автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.11
диссертация на тему: Социальная среда как факор формирования личности (социально-философский анализ)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Социальная среда как факор формирования личности (социально-философский анализ)"

Міністерство освіти України Київський університет імені Тараса Шевченка

РГб од

'і у ШІ 1394

На правах рукопису ДОРОШЕНКО Алла Борисівна

СОЦІАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ

(соціально-філософський аналіз)

Спеціальність — 09.00.11 — соціальна філософія.

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата філософських наук

Київ — 1994

Дисертація є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії гуманітарних наук філософського факультету Київського університету ім. Тараса Шевченка.

Науковий керівник — доктор філософських наук,

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор МОСКАЛЕНКО В. В., кандидат філософських наук, доцент К.ОРНЄВ М. Н.

Провідна установа — Інститут філософії, Національна Акаде мія наук України, відділ соціальної філософії.

Захист дисертації відбудеться « червня 1994 року о 14.0( на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д.01.01.04 при Київсько му університеті ім. Тараса Шевченка за адресою 252017, м. Київ-17 вул. Володимирська, 60, ауд. 328.

З дисертацією молена ознайомитись у науковій бібліотеці Кн ївського університету ім. Тараса Шевченка (вул. Володимир ська,58).

Автореферат розісланий «л » травня 1994 року.

професор НАДОЛЬНИЙ І. Ф.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради

Актуальність дослідження. Проблеми взаємозв'язку і взаємозалежності процесу духовного розвитку людини і середовища її існування обумовлені принциповою зміною економічних, політичних, соціальних і духовних передумов, з яких особистість розпочинав вибудовувати /конструювати/ свій життєвиП шлях, грунтувати соціальний досвід, форлувати усталений світ соціокультур-них цінностей. Події останніх років докорінно змінили світ: від конфронтації держав з різним політичним устроєм людство поступово переходить до культурного діалогу різноооновних способів життя. Централізовану економіку витісняють рокові стосунки. То-талітаристська модель політики поступається місцем демократичним пріорітетам. Однолінійність життєвих орієнтацій все більш інтенсивно витісняється поступом творчої свободи саморозвитку духовності особи. Соціальне середовище, в лоні якого зростає і му»-ніє вільний дух особистості, нині стає зовсім ікшим* Зрозуміло, іншими стають і ті соціокультуриі орієнтації під впливом яких особистість формуя свій внутрішній духовний світ. Яке це середовище? Які орієнтації в ньому о провідними? Яким чином вони впливають на особистість? 1 як остання розгортає свою власну активність у полі впливів нового соціального середовища? Потребами відповіді на ці запитання і обумовлені вибір теми і актуальність нашого дисертаційного дослідження.

Проблеми духовного розвитку особистості обумовлені різкою зміною соціальних пріоритетів та цінностей в безпосередньому житті, обставинах. Соціально-економічні, політичні, ідеологічні та етнічні різноманіття сучасного світу, все зростаюче значення міжнародних і міжнаціональних комунікацій, динамізм життя суспільства являють собою процес складної і суперечливої взаємодії індивідів, які відповідно зазнають впливів соціального середовища. Воно є об'єктивною сферою проживання, діяльності і розвитку особи як суб"вкта історичного поступу, являє собою суспіль— но-культивуючу систему, результат опредмечення сутнісних сил людини.

При цьому дослідження механізму взаемодетермінованлх зв'язків соціального середовища і особистості, що є компонентами єдиної функціональної системи, набирає дедалі більшої ^-ваги, оскіль-

ки викликається як загостренням глобальних проблем загально— цивілізаціГшого значення, так і глибинними змінами е життєдіяльності нашого суспільства. Усунення тоталітаризму, відсутність жорсткого ідеологічного регулювання, політичні зміни в соціальній структурі — всі ці фактори сучасного суспільного розвитку викликають необхідність переосмислення існуючих філософських поглядів, ідей та цінностей.

Соціальне ссіредовнще являє сг.ми ту конкретну сфер./ суспільно-виробничої діяльності І ВІДНОСИН, де формуються і реалізуються можливості людини, яка безпосередньо включена в життєдіяльність суспільства. Взаємозв'язок особистості і соціального середовища, 5!К компонентів цілісної функціональної системи, здійснюється шляхом активної творчо-перетворюючої діяльності суб"єкта; обставини в такій же мірі творять людей, в якій люди творять обставини.

Проблему взаємодії соціального середовища 1 особистості актуалізують, насамперед, радикальні зміни в суспільстві, що неминуче зумовлює посилення іьтерєсу до дослідження сутності цього феномену. Соціальне середовище слугує реальним чинником детермінації динаміки культури, а звідси-духовно-культурної сфери. Зоно охоплює загальнолюдські проблеми світобудови та її пізнання, виявляється в прагненні людини до осягнення сенсу свого буття, своєї одвічної сутності.

Отже, дослідження взаємозв'язку функціонування соціального середовища і особистості має як теоретичне, так і практичне значення для аналізу вивчення та прогнозування процесів, які відбуваються в суспільстві і впливають на формування особистості в складному і суперечливому процесі її соціалізації. Виходячи із важливості та актуальності проблеми взаємодії соціального середовища і особистості на сучасному етапі розвитку суспільства, в дисертації зроблена спроба дослідити окремі ао-пекти сутності соціального середовища та його впливу на розвиток особистості, динаміку зміни її ціннісних орієнтацій, вибору життєвого шляху.

Ступінь дослідження теми. Проблемі взаємозв'язку соціального середовища і особистості присвячено чимало праць — від класиків античної філософії до сучасних розробок, від дослі,г^-.тення даного питання в його типовому науковому значеньі, до

- з -

його широких практичних застосувань.

У філософській літературі можна виділити такі складові вивчення проблеми взаємодії соціального середовища і особистості:

— соціальне середовище розглядається як взаємозв'язок людини

з природним середовищем в працях таких філософів як К.А.Гелъвэ— цій, П.А.Гольбах, Д.Дідро та ініді;

— соціальне середовище розглядається як основна детермінанта формування людини /М.О.Бердязв, А.Кагдо, В.йралк, Е.Урс://;

— соціальне середовище — це переважно безпосередні умови формування особистості. Ця проблема дістала грунтовно висвітлення в працях Л.Н.Архангельського» 3Л.Варбащової, .Т.П.Буевої, Й.І.ЗиЗ-невсьхого, Л.П.Драчової, Л.М.Когана» В.Г.Кременя, С.І.Попова, М.І.Сарджєвеладзе, Яна Цепанського та інших;

— особливо плідно здійснюється пошукове дослідження ОІфЄМИХ структурних елементів середовища Г.М.Андреевой, Л.П.Буєвоя,

В.В.Еуравдьовим, С.Я.Кузьмінш, М.С.Мацьковським, Ю#Іл.Серовіш, Ю.В.Сичовим, Г.Л.Смирновюг, АЛ.Степановічусом та іншими;

— соціальне середовище як соціокультуркий феномен знайшло ві-

дображення в працях таких авторів як А.Г.Арнольдов, С.М.Арта-новський, В.Н.Баллер, В.Є.Борисов, В.О.Дазкдович, ІЛ.Ебанков, М.С.Злобіна, В. 1 .Касьян, О.В.Квітний, Б.Т.Ханоза, ПЛ.ЇЇирматова, А.С.Яковлева, інших. . . , .

Принагідно зауважити, що вони зводять соціальне середовище як соціонультурний феномен переважно до поєднання предметних' і особисгісних елементів, з якими взаємодіє соціальний субъект /особа, група, колектив, клас, суспільство/ і які впливають на його діяльність у створенні і освоєнні матеріальних і духовних цінностей, потреб, інтересів та ціннісних орієнтацій в сфері культури; ,

— соціально-філософський аналіз проблем соціалізації особистоо-ті, впливу на неї соціального середовища знайшов відображення

в наукових дослідженнях В.П.Андрущєнка, П.А.Арцішевського, б.К.Бистркцького, Л.В.Бондаренко, ГЛ.Горак, В.С.Горського,

І.С.Кона, М.М.Нокляка, М.І.Михальченка, І.Ф.Надольного, Є.М.Причеп ія та інших; ■

— проблематика і динамізм зміни ціннісних орієнтацій особистоо-

ті знайшли відображення в дослідженнях В.П.Андрущєнка, 1.В.Бичка, Л.В.Губерського, В.П.Іванова, Ф.М.Кирилюка, М.МЖисельова, МЛІ.Корнева, С.Б.Кримського, В.й.Лобаса, В.В.Москаленка, М.й'.Та-расенка, Т.І.Ящук та інших;

— взазмозс"язок соціального середовища та його впливу на вибір життєвого шляху особистості розглядається в працях К.О.Абульха?-ноьої-Слаоської, В.П.Андрущєнка, А.Г.Здравомислова, В.П.Іванова, U.C.Кагана, В.С.Крисаченка, З.С.Пазенка, Л.В.Сохань, М.Ф.Їа-расенка, В.К.Шановсыюго, В.І.Шинкарука та інших.

Всі перелічені аспекти дослідження — доказ того, що проблема взаємодії соціального середовища і особистості розглядається не автономно, відокремлено від інших проблем, а як процес складний, що має різноманітні прояви в дійсності. Зокрема, загальна характеристика соціального середовища досліджена в цілому змістовно, проте Roro структурні елементи аналізуються переважно поверхово і абстрактно.

Зважаючи на актуальність, теоретичне та практичне значення, а також механізм взаємозв'язку соціального середовища і особистості на різних етапах її соціалізації, особливо в умовах сучасного відродження суспільства, викликали настійну необхідність вичленення підходів до її осмислення, обумовили і визначили тему дисертаційного дослідження, його мету і завдання.

Мста і завдання дослідження. Основна мета, дисертації полягає в дослідшші основних механізмів, тенденцій, особливостей, закономірностей взаємозв'язку соціального середовища та особистості в сучасних умовах. Зазначена мета передбачає вирішення наступні« конкретних завдань: ’ , '

— дати філософсько-методологічний аналіз структури соціального середовища; уточнити, зокрема, поняття "середовище ближнього оточення", "культурне середовище" та "мікросередоввде";

— проаналізувати специфіку механізму діалектичної взаємодії соціального середовища і особистості як компонентів єдиної функціональної системи;

— окреслити основні напрями, тенденції, під впливом яких в умовах існуючого соціального середовища проходить формування і динаміка, рміни духовних цінностей та вибору життєвого шляху лвдм— НИ.

Методояогічна і теоретична основа дослідження. Здійснення філософського дослідження проблеми взаємодії соціального серо-довища як фактора формування особистості на різні завдань нової історичної епохи, можливе лише на досягненнях як вітчизняної, так і світової філософської, культурно-освітньої думки. У дисертації використовуються результати класичного філософського розуміння соціального середовища /М.О.Бердявв, К.А.Гельве— цій, П.А.Гольбах, ІІ.С.ГрупевсьішЯ, Д.Дідро, "і.І.Костомаров,

Г.С.Сковорода, В.С.Соловйов, Т.Г.Шевченко, П.Д.Юркевич та інші/ Філософське, соціально-політичне осмислення проблем формування особистості під впливом макро- і мікросередовищ, а такок інші аспекти формування духовності людини в процесі суспільно-виробничої діяльності аналізують, зокрема, Л.іІ.Архангельський, Л.П.Буева, С.Б.Кримський, В.С.ЇЇазенок, Е.З.Сичов, Л.З.Сохань, А.К.Улєдов, ВЛ.Шинкарук та інші, конструктивні ідеї наукових праць яких використано з дисертаційному дослідженні.

Намагання цілісно і грунтовно висвітлити тему дослідження в загальнотеоретичному аспекті вимагало залучення фундаментальних положень та концепцій не лише з філософії, а й соціології, політології, психології, педагогіки, осмислення деяких творів художньої літератури, аналіз матеріалів конкретно-соціологічних досліджень. . . . „

Наукова новизна дослідження. В дисертації здійснено соціально-філософський аналіз взаємодії функціонування сучасного соціального ебувдовиїца. і осоо'истості; уточнено зміст, виділені структурні елементи соціального середовища як соціоісультурного феномену; розкрито полонення і роль суб'єкта діяльності в його інституціональних та процесуальних проявах. ’

Внаслідок здійсненого дослідження автором одержані висновки, що мають ступінь наукової новизни:

— показано, що соціальне середовище і особистість е нерозривними компонентами сдиної функціональної системи, які входять у визначену структуру, соціальної організації суспільства;

— доведено/ цо соціальне середовище — це сфера безпосередньої взаємодії особистості' з навколишніми її соціальними умовами, .'б ході яких формується визначений спосіб життя зі специфічними

- б -

рисами праці, побуту, спілкування, традиціями і нормами пов&-дінки; .

— уточнено зміст понять "індивід”, "індивідуальність", "осо-.* бистість", які е необхідною теоретичною передумовою розв"яза»-ня практичних проблем виховання і безпосередньо повиязані з пошуком нових засобів формування соціально-духовних та ділових якостей людини;

— обгрунтовано безперервність духовного розвитку людини шляхом

формування соціально значимих її інтересів, потреб, та ціннсо-тей, які спонукають особу до твор-чо-перзтворюючої діяльності по удосконаленню умов соціального середовища; ■

— доведено, що саморозвиток та самореалізація особистості здійснюється в умовах органічної взаємодії макро- і кікросередови-ща» а також встановлено, що критеріями розмежування саморозвитку та самореалізації особистості виступають: духовні цінності, соціальні норми, соціальний статус, соціальні цілі та орієнтації;

— показано, що механізм засвоєння духовних цінностей носить вибірковий характер, який залежить від багатьох факторів соціального порядку та індивідуальних рис особистості;•

— встановлено, що внутрішня детермінація соціального середовища розкривається як логіка розвитку особистості, творче ставлення якої до соціального середовища створге можливість її вза-емообумовленого розвитку. Соціальне середовіще при цьому виступає як арена вибору життєвого шляху, засіб реалізації-задумів, планів і цілей особистості;

— виявлено специфічні властивості умов трансформації духовних

цінностей в індивідуальну свідомість, де динаміка зміни духовних орієнтацій, цінностей під визначальним впливом насамперед матеріальних чинників життєдіяльності суспільства веде до1 формування всезростаючих потреб особистості; .

— обгрунтовані основні шляхи організації планування реальній умов засвоєння особистістю духовних цінностей, серед яких визначальними є створення сприятливих соціальних умов для творчого зростання людини та задоволення нею матеріальних та духовних потреб.

Теоретичне та практичне значення дослідження полягас а тому, що одержані результати сприяють певному уточненню категоріального апарату соціальної філософії і, зокрема, конкретизації і змістовному розширенню таких її категорій, як "соціальне середовище", "культурне середовище", "мікроссредов'ице", "індивід", "індивідуальність", "особистість", "група".

Матеріали дисертації мають вихід у практику суспільних перетворень, пов"язаних із пошуком шляхіз способів активного включення особистості з історичний процес,насамперед духовного відродження суспільства. Ряд положень дисар-ацп можуть слугувати методологічною основою аналізу понятійно-категоріального апарату соціальної філософії, політології, соціології, педагогіки. Результати та висновки дослідження можуть бути використані у навчально-науковому процесі при висвітленні тем "Особа і суспільство", "Проблема цінностей у філософії", "Проблема людини і соціального середовища у філософії" та інших вузлових проблемах суспільствознавства.

Апробація дослідження. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені у авторських публікаціях, доповідались на республіканських та міжвузівських конференціях: "Психологія педагогічного спілкування" /Кіровоград, І992/;"Соці-альна творчість людини" /Одеса, 1992/; "Проблеми духовності людини"/Кі-ровоград, 1993/; "Методологічні проблеми інженерної діяльності" /Зінниця, 1993/; "Ціннісні орієнтації молоді" /Київ, 1993/, а також обговорювались на засіданні кафедри філософії гуманітарних наук філософського факультету Київського університету ім.Тараса Шевченка.

Структура дисертації. Мета і завдання дослідження обумовили і структуру роботи, яка складається із вступу, трьох розділів, заключення та списку основної використаної літератури.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТІ!

У "Вступі" обгрунтовується актуальність обраної томи, характеризується ступінь її наукової розробки, визначається мета і завдання -дослідження, окреслюються методологічні та теоретичні засади їх вирішення, розкривається наукова новизна одержаних результатів, науково-практичне значення проблеми взаємодії ^спального середовища і особистості на магістральних «ляхах "ї соціалізації. -

У першому розділі — "Соціальне середовище як соціокуль-турний феномен ~ розкривається поняття "соціального, середовища". як філософської^ соціологічної і.культурологічної категорій, виявляються необхідні умови, при наявності яких зв"язки "людина — оточуючі умови" являють собою феномен соціального середопща. Підкресяюсться, що реальними умовами взаємозв"яз— ку соціального середовіща і особистості є їх взаємодія, від-', повідне сприйняття особистістю такого впливу.

1!а основі системного підходу як методологічного принципу дослідження сутності соціального середовища особливо ВИЧЛЄНОт вусться при цьому соці окультурне середовице як компонент єдиної функціональної системи, яка в свою чергу входить у визначену соціальну організацію суспільства..При цьому виділяється два аспекти: взаеморбумовлене- існування визначеного соціального середовица, його структури, функціґі, які складають соціально значиму систему "середовище - особистість", а також розвиток соціокультурного середовища в результаті взаємодії, появи нових якостей, зміни структурних'елементів, функцій.-Загальна характеристика вагомості соціального середовища і його впливу на формування особистості розглядається в працях багатьох представників світової філософії /¡.1.0.Бердяев,

Г.В.Гегель, К.Л.Гельвецій, П.0.Гольбах, Д.Дідро, Е.II.'«ром, та індшх/. Зокрема, Д.Дідро під соціальним середовищем розумів в першу чергу політичну'форму правління, в. деякому відриві її від матеріальних умов життя.А К.А.Гельвецій вважав, що соціальне середовище і суспільне життя в цілому визначають свідомість людини,її риси характеру та поведінки.^ .

і Питання про роль соціального середовища і ¡Voro вплив на духовний стан особистості частково розглядається в працях представників німецької класичної філософії. Так,Г.Б.Гегель вба-жав, що "при цьому світ цей, що.знаходиться поза людиною, має

1. Див. ’ Д.Дедр». Мысли к объяснению природы,—І.!. : Гослитиздат, 1954,- С.213-2X6.

2. К.А.Гельвеций. О человеке.//Соч.- в 2-х томах.— !:.: Кысль, 1974.- Т.2.- С.1X9—I2Ü.

. ¿вою низку в ньому, так що те, що людина'дійсно є для себе, складається Із ига» псскількк ці зовнішні моменти зникають, відмирає і сама людина".^

З погляду М.О.Бердяева, — людина є не тільки породження природного світу і природних процесів, разом з тил вона ииве в природному світі і боро участь в природних процесах.^ Проблема соціального середовища і його впливу особливо на суспільно-політичне виховання особистості аналізується н працях україїь-ських філософів та громадських діячів, /Ы.С.ГрушевськиЙ, і.і.І.Костомаров, І.Я.Уранко, Т.Г.ЕІевченко, ІЇ.Д.Юркевич та інші/. Так, П.Д.Юркевич наголошує, що "цастя людини крім усього іншого — гармонія з соціальним середовищем.^ Т.Г.Шевченко в багатьох поетичних творах зазначає, к,о не тільки природа відгукується на життя людського серця, "говорить з людиною", "озивається до неї", "підслуховує її", "сумує”, "плаче", "сміється" — усе в залежності зід того, що переживав і усвідомлює людина, яка завши в центрі образу життя”

Соціальне середовище, його структурні елементи широко досліджуються особливо протягом останніх років у сучасній філософській і сучасно-політичній літературі, де правомірно підкрес- '

_ люється, що соціальне- середовище е відображенням, відбитком тих суспільних умов в специфічно неповторній діяльності як окремої людини, так і цілих груп, верств, прошарків населення. Створюючи реальні суспільні умови СВОГО буття, сфер СВОйТ кії'Т’ТЄДІ— яльносїі, людина одночасно змінив в історичному поступі свою соціоприроду. Будучи продуктом даних суспільних умов, вона в той же час являє собою єдність і спадкоємність результатів діяльності історично змінюваних поколінь і її сутність формується і розвивається як у залежності втд реального способу киття

1. Г.В.Гегель. Наука логики: в 3-х томах. — М.: Мысль, I95G, Т.З. - C.І4І-Г55/переклад -А.Б./

2. Дип’ХА. Бердяев. О назначении человека. — М.: Республика, 1992.- С.20-54.

3. П.Д.Ырчевич. Сердце и его значение в духовной жизни человека. — М.: Правда, IüöS. — С.15-25.

4. Див.: Д.ЧижевсышЯ. До світогляду Еівячеика //Історія філософії України. - K.: Лнбідь, 1993. - С.32Ь-52у.

групи, колективу, класу, нації, так і своєї цілєпокладальної життєдіяльної спрямованості по утвердженню загальнолюдських ідеалів та цінностей. .

Враховуючи різноу.аніття підходів, як відзначається в дисертації, до розкриття сутності соціального середовища, яке ц більшості випадків сучасними дослідниками розглядається' переважно в соціально-політичному аспекті, а це,зрозуміло, до пєь-ної міри збіднює вагомість цього феномену в історичному і теоретичному плані формування особистості як суб"єкта суспільно-виробничої та духовної діяльності.

В дисертації зроблено висновок, що соціальне середовище являє собою безпосередньо опосередковану відносно стійку взаємодії© особистості з реальними умовами суспільного буття, під час яких формується визначений її спосіб життя із специфічний« рисами праці, побуту, спілкування, цінностей, традицій і нори поведінки.

У роботі головним чином звертається увага на роль культурного середовища як одного із головних компонентів соціального середовища. Культурне середовище охоплює поєднання предметних і духовних елементів, з якими взаємодій. соціальний суб"окт /осі-Са, група, клас, суспільство/ і які впливають на його діяльність по створенню матеріальних і духовні« цінностей, на формування його потреб, інтересів та ціннісних орієнтацій у сфері культури. Наголошується, що культурне середовище впливає не лише на духовні орієнтаціг, вибір особистістю цінностей культури для споживання, але і на її творчу діяльність, яка пов"»-занаіз створенням цінностей духовної сфери життя. •

В культурному середовищі функцієнуоть багаточисленні носії інформації: предметні та індивідуальні. Предметна сторона інформації культурного життя складається із сукупності речей суспільного та індивідуального користування, за допомогою яких людина створює чи споживає культурні цінності /книги, картини, фільми тощо/. Індивідуальна сторона інформації культурного жит^- . тя характеризується освітою і загальним рівнем культури, сту-П£(:ЗМ розвитку духовного споживання та інтересів, культуро»

міжособистісних відносин, що перебувають в тісному взаємо-зв"язку і взаємодії.

Культурне середо вище з різних сторін впливає на участь індивіда у сфері виробництва, розподілу та споживання духовних цінностей. Воно є внутрішньо суперечливим, бо о своєму складі охоплює певні колективи, соціальні групи, окремих людей, які істотно відрізняються за своїми ціннісними орієнтаціями, інтересами та потребами, далеко не адекватно сприймають запропоновані середовищем духовні цінності.

Звідси випливає досить важливий практичній висновок: одна справа відкрити широкий доступ до об"ектів культурного середовища /театрів, кінотеатрів, картинних галерей, тощо/ і зовсім інша — сформувати у більшості людей реальну суспільну потребу в освоєнні духовних цінностей.

У розділі розкриваються пріоритетні особливості взаємозв'язку особистості з мікросерздовшцем, як важливого елемента соціального середовища. Показано, що мікросер-довище с сукупністю матеріальних, культурних і соціально-психологічних факторів, що безпосередньо взаємодіють з особистістю в процесі її життя і практичної діяльності. Аналізуються основні складові мікросерздоагаца, зокрема, виробниче—трудове,суспільно-політичне, сімейно-побутове, навчально-виховне, військове, примусово-виховне тощо. З вище перелічених складових мікросередови-ща в дисертації розкривається зростаюча роль сімйР.цс-лсбутоьо-го мікросеродовнща, оскільки розвиток сімейних відносин у сучасному суспільстві характеризується низкою складних і суперечливих тенденцій. Так,за статистичними даними, в Україні в останні роки спостерігається тенденція до скорочення кількісного складу сім"! і утворення малих сімей. Із матеріалів соціологічних досліджень вилливао, що зростає кількість розлучень /м2,3 проц./, зменшення числа дітей /76 проц./, більшість із подружжя хотіло б жити окремо від своїх батьків /46,4 проц./

Така гат проблем в сім'ї і її ролі у вихованні, особливо молоді, обумовлюється труднощами, насамперед, у сфері матеріального забес-г.ечення, а також в багатьох випадках низьким культурніш рівнем, збідненим духовним світом і одночасно зроо-

таючою соціальною відповідальністю батьків за виховання ді— теП як майбутніх трудівників суспільства, яке нині ще не в спромозі забезпечити в достатній мірі їх матеріальні і культурні запити. • ■

Сім"я споконвічно впливає на формування особистості на всіх етапах її соціалізації і це надає перевагу сім"ї перед усіма іншими складовими соціального мікросередовища у формуванні духовній горизонтів особистості.

В дисертації коротко аналізуються точки'зору, концепції, в яких через розмежування понять "індивід", "індивідуальність"і "особистість", відображається різноманіття форм, взаємодії та взаємовпливу людини і соціального середовища. При цьому підкреслюється, що людина — це жива, саморегулююча,;соціально ін-* тегрована, відкрита багаторівнева система, де кожен із зазначених елементів має свої специфічні особливості, відтінки і виконує.відповідні соціально-пізнавальні і перетворюючі функції по ,зміні/4бо збереженні/ відповідного соціального середовища. .

В аналізі генезисного розвитку людини автором розрізняютїг-с.я такі найбільш загальні системи відносин: "людина—природа", "людика-суспільство" і система "людина—людина". У розвитку людини /в філогенезі і онтогенезі/ специфічним чином проявляється єдність законів природи і суспільства, які також притаманні відповідним видам відносин. Характеризуючи систему відносин "людина-суспільство" в дисертації наголошується, що суспільні відносини існують не поза конкретним індивідом, а саме в його діях і вчинках вони започатковуються і розвиваються. Людина на шляху до особистості виступає як складова суспільства, безпосередньо вплетена в тканину реалізації відповідних суспільних відносин. Як справедливо'зазначав М.О.Бердяєв, людина не є істотою лише економічно, не меншою мірою вона політична, моральна, духовна;істота, тобто є суб"ектом творіння відповідних фори і видів суспільних відносин. У світлі зазначеного підходу правомірним є тверднення, що "людська ікдивідність лише в суспільстві здатна реалізувати свій космічний потенціал, але її людські ккос-ті запрограмовані ке лише її суспільним буттям. Вона

космо-природно-тварна істота, що черпає можливості людськості з цих джерел, але реалізуй їх у соціумі" /Філософія. Курс лекцій. К.; Лкбідь, 1993.— С.490/. Соціальна сутність людини акумулюється у творенні різних видів середовища. "Через соціалізацію людини, — писав П.ТеПяр де Шардин, — специфічна дія лкиї полягає в зосередженості на собі всього віхтл мислячих пліиок і волокон Землі, продовжує СПІЙ хід сама вісь космічного виходу інтеріорізації".* .

Особистість одночасно зазная різноманітних впливів оточуючого середовища. Рівень соціально-духовного розвитку' особистості залежить ні; лицю від її власних духовних шукані>, але і від ступеня сприйняття уже здобутого соціального досвіду групою, нацією, класом до яких належить дана особистість. У відповідності я темою дослідження аьтер більш детально аналізу»; ^ермоутворюючі ипракення Баппмози"язкіс иік соціальним середовищем і особистістю, акцентуючи при цьому увагу на безпосередньому впливі мікроссредовица і спрямованої суспільно-виробничої діяльності. Саме через працю, різні види діяльності особистість вступао. у зг*язки з іншими людьми, з соціальними групами, верствами, формуючи при цьому певне соціальне сер<-довище,' яке в подальшому уже срмостіЗію впливає на різні виміри духовності особистості. Зазначимо, коли обмін речовин між суспільством і довкіллям стане лдскратним людській природі, де людина уже не підкоряються просто обставинам, а змінює ’о: відповідно до сво-ел сутності т ці лспокладалі.;:гл діяльності, утвердиться оптималь-на-{орма людського буття. Зазначений взпошзй"язок носить складний суперечливий характер обумовлений в кінцевому підсумку ступенем розвитку продуктивних сил, системою цінностей і орієнтирів суспільства! в цілому об"єігпшіими і суб"октивними чинниками суспільного поступу, '

Другий розділ — "Параметри вплилу соціального середовища на розвиток ціннісних орієнтацій особистості" — присвячений розгляду сутності і ролі ціннісних орієнтації? у життєдіяльності

І. ПіТойяр-до Шардон. '¿е>:«'л.«ж пеловетт-ЛПолитиздлт, К<67.—

С.2.12-2'10.

особистості. Ціннісні орієнтації — важливі компоненти духовного світу особистості, які формуються і закріплюються в процесі її соціалізації, практичної, діяльності. Сукупність ціннісних орієнтацій, цо сформувалися в свідомості, забезпечують чіткість істіЯкість громадянської позиції людини, яка проявляється в її вчинках, ставленні до своїх професійних та і тих обов"язків, до інших людей. Основннм змістом ціннісних орієнтацій особі, виступають її політичні, світоглядні, моральні переконання, глибокі і постійні схильності, принципи та норки поведінки. Тону а будь-якому суспільстві ціннісні орієнтації як «лементи саморегуляції поведінки особистості є сбТсктом виховання і самовиховання. Розвинуті духовні інтереси і ціннісні орієнтації — ознаки зрілоо-ті особистості, показник міри їх соціалізації в умовах дієви-тбсті впливу на них відповідного соціального середовища в цілому або його важливих елементів, зокрема.

З дисертації показано, ідо формування цілісної системи ціннісних орієнтацій здійснюється в певному соціальному середовищі і в значній мірі обумовлюється його умовами.

Нормування ціннісних орієнтації"! здійснюється двома основними шляхами: шляхом соціалізації та передачі соціального досвіду попередніх поколінь, а також шляхом набуття власного соціального досвіду індивіда. В результаті у кожної особистості формується соціально-типове, індивідуальне та специфічне. Як елемент -духовності особистості, ціннісні орієнтації відображають внутрішню готовність людини до дій по задоволенню потреб і досягненню цілей, вказують напрямок її поведінки в усіх сферах діяльності.

Особливість ціннісних орієнтація проявляється в тоцу, цо рони визначально впливають на формування стійких інтересів в процесі усвідомлення актуальних потреб, мають мотиваційну сигу дій. З залежності під того, ьа що спрямовані потреби та інтереси, людини, якими мотивами вона керується в своїй діяльності, цс вона розглядає як цінність, — можна оцінювати її.суспільно-політичні погляди, позиції, передбачати її поведінку в різноманітних ситуаціях.

Ціннісні орієнтації нерозривно пов"язані з установками

особистості. Цей зв"язок полягає в тому, що установки і ціннісні орієнтації виникають на основі потреб і конкретних ситуацій, а взаємовідношення між особистістю і суспільством регулюються за допомогою як установок, так і ціннісних орієнтацій. Установка обумовлює конкретну поведінку людини в ситуації, від якої залежить, як відображається в її свідомості соціальне середовище, куди спрямована діяльна сутність .особистості.

Аналіз дослідження, присвячений вивченню установки показав, що система фіксованої установки і система ціннісних орієнтацій здійснюється в двох планах: в генетичному та структурно-функціональному. З генетичному плані роль системи фіксованої уста^* новки проявляється в тому, що зміст і спрямованість, а також її тип виявляють вплив на формування системи ціннісних орієнтацій, а в структурно-функціональному плані цей взаємозв*язок проявляється в тому, що' в процесі управління цілісною діяльністю суб"скта система фіксованих установок і система ціннісних орієнтацій взаємопрониканть і змінюють один одного. Вивчення системи ціннісних орієнтацій, яке здійснено за допомогою розгляду найбільїл важливих його компонентів доводить, що усвідомлені цінності мають пераочергоре значення для орієнтації як>-дей, динаміки їх поведінки і діяльності.

В дисертації дається характеристика матеріальних і духовних цінностей. Матеріальні цінності, будучи суспільною, колективною, індивідуальною чи приватною влаонісга ь тік чи інших історично обумовлених формах, пов*язані із задоволенням практичних потреб. Духовні цінності слукать особливій потребі — потребі творчого перетворення реальності. Вони найбільш.стійкі, узагальнені виразники потреб, які визначать стратегію поведінки особистості.

Девальвація духовних цінностей в значній мірі відбилась на молоді. Розмиття ідеалів, розчарування в можливості іцо-небудь . змінити, невіра в свої сили, нездатність знайти сенс життя — все це визначає свідомість багаточксельккх груп молоді. У эв"яэку з цим, автор наводить деякі дані соціологічного опитування серед молоді. На запитання, цо о головним в житті для молоді отримані такі відповіді: любов, сімейно щастя »3$, гроаі, матеріальний до-

бробут 6І,Ж, бізнес 70&, вільний час 34$,навчання,освгт&-25&.

Як підсумок відзначається, що система ціннісних орієнтацій, яка історично склалася, не є застиглою, раз і назавжди даною. Це пов"язано з тим,що особистість живе і формується в умовах певного соціального середовища. Змінами умов життя обумовлена поява нових цінностей, а іноді їх переоцінка та переосмислення, що так активно відбувається в нашому сучасному суспільстві.

У третьому розділі — "Соціальне середовище і життєвий шлях особистості*'-проблема життєвого шляху розглядається переважно в філософсько-соціологічному, історичному, а також соціально-психологічному аспекті, що дає можливість повніше розкрити багатогранність життя індивіда в суспільстві, показати вирішення суперечностей і накопичення життєвого досвіду як реальний процес са-мореалізації індивіда. Дослідження життєвого шляху*індивіда в суспільстві набуває дедалі теоретичного і практичного значення у зв"язку із зростанням'ролі людини, як творця історії, як "скульптора" своєї життєвої долі з однієї сторони, а з іншої - у зв'язку з підвищеною вимогливістю людини-до своїх життєвих перспектив і планів, ускладненням, і збагаченням зв'язків людини із суспільством. Звідси випливає, що життєвий. шлях — це не просто розгорнена в просторі і в часі канва людського життя, це життя, яке наповнене подіями як зовнішнього, так і внутрішнього духовного буття'людини /думками, почуттями, переживаннями/.

Далі підкреслюється, що „одним із етапів життєвого шляху і головним суб'єктом дослідження я рівень соціалізації індивіда, ступінь становлення Його в соціально арілу~особис.тість. .

В дисертації показано, що життєвий шлях пов”язаний з усвідомленням особистістю цілей та^їх змісту, призначенням в житті.

По відношенню до окремої людини поняття "покликання", ^призначен-ня" відображає суспільну значимість життєвого шляху. Саме в предметній діяльності людина доводить реальність життєвого шляху, яка є конкретнім вираженням матеріалізації суспільних відносин.

Дисертантом уточнюються такі поняття як "життєвий план","життєва,програма",які є складовими частинами "життєвої-перспективи"

Шиттєва перспектива особистості є однПїло Із основних регуляторів соціальної активності людини на всьому протязі її життєвого шляху. Б той же час формування і значення.життєвої перспективи на

різних вікових етапах особистості має свої специфічні властивості і форцуеться переважно під впливом соціального середовища. Як показує досвід, в однакових соціальних, умовах можуть формуватися різні життєві перспективи особистості. Якщо життєва програма особистості о своєрідною картиною наміченого неп життєвого шляху, то життєві перспективи не передбачають такої картини і вони формуються в свідомості тільки кк.вузлові обриси її майбутнього без’Деталізації його конкретних рис. Людина може в одній життєвій програні поєднувати різні перспективи свого розвитку, але в той же час можливі різні програми реалізації однієї і тієї ж життєвої перспективи. Без чітко сформульованих життєвих планів особистість втрачає свою основну функцію - цілеспрямовану саморегуляцію поведінки на основі передбачення віддалених подifl майбутньогоt ,

При цьому створдт^уеться, ідо кожному якісно новому етапу життєвого иляху повинна відповідати специфічно життєва перспектива, а і:кій одні компоненте зберігають послідовність життзвої орієнтації, a irai - відображають реальні зміни р оточувчому світі і в самій людині.

Розділ закінчується висновком про те, що дослідження гсит-тсвого ияяху особистості передбачає розкриття досить складного і багатогранного процесу формування життявих цілей, осмислення механізму впливу соціального середовища, на життя особистості, шляхів її піднесення та активності е управлінні своїм життям,

•З регу nnDaiwii яиттегкх ОиОтагилп і миттєвих 11 ид її*..

У "Висновках" містяться теоретичні узагальнення, окреслюються перспективи дослідження проблеми, можливості практичного використання результатів роботи, '

Основні положення дисертації відобра-кено в таких публікаціях автора:

І. Дорошенко А.Б., їіетрук Н.К. Роль межличностного общения в формировании субъекта обучения /./Психология педагогического общения. - Кировоград, IS92;- C.III-IF7. .

2. Дорошенко А.Б., Петрук Н.К. Неформальная организация и личность как субъект творчества //Проблемы научного и технического творчества. ' , Тезисы докладов межреспубликанской научно-практической конференции. — Одесса, 1995. - С. 127—130.

3. Дорошенко А.Б. Людина як предмет філософського аналізу //Відродження України: проблеми і перспективи.:Тези доповідей та повідомлень всеукраїнської теоретичної конференції. — Кіровоград, 1993. - С.І-2.

4.-Дорошенко А.Б. Соціальне середовище як детермінант культурного розвитку особистості.: Тези доповідей науково-практичної конференції. — Вінниця, 1994. — С. 20-21.

5. Дорошенко А.Б. Ієрархія духовних цінностей в індивідуальній свідомості //Духовні орієнтації молоді: динаміка і формування.- Київ, 1994,-0,7 д.а. /прийнято до друку/.

Зам. №225. тир. 100. ВП1І * Київський університет' ^ Кнів. Б. Шевченка, 14.