автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Структурно-семантические особенноста диалектных текстов русских "островных" говоров на территории Черновицкой области.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Структурно-семантические особенноста диалектных текстов русских "островных" говоров на территории Черновицкой области."

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім.ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

' , На правах рукопису

РУСНАК НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІАЛЕКТНИХ ТЕКСТІВ РОСІЙСЬКИХ "ОСТРІВНИХ” ГОВІРОК НА ТЕРИТОРІЇ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Спеціальність iQ.02.Ojj - російська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ - 1996

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі російської мори Чернівецького державного університету ім.Ю.Федьковича.

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор

_ Біла О.С •

Офіційні опоненти: - доктор філологічних наук, професор

Багмут А.Й

'кандидат філологічних наук, доцент

' Солтан С.Г

Провідна установа: Прикарпатський університет ім.В.Стсфаника

Захист відбудеться *¿2-* &3 1996 р. о /О годині на

засіданні спеціалізованої вченої рада Д 01.01.30 з філологічних наук у Київському університеті імені Тараса Шевченка (252017, м.Київ,

б.Т.Шевченка, 14). .

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського університету (вул.Володимирська 58, к.Ю).

Автореферат розісланий "-¿7^" _____1996 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради, кандидат філологічних наук,

Доцент ^ Л.І.Шахова

Текст є одним з основних об'єктів вивчення мовознавства, що [мовлюється внутрішнім розвитком самої науки і соціальними потребами Ьслідження. '

У дослідженнях з теорії тексту намітилися два підходи. Перший підхід ритаманннй західноєвропейським колам мовознавців. Представники ного напрямку намагаються побудувати формалізовану граматику, а тому ими вибудовуються схеми, формулюються правила, за якими здійснюється оделювашш структури тексту. Другий підхід характерний для російської інгвістики. Його суть полягає у створенні загальної теорії тексту шляхом двчення конкретних мовленнєвотворчих актів, закономірностей їх органі-іції та функціонування, в описі стильової різноманітності таких актів, у івченні категоріальних ознак кожного типу тексту тощо.

Значний вклад у теорію лінгвістики тексту внесли представники празького лінгвістичного гуртка. (Дослідження Матезіуса, Гавранека, ахека, Єдлічкі, Гаузенблаза та інших накреслили різні підходи до аналізу груктури тексту). Праці Ґіро, Греґімаса, Тодорова, Дреслера, Ван-Дейка, еві Страса, Енквіста та інших вчених розширили коло питань, пов'язаних структурою, онтологією, головними параметрами тексту.

Структура тексту в російському мовознавстві вивчалась А.О.Акиши-ою, Є.М.Ширяєвим (структура розмовної розповіді), ГЛ.Солгаником :интаксична стилістика), ОЛ.Реферовською (комунікативна структура), ІЛ.Жннкиним, В.Д.Тункель, Т.М.Дридзе, І.О.Знмньою (аналіз смислової груктури тексту). Проблемі конститутивних ознак тексту приділяється зага в працях Ц.Тодорова, Енквіста, О.О.Лаптєвої, О.О.Леонтьєва, Я.Тураєвої, І.Р.Гальперіна. Текст як явище, що належить до психології та інгвістики, вивчається А.І.Новіковим, О.О.Леонтьєвим, Г.В.Колшанським,

З.М.Караулов досліджує текст у плані вивчення мовленнєвої особистості, екст у рамках стилістики вивчали С.І.Іконніков, Г.П.Коваль, М.М.Ко-ина, А.М.Кожин, О.О.Крилова, В.В.Одинцов, Н.О.Купіна.

Певний внесок у розробку проблеми лінгвістики тексту зробили редставники українського мовознавства. Взаємозв'язку між семантикою і інтонацією усного мовлення, присвячено дослідження А.Й.Баг-ут.Інтонаційна організація усного тексту вивчалась А.Й.Багмут, І.В.Бори-ок, Г.П.Олійник, вклад у науково-методичну розробку лінгвістики тексту і если ВЛ.Мельничайко, І.І.Ковалик, А.І.Мацько, М.Я.Плющ.

Акгуалість дослідження зумовлена необхідністю комплексного ідходу до вивчення діалектного тексту як структурно-семантичної єдності.

З

Актуальність цієї проблематики визначається такими лінгвістичним! та екстралінгвістичними факторами:

1) маловивченістю об'єкта лінгвістики взагалі;

2) недослідженіспо параметричш.х характеристик діалектних текстів;

3) специфікою функціонування мовних одиниць у тексті, одиннц найвищого рівня мовної системи діалекту - рівні тексту;

4) специфікою структурно-семантичної організацій усного тексту взагалі і діалектного зокрема;

5) активними контактами російських "острівних" говірок з сусіднімі українськими говірками.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що результат» комплексного підходу до вивчення діалектних текстів російських "острів них" говірок побутової тематики мемуарної спрямованості ліричногс характеру вперше дозволили:

- визначити параметричні характеристики названих текстів та описаті

мовні засоби їх вираження; ; .

- формалізувати семантику діалектних текстів;

- описати структуру діалектного тексту, реалізовану в єдност горизонтальної та вертикальної моделей;

- визначити складові вертикальної моделі;

- описати принципи будови досліджуваних текстів;

- змоделювати фрагмент тезауруса-словника носіїв російськи; "острівних" говірок, в якому відображається знання ціс територіальної групи про людину;

- описати запозичення з української мови у структурі діалектни: текстів.

Наукова значимість роботи полягає в тому, що дисертація розширюі сферу досліджень з проблем лінгвістики тексту. Комплексний підхід ; вивченні діалектних текстів дає змогу здійснити всебічний опис цьогс лінгвістичного явища. Обраний підхід передбачає врахування таки: аспектів тексту: 1) онтологічний (характер наявності тексту, його статус)

2) гносеологічний (характер відображення у тексті об'єктивної дійсності);

3) лінгвістичний (характер мовного оформлення); 4) пенхологічниі (сприйняття тексту реципієнтом); 5) прагматичний (характер відношенні автора до об’єктивної дійсності та до змістового матеріалу тексту).

Теоретична значимість дослідження у цій галузі лінгвістики умовлюсться тим, що воно сприяє вивченню прихованих механізмів іередачі складної будови думки, тобто наближенню до проблеми ідношення мови до мислення, робить внесок у розробку філософської іроблеми сприйняття як однієї з форм відображення дійсності, сприяє нпченню взаємодії споріднених мовних систем.

Практичне застосування. Дані, одержані в процесі дослідження, можуть знайти застосування у практичній лексикографії та діалектології, при творенні діалектних ідеографічних та тематичну словників. Матеріал іослідження можна використати прн викладанні вузівських курсів лексико-:огії, діалектології, при чиганні спецкурсів та спецссмінарів.

Методологічною базою дослідження є положення про мову як засіб [¿знання і відображення об'єктивної дійсності, про нерозривну взаємодію юви і мислення, про єдність загального і конкретного у сфері реальної .інсності, положення, згідно з яким досліджуване явище розглядається у в’язку з іншими явищами.

Матеріал дослідження становить 326 діалектних текстів російських острівних" говірок побутової тематики, відібрані з великої кількості [терв'ю названих говірок. Діалектні тексти записувались нами в оселеннях компактного проживання росіян-старовірів на території [ернівецької області у с.Липовани Вижницького району, с.Біла Криниця либоцького району, с.Білоусівка Сокирянського району під час іалектологічних експедицій 1992 ; 1993 років.

Методи дослідження. Комплекний аналіз діалектних текстів здійсню-ався за допомогою таких лінгвістичних методів: описового, зіставного, етоду лінгвістичного конструювання, елементів методу компонентного налізу прн дослідженні смислової структури діалектних текстів.

Мета роботи - вивчення структурно-семантичних особливостей діа-ектних текстів.

Поставлена мета досягається вирішенням таких завдань: .

- визначити параметричні характеристики діалектних текстів та писати мовні засоби їх вираження;

- описати структуру діалектних текстів, використовуючи метод оделкжаня;

- розглянути вертикальну модель діалектного тексту;

- виявити принципи будови діалектних текстів;

- розглянути горизонтальну модель діалектного тексту;

- змоделювати тезаурус-словник носіїв російських "острівних" говірок, в якому відображається знання цієї територіальної групи про людину;

- з'ясувати місце запозичень з української мови у фрагмені тезауруса-словника, тобто в концептуальній групі лексики "людина’’.

На захист виносяться такі положення.

1. Діалектним текстам російських "острівних" говірок побутової тематики мемуарної спрямованості ліричного характеру притаманні категоріальні ознаки: зв'язність, цілісність та інформативність. .

2. Формалізація семантики тексту представлена моделюванням -методом пізнання об’єктивної дійсності. Діалектний текст розглядається як єдність вертикальної та горизонтальної моделей.

3. Вертикальна модель реалізується у глибинній і поверхневій структурах. Основними принципами будови діалектних текстів є принципи "нанизування" та "мозаїки". Горизонтальна модель відтворюється у синтагматичній структурі діалектного тексту.

4. Характеристики діалектних текстів - мемуарна спрямованість та ліричний характер - знаходять своє відображення у структурі тексту.

5. Аналіз фрагмента тезауруса-словника носіїв російських "острівних" говірок (концептуальної групи лексики "людина") свідчить про наявність великої кількості слів, запозичених з української мови, які передають знання цієї територіальної групи про людину.

6. Слова, запозичені з української мови, в російських "острівних" говірках зазнають впливу фонетико-морфологічної системи російського діалекту.

Апробація роботи. Дисертація та окремі її розділи обговорювались на кафедрах російської та української мов Чернівецького університету. Основні матеріали та положення дослідження виголошувались на Міжнародній науковій конференції з проблем семантики мови і тексту (Івано-Франківськ, 1993), на Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 160-річчю від дня народження Юрія Федьковича (Чернівці, 1994, 1995), на Міжнародній науковій конференції, присвяченій 120-річчю заснування Чернівецького університету (Чернівці 1995). Основні положення дисертації викладено в п'яти опублікованих працях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатка.

Зміст роботи. У вступі обгрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність і наукова новизна. Визначається мета тд завдання дисертації. Характеризується матеріал та методи дослідження. Формулюється теоретична та лраісгична значимістьроботи, основні положення, які виносяться на захист. Подаються дані про апробацію роботи.

У першому розділі "Параметричні характеристики діалектних текстів" визначаються конститутивні ознаки діалектних текстів та описуються мовні засоби їх вираження. Докладно характеризується об'єкт дослідження -діалектні тексти побутової тематики мемуарної спрямованості лірнчного характеру. За формою аналізовані тексти є монологами, за жанровою класифікацією - це розмовні мініатюри з елентами оповідань. Визнаючи наявність рівня тексту в мовній системі діалекту, ми вважаємо доцільним введення поняття надтекст, що відображає певну ступінь абстракції конкретних мовних одиниць. Надтекст - це текст, що повторюється у ряді варіантів. Інтегрує конкретні тексти у надтексті однотемність. Досліджувані тексти становлять два надтексти: надтекст № І, в якому розповідається про минуле мовця; надтекст № 2, в якому відображається типова ситуація з минулого села ( це тексти про обрзди лшюван, весілля, похорон тощо).

Сприйняття тексту зумовлено рздом екстратекстових факторів (соціокультурннми, ситуативними факторами, емоційним станом мовця і слухача тощо). На позначення сприйняття, зумовленого попереднім досвідом, ми використовуємо поняття загальноапперцепційна та особисто-апперцепційна бази, розуміючи під першим терміном загальні знання, відомі всім носіям російської мови (знання мови, моральних норм, знання про природу, історію тощо). Особистоапперцепційна база - це знання іншого плану, відомі вузькому колу людей (відомості про обряди, сусідів, село тощо). Мовця, і слухача об'єднує загальноапперцепційна база, особистоапперцепційна база у них різна, що, безперечно, накладає відбиток на структуру тексту.

За аналогією зі смисловою структурою слова смисл надтексту також можна розкласти на складові - компоненти смислу (аналоги сем), які мають певну структурну організацію - ієрархію. Таким чином, можна говорити про ізоморфізм смислової структури лінгвістичних одиниць-слова і тексту. Кожен надтекст у своїй смисловій організації має диференційний компонент смислу (відомість про село, про весілля, про своє життя тощо) та два інтегральні компоненти смислу (етнографічні знання та знання про світ). Наявність двох інтегральних компонентів смислу у обох

надтекстах зумовлює спільний словниковий матеріал та два види інф< мації. .

Статус лінгвістичного об'єкта дослідження вимагає визначення йс головних конститутивних ознак. Дослідниками виділяються різні па] метри, що, без сумніву, залежить від жанрового, стилістичного та типоі гічного розмаїття досліджуваних тектів.

Оскільки текст як мовленнєвий акт - явище системне, то йс конститутивними ознаками є зв'язність, цілісність та завершені« (О.ОЛеонтьєв, О.О.Лаптева, ВЛ.Мельничайко та інші). Найбільш пое уявлення про основні ознаки тексту викладено у монографії І.Р.Гальперії він вважає, що основними параметрами тексту є види інформаї подільність, когезія, континуум, автосемантія відрізків тексту, ретроспекі і проспекція, модальність, інтеграція і завершенность. На думку З-Я. Турі вої, опис та вивчення категорій тексту передбачає як таксонімі» (класифікаційні), гак і квалітативні (змістові) аспекти дослідження. ; структурних параметрів тексту належить інтеграція, стагнація, прогрес до змістових, або концептуальних, - образ автора, художній простір і чі інформативність, причинність, підтекст, модальність.

Конститутивні ознаки, основні параметри досліджуваних діалекти текстів представлені категоріями зв’язності, цілісності та інформативнос Перші дві категорії зумовлені системністю тексту як лінгвістичного об'єкт остання - тематичною спрямованістю текстів та інформаційними потр бами (інтенціями) мовця.

Найголовніша ознака тексту зв'язність. Фрагмент.дійсності, вєрбаліз вашій, об'єктивований у діалектних текстах, складний, багатоміршш, м багато рівнів, текст - лінійне, одномірне явище. Об'ємність, багатомірніс дійсності передасться зв'язками між одиницями тексту. Зв'язки діалектні текстів за способом вираження поділяються на експліцитні та імпліціт Експліцитні зв'язки виражені вербально, засобами мови. Вони поділяютьі на рекурентні, синонімічні та інцидентні.

Рекурентні зв'язки базуються на повторі тієї самої словоформи аС спільнокореневих слів: [ваз'муг л'пт'ер вотк'и її целый д'сн’ окала таї лЧпра гул'Аі’и//].

У наш час лексична система російських "острівних" говірок поповни ється міждіалектними синонімами. Почергове використання слів-дублетів універсальне явище говірок, яке пояснюється усною формою їх існуванн У досліджуваному нами матеріалі є чимало прикладів, коли в одному текс використовуються міждіалектні дублети. Вони виконують СГИЛІСТІІ'Ш

ункцію як засіб художньої виразності та структурних, будучи засобом і'язності. Наприклад, [да^шсі гавар'їА'/ хл'еба в^магаз'ин'е н'има/ сахару им І/ ть/йа грс/шьііио мьГскладая’и т'ип'ер'кч'а н'іціилі/)/ ^т'ип'с^' д'ен'ег »¿га нг/да//1; [ды он гавор'ит/ хфґиш х^ту будавіт1/ йа т'иб'е памбжу ус'о// астр<ійил хату// тІип’е£>’ жьга/ муч'ийус'//].

Інцидентні зв'язки реалізуються за допомогою спеціальних засобів -активів та проформ. Юнктивами передаються найпоширеніші відношення іж об'єктами та явищами навколишнього світу - аднтивність, альтерна-¡івність, протиставлення та залежність. Розрізняються такі види юнкції.

Кон'юнкція (лат. еогушісііо - зв'язувати) логічна операція, що утворює «ладне висловлювання, об’єднане "логічним" сполучником і. [стйда раїпло да^з^арсіг'и жу^сал’ицу з'д'еічала//]. Відношення адитивності ередаютьсятакими мовними засобами [т'еж/ да/ д^и/ и/ и/ нагаде].

Диз'юнхція (лат. (^цпсіїо - вибір одного з двох) операція логіки, що гворює складне висловровання за допомогою ’'логічного" сполучника бо. [пашлсі ф кдуп/ а^н'ст папр'иб'ирала ф.^кват'і/р'е//]; [тада сматр'ел'и/ ч'і{_, онк’ші/ ч'и^олстьій//]. Відношення альтернативності передаються сполуч-иком [і/л'и], сполучником [ч'и], запозиченим з української мови, получениями слів [гур/ ад'ет ].

Контраюнкція передбачає протиставлення співіснуючих подій: [нас н'и іставл'ал'и хад'ит' ф школу/ ал'и д'ат'ей заставл'ал'и..//). Протиставлення ередається сполучниками [а/ ал'е/ ал'и/].

Субординація (лат. бцЬогШ - підлеглий) - логічна операція на позначення дного явища поставленого в залежність від іншого. Субординація в іалектних текстах має такі різновиди: І) часові відношення - передаються получникаади [как/ када/ док'и/ пок'и/]; [йез'д'ил'и/ в^задарожйе/ дОк'и н'е_^ гал’и налс/г'и]; 2) причинні відношення - . передаються сполучником 5о], запозиченим з української мови [аі^ замуш н'^вьтшла/ бо д'ет'и//];

) з'ясувально-об'єктні та 4) атрибутивні відношення передаються тими ж асобами, що і в літературній мові, проте їх розташування відрізняється ищим ступенем довільності порівняно з літературною мовою. Для зв'язку астин тексту замість повторення змістових елементів часто

икористовуються слова зі збіднілим змістом - проформи. Проформами в іалектних текстах виступають займенники.

Імпліцитні зв'язки формально не виражені. У діалектних текстах вони редставлені еліптичними, тезауруснимн та власне імпліцитними різнови-;ами. Широко репрезентовані еліптичні зв'язки, що утворюються осднанням субстантивного елемента і залежного члена дієслівного

словосполучення зі значенням мети, об'єкта ¡д'ет'и па св’ет'и//]; [ран1 кап/сту /агурцьі/ в^брч'ку//] або наявністю одного субстантивного елс^сі при відсутності дієслова [пеір'ен' зд'ефкан падружьілс'а / фс'о/ шоб бол’ н'ихтоЩ; [н’ичова н'е астілас7бо то гадь Щ. Тезаурусні зв'я використовуються широко в мовленнєвій діяльності, оскільки являк собою своєрідний минулий досвід мовця. Пропуск у тексті слова мс пояснюватися тим, що воно належить до одного смислового ря наприклад: [лав'ї/г’ рыбу/ р^'еч'ка]: [ асьін старший/ л'уб'ил рьібу лав'і пашо!д н'едавна/ н'е_мог вудач'ку,_вьіт'анут7 скоч'ил за^вудач'кай/ н^фс’сі Наявність цього виду зв'язку призводить до порушення валентності лсксс

Власне імпліцитні зв'язки побудовані на логічному припущенні.

Найбільш суттєві інваріантні ознаки тексту проявляються у категс цілісності. Цілісність тексту - цс наслідок цілісності фрагмента дійсної що об'єктивується у ньому. Показниками цілісності є передусім почато кінець тексту. У діалектних текстах функцію заголовка виконує пер висловлювання мовця. У дисертації розглядаються різні випадки проя організуючого характеру першого висловлювання та різні випадки кінце частили тексту. Зазначається, що, ях правило, надтекст № 1 закінчуеп сентенцією, висловлюванням загального плану, надтекст № 2, висловл ванням, що відображає психічний стан мовця, навіяний спогадом.

Однією з найважливіших категорій тексту є інформативність. Ана цієї категорії діалектних текстів базується на класифікації видів інформаї розробленій І.Р.Гальиеріннм. Два види інформації у діалектних текста ЗФІ (змістовно-фактуальна інформація) і ЗКІ (змістовно-концептуалі інформація) - існують у нерозривній єдності, вони ніби переплетен утворюють "канву" тексту, однак у надтексті № 1 домінує ЗКІ, а З "розлита" по всьому тексту і виявляється безпосередньо в сентенціях, надтексті № 2 переважає ЗФІ. Вона породжує ЗКІ, яка виявляється висловлюваннях, що мають відношення до самого оповідача. ЗПІ (змісті но-підтекстова інформація) трапляється в діалектних текстах дуже рідко.

У другому розділі "Формалізація семантики діалектного текст робиться спроба представити формалізацію семантики діалектного текі через моделювання, яке розглядається нами як метод пізнання об'єктиві дійсності. Модель - це певна мисленнєва структура, , що існує у свідомо людини, її компоненти уявлення і поняття про предмети та явні зовнішнього світу, а також відношення між ними, закодовані вербальнії чи іншими знаками. Використання моделювання - одне з найважливіш досягнень загальнонаукової методології останніх років. У дисертаційно дослідженні термін модель використовується і в широкому,

загальнопізнавальному, і у вузькому, спеціальному, значеннях. Саме у вузькому розумінні поняття моделі використовуємо термін - "модель свідомості". Індивідуальне знання людини, що зберігається у її свідомості, являє собою концептуальну систему, або, за іншою термінологією, -"картину світу". Концептуальна система становить сукупність моделей свідомості, у кожній з яких свідомість відображає частину, фрагмент дійсності. Моделі свідомості, що відтворюються у діалектних текстах, поділяються на дві групи: екзистенційні та буттєві. Екзистенційні моделі свідомості втілено у надтексті № 1, буттєві - у надгексті № 2. У кожному діалектному тексті відображається .модель свідомості, яка втілюється у темі тексту, складові моделі свідомості - у підтемах. Таким чином, структура тексту може бути описана з урахуванням власне лінгвістичних, літературознавчих та психолінгвістичних факторів, однак найголовніша роль належить лінгвістичним факторам.

У широкому, загальнопізнавальному розумінні, вживаються у дисертації терміни вертикальна та горизонтальна моделі тексту. Розмежування вертикальної та горизонтальної моделей до певної міри умовне, але воно зумовлене складністю та багатогранністю об'єкта дослідження та вимогами до вивчення (пізнання) діалектного тексту як структурно-семантичної єдності. Вертикальна модель реалізується в глибинній та поверхневій структурах. Діалектний текст розгортається у напрямку від глибинної структури до поверхневої. Глибинна (внутрішня) структура - це тематичний та інформаційний зміст тексту, поверхнева (зовнішня) - лінгвістична форма, в якій зосереджена глибинна структура. Наявність вертикальної моделі вимагає наявності горизонтальної моделі, яка визначається непідготовленістю, спонтанністю усного діалектного мовлення і реалізується у його синтагматичній структурі.

Глибинна структура надтексту № | побудована, як правило, за принципом "нанизування", підтемн відображають послідовність подій, підтеми ніби нанизуються на часову вісь. Проте у діалектних текстах може порушуватися часова направленість подій. Порушення часової канви розповіді пояснюється актуалізацією більш важливої події у житті оповідача. Для надтексту № 2 характерна головним чином структура "мозаїка''. У таких текстах підтеми (моменти моделі свідомості) розташовані в одній часовій площині. Моменти моделі свідомості у текстах, побудованих за принципом "мозаїки", виникають завдяки асоціативним зв'язкам, формування підтем у таких текстах також може базуватися на наявності дійових осіб. У діалектних текстах одні підтеми

(моменти моделі свідомості) можуть мати розвиток, інші мають рельєфне, об'ємне висвітлення, треті існують як констатація факту, у вигляді одномірного явища.

Поверхнева структура діалектного тексту характеризується семантичними відношеннями компонентів, що входять до її складу. Однією з особливостей усного мовлення взагалі і діалектного зокрема є асоціативний принцип організації цілого, послідовність слів та груп слів відповідає послідовності понять та уяалень, що виникають у свідомості. Асоціативний принцип приєднання може відображати послідовні, пояснюючі, результативні відношення та інші. Поверхневій структурі діалектних текстів притаманні питально-відповідні ходи та риторичні питання. Завдяки питально-відповідним ходам у монолозі ніби імітується діалог. Однією з формул побудови діалектних текстів є тема 1 - рема 1 одного висловлювання і тема2 (із ремаї) - рема2 наступного висловлювання і так далі. Така конструкція характеризується рівновагою структурного і семантичного аспектів: [шл’н маладьійе к ітщу/ в'енч/а л'ис’а/ат^

в’енц^ шл'и к_______маладому/там п'ил'и да^^в9ч’ера/на^_другс/й д’ен'

п’ер’еб’ир^Уис'а/хто^в^_иіо/У]. У діалектних текстах широко представлені паралельні конструкції, які характеризуються однотипною синтаксичною будовою. Жанр мініатюри, до якої належать діалектні тексти, має розмиту, аморфну сюжетну лінію, яка часто передається у поверхневій структур сплавом прямої мови та слів авторка: [на д'ат'е/и с ^ат’ер’йу астів'нла/у^г’икла фчч|ернафць1/ дц__пшор'ат м'ин'е/ в'ирт^йс'а/ так твай/ матку муч’ат//]. Важливу структурну функцію у діалектних текстах виконують жести, що дублюються словами [так/такой/вон/так^вр/с'удьі].

Основною одиницею синтагматичної структури (горизонтальної моделі) діалектного тексту є блок-синтагма. "Мовлення будується з окремих семантично значущих і акустично відокремлених блоків... Блок утворює семантично повна чи неповна синтагма, блоком може бути і ціле речення"1. Таким чином, реальною одиницею діалектного тексту в аспекті його горизонтальної моделі є блок-синтагма, у розрізі вертикальної моделі основна одиниця - до певної міри умовна - висловлювання. Як правило, синтагматичне членування діалектних текстів відповідає послідовності понять, що виникають у свідомості. Розташування слів у російських "острівних" говірках характеризується двома протилежними особливостями: порядок слів відрізняється значною довільністю порівняно з письмовим мовленням, з іншого боку, у діалектному мовленні діють певні тенденції, пов'язані зі специфікою діалектного синтаксису, які призводять до

1 Багмут А.Й. Семантика і інтонація в українській мові. - К.: Наук .думка, 1991. - С.97.

утворення типових схем словопорздку. Наприклад, у діалектних текстах є чимало висловлювань, у яких відповідно до закономірностей комунікативного динамізму інфінітив із значенням мети, найважливіший з комунікативної точки зору елемент висловлювання розташовується в кінці речення. Порівняймо, [пр'ихс/д'ат хату вал'аг / да^крьішу сн'имат' //); [ваз'ил'а ф_сак’ир'аіш прадавг/т' //].

Характеристики діалектних текстів - мемуарна спрямованість та ліричний характер - передбачають у їх організації наявність структурних елементів - "протиставлення” та "рефлексії". Направленість тексту у минулий часовий план та спільна особистоапперцепційна база учасників акту комунікації вимагають від мовця порівняння, зіставлення певного об'єкта дійсності у минулому та в сьогоденкі.У дисертаційній роботі розглядаються різні випадки ''протиставлення".Зокрема, зазначається,що досить поширеними у діалектних текстах є висловлювання,в яких протиставлення виражається за допомогою слів, які можуть у контексті вступати в антонімічні відношення,тобто за допомогою контекстуальних антонімів.У результаті здатності таких конструкцій прирощувати смисл інформація висловлювання розпадається на дві частини,експліцитно та імпліцитно виражені. Як правило,у другій частині таких конструкцій експліцитно виражене протиставлення стосується інформації, яка імпліцитно виражена у першій частині : [мой пл'им'ен'ик фчтр'ицат' л'ет жан'илс'а/ \_ід’ас маладьійе ж^н'аца//]. Часто використовуються висловлювання, в яких протиставлення виражається мінімумом мовних засобів, запереченням типу [н'и_^аіїе/ н'іц^оч'у^: [ан'и м’ен'е зрут' туди/ ал'е йа н’^_^ хоч'у//]; [іі_трафл'айуца м'ен'е мужьїк'и/ ал'е йа н'^хрч'у/]. Протиставлення базується на паралельних синтаксичних конструкціях (повний, неповний, зворотний паралелізм). Про наявність антитези у діалектних текстах свідчать висловлювання, в яких протиставлення виражається перифразою, як-от: [хто б’е^на жьіл/ а . хто1 худобу д'ержаіі//] ; [с'ич'аї; н'има тут малад'ожьі/ ¡у^ан'ше н’и^було гд'е прайт'ит'//].

Ліричний характер діалектних текстів вимагає оцінки описаних мовцем подій. Під терміном "рефлексія" розуміється вираження психофізичного стану людини, навіяного спогадом. Момент "рефлексії" характерний для надтексту № 1 і надгексгу № 2. В цілому він однаково впливає на будову обох надтекстів, може переривати, завершувати підтему і весь текст. Момент "рефлексії" лаконічно, пунктирно передає почуття людини з приводу тієї чи іншої події. У надтексті № 1 почуття передаються словами [б'ада, мука/ гор'ка/ му^'ица/ караца/ б'идапат']. Це почуття, що передають складність прожитого життя, важку працю.У надтекСТі № 2 відображаються

ІЗ

позитивні, світлі почуття, викликані спогадом про обряди звичаї липов вони передаються словами [в’іс'ела/ красива/ в'ес'олас'т'/]. Прямил безпосереднім виразником ідеї рефлексії є вигуки, які широко представл у діалектних текстах.

Третій розділ дисертації "Запозичення з української мови в сгрукт діалектних текстів" присвячений аналізу лексем української мови фрагменті тезауруса-словника носіїв російських "острівних" говір Тезаурус-словник розглядається у лінгвістиці як універсальна система, забезпечує колективне знання про світ у вербальній формі. У ньс фіксується семантична інформація про слово, а також інформація її семантичні зв'зки слів. 7'езаурус-словник являє собою сгруктуровані вигляді асоціативно-семантичної сітки лексичні одиниці. Серед одні» тезауруса-словника носіїв російських "острівних" говірок є сло запозичені з української мови, діалектні слова та слова, що фуикціонуют діалектній та літературній мові. Дослідники російського діалекту території Чернівецької області відзначали, що в лексичній сист< російських говірок має місце велика кількість слів, запозичених української мови, оскільки цьому сприяють спільні соціально-істори' умови життя носіїв обох говірок, російських та українських, однак* умови економічного та культурного життя, матеріальні контакти, друз добросусідські стосунки, змішані шлюби.

У цьому розділі розглядається фрагмент, частина тезауруса-словни носіїв російських "острівних" говірок, у якому відображається знан територіальної групи про людину, тобто структуровану у ШІГЛ: асоціативно-семантичної сітки лексику концептуальної групи "людин Лексика концептуальної групи "людина” належить до центру тематично циклу досліджуваних діалектних текстів, в ній яскраво відображе тематичні особливості текстів.

Елементарною одиницею, що репрезентує тезаурус-словник, смисловий ряд, домінуюче слово смислового ряду - номінант, слова, і його утворюють, - асоціаги. Механізм устрою смислового ря визначається відношеннями між номінантом та асоціатами. З урахуванн відношень між номінантом та асоціатами лексика концептуальної гру "людина" структурується в такі смилові ряди: концептуальний смиелов рад, в якому відображаються відношення, іцо існують в об'єктивному сві релятивні' смислові ряди, в яких виражаються відношення зовнішньо світу, втілені в мовних категоріях синонімії та антонімії; .формалі смислові ради, в яких відображаються відношення, закріплені в категорі мовної системи.

Концептуальний смисловий ряд тезауруса-словника носіїв російських ірок є змішаним, оскільки асоціатн з породжуючим їх номінантом ¿бувають у різних (неоднотипних) відношенях.

Фрагмент тезауруса-словника (знання про людину) Концептуальний смисловий ряд. Сх. 1.

іціші етап дослідження

ЛІ "назви людей, що перебувають у родинних зв’язках"

А2 "назви людей за пі-віком та іншими особливостями"

дика

ю

«-

о

о.

АЗ

А4

назви людей за національністю"

'назви людей за родом діяльності"

другим етап дослідження А! "мовлення"

А2 "сприйняття"

АЗ "думка”

А4 "пересування у просторі" А5 "громадянський стан"

Аб "ритуальна дія"

А7 "конкретна фізична дія" А8 "відношення”

А9 "дія для себе"

А10 "володіння"

А11 "придбання"

А12 "спорудження"

АІЗ "руйнування"

А14 "психічний стан"

А15 "волевиявлення"

АІ б "рід діяльності"

■ А!7 "поведінка"

Асоціати смисловог ряду базуються на родо-вндових відношеннях :рший етан дослідження) та відношеннях "поняття-типова ознака" >угий етап дослідження). Смисловий ряд, що базується на родо-видових ¡ношеннях, складається з чотирьох паралельних рядів аеоціатів, тобто гирьох простих смислових рядів. Кожна паралельна лінія (смисловий ч) формується відповідно на підставі таких відношень: А1 "назви людей, > перебувають у родинних зв'язках"; А2 "назви людей за віком та іншими обливостями"; АЗ "назви людей за національністю"; А4 "назви людей за дом діяльності". Кількість асоціагів кожного смислового ряду збільшено рахунок слів, запозичених з української мови. Найбільше запозичень реєстровано у смисловому ряду А1 "назви людей старшого покоління, що ребувають у родинних зв'язках". Найбільшу групу становлять асоціати і "назви людей за родом діяльності", оскільки вона складається зі слів тивного і пасивного шару лексики російських говірок.

Другий етап дослідження передбачає аналіз, що базується на відношеннях "поняття-типова ознака". У ролі типової ознаки виступає процесуальна ознака. Цей смисловий ряд складається з 17 паралельних ліній асоціатів. Ряди асоціатів формуються з урахуванням таких процесуальних ознак: А1 "мовлення"; А2 "сприйняття"; АЗ "думка"; А4 "пересування в просторі"; А5 "громадський стан"; А6 "ритуальна дія"; А7 "конкретна фізична дія"; А8 "відношення"; А9 ’’дія для себе”; АІО "володіння"; А11 "придбання"; А12 "спорудження"; А13 "руйнування”; АІ4 "психічний стан"; А15 ’-’волевиявлення"; А16 "рід діяльності"; АІ7 "поведінка". Майже у кожному смисловому ряду більше, ніж половину слів складають запозичення.

У релятивних смислових рядах категорія синонімії представлена українсько-російськими дублетами, лексичними одиницями, що довгий час співіснують і функціонують майже з однаковою частотністю. Нами зареєстровано 27 ^дублетних пар. Наприклад^ [кр'оснайа-м^гка/ пр’етс'едат’ел’ калхоза-галава калгоспу/ гавар'ит’-казат'/ жа^’(іца-надружь'іца/ пабр^цаУ хават'-харан’Лт'/ л’ишьіца-аст/ца/ будавагг'-стройит1], тощо. Слово [л’ишьіца] входить у перехресіи ряди синонімії та антонімії [л’ишіїца /син./ аст^цаї; [л'ишьіца /ант./ в'ерн/ца/ вазврат’ііца].

У формальних смислових рядах закріплено знання носіїв говірок про правила використання мовних засобів. Ми спробували побудувати формальні смислові ряди, в яких хоча б частково відображалися відомості носіїв російських говірок про словотворчу систему цього діалекту.З цією метою слова, концептуальної групи "людина" ми структурували у формальні смислові ряди,що ініціюються відповідно префіксами по-.раз-, за-.Кожна група слів у залежності від значення префікса поділяється на підгрупи. Так, серед найбільш численної групи з префіксом по- виділяються слова з тотальним значенням, зі значенням переривчасто-пом’якшеної дії, слова з префіксом по-, що є еквівалентом українського префікса .Формальні смислові ряди дають змогу простежити запозичення на рівні словотворчих систем діалектів споріднених мов.

Аналіз запозичень у структурі діалектних текстів дає змогу твердити про вплив (адаптацію) фонетико-морфологічної системи російських говірок на запозичене слово.Всю запозичену лексику можна умовно поділити на дві групн.До першої групи належать слова, що не підлягають впливу фонетико-морфологічної системи російських говірок.Наприклад, [м^тка/дуже/годна/м&іа/м^йу].До другої групи,численної.належать слова, які зазнали впливу фонетико-морфологічної системи російських говірок. У роботі розглядаються фонетичні та морфологічні особливості російського

діалекту, які впливають на запозичене українське слово. Окрему групу запозиченої лексики складають слова,що утворилися у результаті коитамінаційних процесів. Продуктивними формами у російських говірках є контамінаційнй форми, до морфемного складу яких входить префікс з арсеналу засобів словотворчої системи російських говірок, а корені - з словотворчої системи української мови (ут'икайіа /падружьіл'ис'а/ атка(зьіват'/ паи’ищ'ил'и/п'ер’едьібал] тощо.

У висновках підводяться підсумки дослідження.

Відповідно до поставлених завдань зроблено узагальнення проведеного комплексного аналізу діалектних текстів російських "острівних" говірок.

Параметричними характеристиками діалектних текстів мемуарної спрямованості ліричного характеру побутової тематики є зв’язність, цілісність та інформативність. Перші дві категорії зумовлені системністю об'єкта дослідження, остання - інформаційними потребами мовця.

Категорія зв'язності представлена експліцитними (рекурентними, синонімічними, інцидентнимн) та імпліцитними (еліптичними, тезаурусни-ми, власне імпліцитними) різновидами.

Показниками категорії цілісності є передусім початок та кінець тексту.

Категорія інформативності представлена синтезом двох . видів інформації - змістовно-фактуальної та змістовно-концептуальної, однак у надтексті № і домінує ЗКФ, у надтексті №2 переважає ЗФІ.

Формалізація семантики тексту представлена моделюванням, яке розглядається як метод пізнання об’єкта дослідження. Діалектний текст знаходить прояв у вертикальній і горизонтальній моделях.

Вертикальна модель вимагає розгортання діалектного тексту від глибинної структури до поверхневої.Ґоризонтальна модель реалізується у синтагматичній структурі.

Глибинна структура діалектних текстів будується за принципами "нанизування" та’’мозаїки". Глибинна структура у поверхневій структурі відтворюється конструкціями приєднання, паралельними конструкціями, питально-відповідними ходами, риторичними питаннями тощо.

Розташування слів у російських "острівних" говірках характеризується двома протилежними особливостям»: порядок елів відрізняється значною довільністю порівняно з. письмовим мовленням, з іншого боку, у

діалектному мовленні діють певні тенденції, пов'язані зі специфікою діалектного синтаксису, які призводять до типових схем словопорядку.

Характеристики діалектних текстів - мемуарна спрямованість та ліричний характер - передбачають наявність таких структурних елементів, як "протиставлення" та "рефлексія", що свідчить про залежність структури тексту від типологічних ознак.

Аналіз фрагмента тезауруса-словника (концептуальна група лексики "людина") свідчить про наявність великої кількості слів, запозичених з української мови, які передають знання цієї територіальної групи про людину.

Слова, запозичені з української мови, підлягають впливу фонетико-морфологічної системи російського діалекту.

У додатку вміщено зразки діалектних тексті», а також схеми, що ілюструють окремі теоретичні положення дисертації.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Про структурну організацію діалектних текстів "острівної" російської говірки с.Білоусівка // Семантика мови і тексту / Тези доп. Міжнарод. наук. конф. 13-15 жовтня. - Івано-Франківськ, 1993. - Ч.П. - С. 125-126.

2. Міждіалектні дублети в російських "острівних" говірках та їх функції у діалектних текстах // Українська мова на Буковині / Матеріали Всеукр. наук, конф., присвяченої 160-річчю від дня народження Юрія Федьковича. - Чернівці, 1994. - С. 38-40 / у співавторстві з Білою О.С./.

3. Деякі випадки протиставлення в діалектних текстах російських "острівних" говірок на Буковині // Українська мова на Буковині / Матеріали Всеукр. наук, конф., присвяченої 160-річчю від дня народження Юрія Федьковича. - Чернівці, 1994. - С. 40-42.

4. Структурно-семантичні особливості діалектного тексту // Матеріали наукової конференції викладачів, співробітників та студентів, присвяченої 120-річчю заснування Чернівецького університету. -Чернівці, 1995. - Т.І. Гуманітарні науки. Кн.1. - С. 74 / у співавторстві з Бузинською В.О./.

5. Синтагматическая структура диалектных текстов- русских "островных" говоров на Буковине / Чернов, ун-т. - Черновцы, 1995. - 13 с. - Деп. В ГНТБ Украины 03.07.95, № 1651. Ук 95.

Rusnak N.A

Structural and Semantic characteristics of Russiafl "island" dialectal texts in Chcmivtsi Region.

Thesis, presented for Candidate of Science degree (Philology) * 10.02.02.-Russian Language. Kiev University, Kiev, 1996.

The present thesis is a systematic study of the dialectal text as a structural and semantic unity. Ontological, gnosiological, linguistic, pragmatic and psychological characteristics of the dialects have been analized.

Cohesion, integrity and informativeness have been determined to be theprincipai structural categories of the dialectal texts.

A great number of Ukrainian borrowings reflecting the knowledge of the population about the man have been determined in the result of a complex arialysis of the fragmentary vocabulary (the "man" conceptual vocabulary group.).

Руснак,Н.А.

Структурно-семантические особенности диалектных текстов русских "островных" говоров на территории Черновицкой облает.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02. - русский язык. Киевский университет им. Т.Шевченко, Киев, 1996. ,

В диссертационной работе диалектный текст рассматривается как струйурно-семантаческое единство с учётом онтологического, гносеологического, лингвистического, психологического, прагматического аспектов исследования.

Установлено, что конститутивные . признаки диалектных текстов представлены категориями связности, цельности, информативности:

Анализ фрагмента тезауруса-словаря (концептуальная группа лексики "человек") свидетельствует о большом количестве слов, заимствованных из украинского языка, которые передают знание данной территориальной группы о человеке.

■ Ключові слова: говірка, текст, надтексг, концептуальна система, запозичення, тезаурус-словник, Иомінант, асоціат.