автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.05
диссертация на тему: Социальные способности личности как объект философского анализа (историко-философский аспект)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Социальные способности личности как объект философского анализа (историко-философский аспект)"

ДШПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УН1ВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

БУНАКОВА 1рина Вштор1*вна

соц1альн1 зд1бн0ст1 особи як 05€кт ф1лософсбкого анал13у

(1сторико-Ф1лосоФакий аспект)

09.00.05—1*стор1'я ф1'лссофп

АНТОРЕФЕРАТ

днсертацп на здобуття паукового ступени кандидата фкюсофських наук

Дшпропетровськ 199 6 р.

Дисертащею е рукопис.

Робота виконана на кафедр! ш1лософ1* Днхпропетровського державного ун1верситету„

Науковий кер1вник : доктор ф1лософських наук, професор

МОРОЗ 1ван Антонович 0фгд1йнг опоненти : доктор фглософських наук, професор

ПР0К0Ф"еВ Федхр 1ванович

Провгдаа органхзац1я : Укра1нський державний ххлико-техно-лог1чний уиверситет / м.Дщпропетровськ /

Захист В1дбудеться " 7 " червня Б96 р„ о 1300год. на зас1дашп спещалзовано! вчено! рада Д. 03о01.17 при Дн1дропетровському державному унхверситетг / 320625, МС11, м„Дн1пропетровськ, пр-т Гагарша 72, кор.1, ауд. 307 /

3 дисертащею можна ознайомитися в науковгй б1блготецх Дншропетровського державного университету 0

Автореферат роз1сланий " £ " травня 1996 р.

"Ртгоитд Т* ЛОУПОФОТ*

кандидат фх лософсышх наук, доцент ШУБ1Н Васил1й 1ванович

ЗАГАЛНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ. Актуалыпсть теми дослгдження визначавться склада с-аю i В1ДП0В1дальн1стю переда розвитку, який перекивав наше суспхльство, а взагал1 i свгтове сшвтовариство, яке ставить перед фхлософською думкою завдання переосмислення фундаментальних основ cycniльно! життедгяльност1 i життя кожно! людини, орхентащ! нэукового пошуку на поглиблену i нестандартну постановку та виршення проблеми людини, осо -би, Ii сутнichих якостей, серед котрих головне мхсце зай -мають зд1бностх„ Законом1рност1 та меха^зми формування здхбностей, як1 допоможуть людшп досягти значних результа— тхв як в Д1яльност1, так i у власному розвитку, хвилюють наших сучасник1В0 Кожна хсторична епоха характеризуеться певним р1внем розвитку людини, особи, II зд1бностей та потреб, методами ix застосування та удосконалення, характером взавмовхдносин М1ж людьми та вгдносин людей до природи, Mi-рою та суттю людсько! свобода i несвобода. Кожна епоха фор-муе свозр1дау лкщину, таку яка в1Дпов1дае свозр1Дностг епохи. Але, водночас, людина 3Öepiras сво! загалып риси : зд!бн1сть до пращ та г/лслення, здхбн1сть творчостг, сус-П1льний характер своз! життзд1яльност1, моральне життя. Bei ui риси i якост1 ми називазмо с о ц i альними, тому що саме вони визначають людину, особу як свояр1дний, особливий феномен буття»

Сучасне сусшльство все б1льше усв1домлюз, що найваж-ливiшoю передумовою його 1снування та розвитку е творча людина, лвдина як творець. Це i обумовило розгляд i дос -Л1ДжеННЯ у pOÖOTi 3Äl6HOCTi до TB0p40CTi, ЯК CyTHiCHOl, виз-начально! здiöнocтi.

1нтерес до проблеми соцхальних здтбностей людини зу-

мовльний такси внутр1шн1ми потребами сямоУ &1лософ11, локликаноУ rfe Т1льки вивчати людину, а й оюрмувати П, та обгрунтовувати проблему зД1бност1 до творчостг як сенсожит-теву. BwcyTHicTb едино! думки у визначешй понятая " зд1б-HicTb" i "тБорч1Сть" також диктують необх1дн1сть наукового анал1зу дано! проблеми.

Об"ектом да сертащ иного дослтдаення е лкдина, особа, аналгз ïï суTHÏсних властивостей та ознак.

Предметом дисертащйного дослтдження е 1сторико-ф1ло-софсышй анал1з зД1бностей особи, лкщини, а також, вщилен-ня в загальн1й систем1 лвдських здхбностей еоцгальних здхб-ностей та теоретичний аналгз осташйх.

Ступень розробленост! проблеии» Анал1з лиератури по-казуе, що проблема зД1бностей особи належить до числа ос -новних наукових проблем. Ншппшй час характеризуется широким розвитком мЬкдисцшшнарних дослгдаень трьох кардиналь-них характеристик людани: потреб, зД10ностей та д1яльност1. Окресленх ochobhï идходи, сформульован1 робоч1 визначення, розкрита методологхчна та св1Тоглядна роль ф1лосо<Ш у роз-poöui них проблем., Серед aBTopiB Артем"ева ТЛо.Батенш С., Батищев Г.С. ,Еуева Л.П. .Бистрицький в.К. .Довбуш P.A. ,Дьом1н М.В. ,1 ванов В.П. Дльенков Е.В. .Леонтьев О.М. .Москаленко В.В, Мисливченко О.Т.,Мялк1Н О.В.«Шинкарук B.Î..Яценко О Л. та ïh. Однак, треба зазначити. що у бгльшостг виладкгв проблема здгбностей дослтджуеться психолог1ею„ Психология, дослхдаую-чи феномен зд1бностей, пропонуе два шляхи, один з яких по -в"язаний з 1менем С.Л»Рубгнштейна, а другий - з гиенами Ви -готського Л.Со та Леонтьева ОоМ. Послхдовники С.Л.Руб1нштей-на визначають зд1бност1 як склада i синтетичш утворення, пр-родну основу яких склад ають спадковх задатки / анатомо-флзю-

лог1чн1 особливост1 нервово-розумового апяряту/. Формуван-ня та розвиток здгбностей вхдбувазться в результат: засво-зння людсько! культури в процес1 спглкування, навчання та виховання. Зд1бност1 розглядаються в едност! з розвитком„

Послвдовники Виготського Л.С. I Лонтьева О.М. вважа-ють, що процес оормування здгбностей людини вгдбувазться в ход1 розвитку реальних взаемовхдносин 1ндив1да, суб"ек-та до свгту. Щ взазмовхдносини визначаються конкретно -1Сторичними умовами, в яких живе 1 Д1е шдив1д, а також тим, як складазтъся у нього життя в цих умовах„ Соидальний чинник вгд1грав провгдну роль у формувяннг та розвитку зД1бностей людини. Зрозум1ти природу зд1бностей мсжливо Т1льки з урахуванням вде! обставили.

Згаданг подходи не суперечать один одному, а допов-нюють один одного» Разом з тим, ц1 дослгдаення застерхгають нас вгд двох можливих крайнгх штерпретацхй феномена здхб -ностей: б1олог1защ! та стцолоизащ!. В цхлому, суть психологичного гпдходу до проблема здгбностей полягае в ро-зумшн1 тх як мтегральних властнвостей людини, якх вини -кають на основ! переходу псшачних процейв у псих1чн1 ста-ни, а останн1Х - у ст1йк1 псих1чн1 властивост1. Головне завдання психолог^ в досл!Дженн1 зд1бностей полягае в установлен^ внутршнхх психолог1чних закономгриостей розвитку псих1чних процес1В, якх визначяють психгчний ейгект зовн1ишх впливхв та 1ндив1дуально-психолоНчн1 вш^нностг людей, в кшцевому рахунку, особливост1 шдивхдуально! жит-т0д1яльност1 людини. Не заперечуючи правом1рност1 психо -логхчного и1дходу до анал1зу феномена зд1бностей, сл1Д виз-нати певну йохх) вузыйсть, обумовлену предметною специфхксю психолог!!.

Б Дании час проблема здхбностей стола предметом пиль-но1 уваги з боку сод1олог1В та ф1лософ.1в. 3"явились робо-ти, в яких ЗД1 йене на спроба <fi лософського анализу проб -лами. Це робота Довбуш P.A. .Москаленко В.В. .Мялина О.В. та IH. АВТОрИ ЦИХ Д0СЛ1Д»еНЬ Р03УМ1ЮТЬ ЗД10НОСТ1 як психолоич-Hi явища i шдкреслюють необх:дн1сть досл1дження социально значуших для ocoöhctocti зд1бностей<. Проте, ui зД1бност1 не ьизначаються i не називаються. Класиф1кавдя здгбноствй обумовлюзться видами дгяльност1: суспхльно-полхтичноТ, мо -ральноГ, естетично*, фгзично! i т.п. йормулшться визначен-ня зд1бностей. Щ автори зосереджують увагу i на такому ва-жливому момент: анал1зу здхбностей як социальна спрямова -Н1сть особи. Взагал:, зрозумхти та иояснити зД1бностх лвди-ни момливо Tiльки враховуючи вплив суаильства.

1снуе також ф1ЛОСОфСЬКО - С0Ц10Л0Г1ЧНИЙ П1ДХ1Д у вирх -шенн1 ироблеми зд1бностей, який б1льш широко представлений дисертац1йними досл1даеннямк„ Основним методолошчним прин-цицом пояснения здхбностей, визначення Ix cyTi та специфики е принцип зведення 1ндав1Дуального до суоильного, здхб-hocti розглядаються як В1дбиття, форма 1снування cyTHic -них сил людини, як1 визначають П стяновише головноу про -дуктивно* сили . сусшльства. В них досладеннях шдкреслю -ЗТЬСЯ, ЩО BCI ЗД10Н0СТi людини по CyTi соцхальнх, що соцхалв-ний аспект флксуе увагу на рол1 соцхума в процесх с:ормувян-ня та розвитку здхбностей, на процес1 цхлеспрямованого спор-мування зд10ностей особи П1Д впливом сощальних потреб. 5д1бност1 розглядаються у зв"язку з сусшльними В1дносина-ми i виступамть одн1ею з форм 1снування сусшльних в1Дносин. Перевага при такому П1ДХ0Д1 належить культурно-1сторичн1й концепщ! сормування та розвитку псих!ки, зд!бностей, роз -

рсблено* О.М..Леонтьзвим. Основним методолог1чним принципом ьиступаа принцип д1яльност1, бо тхльки в д1яльност1 вгд-бувазться становления, розвиток та гснування особи I 11 зд1бностей. Реальною основою дхяльност1 е соц1альн1сть, яка I визначаз природу особи. Тод: зд1бност1 можна роз-глядати як згорнуту сощалыпсть. Така точка зору, без-перечно, заслуговув на увагу. Аналхзуються також I конкрети здгбностх, наприклад зд1бН1сть до пращ, яка е основою всього ансамблю зд1бностей людини.

Проблема зд1бностей розглядаеться : фаххвцями в галузх естетики: Говорун Д„1.,1Ънчаренко М.В.,Каган М.С.,Яковлев Б.Г. та 1Н„

Анал1з л1тератури дозволяв зробити висновок, що вс1 В1тчизнян1 д0сл1дники характерною рисою здгбностей вважа-ють те, що вони не даються лццин1 в готовому вигляд1 при народкеннх, а формуються на протяз1 життя, суапльно- 1С -торично* практики, ц1леспрямовано! д1яльност1„ Всхма ав -торами шдкреслызться необх1дщ1сть розробки сощального аспекту проблеми зд1бностей, але совдальний аспект при

ЦЬОМУ ЗВОДИТЬСЯ Т1ЛЬКИ ДО СОВДаЛЬНИХ УМОВ ФОРМУВЯННЯ ЗД1б-

ностей, а не до самих зд1бностей. В зв"язку з цим I виник-ла необххднхсть анал1зу суттевих моментхв в самих здiбнoc-тях, з"ясування того, що робить здгбностг соц1альними, людсь-кими. Такою зд1бн1стю, яка визначэд лкшину як лддину, е зд1бн1сть формузання будь-яко! функвдонально! системи, I це е - зд1бн1сть творчост1.

Феномен творчост1, його М1сце та роль в лодському жит-Т1 та 1стор11, його природа та витоки, умови та можливостх, форми та механ1зми знаходяться в центрх уваги представниыв самих рхзних наукових га^зей та силософсько- св!тогляд -

них ор1внта1ий„

Багато увах^и придцляе вивченню творчостх психолог1я. яку вдкавлять внутр1Ш1 ыехан1зми та структура штелекту -альних пошукових Д1й. уяви, 1нтухц1Т, художньо! фантаз11, визначення та анал13 творчих здхбностей. Це автори: Виготсиг кий Л.С.,Лзонтьзв О.М. О.М. .Рубшштейн С.Л. .Симонов П.В. та 1н„

Фхлософхя теж не об1йшла своею увагою проблему твор -чост1. Розглядаються загальноф1лосоггськх питания проблеми, 1сторико-ф1лософськ1 проблеми творчостх, культуролог1ЧН1 ас-пекти творчостх, творчхсть дослииудться як атрибутивна характеристика лвдсько! Д1яльност1, як лог1Ко-гносеолог1Ч -на проблема. Серед авторхв, ям вирЬцують проблему творчостх - Батенш С.С.,Батищев Г.С.,Бувва Л.П. .Гольдентрххт С.С., Давидова Г.О. .Давидович В.6.,Дьом1н М.В.,I ванов ВЛЬ Дльзн-ков Е.В..Каган М.С..Карм1Н 0.С.,Коган Л.1..Коршунов О.М., Коршунова Л.С.,Межузв В.М.,Нов1ков Б.В».Овчиннтков В.Ф., Прокоф"ев Ф„1.,Цапок В.1. .Щинкарук В.1.,Яценко Л.В. .Яценко О Л. та 1н.

При аналзх проблеми творчостх автор опирався на широкий хсторико-фхлософський материал та досвхд осмислення Ц1з1 проблеми, котрий викладений в прядях недавно перзвхд-критих наш таких йялосоАяв як Бердяев М.0.Дль1н 1.0., Франк С.Л., ФроммЕ. та хн„

Розглядаючи та аналхзуючи творчхсть як сощальну зД1б -Н1сть людини, особи, автор звертяеться до висвхтлення основ-них рис та особливостей творчостх. В цьому зв"язку в робота зД1йснена спроба дослхдаення а;еномена уяви, яка, як вватсаз дисертант, е ядром зд1бност1 творчостх. Серед авторхв, яга дослтдаувяли це питания сл!Д назвати Бородая Ю.,Говоруна Д.1.,

Коршунову Л.С. ,0вчинн1кова В.Ф.,Пружинено Б.1. та 1Н.

Узагальнення результатов проьеденого анял1зу лгтератур-них даерел дозволда зробити висновок, що нин: вхдбуваеться зм1на парадигми ъ розум1НН1 людини I нагальною потребою стае ыщд за меж! традищ¿його гносеолог1чного розушння цге! проблематики, в сферу В1дношення " людина - свгт", тому що саме в Н1й вгдбуваеться формування та розвиток здгб-ностей людини, особи.

Мета I основн! завдання дослтдження. Виходячи 13 акту-альност1 та ступеню розробленостх проблем, автор вважаг, що головною метою досл1дження е гсторико - ф1лософський ана -л1з совдалъних зд1бностей людини, зокрема, творчост1 - як сутнхено! совдально! зд1бностх.

Для досягнення ще! мети в досл:дженн1 нашчаеться I ьлр1шуеться ряд завдань, а саме :

- вияснити п1знавальн1 можливост1 рхзних п1дход1в до ана -Л1зу проблеми зд1бностей ;

- визначити специф1ку соцгальних здхбностей, окреслити спе -циф1ку фглософського П1даоду до анализу зд1бностей особи ;

- проанал1зувати загальнотеоретичн1 принципа дослздаення соцхальних здгбностей, визначення Ух сут1 ;

- проаналхзувати феномен творчосТ1, розкрити природу I суть творчостг як сощально! зд1бност1 особи, лвдини ;

- виябйти I проаналтзувяти структура елементи творчостг та показати 1х роль у формуванш зд1бностей особи ;

- розглчнути систему факторгв, детермщуючих формування та розвиток здхбностей особи.

Методолог!чну та даерелознавчу основу дисертащI ста-новлчть ф1лосо.-;.ськ1 принципи об"сктивност1 анал1зу, прин -ципи гстсрико - фглософського розумшня людини, II сутнтс -

них зд1бностей та потреб, принцип гуманизму.

В робот1 над дисертяшйним хоелвдкенням методологхч-ною опорою стали украунсый (Млосоосыи та 1сторико-(Мло -со('ськ1 розробки проблеми людини, д1яльност1, творчост1. В першу чергу Т1 13 них, якг проведено в Укра?Н1 на протязт осташих ромв. Це правд Бистрицького С..К. .Воловика В.1., 2а1ченка Г.А.Дванова В.П. .Мороза 1.А. ,Прокоф"ева Ф.1., та ш„

1дейно - теоретичну основу дисертавдг становлять кла -сичш ф1лософсьы, 1сторико - ф1лосооськ1 пршц, присвячеш осмисленню СуТ1 людини, творчост1, буття людини в евхти Насамперед, це твори Платона, Аристотеля, Августхна Аврел1я, Гельвевдя, Канта, Гегеля, К.Маркса та 1Н.

Реалхзац!! далей дисерташ! також сприяли где!, виежв-лен1 в роботах сучасних авторгв з теоретичних проблем людсь-ко! Д1яльностх та аплкування, творчост1, диалектики твор чост1 та культури, антропологЛ. Лисертант видхляе тут робо-ти Абшева К.А. ,Батен1на С.С. .Бердяева М.О. .Батищева Г.С., Буево* Л.П. .Еубера М. Дльвнкова Е.В.,1ванова В.П. .Кагана М., Келле В.Ж. .Ковальзона М„Я. .Леонтьева О.М. .Мамардашшлх М.К. Межуева В.М. .Сковороди Г.С.Дейз1нги Й..Франка С.Л..Фромма, Шестова Л. .Шелера М. .Шинкарука В.1.,Яценка 0.1. та 1Н.

Наукова новизна досл1даення полягав у визначеннх х розгляд1 проблеми, яка до нши ще не стала предметом сиецх-ального науково-теоретичного та 1сторико-ф1лооофського ана -Л1зу : проблеми природа I сут1 соц1альних зд1бностей особи та творчост1 як сутн1сн01 соц1ально* здхбностг.

Бнасладок проведеного анал1зу отриман1 там науков1 результата, яы 1 виносяться на захист :

- здабност! - соц!ально- задай мокливостх утвореннн на ос -

hobi б10лог1Чно! природа людини специгМчних функщоналъних систем, призначиних для р1зних видхв Д1яльностг ;

- у людини, особи icHye одна сутнгсна зд1бнхсть - зд1бн1сть тьорчост:, як здатнхсть утворювати будь-яку функщональну систему ;

- творч1сть - ун1версальна, родова зд1бн1сть сусп1льно! людини, яка полягаз у щленалравленому характер! взазмозв"яз-ку з оточуючим cbitom / природним та соЦ1альним / i яка змшюе його / obit/ i саму люпину ;

- тв0рч1сть '.е зд1бн1сть, без яко! особа, людина не може hi жити, hi д1яти, Hi мислити в будь-якгй ctrepi свого буття, зд1бН1сть, яка забезпечуе людську активнгсть сприйняття ото-чуючого CBiTy ;

- основою здгбностг творчост1 е уява, яка повинна розгля -датися не лише з гносеологхчно! точки зору, уява, котра ви-явлле себе в побудов1 образу або наочно! модел1 форми дiялБ■ HocTi ;

- еволющя осыислзння ¿[феномену здiбнocтeii особи, людини , особливо здiбнocтeй соц1альних, може бути окреслена як рух В1Д розумшня здгбностей лкцини в гносеологхчному BHMipi в класичшй фглософ11, до вкзнання рол1'гуман1Стичного та культуролог1чного BHMipy в сучаснхй ф1лосо(Т:1Т.

Теоретичне та практичне значения роботи полягаз в дос-л!дкенн1 питань, що мають сенсожиттевий змхст. Ряд положень може бути використаний у навчальному npoueci у загальних курсах i^ocodii, антропологЛ, етики, спецкурсах та спецсе-Minapax по нроблем1 людини, творчост1.

Матерхали дослвдлення мсжуть розглядатися як певний внесок в розробку категор1ального апарату фоососШ. Досл1Д-женнн в деямй Mipi а базою для осшслення свхтоглядних

проблем, ям ьиникають перед ножною людиною, проблем, по -в"яэаних э самим 1енуванням лодини.

Апробацхя результат1в Д0СЛ1Дження. 0сновн1 хде! ди-сертацИ та теоретичн1 положения викладен1 у 4 публ1кад1ях. Найважливш1 з них допов1да.дась на щорхчних наукових кон -ференц1ях I семгнарах, присвячених проблемам нультури, св1-тогляду, формування особистост1 „ Зокрема, у Дншропетровсь-ку у Е87, 1Э88, Б52, Б93, 1?94 роках.

Структура роботи. Дисертацхя складаеться 13 вступу,

двох глав / 4 параграф1в/, висн0вк1в та б1бл1ограф11.

>

ЗМ1СТ РОБОТИ.

У ВСГ/П1 обгрунтовуеться виб1р теш дисертагц!, Н актуалъшсть, ¿¡юрмулюються мета I завдання дослхдаення, виз-начаеться ступхнь розробки проблеми, методологхчна основа, наукова новизна, практична значим:гсть зд1йсненого дослгдоения.-

В перни й глав1 дасертащ! - " Ф1 .ГОСОФСШИЛ АСПЕКТ ПРОБАМИ ЗД1БН0СТЕЙ "- розкриваеться процес формування змхсту поняття "зд1бност1" в ^торН европейсько! ф1лософг1. Ана -Л1зуються погляди видатних ф1лософ1В минулого на предмет ро-зум1ння здхбностей людини, окреслен1 основн1 методолоичн1 принципи дослхдження феномену зд1бностей в сучасн1й ф1ло -софсыий лхтератур1.

В першому парагреф1 - " Поняття здхбностей в 1стор11 европейсько* ф1лософд1" - зд1йснений аналгз фялософських уявлень про людину та зд1бност1 в античн1й, середньовхч-Н1й ф1лосоо!11, фхлософх X Вхдродження, Нового часу, розгля -нуто погляди представншав Н1мецько1 класично! ф1лософ1К, К.Маркса, представлена точка зору сучасних дослхдншйв проб-

< {

льш.

В 1стор1'{ спл)со«11 1снуз достатньо багата традищя розгляду проблеми :шбностей в межах загальноГ теоргГ дос-Л1дження проблем лодини, особи, виявлення П гпзнавалышх момливостей. Це зумовлене тим, що жодна фглосолська система, жоден мислитель не обгнили свозю увагою проблеми люди-ни, П розвитку, визнячення П сутг, дослгдкення взязмодгГ людини I св1ту. В пспереднхй фглософг? проблема розвитку здгбностей людини рсзглядаоться, в основному, як проблема виявлення П пгзнавальних здгбностей, в межях гносеологг!. Здхбностг розглядались як властивостг, даерелом котрих в 1ндивгдуельна та божественна св1дом1сть. Платон започатку-вав розгляд та розум1Ния зД1бностей людини як природжених 1й властивостей, що I обумовлюе П бхологхчну, соцгальну та моральну нергвнгсть. Аристотель, вгдштовхуючись вхд плато -нхвського уявлення про здгбностх, вносить деяк1 новг момен-ти в розум1Иня здхбностей. Вш дхлить здхбностг на вродженг та набут1, перелхчуз основнх зд1бност1, притааданнг людськгЗ душ1, говорить про зд1бност1 уяви та творчост1. Знаходимо у Аристотеля г основний методологхчниЗ принцип дослгддення природи зд1бностей: взасмозв"зок зД1бксстей та Д1яльност1.

Середаьов1Ччя та ф1лососЬгя В1Дролження не вгдходять Б1Д розумхння здгбносте;! як вродаених властивостей, але вже йдеться про вплив суапльства на розвиток людини I П здхбностей,

Ф1лософ1я Нового часу щкавиться проблемою пхзнання здгбностей людини, шляхах приучения пгзнаючого !ндивхда до " божественного штелекту", питаниях про зд1бност1 як С?М0СВ1Д0М1СТЬ та гнтелектуальну 1нтуг:цю. ФглосогНя Нового часу розглядала здгбностг у двох аспектах: гносеолоич-

ному, що детально обгрунтовано у Д.Лэкка, I йллосодсько-1сторичному, що найшло свое воображения у Гельвещя. Локк не був згоден з 1деею природденост1 здхбностей, вгн вважав, що людина, П характер, зд1бностх е результат виховання, але Лэкк акцентував увагу виключно на П1знавальних зд1бнос-тях. Гельвец1й у своему розглядх людини та П здгбностей абсолютизував роль сощального бактор.у I не придхляв належ-но! уваги рол1 б1олошчного фактору у формуванш 1нтелекту-ального обличчя людини.

Виршували проблему здхбностей людини I ф1лософи-уто -пхсти, зокрема Ш.Зурье. Щ миелител1 детально розробили вчення про всебхчний розвиток людини, П зд1бностей х довели, що цей ироцес залежить В1д суапльних умов. Але в розу-мхнн1 природа людських здхбностей Ц1 фхлософи не вхдходили в1д традиц1иного вже тлумачення Кх як природаених, незмш -них.

Найб1лыи розвинуту теорхю розум1ння здхбностей знахо -димо в н1мецыай класичшй философ!!. Проблема здхбностей знов перенесена в гносеологхчну площину. 1„Кант, в дослхд-жешп здхбностей, виходить з 1де1 розр1знення сощально -лог1чного та 1ндив1дуальн0 - логхчного аспектхв. В1Н вважэд П1знаьальн1 зд1бностх загальнородовиш властивостяш людини 1 Ц1 ьластивост1 е природними, природжьними. Ф1хте зосе-реджуе свою увагу при розгляД1 сут1 людини на II д1яльноэду начали Вш доводить, що для людини "бути" означав "зд1йснк>-ватися", тобто бути дшчим. Вважаючи на це, здгбносач люда-ни виступають тим, що продукуе д1ю, I е результатом ц1еК Д11,

3 1м"ям Гегеля пов"яза1шй погляд на людсыа зд1бност1

як на сусп1льно- 1сторичний феномен. ЗД1бност1 - це колек -тивн1 сили людей, згуртовашх 61 ля одпе! суспхльно! спра-

вн - ьиробництвя спец1ально-лкдських норм життя. Гэловним тут виступаз працд, сфера матсрхальноУ дхяльностх. Саме в Ц1й саерг в1дб.увл.зться становления предметного та духовного св1ту людей, олвднення лвдини. Суб"зктивн1 здхбност1 розум1ються Гегелем як способи Д1яльност1, яы засвоУв та осьоУв мдивхд в процесх життед1яльност1, г вони, в той же с амий час, е колективними, "загальншли" формами. Суб"зктом зд1бностей е не 1ндив1дуум, а сусшльство, яке творить все розмаУття людського життя. 1ндив1д е носгзм цих загальних зд1бностен Т1льки в Т1й мхрг, в як1й йому вдалось придучи-тися до розвитку вселвдських форм культури. Але в реальному житт1 ми спостерггаемо те, що загалып зД1бностг рода здгйс-нюються в 1ндив1д1 дуже неповно, фрагментарно. Тигель це пояснюе тим, що природа накладке обмеження на розвиток 1Н--дивхдуалъноУ дущг. Тим самим Гегель повторюе положения тра-дицхйного розумхння здгбностей, вбячаючи причину нерхвност1 людей в Ух природ!. В цхлощу, автор вважао, яю заслуга Гегеля полягаз в тому, що В1Н наголосив на головнгл рис1 людсь-коУ природа - д1яльност1, пращ.

Дал автор детально янгшзуе погляди Маркса на людану, У У суть, природу зд1бностей. К.Маркс стверджуе вдею трудового иоходаення лвдини та У У зд1бностей, вбачаз в Д1яльнос-Т1 сутт.:;ву ознаку особи. Бятато уваги прид1лязтьоя в марк -сиэм1 питанию соц1альноУ детермшацхУ Оормування та розвитку зд1бностей та потреб суспхльноу людани. Дисертант вважаз, що Маркс в розумшнг людани, УУ зд1бностей орхент^яться у своУх роздумах на висновки та результата об"зктивно-науко-вого знания I тому теж не виладяд хз 1снуючоУ трядшцУ роз-гляду них проблем.

Аиал1з лхтиратури иоказуе, що хснувяла х 1снуя до шип

{А

певьа парадигма розумЫня людини тя IT зддбностей, яка ви-ходить з визпання лыдини гстотою розумною, розум - це те; що В1др1зняз людину в1д всix 1нших живих ictot i визначае IT особливе Micue у cbiti. Лодина стае лмдиною завдяки ро-зуму, котрий повыше всього виказуе ceöt в И1знанн1. Bei iHiiii властивостг людини, особи зв"язай з розумом, вони дають можлив1сть icHyBara розуму i зв"яз,ують розум зх cßi-том. Зд1бност1 - природженг, це зд1бност1 пгзнання, ix розвиток п1дсилюс та звеличуе могутнгсть розуму. Такх тео-pii opieHTOBaHi на 1деали об"ективного знания. Особливо ви-разно це видно у Новому 4aci, коли з"являеться та закршлю-еться нова Bipa - Bipa у Розум та üpoipec. 1снув i iuina парадигма в досл1даенн1 проблем людини, сформована i icHye . imiia традицхя. 1снування imuoro шдходу до проблеми лвди-ни, визначення IT cyri та cyii Ii зд1бностей, пов"язаний з iменами М.О.Бердяева, Kacipepa Е.,С.Л.Франка, Е.Фромма, М.Шелера.

Звертаючись до проблеми людини, визначаючи II природу, наявн1сть зд1бностей, притаманних 1й, Ц1 ф1лосо(1и вхдходять В1д гносеологхзму i зосереджують свою увагу на характеристи-Ц1 духовного життя людини, вбачаючи саме в ньому сутнхсне визначення особи. Аналхзуються соц1альН1 зд1бност1, тобто : ÄyxoBHicTb, моралыпеть, творч1сть, уява, плодотворнхеть , сп1лкування. Дисертант вважае, що такя увага до цих аспек-tib i здхбностей обумовлена тим, що з кшця XIX ст. поперед-Н1й гумаН1зы терлить крах, зломлюеться вся система цхнностей, засаованних на засадах розума та Bipi у прогрес. Люди вже ыдчувають i знаигь, що не все можна мхряти мхркою розуму, що кого дуже часто бувае просто недостатньо. Криза сучасно-го сусп!льства довела, що людина повинна розглядатися в ед-

ts

hocti и природних та сощалышх характеристик, уваги вима-гзе все поле життад1яльностх людини, особи, необххдно роз -глядати головнх екзистенц1альн1 проблеми людськото буття. Ьсе бгльше стае зрозум1лим, що врятувати cbit, культуру змо-же Т1льки творча людини, лкщина, якхй притаманна зд!бн1сть творчосп.

Анял13.уючи погляди с.учасних вттчизняних дослгдник1в на проблему зд1бносте!*1 особи, автор пхдкреслюе, шо ця проблема не набула cboiw остаточного виршення. Еидхляються к1лька пхдход1в до визначення сутг здгбностей : психологгчний, со-цхологхчний, ф1лософсько-соц1олог1чний. Автор вважае, що ni п1дходи мають децо обмежений характер, бо розглядають люди-ну не цШсно, а в якому-небудь одному з аспектхв, сторш П iснування та сут1„ Кожний такий аспект - тхлыш одна з сто -piH здхбностейо В цхлщу, треба зазначити, що,на думку да-сертанта, для в1Тчизняно! сучасно! $1лософ11 притаманний сциентизм у визначенн1 та виршешп проблеми. Тому необхад-ним стае подолання такоК обмеженост1 i вих1Д на новий pi -вень дослпдаення.

В другое параграф: - " Теоретшсо-метод олог-iчн i прин -ципи дослхдаення природа здхбностей в сучаснхй tfiijiocoiil"-ан?л1зуються ti ochobhi методологхчн1 принципи та установи, як1 дозволяють розкрити суть даного явища.

Ф1ЛЭсофяя, розглядаючи та аналхзуючи проблему людини та П здхбностей, використовувала рхзн1 п1ДХода та принци -пи, зокрема :

- релтйний, яки к припускав i сну вання надсв1домих сил, кот-pi визначають сутисть людини та П зд1бностей, як природ -жених, даних Богом ;

- натуррл!стичн1, котр! розглядають люпину як елемент при -

родного порядку речей, лриродьоГ 1СТ0рН, ЗД1бНОСТ1 люди-ни приводились до природного знаменника на основг принципа наелгдування ; природа вважалась налвищим т кпщевим вз1рцем як твор1ння, так I самих творчих зд1бностел. По -дальший розвиток вдз* традиц1* привхв до сякрал1зац1У Природи, яка вт1лювэла чисту об"ективн1сть буття, до признания В ЛЮДИН1 ГОЛОВНОЮ сутнгсною ЗД1бН1СТЮ - розуму, який мхг духовно заевгдчити об"активнгсть буття евгту. Цьому розуму було притаманне д I я л ь н е начало, про яке в нов-ний голос заговорила Н1мецька класика. Лодина стала розгля-датися як самодхяльнл I с т о т а, самодхяль -нхеть розуму стала основою розум1ння сутх та специфики лю-дини, особи. Гегель уточнив поняття Д1яльност1 розуму, за-провадивши категорш пращ х розглянув процес аюрмування та розвитку людських зд1бностей як Д1яльне засвозння форм куль-тури та розвиток форм прац1. На дови роки принцип Д1яльноо-тх стае одним з фундаментальних роз"яснювальних г;ринцип1В в дослхджеши сутностх людини та 15 зд1бностей. Щею обсташ -ною обумовлюзться I те, що автор теж користуеться цим прин -ципом.

Д1яльн1сть як принцип роз"яснення В1Д1грае вельми плвд-ну роль, бо Д1яльн1сть су сильно* людини породжуе саму люди-ну з П потребами та здхбностями, закр1плюе певний рхвень розвитку суадпльства. Б д1яльност1 формуеться "внутрпиня" природа, сутн1сть людини, а зоиишня природа "олвднюеться',' стае засобом зв"язку з 1ншою людиною, соц1альним фактором буття.

Д1яльн1сть в сучасН1й украТнсыай фялососЬсыий Л1тера-тур1 / 1ванов В.П.,01инкарук ВЛ.,Яценко 0.1. та хн/ визна -чаеться як спос!б 1снування людини та суыплъства, процес

и

перетьорення люданою природа I социально! реальност1 та само! себе, вхдпов1дно до своУх Ц1лей, потреб та завдань. Д1ялън1сть - це'завжди характеристика творчого начала лвди-ни I в ьнутр1ишм зм1стом людини, 1манентно харшстергзуючим сиьциф1ку П буття. В д1яльност1 вадбуваеться формування г розвиток всгх лвдських якостей I ьластивоотей, I насашеред - здгбностей. Автор роздглне думку 1ванова В.П. про те, що зд1бнгсть це I е сама Д1яльн1сть.

Посл1довне проведения принципа д1яльностх в процес1 дослхдаення суп зд1бностей, дав змогу визначити зд1бност1 як засоби чи схеми дхй, якх 1сторично викристял1зувялись в ходх освоения предмет®. / практично I теоретично /, I ям закрп1люють УХ / предавав / визначалыи законом1рност1, не залейсн1 в1д дгючого суб"зкта.

В процес1 Д1яльностх. вадбува-зться не Т1льки формування

х розьиток здхбностей, а I з"являються можливостх ввдкриття

нових тип гв та формування нових видхв д1яльностх. Зд1бностх

I Д1яльнхсть зв"язанх м1ж собою I взаемообумовлюють одна

одну : з одного боку - здхбност1 людики е результат попе -редньоу д1яльност1, а з другого - як передбачення та вилеред-

ження И / людини / майбутньо! дхяльностх, як Д1яльн1сть в

ще не розгорнутому вигляД1.

1сторично першою формою дгялъност1 в спхлкувяння. т1ль-ки ь процесх сгплкування I можливе формування зд1бностей, сп1лкувяння - суто людський вид Д1ЯЛЪН0СТ1. Воно пронизуе собою вех рхзноманхтнг форми Д1яльностх людини, виступаючи Ух необх1дною частиною.

У людини самими першими цормуються комунхкативнх зд1б-ност1„ СпЬкування - соц1альний нроцес, в якому вадбуваеть-ся обмш доевмом, здхбностями, вм1ннями, навиками, дтяль - .

и

Н1стю, а також результртяьм, продуктами дЫльностх. Першою потребою лклдини е потреба шплмування, предметом яко! е ханш людина. Спхлкуьання тхсно иов"язань з засвоенням додсь -кого ¡киття, ьоно е умовою хскування лкшей. Б процесс аил -кування 1НДИВ1ДИ I фгзично, I духовно творять один одного. Б процеС1 аплкування засвоюються ВС1 основн1 схеми, засоби Д1й не тхлыш з людьми, а I з предметами, зробленими людьми для людей, тобто засвоюються I освоюються здгбностх в нашо-му розум!нн1.

Загальнофхлосод'юький теоретико~методолог1чний принцип Д1яльност1 при дослхдаенн1 сут1 зд1бностей доповныеться роз-глядом питания про даерела та руш1йн1 сили розвитку зд1бнос-тей I конкретизуеться за допомогою категор1й виробництва та споживання. Виробництво е процес витрячання людських жлтте-вих сил, здхбностей, опредаетнекня 1х у формх продукту. Процес споживання е використання вироблених благ I.фактично.означав 1х знищення. Виробництво продукуе предает для спожи -ьання I продукуе саме споживання. Споживання, в свою чер -гу» продукуе виробництво. В предметI виробництва закодова-но спосгб, схему його застосування. 1 людина повинна роз -предметити цю схему, цей спос1б, тим самим сформувати у себе Б1дпов1дну зд1бн1сть. Розпредметнен1 способи, схеми дгяль -ноетI починають функщонувати як здхбностг. Зд1бност1 не формуються поза ироцесом задоволеннл потреб, але I потреби не з"яьляться або згаснуть, якщо людина не буде в змоз1 1х задоьольнити.

Автор вдаеться до розглнду дгалектики потреб та здгб -ностей, 1 вважае, що головну роль в процес1 1х взаемовхдно-си н В1дпрають зд1бност1, бо саме вони ьиявляють дхяльну природу людини, П активн!сть як суб"екта Д1яльностх. Ло -

1'j

диня як Д1яльнр icTora характеризуешься нясямперед П зд1б-ностями, а не потребами. Але i потреби е показчиком того, ЯКХ ЗД1бН0СТ1 у Л0/1ИНИ Сс1)0рМ0ВЯН1 , ЧИ Д1ЙСНО 1НДИВХД оволо-Д1в Tie» чи ишою здiбнicтю. .Потребя е, так би мовити, за-вершальною ступшш формувяння 3Ai6HocTi„

JMwHi притаманн1 потреби двох mAiB: вiтaльнi, потреби людини як природно! гстоти, i сощалыи, потреби людини як особистост1„ Досить докладно система вiтaльниx, сощаль-них та 1деалышх потреб дослвдуеться Сиконовим П.В., бршо-вим Ю.П..Вяземським Ю.П. НеобХ1даою умовою задоволення со -цiaльниx аотреб е наявн^ть у людин;-! coцiaльниx зд1бностей. Coцiaльнi потреби задовольняються не с'Нлъки матер1альними життевими засобами, cкiльки самою дхяльн^гю, духовним зба-гзченням особи. В зв"язку з цим Heo6xi;mo удосконалювати саму д1я.шйсть, надазати !й творчих озняк, що в свою чергу зальшть ьхд аормувшшя та розвитку cyraicHol соцгально!

ЗДiбHOCTi ЛЦДИНИ - TB0p40CTi„

В друг-i1 глявi - " TBGP4tCTb - С0Ц1АШ!А СУТН1СНА ЗД1ЕН1СТЬ ОСОБИ "- даеться ^торико-фыософський анал13 по-няття творчост1, розглядаеться проблема природа та cyTi твор-40CTi, анал1зуеться феномвн уяви, видiляeтьcя система актив-них дeтepмiнaнтiв 4срмування здхбностх творчоса^.

У першому naparpatii - " Проблема природа та cyTi твор-чост1 "- автор проводить ^торико-фЪтософський екскурс по проблем! творчостг та розглядае структурн1 елементи творчос-тх, взяемообумовлешсть яияльностх тя творчост1 , творчостг i культури.

Дисертянт розглядяз icHyxm точки зору на природу та cyTHicTi. tbopmocti , Teopii'творчост1, hki ccopiiobahi в icTo-pil ф1лосойськоК думки. Необхдао зязначити, шо не icHye еда-

но! тьор11 тьорчостх, я вс1 наявн1 теорИ можня роздглити на дв1 групи: 1нту:тив1стськ1 та рац1снал1стич!й. Поолгдов-ники "гнту1тивхзму" вважають творчгсть процесом непередба -чуваним I некерованим, результатом хнсайту, 1нту1Ц1Г, обу -мовлених натхненшдо. Початок ця теоргя бере В1д Платона. Посланники "рац10нал1зму" вважають творчгсть повнхстю формалгзоваяим та керованим процесом, вони також упевненх в принцияовхй мокливостх його новно! автомятизац11.

Значний вклад в виршення проблема творчост1, виявлення його сут1 внесли Платон, Авх^стш Аврел1й,№.Бруно, Г.С.Скс ворода. Але найб1льш досл1джена проблема творчост1 у працях Канта, Ф1хте, Шелшга, Гегеля. Дисертант аналхзуе погляди цих Ш1лософ1в I В1дм1чае, що головною заслугою шмецько! ф1-лософп з те, що в основу дослхдження проблеми творчост1 був покладений Д1яльн1сний шдх1д. Механгзт творчост1 бу -ли пояснен1 як механхзми духовно-практично! д1яльност1, а I1 протирхччя - як внутр1шнз джерело розвитку творчост1. Творчий суб"ект розглядаеться як результат та продукт свое! власноГ д1яльност1. Ставиться проблема культурно-1сторично! детерм1Нац1! творчост1, формулюеться вдея сощально! природа творчост1„

3 бхльш П1зн1х фундаментальних розробок проблеми твор-чост1 необх1дао в1дзначити ту, що зв"язана з 1менем М.О.Бердяева. Бердязв М.О. нялолягае на тому, що людину може виправ-дати тгльки тьорчхсть, яка дозволить людши, особ1 в1дчути свою своер1дн1сть та незьодамхсть до чохюсь буденного, кш-цевого. Творч1сть п1дносить людину над самою собою I над св1том. Творч1сть зм1нюе СВ1Т I змшюе людину, яка стае ду -ховно багатою х перетворюзться у особистхсть. Найважлившою соц!альною зд!бн1стю тако! людини вистунае творч1сть, в ос-

нов1 ютроУ лежить уява.

Анал1з 1сторико-ф1лосоа.ськкх даерел та л1тератури дозволяв зробити висновок, що у попередцпй цллоссш! закладено основи фглософського тлумачення феномену творчост1, побудо-ви загально! теорП творчост1„ Розкриваючи суть творчост1 фглософгя ВИХОДИТЬ iз ЗВ"яЗКу ТВОРЧОСТ1 3 ЛЮДСЬИОЮ Д1ЯЛЬН1С-тю, суттю людини та умовами П реал1задх1. Творчхсть повязана з працею, яку можна розглядати з' р1зних точок зору, але як людська форма життед1яльност1 прадя виступае засо -бом розвитку та розгортання лщських сутн1сних сил. Розгля-даючи внутршню суперечлив1сть прац1 - наявнхсть репродук -тивних та продуктивних момент1в - можна кряще зрозумхти г суперечлив1сть само! творчост1. Автор досить ретельно ана -Л1зуз продуктивн1 та репродуктивн1 характеристики дгяльнос— т1 1 доводить, що без них неможливо зрозумхти процгс творчос-ть

Розглядаеться в робот1 I питания взазмозв"зку творчос-Т1 I культури, яким I заверщуеться розглвд проблеми творчос-Т1.

Автор приходить до висновку, що у ф1лософському розг-ляд1 творчгсть з характеристикою родово! сут1 людини, за -гальпою, ун1версальною характеристикою. Творчгсть е також характеристикою д1ялъност1. Зб1Г цих двох обставин дозволяе вважати творчгсть - зд1бн1стю суспгльноУ людини. Основою зд1бностх творчост1 з уява.

В другому параграф! - " Уява - ядро здхбностх творчос-т I "- анал1зузться феномен уяви в науц1 та фоософИ, окрес-люеться система фактор1В, яы детермшують Формувяння уяви I ЗД1бНОСТ1 творчост1.

Автор зьертазться до розгладу сучясних ногляд!В на уящ

констятуе, що в б1льшост1 випядкгв це яьище вивчаеться психолог1зю. Однак, цен факт не ознячяс того, що проблема уяви не хвилюе ф1лосог*1Б„ 1стор1я ф1лософ11 дае крясномов-ний приклад тако! уваги. Проблема уяви була поставлена I вир1шувалась ще 1.Кантом, т1льки в контекст: чисто гносео-лошчних проблем. Кант досить детально проанал1зувов уяву, показав II роль у процес1 П1знання, визначив уяну як "схе-му-поняття", що дозволяе зрозумхти виникнення нового знания. Дгялыисть уяви у Канта схожа з способом д11 найиростшого знаряддя прац1о Але Кант був впевнений, що ц: схеми-поняття 1снують у людини апр1ор1.

Дал1 автор звертаеться до викладу поглядхв К.Маркса на подв1йний характер працх, що породжуе I подв1Шпсть якостей соц1альних об"ект1в. Це допомагяв краше зрозуг/лти уяву як Д1ЯЛЬН1СТЬ I як основу творчостг»

Проведений анал1з погляд1в на суть уяви дозволяе зроби-ти висковок, що уява мае вхдаошення не тхльки до П1знання, а I до пряхи та суапльних вадносин, як кхльце вдлеспрямова-но! людсько! д1яльност1 ; уява дае змогу людшп бачити оточу-ючий св1Т мов би очима 1ншо1 людини, сприймати Ц1ле ранше його частин. Уява пронизуе вс1 сфери людського життя та Д1ЯЛЬНОСТ1 I е Н8ЙДОРОГОЦ1НН1ШОЮ ЯК1СТЮ сусгильно! людини. Уява не народжуеться з людиною, а формуеться г розвиваеться на протяз1 всьоххэ життя, завдяки взяемодх! лкщини з предме— тами, створеними людиною для лодини. Розвинути уяцу можна т1льки в процес1 "споживання" предает1в культури. Уява не В1д1рвана В1Д дНтсност1, вона тшю пов"язаня з нею I автор видхляе ковка ([юры такого зв"язку.

Дал1 в дисертацП вид1ляються 1 янялхзуються головн1 активн! детерм!нанти розвитку зд1бност1 творчост!. Серед най-

ьажлиьших з них названо : культуру ; гру, яка в широкому ceHci слова е р1зностороння та р1зноц1льова д1ялыасть ; соцгальне замовлення ; систему виховяння ; направленхсть особи. Процес иормування зд1бностей особи проходить пвд виливом названих факторie i, в як1йсь слгрх, пвдлягаз керу-ванню ними. 0дн1 з цих факторгв можуть бути назвав соцго -культурними, а шшг - шдиввдуяльно-особистхсними. Нин1шн1й час все б1льше вимагае- В1Д досл1дник1р зосереджувати свою увагу на цих осташпх, що обумовлено новою парядипиою розу-М1ння лкщини, подальшою гуман1зацхвю культури лццства.

У ВДСНОВКАХ наводяться результата проведеного дослхджен-

ня.

По тем1 дисертацЛС- опубл1ковано TaKi роботи: 1„ Способности личности как философская проблема // Диалектика материальной и духовной сфер социализма в процессе ускорения социально-экономического развития общества. Дн-вськ. ДДУ. Ь87. С. S4-fc7

2. Диалектика потребностей и способностей личности в условиях совершенствования социалистического общества // Диалектика перестройки материальной и духовной жизни социалистического общества. Дн-вськ. ДДУ. В89. С. 4^-51

3. Культура как фяктор развития способностей человека //Фи* лософия и культура в современном мире. Тези. Дн-вськ. ДДУ. К93. С. 6-8

4. Взаимосвязь характера и способностей в структуре личности. // Национальная психология и духовные ценности народа.Тези. Дн-вськ. Б&4. С. 124-127

Bunakova I.V. Social capabilities of a personality as an object of philosophic analysis (historic-philosophycal aspect). The dissertation is aimed at the philosophycal scien-

ces candidate's degree competition - speciality О9.ОО.О5 -History of Philosophy, Dnipropetrovsk btate University, Dnipropetrovsk, 1996.

The aim of research is historic-philosophical analysis of social capabilities of a personality and creative capabilities in particular. The dissertation gives the theory of capabilities, the methodology of the research according to which creativity is analised in its components among which there is the phenomenon of imagination.

The research ia the attemp to shift the traditional theory of human capabilities and creativity.

Бунакова И.Б. Социальные способности личности как об"ект философского анализа / историко-философский аспект/. Дисер -тация на соискание научной степени кандидата Философских наук, специальность - 09.00.05- история философии. Днепро -петровский государственный университет. Днепропетровск.1996

Целью исследования является историко-философский ана -лиз социальных способностей личности, в частности, творчества - как сущностной социальной способности. В дисертации анализируется процесс теоретического осмысления ф/еномена способностей, очерчиваются основные теоретико-методологические принципы исследования, рассматривается творчество, понимаемое как социальная способность человека, исследуются структурные элементы творчества, исследуется феномен воображения. Проведенное исследование позволяет сделать вывод о смене традиционных представлений о способностях человека, творчестве.

KJ2040Bi слова : людина, зд1бност1, д1яльн!сть, спхлку-вання, творчгсть, уява, духовнхсть, культура.