автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Полтавщина в украинском национальном возрождении XIX века

Полный текст автореферата диссертации по теме "Полтавщина в украинском национальном возрождении XIX века"

п р ^ ЗіЦійрізький державний університет

- 8 ОКІ '996

На правах рукопису

Семергей Наталія Володимирівна

Полтавщина в українському національному відродженні XIX століття

07.00.0^ - Історія Украйни

Автореферат

дисертації ка здобуття наукового стутглк кандилгітз історичних наук

Зап00І>і0!:= - 1936

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському інституті залізничного транспорту Міністерства транспорту України

Наукові керівники -доктор історичних наук, професор

Галаган Валентина Яківна -доктор історичних наук Реєнт Олександр Петрович

Офіційні опоненти -доктор історичних наук

Пиріг Руслан Якович

-кандидат історичних наук, доцент

Дєдков Микола Васильович

Провідна організація -Київський Національний університет

. імені Тараса Шевченка

Захист відбудеться " 1996 р. о ^

год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.04.03 по захисту дисертацій в Запорізькому державному університеті (адреса: 330600 МСП, м.Запоріжжя, пул.Жуковського, 66, корпус 5, актовий зал.)

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Запорізького державного університету (адреса: м.Запоріжжя, ву.{.Жуковського, 66).

року.

Вчений секретар

спеціалізованої ради £ С.М.Тимченко

-з -

І.Загалька характеристика роботи. Актуальність теїкатккн дослідіяешкз. •

Сучасний період, який можна охарактеризувати як- час національно-культурного та державного відродження українського народу, відзначається пробудженням широкого суспільного інтересу до історичного минулого України. Відбувається справжній ренесанс до-радянської української історіографії, заповнюються «білі плями» вітчизняної історії, переосмислюється багато усталених понять, долаються догми та стереотипи офіційної історіографії.

З огляду на це великого значення набуває питання національного відродження України в XIX ст., в тому числі окремих її регіонів. Саме на цей-час припадає піднесення національного руху, зростання національної свідомості, бурхливий роззкток української суспільно-політичної думки. Ця діяльність підготувала грунт для подальших визвольних змагань, сприяючи відродженню гідності народу, його національної гордості, почуття себе етнічно і суспільно окремішного спільністю.

В даному контексті достатньо обгрунтованою видається теза про те, що створення незалежної національної держави є необхідною умовою для вільного розвитку нації як суспільно-етнічного феномену. Однак, проголошення української самостійної незаяегаої дсрггви аг ніяк не означає остаточного розв’язання і втілення в екттг національної ідеї. Власне тільки тепер, під егідою держава, повніша завершитись консолідація єдиного українського народу в розвинутою національною свідомістю. . .

Не знімаються з порядку денного завдання наловяення реальним змістом політичного самоврядування і самостійності, відтворений пог~- -со-правових форм ' дерхеави. шо є вакяиви^ фактором національного відроджешк. • -

Зберігає актуальність завдання простежити місце XIX ст. ? нашій історії, його вплив па вирішальні події національних змагай»

• XX ст., аж до сучасногг.. •

Актуальним в ньому плані е дослідження регіональних особливостей національного відродження, в тому числі і на Подтевшиш.

В сучасних умовах, на етапі розбудови Української незалежної держави, питання національного відродження вимагає першочег-гового вирішення. Дослідження різних аспектів розвитку національно; самосвідомості і самоповаги народу, пропагування уіфаїнс&гої культури, вивчення досвіду роботи попередніх поколінь передових ДІЯЧІ-' українського руху безумовно стануть у нагоді сучасник украінсьсш;

націопальним лідерам. ,

Предметом дисертаційного дослідження є комплекс проблем, пов’язаних із систематичним розглядом напрямів, форм та методів діяльності організацій та окремих діячів Полтавщини, що виступає основними складовими українського національного відродження. Головну увагу приділено визначенню місця та ролі Полтавського регіону в українському національному відродженні в конкретних умовах Лівобережної України. Об'єктом дослідження став комплекс документ, наукових праць, що висвітлюють процес національного відродження у Полтавському регіоні.

Методологічною основою дисертації є загальні наукові принципи об’єктивності та історизму, які націлюють дослідника на використання всього масиву джерельної бази та її комплексного аналізу.

Багатоплановість теми обумовила необхідність використання автором проблемно-тематичного методу дослідження.

Хронологічні памки дисертаційної роботи обмежуються XIX ст.,яке стало переломним етапом у соціально-економічному, суспільно-політичному і культурному житгі України.

Впродовж століття не лише формувалися особливості українського менталітету, усвідомлення себе, етносу, як нації, а й склалися суспільні передумови до якісно нового етапу національного відродження, яким стало наступне XX ст..

Історіографія проблеми. Визначаючи актуальність даної проблеми, слід, перш за все, зазначиш, що на сьогодні практично «е існує робіт, у яких здійснювалося б комплексне дослідження даної теми. Не існує фундаментальної розробки окреслених питань не тільки у регіональному масштабі, а й загалом праць які всебічно висвітлювали б процес національного відродження України у XIX столітті.

Суттєвою, на наш логлядг є нагальна потреба вироблення та чіткого усвідомлення змісту терміну «національне відродження». В сучасній історіографії він досить часто змішується або підмінюється терміном «національно-культурне відродження», який за своїм обсягом значно вужчийі стосується лишеоднієї (духовної) сфери суспільного життя. Подібну точку зору відстоює мовознавець Л.Полюга, який вважає,що перш за все «доцільно уточнити саме поняття «українське національне відродження». Адже відроджувати можна те, що було і перестало існувати. А в історії українського народу не переривалась тяглість єдиної мови, народних традицій, єдністьнаціональноїсвідомостінароду.»Іто му «.„хоч ідопускаємоіснування терміну «укражськенаціональневідродження», однак вважаєм одцодоцільнішебулобгеворитипрозростаннянаціональної

духовності, національної свідомості, які в історії України неодноразово спалахували і з різних причин притухали, але ніколи не зникали.»1

В українській історіографії є різнобічні підходи до аналізу процесу українського національного відродження. Існує концепція, що національна самосвідомість, ЇЇ активне зростання виникло спочатку в середовищі інтелігенції, а потім поступово передалося масам. Такий підхід можна вважати традиційним/ Другий підхід розглядає українське національне відродження як складний процес, що характеризується декількома стадіями. Існують суттєві відомості щодо їх періодизації та наукового обгрунтування.5

Відомий дослідник В.Євтух віддає перевагу терміну '<етнополітичний ренесанс», що близький, на його думку, до терміну «національне відродження». Він розуміє його як процес завоювання незалежного місця українською етнічністю та змагань за побудову суверенної незалежної Української держави.4

Окремо дискутується питання щодо передумов та початку національного відродження в Україні. За схемою Р. Шпорлюка5 та ряду дослідників національне відродження почалось із збирання національної спадщини, вивчення історії, мови, побуту, тобто із сфери духовної культури. Розвиваючи цю думку, Ярослав Дашкевич вважає, «що перше національне відродження, як результат лавинного зростання національної свідомості, не було в першу чергу культурним; зоно почалося у зоєнно-політичній сфері і лише на дальшій ситуації перейшло у сферу культури.»1’ Немає одностайної думки і щодо періодизації процесу національного

І. Полюга Л.М. Українська мова в процесі духовного відродження українського народу (про збереження і тяглість національної свідомості) //Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність.-Вип. І.-К.Д992.-С.209-210.

2-Грушевський М. Ілюстрована історія України. -К, 1994. - С.477-519; Дорошенко Д. Нарис історії України. -Львів, 1991. -С.496-509.

3.Лисяк-Рудницький І. Україна між Сходом і Заходом: Роль України в новітній історії //Історія філософії України. Хрестоматія. -К., 1993 -С.511-541; Магочий П. Українське національне відродження. Нова аналітична структура. //Укрлстор.журн. -1991. -№3. -С.97-107; Шпорлюк Р.Украі'нське національне відродження: тяглість в контексті Європейської історії кінця XVIII - початку XIX століття //Україна. Наука і культура. -К.,1991. -С.159-167.

4.Євтух В. Етнопо літичний ренесанс в Україні //Кво вадіс?

Матеріали III (зимової) Сесії міжнародної школи україністики. /Київ,січень,1992/.- Одеса, 1992.-С.205. . .

З.Шпорлюк Р. Вказ. праця. -С.163.

6.Дашкевич Я. Перегук віків: три погляди на минуле і сучасне України.Націогенсзис, національне відродження, національна свідомість українців на зламі ХУІ-ХУІІ віків. //Україна. Наука і культура. -Вип.26-27. -ІС, 1993.- С.44-58.

відродження. Так,, директор інституту Історичних досліджень при Київському університеті Ярослав Грицак скрупульозно систематизував усі наявні варіанти визначення терміну «національне (національно-культурне) відродження» в новій та в новітній українській історіографії і запропонував свою періодизацію «національного піднесення в Україні»: 1) шнець XVI - перша половина XVII ст.; 2) кінець XVIII

- початок XX ст.; 3) 1920-ті роїш у Радянській Україні (період українізації та «розстріляного відродження»); 4)псрших місяців німецької окупації Східної України 1941 р.: 5)часів хрущовської «відлиги» та кількох наступних за нею років (до початку 1970-х років); 6)останні 2-3 роки у зв’язку з так званою перебудовою радянської системи.1 Однак, цілком очезидно, що таке широке вживання поняття «національне відродження» для різночасових і в багато чому відмінних між собою процесів, певною мірою е умовним. Сам термін потребує більш глибокого аналізу і чіткого визначення його з огляду на історичний період. Такого погляду дотримується і Ф.М.Медвідь, який вважає, що українське національне відродження носить комплексний і багатоплановий характер і виступає як єдиний цілісний процес становлення власної національної держави. Як складові національного відродження, на його думку, виступають «економічна незалежність» і «розвиток національної культури і мови».2 Згідно з таким підходом до проблеми він виділяє три періоди національного відродження: 1)ХУІІІ ст. (існування козацької держави на Запорозькій Січі); 2) 1920-ті роки («українізація»); 3)1980-ті роки. Алетут, нанашу думку, випадає період XIX ст., яке характерне найбільшим піднесенням національного руху в Україні.

. : На думку окремих сучасних дослідників процес формування

нації на етнічному грунті проходив у три етапи: 1)етад збирання спадщини 1780*1840; 2)організаційний етап 1840-1900; 3)політичний етап І900-1917.*В нашому випадку на XIX ст. випадає перехід від першо-гоназваного етапу до кінця другого. Гадаємо, що потрібно раніше датувати початок третього (політичного) етапу, виводачи його з 90-х

1.Грицак Я. Національне відродження як об'єкт наукового дослідження /Етнічна самосвідомість: національна культура //Тези респ. наук, теор. жонф. -К.,1991. -С.36-38.

• 2.Медвідь Ф.М. Українське національне відродження як суспільно-

полігнчна проблема //Політологічний вісник. -1994. -№3. - С.68-69; його ж. Українське національне відродження: суть, основні етапи і особливості //Гу'іанізи. Людина. Культура. -Дрогобич, 1992. -С.77.

З.Магочии П. Українське національне відродження. Нова аналітична структура. ІІУкр. ісгор. журн. -1991. -?»3. -С.101.

оків XIX ст.‘ '

Узагальнюючи вишенаведені наукові розвідки вчених щодо /кості поняття «національне відродження» та його періодизації, аз-эр визначає терміном «нашональне відродження» сукупність зшально-економічних, суспільно-політичних та культурних етермінантів, що слугували чинниками становленню та роззкгтку <раїнськоТ нації і державності.

Перші кроки в дослідженні питань українського національного дподження були зроблені ше у XIX столітті. Характерною рисою торичної спадщини того періоду є концентрація уваги дослідників а питаннях економічного, суспільно-політичного та культурзо-світнього розвитку. Однак, слід зазначити, що найбільший пріоритет :е ж таки надавали дослідженню культури України, побуту, звичаям, ародній творчості. Оскільки представники української історіографії ершої половини XIX ст., як правило, були одночасно і істориками і шографамн, їх наукові розвідки часто присвячувалися вивченню уховної культури українців, їх етносу, національним характерностям ;с в загальноукраїнському масштабі так і в регіональному. Сане тоді уло закладено основи наукового висвітлення різноманітних питань гсраїнської історії. Серед провідних учених тієї доби виділяється І.Максимович, І.Срезневський, Й.Бодянсысий, Я.Маркович та ін. їх зорчість, на нашу думку, слід виділити у перший період історіографії роблеми (поч. XIX ст. - 50-ті рр. XIX ст.)

Багатий матеріал для дослідження визначеної тени и і статься працях представників старшої і молодшої народницьких шкіл (сраїнської історіографії М.Костомарова, О.Лззарезськсго, .Антоновича, П.Куліша. Рівень знань про проблеми національного ідродження українців, який склався завдяки їх науковим розробкам, щаємо, можна окреслити в самостійний, другий історіографічний еріод (50-і - 80-і рр. XIX ст.).

Значну вагу розвитку історіографії України з проблем аціонального відродження XIX ст. надали праці М.Грушевського,

І.Василенка, В.Біднова, Д.Багалія, О .Лазаревського1 та ін.

______Під впливом праць названих вчених склалася нова концепція

І.Грушевський М. ІІро українську мову і українську школу.' -.,1992. -46с.; Василенко М. К истории малорусской историографии малорусского общественного строя. -К., 1894. -193с.: Біднов В. Що итати по історії України. (Коротенька історіографія України). -Кате> инослав, 1920. -47с.; Багалій Д. Нарис української історіографії Іжерелознавство). -Вип.І. -К-, 1923 -138с., Вкп.ІІ. -К.,1925. -108с»; Лазаршс-т С. Описание старой Малороссии. -СПб., 1891. -244с.

наукового узагальнення національного відродження. Саме во і стала змістом третього періоду історіографії пробле (90-і рр. XIX - 20-і рр. XX ст.).

Чимало актуального для сучасних дослідників у площі національної свідомості міститься у «Листах до брат хліборобів» історика державницького напряму В.Липикськогі в книзі письменника і публіциста Ю.Липи, 2 праці відоме етнографа, археолога і мовознавця В.Петрова3 та ін.

. Особливе значення для історіографії' проблеми мак дослідження вчених та краєзнавців з Полтавщини. До їх чиї належить талановитий дослідник І.Ф.Павловський, перу як< належить біля 50 публікацій, надрукованих тільки у «Тру; Полтавської вченої архівної комісії» та більше 10 окремих ьидар Значною праиею вченого, що і сьогодні не втратила свого значен е «Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтаво губернии с половины XVIII века»/У ньому подано велику кількі бібліографічних довідок про діячів культури та науки Полтавщи хто своєю працею сприяв національному відродженню краю. Се] них довідки про И.Бодянського, В.Гоголя, родину Капніс-

І.Котляревського, В.Кочубея, М. Лисенка, М.Максимови В.Полетику, Г.Сковороду та ін. Ще одне видання цього вченого б] присвячено родині Муравйових-Апостолів, В.Лукашевичу, А.Капні та іншим декабристам, що походили з Полтавщини.6 Всі вс зробили свій внесок у відродження національної свободи. ] рубрикою «Из прошлого Полтавщины» в журналі «Києве: старина» в 1902- 1903 рр. І.Ф.Павловський помістив близько публікацій архівних матеріалів і нотаток з історії Полтавщини кіі

XVIII - XIX ст.7

Активно займався на терені регіонального краєзнавсті український історик Л.В.Падалка. Всі його праці, за малим винятк присвячені питанням місцевої історії, історичної картографії, геогра

1.Липинський В. Листи до братів-хліборобів. //Дзвін. -199

№10. -С94-120. .

2.Липа Ю. Призначення України. -К., 1992. -270с.

3.Пстров В. Походження українського народу. -К., 1992. -Г

4.Підрахунки автора. •

5.Павловський І.Ф. Краткий биографический словарь учеі и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века. -Полтг ПУАК, 1912. -238с.

6.Павловський І.Ф. Из прошлого Полтавщины: К истории кабристов. -Полтава: ПУАК, 1918.%29с.

7.Підрахунки автора.

мографії Полтавщини. Йому належить біля 10 солідних праць з сцевої статистики,1 етнографії, літературознавства.2

Історії Полтавщини присвятив свої праці і М.Г.Астряб. В праці 'толетие Лубенского Высшего Начального училища (1814-1914)»5ав-ір висвітлює стан народної освіти у XIX ст., становлення шкіл, на->дних училищ, тощо. Великого значення з огляду на вивчення іаєзнавства Полтавщини набувають розробки активного діяча Пол-вської вченої губернської архівної комісії В.І.Василенка.

Окремого розгляду потребує аналіз фундаментальної праці

А.Гнєдича «Материалы по народной словесности Полтавской гу-рнии. Роменский уезд»4 . Ця праця, що складається з чотирьох иг, вміщує дослідження фольклору та елемента усної народної твор-сті Полтавської губернії.

Наступний період історіографії даної проблеми охоплює ріод 20-х - кінець 80-х pp. XX ст. і може розглядатися, на думку тора, як самостійний, четвертий етап. Йому характерні усі особли-сті, притаманні «радянській» історіографії з посиленою акцентаиією аги на вивченні революційного руху в Російській імперії, гальноросійської суспільно-політичної думки і зіднесенню до числа угорядних вивчення історії Малоросії як «придатку» імперських лодінь. Однак, і цей період багатий науковим доробком вітчизняних ених, які досліджували історію передової думки на Україні, спільний рух, політичну боротьбу, культурні національні надбання українських теренах. Цим проблемам присвячені праці відомих гчизняннх істориків І.О.Гуржія, А.М.Катренка, Л.Г.Мельника, — ------- ——----- ------------ж—

1.Прошлое Полтавской территории и ее заселение: Исследо-няя и материалы. 'Полтава, 1914. -239с.; О происхождении и о совестях владения наследственными казачьими землями в Малороссии Груды ПУАК. -1908. -Вып.5. -С.223-225.

2.Что сказало население Полтавской губернии о своем стайном быте. //Труды ПУАК. -1906. -Вып.2. -С.І-86.; О старинном Пок-вском храме казацкой поры и его строителе. -1908. Вып.5. -С.49-64.

3.Астряб М.Г. Столетие Лубёнского Высшего Начального учи-

ща (1814-1914 гг.) //Труды ПУАК. -1914. -Вып.П.-С.121-178. " . .

4.Гнедыч П.А. Материалы по народной словесности Полтав- .

гуверіши. - Вып. 1-4» -Полтава, 1915-1916 гг. . '

Б.Я.Серіккка1 та. В умовах компартійного натиску, ідеологічні компаній їм вдалося зробите великий внесок в проблему вивчені національної історії.

На сучасному етапі, починаючи з кінця 80-х рр., бере св початок новітній, п'ятий період історіографії проблеми, коли зшг перепони партійно-державної цензури і Україна розвивається і самостійна держава. Творення правової незалежної Української де жави потребує грунтовної теоретичної розробки цілої низки складні проблем і, зокрема, осмислення феномену українського національної відродження в контексті як минулих так і сучасних процесів суспільстві. До вирішення цих проблем в широкому контексті має» залучити розробки сучасних українських дослідників. З цієї точки зо] інтерес викликають матеріали довідкових видань, що вийшли останн часом.2 В них автори з нових сучасних позицій висвітлюють проц зростання національної свідомості, почуття національної гідності окремішносгі. Матеріали-цих видань наближають фахівців до чіткої розуміння і адекватного тлумачення визначень, понять і термінів сфери національних відносин.

Всі ці питання знайшли своє висвітлення у монографії «Кул турне відродження в Україні»1, в якій авторам вдалося показати фен мсн українського відродження в його складності і різноманітності

В контексті досліджуваної нами проблеми працюють ряд с часнях істориків і політологів України. Це Я.Дашкевич, А.Черненк Ю.Сиволоб, В.Солдатенхо, Г.Касьянов, ОЛПморгун, Ц^ІІи

ІТуржий І.О. Розвиток товарного виробництва і торгівлі Україні. -К., 1962. -204с.; Його ж. Боротьба трудящи$ України соціальне і національне визволення (ХІУ-ХІХ ст.). -К., 1967. -47с.; Кг ренко А.М. Робітничий рух на Україні (становлення та боротьба роб чого класу): (1861-1884). Збірн. док. і мах. -К., -1986. -424 с.; Мельн Л.Г. Промисловий переворот в Росії і на Україні. -К., 1969. -68 Сергієнко Г.Я. Суспільно-політичний рух на Україні після повстан декабристів 1826-1850. -К., 1971. -300с.; його ж. Яскрава сторінка в> вольного руху (До 125-річчл Кирило-Мефодіївського товариства). -1 1971. -48 с. і .

2.Етаонаціональний розвиток України. Терміни, визначені персоналі!. /Відп. ред. Ю.І.Римарешсо, І.Ф.Курас. -К.,1993. -800с.; Ме национальные отношения. Термины и определения. Словарь-спраж ник. -К.. 1991. -406с.

3.Культурно віароджсвна в Уіфадгі. -Львів: Астсриас, 1993. -120с.

Коновець та ін1. їх розробки слугуватимуть більш глибокому слідженню аспектів національного відродження в Україні та розбу-ві незалежної держави. '

До проблем національного відродженні можуть бути ііучені опрацювання публікацій сучасних українських дослідників їраю і діаспори, в яких осмислюються дані питання'. Це праці Іисяка-Рудницького, Р.Шпорлюка, Б.Кравченка, О.Забужка, Грицака, Є.Болтаровича, В.Сарбея та багатьох інших.2

Зроблений нами огляд історіографії проблеми свідчить, що цього часу були порушені лише окремі питання теми, пов’язані іагальними процесами українського національного відродженпя. геціальних досліджень, які б дали цілісне уявлення про цей оцес в Україні, і зокрема, на Полтавщині, ще немає.

Джерельна б«з». Важливі матеріали для розробки пробле-тики дослідження виявлені дисертантом в Центральному державшу історичному архіві України у м.Києві (ЦДІА України) в індах Канцелярії Київського, Подільського і Волинського гене-л-губернатора (ф. 442), Управління попечителя Київського бового округу (ф. 707), Полтавського губернського жандармсь-го управління (ф. 320), Київського губернського жандармського равління (ф. 274).

1. Дашкевич Я. Національне питання в Україні //Україна, іука і культура. -К., 1994. -Вил. 28. -С.6-17; Черненко А. граїнська національна ідея, -Дніпропетровськ, 1994. -138 с.; іволоб Ю.В., Соддатепко В.Ф. Передумови зародження української ціональної ідеї //Укр. істор. журн. -1994. -№2-3- -С.14-28; Шморгун

Україна: шлях відродження. Економіка, політика, культура. -К., 94. -202с.; Касьянов Г. Українська інтелігенція на рубежі ХІХ-ХХ оліть., Со’ ’ально-політичний портрет. -К., 1993. -172с.; Шип Н.А. ітеллигенция на Украинс (XIX в.). Историко-социологипеский ерк. -К., 1991. -169с.; Коновець О.Ф. Просвітницький рух "країні. (XIX - перша третина XX ст.) -К., 1992. -119с.

2. Лисяк-Рудницький І. //Нариси з історії нової України. -.вів, 1991. -101 с.; Шпорок Р. Українське національне відродження ■сонтексті Європейської історії кінця XVIII - початку XIX століття ^країна. Наука і культура. -Вип. 25. -К..1993-С. 159-167; >авченко Б. Проблеми національної свідомості //Зустрічі. -1991.' -

2. -С. 175-187; Забужко О. Філософія української ідеї //Там само. -93-101; Грицак Я. Українське національне відродження: тягяість і рервність традицій //Гам само -С.21-29; Болтарович Е. Ідеологічні пекти сучасного українського національного руху //Там само -33-36; СарбейВ.Г. Нариси з сторії українського національного

7.у. (під. ред. З-Сап'^ч). -К !°94. -189г..

Автором вперше введено до наукового обігу численні документи Подільського, Київського губернського жандармського управління (ф. 307), особового фонду П.Галагана (ф. 1475).

Дисертантом використано й фонди Державного архіву Полтавської області, зокрема Канцелярії Полтавського цивільного губернатора (ф. 83), Полтавської міської управи (ф. 107), Полтавської губернської управи (ф.723), матеріали фондів Полтавського краєзнавчого музею. .

Мета дисертаїпТ полягає у вивченні і узагальненні історичного досвіду, національного відродження на Полтавщині в XIX столітті, висвітленні його в контексті суспільно-політичних, соціально-економічних та культурних процесів. Для реалізації поставленої мети визначені головні завдання:

- вияснити роль і місце Полтавщини в українському

національному відродженні XIX ст.; .

- окреслити загальні закономірності і основні тенденції у процесі розвитку національного руху;

- вичленити основні аспекти в соціально-економічному,

суспільно-політичному та культурному житті України, що сприяли піднесенню національного руху та пробудженню національної свідомості; . . • ■

*• - дослідити і проаналізувати основні напрями і течії процесу

національного відродження в Полтавському регіоні;

- виявити головні завдання, цілі і методи діяльності товариств,

громадських організацій та окремих діячів у національному відродженні Полтавщини; ;

- встановити місце і значення інтелігенції в розвитку національного відродження, розкрита роль передової частини українства в процесі формування національної самосвідомості народу, збереженні наукової спадщини нації;

- з’ясувати проблеми освіти і просвітницького руху на Полтавщині в XIX ст., розкрити взаємозв’язок і взаємозалежність національного і культурного відродження. .

Досягнення поставленої мета у дисертації здійснено шляхом розкриття положень, які виносяться на захист:

1. Полтавщина була визначним репрезентантом українського національного руху XIX ст. На и теренах яскраво проявилися основні закономірності та специфічні особливості регіону, де утворилася сукупність передумов, що сприяли піднесенню національного руху.

2. Соціокультурне середовище Полтавщини із збереженими традиціями «козацько-гетьманської України» справило значний вплив на процес національного відродження в Україні.

, 3. Процес національного відродження на Полтавщині в XIX

ст. сприяв формуванню соціальних і . політичних сил, які виступили складовою майбутніх визвольних змагань нації.^

4. Нерозривне поєднання, синкретичність проблем, які стояли перед українським суспільством в означений хронологічний термін простежуються в національному русі Полтавщини, де проявилися специфічні ознаки української ментальності, національної свідомості, самобутності.

5. Носієм українського національного просзітництва у XIX ст. виступила нова українська інтелігенція, яка очолила визвольний рух «свідомого українства».

6. Осмислення досвіду і уроків українського національного відродження XIX ст. переконує у тому, що тільки шляхом утвердження національної свідомості України можливо побудувати справжню суверенну незалежну державу.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вона є першою спробою комплексного дослідження проблем національного відродження України в XIX ст. на прикладі Полтавщині!. В роботі на основі широкого кола джерел і великої кількості дослідницької літератури систематично проаналізовано різні форми, напрямки, специфічні регіональні особливості українського національного руху на теренах Полтавщини. З нових сучасних позицій реконструйовані маловідомі аспекти національного руху на Полтавщині, вплив соціокультурного середовища на процес розвитку національного відродження, формування самосвідомості, самобутності нації. З’ясовано роль та місце Полтавщини в українському національному відродженні XIX ст. Сформульовано рекомендації щодо можливостей використання вітчизняного історичного досліду в сучасних умовах.

Практичне значення дисертації полягає у тому, що її результати можуть бути використані для підготовки спеціальних праць л історії національного руху України у XIX ст., при розробці лекційних курсів з вітчизняної історії, культури, науки, освіта. Емпіричний матеріал дисертації може бути використаний в навчально-виховному процесі, зокрема для підготовки кадрів місцевих архівістів та краєзнавців, для написання навчально-методичних посібників й довідників з краєзнавства. Означені в роботі погляди можуть слугувати основою для подальшого вивчення даної теми та суміжних питань.

Наукова япробууя дослужиш».

Основні положення і висновки дисертації викладено у 8 публікація дисертанта, а також доповідались на ІІІ-й Полтавській науковій конференції з історичного краєзнавства (Полтава, 1994) та науково-практичній студентській конференції «Історія українського народу» (Київ, 1994).

II. Структура і основний зміст роботи. Структура дасертіияГ обумовлена об’єктом та метої дослідження. Вона складається зі вступу, трьох розділів,заключенш додатків та списку використаних джерел та літератури. Поділ н розділи випливає з проблемно-тематичного принципу. Обсяг дисер тації складає 175 с. машинописного тексту.

У встуїгі обгрунтовується актуальність обраної теми, визш чені мета і завдання дослідження, названо його об’єкт і предмет, о і реслені хронологічні рамки, історіографічна та джерельна база, не визна та практичне значення роботи, визначаються основні положен ня і висновки, що виносяться на захист. .

У першому розділі «Соціально-економічні передумов національного відродження Полтавщини» акцентується увага на зр; шеннях, які сталися протягом XIX ст. в соціально-економічни відносинах на Полтавщині. В цей час збільшується кількісі підприємств, чисельність зайнятих на них робітників, а також виро* леної на них продукції. Цьому певною мірою сприяло зростання к; зенних замовлень на виготовлення полотна, взуття, одягу, необхідна для спорядження величезної армії. Зростаючі потреби в машинах з; мовили розвиток машинобудівної промисловості. Протягом 40-50' років на Полтавщині виникло ряд підприємств по виготовленню м шин та інших знарядь праці. . '

Промисловий переворот, який торкнувся і Полтавської регіону, вже на початковому етапі свого розвитку вносив певні змії в структуру, характер і розміщення промислових підприємств і разе з подальшим розвитком торгівлі та поглибленням суспільного поди праці сприяв економічному зміцненню міст, зростанню їх наседенн Наприкінці 50-х років XIX ст. питома вага жителів міст у Полтавськ губернії досягла 8%. ' .

* Зрушення в промисловості Полтавщини сприяли розвиті продуктнвша сил у сільському господарстві. .Пристосовуючись ; умов зростаючих товарно-грошових відаосин, прагнучи збільши прибутковість свой маєтків, частина поміщиків розширювала плої посіву найбільш вигідних, на внутрішньому і зовнішньому рин зернових і технічних культур за: рахунок скорочення пасовищ селянських наділів, впроваджувала в сільськогосподарське виробницт різкі мяшитп» та інші удосконалені знаряддя праці. - ■

Аграрна реформа 1861 р. не лише скасувала інстит кріпацтва, а й започаткувала розвиток різних форм підприємництві українському селі: приватного, колективного, кооперативного і і

лянського сімейного. Вибір форм підприємницької діяльності селянських господарств залежав від їх стартових можливостей, економічного стану кожного селянського двору, сприятливого законодавства, пільгової кредитно-фінансової політики держави.

Майнова нерівність в українському селі, наявність великого прошарку безземельних і малоземельних господарств, зростання ролі і значення грошей створювали умови для кооперації селян, аби вижити за умов ринку, а також захистити власні споживчі та виробничі інтереси. Перше колективне товариство Полтавщини утворилось у ! 363 р., але достовірних свідчень про його діяльність не збереглося.

Важливу роль у господарському. житті Полтавщини відігравали кредитно-розрахункові установи. У Полтаві була створена філія Державного комерційного банку, центр якого знаходився з 1806 року в С.-Петербурзі. Ця установа проводила кредитні операції по фінансуванню торгівлі, надавала поміщикам кредити під заставу їх маєтків, врожаю, тощо. '

Швидко зростала кількість купців, які все більше вдавались до промислової діяльності. Вони купували у поміщиків старі чи будували нові промислові підприємства, перетворюючись таким чином у клас зростаючої промислової буржуазії. Широку промислову діяльність розгорнули полтавські купці - Хандри, Дадієви. Поши-вайли, які володіли в 50-ті роки значними капіталами.

Важливе значення для економічного і соціального розвитку Полтавщини, і зокрема Полтави, мало переведення сюди в 1852 році з Ромен Іллінського ярмарку, який був одним з найбільших ярмарків у Росії. Міський бюджет зріс з 20 до 30' тис. крб., а кількість постійних купців - з 41 до 85%'.

Важливу роль у розвитку капіталістичних відносин у губернії відіграло будівництво залізниць. У першій половині 90-х рр. введено в дію залізницю Полтава-Київ. Залізничне будівництво викликало попит робочої сили для спорудження й експлуатації колій і станцій, паровозних депо і майстерень. . .

Отже, протягом XIX ст. відбулася суттєва еволюція соціально-економічних відносин на Полтавщині. Якісні і кількісні зміни посунули суспільство вперед, слідом за технічним прогресом. Разом з тим, невирішеність багатьох питань і наявність як колишніх, так і нових протиріч соціального і виробничого характеру ставили на порядок

І. Державний архів Полтавської області. Ф.83, оп.31 спр. 59,. арк.І-10.

, , -16-

• .. ' деянга необхідність згдіяти інші чинники, які б сприяли оновденн суспільства. Серед останніх, чи не найвагомішим, стало націоналі»; відродження. •

Розділ П. «Пожвавлення суспільно-політичного руху у По тавському регіоні» розкриває процеси, які спричинили до піднесені суспільно-політичного руху в Україні і, зокрема на Полтавщині.

У середині XIX ст. прискорився процес розкладу феодальн кріпосницької системи і активно впроваджувалися капіталістич відносини. Вони привели до поступових змін в соціальній сфері класовій структурі суспільства. Загострювалися соціальні суперечною посилювалася антикріпосницька боротьба.

Період XIX ст. в історії національного руху України і окр них її регіонів характеризується, перш за все, соціально-політичні» подіями, що відбувалися в цей час на Українських теренах. Так, роботі розкривається вплив на розвиток визвольного руху вій: Російської імперії з Наполеоном у І812 році. Населення Полтавщиі взяло активну участь у боротьбі проти французьких загарбникі Улітку 1812 року на Полтавщині було сформовано 9 козацьких полк у складі 16 тис. чоловік. За свідченням І.П.Котляревського, який бр активну участь у формуванні полків, населення губернії вступало них «із задоволенням, охоче і без будь-якого смутку».1

Певний вплив на розвиток національного руху в Україні зокрема на Полтавщині, справили ідеї та революційна діяльні? декабристів. Відомо, що вони були далекі від національних інтерес українського народу, проте об’єктивно боротьба проти кріпацта абсолютизму, за демократизацію суспільства та запроваджені політичних свобод сприяла національному пробудженню українсько суспільства, прискорюючи визвольні рухи. Важливим крокс декабристів, зокрема братів Борисових з Полтавщини, був заклі Поширювати три основи добробуту - піднесення промисловості, м ральності і освіти. На їх думку, ніякий переворот не може бу здійснений без згоди і допомоги нації.

Майже одночасно з декабристськими товариствами виник і діяло Малоросійське товариегво(1821-1825), яке очолював дворяні з Полтавщини (Переяславський повіт) Василь Лукашевич. До цьо «Лукашевич був учасником «Союзу благоденства» і масонської ло «Любов до Істини». Після закриття ложі (1819) і розпуску «Сою благоденства» (1821) він створив Малоросійське товариство, мете якого було завоювання незалежності України і встановлення у к

1. Цсотраоьяяв державний історичний архів України (н.Кні Ф.442, оп.797. спр.177. арк.26.

мократичної влади.

У 30-х - на початку 40-х років XIX ст. розпочинається новий ап відродження української свідомості. Він характерний створен-м таємних організацій, нанвідоиішим з яких було Кярило-ефодіївське товариство? Оцінюючи його значення, автор зазначає ю його значний вплив на суспільно-політичний рух на Полтавщині.

1846 р. полтавчани В.М. Білозерський, Д.П.Пильчиков, В.Андрузький та інші увійшли до заснованого у Києві Кирило-ефодіївського товариства, яке своєю кінцевою кетою ставило квідацію кріпосництва та самодержавства і утворення держави у )рмі федеральної слов’янської республіки.

Під впливом суспільно-політичного руху в Україні та ряду ітифеодальних селянських повстань поширюються твори Сковороди, Я.Козельського, В.Капніста, в яких засуджувалось ііпосне право, таврувалось тиранство поміщиків. На Полтавщині нував гурток, очолений В.В.Капністом, члени «кого відстоювали ідеї вності і свободи, необхідність скасування кріпосного права.

Національно-визвольний рух на Україні напередодні і після .‘форм 60-х рр. XIX ст.стає закономірним наслідком процесів, що дбувалися в соціально-економічному житті. Характерною його :обливістю є намагання протистояти національному гнобленню іракського народу з боку царизму.

З розвитком на початку 60-х років XIX ст. громадівського і'ху, члени Полтавсько? громади ВЛобода, Д.Пильчиков, .Кониський, Е.Милорадович, В.Кулик, В.Трунов та ін. брали участь створенні освітніх гуртків і -недільних шкіл дня дорослих, видавали дручники та популярні книжки, вивчали історію та етнографію країни, збирали пам’ятки народної творчості, вивчали українську зву, перекладали українські народні пісні на музику, писали наукові і художні твори. У справі «Про політичні наміри малоросів», веденій у відділі особистої імператорської канцелярії, наголошували, що діяльність українофілів пахне революційним обробленням [алоросії і початком відокремлення мови.1

Наприкінці 70-х років розгорнувся рух народників, які, за-іавши невдач на селі, проводили агітаційно-просвітницьку роботу і :ред міських робітників. У 1875 році в Полтаві діяло таємне >вариство «Унія», члени якого ставили за мету боротися за щіональну незалежність України. До гуртка входили СЛІахін, ПЯ-Рудчаот Іанас Мирний), 0*Жарко, МОсгапенко, РАСгеблін-КаменсьиІ'й,

І. ЦДІА (м.Київ). Ф.442, оп.813, спр.673, арк. 1-2.

В.І.Синькевич, Д.Н.Лизогуб (пізніше один із засновників народницької організації «Земля і воля», страчений у 1879 році за підготовку замаху на життя Олександра Ц), 1 .Ходуля та ін.Після розгрому «Унії» створювалися нові гуртки, активними учасниками яких були студенти

О.М.Калюжний, М.А.Олєховський, М.Я.Стронський, І.Я.Чернишов, П.Д.Максимов, Л.М.Димський, КЛ.Гриневич та ін.

Суспільно-політичному рухові в Українських землях у кінці

XIX ст. притаманна активізація визвольної боротьби, яка характеризувалася великою кількістю страйків та виступів. На арену політичної боротьби виходить робітничий клас, який з другої половини 90-х років не тільки чинить опір наступові на свої життєві права, а 8 переходить до активних вимог поліпшення умов праці і існування. Ряд страйків носить політичний характер.

На Полтавщині страйкова боротьба особливо посилилась у кінці 90-х рр. Тривалий страйк у м.Полтава відбувся у 1897 р.

Таким чином, суспільно-політичний рух свідчить про піднесення національної свідомості народу і його настійні вимоги до вільного національного розвитку.

Розділ III. «Культура Полтавщини в контексті національного відродження» висвітлює напрямки розвитку культури в регіоні протягом XIX ст.

Дисертантом дається характеристика мережі закладів народної освіти. Акцентується увага на тому, що незважаючи на реакційну русифікаторську політику царського уряду, в XIX столітті відбулися значні позитивні зрушеивя в кудьтурно*освітньому розвитку Полтавщини. Посиленню визвольного руху значною мірою сприяло поширення народної освіти. Помітну роль у цій справі відігравали земства. Вони не тільки відкривали, а б утримували початкові школи, організовували вчительські курси тощо.

З навчальних закладів Полтавщини вийшло чимало визначних діячів культури. Зокрема, в Полтавській гімназії навчалися один із засновників петербурзької математичної школи М.В.Остроградськнй, талановитий український поет-байкар Л.І.Глібов, засновники і керівники однієї з перших у країні революційних організацій різночинної інтелігенції ^ харківсько-київського таємного товариства Я.М.Бекм&н та В.Й.Португалов, видатний письменник, театральний і культурно^громадський діяч М.П.Старицький, історик, літературознавець, фольклорист і письменник М.П.Драгоманов та ін. У 40-х роках XIX ст. тут працював викладачем гімназії видатний український поет'романтик

Л.І.Боровиковський. У Полтавській духовній семінарії вчилися українські письменники В.П.Гоголь (батько М.В. Гоголя), М.М.Макаревський - автор збірки «Мова з України», О.М.Бодянський

- український філолог-словісник, письменник і педагог С.П.Стебяіи-Каменський. У Полтавському повітовому училищі з 1818-1319 рр. вчився великий український і російський письменник М.В.Гоголь. Директором училищ Полтавської губернії у 1820-1822 рр. працював передовий громадський діяч В.В.Капніст. Автор показує їх внесок у національне відродження в царині культури і освіти. .

Значну роль у розвитку національної освіти відіграло зидан-ня у 1861 році в Полтаві посібника «Азбука по методу Золотова для южно-руського края» для навчання української грамоти. Автор не позначений, але, за свідченням М.П.Драгоманова, ним був О.І.Стронш. В основі букваря-"звуковий принцип пересувних літер". Використовувався він для недільних шкіл Полтавщини. Це, по суті, перший український буквар, іцо мав переваги перед букварями П.О.Куліша і Т.Г.Шевченка. За цей підручник О.І.Строніна було звинувачено в сепаратизмі.

Важливе значення для національно-культурного відродження Полтавщини мала діяльність учительства. Багато вчителів Полтавщини усвідомлювали соціальну значимість своєї праці і робили вагомий внесок у розвиток освіти, науки, культури, суспільної думки на Україні. Основні зусилля направлялися ними на демократизацію народної освіти, національно-культурне відродження. В результаті пошуку шляхів і методів їх здійснена виникла небачена раніше форма навчання - недільні школи. Перша на Україні недільна школа відкрилася у 1852 році в Полтаві. А в 1862 році їх на Україні нараховувалось 274.

Крахці педагоги Полтавщини прикладали чимало зусиль до того, щоб розширити горизонти освіти, удосконалювати методику викладання, здійснювати навчання українською мовою. В Полтаві учителював відомим український письменник 1.С.Нечуй-Левицький. Використовуючи на заняттях фольклорні матеріали,, він пробуджував і виховував національні почуття у своїх учнів. • .

Великого значення у вихованні національної свідомості мали різноманітні напрями мистецтва в тому числі національні живопис, музика, театр. - .

У першій половині XIX ст. на Полтавщині почав рости і розвиватися громадський масовий театр, шо. прийшов на зміну домашньому поміщицькому театрові. Важливу роль відорав театр, побудований у Полтаві в 1810 році Одним з директорів теахру був письм енних

і.И.Котпаренсь£нй.

На 20-30 роки XIX ст. припадає найвище піднесення кого творчості. Кращі його твори - «Енйда», «Наталка Полтавка», «Москаль* чарівник» - знаменували початок становлення нової української літератури. В ці роки М.С.Щепкін створив основний репертуар театРУ-

У нерозривному зв'язку з театром розвивалося музичне мистецтво. У галузі музичної культури активну дальність проводив М.В.Лисенко. Він відвідував зібрання молоді Полтавщини, де велись розмови про національні права народів Росії, розвиток усіх націй без насилля і утиску.

Важливим атрибутом національного відродження Полтавщини була народна творчість. З уст в уста передавалися чудові твори напівлегендарної співачки, поетеси і складальниці пісень Марини (Марусі) Гордіївни Чурай, яка народилася поблизу Полтави.

У розділі подається характеристика традиційно-побутової культури і звичаїв, українського народу, декоративного і образотворчого мистецтва, архітектури та монументальної скульптури, що послужила важливим фактором національно-культурного відродження українського народу в XIX столітті. Саме в культурному відродженні Полтавщини проявились основні ознаки української нації, перспективи її подальшого розвитку.

ІІІ.Основні результати і висновки наукового ' дослідження.

На основі аналізу великого корпусу документальних матеріалів і дослідження історіографії проблеми автор дійшов вис-нЬвку, що XIX ст. з огляду на розбудову українського національного руху має непересічне значення і є переПомним у національній свідомості українців. ■

Протягом XIX ст. в Україні в умовах зародження і розвитку капіталізму відбувався процес формування ухраїнської нації. Консолідувалась і ставала самостійною політичною силою українська інтелігенції - носій національної свідомості. Саме з цим явищем і пов’язано виникнення національно-визвольного руху. Виявляючи складові української національної ідентичності, українська інтелігенція зосередила увагу на таких неповторних рисах своєї історичної спільності як історія, фольклор, мова та література. При цьому у : процесі зростання національної самосвідомості вивчення історії свого народу завжди відігравало вирішальну роль. ;

З огляду на структурну побудову дисертації, автор концентрує увагу у висвітленні обраної теми на трьох аспектах. процесу національного відродження: соціально-економічному, суспільно-політичному і культурному. '

Проаналізувавшу.соціально-економічний стан України у XIX ст., автор доходить висновку про те, що занепад феодально-кріпосницької системи і формування капіталістичних відносин на Україні у першій половині XIX ст. приводить до подальшого розвитку промисловості. Починається початковий етап промислового переворот)’, активізується розвиток металургійної промисловості та машинобудування. Зрушення в промисловості Полтавщини сприяли розширенню продуктивних сил у сільському господарстві, їх розвиток в Полтавській губернії характеризувався широким застосуканням в землеробстві машин та інших знарядь праці. Разом з економічними змінами відбувалися зміни соціальні. Зростала кількість поміщиків, промислових підприємств що давали значний прибуток. Впровадження нових прогресивних буржуазних відносин спричинило потяг до знань, підняло роль освіченності, активізувало рух усього українства до соціального і національного визволення.

Національному відродженню в Полтавщині сприяло і суспільно-політичне становище, яке склалося у XIX ст. Великий вплив на розвиток національного визвольного руху мала війна 1812-1814 рр. та рух декабристів. Саме в цей час проявилися кращі традиції українського народу, його прагнення прославити і захистити свою землю, утвердити себе як окремішну надію.

Суспільно-політичний рух, як своєрідний прояв національного відродження пройшов, історичний етап від таємних товариств, декабристських організацій до громад, а потім до народницького руху, де створс.. .я організованих політичних структур. '

Складовою національного руху на Полтавщині виступає розбудова української культури. В XIX ст. культурному розвиткові притаманна була подальша активізація антиукраїнської політики в сфері освіти, мови, літератури. Русифікаторська політика царизму в Україні гальмувала розвиток національної школи та освіти. Особливо яскраво це проявилось в мовному аспекті. Однак це тільки згуртувало національні сили для розбудови вітчизняної культури.

Періодом найбільшого піднесення національно-культурного відродження стає друга половина XIX ст. Характерною ознакою цього часу була дедалі глибша демократизація культури. Особливо цей процес яскраво проявився у літературі. Українські письменники, почнна-

ючи з І.Котляревського, почали переходити в своїх творах на народну українську, мову, користуючись гіри. цьому сюасстами, взятими із жипя народних ліас, або з народної творчості - дум, сказань, тошо. ,

Таким чином, в культурному відродженні Полтавщини проявились основні ознаки української нації, перспективи її подальшого розвитку, самобутності. '

Програма сучасного національного розвитку України не лотре6ус прилатуваная до чужих програм і тактик, - українське національне відродження має свій досвід і свою велику історичну традицію, осягнення якої с основним завданням історичної науки.

Основини злвст дисертації викладено в наступних публікаціях:

і. Традиції національно-культурного відродження на Полтавщині в XIX столітті. -Полтава, і996. -48с. (у співавторстві)

. 2. Діяльність вчених архівних комісій в Україні (кінець XIX -

початок XX століть). -Полтава, 1995. -50с. (у співавторстві)

3. Роль Полтавщини в національно-культурному піднесенні України в XIX столітті //Сторінки історії. -Бюлетень асоціації істориків вищої школи України. -К., 1993. - С.58-63. (у співавторстві)

4. Провісник народного пробудження //Український історичний календар’ 96. -К.,1995. -С.27-28.

5. Кирило-Мефодіївське товариство //Український історичний календар'96. -К.,1995. -С.29. (у співавторстві)

6. Титан української думки (про М.В.Лисенка, уродженця Полтавщини) //Український історичний календар’96. -К.,1995. -С.89-90. (у співавторстві).

7. Археологічна спадщина Полтавської Вченої Архівної

Комісії (1903-1919) //Тези доповідей на ІІ-й українській науково-практичній стулентській конференції «Історія українського народ)’». -Київ.КПІ, 1994. -С.63-64. -

8. В.В.Капніст і національно-культурне відродження на Полтавщині //Тези доповідей науково-практичної конференції "Українська соціально-політична думка: минуле, традиції та перспективи". -Полтава, І996. (у друці). '

Семкргсм Н.В. Полтавщина а украинском пашгопальиом soipo-ШСШІЯ XIX века.

Диссертация на соискание ученой степени канлидага исторь-есхих наук по специальности 07.00.0І - История Укр-ишгл, Ъ.порсо;с-хий госунизерситет, Запорожье, 1996. ,

Защищается текст диссертации, содержащий исследование ком-лехеа причин и услсгий возрождения национальной -• культурно,; пізни на Полтавщине в XIX столетии.

Определены специфические особенности национал:-:; и: о и ульгурного возрождения, обусловленные усилением нггагисноа роли аризма а организации наступления на украинскую интеллжептлл.', розедением репрессивной ПОЛИ1ИКИ.

Seraergey N.V. The Poltava’s lands in Ukrainian national reviving f XIX century.

The dissertation is an application for the scientific degree of can-idate of history. Speciality number - 07.00.0 і the History of Ukraine. The laporozhye University, Zaporozhye, 1996.

The manuscript that is going to be defended contains ihe complex xamination of the process reviving of national and cultural life in Ukraine f XIX century.

The examination has determined the specific peculiarities of ihe ational and cultural reviving being conditioned by the intensuication эе tsarism methods of managing national development and his neaativs ole in dealing a blow to the Ukrainian intellectuals by putting into prac-:cc the repressive policy against them. '

Ключові слова: Полтавщина, національне відродження,

успільно-визвольний рух, культура, освіта.