автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.04
диссертация на тему: Творческое наследие Уоллеса Стивенса в культурном контексте первой половины XX ст.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Творческое наследие Уоллеса Стивенса в культурном контексте первой половины XX ст."

НАЦЮНАЛЬНА АКАДЕМЫ НАУК УКРА1НИ 1НСТИТУТ Л1ТЕРАТУРИ ¡м. Т.Г.ШЕВЧЕНКА

ГЛАЗКОВА ОЛЕНА ВОЛОДИМИРШНА

УДК 82.09.820 (73)

ТВОРЧА СПАДЩИНА УОЛЛЕСА СПВЕНСА В КУЛЬТУРНОМУ КОНТЕКСТ! ПЕРШ01 ПОЛОВИНИ XX ст.

10.01.04 — литература заруб1жних краш

АВТОРЕФЕРАТ дисертащУ на здобуття наукового ступеня кандидата фшолопчних наук

Кгов - 2000

ДисертащЕЮ е рукопис.

Робота виконана на кафедр! прикладноТ лшгмстики та шоземних мов Черкаського шженерно-технолопчного шституту, МШстерство освгш 1 науки Укра'ши.

Науковий кер'тшк— доктор фшолопчних наук, професор ШПАК ВАЛЕРГЙ КИРИЛОВИЧ, Черкасышй ¡нженерно-технолопчний шститут, зав1дувач кафедри прикладноТ лшгвютики та ¡нозешшх мов

Офщшт опоненти: доктор фшолопчних наук, професор

зверев олекс1й матвшович,

Росшський державний гуматтаршш ушверситет, м. Москва, професор кафедри пор1вняльноТ ¡сторп лтератури

кандидат фшолопчних наук, доцент

встрова-шпигун евгенш 1Лшвна,

КиТвський нащоналышй ушверситет ¡м. Тараса Шевченка,

завщувач кафедри анпнйсько! мови ф1зико-математичних факультетов

Провщна установи — Чершвецький державний ушверситет ¡м. Ю. Федьковича, сскщя теорй та 1стори свповоТ лггератури кафедри румунськоТ та класичноТ фшологп, Мшстерство освгги \ науки Укра'ши.

Захист дисертацн вщбудеться « /г » 2^0^-^2000 р. о годиш на засщант спещал1зованоТ вченоТ ради Д 26.1^8.02 при Гнстигуп л ¡Герату р и ¡м. Т.Г.Шевченка НАН Укра'ши (01001, КиТ'в-1, вул. М. Грушевського, 4).

3 дисертащею можна ознайомитися в йблттещ 1нституту лггератури 1.м. Т.Г.Шевченка НАН Укра'ши.

Автореферат розюланий« с Ьу, т 2000р.

I

Вчений секретар спещал1зованоТ вченоТ ради /1 /1 ^г^А^НШЕРУ О.1.

ЗАГАЛЬНЛ ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальнкть теми.

У дисертацп досшджено твор^псть Уоллеса Опвенса (1879 — 1955). Поез1я цього видатного митдя вцдграла значну роль у розвитку модершсгського л1тературного канону. Поза межами пострадянського простору поета вважають одтею з центральних постатей сучасно! американсько! л1тератури, в той же час його творчий доробок ще не здобув адекватного висвгглення як у вп-чизняному, так 1 загалом у слов'янському штсратурознавств!. Св1дченням цього е вкрай обмежена кшьккть вщповдаих дослщжень1. Робота радянських учених не передбачали монограф1чного вивчення творчосп поета, ¡, вщповщно, и осмислення як цгасного естетичного явища, кр1м того, застосовага в них методолопчш гпдходи потребутоть перегляду в контекст сучасно'1 литературознавчоГ рефлекса. Поряд з тим пoeзiя Стаенса стала благодатним фунтом для концептуальних побудов р1зноматтних методолопчних шил та напрям1в сучасного заруб1жного л1тературознавства, що само по соб1 вщкривае широкий проспр для науково'1 полемйси. Отже, якгцо припустити ¡снування певно! вщповщносп м1ж л1тературним феноменом та теоретичним апаратом його дослщження, твори Стпвенса виявляють у шкалы п властивосп 1 можуть бути цшком адекватними багатьом теоретичним моделям, у кожному окремому випадку розкриваючи нов1 якосп та нов1 шари змicтy. Без поезп Стсвенса, розглянуто! в и р1зномаштних зв'язках з шшими явищами культури, картина американсько'1 л1тератури XX стор1ччя виглядае недовершеною. Бтъш того, розкриття слитоглядних та естетичних особливостей його творчосп створюе передумови для усвщомлення загальних законом1рностей л1терагурного процесу сучасно'1 доби, зокрема, формування постмодерних тенденщй.

3ввязок роботы з науковими програмами, планами, темами органЬацщ де вона выкопала. Результата робота висвгглюють певш лггературознавч1; аспекта теорп пфекладу та реал1зуються у науковому проект! "Теоретичне обГрунтування концепци та розробка форм 1 методав практики перекладу для студента мовних спещальностей", який здшснюе кафедра шоземних мов Черкаського шженерно-технолопчного ш статуту. Тему, проекту було ухвалено на засщанш гол1в 1 вчених секретар!в науково-експертних рад секцп гумаштарних та педагопчних наук 3 листопада 1999р.

'Див.: Бенедиктова Т.Д. Поэтическое искусство США. Современность и традиция. — М.,1988; Зверев А.М. Модернизм в литературе США. Формирование. Эволюция. Кризис. — М., 1979; Truszkowska Т. Wallace Stevens' Concept of Poetry and the " ' Romantic Tradition. —Krakow, 1971.

(Нацюнальний педагопчний ушверситет ¡м. М.П.Драгоманова) 1 затверджено наказом ректора шституту "Про проект тематичного плану науково-дослщних робгг на 2000р." №32/01 вщ 04.02.2000. Матер1али дисертаци використовуються 1 апробуються на заняттях з теорп' 1 практики перекладу для студента спещальносп "Пршсладна шшв1стика" згщно з планом науково-дослщноУ роботи кафедри. Мета / завдшшя доапджетии

• осмислення посзп Стовенса як цшсного есгетичного явища, що передбачас анал1з и нaйвaжливiшиx тем, мотиив, художшх прийом1в;

• перегляд деяких традицшних гадхода до анагизу та ощнки творчосп поета та виявлення адекватних параметр!в и характеристики;

• визначення м1сця творчосп Спвенса в л1тсратур1 США у ширшому контексп, — у сучаснш л1тератур1 в цшому;

• вивчення ¡стори критичного сприйняття творчосп Ст1венса як важливо\' складово'1 позалтературного контексту; обГрунтування лопки критичних ощнок у в1Дпов1дност1 до загальних тенденций розвитку ттературознавчо'1 теорп;

• установления продуктивного зв'язку м1ж поетичною теор1ею та художньою практикою поета;

• окреслення типолопчних зв'язкт поези Стшенса з лкературними та культурними явищами сучасностк

Наукова новизна одержаних результат^ визначаеться тим, що фактично вперше у в1тчизняному л1тературознавств1 творч1сть Сивенса розглядаеться як цйпсне сстетичне явшце, переглядаються усталеш тдходи до розв'язання ц1е'х проблеми, здшснюеться спроба вибудувати модель багатовим1рного художнього всесвпу поета на засадах, усвщомлення значущих властивостей його поетики. Це е черговим кроком у наближенш до створення повно} картини такого багатогранного л1тературного явища, яким е посз1я Сивенса.

У теоретичному аспект} дослщження творчосп поета дае змогу висв1тлити специф1чн1 ознаки модершзму як штературпого напряму, а також простежити процеси формування постмодерних тенденцш у сучаснш лператур].

Дисертацш вводить до наукового обпу вггчизняного лп-ературознавства нов1 матер1али, що стали объектом досгадження: каношчш поези Спвенса, ям ув1йшли до зб1рки "Вибраш в1р1ш", теоретичш есе (видання"Необх1дний ангел"), а також листа поета.

Практичне значения одержаних результант.

Результата досгадження можуть бути використаш при читанш лекцаших KypciB з icTopiï американсько'1 л1тератури XX ст., теори та практики перекладу, спецкурав з американсько'1' поезп" на фшолопчних факультетах та факультетах шоземних мов. Матер1али робота можуть застосовуватась також у загальних курсах з теорп лкератури та лшгвк-гики тексту.

Лпробацш результаты дисертацй.

Результата дослщження викладено в 11 публшащях, головш положения реферовано!" робота обговорено на наукових конференщях та семшарах: "Знак. Символ. Образ." (Черкассы, 1996); "Проблеми еволюцп Л1тератури та гатературно1 критики США" (Черкаси, 1997); "Проблеми сучасно'1 англо-американеько!' фшолопь .Шнтастичт та л1тературознавч1 аспекта" (Черкаси,1998); "Американська лп^ература друго'1 половини 20ст." (International Conference "20th с. American Literature after Mid-century" (Кшв, 1999).

Обсяг та структура дисертацй.

Днсертащя складаеться i3 вступу, трьох роздш1В, bhchobkïb та списку використано'1' л1тератури (204 позицп) загальним обсягом 178 сторшок (без урахування б1блюграфи).

ОСНОВНИЙ 3MICT РОБОТИ

У встуга обГрунтовуеться Bn6ip теми, визначаються ïï актуальшсть та наукова новизна, формулюються мета та завдання дисертацй", характеризуеться ц науково-теоретичне i практичне значения.

Перший роздал робота "Уоллес ctîbchc у лггературознавчих досшдженнях. М1сце творчосп поета в литературному nponeci XX ст." вистаттое Micue творчост1 поета в художньому процей та його роль у формуванш сучасно'1 л1тературознавчо'1 рефлекса".

Початок творчого шляху Стаепса, що припадае на Ю-20-Ti роки, хронолопчно сгавпадае з етапом становления модсршзму як лкературного напряму. Загальну критичну атмосферу того часу формувало апологетичне прагнення вщстояти принципи "нового" мистецтва. Модершстський бунт здавався сучасникам не лише естетичним: вш мав всеохопшоючий характер, торкаючись сощальних i моральних пщвалин суспшьства. Саме тому в американськш критищ цього перюду визначальними критер1ями anani3y та ощнки TBOpie стають ïxHi щейш та зм1стовн1 якосп.

Принципи "iioboï поезп" послвдовно ввлювалися у демократичних Bipmax "чиказько'Р групи noeTie (В.Лшдсей, E.JIi Мастере, К.Сендберг,

Р.Фрост), згуртованих часоиисом "IToeTpi". Bxim так звана трупа "Азерс" (А.Крсймборг, М.Боденгейм, У.К.Ушьямс), з якою критики довгий час поеднували Спвенса, репрезентувала елггаршшу, витончсну та фантастичну поезда з скзотичною та архстишчною образшстю. Отже, Ст1венсов1 nepnii широко вщоки твори випадали i3 загального контексту сощально загострено! поезн перших десятшнть ХХст., i це, зрештою, шщповало негативну реакщю на Yxhio Публжащю. Тематика та поетика Ст1венсових BipuiiB здавалися критикам затзншим вщлунням минуло! л1тературно1' доби. 1хшо увагу привертали передуйм зовшшш риси твор1в: HyrreBicTb, екстравагантний BH6ip назв, вишуканий стиль, артистизм та особливого Гатунку ¡рошя, — Bci ui якот було узагальнено у визначенш поета як "децад" (Г.Мансон)2.

Наступний перюд (30-Ti роки) позначений, з одного боку, помтшми змшами зм1стовного ряду поезш Стсвенса (зб1рки "1де1 порядку" та "Конюшина для сови", 1935), в яких конкретш реали дайсиост! починають вщгравати суттеву роль, з шшого, — загостренням поштичного протистояння в cyciiijibCTBi, що призвело до актуал1зацн та посилення значения щеолопчних критерпв aнaлiзy й ощнки художшх TBOpiB у критищ.

Протистояння Стаенса спробам щеолопзовано1 штерпретацп його TBopiB, а також намаганням залучити його до пол1тично заангажовано! Л1тературно'1 полсмши остаточно оформлюеться в цей час як свщома творча та життсва позищя. Листа поета та його поетичш тексти виразно демонструють усталешсть його позици щодо швих переконань i революцшних зм1н у cycninbcrni. Осмисления пол1тичних процессе вщгепер стае одшею з тем, що перюдично виникае в його творах. Зрештою, в них окреслюеться ставлення поета до р1зномаштних ¿деолопчних систем взагал1: кожна з них мае випробовуватися не лише розумом, a i глсгавленням з реальним, земним, особистим буттям, тобто i3 системою загальнолюдських щнностей, яга для поета важлшиип за будь-яку щеологпо.

3 1937 по 1947 рис з'явилася низка публшацш Спвенса (зб1рки "Людина з блакитною птарою"(1937), "Частини свггу"(1942), "Прямуемо до лпа"(1947)). Саме тода починаеться новий етап вивчення та сприйняття його творчосп, зумовлений формуванням та розвитком "hoboi критики", принципи яко'1 визначали ставлення до поезш Стсвенса протягом наступного дссятшпття. Характерною ознакою цього перюду в icTopii вивчення модершзму в цшому була певна едшсть м1ж критиками pi3irax

2 Munson G. The Dandism of Wallace Stevens // Wallace Stevens ; A Critical Antology.— Harmondsworth, 1972. — P.47-52.

поштичних уподобань та першочергова увага до художшх властивостей штературного твору. Це привело до загальноУ переор1ентаци критичних ощнок, зокрема, 1 поезп Спвснса. Зрештою, коли на початку 50-х ротв вщ друкуе сво'1 останш збipки "Зор! осен1" (1950) та "Скеля" (1954), а згодом "Вибраш в1рпп" (1954), що стали каношчним виданням його поезш, для бтьшосп критигав значущсть творчосп поета стае очевидною.

Числены! дискуси зосереджуються навколо особливостей художньоГ мови Сгаенса, м1сця його творчосп в лп'ературиому процеа та и значения для англомовно! поетично'1 традицн, обговорюються також питания про фшософське та естетичне тдГрунтя його поезш, р1зномаштш лггературш впливи тощо. Загальним висновком критичних дослвджень цього напрямку стала думка про те, що мовш та поетичт експерименти митця мали для американсько! поезн непереачне значения, яке може бути усвщомлене т1льки в майбутньому. Слщ зауважити, що саме -п критичш виступи, теоретичною базою яких була "нова критика", створили передумови для дальших наукових дослщжень творчосп Ст1венса.

Остаточно роль поета у розвитку американсько! хахератури була з'ясована л1тер ату р ознав ста о м у 60-т1 роки. Проблематика доапджень, зокрема, 1 творчосп Опвенса, в цей перюд базувалася на модел1 модершзму, запропоновашй Р.Еллманом та Ч.Фщельсоном. Модершзм почав сприйматися як певний етап розвитку лiтepaтypи, що потребував фундаментального осмислення його генези та м1сця у традицц, а також науковоТ "кодифжацн", тобто вияву специф1чних рис та ознак модершстського тексту. Принципово новим у цьому пщхода можна вважати те, що акцента у сприйнягп модершзму перенесено з його зв'язмв 13 дшсшстю на зв'язки з штературою. Вщтепер модершзм не протиставляеться ¡ншим л1тературним явищам: актуальним стало з1ставлення та пошуки сшльних рис, насамперед, з хронолопчно близьким йому символ1змом (певний час модершзм 1 символ1зм навгть ототожшовалися).

В цей час майже ва достдники Опвенса застосовують методики структурного аналву, незважаючи на р1зницю в оцпгках змктовних якостей твор1в поета. Слщ вщзначити, що сам1 Сгаенсов! тексти, з гранично узагальненою проблематикою, програмними антином1ями: "життя — смерть", "матер1альне — духовне", "чсякшче — жшоче", "порядок — хаос" тощо, — провокують такий гадхщ. Акту ал1зовашсть пщсвщомого та колективно-пщсвщомого привертае увагу до одшгЛ' з найважлившгих якостей його поезш — архетишчносп.

У руст пошугав щейно-естетичного тдГруптя модершзму набувають розвитку феноменолопчш дослщжсння СйвснсовоТ спадщини, як!

зосереджують увагу на фшософських аспектах анал1зу, внкористовуючи новий термшолопчний апарат 1 методики дослщження тексту. Поезп Схчвенса легко пщдаються феноменолопчшй штерпретацп через постшну онтолопчну ор1ентовашсть на поруб1жш питания людського буття. Проте, екзистенщал!зм Спвенса е скорше результатом загально! сучасно'1 кризи сустльства 1 насшдком в1дчуження, а не свщомим фшософським переконанням. Збк певних положень гюетичноТ концепци Спвенса та феноменолопчних побудов може бути пояснено спшьними фшософськими та культурними ор!ентирами, зрештою, гострим в1дчуттям трапчного характеру онтолопчних проблем. На користь тако\' думки може свщчити абсолютизащя творчого начала у Стаенсовш концепци шодськоУ особистосп, яка сягае коршням скор1ше у фшософко та естетику романтизму, шж в екзистенщал1зм, що акцентуе увагу на трагедн буття на меж1 "шщо".

Сучасний етап у розвитку заруб!жно1 схпвенаани позначений пануванням деконструктивЪму, жий втшився у досить р1зномаштш форми. Особливе значения для вивчення поезп Спвенса мала концепцш "дцахрошчно! риторики" Г.Блума, що зумовила сприйняття творчоси поета як продовження романтично!' традици3. Кр1м того, набули розвитку стшйстичш та текстолопчш досгадження. У 80-90 роки друга хвиля дсконаруктшизму викликала переощнку творчосп Ст1венса з огляду на л1ворадикальш, фемМстсыа, регшнал1стсыа течи.

Як окремий аспект розглядаеться сприйняття творчосп Стаенса л1тературознавством радянсько! доби. Це передбачае звернення до розгляду категори творчого методу, яка концептуально визначала дослоджешш будь-якого лп'ературного явища. Щодо латератури XX стор1ччя проблема методу в цшому зводилася до протиставлення реал1зму та модершзму, же мало яскраво виражене аксюлопчне забарвлення. Наявшсть суперечливих концепцш художнього методу, а також спроба вписати у меж1 реалазму естетично значугщ, але не стввщносш з традищйними уявленнями про нього твори призводила до виникнення компромкних термнив. Наприклад, як "поетичний реал1зм" визначався художнш метод ряду американських поетт XX стор1ч'чя, зокрема, \ Спвенса (О.М.Зверев). Одшею з найважлив!ших ознак реашстичного тексту вважалося вщображення в ньому конкретних явищ дшсность Сам по соб1 цей критерш не можна визнати точним, оскшьки ощнка ступеня достов1рносп художнього образу завжди мае суб'ективний характер, 1 реашзм, особливо в поезп, не можна ототожшовати з правдоподабшстю.

3 Bloom Н. The Annexity of Influence: A Theory of Poetry. — N.Y., 1973.

Суптлйшим, очевидно, е ревень сприйняття та вщображення дшсност! — фшософський, сощальний тощо. Одгаею з визначальних рис реал1зму у цьому вииадку е його спрямовашсть на сощальну та конкретно-кторичну проблематику, на вщмшу вщ модершзму, де домшугочим слщ визнати фшософський pieeHb.

У цшому образшсть поезш Ст1венса вцщовщае саме фщософському piBiuo осягнення дшсносп. Btîm, усвщомлюючи факт звернення Спвенса до сощальних реалш у 30-tî - 40-bî роки, спад вщзначити, що сощальна тематика переважно втшоеться у звичних для поета символ1чних, узагальнених формах. Саме це дас змогу розглядати поезио Сттвенса як модершстську. В межах напряму вона репрезентуе стильову течно високого модершзму. Таке розум1Няя е необхщною умовою в1ропдноУ штерпретаци текспв та ïx адекватного перекладу.

Числешп в1дповщносп в образносп, поетищ та нав1ть в особливостях рецепци поезш Сивенса дають певга пщстави для ïx типолопчного зктавлення з творами украшських та росшських aBTopiB, зотфема, з доробком украшських неокласгаав.

У другому роздал "М1ф про героя та поетика вщчуження" розглядаеться своерщшсть художньо'1" реал1зацй' провщно! для модертстсько'1 лперагури теми В1дчуження у творчосп Стлвснса в и фшософському, моральному та сощальному аспектах. З'ясовуються основш риси художньо-естетично'1 концепцп поета, висв1тшоеться особлива роль, вщведеиа у поетичнш систем! Стаенса творчш особистосп.

Своерщшсть поетичного переживашм стану вщчуження в усвщомленш його р1зпомагатних аспекта В1дчутна на paHHix стадах творчо'1 еволюцп' поета. Позначений у текстах, зокрема, екзистенщальною KaTeropieio "шщо", мотив в^дчуження сугестивно присутнш вже в окремих Bipmax зб1рки "Гармошя" (1923). Специфжа особистого Спвенсового св1тов1дчуття виразно окреслюеться у з1ставленш його Bipiua "Le Monocle de Mon Oncle" (Монокль мого дядечка) з подабною за тематикою "ГНснею кохання Дж. Альфреда Пруфрока" Т.С.Елюта. Сшльним для обох поепв е заперечення штучних норм мораш та буржуазно'1 м1фологи, породжено! повсякденним життям, проте Стаекс, на вщмшу вщ Елюта, вибудовуе певний щеал, ¿гаозорний всесвгг, первинною матер1сю якого е культура. Btîm, про вщносшсть такого розв'язання проблеми вщчуження свщчить амб1валентний, карнавал1зований характер зображення дшсностк

Очевидно, що карнавальний дух та ¡рошчний пафос поезш Стаенса сформувався пщ впливом античного дюшсизму, сприйнятого через теорло Ф.Нщше, та концепцп комичного А.Бергсона. Дтшсшське св1тов1дчуття втшене у творчосп Спвенса в обох cboïx найсуттсвлпих аспектах. 3 одного

боку, це карнавалышй, життерадасний пафос скасування будь-яких обмежень, будь-жо'1 усталеноси у сприйняти реальности з шшого, — трагедшне звернення до поруб1жних питань, ознакою якого стае образ смери, що е одшсю з ключових констант поетичного всесв1ту Сивенса. Розумшня зм1сту uic'i поди вщповщае скзистенщaniстському i сформоване фшософ1ею М.Хайдегтера, де на перший план висуваеться и позитивне значения: можлшйсть через переживания поруб1жноГ ситуацн подолати самовщчуження, вийти за меж! "невласного" ¡снування, дайти достеменшм cyri буття.

Еписурейсыё та дшшсшсый мотиви своерщно сполучають св1товщчуття доплатоново! античносп з доктриною Емерсона про "дов1ру до себе" (self-reliance, self-trust). Остання в найбшьш повшй та концентрованш форм1 виражае сутшсть Емерсошвського 1ндив1дуашзму i на довп роки стае одшею з визначальних шфологем нацюнально"1 свщомосп американщв. Типова для американського романтизму тема протистояння гаодини та надлюдських сил природи, закршлена в образност1 фронтиру, виникае i в текстах Ст1венса, але вже в узагальненому, косм1чному Bapiamri. Спордаешсть поепв проявляеться також у вщповщносп CxiBencoBoi Teopi'i "вищого вимислу" до вчення Емерсона про "наддушу" (over-soul). Проте Спвенса вщдшяе вщ його попередника не тигьки значна хронолопчна, але й яюсна фшософська дистанщя, яка передуам позначена знев1рою у можлшйсть досягнення CBiTOBoi' гармони та людсько'1 досконалоси. Оптимизм замппосться ipoiiicio, жа визначае принципове ставлення до дшсносп в найр1зномаштшших и проявах. Так, зважаючи на те, що модершзм в часи свого формування сприймався ж мистецтво майже аморальне, особливо на пуританському етичному rpymi Америки, саме морально-етична проблематика дае можлшисть простежити цю особлив1сть св1тобачення поета, жому притаманне ¡рошчне ставлення до жорстких етичних норм, усвщомлення ВЩНОСНОСТ! моральних щнностей В ОНТОЛОПЧНОМУ BUMipi.

1дейно-тематичний комплекс в1дчуження у творчосп Слвенса TicHo пов'язаний з ¡рращоншпстичним розум1нням природи буття. Дшсшсть у р1зномаштних проявах матер1ального та духовного виявляеться непщвладною спробам розуму охопити та упорядкувати i'i, встановити М1Ж и елементами однозначний зв'язок. Звщси випливае множиншсть cuiiiB П0Шф0ШЧН0Г0 ТВОру Та рОЗуМШНЯ ЙОГО ЩС1 ж "жив 01 подо", що вщбуваеться на перетиш багатьох свщомостей (М.М.Бахтш). У зображенш uie'i ще!, в безпосередньому i'i переживанш художне мислення виходить за меж1 рацюнального i наближаеться до ¡стини. Для Стшенса метафорою цього процесу е створення "вищого вимислу".

У ряду ПРИРОДА — СОЦ1УМ— ЛЮДИНА розум та яопка безпосередньо пов'язаш саме з ланкою "сощум". Пол1тика, суспшьне життя i почасти релтя та мораль виступають як продукта pauiопально! дальность Вттм, порядок чи лад, встановлений розумом, i нав1ть спроби вдошйти цей порядок зрештою виявляються ипозорними i щонайбшьше стають, як сказано у Bipuii "Знавець хаосу", "ще одним елементом у нескшченому безладд ¡стин".

У полшжо-щеолопчному аспект! позищя Ст1венса цшком однозначна. В узагальненому вигляда, коли йдеться про вплив реальносп сощального буття на долю окремоУ людини, Опвенс близький до загально'1 думки про трапчну i фатальну руйнащю особистост! в суспшьста шструмснталыю'] ращональносп. 1рращональний та нев!дворотний характф впливу сусп1льства на долю людини в творах поета пщкреслено пор1внянням сощального з природним, питания ж про ¡снування певного ладу буття розв'язано через остаточну констатацию його одв1чного грапзму. Отже, при ¡рошчному ставленга до будь-яких спроб розумового, лолчного пояснения, тим бшыпс до спроб рацюнального упорядкування сощального буття, Опвенс вбачае в глобальних його проявах могутшо ¿ррацюнальну силу. Суспшыи катактзми сприймаються поетом як фатальш, по,щбш до стихиишх, явища. 1сторичний рух поза щеолопчним м1фом позбавлений лопки, звщси — позачасовий погляд на подо, заперечення ¡да ¡сторичного прогресу. Погляди Стшенса на icTopiio та закони П розвитку в щлому В1дповщають Teopii" Р. Дж. Коллппиуда, зокрема, тому й постулату, що вся icTopin с icTopiao людсько! думки. Коллптзуд солщаризуеться в своТх думках з Дж. Сантаяною, вплив ¡дей якого на св1тогляд Стшенса не викликае сумшв1в. Як для згаданих фшософ1в, так i для Ст1венса прогрес у будь-якому acneicri е лише рухом через змши в термшологп.

Показовим проявом впливу загальних тенденцш историчного мисленпя на поетику лггературних reopiB можна вважати явище цитатностт, надзвичайно широко представлене у шричних текстах. Це безпосередньо пов'язано з нелшшним сприйняттям ¡сторичного часу, коли минуле перестае сприйматися як ггройдений етап розвитку i вступае у р1вноправний даалог з сучасшстю. В творчосп Спвенса ця тенденщя валилась у особливому ставленш до хитфатурноГ традицп i, ширше, до культури в щлому. Штература для поета — це "друга реальшеть", створена багатовшовою працею людсько! уяви. Бона сприймаеться Сивенсом як матер1ал для власно! творчосп, стае объектом зображення.

ДегероТзащя та дфомантизащя icTopii у CiiBenca веде до уевщомлення шюзорносп впливу особистосп на ¡сторичний процес. Поет

також далекий вщ думки про його детермшовашсть сощальними та класовими стосунками. BiH прагне розглядати будь-яку ¡сторичну подаю передуciM стосовно окремо! тодсько! осоиисюсп, ii духовного ciiiry. Так виникас визначення "тиск реальпосп" (pressure of reality), що характеризус вплив сощуму на людину. Bopoxi гаодиш зовшшш сили мають сощальну природу i уособлеш у Bipiuax поета в образах натовпу, голоду, злидшв. Панування ¡ррацюнального парадоксально поеднуе сфери природного та сусгального, i подолати хаос гасля "смери бопв", на його думку, здатна лише творча свщом1сть окремо! людини. Еволющя героя, яку можна простежити на MaTepiam його найхарактершших BipuiiB, виразно демонструе становления та зростання uiei думки. У завершеному вигляда, якого BiH набувае у визначальнш для Ст1венса noeMi "Нотатки щодо вищого вимислу", герой не iндивiдyaлiзoвaний, Bin репрезентус людину в ariore'i становления власно! особистосп, оволодшня собою. BiH мае найвищу мужшсть, оскшьки здатний шднести людське шзнання до найвихцо! царини духу, яка i е "вищим вимислом" та дайти до вакууму, який вплюс, на думку поета, остаточну ¡дею реальность Спвенс змальовуе, як особисте ствердження та самоусвщомлення вщбуваеться через шдкорення, пристосування героя до ладу природи, ритм1чних коливань в1чного поновлення та руйнування.

У третьему роздал "Стилктика тскстш та поетична тсорш Стшснса" розглядаеться проблема автора у сгпввщношенш з реалиями тексту. Актуальшсть дослщження cnoco6iB вияву авторсько! свщомосп зумовлена специф1чним, усталеним читацьким поглядом на л1ричний TBip, а також у цшому на творч1сть поета як на продукт самовираження автора, спонтанне одкровення, що розкривае його внутршшш CBiT. Звщси — потреба створити образ поета, яка icHye, зокрема, i серед Спвенсових критиюв та читач1в. Бона позначилася в численних спробах характеризувати його творч1сть через риси реально! особистосп, на жаль, часто сприйняп досить повфхово. Таи прагнення викликаш потужним впливом романтично! традицп читацького сприйняття. Впм, своерщне жанрове очжування, що зумовлюе пошуки метафори, яка бшьш-менш адекватно змальовувала б лиричного героя, суперечить BHyrpimHiM особливостям поетики модфшзму (принаймш, того його р1зновиду, що репрезентований творч1стю Сивенса, Паунда, У1льямса), визначальною рисою якого е тяжшня до депфС01Шпзацп, тенденщя усунення авторсько! присутносгп в тек сл.

Невиразшсть бюграф1чного мотивування та ipoHi4ne i м1нливе ставлення до власно! особи (яка може виглядати то комедоантом, то метаф1зиком) стае прикметою того, що йдеться про шиши, дещо незвичний для сприйняття, тип поезп, де домшуе вщцентрова пфепектива. Отже,

гаричний герой Сгаенса не вщповщас традищйним I звичним клипе. I проблема полягае не в тому, що поет створюе принципово новий тип героя, який може стати символом певного часу, сощального чи нащоналыюго угрупування тощо, а в тому, що вш застосовуе ¡нший спойб побудови свое'1 концептуальноУ модел1 свпу, де герою в1дведена другорядна роль, пор1вняно з щшими концептами. 3 огляду на це, тип поезй, представлений творами Стсвенса, можна ч1тко визначити як метошмгапш.

На р1вш змшту означеш особливосп зумовлеш проблематикою твор1в поета, спрямованих на розкриття метаф1зичних законом1рностей буття, де ¡ндивщуальт психолопчш риси особистост1, п сощальна чи ¡сторична ствв1днесешсть виявляються другорядними. Звщси — егачний характер оповщ, в якШ немае мкця волевиявленню, вщповщио 1 акцюнальносп, а единою формою активное^ людини у всесвт стае творча уява; а також вданачена критиками зосереджешсть на зовшшшх вцшосно автора реал1ях довкшля та особливе "святкове" сприйняття св1ту. Останне зумовлене, з одного боку, карнавальним, амб1валентним свковщчуттям, з шшого — абсолютизащею творчого начала людського духу.

У контексп загальних тенденцш розвитку модершстськоУ л1тератури це явище ощнюеться як "спроба повернення до "надшдшидуальноТ" точки зору" ¡, ширше, як "тепдешвя до дегумашзащУ само! поетики" (О.М.Зверев). Слщ уточнити, що поняття "гумашзм" у даному випадку можна розум1ти як безапеляцшний прюритет людсько'У особистосп та и шдшйдуальних цптостей, вщповщно, у "переклада" на мову л1тературознавчих термМв — як домшування авторського "я" на р1вш поетики.

Щодо творчосп Спвенса в цшому, можна констатувати усталене прагнення усунення авторськоУ присутност1 у його в!ршах. Переважае опов^дний спойб побудови тексту (тобто висловлювання вщ треть 01 особи) очевидно, що С'пвенс артикугаос важлив1 для нього роздуми про природу людського буття, надаючи Ум концептуального значения тотальним узагальненням "ми". Впм, Сттвенсове "ми" завжди, чи майже завжди — не менш як цше людство. В цьому проявляеться фщософська, метаф1зична оркнтащя, характерна для творчосп поета загалом. Отже, е гадстави говорити, що це узагальнення досягаеться цшою вщмови вщ визначеноси авторського "я", позбавленого ¡ндшмдуально-психолопчноУ характеристики. Ознаками неможливосп ототожнення автора з численними образами-персонажами твор1в стають р1зш елементи тексту, найсуттшппою серед яких е вщсутшсть сюжетноУ або психолопчноУ мотиващУ характер1в.

ГПсля пубшкацп зб1рки "Гармошя" Стивене евщомо починае ор1ентуватися на створення нових, пор1вняно i3 романтичними або симвошстськими, естетичних принципов. Оргашчний для цих напрямш споаб тигизацп у форм1 символу у творчосп Сивенса набувае принципово шших рис. Серед програмних TBopiB поета, якг впевнено можна назчати в!ршами-символами, насамперед слщ згадати "1дею порядку у Ki-Вест" та один з останшх шедевр1в митця, що пщеумовуе його життевий та поетичний доевщ, поему "Скеяя". Вельми показово, що в обох випадках кшочов1 образи TBopiB стають уособленням поези та творчоТ уяви, весь л1ричний пафос вщцано зображеншо переживания перетворення ceiTy пщ Ухньою даею. Отже, св1товщчуття гаричного героя цшковито гадпорядковане загальшй Ст1венеов1й концепцп творчостк Пор1вняно 3i складним комплексом мотшпв, mi утворюють певну цшкну картину людського буття, що притаманна романтичному чи символктському св1тобаченшо, у Bipuiax Ставенса ушверсалззовано одну рису, одну властшмсть людини, а саме: и здатшеть творити. На rai глобально!' св1тоглядно1 метафори XX стор1ччя — вщчуження — ця здатшеть визначае, принаймш для поета, шлях виходу i3 трапчноГ суперечносп м1ж cyniicTio шодани та реальшетю повсякденного буття i тдпосить п до piBim Бога-творця. Звщси, мабуть, походить особлива раддеть i святков1сть у зображенш иавколишнього cBiTy, вщзначена критиками поета. Тут виявляеться також оголена сутшсть того способу побудови тексту, який можна вважати специф1чною ознакою творчост} Спвенса, — метошм{чна замша узагальненого образу людини сукупшстю образ1в, що уособлюють п творче начало (the fiction, the icon, the poem). Здшснивши перехщ до царшш метаф1зичних симвошв, поет розгортае картину складних даалектичних crocyHKiB життя та смерт1, матер1ального i духовного, частини та цшого, MiKpo- та макрокосму, початку i кшця. Таким чином, абстракци набувають майже тшесно1 природа, об'ективуються i починають жити cboim власним, щлком автономним життям.

Концепту альш положения Спвенсово! поетичноУ теорп, викладеш, зокрема, у зб1рщ есе "Необхщний ангел", TicHO пов'язаш з асощативним рядом поняття метафори, яку звичайно розумпоть як приховане пор1вняння. Так, розм1рковуючи про природу л1тератури та вдаошення и до реальносп, поет вщзначае, що творчий процес Грунтуеться на вщчугп "схожосп" (resemblance). Дат вш розвивае що думку у розгорнуту ко'нцепцио "аналога" (analogy), розглядаючи як п OKpeMi форми р1зномаштш елементи поези. Вт1м,.на думку дисфтанта, Спвенс вживае слово "метафора" як MeTOHiMi4He визначення художнього образу або творчо! уяви. Творча уява е абсолютною ознакою людини, яка вир1зняе и

серед шших ¡стот, i природного властивктю, яка визначас a Micue у BcecBiTi. Ця як1сть е передумовою абсолютно! свобода духу, яка може призвести до руйнаца моральних абсолюпв, "смер-п бога", а також до саморуйнаци свщомосп, що блукае у JiaGipiiHTi тотального уподабнення.

Загальний контекст дослщжень метафори у творчосп Спвенса дас пщстави вважати, що визначення метафори в них базуеться, в першу чергу, на усвщомленш и когштивно! функци. Звщси — ¡дея про ушверсальний характер метафоризаца, яка розглядаеться як прояв глибинних властивостей людського мислення. 3 цього погляду, метафора виступас найважлшншим засобом формування нових понять i нових розумових моделей, способом "висловити невимовне". Таке розум1ння метафори гулком вщповщае загальнш тематичшй мастанов1 поеза Спвенса. Поруб1жний piBeHb фшософського узагалыгенпя, коли йдеться про pe4i, далей вщ конкретних peajiiii буденного життя, неодмшно потребуе оперування абстрактними категор1ями та шосказаннями.

Потреба "висловити невимовне" породжуе ряд прийом1в, що широко застосовуються поетом протягом усього життя. Серед них — надання антропоморфних рис неживим предметам та абстрактним понятгям, яке можна штерпретувати як метошм1чний перенос за еум1жтстго, коли стан та вщчуття героя проектуються на предмете довюлля. Це дозволяе поету сполучати протилежш поняття в оксюморонних, "необхщно нелопчних" чи "антилопчних", комбшащях (Н.Фрай)4. Iumi приклада також демонструють, що образи поета найчаспше не вичерпуються остаточно Hi антитезою, Iii уподобненням. Вщчуження, руйнащя природних зв'язюв особистост1 з сусшльством, шшими людьми, природою виражене, на piBHi поетики, у нестримному ексцентризм^ амгонфпсащях, що поеднують HecyMicHi зм1стовн1 ряди. Здаеться, що звщси випкае "незрозумиисть", тобто принципова нeмoжливicть визначити зовшшню референщю деяких фрагменнв у поетових Bipmax, яка вщбивае "безглуздасть життя" (life's nonsense).

Загальна настанова на музичш принципи оргашзаца словесного матер ¡алу зумовлюе експерименталышй характер текспв, що найвиразшше вщчуваеться в !х ритмншому малюнку, до якого Стхвенс, за висловом Гросса та Мак Доуела, вносить "неймовфну вар1атившсть"5. Метошм1чний характер шрнзму позначений на цьому piBHi майже повною вщсутшспо римованих Biprniß, в яких ртадчний паралел1зм поеднуеться з

4 Fiye N. The Realistic Oriole: A study of Wallace Stevens // Critical Essays on Wallace Stevens. — Boston, 1988, — P.64—77.

5 Gross H., McDowell R. Sound and Form in Modern Poetry. — The University of Michigan Press, 1996.— P. 208.

образним (на основ1 уподабнення або антитези), нaтoмicть панують асощаци за сулпжшстю. Очевидне також в1ртуозне володшня постом засобами фошки, яке у цьому випадку не е лише вдалим використанням acoнaнciв та алггерацш: фонетична в1Дповщшсть сл!в часто стас для поета важлив1шою, шж з\истовна. Це щлком в1дповщас тенденци вщокремлення знака вщ свого об'екта, яка в цшому визначае мистецтво XX ст.

На образно-композищйному р1вш метошм1чний л1ризм Стсвенса втшився у принцип! "просторово'1 форми" або "рефлективно! референцй"6 (Д.Френк), фшософським гадГрунтям якого е ключове для фшософй А.Бергсона поняття "тривання". Застосування цього принципу визначае еволюцш поета вщ початкових експерименпв в окремих в1ршах зб1рки "Гармошя" ("Тринадцять способ1в бачити чорного дрозда") до послщовного його застосування в програмних творах поета (поеми "Людина з блакитною птарого", "Нотатки щодо вищого вимислу", "Скеяя"). Сугшсть змш у поетичшй систем! Слвенса полягае у перехода вщ ¡мпресшшстичного способу побудови тексту до принцигав, що в живопису вцщов1дш куб1зму. Якщо перший передбачае асощативне поеднання окремих фрагмента, що набувають значения в контекст! цщого твору, зм!ст останнього — у розклада явищ реальност! на найпроспин елементи (в словесному вираженш — абстракцй), а також у поеднатн в межах цщого тексту р^зних точок зору.

У висновках узагальнюються результата досл1джсшш. Спостереження над особливостями художньоТ концепцн та поетики твор1в Слвенса (своерщшсть реал!зацп мотиву вщчуження; метошм1чний характер шризму) дають шдстави ствфджувати, що творч1 пошуки поета в1дпов1дають мапстральним тенденщям розвитку лттератури XX ст., втшеним у стшпстичшй течи високого модершзму.

Кр1м того, певш особливосгп поетично'1 модели С'пвенса: думка про "тиск реальноси" та неможлимсть встановлення насильницького ращонального ладу в онтолопчному вим1р1; розпад субъекта; звфнення до трансцендентального чфез руйнування зв'язмв м1ж знаком та його объектом; запфечення меж1 хпж р1зними р!внями свщомоеп ("високим" та "низьким", "науковим" та "буденним") в пол^фошчному амб1валентному простор! творчоУ уяви; тотальна цитатшсть та ¿рошчний пафос, — можуть свщчити про формування в межах його творчосп елеменпв постмодфно! тенденцп.

6 Фрэнк Д. Пространственная форма в современной литературе. // Зарубежная эстетика и теория литературы XIX — ХХвв. — М., 1987.— С.194-214.

Саме щ аспекта визначають роль 1 мкце поета в сучаснж лiтфaтypi 1 мочь можливгсгь говорите про нього як про одну ¡з ключових посгатей не пне американськоТ, а й свггово! л1тератури.

Публисацй за темою дисертацшпого досл^джепия:

Глазкова О.В. Особливосп творчого методу У.Спвенса II Гумаштарний в1сник Черкаського шженерно-технолопчного ¡нстнтуту. Сер1я: шоземна фшолопя — Черкаси, 1997. — Число перше. — С.9-13. (0,4 др.арк.)

Глазкова О.В. Д1алектика нацюналыюго та пггерпацюнал ьного у творчосп Уоллеса Спвенса // Гумаштарний вкник Черкаського шженерно-технолопчного ¡нстнтуту. Сер1я: шоземна фшолопя. — Черкаси, 1998. — Число друге. — С.6-14. (0,42 др.арк.) Глазкова О.В. Уоллес Спвенс в англо-американсьюй критищ першо! половини XX ст. II В1сник Черкаського ушверситету. — Черкаси, 1998. — Вип.7. — С.148-154. (0,4 др.арк.)

Глазкова О.В. Уоллес Спвенс: у пошуках «вищого вимислу» // Вгашк Черкаського ушверситету. — Черкаси, 1999. — Bim.ll. — С.149-155. (0,45 др.арк.)

Глазкова О.В. Деяга аспекта вивчешга мотиву вщчуження в творчосп Уоллеса Спвенса II Гумаштарний в1сник Черкаського шженерно-технолопчного ¡нстнтуту. Сер1я: шоземна фтолопя. — Черкаси, 1999. — Число трете. — С.4-9. (0,4 др.арк.) . Глазкова О.В. Висока модершстська генеращя. Уоллес Спвенс, Михайло Орест... // Слово 1 час. — 1998. — №3. — С.24-28. (0,5 др.арк.)

'одатков1 публисацй:

. Глазкова О.В. Цитатшсть тексту як прояв тснденцш ¡сторичного мислення XX стор1ччя (на матер$аш поезп США) Н Зб1рник статей асгараггпв 1 здобувач^в Ч1Т1. — Черкаси, 1996. — С.25-32. . Глазкова О.В. Особливосп творчого методу У.Спвенса // Тези шжнародно! науково! фшолопчно! конференци «Проблеми творчого методу в л!тератур! США». — Черкаси, 1996. — С.15-16. . Глазкова Е.В. Структура поэтического образа в стихотворении У.Стивенса «Тринадцать способов видеть черного дрозда» // Знак. Символ. Образ. Випуск I. Тезисы докладов и сообщений научного семинара по проблемам современной семиотики (ноябрь 1996 г.). — Черкассы, 1996. — С. 25.

Ю.Глазкова О.В. Щодо проблеми л1тературно! еволюцп // Тези укра'Унсько'У науковоУ конференцн "Проблеми еволюцп л1тератури та л^ературно'У критики США". — Черкаси, 1997. — С. 10-12. П.Глазкова О.В. Творч! пошуки У.Стаенса та щея "укоршення" в американськш л1тератур1 // Тези всеукраУнсько'У науковоУ фшолопчноУ конференщУ "Проблеми сучасноУ англо-американськоУ фшологи. .Шнгшстичш та л1тфатурознавч! аспекти". — Черкаси, 1998. — С.9-11.

АНОТАЦ1Я

Глазкова О.В. Творча спадацина Уоллеса Стаенса в культурному контексп першоУ половини ХХст. — Рукопис.

Дисертащя на здобуття наукового ступеня кандидата фтолопчних наук 3i спещальносп 10.01.04. — л1тфатура заруб!жних краУн. — 1нститут л1тератури iM. Т.Г.Шевченка НАН УкраУни, КиУв, 2000.

Захищаеться рукопис, в якому вперше в украУнському л1тфатурознавств1 дослщжуеться щейно-художня своерщшсть творчост! амфиканського поета Уоллеса Стаенса (1879—1955). Анал1зуються основш визначальн1 риси поетики та проблематики TBopiB Спвеиса р1зних пф1ода його таорчост1. Поез1я Стаенса досл1джуеться в контексп розвитку л1тератури, мистецтва та науково-критичноУ думки XX ст. Визначаеться мкце творчосп поета у л1тфатурному npoqeci.

Ключов1 слова: високий модфшзм, пол1фон!я, метон!м1чний л1ризм, рефлективна реффенщя.

SUMMARY

Glazkova O.V. Stevens' Poetic Heritage in the Cultural Context of the Early 20th Century. — A manuscript.

The dissertation is submitted for a scholarly degree of Candidate of Philology in the specialization 10.01.04 — Foreign Literature, The Taras Shevchenko Institute of Literature, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2000.

The thesis is the first attempt in Ukrainian literary criticism to make an assessment of the ideological and artistic make—up of Stevens' identity as poet. It examines the main features of poetics and problems in the works of Stevens of all the periods of his artistic career. The peculiarities of Stevens' works are considered in the context of the literature development, as well as in the context of the 20th century artistic and critical background. The poet's role in the literary process is defined.

Key words: high modernism, polyphony, metonymical lyricism, reflective reference.

АННОТАЦИЯ

Глазкова E.B. Творческое наследие Уоллеса Стивенса в культурном контексте первой половины XX ст. — Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.04 — литература зарубежных стран. — Институт литературы им. Т.Г.Шевченко HAH Украины, Киев, 2000.

В диссертации впервые в украинском литературоведении исследуется творчество американского поэта Уоллеса Стивенса (1879—1955). Раскрываются мировоззренческие и эстетические доминанты его поэзии, пересматриваются устоявшиеся подходы к решению проблемы её осмысления как целостного явления, и, соответственно, осуществляется попытка выстроить теоретическую модель многомерной художественной вселенной поэта на основе осознания значимых свойств его поэтики.

Определяется место творчества поэта в литературном процессе XX ст. и его роль в формировании современной литературоведческой рефлексии. Прослеживается логика критических оценок поэзии Стивенса в соответствии с общими тенденциями развития теоретической мысли XX ст. Показаны основные этапы изучения творчества поэта от ранних апологетических попыток самоопределения модернизма до современной переоценки его творчества с точки зрения леворадикальных, феминистских, регионалистских концепций. Как отдельный аспект проблемы анализируется восприятие творчества Стивенса литературоведением советской эпохи.

Рассматривается своеобразие художественной реализации ведущей для модернизма темы отчуждения в творчестве Стивенса в ее философском, нравственном и социальном аспектах. Выясняются основные черты художественной концепции поэта, освещается особая роль, отведенная в поэтической системе Стивенса творческой личности.

В целом, тип поэзии, представленный произведениями поэта, определяется как метонимический. На уровне содержания это обусловлено проблематикой его произведений, ориентированной на раскрытие метафизических закономерностей бытия, где индивидуальные психологические черты личности, ее социальная или историческая соотнесённость оказываются второстепенными. В контексте общих тенденций развития модернистской литературы это явление оценивается как устойчивое стремление к устранению авторского присутствия в тексте.

Изучение особенностей художественной концепции и поэтики произведений Стивенса (своеобразие реализации мотива отчуждения; метонимический характер лиризма) дают основания утверждать, что творческие поиски поэта соответствуют магистральным тенденциям

развития литературы XX ст., воплощенным в стилевом течении высокого модернизма.

В то же время, некоторые особенности поэтической модели Стивенса: мысль о "давлении реальности" и невозможности установления насильственного рационального порядка в онтологическом измерении; распад субъекта; обращение к трансцендентальному через разрушение связей между знаком и его объектом; отрицание границ между различными уровнями сознания ("высоким" и "низким", "научным" и "бытовым") в полифоническом амбивалентном пространстве творческого воображения; тотальная цитатность и иронический пафос, — могут свидетельствовать о формировании в его творчестве элементов постмодернизма.

Ключевые слова: высокий модернизм, полифония, метонимический лиризм, рефлективная референция.