автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.02
диссертация на тему: Семантико-синтаксическая структура безособового речения

Полный текст автореферата диссертации по теме "Семантико-синтаксическая структура безособового речения"

людная наук т!нз

ШОЯШ? УК?А!Й0&О1 110!']

Ha aparas рукэшюу

ÉOÍIOX Олагяйэдра Bao ил Irma

СГМАНтеКО-С'ЛЧШСИЧНА СТРУКТУРА БЕЭОСОБОВОГО РЕЧНШЯ

Спвц1адьа1оМ 10.02.02. - jxра!воька мою

Автореферат дяоертац!t на адобуття вчеаого о*упепя калдпдатп ф1лол>г1ш!х наук

Hüls - 1992

Робота викоршш » 1нататут1 укра1ыз£Ео| йога АЯ yicpalua

Науковий KüplEiir.K - доктор ф1лэдог1чанх наук К,Г.Гогоденоь;:л

ОфИипи! оцонепти; доктор ф1лодог|чпиа: паук професор М.р.Длкц

кадцвда? ф1лолэг1чаах naya osapaíiil науковий cnlupaúlsaES В Л éСологуб

Пров|дяа орган!зац!я - Черд}всаш:3 доргпп:1;:!!

ун{вероитет

Захцот в|дбудот|ля 9 деого 1993 року о 16 голяа! па С2о1даия1 опец1ал1зошшо 1 рода Д.016.28.01. для аажнгу двсертац1й на здобуття вченого сЕудеал доктора ф!хо£сг1часг наук при 1но?итут1 иоюэнавотра tu, O.O.Qose&ij АН S'cpalna /262001, Ки1в-1, вуд. Груверськоро, 4/.

%

3 дизертац1еа иогна озапйо^цтися в.<Ябл1о?сц1 I&omyjy мовозиавс^ АН Укра|щз

Автореферат роз1сданий щ6п Ctis-CA-, 1992 р.

Учоний оокрэтар

оаец1ед1зоМБо1 раде

доотор $|jBOXOrl4SUU НЕуК

/

¿"¡ЗШ; ПОТЕКА

!

.Акт.уальн!сть дссд!доения зуловлена насемперед тим, що проблема одно с кладно с ч1/двос клэдно с т1 речеаня, незважаючи на пос-т!йний до ае! Ьиероо, продошуз залииатися адекватно но роз-в"язааок. У теоретичному мовозаавств!, де безособов! речения квал!ф!нуються йк односкладн!, використовувться обгрунтована О.О.Шажатовкл концепц1я одиоскладност1/двоокладност 1, яка ба-зузться ва тому, шо в односкладному реченн! один головний член представляв суб"окт, а 1нш:1й - предикат, тод! як в односклад-ному речеин! один головний член за значениям в!дпов1даз сполу-ченаю суй"вита 1 предиката*^.

У попередн!х досл1дявннлх безособов! реченшг' вивчалисЬ у двох аспектах: з Соку !х ^юрлально-граматично! оргии! зац! I ! з боку значения. Так, зокрема, е.М.Галк1на-Федорук, В.В.Ба-байцова, Ю.М.Люкзкн, Г.В.Чирва, П.С.Дудик, Л.1.Василевоька та 1на! вчен! подзють опкс форлально-синтаксично! структура! дах речеяь, Н.М.Арват розгладэа 1х семантичну структуру3^.

Проте па основ1 лияо формальных кратер! Тв не вдалося адекватно розз"язата проблему однсскладност!/двоскладност! речения. СпроОи лише семантичного опису такоя но дали позитивного результату, тому що в!дрив семантики в!д структурного I! вира-жеНня означас не що !нто, як в!дрив зм!сту в!д форм.

На необх!дн!оть комплексного досл!дження семантично! 1

^Шахматов А.А. Синтаксис русского язшеа. - 4-е изд. - Л. : Учпедгиз, 1941. - С. 30-31. :

2'У дисертац!йн!а робот! користуемося градиц!йнимй теры!-яами "безособове речення", "безособове д1вслово", усв1домлюичи 1х умовя!сть 1 пев!дпов!дн!сть природ! тих понять, яя1 вони по-значають. Як в1домо, категор!я особи являв собою власно-д1есл1в-ну гряматичну категор!ю словозмЬшого типу, тобто об"однуо у своему склад! р!зя! фор«1 одн!о! 1 т!е1 я лексично! одиниц!, утворюЕан1 за допомогою усталено! системи зак!нче;1Ь. Проте не во! д!зслова мають повну особову парадигму, тобто форли перко!, друго!, третьо! особи однини ! кнояияя. До них належать 1 так зван! безособов1 д!еслова, що за системой зак!пчеиь мають стосунок до третьо! особи однини. Тому 1х точн!ше було б квал!ф!кувати як моноособов! д!еслова.

^Арват Н.Н. Семантическая структура простого предложения в современном русском языке. - Л. : Бища школа, 1934. ' •

-Й-

оинтакоично! структура речения вказували С зга то л|йгв1сг!ь /В.Г.Адаон!, Г.А.Золотова, I.Р.Вихованець, Н.М.Арват sa íh./, оок!льки ы!к ними наявнi в1дяошеняя взаемно! зумовденост!.

Вивчення основно! сиитаксично? одиниц! - простого речения 1 безособового зокрема ускладнюеться тим, во воно становить багатоярусну структуру. В ¿длинно» рисов вихонаного доол!д яення безособового речення s його комплексний анал!з: з оозиц!й шшс-не-оемантичного, семантико-свнтаксичного i формально'-громатачного синтаксиоу.

Розглядаючи проблему реал!заш1 семантики у формально-гра-ыатишШ структур! речення, {»Р.Вихованець, наприклад, вихэдип. з того, що воно являв собою багатоы1рну одиници í тому повинно вивчатися з yclx Ookíb, з урахувашта yoix прояв1в йоге функц}-онування. BfH вид!ляе чотири яруса у структур! речення: власпе-семантичний, семантико-сцнтаксичний, формадьпо-гр£шатцчни11 i власне-комун!кативяий» Взаемод!ючй н!к собою, ц1 яруса, евребу-ваючи у р1зних взаемов1дноте?шях, мають р{зни£ стосунок до зм!с-ту 1 форми речення1''.

Власне-семантична структура речення передав лог¡чау будоВу думки» Бона формуеться компонентами-семантемами - семааткчним предикатом 1 залежними в!д híqto аргументами. Предикат в:: знача а к!льк!сть непредикатних знак!в I разом з ними форыуз елеиентар-не речення. Природа предиката» його семаатична як!сть передба-чав, як! аргументи будуть Його супроводаувати» Здатн!сть предиката зуыошшвати певну к!льк1сть аргуыеит!в називаать ззадеат-н!стю предиката» •■

Сеыантикомзинтаксичний яруо речення показув, як лог!чна структура реал!эувтьоя в конкретней мов!, в|доов}дно до закла-денах у tfiii ыовдмотей. Для семантшсо-синтаксичиого ярусу аа-cïocobhuû терм!н ''бззособове речення", оск!дька caite у цьому ярус! в!дбуваетьоя трансформация двоскладио! оуб"екгйо-преди-катно! структура ь одноокдадну сшштико-синтаксичиу та фор-мально-граыатичну структуру» Взд!лення семацтико-синтакеичного яруоу рачения.! його структурных компонент^ - синтаксеа - дае

^Вихованець 1,Р. Сп1вв1дношенЕЯ семантично$ ! фориадьио-Граматичио! структур!! речеиня // Вахошнещ. 1»Р., Городеа-сыш К.Г., Русан!воький B»i¿. Секаитикп-сиатаксична структура речения. ~ К» г Наук» думка, 1933» - С. 125.

здалнв!сть ютановити сибцяф!ку драматичного ладу укра!нсько! мсви на тл! уя!Еёрзд::£яах яогИю-овмантичних структур. У аьоМу ярус! в1дбуваотьсл пристосушнвд зм!сту до формально-граматич-йо! структура реченнл. При форильно-ГраматичнМ безособовост| речения селантеми 1з значениями д!яча або ноо!я стану не знахо-дять пт1дешш у в1дпов1днях !м синтаксемах, або н поруиуютьсл кореляцП м!я семантико-скнтаксичними функц!ями компонент!в 1 зясобами !х вирагення /Я ц& -*- ¡¿£й! Ц£ ОЕЕШазЬЬаа^. Фор-

мальйо-граматичн! перетворешш t перем1щення симтакс ем у невлаа-тив! !ы зони пород,чують складя! комлоненти, у яких об"аднуютьоя дв! t б!ль<пз семантико-спнтйксичних оэнак. 0ок1льки синтаксема коке бути, представлена дек!лькома вар!антами, то необх!дно визна-чити II оинтаксичн! позицН 1 позицШний д!апазон кожного в1д-.-ы!яяа - репрезентанта с пятака еми, виявити основа! та факультатива! !х значения.

Унасл!док об"вднання двох або б!льше оемантично елемейтар-яих речень утворпються синтакоши, а отяе, й в1дпов!дн1 !м в!д-м!нков! словоформ, ей. оеребуваючи в точц! з"вднання двох ре-ченнввих структур, передаете ускладнене в!дм!нковв значення. Тому к!льк!оний склад окнтаксеи у трансфорюваних конетрукц!ях на-багато йеревищуе к!льк!сниД склад оеыантем, оск!льки у семантн-ко-сйнтаксичнаму яруо! утворюютьоя компоненту як! у власне-се-мантичному ярус! мають IDq! функц!I або не представлен! зово!м.

Кохнв синтаксема ян м!н!мальяа одиниця семднтико-аиптак-сичного яруо у речения характеризуется функц!онуванням у рол! фо{Ыально-граматичяих член!в речевая. Формально-грамагичний ярус включав оинтаясичн! зв"язки ! внд!лвван! На 1х основ! члени речения.

Бикладен! вище'теоретичн! засади ов!дчать про те, що в ди-сертац!йн!й робот! буде засТосований новий п!дх1д до роз&"язай-ня проблеми односкладност!/двоокладност! безособового формаль-но-граматичного речення. Опио матер1алу, квал!ф!ковани!|1в оди-ницях семантико-оинтаксичного 1 формально-граматичного р!вн!в мови, показуа, якими поверхневими конструкц!ями реал!зузться предикат ! субнектний аргумент, як1 з конструкц!й в дом!нуши-ми в укра!нськ!й мов!, яку формальну 1нтердретац1ю д!есл!вн«х ! в!дм!нкових форм отримуе елементарне речеиня, вт!люпчись в односкладному беэособовому речеян!. Саме це нвдвв дисертац!й-н!й робот! особливо! актуальност!.

Мета доал1дхення полягае в тому, щоб розглянути структуру безособового речения з иозиц!й власне-семанткчного, семантико-синтаксичного 1 формально-граматичного синтаксису. Для реал!-зацИ ц!б1 мети в робот! поставлен! так! заедания:

I/ установит для кожного типу безособових речень його се-мантичний короллт - тип семантично елементарного речення;

2/ визначити як'ють 1х предиката, к!льк!сть 1 сешштичн! функцИ аргументних комионент1в;

3/ виявити сп1вв1дношенвд власне-семантичноI, сшантико-оцнтаксично! та формольно-граматично! структури р!зних тип! в безособових речень;

4/ уотановити оообливост! форлально-граматичаого вт!лення аргумент1в з семантичнигли функц!ями нос!я стану або д!яча;

5/ визначити осоОливост} формуваняя простого ускладяеного безособового речеиня як аох!дно( одшшц!;

6/ уотановити 1зрарх)а засоб!в форыально-граматичного ви-рааення ускладнюючих компонент 1в безособового речення:

7/ виявити заледя!сть ы!а семантикою ускладнюших компонент! в безособового речення 1 ¡х формально-граматичним виракен-

НЯЫ.

Наукова новизна роботи яолягае в тому, що вдерше на мате-р!ал! укра!нсько1 мови досл1джено безоообове речення у взаемо-ав"яэку його семантично! та форыально-граматично! структури. Запропонований у дисертацН п!дх!д до витлумачення безособового речення як до багатоярусноГодиниц!, э урахуванняы особливос-тей Кого функц!онування на власне-семантичному, семантико-син-таксичному та формальио-граматичному р1внях, дав змогу обгрун-тувати форла льао-граматичн ий характер односкладност! та безособо воет! цЬого типу речень, уотановити причини, як! эумовшш пов-ну або часткову нейтрал! за ц!ю семантико-синтакоичнихфункц!а суб"екта стану або суб"акта дН.

Теоретичне 1 практичне значения роботи. Досл1дасення семян-тико-синтакоично1 структури безособового речеаня сприяз розв"я-занню заадань системного опису оргая1зацН речення. Результати досл!дження мояуть Оути використан! при нааисанн! теоретичного курсу 1а синтаксису оучасно! укра!ксько! л!тературяо1 ыови, ао-крема при висв!тленн! таких питань, як фориально-граматична 1 семантична структура односкладного речення, речення як сснорыв

синтаксично одиж$ця-кояструкц!я та 1я. Матер1ала?.ш дгсертац!!;-иоI робота мояна скормстатися при читанн! лекцП'ших куро!в та спецкурс!е ¡з синтаксису сучасно! укра!нсько! мови.

Материалом для досл.1дження послуаили безособов! речения, вибрая1 з текст !в худскнього, паукового, публ!цистичного та розмовного стил!в сучасно! укра!нсько! л!тературно1 мови. Оо-ноеяили джерелани для добору натер!алу були твори Т.Шевченка, Лео! Укра1нки, М.Схелшаха, Папаса Мирного, М.Коцюбинського, О.Гокчара, В.Винниченка, А.Д!марова, Ю.Смолича, ¡.Сенченка, б.Гуцзла, В.Баранокз, М.Ол!льського та !н. Залучались до ана-л1зу матер!али лексично1 картотеки ¡нституту мовознавства АН УкраПш, У робот! Еикористовуються такок одшшц!, змоде-льован! за аналогов до тих, що функц!онують у текстах р!зних стил!в. 1х вииваяня зумовдено дшла причинами: а/ вони м!н!-мально достатн1 за структурою, за набором компонент!в, що зручно з созицШ ртов доол!дяення; б/ вони в!дпов!дають комплексу вих!диих, передбачених завданнями дослдаення характеристик - сеиаитичних, структуряих та !н.

Ьютоди досл!джения. Основним методом, що використовував-ся у ц1й робот!, в дедуктившШ. Принаг!дно застосовуЕався трансформацШний анал1з.

Апробац!я робота. Основн! теоретичн! положения дисерта-ц!йного досл!дкення обговорювалисе на зао1даннях в!дд!лу гра-матики 1нотитуту укра!нсько! мови АН Укра!ни, а також апробу-вались на науково-практичних конференциях у м.Полтав! /1У92/ та м.Мел!топол! /1992/. Прочитано цикл лекц!й з теоретичних проблем односкладяого /безособового/ речения в КиГвському дер-етвному педагог!чному !нститут! 1м. М.П.Драгоманова. Р!зн! аспект досл!дяувано1 проблеми воображен! у п"яти публ!кац!ях.

Структура та зм!ст робота. Дисертац!я складаеться ¡э всту-пу, двох розд!л!в, висновк!в та списку використано! л!тератури.

У' в о т у п ! обгрунтовуеться актуалыисть досл!дження, визначаються його мега ! завцаннл, наукова новизна, теоретично I практичне значения, методи досл^ення, окреслюеться наукова проблематика дисертац!ино! роботи.

' У первому розд!л1 "Семантико-синтаксичиа структура безособових речень з !мшпцитним суб"вктом" осноенэ увага зосереднена на анал!з1 секантико-синтаксично! структура

тих безособових речень, у дких суб"ект д11 або стану зазнали довно! форлально-граыатичяо! нейтрал!зад!I,

Предикат як обов"язковий 1 центральний компонент сеианхйч-но! структура речення заведи передбачас хоч би один аргумент з оемаятичною функц!ви д!яча або нос!я стану. Цей аргумент моне бути наст!льки неозначеним або такою «¡рою однозначно дов"язу-ватиоя з в!даов1дними /воеохошдаачими/ станами, що його наяв- ' в1оть у формально-граматичн!й структур! набуваа невербал!зова-яого характеру, дор.: Е&авддяйдая; Clci£. Аргумент з семан-тичяою функц!ею нос!я всеохошшшого ф!зичного стану у форналь-но~граматичн!й структур! в!дпов!дного безособового речення мае 1мдл1цитне, а предикат цього стану - лексичяе вкраяення. Предикат на позначення всеохоплюючого ф!зичного стану, супроводау-ючись недредикатним аргументом з семантичноп функц|еи нос!я цього стану, фориуз оемантично елементарне речення типу П/стан/ + А нос,всеохолл.ф!з.ст. Власне-оемантичяа структура цього речення в двоскладною, бо формуездся з предиката на позначення воеохоолшчого ф!зичного стану й аргумента !з значениям нос!я зазначеного стану, Його семантико-синтакоична структура, в!д-биваючи зм!от вислоалюваного засобами укра!цоько1 кови, sOjra-вться з односкладною формально-граматичною структурою, що ви-ракает^юя лише головним членом односкладного безособового речення,

Складн!шв сд!вв|дношення Mis формально-граматичною i влас-не-семантичною структурою у тих безособових речень, як!, нр!м головного члена, що виражаг значения всеохоолшчого ф1эичного отану, включають форлально-граматичний комлояеат з локативним значениям. Ускладнення семантико-синтакаичноi отруктури безособового речення докативними оинтаксемами в1дбуваатьоя за умови, коли вони не зумовлен! валентн1отю предиката. 1з значенням м!с-цезнаходаення, руху, вих!дного i к!нцевого оункт!в руху, 3 власне-сеыантичлого догдвду речення типу QglS&lQ USA QXSWi /О.^ончар/j X Щому Magi Ш&1? /Леся Укра1нка/ базуютьоя на двох оемантично едементарних рече|шях, перше з яких сфораоване предикатом !з значенням воеохоашоючого ф!зичногс стану, а друге - предикатом э локативним значенням. '

Про складну власне-оемантичну структуру безособових речень св!дчить також наявн!сть темпорального компонента у 1х форлаль-

но-грэ!латичн1й структур!» Семаатично елемеятарне речения, сформовано предикатой з темпоральнкм значениям^ перотягувться у по-зиц!ю до предиката йершого елементарного речейня, а тотокний аргумент 1С оемантичнов функцию ноо!я всеохошшючого ф!зично-го стану редукуеться, пор. згортаняя двох семантично елемей-тарйих речень у безособове ускладнене речення; 3&<ту£Од1£а + ОаЬая — сдЦщщ — Зад^дад]™ т сл1т-

щг ЗзйЗ^тщЦдо В5Э!Ш153 /0 .Гончар/.

Статус безособових ускладнених речень мають 1 т1, що, кр1м головного члена на позначеняя природного стану, включають компонент !з значениям споообу дН, вираяений як!сно-означальним приел1вниксм, пор.: повинно; З&бааШЭ.

дй; ШЬ£§Е22ЙД§!Ш Шза /З.Тулуб/. Цей компонент, як

I компонент з темпорэльнкм значениям, в результатом згортання предиката другого секантично елементарного речення.

Трансферами тричленних активних койструкц!й в безесобо-в! речення типу Цере£ дадаа; Човеа {ЩЗИаа-

ца» £ве&ш аШгмшйкщд, пор.: тша — Ешс шш

Р2Д2Н -*• Ёаде ¡ЩВДЗ Ка початковому етап! перетворення,

при паоив!задН базових активних конструкц!й /Вода ДЭДЩШ реГ — ЗДДВДа еолаа/. порушилиоь кореляцП м!* оеманти-ко-оинтакоичнши функц!ями компонента 1 засобами 1х Ьираженяя. Так, у пасиен1й конструкцИ семантико-оинтаксичну функц!ю объекта виконув називний, а не энах!дний в1дм!нок. Об"акт, пере» м!стивтиоь !з свое! первинно1 позиц!! у оубиектну називйого . в!дм!нка, набувае додаткобого суб"ектного значения» /творюеть-ся складна за семантичною Природою функц!я вторинного наэивно-го в!дм!нка - об"вктно-суб"вктна1'. Орудний в1дм!нок яа позначения д!отого предмета функц1 опально зблилсуеться э орудним субивкта д!1. та орудним способу виконання дП. За таких умов д!я,' вира жена орудним, сприймавться як субнект 1 знаряддя ви-кояувано! ним д!!. Орудаий в!дм1нок набувае семантико-синтак-сично! функц!! оуб"екта. Словоформа орудного виконув поб!чну, тобто- перифер!йну роль, шо спричинясться до II редукцН, внао-л!док чого утворювться двочленна конструкц!я Берег З&зддд 8$>г ДЗИ Берег з^уцуш«

Серед безособових речень. що в результатом пасив!зац!1

^Вихованець 1.Р. Система в!дм!нк!в укра!нсько1 мови.,-К. : Наук, думка, 1987. - С. 7Э.

-Q-

активних конструкцИ;, ввд!ляються i т1, до влясне-сшантично! структура яках входить д!яч, формалыю-граматичиим репрезентантом якого вистуиавть лексеми на дазпачешш особи, nop.: абудощщ) — Защд збудоварй 3§£од збйщщщЩ ШЦ^щдащ -*-ЕаШшш збудували завод.

Частина безособових речень е трансформами неоаначеао-осо-.бових речень, пор.: Дйдей ЩЕОРазжещ» -»- ащздщ&Зй; Вз-

СШшжг ¿ЩЩЭЦД Ийй1мёЯ ДёРШЩ. Специф!ка останн!х полагав в тому, що ь !х формально-граматичнШ структур! семантем д!я-ча не д!стала лексичного вираяення, тому що в семантико-синтак-сичному ярусi в!дпов1дна ¡й суб"ектна синтаксема зазнала к!ль-KicHoi модифпсацИ i стала ¡нтерпретуватися як неозначений суб"-ект д i i, а по Tit.: редукувалася, а д! те лова у функцН головного члена, як1 вказували на неозначену множинн!сть суб"бкг1в дП, зам!нилися пр^дикатившши формами на -но, -то а Со Сезособовима д!есловами на -сд/-сь/, у структур! яких в1дсутн! будь-як! гра-матично навантажен! аф1кси, що характеризували б особу суб"екта дн, пор.: цз. зёот тааи савштли гщо цедагЦэд Из айовах параши ара ишгдЬш — Шз з&тх аш а&аоАШи Eafiij-змл шалагш щша — Шш шшмв Олм дагоша.

Семантична структура безособовах речень зазначеного типу, KpiM аргумента !з значениям сб"екта, моке включага непредика тн! аргумент з функц!ями энарядця, засобу, адресата, зр!дка - локатива, сор.: Цоет аовШдр Мадшш /о.Гончар/; £i}]£y 2Лавд®Ш> Ш КШШ Для йШОДОДХВ lis задщещ» аддШ' ОЙОЛМИ /О.Гончар/; Щ-Д5 /Ю.Оп!льський/. Така багетом!сн!сть

характерна для предикат!в дЛ,*що вистурають органхзуючими центрами власне-сеыантичноI структура цих безособовах речень.

Великий шшот безособових речень о■результатом конденсацИ семантично складних речень. Так! речения з фориально-граматич-лого погляду в проотими,- але складнями за семантичною природою, оск!льки сфорьюваи! на баз 1 щонайменше двох семантично елшен-тарних речень - базових копструкц!й, то виступають к!стяком мов-но! сиотеми. Серед них вид|ляються насамперед ii, головний член яких виражений предикативними форлами на -но, -то, утвореними в!д каузативних д!всл!в типу ййШей. щкаа&щ, аабарйщшь дэ-щзщад тощо у повднанн! з !нф!н!тивом, пор.: ШШИР й1Г-

5И /е.Гуцало/ -»• £ЛйЫО&!» ШЙ в!я ilx. Два предика-

та - еелхга 1 йЛсза - св!дчать яра склэдяу вдасяе-сс.'мятичпу структуру цього безоообовога речения, оск!льки кожсн э предиката скоса вэлеатя!отю зумовлюе в!дпов|дшШ наб|р аргуыент1в

1 форзуз р|зя! типа оекаятлчно елшентяряих речеяь. Перао ое-мантачно елсменгарне речения утвориз предика? вол1ово1 дМ £й-ДШ. 1 зумоаден! п»| неаредаката! аргумента |з значениями д!я-ча та адресата, друге - предикат дН <Цгш 1 аргумент э функции д!яча, лепзично сп1вв!дяосш;а з адресатом церюго елеглен-тар-юго речения. Компонента типу 0 склоднкми за осмаа-тико-синтэксичною природою, бо вказувть на адресата вольово! дП морил, з одного боку, 1 суб"екта потоацП1яо1 дП сп!вбес!д-ника, - другого. Функфя адресата-потенцШкого суб"зкта дН форлусться з елементарнкх в!дм!нковах значень, одне з яких /субиектле/ мдиф1куеться у значешш потенц!йного субпскта1/'.

Про с глад н у власне-семантичну структуру безособового речения св!дчить наявн!сть локативного шилпсаонта у його форлаль-но-граматичн!й структур!, пор,: I щщое! <1уло щцщ> /О.Шд-сухп/ -«- йдоь + йоаь зшаддзкя ж шшжщ!. Локат.чз

2 .ЩЩЩЩ] зумовл с-и'л'л .вал ентн1с та предиката змжищщд, що варанаа злгпльне локатише значешш. При згорташи двох семан-тично елементарпих речень позиция предиката стану на позначен-ня ьисцезнаходяення неребуЕаа у слабяШ позицН, оск1льки ае д{стаа лекс'ичиого вйрааення у форй1льяо-грашатйчя!2 структур! речения. ПозиЫя предиката д!I перного елеиентарного речения • стаз дом1нуючов. Тотозш! аргумента !□ значениями Д1яча радуку-ються /ХШй Г±'£Ш1 + ХША ШШЗЩЯ X. ШШЙЗЕ/ — Щжкй X щщд)/, а д!еслово у функцИ головного члена заШнштьса предикативнка приел!вником /¡¡¡з^Цдз 2 ййШДйШ — -2 5ВВШЕ1

ашш/.

Семантичио складами е ! т! безособов! речення, до структу-ри яких входить ч!!сл1вник, пор.: ДгййЗ УХаШШШ! /з га-

зета/ ->- Йвай ограддв дадей V 1х йш Предикат ¡з эна-

ченням д!! може в!дкривати позац!! для аргумеат!з !з значеанлма д!яча, об"вгаа, эасобу. Компонент з к!льк!сшы значениям в ра-зулматом згортаянл семаитично елеиентарного речения, яке утво-рас предикат к!лькост! та аргумент з тотожниа значениям.

С клади? власяе-оеыаптичну структуру вт!лиз:ть безособов!

^Бихешнець 1.Р. Свотежа в1&л1ях1в укра!йс4ко1 моги. -С. РЭ-МО.

речення сип; Хйодш ваашвс Шс&ааг.; Шла. Швше asalaries /Ы.СтелЬмах/. Орган! зуючкм центром первого иеааитичко елемец-тарного рачеаня шстусао предика г д! I I аородкен! вен непредиката! аргумента 1з значвшиш д!яча то об"екта, в другого - предикат отаву, валеитя!о?ь якого зумовяхкз аргумента г фуакц!ями |денгЕ|>1кэташ, ею вказувть на IcToiy, яка денотативно отогошш-етьоя з 1йшоп 1стотою, пор.: ||ас& Ш!ав хладш + йода £ £&-оШ йааш еазв§ж> Еаошш Z&i&i щйвй шее + Шв & oia-pqctoa -»- йазд. ваЗшео

Ззи!щення власне 1мениик1в предикативяими !меанк£тык'такок св!дчкть про с клади! в!даоаешш lia влесне-семантичному р1вн!, Пор.: Иовйшмд&Щ) аш 52ÍÍX ШШ&Я5Х12 -*- ¡кзшшшя шШм +

йосъ возидошш ш> mi Заов&шгщш? ддашм sísele -- imi РЕ0ВЩ5 gáopa + йма зшщццвар да.

Про саладну аяасяе-сеыантичну структуру баэоооОового речен-вд сигнал!ayo такок 1 словосполучення, too в результатом згортан-ня семавтдово елементарного речешш, орган!зушем центором якоГо вйотупае предикат э досесивяиы звачеяням. Пор.: MSJ2QSP

Üyдо aspsttaasasao /длима ров/ йо&ь одршаш» ыеяад! + Cia-ЩЙ «£дал1; Едадеао esaxm&íiifc Oausjía — ito^ щ$ав £щад-уаШ^ + мае

Уокладнеяими в 1 <5еаосо0ов1 речения твяу Будм зивбДШШ л дазаахйб Хюоь зраФ® + Ьудзх акдздашая л шш. При згортанн! семантичяо елемеятарногс речеяяя э предикатом стану i аргументами з функц!ями компонентива та композитива радук-ц11 зазнав предикат стану, аргумент-композитив у форлально-гра-матичн!й структур! представлений позиц1 ев опорного компоненте вторинного словоополучення, а аргумент 1з значениям компонента-ва - позиц!ею залежного компонента, nop.t Sjjjej о&ЦЦЩЗЗДОД Л №ШХШ БуйМ Д ЗЕИШХШ.

При!менникова позиц!я атриоута споотерГгаеться у випадку оСвднання речень у складну конструкц!ю ! св1дчить про ускладне-ну структуру беаособового речения, пор.: Прсадкено MfiáiÉíifeíSi Ю-цсдШ1 -+• itoftí» цошшш здодац + Тояаяькй & глолшшЦ; фарфдровиё sépala fóoüb адщщ ощЦд + Сш1з шмевдевий. д фарфору. Henoвне морфолог!чне завершения в!дд1есл!вно1 ад"екти-вац!1 репрезентув д!едришетник, тому що поеднув морфолог!чн! ка-тегорИ д!вслова й прикметника: Хтца-Ь Зй&йВЩ saaioijaoeii — Заай-дед] аддго^щц! Суде gafiepasso народа^.

Д р у г и й р о з д ! л "Семаатико-онатакоичиа структура безособових речень з частково нейтрал!зованим суб^ктоад" присвячбний доол!двенню семантико-смагаксвчно! структура тих безособових речень, у яких оуб"окт стану або д!1 баэовях дво-складних семантичао елементарних речень зазнав частково! фор-кально-граматично! нейтрал! за цН ! переи!отивоя !з зона назявного в!дм!нка в зону непрямих в!дм!нк!в /давального, родового, знах1дного, орудного/.

Давальний суб"вкта стану являв собой иеобх!дни2 щесонеат секантапо-синтаксично! структура безособового речення I аере-важно виступаз форюльно-граматичним репрезентантом аргумента )э значениям ф!а!олог!чного та псих!чного стану, пор.; (¿зд] ра-дХшл» Ма1£в1 оша; Д1дут4 вёашаезши в|н дьребував в са-нон!м!чних в!дношевяях !з яазкваим суб"вкта стану. Ряд безосо-бових конотруяц!й э давальнюд суб"вкта ставу яе ыаа базового дззоскладного речення I утворюеться на оонов! загального стосун-ку до вях!дно1 модал! двоокладних конструкц!й: См1шшХ скт: Ы Шйзо; 1ЩЦ 1й садшща. Синтаксема давального

мове предетавляти аргумент |з значениям д!яча в§

ЩИШ90Д5 !й§&1 а§ а такоа функц!онувати у безособо-

вих речень на позначення в!кового стану особи /Йоыу йудо в!й1м родХв/. Давальний оуб"окта стану мовв мати розчдевоваау структуру варааення, тому що передав зага4ьносуб"вктне 1 локадыю-субп8ктне значення /бвшД гшшя&ВД X ВИйййХ /е.Гугрло/; й! дозах ЕВЙ№ /1.Св!тличний/. Оск|лыси назви частин т!ла са-мост!йного семантико-синтаксичного статуоу не мають, а в лише конкрети за торами м1сця ставу особи, то така розчленован!сть оуб"вкта стану не уенладвюз вдасяе-семаятичну структуру речення»

Давальний у рол| частдово нейтрал!зованого суб"вкта функ-ц!онув у безособових речениях з структурами компонентом у форл! !нф!н!тива. У речениях типу аеседо ШШЙ — 5Ш1 до + Л. {щав®; з^до шшаз юрщеяи я адшш /ю.ошяь-ський/ -*- аддаада д цзшмаш + Еоош ¿да ваш оуб"-вкт, виражений давальним в!ды!нком, сп!льний для пвршого ! другого семантично елементарних речень ! тому в екдадним за оеман-тико-синтаксичною природою елементом, оск!лька утворенкй в результат! об"зднанщ цах елементарних речень, одне з яких орга-н!зоване предикатом дП,.а друге - предикатом стану. Компонен-ти типу С005Ш набувавть аааченнл д!яча-нос!я стану. При

згортаяа! таких секаптично еяслетарнях речель функц!я д!яча "пригапуеться" i наскласться сшантичне ядро - значения ноеЗя стану.

У рйзряд! бсзособоьах рочень, головпий член яшпс вираластюя модальпкк елементом у поедиана! з 1иф!и1тивом, вад1ляютьоя два тине речень, пов"язаних з р1знор1васв!кл проиикиешшм глодальних елеыеят!» до структура речения. Первэ груиа характеризуемся на— явн!отю модального еломента у Еллсне-ссмаптичн1й структур! речения. Модальн! слеиектк вираишг^ся повнозкачнкми д1воловами типу гаайгкуь mbísiíss тоща, пор.: topjjai т&йшя -шрдхя еершш-№ /¡.Свиченко/ ~ газ.s¡ + ДшШа Mpa-üíK». У opo-

ned згортошш двох оемантично ёлшеитарних речень в бдне без-особове ускладиене функц!я предикате 1 суб"екта другого семан-тичяо елсыеатарного речения /нав!ть !з семантикою д!!/ "ирига-шубться", е натом!сть вид1ляеться функц!я предиката псих!чноГо стану 1 ноо!я цього стану другого елшентарного речеаня. Даваль- ' ний суб"екта як семантичяо окладпий компонент е пунктом злиття двох лекенчяо тотоаних вкх!дних !меннкк!в - репрезентонт1в аргу-мент!в р1зно! семантики: нос1я псих1чного стану I д!яча.

Окрему групу безособових речень, до структура яких входить 1иф1н1тив i модальний компонент, отановлять речения типу Студсн,-да рд1д адриахувазяая <шшщрад; Шиеот Оаашш де^ахв. основ-не 1нформац1йно навантаяеная припадае на 1нф1н1тив, тод! як мо-дальн! компонента МОЖН81 й&ЙиДШЬ 5л1д тощо лише модлф!кують значения 1иф1н1тива. Модальа1сть виражае 1ндив1дуальну оц!нку пов!домлюваних факт!в /модус/ щодо фактичного зм!сту /диктум/ 1 отосуеться видозм!ни безособового речения на формально-граматич-аоиу píBiil, пор.: дда та qWeí чза.зад» Л дои-

щу ÍSlft -»- biüül йео&ЦдШ) дшшшга Модаяьн! модиф1катор'и створиють передумови для закр1плення значения отану у безособо-вому речешП, нав!ть якщо орган^зуючим центром базового двосклад-иого речения виступав предикат дИ, I надають йому р!зних модаль-них в1дт1нк!в.

У сучасн!й укра!нськ1й мов! активно функц!овуе такой 1 родо- • вий в1дм!нок у ролi частно во нейтралiзованого суб"екта стану безособових речень. Bia в фо|мзльно~граматичним репрезентантом но-с!я ф!зичного стану Ащдда 0удо/; експер1внсива /2 asi afijas щаехп/; адресата /J ркбзддБ «íüBüIb/í аргумента з к!ль-к!сним значениям AlQQ будд 9"31Р&/>

Обмевеяу сферу вживания маыть заах!дний та орудний в!да!н-ки у структур! безособовах речень. Знах!днай'суО',вкта стану фув-кц!онуа у безособових речень, головний член яких виракений д!в-словами на позначення ф!зичного, ф!з!олог!чного та псих!чного стану лвдини иэрозмо; Изо обуздало; {Шище мое ошила /Б.вийнкченко/. Оруднай суб"зкта виступаа у тричленних па-сивних безособових конструкц!ях /Зё£0Д збУДМ&ний ройХшцкщд/ 1 характеризуется синкретизмом функц!й суб"зктаого та !нстру-ментального р!зновид!в, ьт!люычи ознаку пасивност! й нет!сного звиязку з д!вю.

Ь'езссооов! речеяня ваивают^ся самоот!йно, а такоа як не-в!диемка частина складно! конструкцП, що являв собою складну одшшш, в як¡11 побднуютьс я два елементараих речения з модаль-но-пропозитивнами ь!дноиениями, що в семантико-сантаксичному ярус! трансфохаувалиоя в одноб!чн! об"ектн1 в!дноаеная /Д!дуе^-в] соа1йомдеш5, щр а§ бшшш ¡шибуал райЦадки/. Поява п!дрядно! з"ясувально! частини зумовлена семантично» недоотатн!стю опорних д!есл!в головио! частини. Окремнй р!зновид стааовлять коиструк-ц11, з"яеувальна частина яких сто!ть у позицП п!дмета Д!ещ здл-ауЕМо, т Шзит таз шшшш. - Талаяаш1£ы> дШали пас ааишшда/. Рьченнав! частина у а!дметов!й.позиц!! не в п!Дряд-ними, оск!льки аоеднуються з безособовим речениям, що сто1ть у присудюшй- позиц!!, п!дрядним зв"язком. На складному реченн! з власне-семантичними модально-пропозитивними в!дношеннями грунту-иться оклада! коаструяц!! на позначення ситуац!йного стану. Пре,-дикативним центром головно! частина виступають безособов! д!е-слова Шаса, ЦОШ9СЗ-, заввдосз, пор.: 1 ш зато®*» Ш9 д! ода§ «Ми «оеаайца а§ айашишо ОТ /0 .Довженко/.

У висновках фогмулшться теоретичн! узагальнеиня та результата досл!д*еяяя семантико-синтаксично! структури беэ-особового речения:

I. Лнал!з формальяо-грам^тично! структури безособового ре- -чеиня у зв"язку з його рласЯе-семантичнов структурою показуа, що протиставленья понять односкладност!/двоскладност! можливе т!ль-ки на р!вн! форыально-граыагично? структура безособового речения, тому «о його власне-семаатична струк»ура завяди в двооклад-ною: вола включав обов"язково предикат д!1 чи стану або предикат 1з г:1'льк!снш1 значениям ! зумовлеа! аил непредиката! аргумент« !з семантичиими функция д!ача або нос!я стану /ешзпер!-

бяойва, коо!я ф!эвчного стану, иоо!я есвожопдешчого ф!з0чнс1'о отайу/ або аргумент 1з значениям к!дькосх!,

2. Ёлаоне-семантичну структуру безособових речеаь у сучес-н!й укра!йськ1й мов! репреэейтують так! тшш слементарнех речены

1, П/отаа/ + А нос.всеохопл.ф1з,ст.5

2. П/стае/ + А ноо.ф1з,ст,?

3» П/стан/ + А експер.}

4. П/д1д/ + А д!яч;

. 6. П/к!дьк,/ + А к1льк,

3. Власне-семантичну структур; безособових речень форлують чотиря тип» предикатнмх I чотиряадцять тип!в кепредикагиих зна-к!в. /ся сукупн!сть ненрадикагакх з.чак!в охоооаз как! сегактичн! фунвдИ: нос!я войохошшючого ф!зичного стану, нос1я ф!вичного стану, екоаер1окоива, д1яча, об"вкта, результатива, знарфщя, засобу, !дентиф!катива, локатива, комдонентива, композктива, к1ль-

оного компонента.

4, Зазначен! тиак предикатних знак!в характеризуются нводна ко вою спроможн|стю зумовлювати йепредикатн1 аргумеати, залеж-но в1д чого роэр!зняються одном!сн!, двом!сн! ! т.д. предикати. Предика* 1з значениям всеохоплюючого ф!зичного стану та предикат 1з значениям к1лькоот1 в одном (сними, предикати 1з значениями ф!зичйоГо, ф1з!олог1чного та псих!чного стану - одно-, двом!сними, На в!Дм!ну в!д предикат!в стану, предиката !з значениям д!! бага том! он!. 1кповим для Них в поеднання з двома-трьома аргументами, максимально войн мокуть зумовлювати ш!оть непредикатних аргумент!в,

Б. Семантяко-сиатаксична структура безоообового речения в!д-м|нна в!д власне-семантично!, оск!льки або аргумент 1з зааченням нос1я стану чи д!яча не д!стаз формально-грама'тичного вт1лення, обо порушуються кореляцП м!ж семантиво-синтакоичними функц1ями компонент!в 1 засобами !х виракення на фориадьно-грематичному р!вн1. За наявност! цих умов ! в!дпов!дного морфолог!чноГо виракення предиката створюатьоя формально-граматична безособов!сть речения.

6. Непредикатн! аргументи нос!я воеохошшочого ф!зичного стану, експер!«знсива, ноо!я ф!зичного стану, д!яча, аргумента з к!льк!сшм значениям мають неоднаков! мохливост! до формально-гре-матичного вт!лення. Нос!й всеохоплюючого ф!зичного стану та д!яч у структур! тих безособових речень, що в трансформаыи тричленних

актавяих хонструяцШ I яоозначено-особових рзчень, зазкають ровно! форшиьно-гроштично! нейтрал! за цН. Нос!й ф}зачяого стану маз дв! форлально-гракатичн! реярезентац!1ыял1цитну обо част-ково нейтрал! зовану, оок!льяи у иоверхнев!?. структур! вираааать-ся родовим, знах!дним, давалышл та оруднкм в!да!нкааи оубстан-тив1в. Ексцер!знсив, р!дсо д!яч у поверхнев!й структур! безосо-бового речения зазнаать часткопо! фсрыально-граматично! нейтрал!-зац!!, тому то персмГ-мэться !з зона назявного в!дм!нка д!1 чи стану у зону давального суб"зкта стану. Аргумент з к(льк!сг.ку значениям на формльно-граыатичному р!вн! завзда представлений словоформой родового в!да!якэ.

Основной ярцчиноа варахення суб"ектно! синтакоеми р!зними непрямкми в!дм!ккаш! оубстантив!в о семантико-синтаксична Бндеит-н!сть д!вслоЕа-предаката. Найшира! моюшвост! сполучуваност! з предикатами стану мае давальний оуб"акта у структур! безособово-го речения. £(вал1ф!кац!йна ознака ц!з1 синтаксеми - вираження обмеаено! сфера поширення дН чи стану його нос ¡ем. ¿-орла зна-х!дного в!дм!нка характеризуй суб"скт як повн!стю нейтрал! зова-т:й щодо с творения оитуацП, у як!й вш деребував, Суб"як?не функц1ояуваиня орудного в!да!нка опричииювтьел яесум!сн!стю а пох!дних пасивяих конструкц!ях !з предикатом результативного стану созицП назвЕного !з семантикою суб"екта дН.

У. До .тапових заооб{в ускладнекня структур« безособовогорб-ченнл належать локативя!, темпоральн! компонента, а такок компонента !з значениям способу дП, як! займають детерд!нантну сози-ц!а. Просто з форыально-граматичного боку безособове речення мае статус уокдадненого ! при наяэност! у його структур! !кф!я!тива, субстантивного вторинного словосполучеяйя, в!дд!есл!вяого пенника, зб 1рйсто а Со неозначёно-к!льн!сного числ1вника» Прикметяа-ка. Оенактичний предикат одного з елсмеитарних речень найчаст!-ше псрьм1цаоться у вторинну для нього позац!» приел!ваого друго-рядкого члена речення. ^

8. Уснладншч! компонента безособогого'речення репрезенту-ють р!зн1 ступан! згорташш оемантачно елементарних рёчеаь Най-¡шшай за глкбинсю ступ!нь представляв словосполучення, ввгаяеаэ субстаптивои ! синтаксачним прикметникоа у фора! родового э!дм1п-ка !менн2ка, оск!лЬки ара цьому збер!гаеться к!лыс!сний склад двокси&опеито! семангичйо! структура базового ел ем ея гарного речения. Глаб-виЗ сТуп!нь агорташш вт!люз вЦарздикатина !иецаик

у поэднаинt з словоформою родового в1дм!йка у посесивпому значеи-nf, <Зо на форкально-грематичноиу р!вн! редукуються доздц!! д!яча че ноо1я стану або позиц!я предиката стону. 3 родукц!ею тотоених ко&шоненг!в та яерегрупуванням решти компонент]» фор&шяьяо-грама-. тично! структура речения пов"язана наявн!сть 1нф!н1тива та компонента э к!дьк!сним значениям.

Серед детерл!нантних компононт1в найпрост1ший вид перетво-рення в!д рзчеяня до члена речения демокотрують просторов! де-терл!наптк: редукуоться локативне д1сслово 1 баз зм!а залишавть-ся прийи ении kobo -в I да 1 ¡жовя просторовЕ форма. Глибший отуп!нь кондеисац!! вт1дюзль детера!канта з темпоральним значениям та значениям способу д!1, оск!лькя предикат елемеятарного речения трансфорлузться у морфолог!зований прйсл!еник.

3 теки дисертац1йяого досл!дкеяня опубл!кован! так! пран!:

1. Влаоне-семантичяа 1 фориальяо-грагтачяа 1кгерпретац1я безоообових речень // Иовозяаватво. - 1992. - &3. - С. 44-49.

2. й не сплю - Мел! не спиться // Куль?, слова. - 1992. -ВйП. 42. - С. 94-95.

3. Чи "безособов!" безособов! рачеяня? // Тези Всеукра!н-сько! иауково-практично1 конферонцП "Сучасн! аспекти досл!джен-ня греиотики укра!исько! кови 1 л1игЕометодкчя! основи викладад-ня шк!льного курсу". - Полтава, 1992. - С. IQ8-II0.

4. Семалтико-синтаксичяа 1нтерпретац!я безособового речей-ня // Тези науково! конференц!! "Нов! п!дходи до ф!лолог1! у вищ!й школ!". - Ыел!тополь, 1992.

5. Мовня майстери!сгь В.Випяиченка у творенн! псиюлог!чних образ!в /на матер!ал! опов1дань/ // Культ, ол^ва. - 1992. -Вип. 44./у друц!/.