рядах і внаслідок цього скоротився чисельний склад земляцтв. Ь іієтоп збереження старих і залучення нових прихильників на більи високу ступінь піднялась "східнонімецька культурна робота", розширились шевські відносини з офіційними органами влади, зросло значення""ост-кунде" /східнознавстг.о/ як засобі виховання учнівської молоді. В результаті цієї діяльності керівництво Спілки вигнаних і земляцтп добились того, со кількість учасників великих земляцьких заходів заливалась ' високої«. Однак подібна активність переселенців значно більше ніж в попередні часи визначились потягом їх більшості виразити свос етнокультурну особливість, заявити про підтримку своїх громадянських npaD, зустрітися з бувшими співвітчизниками и т.д. -тобто причинами, які мали велико значення і в минулому періоді, але аж ніяк не бажанням підтримати реваншистські гасла керівництва Спілки вигнаних. Все це свідчить про те, що земляцтва все більш придба-'ли риси об’єднань етнонаціоналького характеру, чия роль в політичному житті ФРН ставала все менш помітної;.

Одже ця обставин.’! примусила керівництво спілки вигнаних і зем-

ляцтв прикладати значні зусилля для захисту і закріплення правової основи своєї політичної діяльності. Спиравчись перш за всо на підтримку правоконсервативних сил в ХЛС/ХСС вони посилили тиск на уряд, намагаючись примусити його постійно зсилатись ь своїп "східній" політиці на рішення сумісного засідання бундестагу від 17 трапик 1972р. і федерального конституційного суду від 1973 і 1975 РР* про існування "особливих" відносин" між фрц і ЦАР. А-*« головні їх надії пов’язувались з поверненням до влади блоку ХТІС/ХСС> котрий, на їх думку, повинен був підтвердити в повному обсязі правові притензії Спілки вигнаних. Чорез це надання всебічної допомоги правоконсормитианим силам в ХДС/УСС стало їх найважливішим завданням на всьому протязі 70-х рр.

Зростаюча політична активність керівництва земляцтз проявилась у створенні багаточисельних політичних інституті;), зобов'язаних доказати право переселенців га "повернення відірваних земель на Сході", в боротьбі за депутатські мандати в органах влади, збільшеьня кількості земляцьких заходів з політичними програмами. Однак земляцтван не вдалося закріпити свій політични.. імідж, н чому однієи з головних причин була нова "східна" політика СДШ/СвДП,в русло якої не вписувались гасла керівництва спілки вигнаних про повернення Німеччини в кордонах 1937 р. Підсумопувчи, на п.чаток 80-х рр. переселенські організації перестали в значній мірі підігравати в суспільно-політичній системі $рн ту роль, яка була їм раніае притаманна.

Одночасно з внутрішнім ростом, посилівадась і зовнішньополітична діяльність керівництва спілки вигнаних. В західному напрямку "європейської політики" поширівався арсенал методів, зіі допомогою яких світова громадськість иала бути залученою до підтримки "спра-

ви вигнаних". Публікувались поширені теоретичні розробки, які підтверджували права переселнців на залишені землі, збирались підписи під петиціями в 00Н, використовувались багаточисельні в той період міжнародні конференції з грав людини, активізувались пошуки шляхів співробітництва з західноєвропейськими партіями, бвропарламентом.

Хоч керівництво спілки вигнаних досягло до кінця 70-х рр. деякого успіху на європейській арені, він між тим носив тимчасовий, кон'ик-турний характер і був пов'язаний з загостренням "холодної війни" в ці роки.

Не приніс успіху керівництву земляцтв і "східний" напрямок "європейської політики", хоч тут і завершився в цей час перехід.від

зо

глибокого, силового натиску на східноєвропейські країни до компромісної тактики "наведення мостів". Не дивлячись на те, що перехід до "м’якіх" :!'орм в "східній" політиці приніс Спілці вигнаних і БДМ деякі позитишп результати, які видобразились в розширенні їх контактів з громадськими організаціями, пресо» в Польщі, Цехословаччи-ні> Румунії, вони були свідоцтвом не перемоги їх поліїичної лінії, а почавшогося в східноєвропейських країнах процесу визнання зем -ляцтв етнокультурними і етнонаціональними спілками.

В заклвченні сформульовані загальні висновки, зміст яких міститься в слідуючому.

- Мільйонам переселенців, які опинились на території Західної Німеччини, при!:шлося осилити значні перешкоди з метою асиміляції і інтеграції в структури країни. Зинними в цьому було багато обставин - наслідки війни, пристосування до ідейних та духовних цінностей місцоаого населення, рівень власного економічного, культурного, мовного розвитку та ін. В результаті дій уряду, церкви, інших неурядових організацій, завдяки високому рівню економічного розвитку 5>рц поступово переселенці повністю інтегрувались в населення Західної Німеччини, в той же час значна кількість їх не лише відчували, але й прагнули виразити свою етнокультурну особливість, збереженню якої сприяла історична пам'ять, уніфікація життя в умовах постіндустріального суспільства та ряд інших факторів. З другого боку, іх відрізняло від місцевого населення і правовий статус,який не лиае сприяв включенню переселенців в західнонімецьке суспільство, але й перетворював їх в юридичному відношенні в етно-

■ національні групи, для яких ФРН стала тимчасовим пристанищем.

- Тяжке становище, в яке попали прибулі в Західну Німеччину переселенці, сприяло створення) в їх середовищі організацій трьох основних типів:, спілок по захисту соціально-економічних інтересів, спілок по захисту професійних інтересів і земляцтв, які на відміну від об'єднань двох перших типів будувались по принципу походження переселенців з конкретного місця попереднього проживання.

•й своєму розвитку переселенський рух пройшов чотири етапи. Перший - 1939—19^+9 РР» - характеризувався боротьбою між спілками за владу над переселенцями, в якій існувала рівність сил..Другий -15^9-1958 рр. - був відмічений зусиллям -^мляцтв, перемогою їх над іншими переселенськими спілками і об'єднаннями в Спілку вигнаних. Третій - І95«-ІУет РР- - відмічався появою протиріч в спіл

ці вигнаних і зенляитвах з питань методів і тактики політичної діяльності. На четвертому - 1969—1982 рр. - пройшов розкіл п переселенському русі і в ньому виявилися три течії, від відкрито реваншистського до помірного.

- Перетворення зенляцтв в організації, які визначили обличчя переселенського руху, сприяли проголошенні ними довгочасні цільові установки /збереження історичної пам'яті, етнокультурних особливостей, "повернення на історичну батьківщину", збереження соціального статусу та ін./, порядок першочерговості яких був не одиньхо-вий у керівництва і рядових членів. Різноманітність мети привело до появи трьох напрямків діяльності Збмляцтн - “політики я інтересах бат ьіс і вашій", "східнонімецької культурної роботи" і соціальної політики, кожний з яких розвивався в певних, конкретних формах /ідейно-теоретичній, внутрішньо - і зовнішньополітичній, культурній і соціальній/.

- іі рамках кожної форми ділльності керівництво земляцтв вирішувало чітко окреслені завдання.

Ідейно-теоретична - ставила завданням перекопати західнонімецьку та світову громадськість в правомірності "політики я інтересах батьківщини". Бн.утргоньополітична - лоьинна була, по-пер^в, зробити політичні установки керівництва землянтв метов як переселенців, гак і всього суспільства, а, по-друге, перетворити земляцтва в складову частину політичної системи їрн. Зовнішньополітична - також виріпува-ла два завдання: введення політичних показів Німеччини в дояоешшх кордонах у свідомість сбітово: громадськості і здійснення тиску на СРСР і східноєвропейські країни різними засобами. Культурна -- полягала в збереженні йагатої культурної спадщини переселенців, а потім, па основі його використання, в захисті їх особливого етнокультурного вигляду. І, нарєиті, соціальна - виконувала завдання надання безпосередньої допомоги переселенцям в їх вклиненні в соціально-економічне життя країни і, по-друге, сприяння у встановленні їх допересе-ленськогс статусу.

- керівництву Спілки вигнаних і земляцтв не здалося зробити свої політичні установки представленнями західнонімецької і світової громадськості. :х позиція в політичному житті ФРН з часом послабла. в тоіі же час зросло значення культурної діяльності, в результаті чого земляцтва все більш помітно зрушувались від політкзовя-них об’зднань в бік етнокультурних організацій. Однак спадкоєм-

иіс.ть кєрівнгаугьа і незмінність політичної мети свідчили про необхідність земляптя т вигадок сприятливих змін обставин для тих консервативно юстросмих кіл іРН, котрі не залишили надії на відродження Німеччини г< повоєнних коргошх.

Роль переселенських організацій р житті переселенців і всього західнонімет кого суспільства не може бути иціпоіа однозначно. До ПСЗІІТИЕНИХ МСМГ>НТІЕ слід ріднеети допомогу переселенцям в їх інтег-рапії п 5РН, помітний внесок в економічний розпиток країни, збереження культурної спадщини бувшої батьківщини переселенців і різноманітності особливого культурного одразу їх як частини світового етносу. В тоЯ ке час пгресгл'-нські організації, б особливості земляцтва, посилили правий фланг політичного життя Західної Німеччини, широке поширення завдяки діяльності їх керівництва отримала ідеологія реткіизму.

Вивчення переселенського руху в Західній Німеччині лоїазуе, що існуючим його рамках організаціям не загрожує зникнення в історично оглядовий тс. Рагтом з тим їх розвиток в тому тпрямку і в гкх фор;лгіх як це було яапр.'гршованл р момент їх створення і з тими цільовими устновками, котрі були ним визіячені правоконсерттивни-ми голами, здається все менш імовірними.

Апробація роботи. Основні результати дисертаційного дослідження отри^ли апробацію в публікаціях автора та виступах на наукових конференціях, екмпопиумах, семпарах. Ідеї та положення дисертації догювідали$ь іп лсесогзних наукових конференціях ""арксизм-ленінізм і розвиток історичної науки в країїях Західної Європи м Америки" Аіосква,1903/; "Керівні роль ЯІРС р перомозі радянського тролу >

Волмкі й ВітчизнянихЙ рійні 1941-1945 рр." /Дніпропетровськ, 1985/; "ОбПН, вірна заповітим Ернста Тєльг.ана, в непорушному єдтнні з ПІРС в боротьбі за мир,демократію і соціалізм /до 100-р;ччя з дня народження Р.Тєльмпе і 40-річчю створенім ССПН" /Волгоград, 1906/; "СРСР - ВДР, дружбч, всебічне співробітництво, зближення" /Волгоград ,1568/; "ВДР: історія, традиції, сумісність" /Воронеж,1969/; 'Тадянсько-німецькі відносинч: минуле, теперіїлне, перспективи"

/‘Волгоград,199.1/; республікнської наукової координаційної наради на тем;': "Прогресивні,революційні .демократичні .антифашистські традиції в німецькій історії" /Вологда,ІЭД2/; міжвузівської науково-методичної конференції "Методи» вивчення !.в.теріагів ХХУ [і з’їзду

ЛЇРС в курсіх суспільних наук" /Дніпропетровськ,1566/; підсумкові« тукових конференції^ в ДЦУ А 930-1992/,

Дисертація обговорювалась ні сумісному засіданні т<ї«дрм затлі-чої історії і історії дергави, прпга і політичних вчень Дніпропетровського університету, засіданні кафедри нсіітньої історії Київського університету. •

По темі дослідження .видана монографія / 12 л.арк./, З навчальних посі'іниіа /15 д.арк./ та 15 статей /7,5 д.арк./

. Список опублікога.ппс робіт по "емі дисеота-.;!!

[. Переселенцы и их организации 8 Западной Германии: Монография. Днепропетровск: ДІЇ, 1992. 12 д.арк.

2. ''Восточная'1 политика ФРГ н реваншизм /1949-1982 гг./: Уч.пособие. Днепропетровск: ДГУ, ТСР8. 5 д.арк. ■ •

3. Борьба демократических сил ФІГ прсїнв реваншизм, и неонацизмі:

Уч.пособие. Днепропетровск: ДГУ, 1969. 4 д.арк. /р співавторст-

ві/.

4. Переселенцы и их организации в Западной Германии в послевсенный пепиод /1945-1949 гг.,': Уч.пособие. Диепрогетрорск: ДГУ, 1992.

Ь д.аркг

з„ К вопросу об илеологическоіі платформе неотцизма в ФРГ /1945-ІОте гг./ //'¿опросы германской истории и историографии. Межпул. сбиауч.тр. Днепропетровск: ДГУ, 1977 . 0,5 д.арк. •

э. Борьба ГКП за единство действий рабочего класса ФРГ в период правления канцлера В.Брандта /ІУ69-І974 гг./ //Вопросы германской истории. Межруз.сблнуч.тр. Днепропетровск: ДІУ, 1977.

0,5 д.арк. •

7. Правые силы в 4РГ и советско -за га дно гердане кое торговое сотруд-жгчесгво /1970-1гг./ //Вопроси герілнекой истории. Меявуз. сб.іеуч.тр. Днепропетровск: ДГУ, 1978 . 0,5 д.арч.

3. "Восточная" политика правите льства СДПГ/СвДЕІ и неонацизм в ФРГ /1969-1976 гг./ //Историография русско-гер.\внских отношений но-зого и новейшего времени, (‘ежвуз.сб.туч.тз. Днепропетровск: ДГУ, 1979. 0,6 д.арк. '

9. СоЕетско-загодногерманские отношения и неофашистская газета "Дойче нацио'аль цайтунг" //Вопросы германской истории. Историографические проблемы германской истории нового и новейшего време- и. Межпуз.сб.науч.тр. Днепропетровск: ДГУ, 1960 . 0,5 д.арк.

10. Борьба .демократических сил Западной Германии гг рат.ифчкацпо до-, говоров ФРГ’ с СССР и ПНР /1969-197? гг./ //Во.чроея германской истории. Межвуз .гб.туп.тр. Днепропетровск: ДГУ, I981, - 1,0 д .а.

11. Внутрипартийная борьба в ХДС/ХСС г.о вопросам "воеточной" полиги-, ки .ФР1.’’ /1969-107с гг./ //Вопросы германской,историк. Межвуз.

сб.науч.тр. Днепропетровск; ДГУ, 1982. 1,0 д.арк. ... .

1 12. ",4-л партия" ФРГ - важный фактор политической .игры правых сил в первой полсвине 70-х гг. //Вопросы герганской истории. Межвуз. сб.гауч.тр. Днепропетровск: ДГУ, 1963. 0,6 д.арк.

13. Пресса ФРГ как источник по изучению "правого картеля" в Затдной Германии /70-е гг./ //Вопросы герданской истории. Межвуз .сб. туч.тр. Днепропетровск: ДГУ, 1974. ' 0,5 д.арк. ; '

14. Прогрессируя историография ФРГ//глрксизм-ленинизм и развитие исторической науки в стратх Затдной Европы и Америки: Магерш.-лы Всесоюэ .науч.кок$. М.,1985. Т.2. 0,2 д.арк.

15. Ревашгэм в ФРГ и борьба против .-его ГИ1 /70-е гг./ //Вопросы германской истории. Межв.-'з .сб .науч.тр. Днепропетровск: ДГУ,

1980 . 0,5 д.арк. /в сп1пвторств1/.

16. Екола р 5РГ и реваншизм /50-е - тчало 60-х гг./ //Вопросы :.'ер-манской истории. Межвуэ.сб.науч.тр. Днепропетровск: ДГУ, 1^38.

0,5 я.арк.

17. Гражданство в ГДР и западногерчанский реваншизм /'/Вопросы гер-

манской истории, Ме\шуэ .сб.науч.тр. Днепропетровск: ДГУ, 1589. 0,5 д.арк. •

18. Роль переселекдев в политических планах западногерманской бур-

• иуазии Д945-1949 гг./ //Вопросы германской истории, Уежвуз.

сб.юуч.тр. Днепропетровск: ДГУ, 1990. 0,6 д.арк.

19. Государственно-правовое регулирование положения переселенцев в ФРГ Д1 пол. 40-х - 50-е гг./ //Актуальные вопросы государственного устройства стран Европы и Америки: история и современность. Сб.науч.тр. Днепропетровск: ДГУ, 1991. 1,5 д.арк.