автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.04
диссертация на тему: Тенденции развития современной станковой скульптуры. 1970-1990 годы

Полный текст автореферата диссертации по теме "Тенденции развития современной станковой скульптуры. 1970-1990 годы"

Г6 од

. г, „ АКАДЕМШ НАУК УКРАКНИ

М!Р Ш

1НСЗШУТ МИСТЕЦТВСШАВОТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ та ЕТШЖОГ11 1м.М.Т.РИЯЬСЬКОГО

На правах рукопиоу

ПРОТАС Марша 0лекоандр1вна

ГЕНДЕШЦК РОЗВИТКУ СУЧАСНО! УКРАИНСЬКО! СТАНКОВО! ОШЫЕГУРИ. 1970 - 1990 РОКА

I7.00.0t - образотворче миотецтво

Автореферат

дисертацЦ на здобуття наукового отупеня кандидата мистецтвознавства

КиУв - 1994

Диоертац!бю в рукопио.

Ройота виконана у в!ддШ образотворчого миотецтва 1ногитуту мистецтвознавотва» фольклористки та етнологП 1м.М.Т.Рильсько, Академ!I наук Украина.

Науковий кер1вник: кандидат мистецтвознавотва ФЕЦОРУК Олекоандр Кас'яношч

Оф!ц!йн! опоненти: I. Доктор мнетецтвозкавсгва, професор БШЦЬКИЯ Платон Олександрович;

2. Кандидат миотецтвознавства КРИВОЛАПОВ Михайло Олександрович.

Пров!дна орган!зац!я: 1нститут народознавства АкадемН наук Укра1ни /Льв!в/

Захист в!дбудеться 20 кв!тня 1994 р. о 12 год. на зао!данн! спец!ал!зовано1 вчено* ради Д 0I6.b6.0I по захисту дисертац!й на здобуття наукового ступеня доктора наук при 1нотитут1 мистецтвознавотва, фольклористики та етнологП ¡м.М.Т.Ряльського АкадемН наук- Украхни за адресов: 252001, КиХв-1. МОП, вул. М.Грушевського, 4, 1У поверх.

3 дисертац!еы можна ознайомитиоя в <51<5л1огещ !нотитуту. Автореферат роз!оланий _ березня 1994 р.

Вчекий секретар спец!ал!зовано1 вчено* ради, кандидат ф!долог1чних наук

О.О.МИКИГЕНКО

Актуальн1сть цосл1цження сучасяо* украХнсько'* станково? кульптури /1970-1990-х рок!в/ наоамперед зумовлена окладнш пе-ех!дним пер!одом в 1стор1У культури УкраХни, коли в структур! эдянського мастецтва зр1ла 1 формувалася нова естетична програ-а, що активно включала в себе оновлення нагцонально? самост1 кра!нства, в1дродження його 1нтелектуально-духовно1 спадщини. культуролог1чному контекст! переходного пер{оду скульптура аймае окреме м!сце, оск!льки Чй притаманна своер1дна специфика бразно-плаотичного осягнення оточуючого св!ту: форма з !манент-э матер!альною, в1зуально вагомою предметн1стю не допускае н1-Шстичного отавлення до себе, дозволяючи лише змшювати об'ем-э-просторов!, композит йяо-пластичн! та образно-семантичн! еле-гнти пластики. Тому в скульптур! не спостер1гашо кардинальних л!н засобгв художньо-образно¥ виразност! на кшталт феномену «олодо-украхноького живошсу". II оновлення зщйснювалося пос-гпово, перевалено безконфл!ктно тому, що новац!йн! пошуки в!дбу-)лися в умовах иЦльно¥ кореляцН класичних традиц1й реал1стич->го мистецтва з еотетикою соцреализму, не встунаючи з нею в [тко означену конфронтацию. Але згодом, починаючи з друг о': по-)вини 80-х. формування нoвoí ф!лософсько-естетично¥ платформа )1тосприйняття ! художнього вт^лення навколишнього середовища 1йняло стосовно до неотрадиц10нал13му опонуючу позиц!ю. Причо-

реал1стичнб мистецтво, В1дроджуючись на 1ншому ощночному :вн1, продовжуе !снув^уи в украхноькШ станков1й скульптур!.

Пареосмислення й утвердження нац1оналыю!( школи пластика, ' структурна оновлення, найб!льш енерг1йно зд!йсяюетьоя в мис-цтв! незалешо* Украина 90-х рок!в.

Актуальн!сть теш стверджуе також факт п!двищення зац1кав-ноот! мистецтвозкавчо* думки останн!х рок1в у висв!тленн! ви-к!в ! визначних явищ оучасно* пластики Укра'1'ни. Однак цШо-го теоретичного досл!дження украЧнсько! станково! скульптури рех!дного пер!оду ¡це немае. В певному розум!шп аналогуз з облематикою даного доол1дження дисерта«1я Луп!й С.П. "Станко-скулыгаура Прикарпаття 1945-1980-х рокхв. ТенденцИ розвитку." ратовавши величезний емп!ричний матер!ал зах1дноукра'1нського г!ону, автор обгрунговуз своер!дн!сть прикарпатсько! скульпгу-, виходячи э м1сцевих традиц!й ХУ1-1 пол.XIX ст. Але занадтто тельний миотецтвознавчий анал!з окремих твор!в та водночас ти-лог!чних зв'язк!в в творчоог! багатьох оучасних мит^в з га-

лицышш майстрами минулого, як нам здаеться, не дозволив ц!й вимоглив1й автора! скояцеятруватися на всеосяжност! явищ, при-таманних пластиц! УкраШ в ц!лому, уявиги прикарпатську скульптуру часткою нац!ональнох I нав!ть ов!тово! культури, акцен-тувати вкутр!шню першопричиян1оть зм1н художньо-образшис структур П пол.1960-х рок!в.

Розд!ли, що приовячен! сучасному укра?ноькому шстецгву в "Истории искуосгва народов СССР" /г.9, М.,1932/, зак!нчу*>ть розгляд особливостей творчого процесу. 1977 роком, !, що головне, - в науково-критичному анал!з! викориоговуыгь градиц!йя! методолог!чн! критерН, що базувтьсяка жакрово-тематичяому п!Д' ход!. Але саме останн!й, на кашу думку, вяявив неспроможн!сть висв!тлйвати складний багатогранний механ!зм поогупово'/ транс-формацН та подалыдо! зм!ниобразно-пластично! системи воображения навколишнього св!ту. Тому нечаст! мистецтвознавч! отатт1 в укра'1'нськ!й пер!одиц! /яурнали "Всесв1т", "Ки'1в", "Образо-творче мистицгво" ти 1и./ моногриф!чиого плану, обо т1, що опи-сово-поб!жно торкаяися екопозиц!й виставок, автори яких дотри-мувалиоя т1е! ж жанрово-тематично)( метоцологП, гакож не дозволяли виявити та силуетно окреолити гиполог!чно-стильов! генден-цН розвитку сучасноК пластики. Щоправда, окрем! стагт! украКн-ських авторхв'у союзн!й прес! /журнали. "Искусство", "Советская скульптура", "Советское искусствознание", "Творчество"/ доклад-но висв1тлрвали деяк! аспекти розвитку укра¥нського мистецтва 70-80-х, а в цьому контекст! - 1 скульптури /В.Афанасьев, М.КоС' тюченко, Л.Л!манська, Г.Островсышй, З.Фогель та 1н./. Особливо; увагою користувалася проблема метафоризацН сучасного мистецтва що п!двищувало асоц!ативн!сть семантики та пластичну умовн!сть засоб1в в!дображення.

В сво5£й робот! дисертант використовуе такок виданяя, що м!< тять !нформац!йно насичений матер1ал про творчий доробок украгн ських скульптор!в як сучаоност!, так ! попередн!х епох: це груя товна "1стор!я укра?нського мистецтва" в шести томах, каталоги, альбоми, монограф!I не т!льки про митц!в УкраХни, але й д!аопор. /О.Архипенко, Г.Крук, С.Литвиненко, Л.Молодожанин, К.И!лонад!с, А.Перейма та !н./; опрацьован! каталоги групових та тематичних виставок всесв!тньо-укра5Енсышх, республ!канських, всесоюзних, не лише 70-поч.90-х рр. Ретроопективному огляду деяких тенденШ суттево допом!г арх!в в!дд!лу образотворчого мистецтва 1МФЕ, що

клався гид чао п1дготовки "Словника укра 1 неышх художник 1 в" у 0-1 роки, зм!стовяий потенц1ал якого ще далеко не вичерпаний.

ц!ею метою було також використано книгу ы.А.Варварецького Становления укра*нсько'1 радянсько* скульптура" Д.. 1972/. Не алишились поза увагою 1 книги А.В.Н!менка "Укра!ноька радян-ька скульптура" /К.,1960/, та "Укра!ноька скульптура другоI по-овини XIX - початку XX от ."Д., 1963/; а такой певнх розд1ли оботи В.А.Афанасьева "Укра¥нське радянське мистецтво 1960980-х рок!в" /К., 1984/. Розширенню культуролог!чних ' ,мех. озгляду укра*неько* станково* скульптури значно сприяли моно-раф!1 I окрем! статт1 в соызн!й прео1 роохйоьких миотецтвозна-ц!н Д.Воронова, О.Морозова, В.Перф1льова» Д.Сараб'янова, .Светлова, 1.111м1дта та 1н./, принципов! теоретичн! положения них дисертант або заперечуе або приймае. Вельми зм!стовноы 1дмогои в робот! була м!кнародна пер1одика|Л'^&^ иг- йтШСИ ",

ШмиЯ". "Скга,", иОро$вп, "ММешкЛипАф- "СопгиОЬ-

гпы ¿¡п,й " • "Лвю СЬ^^-пйта^^а^.

Анал1з цих 1№1юрмац1йних та наукаво-доел!дних джерел, що ак чи 1накше торкаються теми дисертацН, дозволяв авторов1 онстатувати необх!дн1сть 1 своечасн!сть загально-теоретичного эсл!дження проблем сучасно! станковой скульптури Украши.

Мета дисертакП, таким чином, сфокусована на проведена! ауково-теоретичного анал1зу станково? скульптури, як м!кромо-зл! образотворчого мистецтва Укра1ни, з виявленням мотив!в ге-ззи та еволюцН основних художньо-творчих напрш1в, стильових знденц!й перех!дного пер!оду. Причому розглянути ¥х на широко-/■• тл! - 1стор!ограф1чяому /з проведениям типолог!чних парале-ей/, геокультурному /включашчи емп1ричний матер1ал д1аспори/, ультуролог!чному /досл1джуючи украКнську скульптуру в сучасно-Ч св!товому контекст! розвитку нац1ональних культур/, не упус-аючи також ! особливих прикмет розвитку рег!ональних худошйх знтр!в /Зах!дно¥ УкраКшь П!вдня, Слооожанщини, Центрального ридн!пров'я та !н./. В цьому зв'язку окремо? акценгац!! вима-ае теоретичне обгрунтування процесу поступово* зм!ни самок зихолог!* творчост! украУнсышх митц!в в умовах перех!дного эр!оду, коли плырал!отичн! суб'ективяо-творч! наотаяови вит!с-шть стереотипи пластичного миолення, вихован! еотетичяими рограмами миотецтва соцреал!зму.

На шляху до ц!е? метя дисертант ставить перед собою так1 2- Ь-680 5

завцання: - визначити об'ективно законом!рн! 1сторичн! передумо-ви образно-пластично'1 специфики сучасно'* укра^ноькоI станково! скульптури, з'ясувавши зокрема кац!ональну своерхднхсть псахоло-гН творчоот1 митцхв;

- окреслити дом!куючу тенденц!ю, тдпову для конкретно: ху-дожньох ситуацП переходного перходу, визначаючи особливост! процесу демократизацП художнього образу;

- висв!глити прияшшовI зьшш пластичного мяслення в середин! 1980-х рок!в як першопричяну переорхентацх*. естетичних програм творхв>

- прид!лдтк окрему увагу дослхдхенню головних типхв художник св!домост!1 що .детерм1нуюгь той чи !нший принцип оргашза-ц1 х образно-пластичнох структура твору, а разом з тим I його стильов! особлявосгх.

Матерхально-ппедметн! джерела. на баз! яких зд!йснювалаоя науково-доол!дна робота, складаюгь: експозиц!! персональних, групових, всоукрлКлльких, роопублхкапських, исосоюзних виставок, п!дсумков! експоэицП скульптурнах симпозхумхв; творп станковой пластики, що знаходяться в майсгернях. приватних колекц!ях; збе-р1гаються в колекц!ях музеев Ки1ва. Львова. ЦнтропетровсБка, Ужгорода, 1вано-франк1вська та хн. мхст.

Наукова новизна дисертаци полягае у тому, що вперше зд1й-снюеться комплексне науково-теоретичне дослхдження характерних особливостей розвитку станково'1 окульптури Украиш. /включаючи худолшго лродукщю д1аспори/ в широкому культурологхчному контек-стх , хз залученням сум1жшх дисцшл!н: ф^ософИ, психолог!!, ос ц^логП мистецтва, естетики, л!тературознавства; - п!д кутом зору естетично! категор!х авторського образу та суб'ективних форм художньо'! св!домост!. Вперше вводитьоя в науковий об!г б!льш-менш грунтовний стил!стико-типолог!чний анал!з паралел!змз художн1х ситуац!й в образотворчому мистецтв! Укра^ни мек! XIX-XX стол!ть ! наприк1нц! XX ст. Наукова новизна дисертац!'! також полягае в методолог!чному принцип! досл1дження, де традиц^ний жанрово-тематичний метод використовуеться лише як допом1жний» а головним в метод отруктурно-типолог!чного анал!зу мистецько* си-туац1I в ц!лому !з залученням поихо-анал!тичного розгляду пластичного мислення митця. Цей комплексний методолог!чний критер1й 'автор свхдомо в!дроджуе як найб!льш продуктивний, ор!снтуючясь на мистецтвознавчу школу початку XX ст., зокрема на досл!дження

I галуэ! психологП мистецтва ФЛ.НМта, почасти - О.О.Потебн!, [.С.Виготського, ЦмЛижевського.

Практичне значения дасергац!? багатоаспектне. П висновки Зудуть корисн! при написанн! ново! 1сторП украКноького обраэо-гворчого мистецтва И ст., а також в подальшзй науково-досл1д-11й робот!, присвячен!й станков!й скульптур! сучасност!. Резуль-сати дисертац!! можуть бути викорястан! у лекц!йних курсах з зроблем укра!£нського мистецтва перех!дного пер!о.ду.

Апробац!я робота, неодноразово зд!йснювалося на зас!даннях з1дд!лу образотворчого мистецтва ШФЕ; на науново-практичних юнференц!ях - у Ки!в! /1990/, Ужгород! /1987, 1990/, Седнев! '1989/; основн1 положения дисертацН викладен! у публ!кац1ях.

Структура дисертацГ! складаеться !з вступу, двох глав з 11дрозд1лами, п!дсумк!в, списку використано! л!тератури, а та-шж - альбому, що м!стить 196 1люстрац1й.

У ВСТУП1 обгрунтовано актуальн!сть теми досл!дження, визна-«хетьсп мотп 1 зппдшшя. дяеться стиалий огляд найваяишв!шо¥ л1-гератури.

Под!л дисертацН на дв! глави обумовлений. по-перше, хроно-юг1чшши особливостями пер!оду, тобто кардинальною зм!ною соц!-эльно-пол!тячяих обставил в середин! 80-х род!в, що в!дкрило иистецтву нетрадиц!йн1 шляхи оновлення. По-друге, - трансформа-д!я психологии творчост! украКнсышх скульптор1в в П пол.80-х -юч.90-х рр. вимагае не т1льк! оуто мистецтвознавчого, але й опроби ф!лософсько-естетичного обгрунтування та анал1зу з метою цосконалого досл!дження механ!зму переор!ентац15( художньо-образ-них структур стайково! скульптури перех!дного пер!оду. Тому автор в лерш!й глав! прдд!ляе увагу стил!стико-типолог!чнхй дифе-ренц1ацН .основних тенденц!й 70-90-х рр. Але у друггй глав! без-посередньо з'ясовуе причини структуряих зм!н ! доол!джуе як!сну специф!ку пластики, тобто Проводить психо-аналхтична досл!джен-ня особливостей художньо? ов!доыост1 штц!в П пол.80-х - поч.

ГЛАВА I "ШОШЬО-ОЕРАЗНА СТРУКТУРА СТАНК0В01 ПЛАСТИКИ В КОНТЕКСТI ЕВОЛиЩ! АВТОРСЬКОГО ОБРАЗУ I ПРОМЕМИ ГЕРОЯ" М1стить i п!дрозд!ли. Спроба автора 'змоделгавати типолог!ю розвитку отан-ковоК скульптури окресленоК доби в даному ракурс! грунтуеться на кояцепд!]! пол!фонН та. д!алог1чяоса^ художнього образу М.М.Ба-хт!на, що дозволила ч!тк!ше визначити динам!ку ! як!сть еволю-ц1К художньо-образяих структур в !сторичн!й перспектив!. Сп!в-

2*

5

в!дношення авторського образу, образу об'екту /модел!/ та'за-гальноестетично5( iAei твору дуже нер1вном!рн1 на р!зних хронолог iHHHX етапах, що детермхновано об'ективними та суб'ективни-ми мотивами творчостг.

У п!дроздШ I.I. "Традиц1я клаоичного реал1зму i дидак-тико-натурал!отична унЩкащя художнього образу" розглядаеть-ся комплекс тенденции пов'язаний з використанням традиций клаоичного реал1зму в1д античност! до Kfнця XIX-початку XX ст. Також окреслюеться псевдореал1стична /або натурал1стична/ тен-денщя, котра заохочувалася мистецтвом соцреал1зму, але не ви-черпувала структурного розмагггя украп'.ськох скульптура.

До серед.80-х pp.неотрадлц1онал!зм регламентував експлуа-тац!ю мистецьких традищй, заперечуючи евристичну якхсть худож-ньо! св1домост1: ф!ксащя правди факту butiсняла культуру пластичного шслення 3 Суб'бКТИВНИМ св1т0сприйняттям{ iKOHO-rpa$i4Ha AocTOBipHicTb абсолютизувалася. пластика набувала властивост! номинативно* другорядноот! стосовно предметного дом!нуючого образу, втричаючи глибиау сомшпшш, и разом з гим t свободу авторського трактування теми, 1дех твору, В концепцП' героя скульптор прагне до об'ективяоХ психологично? характеристики. Однак, пров1днх або так зван! "Bixosi" твори в мистецт-Bi срцреал1зму'за ус!ма власними образно-композищйшши параметрами належать традицН клаоичного реализму, в першу чергу - критичного реалхзму к¡ноя XIX от., де головну увагу митедь прид1ляв громаде ыий значущост! образу героя i3 широкою палхтрош емошй-но-чуттевого стану. Саме тод! - наприк1нц! минулого отол!ття -"вибух просв}ченост1" Д.Чижевський/, разом з пануванням вульгарного матер!ал1зму обмежуе засоби художньо! виразяоот! pocifl-оького та укра¥нського мисгецтва i Шдпорядковуе 1'х дозит!в!ст-ськ1й естегащ /зокрема,в концепцП М.Г.Черншевського/. Внасл1-док цього пластична культура значно вхдхилилася вгд iuRHBiдуальность окрем1дшосг1 псих1чно'1 вдач1 автора 1 героя. Деструктивна сила, що м1отилася в 1де'1 "колектив!зацН" творчох думки, особио-To'f св!домост1, викликала занепокоення укра'1'нсько1 1нтел1генци /Е.Ковжуна, М.Рудницького, Ц.Чижевського та in./, котр1 в перапй ■з гретин! XX ст. пристрастно эаотер!гали оуоп1льство й шрок1 шс-тецьк! кола в!д хиби рад1оналыш-матер1ал1стичяого погляду на нац!ю, iciopiw, 1ндив1дуально-псих1чне та суспхльне життя»"

Натом1сть пол1фон!чш1й образ, що складався i3 cbiдомоет!

автора 1 модел1-героя, його сугестивна семантика, яка була властива творам укра!нських окульптор!в початку XX ст., котр! опанували зах!дно-европейоьк! мисгецьк! напрягли, - була зм!ще-н! дадактино-ун!ф1кованою образно-пластичною структурой. Але укра'1нськ1 митц! на протяз! ус!е¥ ЮторН 1снування соцреал1з-«у намагалися уникнути натурал!отично! тенденцП розробкою тра-кицН греко-римоько! культури /1 як вар!ант - П 1нтерпретац!¥ в добу класицизму/. Наприклад, були поширен! /в 70-80-у1 роки та-кож/ так! композиц!йно-пластичн! структури, як: бюст-герма,бюст з пол!проф!льною базою, деяк! статуарн! схеми, де номшаишпсть пластики суттево пожвавлювалаоя скрупульозним анал!зом внутр!ш-ньо психолог!чного стану людияи, емоц!йно-романтичного в!дт!нку зокрема /'Портрет М.Бажана" /1972/ «.Лисенка, "Д.Л!дер"/1987/ И.Рапая/. Вельми часто ангажувалася традиц!я мистецтва середини-П пол.XIX ст.,.коли процес демократизацН художнього образу в скульптур! зд!йонювався по дискретн!й траекторН, об'еднуточи класицистичн! риси з повагою до природньо !ндив!дуальних вияв!в эдач1 героя, онколи в конкретному оередовшц /"Леся Украинка" /1971/ Г.Кальчонко, "Ф1лософ I .Вишонсьний"/1080/ Ф.КоцшЙиисько-70, "Портрет О.Федорово!"/1989/ О.Рубан/. Риси т.з."малого порт-1ету"к!нця XIX ст. в!д.цзеркалилиоя на розвитку "композитйяого хортрету" 70-80-х рр., який.щоправда, зазнав негативного вшш-!у штучно! монументал!зацН образу /т.з."манежн!сть/. Щ!льна (ореляц!я неотрадиц1онал!зму з мистецтвом класичного реал!зму ¡начно перешкоджае досл!дженню скульптури радянсько* доби, але ¡аме це виявляе специф!ку розвитку украУнсько! пластики 70-80рр., соли стимулшеться 1сторизм мислення митЦ1В, активхзуються стшйо-:ико-типолог1чн! эв'язки з класичними традиц1ями реал!стичиого шстецтва. Проте ц! траддцИ соцреал!зм обмежував початком ХХст., 5о саме тод! набувае розкв!ту !рац!онально-суб'ективне мистецтво, {оли автороький голос дом!нуи в художньо-образн!й структур! тво-эу, п!дпорядковушчй соб! пластична шслення ! засоби виразност!. >тже, монопольн!сть реал1стично'! традицН сковувала приро.дний роз-)яток творчих пошук!в, позбавляичи миотецтво в!дбиття яокравого 1ндив!дуально-особиотого св1тосприйняття, залиша&яи пр!оритет за ?ип!зац!ею образно-пластичного р!шеняя. /Хоча на зламах полгтич-шх ситуац!й мистецтво р!зко п!двищуе зац!кавлен!оть суб'ективним ¡в!том людини - так сталося у середин! 1950-х, середин! 1980-х ! ш початку 1990-х рок!в/. Але в б!лыиост! випадк!в скульптори в1д-1авали перевагу не беспристрастному психолог 13му,що властивдй доб!

Ъ-к~б80 т

класивдзму, а все ж таки увиразнюван1й емоцхйностх, навхть в геро'хчному образ! п!двищено-громадянського пафосу; духовно! рефлекс!!, що в!дбиваеться в особлив!й романтизащ!, поетич-ност! образно-пластично! структури твору, !нод! схильно! до певно! сентиментальности Ця риса психолог!! мислення мае на-ц!ональн! кор!ння, тому вона ншоли не зникала. з творчого дос-Ыду украшсышх митц!в, починаючи дом!нувати при б!льш-менш сприятливих соц!ально-пол!тичних обставинах.

Б даноку контекст! набувае особливо! вагомосг! проблема так звано! "дрхбнотемяост!", дуже подарено! в укра!нському мис-тецтв! не т!лькив 50-60рр., але ! на рубеж!'70-80 рр.Це явище не с виявом "пров1нц!йност!" найонально! школи пластики, як тлумачилося у союзному центр!, його суть - в специф!ц1 психоло-гГ1 мислення ! в п!дсв!дом1й рефлекс!! на ун!ф!ковану гип1зац!ю мистецтва соцреалхзму. Саме в незначних темах, сюжетах 1ь лигтя близышх друз!в, родини - скульптор энаходив тонку емоШйнхсть сприйняття людини, камерн!сть образ!в. Таким компром!сним заходом "реабШтувалося" суб'ективно-особисте, глибоко !нтимне, щире в почуттях мистецтво /Я.Мотика "Стол!тня саба Мар1я"/1983/, Ф.Коцюбинський "Щезлик" /1981/, Я.Ражба "Старий" /1969/ та 1н./. Щоправда, з точки зору композиц!йно-пластичних рхшень, в б!льшос-г! випадкхв - "зображенкя" переважало над " велениям", тобто натура панувала над пластиком 1 авторською трактовкою теми, що вносило в художню структуру елемент одноман!тност!:Л.Декермендж! "В!дкриття" /1984/, А.Токарев "Жайворонок" /1У82/. Вплив натура-л!зму виявивоя якраз у самодостатност! предметного образу.

Таким чином, втрата пластикой якост! пол!фонН негативно в!дбилаоь на скульптур! 70-80-х рр., деформувавш дииам1ку П розвитку. Проте наявн1сть в укра!нському мистецтв! реал!отично! традиц!! - !сторично обумовлена, ! тому вона, як найб!льш типо-ва для нац!онально! пластики, являе И "генофонд", бо ближче, нш !нш! традицН, в!дкрита' до людинй! а головне, структурно вхдповхдае нац!ональн!й ментальност!. Це засв!дчуе М1цн!сть !! корен!в, незважаичи на компроментац!« неоградац!онал!змом, нама-гання з !! допомогои реан!мувати концепц!ю "великого стилю" на вз!рець доби класицизму. I все ж ця традиц!я продовжуе !снувати . в укра!ноьк!й скульптур!, нав!ть в творчост! майстр!в д!аспори. Типолог!чн! паралел! ясн1: наприклад, роботи "Портрет доктора Адама"/1975/, "Портрет поета В.Стефаника" / 1984/ .Григора Крука

в

за образно-плаотичним трактуванням ц!лковито в!дпов1даюгь класич-н1й традиц!!, що розробляеться митцями материково! Укра!ни. Вони в!др1зняються ном1нативн1стю пластично! мови, пр!оритетом узагальнено-психолог!чно! характеристики, що надае творам якос-т! л!тературно-гхрестомат1йних. 3 !ншого боку, свозр1дн!сть Г.Крука виявляеться саме в експрас1он1стичн1й теракотов1й плао-тиц! гротескових композиц!й /"Мюнхенська стара"/1962/, "Гали-цький еврей" /1957-68/ або в творах, як! ор!ентован1.на архару ГрецП, мистецтво Тель-Амарни. Нав!ть такий майстер авангардно! скульптури, як О..Архипенко, час в!д часу в!дчував потребу звертатися до реал!сгично! традиц!!, але при цьому ов!домо ставав трив1альшш /сер1я портретгв Кобзаря/. Теж самз трапля-сться з творчим досв!дом Л.Молодожанина, С.Литвиненка, М.Череш-ньовоького, А.Фархон та !н.

В жанровому сгпвв!дноиенн! в скульптур! 70-80-х рр. дог.инуе портрет. Монотонн!сть його ном1нативно! пластики, ефект рфШй-но! репрезентац!! модел1 нгвелювалися ситуац1йн1отю, яка дося-галяся формальним включениям до композицй р!зноман!таих атрибу-Т1в, внасл1док чого герои шбито набивав рис щиро! безпооеред-ност! у виявленн! особистого св1ту. Фактично це була симуляшя суб'йктивно-особиотого, пол!фон!чного мистецтва, його профана-Ц1Я просторовими пошуками, активною жестикуляцию, вигадливим антуражем, що вже мало м!сце в 30-50-х роках, 1 ран!ше, в дас-твцтв! поперецн1х епох. Певне пожвавлеккя обстановки вн1С компо-зиц!йн!й портрет, котрий сприймае ситуац!йн1сть /разом з антуражем, атрибутикою/ б!льш результативно: з правом на мотивоване суб'ективно-рефлексорне самовиявлення /"Портрет бригадира л!со-руб!з КузнОЕа"/1970/ В.Прокопопа, "Нптхнення. Т.Тояк!на 1 В.Ков-тун" /1979/ М.Запорожця, "Пам'ят! мого друга скульптора М.Гри-цюка"/1986/ Ю.Синькевича/. Конкретн!сть ситуацН стае лише приводом для персон!ф!кованого, емоц!йно-чуттевого вираження оообисто! !ндив!дуальност! /автора ! героя/: "Портрет художниц! Т.Яблонсько!" /1974/ В.Бородая, "Артистка" /1983/ В.Зноби,"Портрет Л.Чернишово!" /1979/ О.Ковальова та хн.

До серед.80-х рр. ставлення до модел! майже ц!лковито зв1ль-нилося вхд догматично! кл!шованост! егико-естетичних норм жанру, .що були встановлен! неотрадиц!онал!змом. "Манежн1сть" скульптур в 1,5-3 натури виг!сняться розм!рами. в натуру ! менше: !нтим-н!сть, камерн!оть, медитативн!сть поновлюються в художньо-образ-

3*

9

н!й тракскришШ. Переваятажен1сть твор!в а грибу гада поступа-еться майже повним в!дмовленяям в!д них, Дуже часто митц! ви-корястовують композиц!йн! форми "чистого" портрету: голову, б«хзт, . тод! як композиц1йний портрет вийшов за жанрово-класиф1Кац!йн! •меж! ! з'еднався з! скульптурной композит ею. Отож формальна структура класичного портрету в1дновлюетьоя у свохх правах.

Жанр скульптурно! композиц!! тек набувае певних зм!н. Тра-диц!йне панування сюжетно-опов!дального образу в плаотичн!й структур! твору вичерпувало собою семантику. Така однобок!оть . розвитку манру в радяяську добу мотивувалаоя в'шшвом критичного реал1зму а1а от. 1 еотетики ооцреал1зму, що заохочували та-ку вер6альн!сть, де д!я звищувалаоь до рангу самодостатяього. Суб'ективн!сть ов!тосприйняття митця ! героя опинялися за межою пластичного вт!лшання оточуючого св!ту.

3 серед.80-х рр. сшжетна опов!дальн!сть згортаеться як ма-оовий художн!й прийом. На перший план виходить метафорична сим-вол!ка з активною авторською позиц1еы /л'Шета"/1989/ В.Ярича. "Квартира навпроти"/1989/ О.Р!дного/. Сама сшжетн!сть не зник-ла» але позбавилася зайво! опов!дност! ! в той же час збагатила-ся алшз!йн1от«, чуйним ставленяям до душевного стану героя.

1нколи симб!оз композиция о-пластичного натурал!зму з опо-в!дальн!сты та образном надуман1стю породкуе вар!ант "салону": майстерно виконана техн!чно така скульптура втрачала художны об-разя!сть /"Палеотина"/1985/. О.Куща/. Загалом алегорична скульптура з П пол.80-х рр. виходить з традиц!йних схем реал!стичного мистецтва ! набувае рис умовност!, гранично! виразност!, эапози-чуючи. !нод1 досв!д закордонних колег ЛПМатл "Птахи"/1990/,и.Ма-кушин "0льв!я" /1991/, М.Цвётков "Заб!г" /1988/.

Особливой увагою митц!в користуеться фольклорно-поетичний яапрям. В!н б1льш типовий для зах!дних рег!он1в, але не менш привабливий для !нших, хоча й був дуже обмежений програмою ооц-реал!зму, вичерпуючись переважно танково-п!сеннош, жанрово-побу-товою тематикой. Уникання гротесково! критичност!, народно! ам-б!валентно! см!хово! культури значно спрощувало 1 збхднювало цей напрям в 70-х - I пол.80-х рр./В.Лендел "Ярмарок"/1987/.

Таким чином, розвиток сучасно! укра!нсько! скульптури був Исторично п!дготовленйй формуванням демократичних тенденц!й XIX ст., як! ц!лком в!дпов!дали св!тосприйнягтю митхи XX ст. Тому реал!стична традиц!я продовжуь ¿снувати в творчост! оучасних

/о ■

¡кульпторхв. 1I пгдтрииц! сприяе система профес!йно1 п!дготовки [ виховання творчих кадргв в Укра!н1, зокрема в провхдних учбо-шх закладах Киева» Львова, Харкова. Одеси, де е скульптуры: закультети; кр!м того, дуке корисною для квал1ф1кац!йно! шдго-?овки стае сиотема аспхрантури в творч!й майстернх проф.В,и.Бо-зодая, що функц!онуе з 1976 р.

У п!дрозд!л1 1.2. "йуб'ьктивно-особисте трактування героя. Шовлення пластично! мови в р!чшч1 посилення неотрадиц! опал! эму" шсертант анал!зуе скульптурн! твори, формально-змIстовна структура яких грунтустьоя на творчому досв!д! пер!оду "в!длиги" 1 ¡кладае в своКй б^ыаосг! потенц!ал андерграунду 70-80-х рр. Мо-13 йде про ц!лком авторське, нетрадицгйне в засобах виразност! !в1ту 1 почутт!в лишни мистецтво, пластична культура якого засована на умовност1, п1двищен1й декоративности оо'емно-просто-ювях сп!вв!дношень скульптурних мае. Сюжет в!ддае л1дерство фа->ул1, тобто семантика твору виникае не з переказу та посл!довно-'0 перел!ку подШ, а з! стану душ! автору, його модель 1х особ-[Иво! аури, що випром!нюе менгальн!сть укра!'нства/дисертант роз-'лядае твори I.Гончара, Б.Коржа, Я.Мотики, Я.Ражби,М.Степанова/.

Суб'ективь^ миогецтво в!двойовуе соб! м1сце I в р1чшц! нео-радиц!онал!зму, причому не лише в фольклорному напрям!. Так.ед-[!сть лакон!чно¥ пластики /як в.1дгук "суворого стилю" г мисцево! :радиц11, що йде в!д "ск1фських баб"/ в творчост! одеських та ми-:ола1вських митц!в !з поетичним л!ризмом образу, активним авторским св!тосприйняттям - в!добразилося в п!двищеному декоратив!з-|1 композиц!йно-пластичних структур /цикл скульптур 1.Булавицько-'о, А.Князика, О.Соловйова, В.Федорука та !н./ Часто-густо твори I тонким за рефлеко1ею сприйняття образом асоц1ы1иться з! статуетко-|1стю в позитивному сенс!, як пам'ять великого культурного шару I "купальницями" та фарфоровой малой пластикою. Цей дипломатич-[Ий в!дх!д в суб'ективне мистецтво камерних тем в!домий як "др!б-ютемн!сть". Бона породжуеть'ся реакц!ею на посилення в 70 - I пал. 10-х рр.неотрадиц!онал!зму.

Переведения в!зуально! д!! в план емоц!йно-рецепц!!ний до-|Волин роавитися першим симв ол!ко-ме тафоричним композиц!ям, ,отр1 ще в 60-х рр. в!д1йшли в!д л1тературно'1 хлюстративност! в ;онотцтацП явища 1 зосередилися виклшчно на умоглядному суб'ек-ивно оц!ночному сприйнятт! д1йсноот!. Виникнення образ!в-сим-юл1в було насл!дком подолання мистецтвом ном!нативносг! 1 обме--

//

кеност! авторського голосу, власно! !нтерпретацП явшц; що на-дало художньому образу пол1фон1чно°1 багатоаспектност1 та структурно оновило пластичн! программ. Тому в 70-80 рр. твори-симво-ли були дуже поширен1: В.Клоков "Ранок. Д1вчина з риссю"/1974/, М.Грицш "Троянда ЧШ" /1974/. Зам1сть ном1натнвностх сучасна скульптура вживае умовшсгь, деформацию форм, декоративну орна-менгалыисть, сялуетну та факгурну вишукан!сть плаотичних мае; пластика стае яхистю скульптури, П самодостатньоы оемантичнош лхнгвоструктурою /Л.Старух "Плач над ненародженим"/19В9/, 6.Прокопов "Тр1йця" /1993/, В.Ярич "Муза з орнаментом" /1989/ та 1Н./

В галуз1 портрету структурн! зм1ни розпочалиоя теж ще в 60-т1 рр. 1'В першу чергу на лШ* емоц1йно-характеролог1чнШ л!ричш1й герой, а з ним I авторське самовираження поступово в1д-войовують позади в офШйному мистецтв!. Як наелIдок цього,на меж1 70-80-х рр. з'являеться "герой, що розм!рковуе". 1нод1 в:н перебувае у он! /В.Шишов "Сон" /19В4/ або поринае у забуття. Щ есгетичн! программ протиставлялися помпезним портретам нео-градицюнал1зму. А демонетративне поглиблення у себе декларува-лося як "мовчааня про багато що". Так чи 1нате, але в шетецт-В1 утверджуьться герой,1ндив1дуально-особисго! долг, позбавлений зайво! геро1аац1'1, хрестомат!йно* банальности 1сторичний портрет, а разом з ним I портрет сучасника долають невиправдану хде-ал1зацш, тяж1ыть до буденнооть емоц!йыо'1 розкутостх Д1.Грицш "Артем1й Ведель" /1973/, В.Борисенко "Нанте" /1982/, О.Редько "Гриша" /1979/ та т./.

Шдрозд1л 1.3. "Шляхи розвитку автопортрету в оучасн1й украУноькхй скульптур!" розгляда« категорию авторського образу в 1манентн1й для нього хпоотас! - автопортрету. Евол^шя цього тдканру щхльно пов'язана з динамгкои розвитку процесу демокра-тизацн художнього образу в суип!л-ьн1й 1 оообистгй св1Дост1. В1д об'ективно'1, тйп!зовано1' трактовки психолог 1чно'1 характеристики автопортрет прогресуе до символ1ко~метафоричних структур, де не зовншн!сть митця,1з загальногромадським пафосом, а внутр!шньо 1ндив1дуально-особисте бут'тя визначае плаотично-семантичний стрижень твору.Тому цей п!джанр 1нод1 уникае композиц1йноК фор-ми "чистого" портрету 1 з'еднувться з! скульптурной композицией, що значно пошир«е концепц!^ твору, подашчи макрокоом проблем та. }дей /е.Прокопов "Ситуац1я" /1988/, М.Яремака "Футуристичний автопортрет" /1989/ . '

/•2

Шдрозд1л 1.4. "Розоирення ц1апазону стильово!" опацкоем-оат}" анал1зуе су чаек! мистецьк! на прями. к1нця 80-х - початку 0-х рр. В цей пер!од митц1 опановушть широкий спектр традиц1й, очднаычи з язичяицьких час!в до поегмодеряових експерямеят!в, окрема (.исцевих традиц!й, що Сули штучно звужен1 соцреалгзмом.

Ретельному анал1зу яхддаеться типолог!чна тотожя1сть мис-едьких ситуац1й, що склалися на рубеж! Х1Х-ХХ ст. I наприкт-1 XX , тобто коли поновлюеться зростання 1рац1онально-суге с-ивного яапряму кистецтва 1 в!дмирамгь рац1онально-позитив1Стсш1 1лки реал!стично'1 традицП /неоакадем13му, соцреал1зму/. В в!й чао ф!лософ!я символ1зму п1дготувала грунт для розвитку I прийняття яових мистецькях теч1й /куб1зму, експрес1он1зму,коя-труктивгзму.../, що еманушть в сучасному творчому процео1. На-РИК1НЦ1 80-х - початку 90-х рр. до символу теж суттыво пожвав-шеться 1нтерес як з боку ф!лософ!в, так I з боку митц!в, бо но-ий погляд на св1т, д1йсн1сть в однаков1й м1р1 хвилюе I перших других. Поширюеться в культуролог!чних колах тлумачення тео-»114, котр1 спиралиоя аа символ /герменевтики, екзйстонц1ал1эму

деконструкцН• в1д Хайдеггера до Церр1да/. Незважаючи на те, [о символ!зму як ц!льного посл!довного стильового явища в Укра!-[1 не було, його где! та прояви всеж вШграли надзвичайну роль I становленн! ново! естетики XX ст., без яко! не з'явилиоя б [Вангард, зокрема феномен О.Архипенка, а зараз - посгмодерн!с-ичн! пошуки. В ьлмвол1зм! укра!нськ1 митц1 тонко в1дчули спад-,оемн!сть з романтизмом, народними, нац!ональними традиц!ями.

Одн!еи 1з 1маньнтно нац!оналышх рис пластичного мислення дсертант вважа« "в!зантин!зм" /терм!н подаеться умовно/. Ця [к1сть укра1ноьких митц1в звертала на себе увагу багатьох закор-юнних д1яч!в культура /Г.Апол1нера, У.Боччон!, його згадуе 1 \Р!д, звертаючись до твор!в Архипенка/. 3 формально! точки зору (ане поняття визначаеться дс?:л!нутой в предметному зображеян1 ?1гуративн1стю, що прагне до площинност! або орнаментальное!!. В 1лан1 зм!стовному "в!зантин!зм" уявляс св1тосприйяяття, стрижам якого е !нтелектуальна духовн!сть, що ! в!др!зняе його В1Д :вердо! програмност! зах1дного модерн!зму /саме тому Зах1д ба-шв в укра!нському мистецтв! перш за все сп1р!туал1стичн1сть гсихолог!! православно-хриотияноького сенсу, що живиться б!блей-¡ькоы 1сторико-ф!лософськои концепции св!тового процесу/. Зв!д-зи в творчосг! укра!яських мигц!в пластична техн!ка н!кояи не

/з

була самодостатнзою: чуттеве сприйняття охочуючого св1ту збер1-галося в самих формал!отичних пошуках.

"В1зантия1зм" 1 дос! пом'якшуе постмодерн!стичн! пошуки, повертаючи !х до реал!стичного мистецтва. хоча б 1 у бхоморфн!й тракскрипцП. Проте, в щлому, ф!лософський синтез !дейно-духовного розвитку греко-римоько! культури, що закладений у п!дмурок нац!онального свИосприйняття неоплатон!змом, разом !з матичною споглядал ьн!сттю 1с1хэзму, який розбавледий !рон!чним самоскептицизмом сучасника доби постмодерн!зму - складае в украКнсь-к!й скульптур! "новий образ св!ту" за допомогою ориг!нально! си-отеми знак!в ! символ1в художньо-пластично! структури, Причому ф!гуративн!сть в зображенн! предметного св!ту ! людини, як правило, залишаеться сакраментальною парадигмою. Тому артефакти, об'екти "ред!-мейд" як вид мистецтва не д!стали в Укра!н! влао-ного природного розвитку.

Ще одна значка проблема, яку доол!джуе дисертанг в цьому п!дрозд1л1, - спадщина О.Архипенка ! сучасн! новащйн! пошуки.

Взаемозв'язок символу I пластики- п!дштовхнуе колись Архипенка до авангардсгвих екопериментхв, що кореспондують з старо-давн!ми архетипами. Звертала на себе увагу зворогня законом!р-н!сть: чим б!льш лашдарна була пластика, тям м!стк1шим ставав образ, точн!ше - символ. Специрку мистецтва к!нод 80-х - початку 90-х рр. складае факт подолання рац!ональним мисленням залеж-носг! змгстовного ряду образу в!д його предмегно-в!зуального р1-вня. Завдяки цьому не т!льки авангардове, але 1 неореал!стичне миотецтво здобуло 1ншу еотетичну основу, позбавившись номхнатив-ност!. Пластичн! новацП Архипенка, а головне - православно-хрис-тияноький сенсуал1зм митця, овоер!дно вхддзеркаливоя в сучасних напрямах укра!нсько! окульптури, знаходячи окремх типолог!чн! па-ралел1.

Цисертант 'зупиняеться 1 на ренесансно-барокових ремшюцен-цхях в сучасн!й скульптур!, зокрема архетипу надгробка /"П'едео-тал Еросу"/1992/ 0.Владим1рова, "Плач УкраШ" /1991/ В.Федору-ка/; а також на функц!ональн!й рол! кольору в структур! твору. Пол1хром1Я використовуегься не тхлыш як розфарбування скульптурно! маси, але часто-густо як автохтонний емоцхйно-оемантичний елемент, що поширие трьохвим!рн1оть пластичного простору з по-"верхн1 площини в 1! глибину,

Також розглядаються деяк! непряма в мистецтв! укра!нсько!

¡иаопори. эокрема еотетика "нових р!чшк1в" в Об'еднанн1 мист-[Х!в-укра!нц!в в Америц1 /груш "Монол!т", "Васаг"/. Щ явища по-э1вшлоться э мистецтвом материково! Укра!'ни.

Таким чином, якщо до серед.80-х рр. авторський образ в плас-гицх виявлявся винятково в 1нпдв1дуальних тлумаченнях реал1стич-ш! традиц!! на тл! ун!ф1кованого творчого методу з б!льш-менш шявленим тяж!нням до пслхфон!!, то з П пол.80-х рр. суть авторского образу' виступае в самому тип1 художнього мислення, тобто ;емократизац!я художньо-образно! структури твору повернула И до >уб'екту за межею за!деолог!зованост!.

ГЛАВА П "ПОШУКИ УКРА1НСШ№ СТАНК0В1СТАМИ Н0В01 ЕСТЕТИКИ -ШАСШНОГО МИСЛЕННЯ" м!стить 3 шдроздШ. Неординарн! художн! ¡асоби п1знання I засвоення оточушчого св!ту, оц1нка буття як ¡усгильно! 1 ф!лософсько! категорГ!, разом з формально-пластич-шми новац!ями, украхнська скульптура почала 1нтенсивно осягати

I П пол,80-х рр. В!.цродилися та здобули подальшого розаитку •ворч! конце пцп, що грунтуитьоя на принципах феноменологи, юихоанал1зу I екзистенщально! культуролог!!, як1 детерм1ну)ить ¡кладний емо^нно-хнтелектуальний характер художнього мислення, хке вже не регламентоване сазжетно-тематично предметно-в!зуальним ¡бразом.

Миотецтво Галичини рефлексивнее в!дгукнулося на зм1ни в !усп1льств1 та культур!, в^роджукни м1сцев1 традицхх. Наприк1н-

II 80-х рр. на Лив1вщин1 виникае мережа об'еднань: "Центр бвропи" 'Шлях", "Товариство незалежних укра!нських художншив", "Клуб гкра!нських митц!в". Скульптори Галичини /П.Отарух, Г.Кудлаенко; |.Ропецький, Я.Юзьк1в, В.Ярич та ¡н./ знаходять творчий повштох

■ високодуховнШ христаялськ!й морал!, що в метафоричной форм! ¡вернена до лыдства ! до конкретно! лгодини.

П!дрозД1Л П.1. "Плюрал!зм естетичних програм. Акцентац!я ¡роблем культури пластичного мислення." В1дх!д в1д традиц!йних 1ац!онально-позитив1отичних засоб!в в!дображення до асоц!атив-;о-метафоричного, 1рац!онального мистецтва, яке в б!льшост1 ви~ [адк!в - безсюжетне, сугестивне, !нтенсивно розпочався первхсно I гротескових композиц!ях, автора яких з зап!знення1л в!ддали да-шну "карнавал!зму" 70-х рр. У першхй пол.80-х рр. в експозиц!ях юст!йно з'являютьоя-твори, що присвячен! цирку, ляльковому бала-ану, вертепу, де см1хова стих!я вбирала до себе дво!от!бть, алкь-!йн!сть. невизначенн!сть. Тема цирку завжди з'являлася з в1дчут-

ною гостротою на зламових ситуациях мистецького процесу: на по- . чаток в!ку вона ц!кавила Пхкассо, Цадк!на, Архипенка..., не минув II андерграунд 1930-1970-х рр., заходившись умовн!стю "другого св1ту", де розв'язушться уо! судеречност!. Не втратиля вар-тоот1 гротеск х циркова тема в укра¥нсьн1й скульптур! I пол.

90-Х рр., ПРИЧОМУ ВОНИ ПРОДОВЖУЮТЬ ХСНуВаТИ !Н0Д1 В М1СТИЧН!Й 1поотао!. Здаються привабливими концептуал!отична клоунада, фан-тасмагорична вистава, котрх будуються на лопцх алогхзму в суб'ек-тивнШ авгорськ!й траяговц! /колшозицП П.Антипа, О.Шнчука,

0.Косткевича та 1Н./. Така схильн!сть до антитези в тлумаченн! воеовхту, людини властива саме нацюнальн!й св!домоот1, генетич-н!й пам'ятх, з'еднан!й з "ф!лософхею серця" Г.Сковоро.ди, М.Гого-ля, 11.Кул!ша, П.Юркевича. Таким чином, тема цирку як!сно прогре-суе з часом до ф1лооофоькох св!домоотх буття ! кол!з1й в1ку.

Шдрозд!л П.2. "Мистецтво соц-арту, соцартизм" дослхджуе подалышй розвигок досв!ду "карнавал 1зму" але траноформованого в 11 пол.80-х -поч.аи-х рр. в "еотетику опору". Соц-арт прийняв ан-титетичн!сть розумхння д1йсностх, закон1в оуоп!льства зокрема, в опадщину. Иого формально-залсговшш прояв багагоманхгний, проте обов'язково акцентування соц!ально-пол!тично¥ спрямованоот! ее- . тетично'х програми, що пояснюеться рефлекс!ею сусп!льства П пол. 80-х рр. на традиц!онал!стичну еотетику, !деологш в ц!лому. Соц-арту не можна в!дмовити в шуканн! !деал1В, бо в!н тягнеться до Абсолюту, над-!стини онтолог!чноК та миотецько?, При цьому шлях його пролягае кр!зь заперечення надоообистих !стин, !деал!в, правд,.над-суб'ективних !дей такой, Митець ототожнюе себе з ф!ло-оофом-концептуал!стом, а свою творч!сть розглядае як зас!б меди-тацН. Часто предметом мистецтва стае неприваблива антиутоп!я, де св!т е антисв!т, хаос персон1фхкуеться в антропоморфная, зоо-морфшх гротескових !стотах, що ду.:з нагадув концепц!*) св!ту

1.Босха /"На човн!"/1989/ П.Антипа, "Рибано1£д" /1990/О.Шнчука/, Так соц-арт згодом втрачае публ1циотичну !нвективн1сть 1 перерод-жуеться в свою !ншу 1постаоь - соцартизм, де конкретн! пороки, хибнхоть закон!в життя сусп!льства трансформуються в споконв!чну конфронтац!ю добра ! зла у б!бл!йному контекот! /"Любов траноце-дентальна"/1991/М.Перепелиц!, "Ьоротьба св!домост! ! п!дов!до-,мосг1"/1993/ О.Шнчука, "Вальяург!ева н!ч"/199о/ О.Капуотяка/. На терен! "естетики опору" здобули певну поширен!оть ? артефакти /"ред!-мейд"/. В даному напрямку !нколи пращшить П.Старух, В.Ле-

/ь

1естан, 0.иряб1нський, В.Архипов, О.Бабак i О.Бородай та 1н. 'аким чином, мистецтво соц-арту - необх!дний i вельми продук-?ивний шлях подальшого оновлення i розвитку пластично-образно! ¡труктури укра!нсько1 станково! скульптури nepexí.UHoro пергоду.

1Ндрозд1л П.З. "Ооновн! типа пластичного мислення i прин-1ипи орган!зацП хуцожньо-образних структур" п!дводить niflcy-мж досл!дженню процесу демократизацм художнього образу в ук-laiHCbKiñ станков1й скульптур! i уточнюе специф1ку детерм!нацП ;ого чи 1ншого стильового напряму в пластицг твору. Цисертант июкремлюе два головних типа: феноменолог íhhííí тип мислення, та ¡угестивний, що в!дпов1дае засобу "вгльних acouianiñ".

Перший визначае художню структуру TBopiB, як! орхентуыть-!я на доев i д традицП класичного реал i зму. На цьому теренг раз-'ортаеться мистецтво П пол.XIX ст., мистецтво радянсько! доби, i також вже з íhiiihmii оц!ночшили критер!ями розвиваеться неореа-[!стичне мистецтво 90-х рр., крайнгй вияв якого являс собой "ре-li-мейд". Феноменолог i чяий тип s рац1онально-позитив1отичний тип шелення, котрий характеризуеться спрямован!стю авторського об-)азу до об'ективно! i стили кр1зь "неупереджений" погляд на ото-[уючий cbít: в концепцП твору веде перед сам об'ект, який Н1би-•о розпов!дае про себе та д!йсн1сть, а не суб'ективна авторська lepciH тлумачення буття. Об'ективне 1снування предмету зображен-[Я ретельно ^дкреслыеться митцем як протиставлення до колись !а1деолог1зованогэ мистецтва; воно вимага« естетичного засвоення ;аме по ooói: скульптор самоусуваеться, 1м1гуючи "безособистий" юнтаж. В той же час рац!онал!зм класичного реал!зму, що прагнув Ю воображения внутр!шнього емоцхйного стану героя, переступив 'дозволену" межу i ув1йшов в л1ричну суб'ективн1сть модел!, а це 5уло вже прерогативою оугеотивного мистецтва. Тому Л1ризм "в1д-шги" 60-х рр. не Mir не завершитися екзистенц1альнои естетикою яистецтва серед.ВО-х - 90-х-рр. Цей факт св!дчить проте> що фе-юменолог1чний тип (/деления мае подвШний характер: ф1гуративн1 )ЭЦ10нальн1 структури або прямують до ускладненно! концептуаль-ioctí естетичних програм, еднашись з трансцендентним "е^о", |бо - тотемхзують "ном1нативну" образотворч1сть, при цьому не по-шваычи М1щшй зв'язок семантики образу з предметно-в1зуальним 51внем твору. Феноменолог iчний тип мислення пояснюе розвиток в . зтанковШ скульптур i такого жанру як натюрморт, а також поширен-1Я принципу хнтелектуального колажу в пластичному pimemn твору, ■

//

семантику якого можна розглядати за допо.могои "сутносно! !кту-1цП", тобто з'ясувавш комушкативний зв'язок образ!в-знак!в, онколи рхзномасштабнях, бо вон! не сп1вв1.адосятьоя м1ж собою н! в час1, Н1 в простор! /"П.Шкассо"/1Э86/ В.Протаса. "В1ддзерка-лення"/1990/ О.Р1дного, "Приовячення"/1987/ е.Прокопова/.

Лругий тип мислення - сугеотивно-!рац!ональний, в!др1эня-еться в1д попереднього сама дом1нантою в художн!й структур! оу-б'ективного образу, !нрдв!дуально-авторсько1 аури почуттхд, яка часто-густо шдцорядковуе ооб! окрем1шн!сть об'екту, модельвда-ч! героя. Чуттево-сенсорн!, !нту1'тивно-асощативн! функц!Х ху-дожнього образу, що довгий чао були в занепад!, в!дроджу»/гься знову на р!вн! !нтелектуально-сп!р!туал!стичного сприйнятгя. Колись концепц!ю "сугестивного мистецтва" розвив Од!лон Редон од-ночасово 1з декларамвними статтями Н.Могерл!нка, Е.Верхарна про символ!зм, що в1дкрило шляхи свхтовому авангардов! XX ст. Саме тод1 мистецтво звернуло увагу на св!т сну, ефемерних фантаз1й, мгстики, 1рвалышх зм!стовних конструкц!й, де лог!ц! миолення притаманне асощативне 1нту!тивне розп!знавання нвч!тких пору-х1в душ!, марень, почутт1в... Причому воно намагалося уникнути ч!ткого символу близького рац1ональко1 лог1ки. Екзистенц!я такого образу не п!длягае рацхональним засобам п1знання ! потрёбуе сугестивно! транскрипцП, читання поза лтратурно-сюжетною опо-в!дн!стш. Цей тип пластичного мислення може бути присутн!м в не-ф!гуративних, суго умоглядних структурах або у ф!гурагивних, де форма прагне до реал!стичносх!, але семантика - невэрбал!зовано1 тактильноот! пластично-образно! мови.

В!дродлу^чи творчий досв!д 0.Архипенка, синтезуючи його до-сягнення з сучаоними ескпериментами в!тчизняно! ! закордонно! скульптури, украКноьк! митц! щ!льно п!д!йшли до кристал!зац!'1 ун!кально'1 пластично! л!нгвоструктури /"Невимовлен1 слова"/1990/ В.Романа, модульна скульптура О.Сулол1та» А.Полоника, О.Р!дного/.

Таким чином, мистецтво П пол.80-х - поч.ЭО-х рр. не супере-чить нац!ональн!й ментальност!, а посл!довно Н вт1люе в творах мистецтва. Перех!д в!д рац1ональних форм мислення до сугестивних встановив предков!чну симетр1ы нац!онально'1 св!домоот! м!ж рац1о-нальним /предметно-матер1альним/ та !рац!ональним /сугеотивним, абстрактним/. Саме в цих межах функц!онуе оучаоне миотецтво станков о! скульптура.

У Л1ДСУМКАХ викладаыться основн! положения 1 висновки-до-

зл1дження. I. Типология художньо-образних структур пластики ?0-х - I пол.80-х рр. пов'язана з традиц!ею класичного реал!з-лу. Використовуються ус! П стильов! форми: в1д греко-римсько-мистецтва до меж! Х1Х-ХХ ст. Пластика твор!в - номшативна, а!зуально-предметний образ переважае над семантикой, яка функ-д!ону'е в межах психолог1чно! резробки внутр1шнього стану героя. Лвторський голос або надособистий 1 п!дпорядкований об'ективно-лу в1дображенню модел1 або прагне до д!алогу з нею, надаючи свору як1сть художньо-образно! пол!фон!!.

П. Традиц1я класичного реал!зму, на терен! яко! виховуить-зя молод! скульптори Укра!ни, в радянську добу. корелювть з оф1-д!йною естетикою, що обумовило пост1й^ редадиви натурал1зму. 1атурал1стичн1й тенденцН притаманна штучна монументал1зац1я судояньо-образно! структури, де за педантичним стеженням плас-сичнох анатомх! модел! втрачався семантичний шар образу. Ця тен-;енц!я унаявлювала консервативнхший потенц1ал мистецтва соцреа-11зму, який здобув м!жнародний масштаб.

Ш. Укра!нськ! скульптори ухилялися в1д оф!ц!йно'1 программен, заглиблюючись у менш розвинут1 традиц!! грецько! арха'х'ки, э!зант1йсько1 к'ультури, ренесансно-барокового мистецтва, фольклору зокрема. Це обумовило р!сг декоративних якостей пластики: юл1хромИ, умовност1 композиц1йно-просторових р!шень, 1нколи яавмисно! деформаш I об'ем!в задля пластично! акцентацН вираз-яост1 образу, що складае творчий доробок нонконформхстського мис-гецтва.

1У. Конфронтац1йна тенденц!я - андерграунд 70-х - I пол.80-х зок!в спираеться на сучасн1 досягнення св1тово! авангардно! пластики, в першу чергу - експер'именти Архипенка. Це мистецтво з п!д-вищеною суб'бктивн^ты авторського голосу. Об'ект в структур! ху-цожнього образу втрачае лЦерство, вш отаи умовним, знаковим. Зроте хнформацЛний зм!ст та духовну енергш випромхнюють х фактура, ! силует, 1 просторов! цезури, пол!хромн! 1 граф!чн! еле-ленти структури, а також - сп!вв1дношення динам!ки та естетики хластичних рух!в загально! арх!тектон!ки твору !з характером внут-?1шн1х подШв скульптурних мае. Розкут1сть формальних засоб!в зпрямована на максимальне поглиблення асоц!ативно-сугестивно! земантики твору поза л!тературно-сюжетною опов!дн1стю. Уо1 ц! якост! укра!нсько! скульптури легал1зуються в П пол.80-х рр.

V. Необх1дною зв'язуючою ланкою в процес1 переор1ентавд1 пдншсних кр1терив та ,поол1довного перетворення естетичних програм - е млстецтво соц-арту, сошально-публ1цистична пшек-ТИВН1СТЬ ЯКОГО ПОХОДИТЬ в!д ф0ЛЬК;юрН0-СМ1Х0Б01 культури 3 11 антитетичном св1тосприйняттям.

VI. На початок 90-х рр. процес демократ« за ци художнього образу завершусться лхдеротвом сугестивного кистецтва, яке звер-нено до онтолог1чного сенсу буття людини, але воно не протисто-1'ть рац1оналыю-позитив1стичному мистецтву, а оргшично перерос-тае одне в одне. Украшська скульптура за допомогою пластичного оновлення свос1 лпшвоструктури п!д1йшла до виршення першоряд-них культуролог1чних'проблем православно-християнського сенсу зокрема.

УП. Художня та культуролог1чна ситуац!я, що склалася в Ук-ра'Ш к1нця XX ст., типолог1чно тотожна ситуацП К1яця Л1а -початку XX ст., коли також мала мтсце ломка ращонал1зуючого типу мислення в мистецтв1 та ф1лософи, громадсько? думки в щ-лому, I коли був закладений мщшй шдмурок авангардизму, а от-же 1 1рац1онально-сугестивним художпьо-образним структурам. 1с-тор!чна специф1ка розвитку Украш: надовго затрпмала природню еволюц!ю цих тенденц1й, але рецидив IX еманацП на сучасному етап1 - у наявност1.

Но тем1 дисертацП опубл1ковано так! роботи:

1. Цеф1цит еотетичиоК программ // Образотворче мистецтво,-1989. - № 3. - 0,2 др.а.

2. Сучаона станкова-скульптура. В!д геро'1'чного до пародШ-ного. //Шив. - 1990. - & 5. - 0,7 др.а. "

3. Шляхи оновлення сучасно! украХнськог пластики // Тези

. кон]эеренцп молодих вчених "Шстьцтво та народна творч1сть кш-ця XX стол!ття". - К. - 19Э0. - 0,1 др.а.

4. Шдоуикл сшллоз1уму в ОчаковI // образотворче мистец-тво. - 1992. - ]р 2. - 0,5 др.а.

5. Станкова скульптура Укра1ни на рубеж: 1980-1990-х рок!в. // Украшське мистецтвознавство-1. - К. - 1993. - 0,5 др.а.

6. Косм1чшш динамизм мистецтва станково.1 скульптури. // Слово I час.-К. - 1994. - К I. - и,4 др.а.