автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.01
диссертация на тему: Поэтика натурализма в творчестве Ивана Франко

Полный текст автореферата диссертации по теме "Поэтика натурализма в творчестве Ивана Франко"

Лг.піпськміі державшій уніпсрситст їм. Івана Франка

На пряеяк рукопису

Голод Роман Богданович

УДК 82 (091) Фрянко

ПОЕТИКА НАТУРАЛІЗМУ У ТВОРЧОСТІ ІВАНА ФРАНКА

10.01.0^— українська література

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

ЛЬВІВ—1997

Дисертацією е рукопис. .

Робота виконана на кафедрі української літературнім, акад. М.ііозняка Львівського д жашюго університету їм. І.Франка

Науковий керівник: директор Інституту франкознавства Львівсьі

державного універси ім. І. Франка, кандидат філологічних н доцент Бондар Лариса Нетрі

завідувач кафедрою теорії літератури

та порівняльного літературознаві Тернопільського державного педагогіці університету, доктор філологічних II професор Гром'як Роман Теодорої

завідувач кафедрою української лігерат Прикарпатського державного універси; ім. В.Стефаннка, кандидат філологічних н;

. доцент Хороб Степан Іваної

Київський державний педагогічний ' університет ім. М.Д(чч 'манона, м. К

Захист відбудегься “{$" ^Мбгсгпа^с^ 1997 р 0 (0 содині засіданні спеціалізованої вченої ради Д.04.04.12 з філологічних ш при Львівському університеті ім. ( Франка за адресою; 290001, м. Львів, в Університетська, і.

З досергаціею можна о.шаііомнтнси в Науковій бібліотеці Львівські держанного університету ім. (.Франка (Львіл, пул. Драгомннова, 5).

Автореферат розісланий ’’ лсоіпи^\ 19'>7 р.

Офіційні опоненти:

Провідна установа;

Учений сеісредар спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук, доцент Терлак З.М

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОКО ГН

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ. Проблема натуралізму належить до малодосліджеїшх у нашій науці. Упродовж тривалого часу радянське літературознавство (у тому числі іі українське) замовчувало існування натураліст інших тенденцій у літературі, а ті нечисленні праці, які тасе ж торкалися цієї геми, вирізнялися, як правило, ідеологічною упередженістю та необ’єктіпшістю. А,Буров у статті з промовистою назвою "Марксистсько-ленінська естетика проти ■ натуралізм, . в мистецтві"1 розглядає натуралізм навіть не як самостійніш літературний напрям, а як сукупність "поганих рис" і приііомш, які шкодять мистецтву. Брак загальнотеоретичних досліджень концепції ііат\'чалішу у радянському літературознавстві можна пояснити кількома причинами. По-перше, реалізм у різних його модифікаціях (проештн.ельський. критичний' соціалістичний, магічний) подавався як універсальний творчий метод, який має здатність синтезувати у собі елемент різних літературних напрямів. Тому вигідніше було говорити власне про елементи натуралізму, а не про натуралізм як сц..юстійнни літературний напрям. По-друге, як слушно зазначив Д.Наливайко, "в ;>іру формування сумнозвісного- методу соціалістичного реалізму натуралізм з його принципами об'єктивності зображення й вірності ;життєній правді (що для його митців справді було'неухильнім законом творчості) ставав усе неприйнятнішим для поборників фіктивного реалізму, названого соціалістичним"2.- • По-третє, один з основоположних принципів натуралістичного мистецтва :— фізіологічна мо.ивація вчинків людей — суперечив теорії про класову боротьбу в суспільстві, а в літературній сфері — настанові на соціальний детермінізм. І, нарешті, ідеологічна установка на "злиття націй" не передбачала повноцінного розвитку в галузі історії та теорії літератури на периферії (зокрема в Україні). Слабкий' розвиток науки про літературу в національних республіках кидав тінь на повноцінність самих національних літератур. Адже якщо, скажімо, в Україні відсутні пау ові nj іці про натуралізм, то складаєтеся враження, що немає it самою українського натуралізму. Таким чином,

1 Еуроь А. Марксиетско-лек.інскіїя эстетика против натурализма в нскусстве//Вопросы философий.-J 950.-Nl. C.6')-81;

. 2 Наливайко Д. Проблема натуралізму в українській літературі // Літературознавство: Матеріалі» 111 конгресу Міжнародної асоціації україністів.-!(.,1996.-С,І.І9

створюється міф про неповноту українського літературного процес Зрозуміло, що нації з ііеповиоиіічіими літературами і культурами леги асимілювати. • .

Відповідно тема на зразок "Іван Франко і натуралізм" розглядала) переважно у контексті спростування впливів натуралістичної доктрин на творчий метод українського письменника.

Оскільки творчість Франка є важливим етапом у. решіт українського літературного процесу, то. актуальність теми 'нашої дисертаційного дослідження підсилюється необхідністю об’єктивної з'ясування проблеми місця і значення поетики натуралізму як у творчо* методі І.Франка, так і загалом в українській літературі.

ЗВ'ЯЗОК РОКОТИ З НАУКОВИМИ ГИ’ОГРАМАМІ ПЛАНАМИ, ТЕМАМИ. Наукова робота виконана на кафед української літератури Львівського держуніверситету, у структурі які перебувас Інститут франкознавства. У його - планах передбачає'! ь; вивчення впливів передових 'тенденцій у розвитку світової літературного процесу кіпця XIX — початку XX століття на літератури, критичну та художню спадщину І.Франка. Результати проведеної дослідження можуть бути використані у курсі "Історії українські літератури", "Теорії літератури", а також у спецкурсах", які стосуютьі творчості ЬФранка.

МЕТА І ЗАВДАННЯ’РОБОТИ. Передбачається вивчення творч спадщини Франка'у контексті Світового літературного процесу кінця XI

— початку XX століття, з'ясування, якому чи яким саме літературнії напрямам піддавав перевагу І.Франко, яким саме був його творчий мете і яке це мало значення для розвитку української літератури. До копкре них завдань дослідження належить і обгрунтування наступи! ПОЛОЖЕНЬ, ЩО ВИНОСЯТЬСЯ НА ЗАХИСТ:

1. Поетики натуралізму — невід’ємна складова літературні критичної та художньої спадщини І.Франка.' ■

• 2. Джерелами Франкового звернення до натуралізму були передо

тенденції у розвитку світозої літератури, певні традиції иаціональн літератури філософія позитивізму та особистий вплив М.Драгомднова.

3. Теоретичні положення концепції "наукового реалізму" Фрнні мають багато спільного з ітг, рнаціопштьііою течією натуралізму.

4. Завдяки синтезуючій властивості творчого методу Франка елементи натуралізму в [loro художніх творах утворюють органічні сполуки з елементами інших літературних напрямів (ренлілму, ромаитніму, імпресіонізму, експресіонізму тощо).

5. Формування творчого методу І.Франка відбувалося упродовж З'СІєї діяльності письменника і мало характер еволюційного збагачення елементами різних літературних напрямі», а не революційного стрибкоподібного розвитку від.одиісї ідеііно-естетичної конасппії до іншої шляхом повного заперечення попередньої доктрини.

6. Звернення Франка до поетики натуралізму було новаторством

для української літератури; поєднання елементів натуралізму з елементами інших, часом протилежних за своїми ідейно-естетичними настановами літературних напрямів, було новаторським і и контексті світового літературного процесу. • .

ПАУКОНА НОВИЗНА ОДЕРЖАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ свідчить про■ те, що па основі філософії поіпіпшзму, передових гендеицііі у розвитку світової та певних традицій національної літературі і Фрапко створив власний варіант ідеГшо-естсіпчпої концепції на туралізму. Аналіз літературно-критичної та художньої спадщини письменника доводить цілісність характеру Франкового звернення до поетики натуралізму в яспскті логічного обгрунтування концептуальних положень цього літературного напряму та їх пракпічпог. втілення у художній практиці митця.

ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ОДЕРЖАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ.

Одержані результат п.та матеріали дослідження автор застосовував під іас педагогічної практики у вузі. Аналіз літературно-критичного та художнього доробку Івана Франка можна використовувати у студіях з сторії української літератури та теорії літератури, при написанні монографічних прапь про розвиток літературного процесу кіпця XIX — ючіпку XX століття, під час читання вузівських лекційних курсів, у франкознавчих спецкурсах. ' •

АПРОБАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ відбувалася через публікації його результатів у п'ятьох статтях і двох тезах та ;у виступі дисертанта на тукових конференціях — всеукраїнській "Михайло Дрягоманов:-доба та деї" (Івано-Франківськ, 1996) та міжнародній "Іван Франко — шсьменник, мислитель, громадянин" (Львів, 1996).

ОБСЯГ І СТРУКТУРА РОБОТИ. Дисертація складається зі "Вступу", двох розділів (Розділ І: "Проблема натуралізму в теоретичному осмисленні І.Франка"; Розділ II: "Елементи натуралізму п структурі художніх творів І.Франка"), "Висновків" та. списку використаної літератури; викладена на 166 сторінках, з них' 152 сторінки оі-кпшюго тексту. Бібліографія нараховує 194 позиції.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У "Вступі" дисертант обгрунтовує актуальність теми, формулює мету і заїдання роботи, вказує на наукову новизну результатів проведеного дослідження. Висвітлюється зв’язок дисертації з науковими програмами, планами кафедри, подаються рекомендації практичного застосування одержаних результатів, а також повідомляється про наукові конференції, на яких були апробовані основні положенья роботи, публікації автора па тему дисертаційного дослідження. Крім того, у "Вступі" з'ясовується значення деяких ключових для нашого дослідження термінів і дається загальний огляд літератури, яка стосується даної теми. Умовно її можна поділити натри категорії; 1) літератури загальнотеоретичного характеру, яка допомагає висвітлити генетико-типологічну сутність натуралізму (праці А.Давнда-Соважо, Д.Наливайка, Л.Шпака та інших), з'ясувати, у яких відношеннях перебуває натуралізм’ із філософією позитивізму (О.Конт, Г.Спенсер, І.Ген, Ь.Скарга, В.Пасічний), виявити особливості українського та світового літературного процесу кінця XIX — початку XX століття (І.Деянсюк, Р.Гром’як, Л.Гасвська, А.Воіітюк,

Н.Калениченко, Ф.П/сіова): 2) література, яка стосується проблелін "Іван Фра іко і натуралізм" (Г.Цеглшіський. А.Крушельшшькни, Д.Наливайко, М.Ласло-Куцюк, В.Матвіїшин, Т.Гундорова, М.Ткачук та інші); 3) література, іцо є матеріалом для порівняльного аналізу творчості Франка та класиків світового натуралізму (передусім літературно-критична та художня спадщина братів Гонкурів, Е.Золя). • 1

У першому розділі "Проблема натуралізму в теоретичному осмисленні І.Франка" з’ясовується комплекс генетичних і типологічних рис. який дозволяє виокремити феномен натуралізму в діахронному та синхронному аспектах як самостійний напрям у літературному розвитку, як інтернаціональний інваріант. Його ми порівнюємо з Франковим варіантом теоретичної моделі натуралізму, яка скристалізувалася у літературно-критичних працях письменника, з мстою виявлення типоло-

ічної близькості, а'також індивідуальних та національних особлшюстеіі дейно-естетичної концепції 1.(франка у зіставленні зі світовим натураліз-юм.

Результати дослідження у першому розділі роботі! доводять, що спі-іьною філософською основою як для Франка, так і для класиків світопо-

0 реалізму та натуралізму є філософія позитивізму. Вплив раціоналізму

Э.Копта, вчення про расу, середовище і момент І.Тена, теорії про похо-іження видів Ч.Дарвіна, філософських поглядів Г.Сненсера відчувається

1 л.тературно-крнтпчних працях Франка. Цілком у дусі позитивізму ви-

рішиш сцієнтичиі тенденції у творчості Франка: генетичний підхід до івищ словесності; намагання емпіричну очешідність факт} вивести із призваного впливу раси, середовища і моменту; орієнтація на в\-ете, що ре-ільне, а не фантастичне і химерне; розуміння необхідної корисності, соці-ільності будь-якого виду людської діяльності; прагнення будувати, а не іуіінуваш, аби будувати. У відповідності до провідних принципів гюзп-ішістської методології мислення з її отарою на факт Франко, як і всі іредставникн натуралізму у світовії! літературі, бачить завдання письменника у спостереженні а точному описі явищ об'єктивної дійсності. Саме у цьому слід щ-'кага й коріння характерних для натуралістичного ме-году фактографізму, документалізму, копіювання "шматків життя". Рранко звернув увагу на творчість європейських позитивістів, а також сласиків світового реалізму і натуралізму під безпосереднім впливом МДрагоманова. Заслугою "женевського громовержця" було ге, що він 'дисциплінував" Франка у виборі засобів художнього зображення, не да-*ав письменникові можливості .залишатися у полоні "бульварного роман-гнзму", сліпо ііти за пануючими у національній літературі "смаками", орі-нтував ного на передові тенденції у загальнолюдському духовному розвиткові. .

У руслі філософії позитивізму слід розглядати відповідні акценти у гтавленні Франка до співвідношення "життя — естетика": "Не житія для естетики і краси, а.естетика і-краеа для кнття, дії я піднесення іі облагоро-іження кожної людської особистості — це її наГпннднн.естетичний нрин-цш"1. Усвідомлення переваги життя над естетичними правилами, які 'поставали і щезали в протягу століть",- аж поки не стали "пустою фор-пою",. приводить автора статті" "Література, їі завдання і найважніші діхи" (1878) до висновку про те, що "література і життя мусять стояти в

1 Фраііко І. Зібр. творів: У 50т.-К.‘ 19S0.-T.27.-C.282.

якійсь тісній зв'язі", адже "щось зовсім нового, зонсім відірваного від світу його вражень чоловік нколи не міг і не може створити"; "се був то/і мимовільнії», несвідомий реалізм, конечний у всіх літературах, .конечний в кожній стрічці кожного ннсгітеля"1. У цілому зазначена стаття містить провокаційні у відношенні до тогочасної літературної крл піки положення (характерна риса літературних маніфестів) і спрямована не тільки на захист нових принципів реалістично-натуралістичного мистецтва, а й на боротьбу з застарілими естетичними пригшсайп. З юнацьким максималізмом автор виступає проти "старого ідеалізму і строї фаіиасгнкн та сентиментальності";" "пишних, духір", що "витають" у галнцм<іп літературі, називає "старим і зужитим сміттям"1, а "також тисячні естетичні правила"

— "пустою формою", "старим сміттям, котре супокійно догниває на смітнику історіГ'і котре перетріпають тільки деякі платні осли — літератори що пишуть на лікті повісті та фейлетони до німецьких та французьких газет"5. Франки не цурається подібних висловлювань, хоча іі добре усвідомлює, яку реакцію нони викличуть у середовищі консерви інйно іпі*тропю: частішії галицької інтелігенції. По суті, автор вимагає "пеможлі иою" ш; ретроградної критики, зик;: :каючіі прийняти реалістичний ^чг. творчосг загалом,.захищаючи право на існування не лише реалізму, а іі "ультраре-алішу", тобто натуралізму. Сцієшіі-ші тенденції в позипівізмі значнок мірою позначилися і на створенні оригінального Франкового варіант* ідейно-естетичної'концепції натуралізму,' теоретичні основи якого.знахо днмо в моделі ''наукового реалізму”. Зазначеннн тердіін — зо, змісті» близький до поняття "реалістичний тип творчості" .іке включає у себі наіізагальніші типологічні риси, спільні для реалістичного, натуралісти1! ного, імпресіоністичного, літературних напрямів; але. немає жодних під став ототожнювати цей термін виключно з реалізмом. Основоположні за сади Франкової доктрини — відданість життєвій правді у всіх її проявах опора на факт, мімеТнчна основа творчості (орієнтація на відображення а не вираження у творах мистецтва); світоглядний монізм, що базунавс на позитивістському принципі всезагального детермінізму; розуміння сус цільної значимості літератури -— свідчать про іі типологічну блшькіст до інтернаціонального інваріанту натуралізму, конститутоючіши док

1 Франко 1. Зібр. творів: У 50т,-К.',)980. -Т.26,- СМ1.

2 Тям само. - С. 10.

’ 5 Там само. -С.1І-ІЗ. .

нннтамн якого Д.Наливайко вважає сцієнтизм, об’єктивізм, світоглядний монізм і принцип '/Kltrrf подіоносп1. •

■ Тезу про генетичну спорідненість реалістичного та натуралістичного мистецтва підтверджує аналіз міжнаціональних літературних впливів на формування творчого методу Франка. Коріння натуралістичного літературного напряму заглиблене у твс р'псіь класиків світового реалізму. Тенденції до деталізованого опису трудових процесів у Бал мака і Діккенса, зацікавленість фізіологічними основанії людської психіки у Стендаля, Теккерея, об'єктивізм Флобера, увага Достоєнського до психопатологічних явищ, — ось чинники, які вплітали на вироблення власної ідейно-естетичної доктрини Франка. Український письменник мав спільних учителів з головним репрезентантом натуралізму — Е.Золя; обидва письменники захоплювалися передовими досягненнями у природничих науках, обидва володіли позитивістською методологією мнелення, тому вектори естетичних пошуків у Золя і Франка часто збігалися, але це не дає підстав розглядати натуралістичні тенденції у творчості Франка виключно в межах впливу на нього' ‘золяїзму". Український письменник популяризував твс{5іі Е.Золя, перекладаючіі і видаючп їх у. серії "Дрібної бібліотеки", він відстоював французького колегу перед нападами львівських критиків, але ставлення Франка до автора "Експериментального роману" було далеко не .апологетичні»!. До активу французького письменника Франко зараховував те, іно поетична композпиія у нього побудована на "чисто науковій заснош", іцо кожен ііого роман — "великої артистичної і етнографічної сгійності"2. а цілі картини у ньогр — це "єдина історична правда"’; до пасиву — те, що йому легко дається лише аналіз, "але в синтезі, узагальненнях і виводах він не такий сильний'4, людський індивідуум у Золя відсунутії на другий план, So залежить від тисячі сторонніх вплішів, і він Ие бачить .світлих хвилин у жіптґ людей. Хоч у деяких ‘-літературно-критичних працях ("Література; її з'авдання і найважніші ціхн") Франко, як і автор "Експериментального роману", декларував цілковиту відмову від ідеалізму, фантазування та суб’єктивізму (в інших працях він виявив негативне ставлення не так до . ідеалізму, як до

1 Наливайко Д. Проблема натуралізму в українській літературі //

Літературознавство: Матеріали III конгрес); Міжнародної асоціації україністів.-К.,19%.-С.120. .

2 Франко І. Зібр. творів: У 50 Т.-К..1У80.-Т.26.-С.49.

3 Там само.-С.99. . .

4 Там само.-С. Ю4.

ідеалізування — прикрашування у творах мистецтва явиш щоденної' жаття), осе ж власна Франкова доктрина передбачала право па існуванн не тільки "ультрареалізму”, а іі "ідеального реалізму".

Франко, як і Золя, не умикав у своїх творах естетики потворного описів жахливих, драстпчмих картай дійсності і міг би погодитись і дум кою, іцо для того, щоб прийти до плодотворних і якісних узагальнен життєвих явищ, погрібно спочатку "попрацювати в лікарні, в прозек-тор ській і в лабораторії, порпаючись в тремтячих і канапах живих органі < мів, що розкладаються"1. Однак Золя часто задовольняла роль "анатома людських душ чи суспільства, Фрапко ж завжди намаг ався бути їх "лік;і рем", вишукувати засоби для подолання морально-етичних чп соціально політичних вид суспільства. Попри велику подібність ідеііно-есгеїичіпі концепцііі Франка та французьких натуралістів, яка виявляться на осно ві порівняльного аналізу цих доктрин у пе|'йому розділі роботи, зазнИчн мо, шо різниця між натуралізмом Франка і натуралізмом Золя полягає їхньому функціональному призначенні щодо рошнтку національних ліге ратур. У Франції теорія "експериментального роману" з'явилася у період коли ідеїніо-ест'етпчна програма реалізму почала виявляти смішки впчер паності. Тому натуралізм І:.Золя —до певної міри спроба реанімувап реалістичнніі тип творчості, дати ііому "друге дихання" шляхом посолю тпзації деяких ного концептуальних' положень, але водночас. —це "епі лог" класичного французького реалізму. Вистуїі Франка на захист "уліл рареалізму" більше нагадував "пролог" у розвитку реалістичного тип творчості, який включає і реалізм як літературний напрям. Саме вирова дження натуралізму в українській літературі більш нагадувало німень кніі, а не французькніі варіант її розвитку. Завдання як німецького, так українського натуралізму було однаковим, адже, як слушно заувнжпл; Т.Мотнльова, "в країнах запізнілого розвитку реалізму, в Німеччині, особливо у США’ саме натуралісти пробивали дорогу реалістпчніііттаи ді у літературі, виявляючи наполегливість, долаючи інерцію патр.іархаль щнни, солодкавості, прикрашування, провінційної дріб'язковості"2. V си стемі зовнішньолітературних впливів на вироблення творчого метод; І.Франка важливе місце займає доробок німецьких письменників. Франкч був добре обізнаний з творчістю багатьох німецьких, натуралістів, сере:

1 -ЗоляЗ.Собр. соч.:В26т.-М., І966.-Т.24.-С.259. .

2 Мотьілеиа Т. К спорам о реалпзме XX века//Вопрось

литературьі.-1962.-Н1р;-С.143-І44. ! ’

яких можна названі хоча б імена М.Кретцера, братів 10. і Г.Гартів, А.Гольца, Г.Гііуіпмана.

Російський натуралізм, репрезентований постатями таких письменників, як Успенський, Решетиікоп, Помялонськнй. імпонував Франкові заглибленістю у соціальногполптічпі пі морально-етичні проблеми сучасності, об'єкт шипім зображенням суспільного "дна" іі водночас пристрасною, навіть деколи тенденційною авторською оцінкою описуваного.

Звичайно, Фраико, застосоьуючн іленпо-есгспічні положення натуралістичної доктрини, мав справу зі спротивом літературної критики в Україні, де глибоко і міцно вкоренилися сентименпілізм, романтизм, бурлеск. Водночас иобутовізм творів А.Снидницького, Панаса Мирного, І.Нечуя-Левішького, їхні детальні описи повсякденності могли стати основою для натуралістичного фактографізму и творчому методі Франка. Патологічні типи Франка лише доповнюють "колекцію" образі» хвороб-лішнх панночок, розбещених владою над кріпаками ("Інститутка” Марка Вовчка), папів-збочеипін, котрі у своїй зіпсутості доходять до гріха кровозмішання ("С.чсмая", "Княжна" ’І.Шевченка) т чно. А кривава сцена, у якій Марко Проклягиіі убиває' свою рідню в однойменному творі

О.Сіороженка. духсе нагад}? епатуючі відвертістю і детальністю численні картини вбивання (не вбивств!) у творах Франка.

Крім'Франка, адептами і творцями натуралістичного напряму в українській .літературі у різний час і і: різній мірі були В.Горленко,

О.Копнський, Г.Бораковськніі, М.Павлнк, А.Чаііковськнй, В.Винннченко.

Завдякії синтезуючій здатності творчого методу 1 .Франка елементи Натуралізму в його художніх творах отримують можливість вступати у взаємозв'язки з елементами інцліх літера іуринх напрямів. Звичайно, натуралізм був тільки складовою частиною загальної естетичної концепції українського письменника, як і реалізм чи елементи романтизму та модернізму. ■

Синтезуюча здатність творчого методу І.Франка ще виразніше проявляється на основі дослідження конкретних художніх творів письменника, проведеного у другому розділі роботи — "Елементи натуралізму в ' структурі художніх творів І.Фраиіса". Натуралістичні вкраплення у вигляді численних кривавих сцен знаходимо вже у ранніх, загалом романтичних творах письменника "Петрії і Довбушуки" та "Захар Беркут".

Питома вага натуралізму значно зростає у циклі “Борнславськг оповідань", де "молодечий романтизм" поступається місцем сннте: натуралізму та реалізму. Фрагментарний характер циклу, фактографізм зображенні життя і побуту борі іспанських робітників та жителів навколі шніх сіл, детальні описи трудових процесів — ус£ це ріки власне натур; лістичного напряму в "Бориславськпх оповіданнях". Зокрема М.Ласлс Куцюк вважає, ицо сюжетні ситуації другої редакції оповідання "Ріпниь (187;>, 1899) нагадують фабулу роману Золя "Тереза Ракен", а сцена сваі ки Фрузі з Ганкою подібма досценн сварки Жсрвези і Віржіні з роман Золя "Пастка"1. Л.Безуглии у статті "Спостереження над поетмкої оповідання І.Франка "Па роботі" віднаходить риси натуралізму зображенні самого,процесу виснажливої, небезпечної роботи під землек Він вважає, що для творчості (.Франка періоду, коли було розпочато рс боту над бориславськпмн оповіданнями, така манера с особливо характе рною, оскільки "до реалістичіюго, правд.,його зображення дійсності мс лодий письменник ішов мер ззасвоєння досвіду вітчизняної та західного ропейської літератури, зокрема' творчості Е.Золя"2. У "Наверненому грі щипку" (1877) Франко в поетііці.натуралізму ошісус усі жахи пекла, як примарюється хворому Василеві Півтораку.

У повісті "Воа сонБИчсЮг" натуралізм присутній у зображенні важ кого дитинства Германа Гольдкремера, у показі того житгевого бруду що оточував його, у постановці проблеми спадковості, психопатології ; Рифк» та Готліба. Елементи натуралізму у твої') поєднуються із символі Кою (алегоричний образ змія-дапупа), — прийом, який часто впкорнсто вував у власних творах і Е.Золя. .

Тематика Франкового "Борислав сміється", який Т.Гундорова иазп ває. "натуралістичним романом з жіптя робітників"-1, дуже подібна до те матики пізніше написаного роману Е.Золя "Жерміналь".-Немає сумніву що Золя не чигав Франка, подібнісіь тут типологічна'. • .

'Обидва письменники торкаються проблеми соціальної нерівності нагромадження капіталу в руках підприємців- і одночасного зубожіли» пролетаріату. Провідною темою в обпдвох творах є органі зація страііко вого руху, конкурентна боротьба між капіталіСтами. Однак у Франка со

1 Ласло-Куцюк М. Велика градація. Бухарест,1979.-С.І90-19І. •

? Безуглни Л Спостереження пал поеіикою оповідання І.Франк; "Нароботі'У/Укр. літературознавство.-I982.-Baa.38.-C.88. .

3 Гундорова Т. Франко — не Каменяр, — |\ Іельбурн, 1996.-С.51. .

ціальна заангажовапість твору більше, іііж у французького письменника, поєднується з ромаипічпо-ідеалісіпчпим струменем (ідеалізація головного героя — Беиедя Синиці, історія романтичного кохання між Гошібом і Фанні).. ■

У "Галицьких образках" так само, як і в оповіданнях бориславсько-го циклу, чітко проступають елементи натуралізму, реалізму та імпресіонізму як іш рівні конкретних творів, так і загалом циклу. Фрагментарність творів дозволяє н одному Циклі поєднати нарисн-"кадри", у яких зафіксовані розрізнені."шматки життя". У "Галицьких образках" [.Франко розпочніте працю над однією’ з найкращих сторінок своєї творчості —-оповіданнями про дітеії ("Мшшіі Мпрон", "Оловець", "ХсІїопзсІїгеіЬеп"). У деяких з них докладність, з якою описуються фрагменти свідомості головного героя, нагадує натуралістичну техніку письма.

Серед оповідань про дітей, хронологія яких не вкладається у рамки якогось одного періоду Франкової творчості, найбільш "натуралістичним" видається оповідання "Огець-гуморіїст" (1903). У ньому автор вцко рнстовує натуралістичні.описи там, де треба показати слабкі сторони тодішньої системи освіти, при якій повновладним "володарем дитячих тіл і душ" могла стати людина з садистськими проявами психічної Патології.

Досвід чотирьох Франкових ув'язнень спонукав письменника саме за допомогою натуралістичних засобів описувати власні враження від перебування на соціальному "дні" у творах на тюремну та кримінальну тематику. У новелі "На дні" (1880), яку Франко написав у період інтенсивного-захоплення творчістю Е.Золя, поетика-натуралізму, проявилася у "фотографічному" фіксуванні неестетичних, дисгсомфортних сторін життя (детальний опис брудної, опльованої камери та її мешканців); змалюванні психопатології Боадура, чия.поведінка зумовлена значною мірою фізі ологічними мнннпкумн; -намаганні шокувати читача трагічною рози'яз. коіо (окис страшної емері і Андрія Темери). Рясними натуралістичними описами вражає іі оповідання "Панталаха" (1888). У творі елементи натуралізму часом вдало поєднуються ) елементами експресіонізму, нк, наприклад, в описах містичного страху Спориша, Ного нічних кошмарів, фантасмагоріїстнчних видінь. Обставини життя підштовхнули Франка і до матеріалізації такого оксюморона, як "натуралістична поезія": високо-концентрований Натуралізм з'являється у циклі ного поезій "Тюремні сонети" (1889-). Таку академічну поетичну форму, як сонет, який вже за три-тииією асоціюєтеся з чимось безмежно поетичніш, Франко зумів моїщфі-

кувати в натуралістичній манері Власне, будь-які поетичні форми Франко намагається використовувати для виразу протесту проти брутальної дійсності. Вкрай дискомфорті, шокуючі натуралістичні деталі аж до "тюремних кнблів" були підпорядковані саме цін меті.

У романі "Лель і ГІолсль” у дусі натуралістичного зацікавлення біо-фізіологічною мотивацією людської поведінки, проблемою спадковості читається запрограмованість близнят на ге, що смерть одного з них неминуче призведе до смерті іншого. Поегнка натуралізму проявляється у творі в епізоді з "лікуванням" кога (зануренням у кипляче молоко), у детальному описі "камери N44", друкарні Пачка (подібно до опису друкарської справи у романі Бальзпка "Втрачені ілюзії”), у монотоннііі розповіді про "процес" самогубства Начка.

Не завжди елементи натуралізму в творах Франка органічно вписуються у загальну канву оповіді. Скажімо, зображення численних кривавих сцен у "Місії" виглядає не зовсім адекватніш щодо своєї мети — показу того, як від дитинства у душі патера Гауденгія зароджуєіься бажання мученицької смерті.

Більш вдалим видається використання натуралістичного описового методу у фіналі новели "Цигани" (1832). Автор немов ставить знак оклику в кінці оповіді, додаючи експресії прочитанню цілого твору, епатуючи читача страшними деталями загибелі цілої циганської сім’ї. Жанрові можливості ноелш, яка передбачає так званий-пуант — точку най'ішдої напруги,' переломний пункт оповіді — резонують у дано';1 випадку з можливостями натуралістичного методу, який здатний справити'шокуюче враження на рецнпієнта. Завдяки цьому підсилюється загальне враження від твору, читач проймається жалем і співчуттям до невинних жертв злочинної байдужості суспільства. .

Подібно й у новелі "0(іі ргоГапшті уіі^из" (.1899) письменник застосовує елементи натуралізму для того, щоб унаочнити жахливі наслідки такої байдужості. Опис страшної дитячої смерті шокує читача, викликає душевне хвилювання і, таким чином, приводить до катарсису, морального самоочищення. Людина не може утримати душевну рівновагу, коли в її уяві поєднуються такі несумісні, контрастуючі поняття,, як "дитина" і "страждання" чи "дитина" і "смерть". -

У деяких інших Франкових творах риси натуралістичного мистецтва помітні у демократизації тематики, що призводило зокрема до зняття

ІЗ

табу із проблем еротики і сексу. І хоч загалом Фрапко утримується від надмірного фімолоіїзму, псе ж деякі надто відверті еротичні сцени у ного творах наближаються до натуралістичних ("Не спитавши броду", "Великий шум"). -

До сексопатологічних явищ учені відносять і прояви сад'о-мазохістського комплексу. У Франка.,зацікавленість темою мучіп .льства

і. страждання відбувається у контексті звернення до ширшої проблеми людської психопатології. У "Перехресних стежках", "Отці-гуморнсті", "У столярні" письменник з неабиякою майстерністю творить цїлпіі ряд патологічних типів, не лоступаючись у підборі засобів художнього зображення силі генія Ф.Достоєвського чи Е.Золя. Франко часто вдається до "жорстокої гри на нервах", з тим шоб розворушити читача, розбудити в його душі жаль. Об'єкт мучительства мусить бути невинним і беззахисним, оскільки чим безглуздіший і несправедливіший злочин, тим сильніше він подразнює нерпи. Тому Франкові "принижені н ображені" — священики ("Панські жарти", "Основи суспільності"), діти ("Галаган"-, "Огець-гумо-рист", ”Odi ргоґаїшт vulgus"). жінки ("Перехресні стежки”, "Великий шум"), тварини ("Мій злочин”, "Перехресні стежки", "У столярні"). ’

Поетика натуралізму з різним ступенем інтенсивності проявляється не тільки у прозових, але п у віршованих творах Франка як сублімація підсвідомого прагнення письменника поринути "у світ краси п гидоти", писати на тему "приниження і ображення", ятрити суспільні та власні душевні рани, "що згоітнсь ще не вспіли", адже: "Поет — значить, вродився хорим, / Болить’чужпм і власним горем"1. , '

У "Висновках" підкреслюється значення Франкового звернення до поетики натуралізму. Зазначається, що хоч тільки деякі його твори нагадують світові аналоги "чистого" нат> радому, однак і ці нечисленні твори, до яких можна віднести'"На дні'". "Місію", "Бориславські оповідання”, ‘"Boa constrictor", "Тюремні сонети", зробили позитивний внесок у розвиток українського літературного процесу. Як самостійна ідейно-естетична одиниця цього процесу натуралізм сприяв екстенсивному розвиткові української літератури, знімаючи з реалізму звинувачення у надмірному відображальному радикалізмі. Аналіз творчості письменника, у якій відбилися передові тенденції світового розвитку літератури у кінці XIX — на початку XX століття, дає підстави для спростування надуманого міфу

1 Франко І. Зібр. творів: У 50т.-К., 1976.-Т.З.-С. 108.

про неповноту українського літературного пронесу, допомагає боротися

з комплексом неповноцінності шодо значимості здобутків нашої літератури.

Завдяки виробленим у натуралізмі методологічним принципам, прийомам, техніці письма, мовним засобам збільшився "селекційний матеріал" для подальшого інтенсивного розвитку літератури-в Україні. Система'засобів художнього зображення, жанрово-стилістичних приііомів. що їх використовували натуралісти,збагатила, своїми елементами арсенали інших літературних напрямів. Фактографічну техніку підхопили імпресіоністи, намагання шокувати читача драстичнимп картинами дійсності — експреріоністи, зацікавлення психологією .та фізіологією пристрастей — модерністи.' .

Новизна н оригінальність здобутків Франка у цьому літературному напрямі могли б збагатити свого часу іі світову, літературу, якби сиіі більше цікавився духовним життям таких "неісторпчних" (позірно) націй, як українська.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ НІІКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Голод Р. До проблеми натуралізму в творчій спадщині І.Франка// Літературознавство: Матеріали III конгресу Міжнародної асоціації україністів (Харків, 26-29 серпня 1996 р.). - К., 1996. - С.398-405.

2. Голод Р. Натуралізм у структурі художнього методу Фран-ка//Українське'літературознавство. -1996. - Вип.62. - С.75-83.

3. Голод Р. Натуралістичним експеримент Франка: передумові! п результати// Молода нація. - К., 1996. - №4. -С.266-278.

4. Голод Р. Іван Франко: між романтизмом і натуралізмом//Дзвін. -Львів, 1996. - №8. -С. 139-141.

5. Голод Р. Чи варто боятися натуралізму?// Перевал. - Івано-Франківськ, 1997. • №1. - С.136-140.

6. Голод. Р. Вплив М.Драгоманова на вироблення творчого методу І.Франка//Мпхаііло Драгоманов: доба та ідеї: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої Ю^-річчю від дня смерті ппсь-мешшка. - Івано-Франківськ, 1996. • С.52-54.

7. Голод Р. Драгоманов і Франко: до проблеми творчого методу

Каменяра// Тенденції розвитку української літератури іа літературної критики нових часів: Тези доповідей міжвузівської науково-теоретичної конференції. - Харків, 1996. - С.15-16. ■

АНОТАЦІЙ

Голод Р.Б. Поетика натуралізму у творчості Івана Франка. Дисертація на здобуття вченого сгупеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 — українська література1, Львівській! державний університет ім. І. Франка, Львів, 1997.

Дисертація присвячена вивченню впливу натуралістичного літературного напряму на творчість І.Франка. На основі літературно-критичних праць письменника досліджується подібність, а також індивідуальні п національні особливості теоретичної моделі натуралізму

І.Франка у порівнянні з її інтернаціональним інваріантом. Аналіз художніх творів письменника дає можливість оцінити особливості практичної, реалізації ідейно-естетичної концепції натуралізму в творчості І.Франка.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: творчий метод, стиль, літературний напрям, поетика, натуралізм, типологія,. .

АННОТАЦИЯ

Голод Р.Б. Поэтика натурализм; i творчестве Ивана Франко. Ди сергаиия на соискание учено!! степени кандидата филологических на; по специальности 10.01.01 — украинская литература, Львовским госуда; ственньш университет им. И.Франко, Львов, 1997. .

Диссертация посвящена изучению влияния натуралистического Л1 тературного направления на творчество 11.Франко. Па основе тшгераг^] но-критнческпх работ писателя прослеживается сходство, а также инд| 'видуальные и национальные особенности теоретической модели натур, лпзма И.Франко в сравнении с ее интернациональным инвариант! Анализ художественных произведений гнгсателя дает возможность судит об особенностях практической реализации идеино-эстетическои конце! ции натурализма в творчестве I].Франко.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: творческий метод, стиль, литературное и; правление, поэтика, натурализм, типология.

SUMMARY

Holod R. Poe:;cs of naturalism- in the works of Ivan' Frankv Manuscript. Dissertation ■ on receiving PhD in Philology in > Ukrainia literature; f'eciality 10.01.01, Lviy State University .named after I.Franki Lviv, 1997. ' '■ ‘

The dissertation is on the influence of naturalistic in literature о the works of l.Franko judging by literary heritage of the writer,’there are soil definite individual and national peculiarities which are traced alongside wii similarity with an international invariant of theoretical model of naturalisn Analysis of .Franko's works enables to see the practical realization of aestliet conception of naturalism in Frartko's works. •

KEY WORDS', creative method, style, literary Trend, poetic naturalism, typology.