автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Сотрудничество Украины и Азербайджана в послевоенный период /1945-1959 гг./

Полный текст автореферата диссертации по теме "Сотрудничество Украины и Азербайджана в послевоенный период /1945-1959 гг./"

АР

ПІ

НАЦІОНАЛЬНИЙ університет Імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

АХУНДОВ РЕШАД ГАДІР оглії

СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ І АЗЕРБАЙДЖАНУ У ПІСЛЯВОЄННИЙ ПЕРІОД /1945 -1959 рр./

Спеціальність 07,00.01 - Історія України

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Київ - 1996

Дисертацсю € рукопис.

Робота виконана на кафедрі новітньої історії України Національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор А.Г.Слюсаренко

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Б.І.Білик

кандидат історичних наук, ст. науковий співробітник П.Д.Овчаренко

Провідна організація: Український державний педагогічний

університет імені М.П.Драгоманова, м.Київ

Захист відбудеться '/<Г ” 1996 р. о /с? годині на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 01.01.32 в Національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 252033, м.Київ, вул.Володимирська, 60, ауд. 349.

З дисертацісю можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 252033, м.Київ, вул.Володимирська, 58.

Автореферат розіслано “/¡£ м і 996 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук

О.І.Божко

піруїтурп дисертації Дисертація складаться із вступу. трьох розділів. висновків. списку використаних джерел та лпераіури.

Вступ. Актуальність теми дисертації. Політичні та економічні реалії, пов'язані з розпадом СРСР, викликали до жіптя проблеми самостійного національного розвитку нових держав, які мають глибоке історичне коріння. Нош суверенні державі! впродовж багатьох років інтегрувалися 5 єдину державу, а відтак їх взасмодія та співробітництво в сучасних .умовах неминучі. Якісне переосмислення процесів взаємовідносин між цими державами вимагає повернення до витоків формування іа розвитку їх співробітництва.

Вивчення історіографії проблеми співробітництва України та Азербайджану в післявоєнний період дозволяє зробити висновок про те, що головним її недоліком була ідеологічно-кон'юктурна. вульгарно-соціологічна за характером теоретико-методологічна основа досліджень. При цьому не враховувалися докорінні життєві інтереси двох народів, взаємозв’язки розглядалися крізь призму інтересів га політики загальносоюзного центру, не виявлялися загальні тенденції співробітництва, його соціальні наслідки та доцільність в тих чи інших аспектах. Не було розкрито різноманітність стосунків між двома народами, не завжди проглядалися, а здебільшого вульгаризувалися, ггри'шнно-наслідкові зв’язки тих чи інших явищ, історичним процес бачився як безконфліктний, поступальний рух на шляху будівництва комунізму.

Нині, коли український та азербайджанський народи, як і всі колишні радянські народи переживають складні процеси уївердження державної незалежності і розвивають взаємозв'язки з іншими суверенними державами на міжнародному рівні, набутий протягом десятиліть досвід іх взаємодії може мати реальну цінність, а форми та напрямки колишнього сгпиробі іництка - після необхідного критичного

аналізу та оцінки - стати к нагоді при виробленні нової моделі контактів між двома державами.

Таким чином, цілком виправдана об'єктивна необхідність в синтезованому дослідженні, в якому на основі нових методологічних засад було б проаналізовано та узагальнено дослід економічних, науково-освітні.4: та культурних взаємовідносин між Україною і Азербайджаном в післявоєнний період/1945 - 1950-ті роки/.

Хронологічні рамки дослідження обумовлені своєрідністю, складністю та суперечливістю другої половини і 940-х - кінця і 950-х років. Саме в цен період відбулися якісні зміни в житті республік: було відбудовано зруйноване війною народне господарство, досягнуто успіхів у розвитку промисловості і сільського іосподарства, склався народно-господарський комплекс країни. В досліджуваний період частково були проведені реформи у різних галузях жіптя держави, викликані необхідністю демократизації житія суспільства. Незважаючи на їх непослідовність і половинчатість, вона відіїрали позитивну роль у розвитку співробітництва між республіками, структура якого повністю склалася до кінця 1950-х років. Саме в цей період чітко окреслилися основні форми, напрямки і тенденції співробітництва республік, що визначило вибір меж досліджуваного період)’.

Предметом дисертаційного дослідження с історичний досвід співробітництва України і Азербайджану к економічній, науково-освітній і культурній сферах.

Стан наукової розробки проблеми. Лроцеси співробітництва народів СРСР в повоєнний період достатньо активно вивчалися в радянській суспільствознавчій літературі. Ціп тематиці присвячено десятки монографій, збірників, статей, кандидатських та .докторських дисертації»1. Але переважна більшість цих роби маюіь один суисвий і

• Див.: Комаренко Н.В. Дружба и сотрудничество народов С'’СР. Украинская советская историография. - К., і984. - С.123-124.

загальний для всіх їх недолік. В них не стільки відображалися реальні соціально-економічні та культл'рно-ініелектуальні явиша. скільки ілюструвалася політика комуністичної партії з цих питань на

конкретно-історичному матеріалі. Більшість акторів досліджень

приділяли увагу історичній фабулі подій, лон мігшим факторам, не доходячи до внутрішньої природи явищ. Ці гносеологічні помилки обумовлювалися почасти відсутністю необхідних теоретико-

методолопчних розробок та, головним чином, панівними

ідеологічними установками та “табу”.

■ В той час, коли в зарубіжній етнополітології сформувалися нові концепції національних рухів, націй, егнонаціональних відносин1, радянське суспільствознавство повторювало заяложену тезу “про розквіт та зближення соціалістичних націй”, дружбу народів як закономірність радянського ладу, формування нової спільності “радянський народ’’. Недооцінювалися складні взаємодії елементів “національного” та “соціального” контивіумів.

Як відомо, в післявоєнний період якісно змінилася соціальна структура суспільства внаслідок зміни структури економіки. Взаємозв’язок цих явищ у контексті відносин між республіками та націями не став предметом аналізу дослідників. Спрощено розглядалися питання культурних зв’язків між народами СРСР. Складне переплетення різних історичних традицій підмінювалося ідеєю “зближення культур” та формуванням “єдиної соціалістичної радянської культури”. Ці загальні недоліки радянського суспільствознавства були властиві й історіоірафії взаємовідносин між союзними республіками, зокрема Україною і Азербайджаном.

: Див.: Майборода А.Н. Зарубежная этнополитология о природе '

национальных движений /'Философская и социологическая мысль. - К\, 199!. -№ І2.-С.69-8І.

1 сторіографія співробітництва України і а Азербайджану мас ряд специфічних упущень. В низці видань загального характеру, де описуються ті чи інші досягнення союзних республік, їх взаємодія в різних сферах суспільного жиггя, дані про Азербайджан, а тим більше про його співробітництво з Україною, відсугні. Наприклад, в статті А.І.Шокзлюка розглядається проблема співробітництва республік у справі підготовки спеціалістів виїйої школи, використовується значний фактичний матеріал з усіх союзних республік, проте участь Азербайджану в цьому процесі майже не показана1 . Такий стан властивий багатьом виданням', в яких розглядаються різні аспекти взаємодії між республіками колишнього СРСР.

Праці, присвячені даній проблематиці, можна поділити на дві великі ірупл з умовними назвами “критичні” та ‘"апологетичні”.

Роботи критичного характеру донедавна існували лише за кордоном.

Різним аспектам політики керівництва СРСР повоєнного період)' щодо республік присвячено роботи Д .Соловей, А.Кочара, Д.Андрісвського, І.Клейнера, надруковані в зарубіжних видавництвах2.

В цих дослідженнях значна увага приділяться висвітленню колоніального статусу України' та інших республік /зокрема Азербайджану/ в СРСР, розглядаються основні засади та механізм

' Шокалюк А.И. Сотрудничество советских республик в подготовке специалистов высшей квалификации (1951-1958) //Братское сотрудничество советских республик в хозяйственном и кулмурном сотрудничестве. - М., ! 9п!. - С Л 57-! 86.

' Андрісвський Д. Російський колоніалізм і радянська імперія. - Париж, 1958; Клейнер і. Національні проблеми останньої імперії (національне питання очима радянських дисидентів). - Париж, 1978; Кочар А. Господарство України в системі СРСР (на їді 4-оі п'ятирічки). -Вінніпег, 1953; Соловей Д. Національна політика партії та уряду в світлі’ деяких найновіших фактів. - Мюнхен, !956; Солоней Д. Політика ЦК КПРС в плануванні розвитку промисловості та промислових кадрів на Україні. - Париж., 1966.

партійно-державної політики в сфері міжнаціональних відносин в різні*'' іп.тіл^нх житі-я радянських народів. Переплетению регресивних колоніальні!;-: тенденцій з певними об’єктивними позитивними змінами

ч жіпті народів СРСР неодноразово приділялася увага в радянознавчій літературі за кордоном: . *

(’лід зазначити, що в період гак званої "перебудови’' з’явилася низка публікацій, присвяченім національним проблемам в СРСР, що якісно відрізнялися від робіт попереднього період}'2 . .’-¡а обставин гласності, подолання стереотипів, пошуку нових методологічних підходів визначився критичний характер даних публікацій, глибина та об’єктивність аналізу поставлених проблем. В цей період відбулася помітна еволюція поглядів наукової громадськості на проблеми міжнаціональних відносин в бік більшої достовірності і відкритості.

Дуже важливе-!, що деякі радянські автори дивилися на національні відносини, на сутність “національного” не лише крізь призму духовної культури. 'Гак, Р.Г. Абдулатипов приділяв увагу "особливостям господарської діяльності нації”-5 . Такий підхід має методологічне значення не лише для аналізу сучасного стану міжнаціональних, міжнародних відносин, а також для розуміння історії

‘ Заславський В. Націоналізм та перехід до демократії в посткомуністичних суспільствах //Сучасність. - 1993, № 3. - С.111-12?.

' Абдулатипов Р.Г. Перестройка и межнациональные отношения ..Вопросы истории КПСС. -М., 1939, № 2. - С.33-46: Гамзатов Г. Перестройка и национальное сознание //Вопросы литературы. - М., 1989. Хо 1. - С.65-90; Гизатов Т.К. Противоречия и их проявления в национальной психологии //Коммунист'. - М., 1989, Л’о 11. - С.56-60; Национальные культуры и межнациональные отношения: круглый стол //Вопросы литературы. - М., 1989, М'с 8. - С.3-76; Национальный вопрос в современном политическом развитии: круглый стол //Рабочий класс и современный мир. - М.. 1989. Л"о 3. - С.38-61. та ін. *

' Абдулатипов Р.Г. Вказ. праця. - С.38.

республіканського співробітництва, зокрема України і Азербайджану в повоєнний період.

Певний інтсрсс для адекватної оцінки економічних зв'язків республік колишнього СРСР, в тому числі України і Азербайджану, становлять публікації, видані останнім часом1 . В цих роботах аналізуються господарськії зв’язки республік в радянський період, розкриваються причини економічної кризи, яка охопила їх на сучасному етапі розвитку. Проте, слід зазначити, що в новітніх дослідженнях, присвячених вивченню проблем взаємодії республік, акцент робиться переважно на економічні зв'язки, питання ж гуманітарного та культурного співробітництва майже не досліджуються. "

Апологетичну історіографію, тобто праці, які оцінюють радянську

дійсність з позиції панівної комуністичної ідеології, використовуючи

. . . * . . відповідні теорєтико-методологічні підходи, можна поділити на такі дві

підгрупи: перша включає загальні праці з теорії та методології

досліджуваної проблеми2: друга присвячена проблемам економічного

‘ Кириченко 15. О тенденции к экономической реинтеграции в СНГ // Свободная мысль. - М., 1994. - № 9. - С.3-14; Кириченко В. Состояние и перспективы экономических связей в СНІ ‘ // Свободная мысль. - М., 1993. - Л'«г 3. - С.і 2-23: Ромашок П. Економічним зв'язкам - чітку координацію //Політика і час. - К., 1995. - С ,58-6!. та ін.

‘ Агаен А.Г К вопросу о ч*ории народности. Чакономерностн

социалистического развития народностей СССР. - Махачкала, 1965; Шурыгин Е.ГІ. Осуществление КПСС ленинской национальной политики в послевоенный период. (1945-1958 тт.), - Ростов-на-Дону. 197!; Братское сотрудничество советских республик в хозяйственном и культурном сіриііхсдьстис. - М., !9”Ч; Куличеико М.И. Национальные отношения в СССР и тенденции их развития. - М., 1972; Велиев Т.С. Выравнивание уровня экономического развития советских республик. Учебное пособие. - М,. 1973; Воплощение социалистического

интернационализма. - Баку, і974, та ін.

та культурного співробітництва між республіками СРСР‘ .

В працях першої підгрупи розглядаються, так би мовити, загальні положення марксистсько-ленінської теорії з національного питання. Історичний гіронес зображується як поступальний рух на шляху до комунізму з поступовим стиранням національних иідмінностей - як спадщини минулих суспільних формацій. Особливий наголос робиться на історично-минушому характері націй, ідо виникли на певному етапі розвитку людства і в процесі будівництва комунізм}' наче б-то мають зникну! и. Про українсько-азербайджанські стосунки міститься лише уривчаста інформація, яка відповідно до панівних теоретичних оцінок тільки підтверджує загальні закономірності зміцнення дружби між радянськими народами. Аналіз цих праць дає можливість зрозуміти характер їх сюжетів, що торкаються відповідних аспектів досліджуваної проблематики, побачити і використати накопичений матеріал, прослідкувати логіку та мотиви тих чи інших міркувань дослідника.

Публікації другої підгрупи хоч і мають певні теоретико-методологічш вади, обумовлені тодішньою панівною системою цінностей, проте містять великий фактичний матеріал, що надас можливість частково простежити взаємовідносини України та Азербайджану на тлі співробітництва з іншими республіками в умовах тоталітарної економічної, соціальної та культурної політики КПРС. Деякі з робіт цієї підгрупи, не зважаючи на теоретико-методологїчну

' Шакнрадзе А. Дружба народов и строительство коммунизма в СССР.

- Баку, 1962; Буцко H.A. Коммунистическая партия - организатор I всенародной помощи Советской Украине в восстановлении народного хозяйства в годы Великой Отечественной войны. - K.. 1962: Гусейнов Н.И., Кудратов Д.Г. Дружба и сотрудничество между советскими народами (на азерб.языке). - Баку. 1965; Мельников В.Ф. В единой семье (на азерб.языке!. - Баку, 1973; Исторические связи и дружба народов СССР. Сборник научных трудов. - К., 1983, та ¡н. >

вузькість, є серйозними дослідженням» монографічного характеру1.

Звичайно, слід окремо виділити праці, присвячені відносинам безпосередньо України та Азербайджану в різних галузях суспільного життя2 . Б них переважно розглядаються окремі аспекти допомоги Азербайджану Україні у відбудові народного господарства після Великої Вітчизняної війни, співробітництво азербайджанських та українських нафтовиків, літературних зв’язків двох республік.

На жаль, багато аспектів даної проблеми не .відображені в науковій літературі. Особливо це стосується сприяння Азербайджану у відбудові окремих галузей промисловості .України, участі українських спеціалістів в процесах структурних змін в економіці Азербайджану, в розвитку там нових галузей індустрії, підготовці виробничих та наукових кадрів, здійсненні широкого спектру культурних взаємозв’язків.

АІегпа дослідження полягає у спробі узагальнити історичний досвід співробітництва українського та азербайджанського народів в повоєнний період, а також висвітлити ті аспекти проблеми, які залишилися поза увагою попередніх дослідників.

Досягнення поставленої мети вимагає вирішення таких завдань:

' Шевченко Л.А. Дружба братніх культур. Культурне співробітництво українського народу з братніми народами СРСР. 1946-1958 рр. - К., 1971: Ахмедшина Ф.А. '-Экономическое согрудничесіво

Азербайджанской ССР с союзными республиками (¡946-1980 гг.) -Баку, !987: Рабочий класс в развитии дружбы народов СССР. _

1988, та ін.

’ Стукалов К.В. Дрлзкба нефтяников Баку и Борислава. -К., 5 954; Низовий Д.Д.Виробнича дружба нафтовикив України і Азербайджану (з історії Української РСРі. ■ Віт. 8. - К., 1963. С .63-82; Шаламовл Л.Н. Помощь нефтяников Баку шахтерам Донбасса 7 Ученые записки АГУ им.С.М.Кирова. Серия: История и философия. ■ У? 5 - І96"7. - С.9-' 15; Аббас Абдулла. Азербайджанско-украинские литературные связи (на азерб. языке). - Баку, і982, та ін.

- визначити особливості функціонування економіки України тт Азербайджану в повоєнний період;

- розглянути основні форми співробітництва н галузі економіки, відокремити превалюючі тенденції в ньому процесі, з'ясувавши їх об’єктивну та суб’єктивну зумовленість;

- дослідити соціально-економічні наслідки структурних змін в економіці республік, які відбувалися внаслідок економічного та науково-технічного співробітництва;

- проаналізувати та узагальнити досвід взаємодопомоги України і Азербайджану у підготовці та обміні кадрів, розкріпи домінуючі форми співробітництва в цін сфері;

- дослідити взаємозв’язки соціальних ги національних чинників в процесі модернізації економік республік;

- розкрити форми науково - технічного співробітництва, взаємодопомоги та контактів в галузі народної освіти;

- показати різноманітність взаємовпливів та взаємовідносин України та Азербайджану у сфері духовної культури.

Методологічними засадами дослідження послужили положення про діалектичний взаємозв'язок явищ у суспільстві, ідеї національного відродження і гармонізації загальнолюдського і національного. Б роботі застосовані методи порівняльно-історичного і системного аналізу подій і явищ, а також проблемно-хронологічний принцип, що дозволило вивчити українсько-азербайджанські зв'язки у визначених часових межах, на тлі суспільно-політичного життя тодішньої країни. В цілому аналіз конкретно-історичного матеріалу здійснювався на основі принципів об'єктивності та історизму.

Основою джерельної бат дисертації стали архівні матеріали, опубліковані документи, періодична преса.

Важливу ірупу джерел склали фонди Центрального державного архіву ритих органів влади та управління України (ЦДАВО Украіни),

Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ІДДЛГи України), Державного архіву Азербайджанської республіки (ДАЛР), Державного архіву політичних партій та громадських рухів Азербайджанської республіки (ДАПГ1ГРАР). Найбільшу цінність представляють матеріали фондів Ради міністрів У PCP. міністерства нафтової промисловості об’єднання "Укранафта” (ДДАВО України -Ф.2, 4948), Міністерства просвіти Азербайджанської PCP, Ради міністрів, об'єднання “Азнафтбзаводи” (ДААР -Ф.57, 3050). В них міститься інформація про співробітництво республік у відбудові народного господарства в галузі нафтової промисловості, вирішення кадрових питань, контактів в сфері просвіти. Значним доповненням до документів центральних архивів послужили фонди державного архіву Львівської області (ГАЛО). Зокрема, змістовна документальна інформація про розвиток і відбудову нафтової промисловості у Львівській області та участь у цьому процесі трудящих Азербайджану зібрана у фонді тресту “Укранфтозаводи” (Ф.Р -1997).

Матеріал про співробітництво наукових центрів, його вплив на науково-технічний прогрес зберігається в центральних наукових архівах НАМ України (Ф.25І ) та АН Азербайджану (Ф.

Інформація про зв'язки республік в різних сферах культури була використана значною мірою із фондів Центрального державного архіву літератури та містецтва Азербайджану (ЦДАЛМ Азерб. - Ф.340, 350, 35"\ 501!. В них містяться матеріали про діяльність творчих

спілок, окремих діячів культури, громадських творчіх організацій, установ культури.

Використані опубліковані документи містять значний фактичний матеріал про відбудову народного господарства України, культурний розвій Oh IU спшроиііншцко ДВОХ республік В ПОВОЄННІ роки.

В процесі формування корпусу даних цінним джерелом стала республіканська та місцева преса України та Азербайджану. На

сторінках газег та журналів подано матеріал, який містить різноманітну інформацію про співробітництво в економічному, науково-освітньому та культурному житті республік, а тому суттєво доповнює архівні джерела.

Наукову пошту дисертації визначає те, що в ній досліджується актуальна проблема, яка ще не мала належного висвітлення в історіографії. Автор вдасться до спроби з об’єктивно наукової точки зору висвітлити складний та суперечливий процес співробітництва України та Азербайджану в повоєнні роки. На нових методологічних та теоретичних засадах досліджуються економічні, науково-освітні та культурні взаємозв'язки двох республік, критично аналізуються форми, методи та зміст їх організації та здійснення.

Доведено, що соціально-економічний і культурний, розвиток та співробітництво України та Азербайджану у досліджуваний період в різних галузях суспільного життя були неповноцінними. Проірес у сфері економіки, технічних та природничих наук визначався переважно інтересами центру, військово-промислового комплексу, а потреби місцевої промисловості та населення нерідко ігнорувалися. У гуманітарній галузі та сфері культури знаходили підтримку лише напрямки, які tie виходили за межі соціалістичного світогляд},', а більшість загальнолюдських, національних та духовних цінностей відкидалася або перетворювалась на придаток пануючих стереотипів.

З урахуванням кардинальних змін, що відбулися н політичному та економічному житті України і Азербайджану, зроблено висновки та практичні рекомендації, які можуть сприяти удосконаленню системи співробітництва між новими назалежними державами.

Теоретична та практична уіачіуіість дисертації обумовлена проявом нових іпд\(.'Дів Д'. ■ харак іерисшки ^аємо .ь’німп р^і'.уолік, комплексним аналпом та узагальненням досвіду співробітництва України і Азербайджану р. економічній, науково-оснітній та культурній

іалузях. Результати дисертаційноїо дослідження. розроблені н ньому ліїїодііки можуть бути використані к подальшій розробці історії міжнаціональних відносин, для читання курсів та спецкурсів з цих проблем у вузах. Матеріали дисертації можуть бути корисними у справі удосконалення міждержавних відносин України з Азербайджаном та іншими незалежними країнами.

Наукова апробшіія. '^міст і результати дослідження доповідалися та обговорювалися на кафедрі новітньої історії України Національного університету імені Тараса Шевченка, а також вігкорисговувалися при проведенні семінарських занять на історичному факультет цього ж уНШ^}С!ГГЄТу.

Головні положення дисертації знайшли відображення у трьох публікаціях автора.

У ііериіачу гнидуіі - "Економічне співробїжиціво України та Азербайджану /1945 - 1959 рр/’ - розглядаються економічні взаємозв’язки України і Азербайджану. Вони обумовлювалися як обекшвними причинами

- тенденціями до розвитку та інтеграції в індустріальному світі, гак і субєкпшніши - стратегією керівництва СРСР на сіворення такі к умов, за яких економіка республік не мала б змога функціонувати самостійно, була б залежна від ценіру. ' .

Однобічна спеціалізація господарства республік (перш .за все Азербайджан}-), потреби післявоєнного відбудовного періоду зумовлювали необхідність розвитку нових напрямків співробітницгаа України та Азербайджану. Вони використовували наявні в той час можливості взаємного економічною співробітництва. Ного основними напрямками були:

- поставки сировини, будматеріалів, техніки, обумовлені спеціалізацією ресттодік. Характерного особливістю було розширення номенклатури поставок у міру поиостіної відбудови народної о господарства;

- виробнича кооперація промислових комплексні Україні! та А^>бандий»п-, яка значною мірою сприяла підвищенню технологічної

w

дисципліни, прадукшвноеті праці, ефекпшносгі виробництва. зниженню витрат;

- спільна робота по створенню нових галузей промисловості /в Азербайджані - хімічної, чорної та кольорової металургії, прннчорудної, елекіртмашинобудівної тощо/, а також у розвитку працюючих напрямків економіки /нафтопромисли в Україні, тощо/;

- обмін досвітом, нагромадженим спорі,зленими підприємствами ;ірох республік, який здійснювався в таких формах: відрядження фахівців та комплексних груп ддя передачі та освоєнім кваліфікаційних навжів, діяльність шкіл пфедового досвід>': науково-виробничі конференції, наради, семінари, тощо; централізована розсипка технічної документації;

- допомога висококваліфікованими кадрами фахівців та робочою сплою шляхом розподілу випускників вищих та середніх спеціальних учбових ■закладів на господарські об’єкти іншої республіки, направлення фахівців на об'єкти, які будувалися /орпнабір, відрядження/. підготовка кваліфікованих фахівців та робітні псів на підприємствах одніа республіки ддя іни юї /виробниче навчання, курси підвищення кваліфікації, стажування/.

Характерною тенденішо економічного співробітництва України та Азербайджан було удосконаленні і поступальний розвиток взаємних зв'язків на всіх рівнях. Це поліпшило сгруюуру промисловості, яка в довоєнний час мала досить однобічний характер. Лфебудова економік республік за акптної взаємодії України і Азербайджану виводі ста їх на новин технологічний рівень промислової інфраструктурі f. мала деякі позитивні наслідки у соціальній сфері ‘забезпечення зайнятості населення, формування національних кадрів, збагачення номешсгатури товарів безпосереднього нжтку-. сприяла набуто досвіду управління економікою на мікро- та макрорівиях. Якщо в перці}' повосиїгу п'ятирічку метою поставок бузо задоволення потреб важкої промисловості, вирішення проблем ролшпггу .ширильно-технічної бази, то в І950-И роки вже стала помітною іенденція до задоволення безпосередніх

потреб населення, постачання його товарами сільською нхнодарства, харчової та леп;ої промисловості.

Разом ч пім. перебудова промисловості, що диктувалася, nq>m за все, загальносоюзним» »rrqxcnMH, мала також негативні наслідки, оскільки при її здійсненні інтереси місцевого населення враховувалися цілком недостатньо, ’іміші відбувалися, головним чином, у важкій промисловості, а галузі, орієнтовані на безпосереднє задоволення потреб тру/іящих, залишишся поза пріоритетами панівної економічної політики, Загальносоюзний уряд, сприяючи припливу /особливо в Азербайджан/ російськомовного населення, намагався створити певну соціальну базу для здійснення відповідної економічної політики. До того ж, вже в розпещуваний період давалися в знаки вади централізованої бюрократичної системи. Лише ними можна пояснити існування досить значних зустрічних перевезень.

У другому powüm ducepttwm - ‘‘Співробгпннпво республік у галузі науки та народної освіти” - досліджуються взаємозв’язки України та Азербайджану в різних галузях науки, техніки та осв’глі, які здійснювалися за умов адміністративно-командної системи, де обидві республіки не були повноправними суб'єктами суспільного життя. У зв'язку з цим всі явища сталінізму повоєнного періоду, потреби тоталітарного режим}' відривалися на якості розвитку наук, визначали їх пріорітетність. Академії наук республік в цей час були не національними, а. скоріше, територіальними (регіональними) осередками наук. Діяльність АН відображала, перш за все, ініереси ценіру, військово-промислового комплексу. Звідси нерівномірність розвитку різних наут; та відставання, зокрема, Азербайджану', з найважливіших напрямків здебільшого фувдзментальжіх наутс. Проте найбільше гальмувався розвиток гуманігарних наук, а отже і співробітництво в цій сфері. Адже саме він створював загрозу для пануючої світоїтзядно-ідеолоіічнбі та політичної системи, бо сприяв формуванню загальнолюдських цінностей та національної самосвідомості народів СРСР. .

Основними напрямками співробітництва вчених України та Азербайджан були галузі, пов'язані г^зеважно з нафтовою промисловістю. Праця вченій та фахівців двох республік була взаємовигідною. Я процесі' проведення науковії:-; коік|лрепцій, обмін}' документацією, науковими матеріалами, результатами спільних досліджень та розробок, впровадження нових технологій вони ділилися досвідом, взаємодоповнювали одні одного, використовуючи в даному випадку і^зеваги спеціалізації.

Співробітництво вчених України та Азербайджану здійснювалося з широкого спектру природничих та технічних наук. Особливо воно розширилося з середини 1950-х років. Найбільший ефект мали, спільні дослідження е галузі фундаментальних та прикладних наук, перти за все геологічних, фізичних, біологічній, медичних і особливо - нафтохімії.

Якщо на першому етапі розпещуваного період}' /до сер. 1950-х рр./ переважали простіші форми співробітництва /переїзд окремій вчених із однієї республіки до іншої, висококваліфіковані консультації, компетепші поради та рекомендації при організації нових наукових сіруклур, цільові контакти окремих установ/, то з середини [950-х рр. це співробгл шитво розширюєшся, охоплюючи більшість природничих, технічних та суспільних наук. Значно ускладнюються та стають ефективнішими форми співроопниціва від Академії наук в цілому до науково-виробничих об'єднань, науково-дослідних іксппугів, нарешті, окремих вітділів - та лабораторій. .Від цього час}' переважають спільні дослідження та розробки, виконання замовлень промислових підприємств однієї' республіки науковими сіруюура.чи іншої, спільні апробації та впровадження нових технологій на підприємствах республік, взаємні консультації, спілілі наукові та науково-практичні семінари, конференції, наради, симпозіуми, наукові експедиції. Слід зазначиш, що взаємозв'язки України та Азербайджану, в сфері гуманітарних наук здебиііШого обмежувалися співробішшгпзом науковців з педагогіки, історії та філології. В галузі освіти міжреспубліканські зв'язки були значно ширшими.і охоплювали майже весь спекір технічних, природничих га іуманітарних наук,

а також сферу культури. Найбільш ефективними та систематичними іуг були такі форд«і спшробішиціьд: нідіошика із переііідготяжа шукоинг і науково-педагогічних кадрів для іншої республіки ч>„рез аспіратпуру та докторантуру; стажування і проходження пракпжм;"організація захисту iuicq^ramií; творчі відрядження; підгаг'вкз кядрш у иутах /азербайджанців в Україні, українців в Азербайдааш/; розподіл випускників вузів одаіп республіки до іншої республіки: обмін досвідом працівників освіти. -

Отже, співробітництво України та Азербайджану ь галузі науки та освіти і! розглядуваний період, попри всі обмеження 'i-а недоліки, загалом сприяло відбудові зруйнованого війною народного господарства республік, прискоренню науково-технічного прогресу, привнесло сутний вклад в той нарсово-виробничип потенціал, який став надбанням двох незалежних, самостійних, національній держав - України та A3qroafw>KaHy.

Тратй хюідії jjmcqTrauii - “Взаємодія та взаємовплив культур України і Лзфбац’рану” - присвячено аналіз)' культурного співробїгнищва двох республік у повоєнні роки. Актор зазначає, що кульїзрні зв'язки здійснювалися за умов сипної політичної та економічної системи з безальтернативно пануючою ідеологіао, яка пропахувала єдиний триб життя, редукувала універсальні, як на її погляд, цінності, що негашвно кплішало на зміст національних культур, стримувало їх; творчий розвиток. Якшо 11,К Кі 1(6) України акцентував увагу на "виявах буржуазного націоналізм}''’, то ЦК КП(б) Азербаґеркаїїу давав відсіч, перш за все, "панісламізму” та ‘‘пантюркізму'’'. .Viera цісї полшпен полягала у відриві від національні« традицій. Критикувалися, насамгідзед. твори, що ‘‘абстрактно оспівували минуле”. Дискредитувалися навіть шедеври народної творчості. Проте, подібні зразки російської народної творчості, як правило, часто віткористовувалися пануючою ідеологією, доповнювали класово-парпйні концепції.

Диктат партійних органів та втручання в процес культурного співробітництва обумовили парадний, а почасти й ({юрмальніш, характер культурних кзасмовідаосин, які нерідко зводилися дише до спільних

святкувань ювілеїв та знаменних дат (НОО-річчя і дня нпроджсння Нізаиі /1947р./, 140-річчя з /ага народження Т.Г.Шевуенка /1954 рУ). Досіпь часто примусово визначалися твори лдя публікацій чи виставок однієї республіки в іншій.

Суттєво ылъмував процес співробітництва між Україною та Азербайджаном мовний бар’єр. Перекладачі в основному користувалися не оригіналом, а російськім підрядником. Спілкування двол неросійських літератур здійснювалося через російську' мову. Такі переклади деіцо спрощували уяву про національну' специфіку, спотворювали живу' тканину' поетичних та прозових творів. Через мовні перешкоди азербайджанські національні театри, як правило, не гастролювали в Україні. Тому драматичне мистецтво Азербайджану демонстрував в Україні здебільшого А.зербаїижанськин державний театр російської драмі і.

З іншого ж боку, політика тодішнього керівництва сприяла дружбі між народами СРСР, а спеціалізація і економічне співробітництво додатково створювали сприятливі умови для зміцнення культурних взаємозв’язків між двома республіками. Особливо це відчувалося в перші повоєнні роки, коли існувала необхідність тісної взасмода республік в усіх сферах суспільного жипя під час відбудови народного господарства. Зближала й пам’ять про ще недавно спільно нереиатте лихо війни. Так. участь азербайджанські« воїнів у Великій Вітчизняній війні та визволенні України була відображена у творчості кращих українських поетів - М .Кажана. М.Рильського, П Тичини, Л.Первомайського, І.Нехцч.и.

Наступ радянського у'ряду в 1950-ті роки на прояви "націоналізму'” та “пантюркізму'” супроводжувався, як не дивно, не звуженням, а розширенням куіьтурннх зв'язків між двома республіками. Поети, письменники, літератори України та Азербайджану систематично відвідували один одного, дружили і'У.оуріун і лі.гияьськин, С.Русгам і і~І.Тичина, М.Раим і М.Бажан), брали участь в декадах, тижнях і днях літератури однієї республік!! в іншій, а також у рвілеях, спілкуваннях та інших культурних заходах. Важшшу роль у розвитку

українсько-азербайджанські їх лііературних зв'язків нуш ралії лпературознаиці двох республік.

Н доотіджу'ваний ііфіод існували кошакш між майстрами образотворчого мистеіщза, перш за все, художниками та скульпторами. НаИбільш поширеною формою цих взасмовілносин бутлі всесоюзні та міжреспубліканські виставки творі« живопису і скульїпурн в яких брали участі» майстри із АзчібаїЬжамута Утфаїни(і952, ! 954 рр.. та ін.).

Практикувалися також творчі зустрічі та обмін впигами один до одного композиторів і муяпсатаів. Нерідко візувалися всесоюзні та міжреспубпікансш заходи /пленуми, конференцій. де комгюзітгори України та Азербайджану обмінювалися творчим досвідом. Подібні заходи не завжди були парадними. Так, українські композитори, що взяли участь восени 1946 року в огляді композиторської творчості в Азербайджані, вказали на недоліки в деяких жанрах, музичного мистецтва.

Аналізуючи співробітництво двох республік у сфері культури, актор дійшов висновку, що попри всі поштико-ідеологічні обмеження та забортнії воно мало такі позитивні наслідки: .

- сприяло розширенню громадського та особистого спілкування представників культури України та Азербайджану, що вело до поглиблення. дружби між двома народами і позитивно впливало на вироблення н їх свгготладі загальнолюдських цінностей;

- оскільки для обміну культурними на бутсами здебільшого використовувалися країні творило це сприяло зростанню майсіїрносп митців та літераторів;

- звернення до ісгорико-иатріошчної тематики, яка була найбільш активною і взаємно цікавою в міжреспубліканському співробітництві, сприяло зростанню національної самосвідомості двох народів.

Ниспоши В результаті проведеного дослідження акюр прийшов до ряяу висновків, Основні з них виносяться на захист: .

- співробітництво двох народів здійснювалось в умовах тоталітарного режиму, де республіки не пули повноправними суб'єктами суспільного жття; їх розвиток був підпорядкований, насамперед, загальносоюзним потребам;

- політика існуючого режиму, орієнтована на пцгпсфядкування усіх сфер життя республік вимогам центру та його пануючої ідеології, для розвитку і співробітництва України і Азфбайджану у повоєнні роки мала двоякі наслідки: з одного боку', вона сприяла науково-технічному прогресу в республіках, певним позігпшним амінам у соціальній структурі, суспільному житті, покращеню добробуту населення, а з іншого - нерідко ігнорувала інтфссп розвитку місцевої економіки, виробництва товарів широкого вжитку, не задовольняла традиційні матеріальні та /уховно-культурні потреби націй, їх потенційне збагачення;

- потреби відбудови народного господарства та подальшого розвитку у повоєнні роки стимулювали широке плідне співробіпшпхво України і Азербайджан в економічній га науково-технічній сфері, використання його різноманітних форм, промислової спеціалізації та природно-кліматичної специфіки обох республік, що виводило на новий технологічний ршень їх промислову інфраструктур)', прискорювало науково-технічний прогрес, мало деякі позитивні наслідки у виробничо-соціальній сфері;

- співробітництво України і Азербайджану в туманпарній галузі та сфері культури, незважаючи на його обмеженість то деформацію, здебільшого офіційно-парадний характері, боротьбу партійних і радянських органів з проявами "націоналізму" га “кчх:мополіттму':, сприяло зміииеншо дружби між двома народами, позитивно впливало на нироблеї іня в к спітопія1” загхтьнолюдських цінностей, усвідомленню своо ушкальїюен. ) аким чином, аналіз співробітництва України та Азербайджану у повоєнні роки дозволяє зробити висновок про те. що воно об'єктивно сприяло формуванню основ

ІсрЖаЙНОСП, Н'Л.ЦІОНХІЬІ (Оі СимОСИІДС'МОСП і ІЇОЯІІІіЧНОі і..1 ^ ііі'риї і і П &Ту ^ ",лл\

республік. Використання його досвіду за сучасних умов (економічних.

пшгшчнач. соціо-культурнік) може маги великі нозшіївні наслідки, які важко переоцінити. ^ і '!си> 'ierojo 1Я'гпро1'.’ розроблені практичні реноменчаші.

QcHMtd положення дисертації віасі/ідені в таких шубжжшаїх роботах:

1. Економічне спшробітниціво України та Азербаііажану в післявоєнний

період '1945-1950 рр.< /'Вісник Київського універсіпету. Ісюрико-філологічні науки.-К., 1991.-С. ! ¡3-! !6. t .. ,

2. Научно-техническое сотрудничество Украины и Азербайджана в послевоенный период /1945-1 <ЪУ nv Щеп.вГНТБ Украины. .No 1955. УК 93.

3. Сотрудничество Украины и Азербайджана в області народного образования '1945- і 959 гт.' /Щеп. в ГНТБ Украины, jw і 956. УК 93.

SUMMARY

R.G. Ackhoundov. Cooperation between Ukraine and Azerbaijan in (he post-war period /1945-1959/.

Thesis is done for a scientific degree of a Candidate of Historical Sciences. Speciality 07.00.01 - History of Ukraine, National University named after Taras Shevchenko, Kiev, і 996.

Cooperation between Ukraine and Azerbaijan in economical, scientifical, educational and cultural fields in post-war period is being investigated.

It is proved that Ukraine and Azerbaijan cooperation prcceeded in the ' conditions of totalitarian regime, while the republics were not the independent subjects of social life. It was subordinated first of all to All-Union interests and not allways was in full conformity with the needs of both peoples. Based on the analysis of the problems of cooperation between two republics, the conclusions on the necessity of the use of positive interaction experience we»« made practical recommendations on the improvement of system .of relations between two . independent states. .

АННОТАЦИЯ

Ахундов Р.Г. Сотрудничество Украины и Азербайджана в послевоенный период /1945-1959 гг У.

Диссертация /рукопись/ на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины,

Национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 1996.

Исследуется сотрудничество Украины и Азербайджана в экономической, научно-образовательной и культурной областях в послевоенные годы /1945-1959/.

Установлено, что сотрудничество Украины и Азербайджана происходило в условиях тоталитарного режима, ще республики не были самостоятельными субъектами общественной жизни. Оно было подчинено прежде всего общесоюзным интересам и не всегда отвечало нуждам двух народов. На основе анализа проблем сотрудничества республик сделаны

л

выводы о необходимости использования положительного опыта их взаимодействия и даны практические рекомендации по совершенствованию системы отншений межцу двумя независимыми государствами.

Ключові споду Україна, Азербайджан, співробітництво, взаємодія.

Підписано до друку 14.ог. 96. формат 60x64 1/16 Папір друк, уновн. друк. арк. 1.0 Замовлення N 24-3578 Тираж юо. Фірма "ВІПОЛ" н. Київ, вул. волинська. 60.