автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Субъективность в речи, словниках, художественном тексте

Полный текст автореферата диссертации по теме "Субъективность в речи, словниках, художественном тексте"

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВІ П ІП УНІВЕРСИТЕТ їм. ЛМЕЧІЙКОВА

РГБ ОЛ 1 7 ОКТ 1994

На правах рукопису

МЕЛЬНИК ЯРОСЛАВ ГРИГОРОВИЧ

СУБ'ЄКТИВНІСТЬ У МОВІ, СЛОВНИКАХ, ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ

Сгк-Шілінісп /0.02.0! ■ росшая*мовг

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на адобутта наукового стулена кандидата філологічних наук

Одеса

1994

Дисертацією в рукопис.

Робота виконана в Прикарпатському університеті ім.В.Стефакикп

Наукові керівники доктор філологічних наук,

професорі Рудя-ков Микола ГОя екс шщро вич~|

дв ’.тор філологічна наук, професор Свкаховсма Хакна . Оавліжа

Офіційні опоненти доктор філологічних наук,

професор Псноыцренко Лідія

Олександрівна

кандидат філологічних наук, доцент КІИЮ Світлана Михайлівна

Прсвідна організація Чернівецький державний

університет '

Захист відбудеться _І9_ жов*ня 1994 р. о Р гедяні иа засіданні спеціалізованої ради К 068,24.08 в Одеському державному університеті за адресою:

270056, м.Одеса,

французький бульвар, 24/26 ,

З дисертацією можна еанайомиткгсь у науковій бібліотеці Одеського університету.

Автореферат розіслано 3 мпот 1994 р.

Вчений секретар —

спецій ізоввної вчено! ради %ЦІ ; ^.М.Тхор

Суб"ектиеніг.гь як мояка категорія досить доггай ччс розробляється вченкки-лінгвістами. Вперке спроба аидітгїгог Я описати категорій суб'єктивності була зроб.ченп В.фон Гуибояьдтсн у партія половині минулого століття. Після Гумйольдта дослідники неодноразово звертались до цієї проблем, ало Я на сьогодніеній день категорія суб”бктивкості в не досить дослідженої).

Дана робота присвячена вивченню суб"ективноеті як мовної категорії, описові фори реалізації цієї категорії у мові, словниках та художньому тексті.

Суб”ективність як мовна категорій виявляв діалектичну природу мови, суть якої в тому, що мова мав подвійну природу - об'єктивну і суб"ективну. Об"вктивна сторона мови на сьогоднішній день досить досконало досліджена. Це пояснюється тим, що у XX столітті у дослідженні мови панував формально-логічний підхід, який був спрямований на дослідження мови як явища, яке маг об"ективну природу.

Але эа останні десятиліття в лінгвістиці, як і загалом у гуманітарній науці, утверджується антропоцентричний підхід, котрий в основу дослідвення ставить факт об"ектквної дійсності в зв"язку з лядиною.

.Отже, дослідження суб"ехтивності як мовної категорії стає на сьогоднішній день важливою галуззю сучасної гуманітарної науки. У цьому ми вбачаємо актуальність даного дослідяешія.

Основною метою дисертаційного дослідження е опис параметрів суб"вктивності як мовної категорії.

У даній роботі зроблена спроба систематизації відомостей про суб'єктивність, які, в свою чергу, знайшли відображення в роботах таких учених, як В.ГУмбольдт, 0.0.Потебня, Е.Бенвеніст, Ы.М.Бдх-тін, Л.С.Виготський, Л.В.ІЦерба, В.В .Виноградов, Г.В.КолшанськнЙ,

М,0.Рудяков, ЮХ.Степанов, В.В.Хімік та ін.9 а також досліджено суб"вятивн!сть у словниках; виявлоно лісцезнаходженкл /координати/ у тривимірній моделі мовної картини світу; .зилвлемо суб"ектмгність у художньому тчксті.

Мета і завдання дослідження визначили вибір комунікативно-прагматичного принципу аналізу мовного матеріалу і зумовили необхідність зосередження на кількісно-якісному, структурно-сзиаптни-ному та описовому методах. У роботі також эастосояустьсл метод контекстуального аналізу.. .

Наукова - новизна дисертації полягає в тому, і?о об”вктсш дослідження стала суб'єктивність в усіх II формах шипу, а також дослідження су<5'ектіт§ності на словниковому штеріалі та на матеріалі творів словесного мистецтва. Також здійснена спроба моделювання мовної каргини світу в тривимірному просторі з виявленням місця суб'єктивності в цій моделі.

Матеріалом дослідження стали словники, почикгячи від "Словаря Академии Российской" І789-І794 р. вид., закінчуючи словникам сучасної російської мови /загальним обсягом понад 10 ООО словникових статей/; тлумачні та перекладні словники сучасних слов'янських мов; художні тяори О.Ы.Островського, 1.С.Тургенева, 0.Блока, С.Єсеніна та ін. /загальним обсягом більше 4 000 сторінок/. Достовірність результатів дослідження забезпечується Еирокда фактичним матеріалом, на основі якого виконана робота; крім того, самою методикою дослідження, що базується на поєднанні апробованих методів лінгвістичного аналізу суб'єктивності в мові як системі, визначення суб'єктивності в комунікативно-естетичній системі цілісного художнього твору. Матеріали дисертації також моауть бути використані у подальшому дослідженні та визначенні поняття менталітету.

Практична значимість дослідження полягає в тому, що матеріал і вясноакн його моауть бути використані в педагогічній та лексикографічній практиці, при викладанні мови та літератури у вколі та вуаІ, при викладанні порівняльного мововнавства блмзькоспорідкенах мов, у дослідженні та моделюванні мовної картини світу, пра аналізі художнього тексту, у процесі художнього перекладу.

Спостереження над спеціальною літературою показало, цо суб'єктивність як мовна категорія проявляється на трьох рівнях: І/ на рівні індивідуального мовлення; 2/ в мові етносу; 3/ на рівні людства. Оскільки дослідження суб'єктивності ведеться в позицій мовознавства /не загального мовознавства/, то в роботі ровгля-дається лияе перший і другий рівні вияву суб'єктивності.

На захист виносяться такі основні положення:

І. Нові як системі властиві суб'єктивні компоненти. Специфічною властивістю мовлення є те, що людина /суб'єкт мовлення/, крім інформації про навколишній світ /предмети, явгаце^ дає інформацію про саму себе; мова для людини в засобом самореалізації.

- з -

Одночасно в проносі мовлення людина створив нові скисли, тобто надав слову індивідуального.семантичного наповнення.

2. Суб"ективиість як ковка категорія мав різні форми реалізації /фіксації/. У мові вона виявляється в словотвірних, морфологічних, синтаксичних формах. У художньому тексті суб"єктивність виявляється в формі суб"ективного моменту значення слова, який, в свою чергу, окреслює і визначає лад думок та почуттів персонага. Матеріальним показником суб'єктивного моменту значення слова е новий, образний смисл і співвіднесеність його з загальнонародігам вживанням /узусом/.

3. Семантична структура слова, крім формальних показників, містить і суб"ективний момент значення слова, тобто інформацію про суб”ект мовлення, його належність до певної соціальної, територіальної, професійної, культурної, релігійної, вікової сфери, а також про його ставлення до оточуючого світу та предмета мовлення.

4. Суб'єктивність як мовна категорія виявляється на трьох рівнях: суб"ект - індивід, суб"ект - народність /чи етнос/, . губиект - людство.- Відповідно до цього у моделі мовної картини звіту визначається субг,ект як народність чи етнос, який є носієм повної картини світу, властивої тільки цьому етносові, що визна-іає його своєрідність та неповторність на фоні інпих народностей 'етносів/.

Об"єктом дисертаційного дослідження в лише два рівні. Для южного рівня в мові існують свої форми вираження суб'єктивності.

Апробація роботи. Основні теоретичні положення та шсновки дисертації обговорювались на засіданні кафедри слов"янсь-;их кюв Прикарпатського університету ім.В.Стефаника, на науковому :емінарі викладачів кафедри, окремі положення роботи - на мікву-іівських /Кіровоград,1993, Херсон,1993, Чернівіц,І994/, міжнарод-іих наукових конференціях /Івано-Франківськ,1993, Ялта;І994/.

СТРУКТУРА ТА КОРОТКИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обгрунтовується вибір теми дйсертації та її ктуальність, визначається мета та завдання дослідження, розпродається наукова новизна, теоретична значимість та практична цін-ість роботи, формулюються положення, що виносяться на оахист.

У першій главі "Теоретические основы исследова-ия, определение исходных понятий" йдеться про те, що проблема

суб"єкта J суб"єктивності має досить довгу історію, але до Гумбольдта вона розглядалась у рамках філософських досліджень, хоча неодноразово робилися спроби ві ішегаг цієї проблеми на матеріал мови та мовлення.

Вперше проблема суб'єктивності була поставлена у Давній Гро ції і знайшла своє відображення в філософських поглядах Фалеса, Анаксагора, Геракліта, Сократа, Платона та in.

.Протягом історії дослідження та «йормування поняття суб"єкт:і пості існувало чимало різних, часом полярних точок зору. Суб'єктивність яг філософська категорія пройшла довгий шлях формуванню Так, О.Ф.Лосов, розглядеючи історіп філософської думки і античну естетику, доводить, що суб'єкт і суб"ектквність сформувались пк поняття та філософські проблеми в період ранньої античності, то* коли ..-юдина почала себе усвідомлювати в дихотомії "лядина-бог''. Отже, з розвитком міфу, з усвідомленню.! божественного начала лг дина усвідомила себе як антипод богові, а також визначила форми рзаліосції "себ'>" по відношення р,о міфічного /"вік"/ - бог.

З розвитком античної культури, особливо філософської думки tv різних еидіп мистецтва, людшт зосередила увагу на сутності лодського, заглибилась в себе і почала пізнавати світ "через сабо". Звідси Я теза Сократа "Пізнай себе, і ти пізнаєш світ”, а такок його к думка "Заговори, щоб я тебе побачип", яка свідчить про те, що нова, зокрема, мовлення, крім інформації про об"екти! ну дійсність, дає інформацію і про мовця, тобто суб'єкта. Отже, інформація про суб"єкт мовлення і є суб'єктивні сто у мовленні -тая поняття суб"єктивності визначав Сократ.

Платон, Арістотель та інші філософи розвинули ідої Соната

В епоху середньовіччя проблема суб’єкта і суб'єктивності яі філософської категорії практично була знята, оскільки псі філос ські ідеї були сконцентровані на теологічтх постулатах.

Починаючи з епохи пізнього середньовіччя, мислителі знову повертаються до цієї проблеми.

■ Цікавов е точка зору Декарта, який визначив суб'єктивність так: ідеальне с властивістю свідомості суб'єкта, отта, суб"скт суб'єктивність є фактом об"єктивної дійсності. Ким_ке була оста точно сформульована антиномія "об’єкт - суб"еэт" /вона існуг як властивість самого суб'єкта, його здатність форг*гуяэвати ці еліті: комі І/. , .

Важливим етапом формування поняття суб"єкта і суб'єктивності як філософської категорії є вчення Канта, котрий досліджував роль споглядання в процесі, духовного освоєння людиною оточуючого світу. Кантом буо сформульоване важливе положення про те, що суб"ективністю наділений не лише суб"єкт /індивід/, ала й суспільство. яке володіє історичними, культурними, соціальними та іншими рисами. Таким чином, Кант виділив різні рівні суб'єктивності.

Гегель розвивав ідеї Канта і визначив суб"єкт, який е носієм суб'єктивності, як явище, яке мав двояку природу: об"ективну - як існуючий факт і суб"єктивну - як результат одиничного прояву духа. Суб"ективність, за Гегелем, не стільки факт /якість суб"екта/, скільки явище, яке має об"ективну природу.

' Слід відзначити і той факт, що суб"єкт і суб'єктивність як філософська категорія продовжує досліджуватись не лише філософа-; ми, але й психологами, психолінгвістами, естетиками та ін. Крім цього, починаючії з 20-х років нашого століття, виник цілий напрям у західній філософії - "лінгвістична філософія1/ Представниками цього напряму вважаються Хайдеггер, Гадамвр, Вітгенштейн, Остін-та Ін.

Поряд з філософами проблему суб'єктивності розробляли лінгвісти. В.фон І^мбольдт, спираючись на вчення своїх попередників, досліджує суб"єкт і суб'єктивність через мову. Таким чином, суб'єктивність як мовна категорія, як якість,-ЩО властива мові, починає своє існування від ідей Гумбольдта.

0.0.Потебня - продовжувач вчення Гумбольдта про"внутрішню форму слова" - висунув ідею про найближче та найдальше значення слова, де найближче пов"язане з загальним уявленням про факт об'єктивної дійсності, з інформацією, яка відома всім, і найдальше, завади суб'єктивне, яке залежить від багатьох суб'єктивних факторів - досвіду, віку, рівня освіченості та ін. Отже, на думку вченого, об'єктивний світ у свідомості кожної людини. суб’Єктивізується.

На думку Ф.де Соссюра, суб'єктивністю є не що інше, як показник моменту стану свідомості в конкретній мовленнєвій ситуації. Суб'єктивність складає конкретний суб'єктивний компонент "з коду" для висловлення своїх думок /понять/ і з психофізичного механізму, який дозволяє суб'єктові об"ективізувати комбінації.

Наступним дослідником проблеми суб'єктивності у мові виділимо Г.Пауля, який стверджував, що на світі стільки мов, скільки й

- б -

індивідів. Також Г.Пауль твердив, що в результаті використання у слові з"являється змістовий момент, який виражає суб"єктивно-оцінне відношення, а семантична нг овнювяність понять, уявлень і відчуттів у представників однієї мовної спільноти не співпадає, тому що у кожного індивіда "різний індивідуальний досвід, рівень освіченості, самостійності думки, творчої обдарованості" і т.п.

Дещо іншими були погляди на проблему суб"єктивності у Е .Бенвеніста. Учений вважав, що тільки сог.дякк мові лядина "констн туюється як суб"єкт". Суб'єктивність Е.Бенвеніст визначає як "здатність мовця уявляти себе в якості суб"єкта". На думку дослідника, основа суб"єктивності визначається мовним статусом "особи". Отже, за Бенвеністом,суб"єктивність є визначально» ознакою будь-якого суб"єкта, здатного самоусвідомкги своє "я", і виражається мовними .-засобами. . .

. И.М.Бахтін розглядає суб”ективніеть як органічне поєднання цілого чи системи значення, а свідомість, на думку філолога, є "думка+суб"єктивніеть".

У вченні про семантику слова В.В.Виноградов стверджує, що "одні й ті ж назви в різні епохи означають різні предмети і різні поняття... одні й ті ж предмети по-різному осмислюються людьми різними за освітою, світоглядом, професійними навиками", і це знаходить своє відображення у мові, зокрема, у лексичному значенні слова. -

На думну деяких учених /зокрема, Д.М.Шмельова/, "семантична структура слова містить в собі експресію і реалізує свої можливості на мовленнєвому рівні". Розділяючи цю точку зору, М.К.Комлєв пропонує наступну модель, де у слові, крім основної /стрижневої, ядерної/ інформації, присутні такі компоненти, як І/ уявлення,

2/ відчуття, 3/ культурний компонент, 4/ компонент поля, 5/ рівені

Подальші дослідження категорії суб"єктивності'знайшли своє відображення в роботах Г.В.Колшанського, М.О.Рудякова, Ю.С.Степанова та інших учених. - •

М.О.Рудяков, зокрема, розглядає суб'єктивність як інформацію іро суб"єкт мовлення, про його належність до певного соціально-’о, культурного, територіального середовища та ставлення суб"ек-га мовлення до оточуючого світу і предмета мовлення.

При розгляді суб"ективності як мовної категорії було встановлено 12 різновидів підходу до цієї проблеми; інакше кажучи, всі {юрми виявлення суб'єктивності можуть бути розподілені по 12 рубриках . ■

Розподіл по рубриках різновидів подходу до категорії суб'єктивності і в першим етапом систематизації знань про суб'єктивність. ІистематизуіШ "знання про суб'єктивність, накопичені сучасною лінгвістичною наукою,ми визначили так: підходи:

І/ філософсько-гносеологічний підхід, суб'єктно-об'єктні відношення у мові; .

2/ суб'єктивність і внутрішня форма сЛова;

З/'суб'єктивність у лексико-граматичній структурі мови;

' 4/ конотація, додаткові смисли як форма виявлення суб'єктивності; ■

5/ психолінгвістичний фактор; б/ поетичне слово, текст; ■

?/ суб'єкт і "мовна картина світу"» "суб'єктивна картина світу"; •

8/ семантична структура слова;

9/ синтаксична структура речення, актуальне і логічне членування речення; підмет як суб"єкт; .

10/ психологічний суб"ект в синтаксичній структурі речення;

II/ морфологічний рівень;

* 12/ емоційне ставлення,,емотив.

Таким чином, всю наукову інформацію про суб'єктивність /суб"ект/ у мові чи мовленні можна так чи інакше співвіднести з одним із цих пунктів.

Отже, суб'єктивність в даному дослідженні розглядається як мовна категорія, яка є одним з елементів мови як системи, що має певну внутрішню структуру.

У главі другій "Способы выражения субъективности в словарях" розглядаються форми фіксації суб"єктивності в системі тлумачних /частково двомовних/ словників.

Усі тлумачні словники, і російської мови зокрема, являють

собою систему. Система, на думку В.П.Кузьміна, володіє світоглядними, методологічними та прикладними якостями. '

Створення словників в соці*пьно зумовленим. Кожен із словників реалізує соціальні, наукові, культурні та ін. запити /потреби/ суспільства. Таким чином, у словниках, крім об"єктивної картини світу, відображається і суб"єктивність. Суб"єктивність у словниках має дворівневу природу. Перший рівень - це відображення мовної картини світу, властиве лише даній мові, даному народові, У такому випадку в ролі суб"єкта /; суб"єктивності/ виступає народ /етнос/. Другий рівень суб"єктивності, яка відображається у словнику, - суб"єктивність індивіда /на рівні мовлення/. Цю суб”є* тквність М.О.Рудяков визначає як фіг.сацію інформації про особистість суб"єкта мовлення - його ставлзння до оточуючого світу, предмета мовлення, належність до певної культурної, професійної, територіальної та ін. сфери.

Такий підхід дозволив виявити в словниках елементи, що являют Собою суб’єктивність.

Так, у передмовах до тлумачних словників викладена мета та завдання кожного словника. Оскільки кожен словник створюється в певну епоху, то характерні ознаки доби неодмінно дістають відображення у ньому. Скажімо, "Словарь Академии Российской" /1789-1794/ створювався групою лексикографів, які належали до світського середовища, а тому в передмові визначене таке ' завдання: "...определить первообразный и точный смысль словь, ...отличать слова вь обществе благопристойных* людей слмпкмыя от словь между просто-народіемь токмо употребляемые..."

Як бачимо, кожен словник наділений певними нормативно-соціальними параметрами, і особливо це стосується словників, створених у-ХУІІІ-ХІХ століттях.

Другий аспект відображення суб"ективності у словниках - їх ідеологія. Свого часу академік Л.В.Щерба писав: "Живучи в соціалістичному суспільстві, не можна ігнорувати /яри укладанні словника/ той факт, що існує буржуазне суспільство, і це не може не відобразитись у словнику".

Іншою, не менш важливою формою фіксації суб"єктивності у словнику є специфіка тлумачення слова і використання стилістичних позначок. При тлумаченні слова /в т.ч. і за допомогою позначен/ подається інформація, що характеризує явище з позицій соціальної

норми - "добг-з" чи "погано"» Так, наприклад, у тлумаченні слова "дебелий" має місце інформація /сема/ з оцінкою "погано" - "не в меру упитанный" • '

Стилістичні позначення теж займають важливе місце при пиэна-ченні суб"єктивного моменту в значенні слова. Скажімо, слог,о "бабища" в "Толковом словаре русского яэ>лга" під ред.Д.М.Ушакова тлумачиться таким чином: "рослая толстая баба, женщина с грубым обращением", а також миті позначення "разг." і "презр.". щ*> вказують на специфіку ставлення /суспільно визначеного й зумоа'.’о» ного/ до предмету мовлення. .

Наступною важливою формою фіксації суб"<зктивності в словниках в еволюція дефініцій. Сптвставляючи дефініції одного слова у різних словниках, створених у різні періоди, в хронологічному порядку, відкриваємо особливості розвитку та зміни значення слова, яке, в свою чергу, вказує на розвиток знань людини про навколишній світ. Враховуючи цей факт під час аналізу художнього твору, виявляємо, що проблема конфлікту /між поколіннями і, зокрема, мі» батьками й дітьми/ знайшла своє відображення в словниках. Таким чинсм, природа конфлікту зумовлена не стільки рисами характеру персонажів, скільки специфікою самого часу, тобто специфікою мислення, характерного для певної епохи. Зі зміною світогляду та розуміння явищ навколишньої дійсності те, що було нормативним, закономірним для певного покоління, перестає бути нормою для наступного у зв"язку з еволюцією самої людини. Яскравою ілюстрацією може бути спостереження над словом в драмі О.М.Островського "Гроза": в основі твору - конфлікт між Катериною і "темним царством", його закономірність підтверджується в словниках: в першому виданні "Словаря’ Академии Российской" /1789/ слово "гроза" тлумачиться як "І. Приближение опасности, беды... 2. Строгость /по отношению к детям/". Тоді як "Словарь церковно-слявянского и русского языка* /ів47/ перше з вищеназваних значень подає з позначенням "устар.". а словник під редакцією Я.К.Грота /1895/ першим подає "гром с молнией", а "строгость" змістилася на другорядний план -це значення подано третім. Таке переміщення значень, як і набування чи втрата позначок, специфіка тлумачення і т.п., свідчить про еволюцію людини, її глибше й досконаліше пізнання навколишнього світу. Тому часто конфлікт /чи іншу проблему/, відображену в класичній літературі, можна прослідкувати, співставляючи дефіні-

ції, особливо маючи за приклад багатозначне слово. Цю специфіку відображення у словнику зміни свідомості народу можна вважати однією з форм суб'єктивності, або суб"ективним моментом'значення слова. Цей суб"єктивний момент значення слова інформує про лад думок та почуттів і персонажа, й автора твору.

Ще однією важливою формою відображення суб"єнтивності в словниках є ілюстративний матеріал. Як відомо, у словниках ілюстративним матеріалом /за винятком "Словаря Академии Российской" першого та другого видання і, частково, "Словаря церковно-славянского и русского языка" та словника В.І.Даля/ є цитати а художньої літератури, здебільшого з класичних творів. Така особливість у ' використанні ілюстративного матеріалу дає змогу побачити найбільш правильну і яскраву форму вживання конкретного значення слова. Однак це стосується тільки нормативних словників; Щодо Словника

В.І.Даля, то в ньому подані найбільш вживані форми живої розмовної мови, у якій суб"єктивність /суб"єктивний момент значення слова/ представлена досить яскраво. Так, тлумачення слова "баба" проілюстровано, таким матеріалом: г<5аба крестьянская". що вказує на соціальний стан жінки /"крестьянская"/. Подана далі така інформація: "крестьянин редко назовет свою жену разве хозяйкою...; у бабы волос долог, да ум короток; бабьи умы разоряют домы; ку-. рица не птица, баба не человек" і т.п. •

Результатом дослідження суб"ективності на лексикографічному матеріалі сучасних слов"янських мов стало виявлення найбільш характерних типів суб'єктивності:

перший-у системі словникових позначень в сучасній слов'янській лексикографії є такі типи, що використовуються в усіх словниках слов"янських мов /"^ео£." - геологія, "сегк."-цИжовне слово, - обласне слово, "жарг." - жаргонне

слово і т.п./. Поряд із загальновживаний є і позначення, характерні для окремих мов: " бісі." _ народний вислів, "роЬа^'' казкове, "ггаАт - рідкісне слово і т.п., котрі вказують на суб"єктивність на рівні етносу;

другий- специфіка стилістичних /функціонально-стилістичних/ позначень, що окреслюють сферу вживання слова. Наприклад, чеській мові властиве розшарування на два основні типи розмовної мови - розмовну літературну мову й розмовну нелітературну мову, що, зрозуміло, знайшло відображення у

словниках; '

третій -не всі мови мають досконало розроблену теорію експресивності /експресивної наповненості значення слова/. -Так, наприклад, позначенням "ехрг." у тлумачних словниках чеської мови виділено близько 20/% всього лексикографічного матеріалу, до свідчить про глибшу розробку, а відтак і застосування цієї категорії у лексикографічній практиці. Натомість у болгарській, сербській чи українських мовах це позначення застосовується значно рідш.е;

четвертий - усі словники подають інформацію, що вказує на належність слова до пєеної культури чи певного народу. Так, слово "хохол" у словнику польської мови тлумачиться як " ро1.ргф1.2аг1.икгаіпіес.” - розмовне, застаріле, жартівливе. Українець і т.п.

Отже, при дослідженні словників сучасних слов"янських мов окреслюються деякі параметри суб'єктивності /суб"єктивних моментів значення слова/, які властиві всім слов"янським мовам і, з іншого боку, відрізняють конкретну слов'янську мову від інших.

У третій главі "Субъективность как элемент модели языковой кабины мира" йдеться про те, що проблема мовної картини світу займає важливе місце в ряді інших картин світу - "фізичної", "хімічної", "ядерної", "біологічної" та ін. Зумовлено це, по-перше^ універсальністю мовної картини світу і, по-друге, "не-дзеркамьністю відображення предмета в понятті". Г.В.Колшаноький, наприклад, твердить, що найбільша складність при описі мовної картини світу полягає в тому, що виключається можлглість прямого "накладання" системи понять на систему предметів і явищ реального світу, на відміну від, скажімо, "математичної" картини світу.

У зв"язку зі складністю й багатоплановістю проблеми відображення ./ мові "об"єктивної картини світу" була висунута теза про неможливість побудови"моделі мовної картини світу". Та на сьогоднішній день накопичено досить знань та досвіду площинного моделювання мовної картини світу. В першу че'ргу, це праці Ю.М.Карау-лова, Г.В.Колшанського’, Ж.П.Соколовської, Ю.С.Степанова та ін.

Слідом за Я.П.Соколовськоп автор дисертації вважає, що пер-, тим етапом моделювання мовної ка^тит/и світу є таблиця І, яка відображає найбільш загальні параметри семантичних відношень у лексиці, які будупться на основі системи категорій пізнання і.

сфер буття. В процесі наповнення таблиця І розвивається і трансформується в таблицю 2, яка являє собою схену другого, концептуального порядку. Подальше розширення та наповнення таблиці 2 інтегрує II в схему наповнення третього, ідеографічного порядку, що являв собою площинну модель-матрицю.

Слід зазначити, що "картина світу" як сукупність уявлень про оточуючий світ у формі системності знань з категоріями пізнання і сфер буття як найбільш загальними її параметрами входить в структуру лексико-семантичної системи мови. ■

Отже,"сітка відношень" в структурі лексико-семантичної системи являє собою складне, ієрархічно впорядковане ціле зі складною будовою, в основі якої лежить смисловий каркас. Така сітка відношень складає площинний варіант вирішення проблеми.

На думку таких учених, як В.В.Виноградов, Л.Віттенштейн,

Н.Хомський, Ю.М.Караулов, І.І.Ревзін, Ю.С.Степанов, І.П.Соколовсь-ка та ін., мовна яартина світу має не площинну, а сферичну форму, "якщо завгодно, планетарного типу". Ю.С.Степанов твердить: "Немає нічого більш простого, ніж уяврти собі мову в Формі простору. в якому люди формують свої ідеї".

Спираючись на тезу єдності й цілісності світу й думку про те, що матеріальний світ існує у часі й просторі, якому властиві сферичні, спіральні, центробіжні форми, починаючу від будови атома й до будови Всесвіту, враховуючи досвід площинного моделювання мовної картини світу, можна здійснити спробу об"ємного, просторового моделювання мовної картини світу.

При наданні площинній моделі сферичної форми основною ідеєю є формувати смислового каркасу, сітки, на }гкій розміщені усі слова /але вони розташовуються не хаотично й невпорядковано, а за принципом формування семантичних гнізд, або відповідно з формуванням структури ідеолексем - див. Ж.Соколовская. "Картина мира" в значениях слов. "Семантические фантазии" или "катехизис семантики?", с.196-204/; тоді отримаємо сферу-глобус, що за формою нагадує зоряне небо, на тілі якого розташований увесь лексичний фонд мови. Зазначимо, що макросферу складає вся мовна реальність, до якої вводит нормована й ненормована мова. Таким чином, ця сфера /або макросфера/ являє собою навколишній світ, на який накинута "сітка" слів. Отже, макросфера - це "світ слів", "світ мови", "мовної абстракцій ", принципево-конструктивним елементом

якої є смислвий каркас.

Внутрішню будову моделі складають ще дві сфэри. Найнегаа, внутрішня, - це відображення макросфери на індивідуальному рівні, тобто відбіркова, стиснуто-сконцентрована проекція, яка noFHic-ти відображається в просторовому плані, але частково, не в повному обсязі. Отже, рівень індивідуальнсхо мовлення - це не повне знання і володіння всією мовиоп реальністп, предметно-понятійним фондом /мається на ув.чзі на рівні індиаідуальному/, а лкае часткове відображення цих двох реальностей - реальності сСіту :Ч реальності мови..

Стосовно третьої, npOf^i)SHOl сфери, то рона являє собоо рівень "норми". Інпими словам'* світ об'єктивної реальності п сукупності зі світом paveR і явищ спрягається с>І"актом виключно через призму норми. Норма як така мас соціальна походження, бо суспільство створяс певні порми ті процесі свого розвитку - норки соціальної поведінки, етичні норми, юридичні і т.п., у тону числі і? порт', мовні /мовленнєвої поведінки/, які кія собоо тісно поз"я-гані.

З інзого боку, навколиг'нії; світ, елективна реальність, а, точніпе, соціум чи ?ткос, сприПі/ас суб"епг мовлення тек через прлоау дотрнтмл мовної норет. Зауважмо, со сама "норма", як у мові, та-/ і у напій коболі, мас досить нестійку, дифузну пркроду. Стійкість нормч проявляється в тих випадках, коли йдеться про норму літературної uor.it. В усіх ііеих випадках корка корзіустьсл в залежності від соціуму, относу, епохи і т.п., які обслуговує увез. Але в таких випадках відхилення під літературної норма або похідна форма норш співвідноситься з літературною нормою.

Огхе, модель мовної картини світу складається з трьох сфер -аналогічно до схеми рівнів абстракції стосовно корклх одиниць, сапроглновских Касарєсом,

Можна розглянути художній текст через призму запропонованої моделі, враховуючи точку зору Єсперсена, котрий твердив, що «текст -це послідовний зв”язок мовних одиниць, створений в даному випадку, який виник в підсвідомості мовця". Такий підхід дає змогу встановити зв"язки між ідеополями /семантичними гніздами/; в результаті буде встановлено послідовність думки, послідовність ідей, яка кала місце в свідомості суб"єкта в момент говоріння. Під час діа-;і?т*у спостерігається аналогічна послідовність ав"язків кокпокентіе м.деолєксем і, як наслідок, у свідомості реципієнта виникає ідея. Таким чином, здійснена спроба провести місток між трьома рівнями мови - рівнем мовної абстракції, рівнем норми і індивідуального мовленнь.

Наступним важливим етапом побудови об"ємної моделі мовної картини світу є виявлення суб'єктивності у структурі моделі.

Усвідомлюючи недосконалість і неповноту моделі, але визнаючи її як принципову /можливу/ модель побудови мовної картини світу, можна визначити такі форми суб'єктивності: ,

І/ між макро- і мікросфероо існує відмінність, різниця. М&к-ро сфера йавжди є "макросферою" і ніколи не втрачає своєї сутності, тобто є більшою за обсягом від мікросфери, бо суб"єкт не може бути носієм всього лексичного запасу мови й інформації про навколишній світ;

2/ у свідомості мовця можуть виникати асоціації, нові образні смисли, які не передбачені закономірностями побудови макуосфери, але так чи інакше пред явлені у формі понять /лексичних значень слів/;

З/ оскільки текст - це ланцюг між семемами, які являють собою семантичну структуру з певним семним наповненням, неадекватно побудовані у свідомості мовця й'реципієнта, то існує певна різниця між висловлени; і сприйнятим. Цей аспект суб'єктивності у моделі вигод, .в на проблеми Філософсько-гносеологічні, психолінгвістичні, психологічні, • герменевтичні, семіотичні, естетичні та ін. проблеми гуманітарної науки ;

4/ невтд"ємиим елементом художнього тексту /якщо розглядати

■ художній текст через призму моделі/ є новий, образний смисл, який розкривав лад думок та почуттів персонажа, його ставлення до гфедмета мовлення. У нашій моделі це

елемент п + І, де а - це кількість послідовно розташованих семем, які організовані граматично, синтаксично, етиліс ично в речення /комунікативну одиниця/; І - новий, образний смисл, який виник в результаті здатності яюдсь-

■ кого мозку до асоціатипно-образного та естетичного світосприйняття.

Отже, об"ємна модель мовної картини світу - це модель, яка побудована за загальним принципом побудови світу /Всесвіту, матерії/. У даній моделі визначене місце трьох г*1вні'з абстракції, запропонований Касаресом. Дана модель в динамічно» як у синхронному, так і в діахронному плані. Макросферг. відображає в собі всі процеси, які проходять у мові, містить весь словниковий запас /літературної й нелітературної мови/. У даній моделі можна визначити і з її допомогою описати суб'єктивність як мовну категорію.

У четвертій главі "Субъективность в художественном текста" розглядається специфіка вираження суб'єктивності у творах словесного мистецтва.

Враховуючи специфіку фіксації Я відображення суб”ективнасті з моделі мовної картини світу, можна здійснити перехід до аналізу суб'єктивності тл специфічної особливості художнього тексту.

• Оскільки худояній текст не існує сан по собі як дане, а с результатом розумової діяльності людини, то його необхідно розглянути в беепосередньому зв"язку з людиною. Інакше кажучи, попри відображення фактів об'єктивної дійсності в тексті відображається лад думок та почуттів людини, її внутрішній світ.

За визначенням М.О.Рудяпова, новий, ідеймо-образкий смисл у творі словесного мистецтва і складав його суб'єктивність, бо е результатом суб'єктивного відображення об'єктивного світу.

У кожному художньому тексті має місце вихідна частина, у якій викладений факт об'єктивної дійсності. У другій, основній частині твору викладається ст ал<!ння автора до цього факту. Матеріальними і конструктивний засобами цього е стрижеві /ключові/ с лоза, тгкі і е предметом дослідження під час аналізу художнього тексту. ‘

Стривневі слова з основними носіями ідейно-образного змісту твору. Семантика цих слів визначаються у тлумачному словнику. Однак у результаті внутрітекстової співвіднесеності значень цих. слів у вихідній та основній частині твору виявляється семантич-

на, ідейно-образна трансформація, » результаті утворюється естетичний ефект і в також виявляється новизна авторського ставлення до зображуваного факту. В авторських новаціях виявляється лад . цуыок та почуттів як автора, так і персона*}, що і складає суб'єктивність у художньому тексті. Надалі в дисертаційному дослідженні на широкому фактичному матеріалі /з творів словесного мистецтва/ розглянуті форми вираження суб"ективності, також ЗДОзнвна спроба аналізу художнього тексту 5 урахуванням відобра-пня у тексті суб"єктивності.

Завершується дисертація Висновками, де узагальнюються висловлені в роботі спостереження, а також визначена пер-спзнтива подальших досліджень.

Основні положення дисертації знайшли відображення у таких публікаціях:

1. К вопросу об общих закономерностях строения произведения словесного искусства //Вопросы русского языкознания /Ыежвуз. сборн.научн.трудов.-Кировоград, 1993.-С.165-168.

2. Проблеми суб'єктивних моменті' значення слова в сучасній слов"янській лексикографії //Проблеми контр&стивної лінгвістики/ Тези міжвуз.наук.конф. 18-20 травня 1993.-Кіровоград, 1993.-

С..Т55-І56

3. Авторське словотворення у О.Гончара //Всеукраїнська наук.-практ.конф., присвячена 75-річчю від дня народження О.Т.Гончара / Тези міжвуз.конф. 13-15 квітня 1993.-С.78-79 /у співавторстві/.

4. Некоторые аспекти отражения субъективных моментов значения слова в словарях и художественном тексте ^/Семантика мови і тексту /Ч.1«-йя-ли мігкнар.маук.хонф. 13-15 жовтня 1993. -Івано-Франківськ, 1993.-С.206-208.

5.Астрогнозія - можлива модель ошсу "картини світу" //Ч.З.-Ыат-ли міжяар.нзук.конф. 13-15 жовтня І993.-1вако-Фрачківськ,

1993. -С.79-80 ’

£. Семантика языковой единицы текста и проблема моделирования "языковой картины мира" //Семантика языковых единиц Дезисы меж-•вуэ.конф.-Москва, 1-3 марта 1994,-Москва, 1994.-С.

^ К проблеме определения понятия субъекта и субъективности в языке /функциональный аспзкт/ //Функциональная лингвистика/ 4.2.

Материалы імзядунар.научн.конф.-Ялть, 24-28 апреля 1994.- Сшф»-юполь, І994.-С.81-83. ’ • •

8. Засоби створення, комічйого в повісті Нечуя-Левицмгого-'Кайдаиева с1м"я" //Сатира і гумор в українській літвратурній •радиції /Тези міквуз.наук.конф. II—12 травня 1994. -Чернівці, :994.-С.ІІ2-ІІ4 ’

ідпчсано до друку 1.07.94 р. ормат 60x94 1/66 ‘

ира* 100 екз. Заказ 176 рук оЗюетний __

.Івано-Франківськ, вул.Василіанох,б.