автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.03
диссертация на тему: Сравнение как структурно-стилистический компонентхудожественного текста /на материале современной украинской исторической прозы/

Полный текст автореферата диссертации по теме "Сравнение как структурно-стилистический компонентхудожественного текста /на материале современной украинской исторической прозы/"

Г”Ґ\

с.:

НАЩОВАЛЬНА АКАДЕМІЯ ш УКРАЇІК ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОНї

Ііп правах рукопису

галсах Лариса вю:лїв:і\

ІЮРІВНЯіїШ ЯК (ЛРУКТОІЮ-СГИЛІїЛГИЧІИЯ КСйЛОІЖ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ /їй МАТЕРІАЛІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРИЧНОЇ прозу

Спеціальність 10.02.0$. українська йога

Автореферат дисертації ка здобуття наукового ступеня кандидата ^ілологічнкх наук

Київ ~ 199(1

Дисертацією е рукопис Робота виконана в Інституті української мови НАН України

Науковий керівник - доктор філологічних наук професор С.Я.орхоленка

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук

професор Я.В.Янулі

кандидат філологічних наук старший науковий співробітник І.С.Гнатюк

Провідна установа - Тернопільський педагогічний інститут

Захист відбудеться 14 лютого 1996 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої ради Д.01.94.01 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Інституті української мови НЛН України /252001, Киї в-І, вул. Гоуиевського, 4/.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім.0.0.Потебні та Інституту української мови НАН України

Автореферат розісланий ______" січня 1996 р.

Учений секретар спеціалізованої ради кандидат філологічних наук '

Б.М.Ажнюк

Порівняння - один із засобів пізнання світу, який полягає у виявленні зовнішніх і внутрішніх звпязків мі* предметами та явищами. Порівняння - багатоаспектний феномен, цо е об'єктом вивчення кількох наук, насамперед логіки, літературознавства та . лінгвістики, а в останній - об"єктом граматики, лексикології, фразеології, стилістики. Це зумовило складність вивчення порівняння в мечах кожного конкретного аспекту.

Як стилістична категорія названий засіб починає вивчалися

з часів формування риторики і традиційної поетики. Ще давньогрецькі філософи та римські оратори, заклавши підгрунтя теорії художнього образу та тропів, зробили перший крок до розкриття сутності порівняння як категорії риторики, поетики, в широкому плані - стилістики.

В українській науці серед ранніх праць зі стилістики привертає увагу "Поетика /сад поетичний/" Ь.Довгалевського, де автор дає описове визначення порівняння.

Багато уваги приділив дослідженню порівняння як образного засобу 0.0.Потебня. Зокрема, його Цікавила специфіка цього тропу в текстах народних пісень, де функціонують різні за граматичними форма™ порівняння. Зіставлення паралелізму і власне порівняння з формально вираженими ознаками граматичної порівняльної конструкції наптовхували вченого на думку про існування спільної логічної основи для них.

0.0.Потебня вватав, цо саме в порівнянні як процесі відбувається рух дуики "від предмета до предмета*. У мові виявляються розташованими поряд ті реалії, які в дійсності є віддаленими,

і лише в художньому теїсті, у сприйнятті письменника, а отче, й

читача, вен:; виявляються в єдиному.семантичному просторі, народжуючи нові значення. Питання про те, як у поєднанні різних елементів народ-куеться значення, є складним. Послідовність зображень в уяві, незалежно від того, як швидко вони поєднуються, рідко пояснює їхній сеіактичний зв"язок. Просте поєднання елементів Н 3 не обов'язково породжує якесь значення. А тому поєднання таких елементів повинне виходити за їх власні межі й включатися в вперцептивну реакцію, яка є "участю відомих мас зобрачілчь в утворенні нових думок", і рєзулотатом якої с щось нове, нетотожне з жодною із двох стихій аперцепції^. Але наше сприйняття не однаково реагує на всі ряди зображень. "...Кожного моменту життя все, що є в душі, розпадається- на дві неоднакові галузі: одну широку, яка нам невідома, але не втрачена для кас, тому що багато з неї спадає нам на думку

без'нових відчуттів ззовні; іншу - відому нам, яка перебуває у

2

свідомості, дуже обмежену порівняно з першою” .

Показовим у цьому плані є порівняння як засіб аперцепції, бо "хоч яке було б прекрасне порівняння, але воно примушує нас думати про те, ідо зовсім не містить необхідної властивості суб'єкта дум-.

З

ки" . Це явище Потебня називає розкладанням чуттєвого образу, що неможливе без слова. "...Образ, як безіменний конгломерат окремих актів душі, ... з"ясовується тільки в міру того, як ми подрібнюємо його, перетворюючи за допомогою слова у судження... У ряду суджень... настурні /судження - Л.Г./ можливі тільки тоді, коли

4

попередні об"єктивовані у слові .

А.А.Потебня., Мисль и язик. - К.: Синто, 1993. - С.82.

^ Там же. - С. 83-84.

^ Там же. - С. III.

^ Там же. - С. 112.

- З -

Таким чином, порівняння у мові є, з одного боку, засобом пізнання світу і, з другого, - результатом цього пізнання, оформленим у вигляді компонентів тексту. '

Потебня розкрив механізм створення образного значення за допомогою порівняння. На прикладі українсько’ї народної пісні вчений дослідив інші умови, необхідні для розуміння цього тропу, а саме, глибоке знання народних традицій, вірувань, символіки, з якими усталені фольклорні вислови перебувають у постійному взаємозв'язку.

Порівняння лежить в основі формування художньо-образної системи тексту. Здатність людського мислення зіставляти, порівнювати явища навколишньої дійсності реалізується в художніх текстах як стилістичний прийом. Останній передбачає цілеспрямоване, часто ускладнене додатковими семантичними відношеннями, звертання до порівнянь з мето» створення стилістичного ефекту несподіваності, оригінальності, акцентуації на зв"язках, які суперечать раціональному мисленню й так званій логіці речей. Лор.: "Перед нами не раціональна розсудковість, а образне,, картинне мислення, яке не мас меж і не завжди підпорядковується з & кокам логіки1*^. Хуцотльо-об-разні, конкретно-чуттєві порівняння, з одного боку, мають викликати в уяві читача нібито звичні словесні картини, з другого -ускладнюють художній текст, роблять його багатошаровим, багатоплановим, тобто примушують працювати думку й уяву. -• .

Здавалося б, ¡цо такий традиційний троп, як порівняння, який був об"бКтом уваги різних наук це з античних часів, має бути досконало вивченим, проте дослідження його на матеріалі різних ху-цокніх текстів показало, цо на кожному етапі наукового пізнання порівняння заявляються нові аспекти. Так, наприклад, спостереження

* о.І.Павленка. Порівняння як граматична і стилістична категорія.. // Ьювознавство. - 1970. - № 3. - С. 80.

над мовоо сучасної історичної пооуи виявило нові с-ормалцно—гопма— ткчкі структури, оновлений образно-худокній зміст і текстові функції порівнянь.

Обираючи матеріалам дослідження тексти сучасної історичної прози, виходимо з того, що в історичній прозі описовість і оповіц-ність значною мірою ґрунтуються на актуалізації порівняльних конструкцій. У текстах, історичних романів функціонують порівняльні конструкції різної синтаксичної будови і з різним лексичним наповненням. Структурно-семантичний аналіз порівнянь дає змогу виявити специфіку індивідуальних стилів, а також характерні ознаки художньо-історичної оповіді. Порівняння як стилістична категорія, що вивчається на матеріалі конкретних, текстів, передбачає комплексний підхід до досліджуваного явища. ■

Актуальність дослідження полягає у введенні в коло стилістичного аналізу показових для української художньої прози текстів історичних романів. Мова історичних романів актуалізує відповідний словник: саме в порівняннях як стилістичному явищі відбиваються аспекти історичного, лінгвокраєзнавчого мислення художників слова. Тексти історично? прози репрезентують різноманітні порівняння з погляду їх формальної та семантичної структури.

Новизна дослідження полягає в поєднанні власне структурного, лексико-семантичного і текстового підходу до вивчення порівнянь як стилістичного явища історичної прози. Вперше на матеріалі сучасної історичної прози створено словник порівнянь /реестрове слово - об"ект порівняння/, який дає змогу цілісно й об"ємно представити специфіку порівняння як конструктивний компонент художнього 7 ексту. .

Мета роботи - здійснити комплексний аналіз порівняння як

структурно-семантичного та стилістичного компонента текстів сучасної історичної прози.

У зв"язку з поставленою кетою у роботі рознизуються такі завдання:

- укласти алфавітний покажчик /словник/ порівнянь за реєстровим словом - об"єктом порівняння;

- здійснити формально-граматичний аналіз порівнянь, враховуючи синтагматику їх компонентів; ’

- описати лексико-секянтичну структуру порівнянь, виявивзи продуктивність лексем-суб"єктів і лексем-о5"єотів порівнянь;

- описати найбільш розгалужені, репрезентативні для досліджуваних текстів функціонально-семантичні поля порівнянь;

~ простежити тенденції виникнення загальномовних та індивідуально-авторських порівнянь у текстах історичної прози;

- дослідити текстову мотивацію порівнянь як стилістичного явиї^а в сучасній історичній прозі.

Матеріалом для дослідження з тексти: І.Білик "Меч Арея", П.Загребельний "Диво", Токсолана", 'Р.Іваничук "Манускрипт з вулиці Руської", "Черлене вино", В.Малик "Князь Кий", Ю.Мушкетик "Гайдамаки", "Яса", на основі яких створено картотеку порівнянь, цо налічує понад 1500 одиниць. •

Ьетоди дослідження. У роботі використовується, метод; функціонально-стилістичного аналізу, який об"єдиуз синтагматичний /встановлення лінійно-динамічних структур порівнянь/ та парадигматичний підходи /парадигми вторинних номінацій, функціонально-семантичні поля'’. Частково застосовується метод стилістичного

' Г

експерименту, метод композиційно-текстового аналізу порівнянь.

Теоретичне значення дослідження полягас в науковому об-

- б -

ґрунтуванні функціонально-стилістичної ролі порівнянь як.взаємодії формально-структурних та лексико-семантичних ознак порівняльних конструкцій, іншими словами, як взаємодії синтаксису та лексики в структурі порівнянь художнього тексту. Здійснена спроба опису порівнянь за лексико-семантичною парадигмою об"ектів як вторинних номінацій і за функціонально-семантичним полем, що формується навколо певного суб"екта порівняння.

Практичне значення матиме дослідження для вироблення методики аналізу художнього стилю. Запропонований підхід виявлення лінійно-динамічних структур та лексико-семантичних парадигм порівнянь може бути використаний як модель опису інших різновидів художнього стилю. Практичне значення має укладений алфавітний покажчик порівнянь як додаток до дисертаційного* дослідження. Результати роботи можуть бути використані при читанні курсів стилістики, лінгвістичного аналізу художнього тексту.

Положення, що в/носяться на захист: '

- порівняння становлять конструктивний елемент мови сучасної історичної прози; .

- у лексико-гемантичній структурі порівнянь слова на позначення воєнних дій, військових реалій, загалом історизми становлять незначну частину, натомість у функції і об"єкта, і субъекта виступають лексеми на позначення поняття "людина";

- конкретно./-чуттєва природа художньо-історичного тексту диктує вибір таких об"ектів порівняння, як денотати тваринного світу, побутових реалій, стихій природи, рослинного світу тощо;

- продуктивність певних суб^єктів порівнянь є підставою для окреслення функціонально-семантичних полів, типових для одного тексту, для мови одного автора або ¿зля досліджуваного «анру;

— лінійно-динамічна і лексико-семантична структура порівняння формують міні-текст, який мотивується цілісним контекстом;

- в історичній прозі активізуються загальномовні порівняння у трансформованому вигляді.

Структура і зміст роботи. Дисертація'складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, алфавітного покажчика худочньо-об-разних порівнянь /за об’єктом порівняння/ і списку використаної літератури.

У вступі подано коротку історію питання, обґрунтовується вибір теми, її актуальність, розкривасться наукова новизна, концепція та практичне значення-роботи, визначаються мета, завдання та методи дослідження порівнянь у художньому тексті.

Перший розділ "Лінійно-динамічні структури порівнянь" присвячено аналізові лінійно-динамічних структур порівнянь, виражених сполучниковими і безсполучниковими порівняннями та конструкціями , з модальними порівняльними частками. Лінійно-динамічні структури -це мінімальні тексти, в яких реалізується порівняння як процес: те, що порівняється /су£5"єкт/, те, на підставі чого порівнясться /основа/, те, з чим порівнюється /об"скт/. Лінійно-динамічна структура враховує порядок розтягування цих компонентів у фразі.

Стосовно порівнянь розрізгмєко три типи лініЯко-пинамічних структур:

І/ сполучникові лінійно-динамічні структури порівнянь, які містять сполучники як, мов, немо з, немовби. ':іби, нібито, рідко -що, яко, г§йби; • .

2/ безсполучникові лінійно-динамічні структури типу нагадував /когось, щось/, був схокий, скидався /да^когось, щось/, а такої орудний порівняльний;

З/ лінійно-динамічні структура з порівняльно-модальними часткам. •

У позі дсздіцжуЕаялх творів переважають сполучникові лі-нійно-дннапічні структури.

Лінійно-динамічна структура сполучникових: порівнянь пєредба-'хс розгортаній суб'єктної і об"єктної частин; Переважна більиісгь сполучникових порівнянь малть лінійно-дянамічну структуру, у якій об"еотна частина /власне порівняння/ розташована у постпозиції до основ:-:, яка виражена такими засобами:

І/ дієсловом - присілком /без залежних слів або із залежними словаїи^ наприклад: Дві'думки схрестились, _як_Д?іи шаблі /Р.Муд-кетяк/,

2/ кількома дієсловами - присудками, наприклад: Любов, яку він грів до сина, вкпа£у_вапась, а;езла, мов омана /І.Біли?/;

З/ одним, двома і більше прикметника;.® /дієприкметниками/ в ролі невідокремленого або відокремленого означення, наприклад: ...Очі сині, темні, як морська ^глибина /В.аалик/; Стояв настру-не ний, ворохобнкй, опальний, £.аршй_у_гаіві, рвійшій, як вітер /і) .Мушкети к/ і .

4/ прислівш-нсом, наприклад: 1 відходила від неї /Роксолани/ рідна земля, ..відлітала тестриино, як дитинство, як молодість /П.Загребельний/; '

5/ комплексно, всією суб"сктноа частиною, наприклад: Сулейман навіщось підклав під себе праву руку, мов ¡¿злий хлопчик /П.Загребельний/.

Структуру об"ситної частиш сполучникових порівнянь становлять однослівні прості конструкції /наприклад: дуда розкола-ьадась, як горіх/, або складні, виражені простим повним поаиренил: або складним реченням, найчастіше складнопідрядним, наприклад:

розвиваються 'двидкоплинні галери /Ю.Мушкетнії/. Для етили художньої прозч а характерним нанизування шіасне порівнянь, які в свою чергу можуть розгортатися підрядним реченням, наприклад: /Сулейман/ був нічний, холоднуй^і забутий, як руки, підняті до зір, як Д°ЩА цр_віцірвався від хмари й н.е ,_впав.^9^зєіалю,_р« кро-лиЯ^імток^^аі^^ із сумних осінніх садів у розгойдане йоре /П.Загребельний/.

До аналізу лінійно-динамічної структури безсполучникових порівнянь застосовується та сам модель, що й до сполучникових. Але. досліджуваний глтеріал показує, ¡цо безсполучникові порівняння на такі різноманітні щодо розгортання суб"сктної та сб"єктної частин.

Це вужча сфера функціонування лінійно-динамічних структур із псрІЕняльно-модаль!и:а частками. Серед сполучників і модально-порівняльних часток відзімчзсмо кріп загальновживаних стилістично

нейтРальі-кх і стилістично маоковані: яко, гейбк, чс, які виконують ‘ ' ---------------------------------------------.-.- ^

роль засобів стилізації художньої оповіді.

Показовими для мови історичного роману с ускладнені синтаксичні конструкції з різними модифікаціями лінійно-динамічних структур порівняння. Ускладнення відбувається аляхом нанизування кількох дієслівних основ, .а також нанизуванням власне порівнянь /об"єктів порівняння/. '

Нанизування дієслівних основ і розгортання однієї з. них порівнюваним об"сктом урізноманітнює ритм фрази, Еикликас ефект відмінного на тлі подібного. Нанизування власне порівнянь увиразнює динамічну ознаку, виявляє художньо-образні моадивості індивідуальної трансформації лінійно-динамічних структур, виокремлення ознак аж до їх перетворення в самостійну приєднувальну структуру.

- 10 - .

Найбільшою структурною різноманітністю і семантичною багатоплановістю відзначаються лінійно-динамічні структури П.Загребель-ного з їх багатококпонентністю й складною семантичною основою. Проста /однокомпонентна/ основа порівнянь властива стильовій манері І.Зілика та В.иалика.

Ускладнені розгорнені об"екти порівнянь роблять фразу епічно розлогою, уповільненою. Фраза з нанизаними порівняннями фіксує потік асоціативно-образного мислення, демонструє гнучкий синтаксичний лад оповіді, природні переходи від спостереження й опису до психологічних роздумів. Зображальність, картинність як основна функція художньо-образних порівнянь ґрунтується на конкретно-чут-тсвих образах, відбитих у семантиці усталених, традиційних, за-гальномовних порівнянь та індивідуально-авторських порівняльних конструкцій.

У другому розділі "Лексико-семантична структура порівнянь" досліджені вторинні функції об’єктів порівнянь, а також функціонально-семантичні поля порівнянь, які об"єднуються навколо спільного суб"скта.

Лексичне наповнення лінійно-динамічної структури порівнянь мотивузться словником художньої мови з його прямими, первинними, і переносними, вторинними, лексичними значеннями.

У лексико-семантичній структурі порівнянь, як і в цілому у лексичній системі мови художнього тексту; відтворюються логіко-понятійні універсалії художнього мислення. У своїх конкретних словесних реалізаціях вони відбивають націонал ьно-і-овну картину світу. Наприклад, в історичних романах значна увага приділяється огисові зовнішності персонажа /портрет/, змалюванню рис характеру, дій, вчинків, психічного стану..'внутрішній портрет/, процесів т явищ природи, відтворенню к/льтури, побуту, звичаїв народу /на-

роціп/ тощо. Такі універсалі!, реалізуючись у порівняльних структурах, створюють словесно-художні мікрообрази, ЩО 0 НЄВІД"єМНИМ компонентом художнього тексту.

Пізнати механізм творення мікрообразів і макрообразів, представлених порівняннями, допомагає аналіз лексико-семантичної структури останніх.

Серед об"зктів порівнянь виділяємо такі групи лексики:

І/ тварини /родові і видові назви/; 2/ реалії побуту і звичаєвої культури /одяг, страви, посуд тощо/; 3/ явища природи /в тому числі природного ландшафту/; 4/ рослини /родові і видові назви/; 5/ лоди /назви за віковими, соціальними, національними, професійними та ін. ознаками/; 6/ абстрактні поняття /назви на позначення розумових і психічних властивостей, філософських понять буття, простору, часу то^с/; 7/ птахи /родові і видові назви/; 8/ військові реалії /назви зброї, батальні поняття та ін./; 9/ пазви, повяязані з релігійним і міфологічним світосприйманням. Порядок перелічених тематичних груп враховує частоту впивання відповідної лексики у лінійно-динамічних структурах порівнянь /від найбільш частотної до найменш частотної/. Відзначаючи високу частотність у лексичному наповненні о5"бктів порівнянь назв тварин, могла припустити, що вона спричинена загальномовними процесами метафоризації назв тварин. Дії людини уподібнюються діям тварин, назви тварин виступають символами рис людського характеру, наприклад: Тимко... ^скиглив, як молодий пес, що попав у вовчий капкан /ЮЛшулкетик/; Високо,^ неначе норовистий^гадярчи^вгору_ко~

/Ю-кушкетик/; .../селянин/ /П.Загребелький/.

Опредмечування й картинність притаманні порівняння«, у яких обяакти - назви тварин поєднуються з су5"зктами - абстрчк-нхіяі

- 12 -

назвами, наприклад: Доля гралася ним Дарком/, як кіт мишею /Ю.Ьушкетин/.

Важливе стильове значення мають порівняння з побутовими, зокрема етнографічними, поняття!®, орієнтованими на створення локально-темпорального колориту оповіді. У цьому випадку порівняння виконують функцію локальної і темлоральної стилізації художнього тексту. Для історичної прози суттєвим є протиставлення об*єктів порівнянь за принципом своа - чуже. Пор., з одного боку, об"екти типу: /дівчина/ кіов рута, /голова/ 3 ЦРУгого боку:

/хлопець/ £к_^кипаоис, /ігумен/ Поряд із прямим наймену-

ванням етнографічних реалій,назв побутової культури,об"ечти порівнянь, виступаючи у своїй вторинній функції, так само передають свосю семантикою та відповідним контекстом слововживання мовокрае-онавчу, фонову інформацію.

Якщо порівняння з медом» гомілкою, сметаною, паляницею е українськими, таршз слов"янськими, то такі об"екти, як халва, а££бет, чо^ба створюють побутовий східний колорит, наприклад: Діахіцевраь/ ходила по гарему вся облита повабом, солодка, мов

' _|Г-> —1*. '■-** *" 'l. * І ' * II - " ’ - " ^

халва /П.Загребельний/.

Виразне національне забарвлення мають об"єкти порівнянь на позначення турецько-татарського побуту і звичаїв:караван, мечеть, казка Шехрезаци, татарський міх, шовк, турецький ніж, османський меч, наприклад! - То буде безцїтіиЯ^.дарунок,^- огорнула вона /Роксолана/ його /Сулеймана/ ^мтм^_як шовком /П.Загребельний/, Все.^іе_пе^^в^далро,Яд _ма;._ка_зки Шехрезади... /П.Загребельний/. Порівняння цього типу, сприяючи створенню правдивої художньої картини, виконують функцію локальної стилізації; вони є продуманим художнім прийомом- автора. Натомість українські реалії свід-

- Ііі -

чать швидше про національно-мовне мислення письменника, ніж про свідоме "вплітання" їх у тканину роману. Об"єкти порівнянь - назви українських реалій у художній прозі поєднуються з найрізноманітнішими суб"ектами: /церква/ мов писанка, /ніс/ кушкоа, /степ/ мов басова струна /гойдався на обрії/, /час перетер думки/ мов жорновий^ камінь^зерно, /гуслі/ мо_в ліра, /обличчя/ наче^^аник, /ротмістр/ як полотно /білий/, /руками/ наче вітряк крильми /замахав/,/очі/

^wv<vvvvt

мовмна^фресці, /ночі/ /темні/.

Номінації природних явищ - важлива деталь мовної моделі світу письменника. У художньому творі вони виконують вторинну функцію естетичного осмислення та образного зображення навколишньої дійсності: людей /їх зовнішності та внутрішніх рис/, тварин, явищ природи /живої і неживої/, культурно-побутових реалій, військових номінація, абстрактних понять, наприклад: /чоловік/ самотній, як чужа зоря на вечірньому небі /П.Загребельний/; Олені летіли,^ мов вітер, н^зачітаю*^ /З.Малик/; Стріли, мов дощові потоки,

летіли безперестанку /В.ЬІаликЛ

Серед порівнянь з сб"єктами - назвами лодей переважна більшість відбиває зовнішню подібність людини та частин її тіла з іншою людиною: /обличчя/ мов у різника, /мніх/ схожий _на^ старозавітного розгніваного _пророка, /чоловік/, ков^циган _чорний,

/пальці/ білі, ніби ^в_ музики. Порівняння з дівчиною, жінкою уособлює образ землі, наприклад: .../земля/ немов д і в чи на _дод вінця /Д.мушкети у/ ; -свою, з§шію віри наао^ї? /І.Білик/. '

У порівняннях з лздиною "матеріалізуються" абстрактні поня-тя, увиразнюються відчуття навколишнього світу, наприклад: ту-іани обклали голову, старість стоїть за плечиги, як стчр-гць із

Із семантикою кольору пов"язане власне порівняння ідо виступав в досліджуваних творах у таких семантико-синтаксичних варіантах: ^ов^скипіла^фов, нетече ^іуапля крові. Символ крові уособлює драматизм подій, смерть, жорстокість, якими сповнена історія людства, наприклад: Гстьманова_£іу,ка^карбувала вЦР^ _л£~ ва, що аж перепліскувало з келиха червоне, як кров, вино /Ю.'Ауа-кетик/; Поволі _й_шла /Роксолана/ килиму /П. За гребельний/. . .

Порівняння з абстрактними поняттями у досліджуваних творах е конденсовано» формою вираження комплексу внутрішніх ознак людини. Цей тип порівнянь властивий ідіостилю П.Загребельного і передає ускладнене бачення внутрішнього світу людини. Переважно такі власне порівняння е компонентами гра.даційного ряду або самі розгортаються підрядний.реченням, наприклад:^Він /Сулейман/ нє приховував величі _мов ^мислима .года _се]зеі^ _безме«но ї рівнини, мов неспогадане одкровення /П.Загребельний/.

У досліджуваних текстах привертають увагу власне порівняння як адття і як смерть. Перше засвідчено лише один раз: ...хліб називається_жи?рмі_ як_таття /П.Загребельний/. Друге трапляється сім разів із різниш субпектами: ^камінь, мовчання, валіне, почуття, коза, Сивоок, усе. Серед ких - загальномовні порівняння із значенням “блідий* та 'ненависний", наприклад: Валіде була бліда, як смерть /П.Загребельний/; Почути звук ^крип.ок,_ коли поцілує тебе

Яка дівчина не мріяла про це? А тут таке, мов смерть, мовчання /П.Загребельний/.

Вторинна функція лексичних номінацій мотивується: а/ загаль-номовними переносними значеннями слів; б/ традиціями національно-культурного бачення світу; г/ індивідуально-авторським образним переживанням загальномовної семантики слова. Вторинна функція -це комплексна характеристика текстового вживання слова, що об"єц-нує конотативні значення, асоціативне поле інших суб'єктів, національно-мовну традицію порівнянь у фольклорі, розмовній мові і літературно-писемній практиці.

. Порівняння у художньому тексті с одним із засобів варіювання образного значення /ознаки, дії, стану тощо/, притаманного тому самому об"єктові. Скажімо, суб*єктові цутаа у досліджуваних творах притаманні такі образні значення: Розколювалась, відірвалась під чогось, зіщулена та ін., кожне з яких мотивується, поширюється власне порівнянням. Порівняння душі з пташеням, горіхом, випаленим полем та ін. "розлиті" по тексту. Зовнішньо цистантні, вони становлять єдиний складний художній образ.

Під функціонально-семантичним полем порівняння розуміємо умовне об'єднання порівняльних лінійно-динамічних структур із спільним суб"ектом порівняння. У виборі об"єктів порівнянь виявляється спосіб мислення письменника, його художнє чуття, вміння з безлічі вражень та асоціацій вирізнити наДбілья вагоив,істотне.

Аналіз досліджуваних творів дає підставу для окреслення функціонально-семантичних полів порівнянь із такими продуктивний:' суб"єктами /у спадному порядку/: І/ жінка /дівчина, баба/; 2/ чоловік/хлопець, дід/; З/ думка /думки/; 4/ очі; 5/ слово /слоя«/; б/ обличчя; церква /храм, собор/; 7/ місяць; 8/ дуга; 9/ Ороїм

/брова/, ніс, музика, мелодія, пісня; 10/ земля /землі/; життя; камінь; голова; зоря /зірка, зорі/; II/ розум, руки /рука/; 12/ небо; голос; ріка /ріки/; ІЗ/ надія; сонце.

Деякі функціонально-семантичні поля об”єцнані в один розряд на підставі однакової продуктивності суб"єкта: кількість власне порівнянь при цих суб"єктах однакова.

Звертаємо увагу на семантичну природу продуктивних суб"вктів. Це сфера людини з її зовнішнім виразом і духовним життям /пор.: обличчя, брови, ніс, голова і душа, розум, надія, думка, слово/. Особливу функцію виконує суб"єкт порівняння очі, що, з одного боку, виступає як портретна деталь,а з другого - наповнюється •зиутрішнім психологічним змістом, тобто стає знаком духовного життя людини. Історична проза активізує продуктивні суб"єкти порівняння - універсалі'! художнього мислення типу Думка« Душа, небо, зоря, сонце тощо.

Третій розділ "Джерела художньо-образних порівнянь" присвячений дослідженню порівнянь щодо їх походження: І/ усталені /традиційні/ ; 2/ переосмисленні традиційні; 3/ оригінальні /індивідуаль-но-авторсьіц/

Система мовно-стилістичних засобів сучасної української історичної прози позна.чена значним впливом на неї народнорозмовної традиції - фольклорних, в тому числі народнопісенних,образів і мотивів, народнорозмовної фразеології.

Словник порівнянь історичної прози фіксує у структурі порівнянь традиційні фольклорні символи: дівчина, дитина, очі; барвінок, £арбу^» горіх, та^ошина, квітка, мак, терен, тополя, дуб; вовк, заєць, змій, кін_ь; вооон, голубка, журавель, ластівка, _со-лойєй_ко, чайка, яструб, птах, крило; вихор, вітер, дощ, місяць, сонце, діч, хмара; вогонь, воіца> ріка; криниця, човен, мед; билина; доля тоад.

Фольклорні, зокрема народнопісенні, символи широко представлені порівняннями людини /найчастіше дівчини/ з пташкою /ластівкою, горлицею, чайкою/ або рослино» /квіткою, ругкею, тополею та ін./, наприклад: Степами йтиму, як голубка густиму /П.Загребель-ний/. У Р.Іваничука зустрічаємо усталене порівняння дівчини з зорею та весною, пов"язане з відтворенням обрядового фольклору, наприклад: - Чиста воднчко-ярданичко, обмиваєш гори, коріння, ка-МІННЯ^Об®^^

як^зоря^ясна^... /Р.Іваничук/.

. Народнопоетичні образи закладені у порівняннях хлопця /козака/ з барвінком, дубом, тополей, орлом, соколом, наприклад: /Сірко був/ /Ю.Мушкетик/; ...русин

• • ^ -Білик/.

Усталені порівняння у мовній тканині історичних романів зазнають різноманітних трансформацій, внаслідок чого ці конструкції перебувають на різній відстані від вихідного тропу. Так, зібрана картотека засвідчує широкий діапазон формально і семантично трансформованих порівняльних конструкцій - від тих, які майже збігаються з вихідним тропом, до таких конструкцій, де формальне і семантичне відхилення від усталеного порівняння досить велике. Внаслідок такого індивідуального перетворення внутрішній зз"язок між усталеним і новим, переосмисленим, порівнянням стає настільки слабким, що останнє може тяжіти до груш індивідуально-авторських. Тому зазначимо, що поділ порівнянь на транспоновані (переосмислені) та індивідуально-авторські с пєвною иіроп умовним.

Творча трансформація, художнс переосмислення усталених порівнянь свідчить про життєвість народнорозмовних, народнопісенних, фольклорних образів, які В Історичній прозі С СО ТІЛЬКИ СТИЛ }с~-/Ч-

ним прийомом, а й елементом художнього мислення письменника. Даючи поштовх до творчих трансформацій,.розширення конкретно-чут-тавого сприймання, фольклорні образи виступають засобами моделювання автором івдивідуально-мовної картини світу.

У четвертому розділі "Композиційна роль порівнянь у структурі художнього тексту" розглядаються текстові функції порівнянь.

Розгорнені порівняння виступають своєрідними міні-текстами, структура яких мотивована семантикою основи і об"єкта. В наявності пояснювальних структур виявляємо синтез науково-логічної і художньо-образної мови. .

Дія сучасної історичної прози характерне явище символізації порівнянь: поява тієї чи іншої асоціації, а отже, власне порівняння, мотивується попереднім контекстом і виступає як завершений словесний вираз художнього образу.

Створення історичного колориту художньої оповіді досягається залученням окремих денотатів побуту, культури інших народів, денотатів - військових реалій. Однак аналіз укладеного словника свідчить про те, що названі прийоми використовуються лише спорадично, час від часу. Основу художньо-словесної образності, що передається порівняннями, становить сучасна українська літературна мова з її джерелами: книжною літературною, народнорозмовною, фольклорною лексикою тощо.

Різні лекаичні джерела, що визначають семантичну структуру порівнянь, зазнають авторського синтезу в епічній художній оповіді- Порівняння як міні-тексти несуть на собі відбиток епічної оповіді, психологічно-філософських роздумів, ліричних відступів, піднесено романтичної оповіді тощо.

Висновки узагсльмозть спостереження над структурно-семантич-¡ш-іу. і текстовими функціями порівнянь у сучасній історичній прозі.

- 19 -

З теми дисертації опубліковані такі праці:

І..Порівняльні конструкції в поетичних творах Лесі Українки// Співець мужності і краси. Тези--------Луцьк, 1986. - С. 84-37.

■ 2. Порівняльні конструкції у граматичній системі української

мови.// Тези... - Луцьк, 1989. - С. 55-56.

3. Стилистические функции сразненкй в украинской прозе.//

Проблеми функционально!! стилистики. Тезисы докладов... - Пермь, 1991.

4. Стилістична роль порівнянь у поезіях Лесі Українки.// Тези... - Луцьк, 1992. - С. 171.

■ 5. Порівняння у роканах "Диво” та "Роксоланг." П.Загребєль-

ного // Культура слова, 1992. - Вип. 42. - С. ЗЭ-44.

6. Порівняння .як художній прийом Ю-іДушкетика-// Тези... -

Луцьк, 1994.

7. Лексико-семанткчне поле порівнянь із суб"єкто:.( очі у сучасній історичній прозі. // Тези... - Луцьк, 1995.- С. 52.

8. Порівняння як вираз ментальності українського народу

/на матеріалі сучасної історичної прози/ //Роль і.:ови у вихованні особистості. Тем доповідей... - Херсон, 1995. - С. 47-48.

І'олоюх Л.В. Сравнение как структурно-стилистический ком- ' понент художественного текста /на материале современной украинской исторической прозы/. Диссертация на соискание ученой'степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01. - украинский язик, Институт украинского языка, Киев, ISS6. На правах рукописи. . '

В диссертации исследуются линейно-динакическая структура сравнений /союзных, бессоюзных, конструкций со сравнительно-модальными частицаед/, лексико-семантическое наполнение объектной и субъектной части сравнений, функционально-се;.антические поля сравнений с центром - продуктивній субъектом сравнения. Рассвдт-риваятся традиционные, трансформированные, индивидуально-авторские сравнения. Анализ композиционной роли сравнений осуществляется на основе текстовой мотивации и текстообразую^ей функции сравнений.

Koloyuich L.V. "Simile as structural-stylistic component of fiction teart (based on the contemporary Ukrainian historicol prose)". The thesis is submitted for a candidate's degree in the speciality 10.02.01 (the Ukrainian language) ."Institute of Ukrainian language, Ifctiohal Academy of sciences of Ukraine, Kyiv, 1996.

Ihe subject of the thesis is the lineal-dynamic structure of similee (conjunctional Bimiles, asyndetic similes and constructions with simile-nodal particles) and also the lexico-semantic structure of object!val and subjectival part of similes, functional-semantic fields of similes with a productive subject of the simile as a center. The traditional, transformed and individual-style similes are

the subject of the study. The analysis of tue compositional role of einilee is cade on a basis of textual motivation and textforming function of simile.

Кпачові слова: суб"ект порівняння, основа порівняння, об"ект порівняння /власне порівняння/, лінійно-динамічна структура, лек-сііко-семнтична структура, функціонально-семантичне поле порівняння, традиційні, трансформовані, індивідуально-авторські порівняння, текстова мотивація порівняння.