автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.03
диссертация на тему: Проблема эдинства человека и Вселенной в украинской и русской философской культуре (идеи космизма)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Проблема эдинства человека и Вселенной в украинской и русской философской культуре (идеи космизма)"

На правах рукопису

Т У Р П А К Надія Василівна

ПРОБЛЕМА ЄДНОСТІ ЛЮДИНИ ТА СВІТУ В УКРАЇНСЬКІЙ ТА РОСІЙСЬКІЙ ФІЛОСОФСЬКІЙ КУЛЬТУРІ (ідея космізму]

09.00.03.— Історія філософії

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на пошукання вченого ступеня

• кандидата філософських наук

Дніпропетровськ

Робота виконана на кафедрі філософії Київського державного педагогічного інституту ім. М. П. Драгоманова.

Науковий керівник: Офіційні опоненти;

Провідна організація: Захист відбудеться .

доктор філософських наук, професор Волинка Григорій Іванович

доктор філософських наук, професор Бичко Ігор Валентинович;

кандидат філософських наук Кострюкова Людмила Олегівна

Львівський торговельно-економічний інститут

................... 1993 р. о . . . . год.

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 053.24.06 по присудженню наукового ступеня кандидата філософських наук у Дніпропетровському державному університеті. (320625, МСП, м. Дніпропетровськ, пр. Гага-ріна, 72, держуніверситет, корп. І, ауд. 604). .

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Дніпропетровського державного університету.

Автореферат розіслано.................... 1993 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат філософських наук,

. доцент А. Б. Філатов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РСБОТИ

Актуальність теми. В сучасних умовах становлення національної самосвідомості українського народу особливо ваісливе місце відводиться розробці наукових концепцій та проблем, .чкі відтворюють специфіку менталітету цього народу. Виконати це нелегке завдання неможливо без глибокого вивчення характеру станов- . лення та розвитку філософських процесів на Україні, в тому числі і тих, в яких закладена історія їх.

Все це змушує філософську громадськість в наші дні широко розгорнути історико-філософські дослідження розвитку філософської думки на Україні, виділяючи ті методологічні принципи та ідеї, які характеризують цей мало вивчений феномен світового філософського процесу. Саме такий підхід пов"язшшй з сучасними принципами філософського аналізу і вимагає, так Си мовити, "розширеного" бачення проблематики, що включає в себе не тільки знання самих філософських явищ та фактів, икі характеризують специфіку розвитку філософської думки на Україні, але й широку панораму узагальненого "бачення”, коли проглядається весь складний процес еволюції ідей. В першу чергу це відноситься до взаємодії української та російської філософської думки, які тривалий час розвивалися в єдиному науковому регіоні. Без виділення та аналізу основних проблем, що складають базову основу філософського процесу, неможливий науковий підхід до розв'язання проблем входження в світову філософську культуру. •

Саме тому автор дисертації поставила перед собою завдання виділити ідею космізму в українській та російській філософській думці та проаналізувати її розвиток протягом досить тривалого часу - від формулювання самої ідеї в Х/П ст. і до виходу її на світову арену в XX ст.

Актуальність даної теми особливо гостро відчувається на фоні загальної екологічної кризи на планеті, результатоц якої є відчудкеннг. людини від природи, і цілих людей та своєї власної суті. Саме тому ми повертаємося сьогодні до абсолютних цінностей, намагаємосч осмислити духовну спадщину українських і російських філософів, моральна філософія яких спр.■'кована на розп"язоннч проблемі людини, її внутрішнього світу, і тону

в надзвичайно гуманістичною і космічною.

Треба відзначити, що сама тема космізму, як вираз пошуків єдності онтологічного буття людини в світі, починаючи з середини XIX ст., стає, фактично, центральною в філософсько-наукових системах /від марксистського оптимізму та раціоналізму позитивістських, неопозитивістських систем і до фрейдистських, ' екзістенціалістських, феноменологічних, неотомістських та інших напрямків/ і до синтетичних світоглядно-філософських вчень

О.Едаватської, Н.Реріха, М.Ганді, різного роду психотерапевтичних, соціобіологічних та інших пошуків.

Одними з перших цю проблему підняли мислителі України. Пізніше вона отримала значного поширення в російській культурі, вплинувши значною мірою на антропологічну філософську проблематику Європи в XX ст. /екзистенціалізм, тейярдизм/.

Зараз, коли значно розширився регіон пошуків розв'язання вічної філософської проблеми "людина-світ’’; коли ми намагаємось створювати цілісні, інтегральні уявлення про світ і людину, філософські скарби, недостатньо реалізовані в світовій культурі, набули особливого значення. Саме тема космізму близька культурі сучасного типу філософствування, яка нерозривно зв'язана'з'' темою людини і пошуками критеріїв, які адекватно відображали б всю складність лядської природи, в току числі її метафізичну глибінь, її духовний вимір.

Методологічна та теоретична основа.Методологічну та теоретичну основу дисертаційного дослідження складають основоположні філософські принципи поєднанню історичного і логічного, об’’-єктивності, єдності та різноманітності культур та культурних традицій, становленню національної самосвідомості та світоглядно-філософських національних орієнтацій.

Рівень розробки проблеми. Проблеми, що стали предметом дисертаційного ^слідження, виникають, так би мовити, на перехресті двох напрямків, г'кі- мають певний рівень розробки в науковій філософській літературі. З одного боку мова йде про аналіз специфіки виникнення та розвитку ідеї космізму в українській та російській філософській думці, а, з другого боку - про

з

основні•природничо-наукові конструкти, які пов"язані з проблемою єдності людини і природи в XX ст.

Цз визначило і вибір тих наукових праць, концепції яких стали предметом дослідження в дисертації. Так, в першу чергу необхідно було виробити певні методологічні принципи підходу до виділення ідеї космізму. Це можливо липе шляхом ознайомлення з основним змістом відомих дослідників творчості Г.Сковороди, що і було започатковано рядом істориків російської філософії. Найбільш грунтовний аналіз було зроблено в працях В.Зень-ковського, В.Ерна. Окремі аспекти виділені та розглянуті в працях Е.Радлова, Г.ИІпета, 0.Лосева. Значний інтерес також являє собою дослідження історика української філософії Д.Чижевського, визначення ним Г.Сковороди, як оригінального мислителя, виді- ' лення ним такого аспекту як "філософія серця", аспекту, який пройшов повз уваги російських філософів. В працях ряду сучасних філософів української діаспори і сучасних філософів України така* достатньо аналізуються ідеї Г.Сковороди /Ю. Барабаш, . І.А.Табачников, І.А.Драч, С.Б.Кримський, І.В.Іваньо, В.І.Шин-карук та інші/. З 1983 р. були започатковані сковородинознав-чі читання, які проводяться кожні два роки в м.Переяславі-Хмельницькому. На основі доповідей їх учасників був підготовлений та виданий збірник "Сковорода Григорій. Дослідження,розвідки, матеріали" /1992 р./

Якщо ідеї та творчість Г.Сковороди зайняли досить помітне місце серед історико-філософських дослідаень, то проблема єдності людини і всесвіту /ідея космізму/ в творчості П.Юркеви-ча дослідаена недостатньо, але я саме П.Юркевич фактично "прищепив" "філософію серця"російській філософській думці. Лише у статтях Г.Шпета, Вол.Соловйова, в наші дні - А.Г.Тихолаза,

■ М.О.Запорожця - ця проблема стала предметом дослідження. Серед найпомітніших праць сл-ід відзначити праці Д.Чижевського, а також німецького філософа та соціолога Р.Пітча.

Розвиток ідей космізму в російській ідеалістичній філософії започаткував, як відомо, Вол.Соловйов в своїй філософії "Всеєдності". Філософська система мислителя привертала увагу цілого ряду дослідників, як на початку XX ст. /М.О.ЛосскиЙ,

В.Зеньковський, Є.Трубецький, Є.Скобцова та інші/, так і сучасних авторів ./О.ф. Асмус, В.М.Акулінін, О.В.Гулига, В.О.Кувакін,

0.ff.Лосев, Н.С.Уткіна, Є.Б.Ралжовський та інші/. 1 все ж в цих працях висвітлювалися лише окремі аспекти філософії "всеєдності" і поза увагою авторів залишилися екологічні сторони цього вчення.

Однією з найменш досліджених проблем залишається проблема "російського космізму". Творчість В.Вернадського та його ідея ноосфери в аспекті космізму практично не досліджена. Дэяку однобічність в трактуванні ідеї ноосфери, яка простежується в працях М.Г.Волкова, І.М.Забеліна, М.М.Моісєєва та інших, намагаються подолати Г.П.Аксьонов, Æ-.І.Гиренок, В.П.Казначеев, '

Є.О.Спірін, М.Г.Симкін, О.В.Гулига, О.Д.Урсул, Г.Ї.Швебс.

В теоретичному та методологічному плані значний інтерес представляють для автора сучасні публікації в науковій пресі, присвячені новим аспектам аналізу історико-філософської проблематики / Г.А.Заїченко, І.В.Бичко, В.Г.Табачковський, А.Т.Гордієнко, Ю.В.Кушаков, М.М.Верніков та інші/, проблемам української філософії / А.К.Бичко, B.C.Горський, Н.Я.Горбач, М.В.Кашуба,'

1.С.2ахара, П.І.Пттенко, І.В.Огородник, В.М.Ничик, С,В.Бондарь, Я.М.Огратій, Ю.М.Вільчинський, М.А.Скринник, З,Е.Скринник та ін./, проблемам філософії Всеєдності і російського космізму, проблемам екологічної свідомості та екологічної культури / М.А.Агадканян, М.Г.Сімкін, Ы.К.Гаврючин, М.М.Кисельов, В.П.Іванов, В.О.Чудінов,

І.Т.їролов та інші/.

Мета та головні завдання дослідження. Мзта, яка була поставлена перед автором дисертаційного дослідкення, полягає в тому, щоб виділити і проаналізувати одну з провідних та визначаючих ліній в розвитку української та російської філософської думки - проблему внутрішньої єдності людини і світу, яка була втілена в ряді ідей та положень /"мікросвіту" Г.Сковороди, "філософії серця" П.Сркевича, "вс0єдності" Вол.Соловйова, "ноосфери" В.Вернадського/, Реалізація)цієї теми передбачає рішення таких завдань:

- розкрити філософський змісї проблеми єдності природного та людського буття, розроблених в українській та російській філософії такими провідними мислителями, які займалися саме цією

проблемою - Г.Сковородою, П.Е^кевичем, Вол.Соловйовим, В.Вер-надським;

- виділити основні категоріальні принципи підходу до вище-означеної проблеми;

- проаналізувати зміст гуманістичних програм, висунутих філософами України та Росії, які розробляли ідею космізму;

- виявити єдину лінію еколого-гуманістичної проблематики в

творчості мислителів України та Росії /Г.Сковороди, П.Юркевича, Вол.Соловйова, В.Вернадського/. ■

Наукова новизна. В процесі становлення національного менталітету українського народу важливе місце посідає проблема виділення специфіки філософських змістовних особливостей цього менталітету. Виходячи з цього, вперше в вітчизняній філософській літературі досліджена проблема співвідношення "мікрокосму" та "макрокосму" в певному контексті, сконцентрованому навколо ідеї космізму. Автор дослідкує зв"язок між дуже різними, неординарними, творившими не в один і той зке період /між діяльністю Г.Сковороди і В.Вернадського пролягає відрізок часу - майже півтора сто-ліття/^ мислителями, яких поєднує саме ця ідея;

- філософська антропологія українських мислителів, їх "філософія серця" знаіішла свій подальшій розвиток в філософії Всеєдності Вол.Соловйова, а остання, в свою чергу, безпосередньо вплинула на розвиток теорії ноосфери В.Вернадського і уявлення про зв’'язок людини і універсума, що знайшло своє відображення

в концепції антрспокосмізму, розробкою якої займалися К.Е.Ціол-ковський, О.Л.Чтаавський, М.Г.Холодний та інші;

- ідея космізму, сформульована в російській ідеалістичній філософії кінця XIX - початку XX ст., стала однією з провідних

в філософській думці сьогодення. Але специфіка цієї ідеї в українській філософії майже "не отримала наукового висвітлення, і дисертація, запропонована автором, дає можливість певною мірою ліквідувати цей недолік. В цьому відношенні вперяе в науковий контекст введені матеріали творчості Г.Сковороди та П.і^ркевича щодо висвітлення ними ідеї космізму;

- в дисертації відбувається пошук критеріїв, які вірно відображали б вся складність лядської пригода, її духовний

Ч-Сі

вимір. Такі критерії ми шукаємо сьогодні саме в українській і-російськії! філософській культурі, яка,' у відмінність від ідей теоцентризму і космоцентризму, віддає перевагу темі людини:

- автор розглядає також екологічні аспекти творчості розглянутих мислителів, що може мати значення в сучасних умовах екологізації мислення і свідомості. Еколого-філософська проблематика, проаналізована на сторінках дисертації /Ш розділ/, дає Можливість збагатити сучасне філософське "бачення" світових Проблем глобалістики. ,

Теопетичне і практичне значення дослідження. Проблеми та ідеї, бисвітлені в дисертації, сприятимуть поглибленому висвітленні! Маловідомих концепцій української філософської думки /проблема співвідношення "макросвіту" / природи/ та "мікросвіту"/людини/; філософсько-гуманістичні концепції екології; ідея "ноосфери" та її співвідношення з ідеєю космізму та інше/. Висновки даного дослідження розширюють методологічну основу усвідомлення істо-рико-філософського процесу на Україні та в Росії, а також світового процесу в цілому.

/уїсертоційне дослідження сприятиме удосконаленій) якісного оновлення курсів з філософії, історії та теорії світової та вітчизняної культури, створенню спецкурсів, таких, як екологічна етика. '

Структура дослідження. Вибір теми дослідження та поставлені завдання визначили структуру дисертації, яка складається з вступу, трьох розділів /шести параграфів/, висновків та списку використаної літератури.

0СН0ШШ2 ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

. У вступі розкривається та обгрунтовується актуальність теми, аналізується рівень розроблення проблем, формулюється мета та завдання дослідження, його методологічні та теоретичні основи, визначається наукова новизна, теоретичне та практичне значення дисертаційної роботи.

В пертому розділі "ітлософськя антропологія українських мислителів як дтегело народження філософії Всеєдності"висвіт-люгаться проблеми самого зародження ідеї космізму на грунті фі-

лософської думки України.

Оаме це і визначило структуру розділу, який присвячений аналізу положень, розроблених як Г.Сковородою, так н П.Юркеви-чем, і викладений в двох параграфах.

Штання, поставлені в розділі, являють собою значну складність, що пояснюється, як тим, що недостатньо дослідаена наукова спадщина вищеозначених мислителів, так і тик, що ці дослідження носили характер, так би мовити, "автономній", орієнтований на російську філософську думку, а не на європейську, світову. Саме тому нерідко і Г.Сковорода, і П.Юркевич оцінювалися як "провінційні"!,'ислителі. Тому лише виділяючи в їх системах загаль-нофілософський європейський контекст, ножна визначити їх місце в процесі становлення ідей всеєдності та космізму.

Цілком закономірно, що концептуальний зміст філософських систем Г.Сковороди та П.Юокевича становить значну складність.

Це визначається рядом факторів. В repay чергу "глобальністю" самої ідеї космізму. Друга причина - це те, що ідея космізму формулювалася на грунті різних світоглядних та теоретичних засад в ті роїш, коли жили Г.Сковорода та П.Юркевич. На останнє місце відіграв і той факт, що ця ідея носила різне, так би мовити, спрямування і-відповідала різноманітним умовам та науковим потребам.

В першому параграфі "Космізм Г. Сковороди" автор розглядає ті положення, які входять складниками в систему філософських поглядів Г.Сковороди і створюють як зміст її, так і визначають сутність самої ідеї космізму.

Це поставило перед автором завдання - виділивши саму суть ідей Г.Сковороди, проглянути їх через філософський процес ХУЛІ ст., тим більше, що, як відомо, в цей період Україна була нерозривно пов"язана з Європою, відкрита на світовий загал аж до того періоду, коли Петро І наклав на це "табу", закривши кордони. Цей факт певною мірою вплинув на форму конструювання ідейного змісту теоретичних концепцій Г.Сковороди - широкого застосування ним алегоричного методу, в якому зафіксована європейська філософська символіка. А от зміст сковородинських роздумів не вписується в ту проблематику, яка була в центрі

zr

уваги філософської спільності Європи. Як відомо, в європейській культурі провідним в ХУШ ст. було просвітництво, орієнтоване на механістично-математичну картину світу. •

Г. Сковорода ж пропонує іні4 філософські конструкти. Високо підносячи ідеалізм Платона, поєднуючи його з гуманістичними ідеями ранньохристиянських мислителів, отців церкви та українських письменників-полемістів,Г.Сковорода протиставляє європейському філософському механістичному світобаченню антропологічні концепції . _

Все це він підпорядковує вченню про "внутрішню людину", що і становить саме ядро космізму Г.Сковороди. "Внутріння людина" у філософа - складає поняття. Це і сама основа людськості, це і концентрація, фактично, найвищих цінностей - мислительних та моральних, зрештою об"єднаних "серцем" / вищим змістом і вищим чуттям абсолютної істини, абсолютного буття - Бога/.

І все ж вищим ступенем "сердечності'' внутрішнього буття людини є сфера конкретної практичної діяльності. Тому саме в "сродній праці" Г.Сковорода вбачає змістовне вираження вищої моралі, звідси екологічність його роздумів. ,

Виступивші значно рал гає своєї епохи, Г.Сковорода висунув принцип єдності "макро" та "мікрокосму”, центром якого є людське духовно-моральне буття. Цс і становить запропоновану ним ідею космізму. .

Започаткована в українській філософській думці ідея космізму набуває нового звучання в творчості П.Юркевича / параграф 2 -. "Метафізика духовності в філософській концепції П.Д.Юркевича"/. Відокремлений від Г.Сковороди досить тривалою часовою відстанню, він, все ж, в силу традицій, які ще з часів Київської Русі, як зазначається в дисертації, характеризували українську філософську думку, Ьродовяує антропологічну лінію Сковороди.

Ця лінія .виробляється в діалозі з Кантовським ідеалізмом та всупереч вульгарно-матеріалістичним філософським концепція?.!, які набули значного поширення в Росії в XIX ст. і були пов"яза-ні з природничо-науковими світоглядними орієнтаціями.

П.Юркевич, заперечуючи ці поширені тенденції, розробляє досить струнку та логічну систему антропологічних ідей, які

складають його "філософій серця''.

Тема серця та любові є центральною в філософській метафізиці П.ЇЬкевича. В трактаті "Сердце и его значение в духовной жизни человека по учению слова Божия", виходячи з біблійного ' вчення про серце ян хранителя та носія всіх тілесних якостей людини, П.Юркевич підкреслює, що саме серце поєднує в собі всі ці якості. І все ж(це не вичерпує сутність серця. Воно є глибинним ’’внутрішнім", концентруючим в собі мисленні, емоційні та морально-практичні особливості людини. П.Юрвевич вважає, що його вчення про серце може запропонувати рішення проблеми про співвідношення знання та віри, науки та релігії. Він пов'язує вчення про серце з християнським початком моральності і цим самим ставить проблему вияснення значення християнської моралі для потреб практичної філософії. При цьому людині, як зазначає мислитель, притаманне "етико-естетичне" бачення світу, яке безпосередньо виникає з природи серця. При цьому П.ЇЬ-кевич, який намагається поєднати природничі знання та моральні орієнтації гуманістичного плану, приходить до ідей соціального звучання. Це виділення ним морального прагнення до доброти, щаст:і, душевного тегла, любові, які, мовляв, притамані людині з самого початку виникнення людських колективів - племенних, родових, суспільних. Це він продовжує і далі, проголошуючи, що і до неживої природи необхідно ставитися сердечно.

Таким чином, П.Юркевич певної) мірою ставить в тій формі, яка була притамана тогочасному суспільному розумінні, екологічні питання, виводячи їх з морально-естетичного спрямування серця.

Якщо уГСковороди ідея космізму проголошується ЯК ЄДІІІСТЬ людини з Світом через єднання з Богом у "внутрішній людині", тобто, проголошується "космізм внутрішнього людського буття", то у П.Юркевича ця ідея, так би мовити, виходить на "зовнішнє людсько буття". Дцте в його філософії серця проголошується думка про необхідність єднання людства в цілому, що можливо, мовляв, здійснити через богоподібне в людині. Вищою метою людства, по Юркевичу, є об"єднання всіх людей в сердечній релігійності,

що створить умови для пробудаешія сердечної симпатії, співчуття, зацікавлення та любові.

Тому так нетерпимо поставився мислитель до тих вульгарно-матеріалістичних ідей, які були висловлені Н.Г.Чернишевським, і зводилися до наївної віри у всемогутність науково-природничого бачення людського буття, закреслюючи цим саму специфіку духовності та й філософію в цілому, /дає заява Н.Г.Чернипювського, що 'філософія бачить у ній /людині - Н,Т./ те, що бачить медицина, фізіологія, хімія"'*, фактично заперечує необхідність і потребу в ''моралістичних" науках / філософії/.

На жаль, антропологічний принцип М.Г.Чершшевського, який був далекий як від природничих наук, вульгаризуючи їх, Т"к і від наукової філософії / чого варте примхливе нехтування М.Г.Чершшевським філософських ідей представників німецької філософської думки/, був підхоплений тими силаї/и, які в майбутньому переростають в соціал-демократичний агресивний нігілізм щодо філософської культури. П.Юркевич опиняється в таборі гнаних не стільки з боку урядових кіл, скільки з боку філософських невігласів з числа російської радикальної інтелігенції.

В другому розділі дисертації "Всяєдність як виший онтологічний принцип в "російському космізмі" розглядається творчість Вол.Соловйова, взаємозв'язок з тією тенденцією, яка зароджується в філософській думці України в ХУШ ст. в творчості Г.Сковороди і отримує певну "трансляцію" в духовну культуру Росії в педагогічній та науковій діяльності П.Юркевича. -

Соме це і визначило, на думку автора, прагнення Вол.Соловйова до створення певних ідей, навколо яких він концентрує все розмаїття, так званий принцип всеєдності. Цей принцип стає надзвичайно популярним в філософських пошуках XX ст. і зводиться . до певної єдності множинностей, яким притамана взаємопов"язан-ність ах до взаємного проникнення елементів, з одного боку, і з другого - взаємонезалеясність. Тим самим філософська система всеєдності ставить специфічні питання автономності філософсько- :

* Чернышевский Н.Г. Антропологический принцип в философии// 1Ьбр.философ.сочинения: в 3-х т. - М., 1951, т.З - С.185,

го знання, під яким розуміється комплекс формально несуперечли-вих умовиводів; питання необхідності побудови узагальненого світогляду, який включає ідеальну модель світу та принципи оптимальної поведінки в ній людини, необхідність критики та переборення "абстрактно-філософського" підходу до освоєння дійсності; необхідність філософської постановки проблем, які отримали в наш час статус "глобальних". Уже в своїй магістерській дисертації "Криза західної філософії /проти позитивізму/" /1874 р./ Вол.Соловйов ставить основну проблему всеєдності - тяжіння до світоглядного синтезу, певної філософської системності.

Виступаючи проти спрощеного, вульгаризованого' розуміння співвідношення людини та світу, що було характерним для тогочасних матеріалістів та позитивістів, Вол.Соловйов прагне виявити певний ірраціональний момент /"бімодальність"/ та раціонально інтерпретувати його з метою зняття дуалізму "я"та "не я" в християнській свідомості. Але розв"язати це завдання , вважав він, під силу лише "цілісному знанню", яке спирається на віру, тому, що віра отримує свої принципи не від розуму, а безпосередньо від Бога, через одкровення. Філософія ж і наука оперують досягненнями розуму та досвіду. "Цілісне знання", яке відтворює картину Всеєдності, повинно бути спрямоване також на вироблення універсальної теорії, що формулює основні принципи єдаості світу.

В працях 70-х років: "Кризис западной философии", "Критика отвлеченных начал", "Философские начала цельного знания" закладений фундамент всієї концепції Вол.Соловйова, яка отримала риси завершешості в "Чтениях о Богочеловечестве".

Вчення про Всеєдність, синтезуюче теологію, філософію та науку,Зол.Соловйов назвав "вільною теософією’,' і липе такий синтез, на його думку, моле вмістити в себе цілісну істину знання. Поза ним і наука, і філософія, і теологія становлять окремі частини або сторони і не можуть бути ніякою мірою адекватними самій цілісній істині.

Таким чином, "вільна теософія" для Вол.Соловйова це філософія в її найвищому стані. В розділі значну увагу приділяється аналізу того складного шляху, яким іде Вол.Соловйов до гуманістичної концепції Еогопізнання, яке він ототожнює з вищим

рівнем буття.

Якщо "філософії серця" ІІ.Цзкевича значною мірою притаманні екзистенціальні мотиви, його думка с^р.'.мована більш антропоцен-трично ніж космоцентрично, в зв"язку з чим розвинута концепція мікрокосму, а почуття солідарності та любові до природи та людства у нього нерозривно пов"язані з етико-естетичним поглядом на світ, що випливає із природи серця, то філософській системі Вол.Соловйова притаманний інший погляд на моральну єдність людини та світу. Моральний космос Вол.Соловйова - це ідея абсолютного добра, яка розлита в світі і яка визначте собою потрійну основу модальної досконалості.

Моральна філософія Вол.Соловйова не обмежується принципе а мікрокосму людини, як у Г.Сковороди чи П.Юркевича, але набуває дійсно вселенського розмаху. Головною та всеохоплюючою інтенці-єю, визначається в дисертації, змістовною та внутрішньою спрямованістю філософського вчення Вол.Соловйова є "Абсолютно-сут-нісне", Бог як надприродна, ідеальне начало, яке породаує матеріальну дійсність. Концепції Логоса та Софійності у Вол.Соловйова набувають космологічного характеру, підіймаючись до принципів Унівесалізму, який спирається на ідеї Істини, Добра, Іфаси. Відносно зв"язків з світовим цілим визначаються Вол.Соловйовим моральні орієнтири поведінки людини, необхідність дій на основі вселюдських цінностей, що являє собою Боголюдський процес, шлях людини до найвищого космічного устрою. Основною та вирішальною силою доведення істинності філософського світобачення є для мислителя внутрішня несуперечливість та краса системи Всеєдності. -

Змістовне багатство системи Вол.Соловйова сприяло тому, що ідеї, висловлені мислителем, ввійшли в філософсько-ідеалхстич-ні концепції М.Бердяєва, П.йлоренського, М.Лосського, В.Зень-ковського та інших філософів. .

А сам принцип космізму, всеєдності отримує нове спрямування в творчості В.І.Вернадського. На сторінках Ш розділу дисертаційного дослідження "Ноосферна концепція світу та космоплане- ( тасний вимтп людини" зазначається, що на хвилі пошуків світо- 1 глядної єдності, характерних для XX ст. / М.Ганді, О.Ьіаватська,

- ІЗ -

M.Pepix та інші/ надзвичайно своєчасними та важливими були ідеї теорії ІЬосфери, в розробці та поширенні якої провідна місце зайняли такі мислителі XX ст. як Тейяр дэ Шарден та ВД.Ворнад-ський.

Яігдо П.ІЬкевич лише ставить завдання створити загальну філософську теорію, яка охопила б всі формі людського досліду, тобто науку, релігію, етику, а його вчення про серце - початкова спроба метафізичного обгрунтування такого універсального синтезу, то у Вол.Соловйова така філософська теорія реалізується в "вільній теософії", синтезуючій і 'теологію, і філософію, і науку. S.&3 риз дський же, як вчений та природодослідник,■ вбачає здійснення синтезу бачення навколишнього світу в науковому світогляді. Ця наукова картина світу мав складний характер. З одного боку в неї входять загальні положення, пов"язані з науковим уявленням про Космос, з другого ж - ті, які носять характер заперечень, що викликані необхідність очистити світогляд від антинаукових положень. _

Розробгвши вчення про моноліт життя / живої речовини/, &ІЬр-надський прийшов до висновку, що життя - це всеосяжна назва для повноти дійсності, тому що, з одного боку, моноліт життя нерозривно пов"язаний з космічним цілим і відчуває вплив різноманітних форм космічної енергії; з другого боку, з монолітом життя зв"язана і сака людина, вся її соціально-природна діяльність.

Так приходить вчений до концепції ноосфери, яка є центром, вершиною буття як Космосу, так і людської особистості. Дяя переходу до віщих рівнів буття, ноосфери, по Вернадському, необхідні такі умови: перше - зростання науки, перетворення її в могутню геологічну силу, друге - коскічність людства, третє -всебічний;розквіт особистості, тому що саме в особистості відбувається поєднання, а не роз"єдаання людей, поєднання за істиною. .

В.Ворнадсышй визначив ноосферу rat вищу стадію розвитку біосфери Землі, в умовах якої людська думка стаз тією дійовою планетарною силою, яка породжує високі гуманістичні загально-, людські ідеали. СЬга тому, в цій теорії відбувалося світогляд-

не "злиття" природничих наук та гуманітарних знань. Особливо важливе місце відводить вчений філософії: "Никогда не наблюдали ш до сих пор в истории человечества наук” без философии и, изучая историю научного мышления, мы видим, что философские концепции и философские идеи входят как необходимый, всепроникающий науку элемент во все время ее существования"

Таким чином, В.Вернадсышй прийшов до відкриття особливого класу законів природа, які дійово актуалізуються, проявляються через'людину та посередництвом людини. Ноосфера Вернадського -це природний феномен "цивілізації культурного людства", де етичні принципи стають основними регуляторами відносин між людьми, з одного боку; та людини, а разом з тим і всього людства з усією живою природою Землі. '

Аналіз теорії ноосфери В.Вернадського, а також російського космізму в цілому як явища вітчизняної філософської культури, дає можливість зробити висновок про особливий вимір людини, який можна назвати космопланетарним. Космопланетар-ний вимір людського буття - це його біосферно-ноосферний вимір, занурений в космічне середовище світу. Це одна із провідаих сторін соціоп;иродних вимірів людини, куди поряд з біосферно-ноо-сферним входять еволюційно-екологічні, а також виміри, які відображають стан здоров"я люде йу та інші.

Космопланетарний вимір людини знайшов найповніше відображенні; в так званому принципі а н тропокос м із му, який виникає паралельно з народженням теорії ноосфери В.Вернадського, і на який безсумнівний вплив мала філософія Всеєдності та антропологія українських мислителів. • •

Таким чином, антропокосмізм - це моральна філософія, яка перетинається з новим поворотом в розробці космічної теми, що майже сторіччя після того отримав назву глобально-екологічного.

В дисертації розглядається розвиток цих ідей в працях К.Е.Ціол-ковського, О.Л.Чижевського, М.Г.Холодного, і зазначається, що саме космопланетарний вимір людини ставить проблеми необхідності її комплексного вивчення.

* Вернадский В.И. Избранные труда по истории науки. -М.,1981—С.51

■Філософські погляди В.Вернадського та представників "російського космізму" в цілому співзвучні принципу "благоговіїшя перед життям", висунутим на початку сторіччя німецьким філософом А.Швейцером, принципу, який, безсумнівно, повинен бути прийнятий за основу при формуванні екологічного світогляду у відповідності з загальнолюдськими цінностями, тому що втрата світогляду, який грунтується на світо- та життєстверджуючому началі, неминучо веде до занепаду культури. Культура ж грунтується на світогляді і може відродитися тільки внаслідок духовного пробудження та етичних спрямувань людей.

Все вищеозначене підкреслює як важливість, так і актуальність пошуків ідеї космізму та розвиток цієї ідеї, починаючи з творчості українських філософів Г.Сковороди та П.іфкевича, і її трансформації в філософських системах російських філософів ХІХ-ХХ ст.

В заключенні підводяться підсумки дослідження , пропонуються практичні рекомендації, які можуть бути використані при подальшій розробці проблеми.

Основні положення та висновки дисертації викладені в таких публікаціях:

І. О некоторых моральных аспектах экологического воспитания молодежи - Тези доповіді на республіканському науково-методичному семінарі. - К., УІЖ БО, 1591. - 0,1 д.а./рос.мовою/.

2. Метафізика духовності в філософській концепції П.Д.Ер-кевича. //Проблеми ф>ілософії. - К., Вища школа, 1592. - Вип.94, 0,5 д.а./ в співавторстві/, / укр.мовою/. '

3. Про деякі аспекти екологізації світогляду майбутнього вчителя. // Проблеми розвитку психолого-педагогічної науки в науково-технічній творчості молоді. - Збірник наукових праць. -Пзреяслав-Хмельницький, 1392. - 0,1 д.а. / укр.мовою/.

4. Ідея космізму в українській філософській культурі. // Українська культура, йдіст і методика викладання. - Тези республіканської науково-методичної конференції. - К.,НМК ВО,

1993. - 0,1 д.а. / укр.мовою/.