автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Развитие деепричастий в период формирования нового русского литературного языка.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Развитие деепричастий в период формирования нового русского литературного языка."

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТ>Т МОВОЗНАВСТВА ім. О. О. ПОТЕБНІ

РГ8 ОД

0 7 ‘ЛТ'И

Г- 1 І і’-*-

1а пробах рукопису

ШИМКО Олена Володимирівна

РОЗПИТОК ЦІС.ІИЧН'ЛШІІШіШ У ПЕРІОД С'ЛПОНЛМПІЛ попої російської лггератычюТ маті

(па матеріалі гіпюрів М. Н. /І /мои псова)

10. Ол-. і

СпецІгиьність Ю,02.02 - російська моїм

. . Автореферат-

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Киї» - 1996

Дисертацією є рукопис , .

Роботу и.жонано на кафедрі російської мови Ужгородського державного університету

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Устюгоіза Л. М.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Бріцин М. Я. кандидат філологічних наук, Тріїдук С. В.

Провідна установа: Кіровоградський державний педагогічний Інститут . ім. В. К. Винииченка

. Захист відбудеться _ “18” червня 1996 р. лз 15.00 год. на засіданні Спеціалізованої ради (шифр Д.01.92.01 ) на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Інституті ' мовознавства ім.О. О. Потебні НАН України (252001, Київ - 1, аул. Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавстві! ім,0. О. Потебні,

НАН України

Автореферат розіслано ” " Оо______ 1996 р,

Учений секр^-ар спеціалізог- чої ради ________________,✓// '

. . ,'"-’7 / ^

доктор філологічних наук, професор ''-У^-^' 'Т7 у / ^ Озерова Н. Г.

з

Теоретичною основою дисертаційною дослідження с нчеипя про тс то:

1) XVIII столітті: п еполюнії російської літературної моии важніший момент, зміст якого визначається як поступоьс. становления єдиної норми на загальнонаціональній основі.

Система загальнонаціональної російської літературної моии формувалася шляхом злиття кількох різногснстичних джерел, тому проблема норми у XVIII столітті була тісно пои'язана з проблемою сиііиіі.шошсиніі книжних (псркошіослон'янсьміх) та розмошінх (російських) елементі».

Цсркошюелоіі'янська мона як особливий різноїшд літературної моии у XVIII столітті ішходить з ужитку, а слон'янізми іікдючаються і> нону російську літературну мону як маркери функціонального стилю. Отже під середину XVII! століття на зміну існуючому сніннілношеиню і часткою иротисіашісншо церковнослон'янської та російської мои приходять глибші схеми жанрешо-стилістичних відмінностей: стноркзсться нона російська літературна мова, покликана змінити перконноедон'янську, як мова нової культури.

Ми инхолилн з того, що становлении «диної літературної моии ііссредені XVIII століття залежало здебільшого піл характеру розпитку мовленнєвих засобів прозаїчних та поетичних жанрів російської літератури.

Однією з актуальних проблем се(!едні!И XVIII століття с об’єднання церковнослов'янських і російських елементі» у иоіііґг російській літературній мопі та окреслення тенденцій, які рсгулювхчн іх взаємодію,

2) Чна-шигі інтерес з погляду злипя двох мовних стихій становлять дієприслівники, які на час розпитку російської лїіср.ітурноі моші на національній оснопі сформувалися як гібридна дієслівно-прислівникова граматична категорія, становлення якої "п росіііськііі м»пі пов'язане з руйнуванням книжної традиції у (іАитшмі апозітшних лісіїрнкмезіїиків"1 , годі як писемна мова зберігала відмінюванні дієприкметникові фор\-,і, у ‘фольклорі та російських діалектах не припинялася традиція предика питого влипання дієприкметникіа"2 .

3) М.В.Лочоносон. будучи «платним теоретиком і практиком свого часу, "за;-лан науко»! основи розуміння російської літературної моии як писокого

1 Кузьмина Г ІІоччеико ї: В Сііні;>ксис нри'мспн.і'’ форм и русских говорах. М.: Під-во ЛІІ СССГ’. с 7х. См. ізкжс Иітпри'і'хми ірачматич-і русскою языка. Мі'Р'Ь’легиі:. Глагол.

М . 11 !».!. Г

К і і" •' к'Ч-л ( М. Г’/'ічіниі.м кік четініг; ту'!<‘ш:я рнэгорориоЯ речи //

Ні .орн’лч і п!і р 1 І ‘іи. Л.: ! * і, 1*^77. с. ! ЛО.

надбання історичною розвитку народу"', визначив для дієприслівника*місце и граматичній системі попої російської літературної моїш і залишив зразки с’хшйцитно (о ''Российской грамматике"2) та імпліштю (у своїх наукових та художніх творах) вираженої норми використання дієприслівників.

Матеріалам дослідження послужила картотека, створена нами на базі суцільного ШіПисуьаиня дієприслівників і і сьомого - десятого томів "Полного собранна сочинснкйГ3' М. В. Ломоносоиа. Залучення різноманітних за жанрами джерел (віршовані твори високого, середнього та низького стилів, наукові праці з філології, листи і документи) обумовлене орієнтацією даної праці на комплексне дослідження стану граматичних категорій дієприслівникіз російської літературної мови у середині XVIII століття.

Об’єктом дослідження обрано дієприслівники, зафіксовані у творах М. В. Ломоносова: .

1) як факти літературної мови у зіставленні з матеріалами "Словаря русского языка XVIII веки"4 ;

2) як граматична Алегорія,, описана в "Российской грамматике" у зіставленні з попередніми іраматиками;

' 3) як одиниці кодифікації відповідно до теорії "трьох стилів" у зіставленні з матеріалами ’’Словаря Академии Российской"5 і ’’Словаря 1847 года'6.

Відповідно до об'єкту дослідження в дисертації сформульовані такі завдання: -

■ ' і

- встановити клад дієприслівникових форм у творах «М/ В. Ломоносова, описати їх частотні та граматичні характеристики, зосередивши увагу' ‘ на співвідношенні виду твірної основи та дієприслівникового форманта;

- охарактеризувати норми вживання дієприслівників в російській' літературній мові як "системі підсистем"7, середини XVIII століття, що розгля-

1 Білслід І. К. Вчення М. В. Ломоносова про три стилі та його значення для розаитку російської і української літературних мов К..: Бнд-во АН УССР, 19 !, с. 15.

2.юмоцосов М. В. Российская грамматика // Полное собрание сочинений. Труды по филологии. М.: Иш-цо АН ССС 1952, Т. 7, сс. 290 - 582.

5 Ломоносов М.В. Полисе собрание сочинений М.-Л.: Изд-оо АН С^СР, тт. 7 - 10.

J Словарь русского этика Xw( 11 игка. М.-Л.: Наука. Вып. 1-8. .

5 Словлрь 'Vk^-.c'Піч f’occimcKOH. Оіб . 17S9 - 1794, г,\ 1 - Л. ■

4Славарь нерковнослззкиск'ого і. русского Miwiut. сс.стпчлешімй iiropuv оі.кмом Лкіідсммі

Спб iS47.iT. ! - і. .

' Горйікоь А И. трех уроіімях н-учения яшкозыч норм //Кілінг*!-.- и фуі!кЦионі;рсн.чше

русскою гла^ ■ и Нз.иогры. !%0, с. 34. . .

даються в "Российской грамматике" і "Материалах к Российском грамматике"1;

- ипнеатн умови поєднання традиційних літературно-книжних і народнорозмовних елементів у дієприслівниках, що становили у XVIII столітті "сплав різних мовних стихій"2;

- визначити ступінь відповідності теоретичних установлень, сформульованих в "Российской грамматике" (1755 року). "Предисловии о пользе книг церковних в Российском языке" (1758 року)1 та "Материалах к Российской грамматике" :«ї.х практичною реалізацією в реальному мовленні;

- описати морфологічні ознаки дієприслівників у XVIII столітті, дати чинку їх категоріальній автономності, зіставивши граматичні значення в йсирикметникових та дієприслівникових формах.

Методи дослідження. Поставленні завдання і специфіка мошніх фактів, які зули в нашому розпорядженні, визначили таку сукупність застосованих методів:

- на етапі збирання даних використовувався метод ресстранії та аналізу

’негативного мовного матеріалу"4, іобто аналізу спостережуваних відхилень від соднфікованої норми. Такі відхилення ”з погляду діючої норми сприймаю!ься як юмилки"5. але вони свідчать про руйнування старих або "становлення нових іорм"(’; •

-на етані оброблювання даних застосовувався метод матрицювання та істол побудов«і графік. При характеристиці результатів дослідженні! основним іетолом внступас описовий. .

Метою роботи ( комплексний аналіз,- орієнтований на виявлення манежних особливостей л<< прислівників як граматичної категорії з її юрфо.іогічннмн ((юрмами, сингаксичнимк фчзікпінми та стилістичними аракгерисгиками. Д«ч"и.!/:еипч направ існс ча нідобр-зженни иич процесів у ііорч«к.чі М В .'ісі\іо!і<.і'.'і:і реформ;,г;>г>:і і мсі'<"ЧНік:і російської .птераіурної ювн

1 Ч И М.іГ:;\' <м ,• 'V! ; 1 ’ П-М*ч>-- (.' СОЧИНСКИМ. V

. '

’Фи:і'пФ ?ї і к и і, і ч. ■<. і ,4',', м - ;* ч \ п'К'Г'* ^ ;* ік.і М ! І»!'. ► ;*. <. і 2.

' Ломічич: >», V В Пр\чч .і->> ?> - 'г; п.'р',"!*! ч и Рссп'йск'М :м».и<е //Полм*/*

>і\> >нт: (і >ч:;н --ми. ] ~ < >.

‘МИі'р1'..» .} В О'ч-;'»1 ми.''* ;і|'мСч.--\ч.’ :м-,!Юічмсни» Г Я «іч'іс'х' и ромовим

•г.л(і.но< п, .7 11.ЧЫ. і Г,Г ', ;■ -ї<-

’ Маїс нг.е О і;лг'\() ;ич;<ч іі і і ы”>н і. ' - -- і ^ .«ні"р :пр*(»*-.■* -л и ;» //Пш:+<:м<м :игмийЧ _

ь Иим-'шч Н А Р'К’і'-.и і .'її’.:!, ііпрмм N1.. Н.г. ■*. і. *. 4.

6 .

Аспекти дослідження: -

К о д и ф і к а ц і й н и й. У дисертації вивчалася кодифікація д'кприел шпиків у доломоносовських граматиках, .починаючи і XVI століття і закінчуючи початком' XVIII ст. Кодифікація дієприслівників у цих працях розгляд;ілася як концептуальна підоснова для розвитку граматичної теорії лієприслівішкіи, ідо одержала повний опис в "Российской грамматике" М. В. Ломоносова, і Оскільки кодифікація, як правило "ис буває плшісію адекватна мошіііі нормі"1 у дисертації залучилися матеріали з таких ";\.іазковіі.х літературних пюрш"’ XVI - XVII! століть, як "Римські діяння”, та аналізувалися теоретичні погляди В. К. Тредіакоаеького під кутом зору того, як кодифікація дієприслівників співвідносилася з реальною мовною практикою.

Стилі ст и ч м и й, Стилістична кваліфікація дієприслівників з творів М. В. Ломоносова згідно з рекомендаціями "Российской грамматики" та теорії “трьох штилів" зіставлялася з . лексикографічними ремарками, якими супроводжуються твірні дієслова в "Словаре Академии Российской", "Словаре 1547 года” та з дієприслівниковими формами, зафіксованими в "Словаре русского языка XVII! века". 3 метою визначення стилістично-нейтрального шару дієприслівникової лексики та ролі ‘М. В. Ломоносова у формуванні єдиних норм нової російської літературної мови кінчалися вживання дієприслівників у різних .стилях, тому що "у становленні, закріпленні, і поширенні норм... практика відігравала суттєвішу роль, ніж створенні’ словників, граматик, підручників з красномовства та стилістичних теорій"3. ■ ,

Грамаг VI ч я и й. Словотвірні і функціональні особливості дієприслівників у творах М. В. Ломоносова розглядаються чк своєрідні маркери дієприслівникової граматичної категоріальності, тцо сприяють уточненню питання про статус дієприслівників у граматичній системі російської літературної мови середини XVIII століття. ■

Діахронічний аспект висвітлюється в дисертації на грунті зіставлення висловлювань вчених з питань взаємозв'язку дієприслівників з

] ,-Соетомаров В. Г. О ретроспективное™ учений о культуре речи. Известия ЛК СССР. Сектор литературного языка, 1966, т. X? \ вып. 2. с. 15.

- Еллн'іка А. Проблемы нормы и кодификации литературною языка ". отношении к типу тыка // Проблемы нормы сла,",нских литературных ячыклп и синхроническом и дизкрокическом асг.ектиХ- Доклей.^ на IV заседании ч^хзуиародкои комиссии но елль'.шечи:^ ли терял ^риым' • языкам 22 - 25 охтхэрк 1974 г. М., 1У. о, с. 19.

5 Тортик»» А. И. Теории и история русского литературною языка. М : виеидя Школ;;, ! с. і» • ‘

апозитивними дієприкметниками, часу ининкнення та придбання ними власних граматичних особливостей.

Новизна. КомплсксниН аналіз дієприслівників у творах М. В Ломоносши» дозволив встановити складність стилерозрізнкніальної ф>икпй дії прислівники», яка у розвитку нової російської літературної мови з;піо;і.і кардинальні перетворення: стилістична опозиция "книжне - розмовне" у дішриелнвниках трансформувалася у трихотомічну опозицію "слов'янізм - поетична цільність -русизм". .

У дисертації вперше простежується взаємозв'язок синтаксичних фуіікііііі '.іспрнслітінкш із загальною лінісю еволюції попої російської літературної мови, н якій іерархія синтаксичних значень відображає рух у системі дієслова від апозитипного дієприкметника до гібридної дієслівно-прислівникової граматичної категорії і термінологично визначити такі явйшл, як обстатиіно-превалюючнй, преднкатиішо-преиалюючий та рівномірно-розподідешій синкретизм. .

Актуальність дисертаційної роботи інішачаєтися розв'язуванням проблеми співвідношення експліципіо та імнліцитно вираженої .норми. Дослідження підібраних мошшх засобі» у творах М. В. Ломоносона дозволило зіставити його теоретичні погляди з літературною практикою, ші жачити ступінь впливу художньої літератури, наукової та дідової прози на становлення норми літературної мови.

Аналізований фактичний матеріал дозволи в виявити спільні принципи

взаємодії церковнослов'янських і російських елементі» у дієприслівникових формах. постіівипі питання про їх ег.тіус у російській літературній мозі середини XVIII століття. .

Теоретичне значення дисертації поляїаі в уточненні уявлень про норму та її кодифікацію російської літературно! мови середини XVIII століття й уточнення граматичних каїегорій і с. т\<_у ;н< прислівників.

Практичне значеная лнсершнігоп; дослідження полягає в мож.лтост: иикорисзання йою при внклаланні російсько» мови в університетах, ітс.і нсппутах та інших учбових іаклалдч гуманітарного профілю, при виклзяанч» нормативних курсів із стилістики російської м^ки та історії російської итературної іони, у спецкурсах » спспссмінарач ^ оосійської прози й поезії Ч\'І!і століття. а також з пшрчості М В. Ломоносона.

На захист виноситься такі положення:

!) У російській літературній мові XVJII століття дієприслівники функціонують як сформована категорія, шо має специфічне значення та свої відмінні ОСОБЛИВОСТІ.

2) Граматика М. В. Ломоносова - перша праця, в якій дієприслівники постають як самосрііна категорій, шо характеризується специфічним набором гетерогенних форманті», вибір яких регламетується стилістично.

3) Г'схч.на мовна норма вживання дієприслівників у літературній мові Will століття не вкладається u рамки теорії М. В. Ломоносова. Суворе дотримування рекомендацій "Россиііской грамматики", яке базується на розмежуванні дієприслівників типу толкаючи, толкнувши, як розмовних, а

. дерзая, дертуаь, як книжних у художній практиці російської літературної мови XVIII століття відсутнє.

4) Взаємодія граматичного видового значення твірної основи з генетичним часом дієприслівникового форманта у новій російській літературній мові XVIU століття приводить до повної залежності дієприслівникового часу від дієслівного виду та концентрації граматичного значення дієприслівників у їх основі.

Робота складається із вступу, трьох роиділів, висновків, списку джерел,

' матеріалів дослідження та списку використаної літератури; '

У першому розділі "Історія кодифікації дієприслівників у граматиках XVI -першої половини XVIII століть" відзначається, що церковно-слов’янська мова у східних слов'ян до. XVI століття підготувала грунт для усвідомлення можливостей розвитку писемності на власній національній основі. З цього періоду почався науковий опис спочатку церковнослов’янської, а потім і східнослов'янських мов.

Аналізу піддаються перші східнослов'янські граматики, присвячені описові і- церковнослов'янської мови, й цих граматиках національні мови виступають точкою відрахунку та протиставлення церковнослов'янській мові. Перший розділ складається з двох параграфів: "Кодифікація дієприслівників у граматиках XVI -початку XVIII століть" та "Кодифікація дієприслівників в "Российской грамматике" М. В. Ломоносова з погляду його стилістичної теорії". •

У першому параграфі дається стислий виклад історії кодифікації дієприслішиі^в, починаючи з найдавніших граматичних творів, які дійшли до

нас ("Донатус" Д. Герасимов;»1, “Букварь" !. Федоров;;3, 'Труммаїіки слзвенскія, правильное синтагма" М. Смотринького5, "Грамматика словенская"

I. Ужевичз4 та інших) і закінчуючи початком XVIII сіоліітн. Розпиток граматичних положень розглядається на фоні загального розвитку нормалізаторських погляді» на категорію дієприслівників.

У другому параграфі аналізується кодифікація дієприслівників в

''Российской грамматике" (1755 року) М. В. Ломоносова та і'і зв'язок і теорию ’’трьох іитиліи". сформульованою у "ПрСДНСЛОВИИ о пользе книг церковных II Российском языке". .

У кодифікації дієприслівників ііиділяюіься дна аспект:

а) поєднання » дієприслівниках грамаїнчиого та стилістичною

компоненті!); . .

б) синтез церковнослов'янських та споконвічно російських елементіп у конкреших дієприслівникових формах.

Другий розділ "Діснрислівинки у творах М. Я. Ломоносова” присвячений описові дієприслівникових форм у відіОрашіх ятя дослідження творах та

спостереженням закономірностей сполучуваності в них формах генетично неоднорідних елементі». Діїлірисліиники, зафіксовані у творах

М В. Ломоносова, розглядаються у двох аспектах:

1) коли практика виступає джерелом фактичного матеріалу й основою теоретичних побулої);

2) коли творча діяльність с засобом застосування і подальшого розпитку

сформульованої теорії. "

У пертому параграфі "Структурний взаємозв'язок твірної основи та

форманта в дії прислівниках" аналізуються дієприслівники на основі їх сгаїисіичнич підрахунків. Підкреслюється, шо дисертаційне дослідження здійснювалося на

текстах творів М. В. Ломоносона загальним обсягом понад піпмг.ьйона слововживань, та понад 5050 дієприслівникових словоформ.

! Сч.. Ят і II І!. І’аесужлсжія юлиос.іаг.янскчіі її русской старины о неркотіпслааинсюм яіілкс // Исслелонанті но русскому тыку. ('ко 1845, 1, І, сс. І9 - (070.

: bi.it.niia Т V Меч и "Букваря" И. Ф-іирппа среди других начальных уісГжикоп. М.: Ин-по ДІЇ СССР. Отл. ції і:\ри и тика. І955, г. І•(. шли. 5.

’Смтрішмііі М. Граччагікп слав.-неїіч. правілих*: сіїплгча * Факскм. тяаиііс І6І9 «чи» Научное чсглс.'ьивчни; ІІі\гі\ка В. В К.: ІІа\К')іи думм. І9?Ч. 24% л.

*Ужсвич і. Грам чашка словинисля //Піл г. по ліпну ІїілолЬ I. К, Кудрипьхиіі Г.. М. К.: Плюш лумкл, ІЧ7В. Д4с.

Розподіл дієприслівники! за жанрами досліджувався з урахуванням їх граматичних ([юрм та іншу твірного дієслова. Встановлено, шо дієприслівники у творах М. В. Ломоносова багатші за кількістю представлених типів та ширші з погляду словотворчої мотивованості, ніж у "Российской грамматике".

Знсртасті-сй уиага на те, що дієприслівники, утворені віл дієслів аедоконаного і доконаного видів,характеризуються у М. В. Ломоносова досить чітким розмежуваїїн,!!.^ формант: -а/-я, -учи/-ючн - для форм нсдоконаного виду; -въ, -вши - для форм доконаного виду. Ці дані суттєво відрізняються від даних "Словаря русскою .языка XVIII века", іцб відображають широку варіативність дієприслівникових форм. Підкреслюється, шо ■ варіативні дієприслівники (типу (шди - віиквь, идучи - щюизойду'ш) у творах М. В. Ломоносова нечисленні. Винятки становлять дієприслівники на -а/-я, утворені від дієслів доконаного виду,' які виступають маркерами поетичного стилю.

При дослідженні "Стилістичних характеристик дієприслівників у творах М. В. Ломоносова" в другому параграфі другого розділу використані словники, що описують лексику нової російської літературної мови XVIII століття: "Словарь Академии Российской" (1789- >794 гг.), "Словарь церковнославянского и русского языка" (1847 г.) та "Словарь русского языка XVIII века". В ролі оцінних маркерів при описі стилістичних функцій дієприслівників у творах М. В. Ломоносова використовуються такі словникові ремарки: с.шоян.

(слов'янське), церковн. (церковне), общее языка употребление (загальномевне вживання), простої ч,‘- (просторіччя:). ! •

Аналіз сполучуваності дієприслівникових формантів (-а/-я, -учи/-ючи,

-въ, -вши) з твірними основами (церковнослов'янськими і споконвічно російськими) використовується в ролі бази для розв'язання питань про співвідношення їх використаня з кодифікацією російської літературної мови в цілому, наміченою в "Российской грамматике".

Розділ "Граматичні характеристики дієприслівників у творах М. В. Ломоносова" складається з трьох параграфі». У -іозділі аналізуються:

1) синтаксичні іЬункції дієприслівників, які маркують ступінь зформованості дієприслівників та їх граматичну самост ійніс

2) співвідношення контекстуальних часових значень додаткової, супровідної та основної дій;

3) словоїворча структура дієприслівників.

V першому паршрафі /много розділу ама'іізуюп.сл "Синтаксичні функції дієприслівників у тнорах М. В. Ломоносова". .;Дослі',іжеини спирається на прішіання того, що джерелом формування синтаксичних функцій для дієприслівників були апознтивні дієприкметники.

Особлива увага приділена синтаксичному синкретизму, який проявляется в нерозділкжіному послнаїші обставинної та напінирелик.ііипііої <{>>нкнії у більшості аналізованих форм. Підсумовується, що обсптишю-нревалюючнн, преднкатинно-ирспаліоючиіі і рівномірно-розподілений синкретизм іієприсдівників характери чує різний ступінь винну обе піннішого та предикативного значень і мас чііко організовану ієрархію.

Крім того у параграфі розглядаються ліґлрпсліішикн-Д|<>горн.пп присудки, які не сполучають у собі обсіапниного та нредика пінної о значень. Подібні дієприслівники в семантичному та синтаксичному планах зближуються т апозитиннимн дієприкметниками і нказуюп. тільки на додаткову, супровідну дію.

У другому нараірафі "Реалі пшія часових значень у ді<прислівниках недоконаного і доконаною нидів" аналізу підлягає контекстуальне часове співвідношення основної дії, позначені»' присудком, іа долаткомої, ішраженої дії прислівником, і іімно погляду виділяються різні часові значення дієприслівників у творах М. В. Ломоносова, оркніовамі як па час реалізації основної дії, так і на момент мовлення. Встановлено відносне та абсолютно, часове жачення дієприслівникових форм з мсіою нишачені!" ступеня зале* пості контекстуальних значень дієприслівників від специфіки їх формантів та виливу останніх на часове значения діє прислівникових форм. .

На основі широкого спектру контекстуальних дієприслівникових часових значень, описаних у другому пар; рафі даного роїділу, здійснюється аналіз "Категоріальних значень дієприслівників у торах М. В. Ломоносова" (паріграф N^1, при ньому враховуються такі фактори:

1) іенсппна спорідненість дієприкметникових і дії прислівникових форм;

2) вплив дієслівної категорії виду на граматичні значення іііприслішпс ;в.

У даному параграфі вказується, то формування дієприслівників як ісзмінної морфологічної категорії викликало нейтралізацію ряду опозицій,

шіаегнпих дісприкметиикоїчім формам: активний - пасивний стан, чоловічий -.жіночий - середній рід, однина - множина тг, інші, а відсутність словозмінних п'іііксін сприяла зосередженню у дієприслівникових осі юнак дісслішю-видовнх іраматнчннх значень, і оді як виділення форманті» теперішнього (*а/-я, -учи/ -ючіі) і минулого (-ігь, -віщі) часу можливе тільки з етимологічної то чин зору. У

шісноїжах пілсумоі>уіон.ся результати’ доечіджеппя та обгрунтовуються основні

,1і- . положення, ішиееещ на захист.

Основні положення дисертаційного дослідження

Наукове розумніші дієприслівників як особливої категорії попої російської літературної мови, що бере свій початок у XVI столітті, пройшло складний шлях розпитку: від простою виділення їх як дієприкметникових слів ("Донатус"

Д. Герасимова), через сплутування дієприслівників з першою особою теперішнього часу ("Букварь" І. Федорова), визначення дієприслівників як усічених дієприкметникових форм у називному відмінку ("Грамматіки славенскія, лрапільнос синтагма" М. Смотрицького), співвідношення їх з латинським герундієм (1. Ужевич, Ж. Сопе1) 'до усвідомлення дієприслівників як специфічного класу слів спочатку церковнослов'янської (Ф. Максимов2, "Технология, о еже, что есть грамматика, и колико частей в себе содержигъ"3), а потім російської літературної мови (В.Е.Ддодуроа "АнГаг^агипсІег «іег Ки5ьісііе БргасКе" (1734 р)4, В.К.Тредиаковский5). ' .

Безперечною іаслугою грам.тЬічної літератури XVI ! - початку XVIїї століть, іцо мала своїм об’єктом, у першу чергу, опис церковнослов'янської мови, є кодифікація, яка закріплювала у дієприслівниках їх формальні відмінності за двома різними мовами: церковнослов’янською - форми на

• -а/-я, -уще/-юще, -уиці/-юіци, -въ, -ше, -вше і російською - -учи/-ючи, -ваш

'Успенский Б. А. Одна ш первых русских грамматик // Вопросы языкознания. 1988, N1, с. 94. .

: Максимов Ф. Грамматика славянская вкратце собранная въ грекославянско?! школе аж въ Великсмъ Новгороде. Спб. 1723

3 Технология, о еже, что есть грамматика, и колико части въ себе со"“ркигь Спб., 1724,

236 л. ■

4 Кузнецов .і. С. У истоков руской грамматической мысли. М.: Иу.-во АН СССР. 1938, с. 41.

5 Неизвестное письмо В. К. Тредиакотекого (Пчоаикаиня А. В. Рахірего'.оіі) // Из ік-триі. русской журналист) Статьи и материалы. М., 1959 со. ’14.

ІЗ

га послужила підставою для розмежування стилістичних функцій дієприслівників . у новій російській літературній мові. Двоєднність наукової підстави позначилася на специфіці представлення кодифікаційних принципів російської літературної мови, на підборі мовних одиниць для кодифікації в російській літературній мові, на характері опису і формулювання правил. Той факт, шо церковнослов'янська мова до початку XVIII століття існувала як писемна, сприяв тому, що кодифікація дієприслівників поряд з рештою граматичних категорій будувалася на протиставленні церковнослов'янських форм як літературно-нормативних і пласие російських, таких, що існували поза літсраіурнсю мовою. Підготовлений у такий спосіб грунт дав можливість розробити нову граматичну теорію дієприслівників, яка регламентувала вживання гетерогенних та гомогенних елементів, і встановити їх співвідношення у досліджуваній дієслівній граматичній системі російської літератури XVIII століття. Це дозволило М. В. Ломоносову в описі дієприслівників:

- повністю виключити іменні морфологічні категорії роду, числа та

відмінка; ■ ■

- оминути стадію віддієприкмєтникового утворення і вивести їх з особових форм дієслова;

* включити дієприслівники в систему дієслівного часу (теперішнього, минулого однократного, минулого невизначеного, минулого сумнівного та давноминулого).

Граматичні характеристики дієприслівників у М. В. Ломоносова поширюються також на інтерпретацію їх синтаксичних функцій, при описі яких автор орієнтувався на споконвічно російські норми, вилучаючи з ужитку синтаксичні галліцизми (називний самостійний) та церковнослов'янізми.

"Российская грамматика" виступає передумовою до розробки стилістичної теорії, яка стала "свого роду лінгвостилістичним придатком, необхідним для завершення формування норм ііової російської літературної . мони, орієнтованої на національне мовлення"*.

Кодифікація дієприслівників, описана в "Российской грамматике”, тісно повязана зі стилістичною реформою М. В. Лом о. .копа, названою теорією "трьох штилів". Теорія "трьох штилів” у плані історії російської літературної

1 \<И>ур’псі; Г. Д. "Средний штиль" М. В. Ломомосона » контексте истории русского лиг'раіурчого //Ікніроем >ш,ікомнлння. 1983, N 3. с. 103. .

мови виявилася засобом розв'язання важливого власне лінгвістичного завдання, пов’язаного з проблемою органічного поєднання в межах єдиної російської літературної мрви генетично різнорідних СЛІМСНТІ».

Лексикологічна підоснова стилістичної теорії. сформульована М. В. Ломоносовым на базі виділених ним п’яти генетично споріднених груп слів, серед яких на найвищому різні протиставляються' російські та иеркоинослов'янські лексеми, із сукупності яких на другому рівні виділяються:

- спільні слова для церковнослов'янської та російської мов;

- слова, властиві церковнослов'янській мові;

- слова, характерні для російської мови.

У церковнослов’янській лексиці виділяються "весьма обветшалые" та слова, зрозумілі усім освіченим людям; в російській мові - літературно-нейтральні та "презренные слова". Схсмаїично не співвідношення можна представити так: >

Схема І. Лексична підоснова теорії трьол стилів М. В. Ломоносова

російська Мова XVIН ст.

церковнослов’янські _______ слова

російські слона

церковнослов’янські слова, відсутні в російській мові

спільні слона

церковно- активнг літературно- } ненорма-

слов’янські церковно- нормативна і тивна

архаїзми слов’янська . російська лексика

лексика лексика

1 2 и 4 І

російські слот». ) ШЛС)ТНІ в *

і ЦСРКОННРСЛ МОІН____і

Дана лексикологічна підоснова використовується М. іі. Ломоносояим ллн побудови теорії "трьох штилів"» ак основного інструмента кодифікації російської літературної мови на національній основі.

„ На відміну від Макарія і Ф. Прокоповича, які орієнтувалися на осноині вимоги ораторського мистецтва, М. І. Усачопа та В. К. Тредіаковеького, то спиралися на денотативный аспект висловлювання, М. В. Ломоносов класифікацію стилів побудував на атасне лінгвісти тих засадах наукового опису лексики з погляду її походження. Межі стилів у теорії М. В. Ломоносова перебувають у прямій залежності від лексичних характеристик слів іа граматичних форм: "Штилі одержують свою наукову лінгвістичну

характеристику, а трихотомія виявляється допоміжним прийомом наукового орієнтування'1 .

Формування стилів російської літературної мови на базі різнопроперційного співвідношення генетично неоднорідних елементів викликало необхідність розмежування церковнослов'янських та російських дієприслівникових форм. Стилістичним маркером для цього розмежування М. В. Ломоносов обрав дієприслівникові форманти, використовуючи традиційне розмежування форм на -а/-я, -въ як книжних та -учн/-ючи, -аши як розмовних,

і поєднугав перші з церковнослов'яськими (церковнослов'янська основа + книжний формант), а другі з російськими (російська основа + розмовний формант) твірними основами. Закріплення дієприслівників типу дерзая, дерзнуаь за високим стилем, а дієприслівників типу толкаючи, толкнувши - за низьким не виключало їх використання у середньому стилі, на базі якого формувалися норми єдиної російської літературної моші. В ролі ’ основного критерію використання дієприслівників М. В. Ломоносов висував "всевозможную равность", яка полягала у стилістичному узгодженні дієприслівників та їх контекстуального оточення. Ця рівність, яка "особливо тоді втрачається, коли висловлювання словенське буде поряд з російським простонародним" (Ломоносов М. В., ПСС, т. 7. с. 558), стала основою реформаторської та кодифікаторської діяльності М. В. Ломоносова,

На основі дослідження поетичних творів (в кількості 840 сторінок), , наукових текстів (920 сторінок), ділових документів (960 сторінок) та листів (300 сторінок) встановлено, що вживання дієприслівників у М. В. Ломоносова є надійним показником розмежування стилів і жа. рів літературних творів. Найбільша кількість дієприслівників зафіксована в поетичних творах, де вони

* Вомік-рскиі; В. П. Стилистическое учсішс М. В. Ломоносова и ею теории трех штилей. М.: Нм-по Ми.;к Ум-т;и 1^70, с. 144. ”

"служать... скороченню думки" (там же, 559). На другому місці за частотністю дієприслівників перебувають наукові тексти, третє місце займають ділові документы і найнижчою чаїлотністю дієприслівникових форм характеризуються листи:

Тиори Формлнтн Поетичні тиори Наукові тексти Документи Листи Некого

{! -а/-и 1514 467 43-І 301 2719

1 -учи/-ючн 21 4Г II 20 92

-вт»/-вши 7 2 6 4 19

1 -въ 1 594 295 262 267 1419

| -вши 348 139 117 14 618

{ -ШИ 9 1 . - - 10

без суф. 39 4 2 - _ 45

1 -а/-я III 6 7 4і 12Х

Всього ' 2644 954 736 ~1 716 5050

. Аналіз конкретних дієирнсліпнш.опіїх форм, утворених під лче.тіп

доконаного й иедоконаного видів, у творах М. В. Ломоносова показав. шо и першій половині XVI11 століття дієприслівники вже сформувались як

граматична категорія, відмінна від дієприкметників структурно-морфологічними особливостями, проте в межах дієприслівників ше не завершилися пронеси:

а) відбору формантів для дієприслівників иедоконаного та доконаною видів,

б) закріплення формантів за певними типами основ, шо проявилося. за термінологією Абдулхаково» Р. Л.1, у варіативності дієприслівників (змішуванні форм на -а/-я та -учн/-ючи, -вь і -виш), а також їх синонімії <«зл< \ю іаміні форм на -а/-я.і -п/>вши, утворених від дієслів иедоконаного іі доконаною видні). Матеріали "Словаря русского языка XVIII века" наочно демонструюіь широкі можливості формоутворення для дієприслівників того часу нк у шіоорі дієприслівникового суфікса, так і твірного дієслова та його видовоі належності

Зіставлення наших матеріалів з даними "Словаря русского языка XVIII века" показало, що у М. В. Ломоносова вживання дієприслівників відповідало

•Абяулхактіа Р. Л. О синонимии и вариативности в леенричаоиых Формах !; Проблемы русской морфологии. Тезисы международной лингвистической конференции Орі-.чоно-іуено, 1995, с. 81. .

основному спрямуванню розвитку процесів відбору формантів та Тх закріпленню за певними типами твірних основ в російській літературній мові.

Дослідження стилістичних функцій дієприслівників в аналізованих творах показало, що реальна мовленнєва діяльність М. В. Ломоносова не вкладалася в межі його теорії та вчення про "три штилі". Суворе дотримування схсплішпно вираженої норми вживання дієприслівникових формантів, кодифікованої в "Российской грамматике" і основаної на розмежуванні діеприслівнків на -а/-я, -от» як книжних та -учи/-ючн, -виш як розмовних, у творах М. 8. Ломоносов:! . відсутнє. Форманти -а/-я, -въ, кваліфіковані вченим як книжні, в аналізованих творах вільно поєднуються з церковнослов’янськими твірними основами (тобто з ко повноголоссям в корені та префіксі, префіксами воз-, во-, со-, из-, альтернантами щ, жд) та з російськими (тобто з повноголоссям в корені її префіксі, префіксами вз-, в-, с-, вы-, альтернантами ч, ж). Це встановлено шляхом зіставлення стилістичних ремарок до твірних дієслів за "Словарем Академии Российской" та "Словарем церковнославянского и русского языков".

Більшість дієприслівників на -а/-я у М. В. Ломоносова утворено від стилістично нейтральних дієслів, що вживаються в межах кожного з трьох виділених стилів та літературних творів усіх жанрів,

При оцінні стилістичної маркованості дієприслівників враховувалася існуюча у XVIII столітті теорія "поэтических вольностей", за якою відступи від правильного слововживання підкорялися техніці віршування. "Поэтические вольности", виражені дієприслівниками, у творах М. В. Ломоносова вступають у протиріччя: . .

1) із жанром, оскільки використовуються стилістично знижені одиниці у

с

творах високого стилю навпаки;

2) із стилістичною характеристикою контектсуально співвідносних з

дієприслівниками лексичних одиниць. .

Таким є використання форм на учи/-ючи, -вши в аналізованих творах високого стилю і дієприслівників на -уіцн « творах середнього стилю, Імпліцитно виражена норма вживання дієприслівників у М. В. Ломоносова спирається, з одного боку, на реальні мовні закони утворення дієприслівникових

форм, а з другого - на нівеляцію стилістичної маркованості генетичних церковнослов'янізмів та русизмі»1.

У "Российской грамматике" пр. описі синтаксису дієприслівників М. В. Ломоносов обмежився характеристикою обставинної категоріальної функції. Завдяки цьому в синтаксичному значенні дієприслівників виявилося кілька ступенів градації. Граматичною основою виділення ступінчастості була обрана М. В. Ломоносовым лексична сполучуванність дієприслівників з . прислівниками: вопрошая важно, беспечно, небрежно, равнодушно.

Багатоступінчастість вираження синтаксичних знамени дієприслівників мае місце і в його творах, але вона спирається на іншу граматичну основу -гібридність лексичного значення самого дієприслівника, шо обумовило синкретизм синтаксичної функції дієприслівникових форм.

Часові значення дієприслівників у творах М. В. Ломоносова значно складніші, ніж в описі "Российской грамматики1*, де протиставляються тільки форми теперішнього та минулого часів.

Співвідношення дієприслівника та дієслова реалізує стандартні значення одночасовості (для форм недоконаного виду) і понсрслності (для форм доконаного виду), а також вказує на цілий ряд складних затежностсії між додатковою, супровідною та основною діями.

Окремі часові значення дієприслівників недоконаного і доконаного видів у творах М. В. Ломоносова визначаються контекстними умовами і в значно меншій мірі залежать від специфіки дієприслівникових формзнііи. ніж віч контексту. Так форми -а/-*,-учи/-ючи в аналізованих текстах, мають значення часткової одночасовості, попередносгі, -а на аь, -він» - шаченнр неповної попередності, одночасовості і слідування.

Подібне вживання дієприслівників у творах М. В Ломоносова дозволило виділити фори.;; з абсолютною часовою орієнтацією, де лії дієприслівника і дієслова-присудка безсумнівно розводяться \ часі і ік>-рііж>\і> визначаються моментом мовлення. Наприклад діє»;- іслівиики доконаного виду у сполученні з дієсловами майбутнього часу можуть маги таку схему підношення'

1 Колорадо Е. С. Семантическая история слаїміїиімов в русском »ітх нової» «ргчпої М.: Наука, 1988, с. 43.

Схема 2. Часове співвідношення основної дії,

вираженої дієсловом майбутнього часу (--->),

та супровідної - вираженої дієприслівником доконаного виду ).

момент мовлення

-------------------- X----------------------

минуле майбутнє

---------Н

Особливості використання дієприслівників доконаного та недоконаного видів у творах М. В. Ломоносова вказують, що аналізовані форми мають широкий спектр часових значень. Генетичне протиставлення дієприслівникових суфіксів у творах М. В. Ломоносова виступає як формальний класифікатор і в реалізації контекстної та часової семантики дієприслівників суттєвої .ролі не відіграє.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Шимко Е. В., Устюге?,а Л. М. К вопросу о значении М. 10. Лермонтова

в истории русского литературного языка (на примере употребления причастных и деепричастных форм) // В художественном мире М. 10. Лермонтова. Тезиси научно-методической конференции, посвященной 175-летшЬ со дня рождения М. Ю. Лермонтова. Ужгород, 1990, се. 28 - 29 . ’

2. Шимко Е. В. К вопросу о субстантивации причастий в древнерусском языке (на материале "Жития Феодосия Печерскоп. ') //Актуальные вопросы словообразовательного анализа и словообразовательного синтеза. К.: Наукова думка. 1991, сс. 45 - 53.

3. Шимко Е. В. Деепричастия несовер энного вида в поэтических произведениях М. В. Ломоносова // Соотношение синхронии и диахронии в языковой эволюции. Тезисы докладов Всесоюзной научной конференции (Ужгород, 23 - 25 октябрл 1991 г.) Москва - Ужгород, 1991, сс. 200 - '^3.

4. Шимко Е. В. О месте гибридных глагольных форм о структуре словообразовательного гнезда //Закономерности эволюции словообразовательной системы русского языка. ОренОург, 1994, с.с. 40-41.

5. Шимко Е. В. Стилистические функции деепричастий в произведениях М. В. Ломоносова // Доклады и сообщения традиционной конференции профсссорско-прсподаиатсльского состава УжГУ. Филологический факультет. Ужгород, 1993, сс. 93 - 96.

Шимко £. В. Развитие деепричастий я период формирования нового русского литературного тыка. '

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10. 02. 02. - русский язык. Киев, Институт языковедения им А. А. Потебни НАН Украины.

В диссертации исследуются этапы становления теории деепричастий ка:;

*

особой грамматической категории. Указывается, что понимание деепричастий прошло сложный путь развития: от простого выделения из причастий, определения их как усеченных причастных форм, соотношения с латинским герундием до осознания деепричастия как специфического класса слов сначала церковнославянского, а затем и нового русского литературного языка.

Основные тенденции развития грамматических особенностей, стилистических и синтаксических функций деепричастий в середине XVIII века рассматривается сквозь призму сопоставления кодификации нового русского литературного языка, намеченной в "Российской грамматике” (1755 г.) и теории "трех стилей" с реальной языковой практикой М. В. Ломоносова.

Shimko Е. V. The Development of (he Participle in the Period of New Russian Literary Lenguage Formation.

Thesis for the Degree of Candidate of Philological Sciences by Speciality: 10. 02.

02 - Russian language. The Potebnya Institute of Linguistics of the National Academy of Scienes, Kiev, Ukraine.

In the thesis the stages are investigated of the theory of the Participl as a special gramniatic category, it is pointed out thet the conception of Participl underwent a long way being, first, singled out of adverbs, defined as a reduced adverbial part, identified wiih the Latin Gerund. Fineliy it started to occupy a place of a separate class of words, first of the church Slavonic, then of the New Russian literary language. .

The main tendencies in the development of the grammatic peculiarities, stylistic and syntactic functions of the Participle in the middle of the XVllI-th century are analysed by means of comparison of New Russian literary language codification-viewlined in "Russian Grammar* (1755) and the theory of tuice functional styles with М. V. Lftwnosov’s language practice. .

Ключопі слова дієприслівник, дієприкметник, синтаксичний синкретизм; кодифікація, нона російська літературна мова, "Российская грамматика" М И. Ломоносова; теория трьох стлів: високий, середній, низький сіиль, кіпі/кний - розмовний формати, слов'янізми, русизми. .