автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.04
диссертация на тему: Поэтическое наследие Суинберна в контексте творческих исканий английских деятелей искусства конца XIX - начала ХХ ст.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Поэтическое наследие Суинберна в контексте творческих исканий английских деятелей искусства конца XIX - начала ХХ ст."

НАЩОНАЛЬНА АКАДЕМГЯ НАУК УКРАГНИ ;; " 1НСТИТУТ ЛГГЕРАТУРИ 1м. Т. Г. ШЕВЧЕНКА

3

На правах рук апису

ГОН ОЛЕКСАНДР МОЙСБЙОВИЧ

ПОЕТИЧНА СПАДЩИНА СВ1И БЕРН А У КОНТЕКСТ! ТВОРЧИХ ПОШУК1В АНГЛ/ЙСЬКИХ МИТЦ1В К1НЦЯ XIX - ПОЧАТКУ XX ст.

10.01.0^"- Лггература зару<5Ьших краш

АВТОРЕФЕРАТ диссртацй на здобупи тукового ступени кандидата фшодопчнит наук

Киш - 1995

Дисергщцею е рукопис.

Робота виконада у иддип сятсвот лзтературм та кашшрвтии стюси 1лстатуту лпературк Ы. Т.Г.Шевченха НАН Украши.

НаухпБкИ кердосжг - доктор фйюпопчиих наук,

профссор ДЕНИСОВА Т. Н.

ОфщИЬп опоиеюж. доктор фшолоичния наук, профссор ШПАК В.К,

кандидат фышпопчних наук, доцент ЖЛУКТБНКО Н.Ю.

Прощдиа оргаш'зацш - Миквдашсъкин державний педагапчний шетитут.

Захисг идбудеться 1995 року на засщант

сяещалЬ аванса вченед ради Д 01 24 01 при 1нституп лггератури ¡м. Т.Г.Шевтенка НАН Украши (252001, Кшв - 1, вуя. М .Грушевського, 4).

3 дисертагцею можна ознайошпися в б1Мотсщ 1нспп>ту лгтератури ш.Т.Г.Шсетенка НАН Украши.

Ж ¡¿ФгОцКЛ

Автореферат решеланик СлЮ К^ щг^Х 1995 раку.

ВченхЯ сскрстар спепхатзовяяоI пчепо! ради

ГАЙНИЕРУ 0.1.

Акгуальтсть проблейте,

У диссрташ досладжуклъся поезй та гаргай трагеди Алдхсрнона Чарлза Свшберна (1837 - 1909). Вивчетш творчого нзбугку цьото клзсика ештяшськся лператури в Украцп, як 1 загалом у сяов"яиському евт, иге титьки пспгнааюг; на сьогадш на тереш СНД исмас жодися монографи, присвяченсл Свшберну як, до слова, I збiplal худозюпх творив. М1ж пм без його шет не обходиться переважла бшлпеть шдручнмав I лпературоанавчих праць з 1стори англшсько! дагератури мииулого стогаття. Без постап Сганбсрга, розкритгя вдеяно- худолапх доминант його творчосп сьогодт неможливо осягнуш супость р1зшк сгатоглядшг? концящш у культур! Аютш 1, шнрше - бвропм рубежу стешть. С уча сне лнературазнавство, самоусвадомлишя якого живиться спробами збагнутн парадокс» культурн "кищя тс одного стсттш", у пошуках водповщей на "прошит питания" постшно оглядаеться на сноху зароджешм естедаки модерну. 3"ясування сстеткчнкх та 1Дссшопчшя констант Свшберновсго ситобачешы е лише перилам крюком у спробах набллзшися до створегшя сисгемнса картинк багатогранного литературного процесу, дс идцзеркалено конфликт рснесансша три у прогресукгшк характер людськсгго бупя и "заездами естетичного модерну" (Ю.Хабсрмас), в оси ста гаж - щоипчна »афопостнка, вщмова пщ перфеиоошстських ценностей.

Нарсова новизна дослздаияшя визначаегься деюлысома факторами:

- це перша у впчизняному лпературознавсла спроба вугтвортгги аденно-художню своердапсхь творчел иаднидуальносп Свгнберна-поета 1 драматурга;

- реферована робота е спробою доелдагти оргагачистъ творчеп еволюцц писъменника, яка виявилася у перехода вщ "снмвсгачних гсрсалъ" (зб!рка "В1рцп та балади", 1866) та ал сгори (книга "Шсш двох народов", 1871) до жфепоэтнки (тркчю драма "Ерехтей", 1876) - пошух, що вивершився у творчому оноппент жанру рондсля (зб1рка 1883 роху "Стоили рондсля"). Саме цей вид рстгризног ;пркки виявився кснгсшальною формою передач! циюпчного траюутання постом статобудови;

- теоретична новизна дослщження полягае у сирой виокремнти особяинвд тип дедуктивно! поезй, якнй умовно пропсиуеться назтати "композшцею уроборос".

Об'ектом дослшкепвя е твори Свшберна за жанреоою клаенфжащоо: стилЪоват давньогрецца трагедц "Аталата в Калщош" (1865) та "Ерехтей", рондслз, зб)рки л^ричзшх творов усис трьох перюдгв твормехгп поста в кон-гексп артаспгптх псяиуюв агатайських тлиш кЬпрг XIX - поч. XX ст. Прк аналЫ мистедакого доробку Синберна дисерггазп звсргтався до тих дяхрел творчого катхкення, персосмислення, паров'}, тр.вестн, десакрал^зацц та стгоазацц у

творах Свшбсрна, якими слугували посту тсксти Bi&mi', античнсл, ссрсдиьоичнсл, рснссанснсп i ноитныл лиератури.

Науковою четою робоггн, е: проаналозувати стан лишения творчосп Свшбсрна у ттсратуразиавсти XX ст.; досладити лостику лричних трагсдш Свшбсрна, зокрсма - природу художнього конфликту "Аталаши в Катдош", стввщношення тсипкн симвашму та художньот концетщ "Ерехтся"; з"ясувати новаторство Свшбсрна у стюшацй сталих постичних форм; роакрити роль рондсля як форми усвадомлсшш wviKjri'ciocri бупя; випчити сштоглядно-худажт засади творчосп Свшбсрна як одного з новаторш модерно? посзй'; зробити поршняльно-типолопчш 31ставлсш1я щиостилю Сш|бсрна-шргаса i драматурга Ь вздповщнкми аспектами творчосп таких украшських постхв, як Лсся Украинка, М.Вороний, П.Тичина, М.Рилъсыаш та ш.; виокрсмити параметри творчси шдошдуальносп поста на mi сучаснся ному англшськот лггсратури; з"ясувати хпсцс доробку Свшбсрна у вертикальному KoirrcKcri дсяккх творхв англо-амсриканськюс модсршстш.

Науково-прасгичне значения днсертаиП.

Результата дослщжсшш можуть бути вюсористат при написанш куров icropii шдапйськся лгёсратури друг« половили XlX - початку XX ст., для шдгеповки лекцш та читання спецкурсу "Особливосй роз нитку англшськш лггсратури рубежу стагать", проведения практичних i ссмзнарських занять у вуз!. Теоретична база й осношн метали лосяшхеиия.

Робота грунтуегься на фшолопчному, типалопчному та конкрстно-1сторичному методах анадазу. Теоретичною основою досшджсння е також досягаекня сучаснся теори та icropii лггсратури. Алробашя роботк.

За темою дисертацй були вигапошеш доповуд на детальках республжанських науксавих конферсящях; видруковано mri тези i статпо.

Робота обговорена на заевданш Вщдшу еттово!' лггсратури та компаратииспски {неппугу лпуратури ¡м.Т.Г.Шсвченка HAH Укршни. Структура лослыхеняа.

Диссртацш складаетъся 31 вступу, чогирьох роздшв, шеновкш та списку основнсл шгкористанси лЬератури.

ЗМ1СТ РОБОТИ

У ВЕШВ обтрунтовуеться BHÖip теми, визиачаклъся ü актуальшеть та наукова новизна. Формулхдоться завдання дисергахш, характеризуется Н науково-теореткчне i практично значения.

ITepimat роз&т робота "Сшнбсрн у ттсратуриш криттр XX ст." е спробою ВЛЯВ)ГП1 nemty ПОСЛЗДОЯШСТЬ i шутршнпо логнеу ОЦШОК творчосп М1ПЦЯ фаавцями у зв"язку и загальними тенденциями розвитку лггературосшавства.

Дкссршп одаляе чсгпгри стапи реп витку станбсршани, исж! яккх ишгачаюгсъея гажливими художгами, тскстолопчннми чи наукоими гтублисащшш. Такими, зокрема, достпдник ввахае слспю Томаса Гарда "Стоячий сгавсць" (1910), виданзга пощгого этбрання тлорш Синберна у 20-ти томах (1925 - 1927)1, шид у стпт шест! томного нидання листа (1959 -1962)2 та подмял ого числа журналу "Вистсртанська поеэтя" (1971)3, присняченого творчосп мигця. Запропоиоватш хронолопчний тдхзд допомагяе простехити динамису i збагнуги причини рЬних поглядш i ощнок у численних свшбернознавчих студаях. В осиош кожного перюду видолено певт доданалти: 6iorpa(}ji'anoi гадхш i психолопчна школа, "нова критика" ссрсдтш столптя, систематизагоя естспглпгх засад поселки i поглядев Сшнберна на завдання художныя творчосп, спробн йднайти психоанадатичний чи м^фопостичнкй код для прочнташга набутку письмешвоса, рЬномамзтш культуролог™я тдходи. Особливою багатограишепо, на думку дисерганта, вирЬняеться сучзсний етап доопджснь, присвячених тшрчоеп поста, sod належать до рЬних ляературозтавчих шил. Серед них е структуралиста i постструкгуралгстИ^, прихияьники штергехстуалыгаго шшпзу та "нового iCTOpH3Wy"5, ЛОГОЦСНТрНЧЖЯ та ПОСТМОДСрНСЯ школи**, послщоишки

фо-птспгппрс кониешпй7, ccMicrntKH^. Очевидно, можна говорите, що

1. The Complete Works of A.C.Swinbumc in 20 vols. - London, 1925-1927.

2. The Swinburne Letters. Ed.by C.Lang. - New Haven, 1959-1962.

3. Victorian Poetry. - 1971. - Vol.9. - No.1-2.'

4. Morgan T. The Sun of Faith, the Shadow of Doubt. Language and Knowledge in Swinburne's Myth of Apollo//BuUen J.(ed.) The Sun is God. Painting, Literature and Mythology in the 19th Century.- Oxford, .1989.- Pp.125-158; Miller J.H. Victorian Subjects. - NY - London, 1990.

5. Harrison A. Victorian Poets and Romantic Poems. Intertextuality and Ideology.-Chailottesvflje, 199Q.

6. Findlay L.M. "Who Hath Given Man Specch?": Swinburne, Myths of Origin, and Logoccntrism//University of Toronto Quarterly.- 1990 - 1991.- Vol. 60,- Pp. 274 - 291; Snodgrass C. Swinburne's Circles of Desire: A Decadent Theme//Fletcher I.(ed.) Art and the 90s. - London, 1979.-Pp.61-87; Lemer L. Poetry as the Play of Sigm£crs//Essays in criticism..-1985.-No.35,- Pp.329-359.

7. Morgan T. Violence, Creativity, and the Feminine: Politics and Gender in Swinburne and Hopldns//Gendcr and Discourse in Victorian literature and Art (ed. by AH.Harrison and B.Taylor).- DeKalb, 1992,- Pp.84 - 107; Zonana J. Swinburne's Sappho: The Muse as Sister-Goddess//Victorian Poetry.- 1990.-Vci. 28- Pp. 39 - 50.

8. Briesman L. Swinburne's Semiotics//The Georgia Review.-1977,- Vol.XXI.-Pp. 578 -597.

свшбернознавство стоать на порош яюсно нового стану, методолопчною базою яхого е постмодсрт способи прочитання 1 вплумачення лгтсратурних творив.

йругкА розлЬг диссрт^ци "Творшсть Свигбсриа: художыя коыцстря, постихя, жаири" починаетъся аналЬом стшпзсшаних грсцьких трагсдш письменнкка. У шдроздШ "МЫ затписшш 1 завойованим тсрснами" анашзуеться спсцифиса свшбернового образогворсння, особливосп ж худоокньо! кшпзи "Аталанти в Калздот" доыпджуються у порткняшп з 'ТЫсовою тснею" Леи Украшки.

Малодий Сшнберн псминае опрщцьовувати стркжнсвнй в його посшчному набуткот шф про спадкоемшсть постав. "Аталанту в КалдонГ можна розглядати як один и проятв ашифонально? шрадлгми, що е тп ал алчною атакою поетики Сшнбсрна. Прсиягом усього тиорчого шляху пост шби удосконалював "систему мдлуння". Майстср спипзацц, у зб1р!Ц "В^рид та баладн" вш продсмонстрував иЫаы зразки парода, скажшо, псалмов чи бсздоганш Приклади литературного пастишу (з точки зору жанрологц - салочка строфа, ритмиск -11-схладшпс класичноГ слеш, сгшво - французька мота серсдньошччя) 1 в тахий спомб тдтвсрдкв вяаснс творчс кредо: у вщ-таоренш форми - запорука збереження пам"$гп виов, культурного надбагаш лхздегва. Опсетдь про Калздонсъке палювання теж можна ревглядати як своерщне вщлуння, в як ому вчувахлься вдауки багаим культурней традици, починаючи над Гомера.

На сюжсгно-конфтктному р1вт Свшбсрн ¡де за легендою Отдая ( VIII роздал "Метаморфоз"). Супсрсчка стосопно вбитого зв1ра каеппъ в соб1 неразв"язгаш конфлисг дрогли. Мелеагр, з одного боку, 1 браш Акта - з шшого, [юпрезентуклъ прогилежне розумшня закону 1 порядку. Яищо для Мелеагра любов до Аталанти - цс идеальна ¡ерария цишостсй, то для братш Алтсх - загроза прадаяшй традици. Досягнешш вдеалу нерозрмвно пов'язано з порушенням закону природи - едносп матера та сипа, - призводячи до богосного розриву М1Ж ними. Фатальна вщцашеть привабливш 1 водночас неприступней Аталакп, таким чином, перетворюеться на подвшну трагсдаю для Мелеагра.

На подобному конфлжт, на думку дисерганта, будуеться 1 "Шсова теня" Лес! Украйши. Худажнш прогар драми-фсерй подшекий на ды частини - сгат лнадей 1 СВ1Т природи, вюодш стосунки яких носять апоэицшний характер. Прете у Сшнбсрна ця кслЫя веде до констатаци розколу мЫ. старим 1 нотам порядком, тоде як у Л с« Украшки - до пошукш упорядкування, гармонЬацц сгосункив людини з природою. Намагаючись знайги себе у гармони зт евггом людюм, подолати конфронтацию "свсяЕх" 1 "чужих", Маиса, мов ткацький човник, снуе вщ одних до тших, персодятаеться 1, вреши, перехивае метаморфозу, внасладок яко1 тзнае шше жкгтя, де "кшець стае початком". До пояш Аталанти Мелеагр перебував у гармони з Алтсею, щ т>сш стосунки хор описуе в терминах егосаристй'. Ироте Аталанта не пов"язана з шпоичними станами природи, кохагам

до hcí змуигуе Мелеагра тдагогсгшея ад звнчного модусу ni венда. Понят! модусу як рубеку, норми идо-рае Климову роль ¡ в траге/ш Манки. Так само як i Мелеагр, зах охала в Лука:iга rcpoíiOT "Jliсовет niern" переходить PyCixcii встаиошеного закону. Í Мелеагр, i Малка, порушуют иорми, не ионаю-пс меж 1Шкл1чно структурошшого сощуму, нсмовби нтручакпъся у житгя чужи кралги. В очах "населения" залишенга (у Свшбсрна) í эавойованей (у Jlect Украонки) територц вони стають тими, кнм були не знакзга латкни ¡ноземщ для «лародагапх римл~от. а самс - варварами. Колоритно цей аспект шгогумач-но caire в "Шсогдй mera", коти дредставники рЬнкх культур, сфер буття в rrpoueci асимдяцц вдаться розумгш i noíKsatH вокабуляр, яхий суперечить ix вродженим ¡деолектам -варварски.

Почутся любой, викликане красою Аталанти, скмволЬуе, на думху дкеергагпа, невдмовний i складний комплекс проблем, сиринашя :жкх ыгключае нспевну сумцц присграстх та самовладання, свобода i закону. КонфдЪст Мелеагра i 6paiÍB Алте! поглиблюегься завдяки балансу сил, осыльки пони керукпься риними могивадаями. ■ Згаснення альтернатив перетворюегься на тенеш, до яхнх пеггралляють Алтея, íí братн i сил. Жкпя Алте£ руйнуеться не стишки долею, скьтьки нею власноручно. Цс перегворюе жижу на провщтм тртпчний образ, чш спогади та cnoci6 сприйнятт ситу надихшогь хор, поглиблюючи ксяЫю драми. Домшукна риса Атггм - iü пам'ять. Те, що для .rcpoiB твору е íx пам"ятпо, перспворюегься для читача на алюзп, яга ливодять драму за мки конкретно! ситуацц, шдказуючи широк! узагальпешш щодо кггоричного досиду лждетва (лодорож аргонанпв за золотим рунсм, вбиютво Медеао cBÓix датей). Подобна ремиссценци ипострують один 13 найвахлшнцдс? уроюв "Аталакш". Цей тир евцрппъ про загальнолхадсьиш масштаб закошв i повторень, яы в рзних моднфйсащях багатьма мовами записан! на споршках велико? книги житгя.

Трагедоя "Аталанта в Калвдот" вразхае переду cím на pimá л1ричнса оргагазацц. Повторюватсть, цюаичтсть npompÍ4 кготляегься не в драматичному, а в л^рнчному елеменп драми, в S мот. Свшберн внявнв себе оригшальним майсгром биого шрша, а в партшх хору розкрив дар довершеноа ■тричлосп й мелодшносп. Образи пляя, kbítíb, плода, вогию жаги павгарюкяъся, зливаюгься й шгопкують одне одного. Побудовака за пригоошом идлуння i метатези, худояапегь "Агаланти" е, таким чином, запорукою едносгп до драми. Об раз!петь трагедо розпиваеться в двох площннах, перстин яких накреслюе вектор розштку драматично! до. КульмЬсвдао образов таору е, як Евюсае диссертант, останнш монолог Мелеагра, де мотни спополшо! головешки, зими, H04Ó зливаюгься у контрапункгичному фшаль Жар голоии та житгя Мелеагра, яко роотануло, мов сшг, символ1зу5слъ оманлшд спроби досягнути

трансцендентного ¡деалу. Щ намагання лише тдшщукпъ ншидюсеь згорання.

Вадмова ид перфехлдошзму i нахил до агностицизму уявлякяься дисертату проидними вдеями свц|бсрновса драми. Фатальна нешшущелгь смерп, розщеплення imcnri i духу лкадкни виявлюагься единою кпинаю, яка доступна тзиаиню. Песишзм свшбсрновса трагедд псрсборюегься незршнянною музичною гармошею, чуттевою радаспо шд самого продссу ставу, насалодога тд прекрасного. "Аталанта в Кал ¡доги" тлумачиться в дисертацй як мхфо-поетичний ттр, осктьки житгя природа трансформоване в ньому за допомогою сстспгшого сприйнятгя художника слова. Це тир, в яхому трапчне страждання лкдаош обдагороджуегься естетичною красою.

У наяупному шдроздЬп - "На берся нового Пятмосу" - анашзуеться шричиа драма"Ерехтей", до основу когазц складаюгсь, як i в "АталантГ, да одшчш проблем« людськиго б> ire: стосуикк деггини з батьками та пафос патриотизму.

Простота сюжету щцкреслюе складшспь поетики "Ерсхтся", в якому uci дц i характери ствгадиосяться одне з одним, ¿мплнеукни юдповдносп на шшому piran буття. Подабно до бодаерцюьких "Вадпошдиостсй", одним з мотздав драми е гармошя та суголосшсть ьсссюту. В англШського поста-шфогоорця закон ifl'iicHocn та сшшвучносй всссвггу ндображено - за термшолопоо Л.ГЬпбург -за допомогою "емансилаш специф!чш!х засоб1в шршувшшя"^, а само, ритмисо -синтаксичзцк стосунив, поеднання найв1ддале»шши! смислових рядов завдяки принципу багатозначносп слова, яы, порлд з образною асощатишйспо, е осисшвши слемыггами поетики симвотзму. Смислова напруга СЫнбсрпоних образш твориться за рахунок стирания граней мхж социумом i еством, роезкриваючи в такий cnoci6 взаемопроиикнення рЬних прошарюв бупя. Сприймаючи природу як живу реальшеть, автор змальовуе ц в нероздшьнш едносп 3i сштом людей.

На pÍBíri дискурсу "Ерсхтся" махга назватн рсогорнутого метафорою "треть«!' хшт". У нш виявяяеться шдишдуальне авгорське бачення ситу, яке дадбилося на cyrjiocri художньса проблематики твору, допомагаючи вплумачити сюжстну кол1зЬо драми як конфлЬл мЬк природним жэгггкм i в1чтспо. Пост осмистое квйггссенцЬо людського бупя, драматизм якого полягае у бажанш беземертя i невгдворотносп смерп.

Цсй конфшкт вщшляегься i в художтх образах трагсда. Метафоричт образи народження, росту, розквпу i вщродження характеризуюсь землю i афйшн, недвозначно натякаючи на те, що Афиш симвогазугспъ шпешчне житгя природа. СпецифЬса свшбернового словесного образу перебувае в одному раду з кластмним тмзначсшшм симвотстська техшхи, эробленкм С.Малларме;

9. Гишбург Л. О лирике. - Л„ 1974. - С. 354-355

"Назвати предмет - значить зтпцкга три чверг» насолоди гад посми, яка твориться процесом поступового здогадування: itai&rm його образ - ось у чому Mpia... У поези поегшно пегапта бути таша, i призначення лггератури - а \нших у iieï немае - навиоватн об рази предмета)" Ю. Впродопж scieï драми симиатачний метод стае що раз вщчучним.

Спсшк^л'пгаю властшжгпо архтгектоннси "Ерсхтся" е топгозопсть pi3intx колЫй твору, яка зумовлюеться не фабулою, а сугесишною музичною системою поеднання мототав. Цс допомагае пизначити структуру драми за принципом mccHiioï органЬада. В "Ерехте'Г cnocrcpiraeMo одну з особливостей постового евггобачення. Перед обличчям смерп лщдтп може принести trdxy уешдомлент гого, що ц слова реалозуютъея в думках Ьшшх людей. Сама форма твору, дс сплетено бутгя природк з вчинками людей j дояшшми 6orÎB, евщчитъ про владу художнъого слова над всесвггом, а наслщування жанру давньотрсцькса трагсдй' имвляепься усланною спробою ожгалгш бутгя стародашпх Афш i обставил смерп Xioraï.

У передостанньому xopi драми "розливаегься змшмне вино pafljciioï i cymioï mari"11: тут звучать минуле i прийдешне, мажорнс i мшорне, еттафгя i ептгаламш одночасно. В o6pa3i шеш пиявляеться узагалънене уявлешм Св1нберна про призначення особистосп та сенс бугая (та й, зрештою, смерп) -персмогти природний закон завдяки вшьному вибору вчинкш, вписавши плаеннн голос в партитуру "шеш пам"ят1", тобто icropiï лквдетва, цшешеть i гармемшшетъ звучания яке» забезпечуеться паллфеяичтепо. Сдшсть сустльства, природа i лкадини с1грилмаютЕ£я постом у форма nicHi, i його власна гасни не е творениям сгполопчного м!фа ex nihilo, а годкрсслено даступае ввдтворенням шших М)ф1в (етграф, тематика, алкхш, сголззанш). М^фо-посщгшс ситоспришгятш поста особливо вщчутно вщбилося у слецифвд творення дайових oci6, ссред якмх практично немае жодней пластично окреслежд шдивщуалкносп. Метою уезх rcpoÎB твору е вихщ за постулата устал einix icnni, вони сягаклъ безмежжя, i тому îx можна збагнуш за принципом взаемодоповнення. Що бшъшс ïxni шдивздуальнос-п розчюшюгься едне в одному, один символ онсвлюеться в pi3mix контекстах, то виразншюю стае худажньо-етична поэящя актора: сенс бупя лкздини - служишя, ек-статичшсть, жертва заради шшого.

У вщтворенш художнъого простору сшнберновог ¡мхгадц давиьогрсцькга' трагсдй" привергае увагу адся переносу конфлж-пв хоемгшого масштабу у внутршшш cbît лкздини. Свшберн описуе драматичш кол1зи як социального, так i духовного житгя людства у фортя воя, одкровенъ. Уморшм м1сцем

10. На рубеже XIX и XX всксв.- Л., 1991.-С.166.

11. Sélections from the Poctical Works of A.C.Swinbunie.- NY, 1884,- P.74

кульмйгацшнсл поди "Ерсхгся" постае MiiimtBa смута мгж морем i землею, "берег нового Патмосу"'^, як сам Спшбсрн схарактерюував особливосп хронотопу поем Вхльяма Блейка. ,

Героям дього твору невздомх bhcoki безжал1СШ пристрас-ri персонажи "Аталанти в Калщош". "Ерехтей" апелкх: до штслекгуалъно-розумових здабностей читача. Тому, коли "Атланта в Калвдош" вщбивае icnnunm дух трагедц, то "Ерехтей" е лише схематичною, формальною трагедаею або, йшжми словами, и "буквою". Специф1ка хронотопу "Ерехтея" мщно пов"язана з особливостями характертворешш в драматичному Tuopi.

Свшбсрновий "Ерехтей" е драмою примирения i злагоди на Bcix ршнях поепгшого техсту, у яхому pbm сфсри людського ¡сиування поеднуються в едино щле. Под1бно до апокалштичзшх вЬш Блейка, у цьому творх реалыпеть складаеться з синестезичного сплаву прегшрхч i ггротнлежз гостей, набуваючи форми mpirnioi багатоголоснм теш.

У третыту posaini - "Bin удосконаленля аитфоиу до атифоиу Бутгя" -зроблена спроба з'ясуваги прнгамашп nipimroiM творам Свшбсрна особливосп спида, художньот мови, жанру i компдаицц. На прикладах низки tupunB i, насампсрсд, зб1рки "Столгпя ронделя" (А Century of Roundels) дослщжуктгься: способи витлумачешш природи i дшсносп; розумшня постом msciot творчел особистосп в iCTOpii людства; специфика перетворення i оновлення сталих формальних слементав лггератури для надання хм шдюлдуально-неповторного характеру. Дисертант також обстоюе тезу, що антифональний пршщип станотггь едну 3 визначальних домшанг творчох шдиидуальносп Свшбсрна.

У роздиа окреслюютгься формально-змктовх засади ронделя Свшбсрна i засоби досягнення когерсшносп спсциф1чних властивостей цього жанру в його основних характеристиках - композицц, самобутносп образш i засобах художныя експресй. Свшбернова артистична манера оркестронки вхршш виявлясться у синестезичних образах, використанш точно! рими та алиерами, каламбурах, орнгшальшй внутршпяй рим, в1ртуооному володции три crom шми роашрами. Тиловими елемешами св!нбсрнового вдиостилю е алперативт й атитешчт словосполучення. Естетичне враження, яке роидел! Свшбсрна справляют, на читача, вплено T.C.EjricrroM у iripuri "Шттп Плдшг": 'Там кшець, зидки ми починаемо".

Анптсрфекцютсгсыа ццшосп та циипчне ситорозуммпш Свшбсрна, який, подабно до м1фхчного Орфея, не може не оглядатися на прекрасно минуле, вплено у форм! ронделя. Формальною особ лгал стю ронделя е, як сказано у досладженш, "повернення на вихщну петицио". Огже, icropwoio у стал сна

12. Swinburne. Poems and Prose. Ed. by R. Church. - London, 1940,- P.335

поетична форма, иайочсвидшшим аспектом аритектошки яксл е колоподабшсть, вкявилася конгетальним засобом вплетга шфолоп^юго сшторозумишя поста. Фундаменталышй в ciictcmí свшбернового сштобачешга образ морських хвиль перстворюеться на символ невпинно! гошнносп та muwkboctí космосу. Образ моря розкриваеться в пейзажнш л1рищ, наприклад, у "Mpifnx плавня", у серп рондсЛ1В "У ГернсГ, "Шлях виру". Тут nocí оригинально розробляе штну тему взаемозалежносп люяства з огочуючою його природою.

На тип вихористання в "ЕрсхтеГ ¡грового елементу (стихом1ф!я, ритор1гчга повтори, анадиплосиз), музичносп хорш "Аталанти" (алиераци та асонанси хорш, граматична шверсая, анафори) та синестезично! образноста "Ocnícii" текстура шзшх рондств Свшберна визначаегься ритмчною стримашстю, простотою лексики та превалюванням речитативу над наствними шгонавдями.

Естстичний 1дсал тзнього Свшберна знаходнгь cnift бияв у намаганш лхричного героя його поезш зреалиувати хотстичний погляд на стосунки людини i природа. Цей вненовок можна щдтвердити спостережешвтми над особливостями художным мови творив поста. Типопим елсментом свшбернопо! юфопоетики патшвського перюду е атрибу!ця екстатичних почувань епшям природа. 1дея гармоншного стшснування сусшльсгва з природою часто вплюеться Свшберном через використання лексики, запозиченея Ь евхту духовного життя яюдини (любов, надоя, думки) для опису природа. Художшй cbít -Свмберна не знае статичносп, усс тут сповнено динамжою. Есгстизащя руху досягаеться, зокрема, завдяки частому вживанию даесл1в, утворенлх вщ прикметшоав. Активно освоения письменником евпу персгворюе властивосп предмета на невггомну доо-процес подабно до того, як у художньому cuiii Синбсрна фарби часто вкконують роль не сгпльки об"ективно1 реалц, що пограпила у фокус поетичного бачення, скигьки дшових сил, юа "забарвлюктгь" час i npocrip.

Характерно, що у тзнього Свшберна ютово романтачний образ корабля змшюетъея на декадентський символ фатально! уразливосп численних люлських намагань ншшти пафос романтики в житш. Рефрен ронделя "Шлях гатру", по-екклЫастськи повергаючнсь на cboi кала, ь новому kohtckctí роикривае ¡деальт сюгкрстичт стосунки лйадини i природи. ГГозбутися парадоксального катулл íjríького стакх:пршпгаття odi ct amo лвддииа здатна лише прнеднавпшеь до одвзчлга та!ни космосу. Píhkíchí wsrri найетицел насолоди набирают, у поста форм зачарування i трансу, коли лзодкна играчае власне "я", поретворкжгшеь на "xeííüí мор i, звуки mem" (тренгй рондель "У ГернсГ).

Експеримеягування ij усталоними ¡»сткчннми формами - явки ¡о в мистеитш одачне. Украшському чзггачкп вщоий, налр.чклзд, ícpiM клаагтег'о ронделя в П.Ти'ООШ, ipom'OíKH BÍpm "Тай:о" М.Вс^юного i його оригшалькнн "L'importu

rondel-double": Вороний грае з исторично усталснаю формою для досягнсння ¡рошчного ефекту. Вежливою паралсялю до твортосп англшського поста шадаеться поезш М.Рияьсьхого "Гиша" (1919). Хоча автор визначив жанр Bipuia як рондо, за своши формальними ознакамк (строф1чшш об'ем i схема римування) bíh е "структурною" алкхяею на рондап Синбсрна. Об"еднуе 1х поетика колоподабиого розгортання постичного лейтмотиву, коли головна емощя посгулюегься в лхричнш "скспозици" i до якоа, накопичукми енергио нових контекспв, повсрталогься два рефрсни, що перстворюе тшр на ¿мпровЬацйо заявлена теми.

Сдтстъ поетичнта збгркм "Сталтя рондсля" як худажньоа hwíchoctí досягаеться завдяки прийому, що у класичнш трагедш називався антифоном. Рйке пропиставлення образов i понять Свшберн переносить на piscHb yeitíi книги як тематично-жанровой едносп. Це можна пщгвердити бодай спостсрежсннями над назвами творив. "Plus Ultra" мае вцщовщником ирш "Plus Intra", "Смергть i народження" - "Народжсння i смерть", "Дисонанс" - "Гармон1я". "Дш прелюда" контрастують у тематичному олаш. Перша поезЛи - эразок Яюбовнса лхрики, друга - медитативно! (мотив лкздського фатуму). У дсяких роНделях Свшберна розц-рано захоплклоч1 даалоги, як, скажшо, у sipiui "Час i жипя". Естетичний ефект багатьох евшбернових поезш реалмуеться завдяки орипнальним репризам, в яких вщлунюкгть назви, думки, поетичш рядки, навить окреш ídpiui.

В kohtckctí творчосгп. англшського письменника деяы поезп складакпь цикли, що маклъ колоподобну структуру. Так, Свшберн поеднуе близьи назви TBopÍB з контрастними мотивами, вклад сними в однакешу поетичну форму. Два bipuri "Барюнг Холл" (зб1рка "Затока", Channel Passage and Other Poems, 1899) слугують шюстрашао того, як високо цшував Свшберн функцш художньсн форми. В kohtckctí його "антифоналыкп постики" 3akohomípmm виглядае те, що трш-пришташга матер! з днем народження вдлунюе не яльки в образах, а й у (¡jo})mí еттафи (складна оригинальна 9-ти рядкова строфа).

Стилиацп раннього перюду були першими кроками на шляху до пошуку С шиберном власнса naprií в багатоголосому xopi культури. Mix екснериментальними ;цро-драмашчними "Атлантою в Каладош" та "Ерехтеем" Свшберн адаптуе i ритшчш малхзяки давньогрецыак пам"яток, шдтзк виникаюгь ripuii з чисто "тсхналончшми" назвами "Салфгчш строфи", "Одинадцятискладник" у першш ccpií "Bipurio та балад". В такин cnoci6 Свхнбсрн намагаеться взяти "ноту одше? тоюльноеп": його шеня насладуе задат розвитком культури (¡юрми - давньогрецьк!, ссрсдньошчга чи фольклорш. Антифональний приицип, ыдцуты одше! uiciii на звучания iintioi е ядром i cmii6cpi юного mí фу про снадкссмзасть носпв. Висрше поспгпшй м1ф itpo н.юуцжсть багатьох покоишь мштдш на иовний годсс прозвучав у друий cepií

"BipuÙB та балад". сттаф1я "Ave Atqua Vale", присолена III.Бодлеру, "Cipin Тернер", "Теофшь Гстье", переклади з Ф.Вшона. Повшаюш э 187S року, значка icútbicicTb евшберноюое поезш за звучаниям i прогаднммн темам]! нагадукпъ реки ем, вони CTBopeiri в форм! nipvwnoro портрету про доячхв культури мннулою. У них Свшберн не тшьки с клав пошану митцям-класикам (В.Гюго, Д.Г.Россегп, Р.Вагнер) - у М1фогюслгппй фopмi пост внелошш aiaciry тру в беземерпгу природу мистецтва.

Композшдя, поряд з щшими формальнимк елементими, рсиум^сться Свшбсрном як глибинимй прояв 3MÍCry. 1дся тршилосп кулкгури у ровделях яплюеться у поетичне слово заддякл шосористанню сгруктурнлх особлююстсй жанру, поеднатшх з композтрею "продовження" imimx миезеньких творш. Тс, що Свшберн еяркймав настугаасть европсйсько) традияи у форм! свосрщного "даалогу чаС1в", засшдчуе, кр1м етграфу, також i рнма "Старопинного рондсля". Цсй инр "гпдхетшюе" звучашш твору Pocccni, чин рондель рочиочинався i закшчувався словом death ("смсргь") гак само, як i "Ilicim, або Рондо смергГ Ф.Вшона - французьким mort. Цсй хе образ лунае рефреном у Стнберца, а жанр передбачае, що рефрен е иерпгим i осташпм словом рондсля. Не доводиться сумтватися, що Свшберн оиЬшв нопатсцхтво французского пост середньов1Ччя, яхий пертим и iciopü европсйського BÍpuiy засгосут» нишор не шлого рядка, а одного слова.

Клтегорш прекрасного розкриваеться Свшбсрном за допомогот прийому, жий в кшошклецтт називаеться "панорамувашвш". "Фокус" iíoro jnoGomioï, пейзажкея ;ирнкл, л!ро-драматич)П« TOopiu рухасться в горизонтальному, вертикальному i, так би мошгш, iirrcpiumwiosiy напрямах водночас. Панорамний ефскт, що його досягае мзггець, е проявом його холктичних поглщцп на взасмостосунки лю;рпш i природа. Прнйом, якнм Свшберн "наводив" на Pocccni фокус ¡егоричного бачення, губллчи його пап« у иакирзмшй перспекпил, понторюеться i в цикл! "Мнну;п дап".

У евшбернокш эбфД1 1883 року чи не найцжавштми з тогки 'Jrjjiy 1ндишд>'алыю1 xa)rpoucï свосрадносп е унисальш в icropü airariiicbKOÏ (а, моягагх), i cbítoiioí) л^тератури цикли ронделен, кожнин з яких об"еднусться назвою. До irux, зокрема, належать "Три облкччч", "Ерос" i "Д1алог". Ця сксперимснтальна форма складастьсп з трьох часгнн-рондслей, як] спюрюютъ стюергдну рондслспсдобну структуру. Пост змал!>овуе лзодськс жтта не як ди вщчужених одна в1д шшоï фиур на кону бутгя, де природа мпсонурчла б фулктад театрального задника, а як П[Х>цсс i ди, яга е нс)лд"емною чаепшою i cymicuo •заложить вщ criixiituoro стану всесвпу. В пейзажнш л^чип mmi.oro Сгенберна людство здебип.шого поегае лише крнхгпгою часткою всяичиого дтпь-пп природа.

Розгляд формалышх осоСшшосггсй Сшнбсрпоних поейй i Vx :)М>сговии

характер сшдчать про те, що pbm елсменгн поетики лричних -isopiB митщ 1Ю]х^джукть едину, цШсну i гармотйну художто реальшегь. . Поетоса нерозмежованого i нероодалыюго художнього етту "Ерехтея", дс cmxii природа i людсыа nocraii об"еднуюпъся шшяткошш артиспгаош баченням митця, яке часом шкодить за звичт мсж-i сприймашш себе й шших, актуалЬуетъся i в рондслях Свшберна. Стилиовану год античну трагсдио драму, дс одним Ь 1фшппппв поетики е оиовленмя симвогочного значения обралв у рьзнкх контекстах, а сгрофи й аитистрофи xopiB звучать акордами своервднся BariicpißcbKoi "гачно1 мелодо", дисертант вважае важливим сгапом на шляху до створення постом щдопядуально нспошориого литературного жанру.

Посгат! Рихарда Вагнера, очевидно, нсможливо уникнути у четвертому рвЗДШ - "Постична спадщина Сш!бсрна у симвотстсыоя i модсртстсыаа тсидагщях аиглшсысш ттсратури". Зв"язок Свшберна з його сучасниками i письмешшками наступного покодання досгаджуеться шляхом анадау деяких acncKTis версифйсацц i таких елеменпв поетики його TBopis, як см&лематичшсть oraiein природа, тенденция до взаемопронюснекня рЬних видав мистецтва, тетнЬса монтажу. У реферованому рдадда визначаегься роль алюзш на Свшберна у вертикальному хонгтексп деяких TBopiB T.C.Emcrra, Дж.Джойса, Е.Паунда.

Поез1я "Перед дзеркалом" (1866), поетичний парафраз Свшберна на тему картюш Дж.В1стлсра "Симфонт у белому >62. Бта давчинка" (1864), шкава тим, що ¡дея взаемопроникнення посзй та малярства поеднуегься тут b спробою втшити в художньому слои B13Ü' афосгованоа саморефлекси. Хояодш руки, стомлето вусга бладоУ i пршабливса боппп Ь свшбернового "Саду Прозерпши" (1866), статнч!dcTb i засобн уособяення в описях природа, никористання червоного кольору для гядтшення безжал1сжл кровожергавей сутносп стихгй природа - Bei № особливосп Свшберновет рапсодй, присвяченш Mi(|ri'nriü нарсченш Плутона, вщбклися на тональносп та настрс? циклу полотен Poccerri "Прозершиа" (1873-1877). "Хвала BcHepi" (1866) е непсрсячним твором у KoincKcri визначальних тенденцш европейсько! лггсратури "кпгця столпттк", эокрема, прагнашя представникш рвних вида мистсцтва вийти за ¡tori меж! шляхом вшяумачення власного матергалу в царит шших видав художиьо» творчосги. Синтез пост з малярством, який практккували прерафаелггк, Свщберн доповнюе ще одним вит ром - музичним, штсрпрстуюти оперу Вагнера "Тангейзер". Для сгоорення симктчних герошь аетор Bipuia "Laus Veneris" послуговувався ме; адом моштшу Ерудищя Сйнберна-медаев^ста i знавця евгговох литератур»! сприяе створешпо гранично штучного i сюпетичного М1фу. 3 приводу еклектичнох художкьог моки ипфотворця справда можна стверджувати, що вона ушкалыга. Алюия на Данте розшзгрюеться Сззшберном - з то1»!! зору лпературно! хронологи - '--рючасио i в ретро-, i в перелехшвному тпрямах

(amooii на Ecxwa i Щскстра). Aconiantrourii метод, за допомогою як ого кстЫн в "Аталагт в Кал ¡дои" набувае я от ai cropi п того intMipy, в "Xrtmi Bciicpi" збагачуегься звертанням до лггературног траднци. Вола обшмае античну [)Viiito, середньогаччя, Вцгроджсння, розкршоккш Свшбернопс рочумшня icropii людога як югктчного повторения людських пристрастен i трагедш, що не шдчлится змшам, незважакуш на юд лггочнелешш. Псрипш in спуск "Uipuiin та бал а а" закиггуеться не менш вдкавим прикладом засгосування постом принципу монтажу, залдякм якому аналоги Mix риннми культурами перегворкиоть лггературтш персонах на симгю.'пчну repouno. Поспгпий itaiicpi "Маски нлрнщ Bipcarn" (1866) npirrjMaima тендешдя до стнга'задп та народи. !ki "маски" б1блшнса rcpo'mi - як тродшднт, так i ехэогпггш - слугують уосоГ\лен»им фатальней краен цариц, прослаотядаги ц божсственну проду. Змалюизннн зоапшносп napmji »плюс аяторську стратепю надати Bipcumi' статусу "тчного образу", однак НС через багатшначгасть потракгування, а завдяки "генеалоп'шому" зрЬу персонажу. Ношци в русл! яошукт i експернмыгпв Сшнберна, Патера i молодого Ентса допошгююгь i збагачукш, прийом монтажу оригшалыпгми худоЖ1Пми знахвдками.

Образш1Й лад "Поюшугого саду" i "Саду Прозерпми" допомагзс внр'глпегк есгсткпцдю процесу смс;т та хворобливого до нс'г погягу нк nmcuioi ¡чно1 отнакн свшберново!' художньо!' концепцй, що рушить його з постам и декздентеького ситлвдчупя. Подавно до багатьох декадентав, митець порушуе межу того, що вважаегься в сучасному ному сустолъспя лептнмшгм, "здоропим" i "прмпошшм", вхн описуе насолоду, яку приносить огруене шшо богшй смерп. На лиричному piiari поезц "Laus Veneris" конфлпег рЬюк аспектгв дупп ссрсдш-отчиого лнпаря (Венера - Христос, плоть - душа, хтиисть - доброчссшсть, с\кус - агапе) набуме бшьш пластичней! пиразносп завдякк вокальтй napoiiimi. Блнзьк! за звучаниям слова (bitter-better), sad шхздаюгь однаховс мсце в pirrMi'iiiiii vinni c-iyxxj«, посилкжпь протиставлення язичшщъкого i християнсикого евгюпочунашш. Для шдсилетта itiei ж опозицц у "Пмт Прозертт" Синберн користуегься шитм рЬновидом napoiriMii - конс-онанпшм. Орнгшалыпсть прнйому палягас в тому, що гра подобними за звучаниям словами (breath-bread) прпхована в оггертекстуальноси. Вдаак художню мову деякнх його творгв можна схарактеризувати як "мстоглшчмс наснял я" (Р.Барг), в оснога якого - об"еднзтт рЬномаштних фрагммшв, залозичешос и тих сфер моии, ята вугокремлен! нездаланнимн суспхлшо-стичзшми табу. Закшчешт мираклю '" Гаскн царнш Вгрсавп" допомагае виокремити ще одну спигьову особ;пгтпсть епшберновнх поезш - схилыпсть до пародд. Свшберн вживае архайпгу лексику i тгаюет дан постнки Б;бли паралелъш консгрукхш. В таким cnoci6 rrin створюс щось на зрачок шгш-псалму, в якому Давид немовби енлкугтмя к'-рсконатл Нога у

"ш'шос-ri" Bcix масок цього позачасового маскараду, пиповщаючи Творцсш власти epanrnii aisii, що шроджуклься при спогляданщ прекрасного виду. Bipcaau, 4ej)C3 пародаовашш псалму Свшбсрн иозбапляе Книгу книг статусу священного одкровсння. Псдабна десакрал!защя тексту БШлц (зокрсма, ГОст над тенями) в "Анакгорц" призводить до задирливого спятотацтва. Так, у драматичному монопегп Сапфо жоноклазм поеднуеться з безсоромтстю вадвергого опису леебшнетва i садизму.

Од! нею з примтшх рис поетики мистецтва меж! столпъ були поглиблений iirrcpcc i захопленни письмешпосами усталешши лягературними формами. Сггроби застосувашш твердих жанропих рпнонвдв характера для поетики символЬму (сшлгзацй жанру в лиашях Свшберна, Ш.Бодпера, А.Саймонза, наслвдувашш структурних особливостей тверда« форм у вшанелях Дж.Джойса i В.Брюсова, цикгп "Cim струн" Jleci Украшки) тдводятъ до висновку, що адаптация риних ¡еггорично усталешк спиш, а також поглиблена увага до структури мистсцьких творив слугували засобом шкоду за меж! тимчасових реалш завдяки сететкзадо форми. Вадтворюючи icropuo кохання Давида i BipcaEiit, CBin6epH корне хусться "пам"ятгю жанру" середньовмного Mi раклю. Концепщя фатального кохаши ж руишшел сиди бутга набувае надзвичайно5 ииразносп у "Хшл! Benepi" завдяки форш твору, яку диссртант визна'ие як "шверсовану альбу": 1пч з Венерою вндаегься серсдныдачному лицарев1 беэгконечною - ця симвотчна шч уособлюе (ще й завдяки образу "коришя часу") трапчну icropuo людеггва. Всфетфкацшш особлквосп твору, що розкривае конфлцет поета з крестоносцем, Еиразшшс окреелкжш. сутшсть rpixa Тангейзера, до якого призвело передуетм сстетичне почутгя, так би монити, середньов1чного гсдотста, вш обожнюе чупеву красу. Нсдаремно вш "розмовляе" мовою "Рубайят" (Свшбсрн йде за англшським перекладом Фгщджералъда, користуючись п"ятистопним ямбом 31 схемою римування ААЕЛ).

Шдвалшшю художнього евпу, зображеного Свонберном у багатьох шршах, е не вдаворення емшричноа рсалшосп, а суб"еюивна уива. Так, цпроспективний монолог даричного героя "Перед дзеркалом" увшчуеться емблемою - образ троянди не никлихае жодних психолопчних паралелей, споглядання прекрасного виступае тут як axcimori" и категоргя. У Bipuri. "Росичка" (1866) автор нщмовляегься вщ сдала з ромашичних конвенцш - нихористання пейзажу як складника психологичного паралелвму. Тут не виникае безпосередшх асощащй М1Ж спогляданням природа та згадксяо про кохану жшку, а створюегься (завдяки амб1валетгшш образности, наприклад, "soft secret", "gentle days") лише настрш символ]члет cyrecni. Принцип обмеження естспичного сприйнеття хвияюючкми та дшпшми виявами, алс такими, що лежать на поверяй явшц, Свшбсрн екстранвдюе на природу взагаль Визнашш етсхемолопчних обмежскь.

1S

накладених на людську саиосшдом)'сть якнмись незбагненннми законами, подибуемо i и Tepri" (1871), i у творах патшвського перюду, Ретардовлш • мсдагшш лереконують лфичного героя в тому, що велич, unпуча краса природа - це лише свосрщщ cïm печаток, md ховають велик у загадку бугтя. ilipu'umif герой усв!домлюе, що титьки суб"ектгаша уява здатна тиорнгн красу i довершетсть етту, екстаз вщ синкретичного злнтгя з пр1гродою егтрщпшений його втасною уявою, страх забутга персборюеться лише завдякл ciLii ajrwjicbKoï М1фопоетихи. Пост творить нону реалъшеть за допомогою согцисичного евлорозумшня. Кониешоя етту i мкня лвдпш у ш>ому., поопдовно вплена Стнберном у Bipiiiax i драмах прогягом ycicï творчосп, дозволяв иирЬшгш ного творче кредо як оствування краси суб"екпшного етту ¡нлшпду. Висноиок пц1 те, що сугшсть об'ективнеп реальносп е цариною, яка не шдлягае р-пуми ш>о i осмисясннга, складае основу сстстського еттобачення. Тому художне осжхтшя i псрстворатя дшсносгп базуеться у Свшбсрна на oraici вражень, ли природа накладае )ia евдомзеть, на зображешп не еттльки явшца, сыдьки ного eti>c>ni» у почутгях шдопвда. Оригщалъшсть CBiii6epnoBo'i творчо!' програмн сиринмасгься бшып виразно на ira есгеткчннх коннетпй деяклх з його сучасннк1я. Дж.Рескш, центральна постать в англшеъкому мистецтвознавстга XIX ст., зазначаи, що справжня уява митця вщтворюе правду, бо спраяжие мжлсипю "яашзд! щкашпъся тим, що приховане тд маскою"^,

Свшберн, сяже, "в)шадае" з ката сучастя ному нжторкшських умого гостей. Спогадук>ш суб"екпш1стську и афектошлу естетику внутршшього бзчення, що стверджуе примат поетовоГ уяви, iï icnonricTb i художню прац/щшегь, вш наближаеться до ùmioro поколения европснськкх митщв - до декаден лп.

Симвогачщ образи постаютъ одшоо з жанртио-стчльоггих лймок, яы об"еднуюп> млстецпю рубежу стаять з модернизмом. Вельмл гожяивим фактором складно! диалектики взаем оди ношторсгва i тридшш днеерганг шихас те, що, попри Г5С1 заяви модершепв ггро розрип з традицию, укладеиа Сйгсом нсереднш 1930-х poKin антшог1Я "Сучасно! поези", почшгаеться з тпору ткторгапця -нарису Патера про Леонардо да Biirri. Твор-псть СгшгСерна, експсримснгатора, логофша, м1фотворця, збагатила й цггергекстуальну художню реалы il егь 1 viiora, Паунда, Джойса. Шфолопчними i лпгратурюшк джереламн для створешш персонажу Tipeciii 13 "Беэптджп земла" слугували Erriory не титьки давшогрсцыа твори. Bipui Свшберна "Tipecut" (1871) не гаошшея поза увагою Eracrta, що гадгоерджуеться спостсреженнями дкеергдша над структурою i ог ралшепо диоч TBOpin. Проте еднакггь ni поези не просто повтори тих чн iitumx KoncipyKiiiu або

13. Д1Ш.: Amr>:mi Г.В. Эстетика Джона Ресккна и английская лтература XIX века,- М„ 1986,- С.77.

пекснчних одишщь, а, гологтс,- ттературна гснеза образу Tipccin. Abv.>p

"Бсзплщнся земли" використовуд текст Свшбсрна юс своерщну сходшку до

"Божссгоошся комедц', аджс "Tipcciii" словнений ремдасценщями само

долгового, а не давньогрснького чи римського тлумачення цього образу.

Сшнбсрновий Bipm можна схарактерлэувати як "посерсдника" шж Ешотом i

Данте (насампсрсд, 20-ю гаснею "Inferno"). Алюзш на Сшнберна С одним Ь

hwudikíb стнльово» виразносгп та експрссинносв поста-модершста - за

допомогою комтляцц слемсн-пл ртшх TBopÍB створювати хах^ш, га вояно-iIC

блнскуча за силою еетстичнохо вгодаву обоази. " • • ••■ г,

' у гемипсценцп з Данте

перстворкжигь nocían клерыв Ь ловдонст-- . ,„г_ .

-лого Cm ( Ькплхцна земля ) на людсыа хиисри, залажншав новпньоГо псюта

,..JUT '""Р40'1' 0C06,ICT0CTi Свшбсрна ' жртюжшому конгексп "Cantos"

\ Шсш ) Езри Паунда цвсаве тим ir „ ,

' ^^ l> u 4о англо-американсьхин автор поеднуе

асоцйршшш метод 3 рса^ш поете ^ б;огрзфй". BÍH> 11а Поглад да1сср1а1та,

дуже вдало користуеться «iao хуД'ожнъою ^ ¿ caií Свшбсрн

послуговувався пхшш ж прнйом ^ Скажшо> ^ Avc /vlqiJa Va]e, в яхому

крьлате латинсысе звеотання-г - _

_ . u ^ 1 цитата шбувае нового звучания, перстворквочн

сшешпоЧ контекст" сготафц ^ ■■• _i

* Катулла на обстоювшшя кмщешщ спадкоемносп

постш, тяглосп культурней 1радвдй. Под;6ио до Свшберна, у "Шснях" LXXX i T.YYXI E-Ílavirr кор> .

----------' ^ г лстусгься асовдативними прииомами для створення

cBoepioHoi художньса и J1HopaKlI ¡сторц англшськот культурн.

У EHEiIog&S у? >агальню1агьсд особливосп зв"язку i складни еднссп ¡дейнск художшх дом!> íalrr хворчосгп Сщгбсрна з формально-структурними особяшюсвши його цоетнки. Спосгтсрсження над особлквоспши художньо» ксящепцп композшда драматичних i ллричних творш, специфйсою стилю i способам^ образогворення дають над ставу ствсрджувати, що в ycix елементах художн^ -пзорЬ Свшберн намагався вхшити власне шфелапчно-циюпчне розу^мшня евгхобудошг.

Прекрасно як естспнчна категорш вплюегься митцем у егшпзовазшх формах минулого, настрш перегажнея бшьшосп його цоезш - слегшний, структура йаго художносгп - рондслеподобна, тобто концентрична. Алюзи шхетупаюгь у нього творчим засобом иолення I eí ичносгп за допомогою блейивських "маленыаос подробить", натякаючи на псаяорюватсть трапчних днлем особисгост, якд не р0зр1знякль епохи Anno ante Christum i Anno Domini. Найвдалшгою персотфЬсахроо ¡да ичнооп Х.Борхес вважае образ змп, що кусае свш xbíct, "Уроборос", тобто "пожираючий свш xbíct". На думку дисертанта, "аип1фональна" художня кетщсшця Сшнбсрна-мхфслворхщ вплнлася у довершенш поетичнш форм1 - особливосп структур« багатьох його творш можна умовно назклк композищею "уроборос", коли лейтмотив, прошдна ■ шощя иостулюклъся в

даричнш "експсглпцГ. До ни в Mipy накопнчсння cncpriV ногаос контскстт повсрпакпъся рспризи, тдгукн, рефраш, рсмЬпсцстш, як! неретоорююгъ ruip на ¡хтровЬашю основное теки. Сшнбсрновому поетичному почерку притаманна манера по'ппшти трагедио з п"ятого акту, коли матн на ува-ú класичш :ipa жи CBiTOBOi драматурги. Ймотрно, композшия "уроборос" можс слугугати одним ia засоб(В дослэджсння зв"язку постикл Сшнбсрна i модершеттв.

1дейна спрямовшвсгь драмапгапос i л1ри'ших пюрш Свшберна, 1одПц1«к/(и його анти-мслюристичне свпосприш1ття, втшена орнгшалышми сстс-гичннми формами i засобами. Негативно ставлсння до пер<}>екцюшстськнх ¡дсалгв, як-i гадбнтили BÍpy hoto су mcmixÍD у непнтпшй прогрсс i пронес просупашш до нового i кращого в сошалънш та етичних сферах, адекватно вплилося постом у композицц "уроборос". Це стосуеться pin и и pimiiB художньо! mtjKimocri. Свшберн В1ДМонляеться тд зображения природа як символу необможених моосливостей удосконалстш внутрплнього ситу чи умов життя люлини. СкажЫо, образ моря внетупае символом цкюпчнея структурованосп всеситу. Поет нидае перевагу тим жанрам, яы будукггься на повторах i репризах (рондель), чи вводить рефрени у стал1 <]ЮРИИ (альбу). Митсць постишо вихсгристовуе своерццп "ду&п"; добирадаш napiú ештети на засадах сифспт, тан вгосликае вадчуття едносп ¡снугання, якими б риномашшими не видадалися емшричш прояви бупя. Гдибина його тро-драмап«чних nxrpi о, образна побудова за принципом метатези штлююгь що ж художшо Koiniemtiio. На piran жанрово-темаигшся когсрентносп поетичних jCipoK "дублями" пиступаюш. жанров) пари, назни поезш тощо.

Естетизащя руху у таорах Свшберна icromio гадрпняеп.с!1 id/i умовностей пост-романтично! поезЦ, зокрема А.Тснтсона i Р.Кшлшта. Образу корабля як {¡изначального слементу неоромантичнел м1фолагеми мацдр^в - m-miii Свшбсри прстистадляе образ уламкхв корабля, що виросгае до символу краху рснесаисного ¡деалу. Важлишол компонентом хсумстичного сштопочування Сшнбсрна е ¡дгаг одтячного колооб1гу житгя i смерп в природа як витоку гармони.

Пу&пхдип за темою дисертацшного доопджешш:

1. "Аталанта в Калвдош" А.Ч.Сншбсрна//Слогю i 4ac.-I994.-Wj2,- С. 73 - 78.

2. Творчз'сть А.Ч.Свшберна в xypei зарубежно? лгтератури//Викорнстання спадцрши забутих i повернуло! даяч1В науки та культури в навчальному irpoucci недагоггшого вузу та ткали. Тези республисанськси мНвуз1вськси науково-гтракти'шо! конференцц.- I'imic, 1991.- С. 180-181.

3. Леся Украшка i А.Ч.Свшберн//Леся Украхнка. Особкспсть. Творпсть. Доля. Тези допошдей та потадомлень на м1жвуз!всыай наухово-мстод)рнгш Koiuj>c¡>ciiuii, прнспяченш 120-р!ччю гад дня народження Лее! Украине п.-

Луиък, 1991.- С. 96-97.

4. В.Б.Сйтс i "Молода Муза"; у пошуках вграчснсл пам"яп//"Молода Муза" i лггературшгй процес ынця XÎX - початку XX ст. в Украла i бврош. Тези допошдсй науковоï конферснцц.- Лыав, 1992.- С.78 - 80.

5. Хрисшянсыа обсртони в посзц А.Ч.Свшберна//Хрисшянсыа сюжсти та образн в художнш jnTcpaTypi. Тсзп допсвщей МЬкнароднса науково-праюичнт' коифсрсщщ.- Житомир, 1993.-С. 10-11.

6. Декхлька думок з приводу загальноевропсйського контексту творчосп Л.УкраЬки //Леся Украшка i сучастсть.Тсзи доповщсй i повздомлснь ммзтродно! дауково-тсорстичсно! конферснцц. - Одсса, 1993 - С. 14-16.

SUMMARY

Gon О.М. "Swinburne's Poetic Heritage in the Context of Creative Search of English Artist at the Turn of the Centuries".

The dissertation submitted for scholarly degree of candidate of philology in specialization 10.01.04 - Foreign Literature, at T.Shevchcnko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 199S.

The thesis is the first attempt in Ukrainian literary criticism to make an assessment of the ideological and artistic make-up of Swinburne's identity as poet and playwiitc. It examines poetics of the lyrical tragedies, and in patricular - singularity of conflict, style and imagery of Alalanta in Calydon as well as ingenuity of time and space, correlation between symbolist technique and artistic ideas in Erechthcus. The dissertation purpots to interpret Swinburne's innovation in literary imitations of traditional poetic gcmcs. It analyses the role of roundel as a means the poet employs to apprehend the cyclic structure of the universe. Specificity of composition of Swinburne's lyrical works is treated in the contort of English art at the turn of the centuries. English bard's stylistic idiosyncrasies are compared with those of a number of well-known Ukrainian poets. The author identifies the place of Swinburne's artistic heritage in the vertical context of some Anglo-American modernists' works.

АННОТАЦИЯ

Гон A.M. Поэтическое наследие Суинберна в контексте творческих исканий английских деятелей искусства конца XIX - нач. XX ст.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по спехшальности 10.01.04 - Литература зарубежных стран, Институт литературы км.Т.Г. Шевченко H АН Украины, Киев, 1995.

Защищается рукопись, в которой впервые в украинском литературоведетда исследуется идейно-художествашое своеобразие творческой индивидуальности

Суинберна-поэта и драматурга. Анализируется поэтика лирических трагедий писателя, в частности, - особенности художественного конфликта, стиль и образность "Аталакги в Калидоне", а также специфика хронотопа, соотношение техники символизма с художественной концепцией "Эрехтея", Определяется новаторство Суинберна в стилизациях тверда« поэтических форм. Исследуется роль ронделя как способа осмысления поэтом цгаипршости м1фопорядка. Специфика композиции лирических произведений Суинберна анализируется и контесте английского искусства конца XIX - нач. XX веков. Проведены сравнительно-типологические сопоставления идкостиля английского барда с соответствующими аспектами творчества ряда извеспгых украштскнх поэтов. Определяется место твортеского наследия Суинберна в вертикальном контексте некоторых произведений англо-американских модернистов.

Ключа/и слова: трагедайний персонаж, антифон, рендбль, композита» "уроборос".

ГИдписано до друку £'3.03.1995 р.ОЙЛ.О.Сормат 60x84 1/16. Друк офсаткий.Тир.1С0.Зам.100.Беэплагно» 2.0Д УДПУ- 1м.£рагокыювэ, Кн1В,Пирогова,9.