автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.09
диссертация на тему: Семантика символико-обрядовой системы болгарской свадебной поэзии

Полный текст автореферата диссертации по теме "Семантика символико-обрядовой системы болгарской свадебной поэзии"

НАЦ1 ОПАЛЬНА АКАДЕМ 1Я НАУК УКРАШИ 1НСТИТУТ ШСТЕ1ГГ-03НАОТУА, ЮЛШОРИСТИКИ ТА

Р Г Б СТ™1 'ивн1 м,т,рильськсг0

7 1 ОПТ 1994 На правах рукопиоу

ЗАДОРОЫМС Ноталя 1гпн1вна

СЕМАНТ1Щ СИМВОЛ 1ЧН0-0БРНЯ0'301 системи БОЛГАРСЬКО! 'оЕСЦ]ЬН01 ПОЕЗП

Спец1альн!сть 10.01.09 - фольклористика

Автореферат

дисертац!? на вдобуття ечэного ступени кандидата ф!лолог!чних наук

К и I в - 1994

Дисертац!» вихоиана в 1нститут! ниствцтвовнавства, фольклористики та етнологИ 1и. М.Т.Рильського НАН Укра!ни.

Наукови* кер!вник - доктор ф!лолог1чних наук Н.С.ШУМАДА

Оф1ц11н1 опонвнти: доктор ф!лолог1чних неук, професор В.А.КАЧКАН

кандидат ф!лолог1чнмх наук Я.П.КОНеНА

Пров 1 дна оргвн1вец|* - НацЮнальний уи1верситет "Киево-Могилянська Академ!*"

1 -г -Г — ^

Захист дисертацИ в!дбудаться 'эа^О1иЧ994р.0# на

вао1данн1 спвц1ал1&овано! ради Д 0681821 по вахисту доктор-

сьжих дисертацИ а теорЦ л!твратури I фольклористики при

Ки?вськоцу ун1верситвт1 1м.Тараса Шевченка в конфервнц-аал I

8в адресов: 252017, Ки1в-17, бульвар Шевченка, 14.

3 дисертац1ею мохна оенаЮинтися в пауковII б1бл1отец1

Ки!вського ун1вёрсмтету (и.Тараса Шевченка /вул.Володимирськв,

50/.

Автореферат роа!сланий » Ьерч.^' 1994р#

Вчений секретер спец1ал1аовано? ради ■

кандидат ф!лолог1чнкх наук ^ Л ЛУНАЕВСЬКА

Слов"янське традиц1йня иес1лля наложить до складних комплак-с Iе народно? духосно1 та матер!ально! нультури, якэ включав валику ¡(¡лысеть KcunonoHTiB - господирських, соц!альних, правоЕих, рол1г1йно-маг1чних, етичних та худокньо-естетичних, виявлеиих в структур! обрядового тексту, що сюшдаеться в реального, вербального та акц!онильного план1в вириження. Ц1 стратиф!квц1йн1 piBHi вес!льного ритуалу представлен! у р1вн|й <|>орм 1 - у еигляд! ритуального предмета, ритуального акта та ритуального слово, при чому в обрядоПй практиц! 1снуе комб1наторнц можлия!сть р!вних рег1стр1в /реального, акц!онального, вербального/. При досл!д-кенн! проблем семантики обрядоаих одиниць /анак1в/ вербальний текст кабувае превалючого значения, оск!льки в ньому в!дбуеаеться агуцення i п!днесення денотат!в до р1вня символ!в, семантика яких ровкриваеться у словесному та мелод!Яному рядах. Досл!джешш вербального токсту довголяс виявити ключов! елементи семантики ве-с[лля, посп1ль в1тканого 1з символ!в, смисл яких або трансформу-вався, або стерся з плином. часу. Роэкриття цих смисл!в дае мож-лив1сть простелити етапи народного св(тобачення, поступовий пэ-рех!д в!д м!^олог!чного до б!лыи реального мислення, опредмвче-ного, в дал! абстрагоианого у симеол1ц!.

Кайб!льш давн!, най!стотн!ш1 едементи традиц!йного вес!лля слов"ян добро эбереглися у болгарському вес1льному обряд!. Уи-вчення болгирського веЫльного сбряду дае вдячний матер!ал для виявлення сп!льних та своер!дних оленент!в семантики веа!льно1 обрядово? noealf слов"ян.

Об"ектом досл!джвння у дисертыц!? в етнограф!чн1 описи та тексти вес1льних п!сень болгар, В8ят! в чиоленних публ1кац!й, арх1вних матер!ал!в /зокремо !а фонд!в IMIE !м. М.Т.Рильського HAH Укра1ни/ та власних польових 8апис!в.

Мата досл!дження полягае у виявленн1 та анал1в! симеол!ки болгарсько? вес!льно1 обрядово! п!свнност!, висв|тленн! вваемо-вв»явку поетично? символ 1ки 8 обрядоЕим процесом, роакритт! ов-мантики символ!в болгарського вес1лля череа вегетативну, воомор$-ну, кольорову та числову поетичн! системи.

Джерэльна база. Принципи досл!дження. Теоретико-мзтодолог1ч-ною основою роботи слухать клзсичн! науков! концепц!! Ндомих фольклорист !в та етьограф!в, цо ровробллли питания народно! символен. Дисертантка спиралась на теоретичн1 прац! »(.Костомарова, О.Потебн I, Х.Чцуржинського, О/Зеселогського, "З.Проппа, С.11веткв, Н.И^мади, Л.Хроленко, Н.Колпаково!, ¿.ерьомЫо!, РЛваново!, М.Ге-орг!ева, Д.Пэтканово!, Ч.Чонево!.

У процэс! анал!ву симеол!ки болгарсько! народно! п1со>;пост1 використовувалися 1стсрико-пор1якяльниЯ та структурно-семIотичний методи досл1дкення. оалучилася тонок дкскурсна методика. Необх|д-н1сть II вастосугання пов"язиг1а а тим, цо семантика кохнего окре-мсго символа складаеться ¡8 суыи вс1х його контекст1в. Зровум!ти внач'мшя символа мочена т!льки досл1дкуючи семаптичне навантаження дэного сиигсла в конкретному отсченн!. При анал1в1 значения сло-весних компонпнт1е обряду валучаеться Бесь контекст, який увирав-нюе сеовр1дн!сть наэианих компонент^ 1 виэначче специ|1ку !х вначення, Дискурсна методика внзчно полегшуе процес дссл!джекня дано! проблем». При досл1джепн1 Еег^татично!, эоомор}чю!, кольоро-во! та числоео! систем валучався структурно-сем1отичниЯ метод.

На.укова новизна роботи. Проблема семантики болгарсько! ве-с!льно! поев!! яй символ1чно-обрядово! системи не була ще предметом спец1ального досл1да>экня. Спроба узагальнити I вапропону-езти свое трзктування семантики болгарсько! вес1льно! пое81! як символ1чно-обрядово! системи вперло вд1йснюеться агтором дано! роботи. Новизна - в ракурс! дссл!;?;зння - спроб 1 визначити вна-Ч9яня сиынолIки етносу як способу художньего бачення св!ту, який еиник на грунт! м1фообрядового культурного комплексу. Новизна полягае також у розширенн1 рамок вивчення болгарсько! вес1льно! поев II: бралися до уваги не т1льки ровробки дано! проблема подо болгар в метропол!!, а талож тих болгар, як! кинуть в Укратн!, що дало моклив1сть у дея.чих моментах вдаватися до пор!вняння ! 8 укра!нською вес!льною л!сеыНстю. Упершэ введено в науковий об!г ряд Евс1льних п.1сотих текст1в.

Практичне эначення роботи полягае в тому, цо !! ревультати можуть Сути Еикористан! при вивченн1 вагальн'их ясищ фольклору, вокрема при досл!дкенЛ вес1льно! сбрядовост! та символ1ки. Спостережеиня I висновни, як! викладен! в дисертац!!, ыокуть бути кориснимя для вуг!вських лекц!й 1в слов"янського фольклору та етнограф!!, при викладанн! курсу народовнавства.

Апробац1я роботи. Окреп! положения дисертац!? в!дображвн! у ряд! публ!кац1й. Реэультати досл1даення допов!дались на Зсеук-piÜHCbxia науков!й коге|«ренц!5 «Проблеми укра?нсько! фольклористики" /Львi01 Ю9Ь/, Шжвув 1вськ1й науково-практичн!й конференцИ "Актуильн! проблени в!дроджоння мов I культур вах1дних I п1вден-них слое"ян в УкраЗЕн!» /Одаса, 1993/.

Матер1нли роботи були включен! у практичн1 ваняття 1в студентами ИДУ п!д час фолыяорно! практики, в лекц!йний курс нед!- . льноЗг школи болгарського тоеэрмства "Родолюбив". ,Дисертац!йна

робота обговорювшшсь 1 була схналеня е[зд1лои мистецтва та народно! творчост! ааруб1жних нра!н 1нституту уистецтвовнивства, фольклористики та етнолог!? 1м. М.Т.Рильського HAH УкраХни.

На вахист дисартац!? виносяться так! твердженпя:

I. Семантика болгирськоХ еэс!льно1 п1сенност1 е насл1дкои складного ваасмоаЕ"Я8ку опр-эдыечених снмвол1я вес1льного обряду та символ1ки вес!льно1 п!сегшост1, цо носить генетичний та функ-ц1оныльниП характер.

Ч. Семинтика вес!льного вербального тексту носить стратиф!-кац!йно-хронолог!чний характер.

3. Роль вербального тексту по в!дношеннго до предметного та • акц!онального план!в вес!льного обряду посилюеться 8 плинои часу.

4. Структура семантики nlcfHHoro символа в складнии поеднан-ням семантичних р!вн!в.

5. Найб!льш характерней для сиивол1ки вес!льноХ п!сенност! в вегетативна, эооморфна, кольорова та числова системи симеол!ки, в яких розкривазться специф!ка поэтичного мислення болгарського народу.

СТРУКТУРА I 3MICT РОБОТИ

Лосл!дження склацаиться в1 вступу, трьох ровд!л!в, виснов-к!в. Додано 'список винористаноХ л!таратури.

У вступ! обгрунтовуйться виб!р теми дано? дисартац!йноХ роботи, п1дкрвслюеться XX йоеианв 1 актуальная», практична значим 1сть, визначииться кета 1 аавдання дисл!дження, мотоди Ix до-сягнення, подаеться оппс структур«, роботи.

У пэррочу роад!л! мЛосл1я*?ння вое 1 дьно! обрядовое*1 та Н сим£ч)л1е.у нIтчизнчиIЯ та ¡1зруб1жн1Я ;*оль;;лор»стиц1 та отногра-

вис^Птлюоться 1стор!я та р1£ень !;иичтнест1 проблеми.

1-е £ 30-х роках мину л ого стор1ччя д1домий слэ1.чст, абирач украХнськего фольклору та досл1дния бслгарськс! народно! куль-тури Ю.Ъенел!» у листах до 'Лсилч Априлова ниголошуеаЕ на важли-еост I ябирання та вивчення еос!льних п!сень.

Пчрш! публ1кац!1, приссячен! болгарському гес!ллю /З.Кня-жееькиП «Сбичаи болгар при ссадьбе, рождении и крелении детей и погребении", 1846; К.Потксвич "Свадс-бнне ебьчаи македонских болгар", 1850/ мають несистемней харчктчр, с1дсутня паспортиза-Ц1Я П1С9НЬ.

Спис сх1дноболгарського вес!лля було вмЬцено у видами! "Показалец или ръкоЕсдстЕО как да се изискват и издирят най-стари черти нашего бития, явика, на[ одопоколения, сланного ни прошествия и проч." /1859/ Г.Раксвського, де автор ньеодить 1 п1сн1, пое"яэан1 о е1дпое!дпг>гт» обрядами.

Зелику к1льк!сть еес1льних п1сонь було представлено у фольклорному вб1рнику брат!в Костянтина та Л™итра Миладинових "Вьлгарски наррдни песни» /1861/.

Започаткований у 1889 роц! "Сборник ва народни уыотворв-ния, наука и кникнина", епродо/к б1льшэ як стор!ччя публ!кув матер1али, присвячен! вес1льн1й обрядсЕост! болгар.

5 1928 по 1859 роки еихгдять nlcq-.nl 8б1рники *З.Сто1на «Народни песни от Тимск до .'ита» /1928/, "Български народни песни от Средна Северна България" /1931/, "Родопски пэсни" /1934/, »Български народни песни от Иаточна и Западна Тракия» /1959/, "Народни песни от оападните покрайнини" /1959/, де ч1-льне м!сце выводиться е*с1льним п1сням, рсакривпеться !х функ-цЮнальне прианачення.

Наукове Еивчення бслгарсько! ейс!льно1 обрчдееост! почи-наеться в 1889 року, коли була (.¿¡писана пр^ця Я.'Зоеко "Сват-барскито обреди на славянските народи», де детально були описан! перед£ес1льн! обряди - сватання та варучини. Для цього досл1дяення е хурактгрким превалювання соц1олсг1чного п1дходу та эастосування пор1Еняльного методу при еивчен.<1 болгарського 1 укра1нського еос!лля.

Поглиблзнич науковим амал 1еои в!д81шчаеться правд М.Арна-удоеа «Бългорсии сватбеии обреди. Етнолокки и фолклорни студни. 4.1. Прзглед на обичаите у народа" /1931/, да аЕтор .досл!джу<з вес!льн! обряди Макадон1Г, Тр-акI?, Сх1дио1 тц Зах!дно1 Болгар!?.

Проблема в8азмо8а"явку п1сн1 I обряду стала предметом вив-чення у прац! Х.Оакарелского «Сватбенз песен. Мястото и слукба-та и о свэтбения обред" /1929/, де ви»ористано кр1м болгарського иатвр!алу, п1свнн1 еразки !нших слов»янських народ1в.

Анал!яов1 вес!льних п!сень прид1лвна певна увага у перш11 частим! «Болгарського фольклору /«Бьлгарски фолклор", 1959/ П.Д1некова.

Розкриттю нац!онально! своер1днсст! болгарського вес!льно-го обряду, досл1дненню семантики веа1лля як обряду «переходу« та "тиорвння", проблемам повтиги ввс1лыю1 п1сениоот1 присвячен! прац! РЛваново!, аокрекп I? увагальнпюча праця "Българсна фол-клорна сватба" /1994/, де було пропнал!эовано весь попереднШ досв!д фольклорист!в та 9Тногрг>ф1в у вбиранн!, п^бл!кнц1! та вив-чанн! болгароького вес1льного обряду.

Р1вн! аспакти вес1льно1 обрацосост! болгар доел!дкувалися у прпцлх М.Кауфмана, 1в.Георг1вЕО?, Ст.Гннчева, М.Запилбво!, К.Кг'Итсы(01-1ваново?, А.Зоден!чцровоК, Л.М!нона, 3.Попова, Л.Ма-ле5!ково1, Л.Шулеао?, проте в цнх працях проблема народно? символ 1ки не була предметом окрвмого досл1д*ення, а розглядалася лйпэ принаг!дно.

1нтерес до питань народно! символ 1ки виник ща на початку XIX стол1ття. Народно-п1сени1Я символ!ц! були присвячен! пра-ц! М.Костомарова, О.Потебн!,'Х.Ящуржинського, Совка, М.Сум-цова, С'.Веселовського та !н. Тут вежливою була вжа постановка проблема, намагання роэглянути народну символ!ку у св1тл! аа-коном1рностей всього поетичного мислоння народу, хоч символ!-ка саме болгчрсько! вес!льно! обрядоеост! еалишалася повп ува-гою наукових !нтерес!э досл1дник!в.

Останн! роки дали ц!кав! досл!дження щодо специф!ки функ-ц!онування символ!ки у слов«янськ!Й вес1льн!й п!сенност!. 06-мекити ро8ум!ння вШсту символ Iки функц!ональним вначенням об-риз!в вапропонувала Я.Колпакова,

Питания народно! симесл!ки в обрядах роэглядаються у розг в!дках укри!нських вчених - М.'Яубравськох, 'З.Борнсенко, О.Ку-рочк!на, Ч.Конено!, а такох у працях вчених в д!аспори - С.Ки-лимникз /Каннда/, ¡.Ребсаапки /Румун1я/, М.Гирлка /Слоеаччина/; рос!йських вчаних - МЛ!азут!на, М.Круглова, б.Тудоровсько!, I .'{слесницько!, Л.Аста,{1"ево1.

У другому ро8,д1л1 "Симрол1кв обрядоьих дзнотат!в" ровкрива-еться взаемоэе»я80к м!х семантиксю в<)с!льн01 поев!? та сбрядо-гою символ!ксю денотат!в Евс1лля. 31д8начаеться генетична спо-р!днен1сть симсол!ки обряду ! поев!!, цо е насл!дком пврв1ского синкрвтиаму вес!льного ритуалу, якиЯ прнов!в до використання тотожних символ!в е реальному та вербальному планах обряду. т&семоаг,,лзок реального та вербального план1в носить не т1льки генетичний, а Я ?ункц!ональкиЙ характер, цо опричинюе взаемо-вплив I взаемопроникнення симиол!ки денотат!в 1 симвсл!ки еэ-с1льно! поев!!. Цнасл1док трииалого роэгитку еэс|льно! обрядо-вост1 не взежди спостер!гзеться ч!тка кореляц1я м!ж символ1-кою реал!й 1 поев!!. В обряд! е|дсутн! даяк! симеоли вес1ль-но! поев!!, цо, можливо, пов"Я8анс в е!дмоесю на пзвноыу вта-п1 еволюцИ вэс!ллл використовуЕ'.'Ти предмети, лк! е денотатами цих симяол!в.

У вес1льн1й обрлдоеост1 8Каходиью ц!лий ряд предмет^ реально? д!Ясност!, цо е даногатэми пзвиих пенять, як! лягли в основу семантики симсол15. Кезганаючи н'.) це, симкол!ка обряду мае експл1цитне конота?ИЕна забарвлення.

Еолгарське вас^Ля ду/е багате на атрибутивна симЕсл1ку. До символ!?, цо простежуються у вес!льному обряд! ус!х слов"ян, налепить хл!б. Ней символ с осноеним 1 г болгарському ввс!лл1, в!н фуекц!онуе на ес!х егапах веселя, окумулю<!чи в ссб! результат поеднання 8ймл1 ! води, символ!вуючи продовження лод-ського роду. Семантика хл!ба на сас1лл! е уаагальнюючии вна-ченнлм ес!х компонент!?, як1 Яого склидають, починаючи в!д процосЧв 8ам1шування та вип!какня 1 8ак!нчуючи функц!онуван-няи готоеого хл!ба. Шсн1, лк1 виконуютьси п!д час вип!кання хл!ба /"засзЕКИ"/ особливо наголенують на ритуальн1Й чистот! беротана /"бялу бранно", "белиа пченица", "бела белияя/, до-даючи до семантики хл1ба вавдяки викеристанню кольородого означения ноге конотатиане забарвлотш.

■3 робот! розглядшоться основн! в иди • обрядового Хл1ба /"сладка пита», або »меденик", "блага пита", "шуга", »щугава турта" та "нумови краваи»/, що >Зункц1онують на'болгирськсму вес!лл1. Пояснюеться символ!чне значения обрядового хл1ба, цо £!гурув • на вес!лл1 болгарсько! д!аспори в УкргЛн! /»медэшщя», »двЕерс-ки кулак", »краден кулак", «обсадова пита», «паскииия хляб"/.

Хариктерним атрибутом болгирського вес1лля а Еес1льниЯ прапор /»сватбано ансме»/. гЛн уособлое обрядогиЯ вар!ант св!-тового дерева. Символ!ка ввс!льного прапора заложить в!д семан-тичного поля Яого складових частин: древка, яке перосаяно роби-ться в плодючого дерева, яблука або !ншого плоду та тканини. Прапор у болгар виготовляеться як для молодого, так ! для молодо!. Давться характеристика вес!льного прапора, якиЯ мое наяву "*оруглица» I використовуеться на вес!лл! укра!нсь:(их болгар.

Ушсливим атрибутом болгирського нос!лля е кумоге деровца, якз мае тричленну структуру: »кумови краЕаи», стовбур, г!лкн I яблуко. Хл!б /»кумови краваи»/ симрол(8уе землю 1 есду, г1лки I яблука - небо ! небесн! ея!тила. Стовбур дерева функц1онуе як мед!атор м!ж косм!чними елемонтами ! е центром св!ту.

Яблуко с, очевидно, одним з нийдавн!дих символ !в I переваж-но пов»я8уеться !в життям ж!нхи. Болгори Кикола1всько! облэст! яблуком прикрашають еоЫльниЯ Прапор та гее!льне деревцо. У болгар Болградського району Од^сько! сблист1 молода клада яблуко у ту поду, якою Е1дбувилося обрядове обливания, пот!м дв1 половини того яблука дають а"!сти молод!й I молодому, навороя^ю-чи цим щасливе сп!льне житти.

г31нон лк аатливиЯ ритуольний атрибут вео!лля, а ун1верса-льним символом кола, семантика якого ноое в собI эахисну функ-' ц!ю та пов"яэу0ться 1э семантикою сонця.

Обов»яакоеим обрядо/им атрибутом вос!лля е букет /«сват-бена китка»/, одним в голоиних еламент!в якого е я1чнозолена рослина /самшит, плгооУ. 1Зес!льниЯ букет посипаеться золотим порошком ! обв"явуеться червоною ниткою. Букет е моделюючиы ВрЧ81<0м всього обрядового коотюмп у болгарському рес!лл!, дэ обрядовий текст внпхо.дить свое матер 1пльне виргганмя.

У

Одним а оснссних компонент!)» одягу наречено!, е покричало /"було", б1льш давн1 нйьеи "превев", »прекрив", "прекригка", пчумбери, "дувакп/. Уес!лля, як в!домо, е обрядом 1н!ц!ац1!, од-н!ею в оснсених рис яко! е супротина. Найб!льш яскраЕО еона вия-вляе себе симв е обряд! покрива>;ня молодо!: наречена трич! в1д-кидае покривало, не баяаючи набливувати момент процання 1в сво-!и родом.

Суттсвим компонентом у костйм1 нвреченого е пояс, який мае вежлива функц!ональнэ прианачення: пояс кладуть на пор1г, цоб черев нього перескочили вс! свати перед тим, як !ти за нарече-ною. За нпрсдними Р1руваннями п!д порогом жиЕуть духи предк!в, тому пояс стае 8в"ле!ком м!х мэртвими та *ивими предстаЕниками роду. У сел! Городньому Болградськсго району Од^сько! облает! при 8устр1ч! молодих у дом! молодого сЕвкор на поров! дому при-тягае поясом молодих до хати.

Особливе м!сце у Евс1льному д1йств! выводиться тваринам -ксню та п1еню. В Болгар1!, як 1 е Укра!н!, на Гуцулыцин!, наре-. чена !хала на кон!. К!иь раасм б птахами належить до найдавн!-ших симрол!в, але вступав в людську культуру п1ан1ше, Шк пгах. У п!сьях цо довго е!дбуваеться наймонування коня птахом, перенесения старого значения нп ноеиА, обраэ. Так створюзться обрав крилатогс коня як посередника м!к ДЕомд св!тами - !снуючим та поввреальним. Б!лий кол!р - цв кол1р потойб!чних 1стот, тому к1нь б1лий, коли грае культову роль. К!нь переводить нарэчену 8 р!дного дому у д!м молодого, симЕол!еуючи триьалий перех!д. Для вербального тексту /вес!льно! п!сн1/ в даному випадку в ха-рактерним б!льшэ узагальнения, цей зооморфний оимесгл у Еес!ль-н!й поевИ набувае нове кодотативне вначення. Зес!льна п!сня ' представляе коня I д!вчину як р1Енооначних / "Ямала я мама / Конче й девоЯче/, Конче паварява, /Девойче егодява./ Конче си про-даде,/ Давойче ожени/, цс простежуеться I в укра!нськ!й п!сен-НОСТ1,

Кр!м коня до обрядоеих вес!лььих тварин належать П1еень • та курка. Як ! курка, цо е символом ж!ночо! плодючост!, так I

п!вень в!дноситься до лротичних символ!в. Принесения жертви, в . даному випадку п!вня, мало приводити до плодючост! одружено! *1нки. Кр!м жертовно! функцП 111вень виконуе ! спец1альцу

функц1ю тварин бога Перуна, яка еиходить в уявлонь про Громов-ника, що-був обдарований сильною чолов1чою спроможн!стю.

Q обрядових Шснях пэвна чвстина тексту ыожэ вдатися не-вро8ум1лою, якщо не брати до уваги 8Е"Я80к п1сн! 8 предметами та д1ями обряду. П1сн1 описують т!льки те, що в1дбувавться в обряд1, иле вони мсгсуть описувати обряд 1 як д!ю, на р!вн1 лан-цюга под!й, I як аначимий текст, сп!вв1дносячись бевпосредньо 1в семантикою обрядових елемент!в. Еев уявлення про повап1сен-н! 8й"язни п1сн! а обрядовими денотягауи немохливо вир 1ш,увати питания про походтення п1сеннох'симкол!ки.

У третьому розд1л! "Символ1ка вес1льно1 поев 11" досл!д-жувться сэмантичн! систзми /вегетативна, вооморфна, кольорова, числова/ симнол1ки вес!льно! noeslí.

Ун1герсальн1 внаков! комплекси модел! св(ту реал1зуються в р!эних кодових системах. Певн1 фрагмент», об"екти, персонаж! св1ту можуть служити основою р|8них кодГв. Так формуються рослинний, теаринний, кольоровий, числокий та 1нш1 коди.

Шсеина.: сиивол1на пор1вняно а атрибутивною мае б1лыаий ступ1нь вбстрагованост!. Денотативна Бнпчення може бути савуа-льогапим kwiotuthihkv компонентом, при чому конотнц1я у вес!-льн1й поев II мае ряд е!дм!нних рис у пор!внянн1 в конотвц!ею Jнгсих но'.'пс! ент!я вес!льного обряду. Специф1ною поевII е те, що ситуэц!я fí гикористання не передбачае нэяеност1 денотату. Для noeslí е характернии твсрення ногих асоц1атиЕно-обра8них, експресивних вначень.

Сэмантика вес!льного п!секного символа являе собою склад-ну lepapxfD вначень. В основ! ц!е! lepapxll лекить прямв дено-. тативне вначення символа. Зикористання символа у ц!лому ряд1 ситуац!йних контекст!в створюе ноев сиислоЕв навантакення символа. Ксжний символ набувае свого конкретного ем!сту т!льки в ситуац!! дискурсу, коли е експл!цитними !нтенц!1 вс1х учасни-к!в д!1 1 отримуе свое ваЕершвння структура контексту. Схематично. не можна вобразити'так:

---------ДЗ i

СС ---------03 I ситуац!я

------КЗ J

де СС - семантична структура п(сенного символа, ДЗ - денотативна значения символа, 03 - основке аначення символа, КЗ -конкретно вночення символа.

У першому параграф! третьего роад!лу досл!джуеться функ-ц!онування рослинной симеол!ки.

Для перв1сно! людини рослини були ун!ворсальним матер1алом, який вабевпечував будь-яку !! потребу: в одя81, 1е1, яитл! та 1н.

Роплинна символ1ка вес1льно1 обрядовост! болгар проникнута 1деею родючост!, любовно-еротичним вначенням. Симе рослинна" символ!ка пероважае у болгарських та укра!нських вес!льних п1с-нях.

У робот! ровкриваеться семантичне поле рослипних символ!в та 5сх в!добриження увес!льн!й п!с .ыност!. Найб!лып поширениыи вегетативними символами е троянда /»трендафил»/, кадина /»калина"/, виноград /»грозде»/ та виноградна лова /»лова'/, Лаврове дерево /»дафиново д-ьрво»/. .

Багато однакорих рослинних символ!в використовуеться, як у вес!лы11й поев!! болгар, так I у вес1льних п!снях укра!нц1в, Це межна пояснити давн!стю цих сиш.'0л!в, виникненням !х ще в пер!од слое»янсы(о! сШльност!; схож1стю природного ландшафту.

Рослиина оимиол1ка, т!снс пов»Я8ана в культом природи, а часом вм!нюе свое вначення, Худокньо-естетичне функц1онування • Еит1сняе ритуально-маг1чне.

Другий парагриф третьего ровд!лу присвячений ровкриттю семантики вес!лля на вооморфному поетичному р!вн!, Тварини ви-отупали еахионикйми людей, допомпгали !м, могли функц!онувати I як ворожа, небевпечна .для людей сила. У багатьох народ1в найкращою жертвою божеству ввакилась теарина, причоцу у р[»них реПонах св!ту перовагп в!ддчвалась певним видам' тварин.

Обрав о!рого олннл /"сур елон»/ в одним в наЙпоширен!ших у Солгарському фольклор!. 'Зшпнування.оленя у болгарському фольклор! е рйм!н1сценц|ею дявн!х уяилень про тотем - покровителя роду. Олонь а символгм плодючост1 1 оиме тому так широко вико-ристовуетьсн у вес!льних п!снях.

В болгарському народному св1тогляд1 виключно еэгливо м!с-цв ваймае вм1я, уяллення про яку е дуже суперечливими. Зм1я, поедиуючи три елементи: життя-плодюч1сть-смерть, виступое унI — версальним класиф1катором св!ту. Семантика &mIí е поде!йною: 8 одного боку - це сила ела, небеппечна для життя людини, 8 другого - добра сила, яка приносить плодюч!сть, 8доров"я, життя, ycnlx. Сама друге вначеьня bmIí гикористовувться у болгар-ських вес!льних п!снях.

У болгарськ!й вес1льн!Я noeeii поширений такий аооморфний симесл як риба /"риба влатскрила", "риба шестокрила" та Iн./. -Семантичне поле нього образу в духе еирским, ала у вес1льн!й noeelí риба символ laye плодюч1сть, достаток, сексуальну силу.

Ссобливе м!сце у болгарських нэродних в|руваннях, а р!гно-часно 1 у вес1льн1й noanli пос!дпють обризи птах1в. Найб1льт улюблвними в сок1л, горлиця, леб1дкп, голуб та павич.

SooMoptfia символ!ка, яка була tícho пов"Ябана 1а культом тварин /тотем1ам, промислсвий культ, шаман!эм/ 8 плином часу 8м1нюсала свое значения, посилюючи художню Функц1ю.

Мотсю третьего параграфа тратього рг.вд!лу е спроба визна-чити семантичну специфику та хучолни функц!» ксльорово? симео-л!ки у болгарськ!й Евс1льп1й п!сенност1.

СприГ.няття ксльору допомагало перв1сн!й людин! в!др1внити певний предмет в ряду inainx предмет1в оточуючо! д!Дсност1.

Кояна мова встаксвлюе сеою систему кольорЬ' , i ц! систе-ми нер1дко в 1др1зняються м!ж собои). Болгарська вес1льна п1сня ду'чэ [;едро використояуе кольори, в!ддав пере^агу саме кольоро-fiifl характеристик прэдмеИв. Кол1р а одним в найвахливЬпих структурних елемент1в семантики nice него тексту, Кольори у болгпрськ1й гес1льн1й п1секност! в1д8нычаються семантичною ам-б1валгантн1стю.

Лосл1дгоння кгльороЕо! символ1ки показали, цо болгарська народна культура найб1лыпе використовуа б1лий, червоний та чор-ний ксльори. '-зони не т!льки вт1лю^ть в соб1 оснопний т!лесний досг!д лк\дини, а заС^апэчують п°ргинну класи! 1кац1ю д1йсност!. Подо болгнрсько! веи1льнох nooall, то нпйСПльоу частотн!сть в Hifl виявляють бIличервоний, велений та волотий кольори.

Найактивн1шим о б!лий кол1р. I якщо кольороиа характарис-тика оп1тета "б!лий" е Бивначеною, то "некольорова" частина ¿начення е надввичвйно широкою. Використання цього кольору е ун1версальним /»бела Стояна», "белиа пчаница», «бяло иомича", »бял кон», »бели дари», «бели бакъри" та 1н./.

Червоний кол1р у болгарських вес!льних гЛснях переважно внкористовуеться на в кольорогсму, а в оц!ночному вначанн! -"гаркий", »святковий". Семантичне поле червоного е дуже широкий: червоний кол!р асоц(юеться а вогнем,' кросй, Еульною. Кр1м того, червоний кол!р пае 8апоб1кну функц1ю, охороняе в!д -8лих днмон1чних сил/по::ривало наречено!, пояс молодого/.

Шкавим у вес!льних п!снях е посднання б1лого 1 червоного, що може символ1вувоти чолов!че 1 ж!ночо начало, плодюч!сть та шлюб,

Зелений ксл1р асоц!юсться о рсслинн!стю /»зелен бор», »ве-лен вдравец"/ I тим самим 1а м!нлив!стю, оск!льки для рослин-ного св1ту е хароктерним процес виикнення та в1дноЕлення. Цей символ1чний еланент поетично реал!вуеться в багатьох вес!ль-них п1снях, переважно через параюль велено - молод!сть, в!д-сутн!сть зеленого - стар1сть/"Змера беше ягудицв/, Ячера бете млада и велена"/ . Лналог!чн! приклади вираквння семантики веленого кольору внаходимо в укры1нськ1й иес1льн1й п!сенност!.

Пор!вняно позначною е к1льк!сть реал1й, як! вивначаються жоетим кольором, що, очевидно, псяснюоться навивиачеи1стю, ровпливчат!стю його лекоико-семантичного поля. Равом з тим, жовтий кол1р - це I кол!р колота. Зв"Я80к золота в вогнем говорить про в и "явок жолтого 1 червоного кольор1в../"ю?лто було и червено"/. Семантичне поле волоти е дуже широким, але воно 8авж-ди симпол1зуе щось позитивна - бавсыертя, багстство, бокест-■ венн!сть, красу. I тому саме у вес!льних п!скях так часто 8уст-р!чаьться волото /»8лптна трапеап», »влатна ябълка», »влато-крила еробица», «злат стол», "рибн влатоприла", "влатна' пръчка»/.

Часто вустр!чиються кольоров1 овначення, як! в або смисло-ео-синтзксично невианлченими, або утворене поеднання е реально немислимии /"тя бива бяла, мири червена», »носи желто було и черЕено", »бнла цър1ена, мари нодра-морава, мари синя-зелена», »сиви, бели гьлъби", »син-зелен11/. Зв"явок и!ж предметом ! котором слабшае, ! кол!р набуЕые самсдостатнього вначення.

Ксльороеа скмвсЫка Еес1льноТ повз11 на своему р!гн1 роо-криЕае семантику вас(ллл, нноеячи додатков! смислов! нюанси.

Четверти;! параграф тр^тього рсзд!лу приссячс-ний числов1Я семаптиц! у болгмрськШ вес1льн!Я п1со,чюст1. Число ииникае на конкротн!Я осное1 як сиркеиня к!льк1сних е1днссин матер1нлыю-го ся¡ту. Але 1з становлениям абстрактного людсмого мислення числа такой; стали набувати абстрактного характеру. У арха!чних традиц!ях числа могли гикористосуватися в ситувц1ях, яким нада-валось сакрпльне пкосм1чн9" значения.

Болгарська гес!льни п1с«ын!сть в1дзничаеться широким еико-'ристаиням числових вначонь. Числор! Еиралення, як! використо-вуються у болгарськ!й гос!льн1Я поеэ1!, могна под!лити на: 1/одиничн! чпсл1вники /"деа дъ-»цсге", "три хиляди свчтоЯ" та 1н./; 2/л1чнльний ряд, якиЯ перевауно {ормуеться з порядкових числ!в-нш'Лв е 1д"пер::1ого" до "третьего" /"Първият ни даде злат прьстен,/ Утсрият ми доде ябълка, /Третият ми е очи погледне»/; 3/асо-ц!атиЕНиЯ ряд /"прев девет села е десето", "приз три сита куп-ринени, приз четъри ластрунуву" тз 1н./.

3 робот! роакрияэеться семантика числсвих гизнзчень, як1 найчаст1ше виксристовуються у б?лпрськ1Я вес1льн1Я п!сенност!. £скре.\<э, роэглядаеться семантичне поле числа "дла" /»дгама братя", две игьрви", "дгэ слт>;*ца", "Две месеца", "деа дъ^да", ••две мъгли"/. Число дла символ1эуе 1дею рзоемодоповнюючих ча-стин мснади /чолое1чо! I х1псчо!/ 1 тому так часто сикористо-вуеться у вес1льн1Я п1сэнност! словилн. э

Деян! досл!дники /Еаковська Ч., Конева Ч./ Ева-кають, що в болгарськ!й традиц!? на в!дм!ну в!д сх1днослое"янсько1 »парне*1 и.:ае негзтивну семантчку 1 е синон!мом нэцаетя, смерт!, а "непчрне" пое'-яэ^нг з усЫ псэитиеним, в життям. Але для числа е характерним ет>ликя абстрактн1сть та амб[яалентн1сть. Мох-лиро, тому зустр!чаетьая р!знэ семинтичне нипоенекня "парнос-т1-непарност1", цо е чнеловии Еираженням б!нарних в1дношень, яке бере св1й початок в пере1снего усв1домл^ння подв{йност1 св1ту, що передувало тричлэнному та б!льв1 складному Яого по-д!лу. Так, в Родопах число гостей, запрегаених на гес!лля, мае бути порним, бо непгрне означав овдое!кня. На Укра!н1 на свято не годиться питя по еднгя чарц!,. а все по дв{ «сцоб стар 1

- .16 -

a napi жили, а молод1 соб! пару внайшли!» Але на вес1лля наре-чен!й дарують непирне число keItIe, бс парне число kbItIb при-вначвне мертвим. Можливо, "парн1сть-непарн1сть" сл[д пов"я8ува-ти 18 формулою п+1 /п-l/, де-в1дбувоьться протиставлення ц!ло-го як такого, цо складаеться в налекного числа частин, - нец1-лому, як позбавленого одн1ех в необх!дних частин /«Зило номе веленъ венец / Поль го кило полгодина, /Целъ го вило ва година11/. I ц!ле - частина, очевидно, е аналоНчним до парне - непарна.

Особлива роль у народн1й традицШНй культур! в1диодиться-числу три /"Мьнинко дите на три дни, /Три са врисници подошла», "njt'C три сита"/, 1дол тр!ади ныст!льки глибоко проникла у фольклор, що число три можна исакати пзвним "сигналом" фольклорное т1 .

Розглядаиться семантика !нших числивих иивначень та i'x ре-ал1зац!я у болгарськ1й вос1льн!й nofisii.

Числой!, як I ксльоровГ вивначиння характеризуются коли-взнням комплексного худоашього ьнзчення. Розхитуеати категорич-нIсть може присл1вни» "до» /«до три сита», "до две олънца"/, обо повднання к1лькох числ1вншс1в /»като дпа стръка лилика, / като три зилен босилък","три сала, четири»/, Ш I под1бн! при-клади послужили п1дставою д)п прлпуцення позалог!чного начала у (Тольклорн1й поетиц!. Числов! поливания можна пояснити 1сну-ванняи табу рахувити у П9рв1снему оусп1льств1, число предмэт1в роекриваеться пбо г1пэрбол!чно /«Нико собра две хиляди сватой,/ А Никола три хиляди сватой"/, обо, як пзнна' невивначвн1сть /"до . три деня», "седем-осеи пушки» /, ибо черев висловлкшання »не-броене, нечетене»,

3 врха?чних культурах число було сакрал!аовании оасобом ор!ентац!1 у воесв!т1. Алл а часом числ1вники починають викону-вати не от!льки ^{ормативну, ск1льки естатичну," эудожню функ-Щю.

U символ!чних системах вео!льно1 noeoll /Еегетатипн1й, ооо-MopJн1й, кольоров1й та числов1й/ болгар в1добрижено м1фолог!ч-н! уявлення, акумульоаjho давн!й досв!д людини,' покаиано перех!д в!д реально-предметних обрядосих симсол!в до симрол!ки 8 б!ль-шим абстрактним семалтичним нцповненням, для яко! характерна експресивн 1сть внач.шш та багатство конотативних нюанс!в.

'Зисноеки. РоаглянутиЯ матер!ал дае п!дстаЕИ твердити, що семантика болгарськох Я9с1лыю1 поев!? складяеться в ревультат! взаемод!! реально-предметно! символ1ки та п!сенно1 симрол!ки вес!лля. ;Зэаемсзн"язок атрибутигно! символ1ки 1 симпол!ки поэтично! мае як генетичний, так I ф,ункц!ончльний харнктрр. Гене-тична спор1днэн!сть м!ж реальною символ!кою обряду I п!се1'ною символ¡кою виникла рнасл1дск перв!сьсго синкретизму обрядового д!Ястеа. $ункц!онильн! вваемогпливи в симсол!ц! атрибута ! поез!! обумовлен1 одночасним рикористанням цих двох семантич-иих систем.

Кр!м експл 1цитного р!вня мо:кна 1:ид!лити обрядоео-культовиЯ р1рэнь Еира'.ч°||НЯ вербального тексту - кснцсптуальн! знания пев-ноУ нац!х про чиття, смэрть, сутн!сть людини, св!ту та найб1льш абстрактний, !мпл!цитний, космолог!чний р!впнь вира^эння вербального тексту - генетичниЯ код вс1о! ср1товоТ культури.

3 плинсм часу в!дбувчвться спрощення обрядсрг.'/ ситуац!!, яка у дягн! часи Ыдвначал'юь скл:м,н1стю тч бпгатозначн1стю, I т! вначвння, як! роал1зоеувались я акц!опальному план! обряду, перойнзе на себе вчрбзльниЯ текст.

Семантичнг) структура п!сеннсго символа е складним !ерэр-х!чним утЕсрэнням, в якому мозшл сид!лити три основн! страти-ф!кац!йн! р1вн1. Перший - рЦ-ень денотативного значения. Дру-гиЯ - р[вчнь виксристания донсго символа у р!зномлн!тних контекстах. Трет1Я р!гень - р!в.?нь конкретного внэчемня, яке мочена Естансвяти "тп1ьки г пзвнему дискурс!.

Семантика болгарськот сес!льно1 п1сенност! роакривзеться черев вегетатиеиу, всоморфну, кольорогу та числову системи сим-еол!ки, в яг.их р!дсбражяно дпвн! м!]олог!чн1 уявлення, рефлек-си яких ! сьогодн! вустр1чаечо не т!льки у вес!льн!й 1 не т!-льки у болгарськ!й народи 1й псеп!!, а й у фольклор! !нших слов»ян-ських народ!в.

Ссновн! полож-.-иня-дисертац!! викладен! в публ!кац!ях:

1. До питания /иечэння фольклору нац1ональних мончшн в УкриТн! /на матэр1ял1 болгзрськсго \ольклору/ // 'Зсеукра!н-ськп нпуног-а кон'!<эргнц1я »Проблема укра!нсько1 Тольклористики»/ Льв!в, 77-28 ке!тнл 1993р. Теви допое!доЯ 1 пояIдомпень. -Лы?!р, 1-93. - 0.121-126.

1. Символ ¡ко обрядоьог Tßopuoeri болгар Укри? ни // Шк-лу81вська нсуково-практични кон','еренц!я "Актуальн! проблэми вГцродяепня мов i культур вах1.г,них та п1вдэнних слов»ян в Ук-paiHl" / Сдеса, 14-15 травня 1-S93p. Тьви допои 1доЯ 1 поь!дои-лоиь. - Одеса, 1993. - С.¡4{-ИЗ.

3. Снмьол1ко весIльнох обрлдовсст! болгар, цо живуть в.Ук-puinl // Шд сп!льним нзбом /Фольклор ниц1ональних меншин Ук-раши/ /Передано до друку/.

4. Символ 1ка несильного ритуалу болгир Украгни // Матер!а-ли укратнськиго ком1тету слав1ст1в АН УкраХни та .М1н1стнрства осв1ти Укрпхни на баз! Одеського ун!нерситету /Перндино до ДРУВД/.

5. Симнол!ка болгорсько! вео1льнох обрядовост! // Третьи Золкоеские научниз чтения / Материалы научной конференции 20-Z3 октября 1993 г. - Одесса, 1993. - С.23-45.

6. Хл1б у болгарськоиу Евс1лл( // Народоанаиство. - 1994,-Г7. - С.4.

7. Атрибутивна симиол1ка болгарського вос!лля.// Початко-га школа. - 1994. - ),'8. - С.40-46.