автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.11
диссертация на тему: Социокультурные основания и эволюции типов рациональности

Полный текст автореферата диссертации по теме "Социокультурные основания и эволюции типов рациональности"

МІНІСТЕРСТВО 'ОСВІТИ УКРАІНИ КИЇВСЬКІ!!) -УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

РГБ ОД

0 ІПОЛ Нл правах рукопису

* ’».'О і

ВЛАДИ МИРЯНКО Впчеслів ЄвгеніРович

СОЦІОКУЛЬТУРНІ ЗАСАДИ ТА ЕВОЛЮЦІЯ ТИПІВ РАЦІОНАЛЬНОСТІ

09.00.11 - соціальна філософія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на »добуття наукового ступеня кандидата філософських наук

КИЇВ

1994

Дисертація е рукописом.

РоГІот виконана ни кафедрі Філософії Українського державного педагогічного університету ім.М.Драгомпновл

Няукаві керівники:

Офіційні опоненти:

волинка григорШ Івановій,

доктор філософських наук, професор СВДІЗ ЮРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ,

кандидат філософських ппук, доцент

КРИСАЧЕНКО ВАЛЕНТИН СЕМЕНОВИЧ, доктор філософських наук, ст.наук,спів{ МОЛЧАНОЗ ІВАН МИКОЛАЙОВИЧ, кандидат філософських наук, доцент

Провідна установа: ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОС

Захист дисертації відбудеться "% Ь " грудня 1994 р. о 14( на засіданні Спеціалізованої вченої ряди Д 01.01.04 при Київському університеті ім.Т. Шевченка, за адресою 252017,м.Київ-17, вул,Володимир»ка 60. ауд. 328.

З дисертаціє® можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського університету ім.Т.Шевченка /вул.Володимирська 58/.

Автореферат роаісланиР %0 " листопада 1994 року

Вчений секретар ( 'іЦ

'л ^ .і . ^М

спеціалізованої вченої р*.ди гфоф. Скрипка II. І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РСВДТИ

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ ДОСЛ£ДДЕШЯ. Актуальність дослідження проблз-ми раціональності диктується цілою сукупніста соціальних, наукових і загальнокультурних, когнітивних, методологічних та світоглядних обставин. Адже цілком зрозуміло, по *’п питання про те, наскільки дієздатний розум, чи може людина діяти раціонально і чопу інколи вчиняє надто нерозумно, не можна знайти відповіді, якщо не розібратися в тому, що ж та>сг раціональність і у чому полягають

її М8ХІ.

Існує декілька тенденцій, розвиток яких зробив подпьшу розробку проблеми раціональності г відкладною. Шрша пов''язана з загрозою існування людства на Землі в результаті вивільнення накопиченого ядерного потенціалу, створеного, без сумніву, дуже розумними людьми. Другою важливою тенденцією кінця XX століття в стрімкий розвиток техніки з її суперечливим вцливом, негативні наслідки якого висувають проблему співвіднесення цілей і результатів розумної людської діяльності. Третю,тенденцію складають кризові явища, що відносяться до методологічного осмислення науки. Наукова раціональність г її сціснтистському варіанті все більша демонструє свою обме-еність при дослідиенні і поясненні цілого ряду феноменів, пов”язаних з природою як такою, а також з діяльні тло людини. Якщо раніше віщим еталоном раціональності була наука, то тепер потрібне переосмислення самого поняття еталону раціональності. Актуальність дослідження в цьому відношенні визначається тим, наскільки раціональність наукового пізнання стає втіленням розумної складової нашого життя взагалі, і наскільки взагалі велике в нашому житті питома вага цієї складової.

СТАН ТА РІВЕНЬ НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ЛРОВЛЕМИ. В філософській свідомості проблема раціональності довгий час виступала в неяг ■ чій формі, існуючи у вигляді аспектів різних проблем, що відю-сяться до розуму, його сутності та властивостей, форм Його роа-

лізації та форм виразу розумності! Тільки з середини XX століття проблема раціональності починав складуватись не тільки як самостійна, але як одна із найважливіших проблем.

Аналіз передумов, витоків, історичних тенденцій в становлена проблеми раціональності дозволяє вичленити ряд основних аспектів та підходів в її постановці та розробці.

Історик о-ф ілософськи й аспект проблеми досліджувався в роботах Н.С.Аіуі’ономової, В. ?,Асмусв, Г.С.Батіщева,

І.В.Емчхо, В.С.Біблера, П. 11,Гайденко, С.М.Давидова, Е.В.Іл"енковя П.й.Копніна, В.М.Кузнецова, К.Н.Лобутіна, М.К.Мамардашвілі, М.А.К монової, Н.З.Moтротилової, І.С.Царського, В. І.Щшкарука та інших авторів,

У пізнавальному, або когнітивн о-н о р мативному підході неявне поняття раціональності постає в эв"яэку з гносеологічними процедурами, а науковим знанням та ni знанням. В рамках даного підходу розроблялись такі аспекти як раціональне /теоретичне/ -сенэ и ти»не /ешііри-чнэ//П.В.Копнш, О.І.Кедровський, В.А,Дикторський, Л. А. Соловей, В.С.Івирьов/; раціональність-розум /Н, А. Автономова, І.С.Нарський, М.В.ГЬпоекч/, раціональне ~і рр ціо пальне /D.H. Давидов, C.B.Кримський, Т.І.Ойзерман/.

Важливий вклад внесений в розробку проблеми наукової раціональностів рамках логіки, методології науки Е.К.Бистрицьким, І.С.Добронравопою, Г.Ї.Ьолинкоо, Д.П.Іорським, П.Ї.Полоном, В,П.Звіглянічем, С.Б.Кримським, В.С.Крисачшгсо,Б,МД рахонським, М.В.Поповичам, (Г.В.Лазарквим, Б.І.фужиніним, Л.А.Со-лов"ем, В.С.Отьопіним та іншими авторами. . ^

й рамках наступного підходу, який умовно можна позначити як э а г а л ь н о-с оці&льний, неявне поняття раціональності рухається в контексті діалектики цілі і засобів, соціальної

- з -

структури ■ і відповідного /або не відповідного/ їй еусп^ьного устрой / дослідження И.О.Вулатога. П.І.Горак, Л.В.Іубврського, В.П, Іванова, О.П.Швелка, В.Г.Табачковського, М.Ї.Тарасемкп, Ю.0.йи-Д«ва, В.І.Ійткарука, 0,1.пценка, Т.І.Йцук та іниих/.

Раціональність і культурна детермінація досліджувалися В.П.Ачдруценко, А.К.Бічко, М,0,Бу.лато£Им, Л.В.Іу-берським, В.В.Нивкмо», М. І.Млхальченко, І..5. На дольним, Б,0, Щраот-нським, А.І.Ракітоаим. В.Г.Федотовой, Т,І.Ядук.

¡Наступна лінія, що гзичлйно т виділялась в силу її непомірності в порівнянні з двома попередніми, може бути охарак .'вризова-наяк аксіологічна Л,іннісна//роботи Т.Г.Айоліиої, В.В.Єфименко, В.П„Іванова, М.С.¡(arana, Д,Т.Д»вчук, В.А.Малахова, М.М.Мокляка, В.З.Чавчавадае/,

Ще один аспект проблеми раціональності сформувався поза межами власне філософії, в рамках культури, в області соціальної, технічної та економічної практики. Дослідженнями в рамках цього, правово логічного, аспекту проблеми можна назвати роботи Г.І.Волинки, В.М.Князева, В.Г.Кремсня, П.І.Скрипки, М.Ї.Та-расенка, Т.Пцолслського та інших.

Методологічний аспект досліджуваної проблеми на рівнаві як аналітичних, так і синтетичних конце -цій раціональності представлений в роботах Н. С. Аатономової, А.П.Бар-чугова, Б.С.Г^язнога, Л.Ф. Взлска, І.Т.Касавіка, 0.1.Кэ;;ровського, В.В.Кіма, В.В.Кизими, С.Б.Нримського, М,.А.Мамонової, А.Н.Нікіфо-рова, Б.І.Пружиніна, Т,Д. Пікашозої, Р.К.Огерледіва, 3. А, Со кулера,

Н.А.Шевченка та інших дослідників.

СЬляд літератури з даної проблематики показує, що, поряд з вірними і глибокими ідеями, міркування деяких авторів інколи носять абстрактний характер, не спираються на конкретний, природ.и-чонауковий, культурологічний чи історичний матеріал; наведені ха-

рактеристики ив повністю вичерпують соціокультурну навантаженість поняття раціональності, нема® єдності навіть в визначенні самого цього поняття. Маловпвчегош залишається такий аспект проблеми, як соці о куль тури-', детермінація конкратно-історичного типу раціональності мислення, практично не висвітлені питання про порівняльні характеристики типів раціональності мислення західноєвропейської та і ;ідної цивілізацій, різних типів культур.

Малодослідяеною а вливається внутрішня структура понять "раціональність" та "тип раціональності", їх зв”язок а категоріями культури, світогляду, філософії, без розгляду яких проблема соціо-культурної детермінації не можу бути розкрита в своїй повноті. Зо ловнення цих "білих плям" несе в собі значний е ер і стичний потайці’ ал, допоможе повніше висвітлити складну еволюцію культурних форм.

Про необхідність здійснення історико-філософсько? реконструкції проблеми свідчить хоча б те, що, не дивлячись на порівняну новизну матеріалів з проблеми раціональності, існує досить різноманітна палітра точок зору, що відносять історико-філософський контекст виникнення даної проблеми і до античності, і до Нового часу, і до другої половини нинішнього століття. .

Таким чином, наявність, з однієї сторони, достатнього методологічного і філософського фундаменту, а з іншої, раду невиріше-них питань, е обширним полем для подальших досліджень. Виникав потреба пошуку таких опооних ментальних конструкцій, які б дозволяли не тільки зберегти відчуття невичерпного богатства реального і мислительного світу, але і побачити в ньому дійсний порядок, виділити і позначити дещо інваріантне, зрозуміти загальні закономірності поиуку таких фундаментальних структур.

Вищезазначений аналіз дав підстави для висування і обгрунтування наступної гіпотези дослідження: розв'язання проблеми соціокультурної обумовленості типів раціональності дозволить побудувати адекватну сучасній проблемній ситуації синтетичну

конц<іг!цгч 'раціональності, здатну слугупати більп ефект..впою осново*) для подвльпого синтезу та “реколструщії нових конкретних проблемних ситуацій, що мот.чкяоть в підвалинах сучасної культури, там, д-з такир синтез концептуально можливий» і. оісрвслити пляхії до побудови подібного синтезу тоді, коли копцої ,уальии< засобів для цього поки по немає.

г'СТА ТА ГОЛОВНІ ЗАВДАНІЙ ДОС-ЛЇДШШНЯ. М е ? о п дослідження е теоретичний аналіз сукупності соціальних та культур. <х засад типів раціональності та Ї.-С історичної вюхзації.

ї&та дослідження обумовила необхідність вирішення таких головних завдань:

- здійснити історико-філософеький концептуально-теоретичний аналіз витоків та генезису проблеми роціс/альності та підстав еволюції її типів;

- виробити синтетичний підхід до сукупності соціокультурних детермінант типів раціональності; •

- прослідкувати діалектику традицій і нозацій в інваріантній

структурі раціональності та конкретизувати її на прикладі аналізу механізмів вволоції базового стандарту - наукового типу раціональності. . .

ТЕОРСТдаО-МСТОДОЖРІЧНА ОСНОВА ДОСЛІДІМІШ. Оскільки пре лем? раціональності тісно пов”язана з питаннями онтології, гносеології, соціально-культурно? сфери, аксіології, праксіології т~;цо, автор засновувався на деяких.основоположних аспектах онтологічного, гносеологічного, соціального, ціннісного, діяльнісного та інших підходів, прагнув використати принципи діалектико-маторіалістаиної методології в їх аутентичному смислі. Дисертант виходив також з методологічних висновків розробок проблеми раціональності, здійснених сучясшши вітчизняними та зарубіжними дослідниками.

НАУКОВА НОВИЗНА ДОСЛ£іШЕІМЯ. В ході аналізу внутрішньої логіки становлення і розпитку проблеми раціональності виявлено тенденцію до взаємодії і зближення таких підходів до неї, як пізнавальний /когнггивнго-нормативлий/, загалькосоціологічний /соціально-цільовий/, аксіологічкиР /естотико-моральниР/ та праксоодогічний /ін-струменрааьно-техіїолого-оконоихчпий/. На цій підставі зроблено вії-сне ок про доцільність формування синтетичного поняття раціональності з врахуванням єдності чотирьох вищевказаних підходів як аспектів іеиу»штя раціональності;

- виявлена багаторівнева структура різноманітних типів раціональності, ядро кожного з яких складають фундаментальні механізми р о з у мі к н я, які визначають, * свои чергу, способи п о я с-н єни я, обгрунтування, та доведення, а також способи опису, етруктуруаання, передачі та закріплення знан: навичок, умінь, сприйнять, поведінкових«ріентирів в культурі;

- на основі вищезазначеного виділено принципи, що лежали в основі концепцій, притаманних кхасичному етапові розвитку наукової раціональності / трансценденталізм, фундамснталхзм, фіналізм, ім-персональність, абсолютизм, наївний реалізм, субстанціональність, дослідницькі стратегії, етатизм, елементаризм, антиеволюціонізм, динамізм та монотеоретизм/;

- розкрито філософські підвалини некласичного етапу розвитку наукової раціональності як наслідку впливу на неї психоаналізу, персоналізму, феноменології, психологізму, модернізму. анархізму, прагматизму і виділено деякі її принципові характеристики / новаторство, умовність, відхід від наочності, концептуалізм, символічність, змінена стратегія зображуваності/.

- здійснена спроба побудови гіпотетичної моделі постив-класичного етапу раціональності, що буде притаманним науці XXI століттю, і прогностично виділено ряд її очікуваних сут-ніених характеристик /гуманістичність. прагнення до розуміння.

діалогічність, синтетичність. • доповнвеальність, плпралістичність/. ТЕОРШГ-Ш І ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДОСЛІДШШ. Теоретичні результати проведеного дослідження значимі пвря за все в можливості їх використання при подальпій розробці філософської теорії раціональності. оскільки з'ясування об’’ективки; засад раціональності дозволяє органічно пов"язати діалектику рпціопальних відносин та раціональної діяльності з гуманіетичиим рухом історії та саморозвитком фундаментальних засад культури. Вони націлюють на тісне покращення концептуальної і забезпечення практичної гуманізації суспільства і гармонізації розвитку особи, створюють нові можливості для більш глибокого осмислим я специфіки наукової раціональності та перспектив її еволюції.

Матеріалкдосліджскня можуть бути широко використані в лекційних курсах з філософії, культурології, педагогіки, етики, зокрема ряду актуальних спецкурсів, пов"пзаних з темами раціональності, діяльності, культурної еволюції та культурно-історичної типології, педагогічної раціональності, а також при підготовці навчально-методичних посібників з цих ДИСЦИПЛІН.

АПРОБАЦІЯ РОВОІ.І. Дисертаційна дослідження обговорювалось на кафедрі філос ?ії УДПУ ім.М.Л.Драгоманова на підсумкових науково-теоретичних конференціях 1991, 1992 та 1993 рр., на кафедр': філософії ІПК при ВДУ ім.Т.Г.Шевченка.

З основними ідеями дисертації автор виступав на В.»союзному симпозіумі "Наукова картина світу як компонент сучасного світогляду" /Москва-05нінськ. 1983 р./. Республіканській науково-тсорз-тичній конференції "Єдність світоглядної та методологічної функцій м.-л. філософії"/ Київ, 1980/, {Міжвузівській наукозо-практи-чніЯ конференції "Орієнтація молоді на педагогічну про^ясію"/Полтава , 1987 р./. Науково-теоретичній конференції "Методологічна питання дослідження та організації цілісних систем"/Харків,1988/,

- а -

Міжреспубліканській науковій конференції "Роль суспільних дисциплін в фор(/"ван!іі особистісних та професійних якостей майбутнього вчителя“/ Вітебськ, 1989 р./.

Результгти дослідження використовуються ігри розробці двох держбюджетних тем на замовлення Міністерства освіти України:"Приведення змісту, форм, методів і засобів філософської підготовки майбутніх вчителів у відповідність до сучасних потреб суспільства"/ 1993-1994 рр./ та "Концептуальні засади координації міжпред-метних зв"язкі» соціально-гуманітарних дисциплін у вищих навчальних закладах України"/ 1993-1995 рр./- Матеріали дисертації використовувались при читанні курсу лекцій та проведенні семінарських занять.

Основні ідеї дисертації відображені в 9 публікаціях автора, список яких вміщений в кінці автореферату.

СТРУКТУРА ТА 0В’’СМ РОБОТИ. Структура роботи визначається мето* та завданнями. Дисертація складається із вступу, 3 розділів, висновків та списку використаної літератури, що включає 332 джерела. Об”єм роботи ІЄО+ХХІУ сторінок машинопису.- ч

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ '

^ "Вступ і" обгрунтовується Актуальність обраної теми, аналізується стан та рівень наукової розробки проблеми, визначені об"ект, предмет, мета, завдання, гіпотеза дослідження, охарактеризовані наукова новизна та теоретико-методологічна основа, теоретичне і практичне значення соціо-культуро-історичного підходу до проблеми раціональності, представлені дані про апробацію, стр> ктуру та об"ем роботи.

Перший розділ "Проблема раціональності в історії філософії" присвячений виробленню кон-

цептуаяьиої моделі раціональності. Обгрунтовується по/'аення про те. що запропонувати логічну концептуальну схему генгзису та еволюції трактувань проблеми раціональності / поза етимологічними аналогіями чи розчиненням специфічного змісту цієї проблеми в рамках інших філософських проблем/ можна шгхом історико-філоссфеь-кого аналізу. Він в даному випадку виступає як нетривіальна передумова і, одночасово, складово» самого дослідження, що не зводиться до простого переліку імен та існуючих точок зору. Аналізуючи основні етапи становлення і розвзтку цієї проблеми, автор концентрує свой увагу на основних етапах еволюції проблеми. ІЬ. поперте, підготовка логіко-фіілософл>кого інструментарій для аналізу проблеми; по-друге, перші підходи до неї без чіткого усвідомлення і явного формулювання; по-третс. дійсне формулювання проблеми і сучасні варіанти її трактування.

ЗасвідчивЕи приналежність до європейської філософської традиції з розробці цієї проблематики, автор з якості безпосереднього фундаменту для постановки проблеми раціональності розглядає творчість таких мислителів як Р.Декарт, Д.Локк, Д.йо, І.Кант, Г.В.Т.Гегель, вьчленовуючи моменти. поз"язані з їх відношенням до неї. Так. з роботі відмічається, що Р.Декарт та Н.Мальбранш ставлять питання: яким чином знання відповідають діЙсност:'11.Крнт. по суті, завершуючи ідеї) наукової раціональності Нзвого- часу, починав аналіз самої здатності »«слання. Але в міркува лях про механізм пізнання відсутнім було питання про невідповідність; результатів пізнання механізмові, що його забезпечує. Ні раціоналістична, ні сенсуалістична методологія Нового часу не провод;. -ли таких відмінностей. Ці два аспекти присутні в злитій недийя-ренційованій формі, що отримує свій найвищий вираз в гегелівському панлогізмові. "Наука Логіки" - це гімн раціоналістичного мислення, але у Гегеля немає поняття раціональності мислення.

I не тому, що останнє ірраціональне. а внаслідок тоїоянйсті отелення та раціональності. В рамках сама- цієї класичної раціоналістичної традиції закладаються о слоям ді адектико-к&теріалістичного підході’’ до прілою! раціональності:.

В роботі показується, що до явного ^ормуствокня проблеми раціональності привело усвідомлення таких чотирьох основних груп раа.->иих процесів: а/ еконочхко-технологічниХ,<5/ соціальних,в/вцу-трішьонсуковінх// процесів діалектичної взаємодії наука і суспільства.

Так, сама в соціальній дійсності Нового часу відбулися корінні битки. пов"язані зі становлениям та бурхливим розвитком капіталістичного способу виробництва, в той нас, як деряавя заливалась за своїм характером (феодальною. Нзадекштність старих форм . дертапного устроо та нової суспільно? ситуації трансформується мислителями в проблему адекватності держаки своєму власному призначення. т4о в рамках останньої поступово усвідомлюється як проблема раціональності. Другим об'єктивно важливим аспектом становлення пройдами раціональності були внутріпкьонаухові процеси ,гврш за все в математиці, яка із засобу обчислення перетворювалась а засіб мислення, та тісно пов"язанаго з математизаціеп точного при-родознавстза. &олвція науки привела людей до проникнення в мік-ро- і кзга-світя, але на змінила кардинальним чином раціональні структури лядського мислзння, що спиралось на наглядність і реальну опараціональність сприйняття макросвіту. Ц* привело до кризи розуміння, в основі якої лажало відставання існуючих структур раціональності мислення від характеру самого об'єкту дослідження і несумірно ускладнених засобів його пізнання. Третій та четгер-тиР компоненти процесу становлення проблеми РАЦІОНАЛЬНОСТІ - зміна ролі науки в суспільстві та взаємовідносин між науковими та іноими цінностями, підсилення аксіологічного акценту, зростання

ролі інструментальної компоненти разом з нотам поколій..,ту 'гяхішш та технології та якісно новим 'ріалам осмислення економічної доцільності та ефективності.

Експлікація проблеми раціональності підготовлявалясь в двох планах: логіко-філософському та філософсько-соціальному. Прослід-ковується подальпг розходження цих яляхів. Висувається теза про те, тдо Ф.Нгцсв в перетвореній формі починає безпосередня розробку’ проблеми раціональності. Неокантіанці л виразили цз криз* свідомості через поїитивмй аналіз нових рис науки, через дослідм-нн питання про механізми, по дозволяють поняття бути відповідним дійсності.

СіМЄ В НІМЕЦЬКІЙ СОЦІОЛОГІЇ кінця Х1Х-П0Ч.ХХ століття відбувається успадкування неокантіанської проблематики "наук про культуру” і проблеми цінностей. У М. Вебера ми "находимо концепцію раціональності як характеристики на просто людського мислення - ця лінія прослідковувалась давно, - а я* інтегративної властивості культури. І М,Вебер ствсрве цілісну концепція раціональності не просто як атрибуту науки, а як вищого принципу лядської діяльності і суспільства взагалі. В цьому смислі М.Вебер стоїть ви^о наступних концесій раціональності. ГЬ суті, це перів формулювання основних аспектів проблеми: структури і смислу діяльності, рецЪ-няльність та ірраціональність дії, проблема розуміння.

Подальша еволюція трактувань проблеми раціоиальноигі повязана, по-перше, з підходом Л.Вітгенптейна та представників логічного позитивізму, а, по-друге - 0.Шпенглера та екзистенціалізму. Показується, по наступні концепції раціональності втратили вебс-рівський змістовно-цілісний підхід, звільнивші місце для ділгмми "сціентизм-антисцієнтизм”. Аналізуються трактування раціональності К.ІЬппером та Віденським гурткам.

Зведення раціональності до логічного аспекту відкрило це

■ - 12 -бхяья широкий простір для трактувань лвдського буття як ірраціонального, ¿скільки,дійсно, логіка но з ьмозі вичерпати гсісї багатоманітності суспільних та гиосгологіяних прсцасів. Соьіе тому ірраціоналгстнчно розз”язяшя проблеми раціональності закономірНО випиляється зворотно» СїОрОНОО ЛОГІЦИСТСЬКОГО сцієнтизму.

Так, » філософії О.Шпенглїра закладаються основ:! новоєвропейського ірраціоналізму з інтерпретації раціональності, де це поняття придасться тики*.!, як його трактують раціоналісти типу К.Вебера, алз при цьому ставиться завдання довести, що сака формальна раціональність суспільства робить Яого ірраціональним, веде до дегуманізації людини і соціуму. В зв"язку з цією проблематико» аналізуються погляди К.Ясперса, представників франкфуртської школи.

Відмічається, що в 50-60 роках нсаого століття спостерігається певний підйом гермеиевтичних досліджень. ПрїіНЦИПОЕИМИ моментами з"явились тут спроби внести поняття "пояснення” і "розуміння” в контекст міркувань про раціональність.

.Аналізуються трактовки проблеми в роботах постпозитавістіа, які зробили спробу звільнитися від вузько логічного трактування ' раціональності. їзе характерна риса - прагнення синтезувати в єдина ціле формально-логічні, аагпльнометодологічкі підходи.

В кінці розділу а?,тор наголооуг на тому, що в ході описаного вище історико-філоеофського аналізу внутрішньої логіки становлення і розвитку проблеми раціональності виявлено тендїнцію до взаємодії і зближення таких підходів до неї, ітк пізнавальний /когнітивно-нормаги»мй/,. загальносоціоло-г і ч н и й / еоціально-цільовиР/, аксіологічний /естетико-етичний/ та практичний /інструментально -економіко-твхнологічіий/. На цій підставі робиться висновок про доцільність формування синтетичного поняття раціональності з врахуванням єдаості вищезазначених підходів вже як аспектів існуван-

ня раціональності.

Другий розділ "Структура ? д с с ц 1 о к у п ? ур ?? п обумовленість типів в а ;; і а я а -і.7 ь. -н о с т і" присвнчг.чиП аналізу поняття раціональності і типу раціональності та їх предикатів. З иьочу автор звзртас увагу на С5-грунтування та опис структурних компонанті» та ^ункціонувашін раціональності як стійкого фу^дсікснталького мхшілк-у'ьсллої діяльності взагалі, в тому числі і мис.ткня. природа раціональності у.о— зглядається а позицій матарігалізму та ідеалізму, оіітологізму та гкосеологізму, нормативізму, субстанціалізиу та антисуйстладіалі-ачу, діяль киць кого редукціонігму, антропологізму, лгсіояогіаку. інструменталізму. Дроанадізузавги вказані підходи та виявивши Ух "раціональне зерно" та обмеженість чи односторонність в трактуванні раціональності, автор приходить до висновку, цо саме с и н-т е т и ч н ий підхід, де поєднуються грдлі зв"лзху раціональності як а гносеологічними процедурами,так і з соціальної) структуро» і відповідним» паяітичиими інститутами і появдінковики нормами в контексті діалектики цілей і засобів з естетичними, етичними та шяш.іи соці о куль турни ми цінностями та інструментальними нормами. гцо сформувалися в рамках практичної / пери з я все економічної та технологічної / діяльності, дозволяє поставити проблему єдності та багатоманітності її форм ка фундамент граничних філософських засад. З роботі підкреслюється, що з позицій цих граничних засад в рамках системи "діяльність-культура-історін” проблема раціональності на нинішньому етапові тільки і може отримати самодостатнє виріиекнл. Автор нпголошув, що поняття раціональності виростало і формувалося по відношенню до соціокультурпої сфери в цілому, а не тільки по відчаленню до внутрішнього каркасу науки, мистецтва, суспільства, тих чи інших спеціалізованих видів діяльності ЛЮДИНИ.

В стосг? !>,*с!х{ раціональності пропонується не мовна виразність. л інтерсуб”єктивність розуміння смислу, в якій би символіці /вербальній чи невербальній/ він не проявлявся, що дозволяє трактувати раціональність не просто як якісно важливу характеристику мислення, а в набагато більа глибшому смислі в якості інтегративної властивості культури. В дисертації показується, тдо обмеження раціональності сферов формально-логічного чи математичного апарату, а також вербальних форм приводить до неоправданого звуження сфери аастосовуваності та еврістичності .даного поняття. Запропонований ноги*' підхід - виділення в якості порогу виразності раціональності і к т е р с у б'Ч ктивність розуміння смислу, в якій би символиці / вербальній чи не-верб&льній/ він на проявлявся, саме і дозволяє вписати в норми та. критерії раціональності різноманітні, незводамі одаа до іншої культури. '

В роботі розкривається зз”язок проблеми раціональності з ' основам* нового мислення, зокрема в егіномічніЯ та політичній сферах, цо так необхідне зараз самостійній і незалежній Україні. Автор показус, що філософсько» основою формування нового мислення повинно стати засвоєння і застосування нового типу раціональності, який дав способ» розуміння та еталони мислення і діяльності наРбільи адекватні сучасніР епосі.

Ш основі новітніх досягнень в осмисленні природи свідомості лади ни, г,о залишались недостатньо відрефлзксованими, показується неправомірність жорсткого розмежування інтелектуальної діяльності на раціональну та ірраціональну,‘що ірраціональне як доповнення раціонального завжди присутнє - явно чи неявно - у всіх: і.-яших ментальних побудовах, а раціональне та ірраціональне є д*ома доповнюючими одне одного перяоначалами на-•їїо; сглдокпстг. Гармонізація цих начал, по задається культуроп.

полягав в їх сумісності, нерозривності, спіопричасності. і меха~ нізмом цібї гармонізації і виступає, на думку автора. рлціок».»ь-ність як систем«, що самовдосконалюється.

В розділі проводиться думка про формування передрог для створення нової філософської посткекласиччої інтеграл ь-н о ї концепції раціональності, цо повинна інтегрально поеднуга-ти раціональне'та ірраціональне, намічаються дея«і магістральні напрямки до програми її створення на базі ідеї про ірраціонально осягнення раціонально сформульованого.

На основі вищеописаного розгляду автор розкривав б а г а -торівневу структуру різноманітних типів раціональності, ядро кожного з яких складають Фундаментальні механізми розуміння, які визначають, в свою чергу, способи пояснення, обгрунтування та спростування, доведен ня. а також способи опису, стру-ктурування та трансляції, передачі та закріплення гнань, умінь, навичоя, форм сприйняття, поввдінкових орієнтирів а культурі.

Третій виділенні* момент якраз і несе на собі навантаження "озоиніонення” першого та другого рітнів раціональності. Саме на основі аналізу таких особливих форм і реконструюється власне тип раціональності мислення. Дійсно, сама суть раціональності даного типу виступає в тому, які сане способи і методи опису вибираються, яким чином оформляться теорії чи інші масиви знань, які приймаються / а точніше, з необхідністю виникають/ - норми, стандарти та принципи фіксації, канонізації та трансляції знань, навичок та вмінь, ціннісного закріплення стилів поведінки та естетичних сприйнять - соціально значимих в даному історико-культурному контексті. Неважко бачити, що сади органічно включається і система освіти як су-

-16- ' спільно прийнята Л»рма раціонального відтворення ставтого, наяв-:г:гі пл даі«я момент знання і разом з ним канонів мислення. '

ІЬдалькі зусилля автора присвячені розкриттю соціальної та хультурио-іетсрнчної обумовленості типів раціональності, виявлен-на онтологічного статусу і об'єктивного співвідношення раціональності з такими родами уніьерсалій як універсалі! культури, світоглядними категоріям!! та категоріями філософії.

Цьому пер»дує розв’’язання проблеми всезагяльї^ої природи раціональності, де показується, що саме універсум/ всесвіт, космос, світобудова І Т.Д. / Є ТИМ ПервИННИМ 5СЄ0Х0ПЛК.’Етам зверхцілим,якому належить раціональність. В уиіверсумі присутній субстанціональний, або універсально-всезагальнйй початок, що с матеріально-духовним та багаторівневим. Кожному з рівнів організації уні-версуму присутні свої категорії. Останні мають свою специфічну визначеність і в світі людської дійсності, в суспільно-культурному світі, який онтологічно виступає як один із рівнів організації універсуму. Всередині людської дійсності виділяються три основні типи, або роди категорій: І/ категорії, що утворюють категорійний каркас культури і людської суб'єктивності; 2/ категорії, що • складають ядро світогляду; 3/ категорії, що входять в склад предмету філософії/ виникають з моменту конституювання філософії ях феномену культури і сфери духовного виробництва/. ■

. Граничні засада культури, що задають специфіку її цілісності і неявний чином визначають життєдіяльність людини, виступають в ролі головних орієнтирів критичного розуму, але не виступають його предметом / тобто ке усвідомлюються/. їх відкриття і критичний аналіз означають кризу, розклад попередньої культури і становлення нової. Універсально-всезагальні категорійні форми, що виступають як іманентні форми організації зовнішньої соціокультур-

ної дійсності і лгс ім&нентні ехгистенціальні визначзняті людшш-суб"екту,фігурують а особливій формі - онтологічній. Вони маять подьіРну онтологія - унікерсально-бугтійіу та культурну, а, оскільки остання Історична, то вони в кстаїу історичну епоху на<;у»*.-ЮТЬ І специфічну кульТурН О-Особл.1 т-у зміну. Таким чином, иевгдзп-флексозана раціональність, що утворює яатегоріРниР каркас культури, вклачаг в себе три основних рівня: уківврсально-буміРниР /інваріантний/, культуро-всезагальниР / всеалгялі.ний а мехлх соціально-людської дійсності/, культурно-історичний / наРбілья рухливий, так як культура - історичне/.

В роботі показується, яким чином раціональність, будучи фундаментальним механізмом всякої діяльності, вистуїтав в ролі інтегративної властивості культури, цо втілвгться в інтерсуб’Єктивних смислах її універсаліЯ.

Оістешутворсвчим фактором кожної історично визначеної культури виступають Гї світоглядах універсалі?. Ці універсалі? акуму-лтаоть історично накопичений соціальний досвід. З їк системі людина певної культури оцінюг, осмислює і переживав світ, зводить в ці лісність всі явища дійсності, що попадають в сферу її досвіду. В категоріях, що складають ядро світогляду, присутні ті ж три рівні чи пласти, що і в категоріях, що утво5*вть категоріальний каркас культури* Світоглядні категорії багатомірні: вони мають адресантами різні рівні людського духу - і рівні раціональні, і рівні дота зверх - раціональні, так само і ірраціональні. Робота ж філософа з категоріями виступає як їх раціоналізація, тобто зведення всієї повноти їх змісту до ОДНОГО рівня - до рівня раціональності.

В роботі розглядаються також категорії сфери соціальних відносин. при допомозі яких виражаються визначення гадини як суб’єкту діяльності, структура її спілкування, її відношення до інших

. -18-лпдей і суспільс.гьл в цілому, до ціяеР і цінностей соціального К\Иу. Ці категорії, не маячи статусу в се загальних і універсальних визначень буття, 5 «иттедіяльиості людини відіграють не мен-гу роль, нія базисні категорії, і сутнісним чином впливають на тип т'ьі'Дочйл'ьмостг .

Типи СВІГСрОзумІННЯ і світовідчуття і, відповідно, - типи раціональності гл&стнві різним тилем суспільства, визначені різними за змістом категоріям!, що лежать в підвалинах культури. При цьому підкреслю«тьея, що смисли універсалів культури реалізуються і розкриваються не тільки в формах понятіРно-мисленого осягнення об'єктів, але і в інших формах духовного і практичного освоєння людиною світу.

Обгрунтовуються думка, про те, іцо раціональність виступає механізмом гармонізації фундаментальних засад культури. ІЬказувться, що раціональність через категоріальний мехвяівм інтерсуб''«ктивного розуміння смислів узгоджує, гармонізує наявні смисли, цим самим реадіауючи тенденцію стабільності в культурі, а а іншого боку, вона бере участь в процесі с м и с -лоутворення, породкення нових смислів.

Третій розділ "Еволюція наукової танін -■ кально ст і, її перспективи" присвячений втіленню запропонованої автором концепції на матеріалі такого найбільш авторитетного та впливового типу раціональності,як наукова, шляхом розгляду її культурно-історичної еволюції.

На матеріалі вітчизняних та зарубіжних досліджень прослідко-вуеться еволюція уявлень про межі наукової раціональності. Автор звертається, перш за все, до центральної складової раціональності, її фундаменту - механізмів розуміння, розкриваючи їх структуру та основні параметри характеристик - повноту, глибину, чіткість і обгрунтованість. Підкреслюється відмінність розуміння

від гмістовнпго знання та пояснення, зіз"яsor. Poro а г.кїонлми смислоутворення, зо задає есшіелепність об"ек?у розуміння з ігч-ки зору суспільної практики.

Розгяядяочи розуміння гк глибинний i^г.repcytf'’eкти^ш^íí, процес "засвоєння емхслів", що носить суспільно-історичний характер і гадав "глибину" «писання знг.ння в соцісхультурний контекст пізнання, автор показує, ’ДО прийняте в дослідженні трактування раціональності да?аояче иг ототожнпвпти її иежі ні з математичними , ni з формально-логічними рчгулптазауи, ні з засобами мовної виразності, а включає в себе також переживання смислу, тобто пов"язяш‘ з емоційною сферов духовної реальності індивіду. Але, разом з тим, автором запропонована білья жорстка дефініція поняття раціональності. Сутність раціональності тлумачиться як "сукупність механізмів / норм, постулатів, критеріїв, принципів та ін./ і н ч ч р~ суб” ективного розуміння в рамках людських спільнот". Це? підхід відрізняє таку компоненту лядського мислення, як раціональність, від процесів індивідуального неповторного емоціРно-пеихолпгічного осягнення, да часто протікає ірраціокадь-по для їх носіїв.

В роботі дається логіко-філосо^ський аналіз культурно-і«тористої дтнаміки таких історичних форм Нр.ухової раціональності як класична та н е к л а с и ч н а. Розглядаються принципи, по л<*жалч в основі класичного етапу наукової раціональності і визначали способи розуміння та постановки проблем, прийоми дослідження, опис тіредччтиі’.х областе?, характер обгрунтування отриманих висновків, манеру подачі, викладу результатів, форми фіксації і відстоювання тверджень відповідно до загальні структури типу раціональності, запропонованої в другому розділі.

Автор показує. по узагальнений аналіз дозвогля виділити такі принципові положення та установки, ^о характеризують к л а-

с и ч н и « »'(-ап 1»ояви-£ку касової раціональності. ІЬ. пера за г;:. ииоря на фїком-їнологічну версію суб”єхту пізнання як всеза-гального безособового, деперсоніфіковаиого з позаісторичною, по-задісвідмо» "чистой свідомістю"» Цч інтелектуальна традиція опиралась нл принципи трансценденталізму. й>ундаменталіаму та фіналі-зму. До еталонів мислення класичного етапу розвитку наукової раціональності слід тако* віднести принцип імперсональності. Структура розуміння на класичному етапові раціональності характеризувалася і принципом абсолютизму. Структура цього типу ряціонально-«ті характеризувалася також наївним реалізмом та субстанціальністю. Цч інтенція конкретизувалася такими дослідницькими стратагемами етатизму, елементаризму та антиеволюціонізму. Пануючими в ареалі класики були також установки динамізму та моногеоретизму.

В роботі показується, що після фіаско цієї класично! доктрини, що панувала в культурно-історичному ареалі маРке триста років

і безугалас* на утопії внутрішньо сомоочевкдного неспростовного знання. формується некласична доктрина науки, що опиралась на суттєво інпі /і а багато в чому контрярні/ передумови та допудїння.

В подал*кому викладі розкрито соцхокультурні та філософські' підвалини цього етапу розвитку нвуїивої раціональності як наслідку впливу на неї психоаналізу, персоналізму, феноменології»психологізму. модернізму, анархізму та волюнтаризму, а також прагматизму. Підсумовуючи ці різноманітні особливості ідеРних передумов неклясичного етапу раціональності, автор робить висновок, то г архетнпові духовності початку нашого століття були закладені багап'значимі дяк майбутнього ідіоми / новаторство, ревізія самоствердження, пікірування а трядиціеп, експериментаторство, нестандартність, умовність, відхід від візуальності. концептуалізм, символічність, змінена стратегія зобрат.увлності/.

- 21 - '

В цьому середовищі склалась нетрадиційна інтелектуальна перспективе. що ввібрала в себе принципові риси и е * и е и ч-

іі о г o етапу наукової раціональності. В роботі показано, я.о в ц» еш - -'далось нетрадиційне світобачення, своєрідна поліфундп-ментядь'іі ать. тло пришла на зміну моністичному суЗстллціялізму.

В іпостаетій картині реальності утверджується принцип інтегративну, де ціле і частина самодостатні, формується своєрідна евріе-тика синергетизму.

Її змінила оргкніамічна картина, що базувалася на припущенні сукупних елементів самоорганізації. динамічної нестабільності систем, сформувався інтелектуальний блок холізму, що визначав інтерпретацію дійсності як складної ієрархії цілісностей, де віт-сутні о в соди сутні Я загальнодетермінупчий центр і похідна від нього периферія, установка на антиспоглядальність. Утверджується релятивізм та доповняльність як некласичиі принципи. а також когерентність. нелініГіність. симетрія, відмова від визначеності в досконалому смислі понять точності та строгості.

Все викладене стало концептуальним каркасом некласнчного етапу еволюції раціональності науки і дозволяв оцінювати foro як досить цільний однорі дниР пласт духовності, що підготовлені*!» глибокими ідеРними процесами на рубежі XIX - першої чверті XX ст ЇЬальна незавершеність інтелектуальної фпаи некласичної рпціо-нальності не дозволяв вирішити питання про її закінчення. Та все ж мокна тверг*ити. що зараз на наших очах зароджується етап п о -етнекласичної раціональноїті.

Розгляд еволюції наукового типу раціональності на Poro класичному та некласичному етапах, ще послідовна приходили на зміну один одному, дозволив звернутися до прогностичного аналізу структури та сутніених рнс цього постнеклясичного типу раціональності. ГЬ*пзувться, ідо процес усвідомлення ireort-

хідниеті аміни умалень про науку, шлпет її розвитку та підходи дг. „ої, сормуглиня нової гуманістичної моделі науки може здійснюватися на блзі переосмислення її фундаментальних засад, найва-жливінззот серед яких виступає раціональність.

Автор поклзув. що на базі нового розуміння гуманізму як універсального відношення людини до світу у всіх його проявах як до самоцінності можна сформувати принципи ногюї постнекласичної раціональності: гума н істинність, прагнення до роауиіння, доповнювальність. багатоманітність. синтетичність та діалогічність,

У •Висновках” підводяться підсумки проведеного до-слінісення. намічайтеся Poro перспективні напрямки, пропонуються практичні рекомендації. які можуть бути використані при подаль-мій роаробці проблеми, а також наводиться список'публікацій автора по iewi дисертації. -

ОеновниР зміст дисертації відобр кений у публікаціях автора:

1. Місц» картини універеуму в структурі раціональності // Наукові вапиехи: Матеріали звітно-наукової конференції викладачів ■ УДПУ ім.М.Драгоманоеа sa 1992 р. - К., 1993 /укр.мовоп/-0,3ц.а.

2. Роль філософії та і >гіки в професійному самовихованні вчителя//' Роль суспільних дисциплін в формуванні особистісних та професіях якостей майбутнього вчителя: Тези доповідей мн-вузівської конф. 26-28 жовтня І9Ш р. - Вітебськ, 19 Ш /jr/спів-явт./,/рос.мовою/. - 0.1 д.а.

' V

3. Логіко-педагагічні засоби формування цілісної системи як остей особистості // Методологічні питання дослідження та орга-нізаціїї цілісних систем. -Hayje.-тмр. конференція системи . філософських /методологічних/ семінарів. - Харків, 1988. -

/ у сліввет././рос.мовою/. - 0,1 д.а.

4. Роль концепції наукової картини сііту в покращенні світоглядної І МЄТОДОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ студенті* ПЄДВ5'ЗГВ // (\)ІвНТЛ~ ція молоді ня педагогічну присію: Тези Полтавської наук.-практ.хонф./Під, рад.й.іГ, Моргуна/. - ¡Ьятава, І0У7,/ рос.мовою/. - С. 156-157. - 0,1 д.*.

5. Природиичонпукова» картина світу гк дятврчіиянтл етнлп мислення// ?ІЯОЄОфСЬГСІ проблемі супленого рриродаянлиствя. Респ. міжвідомча Р няук.збірник. - !С.: Вкщя икола. 1983. - гпп,55. -

/у спіаавт./,/рос.мовою/. - 0.3 д.а.

6. Місце і функції конкретнтіяукояих "картин світу" в сксгвмі науки і культури // Єдність світоглядної тя методологічної функцій м.-л. філософії. - Тези доя. і виступів респ.няуг.конф. -К., 1980. ~ /рос.мовою/. - С.35-38. - 0,2 д.я.

V. <f. Енгельс про необхідність загального погляду на природу і роль філософії в Poro формуванні і функціонуванні // Нова ря-дотськя літератур* з суспільних наук. Сілософські науки. -*Н0. ІУ79. -Дяп.В ШСН AH CPGP »3358 від 10.04.1979.- /рос.мовоя/.

- І д.*. . '

8. Зміст фізичної кяртини світу як однієї з вищих форм систематизації наукового зн*пня // Нова радянська література з суспільних неук. Філософські науки. - №10. - 1979 / Дяп. ІНІСН АН СРСР.-Ю355 від 10.04.1979. - /рос-ыовоо/. - 0.75 д.я.

9. Бвожсція культурно-історичних форм наукової раціональності

та ідеял няукової раціональності XXI століття // ¡пупові яміи-.ски: Матеріали звітно-наукової конференції професорсько-вик/я-дяцького складу УДПУ ім.М.Дрпгомановя за 1993 рік. - К,, У.ДІІУ, 1994, - /уггр.мовою/. - 0,2 д.а. /приРнято до Друку/..

k'lMlimii-mVro V.i.

>n'\z woxturui. Poundatiouu «nd Evolution of nationality iCjrpcs Vi :<r*TtaSioa for « Candidate of Philosophical Scicnceu De¡¡reft ou i:jjeoialttj cy.co.vi, - »octal philosophy. Kiyiv University titmieiS aftex* T.(S. Bhevchouto, Kijfiv, 199'*.

Tea research vorJcs ou a set or social wad cultural foundations of ratio;;ality tjrptu and their historical evolution are 0'-iU£ defended. Sources and t£tncyia of the rationality problen have btca shown la the dissertation throut^h the priss oi a. his-tojgr-philoeophical aud theoxetico-conceptual analysis. On the fc&tiia oi thifo a synthetic notion of rationality has been developed uhich includes cognitive, social, axioligical and priuciological a<ipoct;j and comprioeu various types as coaplcs hicrarchial ttru-cturce, the nuclfcua of which represents fundamental comprehension aechoflisms.

Solving of the ¿.ocio-cul tural rationality typec conditiona- . lity problca ie being accentuated la thf> thesis investigation.

In connection vtiA thia the interrelation!! of rationality types kith the universalities of culture, outlook and philosophy are

tlUlkQ.

Dialectics of traditions and novation» in the structure of rationality ie concretised in. the analytic of the aost developed and influential type of rationality - scientific one. ItQ clau-cicel and nori-claaijicfil atones of development were analysed and st bj pothetic.il aodel of the poet-non-classical etage of rationality of the coning XXX century science which is being foraed is proposed. A fieries oI its enecnticl characteristice has been worked out.

Вллдамирвино В.Е. Социокультурны* основания и »водвция отлов рациональности. Диссертация ка соискадив ученой степени кандидата философских неук ло специальности ОУ. 00, II - социг.льпля философия. Iüteiscrcitй университет имени Т.Иевчецка, Kies, 1994,

Защищается девять научных работ, пося'пченч'их теоретическому ИССЛвДОМНИО СОВОКУПНОСТИ СОЦИАЛЬНЫХ И культурных ОС!Г<1ВЯ1ГИ?' типов рациональности и их исторической эяодюции. В диссертации к* ОСНОГв историко-философского И КОНЦеПТуЯЛЬНО-ТвОреТИЧеСКОГО анализа раскрыта истоки и генеяне проблемы рациональностм. ¡fa ятоЯ осноке виработпио синтетическое представление о иеР, «K.ww»wi>Te познаттедыш?1, обтесоциадьнмР, аксиологический и праксиологический аспекта и репрезентирующее разнообразные типы р*циоцельности как wowme многоуровневые структуры, ядро которых составляют фундаментальные мех:аии;**н понимания.

Лкцент в рвботе сделан на решении проблемы социокультурно ГС обусловленности типов рациональности. В »rot* с*п»и у>*екрмто гяп-имоотнотение рациональности с универсалиями культурм, мировоззрения и философии.

Диалектика традиций и нояациР в структуре рациональности конкретизирована на гримере анализа эволюции наиболее развитого и влиятельного ее типа - научной рациональности. Проаналнзиропа-ин ее классический и неклаесическиР этапы развития, а также подложена гипотетическая модель формирухвдегося постнекяасичеекого этапа рациональности науки будущего XXI столетия, внделеш рпд ее с)япноетных характеристик.

Кгочов! слова: рацгенальнгстъ. И типи, засади рац{онадьност1,

П детермхнацгл, етптрммпку рац10наль?(сст1.

[Тiдпяооно до лгу]*/ Т[,У1 Л99<го.0бем 1,2.?ормат 60x84 I/I6 Друк о{'CfJTнии.Тир.ICCnn. Уш. X'6.Feшлатио.

ВОЛ УЛПУ IM.M.lI.WifOi^HO’a, ¡(¡ff-.s, ипрогора, 9.