автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.04
диссертация на тему: Структурно-семантические и функциональные особенности причастных фраз в современном английском языке.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Структурно-семантические и функциональные особенности причастных фраз в современном английском языке."

Р І ^ Чв&вський дгр*аьний лінгвістичний університет

- 8 МАЙ 1995

lia правах рукопису

САМОФАЛЗВА Наталія Григорівна

С ТРУК1УРНО-СЕМАНTV1 ЧНІ ТА ФУНШІйНІ 0С0ШІ£ЮСГІ ДЕПРИХМЕТНИЮШ ÎPA3 3 ЖЄіІРЖ.ЇНТНИШ І У

. 'сучасній англійській шм

ч Спеціальність Ю.02.01*. - германські мови

Аз-тореферат . дисгртлцІІ на здобуття ячакаго ступеня кандидата філологічних наук

Киїн - Іл,т'

Дисертішісю е рукопис

Робота виконана йа кафедрі граматики та Історії англійської мови Київського державного лінгвістичного університету

Науковий керівник: кандидат філологічні« неук»

. доцейт

Е.Й.ІІОРОХОВСШ

. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук,

• . професор O.ri.éOFDÉBOBA

кандидат філологічних наук, доцент СЛ.ЙОТАПЙЙЮ

ііровІдНа установа і Київський державний педагогічний університет їм. &П;Драгоманова

. Захист відбудеться " " 1995 р. о годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради КІІЗ.І4.0І. rio присудженню вченого ступеня кандидата наук у Київському дерчсавнону лінгвістичному університеті /252215, КиІЙ, вуя. Червоноармійсьиа, 73/. • ..

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеиі університету. ’• . ' .

Автореферат розісланий , 1995 р. •

Вчений сеиретар

спечіаліпсгй.'яП svencl ради

Парадигма сучасних лінгвістичних досліджень характеризується к он цент раці єю Інтересів дослідників на ксгиГгивдих аспектах функціонування мови, що передбачав аналіз процесів засвоєння, систематизації та використання людиною Інформації при мовній комунікації. Вивчення мова в аспекті II гносеологічного змісту - одне з найважливіша завдань лінгвістичної семантики /КолшаяськиА 1960/, що розглядає значення у зв’язку з відображеним у ньому знанням. Завдяки розробці питань лінгвістичної семантики стало можливим застосування для постановки та вирішення лінгвістичних проблем даних ФілоосФіі, психології, гносеології;, інформатики та Інших галузей звання, що безпосередньо зайняті вивченням пізнавальної діяльності людини. Лінгвістика, в свою чергу, постачає для всіх вищезгаданих галузей науки той матеріал, який с необхідним для з'ясування способів зберігання та переробки знань людською свідомістю /їйботинська 1992/, оскільки мова самою своєю природою призначена для передавання дискретних одиниць інформації /Кілшансьгай 1975/ через кодування останньої эа допомогою мовних одиниць. Найновіші когнігивно орієнтовані дослідження спрямовані не тільки, на вивчення пізнавального змісту структур людського пізнання та свідомості, але й на аналіз того, яким чином це» зміст трансформується у вербальний зміст у процесі мовно-мисленнєвої діяльності, на дослідження зв'язку когнітивних структур Із вербальними, що досягається методом моделювання ментальних процесів за допомог® мовних структур /Г.А. вая Де^к, к.Н. Караулов, ' В.Б.Касевич, С.Д.Кашелйссн, Г.В.Колшанскии, Р.С.Махмурян, Э.Я.Мо-роховская, В.А.Норинский, Т.В.Старцева, й.П.Сусов, р. ,іо)шзоп-Ьаігсі д у руСлі; такого нового напрямку лінгвістичних досліджень Іде також поглиблене вивчення таких проблем, які не с новими, але ні в якому разі не можуть вважатися остаточно вирішеними.

Однією з таких пройдем е проблема мовних одиниць. При застосуваші когнітивасго підходу до вивчення мовних явищ дослідження мовних

одиниць ведеться у когнітжшо-функпіинсму аспекті, що передбачає, зокрема, виявлення та облік семантико-фун.иїйних властивостей мсв-ннх сдиншь, що беруть участь в організації мовдо-мисленневої діяльності лщини як вербальні репрезентації концептуальних структур.

Основним засобом концептуальної репрезентації знань виступає модель ситуації /Г.А.ван ДеЛк/, а вербальними репрезентаторами останньої е синтаксичні одиниці мови. Тему дослідження когнітивпих та ро^еренційних аспектів {>ункцІснування синтаксичних одиниць виявляє не тільки властивості, Іманентно притамані цим одиницям як м:в-ним даностям, але також допомагає розкрити закономірності, у відповідності з якими виникають, Існують та змінюються інші даностГ, що корелшть з ними - структури концептуального простору суб'єкт/ , що мислить.

В зв’язку з цим видається актуальним прослідкувати особливості ФункцТснування дієприкметникової Фрази з дієприкметником І як мові:сто репрезейтатора певної концептуальної структури, що належить до ментального простору носія мови, причому такий мовний репрезентатор мас певну рві>еренцГЙну співвіднесеність із Фрагментом об’єктивно Існуючої дійсності.

Hay к oía новина дисертаційного дослідження полягає в тому, шо в ньому реїеренційна віднесеність, семаятика та Функціонування дієприкметникової Фрази розглядається в ксгнітивно-логічному аспекті на основі синхронної реконструції процесів мов-номисленнсвої діяльності, що відбуваються при цьому.

Робоча гіпотеза дослідження полягас в тому, що дієприкметникова Лраза з дієщ икметником і проявляє ФункЩй-ни’Л синкретизм, тобто здатність одночасно виступати І як предикат

- З -

внаслідок своєї дієслівної природи , що проявляється в II суб'єктній орієнтації, та як детермінант ситуації, що е слідством часткового руйнування ознак* дієслівності у дієприкметника І та пре-дикртноі атракції останнього. Як детермінант ситуації дієприкметникова в раз а проявляє себе одиницею суперсинтаксичного /текстового/ рівня, що tíepe участь у Нормуванні тексту та реалізації його змісту.

Об'єктом дослідження в дієприкметникова фраза з дієприкметником I, що традиційно розглядається як предикати о-орієнтована та виконує адвербіальну Функцію у реченнях Із суб’октом-антропси Емом.

П р е д м в т вивчення складайсь структури о-семантищЕ та $ункц['-нІ особливості даної мовної одиницг в реченні та тексті.

Матеріалом дослідження слухать 4000 прикладів, які Ілюструють Функціонування мовних одиниць, що розглядаються. ЦІ приклади одержано методом суцільної вибірки з худогаїх текстів сучасних англомовних авторів загальним обсягом 3500 сторінок.

Робота переслЕдус дві взаємопов'язані цілі: виявлен-

ня структурно-семантичних характеристик дієприкметникової 4>разн з дієприкметником І, які детермінують особливості II вживання, та всебічне дослідження Функці-Чної орієнтації та Функцій даної мовної одиниці в тексті.

Досягнення поставлених цілей передбачас вирішення слідуючих конкретних завдань:

- розглянути синтаксичний статус дієприкметникової фрази з дієприкметником І та II нутрі™» побудову, беручи до уваги семантику складаючих II компонентів;

- розглянути роі'еренЦ[‘'НІ особливості дісприкметникоіоі ФВІЗИ та характер Ех взаємозв’язку з СІ внутрішньою структурою;

- дослідити гіроджятпу природу д сприкметниховоГ і’ра-

зи , особливості II структурно-семантичної локалізації у реченні та характер фушщійно-семантичної орієнтації;

- визначити характер відносин дієприкметникової Фрази з матричною предикаціє® речення; .

- установити особливості текстового Функц снування дієприкметникової фрази; . '

- виділити характерні текстові ситуації, в яких Функціонує мовна одиниця, що досліджується.

ІГри вирішенні завдань, що їх поставлено, в роботі виконуються певні методи та процедури лінгвістичного аналізу: метод лінгвістичного моделювання, метод синхронної реконструкції, синтаксичної трансформації, логіко-семантичного, проиозиційно-логічного та комунікативно-семантичного аналізу.

Основ ні положення, що виносяться назахист: '

I. Синтаксичний статус дієприкметникової Фрази з дієприкметником I як дієслівного словосполучення та ступень II синтаксичної розгорнутості е визначаючим фактором, що впливає на характер ре-ференційяоі співвіднесеності мовної одиниці, що розглядається. Ця залежнГсть проявляється в тому, що ядро дівпрпсметникової Фрази, що його представлено дієслівною лексемою з облігаторними комплементаторами, характеризується загальнореференційною /ситнимкативною/ співвідаесенесгю з загальним поняттям про дИсчн процес, що репрезентується, а дієприкметникова Фраза, що II представлено дієслівною лексемою з облігаторними та Факультативними комплементаторами, а також Із модифікаторами субстантивного елементу комплементатора, характеризується конкретною реферекЩйною /денотативною/ співвіднесеністю з конкретною дією чи процесом, що відбувається в решшіїЛ дійсності або у вигаданому художньому світі.

2. На підставі семантичного аналізу діспракметниково-уекладнв-ното речення як синтаксичної структури, що являс собою кінцевий продукт мовно-мисленнсвих перетворених процесів, які за вихідний пункт мають ментальний образ об'єктивної ситуації, видасться можливою синхронна реконструкція траноФормаціЯно-генеративного базису дієприкметниково-ускладненого речення, а також мошо-мисленневих процесів, що приводять до формування його семантичної та синтаксичної структури.

3. Дієприкметникова фраза локалізується в дієприкметниково-ускладаеному реченні та виявляє функЩйно-семаятичну орієнтацію на суб’єкт та на предикат матричного речення, суб’єктна орієнтація дієприкметникової Фрази ггередумовлюється Ц предикатною природою, І це дозволяє мовній одиниці, що розглядається, виступати репрезентатором одного з основних компонентів концептуальної ситуації - дії /ознаки/ предмету /суб’єкту ситуації/. Одиниця неФінІтної предикації, що Формується таким чинсм, репрезентує концептуальну ситуацію в кошресованій Формі!, що е проявленням принципу мовної економії. Предикатна орієнтація дієприкметникової Фрази витікає з адвербіальних властивостей дієприкметника і як дієслівної форми та с умовою ФункцІиного синкретизму дісприкметниковоГ фрази, яка є здатною виступати супутнім предикатом та адвербіальним модифікатор ром основного предикату одночасно.

4. Дієприкметникова Фраза з дієприкметниксм і виявляє себе одиницею текстового рівня, функціонуючи в текстово-екєтенстлних ситуаціях, де служить засобом передавання відаосин залежного таксису /темпорально-логічних відносин/.

5. В текстово-ІнгенсіЛяих ситуаціях дієприкметникова іЬраза з дієприкметником I як Форма дієслова когнітишої семантики виступає засобом, чи ражен ня асоціативно-логічних зв’язків між п раї озиЩ.“ними

г-і'/т

установкам» та їх аргументами в ментальному просторі суб'єкту, ио мислить.

Теоретичне значення дисертаційної робот* п олягас в тому, що вона вносить певний здобуток у дослідження механізмів Функціонування мовнжх одиниць з урахуванням загалбнжх закономірностей ношо-кислеянсвої діяльності суб'єкта-мовія; сприяє подальшому розвитку теорії синтаксису тексту в рвЬеренЩальнсму, семантичному та Функціональному аспектах; являє собою конкретну розробку в галузі логічної семантк*.

Практична ц[н ність роботи полягає у можливості застосування II основних положень у курсах теоретичної та практичної граматики англійської мови при вивченні неФінітних діе-сліших конструкцій. Основні результати роботи мажуть бути використані також при навчанні письмової та усної англійської мов* у плані текст спобудуваняя; при читанні спецкурсу з Функціональної граматики англійської мови, при написанні курсових та дипломних робіт з англійської Філології, а такса при складенні метопичниі розробок.

Апробація робот*. Основні результати дослідження відображено в публікаціях автора , а також було представлено у вигляді доповідей на конференціях "Художній текст у культурному, Філологічному та лінгвістичному аспектах" /Київ 1991/. 24 та Зй Міжнародних наукових конференціях "Мова та культура" /Київ 1993, 1994/, на Всеросійській науковій койеренщі Принципи функціонального опису мови" /Катергабург 1994/, а також на наую-во-практичних конференціях молодих учених КДІІІМ /Київ 1991, 1992, Результати дослідження було обговорено на засіданні кафедри граматики та Історії англійської мови Київського державного л^нгвСстичного університету /і994/• . .

С т ру кт ура роботи, Дисертаційне дослідження

складається аі вступу, трьох розділів Із висновками по каш ому з н*х, . загальних висновків, списку осношої викощстаної літератури, переліку джерел Ілсстратжвнсго матеріалу.

У в с т у пі дасться обгрунтування вибору теми, визнача-

еться II актуальність та новизна, об'єкт та предмет дослідження, його цілі та завдання, вказується матеріал дослідження та методи Його аналізу, встановлюється теоретична значимість та практична цінність робот*, Формулюються положення, що виносяться на захист,

У першому розділі розглядаються питання,

пов'язані зі встановленням лінгвістичного, синтаксичного та ре;»е-ренційного статусу ді (¡прикметникової Фраз* з дієприкметником I, визначаються особливості II внутріпяьої структури та характер варіативності II компонентів, а також обгрунтовується взаємозв'язок мін внутрішньою структурою мовної одиниці, що розглядається, II синтагматичною довяшою та характером ре^еренці¡Іної співвіднесеності.

У другому розділі визначається характер

структурно-семантичної локалізації дієприкметникової фрази та II Функціонування у діспршіегниково-ускладненому реченні, установлюються основні типи дісяршшетниково-ускладнених речень та залежність , функції дієприкметникової Фрази від типу діоприкметниково-услладданого речення, в якому вона локалізується. У даному розділ також проводиться синхронна реконструкція траясформащйно-генератнвного базису ді сп рикметниково-ускладн єн ото речення на основі відновлення мовно-мисленнєвих процесів, що перетворюють ментальний образ ситуації ДІЙСНОСТІ як вихідний момент мясленнєвої діяльності суб'єкта у семантичну, а потім І синтаксичну структуру дієприкметниково- . ускладненого речення.

Третій розділ присвячено визначенню типових текстових ситуацій функціонування дієприкметникової 1>рази та аналізу темпорально-логічних /гаксисннх/ та асоцІптивно-лог[члих

•відносин, що встановлюються між дієприкметниковою Фразой та фінітною предикацією у різних типах текстових ситуацій.

У висновках узагальнюються одержані результати, формулюються основні висновки проведеного дослідження та навчаються перспективи подальшого дослідження. .

Основний зміст роботи.

Для лінгвістики останніх років стала характерною увага' до знакового боку мовних одиниць, до їх денотат юності та рефервнт-ності. Особливий Інтерес являє погляд на синтаксичні одиниці як на певні знаки у зв’язку з тим, що їх денотативаїсть має спешйі'ч-ний характер на відміну від слів та номінативних словосполучень.

Ця специфіка обумовлена тим, що останнім часом лінгвістичні дослідження одержали нову орієнтацію - до центру уваги дослідників на зміну кореляції "слово - поняття" леремі щусгься кореляція "речення /висловлення/ - ситуація /подія/" /Н.Д.Арутшова/. Мовною Нормою для вираження ситуації та події с одиниця синтаксису - речення, зміст якого необхідно прспозиЩйний, тому ЩО И<ГО концептуальним корелятом виступає судженая /пршоешія/. Таким чином, подія та ситуація, а також їх складові частини - дії -с денотата»« синтаксичних мовних сдишщь, що розглядаються як знаки особливого типу.

Дія як складова частина ситуації репрезентується різноманітними мовними засобами, серед яких чільне місце належить дієслову та дієслівному словосполученню. Мовна одиниця, що розглядається у даній роботі, е різновид™ діеслівасго словосполучення, і тому як віртуальна одиниця виступає номінатором дії чи процесу, репрезентуючи в мові узагальнені Поняття про останні.

При актуалізації у мовленні /з синтагматиці/ внаслідок дієслівної природи дієприкметникової Фрази з дієприкметником І вста-и онлпотьоя два типи синтагматичних зв'язків - лІвобічнии/суб”скт-

ний/ та валика кількі сть правобічних зв'язки /сб’сктни та адвер* б-Сальних/, Завдяки правобічним зв'язкам дієприкметникова її раза з дієприкметником І характеризується як словосполучення, причому II специфіка полягає в тому, що , будучи одиницею, актуалізованою в синтагматкчн ому латтгу, вона виявляє властивості, які дещо, відрізняється від властивостей II віртуального Існування,

Принципово можливі два способи актуалізації дієприкметникової Фрази з дієприкметником І в тексті: і/ актуалізація у формі структурного мінімуму дієприкметникової фрази, лексичне наповнення якого не перевершує мінімальних вимог моделі /проста дієслівна Фраза/, як у прикладі А/:

^ /Х.Раїввг/ abruptly and turned» ipdieating the donr

та 2/ у вигляді розгорнутого дієслівного словосполучення, коли лексичне наповнення перевершує субстаяціалізацію власне структурного мінімуму відповідної моделі дієприкметникової Фрази з дієприкметником І /розгорнута дієприкметникова Фраза/, як у прикладі /2/:

/V At last, making an inward gesture of detachment. I went' in /I. Murdoch/.

На відаїну від простої, розгорнута дієприкметникова Фраза с не просто номінаторбм дії чи процесу, але також виступає в ролі їх конкретизатора, характеризуючи при ньому предмети, що беруть участь у дії чи процесі, з боку їх якостей, кількості, будь-яких властивостей тощо. Це дас підстави стверджувати, що, якщо проста дієприкметникова Фраза характеризується с и г в і-ф.І кат ивн ога співвіднесеністю з загальним поняттям про будь-яку сіпну Дій чи пронос, то розгоріута діспрішмет-3-

никова Фраза може характеризуватися також ( денотативною сп Гввіднесеністю з конкретною д[ею чи процесом, що виконується чи відбувається у конкретній позамовній /об’ектив-н їй/ ситуації. 7 зв’язку з іим не можна не погодитися з висловленням про те, що "складне словосполучення репрезентує з’єднання декількох окремих значень - сигни!>ТкагІв, в результаті чого утворюється нова номінативна одиниця, Ідентифікація та розуміння якої базуються на адекватному сприйнятті певної реальної єдності предметів, явищ та їх властивостей" /Г.В.Ксишганськии/. З нього мояии-впм є висновок, то, чим більш розгорнутим е словосполучення, тобто чим більше воно включає компонентів, тим більшим е ступень Ного конкретизації по певним параметрам об’єктивної ситуації, складову частину якої вено репрезентус, С з додаванням до словосполукзі -яя кожного нового кошояенту скгннФікат новоутвореної одиниці не розширюється, а, навпаки, звужується. Це звуження відбувається до тих пір, поїш розгорнуте словосподучення не набуває здатності ре-презентуваїи дію чи процес, що відбуваються лише в одні^-одшій конкретній ситуації пш суворо обмежених умовах та з суворо вкзна-ченим мгборем учасників та об'єктів. Це могша пояснити на приклаЖ ггослідошого додавання елементів-конкретизаторів до дієприкметника і та ^ориувпкня дієприкметникової фрази як. розгорнутого словосполучення;

/?/ ¿¡he wont about the kitchen cooking

coolcing dinner

cooking chicken ior dinner

oooking for dinner pieces of

- chi ebon

cooking ior dinner pieces of chicken she had bought

cooking for dinnor pieces of chicken she had bought in a sudden buret of eatr»^ogano»

/0. Ouiecty

Даний приклад наочно демонструє етапи послідовного просування від поняття про ситуацію як категорію сенсу, тобто узагальненого уявлення про неї, до поняття про актуалізовану ситуаШю, тобто II конкретне втілення, Дж.ЛІч в цьому відношенні пропонував розрізняти situation та the occasion of a situation . Просте ДІвілівне словосполучення, що стоїть на самсму початку вищезгаданого лалішку перетворень, репрезентус узагальнене поняття про означену дію. Тому проста /нерозгорнута/ дієприкметникова фраза, характеризується загальним типом референтен аго призначення. .

Розгорнуте д єслівде словосполучення, навпаки, передає днскра-тизоване поняття про дію чи пронес, тобто таке поняття, яке не може бути зведене до набору лише найбільш типових ознак цієї дії чи процесу, а вказує також на .Індивідуальні, одиничні його ознаки, що, влесне, й надас дій дескрипції конкретного характеру. Значить, на відміну від простої, розширена /розгорнута/ дієприкметникова ¿раза мас конкретно-ре$ереіщіине призначення, або ж характеризується конкретним типом референції.

Розгорнута дієприкметникова Фраза утворюється в результаті цілого ряду синтаксичних процесів, хід яких також аналізується в дисертаційному дослідженні, що реферується. Це синтаксичні процеси зовніпяьої експліиитної комплементадІІ /обов'язкової та факультативної/ та модиФікаиІГ субстантивних елементів ксшлементаторів.

1 світлі одержаних даних про Щ пронеси видасться можливим розглянути загально-реФереяцІинІ та койкретно*рвЬеренШині яепрякметяи-кові Фрази з точки зору їх структурно-семантичної представл«яостІ.

В дисертаційному дослідженні робиться висновок, що структурно- СЙ-мантичною моделлю загально-рвФеренЩЙноІ дієприкметниково!; . рази _ с комбінація дієслова у формі дієприкметника Із обов'язковими ксмглемєнтами, які доповниоть синтаксичну валентність .5 ”

дієслівноі лексеми. Що ж стосується кшкретно-реререяіяйнях ОД НИЦЬ, то тут загальна картина дещо складніша. Кснкретно-реререндійні дієприкметникові Фрази являють собою розширені дієслівні словосполучення, а останні можуть бути двох різновидів: і/ відповідати структурній моделі "дієслівна лексема «■ обов’язковий кошлемен-татор + Факультативний ксшлементатор" та 2/ відповідати структурні*1 моделі "дієслівна лексема* обов’язковий комплементагор + Факультативний ксшлементатор + модифікатори субстантивного ядра ксмпле-ментатора". 1 дисертаційному дослідженні показано, що дієприкметникові Фрази, які відіовідаюгь другій моделі, відображують Дію та пов’язану з нею ситуацію детальніше, ніж перші, і тому ступень їх конкретності е більш високим. Це дозволяє говорити про них як про конкретно-референиійнТ сильно— визнане ні деясггато|н, а дієприкметникові Фрази першої моделі позначити як коякрегао-референщйііі слабовизначені денотаторн.

Ступень синтаксичної роззиреност[ дієприкметникової Фрази с визначаючим Факт орем І для Інших властивосте1 Щеі мовної одиниці. Синтагматична довжина /а це І с ступень синтаксичної розши-реності, як показано в роботі/ пов’язана відносинами прямої залежності з Інформативністю Дієприкметникової фрази /чим більше синтагматична довжина, тим вищим є ступень нормативності згаданої мовної одиниці/.'Синтагматична довжина пов’язана відносинами зва-ротньої залежності з вірогідністю II з’явлення в тексті /чим більшою с синтагматична довжина, тим меншою с кількість можливих контекстів включення і тим, відповідно, меншим с ступень

II очікуваяості в тексті/.

Внутрішня структура та особливості референції дієприкметникової йрази з дієприкметником І обумовлюють характер II локаліза-

ди та Функціонування у склад одиниць більш високого р[вня мовної Ієрархії. Вивчення Функц[снування мовної одинищ необхідно п^редбачаз аналіз II зв'язків з оточуючим контекстом - як мовним, так І позамовним, який часто с виріиальним Фактором пре реалізації II єтрук-турно-семантичних та ФункцІ>'них особливостей. Контекст розуміється у дансму дисертаційному дослідженні як мовне оточення, завдяки якому І у взаємодії з яким одиниця може реалізовувати свою Функцію /А.В.Бсндарко/. Впорядкований набір елементів, з яким мовна одиниця, що вивчається, входить у безпосередню граматичну та синтаксичну взаємодію» тобто II граматичний та синтаксичний контекст, по відношенню до якого визначається дистрибуція Щсі одиниці та II синтаксична позиція, одержав найменування мікроконтеко-т у , Для дієприкметникової :'рази з дієприкметником і, що розглядається в дансму дослідженні, мікроконтекстсм с одиниця Фінітної предикації - речення, в якому дана одиниця локалізується. Тому дієприкметниково-ускладнене речення правомірно визначити як к о н -т екст локалізації Ще! мовної одиниці,

Макроконтекст фушшГ онуваяня мовної одиниці являє собою більш розширений контекст, Із яким одиниця, що розглядається, не вступас у безпосередню синтаксичну взаємодію, але піддається опосередкованому семантичному впливу. Мовна одиниця, у свою чергу, внаслідок функцій, що виконуються нею, пешим чином у зворотньому напрямку впливає на макроконтекст. По відношенню до синтаксичних одиниць /і, таким чином, до дієприкметникової Фрази, що тут ррзглядавться/ макроконтекстсм виступають одиниці текстового рівня - абзац, абзадаи^ комплекс, цілісний текст.

Оточення, шо піддається функціоналу впливу мсвчої ОДИНИЦІ, виступає по відношенню до неї контекстом II функціонування; Якщо контекст локалізації синтаксичної одиниці співпадає з П мікроконтекстсм, то контекст функціонування

може являти собою як більш вузьку, так і розширену В ПОРІВНЯННІ з мікрскоитекстам область: від якогось окремого елементу щкроконтексту до всієї області макроконтекету, що на приклад лункЩ снування дієприкметникової 4:рази з дієприкметником I показано у дослідженні, шо реферується.

Речення з дієприкметниковою Фразою з дієприкметником І як синтаксична одиниця являє собою білатеральне побудування, що характеризується планом змісту та планш вираження.

Формування плану змісту /семантичної структури/ речення з дієприкметниковою Фразою відбувається в результаті цілого ряду мовно-мисленневих операцій, вихідним об'єктом яких вистулає узагальнений образ позамовної ситуації, який піддасться процесам екстенсіивої та ІнтенсІВДоІ дискретизації /о.А.КаяомТйцева/,

МисленневІ та мовно-мисленнєві процеси внаслідок своєї ідеальної природи не підлягають безпосередньому спогляданню, І тому аде-квгтцим методом дослідження шгх процесів виступає лінгвістичне моделювання, яке МОЖЛИВО ЗДІЙСНИТИ на основі синхронної реконструкції /С.І Логапенко, ЛЛ.Чахоян/ , тобто відновлення вихідного об'єкту та послідуючих мисленксвих перетворюючих спераЩй на базі аналізу кінцевого продукту мовно-мисленнсвої діяльності -мовленнєвого твору. Це стає можливим при застосуванні широко випробувана1 о в лінгвістиці методу трансформацій. Тране$врмаЩйни* М0_ тод дослідження яаляе собою лінгвістичне представлення переходу від концептуальнсто побудування /глибинної структури/ до синтаксичного побудування /поверхневої структури/.

Вихідним пунктом мнсленнєвях операцій є концептуальна ситуація, яка являє собою ментальне відображення ситуації объективнее дійсності, Концептуальна ситуація як едкне ціле с продуктом ментальної спйряц' І екстенсі ’яоТ дискрєтизапЛ, при які** відбувається виділен-

ня ситуації з числа тнших, що складають потік подій /Н.Д.Арутюнова/. Підставою для екстенсіиної дискретизації ситуації о наявність в ній ознаки стабільності, цілісності. Ці властивості ситуація виявляє завдяки сдцгності, незмінності та рівності самому собі суб’єкту ситуації, образ якого виступає "точкою опори" та центром Формування ситуації як єдиного цілого. ,

Безпосередньо за операцією екстенсіиної дискретизації їда операція ІнтенсІйноІ дискретизації, суттю якої в виділення елементів внутрішньої структур» ситуації, на основі якої визначаються суб’єкт та його діяльність як складові компоненти цілісної ситуації. На відміну від образу суб’єкта ситуації, уявлення про його- діяльність не має стабільного характеру. Зовсім навпаки, един І той же суб’єкт в одній і тій же ситуації може одночасно здійснювати практично необмежену кількість різноманітних по своїй природі Дій. Тому саме уявлення про дії та ознаки суб’єкту е підставою для внутрішньої дискретизації ситуації як єдиної, але немонсшітної

ЦІЛІСНОСТІ. '

Процес ІнтгнсІ'ШоІ дискретизації ситуації проходить у три етапи, кожен з яких завершується побудуванням більш абстрактної в порівнянні з попереднім моделі об'єктивної ситуації.

Першим отйіісм пропасу Інтансійної дискретизації ситуації о от руктурування.що передбачав виділення суб'єкту та його ознак та діч як окремих компонентів структури ситуації.

На иьшу етапі створюється модель ситуації, яка має радіальну структуру: в центрі моделі знаходиться ментальний образ суб'єкта ситуації, також знаходять відображення а моделі різноманітні дії та ознаки, лкиш характеризується даний суб»скт в даній .

ситуації. Наступи»! отап операції Тнтенс[иноТ дискретизації -абстр агування, суттю якого о вГдсторонення від великої більшості, різноманітних ді«і та ознак суб'єкта сятуакіі

одночасно з виділенням найбільш (стогних з точки зору споглядача /мовця/ дій та ознак, які потім підлягають означенню за допомогою мовних засобів. Модель, одержана наприкгнщ цього етапу, зберігає радіальну структуру попередньої модел , відрізняючись від остан -ньої лише кількістю компонентів. Означения мовними засобами елементів концептуальної ситуацГГ потрабус їх представлення у вигляді лінійних структур, талу що мовні побудування відрізняються ознакою лінійності /сдномірності/. Тому модель об’єктивної ситуації, що II одержано на третьому етапі Інтенсі*іноІ дискретизації - етапі лінеа р її з а ц І І - має вигляд лінійного побудування, максималшо призвичаєного до подальшої вербалізацті. Це І е логічна модель об’-сктивної ситуації, що являє собою суб'сктнсгпредикатну структуру - препозицію. Препозиції мають властивість інтегруватися в поліпрспозидійні формули, які складаються з двох та більше елементарних бінарних пропозицій, ПолШропозищЛна мсносуб’ектна Формула І складає трансІюрмаЩино-генеративнюі базис для подальшого формування синтаксичної структури діеприкметниково-ускладне-ного речення з дієприкметником т, яка утворюється на подальших

■ етапах Формування мовленнсвого твору як результат синтаксизацц одержаної полІпрспозиШ'ШоІ мсносуб'сктнй формули.

Складне концептуальне утворення, або псліпршозицріна Формула, якою с л сг І ко- с емал т ична структура речення з дієприкметни-' ковою фразою, репрезентується на поверхневому рівні складним предикаїїі^ним утворенням, або полі предикативною конструкцією.

Всі Т-процеси, що діють при цьому, підкорені єдиному принципу -принципу мовної економії, який подяг ас в максимальному скороченні одиниць плану вираження при зберіганні без змг.н одиниць плану змісту, що призводить до асиметрії дісприкметниково-ускладнено-го речення. Асиметрія полягяс в тому, що ПрОПОЗИЩиНИ»' ЗМ'СТ однієї з пропозиції одорХус поверхневу репрезентацію в ксиїденсо-

І

в ані Я формі дієприкметникової фрази, що порушує однозначність відповідності одиниць плану змісту одиницям плану вираження,

Синтаксизація поліпропозиці^ної формули як складного концептуального утворення, що відбуваються з урахуванням принципу мовної ексисмії, являс собою складну трансформацію - впорядкований процес, шо підкоряється певним правилам /Г-пранилам/. Для генерації речення з дієприкметниковою Фразою реле вант ними й Г-правила опущення одиниць, що дублюються, зокрема, опущення суб’єкту, що дублюється. В англійські «і мові опущення одиниць, що дублюються, відбувається, як правило, удругсму компоненті складного утворення, а корелюючий елемент Із пергасі’в ксміонеяту стає загальнім для обох ксястігг^ентів /Е.Я.Мороховєька/.

Розгорнення пропесу синтаксизадії, прі яксму відбувається отущення елемента, що дублгегься - суб'ектора Бг у складі другої предикації, яка репрезентуе другорядну пропозипр*ну лінію:

ГЬ25_£_______Іок Р

N

* $Л*юс1*а«оп Г ~ —-Рг

Ї£8_5 _______ Ьок р'

Й у •

Нчіеі^іоа

УГІЛ

Р£

V*

іп§

На схемі показано, що в результаті опущення суб’єктора другої предикації суб'екторна валентність предикатора залишається неза-повненою, предикаггор приймає нефінітну Форму, внаслідок чого відбувається компресія поверхневої структури побудування, в одержаній трьохелементні^ структурі /яку можна позначити терміном "синтаксичний трином/ неМнІтний дієслівний елемент здатем реалізувати властиву йому суб’єктну синтаксичну валентність як безпосередньо, так I опосередковано. .

Безпосередня реалізація суб'єктного зв'язку нефінітного діеслів-

н дао елемента здійснюється шляхом установлення предикащиних відио-

скн з суб'єктом Фінітної предикації, який стає загальний для двох

предикація, що утворюються - Фінітної та нвфінітноі.

/V І /.../ took оХХ Bj wblt* overall, thiniing Xaet /IJlurdooh/

K-delatlon T * w

t0°* oît White overall ( I me thinking Г et.

У даному прикладі дієприкметникова Ьраза thinking faet семантично не співвідноситься з дієсловом Фінітної предикаті, але безпосередньо співвідноситься а суб’єктом І виксвус ФункЩю д одаткового, або ж паралельного предиката. .

Опосередкована реалізація суб’сіяного зв’язку дієприкметником I мож* бути здійснена шляхом встановлення дієприкметником І безпосереднього зв'язку з Фінітним дієсловом - матричним предикатом, який безпосередньо зв’язании предикативними відношеннями Із суб'єктом речення. Відносини дієприкметника I з дієсловом Фінітна предикації характеризуються синтаксичним змістом залежності. Залежний статує дієприкметникової Фрази при дієслові Фінітної предикації вкзначао СІ ФункЩю по відношенню до останнього - ксмпдемен-тивну. Синтаксичні відношення, до встановлюються м[ж дієприкметником I та дієсловом Фінітної предикаті, « більш тісними, ніж ті, що встановлюються між дієприкметником I та оуб'єктда Фінітної предикації. Це стосується випадків, коли роль матричного предиката виконується дієсловом широкої семантики, яке репрезентуе Дію настільки узагальнено, шо потребує обов’язкових ксшлеменгаторів, що виповнюють його не синтаксичну, а пери за все семантичну валентність.

До таких дієслів належать дієслова to spend, to waete, to bother; to be buey, to have trouble etc. .

/5/ He apent the vholo day organising a Гага well party tor B«g Hiller, another of the veranda'e occupanta. /D.Cuaaok/

/6/ *“» “*

Сильний стутяь семантичної зал«лностІ дієприкметникової Фрази від матричного предикату Існує також в тих випадках, коли останній е носієм шінювального значення, у тон час як дієприкметникова Фраза репрезентуе дію, що е об'єктом спінювання:

/7/ Ля а Хагиег /.../ he did.a fto^ feeding a hungry ътлл

/D.Cuaaok/.

Тісний семаятико-сиитаксичння зв'язок мік дієприкметниковою Фразою та фінітним предикатсм встановлюється і в випадках, ката дієслово матричного речення, не махни актуалізаторів лексично-семантичного значення, частково десемантизусться та виконує на-півслужбову роль знаменної зв’язки. В ршї найчастіше зустрі-

чаються дієслова руху та позиційної орієнтації, причому часто спостерігається ма^ке повна лексикалізація словосполучень, що складаються з дяох дієслів: аоае running, go єvisaing eto.

/8/ The last book ».a put in place on the vary top, and then the shop-aeeiatanta оаде crowding to aee how it looked froe the front /I.Murdoch/. •

/9/ "/.../they told you that when you want a talking dowu to the Health Department, didn't they?" /D.Cueack/

1 наведених прикладах семантика дієслів руху та позиційної орієнтації частково втрачається, причому внаслідок нерелевант-ності для контексту втрачається саме сема спеїшФікаціІ руху чи положення у просторі, в результаті чого основний акцент переноситься на дієслово в формГ дієприкметника I, яки^ стає семантичним центром мовної репразентанІІ ситуації. Функція дієслова позиційної орієнтації в позиції предиката матричного речення полягао в тому, що він с носісм Зіорлальних покажчиків Фінітності,

Все вищезгадана дає підстави визначити пункцію дгеприкметни-кової Фрази з дієприкметником І, яка встановлює сильний єеманти-ко-сингаксичнп'-і зв’язок Із дієсловом Фінітної предикаЦГІ, як частину складного Фузійного предикату, тому що в подібних реченнях Фінітна дгеслово та дієприкметник І складають одне неділене ціле - Фузійний /злитий/ предикат. Про не свідчить неможливість транорормаціг на відновлення ФінГт-ноі предикадії з дієприкметникової Фрази.

Дієприкметникова фраза з дієприкметника! І може встановлювати опосередковані зв’язки з суб’єктом і Іншим сп особсм - шляхом установлення аднективно-спеші'ікативних вГдносин з усією Фінітною предикадіса , а не з кожним II. ксмпонентом окремо. В таксму випадку дгеприкметникова і'раза, зберігаючи за собою роль паралельного предикату, виконує також І іншу Функцію - дегермінанта цілої ситуації, репрезентованої дісприкметниково-ускладненим реченням. Таким чинсм, дієприкметникова праза виявляє Функціональний синкретизм предакагної та адвербіальне! Функцій, виступаючи в ряді випадків детермінуючим предикатом,

■ Часто вена проявляє здатність передавати детермінуючі відношення, не властиві адвербіаліям у "чистому вигляді", такі як відношення узагальнення, конкретизації, оцінки та Інтерпретації, а також може репрезентувати подію - об’єкт оц[нки.

/10/ OettinR reader with feverish haste, Jan brushed her hair round her shoulders, dabbed powder carefully over her face, spread her lipstick smoothly and evenly /D.Cusack/

Л1/ /.../ she went_on packing, carefully ad .mating the already neatly folded shirts and shorts, wrapping sandals and brogues in paper and placing: them in the corner of her case with quiet concentration /JD.Cusack/

/12/ Mrs. Macy Wheeler and Mrs. Buster, augmenting the disaster, .fell upon then with the crow-like criOB of distress /X.Capote/

/13/ "Same as Samuel", she said, meaning her son, whom we all called Mule /.../

/T.Capote/ .

/1V Dolly looked a sight, standing in the water with her winter skirt-suit hiked up /.../

• /X.Capote/

Детермінантна суть дієприкметникової Фрази визначає її здатність вступати у так звані "форичні зв'язки" /Е.Я.Мороховська/ з цілою послідовністю речень, що слід розглядати як прояв її текстового характеру, тому що одиниця вхсдить до складу ланцюжка завдяки властивості кореференції, що с типово» характеристикою тексту. Текстовість дГетрнкметниковоІ Фрази е проявленням прсяозищйяоі суті детермінантів. Дієприкметникова Фраза, будуча детврмінантнс®, характеризується тим, що пр опозиційний зміст, який вербалїзусться нею, предикусться іншим препозиціям, що одержують мовну репрезентацію в Інших реченнях, тексту. Таким чинсм, мовна одиниця, що досліджується, виявляв ряси, характерні для інтвграята мовного утворення, яке ,0 більшим у порівнянні з поЛІпредякативнсю коне*- ' рукціею I може бути позначено як предикаЩйний ксмілеко тексту. Виступаючи Інтегралтсм предикатен аг о ксгалексу тексту, дієприкметникова Фраза мас своїм призначенням репрезентацію маргінальних /периферійних/ елементів концептуально-логічної структури тексту. Дієприкметникова Фраза з д єгсрикмотншшл [, будучи здатнею проявляти себе як одиниця текстового рівня, ^ункщонуо в тексто-

внх ситуаціях двох тшів, які визначаються в залежності від семантики'предикаті в, що входять до складу діеприкметянково-ускладнено-го речення, В ексген оіино-їєкотових ситуаціях, що описують події світу реалій /зовнішнього по відношенню до Індивіда, що мислить/, дієприкметникова Фраза передав темпорально-логічні відносини /відносини залежного таксноу/, а саме диференційовані та недиіерекцпіоващ. Ля^еренщиовані таксисні відношення являють собою віщсиення однснасності - різно-чаоовості, де останні виявляються як відношення передування - по-слІдуванЕЯ. НедиреренціиованІ таксисні відношення, що їх передає дієприкметникова Фраза з дієприкметником I, реалізуються як відношення псевдоодкочаснсстІ та неозначено-часові відношення А .В.Бсж-дарко/. В І ні е н о І * н о - текстових ситуаціях, які списують полії внутрішнього світу персонажа, діеприк-метникова *раза передає відношення асоціативності, Щ відношення втпшюгь між аргументами пршозиді<іних установок, якими е дієслова перцептивноі та ментальної оЬер. Таким чином, в гнтенсі»шо-текстовнх ситуаціях дієприкметникова Фраза передао відношення між змістами ментальних та перцептивних процесів Індивідуальної свідомості, які позначаються як.асоціативні. ’

Проведене в роботі дослідження далеко не вичераус змісту поставленої в роботі проблеми. Для подальшого дослідження дієприкметникової і>рази цікавим видасться II аналіз з точки зору

II сполучуваності з Іншими засобами вираження як темпорально-логічних, так І асоціативних відношень в текстопих ситуаціях; результативним може виявитися аналіз семантики та умов сполучуваності дієприкметникової Фрази з дієсловом Фінітної предикації, коли обидва дісолова являють собою пршозицІ»іНІ установки різних типів.

Основні полояення дисертації відображені у таких публікаціях:

1, Когнитивный ксшсяент в семантике причастных фраз о причастием I // Язык и культура : [I Междунарсд. конФ. : Тезиси,

Ч. 2. - Киев, 1993. - С. 154. '

2. Реализация принципа языковой экономии на примере Функционирования причастно* Фразы с причастием I в современном английском языке // Принципы Фуикцисяальног© списания языка : Тез. Всерос, науч. кснф. - Екатеринбург, 1994. - Ч. I. - С. /<£

3. Особенности отношений "система - среда" для непредикативных синтаксических единиц // Язык и культура: III Международ. кон$.: Тезисы докладов. - Киев, 1994. - С. 161.

4. Причастная фраза с причастием I как средство передачи отношений зависимого таксиса в причастно-ослоиненных предложениях /на материале современного английского языка/ . - Киев. 1994. - 15 с. -Скопись предс.т. Киевск. гос. пед. инст. иностр. яз. Деп. в Г1ПБ Украины от 02.09.94. № І7І-Р-94. .

СамоЬалова Н.Г. Структурно-семантические и Функциональные особенности причастных фраз в современной английском языке. Диссертация на соискание учено** степени кандидата Филологических наук по специальности .10,С2,04 - германские языки, Киевски^ государственный лингвистически^ университет, Киев, 1995 г. .

В работе определяются языковой и референциальный статус причастной фразы с причастием I, взаимозависимость структуры и референциальной соотнесенности рассматриваемой языковой единицы, исслецуетсг ее предикациопная природа, взаимоотношения с основной предикацией пред-

локения, в котором она локализуется, проводится классификация типов функциональной ‘ориентации причастной фразы с причастием I в предложении и тексте, анализируется характер передалемых данной языковой единицей логико-семантических отношений /темпорально-логических и ассоциативно-логических/, вьщедяются характерные • текстовые ситуации функционирования причастных фраз с причастием I /экстенсионально-текстовые и интенсионально-текстовые ситуации/. Анализируется также логико-когнитивно-синтаксический цикл образования семантической и синтаксической структур причастно-осложнкнного предложения с причастной фразой с причастием I.

Ключевые слова:, предикационная природа, предикативная структура, функциональная ориентация, логико-семантические отношения, когнитивный цикл, текст. '

. Samofalova М. G. Structural! Semantic and Functional Peculiarities of Participial Phrases in Modern English. Dissertation presented to acquire candidate decree in philology, speciality 10.02.04. - Germanic languages. Kiev State Linguistic University, Kiev, 1994. In the thesis , the linguistic and .referential statue of participial phrases with 'Participle 1 is determined, interdependence of the structure and the referential status of . the language units, in question is established, their predicational nature and their correlation with the basic predicative structure of the sentence in which the participial phrase is located is investigated, the character of its functional orientation in the sentence and the loeico-aeniantic meanings conveyed by the analysed language unit as well as typical situations of text functioning of the language units in question are defined.

Key words: predicational nature, predicative structure, futl_ tional orientation, logico-semantic relations, text. •