автореферат диссертации по социологии, специальность ВАК РФ 22.00.04
диссертация на тему: Структурные и личностные предпосылки осуществления трудовой карьеры

Полный текст автореферата диссертации по теме "Структурные и личностные предпосылки осуществления трудовой карьеры"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Р Г Б ОД ІНСТИТУТ СОЦІОЛОГІЇ

2 8 АВГ 19Э5

На правах рукопису

ОКСАМИТНА Світлана Миколаївна

СТРУКТУРНІ ТА ОСОБИСТІСНІ ПЕРЕДУМОВИ ЗДІЙСНЕННЯ ТРУДОВОЇ КАР’ЄРИ

Спеціальність 22.00.04 - соціальні структури, соціальні інститути та спосіб життя

АВТОРЕФЕРАТ дисертації па здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Київ - 1995

Дисертацією є рукопис Робот виконана у відділі дослідження соціальних структур Інституту соціології НАН Україпи

Наукові керівники:

кандидат філософських наук ЧОРНОВОЛЕНКО В.І1. доктор соціологічних наук МАКЄЄВ С.О.

Офіційні ошіненти:

доктор соціологічних наук АЗА Л.О. кандидат економічних наук БУТЕНКО Н.Ю.

Провідна організація: кафедра історії та теорії соціологи Київського університету їм. Т. Шевченка

Захист відбудеться " 1995 р. о “ /О” годині

на засіданні спеціалізованої ради Д.01.08.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового стулена доктора наук при {нстшугі соціології НАН України за адресою: 252021, Київ-21, вул. Шовковична, 12

З дисертацією мг)жна ознайомитись у бібліотеці Інституту соціології

НАН Уіфшнн .. л

Автореферат розіслано ” < " (ІІ/Оі'М¿с%> 1995 року

Вчений савретар спеціалізованої рада . кандидат педагогічних наук С Афонія БА.

[. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Аттшяж-Мрслітєвж- Трудова кар’єра є традиційним предметом дослідження в соціології, оскільки саме в нинішньому столітті, у зв’язку і поширенням і прискоренням процесів урбанізації й індустріалізації, з поглибленням розподілу праці кар’єра стає масовим явищем, однією з основних соціально Й індивідуально значущі« форм трудової поведінки. Це означає, що у суспільстві сформувались і стабільно відтворюються, з одного богу, система належних до заповнення позицій, а з іншого - умовя та правила посідання їх індивідами, а також руху між ними. Різноманітність позицій у межах окремих професій і занять, відсутність чн помітне скорочення формальних обмежень для претендентів на їх заняття зумовили інтерес соціологів до вивчення особливостей трудової кар’єри як процесу, що став однією з відміпнйх характеристик суспільства. Хто і в якому напрямку просувається, яким є простір такого руху, чим визначається напрямок, швидкість, тривалість розгортання кар’єр, на що індивіди зважають, які їхні потреби та домагання, пов’язані з професійною самореалізацкю, якою мірою вони задоволені можливостями і наслідками здійсненім кгр’ерп, які сйціально-структурні чи і пдн підуально-особкстіст передумови сприяють або перешкоджають процесу просування, носіями яких ілюзій і стереотипів щодо трудової кар’єри е різні груш населення, якими є наслідки успішної чн нездійсненої кар’єри для індивіда, організації, суспільства - такі основні питання, що порушуються як иід час емпіричних досліджень, так і теоретичних узагальнень щодо явища трудової кар’єри в суспільстві. .

Рух індивідів у соціальному, великою мірою ієрархізованому просторі е вельми чутливим до національно-культурних, соціальних, економічних особливостей конкретної країни. За різних соціально-культурних умов і обставин трудова кар’єра має свої відмінні риси. Інакше кажучи, трудова кар’єра значною мірою відбиває специфіку соціально-структурно» та культурної детермінації індивідуального руху між неоднорідними, стратпфікованими за розміром винагороди, престижу, влада позиціями. І тому дослідження кар’єри є одним із способів вивчення суспільства загалом. Актуальність такого вивчення зростає в періоди доволі радикальних зон у критеріях диференціації та стратифікації суспільства.

Якщо трудову кар’єру і можна вважати традиційним предметом

1

соціологічного дослідження, то стосується цс переважно західної соціології. Саме представники останньої, починаючи з 20 х років, постійно і плідно тримають трудову кар’єру у фокусі соціологічного аналізу, що врешті реиїт дало змогу говоріті про легітимацію вивчення кар’єри як окремої галузі соціологічного знання.

У' вітчизняній соціології трудова кар’єра не була предметом систематичного вивчення. Соціологи практично залишали поза увагою га застосуванням відповідний доробок західних дослідників: понятійний апарат, підходи, контексти дослідження кар'єр. Це ж стосується й вивчення особливостей вітчизняного соціально культурного контексту здійснення трудової кар’єри як за минулих, так і нинішніх суттєво змінених реалій та обставин нашого буття.

З огляду на де актуальнішії залишаються: необхідність

освоєння накопиченого у світовій соціологічній науці досвіду дослідження та інтерпретації процесів кар'єрної мобільності, починаючи з самого поняття трудової кар’єри, значень, яких воно набувало в процесі розвитку соціологічної лумки; аналіз уявлень гро можливості здійснення трудової кар'єри, що є характерними для представників різних соціальних груп українського суспільстві, сприйняття й оцінка ними соціально-структурних та особистісних передумов процесу просування; розгляд особливостей кар’єрної мобільності індивідів за наявних економічних, соціальних і культурних перетворень, які супроводжуються значними змінами в просторі, зразках, умовах трудової кар’єри.

. Міра наукового опрацювання геми. Визначення трудової кар’єри через поняття мобільності або синонімічні з ним досить часто трапляються в соціологічній літературі. Хоча слово “кар’єра” не менш, ніж на століття своєю присутністю в мові шгаередішо ідею П.Сорокіна назвати зміни, переміщення будь-яких соціальних об’єктів мобільністю. Варіативність співвідношення двох поняті, коливається від їх повното ототожнення до визначення останньої як однієї з форм мобільності - трудової або, найчастіше, внугрішньопо-колілної соціальної мобільності. Але в будь-якому разі кар’єра с мобільністю не ірупи, класу, страти чи покоління, а індивіда. І не лише за фактом здійснення, а й за планами, оцінками, прагненнями, домаганнями. Бути наслідком активної індивідуальної дії, котра здійснюється за наявних соціальних умов - особлива ознака трудової кар’єри. Згідно з поширеними уявленнями, кар’єра - це те, що

2

осягається переважно особистими зусиллями. У 60-ті - 30-п роки ірийняття такого ракурсу інтерпретації руху індивідів суггсво бмежувалося пануючою у нашому суспільстві ідеологією, а також юглядамн, котрі грунтувалися па перебільшенні значення колективе реіуляди основних життєвих прагнень індивіда. Але стояти іегоронь такого масового, усталеного в суспільстві явища та пшикаючих навколо нього проблем вітчизняна, мається на увазі -яко* радянська, соціологія не могла.

Під час вивчення міграції сіль кого населення новосибірські :оцюлогн (Т.І.Заславська, В.А.Калмик, Р.В.Рнвкіна) одними з іерших привернули увагу до трудової кар’єри як мотиву та наслідку .»грації індивідів із села в місто. ВА.Калмик належить єдина у. нтчнзияшй соціології стаття з викладенням теоретичних обгрунтувань і основних положень програми дослідження трудової кар'єри.

Не ставиш предметом поглибленого аналізу, трудова кар’єра надувалась у роботах соціологів, присвячених дослідженню іншій соціальних явищ і процесів: ціннісних орієнтацій, цінностей вибору заняття і професії (Н.В.Костенко, А.Неиомняіцин, ВЛ.Оссовськпй, Л.Н.Рубіна, М.М.Рутхевнч, А.О.Ручка, М.Х.Тггма, Ф.Р.Філіпов); (¡юрмування потреби у праці (В.Ф.Анурін); мотішів, стимулів та нрнчші незадоволеності працею (І’.Мінц, В.Б.Моін, 1-М.Попова, В.О.Ядов); процесу жнпттворчості особи, її жігггєвих перспектив (Є.І.Головах«, В.О.Тпхоновнч); соціального планування на підприємстві (А.В.Моісєєв, В.В.Новіков, Т.В.Рябушкіп, М.О.Саквда, Е.Н.Фетнсов, О.І.ІЦербаков); соціальної регуляції трудової поведінки (В.Є.Пшшпепко); соціальної мобільності корінних народів Сибіру (В.І.Бойко, Є.Д.Гражданников, І.В.Удалова); відтворення структури трудової зайнятості (О.І.Вишняк). '

Про власне трудову кар’єру йдеться також в роботах небагатьох авторів, які спостерігали за різними ірунами працівників виробничих колективів, переважно робітниками. Це статі чи розділи . з монографіях НААітова, ЛАпаніча, Л.Бляхмана, М.М.Мокляка, А.К.Назімової, В.С.Немчецш, В.С.Панюікова, Н.В.Черьлюї,

О.Шкаратана. Лише останнім часом відбувається поступове звернення до поглибленого вивчення явища трудової кар’єри, і не як дослідження окремих її випадків, а яіс спроба теоретичного уіг,гзльн«шиі з метою створення соціологічної копцепції кар’єри (О.М.Ко^озін).

Проте жодна а робіт вітчизняних соціологів не містить аналізу тривалого досвіду дослідження трудової ка’єри, викладеного у численнях роботах зарубіжних авторів. Серед останніх особливо помітними та впливовими щодо виокремлення соціології кар’єри як галузі соціологічного знання є праці, присвячені: обгрунтуванню доцільності опрацювання поняття кар’єри та наданні йому соціологічного змісту <З.Бауман, Д.Ван Маанен, Г.Вілецськнй, Дж.Рос, Е.Счсйн, О.Холл, Б.Хьюз); психології кар’єри (Д.Супер); дослідженню особливостей кар’єр у контексті нормативній систем освіта (П.Краузе, К.Курз, В.Кьоніг, Р.Тернер, М.Халлер); особистісшм передумовам формування трудової кар’єри з погляду теорії людського капіталу (Г.Беккер); структурним чинникам процесу 'іросування в межах ринку праці (С.Сцілермаи), організації (Г.Делтоц, Р.Кангер, Дж.Розенбаум, Б.Глейзер); соціал ьним мережам та їх ролі у здійсненні трудової кар’єри (В.Бінджеиер, М.Грановетер,

Н.ДІ Грааф, НЛін); гендерном- контексту трудової кар’єри (Х.Блосфсльд, Д.Галлос, Дж.Маршалл, Р.Розенфельд); міждисциплінарним та крос-культурннм дослідженням кар’єри (МАрпур, Д.Бруклін, ВЛоуренс, АЛоурент, Д.Холл).

Таким чином, можливість за допомогою досліджень трудової кар’єри суттєво поглибити наші знання про суспільство, його соціальну структуру, вербальну і реальну поведінку індивідів занадто мало використовується вітчизняною соціологією. Майже відсутня й відповідна емпірична інформація, яка могла б стати основою теоретичних узагальнень та практично орієнтованих висновків. Вилученими з наукового обігу є роботи зарубіжних авторів. Дослідження, опису та аналізу потребують об’єктивні й суб’єктивні детермінанти кар’єрної мобільності, уявлення та оцінки різній груп населення щодо можливостей, привабливості, доступності різних моделей просуваная за нинішніх умов. Ймовірність здійснення трудової кар’єри як чинник, що диференціює індивідів у сприйнятті ними сучасних соціально-економічних реалій, взагалі не досліджувався. Усвідомлення цього, а т чож необхідність та доцільність всебічного та систематичного вивчення трудової кар’єри зумовили формулювання основної мети та завдань дисертаційної ( роботи, сприяли визначенню предмета н об’єкта дослідження.

Метою дисертації є з’ясування впливу структурних та особистіс..их передумов на оцінку можливостей здійснення трудової

4

кар'єри індивідами, а також здатності уявлень про кар’єру бути чинником, що позитивно пов’язаний зі ставленням різних категорій населення до соціально-економічних перетворень у сучасному українському суспільстві.

Для досягнення мети необхідно розв’язати такі ШВШНЯХ-

- проаналізувати та узагальнити основні напрямки й результати вивчення трудової кар’єри у зарубіжній і'вітчизняній соціології, вншачішши систему нонять, що відбивають суть цьош явища та особливості його соціологічного дослідження;

- розкрити зміст трудової кар’єри як соціального феномену, ії функції, чинники, соціально-структурні та особистіспі передумови;

- здійснити аналіз уявлень різних груп респондентів, у тому числі сучасної молоді, про шляхи, можливості та перешкоди кар’єри;

зафіксувати зміст та динаміку уявлень молодих вчених про успішність професійної діяльності в науці як поєднання бюрократичної та професійної кар’єр;

емпірично обгрунтувати можливість оцінки ймовірності кар’єрної мобільності бути самостійним чинником диференціації респондентів щодо ставлення до проголошених чи здійснюваних соціально-економічних перетворень.

Об'єктом дисертаційного дослідження стали різні групи населення як носії уявлень, оцінок, поглядів щодо можливостей, шляхів, передумов трудової кар’єри. .

[Іредитт вивчення с феномен трудової кар’єри, структурні та особистісні передумови її здійснення.

спиралася па понятійний апарат, зміст та висновки, що містяться в наукових працях вітчизняних і зарубіжних соціологів, яй основну увагу зосереджують на теоретичному та емпіричному аналізі соціальної структури суспільства, соціальної мобільності, соціології освіти, організацій, тендерних дослідженнях. Оскільки підходи до вивчення кар’єри у соціології відзначаються копцетуальною різноманітністю, то слід зазначити, що у дисертаційній роботі теоретичні узагальнення й аналіз емпіричних даних провадилися переважно з позицій структурного підходу, тобто залежності можливостей здійснення трудової кар’єри та їх усвідомлення насамперед від явних чи латентних структурних характеристик як суспільства загалом, так і його окремих елементів. Емпіричною

5

освоюю дисертаційної роботи є дослідження, які готувалися чи аналізувалися за безпосередньої участі авторки. Це - “Ставлення до перетворень” (1993 р.), “Молодь та перспективи” (1993 р.), а також нтка соціологічних досліджень серед студентської молоді та науковців академічні« інститутів, проведених співробітниками відділу дослідження соціальній структур протягом 1986-1990 років.

Наукова новитя дисертаційного дослідження полягає у тому, шр воно € однією із перших у вітчизняній соціології спроб аналізу трудової кар’єри, її соціальної природи, функцій, передумов та ймовірності здійснення.

Проведена дослідницька робота дала можливість сформулювати положення і висновки, що містять певну наукову новизну:

- на підставі аналізу та узагальнення теоретичній і емпіричних результатів вивчення трудової кар’єри запропоновано розглядати останню як легітимний та інстіпуалгюваннії іраіок поведінки у сучасному значною мірою структурованому та ієрархізованому суспільстві; як результат дії об’єктивних і суб’єктивних чинників, що характеризують передумови й наслідки процесу просування; як результат досягнення конкретної статусно: позиції, а також як процес її досягення, на який впливають перспективи та можливості статусного просування; як універсальну форму відтворення соціальної структури суспільства загалом та структури окремих організацій зокрема, а також як форму відтворення відповідній очікувань та домагань індивідів;

- трудова кар’єра становить такий рух у соціальному просторі позицій, який є наслідком складної взаємодії між структурними обмеженнями переміщень і цілеспрямованою волею індивідів зайнята привабливі позиції, яка грунтується на особистісних домаганнях і очікуваннях;

- серед сбціально-сірукгурнях чинників вплйву на оцінку ймовірності здійснення трудової кар’єри у нашому суспільстві за сучасних соціально-економічних умов домінуючим виявив себе тип власності, до якої належить організація. Оцінки працівників підприємств з недержавною формою власності е значуще відмінними від відповідних оцінок інших груп респондентів;

- особастісш передумови Трудової кар’єри (стать, вік, освіта, соціальна належність, рівень домагань тощо) певною мірою продовжувать залишатися детермінантами процесу просування.

6 ‘ '

[^начальною визнається також зал ученість індивіда до соціальних реж, тобто наявність у нього стосунків з іншими, потрібними для йснення кар’єри, людьми. Емпірично обгрунтовано, що чим щим є. статус молодих науковців, тим більш значущими знаються структурні чинннкн та обмеження прасування, сяпіення успіху і менш впливовими : особистісні передумови;

- найпривабливішою моделлю розгортання трудової кар’єри я різних груп респондентів, насамперед молоді, є приватний інес, власна справа, підприємництво тощо, що свідчить про іидке перетворення нелегітнмної у суспільстві протягом поперед-к. десятиліть підприємницької кар’єри у домінуюче втілення р’єри взагалі, а також про моральну підтримку проведення процесу иватизаЦії та розвіїтку малого бізнесу і реальну участі) у ньому;

. - виявлено, що чим вищою є оцінка можливостей здійснення удової кар’єри, тіш стійкішою орієнтація індивідів па підтримку нкової економіки та приватизації, тим толерантшіше ставлення до особів одержання, розмірів, міри диференціації доходів тощо.

слідження сприятиме створенню концепції трудової кар’єри у гчизняній соціології, введенню до більш широкого наукового обігу щовідного доробку західної соціологічної думки. Його результат їжугь бути використані у практиці викладання навчальних курсів, исвячених соціальній структурі, соціальній мобільності,.соціології ганізацій, освіти, тендерним дослідженням.

Апробація робот. Основні положення дисертації відображені у блікаціях, а також були представлені на республіканській вауяо-ї конференції “ЄЬціальні резерви розітнутого соціалізму Та умови ефективного використання (досвід і проблеми соціологічного слідження)” (Харків, 1984 р.), Всесоюзній міжвузівській науковій нферендії “Творчість як предмет філософського досліджепня” Іиїв, 1989 р.), Міжнародній конференції з проблем паукозпаїг на енінград, 1990 р.), Міжнародній науково-практичній конференції Гроблеми розвитку соціології па сучасному етапі (теоретичні та годпчпі питання)” (Київ, 1993 р.). .

Структура лнсертаїііГ зумовлена метою і завданнями сліджеїшя. Дисертація складається із вступу, двох розділій, сиовків, списку літератури і додатку.

7

II. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовується актуальність темп дисертації, подається короткий огляд відповідної наукової літератури, визначається мета і завдання дослідження.

Перший розліт - “Трудова кар’єра як предмет дослідження и соціології”- містить чотири параграфи, у яких роїглядастьсл соціологічний зміст іюшптя “трудова кар’єра”, тобто соціальна природа і функції кар’єри в суспільстві, узагальнюється тривалий досвід вивчення кар’єри в західній соціології, а також суперечливе ставлення до вказаного явища з боку вітчизняної соціології та суспільства загалом.

П іва терміну “кар’єра” у мовному обігу була наслідком тих об'єктивних змін, їда відбувалися в суспільстві з поступовим переходом останнього до капіталісппіного способу виробництва. Саме капіталізм, за словами польськ ю соціолога З.Баумаші, зробив кар’єру суспільною, а не лише особистою проблемою. Зникнення правового закріплення належності особи до певної соціальної верстви, прискорення процесів урбанізації та індустріалізації, поглиблення розподілу праці, організаційне оформлення переважної більшості видів трудової діяльності, їх бюрократизація (у розумінні М.Вебера) - такими були найзагальніші передумови сприйняття та найменування процесу розгортання трудового життя людини саме у термінах кар’єри чи синонімічних до них.

Соціологія залучає термін . “кар’єра” до свого понятійного апарату у первой половині XX століття з досить широким його значенням, що охоплювало де лише сферу праці, а й, наприклад, девіантау поведінку, стадії перебігу захворювань людини, зразки споживання тощо. Чітке визначення доцільності застосування поняття кар’єри як інструмента аналізу та опису процесів, що мають місце в сфері праці, її розподілу та соціальної організації вперше з’являється у роботах відомого американського соціолога Е.Хьюза, автора моноірафії "Люди та їх робота’'.

Численої дослідження з позицій різноманітних підходів та інтерпретацій поступово викристалізувалися навколо чотирьох основних тем, поєднання яких давало найповніше уявлення про суть явища кар’єри і її значення для особистості й суспільства: і) кар’єри поєднують об’єктивне ¿ суб’єктивне; 2) кар’єри ведуть за собою статуси і переходи; 3) кар’єри є невід’ємними властивостями ' . ' ' : 8

колективів (орган націй); 4) кар’єри з’єднують індивідів з соціальною структурою. Гоцюлотні уявлення щодо кар’єри формувалися швидше як панорама суспільства загалом, його підсистем, соціальніх процесів та інститутів, ніж “портрет” кар’єр самій по собі.

З іншого боку, традиційною для соціології стала і' "ерпретація кар’єри як низки ієрархічно розташованих позицій (занять), через яку індивіди рухаються у впорядкованій і передбачуваній послідовності. Тенденція зображати кар’єру в термінах просування уздовж ієрархії престижу, влади чи доходу, що є близькою до повсякденною вживання слова, настільки міцно вкорінилася у відповідних дослідженнях, що багато вживаних термінів не мають сенсу, доки не передбачаються певні ієрархічні структури. Проте впевненість у тому, що кожен, хто працює, має кар’єру, сприяла утвердженню дещо відмінного визначення останньої як розгорнутої у часі послідовності трудового досвіду'людини.

Загалом, і погляду соціології* суть феномену трудової кар’єри полягає у можливості вибору та зміни індивідом свого становища у сфері праці протягом трудового життя. Мається на увазі зміна не лише об’єктивною формального статусу в системі організації та розподілу праці, а й Невід’ємний від цього процес внутрішніх суб’єктивних зрушень, що відбуваються з індивідом як суб’єктом трудової діяльності. .

Трудова кар’єра як постійно відтворювана форма вербальної та реальної поведінки індивідів, що грунтується на наявних об'єктивних та суб’єктивних передумовах, викопує цілу низку важливих соціальних функцій. Насамперед вона £ складовою процесу відтворення трудового потенціалу суспільства, формування нових поколінь професійних кадрів; елементом соціального контролю, що поєднує у собі як матеріальні, так і нематеріальні засоби; кар’єра як спрямований у майбутнє, відомий з досвіду попередників шлях розгортання трудового життя дає можливість людині бачити перспективу власного професійного розвитку, • є засобом її самоствердження і самореалізації; усталені та інстітгуціалізовані у суспільстві лінії трудових кар’єр складають посередницьку структуру, що співвідносить моделі поведінки й життєві шанси індивідів з макроструктурами суспільства, будучи важливим джерелом стабільності останнього.

Визначення кар'єри як розгорнутої у часі послідовності трудового досвіду людини охоплює три основні поняття - працю, час

9

і простір, наповнення яких конкретним ЗМІСТОМ перетворює його у дійовий інструмент аналізу реальної поведінки і намірів індивідів. Соціальний простір кар’єри визначається як певніш вимір соціальної значущості, наприклад, комунікативна мережа, організаційна ієрархія чи послідовність занять, уздовж якої індивіди розташовуються своїми відносними позиціями. В залежності від мети та визначення кар’єра дослідником, соціальний простір набуває вигляду чи то ранку праці загалом, чи певних сфер професійної діяльності, чи окремо взятої організації, корпорації, підприємства тощо. Суспільний ринок праці великою мірою складається з усталених ліній кар’єр, тобто певного набору позицій, менше віддалених одна від одної щодо можливості переміщення між ними, ніж від V іити в загальній структурі наявних позицій.

Будь-яка позиція кар’єри інтерпретується як поєднання кількох змінних, наприклад, заробітної плати, престижу, рівня кваліфікації, влади тощо. Але прос ааніїя по чітко виокремленим формальним позиціям далеко не вичерпує змісту кар'єри. В процесі дослідження того, як самі індивіди відчувають та розчленовують соціальний простір на значущі для них позиції, виявляється, що зміст останніх складається також з низки формально нефіксованих відмінностей, які є істотнішії для інтерпретації індивідами їх кар’єр.

Простір трудової кар’єри - це власне простір можливостей, які стають реальністю, якщо переміщення відбувається^ Сучасне розвинуте індустріальне суспільство містить три принципові форми здійснення можливостей, на котрих грунтуються відповідай типи кар’єри: бюрократична, професійна та підприємницька. Вони

суттєво відрізняються за логікою розгортання кар’єри,

організаційними принципами, мотивацією, способами одержання винагороди тощо. Реальні кар’єри є переважно поєднанням

елементів кожного типу, результатом чого стає різноманітність як здійснених кар'єр, так і уявлень про них.

. Процес перетворення можливості кар’єри у й наявність відбувається як взаємодія багатьох чшши ів, різних за своєю природою і силою впливу. Останнім часом все більшу увагу дослідників привертають структурні передумови кар’єрної

мобільності. Це насамперед тип системи освіти, що склався у даному суспільстві, її доступність і взаємозв’язок з ринком праці, поділ останнього на первинний і вторинний, зовнішній і внутрішній; структура шіасності, роль держави в економіці; тісно пов’язана з

10

технологією структура зайнятості у певпих галузях виробництва; організація, її структурні характеристики і належність до того чи іншого тппу власності; місце проживання індивідів.

Підеш ігпі чи, навпаки, послабити вплив вказаних чинників може сама людина, яка перетворю«: можливість кар’єри у її наявність, виходячи не лише з насеред заданого соціального простору, а й з власних якостей та ресурсів, на які можна розраховувати. Мова йде про іншу, не менші важливу низку передумов трудової кар’єри, джерелом яких є сама людина. За результатами соціологічних досліджень відомо, що індивіди різного віку, освіти, статі, соціального походження, здібностей, домагань тощо мають відмінні за тривалістю та розмахом - траєкторії просування. Кар’єри жінок, наприклад, разюче відрізняються від кар’єр чоловіків навіть за однакових структурній умов. Здобутий рівень освіти відкриває доступ до одних ліній кар’єри і закриває до інших. Інакше кажучи, сукупність структурних передумов визначає лінії кар’єр як відносно стабільну послідовність позицій па ринку праці, через яку рухаються індивіди. В то й же час певні атрибути останніх суттєво впливають на вибір шляхів, які будуть для них доступними, та параметри просування.

Кожен з вищеназваних чинників можна розглядати як певний контекст, детальніший аналіз якого крізь прпзму трудової кар’єри індивідів дає можливість пе тільки глибше зрозуміти передумови 5 здійснення, але є своєрідним кутом зору на соціально-культурні особливості суспільства та його соціальні інститут. Значна частина першого розділу Присвячується такому аналізу, тобто на підставі узагальнення численних праць зарубіжних соціологів трудова кар’єра розглядається у контексті систем освіти, що відповідають двом основним нормативним моделям висхідної мобільності: шляхом змагання (contest mobility norm) та на основі підтримки (sponsored mobility norm); у контексті структурних характеристик рппку праці; в організаційному контексті, де моделі кар’єр відзначаються особливою рппомапггшспо; у коптексті соціальних мереж, тобто ресурсів, які використовуються шляхом прямих чп непрямих контактів індивіда з метою подальшого просування; і, нарешті, кар’єро розглядаються у тендерному контексті, де існують традиційні підходи до аналізу просування чоловіків і жінок, а також дедалі більшого поширення набувають погляди соціологів феміністичного спрямування, Що відзначаються досип» несподіваною і пеірадицій-

II

ною інтерпретацією явища жіночої кар’єри у світ», де пануючі цінності та зразки трудових кар’г.р є переважно чоловічими.

Аналітичний огляд основній підходів до вивчення ірудових кар’єр у зарубіжній соціології показав, що остання нагромадила значний методологічний та методичний досвід дослідження кар’єрної мобільності, а також великий за обсягом та глибиною аналиу емпіричний матеріал. За кілька десятиліть західна соціологія пройшла шлях від дослідження окремих випадків (case studies) просування до легітимізації соціології кар’єри в організаціях, виникнення теорії кар’єри, ft також практичного втілення одержаних знань, тобто опрацювання та впровадження систем планування трудової кар'єри на конкретнім підприємствах, фірмах, корпораціях. Сучасніш етап досліджень кар’єрної мобільності характеризується усвідомленням необхідності проведення міждисциплінарних га порівняльних крос-культурних досліджень як основних та найбільш плідних напрямків одержання нових знань у цій галузі.

У ракурсі вітчизняної соціології трудова кар'єра попас явишем. дослідження якого сповна пізнало силу впливу пануючої у суспільстві ідеології колективізму та засудження будь-яких проявів індивідуалізму, до яких нерідко зараховувалися цінності, мотиви, дії. спрямовані на трудову кар’єру. Досить цікавим видасться аналіз тлумачення самого слова “кар’єра” у радянських словниках та енциклопедіях протягом поточного століття: від різко негативного до більш-менш нейтрального. Ціннісні уявлення про кар’єру в нашому суспільстві складалися як вкрай суперечливі і серед тих, хто Професійно займався його вивченням) і серед тих, хто був об’єктом такого вивчення. А реальні трудові кар’єри, и моделі та передумови залишалися практично недоеліджушнимн.

Події останніх років не могли не позначитися як на шляхах кар’єрної мобільності індивідів, так і уявленнях Про неї. Можла впевнено стверджувати, що і те, й інше зазнає суттєвих змін і знаходиться у стадії формування. Ускладнення соціального простору трудової кар’єри, повернення на вітчизняні терени та легалізація підприємницької кар’єри, реальне та приховане безробіття, розрив ліній усталених раніше кар’єр, поява нових типів підприємств на засадах недержавної форми класності, падіння престижу багатьох занять, особливо тих, що потребують вищої освіти, - ці та інші реалії сьогодення не могли не позначитися на сприйнятті індивідами перспектив власного трудового жіптя. Намаганням зафіксувати

12

відповідні тенденції зумовлений аналіз емпіричного матеріалу, представлений у пру рому рохіілі дисертації - “Трудова кар’єра в уявленнях та оцінках індивідів”.

Результати, одержані внаслідок проведення кількох соціологічних досліджень, серед іншої інформації містили ту, яка так чи інакше стосувалася трудової кар’єри. Дослідження, ио має назву “Ставлення до перетворень” проводилося за репрезентативною для України моделлю вибірки, основні параметри якої розроблені спеціалістами Інституту соціології під керівництвом М.М.Чурилова. Загальна .кількість опитаних становила 2537 осіб.

Як і слід було очікувати, зважаючи на кризову ситуацію в суспільстві, скорочення виробництва, безробіття, падіння рівня життя більшості населення, загальні песимістичні настрої в суспільстві, частка тих, хто впевнений у високій ймовірності здійснення трудової кар’єри (9%) є значно меншою, ніж тих, хто таку ймовірність розглядає як досить низьку чи практично нездійсненну (66%). Що стосується чинників, які диференціюють респондентів у їх ставленні до здійснення можливостей трудової кар’єри, то внаслідок аналізу даних авторкою отримані наступні емпірично обгрунтовані результати. .

Думка про те, що серед впевнених у здійсненні трудової кар’єри переважають чоловіки, підтверджується лише частково, оскільки різниця часток респондентів, що високо оцінили шанси кар’єри серед чоловіків (10%) і жінок (8%) є статистично незначущою. Очевидно, ми не можемо говорити, їда жінки є менш мотивованими щодо просування, хоча вони все ж таки переважають за кількістю непевних у власній кар’єрі.

Вік людини, якому прийнято приписувати сильну диференціюючу роль у ситуації оцінки ймовірності здійснення службового просування, за результатами даного дослідження виявив себе слабким диференціюючим чпнником.За кількістю респондентів, впевнених у ймовірності службового просування жодна з вікових груп в межах від 16 до 59 років значуще не відрізняється від інших, хоча максимум (12%) спостерігається серед респондентів 30-39 років.

Здобута освіта залишається сильним чинником, що диференціює оцінку респондентами ймовірності трудової кар’єри. Чим вищий у людини рівень освіти, тим впевненішою вона є ЩОДО здатності реалізувати наявні у неї можливості трудової кар’єри.

Працівники підприємств і організацій на засадах недержавної

13

форми власності (кооператив, приватна фірма, орендне та таке, що приватизується, підприємство) вирізняються ' щодо оцінок ймовірності трудової кар’єри за найбільшою часткою високих та посередніх оцінок і найменшою - низьких.

Найбільш впевненими в успішності подальшої трудової кар’єри є ті, хто вже пройшов чималий кар’ернй цілях, а саме керівники середньої та вищої ланок. Цілком можливо, що це є проявом ефекту, знаного в соціології як ефект накопичуваних переваг.

Що стосується підприємницької кар’єри як нової для нашою суспільства сфери, де виявляються та здійснюються можливості кар’єри, то респонденти, які визнали свою належність до соціальної групи підприємців, значно впевненіше почувають себе щодо перспект"в трудової кар’єри на тлі представників інших соціальних іруп.

Індивіди з високими та низькими оцінками іімоиірнисті трудової кар’єри значуще різнять і щодо міри прийняття чи неприйняття деяких поглядів та оцінок тих процесів і явищ, які відбуваються піші у нашому суспільстві (перехід до ринкової економіки, приватна власність, способи одержання і розміри доходу тощо). Тобто самоідентофікація з тими, хто має шанси подальшою просування, або з тими, хто таких'шансів не мас, і: чинником, який здатен диференціювати респондентів навіть з однаковими соціально демографічними характеристиками.

Як найдієвішому засобу підвищення рівня життя респонденти надають первагу відкриттю свого власного діла, тобто на рівні вербаяьиої поведінки висловлюється готовність стати на шлях підприємницької кар’єри.

Подібні до вказаних тенденції спостерігаються і серед молоді як окремо взятої соціально-демографічної категорії населення, хоча значення окремих передумов трудової, кар’єра виявляє себе дещо по-іншому. Про це свідчать дані дослідження “Молодь та перспективи”, проведеного у співробітництві з науковцями Українського науково-дослідного інституту проблем молоді <п = ЮОС

Респондентам пропонувалося висловити своє ставлення до кількох моделей розгортання трудового ЖШТЯ, ЯКІ Є МОЖЛИВИМИ у нашому суспільстві зараз. Коротко де: стабільна, спокійна робота, що не передбачає високої оплати і подальшого просування; ирофесійня/службова кар’єра з хорошими перспективами але досить скромним .ановищем на початку цього шляху; перехід віт; кяяикої

Н

професії до сфери бізнесу з серйозними намірами щодо підприємницької кар’єри; можливість добре жіпп, ие здобувати освіти, іавдякн умінню лобрс "крутітіся”; робота за фахом на недержавному підприємстві; відсутність постійної професії чи заняття, життя “за течією”, без роздумів про завтрашній день; усвідомлення здатності працювати не в колективі, а самостійно, розпочавши свою, хоч і незначну, але влісну справу, приватний бізнес. Жодна і моделей молодими людьми і не приймається, і не відкидається повністю, одначе перевага надається самостійній праці ча ниві приватного бізнесу, а також роботі за фахом, але в недержавному секторі економіки. Загалом сприйняття вірогідних моделей розгортання трудового життя більшою мірою детермінується такими чинниками, як наявна професія та тіш підприємства, де респонденти працюють, ніж їхні стать , зік, рівень освітн.

Серед молоді значно сильнішим виявився вплив статі як чинника, що внлішає на оцінку можливостей здійснення трудової кар’єри. Молоді жінки нижче розцінюють шанси професійного чи службового зростання.

Як і у попередньому дослідженні найбільшу впевненість у наявності можливостей трудової кар’єри та їх здійсненні висловили молоді людн, що належать до нової для нашого суспільства соціальної групи підприємців, а також ті, хто працює в організаціях з недержавною формою власності.

Низька оцінка можливостей трудової кар’єри пов’язується респондентами насамперед з недостатнім рівнем освіти, відсутністю поряд людини, яка 6 підгримувала і сприяла кар’єрі, а та- їж з тим, що професія чи місде роботи не передбачає подальшого просування або для цього бракує “пробивних” здібностей.

Як на особисто для них реальні шляхи трудової кар’єри колоді респонденти вказали насамперед на: власну справу, приватний бізнес; перехід на роботу в приватне чи спільне підприємство без зміни професії; збільшення заробітної плати на тому з робочому місці, а також збільшення професійних звань, умінь тощо.

. Таким чином, оцінка можливостей здійснення трудової кар’єри сучасною молоддю зумовлюється дією традиційних чинників: стать, вік, освіта, професія, місце роботи тощо. Але деякі з них, як то професія чи тип підприємства набувають іншого змісту в умовах економічної кризи, з появою установ недержавної форми власності

15

та нових професій підприємницької діяльності, суттєво впливаючи на сприйняття соціального оточення молодими людьми. Результати дослідження дають підстави також для висновку ¡гро те, що підприємницька кар’єра, яка офіційно ие визнавалася і не мала легітимипх засад у попередні десятиліття, стає серед молоді домінуючим втіленням трудової кар’єри взагалі.

Низка досліджень серед студентів, аспірантів та молодих науковців дала змогу виявити динаміку уявлень про наукову діяльність, які характеризуються поступовим усвідомленням того, що наукова праця с пошуком істини, але в жорстко структурованому організаційному оточенні. Професійна кар'єра науковця нерозривно пов’язана з його посадовим просуванням, тобто бюрократичною кар’єрою. Це поєднання по-різному відбивається на поглядах та оцінках окремих груп науковців.

У висновку дисертації підсумовані результати дослідження та накреслені можливі напрямки подальшого вивчення трудової кар’єри.

1. Умови та організація праці в науці; що не влаштовує молодь? // Вісник АН УРСР. - 1988. - № 11. - С. 70-77 (0,8 др. арк., у співавторстві з С.О.Макєєвим).

2. Научная деятельность в представлениях студенческой молодежи // Актуальные проблемы воспитания молодежи в условиях перестройки. Тез. докл. научно-практ, конф. • Минск, 1988. - С. 117-119 (0,2 др. арк.).

3. Творчество а карьера в науке // Творчество как предмет философского исследования. Тез. докл. Всесоюн. межвуз. науч. конф. Киев, 1989. - Секция 1У. - С. 54-56 (0,2 др. арк.).

4. Карьера трудовая // Социологический справочник. - Киев : Полиппдагг, 1990. - С. 322-324 (0,2 др. арк.).

5. . Профессионально-должностное продвижение в научно-псследрвательском коллективе // Проблемы деятельности ученого и научных коллективов. Тез. докл. междунар. конф. - Ленинград, 1990.

- Часть II. - С. 241-243 (0,2 др. арк.).

6. Представление о характере и содержании Научного труда // Путь в науку (социальные проблемы воспроизводства научных кадров). - Киев : Наукова думка. - 1991. - С. 25-37 (I др. арк.).

Оксамитная С.Н. Структурные и личностные предпосылки осуществления трудовой карьеры. .

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.04 - социальные структуры, социальные институты и образ жизш< Институт социологии Национальной Академии Наук Украины. Киев, 1995.

Диссертационное исследование содержит анализ и обобщение опыта шучеиня трудовой карьеры в зарубежной к отечественной социологин, раскрытие содержания н значений понятия “карьера”, обоснование ее социальной природы, функций, структурных и личностных предпосылок, моделей осуществления как постоянно воспроизводимой в обществе социально и индивидуально значимой <|юрмы трудового поведения.

D работе используются результаты эмпирических социологических исследований, раскрывающие представления и оценки возможностей осуществления карьеры представителей различных социальных груп украинскою общества.

Oksamytna S.M. Structural and personal preconditions of labour career. .

Candidate’s thesis presented for a degree “Candidate of Sociological Science”, specialized field - 22.00.04 - social structures, social institutes and mode of life. Institute of Sociology, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 1995.

The candidate’s thesis contains analysis and generalization of the studing of labour career in the forcing and home sociology. The author has analyzed meanings of “career” in sociology, its social nature, functions, structural and personal preconditions, patterns, social and individual significance. .

Data of the empirical studies allow conclusions on estimation career opportunities among different social groups of the Ukrainian society.

Ключові слова, соціальна структура, ‘ соціальні інститути, трудова кар’єра.

17

K&ŸV-/00. /9SS? Тил 9V&.