автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.09
диссертация на тему: Социальная прагматика: отклонения в дискурсе(философско-методологический анализ)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Социальная прагматика: отклонения в дискурсе(философско-методологический анализ)"

ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМ. Г.С.СКОВОРОДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

УДК 1: 3; 001.8 : З

БОРОВИЦЬКА Олена Миколаївна

СОЦІАЛЬНА ПРАГМАТИКА: ВІДХИЛЕННЯ У ДИСКУРСІ (ФІЛОСОФСЬКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ)

Спеціальність 09.00.09 - філософія науки

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Київ - 1998

Дисертацією с рукопис.

Робота викопана п Інституті соціальних наук Волинського державного університету ім. Лесі Українки..

Науковий керівник - доктор філософських наук, професор

Провідна установа - Національний Університет «Кнево-Могилянська Академія!, (кафедра філософії та релігієзнавства).

14 годині на засіданні спеціалізоване .

захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук в ' Інституті філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України за адресою: .

252001, Київ-1. вул.Трьохсвятнтсльська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України за адресою:

252001, Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розіслано р.

ІІІІМУРАТОВ Анатолій Теміргалійович, голошиїй науковий співробітник Інституту філософії ім. Г.С. Сковороді і НАН України.

Офіційні опоненти: І. Доктор філософських наук, професор

КРИСАЧЕІІКО Валентин Семенович, нровідші/і науковий співробітник Інституту філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України.

2. Доктор філософських наук ЖОЛЬ Костянтин Костянтинович, старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України.

Захист дисертації відбудеться

Вчений секретар спсціадізованої рад кандидат філософських наук, старший науковий співробітник

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Однією з найбільш характерних рис філософії і культури XX століття с звернення до феномена мови як до специфічного предмета, без якого незавершений майже жодний метод дослідження гуманітарної сфери знання. Такий напрям як аналітична (лінгвістична) філософія, що виникла і сформувалась саме як філософська теорія мови, визначає зараз розпиток багатьох галузей сучасної філософії. Її основні ідеї внлинули як на проблематику, так і на сам стиль філософствування XX століття. «Вічна проблема» точності вираження і розуміння у природничих науках зайняла центральне місце у науках гуманітарних та й у самій філософії.

Інтенсивний розвиток лінгвістики н контексті природничих та гуманітарних наук, увага до загальнофілософських і методологічних її аспектів аналізу пов’язані з намаганням автоматизувати процеси переробки інформації, підвищенням ролі інформаційних технологій п усіх аспектах сучасного життя.

Актуальність соціально-мовознавчих досліджень пов’язана з необхідністю вирішення найскладніших державно-політичних, юри-дичішх, культурно-освітніх проблем (національного самовизначення, міжнародних відносин, державної і загальнонаціональної мов).

Проблема соціально-прагматичного аналізу дискурсу, особливо його девіантних аспектів, набуває все більшої актуальності у зв’язку з ростом соціальної значущості парламентських дебатів, референдумів, дискусій політичних партій, маніфестацій суспільних організацій.

Ступінь розробленості проблеми. Загальна прагматика як розділ семіотики достатньо розроблена, але питання про її предметні межі і навіть про саме її існування все ще залишається відкритим. Що стосується соціальної прагматики, то вона майже не досліджувалась. Бачення предмета соціальної прагматики перебуває зараз у процесі становлення.

Загальна прагматика, соціосеміотика, соціолінгвістика, психолінгвістика, соціальна прагматика - дисципліни суміжні. Розмежувати

їх складно з огляду на недостатню розробку прагматичної теорії і, взагалі, у зв’язку із відсутністю соціопрагматичної теорії.

Формування лінгвістичної прагматики, як і соціальної, спирається, у значній мірі, на філософські ідеї, і, передусім, на концепцію Л. Вітгенштейна. Саме його праці багато у чому сприяли трансформації прагматики як частини загальної семіотичної теорії у самостійну область досліджень, поклали початок потокові сучасних робіт із прагматики.

Одним із найбільш опрацьованих напрямів прагматики вважається теорія мовленнєвих акіів (ТМА), логіко-філософське за вихідними інтересами і лінгвістичне за результатами вчені ш про будову елементарної одиниці мовного спілкування - мовленнєвого акту. Основні положення ТМА були представлені англійським логіком Дж. Остіном, і розвинені американським вченим Дж. Серлем. ТМА справила стимулюючий вплив на подальший розвиток теорії мовленнєвої комунікації. Комунікацію стали розглядати у плані ілокутиіших та перлокутивних актів (J.M. Sadock, Г.Г. Почепцов, Г.Г. Почепцов (мол.), D. Wunderlich, A. Boguslawski, F. Rccanati). Була приділена значна увага проблемі ілокутивної сили висловлювання (J.J. Katz,

В.В. Богданов, О.Г. Почепцов). Використання принципів ТМА розповсюдилось і на аналіз «макроактів», дискурсу (О. Ducrot, Л.П. Чахоян,

Н.Д. Арутюнова, Т.А. Dijk). ТМА найповніше описала структуру, типи та різні значення мовленнєвих актів, виробила автономний понятійний апарат та методи дослідження, що дозволило їй визначитися як самостійній галузі мовознавства. Все ж таки ця теорія виявилася недостатньою в якості базисного концептуального апарату для побудови прагматичної теорії вербального спілкування (Д. Франк). ТМА виявилася нездатною (незважаючи на деякі спроби) вийти за межі мікротс-ксту, але вона дала поштовх теоретичним дослідженням дискурсу з точки зору прагматичної (контекстуальної) проблематики.

Теорія дискурсу як прагматизованої форми тексту має свої витоки у концєпшї Е. Бенвеніста, який розрізняв план розповіді і план дискурсу. Класичним є розроблене Ч.Моррісом розуміння прагматики

з

як напряму аналізу відношення між знаками і користувачами цих знаків. Він пов’язував це відношення з «біотичною зміною семіозису», з усіма психологічними, біологічними і соціологічними явищами, що мають місце при функціонуванні знаків. У відповідності з цим напрямом у коло інтересів соціальної прагматики потрапляє проблема впливу соціального контексту комунікативної ситуації. Вчені досліджували істотні характеристики комунікантів (Ch. J. Fillmore, Ю.В. Рождестаенсьюш, Ю.С. Степанов, V.H. Yngve, H.H. Clark, T.B. Carlson, M.R. Baroni, Y. Noizet, О.Г. Почепцов).

До сфери соціальної прагматики можна віднести виявлення та формулювання правил комунікації (D. Gordon, G. Lakoff, P. Brown, S. Levinson, H.P.Grice, F. Kiefer, G.H. Leech); відкрите в кінці XIX ст. Г. Фреге, а більш як через півстоліття заново введене П.Стросоном явище пресупозиції (J.J Katz, J. Allwood, Е.В.Падучева, T.B. Радзієвська). У соціопрагматичному руслі розробляється теорія аргументації, під якою розуміють здійснення впливу на переконання реципієнта через мову (P.Bange, G.Peninou, J.C. Anscombre, O.Ducrot, J.Moeschler, Ch. Perelman).

Своєрідними прагматичіпши дослідженнями у широкому сенсі слід вважати роботи лінгвістів і літературознавців із дослідженій стилей, тобто із стилістики, ключовим поняттям якої є «відхилення» (Ж. Брюно, П. Валері, Ш. Баллі, Ж. Коен, Р. Барт, Цв. Тодоров, JI. Лра-гон, J1. Шпіцер, Ж. Петар, M. Тірі). При визначенні стилю дослідники виходили з поняття «норми» із структурно-семантичними характеристиками, вважаючи очевидним «нормальність» прагматичних характеристик, тобто виходячи несвідомо з ідеалу спілкування із презумпцією щирості, неомани, співучасті, взаємодопомоги у налагодженні процесу взаєморозуміння (П. Гірро, М. Ріффатер, М.А.К. Хеллідей, С.Ульман, Нільс Е. Енквіст, Г. Міхель). Вони не уточнювали, що це за «нормальність», не розглядали «варіації», «відхилення» від цієї нормальності (наприклад, при конфліктному спілкуванні). Очевидно, що стиль пов’язаний як із нормальністю так і ненормальністю спілкування. Характеристики нормальності і ненормаль-

ності здебільшого несуть не тільки інтерактивний, інтерсуб’єктивний характер, але й соціальний (відношення підлеглості детермінує «діловий стиль», «командний стиль»). Необхідна розробка принципів аналізу мовних явищ із більш універсальних прагматичних позицій, позицій соціальної прагматики.

Об’єктом дослідження є філософсько-методологічні і копкрет-но-наукові концепції аналізу мовних явшц.

Предметом дослідження є принципи прагматичного аналізу основних аспектів дискурсу.

Мета та завдання дослідження. Мета роботи - дослідити філософсько-методологічні засади соціальної прагматики як методу аналізу мовних явищ, пов’язаних із відхиленнями (девіаціями) у дискурсі.

Для досягнення цієї мети в дисертації вирішувалися наступні завдання:

•конкретизувати прагматичний підхід до аналізу мови, виявити його специфіку та визначити складові соціальної прагматики;

•обгрунтувати на методологічному рівні дискурс як концептуальну одиницю соціально-прагматичного аналізу;

•виявити методологічні засади аналізу відхилень (девіацій) у дискурсі, пов’язаних із характеристиками нестандартних (девіантних) ситуацій;

•обгрунтувати соціально-прагматичний підхід до аналізу процесів смислоутворення.

Теоретично-методологічна основа дослідження. Головним є ана-літико-коццептуальний підхід до вирішення філософсько-

методологічних проблем, розроблений вітчизняними та зарубіжними вченими з філософії і соціології мови, соціолінгвістики, психолінгвістики, соціосеміотики, стилістики, риторики, прагматики.

Наукова новизна дисертаційного дослідження. Новизна дисертаційного дослідження визначається певним вкладом у розробку філософсько-методологічних засад нового напряму соціально-

лінгвістичних досліджень - соціальної прагматики дискурсу. У дисер-

тації одержані результати, що претендують на наукову новизну і виносяться на захист:

•понятгя дискурсу є головною концептуальною одиницею соціально-прагматичного аналізу;

»критерії оцінки дискурсу як нормального повинні виходити із критеріїв ідеального спілкування;

•при аналізі девіацій дискурсу і розробці їх типології необхідно виходити із соціопрагматичних характеристик комунікативних ситуацій;

•процес смислоутворення (метафоризації зокрема) повинен розглядатися як прагматичний синтез смислу виразу зі смислом контексту і потребує для свого аналізу використання принципів соціальної прагматики;

•принципи аналізу стилістичного використання метафори (з метою образи, похвали в гумористичному або іронічному варіантах) пов’язані з розглядом девіангних характеристик дискурсних ситуацій.

•обгрунтована можливість використання соціально-прагматичних принципів аналізу соціальної метафори при прогнозуванні сприйняття реклами певними соціальними верствами.

Теоретичне і практичне значення дисертації. У дослідженні розроблені філософсько-методологічні засади нового напряму соціально-лінгвістичішх досліджень - соціальної прагматики дискурсу, що відкриває нові можливості досліджень у філософії та методології науки, у ряді соціальних та гуманітарних дисциплін, частково в текстології, герменевтиці.

Теоретична цінність дисертації полягає у можливості використання її матеріалів у наукових дослідженнях про дискурс як семіотич-шій конструкт, у дослідженнях із'професійної орієнтації (область пе-рекладознавства).

Результати філософсько-методологічного аналізу дискурсу можуть використовуватися при аналізі соціальних конфліктів, при розробці окремих концепцій для досліджень девіацій у соціально значущих ситуаціях.

б

Матеріали дисертації можуть знайти застосування у вузівському курсі або спецкурсі з філософії мови, у ряді соціогуманітарних дисциплін, частково в текстології, герменевтиці, соціології мови, соціальній лінгвістиці, соціальній психології, у конфліктології, у спецкурсі з семантики і ирагматаки тексту, у курсі «Соціопрагматичний аналіз дискурсу», у розробленому автором курсі «Соціальна прагматика мови».

Матеріали дослідження зорієнтовані на розробку соціопрагма-тичних ситуативних моделей, що призначені для використання при викладанні іноземних мов, для поетапного засвоєння мови і взаємного вирішення загальних проблем, актуальних для комунікантів із певними соціальними ролями, статусами, позиціями тощо.

Апробація роботи. Зміст дисертації обговорювався на засіданні кафедри культурології Інститугу соціальних наук Волинського державного університету ім. Лесі Українки, засіданні відділу логіки і методології науки Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України. Загальні положення та результати дисертації доповідалися на 2-ій Міжнародній конференції «Лексикографічні та методичні концепції викладання чужоземних мов у вищому навчальному закладі» (Львів, 1996), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Екологічна освіта та виховання (стан та перспективи)» (Луцьк, 1996), на Всеукраїнській конференції «Проблеми оновлення змісту соціально-гуманітарної освіти в Україні» (Луцьк, 1996), 42-ій науковій конференції професорсько-викладацького складу і студентів ВДУ ім. Лесі Українки (Луцьк, 1996), Міжнародній науковій конференції «Шляхи самопізнання особистості в філософи, релігії, науці та культурі» (Севастополь, 1997), 3-ій Міжнародній науковій конференції «Комп’ютерна лінгвістика та викладання чужоземних мов у вищих навчальних закладах» (Львів, 1998).

Структура дисертації. Порядок викладення матеріалу визначається послідовністю вирішення проблеми дисертації. Поділ на розділи відповідає тематичній диференціації поставлених завдань. Робота містить вступ, два розділи, висновки, список літератури та додаток.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтована актуальність теми та сформульовані проблеми дослідження. Вказані новизна, практична і теоретична значущість одержаних результатів.

У першому розділі аналізуються загальнофілософські і методологічні аспекти прагматичного аналізу мови: розглядаються складові частини прагматичного напряму дослідження мовних явищ, уточнюється концепгуальний зміст терміна «дискурс» як одиниці методологічного аналізу у порівнянні з традиційно прийнятими термінами «текст», «інтертекст», «макроструктура тексту», «дискурспа ситуація», «дискусія». У першому параграфі «Прагматичний аналіз мови» характеризуються лінгвістичний, філософський, логічний підходи, структурна лінгвістика, семіотика та ін. Підкреслюється, що мова є предметом аналізу різноманітних наук, і майже у кожній з них розробляються методологічні підходи дослідження мовних явищ (структурний, семантичний, емпіричний, модельний, аналітичний, прагматичний). Послідовно розглядаються концепції загальної семіотики, структурної лінгвістики, теорії мовленнєвих актів. Прагматичний підхід мас характеристики універсального методу, оскільки він включає в себе найважливіші аспекти інших методологічних підходів.

Другий параграф «Проблематика соціальної прагматики» починається з розгляду предмета соціальної прагматики. У дослідженні робиться спроба відмежувати соціальну прагматику від інших дисциплін, для чого аналізуються спільні і відмінні риси, що притаманні суміжним дисциплінам: семіотика, соціосеміотика, соціолінгвістика, психолінгвістика, стилістика, риторика, нова риторика. Соціальна прагматика с розділом загальної семіотики (прагматики) із широким спектром проблем знакоутворення (текстоутворення) і смислоутворення (тексторозуміння). Соціальна прагматика досліджує особливості конструювання дискурсу у соціокомунікативнііі ситуації, а також створення у дискурсі смислу соціально детермінованої семіотичної ситуації з її різноманітними . характеристиками (політичними, ідеологічними, моральними, економічними та ін.). Від соціосеміотики

соціальна прагматика відрізняється тим, що вона досліджує процеси смислоутьорешія макроодиниць (метатскст, дискурс) у максимально широкому контексті (соціальний семіозис) із певною соціокомунікативною настановою, що формується ситуацією соціокомунікації і тими завданнями, які ставлять перед собою у відповідності з цією ситуацією соціокомуніканти. Нову риторику та соціальну прагматику зближує напрям дослідження мовних засобів ефективного впливу на адресата в залежності від його професійної орієнтації. '

У третьому параграфі дисертації «Комунікація і дискурс: методологічні складові прагматики» обгрунтовується можливість застосування принципів логіко-когнітивного аналізу конфліктних ситуацій для досліджень соціально-прагматичних длскурсних ситуацій і девіацій, стилістичних відхилень у дискурсі і соціальних стилей взагалі. В основу методологічного аналізу девіацій покладені розробки ідеального образу комунікації (нормального спілкування) А. Т. Ішмуратова. Аналіз комунікації за аспектами дає змогу оцінити її як нормальну. Друга низка проблем пов’язана з розглядом головних концептуальних одиниць лінгвістичного аналізу (слово, висловлювання, текст, інтертекст) для обгрунтування методологічної універсальності концепта «дискурс» (відносно соціально-прагматичного аналізу). Вказується, що прагматичний підхід до дослідження дискурсу уточнює концептуальний зміст самого терміна «дискурс» як одиниці методологічного аналізу у порівнянні з традиційно прийнятими термінами «текст», «інтертекст», «макроструктура тексту», «дискураш ситуація», «дискусія». Обґрунтовується, що дискурс є безпосередньою концептуальною одиницею прагматичного аналізу мови на відміну від слова та висловлювання.

У другому розділі «Прагматика відхилень у дискурсі» розглядаються ліш'вістичшш і соціальний аспекти аналізу девіантних особливостей дискурсу; типи девіацій: девіація як характеристика стилю і девіація як порушення соціальної норми. Уточнюється концептуальний зміст термінів «соціальна стилістика» і «стилістична девіація». У пер-

тому параграфі «Норма і відхилення як методологічні принципи аналізу стилю» відхилення (девіація) розглядається як стилістично нормована одиниця дискурсу. Для дослідження девіації як методологічної характеристики стилю у лінгвістичному аспекті розглядається поняття «•варіантності» як уявлення про різні способи вираження певної мовної суті. Варіантність характеризує спосіб функціонування мовних одиниць і є необхідною умовою оцінки виразу як відхилення від деякої норми. Лінгвістичний аналіз варіанта/інваріанта тої чи іншої мовної одиниці, передумова дослідження її соці он рагматм ч 11 о го аспекту. Далі розглядаються основні проблеми лінгвостилістики як цілісного методологічного підходу. Обгрунтовується, що будь-яке явище мовного плану стає стилістично значущим, коли воно розглядається з точки зору його участі в конкретній комунікативній ситуації. У параграфі «Соціальна норма і девіація» аналізуються концепти роль, статус, група, організація, соціальна позиція, порушення норми, девіантна поведінка, санкція, які стосуються соціального аспекту мовленнєвої діяльності. Робиться висновок, що вони є необхідними характеристиками комунікативної соціоситуації, які повинні братися до уваги при аналізі де-віантного дискурсу.

Завершується дослідження параграфом «Соціальна стилістика: прагматика смислоутворення». У цьому параграфі уточнюються принципи соціально-стилістичного підходу до аналізу процесу, смислоугво-рення на прикладі прагматичного формування метафоричного змісту.

Принципи аналізу метафори як стилістичної девіації пояснюються за допомогою схеми.

X - висловлювання, У - комунікативна ситуація, Сх - зміст X, Су - зміст У. Ср - прагматичний зміст висловлювання X. 5„ -

комуніканти, Ііч- соціальні ролі комунікантів.

На відміну від класичного розуміння прагматики (Ч. Морріс) як аналізу відношення знаків до їх користувачів (співвідношення Xі У), головною проблемою прагматики вважається аналіз співвідношення змісту висловлювання зі змістом самої ситуації його використання (співвідношення Сх і Су). Зміст висловлювання та зміст ситуації інтегруються (інтерпретуються) у самому дискурсі (Ср). Соціальна прагматика враховує характеристики комунікантів, їхні соціальні ролі (Аї7,...,АО, специфіку комунікативної ситуації (нормальність, девіан-тність).

Розгляд головних особливостей метафоризації, що пов’язані з соціально-прагматичним аналізом змісту (Ср) починається з прояснення принципів інтерактивної теорії метафори М. Блека, найбільш адекватної соціально-прагматичному підходу. Критично аналізуються альтернативні підходи до аналізу метафори: субституцішшй і порівняльний. Згідно з першим, метафоричний вираз завжди вживають замість якогось еквівалентного йому буквального виразу, а згідно з другим, і вважається, що в основі метафори лежить демонстрація схожості або аналогії.

Головну відмінність між субституційною концепцією та її різновидом, який М. Блек називає порівняльною точкою зору, можна показати на прикладі метафори «Річард - лев». Згідно з першою концепцією, метафору «Річард - лев» вживають замість неметафоричного висловлювання «Річард - хоробрий». Згідно з другою - «Річард - лев» означає «Річард схожий на лева».

Інтерактивна концепція уточнюється таким чином. Зміст виразу структурований і ця структура як схема (фреймова) може мати варіанти (конкретизуючі або узагальнюючі). Метафора є одним із засобів зміни змістовної структури («фокусу» метафори) шляхом синтезу її зі змістовною структурою іншого виразу («рамкою» метафори). Наприклад, у метафорі «Клеопатра - тигриця» ім’я «Клеопитра» - фокус,

и

«тигриця» - рамка. У шаржі цс виражено візуально, наприклад, малюнок ненависного диктатора у вигляді шакала.

При синтетичному (інтерактивному) розумінні метафори використовуються змістовні елементи специфікатора для опису самого фокуса метафори. При сприйнятті речення «Увесь світ - театр» відбувається трансформація смислової структури «світу» як сцени; але це не просто уподібнення, а вживання структури змісту терміна «сцена» для опису змісту терміна «світ».

Рамкою надаються нові властивості суб’єкту фокуса, що означає інший (не екстенсійний) засіб синтезу понять. Наприклад, у судженні «Людина - мисляча істота» екстенсійно (об'ємно) порівнюються поняття «Людина» і «мисляча істота». У висловлюванні «Людина -мисляча тростина» не порівнюються поняття, а створюється синтетичний метафоричний зміст.

З орієнтацією на соціопрагматичні дослідження інтерактивна теорія метафори М. Блека деталізується у такому напрямі. Зміст комунікативної ситуації У (Су) впливає на зміст виразу X (Сх) з виникненням метафоричного зміщення та інтерактивного змісту Ср (див. схему). За такою самою схемою метафоричний вираз уточнюється змістом комунікативної ситуації дискурсу.

Уточнення метафоричності в контексті дискурсу соціальною роллю, статусом комунікантів (окрім соціомовних термінів у самому метафоричному висловлюванні) робить метафору соціальною. Дискурс конкретизує й уточнює метафору за багатьма параметрами (хто, коли, де говорить). У більшості випадків у дискурсі створюється сама метафоричність. Висловлювання «Над Європою хмарно» метафоричне, якщо це говорить не диктор, повідомляючи прогноз погоди, а політик, котрий обговорює міжнародне становище. Соціальна метафора пов’язана з репрезентацією соціальних явищ іншими явищами.

Девіації у спілкуванні (детерміновані соціально або психологічно) визначають стиль девіантного вживання метафори (гумор, іронія, образа).

У більш складних випадках особливості соціоситуації можуть визначати особливості стилю. Стилізація під жарт може бути образою або сприйнятою як образа, і навіть як знущання, залежно від стосунків між комунікантами. У конфліктних ситуаціях вживання гумору, який би сприймався як гумор, проблематичне.

Сприйняття адресатом висловлювання дискурсу в іншому щодо наміру адресанта стилі (наприклад, жарт сприймається як образа) вказує на комунікативні порушення і, певним чином, характеризує ситуацію спілкування.

Практичне значення мас обговорення принципів аналізу метафори як стилістичної девіації у рекламній мові. Згідно з соціально-прагматіічними принципами аналізу треба розглядати рекламний текст як дискурс, який створюється у максимально широкому контексті комунікативної ситуації, учасниками якої є не лише замовник і виконавець, а й такі соціальні одиниці як державна установа, яка контролює, цензурує рекламну діяльність; консультанти (фахівці), споживачі (читачі реклами), конкуренти, рекламні агенти, розповсюджувачі інформації. Слід уточнити цілі, інтереси, бажання комунікан-тів, їхні соціальні ролі, статуси, позиції для отримання більш конкретної моделі дискурсно-рекламної діяльності. Принципи соціопрагма-тичного аналізу необхідно враховувати у соціологічних дослідженнях рекламної діяльності, оскільки процеси метафоризації значущі тому, що рекламні тексти набувають метафоричного значення і сприймаються в різних соціальних контекстах у різних стилях (серйозна реклама, сприйнята гумористично або іронічно - це «антиреклама»; наприклад, «політична реклама» (гасло) у зв’язку з передвиборною кампанією). Метафоричність реклами примушує зважати на соціальні ролі, статуси, вік. Метафоричність реклами по-різному сприймається соціальними групами в різних контекстах. Зміст реклами і соціальна ситуація можуть суперечити один одному (реклама казино за умов, коли люди впродовж року не отримують заробітної платні). Метафора може бути сприйнята іронічно, як образа, або гумористично, в залежності від ситуації.

Принципи соціопрагматичного аналізу дозволяють більш критично поставитися до самого словосполучення «політична реклама» як до метафоричного, виявити межі метафоричного зміщення і прогнозувати ефективність політичної реклами (гасла) в залежності від сприйняття її в тому чи іншому контексті.

У словосполученні політична реклама зміст терміна «реклама», заданий у смисловій системі комерційної діяльності, маркетингу (реклама - засіб стимулювання продажу товару), доповнюється (завдяки синтезу зі змістом терміна політичний) смисловими елементами структури зі сфери ідеології та пропаганди (обгрунтування, виправдання політичної діяльності, використання влади, аргументи в боротьбі за владу). Політична метафоричність повинна завжди максимально уточнюватися у прагматичному контексті для змоги прийняття адекватних політичних рішень.

Дискурсний аналіз універсальний так само як і системний, але переваги його в тому, що він охоплює семіотичний та інтер-суб'єктивний аспекти, найважливіші в соціологічній практиці.

У висновках підводяться підсумки та обговорюються перспективи дослідження.

У «Додатку» розглядаються можливості виходу у загально-філософську проблематику на шляху окресленого підходу аналізом проблем свободи волевиявлення, відхилень у ригуальній комунікації, систематизується термінологія соціальної прагматики дискурсу у вигляді глосарія.

У результаті проведеного дисертаційного дослідження автор прийшов до наступних висновків:

•поняття дискурсу є головною концептуальною одиницею соціально-прагматичного аналізу;

•критерії оцінки дискурсу як нормального повинні виходити із критеріїв ідеального спілкування;

•при аналізі девіацій дискурсу і розробці їх типології необхідно виходити із соціопрагматичних характеристик комунікативних ситуацій;

•процес смислоутіюрешія (метафоризації зокрема) повинен розглядатися як прагматичний синтез смислу виразу зі смислом контексту і потребує для свого аналізу використання принципів соціальної прагматики;

•принципи аналізу стилістичного використання метафори (з метою образи, похвали в гумористичному або іронічному варіантах) пов’язані з розглядом девіантних характеристик дискурсних ситуацій.

•обгрунтована можливість використання соціально-прагматичних принципів аналізу соціальної метафори при прогнозуванні сприйняття реклами певними соціальними верствами.

З теми дисертації опубліковані такі роботи:

1. Переклад як об’єкт комплексного наукового дослідження // 2-а Міжнародна конференція «Лексикографічні та методичні концепції викладання чужоземних мов у вищому навчальному закладі», ч.

2. Січень 24-27, 1996. Україна, Львів. - С. 94-95.

2. Проблема можливостей та меж застосування категорії діяльності.// Матеріали всеукраїнської аауково-пракгачної конференції «Екологічна освіта та виховання (стан та перспективи)». - Луцьк, 1996. - С. 3-4.

3. Соціально-філософські засади людської діяльності у філософії Хосе Ортеги-і-Гассета («Дегуманізація мистецтва») // Матеріали ХЫ1 наукової конференції професорсько-викладацького складу і студентів Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Частина III. - Луцьк : Видавництво ВДУ «Вежа», 1996. - С.89.

4. Самопізнання меж свободи і соціальна прагматика дискурсу // Міжнародна наукова конференція «Шляхи самопізнання особистості в філософії, релігії, науці та культурі» (Пуги самопознания человека). - Київ-Севастополь, 1997. - С. 94.

5. Загальнофілософські проблеми соціальної прагматики // Генеза. Філософські студії. Спецвипуск журналу. - К. : Видавництво «Генеза», 1998. - С. 65-68.

6. Соціальна прагматика дискурсу і викладання чужоземних мов // 3я Міжнародна наукова конференція «Комп’ютерна лінгвістика та

викладання чужоземних мов у вищих навчальних закладах». -Львів, 1998. - С. 187-188.

7. Соціальна прагматика дискурсу і соціологічне дослідженая // Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 1998, № 3. с.117-124.

АНОТАЦІЯ

Боровицька О. М. Соціальна прагматика: відхилення у дискурсі (філософсько-методологічний аналіз). Дисертація (на правах рукопису) на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за снсціальшстю 09.00.09 - філософія науки. Інститут філософії імені Г.

С. Сковороди НАН України. Київ, 1998.

Дисертація є теоретичним дослідженням філософсько-методологічних засад соціальної прагматики як методу аналізу мовних явищ, пов’язаних із відхиленнями (девіаціями) у дискурсі. Визначаються основні аспекти соціальної прагматики; уточнюється зміст терміна «дискурс» у концептуальному контексті комунікації як одиниці методологічного аналізу; виявляються методологічні засади аналізу відхилень (девіацій) у дискурсі, пов’язаних зі специфікою вживання стилістичних засобів у нестандартних (девіантних) ситуаціях; обгрунтовується універсальність соціально-стилістичного підходу до аналізу метафори як стилістичної девіації у дискурсі; розкривається необхідність врахування соціально-прагматичних принципів аналізу дискурсу при дослідженні стилів спілкування (нейтрального, гумористичного, іронічного, образливого). .

Ключові слова: комунікація, семіотика, прагматика, мовознавство, соціолінгвістика, стилістика, дискурс, відхилення, стиль, метафоризація.

АННОТАЦИЯ

Боровицкая Е. Н. Социальная прагматика: отклонения в дискурсе (философско-методологический анализ). Диссертация (на правах рукописи) на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.09 - философия науки. Институт философии имени Г. С. Сковороды НАН Украины. Киев, 1998.

Диссертация является теоретическим исследованием философско-методологических оснований социальной прагматики как метода анализа языковых явлений, связанных с отклонениями (девиациями) в дискурсе. Определяются основные аспекты социальной прагматики; уточняется смысл термина «дискурс» в концептуальном контексте коммуникации как единицы методологического анализа; выявляются методологические основания анализа отклонений (девиаций) в дискурсе, связанных со спецификой использования стилистических средств в нестандартных (девиантных) ситуациях; обосновывается универсальность социально-стилистического подхода к анализу метафоры как стилистической девиации в дискурсе; раскрывается необходимость учета социально-прагматических принципов анализа дискурса при исследовании стилей общения (нейтрального, юмористического, иронического, оскорбительного).

Ключевые слова: коммуникация, семиотика, прагматика, языкознание, социолингвистика, стилистика, дискурс, отклонение, стиль, метафоризация.

SUMMARY

Borovitska О. N. Social pragmatic: deviations in discourse (philosophical methodological analysis). The dissertation (manuscript) is for the Degree of Candidate of Philosophical Science, speciality 09.00.09 -philosophy of science. G. S. Scovoroda Institute of philosophy. Academy of Sciences of Ukraine. Kyiv, 1998.

The dissertation is a theoretical research of the philosophical-methodological basis of social pragmatics as method of the analysis of the language phenomena connected to deviations in discourse. Basic aspects of social pragmatics are defined; in the conceptual context of communications the meaning of the term «discourse» is specified as a unit of methodological analysis; methodological foundations of analysis of deviations in discourse, connected with using stylistic means in non-standard (deviated) situations are exposed; the universality of social stylistics approach to the analysis of metaphors as a stylistic deviation in discourse is proved; the necessity of the

account for social-pragmatical principles in the analysis of dialogue styles (neutral, comic, ironic, offensive) is showed.

Key words: communication, semiotics, pragmatics, science of language, sociolinguistics, stylistics, discourse, deviation, style, métaphorisation. '

Підписано до друку 23.06.1998. Формат 60x90 1/16. Папір офсетний N21. Друк офсетний.

Тираж 100 прим. Замовлення №

СП “Інтертсхнодрук”. м.Київ, вул. Дмитрівська, За, тел./факс (044) 216-42-98