автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.02
диссертация на тему: Соотношение многокомпонентных сложных предложений и синтаксико-стилистических фигур (на материале прозы И.С. Тургенева)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Соотношение многокомпонентных сложных предложений и синтаксико-стилистических фигур (на материале прозы И.С. Тургенева)"

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Р'б ОД їм. Г.С.СКОВОРОДИ

Палатовська Олена Володимирівна

УДК 415.617+ 882.08 (09)5

СПІВВІДНОШЕННЯ БАГАТОКОМПОНЕНТНИХ СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ І СИНТАКСИКО-СТИЛІСТИЧНИХ ФІГУР (на матеріалі прози І.С.Тургенєва)

10. 02. 02 - РОСІЙСЬКА МОВА

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Харків - 1998

Дисертація є рукописом.

Робота виконана на кафедрі мовознавства Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди.

Науковий керівник

Офіційні опоненти

- доктор філологічних наук, професор кафедри мовознавства Харківського державного педагогічного університету ім.Г.С.Сковороди

КАЛАШНИКОВА Галина Федорівн;

- доктор філологічних наук, професор кафедри загального і прикладного мовознавства Харківського державного університету

ТАРАСОВ Леонід Феоктистови1

- кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри російської мови Харківського державного медичного університету

ГУЛАК Євген Анатолійови

- кафедра загального мовознавства та історії мови Донецького державного університету .

Захист відбудеться « // » 1898 року на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.03 у Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С.Сковороди (310168, м.Харків, вул. Блюхера, 2), ауд. №_____

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди (вул. Блюхера, 2)

Автореферат розісланий «.'(Ч » /ЛЬСІШл^ 1998 року

Провідна організація

Учений секретар спеціалізованої вченої ради

О.А.ОЛЕКСЕНКО

Починаючи з середини XX століття, багатокомпонентні складні речення (БСР) викликають постійний інтерес у лінгвістів, що знайшло своє відображення в численних дослідженнях, у яких накопичено величезний мовний матеріал, здійснено його систематизацію, висунуто та обґрунтовано підхід до БСР як до синтаксичних конструкцій вищого рівня, створено їхню типологію (див. праці І.А.Василенка,

Г.Ф.Гаврилової, Н.С.Ганцовської, Г.Ф.Калашникової, В.А.Шитовата ін.).

Вивчення та теоретичне осмислення БСР в останні роки проведено в різних аспектах: структурно-семантичному, комунікативному, функціонально-стилістичному. Проте питання про взаємозумовленість структурно-семантичних ознак БСР та їх функціонально-стилістичне використовування розроблено все ще недостатньо. Зокрема, питання взаємодії БСР і синтаксико-стилістичних фігур досі ще є відкритим, незважаючи на те, що фігури як найважливіші засоби підвищення виразності мовлення відомі у мовознавстві з античних часів, а до їх аналізу та класифікації зверталися численні дослідники протягом багатьох століть (Квінтіліан, Арістотель, М.В.Ломоносов, О.О.Потебня, Ш.Баллі, Ю.М.Скребньов та ін.).

БСР та синтаксико-стилістичні фігури традиційно відносяться до категоріального апарату різних розділів мовознавства. Проте відомо, що між ними існує тісний зв’язок. Ще В.І.Класовський писав про подвійну природу стилістичних фігур: «Будь-яка фігура водночас є й особливий мовний зворот, і особлива, так би мовити, фарба словесного живопису: отже, будь-яка фігура, з одного боку, надбання синтаксису, з іншого -стилістики».1

Як показало дослідження, БСР як синтаксична одиниця нерідко виступає структурною основою, у рамках якої письменник створює синтаксико-стилістичну фігуру. У свою чергу, фігура виконує в реченнях великого обсягу різноманітні функції.

Взаємодія між БСР і фігурами найяскравіше виявляється у художньому тексті. Проблема співвідношення основних синтаксичних одиниць, що складають текст, і синтаксико-стилістичних засобів, які

1 Классовский В.И. Основания словесности. 4.1. Стилистика. -СПб.-М., 1866,-С.65.

створено на основі цих одиниць, здається вельми далекою від свого вирішення. Практично не дослідженим у цьому відношенні виявився і синтаксис прозових творів І.С.Тургенєва, однією з найголовніших рис стилю якого е часте вживання БСР, створених автором у вигляді синтаксико-стилістичних фігур.

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ дослідження визначається необхідністю вивчення співвідношення моделей синтаксико-стилістичних фігур і моделей БСР з урахуванням їхнього структурно-семантичного устрою та функціонально-стилістичного використовування в художніх творах різних жанрів І.С.Тургенєва.

ОБ'ЄКТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ є БСР у художній прозі І.С.Тургенєва. МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ - дати комплексну характеристику системи синтаксико-стилістичних фігур, в основі яких знаходяться різні структурні моделі БСР, що активно використовуються у прозі І.С.Тургенєва, а також виявити специфіку функціонування цих стилістично маркованих БСР-фігур у творах різних жанрів.

Згідно з цією метою у роботі поставлені такі ЗАВДАННЯ :

1. Розглянути поняття синтаксико-стилістичної фігури й уточнити їхню класифікацію відносно БСР.

2. Спираючись на природу синтаксичних фігур і БСР, встановити взаємозв’язок між структурними моделями БСР і структурними моделями синтаксичних фігур.

3. Подати структурно-семантичну та функціонально-стилістичну характеристику фігур різних груп, що реалізуються в структурі поліпредикативних речень.

4. З’ясувати граматичні, стилістичні, комунікативні, текстоутворюючі функції поліпредикативних складних речень, які організовано як фігури, у художньому тексті.

5. Дослідити участь БСР-фігур в організації жанрової своєрідності прози І.С.Тургенєва.

Мета та завдання визначили сукупність традиційних лінгвістичних МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ., в тому числі методи структурно-семантичного, стилістичного, контекстуального аналізу; описовий метод, що спирається на безпосередні спостереження; статистичний метод, який дає можливість об’єктивного розгляду вживаності тієї чи іншої БСР-фігури, а також прийоми зіставлення, класифікації та узагальнення.

з

МЕТОДОЛОГІЧНОЮ ОСНОВОЮ цього дослідження є лінгвосмисловий підхід до аналізу лінгвістичного об’єкта, в основі якого лежать настанови на загальний взаємозв’язок та взаємозумовленість явищ, органічну єдність структурно-системного аналізу і виявлення комунікативно-функціональної значущості мовного знака, розгляд синтаксичної одиниці як динамічної системи, компоненти якої, об’єднуючись на підставі єдиного зв’язку та вступаючи між собою у певні смислові відношення, сприяють виникненню нової, додаткової інформації, що веде до стилістичної маркованості тексту.

НАУКОВА НОВИЗНА дослідження полягає у тому, що поліпредикативні речення, які активно функціонують у синтаксисі одного автора, вперше описані з точки зору можливості створення на їхній структурній основі синтаксико-стилістичних фігур. Запропоновано класифікацію моделей синтаксичних фігур, що може бути накладена на відому класифікацію моделей БСР.2 Класифікацію моделей БСР із сполучниковим зв’язком доповнено типологією моделей БСР із безсполучниковим зв’язком у структурі. Підхід до БСР як до мікротексту дозволив зробити його об’єктом контекстно-варіативного членування. Вивчення функціонування БСР-фігур у творах різних жанрів допомагає виявити специфіку ідіостилю такого класика світової літератури, яким є І.С.Тургенєв.

ТЕОРЕТИЧНА ЗНАЧУЩІСТЬ дослідження полягає у тому, що результати проведеного аналізу збагачують теорію БСР, яке виявляє ознаки як синтаксичного, так і текстового рівнів; дозволяють розширити уявлення про сутність і природу синтаксико-стилістичних фігур; сприяють поглибленню відомостей про особливості індивідуально-авторського стилю І.С.Тургенєва.

Матеріали й положення дисертації можуть знайти ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ в наукових дослідженнях з синтаксису та стилістики складного речення, в лекційних і практичних вузівських курсах із синтаксису, стилістики, лінгвістичного аналізу художнього тексту, при проведенні спецкурсів і спецсемінарів з синтаксису та лінгвістичного аналізу тексту.

2 Калашникова Г.Ф. Многокомпонентные сложные предложения с союзной связью в современном русском языке; Дисс. ...доктора филол. наук,-Харьков, 1981,-460 с.

МАТЕРІАЛОМ для дослідження стали прозові твори І.С.Тургенєва різних жанрів: "Записки мисливця”, романи “Напередодні”, “Батьки та діти”, “Дим”, ліричні повісті-спогади та “Поезії у прозі”, з яких методом суцільної вибірки було вилучено 5164 БСР. Загальний обсяг матеріалу становить 1412 сторінок художнього тексту, тобто на кожну сторінку припадає 3-4 БСР, що є показником високої частотності цієї синтаксичної одиниці та підтверджує правомірність її виділення як синтаксичної домінанти ідіостилю І.С.Тургенєва.

АПРОБАЦІЯ РОБОТИ. Матеріали дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри мовознавства й аспірантського семінару Харківського державного педагогічного університету ім.

Г.С.Сковороди. За матеріалами дисертації були зроблені доповіді на трьох внутрівузівських конференціях (1991-1993), на міжнародній конференції “Функціональний підхід у теоретичному та прикладному мовознавстві” (Мінськ, 1992), на \/І-\/ІІІ Міжнародних конференціях з актуальних проблем семантичних досліджень (Харків, 1993,1994,1997) і

IV Міжнародній науково-практичній конференції “Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (Дніпропетровськ, 1997).

Результати роботи викладені у 9 публікаціях.

СТРУКТУРА РОБОТИ. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, реєстру літератури та джерел. Загальний обсяг роботи становить 150 сторінок, бібліографії -12 сторінок. У дисертаційному дослідженні використано 10 таблиць і 5 малюнків. Список використаної літератури складає 206 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У ВСТУПІ обгрунтовується актуальність теми дослідження, визначається його мета та завдання, називаються методи дослідження, відзначається наукова новизна роботи, її практична та теоретична значущість.

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ "СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНА СПІВВІДНЕСЕНІСТЬ БАГАТОКОМПОНЕНТНИХ СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ ТА СИНТАКСИКО-СТИЛІСТИЧНИХ ФІГУР У ПРОЗОВИХ ТВОРАХ І.С.ТУРГЕНЄВА” складається з чотирьох підрозділів. У першому підрозділі викладаються теоретичні передумови дослідження

синтаксико-стилістичних фігур і поліпредикативних речень, їх взаємодії га взаємозумовленості у художньому тексті. При цьому аналізі виникає проблема створення типології фігур, що найбільш характерні для багатокомпонентних складних речень.

Розглянуто попередні класифікації фігур і визначено труднощі, які зиникають у дослідників при розгляді цього складного за своєю природою явища. Аналіз спирається на праці Ю.М.Скребньова, який визначає фігури як “синтагматично утворені засоби виразності” та поділяє їх на семантичні й синтаксичні.3 Саме синтаксичні фігури послідовно співвідносяться та взаємодіють з одиницями синтаксису, зокрема з БСР, тому вони і є предметом багатоаспектного вивчення у дисертації.

Подана в роботі класифікація синтаксико-стилістичних фігур зазується перш за все на їхній синтаксичній природі, в її основу покладено принцип релевантності / нерелевантності синтаксичного зв’язку для створення тієї чи іншої фігури на базі БСР, враховуються гакож структурно-семантичні особливості різних моделей поліпредикативних речень, у яких регулярно відтворюються одні й ті ж фігури з різним лексичним наповненням.

Проведене дослідження привело до висновку, що всі синтаксико-стилістичні фігури реалізуються у контексті БСР перш за все у синтагматиці, тобто виникають у структурі послідовно розташованих предикативних одиниць. Проте одна група фігур існує тільки в лінійному зяді синтаксичних одиниць, що досліджуються, а інші здатні не тільки займати одну й ту ж позицію у послідовності, а й виступати в якості ззаємозамінних субститутів, що входять в один парадигматичний ряд. Гобто, парадигматичні відношення в системі синтаксичних фігур не створюються незалежно від синтагматичних, а, навпаки, виникають і співіснують у потоці мовлення або тексті в нерозривному зв’язку один з

ЭДНИМ.

Виходячи зі сказаного, всі синтаксико-стилістичні фігури, що активно функціонують на рівні БСР, можна поділити на дві групи: 1) синтаксичні фігури, що засновані на взаємодії компонентів ’предикативних одиниць або їх блоків), так звані синтагматичні фігури;

3 Русский язык: Энциклопедия. - М.: Сов. энциклопед., 1979,- С.368-

2)синтаксичні фігури, що розрізнюються за кількісним складом елементів у кожній предикативній одиниці, так звані парадигматичні фігури.

До синтагматичних фігур належать синтаксичні фігури, що утворюються внаслідок особливої взаємодії предикативних одиниць у складі БСР. Предикативні одиниці у таких поліпредикативних реченнях виявляють певні закономірності, регулярні чергування форми. Синтаксичний зв’язок, що об’єднує компоненти БСР у єдине ціле, релевантний для створення фігур цієї групи. Модель БСР і модель фігури тісно взаємодіють, накладаються одна на одну, внаслідок чого створюються обмеження для виникнення синтагматичних фігур у тих моделях БСР, синтаксична організація яких не пристосована для цього. До синтагматичних фігур належать фігури однорідності частин (термін

Н.І.Формановської), структурного паралелізму та періоду, які відрізняються одна від одної ступенем упорядкованості структури. Наприклад:

«Тарелки, стаканы зазвенели, покатились, стулья опрокинулись, поднялся пронзительный крик, руки замахали по воздуху, фалды взвились, и завязалась драка!» («Нещасна»).

Парадигматичні фігури, що становлять між собою опозицію, на відміну від синтагматичних, не можуть уживатися в контексті певної синтаксичної одиниці одночасово та лінійно, вони являють собою набір існуючих у мові паралельних форм речень зі співвідношенням їхньої стилістичної цінності. Це дає можливість розглядати парадигматичні фігури в їх взаємознищенні або взаємодії. До них належать парадигматичні фігури, що розрізнюються за кількісним складом ' елементів у предикативних одиницях і поділяються на фігури «додавання», коли у структурі БСР присутні надлишкові, необов’язкові елементи (полісиндетон, різні види лексичних повторів), і фігури «зменшення», які характеризуються відсутністю елементів, обов’язкових для нейтральної моделі БСР (асиндетон, еліпсис, апосіопеза). Присутність у структурі БСР фігур цієї групи робить речення стилістично маркованим, часто вони супроводжують синтагматичні фігури та виступають дійовим засобом підвищення їх виразності. Синтаксичний зв’язок між компонентами БСР не є релевантним для створення фігур даної групи, для реалізації їх стилістичних можливостей необов’язкова і наявність поліпредикативної конструкції. Але входячи до складу БСР, елементи парадигматичної фігури виконують, окрім експресивної, різноманітні

функції, що виявляються у них тільки на рівні поліпредикативних синтаксичних одиниць:

- служать засобом зв’язку предикативних одиниць і їх блоків у структурі БСР;

- сприяють створенню компактності БСР, виступають засобом зняття глибини конструкції, що полегшує таким чином сприйняття цих значно протягнених структур;

- організують зв’язок БСР з навколишнім контекстом, тобто виконують текстоутворювальну функцію;

- створюють особливу ритмомелодику речень великого об’єму.

Наявність двох груп фігур не вимагає ізольованого використання синтаксичної фігури тієї чи іншої групи у контексті БСР. Навпаки, фігури обох груп існують у діалектичній єдності, підтримуючи одна одну, взаємодіючи між собою, виступаючи синтаксичною основою для створення семантико-стилістичних фігур, що веде до загального підвищення експресивності художнього тексту й полегшує його сприйняття адресатом. Наприклад:

«Он любил все, что они ненавидели, он ненавидел все, что они любили; он слишком ясно это сознавал, он всем существом своим это чувствовал» («Дим»).

Безумовно, синтаксико-стилістична організація прози І.С.Тургенєва не обмежується наявністю тільки названих фігур. Але повне обчислення фігур у рамках одного дослідження навряд чи можливе. Тому повною мірою розглянуто саме синтагматичні фігури, які є специфічним явищем, характерним для БСР. Парадигматичні фігури розглядаються як такі, що супроводжують синтагматичні, сприяючи створенню їхньої структурної впорядкованості та виступаючи “каталізатором” їх виражальних можливостей.

Дослідження синтаксичного зв’язку, який організує синтагматичні фігури у контексті БСР, показало, що 48% речень утворені за моделями БСР із сполучниковим зв’язком і 52% речень являють собою конструкції

з безсполучниковим зв’язком у структурі.

Серед сполучникових видів зв’язку саме сурядність найбільш пристосована для створення фігур однорідності (55,4%), структурного паралелізму (61,8%) і періодів (81,3%). Тобто, внаслідок своєї здатності до вільного розташування компонентів, гармонійного устрою сурядний

зв’язок може максимально підвищити експресивні властивості висловлювання. Наприклад:

«Казалось, застывшая масса стекла тяжело и светло улеглась в огромной купели, и небо ушло к ней на дно, и кудрявые деревья недвижно гляделись в ее прозрачное лоно» («Напередодні»),

Аналіз контамінованих моделей БСР із сполучниковим зв’язком показує, що виникнення синтагматичних фігур у них можливе тільки у випадку, коли в конструкції присутні блоки однорідно супідрядних речень або сурядний зв’язок. Це моделі БСР з однорідною супідрядністю, зворотною супідрядністю, сурядністю та підрядністю, подвійною супідрядністю, однорідною супідрядністю та послідовною підрядністю. В цілому складна організація контамінованих моделей БСР накладає певні обмеження на організацію синтагматичних фігур. Про цей факт свідчить і невисокий відсоток їхньої представленості в художній прозі

І.С.Тургенєва.

Неоднорідна супідрядність здатна до організації синтагматичних фігур тільки у випадку, коли БСР є конструкцією з різночленною супідрядністю, а підрядні предикативні одиниці відносяться до однорідних членів головної частини.

Синтагматичні фігури у БСР зі зв’язком послідовної підрядності компонентів і більшість контамінованих моделей з цим зв’язком у структурі, як показало дослідження, відсутні зовсім, що пов’язано як з особливостями мови письменника, так і з особливостями структурної організації та семантики конструкцій з послідовною підрядністю. Бо, як відзначають дослідники, послідовна підрядність виступає “найбільш замкнутим синтаксичним зв’язком”.4

Для більшої об'єктивності аналізу БСР-фігур із безсполучниковим зв'язком у структурі (ББСР) виникла необхідність створення типології таких конструкцій, яка була б співвідносною з типологією БСР із сполучниковим зв’язком. Поліпредикативні конструкції з безсполучниковим зв’язком було поділено на дві групи: ББСР із однофункціональними компонентами, що мають значення одночасності або послідовності, та ББСР з різнофункціональними предикативними одиницями із зіставно-протиставною, пояснювальною й детермінантною

4 Акимова Г.Н. О некоторых особенностях поэтического синтаксиса // Вопросы языкознания. - 1961.- № 1.- С. 106.

семантикою. За основу було взято класифікацію складних безсполучникових речень С.І.Дорошенка.5 У кожній із груп виділено моделі багатокомпонентної безсполучниковості; безсполучниковості, що ускладнюється сурядністю, та безсполучниковості, що ускладнюється підрядністю.

Здатність до організації синтагматичних фігур із однорідністю частин (100%) і структурного паралелізму (91,6%) перш за все мають ББСР з однофункціональними частинами. Періоди (завдяки бінарності моделі) у таких конструкціях відсутні.

ББСР із різнофункціональними частинами послідовно використано тільки в періодичному мовленні (100%), фігура структурного паралелізму зустрічається в них дуже рідко (8,4%), а фігура однорідності частин не представлена зовсім.

Таким чином, багатоаспектний аналіз структурно-семантичної організації синтагматичних фігур однорідності частин, структурного паралелізму та періоду, які реалізуються у контексті БСР, дозволяє зробити висновок, що моделі даних фігур достатньо послідовно співвідносяться з визначеними моделями БСР.

У РОЗДІЛІ ДРУГОМУ “УЧАСТЬ БАГАТОКОМПОНЕНТНИХ СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ - СИНТАКСИЧНИХ ФІГУР В ОРГАНІЗАЦІЇ ЖАНРОВОЇ СВОЄРІДНОСТІ ПРОЗИ І-С.ТУРГЕНЄВА” аналізуються особливості БСР-фігур у нарисах й оповіданнях, романах, повістях і поезіях у прозі. Вивчення функціонування БСР-фігур у художніх текстах різних жанрів дає уявлення про те, як структурні й семантичні потенції цих конструкцій допомагають письменникові у рішенні складних художніх, філософських та естетичних проблем.

БСР можна розглядати як мікротекст, що входить у контекст кожного конкретного твору. Визнання означеного ізоморфізму між БСР і надфразовою єдністю дозволяє зробити полі предикативні речення об'єктом контекстно-варіативного членування. У нашому дослідженні на матеріалі “Записок мисливця" виділено чотири основних види контекстно-варіативного членування БСР; БСР-описи, БСР-оповіді, БСР-міркування та БСР синкретичного типу. Виявлено також деяку

5 Дорошенко С.І. Складні безсполучникові конструкції в сучасній українській мові. - Харків: Вища школа, 1980,- 152с.

залежність між видом контекстно-варіативного членування й видом синтаксичного зв’язку, за допомогою якого організована конструкція.

Для БСР-описів найбільш характерними виявилися безсполучникові конструкції (1), у БСР-оповідях представлено всі можливі види синтаксичного зв’язку, але перевагу надано контамінаціям (2), у БСР-міркуваннях переважають конструкції зі сполученням різних видів підрядного зв’язку (3), у БСР синкретичного типу вид синтаксичного зв’язку залежить від сполучення форм викладу (4):

1. «Погода стояла прекрасная: белые круглые облака высоко и тихо неслись над нами, ясно отражаясь в воде; тростник шушукал кругом; пруд местами, как сталь, сверкал на солнце».

2. «Калиныч стоял ближе к природе; Хорь же - к людям, к обществу; Ка-линыч не любил рассуждать и всему верил слепо; Хорь возвышался даже до иронической точки зрения на жизнь».

3. «Так тебе и кажется, что и позабыл-то ты все, что знал, и что больной-то тебе больше не доверяет, и что другие уже начинают замечать, что ты потерялся, и неохотно симптомы тебе сообщают, исподлобья глядят, шепчутся».

4. «Я признаюсь, не слишком люблю это дерево - осину - с ее бледнолиловым стволом и серо-зеленой листвой, которую она вздымает как можно выше и дрожащим веером раскидывает в воздухе; не люблю я вечное качанье ее круглых неопрятных листьев, неловко прицепленных к длинным стебелькам».

Дослідження показало, що кожен із названих типів контекстно-варіативного членування БСР має приблизний набір синтаксичних фігур, які найчастіше його оформлюють, хоч жорсткого співвідношення між функціонально-змістовним типом мовлення й фігурами все ж таки не виявлено.

У жанрі роману письменник послідовно використовує БСР сентенційного типу, оформлюючи їх за моделями синтагматичних фігур однорідності частин, структурного паралелізму й періоду. Такі конструкції допомагають створенню двошаровості тургенєвських романів.

Наприклад:

«Время (дело известное) летит иногда птицей, иногда ползет червяком; но человеку бывает особенно хорошо тогда, когда он не замечает

- скоро ли, тихо ли оно проходит» («Батьки та діти»).

Протягом усього творчого шляху письменник намагався створити прозу, якій би були притаманні всі можливості поетичного мовлення. Організація БСР за моделями синтаксико-стилістичних фігур значною мірою сприяла цьому наміру.

У ліричних повістях Тургенев для цього, окрім інших синтаксичних фігур, послідовно використовує БСР з парадигматичною фігурою повтору займенника “Я”, завдяки подвійній природі якого відбувається зняття протиставлення між поетичним і прозовим мовленням у цьому жанрі. Наприклад:

«Одно слово... О, я безумец! Это слово... _я со слезами повторял его накануне; я расточал его на ветер, я твердил его среди пустых полей... но я не сказал ей, я не сказал ей, что _я люблю ее... Да я и не мог произнести тогда это слово...» («Ася»),

У «Поезіях у прозі» письменник досяг довершеності у синтезі можливостей прози й поезії, що виявляється у першу чергу в підвищенні предикативності художнього тексту. Наприклад:

«Ну скорей же, скорей! - думалось мне, - сверкни, золотая змейка, дрогни, гром! двинься, понесись, пролейся, злая туча, прекрати тоскливое томленье!» («Голуби»),

Експресивні синтаксичні фігури обох груп наближаються одна до одної спільністю функцій, комунікативним завданням, яке вони виконують у тексті. Це приводить до тісної взаємодії, схрещування й сполучення фігур різних видів у контексті одного БСР. Синтаксичні синтагматичні та парадигматичні фігури виступають структурною основою для створення семантико-стилістичних фігур, зокрема таких, як зевгма, антитеза, градація тощо.

ВИСНОВКИ містять у собі узагальнення основних спостережень за БСР, що оформлені як фігури. Відзначається, що характерною особливістю синтаксису І.С. Тургенева є широке використовування синтаксико-стилістичних фігур, структурною основою яких виступають БСР. У мікротексті організованих за допомогою фігур БСР виникає додаткова експресія, яка сприяє організації жанрової своєрідності прози

І.С.Тургенєва та підвищенню виразності художнього тексту.

Синтаксико-стилістичні фігури - найважливіші зображально-виражальні засоби мови, специфіка яких полягає у відтворюванні (тобто у наявності типізованих моделей), здатності до поєднання та взаємодії у межах однієї синтаксичної конструкції, поліфункціональності та

достатньо чіткої співвідносності з певними синтаксичними одиницями. Найбільш послідовним, як показало дослідження, виявляється співвідношення деяких фігур з визначеними моделями БСР. Тому запропоновано класифікацію синтаксичних фігур, яку побудовано з урахуванням релевантності/нерелевантності синтаксичного зв'язку, що створює той чи інший тип БСР. Подана класифікація базується на синтаксичній природі фігур та БСР.

Вивчення природи синтагматичних синтаксико-стилістичних фігур і поліпредикативних речень дозволило встановити механізми взаємозалежності та взаємодії між мовними моделями БСР і мовними моделями синтагматичних фігур. Деякі моделі БСР (багатокомпонентна сурядність, багатокомпонентна безсполучниковість, однорідна сурядність, зворотна супідрядність та ін.) і моделі фігур однорідності частин, структурного паралелізму й періоду співвідносяться структурно та семантично, і це співвідношення виступає найважливішою умовою їхньої взаємодії та функціонування у художньому тексті. В інших моделях БСР (неоднорідна супідрядність, послідовна підрядність і складні контамінації) з’являються певні обмеження для виникнення синтагматичних фігур через суперечність між структурою й семантикою їхніх мовних моделей. Парадигматичні синтаксико-стилістичні фігури “додавання” та “зменшення”, як правило, супроводжують синтагматичні, сприяючи їхній структурній упорядкованості та підвищуючи їхні виражальні можливості.

Синтаксичні синтагматичні й парадигматичні фігури мають здатність до взаємодії, схрещування та сполучення функцій у контексті одного БСР. Вони стають структурною основою для відтворення семантико-стилістичних фігур.

Структурно-семантичні ознаки БСР-фігур зумовлюють основні функції, що регулярно виявляються у досліджуваному художньому тексті. Багатоаспектний аналіз функціонування БСР-фігур у творах різних жанрів І.С.Тургенєва дозволяє зробити висновки щодо основних функцій синтаксико-стилістичних фігур у контексті БСР. Синтаксико-стилістичні фігури виконують важливі граматичні функції зв’язку предикативних одиниць або їхніх блоків у структурі поліпредикативних речень, сприяють створенню компактності та зняттю глибини конструкції. Фігури, які входять до складу БСР, організують його зв’язок з навколишнім контекстом, тобто виконують текстоутворювальну функцію.

Комунікативна функція БСР-фігур як мовної домінанти художнього тексту полягає в тому, щоб максимально впливати на почуття, емоції адресата, найбільш точно передати закладену автором інформацію. Стилістичні функції БСР-фігур полягають у підвищенні загальної експресивності художнього тексту, створенні його неповторної ритмомелодики, сприяють реалізації задуму письменника в його постійному прагненні до зняття протиставлення “поетичне - прозове мовлення”.

Частотність і приоритетне використовування у художньому тексті мовленнєвих моделей різних БСР-фігур залежить як від лінгвістичних (природа БСР і фігур), так і від екстралінгвістичних (жанр, тема, індивідуальні особливості мови письменника) факторів.

Реферована робота не претендує на відображення всієї повноти проблем, пов’язаних з вивченням взаємодії та взаємозв’язку синтаксико-стилістичних фігур і поліпредикативних речень. Для вичерпного виявлення всіх особливостей функціонування БСР-фігур у художньому тексті необхідне проведення подальших досліджень, що будуть торкатися питань розвитку і поглиблення типології БСР-фігур, більш детального вивчення їхніх можливостей, а також проблем сполучення різних груп фігур у контексті одного БСР. Однак наявне розуміння особливостей створення й використання синтаксико-стилістичних фігур у контексті БСР дає можливість обґрунтувати підхід до поліпредикативних складних речень як до конструкцій, яким властиві власні функціональні закономірності. Запропонований аналіз БСР із синтаксико-стилістичними фігурами у структурі може бути використаний у роботах, які стосуються функціонування фігур на інших синтаксичних рівнях.

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях:

1. Палатовская Е.В. Многокомпонентные сложные предложения как основа для создания экспрессивных синтаксических фигур в «Стихотворениях в прозе»// Вопросы теории многокомпонентного сложного предложения: Коллект. монограф./Т.П.Стаканкова, Н.С.Ганцовская,

Л.Н.Марчук и др./ Под ред. Г.Ф.Калашниковой. - Харьков: ХГПИ,

1993.- С. 112-122.

2. Палатовская Е.В. Особенности функционирования многокомпонентных сложных предложений с повтором местоимения «Я» (на материале лирических повестей И.С.Тургенева 50-60-х годов XIX века) // Вопросы теории многокомпонентного сложного предложения: Кол-

лект. монограф. Вып.2/Е.И.Артюх, В.Ю.Бутрим, И.А.Быкова и др./ Под. ред. Г.Ф.Калашниковой. - Харьков: ХГПУ, 1997.- С.81-90.

3. Палатовская Е.В. Экспрессивные функции полипредикативных сложных предложений в повести И.С.Тургенева «Ася» И Семантика и прагматика языковых единиц. - Харьков: ХГПИ, 1991.- С.112-114.

4. Палатовская Е.В. Контекстно-вариативное членение многокомпонентных сложных предложений в «Записках охотника» И.С.Тургенева // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. Сер. Літературознавство. Вип.6(11).- Харків:ХДПУ,1997,- С.17 - 23.

5. Палатовская Е.В. Многокомпонентные сложные предложения сентен-ционного типа в романах И.С.Тургенева // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. Сер. Літературознавство. Вип.6(11).-Харків: ХДПУ,

1997.- С.24-29.

6. Палатовская Е.В. Особенности периодической речи (на материале прозы И.С.Тургенева) // Русская филология. -1997.- № 3-4.- С.21-24.

7. Палатовская Е.В. Многокомпонентные сложные предложения - философские обобщения в романах И.С.Тургенева «Накануне», «Отцы и дети», «Дым» // Текст и методика его анализа. Ч.ІІ. Художественный текст: теоретический и лингвометодический аспекты его анализа: Материалы VII Междунар. научн. конф. по актуальным проблемам семантических исследований. -Харьков, 1994.-С.107.

8. Калашникова Г.Ф., Палатовская Е.В. Синтаксис многокомпонентных сложных предложений как компонент идиостиля И.С.Тургенева // Мова і мовлення: єдність системного і функціонального аналізу мовних одиниць: Матеріали IV Міжнародної конференції “Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур”. Т.1. 4.1.-Дніпропетровськ: Поліграфіст, 1997,-С.51.

9. Калашникова Г.Ф., Палатовская Е.В. Семантическая соотнесенность многокомпонентных сложных предложений и синтаксико-стилистических фигур в художественном тексте (на материале прозы И.С.Тургенева) // Функциональный аспект семантики языковых единиц: Материалы VIII Междунар. научн. конф. по актуальным проблемам семантических исследований. Ч.И.- Харьков: ХГПУ, 1997.-С.46,

15

АНОТАЦІЇ

Палатовська О.В. Співвідношення багатокомпонентних складних речень і синтаксико-стилістичних фігур (на матеріалі прози

І.С.Тургенєва).- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 - російська мова. - Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди, Харків, 1998.

Дисертацію присвячено проблемам співвідношення багатокомпонентних складних речень (БСР) та синтаксико-стилістичних фігур, а також вияву специфіки їхнього функціонування у прозових творах різних жанрів І.С.Тургенєва. БСР, що активно функціонують у синтаксисі одного автора, вперше описані з точки зору можливості створення на їхній структурній основі синтаксико-стилістичних фігур. Запропоновано класифікацію моделей синтаксичних фігур, яка може бути накладена на класифікацію моделей БСР. Класифікацію моделей БСР із сполучниковим зв’язком доповнено типологією моделей із безсполучниковим зв’язком у структурі. Вивчення функціонування БСР-фігур у творах різних жанрів допомагає виявити специфіку ідіостилю такого класика світової літератури, яким є І.С.Тургенєв.

Ключові слова: багатокомпонентні складні речення, синтаксико-стилістичні фігури, ідіостиль, класифікація, модель, сполучниковий зв’язок, безсполучниковий зв’язок.

Палатовская Е.В. Соотношение многокомпонентных сложных предложений и синтаксико-стилистических фигур (на материале прозы И.С.Тургенева).- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 - русский язык. - Харьковский государственный педагогический университет им.Г.С.Сковороды, Харьков,

1998.

Диссертация посвящена проблемам соотношения многокомпонентных сложных предложений (МСП) и синтаксико-стилистических фигур, а также выявлению специфики их функционирования в прозаических произведениях разных жанров И.С.Тургенева. МСП, которые активно функционируют в синтаксисе одного автора, впервые описаны с точки

зрения возможности создания на их структурной основе синтаксико-стилистических фигур. Предложена классификация моделей синтаксических фигур, которая может быть наложена на классификацию моделей МСП. Классификация моделей МСП с союзной связью дополнена типологией моделей МСП с бессоюзной связью в структуре. Изучение функционирования МСП-фигур в произведениях разных жанров помогает выявить специфику идиостиля такого классика мировой литературы, каким является И.С.Тургенев.

Ключевые слова: многокомпонентные сложные предложения, син-таксико-стилистические фигуры, идиостиль, классификация, модель, союзная связь, бессоюзная связь.

Palatovskaya E.V. Correlation of multi-component complex sentences and syntactic stylistic figures (on the basis of Turgenyev prose). - Manuscript

Dissertation for a candidate degree in the field of philology, speciality 10.02.02 - Russian language. - The Skovoroda Kharkov State Pedagogical University, Kharkov, 1998.

The dissertation is dedicated to problems of the correlation of multicomponent complex sentences (MGS) and syntactic stylistic figures, as well as to determining the specific character of their functioning in I.S.Turgenev’s prose of various genres. MCS, that actively function in the syntax of a single author are described for the first time from the standpoint of the possibility to create syntactic stylistic figures on their structural basis. The presented classification of structure models of syntactic figures can be overlaid onto the classification of MCS models. The classification of MCS models with syndetic connection is complemented extended with a typology of MCS models with asyndeton in theirs structure. The study of MCS figures functioning in various genres helps to determine the specific ideostyle of such classic of world literature as I. S. Turgenyev.

Key words: multi-component complex sentences, syntactic stylistic figures, ideostyle, classification, model, syndetic connection, asyndeton.