автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Слово в поэтических контекстах Тараса Шевченко: Устно-традиционные истоки

Полный текст автореферата диссертации по теме "Слово в поэтических контекстах Тараса Шевченко: Устно-традиционные истоки"

КЙВСЬКИЙ НАЦЮНАЛЬНИЙ УШВЕРСИТЕТ1МЕШ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

г6 оа

11 фев ®а

ДЯДИЩЕВА-РОСОВЕЦЬКА ЮЛЯ БОРНОВНА

УДК 821.161.2 Шевченко. 08: 398

СЛОВО В ПОЕГИЧНИХ КОНТЕКСТАХ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА: УСНО-ТРАДИЩЙШ витоки

10.02.01 - украшська мова

Автореферат дисергацЕна здобугтя тукового сгупеня кандидата фколопчних наук

Кий 2000

Дисертащето е рукопис.

Робота виконана на кафедр icropu украшсшм мови Кишсысого нацюнального утверситету ¡меш Тараса Шевченка

Науковий кершник -

Офццйш опоненти -

кандидат фшологгчних наук, доцент Сгрельчук Галина Петршна Кшвсысий нацюнальний ушверситет шеш Тараса Шевченка, доцент кафедри ¡сторд украшськоГ мови

доктор фиолопчних наук, професор Жайворонок ВггалШ Вжторович, Гнститут мовознавства HAH Украши, провщций науковий сшвробтшк;

кандидат фшологгшихнаук, доцент Гриценко Тетяна Бориавна, Надюнальний аграрний уншерситет, доцент кафедри украшсько! мови.

Провщна уетавова - 1нсттуг украйсько!" мовн ¡Meui ОЛотебш HAH Украши,

вддш стилкггаки та культури мови Захист вщбудеться ^"Cduui2001 р. о годин i на заоданш спещалЬовано! вченоТ ради Д 26.001.19 Кшвського нащошльного ушверентету мет Тараса Шевченка (02033, м. Ктв, бульвар Шевченка, 14, к. 63).

3 днеертащею можна ознайомятися в НауковШ б^блютещ Ктвського нацюнального утверситету шеш Тараса Шевченка (м. Киш, вул. Володимирська, 58, к. 10).

Автореферат розюлаяо «?»? zj/tyfSuj 2000 року.

Вчеиий секретар специлвоваво! вчено! ради

доц. Шахова Л.1.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦ1!

Вивчення уснопоетичних витоюв мови Тараса Шевченка дае можлашсть глибше осмислити своерщшсгь його сгшпо, висвпяити реальш стосунки творчостх Кобзаря з народною, проникнута в таемншд популярности великого надюнального поста. Осгалыси йдеться про осво аопо.чожтгка новоТ украшсько! лгтерапурноТ мови, тага доошдження зможуть конкретизуваги уявлення про внесок Кобзаря в и розвиток. Зазначена проблема активно розглядалась у фщологншй наущ протягом десяти® роив мовознавцями, а також лп-ературознавцями 1 фольклористами (пращ ЦБшодада, Л.Буяаховського, В-Ващента, ГХрабовича, Я.Дзири, С.ермоленко, В.Жайворонкл, Ю1ваюна, ВЛлына, ФЛСолесси, М.Коцюбинсько'1, А.Кримського, Л.Масенко, Ф.Медаедева, А.Мойс!енка, П.Плюща, В.Русашвського, Н.Слухай (Молотасво!), е.Шаблшвського та ш.), про те сучасний розвиток мовознавства й шевченкознавсгва стимулюе до нових прочитань 1 дослщжепь, зокрема теоретичного поглиблення лексико-семантичних 1 лшгвофолыслористичних студШ. Цим ввзначаегься актуальность теми.

Метою робота е лексико-стиетячне дооодкення поетичного слова та сдововживаютя Тараса Шевченка в к усяо-традацйних витоках. Для досягнення мети необидно було розв'язати таи задачк

- визначити шсце й функцц стшпстачних в1дш>в1днишв до явшд мови I стилю фольклору в загалыпй система Шевченковвх "вияв^в мовноТ »яльностГ (Ф. де Сосюр);

- здейсвити лшгвостатстичне доаодження поетичноТ мови (дат - ПМ) Тараса Шевченка шляхом вивчення семантики компонент морфосемантичних голхв на познзчення дентральних понять загальнолюдсысоТ системи дшностей - «пв, об'еднашх навколо архшексем "хата", "Бог/бог" х "тихий" у контекстах поезЕ Кобзаря на оикш зютавлення його ПМ 1 ПМ украйгеько! народно! теш;

- встановити основш закономфноси семантичыого перетворення фольклорного слова в поезн Кобзаря, що виявляюгься в контекстах функщонуваяня в ни компонента морфосемантичних полш, архиексемами яких е "хата", "Бог/бог", "тихий" та одного УСК "тихий Дунай / дунай";

- з'ясуватя сшвв5дношення ПМ шсенних текспв украшсысого фольклору ! ПМ вцятв Кобзаря у поиягйнй систем! сучасноГ фолыслористично! компаративютшш;

- виявити нов! значения (прям! та переносш), набуп окресленими словами в поетичних контекстах Шевчепково! поезй га доа не зафксоват у двотомлому "Словнику

мови Шевченка" й йппих лексикографнвнх i лексшсолопчних працях мовозяавчо! Шевченюани;

- виявнти етнологиш, свпоглядш, традицШно-фолышорш, сощально-психологнш чинники викорвстання зазначених слш {УСК у народнШ тст та поезЗ Шевченка;

- виробити оптимальну методику комплексного лексиколопчного досшдасення, що передбачае виявлення й зкггаияення лекснко-семантичних варианта (дат - ЛСВ), морфосеманхнчннх полш га асодйтавних радв.

Наукова новизна результат доЫдження полхгае в тому, що на широкому матер!ат вивчення воетичного слова та слововживання Шевченка в к усно-традицШних витоках висунуто нов1 науюш положения, а саые: вперше визначено систему "вашв мовно! дашьносп" Кобзаря як певну еднють текспв письмово фжсованих 1 усних, а також розглянуго на материал! мовно! дальноеп Т.Шевченка мюцс 1 функцн в Ц1Й систеш вщповвдншав фольклорного мовлення та ПМ фольклору, дослвджено явище парадельно! трансформацд в народной поези га поезд Т.Шевченка генешчно спорщненнх сташстичнизс конструкщй; встановлено конкретш риновнди "епгтетноТ парадигми" (С.брмолевко) слова "хата" у фолыщоршй поези та результата 2 вшшвш на творчюгь 'Г.Шевчешса; виявлено феномен 5ндав ¡дуального творения тасьменником усталених сптстичних конструктив за зразком успопоетачшх, яке стосовпо вщповцщих процесш у фольклор! мае типолопчпий характер; доповнено перелк нрямнх i символ^чвих значень сл5в "хата" й "Бог/бог", поданих у "Словнику мови Шевченка"; а також запропоновано комплексну методику семасшлопчного яналау поетичного контексту в компаративному аспекл.

Матер1ал доыпдження (вадповщя! контекста у творах Т.Шевченка - за суцмьного вибфкою - 1200 карток, у фольклорних текстах - 693 карго к (усього 1893 слововживання)) з!брано за такими лшгастшшими джерелами: вовне зйрання творш Т.Шевченка, "Словник мови Шевченка", "Словарь языка русских произведений .Шевченко"1; для зютавлення використано антологНукрашськюс народнкх

'Шевченко Тарас. Повве ябраяяя твор!в: В 10 т. / Редкая.: (Шиледькив та ¡н. - К.: Видаюшщво АкадгшТ наук УРСЗР, 1951-1953. - Т. 1-2.; Словник мови Шевченка / В 2-х «мах I Ред. колет)»: аСВащенко та ¡я. - К.: Наукова думка, 1964. - Т. 1-2.; Словарь языка русских произведений Шевченко / В двух томах / Ред. коллегия: ИЛС.Белодед и др. - К.: Наукова думка, - 1985-1986. - Т. 1-2.

шсень i дум2, а також лексикограф1чш джерела риних тишв3.

Теоретячне значения дисертацй полягае в тому, що розгляд нових аспекпв проблеми поегяяного мовлення Тараса Шевченка в його усно-традшвйннх внтоках сприяе розробщ теорегячних питавь лшгвкгпгчного шевченкознавства, загалъно! теорц украЗ'нського художнього мовлення й icropii украшськоГ лггерагуршн мови,

Практнчне значения одержаних результата пов'язане з використанням '& у вузшсысому Kypci 'Tcropis укршнськоГ лггературно! мови", спещурсах в лштастичного шевченкознавства й лшгвофольклористшга. Робота виконана у вщпов^даосп з планового яауковою темою "Розвиток i функцюнування слов'янсыих мов у сучасному свш" (№ 97 144, номер державноТ реестрацй 0198 007956).

Апробац!я результата дасертацц вадбулася на заодавн! кафедри 1СТор2укра5яськоТ мови Кшвського нацюнального ушверситету 1меш Тараса Шевченка, у доповадях на МЗжнародтй науковй конференгщ "Тарас Шевченко i нацктально-визвольт змагання украЕнського народу" (Кшв, 1996), Мпкнародшй науковй конференод Рершавсыеого товариства (Кшв, 1996), науковвх кшференгоях врофесорсько-вияладацькото складу фшолопчного факультету Кшвського нацюнального ушверситету ¡меш Тараса Шевченка (1996, 1998), 1-Щ науковШ шевченывсысй конференцц викладачзв та студента фшолопчного факультету (березень 2000 р.).

3 УкраЗнота народш nicBd: Рояиняо-побугова трта / Bei. ст., упорядк., потот. текспв та прим. ГЛССвдоретку. У2ч.~ К.: Дшпро, 1964-1965. - Ч. 1-2: Веольщ шеш: У 2 кн. / Упорядк., прим. М.МЛ1у6равсьюГ. -К.: Наукова думка, 1982. - Кн. 1-2; Украинские народные думы / Изд. подгог. БПЛСирдзя - М.: Глав, редакция восточной лиг. издательства "Наука", 1972.

'Словарь украГнсько! мови /Упорядк. Б.Гршченко.- 1С, 1907-1909.—Т. 1-4.; Ващенко B.C. НпЬетя гтоетичноТ мовя Т.Г.Щевченка (Словяингаказчнк). Учб. лоабник. - Дтпропечровсыс Вия. ДДУ, 1982.; Словник украТнсьюй мови. Т. 1 - 11. К.: Наук, думка, 1970 - 1980.; В. Даль. Толковый словарь живого великорусского языка. - М.: Гос. издательство иностр. и национальных словарей, 1956. - Т. 1 - 4.; Лексикон лтнсыий ССлавинепького. Лексикон словеш—ленинский ЕХлаавнепсого та А.КореяькогсьСатановсы(ого / Пщ-отував до видання B.B.Hi мчук. - К.: Наукова думка, 1973 ( Пам'ягпш украХясысоТ мови ХУП ст. cepia науково? лггератури); Лексикон оловенороський Памви Бервнди / Шзгоговка тексту i вступна сгэтпг В.ВЛИмчука - К.: Вщавншпво АН УРСР, 1961 (Пам'ятки украшсыест мовн ХУП ст. Сер!* науково? лЬсратуря); Етшолог!чяий словник украТнськоТ мови: В семи томах.! Ред. колегЬс О.С.Мсльничук та 1Н. - К.: Наукова думка, 1982-1989. - Т. 1-3; Словарь русского языка ХУШ века. Вып. 1-6, Ленинград.: Наука, 1984-1991. - Выл. 1-6.; Словарь руссого азьпа ХГ-ХУП вв.-.М.: Наука, 1975-1991. - Вып. 117.

Пуб.-пкацГ1. Ochoeeî результата дослщження опублйсовано у першдичцих наукових журналах i зб1рниках наукових праць (8 статей).

Структура дисертацй. Дасергацм складаетъся si вступу, чотирьох роздшв, висвовшв i списку викорисганнх джерея. Обсяг тексту дисертацп - 169 сгоршки, списку використавих джерел (227 найменувань) -18 сторшок. Загальний обсяг дисертацЙ — 188 сторшки.

ОСНОВНИЙ 3MICTРОБОТИ

У вступ! обгрунтовапо актуальшсть теми дослвдження, визнаяено мету, завдання роботи, методику досщякенюг, наукову новизну, теоретичне та практичне значения, апробацво результата дослщження.

У першому роздхл! "3 ICTOP1Ï БИВЧЕННЯ ФОЛЬКЛОРНОГО КОМПОНЕНТА ПОЕТИЧНО! МОВИ Т.ШЕВЧЕНКА" подано оглад лхгератури питания.

До проблематики усно-поетичних вито ив мови та ПМ Кобзаря дослщники звертались i в синтетичних оглядах його шдивадуального стшпо (Л.Булаховсысий, 1.Бшодщ, С.Ермоленко, В.1лын), i при дослзджсиш шлих питань вивчення поетичного доробку Кобзаря (пращ Л.Булаховського, В.Русашвсьхого, ПСлухай (МолотаевоГ), AJMoËcieHïca та ш.), зокрема лексики (В.Ващенко). Авали стагп А-Крнмсьхого "Т.Г.Шевченко" (1914, вийпша друком 1989) привертае увагу до гострих i для нашого «»су проблем cyrHocri внеску Т.Шевченка до створення ново! украшсько! литературно? мови та даалекшо! основи запропонованого поетом S Bapiairra. Так, парадоксальне твердження А-Кримського, що ТШевченко за можливосп вибору вщдавав перетагу лексиго, яка, за його висловом, була бшьш зрозумта роаяпам та шшим слов'янам, вщбивае щлком реальне явшце Шевчеккового мовотаорсння: поет вамагався зберегти зв'язки украшськоТ мови з шпшми живими слов'янськими мовами та з церковнослов'явською як носкн давнъоГ культурно! традицЕ.

-Як у "доперебудоаних", так i в сучаснях прадях украЗнських мовозвавдт помпш результата нерозрйнення понять "мова творш" та ПМ певного письменника, а також "фолыслорна мова" i "ПМ фольклору". Нез'ясованим залшпастъея й питания про ювування "наддилектшй мови" в украшському фольклора Для дослщження основних проблем рецепцн ПМ украшсьхого фольклору в поетичних текстах Кобзаря ми

"мшшзували" коакретш об'ехги дослвдження до трьох морфосемантичних шннв, проте в найшярших контекстах и обох сфер щмвняпня.

Роздш другнй "ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГА ДОСШДЖЕННЯ УСНО-ТРАДИЦГЙНИХ ВИТОЮВ ШЕВЧЕНКОВОГО ПОЕТИЧНОГО СЛОВА" присвячено розгляду теоретнчних пихань, пов'язаних а вивчеипям усво-традш»йних витою» поетичного слова Т. Шевченка, та класифшаци об'екттв дослвдження. При поршнянш текст творчого дрробку поста i фолыслорних яеобхщне чгосе розмежування понять мова текстов i поеттпа мова; пщ останньою розувдемо окреслену сукупвасгь поетичних прийокйв та засобш зображення за допомогою пев них мовннх форм.

Зроблено спробу осмислиги обсяг загально! система вмвш мовноТ дальносп ТЛЗевченка та поставит питания про контекст його поетичноt моей в цй систем i. Згадаяа система виявилася досить розгалуженою, а вияви и реального фувкцюнування подшяються на дв1 групи фксованих мовнямн засобами текста: тих, що збереглися, i тих, що втрачеш. До другоТ групи належать, зокрема, текста, яю ¡снували в усному виконант Шевченка - ствця й оповщача — i згодом знакли за загальннм законом ешропй письмово не зафпссованого усного слова.

Для вивчення ПМ Т.Шевченка нагадування про юнування колись щлого масиву його вфтуальнях та уетих мовних текстш набувае конструктивного характеру. Адже Шевченко на nanip переносив поетичний текст, яйцо не повнзспо, то "вже вщносяо закшчений" (В.Бородш). 1мпров1зацШшсть його поетично! творчосп, а також давно вже иомгаене досл!дниками постйне повертання поета до певяих юшпе суттево наближало його як творця до типу сшвця усного. Важливого особливкгпо система вишв мовяо! дальносп Т.Шевченка треба визнати й характерцу для у1фахнських письменникш Tiei епохя двомовнкть: зокрема, й у росЩськомовних поетичних текстах Кобзаря вщбиваються насладки рецепцй елеменпв ПМ украгаського фольклору.

Виходячи з особливостей фолыслориз.му поета, можна казахи про юнування в ПМ Т.Шевченка як певпо! системи особливо! щдсистеыи парафольклорноТ поетично! мови, що виходить на перший план, коли перед нами - "мпровЬащя в народному дусГ i "стшнзащя пародно! nicm" (М.Коцюбпнська), але рвною шрою втшюеться також у бшыпосп його поетичних творш. Ця шдивщуашзовааа парафолышорна поэтична мова тгсно пов'язана з трададйвою (за Ф. де Сосюром - "сусшльною") фольклорного поетичною мовою, що нею Т.Шевчеико кориетувався як виконавець народвих шсень.

рецщцщт фольклорних творш у & природному пооугуваят та як чеши друкованих 1 рукописних фольклорних зб1ршша-

Яйцо оцшювати сучасш жонцешш наддалектяо! мови украиського фольклору, виходячи з факпв югорл украиського народу та його дашекпв, реально доведаться дайта висновху, що й тепер тахт мови не 1снуе - там бшыпе в Шевченкову добу, коли контакта мЬк носЬши захщноукрашських далекпв та мешканцями Наддшпрянщини ускладшовалися ¡снуванням державного кордону мак Австро-Угорщиною 1 Росшською ¡мпер1ею. Тому навпъ у жанр! лирично! теш, коли й утворювалася якась наддаалектна лексична едтсть, воаа мала обмежений характер. То ж треба обережшше зютавлятн мову текста поезд Г-Шевтешса з там мовним явшцем, яке назнвашо "наддншрянським мовяим шсенним шартаигом": термш Ывартт передбачае вар5атившсть реальиих фольклорних записи, коли мова шсень полтавчанина буде все ж хаки вщрвнятися вщ мови тсень меажанця Сквирського повну. Можна прнпустити, що К ПМ украЗнськош фольклору як певна цшсшсгь у Шевченкову добу ве мала загальцонащональпого характеру (як I тепер) ~ 1 хоч би тому, що на Захадшй УкраЫ не рецтувалися думи, отже, до вщповщиоТ загальнорепональво! поетично! мови не можна залучати особливий риповид ешчного стилю, своерщт прийоми £ засоби думово! поегаки. Натомкяъ не квуе таких перепгкод для гшотези про юнування в середиш ХЕХ ст. загаяьнонащонально! поетичнох мови в украшськй ллричюй шсеняосп.

Залучешш до зютавлень ПМ поезд ТШевченка 1 ПМ украГцсько! народно!" шст термшологй та методачних прнйомю сучасно! компаративистики дозволяе биьш конкретно виявити природу вщш>в5дних "фолыслоризмш" (С.Ермоленко) Кобзаря. Зокрема доводиться визната, що таке явище, як постШне повторения поетом тих самих стшшличних ктше, не обов'язково може бути результатом впливу фольклорно! поетики: у багатьох випадках ми можемо шукали тут вияв незалежно! вй усно! традацй (типолопчно! стосовно йсвоерадноста) творчо? манера воета.

Базовом методикою у пропоновашй дасертадц обраио комплексная семантичний анашз лексики в поегичному контексп, коли застосовуються тай основа операций як визначення загального значения, досладження ЛСВ слова, його морфосемантичного поля та асоцитивних ряда, яга нзвколо вього утворюються. Принципом наставова на шгерпретаццо "повноцшних" значень суггево обмежуе внкористання методики компонентного ашшзу.

У роздЫ третьему "СЛОВА "ХАТА" I "БОГ' ТА IX УЖИВАННЯ В ПОЕТИЧНИХ КОНТЕКСТАХ ШЕВЧЕНКА Й УКРЛ1НСЫС01 НАРОДНО! 1ПСШ" розглядаеться внутрипня семаятнчна структура уснопоетичного слова. Коли О.Потебня доводив тотожшсть слова 1 художиього твору, йшлося про уснопоетичне слово, яке з цього погляду вадрЬнясться вщ слова у твор1 художньоТ лггератури. Вщбитгя в ньому певних особливостей свггогляду людини "порн творения мовн" (О.Веселовсышй) суттево обумовлюе його семантику, збер5гаючи деяга момента первкного осмислення зв'язкв мвк внутршнього формою та дайсшстю. Це одна з причин ввдмшностей м1ж статусом слова в "метафоричному дискурс!" (П.Рикьор) поезц усно!, фолыслорноТ та .щтературыоь Виходячи ¡з спостережень А-Хроленко стосовно "блокового" характеру уснопоетичного слова, його замкненосп та обмеженосп вибору його спшцем, до<мцяження семантики лексичних фолыыхоризмш у поезп ТЛПевченка виявляе цкаВ! явшца сямбюзу традшцйно-фольхлорних 1шдиввдуальних вщпнмв знаяення й "пограничних" Тх форм.

Для зктавлення з вщповздними фольклорными контекстами обрано компонента морфосемантичних тшв, виражених у поетичному доробку Т.Шевченка архгаексемами "хата" 1 "Бог". Перша з них - "хата" (313 слововживань) конденсуе в соб1 надзвичайно важлнвнй для традицШшм украЗнськоХ у першу чергу селянськоц культури етнолопчний змют: не не лише найменування житла, а й свггопшщий, фшософсысий, навш. нащональний символ. Безперечно, що Шевченку, селянсысому синов1, традшцйна семантика, пов'язана з хатою, була знайома з дитинства. Слово "хата" у текстах, що зютавляються, виступае як центр морфосемантнчного поля, яке виникае навколо його загального значения 1 яке в поезй Т.Шевченка угеорюють лексеми !з коренем хят-, а саме "хатина", "хатка", "хаточка"; до того ж семантнчна диферешващя вщбуваетъся за допомогого суфкс!в -ин-, -к-, -очк-. Окр1м значепь слова "хата", зафксовапих у "Словнику мови Шевченка", у вфшах поета виявлено таю ЛСВ, як 'частина будавл!', 'однодаверхова селянська будавля', 'безпосередне речове оточення', 'притулок'. Ус! щ додатков! значения зустр!чаються 1 в народних пюнях, виступаючи як "прямГ. Серед символиних значень привертае увагу груиа ЛСВ 'той св!т% 'домовина', 'могильна яма'. Анали поетичного контексту, в якому виникае ЛСВ 'духовна церква В1рних', призводять до внсновку, що зв'язок о усною традшдею може бута в юй галуз! мовно-стилгстично! творчосп поета й не розрахованим на обов'язкове розшзнавання читачем успопоетичного аналога. Так, встановлено сшльне ноходження згаданого Шевченкового ЛСВ "1 "дому Божого" в думовй формул! з того самого б^блйного джерела, але в етчюй формул!

основне значения шше: це 'церква'. Нагомкяь ЛСВ 'Украша' постав як результат глнбокого переосмнслення народного вщповцдаика з вужчим обсягом семантики, а симвошчному значению 'слов'янська земля в пшому" взагаш не знайдено парад елей у иародшй поезй,

Розглядаючи пайближчс лексичне оточення слова "хата" в поезп Шевченка 1 в народюй теш та видияючи лише епггети до нього, мн дШшли висновку, що на вщмшу вхд усно! поезд, в лфиш Т.Шевченка е 1 позитивно, 1 негативно забарвлеш епггети. Розподш етгетт-озяачень (або яеметафоричних) теж виявився досить виразним. Реалып контекста, в яких слово "хага" з в)дпов1дним еттетом-о значениям виявляе сво! семантичн1 валентносп, в текстах Шевченка значно пшрпп, гпж у народних. Епггети з безперечним метафоричним змютом "убога", "весела", "невесела", "смутна", хоч 1 знаходять паралел1 в народнш поезЛ, в ТЛПевченка з'являються в контекстах, да ввдтворюються складш психолопчш ситуаций та як певш "знаки" емоцйяих сташв лиричного героя. Туг семаяшчш зв'язка слова вщповщного морфосемантичного поля, "хатина", з ештеггами виявляеться однотшшими з тими, що вшшкають у них и базовим "хата".

Дослщження сполучуваыосп слова "хага" з ешгетами (означениями) в зктавлених текстах виводить на ¡стотш вдаинносп використакня епггепв у поезй' Т.Шевченка 1 шеенному фольклор! Так, загальний обсяг контексту, в якому епгтетна конструкцй реашзуе своТ семантичш, синтаксичт та загальш змктоутворююч! "валентносп", виявився ширпшм у Шевченка, шж у народних сшвщв. Виявилися й рвш приндшш обмежень поеггичного "тезаурусу". Зохрема, цжавим феноменом особистого сприймання поетом народно!' традицп е обмежетстъ етгетгв на позначення кольору до слова "хата" в Шевчепка-живописця.

Для семаншко-стшпстичного дослщження. обрано морфосеманхшше поле з интегральною ознакою, вираженою архшексемою "Бог/бог" (552 слововживання), до якого в поета також входить вариант базово! лексеми "Бш/бй-" (3 слововживання) та асощативний ряд (17 компонента) - "Господь", "Вш", "Батечко", "Сам", "Снятий", "Милосердой", "Саваоф", "Всемогущий" та словосполучення "Всевидяще око", "Небесний Цар", "Сивий Верхотворець", "Небесний Владика", "Сердитей 1удейсышй Зевс", "В1зантшсысий Саваоф", "Свягий Владика", "Вседержатель Святий", "Багатий Батыео" (109 слововживань, усього - 661). За нашими спостереженнями, ЛСВ цього слова подишоться у Шевченка на дш групи - основну, "християнську" та допомЬкну,

"язичвидьку". У nepmfë rpyni виринякяъся таи щдгрупи ЛСВ, як "православно-каношчна" (з найвшцою частотшспо - 188 с.тововживань), "православно-народна", "апокрифта", "еретичка" та "атеютична". Останне значения з'являстъся у викривально-сатиричному коятексп монологу постового йеологмного опоневта. До "язичницько'Г групи належать ЛСВ 'давньоруський язичшцький бог' ("ЦарГ) та 'обожнюваний римський ¡мператор* ("Неофгги"). В обох випадках йдеться про створення ¡сторнчного колориту.

Вивчення поршняльного матер5алу пародиях шричних шсеш. засв!дчило вщсутнють не лише "атеТстичного" та "ерегачного" ЛСВ слова "Бог", але й ввдповщнишв "язичницьюй" rpyni ЛСВ у Шевченка. Свосрщшсгь Шевчеякових поетичних контекста полягае також у бшып рЬпомаштному та шгелеюуально багатшому семантичному ваповненш й тих ЛСВ, що знаходять аналога в народшй л^рищ, а водночас у ншршому кож компонента вцщовщного асощативнсго ряду.

У роздЫ четвертому "СЛОВО "ТИХИЙ" ТА ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В ПОЕЙ Т.ШЕВЧЕНКА I В НАРОДН1Й ШСЕННОСП" подано обгрутування вибору саме ща mobhoï одинищ, "тихий". Як i для пародиях виконавщв, компонента морфосемантачного поля, репрезентантом якого виступае архшехсема ''тихий", були для Т.Шевченка серед найбшып вживаних (226 сяововживань). Як i стввд, поет вживав цей прикмегник i в прямому значены, i в базовому переносному значенва 'лагщний, добряй, позитивно емодайний', що збягаеться з уснопоетичним "загальноукраЗнсышм", а почасш в загальнослов'янсышм.

Проаяалвувавши реашзани в поршнюваних текстах одного в складниюв епггетшй парадигми "тихий" - "тихий впер", ми вегановили, що в народтй поезй фактично маемо справу з тричленною конструкщею "тихо (стиха) Birep bîc", а в Шевченка - з ïï шдивщуальними модифжавдямн. Одна з них передбачае щдшвдуальне ускладнення ¡до конструкцп за рахунок асощативного зв'язку "тихого виру" з позитивним образом "роси", а не поеднання, у свою черту, становитъ обов'язков1 складники стереотипно! поетичш» картшш передсвггаиковогопробуджештя природа.

У поетовй конструкцп 'Впер тихий з Украши" постпозици означения (так само, як, за спостереженнями С.Обнорсысого, й у "Cnosi о полку 1горевш") щшдзеслюе образну сутшсть entrera, переносшсть його значения. Йдеться про явшце спадкоемносп поетично! мови Шевченка - через посередництво фольклору - з поетикою дружинно! поезй Кшвсько'1'Pyci, вщбитою в пам'ятщ ХП ст.

Яюцо у тричленшй конструкцп "тихо (стиха) вггер aie" два перш компонента можна розгладати ж наслщок варповавня означения в його морфосемантичному шш у словосполученш "тихий впер", то в шшому сегмето зазначешй' ештетно! парадами, "тихе слово", вадбуваепься варловання в асмцагавному ряда означуваного ¡менника, де поетов! й уснопоетичш контекста вирЬняютъся, з першого попаду, лише набором означуваних ели. У Шсвчевкових контекстах це "pe«d", "рада", "думи", "любов", "щастя", "псалом", *той cbït", "хата", "ржа", "свет", "рай", "печаль", "серпе", "Дунай", "вода" (про сироту), ipomnne вживання "пар", "той" (про щдступяого чоловка), у росШськомоаяй поези-"радость". У доооджешй rpyni фолышорних зашшв це "мова", "розмова", нерше виконуе фушсцш базово! лексеми, центру асоцшивного ряду. Б асодзативпому рад словосполученш "тихе слово" з'являсгься в Т.Шевченка коиструквдя фольклорного походжевня "тихо розмовдяти", варЬовання дкслЬного компонента kkoï супроводжуеться появою такого ыорфосемантичного варианта, як компоненх-пришвник ("Поговорим тихесенько..."), а також ускладнено! сгшпсшчшИ конструкцц "проговорили Слово тахох любов?' ("Сретяк"). 1ндиввдуальне авторське словосполучення "тихий рай" винякло в поетичних контекстах Шевченка внаацдок грасформацц так само авторського поршняння "тихо, як у раю". Komcpenii значения цього словосполучення зберггакггь тотожнкть лише в межах одного твору. Таким чином, зовш нагадуючи типову фолышорну формулу, цей словеснкй комплекс функцюяуе в поезд Шевченка за "правилами", встановленими ним шдившу&тьно.

Пор^вшшня семантичних полш ешгетних сдовосполучень "тихий Birep", "тихе слово" та "тихий Дунай" приводить до висновку, ща варшовяння компонент та утворенвя помдних метафоричних конструкций щцпорядковуеться в поетичних контекстах Т.Шевченка й усноТ шсенносп ткм самим закономерностям: поле варповання nepmoï конструнщ тяже до певпоТ замкненосп та стереотипносп конструкщй, друго! - до бшьшо! "ввдкритосп", до вшьтшоГ реалиавд творчих потенцШ i поета, i народних сшвщв. Це явище залежить як вед конкретних потепщй стосовно утворення нових зиачень, що притамавш як означуваним 1мевникам ("слово" тут мае бшыпе можпивостей, шж "Birep", а "впер" - шж "Дунай"), так i вщ ступени моаошвосп для утворення переносного значения, яко'1 набувае ештет у сполученш з таким шенником ("тихий Birep" и цього ногляду знов-таки мешп продуетивний). Таким чином, можна казати про певний паралелвм екзистенци деяких елементш фолыслоржп поеггачноТ мови в самому фольклор! та в поези Т.Шевченка: конструкцц, що прй цьому утворкяоться, хоч i мають спшьне

джерело в уснш традшй вступать мне собою у стосунок типолопчвих подабностей. Вадзначимо також певний збЗг ЛСВ "хата" й "чяхий свгг", дього ж слова та шдимдуального словосполучення "тихий рай". Осюлыш це останне словосполучення походить вщ шдивщуалыюго поетового пор^ваяння "тихо, як у раГ, можна стаерджувати, що тут фолыслорна "ештетна парадигма" "тихий" виступила липге як вшульс для шдиввдуально! мовноТ творчоеп поста. Як бачимо, асоцшивш ряда об'еднують у даних випадках слова \ словосполучення разного ступени усталеносп та рвного походження.

При згётавлент функцюнування УСК "Тихий Дунай/дунай" у фолыслоршй шсенносп та в поезй Т.Шевченка шникае питания, що с в цьому словосполученн! означуваним — назва ргага чи номшащя "взагаш велико! маси вода'7 Поет у цьому УСК завжди писав означуване з велико! лггери. Цей факт дозволяе припустити, що таким було в XIX ст. розумшня значенья цьото компонента УСК "Тихий Дунай/дунай" 1 пересячннм носкм укра&ського фольклору. Ь юлькох значень цього УСК, що ¡снуютъ у фольклорной шсенносп, поет використовуе I назву конкретно! рякн, 1 М)фолопчне, в якому "тихий Дунай" виступае як ргака, за котрою починасться свгг мертвих. Таким чином, це сгалютичне виршення ПЛевчепка дозволяе з'ясувати й джерело такого постового "фольклоршму" - в!даов1дне мегафоричне значения УСК "тахяй Дунай/дунай" у фолышорних баладах, дои не вадзяачаве фах1вцями

Анал5зуюш причини бньшо! вишукапосп та скяадносп сгаорених Шевченком аналога фольклорним стереотшпшм копструкщям у поршгошт з ними джералами поетових новоутворень, варто згадати запропоноване Ю.Тишшовим розрйнення авгофункцц та синфункщ! елемента снстеми. Вдапниють синфункцц певного компонента ПМ Шевченка й ПМ народно! поезд пояснюегъся, як ей нашу думку, фрагмеитарнкгпо та формульшстю народно! лфично! шст. Щодо автофупкца, то й вона також вщчутно вшшвзе на своервдтсгь трансмкй певного компонента усно-традищйно! поетично! мови у фолыслор1 й у творчоеп Т.Шевченка: народний сшвець може сшвввднести його в замкненим певною региональною та його шдив¡дуальною усною традшдею колом усних текста, поет - з уиао свгговою поетичною традащею. Коли фолыслорний виконавець може оперувати лише тамя текстами та певним "жаяровим кондуТтом" (Л.Дег), що зберЬгаються в його пам'ят), поет звертаеться до безмежно! поетично! скарбниц! свгговоТ лггерахури, зафоссовано! В книжносп. Тому зрозумшо, що коли до певного компонента фольклорно! ПМ звертаеться поет, вш у свой ¡ндиввдуальнй штерпретади доже вийти за меж!, окреслет для усного ствяя, та асоцаовати його з явищами свггового фольклору 1

ттерэтури. Таким чином, нацриклад, 1 вшпгк у Шевченка складний ешхет "гихомирний": створе ней шд внливом рвдного фольклору, вш разом з тим е ремшсденгцею славетних ептгетш Гомера.

У "ВИСНОВКАХ" поведено шдсумки та сформульовано основш положения та теорстичшузагальнення, яы вшшивають ц даелдакешм.

У робот! дослцркувалися деяш нов1 аспекта вивчення поетячного слова 1 слововживааня Тараса Шевченка в к усяо-традицШиих витоках. Зокрема, щяо Ф. да Со сюра щодо системи виявщ мовяо! дальносп людини застоговано до результат® текстоутворюючоТ (вербально!) дальносп Кобзаря, яку осмислено як певну едшеть текста. Такай щдхвд - I побудована на ньому класифпсащя результата вияв^в мовноГ дальносп письменника - дали можливкяъ кошерегаше визначити мюце 1 фупкци в цЗй систем! фольклорного мовлення та ПМ фольклору. Феномен шдиввдуального творения Шевченком усталених ствлктичних конструкщй за зразком уснопоетичних в деяких випадках мае типологкний характер сгосовно вщловщних процесш у фольклор1

Методика семасюлопчного аналву поетячного контексту, удосконалена в робот! за рахунок аспекту компаративного, а також комплексного дослщження лексико-семаашчнюс варкнттв, морфосемантаганих пол1в та асоц1атившах ряда при засгосуваннШ до конкретного материалу функцюнування компонента зазначених морфосемантичннх полхв дозволила встановити одгшй ряд нових семантичних особливостей та цараметр1в. Прям1 й символнш значения <шв "хата" й 'Бог / бог", зафпссоваш в "Словнику мови Шевченка", вдалося доновнено за рахунок нових ЛСЗВ: 'частина будавлр, 'одноповерхова селянсыса будавля', 'безпосередне речове стечения', 'притулок'; уа. вони функцшнуютъ 1 у поетичних контекстах народних гасень. У текстах Шевченка виявлено й трупу не врахованих укладачами цього словника ЛСВ 'той евгг', 'домовина', 'могильна яма', а в контекстах релптйного дискурсу - 'духовна церква вЗрних'. Виявлено й таю своерщт та щеолопчно насичева значения, як 'Украйга' I 'слов'яшдина'.

Зютавлення семантики УСК Тихий Дунай/дунай" у поези Т.Шевченка й фольклоршй шсенноси свадчить, що другий компонент цього словосполучення поет розумш як конкретну назву ргаки, а не як номшацпо взагаш велико! водно! маси. Базовою для нього була штернретацм "тихого Дунаю" як свосрщного украшського Стксу, а це пояснюе появу цього УСК у трагганих фшалах фольклорних балад. В обох випадках досладження поетичних контекста Т.Шевченка стае певним "ключей" для розпшфрування одного в фрагмента ПМ украшського фольклору.

Публ1кацП. Результата днсертацй висвплено в таких публшащях:

1. Про Micne "поетично? мови" у структур! bhíebíb мовноТ дитьносп Т.Г.Шевченка // Bíchhk Кшвського ушверсигету. Лггературознавство. Мовознавство. Фольклористика. -К: Видавничий центр "Кшвсышй утверситет", 2000. - Виш.8. - С. 37-392. Мова Тараса Шевчеяка в сприймашц А.Ю.Кримського, або парадокси осмислення вчевим лггературно! мови // Шевчеккозиавч! студй. Зб^ник наухових праць, присвячениЙ 185-ргтчю вщ дня народження Т.Г.Шевченка. - К.: Видавничий центр "Кшвський унтерсите-г", 1999. ~ С. 161-165.

3. Про яадшалекгаий характер мови украшського фольклору II Украшська мова та лгтература.-К.: Першевересня,2000.-№28(188).-С. 6.

4. До тггання про сутгасть Шевченко во го внеску в розвиток украшсысо! ттературноТ мови: Проблема церковнослов'яшзмш И Украшське мовознавство. -1997. -Вил21.-С. 50-55.

5. Символжа слова "хата" в поетичних контекстах Т.Г.Шевченка // Украшське мовознавство. -1993. - Вип. 20. - С. 28-33 (у ствавсторстш з СХРосоведькям).

6. Про один з напрямкт достижения духовно-визвольного компонента свггогляду Т,Г.Шевченка // Тарас Шевченко i навдонально-внзвольш змагзння украшського народу. Збфник MarepianíB МЬкнародшй науково'1 конферешда. - К.: Видавничий цептр "Кйшський ушверситет", 1998. - С. 214-219.

7. Усилений сяовесний комплекс "тихий Дунай" в поезд народшй i Т.Г.Шевченка // Мысль, слово и время в пространстве культуры. Сборник посвящен 85-летию проф. В.А.Капуетнна. - К.: Вшол, 1996. -С. 21-23.

8. Две модели лексического воплощения идеи Бога в художественном мире классической украинской литературы // Православие и культура. - К.: "Випол", 1996. -Вып. 1.- С. 28-32.

АНОТАЦЙ

Дядвщева-Росовецька Ю.Б. Слово в поетичних коптекстах Тараса Шевченка: Усно-традицйт вигоки.- Рукопнс.

Дисертацк на здобутгя наукового ступени кандидата фшолопчних наук за снещальшстю: 10.02.01 - Украшська мова. - Кищсьгяй нацюнальний ушверситет ímchí Тараса Шевченка, Кшв, 2000.

Дисертацта присвячено лшгвостистнчному дослщжешпо поетичного слова та слововживання Т.Шевченка в 5х усно-традицйних витоках i художньо-естетичному

осмисленш. На матер1алх морфосемантичних полш на по значения центральних понять загальнолюдсы^ сисгеми цшностей житда, Батъктпшни, морат, гармона,

бсзпеки) - сшв, об'едааних навкопо архисксем "хата", "Бог/бог", "тихий", зроблено спробу лштвосташсгичного вивчення поетачго! мови Т.Шевченка в йоршнянш з вщповздними компонентами у фольклор! (на матер!ал! антолопй украшських народних шсень - тричких та вешьвих). Доповнеао перетки прямих I спмвошчних значеяь, подаш в "Словнику мови Шевченка", описано явшце паралельшй трансформацй в поезй народнй та Т.Шевченка генетачно спорщнених стшпстнчних конструкций та феномен шдивщуального творения постом усталених стилютичних конструкций за зразком усшшоетичних, яке вдаосно вщповадних процесса у фольклор! мае характер типолопчний. Результата пращ можугь бута вккорисгаш у викяаданш ушверситетськото курсу юторл украшськоТ лггературшй мови.

Ключов1 слова: слово, семантика слова, слововживання, поетична мова Тараса Шевченка, поетична мова фольклору, украшська леггературна мова.

Дядшцева-Росовецкая Ю.Б. Слово в поэтических контекстах Тараса Шевченко: Устно-традиционные истоки.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2000.

Диссертация посвящена важной проблеме лингвостшшстического изучения поэтического слова и словоупотребления ТХ.Шевчсшсо в их устно-традиционных истоках и художественно-эстетическом осмыслении. Поставленные в работе задачи решаются путем изучения семантики компонентов трех лекспко-семантических полей, репрезентантами которых являются архилексемы «хата», «Бог/бог» и «тихий» в контекстах поэзии Кобзаря и украинской народной, при этом учитывались все употребления в поэтических текстах Т.Г.Шевченко (в том числе и русскоязычных) и в антологиях украинской народной лирики и свадебных песен. В диссертации впервые получила научную оценку и интерпретацию недавно опубликованная статья А.Е.Крымского "Т.Г.Шевченко" (1914), показано ее значение для истории развития нового украинского литературного языка. В частности, парадоксальное утверждение АЕ.Крымского о том, что поэт предпочитал лексические варианты, понятные для русских и других славян, отражает вполне реальное явление процесса создания

украинского литературного языка нового времени: Шевченко в качестве одного из его основателей стремился сохранить его связи с языком старославянским как хранителем древней славянской (а также античной) культурной традиции. Эта своеобразная черта языкотворческой деятельности поэта - равно, как и его обращения к сокровищам фольклорного поэтического языка - рассматривается в диссертации в качестве проявлений позитивного традиционализма. Диссертант приводит аргументы в пользу бытующей в современной украинской лингвофольклористике альтернативы концепции "наддиалекгного характера" языка национального фольклора, а также пониманию "фольклора" как одного из стилей современного украинского литературного языка. Система "проявлений языковой деятельности" (Ф. де Соссюр) писателя осмыслена в работе как определенное единство текстов, зафиксированных тем или иным способом н виртуальных, сохраненных временем и исчезнувших, что позволяет рассмотреть функции и место в этой системе речевой деятельности писателя как носителя фольклора и реципиента поэтического языка последнего. При семасиологическом исследовании вышеуказанной лексики и фразеологизма использована методика комплексного изучения лекеико-семантических вариантов, морфо семантических полей и ассоциативных рядов. Это позволило существенно дополнить перечни прямых и символических значений, зафиксированные в "Словнику мови Шевченка": слова «хата» - за счет лексико-семантяческих вариантов "часть строения", "одноэтажная сельская постройка", "непосредственное битовое окружение", "пристанище"; "тот свет", "гроб", "могила", "духовная церковь верных", "Украина", "славянская земля в целом". Лексико-семантические варианты второй лексемы распадаются у Шевченко на две группы — основную, "христианскую" (варианты "православно-канонический", "православно-народный", "апокрифический", "еретический", "атеистический) и вспомогательную, "языческую" ("древнерусский языческий бог" и "обожествленный римский император"). Конкретизировала применительно к материалу диссертации выдвинутая С.Я.Ермоленко идея "эпитетной парадигмы", описапы некоторые конкретные её разновидности и отражения этих фольклорных стилистических образований в поэзии Т.Г.Шевченко. Описано ранее не привлекавшее внимания ученых явление параллельной трансформации в поэзии Т.Г.Шевченко и народной генетически родственных стилистических конструкций и обнаружена корреляция этого феномена с "внутренними" семантическими особенностями лексических составляющих указанных конструкций. Изучен феномен индивидуального создания поэтом стилистических конструкций по образцу устно-

поэтических, которое с точки зрения отношения его к соответствующим процессам в поэтическом языке фольклора имеет характер типологический. Сравнение семантических полей эпигетных словосочетаний "тихий вюер", "тихе слово" и "тихий Дунай" заставляет сделать вывод, что варьирование компонентов и образование вторичных метафорических конструкций подчиняется в поэтических контекстах Шевченко и устной песни одним и тем же закономерностям: поле варьирования первой конструкции тяготеет к некоторой замкнутости и стереотипности новых образований, второй - к большей "открытости", к большей свободе реализации творческих потенций как поэта, так и народных певцов. Полученные в диссертации результаты могут быть использованы в лекционном курсе "История украинского литературного языка" и при чтении университетских спецкурсов.

Ключевые слова: слово, семантика слова, словоупотребление, поэтический язык Тараса Шевченко, поэтический язык фольклора, украинский литературный язык.

Djadyschewa-Rosovecka JilB. Word in Tares Shewchenko's poetic contexts: The oral-traditional sources. - Manuscript.

Thesis for the Candidate degree by speciality 10.02.01. - Ukrainian language.- Tarns Shewchenko's Kyiv university, Kyiv, 2000.

There is elaborated the connections of poetic language of Taras Shewchenko and of Ukrainian folk songs in the dissertation. In the field of examination of meanings of three words ("hata","Bog/bog", "tyhyj") and the stable wordy complex "tyhyj Dunaj/dunaj" in the poetic contexts of Taras Shewchenko's poetry and folk one (by anthologies of lyric and wedding folk songs), the lists of the direct and symbolic meanings, presented in "Shewchenko language's dictionary", has been supplemented, and an effect of the parallel transformations of the genetically cognate stylistic constrictions in Shewchenko's poetry and folk poetry, and the phenomenon of the individual creation by this poet the stable stylistic constrictions after a model of the folk ones, which relative to parallel processes in the folklore may be called "typological", have been described. The results of the work will found an utility in lecturing at the University.

Key words: word, semantics of the word, use of the word, Taras Shewchenko's poetic language, folklore's poetic language, Ukrainian irteray language.