автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.06
диссертация на тему: Поэзия Петра Скунца (Художественное выражение национальной духовной идентификации лирического героя).

Полный текст автореферата диссертации по теме "Поэзия Петра Скунца (Художественное выражение национальной духовной идентификации лирического героя)."

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ІВАНА ФРАНКА

1ВАНИШИН Петро Васильович

УДК 8-1(833.3) 1-19

ПОЕЗІЯ ПЕТРА СКУНЦЯ

(ХУДОЖНЄ ВИРАЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ДУХОВНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ЛІРИЧНОГО ГЕРОЯ)

10.01.06 — теорія літератури

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Львів - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі української літератури Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, професор

ШАЛАТА Михайло Йосипович,

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка,

професор кафедри української літератури

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

АНДРУСЮ Стефанія Миколаївна,

Львівський національний університет імені Івана Франка,

професор кафедри зарубіжної преси та інформації

кандидат філологічних наук, доцент ПІХМАНЕЦЬ Роман Володимирович,

Прикарпатський університет ім. В.С.Стефаника, доцент кафедри української літератури

Провідна установа: Тернопільський державний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки України, кафедра теорії літератури та порівняльного літературознавства, м.Тернопіль

Захист відбудеться 2А грудня 2000 року о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.35.051. ІЗ у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, мЛьвів, вул. Університетська І).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розісланий "20" листопада 2000 року.

Вчений секретар спеціалізованої ради /К л»/\ /

кандидат філологічних наук, доцент { )( В.М.Івашків

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА"РОБОТИ---------------------------

" .Іатишаючпсь самим собою, зовсім самотній на своєму життєвому шляху, поет іобуиаг для свого народу істину - сам за всіх і том)' здобуває (сторно"1, -- ці слова їХлйдепера про Ф.Гельдерліна можна застосувати для характеристики чи не кожного ірлгмі нацюнапьного поета будь-якої нації, у тому числі і лауреата Шевченківської ремії 1997 року Петра Скунця, чия нова книга поезій вийшла під промовистою ізбою "Один". ■ - •

Українське літературознавство останнього десятиліття з плюралістичних етодологічних позицій досліджує передусім заборонені в радянський підколо-альний час літературні періоди: міжвоєнну літературу Західної України та еміграції окрема творчість шісьменників-націоналістів "празької школи"), літературу юзстріляного відродження", діаспори тощо. Водночас очевидно, що наукового :мислення (чи переосмислення) потребують і феномени так званої української їдянської літератури, перш за все явище "шістдесятництва", його найчільніші постаті і творчі досвіли ■

У даному сенсі необхідно вести мову принаймні про два процеси (передусім на ійпроду тинні тому теоретнко-методологічному ріпні) По-перше, процес нового ючиїаннч і наближення до читача творчості тих письменників, які, не проін-•авляючись відкрито, з викликом (скажімо, як дисиденти чи правозахисники) таппарпій системі, виходили за межі нормативного соцреалістнчного дискурсу, ізширюючи так іваннй радянський патріотизм своїх читачів до національного. По-іуге, ¡ц ії щнщсс не може нніоутися без систематичних поліметодологічинх Оос.п-/сет, (и шіроиадженням нових методів витлумачення літературних явищ, нових дходів та теорій) "білих тям"у теорії літератури, тобто без переосмислення тс,'оргії / понять, осткппю актуальних у поапколоніальному паукоотіу дискурсі. грелусім ідеться про теоретичні проблеми художнього «нраменпя національної ттичпасті, зокрема естетичної експресії національно-духовної ідентифікації.

Обираючи тему (дослідження поезії Петра Скунця крізь призму художнього іраження національно-духовної ідентифікації ліричного героя), ми виходили ще й наступного. Та роль, яку для України та її національного збереження відіграна чідноукраінська література 30-х рр (після винищення покоління "розстріляного дродження"), проявилася в 60-80-х рр. у двох основних формах. По-перше, як аспорна літерагура, котра прагнула бути самодостатньою і намагалася замінити бою фактично закабалену владою літературу УРСР, при всіх своїх досягненнях зяти хоча б творчість В. Барки) вона не могла відіграти вирішальної ролі естетико-ціологічного чинника на материковій Україні, адже була недоступною для підколо-зльної культури. Тому на перший план вийшла інша форма національного само-

1 ГаЙдспср М. Гсльдорліи і сутність поезії і! Лігрмогіи ояітопої ііітераіурио-кртичгюї думки

і ст. / За ред. М.Зубргщиіої. - Львів: Літопис, 1996. -С. 206.

збереження - особистіша: окремі письменники в умовах російської окупації - "жип серед смерті" (С.Андрусів) - своєю творчістю виконували націозахисну та націотворч функції. Для прикладу: М.Рильський, Б.Антоненко-Давидович, А.Малишк< Ю.Яновський, М. Стельмах, В.Симоненко, Л.Костенко, В.Стус та ін.

Актуальність дослідження зумовлена передусім браком досліджень, kotj стосуються естетичної експресії національно-духовної ідентифікації ліричного геро: а також станом вивчення поезії П.Скунця. Йдеться також про потребу новог прочитання творів письменника і з'ясування його ролі та місця в українському і світовому (передусім європейському) контексті.

Український науковий дискурс (радянський і пострадянський) переважн займався питаннями, що стосуються радше об'єкта (поезія Петра Скунця), ні; предмета (художнє вираження національно-духовної ідентифікації) нашої роботі Майже по два десятки схвальних критичних відгуків з'явилося після виходу в сві поеми "На границі епох" (1968р.) та збірки вибраного "Розрив-трава" (1979р.). Сере дослідників Скунцевоїтворчості - Ю.Балега, В.Брюховецький, В.Греба, М.Зимомрі І.Зуб, М.Ьіьницький, В.Ксшодій, В.Кохан, Ф.Кривін, РКудлик, І.Чендей, В.Маркс Т.Салига, Б.Марцінко, В.Моренець, М.Парцей, В.Поп, М.Слабошпицький, В.Федг нишкнець, Л.Федоровськата ін. Грунтовними літературознавчими оглядами є робот

В.Брюховецького ("Продовжує слово поезію"), І.Зуба ("Ми виросли і виростил день..."), М.Ільницького ("Цілюща сила розривтрави"), Т.Салиги ("...Сказати, чиї людська доба значима..”), Р.Кудлика ("Вогню очищеного кетяг"), В.Моренця ("Анти тези Петра Скунця"), В.Попа ("Монолог духу") тощо.

На жаль, дуже мало і тільки епізодично (статті І.Зуба, В.Брюховецького Ф.Кривіна, ЛФедоровської, Т.Салиги, Б.Червака, В.Моренця, В.Попа) спостерігаєм вихід на проблему художнього вираження національно-духовної ідентифікації, котр становить предмет нашої роботи (одна з основних причин - брак теоретични розробок у цій ділянці в колоніальному літературознавстві). На наш погляд, саме таки ракурс естетичного витлумачення найбільш продуктивний у дослідженнях творчосі національних митців, особливо таких, як Петро Скунць

Отже, актуальність дослідження зумовлена відсутністю наукових праць: 1) я* б стосувалися проблеми естетичної експресії національно-духовної ідентифікац: взагалі й 2) естетичної експресії національно-духовної ідентифікації ліричного геро Петра Скунця зокрема. З іншого боку, актуальність теми нашої роботи полягає потребі докладнішого вивчення поезії Петра Скунця. Матеріалом дисертаційною дослідження є тексти усіх поетичних збірок Петра Скунця (з 1961 до 1997 року] Основним джерелом роботи стало найповніше на сьогодні зібрання вибраних творі письменника "Один" (Ужгород, 1997), що має понад півтисячі сторінок і вміщує я старі, поправлені автором поезії, так і нові для читача, так звані "шухлядні" творі: частина з яких публікувалася до того хіба що в часописах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційн дослідження виконане в руслі наукової проблематики кафедри української літературі

з

рогобшіького держанного педагогічного університету імені Іван? Франка, зосере-женої довкола "утвердження національн&і ідеї в українській літературі".

Мста дисертації’полягає у виявленні та окресленні когерентних (змістових) та >гезшних (формальних) меобів художнього моделювання національно-духовної ентпфікацн. а також в інтерпретації поетичного дискурсу письменника як тексту', ірямовпчого на формування національної ідентичності радянського та пост щянського індивіда передусім шляхом здійснення національно-духовної ідектп-’«сапч проішоніста. Саме це допомагає верифікувати в естетико-націологічному плані гномен естетичної експресії національно-духовної ідентифікації і водночас >ставити поезію П.Скунця в широкий контекст української (передусім "шіст-ісятннцтва") та світової літератур.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких конкретних завдань

1) уточнення націологічного сенсу терміна "національно-духовна іден-іфікація";

2) з’ясування змісту естетичної експресії національно-духовної ідентифікації это художньої літератури, зокрема поезії;

3) простеження генезису та еволюції поетичного анскурсу і світогляду ісьменника,

4) окреслення характеру національно-духовної ідентифікації ліричного і'Ніа та виявлення стильової самобутності авторського ідеолекту;

ви іначення когерентного вираження національно-духовної ідентифікації оіагошста через семіотичні коди (на базі всього макротексту П.Ску нця);

6) окреслення екзнстенцінного характеру національно-духовної ідентифікації зичного героя П Скунця (поема "На границі епох");

7) виявлення ступеня актуалізації та значення архетишв національного свідомого у процесі національно-духовного ототожнення (поема "Розп’яття");

8) верифікація загальнонаціонального значення творчості П.С'куния в -пексті української літератури другої половини XX ст.

Методологічна база дослідження. Предмет дослідження зумовив відповідну третико-методологічну базу. У роботі використовуються передусім досягнення іасного літературознавства онтологічна герменевтика (М Гайдеггер. Г.-ГГапамер, Рікер), сгруїаурзльно-семіопічна інтерпретація (Я Мукаржовськин, РЯкобсон, іарт, 10 Лотман. У.Еко, М. Ласло-Куцгак та ін.). архетипна критика (К.-Г.Юнг, іонман, Н.Фрай), рецептивна естетика (В Ізер. Г.-РЯусс), феноменологія (РЛнгар-і, Ж.Пуле, Ж.-П.Рішар), інтертекстуальне прочитання (Р.Барі; Ю.Крістева), пост-юніальна критика (С. Дюрінг, Г.Бгабга, А.П.Мукгерджі), теорії О.Потебні, Т.С.Еліо-М.Бахтіна тощо. Також враховані досягнення націо- та соціології в таких галузях; шсленкя національної ідентичності (Е.Д.Сміт, П.Рікер, Е.Фромм, М.Жулинськнїі, зюба, С. Андрусів та ін.), теорії нації (Л.Ребет, О.Бочковський), філософії та ідеології ііоналізму (В.Липинськип, Д.Донцов, ІО.Вассиян, Є.Маланюк, Ю.Липа, С.Бандера н), етнопсихології та етнопедагогіки (Г.Шпет, 1.Мірчук, Я.Ярема, О.Кульчицький,

В.Янів та ін.). Використовуються також досягнення різних філософських систем ( найдавніших часів), зокрема ідеї філософів-екзистенціалістів (МГайдеггер, Х.Орте і-Гасет; М.Бердяєв, Г.Марсель, Ж.-П.Сартр, А.Камю та ін.). Методологічним орієн ром стали також праці українських літературознавців Ю.Коваліва, Г.Клоче М.Ільницького, Т.Салиги, С.Андрусів, В.Моренця, А.Ткаченка та ін., присвяч дослідженню української поезії XX ст.

Основними методами дослідження є: методи класичної та онтологічі герменевтики (використовуються упродовж усієї роботи), струкіурально-семіотичь метод (передусім у першому підрозділі другого розділу), екзистенційна інтерпрета (передусім у другому підрозділі другого розділу) та архетипне витлумачення (переду у третьому підрозділі другого розділу).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в україн кому літературознавстві подано детальний теоретичний аналіз понять "національ; духовна ідентифікація" та "національно-духовна диференціація", атакож о креслі можливості їх естетичної експресії в художньому творі. Крім того, в роботі впер дано спробу комплексного (різнопланового) дослідження поезії одного автор П.Скунця, передусім спрямованого на виявлення й окреслення феномену художнь вираження національно-духовної ідентифікації текстуального суб'єкта. У дис таційному дослідженні також уперше зібрано, систематизовано та проаналізов; весь художній набуток письменника, зокрема проінтерпретовано заборонек радянський час твори (поема "Розп’яття" та ін.).

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційні дослідження можуть бути використані в нормативних теоретичних та істори літературних курсах, спецкурсах і спецсемінарах, присвячених проблемам художнь вираження національно-духовної ідентифікації та поезії Петра Скунця, при написа дипломних і курсових робіт з проблем теорії та історії літератури, а також г підготовці нових монографічних праць про творчість П.Скунця.

Результати дисертаційної роботи використовуються в лекціях та підготува практичних занять з курсів "Вступ до літературознавства", "Теорія літератури" "Історія української літератури XX ст." на філологічному факультеті Дрогобицька державного педагогічного університету імені Івана Франка.

Апробація результатів дисертації. Дисертацію обговорено і схвалено засіданні кафедри української літератури Дрогобицького державного педагогічн університету імені Івана Франка. Основні її теоретичні положення викладен доповідях, виголошених на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Наї нальна ідея - основа ідеології державного будівництва" (Тернопіль, 1998), Міжнарод науковій конференції "Національні дискурси: постмодерн чи постмортем?" (Лы 1999), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Перспективи націонал точного руху" (Дрогобич, 1999), Перших Франківських читаннях "Іван Франі питання модернізації української літератури межі XIX - XX ст." (Дрогобич, 2000 також на щорічних звітно-наукових конференціях викладачів Дрогобицького держ

гого педагогічного університету. За темою дисертації опубліковано шість наукових іраць.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, исновків та списку використаних джерел (387 позицій). Загальний обсяг дисетації ,32 сторінки, з них 204 сторінки основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обгрунтовано актуальність теми, з'ясовано ступінь її опрацювання в ауково-критичній літературі, визначено мету і завдання роботи, а також висвітлено і методологічні критерії, на яких базується подальше дослідження. Дається детальний наліз інтерпретації поетичного дискурсу ПСкунця в радянській та пострадянській ритиці.

У першому розділі — "Національно-духовна ідентифікація: естетично-

пекулятивні аспекти " - (термін "спекулятивний" вживаємо не в публіцистичному енсі - з негативною конотацією, а в сенсі філософського абстрактно-теоретичного оняття) детально досліджується фундаментальне поняття національно-духовної )ентифікації, що стало фактом і фактором буття як письменника, так і його ітературних героїв. Саме воно є одним із тих засобів, що допомагають зрозуміти і аціоналізувати внутрішні сенси творчої свідомості, окреслити "таємниці особистості" верифікувати той "мікрокосм", що "містить у собі все" (М.Бердяев).

У підрозділі 1.1. - "Теоретичне окреслення національно-духовноїідентн-ікації" - дається спекулятивне витлумачення національно-духовної ідентифікації як ажливого елемента національної ідентифікації, в основному з націологічної, ілософської, психологічної, культурологічної та політологічної перспектив, роаналізовано праці МХайдеггера, П.Рікера, М.Бердяєва, 3.Фрейда, К.-Г.Юнга, .Сміта, К.ІІеві-Строса, Ю.Вассияна, О.Бочковського, Л.Ребета, Ю.Шереха, Я.Раде-«ча-Винницького, В.Іванишинатощо з цього питання.

Вказується, що з-посеред усіх "МИ" (чи референтних груп), з котрими ототожнює ;бе особистість, аксіальною (серцевинною) є нація. "Ідентифікувати себе з нацією, пише Ентоні Сміт, - це більше, ніж ідентифікувати себе із справою або з колективом. ,е означає дістати особисте оновлення й гідність у націонапьному відродженні й через ього. Це означає стати частиною політичної "надродини"...Таким чином, аціональна ідентифікація, що виступає в ролі домінуючої самоідентифікації ;обистості, - це підсвідомо-свідомий процес ототожнення себе із певною групою як :відомленою природно-духовною єдністю (нацією).

1 Сміт Е.Д. Національна ідентичність. - К.: Основи, 1994. - С. 167-168.

Виходячи з опрацьованого наукового матеріалу, наводиться дефініція національно-духовної ідентифікації. Це - підсвідомо-свідомий процес ототожнення суб'єктом себе із духовно-культурними феноменами як взірцями, у результаті котрого формується національна ідентичність цього суб'єкта. Відповідно від того сенсу, котрий вкладають у поняття "культура", буде залежати й обсяг національно-духовної Ідентифікації. При занадто розширеному - національно-духовний процес ототожнення практично зливатиметься із національною ідентифікацією (порівняймо: національна ідентичність як "культурна" в Е.Сміта), і навпаки, чим вужчим буде цей сенс, тим вужчою буде й роль національно-духовної ідентифікації. Таким чином, статус національно-духовної ідентифікації (як культурного процесу) в системі національної ідентифікації залежить від об'єму сукупності духовно-культурних феноменів (мистецьких, релігійних, етичних тощо).

Власне, лише в контексті культури (особливо мистецтва), зазначає дослідник, увиразнюється суть та принципи дії національно-духовної ідентифікації як духовного процесу конституювання особистості. Саме тут чітко проступають евристичні та гносеологічні потенції цього онтологічио-екзистенційного феномена: пізнання невідомого себе (і через ідеал -Я (3. Фрейд)), і через пласт колективного національного підсвідомого (К.-Г.Юнг), верифікація свого "Я" зі своїм(-и) "МИ", осмислення в рамках референції своєї телеології, етосу, буття (й екзистенції) взагалі тощо.

Узагальнюючи, дисертант виділяє декілька основних типів (що мають свої підтипи) об'єктів національної ідентифікації. Це: люди як втілення певних національно-психічних констант (національного менталітету), історико-культурні персоналії (історичні діячі, митці, духовні батьки нації тощо), релігійні ідеї, церковні ритуали, топоси рідної землі, міфологічні символи, легенди, культурні артефакти, моральні принципи, історичні події, природні феномени, національні аксіси, фольклорна система, характер родинних зв'язків, традиції народу, загальнонаціональна мова (усі її структурні елементи) тощо.

У підрозділі 1.2.- "Літературно-естетичні параметри національно-духовної ідентифікації ліричного героя: характер художнього вираження " - уточнюється власне літературно-естетичний характер національно-духовної ідентифікації, оскільки націологічна інтерпретація мистецького феномена не може замінити естетичної.

Зважаючи на суперечливий характер теорії мистецтва XX ст., дисертант верифікує власну естетичну позицію із націоцентричною концепцією Мартіна Гайдеггера На думку німецького вченого-герменевта, саме у мистецтві, зокрема поезії, поєднуються людина і народ (через "охорону", "землю" і "світ") у процесі екзистенції із істиною як аксіальним поняттям мистецтва: "Джерелом художнього творіння, тобто разом джерелом творців і джерелом охоронців, а значить, джерелом звершено-історичного тут-буття народу, є мистецтво"3. Ідея про злютованість національної

3 Хайдеггер М. Исток художественного творения // Зарубежная эстетика и теория литера-туры JCIX-XX вв. Трактаты, статьи, эссе. - М.: Издательство Московского университета, 1987. - С. 309.

дентнчності та мистецтва (зокрема літератури) характерна і для позицп значної іастіши українських постколоніапьних літературознавців. Національну літературу юзглядають "як один із найпотужніших засобів збереження і утвердження у світі іезокосму - етнічної, національної ідентичності, виховання національної самосвідо-тості", вона "найпромовистіше розповідає світові і самому народові про своєрідність іого мелодії у симфонії народів на "небесах буття"4.

Подальший розгляд поняття національно-духовної ідентифікації провадиться іерез окреслення спорідненого феномена. Ідеться про естетичну ідентифікацію чи мпатію в інтерпретації Карла-Густава Юнга. На думку швейцарського теоретика, емпатія є свого роду процесом сприйняття, котрий відрізняється тим, що деякий ;тотний психічний зміст вкладається за допомогою почуття в об'єкт, і об'єкт таким ином інтроектується, - цей зміст завдяки своїй приналежності до суб'єкта, асимілює б'єкт суб’єктом і до такого ступеня пов'язує його із суб'єктом, що суб'єкт, так би мовити, ідчуває себе в об'єкті"5. З'являється можливість окреслити процес національно-уховного ототожнення як процес національної емпатії. Водночас розглядається і ротилежний процес - абстрагування.

Далі наводяться вже суто літературознавчі дефініції досліджуваного поняття, [аціоиально-духовна ідентифікація - це підсвідомо-свідомий процес ототожнення ідгівідом себе із текстуальними об'єктами та суб’єктами, в результаті котрого юрліуанься національна ідентичність цього індивіда. Національно-духовна дифе-енціація (чи національне абстрагування) - паралельний національно-духовній )еитифікаі(ії процес, котриіі полягає у розрізненні індивідом себе, внаслідок ¡сприйняття тих чи інших текстуальних об'єктів та суб'єктів (відмежування себе )истанціювання) від них), у результаті якого теж формується національна античність індивіда. У залежності від того, хто виступає суб'єктом процесу емпатії івтор, реципієнт чи літературний персонаж), виділяють три взаємопов'язані рівні аціонально-духовної ідентифікації: авторський, рецептивний і текстуальній! исертант досліджує національну емпатію вербального суб’єкта П.Скунця саме на екстуальному рівні.

У дисертаційній праці обгрунтовується розгляд естетичної експресії національного в неї ідентифікації ліричного героя на всіх рівнях: зовнішніх і внутрішніх структур, :спліцитному (актуальному) та імпліцитному (потенційному), когезіґшому та ігерентіїому тощо, із виявленням.основних формозмістових домінант - концептів, їм, проблем, провідних мотивів, ключових слів, характеру паралелізмів, хронотопів, зркерів, тропів, стилістичних фігур, фоніки, ритміки, основних жанрів, ліричних зжетів, характеру ліричних персонажів, монологів, діалогів, портретів, пейзажів що. Однак, виходячи з органічної пов'язаності художнього твору із глибинами

4 Андрусів С. Західноукраїнська література 30-х pp. XX століття: Проблема національної їденії пості: Авгореф. дис... доктора філолог наук: 10.01.01 / Інсппуг літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН раїїш. - К., 1996. -С. 6.

5 Юнг К.Г. Психологические типы. - Минск: ООО "Попурри", 1998. - С.322.

народного буття (за Ф.Ніцше, М.Гайдеггером, Т.С.Еліотом, К.-Г.Юнгом, Н.Фраєл

С.Дюрінгом, Г.Бгабгою, Т.Шевченком, Д.Донцовим, М.Жулинським, С.Андрусії Л.Сеником та ін.), системотворчими естетичними елементами, що структуруют художнє вираження національної емпатії, виступають у роботі семантичні домінак ти: національні коди (голоси), національно-екзистенційні модуси і архетипи націоналі ного підсвідомого.

Слід відзначити, що вибрані дослідником інтерпретаційні напрямні співвіднс сяться із структурою психіки будь-якого індивіда, а отже, і вербального суб'єкта я моделі людини. Ідеться про те, що дослідження естетичного вираження національш емпатії узгоджує семіотичні коди (у психоаналітичних термінах) із сферою "над-Я (суперего, морального закону), екзистенціали - із рівнем "Я" (свідомості), архетип

- із сферою "Ід" ("Воно", підсвідомості, причому підсвідомість тлумачиться за К Г.Юнгом як сфера "колективного несвідомого", зокрема національного).

У другому розділі - "Естетична експресія національноїемпатіїліричної героя поезії Петра Скунця " - розглядається художнє вираження національно-духовн« ідентифікації текстуального "Я" Петра Скунця на рівні когерентного дослідженн семіотичних культурних кодів, національно-екзистенційних модусів і архетипі національного підсвідомого.

У підрозділі 2.1. "Семіозис поезії Петра Скунця: формування і становленн національно-духовної ідентифікації ліричного героя " розглядається специфік поетичного світогляду та поетики П.Скунця з точки зору художнього вираженн національно-духовної ідентифікації авторського alter ego.

У пункті 2.1.1. — "Особливості формування текстуального "Я” Петр Скунця " - з'ясовуються етапи формування протагоніста Петра Скунця. Оскільк інтерпретована поезія має переважно ліричний характер (рідше - ліро-епічний і епічний), то у фокусі дослідження й питання взаємовідносин між автором та лірични героєм. Становлення авторських національної та естетичної ідентифікацій прям пов'язується із проходженням ідентичних процесів у ліричного суб'єкта. Цю діалеї тичну пов'язаність Мартін Гайдеггер формулює так: "У художникові - джерел творіння. У творінні - джерело художника. Немає одного без іншого"6.

Дисертант обгрунтовує напрям еволюції світогляду в П.Скунця: від імперської (радянського) - через український радянський ("шістдесятницький", із вірою “соціалізм з людським обличчям") - до національного. Постійна демаргіналізац власної індивідуальності, формування свого супер-его (3.Фрейд) на основі нації нальної ідеї притаманні значній частині і нонконформістів, і власне дисидентів. Сап вони - "кожен зокрема - пережили ту світоглядну, моральну і психологічну еволюції яку зараз, у даний час, переживають мільйони українців. І тому в життєписах і творг дисидентів багато людей знайде не тільки надихаючий приклад жертовної посвяти се(

6 Хайдеггер М. Исток художественного творения // Зарубежная эстетика и теория литератур Х1Х-ХХ вв. Трактаты, статьи, эссе. - М.: Издательство Московского универси-тета, 1987. - С. 26-

ідеї відродження і визволення народу, але й власні сумніви, вагання, розпач та шляхи іх подолання - через опору на цінності вищі, постійні, вічні"7.

Результати поетапного духовного переродження і формування якісно нової (передусім авторської) національно-духовної ідентифікації мають фундаментальне значення для семіотичної екзегези поезії Петра Скунця. Відповідно до творчої періодизації виділяються наступні текстуальні групи: 1) радянська (соцреалістігчна),

2) украі'нсько-радянська і 3) питомо українська. Остання своєю чергою поділяється на псевдорадянську і націоцентричну.

У пункті 2.1,2. - "Структура семіозису поетичного дискурсу П.Скунця" -уточнюється поняття поетичного макротексіу письменника як семіозису ("знакового процесу" (за ЧВ.Моррісом)) та з'ясовується роль "фундаментальних кодів культури" 'М. Фуко) у процесі національно-духовного ототожнення ліричного героя. При цьому '... прочитання твору відбувається серед постійного коливання, яке веде від твору до іавіяних ним автентичних кодів, а звідти - до спроби правильного прочитання твору, а гак знову до наших власних кодів і словників з метою випробувати їх на даному кому-«каті"8.

Дисертант застосовує до інтерпретації поетичного дискурсу П.Скунця структурально семіотичний підхід (на кшталт Бартівського), відбираючи найприкметніші коди здійснюючи одночасно перекодування "з тексту про Мене в текст про Іншого"

С.Андрусів)), котрі стосуються формування і становлення національно-духовної дентифікації протагоніста. Текстуальні культурні коди, отже, утворюють не лише юетичний семіозис, водночас вони (через твір) конституюють національну іден-ичність вербального героя.

Приклад інкарнування національного єства у текстуального героя П.Скунця цдтверджує думку С Андрусів про позитивний зміст українського "шістдесятництва", іке "намагалося реанімувати загрожену національну ідентичність, окремішність 'країнського світу, контури якого дедалі успішніше й вигадливіше розмазувала іетрополія"9 За основними кодами авторського семіозису, окреслених у дисертаційній іраці, стоять певні компоненти національної ідентичності: антропологічний (Адама), іросторово-територіальний (Землі), ідейно-теоретичний (Ідеологічний), хроноло-ічний (Часу), етногенетичний і духовно-конвенціональний (Нації), підсвідомого в'язку (Любові), інтенціонально-онтичннй (Герменевтичний), ірраціонального та іаціонального логосів (Символу і Науки), дієвий (Акціональний), національно-извольний (Окупації), державницький (Дому).

Верифікаційне ядро цієї кодової структури утворюють системотворчі елементи -олоси Адама (антропологічний) і Нації (етногенетичний та духовно-конвенціо-

7 Іванишии В. Голос із вершин духовності // Маршювич М. Україна на псяях Святого Письма: Проза, ірші, есе, публіцистика, листа -Дрогобич: ВФ “Відродження", 1991. -С. 7.

8 Еко У Реторика та ідеологія (фрагмент з книги "Відсутня структура") // Антологія сві-то-вої ітераіурно-крітганої думки XX ст. / За ред. М.3убрицьюї. - Львів: Літопис, 19%. - С. 423.

’ Цит. за: Шістдесятництво як явище, його витоки й наслідки И Слово і час. -1997. -№ 8. -С.50.

нальний). Тому людина і нація (народ), людина як свідома частинка нації - ці та похідн від них проблеми є центральними у поетичному дискурсі П.Скунця.

При цьому слід враховувати і таке. Якщо "між життєвими ситуаціями і "лірич ними ситуаціями" поетичного тексту розташовується певна кодуюча система", а однієк з основних кодуючих систем є "структура художнього мислення і - на більш високом; рівні - структура ідеологічних моделей” (Ю.Лотман)10, то доречним буце іденти фікувати структуру голосів макротексту Петра Скунця з ідеологічною матрииек націоналізму, відповідність його "художнього мислення" (через декодування мисленн: (характеру взагалі) протагоніста) ідеологічній моделі націоналізму.

Саме цей "ідеологічний рух за досягнення й утвердження незалежності, єдност та ідентичності нації", взятий не як доктрина політики, а як "форма культури (ідеологія, мова, міфологія, символізм, свідомість тощо) (Е.Сміт), починає визначаті характер національно-духовних ідентифікаційних та диференційних актів ліричноп суб’єкта, що особливо яскраво проявилося у творах "україноцентричного" періоду. 3: Енгоні Смітом, націоналізм, окрім того, що дає свої відповіді на питання "Хто я?” "Хто ми?", "Яка наша мета і роль у житті і в суспільстві?", розглядає або "усвідомлює "індивідуальну ідентичність у межах нової колективної культурної ідентичності нації"

У підрозділі 2.2. - " Текстуальне вираження екзистенцїїших модусів у поем П.Скунця "На границі епох" (екзистенційні параметри національно-духовно ідентифікації протагоніста) " - проводиться дослідження національної емпаті текстуального "Я" через екзистенціали архітвору письменника - поеми "На границ епох".

У пункті 2.2.1. - "Теоретичний аспект екзистенційноїінтерпретації поеми

- даються передусім три рівні мотивації створення поеми (суб’єктивно-творчий професійний та світоглядний). Вказується, що поема "На границі епох" (Ужгород 1968) складається із двадцяти розділів-частин. Кожна з них має свою назву і самодостатньою в худжожньо-смнсловому плані. Сюжету його епічному трактуванн відсутній: твір ліричний у своїй цілісності. Його основні конструктивні елементи -не взаємозумовлені події, а взаємозв'язані переживання (як у "Хто ж ми?"), роздумі (як у "Із студентського щоденника. Рік 1942.") та пристрасні апеляції (як у "Лист і 1968 року") збунтованої особистості. Вони виражаються через монологи, а оскількі особа "мовця" запрограмовано дуалістична, двоїста (ліричний герой-об'скт, тобп Д.Вакаров, і ліричний герой-суб'єкт, авторське друге "Я"), то виникає відчутт граничної злютованості інтегральних частин тексту.

Незважаючи на самодостатність кожного розділу, твір не справляє враженн змістової строкатості, оскільки весь він просякнутий триєдиним лейтмотивом (котриі водночас і визначає характер національної емпатії протагоніста): докопування до суті трощення заперечуваних життям стереотипів, пошук істини. Тим більше, що воні виступають не нарізно в окремих розділах, а становлять ссмислову суть кожного з ния

10 Лотман Ю.Анализ поэтического текста. Структура стиха. - Ленинград: Просвещение, 1972 - С. 83.

Петро Скунць, і це не раз відзначали дослідники (Т.Салига, В.Моренець, В.Поп, Чєндей та ін.), схильний до філософських рефлексій та узагальнень поет. Його поема На границі епох" ставить руба питання існування індивіда в тоталітарному сус-ільстві. Тому доцільним було накреслити саме екзнстенційний контекст аналізованого вору взагалі та його місце у традиції філософії екзистенціалізму зокрема.

Дисертант розрізняє західну та українську екзистенційні традиції. Основна ідмінність між двома екзистенціалізмами (а з 20-х років XX століття можна впевнено зворити про становлення вже саме українського екзистенціалізму в творчості ряду исьменників "розстріляного відродження" та "празької школи” на рівні "філософської ;чії", а не "екзистенційного філософствування" (Н.Михайловська)) - європейським і українським - була не так і не стільки методологічною, скільки каузальною. Якщо кідноєвропейський екзистенціалізм боровся в основному проти дегуманізації гспільства через нівелюючий вплив техногенної цивілізації (у цьому випадку маємо траву із переважно секуляризованою "філософією болю і відчаю", що покликана юпомогти знайти сенс буття не людству загалом, а окремій особі"1'), то українські ислителі вирішували попри цю ще й іншу, страшнішу проблему - проблему, з котрою, сажімо, французі) зіткнулися аж під час німецької окупації (40-і роки). Це - проблема нуваннп (виживання!) нації в умовах денаціопалізуючої окупанії рідної землі, іідси українська літературна проблематика не стільки екзистенціальна, пов'язана з нуванням окремого індивіда, скільки національно-екзистенціальна, пов'язана з пснуванням нації в суто екзистенціальній ситуації "на межі".

Поема П.Скунця не просто вписується в національно-екзистенціальну українську іадицію, а є її яскравим продовженням - через осмислення проблем буття індивіда структурі національних проблем: від екзистенції - до національної онтології. Уже іма поетика назви твору (хронотопу "На границі епох") глибоко символічна, а тому неоднозначна. Оскільки естетичне мислення П.Скунця не феноменологічне, а ;реважно онтологічне (радше, екзистенційно-онтологічне, Гайдеггерівського типу), орчою метою для нього є не стільки художнє освоєння явища життя, скільки іявлення закономірності буття, породженням якої є дане явище.

У пункті 2.2.2. - "ЕюистенціічЧмодусч поеми "На границі епох" - дисертант іирає один з найпродуктивніших видів екзистенційної інтерпретації. Він полягає у скрипції та аналізі специфічних екзистенціалів, котрі є реаліями як суто філософсь-го, так і художнього дискурсу. У цьому сенсі екзистанс передбачає вивчення твору рез призму основних екзнстенційних категорій чи модусів (за М.Гайдеггером). Така герпретація нагадує розгляд з "екзистенційної перспективи" Максима Тарнавського, стосованого ним для прочитання "Міста" В.Підмогильного11.

Екзистенціальна філософічність поеми Петра Скунця "На границі епох" прояв-ється тільки тоді, коли реципієнтові відомо про запрограмовану автором бінарність

11 Михайяовсыса Н. Трагічні оптимісти. Екзистенційне філософствування в українській літе-:урі XIX - пертої половини XX ст. - Львів: Світ, 1998. - С.7-8.

12 Див.: Слово і час. - 1991. - № 5. -С.56-64. ' .

універсалій тексту. Ідеться про те, що і Людина (ліричний герой), і Хронос (час), Топос (місце розгортання ліричного сюжету) мають двоїсту природу: актуальну (явн текстуальну) та потенційну (приховану, підтекстову).

Експліцитний рівень поеми на догоду компартійній цензурі доволі шаблонниі типовий для радянської літератури. На цьому рівні роздвоєння протагоніста від{уваєт ся за умов тотального переважання "Митра" над авторським "Я". Більшість розділії монологів немов озвучують голос поета-антифашиста. Хронотоп поеми в основної1* відповідає реаліям екзистенції прототипа - Дмитра Вакарова, закарпатської російськомовного поета, замученого нацистами за антифашистську діяльність концтаборі Надвайлер у 1945 році. На імпліцитному рівні помітна абсолютна переваї авторського "Я" поета-"шістдесятника", для якого "Митро" - просто референт. Час запрограмовані автором анахронізми вказують на іншу локально-темпоральну єдніст окупована територія є не Закарпаттям сорокових, а Україною шістдесятих.

Анатаз усіх основних екзистенціалів тексту поеми (абсурду, відчуження, свободі бунту, відчаю, самогубства, мислення, свідомості, страху, самотності, стражданн смерті, майбутнього) дозволяє стверджувати, що процес національного емпатування поемі має виразний екзистенційний характер. І якщо "кожна людина реалізує себ реалізуючи певний тип людстаа" (Ж.-П.Сартр)13, то протагоніст "На границі епох формуючи власну ідентичність, утверджуючи її в умовах дегуманізуючої системі утверджує передусім "певний тип" національної спільноти, "реалізуючи" таким чино українську націю.

Автор відверто виступає в дусі надіонально-екзистенційної традиції (це підтве] джує і контекстуальне прочитання, через порівняння з роботами (художніми творам та есе) Ж.-П.Сартра, А.Камю, М.Бердяєва, Х.Ортеги-і-Гасета, С.Беккета, тощо), кот| з часів Т.Шевченка і Лесі Українки твердо стояла на позиціях пріоритету боротьби: збереження національної ідентичності над індивідуальною автентичністю, точніш протекція індивідуальної тотожності здійснювалася лише в контексті національні самості.

Екзистенційна актуалізація національно-духовної ідентифікації ліричного герс у поемі тільки підтверджує висновок М.Павлишина: "Імпліцитним в дискур українських відлиг є відчуття, що, поки не розв'язано підставових питань нацй нального і національно-культурного виживання, не можна перейти до нових пробде і нових культурних завдань"14. Звідси й концепт "ангажованої" (Ж.-П.Сартр) поеми "ї границі епох" перегукується із лейтмотивом усієї творчості П.Скунця: щоб буї людиною, слід зважитися на активне протистояння знелюднюючій (і нелюдській імперкомуністичній системі.

13 Сартр Ж.-П. Экзистенциализм - это гуманизм // Сумерки богов / Сост и общ. ред. А.А.Яко лева. - М.: Псинггнздад, 1989. - С. 337.

14 Павлишин М. Відлиги, література та національне питання: проза Валерія Шевчука Павлишин М. Канон та іконостас: Літературно-критичні статті. - К.: Час, 1997. - С.129.

У підрозділі 2.3. - "Поетичний дискурс Петра Скунця в координатах рхепшпної інтерпретації (архепшпізація процесу національно-духовної ідентифікації ліричного суб'єкта: на базі поеми "Розп 'ятпт ") " - досліджується заборо-іенав радянський час поема "Розп'яття" (Ужгород, і 972).

У пункті 2.3.1. - "Особливостіархетипногопрочитання поеми"- вказується, до ключем до інтерпретації усієї поеми є не стільки "символічний у багатьох аспектах браз Івана", скільки ліричний суб’єкт-наратор і передусім процес становлення його ¡аціональної ідентичності. Щоб витлумачити "головний і незаперечний пафос твору" -пошанування героїв і любов до Вітчизни"15, - дослідник звертає увагу на стиль поеми. ' цілому він відображає еволюціонування авторської свідомості від псєвдохудожнього оцреалізму до реалізму "тенденційного" (І.Франко) чи "ангажованого" (Ж.-П.Сартр). )днак, окрім реалізму, фіксуються й інші стильові тенденції: романтична, сюрреаліс-ична, експресіоністична, імпресіоністична тощо.

"Усна інформація" та "езопівська мова" тексту поеми подаються в основному ерез використання маси фольклорних (міфологічних і християнських) мотивів та бразів (як і в Т.Мельннчука, І.Калинця, І.Малковича, В.Герасим'юка). Інтенсивна юльклорна симоволізація національно-екзистенціального базису твору близька до гіфічного моделювання картини світу. При цьому міф розуміємо, за Магдалиною Іасло-Кушок, як "фундаментально-базисну категорію культури”. Оскільки у "Розп'ятті" арактер естетичної дійсності (в тому числі національно-духовної ідентифікації ротагоніста і наратора) зумовлюють не численні (переважно авталогічні філософсько-раторські) афористичні структури, як у "На границі епох", а першою чергою рхетилні образи - національні міфологеми, то накреслюється саме архетипна екзегеза осліджуваної проблеми.

Базис архетипної інтерпретації дисертант вибудовує, орієнтуючись в основному а роботи Дж. Фрейзера, К.-Г.Юнга і Н.Фрая. Для К.-Г.Юнга архетипи - це "універ-альні символи", "первісні образи", котрі разом з інстинктами складають колективне есвідоме психіки індивіда. "Творчий процес.- за К. -Г.Юнгом, - полягає у несвідомій ктивізації архетипного образу і в наступній розробці та оформленні цього образу в івершений твір". Архетип "збуджує нас тому, що пробуджує в нас голос набагато огутніший, ніж наш власний". Письменник, що "говорить" "початковими образами", хшорить тисячею голосів, полонить і скоряє, і разом з тим вивищує ідею, котру нражає, зі сфери випадкового та минущого до сфери сущого". Він "пробуджує в нас і благотворні сили, котрі час від часу давали людям можливість знайти прихисток ід будь-якої небезпеки і пережити найдовшу ніч"16.

За Н.Фраєм, літературу можна дослідити, виходячи з її найкрупніших струк-фних принципів: 1) умовностей, 2) жанрів, 3) "повторюваних груп образів" (тобто

15 Моренець В. Антитези Петра Скунця II Скунць П. Один: Вірші, поеми, балади, перек-лади, і підпори. - Ужгород: Гражда, 1997. - С. 26.

16 Юнг К.Г. Об отношении аналитической психологии к поэзни // Юнг К.Г. Сознание и гссознательное: Сборник. - СПб.: Университетская книга, 1997. - С, 333-334.

архетипів). Дослідник виходить з того, що кожен поет має свою "чітко виражен структуру образності, ...котра в основі своїй не міняється і змінюватись не може' Звідси, архетапи - це "деякі періодично повторювані образи або разки образів"17. Том інтерпретація національно-духовної ідентифікації через дослідження підсвідомс колективної реальності, об’єктивованої у художньому творі, дозволяє краще пізнат надбудову — національну свідомість.

У пункті 2.3.2. - "Лющ’сілізація архетипівнаціонального несвідомого у мексп поеми "Розп'яття" ~ з'ясовується механізм актуалізації національних архетипії Представленість архетипів у текстуальній свідомості вербального суб'єкта дозвсшя здійснити архетипне прочитання поеми "Розп'яття" через інтерпретацію архетипни образів, котрі є актуалізацією тих чи інших архетипів національного несвідомог (будучи "схильностями і розуміннями" певної нації) і водночас визначають характе національно-духовної ідентифікації ліричного героя. При цьому слід враховувати, щ фактично головним текстуальним "Я" поеми виступає ліричний наратор, а Іван - лиш головний герой ліричних рефлексій і медитацій авторського alter ego, ключови архетип його психіки.

Національну ідентичність протагоніста витлумачується через процеси індиві дуації (процес, за допомогою якого "людина стає тим, чим вона справді є") та адаптац (котра є не "вихолощенням індивідуальності, а, передусім, оновленням колективності’ (заК.-Г.Юнгом). У цьому плані "Розп'яття" виступає своєрідним продовженням "Н границі епох". Тільки там проблема індивідуації була поставлена гостро екзистенційж а тут, у "Розп'ятті", письменник на прикладі протагоніста-наратора витворю внутрішньо-психічний механізм дії індивідуації (актуалізуючи передовсім потужна ряд першообразів), становлення і боротьбу за самість (ідентичність), першою чергоь за її національну основу. Виразний фольклорний базис поеми розпадається н міфічний (виражений більш актуально) та релігійний (прихований у підтексті) аспекіт Уже сама назва твору вказує на певний зв'язок поеми з релігією, зокрема з християн сі вом, що має в Україні понадтисячолітню традицію і не могло не вплинути н підсвідомість та свідомість нації.

Архетипні образи поеми представлені найчастіше ключовими лексемами (Іван явір, мати, криничка, хатка, серце, небо, солдатня тощо), котрі дають, за lO.JIoTMaHON приблизні "контури того, що складає світ, з точки зору поета", у нашому випадку світ індивідуації протагоніста. Усі ці слова-архетипи мають фундаментальне значенн не лише для індивідуального, а й, передусім, для національного буття. Вже Райне] Марія Рільке у листі до Гулевича підкреслює вагомість оточуючих людину феномені саме у плані національно-духовної ідентифікації, протиставляючи їх "порожнії байдужим речам, речам-привцдам, сурогатам життя" космополітичного типу, котр "вторгаються" з Америки: "Ще для наших дідів був "дім", була "криниця", знайома їг башта та просто їх одяг, їх пальто; все це було безконечно більшим, безконечні

11 Фрай R Критическим путем //Вопросы литергпуры. - 1991. - № 9-10. - С. 166-168.

ижчнм; майже кожна річ була посудиною, з котрої вони черпали щось людське і в тру складали щось людське про запас"18. Ще потужнішим є вплив цих речей у рбальному просторі художнього твору

Дослідник підкреслює, що актуалізовані в поемі першообрази (Героя, Розп'яття, іерті, Дорога, Антигероя, Слова, Дерева, Тіні, Раю, Батька, Матері, Божественної ітини, Серця, Сонця, Води, Хати, Бога, Циклу, Самості) належать не радянському, іаціональному підсвідомому (безпосередній асоціативний зв’язок із українським льклорннм міфологічним та релігійним світом), і через те автор розбудовує Самість отагоиіста у національній, а не офіційно-радянській плошки. Самість - централь-й архетип особистості і водночас епіцентр її національної ідентичності - конститу-:ться в результаті непростого для ліричного наратора процесу ідентифікації з іективною душею як "шляхом до себе" (за Юнгом).

Якщо психічний центр протагоніста "На границі епох" розташовувався (згідно з шстенціалістськими уявленнями) у свідомості, представленій "его" ("Я") (за іейдом), то у "Розп'ятті" головний ліричний суб’єкт перетворюється в юнгівську ¡салютну особистість", центр якої збігається вже не з Его, а з "точкою, що перебуває іно посередині між свідомістю і підсвідомим" (Е.Нойман). Цей новий, "фактичний” ітр "завдяки своєму фокусному положенню... підводить під особистість нову і ьш надійну основу" (К.-Г.Юнг), основу національної психіки.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено інтерпретацію поетичного дискурсу тра Скунця як тексту, спрямованого на формування національної ідентичності іянського та пострадянського індивіда передусім шляхом здійснення національно-совної ідентифікації протагоніста. У праці виявлено та окреслено когерентні стіше, через "красу чистого сенсу” (Р.Інгарден)) та когезійні (рідше) засоби а,елювання національної емпатії.

У цій роботі вперше в українському літературознавстві зроблено детальніш аналіз іно дефініцію поняттям "національно-духовна ідентифікація",і„"національно-:овна диференціація". Окрім того, вперше зроблено спробу комплексного (різно-шового) дослідження поезії П.Скунця крізь призму національно-духовної іденти-ації ліричного суб'єкта Водночас опрацьовано художній доробок поета з орієнтацію останній авторський варіант, уміщений у найповнішому насьогодні виданні браного поета "Один". , /

■ — -.—' '..'-".и

Цит. за: Марсель Г. Рильке, свидетель духовного. Лекция вторая //Вопросы философии. - 1998.. 1.-С. 150.

Враховуючи герменевтичну пов'язаність автора та його персонажів, дисертан відзначає еволюційний характер світогляду письменника (притаманний більшос нонконформістів - "шістдесятників"), який рухався від сліпого радянофільства чер« український радянський патріотизм до сповідування національної ідеї. Така прогр< сивиа еволюційність особливо виділяється на загальному тлі творчості закарпагськи письменників, більшість з яких так і не змогли піднятися до виразного національної рівня, хоча, звичайно, будь-яка українофільська творчість заслуговує і на пам’ять, і ь повагу. "Захоплені виром подій, - пише про своїх земляків Олекса Мишанич, - часі дезінформовані, вони інколи кидалися з одних крайнощів в інші, але мета їх була оди

- всіма засобами боротися з окупаційними режимами, боротися за волю і праї українського населення Закарпаття"19.

Вивчення художнього вираження національної емлатії протагоніста дозвсш охарактеризувати ідеолект письменника як тенденційно-реалістичний дискурс антиколс ніального спрямування, з частим ексгортативним пафосом і переважно автодогічни мовленням, що базується на перманентному конструюванні антитез і афоризмів.

Окрім того, інтерпретація естетичної експресії національно-духовної ідентифікаи текстуального героя Петра Скунця дозволяє верифікувати місце письменника літературному процесі другої половини XX століття. Маємо підстави говорити пр надзвичайно талановитого "шістдесятника"-нонконформіста, національного екзистеї ціаліста, творчий шлях якого відбиває усі нюанси та суперечності підколоніального і пострадянського суспільства Підтвердженням цьому є інтертекстуапьність поетичної дискурсу П. Скунця: твори Ж.-П. Сартра, А. Камю, С.Беккета, Я.Затлоукала, В.Райсел. Й.Томашека-Думіна; радянських письменників, зокрема "шістдесятників" - С.Євг шенка, А.Вознесенського, Р.Рождественського, Р.Гамзатова, М.Кочісова; українськн митців (від XIX ст. по кінець ХХ-го) - Т.Шевченка, Лесі Українки, І.Франка, О.Духн( вича, В.Гренджі-Донського, Є.Маланюка, О.Ольжича, В.Симоненка, Л.Костеню М.Вінграновського, В.Сіуса, В.Голобородька, Б.Олійника, Д.Павличка, І.Драч; Л.Кисельова, Ю.Тарнавського, Б.Бойчука, Б.Стельмаха, В.Герасим'юка, І.Римарук О.Забужко, В.Слапчука, В.Ци булька, ПВальвача.

У час тотальної радянської і пострадянської денаціоналізації Петро Скунць зумі створити вербальний універсум "кршни Франкіани", в якому його ліричний герс здійснює націоиадьнр-духовну ідентифікацію, тим самим формуючи не лише власі; національну ідентичність, а й національну ідентичність часто змаргіналізованої українського читача. Адресат віднаходить сенс власного буття, звертаючись р художнього твору як до джерела істини буття. "Перед лицем сутнісної бездомное людини, - пише Маргін Гайдеггер, - її майбутня доля бачиться буттєво-історичнсж мисленню в тому, що вона повернеться до істини буття і спробує знайти себе в ній"'

15 Мишапич О. Василь Гренджа-Донсысий // Мишанич О. Повернення: Літературно-кріггич статті і нариси. -К.: АТ “Обереги”, 1993. -С. 95.

м Хайдеггер М. Письмо о гуманизме // Хайдеггер М. Время и бьггие: Статьи и выступления. Москва.: Республика, 1993. -С. 207.

Саме в такий спосіб значною мірою здійснюється національне відродження "країни України", утвердження національної ідентичності кожного читача поезії ПСкунця.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях автора:

1) Іванишин П. Петро Скунць. Силует митця на тлі епохи. - Дрогобич: ВФ "Відродження",1999. - 216с.

2) Іванишин П. Теоретичні аспекти національно-духовної ідентифікації // Проблеми гуманітарних наук: Наукові записки Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка. -Дрогобич: ВимірД998. -Вип.2. - С. 152-162.

3) Іванишин П. До екзистенційної інтерпретації поеми Петра Скунця "На границі епох" // Філологічний збірник: Наукові праці. -Дрогобич,1998. - Вип. 1. - С. 173-181.

4) Іванишин П. Постмодернізм і національно-духовна ідентифікація // Українські проблеми. - 1999. -№1-2. - С. 123-130.

5) Іванишин П. Поетична аксіологія Петра Скунця // Слово і час. -1999. -№7. -С 14-16.

6) Іванишин П. Особливості формування текстуального "Я" Петра Скунця // Проблеми гуманітарних наук: Наукові записки Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка. - Дрогобич: Вимір,2000. - Вип. 5. - С. 222-234.

Анотація

Іванишин П.В. Поезія Петра Скунця (Художнє вираження національно-духовної ідентифікації ліричного героя). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.06 - теорія літератури. - Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2000.

Дисертацію присвячено теореті ічній проблемі художнього вираження національно-духовної ідентифікації ліричного героя у поетичному дискурсі Петра Скунця -українського письменника, "шістдесятннка"нонге>нформіста, лауреата Шевченківської премії 1997 року. Розкрито філософсько-естетичний зміст національних емпатії та абстрагування. Уперше в українському літературознавстві дано детальний аналіз поетичного дискурсу письменника у контесті творчості закордонних та українських літераторів. Здійснено когерентно-когезійну інтерпретацію художнього вираження національно-духовної ідентифікації протагоніста на трьох фундаментальних герменев-гично-психааогічних рівнях: культурних кодів, національно-екзистенціальних модусів і архетипів національного підсвідомого. Запропонований тип дослідження поезії

.П Скунци засвідчує, концептуальну важливість естетнчної експресії національне духовної ідентифікації ліричного героя при інтерпретації лірики національного митці Ключові слова: національно-духовна ідентифікація, національно-духовн диференціація, емпатія, абстрагування, інтерпретація, структура, актуалізація, ко; модус, архетип.

Аннотация

, Иванишин П.В. Поэзия Пегра Скунца (Художественное выражение национально

духовной идентификации лирического героя). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук п специальности 10.01.06 - теория литературы. - Львовский государственный универси тет имени Ивана Франко, Львов, 2000.

Диссертацию посвящено теоретической проблеме художественного выражени: национально-духовной идентификации лирического героя в поэтическом дискурс-Петра Скунца- украинского писателя, "шестидесятника"-нонконформиста, лауреат Шевченковской премии 1997 года. Раскрыто философско-эстетическое содержали национальных эмпатии и абстрагирования. Впервые в украинском литературоведениі дан обстоятельный анализ поэтического дискурса писателя в контексте творчеств; зарубежных и отечественных литераторов. Сделано когерентно-когезийную иитерпре тацию художественного выражения национально-духовной идентификации протаго ниста на трёх фундаментальных герменевтически-психологическнх уровнях: культур ных кодов, национально-экзистенциальных модусов и архетипов национальной бессознательного. Предложенный тип исследования поэзии ГІ.Скунца свидетельствуй

о концептуальной важности эстетической экспрессии национально-духовной иденти фикацин лирического героя при интерпретации лирики национального художника

Ключевые слова: национально-духовная идентификация, национально-духовна! дифференциация, эмпатия, абстрагирование, интерпретация, структура, актуализация код, модус, архетип.

Summary

Ivanyshyn P.V. Poetry of Petro Skunts (Art Expression ofNational-Spiritual Identifi cafion of the Lyrical Него). - Manuscript.

Dissertation presented for candidate academic degree in philology, speciality 10,01.0i

- Theory of Literature. - Lviv National Ivan Franko University, Lviv, 2000.

In this dissertation for the first time in the Ukrainian literary criticism speculative-natiological id literary aesthetic outlining of such complicated theoretical problem as national-spiritual iden-fication is given. The national-spiritual identification is considered as subconscious-conscious rocess of identification by the individual himself with textual objects and subjects, in the relit of which the national identity of this individual is formed. National-spiritual differentiation the process parallel to national-spiritual identification, which consists in distinguishing by the dividual himself owing to anacceptance of these or other textual objects and subjects in the suit of which the national identity of the individual is formed too.

Besides, an attempt of a complex research of poetry of the writer-nonconformist, histdesyatnyk", Shevtchenco Prise winner in 1997P.Skunts, directed first of all to revealing id outlining of the phenomenon of art expression of national-spiritual identification of the xtual subject has been made. For the first time all the art heritage of the scriptor has been sembled, systematised and in particular the poem "Crucifixion" prohibited in the Soviet ne has been analysed.

The consideration of the aesthetic expression of national-spiritual identification of the rical hero on levels of all types: external and internal structures, actual and potential, hesial and coherent has been grounded. A special attention is paid to semantic majorants, sthetic elements, which structure the art expression of national empathy: national codes oices), national-existential modes, archetypes of national unconscious.

The stages of the protagonist of Petro Skunts are considered. The researcher justifies ; evolution of P.Scunts' outlook and his alter ego: from imperial (Soviet) - through Ukrai-an Soviet - to National.

The whole poetic discourse of the writer is considered as semiosis. Behind the principle des of the author’s semiosis, outlined in the work these stands definite component of na-nal identity: anthropological (Adam), spatial-territorial (Earth), conceptual-theoretical (Ideo-;ical), chronological (Time), ethnical-genetic and spiritual (Nation), subconscious connec-n (Love), intentional and ontical (Hermenevtic), irrational and rational logoses (Symbol and ience), effective (Actional), national-liberating (Occupation), state (Home). Verification cleus of this code structure is formed by system creating elements - the voices of Adam il Nation. Thai’s why man and nation (people), man as a conscious particle of nation - these

i derivated from them problems are central in the poetic discourse of the author.

Some existential parameters of national-spiritual identification of protagonist are repre-rted on the basis ofthe poem "On the Boundaiy of Epoch". The analysis of all main existentials die text of die poem (nonsense, alienation, freedom, revolt, suicide, thinking, consciousness, r. loneliness, suffering, death, future) allows to state that the process of national empathy in poem has a distinct existential character.

The scriptor acts frankly in the spirit of national-existentional tradition (this confirm the contextual perusal too, through a comparison with the works (art products and essays by J.P.Sartr, A.Camus, S.Baccat, M.Berdyayev, H.Ortega-i-Gasset and others) which sine the times of Taras Shevtchenko and Lesya Ukrainka stood firmly on the priority of struggl for the preservation of national identity and individual authentity, or rather the patronag of individual identity was carried on only in the context of national self.

The study the archetypesation of the process of national-spiritual identification i carried out through the archetypical perusal of the poem "Crucifixion", prohibited in th Soviet times. The researcher underlines, that actualized in the poem archetypes (Hero, Cri cifixion, Death, Road, Antihero, Word, Tree, Shadow, Paradise, Father, Mother, Divin Child, Heart, Sun, Water, House, God, Cycle, Self) concern not Soviet, but national con scious (the direct associative connection with Ukrainian folklore mithological and religiou world) and through it the author draws up the Self of protagonist in national, not officially Soviet plane. The Self is the central archetype of the person and at the same time it is th epicentre of its national identity - constituting in the result of not a simple for the narrate process of identification with the collective soul as "by a way to oneself (after Young).

The interpretation of the aesthetic empathy of national-spiritual identification of th textual hero Petro Skunts allows to verify the place of the writer in literary process and firs of all in the literaiy process of the second half of XXth centuiy. We have the reason to spea about an extremely talented "shistdesyatnyk"-nonconformist, national existentialist, whos creative road reflects all the nuances and contradictions of andercoloniai and postsoviet so ciety.

Thus, for the first time in Ukrainian scientific discourse the detail theoretical analysi of structured concepts "national-spiritual identification” and "national-spiritual differentia tion" is represented, and the possibilities by their aesthetic expression in an art product o basis of Petro Scunts's poetry are outlined. The interpretation of the poetic discourse of th writer as the text directed on shaping of national identity of Soviet and post-Soviet indi vidual first of all by a realisation of national-spiritual identification of protagonist is car ried out. ,

Key words: national-spiritual identification, national-spiritual differentiation, empathy abstractiveness, interpretation, structure, actualization, code, mode, archetype. .