автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.04
диссертация на тему: Полисемия существительных и прилагательных в современном немецком языке

Полный текст автореферата диссертации по теме "Полисемия существительных и прилагательных в современном немецком языке"

г \] од

одеський державшім університет

ІМЕНІ 1.1. МЕЧНИКОВА

ПОЛІСЕМІЯ ІМЕННИКІВ 1 ПРИКМЕТНИКІВ У СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

(на матеріалі тлумачного словника німецької мови)

спеціальність 10.02.04 - германські мови

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Дребет Віктор Васильович

УДК: 303.1 -541.2

Одеса -1998

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ 1.1. МКЧНИКОВА

ПОЛІСЕМІЯ ІМЕННИКІВ І ПРИКМЕТНИКІВ У СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

(на матеріалі тлумачного словника німецької мовп)

спеціальність 10.02.04 - германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Дребет Віктор Васильович

УДК: 803.1 - 541.2

Одеса -1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Чернівецькому державному університеті ім. Ю.Федьковича

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор ЛЕВИЦЬКИЙ Віктор Васильович,

Чернівецький державний університет імені Ю. Федьковнча, завідувач кафедри німецької мови та загального мовознавства

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор ;

ТАРАНЕЦЬ Валентин Григорович,

Одеський державний університет

імені 1.1. Мечникова,

завідувач кафедри німецької філології

кандидат філологічних наук, доцент ТОМАСЕВИЧ Надія Петрівна,

Одеський політехнічний університет, завідувач кафедри іноземних мов

Провідна установа: Київський університет імені Т. Шевченка,

. кафедра німецької філології

Захист дисертації відбудеться " Ь " березня 1998 року о ТЗ.ЗО годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 4105102 Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова за. адресою: 270058, ОДеса, Французький бульвар, 24/26, ауд. 91.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Одеського державного університету за адресою: 270057, Одеса, вул. Петра Великого,

'2. ' ■ . ' '

Автореферат розіслано" 1998 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук, доцент

Полісемія є однією з найважливіших мовних універсали), центральною їластивістю лексичних одиниць. Як складне, багатопланове, комшіекгне'явишб полісемія досліджується з найрізноманітніших позицій та в нагїрі шоманітніших іспектах. Тим не менш до цього часу в лінгвістиці немає робіт, в яких би було здійснено вивчення полісемії якої-небудь частини мови за єдиного метликою, з :диних теоретичних позицій, а головне - з урахуванням всіх основних параметрів, які характеризують полісемію, і всіх основних 1 тінників, які впливають на неї. У лінгвістиці не вистачає точних даних узагальнюючого сарактєру про співвідношення полісемії і семантичного, стаїуса слова, про гпіввідношення ступеня полісемічності слова та його стилістичного статуса і г.д. Немає точних даних і про те, як співвідносяться основні параметри толісемічності в різних частинах мови. Надто суперечливими є дані про юзподіл багатозначних слів у тексті і словнику.

Таким чином, актуальність вибраної нами теми зумовлена:

1) Важливим мовним статусом і функцією полісемії в мові;

2) Відсутністю точних даних узагальнюючого характеру про основні тараметрп полісемії іменника та прикметника в німецькій мові;

3) Відсутністю даних про особливості полісемії предметних і ознакових ;лів; потребами практичної лексикології та лексикографії, зокрема відсутністю ‘Великого Німецько - Українського словинка".

Зв’язок роботи з науковими темами. В плані наукового дослідження <афедри німецької мови та загального мовознавства розглядається тема 'Лексична полісемія і синонімія в сучасній німецькій мові". Наше дисертаційне юслідження належить, в свого чергу, до загальнокафедральної теми (номер іержреєстрації: 01910034123) і затверджене Вченою Радою Чернівецького іержавного університету 31 березня 1994 р. (протокол № 2).

Об’єктом та матеріалом запланованого дослідження служать прості за морфологічною структурою іменники та прикметники німецької мови з корпусу ;ловника “DUDEN - Universalworterbucli”.1 Прості слова є найкращим матеріалом для дослідження полісемії, оскільки складний морфологічний фактор несе в собі додаткову лексичну інформацію. Отже, аналізу було піддано 5278 іменників та 490 прикметників німецької мови зі згаданого вище словника.

Метою нашої дисертації є розв’язання таких головних завдань:

1) Встановлення семантичних характеристик багатозначних іменників та ірикметників;

2) Встановлення вилину семантичного фактору головного значення меніінш ta прикметників на лінійність / нелінійність розподілу величии іізного полісемічного показника;

3) Встановлення співвідношення семантичних і а стилістичних ¡арактеристик іменників та прикметників;

надалі ми »лишатимемо “DUDEN - UimcrsalwortcibuiJr скорочено ДУДГ.Н

4) Встановлення впливу стилістичної о фактору головного значення іменників та пр»кметників на лінійність розподілу величин різного полісемічного показника;

5) Встановлення співвідношення між ступенем полісемічності і морфологічним статусом слова;

6) . Встановлення співвідношення полісемічних показників і частоти вживання іменників та прикметників німецької мови у тексті;

7) Встановлення співвідношення між кількістю значень слова і кількістю слів з таким значенням у словнику.

В роботі не ставиться завданням дослідження семантичної структури (типів відношень між значеннями, наявності метонімічних і метафоричних переносів і т. п.) іменника і прикметника, оскільки вивчення смислової структури слова являє собою окрему самостійну проблему, яка може бути предметом іншого дисертаційного дослідження.

Новизна представленої роботи полягає, на наш погляд, у тому, що:

- вперше здійснений аналіз лексичної полісемії в німецькій мові на основі суцільної (а не часткової) вибірки з авторитетного тлумачного словника німецької мови;

- вперше здійснений комплексний порівняльний аналіз полісемії іменника і прикметника в німецькій мові;

- вперше вивчена залежність між ступенем полісемічності слова та його семантичним статусом;

- вперше вивчена залежність між ступенем полісемічності і приналежністю іменника до одного з трьох морфологічних підкласів (чоловічий, жіночий, середній рід);

- вперше вивчена залежність між ступенем полісемічності і стилістичним статусом слова в німецькій мові;

- отримані нові дані про співвідношення числа значень слова і частоти

його вживання; •

- отримані нові дані про співвідношення числа значень і кількості слів з таким значенням у словнику.

Особистий внесок дисертанта полягає в розробці власного підходу до опису полісемії іменників і прикметників у німецькій мові, в отриманні всіх фактичних даних, на яких базується проведене дослідження, у здійсненні статистичної обробки та інтерпретації отриманих результатів.

На захист виносяться такі положення: -

1. Пoлice^ ія предметних і ознакових слів (іменників і прикметників) має свої специфічні особливості. Ступінь полісемічності ознакових слів вищий, ніж ступінь полісемічності предметних слів. Іменники відносно часгіше зустрічаються н полісемічній зоні [1 -З значення]; прикметники відносно частіше зустрічаються в зоні [4-5 значень].

з

2. Ступінь поліссмічіюсті слова тахпдіііься в чітко зафіксованій залежності від належності слова до то-о чи іншого семантичного класу. Ця залежність зумовлена, в свою чергу, ступенем абстрактності / конкретності позначуваного словом поняття. Проте дія цього фактора проявляться перш за все при зіставленні ознакових і предметних сліп; в середині предметних слів різниця між ступенем полісемічності “абстракт них” і “конкретних” слів носить неістотний характер.

3. Приналежність іменника (досліджувались тільки прості іменники) до одного з трьох морфологічних підкласів (чоловічий, середній, жіночий рід) не пов’язана зі ступенем полісемічності слова.

4. Ступінь полісемічності' іменників і прикметників знаходиться в певній залежності від стилістичного статуса слова. Предметні і ознакові слова з числом значень 4 і вище відносяться переважно до стилістично нейтральної (немаркованої) лексики. Іменники І прикметники з числом значень від 1 до З частіше, ніж цього можна очікувати теоретично, зв’язані з однією із сфер соціального чи територіального вживання слова.

5. Специфіка розподілу стилістичних маркерів у прикметника полягає в тому, що емоціііно-експресивна забарвленість слова в сфері багатозначного прикметника відіграє більш важливу роль, ніж у сфері іменника.

В цілому розподіл частот стилістичних маркерів у семантичних класах прикметників носить більш пропорційний характер, ніж у класах іменників.

6. Співвідношення між кількістю значень слова і частотою його вживання в тексті носить досить складний характер: між обома параметрами не існує прямо пропорційної залежності. В цілому можна припустити, що частота вживання слова зростає у міру збільшення числа значень до тієї точки, де число значень приблизно дорівнює половині максимального числа значень, зафіксованого для даної частини мови у словнику.

7. Залежність між кількістю значень слова і кількістю слів з таким значенням у словнику носить також складний характер. Так званий ‘геометричний закон” розподілу частот діє тільки в зоні порівняно низької полісемічності; зі збільшенням числа значень слова розподіл частоти вживання зільше відповідає закону Пуассона.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що досліджені в ній питання цають повніше уявлення і свого роду систематизовану суму нових знань про функціювання явища полісемії іменників та прикметників німецької мови, про »заємозв’язок і взаємодію таких важливих сфер, як семантика і прагматика повного знаку, про здатність головного значення слова розгортати ланцюг тругорядіїих значень в залежності від семантичного статуса слова.

Таким чином, отримані в роботі результати можуть доповнити існуючі у сучасній лінгвістиці уявлення про функціювання мови як складного систсмно-лруктурного утворення, в якому лексико-семаитичний ярус займає центральне іоложення. Результати роботи уточнюють деякі положення теорії синергетики,

яка успішно розпивається останнім часом у роботах західноєвропейських вчених. '

Практичне значення роботи полягає в тому, іцо отримані в ній результати можуть бути використані в лексикографії при складанні двомовних і одномовних словників, при автоматичній обробці тексту, при складанні частотних словників німецької мови. Крім того, отримані дані можуть бути аикористані у вузівських курсах загального мовознавства, лексикології і стилістики, при виконанні курсових та дипломних робіт.

Методи дослідження. Матеріал та завдання дослідження зумовили необхідність компонентного аналізу слова, а для отримання об’єктивних результатів були використані статистичні методи обробки даного матеріалу.

Апробація роботи. Матеріали дослідження обговорювалися на засіданні кафедри німецької мови та загального мовознавства Чернівецького державного університету ім. Ю. Федьковича, на науково-теоретичних конференціях і семінарах професорсько-викладацького складу ЧДУ (1994 - 1997), на науковій конференції нам’яті Ю. О. Жлуктенка у Київському Національному університеті ім. Т. Шевченка (1995), на колоквіумі докторантів інституту германістики та мовознавства Геттінгепського університету (1995 - 1996) у Німеччині. Головні положення дисертації викладені у чотирьох публікаціях.

Структура роботи. Робота складається з вступу, чотирьох розділів, заіальних висновків і додатків.

У вступі викладаються мета і завдання дослідження, теоретичне і практичне значення роботи і тому подібні питання.

Перший розділ присвячений розгляду теоретичних питань, пов’язаних з вивченням полісемії: значення слова, структура значення слова, поняття “семема” і “сема”, розмежування омонімії та полісемії, полісемія і загальне значення слова, проблема контекстуального та мовного значень, полісемія як мовне явище з ієрархією мовних значень на .рівні langue, основні результати статистичного дослідження полісемії в роботах вітчизняних і зарубіжних вчених. '

У другому розділі обгрунтовується вибір словника, на матеріалі якого здійснено дослідження, детально розглядаються статистичні методи, які використовуються в роботі, вводяться деякі поняття, якими оперує aBTqp роботи при інтерпретації отриманих результатів.

Третій * розділ присвячений аналізу полісемії іменників. У ньому розглядаються такі питання: кількість значень і семантичний статус іменника, кількість значень і стилістичний статус іменника, семантично-стилістичні характеристики іменників, багатозначність та морфологічний статус іменника, співвідношення тюлісемічних показників і частоти вживання іменників німецької мови у тексті, співвідношення між кількістю значень слова і кількісно слів з таким значенням у словнику.

- Останній четвертий розділ присвячений полісемії прикметників. Його структура аналогічна структурі попереднього розділу. Тут'розглядаються такі питання: кількість значень і семантичний статус.прикметника, середній індекс полісемічності прикметника, кількість значень і стилістичний статус прикметника, ссмангично-сіилісгичні характеристики прикметника, співвідношення між кількісно значень і частотою вживання прикметників у тексті, співвідношенні! кількості значень і сліп з такою кількістю у словнику.

У загальних висновках підводяться підсумки проведеного дослідження і робиться порівняльний аналі з даних про основні параметри полісемії іменника і прикметника. ' .

Повний обсяг дисертації складає 182 сторінки. Дисертація містить 17 таблиць і 6 рисунків. Найважливіші 7 таблиць і рисунки включені в текст дисертації, інші 10 таблиць подаються у вигляді додатку до дисертації иа наступних її сторінках (від 135 до \bf' сторінки включно).

Нісліографія нараховує біля 190 назв.

Основний зміст прані

Вивчення полісемії, як складного, багатопланового явища, постійно привертали велику увагу лінгвістів. Багатозначність мовних одиниць досліджується з найрізноманітніших позицій та в найрізноманітніших аспектах. Так, важливою проблемою є співвідношення полісемії і контексту (див. Литвин ЛІ>. /V, 1978: Кочерга» М.П..І980; О.тьшапсктій И.Г.,1982; Чссповнч E.IL 1975). Окрему самостійну проблему становлять семантична структура слова, типи взаємозв'язку між-різними значеннями в слові, методи вивчення смислової структури слова (див., пап p., Лрнольд И. В., 1966; Гарипова II. Д., і 972; Левпнкий В. В ¡ 1988), полісемія і омонімія (див., иапр., Задорожньїй М. 11., 1971), полісемія в різних частинах мови (див., нанр., Г'општейн М. А., 1977: Кльїчков Г. C., 1958). полісемія та словотворення (див., иапр., Соболева П. A., 1980), статистичне дослідження полісемії різних частин мови в різних мовах (див. Altman G., Beötliy ü., Best K.-11., 1982; Köhler R., 1986; Тулдава 10., 1987; .По.чикарнон A. A., 1987; Поликарпов A. A., Курлов В. А,, 1994; Арапов М. В., І9Й7). Проте ще. ß досі найменш вивченим аспектом проблеми, яка обговорюється, залишається співвідношення між семантичним об’ємом слова (числом його значень) і специфікою його Ьемантичних функцій, тобто, інакше кажучи, залежність між кількісними і якісно-семантичними характеристиками багатозначного слова. Не висвітлені; також взаємовідношення між граматичними і семантичними характеристиками слова (встановлена лише залежність полісемії від належності до того чи іншого граматичного класу, тобто до тієї або іншої частини - мови). При всій різноманітності робіт, присвячених вивченню полісемії в німецькій мові, досліджень узагальнюючого характеру в ній галузі германістки також небагато (див., напр., Ольшанский И Г., Скиба В. It, 1987; Schierholz, S., 1991).

Матеріалом дослідження • статі дані словника “Diidoa. ' Deutsches Universakvmleibueii“, -щілка пули виписані всі iipucii за морфологічною будовою іменники та нрнкмегшікн, ііапр., der Tag (день), die Sonne (сонце), kali (холодніш), leer (порожній), тобто не складені з двох основ, як напр., zusammmgesclzt (складини), waageredH (горизонтальний), die Kôrperkultiir (фізкультура), die Kkmdiemvilrde (людська гідність) і не нохідні, що утворені за допомогою афіксації (напр., die Sdiuvinerei (свинство), clic l'crwirklidnmg (здійснення), zemôrt (зруйнований), arhdtshs (безробітний).

При семантичному аналізі компонентів необхідно звергати особливу увагу на те, щоб надіндивідуальиі, комунікативно інваріантні елементи відображення (семи) відмежовувались точною перевіркою інтуїції в більшій чи меншій мірі від індивідуальних уявлень. Тому для вирішення поставленого завдання найбільше підходить словник ДУДПН, де ми маємо справу саме з складовими надіндивідуальннми компонентами структури значення,' які Пою тлумачать. Виявлення основних тлумачних компонентів значення слова допомагатимуть уникненню можливого суб’єктивізму у процесі семантичної класифікації сліп. Контекстуальні зв’язки, то подаються поряд з тлумаченням значення слова-нолісеманта, виключаюіь семантичну несумісність у мовленні, покачують семантичну валентність слів і також сприяють об’єктивнішому аналізу семантичних класів іменника та прикметника. До уваги береться тільки перше (головне) значення слова.

Для отримання даних про енінідношеиня семантичних класів з певним числом значень слова необхідно також мати в своєму розпорядженні частоті класи значень. Увесь частоший простір був розбитий у нашій роботі на такі зони: 1- 3, 4 - 5, 6 - 10. 1) і більше значень. Така класифікація дозволяє детальніше внвчнтн слова ч невеликим числом значень. Інтервали між числом значень в нашій класифікації збільшуються з шести.

Таким чином, наше дослідження грунтується на розподілі всього семантичного простору іменників ііа 23 класи та всього частотного простору па чотири класи. Частотні класи називаються в нашій роботі також поліссмічннмн зонами, а показник багатозначності - індексом або ступенем полісемічності. Індекс полісемічності отримувався цшяхом простото ділення суми значень підкласу на суму слів підкласу Семантичні класи розташовані відповідно до величніш їх середнього числа значень (див. табл. І на стор. 7-8). Вивчення впливу семантичного фактора і олові mro значення на лінійність чи нелініГшість розгоріашія полісемічшк утворень слова на рівні мови здійснювалось за допомогою критерію X2: , .

2 _ ......( ad - bc Ÿ N . , ,

X (a + c)(b + d4(a + b)(c + d;

де а, в, с, (і є емпіричними величинами, а N - загальним числом всіх величин.

Таблиця 1

Семантична класифікація іменників

Номер класа Семантичні класи ІМСІІИНКІЦ Полісемічні іонії Загальна кількість слів Індекс полісеміч -носі і

І -3 4 - S 6-10 11 ...

І 2 3 4 5 6 7 8

1 Абстрактні поняття 58 20 4 82 2,57

2 Мова, текст. 44 6 2 1 53 2,49

3 Назви організацій, установ та угрупувань 23 5 3 31 2,39 '

4 Форма, структура 107 16 13 136 2,35

5 Предмети та пристрої 524 76 33 5 638 2,35

б Дії, процеси, РУХ»« ... 244 24 9 5 282 2,23

7 Приміщення, простороні ІЮИЯГГЯ 224 29 •13 266 2,21

8 Часові поияггя 26 3 1 30 2,17

9 Органи та частини тіла у людей і тварин 153 28 4 185 2,15

10 Положення, стан, становище 106 11 5 1 123 2.14

11 Матеріали та речовини 157. 19 4 1 181 2,06

Продовження табл. 1

І Іомер Семантичні іагальна Індекс

ісллса юіасії ІІОЛІССМІЧІІІ ЮНІЇ КТЛЬКІС І ь нолісеміч -

імєішііі.'ш слів носи

Т-;Г 4-5 6- 10 11 ...

12 Документи. терміни 17 2 1 20 2,05

13 11а лііі рослин 198 8 10 216 1,96

14 Одяг 41 6 1 48 1,94

15 Люди і а міфодої ІЧНІ ¡СТІНИ 108 14 4 126 1,94

16 Прпродні.о- фвнчні яшпла, мшробн 164 16 7 187 1,89

17 1 Іачии і парші 246 17 1 1 265 1,88

18 Якість предмету 57 3 1 6! 1,77

19 Одиниці вимірювання 79 ю 89 1,71

20 Поч\тгя 41 і 42 1.64

21 Риси характеру, властнпоеті і ,і звички людини 80 2 82 1,49

22 Страви, піиюі 90 2 92 1.41

23 інші поняття 39 4 43 ' 1.35

Ряіом 2826 322 116 14 3278 2,08

Міра зв’язку між величинам» може бути виявлена за допомогою так г>''чюі о коефіцієнту спряженості К, у формулу якого входіпь результат у*:

К "

Величина косфщіипу спряженості К колипаетьея від 0 до <■ 1.

Описані мстДО дослідження моЩ'іь бути внщпісіипі як ирн дослідженні «мвши-іііИх. Іак і стіктнчних характеристик іменників та прикметників.

Для коректної інтерпретації отриманих даних доцільно ввести поняття семантична здатність” значення, під якою розуміється здатність словесного значення розгортати інші значення слова. Утворюючим значенням виступає, з нашої точки зору, перше (основне) значення слона. Розгортання ланцюжка другорядних значень може здійснюватись таким чином, що частоти розподілу цих значень за полісемічпимн зонами (1-3 значення, 4-5 значень і т. д.) всередині якого-небудь семантичного класу будуть відповідати теоретично очікуваним величинам; це розгортання може проходити так, що частоти другорядних значень слова, які належать до то чи іншого семантичного класу, не будуть відповідати іеоретичним частотам. Така невідповідність у нашій роботі виявляється з допомогою критерію %2 > коефіцієнта К. Процес “нормального” розгортання частот (при відповідності емпіричних і теоретичних величин) називається в роботі лінійним розгортанням, а протилежний процес (коли емпіричні частот істотно перевищують теоретичні) - нелінійним розгортанням. .

Проведений аналіз був направленні) на ге, щоб з допомогою статистичних методів вивчити співвідношення між числом значень іменника і ного приналежністю до певного семантичного, стилістичного і морфологічного класу, а також дослідити розподіл багатозначних іменників у тексті та словнику.

Число простих за своєю морфологічною структурою іменників за даними словника ДУДНИ у сучасній німецькій мові дорівнює 3278. Середнє число значень у різних семантичних класах неоднакове. В цілому можна вважати доведеним, що ступінь іюлісемічиосгі пов’язаний з такими параметрами,- як “абстрактність І конкретність” пошачушпіого іменником поняття. Ди “абстрактної” груші слів належать такі іменники, як, наприклад, die Pjhcht (обов’язок); das (ІІііск (щастя); die Flucht (віеча); die liüj’c (догана); der Pfusch (халтура); der Zorn (гнів); die (страх); der Mut (мужність); die Tücke

(підступність). До “конкретної" групи належать іменники, типу: iLis Floß (пліт, кором); die ¡Чинне (сковорода!, die Нигц (замок); der //«/'(подвір’я); der Hals (шия), der Kopf (голова); der l ib (фетр); die Schule ( шкірка ); die Fiche (дуб); der Pitz (гриб); die Hose (штани); der Arzt (лікар); die ll'urst ( ковбаса ); die Soße .(соус). Індекс иолісемічносгі іменника становить 2, 08.

Найбільш іптєпсніінпіі (нелінійний) приріст нових значень іменника спостерігається в зонах [6 - 1()| значень та 11 і більше значень.

Для вивчення сіпнідношення між числом значень та стилістичним статусом слова іменники (як і прикметники) були розбиті на таких 6 стилістичних класів:

1. Клас “Немарковано”. Наприклад, die Lücke (пусте місце, отвір); der Huile (бик, віл); der Steg (місток); der Zug (поїзд)

2. Стилістичний клас "Діалект". Наприклад, die Schlutta (робочий кітель)

- шм'йцарсшчТ, die Si¡j>pe (підливка) - південноніиецький-, der Schlot (фабричний димар, димар пароплава) - обласний, місцевий.

3. Стилістичний клас “Функціонально-групова віднесеність”.

Наприклад, die Ähre (колос) - ботаніка; der Schmiß (цірам, рубець) - мова студентів; die Piste (траса швидкісного спуску) - лижний спорт; der Kreis (копо)-геометрія.

4. Стилістичний клас “Емоціґщо-скспресішна віднесеність”. Наприклад, die Scheiße (нечистоти, бруд) - грубо; -der Strolch (волоцюга) - зневажливо; die Klage (плач) - піднесено', die (labe (дар, подарунок) - піднесено.

■ 5. Стилістичний клас “Розмовна мова”. Наприклад, der Knuff (стусан) -

розмовне; der Dreh (викрутас) - розмовне, die Patsche (про руку; лапа) -рохмовне\ die Rotte (ватага) - розмочие.

6. Стилістичний клас “Історично-часова піднесеність”. Наприклад, die Magd (наймичка) - застаріщ das Weib (жінка) - застаріле; die Wehr (опір) -застарі-w, der Schlupf (затишие містечко) - застарім.

Для вивчення співвідношення полісемічннх показників і частоти вживання іменників і прикметників німецької мови в тексті було використано частотний словник Ортмана, в якому подаються частоти вживання слів різних частин мови. Ці характеристики досліджу пались на основі різних текстів і складені в єдиний змішаний текстовий корпус. До даного словника увійшли відносно високочастотні слова, тобто слова, частота вживання яких у текстовому корпусі складас не менше 100. ІЗ словнику враховуються всі словоформи певного слова (нанр., Те»), Teiles, Teilen, Teile; Buch, Bücher, Büchern), які в сумі представляють всю широту його мовленнєвого вживання, з чого, власне, складається частотний показник ' даного слова. Таким чином, велика кількість іменників та прикметників з. .нашої вибірки відсутня в словнику Ортмана через низьку частоту вживанії». Тому проведений і.ами статистичний аналіз здійснювався на матеріалі тільки тнх слів, які зафіксовані в словнику Ортмана.

Дотримуючись вже згаданих шіше методів відбору простих за морфологічною будовою слів, нами було відібрано з словника ДУДКИ 490 простих прикметників, які були розбиті ні» 17 семантичних класів з урахуванням своєрідності семантичної природи-прикметника. Результати подані в таблиці 2 (див. стор. 11-12).

' Статистичний аналіз полісемії' прикметників показав, ідо існує певна залежність між кількістю значень прикметника, ного приналежністю до того чи іншого семантичного і стилістичного класу, частотою вживання у тексті і в словнику. •

Встановлено, що середнє число значень прикметника складас 2,296. Коливання між величинами середнього числа значень в різних семантичних класах прикметника є більш суттєвими, ніж в аналогічних класах іменника (коефіцієнт варіації дорівнює 25,9 %).

и

Таблиця 2

Семантична класифікація прикметника

Номер класа Семантичні класи прикметників Полісемічні зони Загальна кількість слів Індекс полісеміч- ності

1-3 4-5 6- 10 11...

1 2 3 4 5 6 7 8

1 Оцінка функціональної діяльності органів та " частин тіла 3 2 5 3,7

2 Температура 4 1 5 3,5

3 Оцінка об’єкту щодо ного форми, об’єму та величини 41 12 8 61 2,74

4 Вік, час 8 1 1 10 2,7

5. Оцінка об’єкту щодо його вартості, . значення, якості та функції 72 12 7 1 92 2,55

6 Колір та яскравість 17 5 2 24 2,35

7. Природній та фізичний стан об’єкту 40 6 3. 49 2,2

8 Просторова оцінка щодо протяжності, відстані та положення 19 3 22 ' 2,03

9 Оцінка об’єкта у порівнянні ного з ознаками інших предметів 21 3 1 25 2,01 •

Продовження табл. 2

Номер класа Семантичні класи прикметників Полісемічні зони Загальна кількість слів Індекс иолісеміч- ності

1-3 4-5 6-10 11...

і 2 3 4 5 6 7 8

10 Емоційний стан та почуття 19 2 21 2,00

п Оцінка розумових здібностей людини 8 1 9 1,92

12 Інтенсивність, міра 27 . 2 1 ЗО 1,88

ІЗ Зовнішність людини 17 2 19 1,85

14. Поведінка та дії по відношенню до об’єкта 20 1 1 22 1,76

15. Риси характеру, звички та інші властивості людини 56 3 1 60 1,75

16. Оцінка об'єкта за допомогою органів чуття 21 "3 24 1,65

17. Інші ознаки 10 1 - 1 12 2,54

Раз ом 403 59 27 1 490 2,296

Розподіл частотних зон значень у різних семантичних класах прикметника носить більш пропорційний характер, ніж у іменника. Істотні відхилення в розподілі частот зафіксовані тільки в двох семантичних класах - ¡оцінка об'єкту щодо {іого форми, об’єму та величини], куди входять слова, типу: schräg (косий); піші (круглий), groß (великий); dick (товстий); кіст (малий) і [риси характеру, звички та інші властивості людини} з такими словами, як, наприклад, fromm (набожний); ernst (серйозний); sanft (ніжний, лагідний).

' Більш пропорційний характер розподілу частот спостерігається також при вивченні співвідношення семантичного і стилістичного стансу прикметника. Істотні відхилення зафіксовані тільки в 3 класах із 16 (у іменника -nil класах із 22). •

В системі стилістичних позначок прикметника більш важливу ромі» (у порівнянні з іменником) відіграють маркери [емоційно-експресивна відпесеність], напр., feige (боягузи я ви il) - знетж.'ішик schwank (хиткий) -піднесено’, geil (сластолюбний, похітливий) - зиетислишк übel (пог аний, гидкий)

- піднесено; менш важлива роль маркерів (розмовна мова} зі словами, типу. schwul (гомосексуальний) - розлютиш: fies (гидкий, огидний) - розлниніиіг, flott (жвавий) - розлюппш'г, doll (надзвичайний, .неймовірний) - розмовний та [історично-часова віднссепість], маир., vif (живий, спритний, моторний) -застаріваючий; kn'til, krittle (сирий, нестравний) - заошірі.пііі: edel

(дворянський) - застарі.щії; toll (скажений, божевільний) - заапаринії.

Співвідношення між чнечом значень і частотою вживання прикметника в тексті в більшій мірі відповідає закономірності, встановленою Ципфом (чим більше значень, тим частіше пживагться слово). Проте ця закономірність діс в зоні частот від 1 до 10 значень. Прикметники з більш високим числом значень вживаються рідко.

Співвідношення між числом значень і кількістю сліп з таким числом значень у словнику розподіляється за геометричною прогресією; однак ней закон діс: більш стабільно в зоні від 1 до 6 значень. В зоні високих частот лія цього закону порушується. .

Найбільша інтенсивність прирощення новії.'; значень у прикметника спостерігається в зоні [6 - 10) значень (середня величина К = 0,085). Про ге, чк і у іменника, в зоні [1 - 3] значення відбуваються інтенсивний ріст числа нових значень.

І. Загальна сгаїиспічпа характеристика багатозначних іменників і прикметників.

Всього в словнику ДУДЕН зафіксовано 3278 простих іменників і 490 прикметників. Іменники покривають своїм лексичним корпусом 6818 значень, нрнкмеі ники ! 125 значень. Середнє число значень іменників складає 2,08, прикметників - 2,296. Такий розподіл середньої величини числа значень в слові в цілому відповідає даним, які має в своєму розпорядженні сучасне мовознавство: ознакові слова (дієслова і прикметники) є більш багатозначними, ніж предметні. Проте співвідношення між середнім числом значень іменників і прикметників (воно складає 1 : 1,1) трохи нижче відповідної величини в інчтих мовах ( в угорській і англійській воно складає 1 ■ 1,2).

Більша частина іменників і прикметників, які складають нашу вибірку, відносяться до полісемантичної зони [1-3 значення]. У іменників частка таких слів складає 2826 із 3278 (тобто 86 %), у ¡рикметників 403 із 490 (тобто 82 п

зоні [4-5 значень] - знаходиться 322 іменника (9,8 %), в зоні [б - 10 значень] -116 іменників (3,5 %). Розподіл прикметників за тими ж зонами виглядає наступним чином: (4-5 значень] - 12 %, [6 - 10 значень] - 5,5 %. Отож, в зоні (1

- З значення) іменники зустрічаються відносно частіше, ніж прикметники, а в зоні (4-5 значень] прикметники зустрічаються відносно частіше, ніж іменники.

2. Число значені» і семантичний статус слова. .

Взаємозалежність між числом значень і семантичним статусом слова до цього часу не піддавалась у лінгвістиці спеціальному вивченню і в нашій роботі досліджена »перше. Аналіз, здійсненнії з допомогою спеціальних стгчістичних методів (критерій у} та коефіцієнт спряженості К), показав, що між належністю слова до певного семантичного класу і числом значень цього слова існує певна залежність. Ця залежність пов’язана перш за все зі ступенем абстрактності / конкретності ішзпачуваного тим чи іншим класом слів відповідного денотата. Такий взаємозв'язок спостерігається у сфері іменника, де відмінності між “конкретними" і “абстрактними" значеннями піддаються об’єктивному аналізу (середнє число значень абстрактних іменників складає 2,05, а конкретних 1,995). Однак коефіцієнт варіації між середніми величинами числа значень у семантичних класах іменннків та в семантичних класах прикметників показує, що коливання середніх величин у сфері прикметника вище, >ніж у сфері іменника (25,9 % проти 1{і,7 %). Тому не виключено, що величина середнього Числа значень пов'язана з об'ємом семантичного класа, однак статистично значущої залежності між обома параметрами не виявлено.

3. Число чііа'имп. і міірііхілоіічішіі статус слона.

Співвідношення цих двох параметрі« було досліджено на матеріалі ршподілу частот іменників за родами. Ніяких істотних відхилень у розподілі частот, а, відповідно, ніякого взаємозв'язку між названими параметрами не виявлено. Можливо, це пояснюється гим, що аналізу піддавались лише прості іменники. Не виключено, що розподіл суфіксальних іменників буде іншим, оскільки деякі суфікси іменників пов’язані з утворенням абстрактних іменників, а середнє число значень абстрактних іменників вище, ніж конкретних.

4. Число значенії, і належність слова дв семантичного класу.

Всі іменники в нашій вибірці були поділені на 23 семантичних класи, а прикметники - на 17 класів. Статистичний аналіз показав, що певні класи іменннкіг і прикметників пов’язані з певними зонами полісемічності. Інакше кажучи, іменники і прикметники з певною семантикою частіше, ніж цього можна очікувати теоретично, зустрічаються в певних зонах числа значень. У іменників такий взаємозв’язок проявляється сильніше (в 8 класах з 23; у прикметників в 2 класах з 17).

5. Число значень і стилістичний статус слоня.

(- «ІТ г . і - - і - І - г - і II . і гт-іг- тіпиі.1.1 ■ і т І ~І --.П -1.-П 1

' Всі стилістичні маркери (позначки), які супроводжують тлумачення слона в словнику ДУДЕН, як сказано вище, були поділені в нашій роботі на 6 класів (нульова маркованість розглядається як окремий клас). З допомогою статистичних методів були вивчені дві залежності: а) залежність між

полісемантичними зонами (числом значень) і стилістичним класом; б) залежність між семантичними і стилістичними класами слів.

Проведений аналіз показав, то між певними зонами значень і певними стилістичними класами існує чітко виражена залежність. Іменники і прикметники з числом значень 4 і вище с, як правило, немаркоіілними, а з числом значень 1 - 3 - маркованими. З 5 ‘’позитивних” стилістичних класів іменників найбільш актуальними є класи ¡діалект] і [функціонально-групова піднесеність]. У прикметників класи ¡розмовна мова] та [історично-часова віднесеність] виявились нерелевантнимн, а для класу [емоційно-експресивна

віднесеність] виявлений більш тіснніі зв’язок із зоною [1 - 3 значення), ніж у

іменників. Інакше кажучи, в сфері прикметників емоційно-експресивна забарвленість слова відіграє більш важливу роль, ніж у іменника.

У цілому розподіл частот стилістичних маркерів у семантичних класах прикметників носить більш пропорційний характер, ніж у класах іменників (істотний зв’язок між‘"семантикою” і ‘'стилістикою” в іменників виявлений в 11 класах з 23, а у прикметників у 3 класах з 17).

6. Залежність між числам значень і частотою вживання слова в текс і.

Дослідження показачо, що залежність між обома параметрами носить т.

тільки прямолініііиий характер, як це було встановлено в роботах Цшіфа. У вживанні іменників спостерігається декілька піків підвищення частот: в зонах між -) та 6 значеннями, між 9 ні 10 значеннями, між 11 та ¡2 значеннями. У прикметників підвищення час юти вживання -у міру зростання числа значень здійснюється більш плавно, однак припиняється в зоні 10 значень (у прикметника з 21 значенням, яким є слово .чсіпп/ (гостріш), спостерігається спад частоти вживання). В цілому можна зробити висновок, що частота вживання слова зростає у міру збільшення числа значень до тієї точки, де число значень приблизно дорівнює половині максимального числа значень, зафіксованого для даної частини мови в словнику (для іменників такою точкою є 9 значень прн максимальному 16; для прикметників - 10 значень при максимальному 21).

7. Залежність між числом значень і числом слів з такою кількістю значень п словнику.

Дослідження цісї залежності показало, що сформовані щодо цього в лінгвістиці уявлення потребують істотних уточнень. В ряді робіт дослідників полісемії показано, то розподіл слів з певним значенням здійснюється в

словнику за геометричною прогресією зі знаменником’ 0,5. Проведений нами аналіз показав, що ці; закономірність діє тільки в зоні порівняно низької поліссмічності. Для імеиникік геометрична прогресія надійно реалізується в зоні від 1 до 9 значень, а для прикметників - в зоні від 1 до 6 значень. Зі збільшенням числа значень розподіл слів здійснюється за законом Пуассона (ймовірність зустрічання високополісемічного слова дуже мала, а ймовірність того, шо такого слова не існує, дуже велика).

Таким чином, нри вивченні всіх залежностей між полісемією і іншими •параметрами слова ми отримали такі дані, які або відсутні в сучасному мовознавстві лзагалі, або суттєво уточнюють уявлення, що панують у лінгвістиці.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях:

. І. Дребет ІЗ. В. Полісемія прикметників в сучасній німецькій мові II Тези доповідей. 1-ої міжнародної наукової конференції пам’яті 10. О. Жлуктенка "Мови європейського культурного ареалу: Проблеми розвитку і взаємодії". -Кнїв: Київський університет, 1995. - С> 39.

2. Дребет H. D. Кількість значень і частота вживання іменників німецької

мови // Науковий вісник. - Чернівні: Чернівецьк. держ. ун-т. - 1997.. -.N"12.’- С. 31-36. • .. . '

3. Diebel V., Lev\izki V., Cherubini D. Morphologische Faktoren bei der Polysemie der deutschen Adjektive // Науковий вісник. - Чернівці: Чернівецьк. держ. ун-т. - 1996. - № 1. - C. 29 - 32.

4. Drcbct V.. V. Stilistisciic Kennzeichen der polysemen Substantive in der deutschen Gegenwartssprache // Науковий вісник. - Чернівці: Чернівецьк. держ. ун-т. - 1996. - №2. - C. 55 - 60.

у АНОТАЦІЯ

Дребет D. В. Полісемія іменників і прикметників у сучасній німецькій мопі.

- Рукопис.

Дисертація па здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські »ювн. - Одеський державний університет, Одеса, 1997,

В представленій дисертації здійснено статистичне дослідження таких характеристик іменника та прикметника: взаємозалежність між числом значень і семантичним статусом слова; співвідношення між числом значень і стилістичним статусом слова (відповідно пропонуються семантична та стилістична класифікації іменників і прикметників) 3 урахуванням розподілу іменників за родами аналізується співвідношення таких двох параметрів, як число значень і морфологічний статус слова. Залежність між числом значені, і частотою вживання слова в тексті досліджена на основі даних частотною

словника німецької мови; в роботі досліджена також залежність між числом значень і кількістю слів з таким числом значень у слошніку.

Встановлено і систематизовано сум / нових шань про фуіікпіктпііия лвнша полісемії іменників та прикметників німецької мови, про взаємозв’язок і взаємодію таких важливих сфер, як сематнка і прагматика мовного знаку, про здатність головного значення слова розгортати ланцюг другорядних значень в залежності від семантичного-стилістичного сіаіусу слова, то, гаким чином, сутгєво доповнює і уточнює уявлення про багатоплановий, комплексний характер полісемії в різних частинах мови. •

Ключові слова: полісе мі./, семантичний статус слова, стилістичний статус слова, ступінь (індекс полісемічності), компоненти значення, лінійність / нелінійність розгортання значення, семантична здатність значення, частотні характеристики багатозначного слова.

АННОТАЦИЯ

Дребет В. В. Полисемия существительных и прилагательных в современном немецком языке. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10. 02. 04 - германские языки. - Одесский государственный университет, Одесса, 1997. ,

В представленной диссертации осуществлено статистическое исследование таких характеристик существительного и прилагательного: взаимозависимость между числом значений и семантическим статусом слова; соотношение между числом значений и стилистическим статусом слова (соответственно предлагаются семантическая и стилистическая классификации прилагательных и существительных). С учётом распределения существительных по родам анализируется соотношение таких двух параметров, как число значений и морфологический статус слова. Зависимость между числом значений и частотой употребления слова в тексте исследована на основе данных частотного словаря немецкого языка; в работе исследована также зависимость между числом значений и количеством слов с таким числом значений в словаре.

Установлено и систематизировано- сумму новых знаний о функционировании явления полисемии существительных и прилагательных немецкого языка, - о взаимосвязи и взаимодействии таких важных сфер, как семантика и прагматика языкового знака, о способности главного значения слова розвёртывать цепь второстепенных значений в зависимости от семантически-стилистического статуса слова, что, таким образом, существенно дополняет и уточняет представления о многоплановом, комплексном характере полисемии в различных частях речи.

Ключевые слова: полисемия, семантический статус слова, стилистический статус слова, степень (индекс нолиссмнчностн), компоненты значения, линейность / нелинейность развёртывания значения, семантическая способность значення, частотные характеристики многозначного слова.

SUMMARY

Drebet V.V. Polysemy of Nouns and Adjectives in Modem German Language. -Manuscript.

Thesis for .a Candidate Degree in Philology by Speciality 10.02.04 - Germanic Languages - Odessa State University, Odessa, 1997..

The given dissertation presents a statistical investigation of the following characteristics of the noun and the adjective: interdependence between the number of meanings and the semantic status of a word; correlation between the number of meanings and the. stylistic status of a word (correspondingly the semantic and stylistic cla:,sifikations of the adjectives and nouns are given). Having taken into consideration distribution of the noun into genders we analysed correlation of such two parameters as the number of meanings and the morphological status of a word. Correlation between the number of meanings and the frequency of a word tisage in the text is investigated on the basis of the data obtained through the frequency dictionary of the German language; the work also traces the correlation between the number of meanings and the number of words with this number of meanings in the dictionary.

The dissertation establishes and systematizes the sum of new knowledge about the function of such phenomenon as polysemy of nouns and adjectives in the German language, about the interconnection and interaction of such important fields 0S semantics and pragmatics of a language sign, about the ability of the main meaning of a word to extend the chain of secondary meanings depending on the semantic-stylistic status of a word, thus considerable expanding and elucidating complex character of polysemy in different parts of speech.

Key words: polysemy, semantic status of a word, stylistic status of a word, index of polysemy, components of meaning, linearity / non-linearity of extension of meaning, semantic ability of meaning, characteristics of frequency of a polysemantic ward.