автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Участие молодежи в сельскохозяйственном производствеУкраины: Проблемы. Уроки. (1960-1980-е гг.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Участие молодежи в сельскохозяйственном производствеУкраины: Проблемы. Уроки. (1960-1980-е гг.)"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНІ!

На правах рукопису

ГРИГОРЕНКО Олександр Петрович

УЧАСТЬ МОЛОДІ З СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ВИРОБНИЦТВІ УКРАЇНИ: ПРОБШИ. УРОКИ.

/І960—І980—і рр./

07.00.01 - історія України

АВТОРЕФЕРАТ ДИСЕРТАЦІЇ НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ ДОКТОРА ІСТОРИЧНИХ НАШ

Київ - 1995

Дисертацією е рукопис

Робота виконана у відділі сучасної історії України Інституту історії України НАН України

Науковий консультант: доктор історичних наук, професор

П.П.Панченко

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

А.В.Санцевич доктор історичних наук

О.О.Бондарчук

доктор історичних наук, професор М.М.Карабанов

Провідна організація: Київський державний педагогічний універ-. ситет імені М.П.Драгоманова

Захист відбудеться " Ц " _______1995 р. о 14.00

на засіданні спеціалізвваної вченої ради Д 50.17.01 для захисту дисертацій в Інституті історії України НАН України

Адреса: 252001, Київ - І, вул.Груиевського, 4, Інститут історії України НАН України

З дисертаціє» мозша ознайомитися в бібліотеці Інституту історії України НАН України

Автореферат розісланий __________" 995 р.

ВЧЕНИЙ СЕКРЕТАР спеціалізованої вченої ради доктор історичних наук

І. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми. У 'розбудові незалежної Української держави надзвичайно велике значення має стан розвитку сільськогосподарського виробництва. Це найважливіша складова господарського механізму суспільства. Особливу роль відіграє воно в Україні, в якій сільське господарство є визначальним елементом соціально-економічного розвитку. Агропромисловий комплекс е винятково важливим компонентом економіки /країни. Тут зосереджено близько третини основних виробничих фондів, працює четверта частина зайнятих у народно.чу господарстві, виробляється близько 40% валового суспільного продукту та третина національного доходу. На його розвиток в останні роки спрямовувалося близько 40$ загального обсягу капітальних вкладень*. Селянське питання багато в чо.'ф' визначає сьогоднішній стан суспільства, його перспективи.

Не випадково Верховна Рада України окреслила проблему пріоритетного розвитку села в числі найбільш важливих.

Роль і місце сільського господарства в системі економіки країни полягає в тому, що воно створює відповідні умови для нормального функціонування суспільства, є невід"ємним від життя кожного його члена і винятково важливим чинником життя і практичної діяльності народу. Аграрне виробництво України є тією сферою, результати діяльності в їкій неминуче зачіпають усе населення, кожну без винятку сім"ю,

<ожного жителя міста і села. Розвиток сільського господарства є од-іією з важливих соціальних проблем.

В 60-80 рр. Україна була найбільшим сільськогосподарським районом : займала значне місце у формуванні продовольчого фонду колишнього ’адянського Союзу. В республіці вироблялось понад 20% зерна, 23% кар!. Демиденко В. Селу потрібна допомога.-Голос України.-1993.-29 ’равня.

тоаді й овочів, ЩЬ цукрових буряків, майже ПОЛОВИНУ соняшнику і близько чверті загальносоюзного обсягу м"яса і молока^. Вже тепер наша суверенна держава за обсягом виробництва продукції сільського господарства займає провідне місце в Європі. За даними європейської статистики, займаючи за кількістю населення п"яте місце на континенті (без Росії), во виробництву зерна Україна посідає п"яте, цукрових буряків - перше, картоплі - друге, соняшнніу - перше, м"яса й

•О

молока - трете місце . Сільське господарство України має багатий досвід, величезні природні й економічні можливості. Т& й уміння працювати на землі українцям не позичати. Разом з тим, не дивлячись ка певний прогрес в розвитку аграрного сектору і збільшенні обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, продовольча проблема е самим злободенним, першочерговим соціально-економічним завданням. Завдання піднесення сільського господарства вимагає напруження зусиль всього суспільства, і, насамперед, його найактивнішої частини, молоді.

Розвиток лядського суспільства - це такий процес, який включає в себе послідовну зміну поколінь. Кожне нове покоління, аасвоопчи результати праці своїх попередників, виступає в певний час в усіх ефа рах суспільного життя як активна творча сила, вносячи в цей процес свій незамінимий внесок, забезпечуючи дальшу прогресивку наступність в суспільному розвитку. Наступає час, коли на активні житт ві позиції виступає нове покоління, яке має продовжити справу свои попередників. Історія людства забезпечується послідовно» зміною і спадкоємністю поколінь. Процес спадкоємності і зміни поколінь иерм

1. Радянська У краї на.-1984.-26 травня.

2. Бабич А. Гордіїв вузол сівозміни.-Голос України.-2992.-3 червня.

з

ривний як і саме життя.

Кожне покоління являє собою складний соціальний організм з властивими тільки йому параметрами. Серед поколінь самим складним і динамічним є молоде. Першою важливою основою виділення молоді як соціально-демографічної групи є вік. В Законі України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" молодіжний вік громадян України визначається в діапазоні від 15 до 26 років*. Цей вік можна рахувати межею, за якою починається більш стабільне життя, наступає пора і більш значної трудової віддачі.

Молодь являє собою складний і багатогранний об"ькт дослідження. Молодь - конкретно-історичне поняття, яке позначає частину суспільства, ідо інтенсивно формується, вчиться, зростає фізично й соціально, мужніє, готуючись змінити попередні покоління. До сільської молоді належать молоді люди, які постійно проживають в сільській місцевості і працюють в сільськогосподарському виробництві. Являючись особливою соціально-демографічною групою сільська молодь разом з тим безпосередньо входить до складу трудівників села. Ії риси залежать не тільки від вікових особливостей, а й не меншою мірою від природи та соціального обличчя селянства. Сільська молодь неоднорідна за своїм соціально-професійним складом. За рядом ознак (виконувані виробничі функції, характер праці, професія, заробіток, освіта) її можна розділити на такі соціально-професійні групи: керівники вищої і середньої ланки, спеціалісти, службовці (без спеціальної освіти), механізатори, працівники по обслуговуванню сільськогосподарських машин, тваринники, працівники ручної немеханізова-

I. Про сприяння соціальному становленню та розвитій молоді в Україні: Закон України, Ь лютого 1993 р.-Голос У країни.-1993.-З березня.

ної праці без спеціальності, будівельники, фермери. Групи ці не 3£ лишаються постійними.

Сільська молодь - могутня верства молоді України. В I960 р. в сільськогосподарському виробництві України трудилися мільйони юнаків і дівчат^. В результаті багатьох причин, і насамперед, дискримінаційної по своїй суті політики держави стосовно села, кількість молоді в селах неухильно зменщувал&ея. В січні 1989 р. колгоспна і радгоспна молодь складала по відношенню до всіх трудівників села І4,7%*\ Кожний третій сільський спеціаліст, кожен четвертий шхані затор були молодими людьми віком до ЗО років. ІЬлодь села виконує роботу, без якої було б неможливе життя. Праця на землі відіграє ві рішальну роль в житті людства. Селянська праця, значною мірою полегшена застосуванням техніки і добрив, залишається,як і раніше,од нією з самих важких форм фізичної праці. Праця хлібороба ніколи не була легкою, іноді вона вимагає від молоді особливого напруження фізичних і духовних сил. Ростити хліб, доглядати худобу, плекати < ди й виноградну дозу - see це вимагає копіткої праці, великої дбаі ливості, багатьох і багатьох зусиль*

Необхідність працювати вироблялася в селянстві століттями. Саме з сільськогосподарською працею зв"язані джерела духовних цінносте{ селянства. Прагнення молодого селянина працювати за своїми здібнос тями розкривається пери за все в зростанні творчої активності. Хї прояви різноманітні: добросовісність в праці, трудова ініціатива, раціоналізаторство і винахідництво, новаторство, постійне підвище} ня кваліфікації тощо. Завдання, які ставила держава перед сільські

1. За роботу дружну, наполегливу і-Молодь України.-I960.-26 січня.

2. Проблемы молодежи и молодой семьи. Статистический сборник.-Москва., 1990.-С. 174.

• &

господарствам, вимагали активності молоді села. Праця сільської молоді проявлялася в сфері однієї з найбільш життєво важливих галузей народного господарства, ставала явищем творчий і кала серйозне значення дія всього суспільства.

Майбутнє сільського господарства нашої країни нерозривно зв"яза-не з молоддю. Ні одне скільки-небудь масштабна історичне завдання не може бути вирішене без активної, діяльної і всебічної участі колоді. Саме ця соціально-демографічна група є найбільш динамічною, готова до сприймання нових ідей, уявлень, має досить високий рівень загальноосвітньої і професійної підготовки, спроможна сміливо взяти на себе вирішення грандіозних новаторських завдань, які стоять перед розвитком сільського господарства. Від уміння сільської молоді використовувати з найбільшо» віддачею землю, тахиіау, кошти, вкладені у виробництво, застосовувати передовий досвід і досягнення науки у великій мірі залежить успішний розвиток сільського господарства.

Вибираючи тзцу дослідження, дисертант виходив з того, що по ній що немає узагальнюючих праць, в яких би комплексно в історично^ плані висвітлювались питання участі молоді в сільському господарстві України, розкривалися 6 процеси зростання її ролі в еоці-ально-економічкоцу розвитку села. Актуальність і науково-практичне значення проблеми обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Принципом підходу до аналізу подій і явищ, викладених в дисертації, є історизм, який передбачає простежувати події і явища з тих об'єктивних оцінках, як вони виникали і розвивалися в процесі суспільного розвитку. В процесі підготовки дослідження автор використав багатогранні здобутки української національної історіографів-

ної спадщини, зокрема ідеї В.Б.Антоновича, М.С.Грушевського, О.Й.Єфи менко, М.І.Костомарова, І.ЇЇ.Крип"якевича. Ці історики в своїй науковій діяльності перш за все керувалися принципом історизму, об"єктив-ного відтворення історичного процесу. Класики української історичної думки прагцули ввести правду в усі свої твори, писати не на догоду чомусь або комусь, а задля істини в науці, звільнивши наукові пощуот з пут будь-яких ідеологічних обмежень. На основі такого підходу до висвітлення сучасної історії створюється можливість для наукового аналізу з точки зору діалектико-критичного осмислення складних і суперечливих процесів, що відбувалися в українському селі і в середовищі сільської молоді в ьО-ВО рр.

Об"ектом дослідження є сільська молодь України як важлива соціально-демографічна група населення, її роль в розвитку аграрного сектору економіки протягом тридцяти років.

Предметом дослідження виступає діяльність державних і громадських організацій, законодавчих і виконавчих органів центральної і місцевої влади, сільськогосподарських підприємств, трудових колективів з питань участі молоді в сільськогосподарсько^ виробництві.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють Ь0-80 рр. Це був складний і суперечливий період не тільки в аграрній історії України, але й в усьому суспільно-політичному житті. Вибрані хронологічні рамки дослідження дозволили автору дисертації простежити різноманітні за своєю направленістю процеси, які відбувалися в аграрній економіці. Аналіз подій, які відбувалися протягом трьох десятиліть в житті українського села , дозволив простежити участь молоді в сільськогосподарському виробництві України.

Враховуючи актуальність теми, з урахуванням сучасного рівня її

наукової розробки, про що йдеться у першому розділі дисертації, визначено мету і завдання дослідження.

Мата дослідження полягає в тоцу, щоб на основі конкретного історичного матеріалу, критичного осмислення аграрної політики у взае-і40зв"язіфг з особливостями суспільно-політичного життя в 60-60 рр. визначити роль і місце молоді в розвитку сільського господарства.

Виходячи з поставленої мети дослідження, сформульовано такі завдання:

- проаналізувати шляхи підготовки молоді до праці в сільському господарстві;

- показати негативні тенденції в розвитку українського села, які привели його до важкого соціально-економічного стану і заходи, які приймались по отриманню міграційних процесів молоді з сіл в міста;

- розкрити процеси, направленні на скорочення сезонності в сільському господарстві, показати, як сільська індустрія впливає на соціальне самопочуття молоді;

- дослідити зміни умов праці і побуту сільської молоді, вплив факторів соціально-економічного розвитку села на закріплення молоді в сільському господарстві;

- проаналізувати форі^/вання у молоді села моральної відповідальності за результати своєї праці;

- простежити зростання ідгльтурно-технічного і професійного рівня молоді, показати її трудову активність в основних галузях виробництва;

- узагальнити і критично осмислити великий фактичний матеріал і сформулювати деякі міркування, які, на думцу автора, можуть сприяти формуванню нового типу сільських трудівників, справжніх господа-

рів землі, розвитку трудової активності молодих трудівників села.

Наукова новизна дисертаційної праці визначається в основною тим, що це є перше у вітчизняній історіографії спеціальне узагальнене дослідження, яке висвітлює важливу наукову і практичну проблему, як підготовка молоді до праці в сільському господарстві, її життя і побут,-трудовий внесок в розвиток аграрного виробництва в 6080 рр.: Зокрема, в ній досліджується ряд суттєво важливих аспектів проблеми, які в силу певних обставин не порушувалися в історичній літературі: організація цілорічної зайнятості молоді села; різнопланова робота п£> створенню стабільних трудових колективів на селі; взаємозв'язок виробничо-побутових умов праці і життя сільських трудівників з закріпленням молоді в сільськогосподарському виробництві і і вплив цього фактору на розвиток їх трудової активності. Зроблено йпробу всебічно показати дискримінаційну по своїй суті політику радянської держави стосовно села; обгрунтовано висновок, що іс-тррія^ільського господарства не тільки періоду колективізації, але і 60-70 рр.'свідчила, що недооцінка соціальних факторів приводила до згубних-Наслідків в усіх сферах суспільного життя; що трудова участь молоді в сільському господарстві могла б бути набагато ефек-тивнійову-якби держава не експлуатувала її природній ентузіазм, а відповідним чином оцінювала її працю. Новизна характерна і для рекомендацій, сформульованих дисертантом за результатами дослідження.

Наукойо-практичне значення основних результатів дослідження полягає :й’:т6цу,' що висновки, твердження і міркування, на думку автора, можуті знайти застосування в справі прояву і розвитку трудової активності молоді в сільськогосподарському виробництві, що самим сприятливим чином позначиться не тільки на соціально-економічному розвитку ^ела', а й на всього суспільстві в цілому. Основні положення і

висновки дисертації мои^уть бути використані державними органами для того, щоб зробити правильні висновки з недавнього мицулого, теоретично осмислити шляхи та засоби розробки ефективної аграрної і молодіжної політики. Дисертаційне дослідження може бути використане при створенні узагальнюючих праць з проблем аграрної історії України і молодіжної проблематики; при читанні вузівських курсів лекцій з історії України; при читанні спецкурсів в сільськогосподарських навчальних закладах "Молодь і сільське господарство".

Апробація роботи. Основні висновки та результати, що містяться у дисертації, висвітлено в індивідуальній монографії, кількох брошурах, статтях і наукових розробках. Наслідки проведення досліджень знайшли своє відображення у доповідях на міжнародних наукових, конференціях, які проводилися в Києві (1994 р.), Одесі (1994 р.), Кам"я-нці-Подільському (1994 р.), Ізяславі (1994 р.); Усеукраїнських науково-практичних і історико-краєзнавчих конференціях у Вінниці (1962 р.), Житомирі( 1994р.), Одесі (1994 р.), Нам"янці-Подільському (1991 р.); регіональних наукових конференціях у Вінниці (Х9Віз— 1986, 1988, 1990, 1992, 1994 рр.), Кіровограді (1988 р.), Луцьку (1988 р.), Хмельницькому (1994, 1995рр.), Чернівцях (1990 р.), Кам"янці-Подільському (1979, 1981-1982, 1985-1990 рр.). Матеріали дослідження використовуються в іофсі лекцій з історії України та спецкурсів "Молодь і суспільство" та "Історія Поділля". Деякі висновки і окремі положення дисертації використовувалися в практичній роботі Хмельницьким обласним управлінням сільського господарства та продовольства. , . .. .

Структура роботи відповідає поставленій меті і завданням дослідження. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, виснов-сів, приміток та списку використаних джерел і літератури.

10 .

У вступі розкривається актуальність теми, визначаються мета і завдання дисертації, її хронологічні рамки, обгрунтовується новизна і практичне значення результатів дослідження.

У першому розділі "Історіографія проблеми" характеризується ступінь наукової розробки проблеми, аналізуються монографії, брошури, статті, присвячені різноманітним аспектам участі молоді в сільському господарстві України. Стан наукової розробки теми свідчить, що історіографія участі молоді в сільськогосподарсько^ виробництві знаходиться тільки в процесі свого становлення. Історіографія проблеми складалась в умовах однопартійної системи і певного обмеження свободи наукової творчості. Спільний недолік літератури з цього питання, виданої до кінця 80-х років, полягає в тому, що поза увагою авторів залишалися негативні явища, помилки, прорахун-ки, що були породжені волюнтаристським підходом до вирішення'питань аграрного сектору. Б умовах радянської системи науковці орієнтувалися на аналіз позитивних тенденцій, а спостереження і передбачення негативних явищ не були об"єктом їхньої уваги. При цьому важливо наголосити, що прогностична функція суспільствознавства ігнорувалася державою та її директивними органами. Неможливість вільного доступу до об"єктивної інформації, архівних документів створювала для дослідників значні труднощі для об"єктивного наукового аналізу розвиту суспільства. Лише з розвитком демократичних процесів

і крахом в 1991 році старої політичної системи дослідники одержали можливість для об'єктивної оцінки ролі правлячої партії і держави в усіх сферах суспільного життя. '

Грунтовний аналіз видань з проблем аграрної історії України, де,

правда, коротко розглядаються окремі питання трудової участі молоді, дано в працях А.В.С-анцевича, Л.Ю.Беренштейна, П.Д.Панченка, B.C. Петренка, В.П.Плисюка, Я.Н.Сериіцева, Г.І.Сургая^.

В процесі роботи над дослідженням дисертант використав праці істориків-аграрників, які характеризують розвиток аграрного сектору економіки і соціальний розвиток села. Найбільш близькими до теми дослідження є праці М. І.Бушина, П.СЛСостика, М.І.Лавриновича,

2

П.П.Панченка, B.C.Петренка, В.П.Плисюка, Е.Т.Соломка . 8 працях

1. Санцевич А.В. Українська радянська історіографія.(1945-1982).-

Київ.,1984; Беренштейн Л.Ю. Наукова розробка проблеми розвиту агропромислового комплексу в історино-партійних дослідденнях^УЗж.-

1988.ЇЙ; Панченко П.П. Дослідження тематики історії селянства х розвитку продуктивних сил сільського господарства /УIS.-1986.W; Петренко B.C. Історія селянства Української РСР І95І-І970 pp. в радянській історіографії /^УІЖ.-І97І.Ш; Плисюк В.П. Аграрна політика НПРС в умовах розвинутого соціалізму в радянській історичній літературі -1983.№5; Серищев Я.М. Діяльність Комуністичної партії

по розвитку творчої активності молоді в 60-ті-70-ті pp.

Ю; Сургай Г.І. Продовольча програма GPGP в українській радянській історичній літературі //УЇЖ.-І986.Н. .

2. Бушин Н.И. Социально-культурное развитие села на современном

этапе.-Киев.,1987; Костик П.С. Партійне керівництво науково-технічним прогресом на селі.(1965-1982).-Львів.,1984; Лавринович М.І. Соціальні проблеми розвитку колгоспного села.-Київ.,1975; Панченко П.П. Развитие сельского хозяйства Украинской ССР. 19 С^Иётре н к о B.C.

Село на шляхах піднесення.-Київ.,1970; Плисюк В.П. Радянське село в умовах розвинутого соціалізму«-Львів.,1980; Соломко Е.Т. Аграрна політика Ы1РС в дії.-Київ.,1980.

цих істориків висвітлюється самий широкий спектр питань розвитку сільського господарства, життя молоді села. Однак ні одна із вказаних праць не охоплює повністю хронологічні рамки даного дослідження, участь молоді в аграрному виробництві аналізується ляше побіжно в контексті зазначеної теми. Найбільш повно питання участі молоді в сільському господарстві як проблема спеціального дослідження поставлені в працях М. І.Лавриновича і Д.Д.Панченка.

Значний фактичний матеріал про внесок молоді в усі галузі сільськогосподарського виробництва зосереджено у виданнях з молодіжної проблематики. В другій половині 80-х років в світ вийшли нариси історії Житомирської, Київської і Дніпропетровської обласних комсомольських організацій^. Однак підготовлені в дусі того часу ці книги не могли дати реальної картини життєдіяльності сільської молоді. Життя молоді, як і всього суспільства, зображено без-проблемним. Сама структура цих праць побудована таким чином, щоб на кожному етапі суспільного розвиту показати благотворний вплив партійного керівництва в діяльності комсомольських організацій.

Серед праць з питань молодіжної проблематики виділяється дослідження Я.М.Серіщева . Ця і інші праці названого автора висвітлюють загальні закономірності процесів, які відбувалися в усіх сферах суспільного життя при безпосередній участі молоді, розглядаються кон-

1, Іващенко О.М. Нариси історії Житомирської обласної комсомольської організації.-Київ.,1986; Нариси історії Київських міської та обласної комсомольських організацій.-Київ.,І986; Очерки истории Днепропетровской областной комсомольской организации.-Киев.,1987.

2. Серіщев Й.М. Молодь - активна сила в боротьбі за комунізм.-Київ., 1975.

ІЗ

цептуадьні підходи до дослідження соціальної активності молоді, здійснено комплексний аналіз питань життєдіяльності молоді в 6080 рр. »

О.Ю.Гаврилюк, Ю.О.Курносов, ПЛІ.Панченко і В.С.Чишко проаналізували розвиток соціальної структури сільського населення, просліді^у-вали основні тенденції змін у внутрікласовій структурі селянства, показали роль і місце молоді в системі суспільного виробництва*.

В ряді праць аналізується безпосередня участь молоді в реалізації аграрної політики. В.С.Щедрін, В.П.Булкіна, О.Й.Штепа, б.П.Та-

• О

лан, Л.І.Чернецька піднімали важливі питання праці молоді на полях і фермах. З цієї проблеми заявилося ряд робіт у молодіжного/ видавництві "Молодь". Хх авторами були відповідальні комсомольські пра-

1. Гаврилюк О.Ю. Розвиток соціальної структури сільського населення $PGP ь умовах зрілого соціалізму //УШ.-1931.Ю; Курно сов Ю.О. Соціально-класова структура населення УРСР на етапі розвицутого соціалізму //УІЖ.-1983.M2; Панченко П.П. Колгоспне селянство УРСР в період зрілого соціалізм [ІВісник Академії Наук Української РСР.-

1978.№9; Чишко B.C. Зміни у внутрікласовій структурі колгоспного селянства Української PGP (60-ті- початок 80-х років) Ц УІЕ.-І987.

№10.

2. Щедрін B.C. Ми - молоді господарі землі.-Дніпропетровськ.,1984; Булкіна В.П., Штєпа О.Ф. Трудові звершення комсомолу України Ц УІЇ£.-І976.№2; Талан 6.П. Участь молоді Української РСР у комуністичному будівництві //УІЖ.-І977.№'1; Чернецька Л.І. Підвищення ролі комсомольсько-молодіжних колективів в сільськогосподарському виробництві (1966-1970 pp.) If У IS. -1984. Ш.

цінники^. В цих публікаціях відображено дише матеріали позитивного характеру, що ілюстрували процес виконання партійних настанов. Ці і ряд інших досліджень, присвячених цьоцу надзвичайно важливому аспекту проблеми, написані в характерному для традиційної радянської історіографії стилі вихваляння аграрної політики КПРС, переважав описово-возвеличувальний тон.

Життя молоді знайшло своє певне відображення в працях істориків, які досліджували проблеми культурного будівництва. Це перш за все стосується праць А.С.Кондратюка, О.В.Кузьмінця, Л.А.Шевченко, Б.П.

О .

Яремченка . Варто підкреслити’, що дослідники, зокрема Л.А.Шевченко, критично проаналізувала недоліки, труднощі, що виникали на шляху вдосконалення системи народної освіти. І хоч історіографія з цієї проблеми розроблена найповніше, не можна сказати, що вона досліджена всебічно. Ні в одній праці спеціально не досліджується роль сілі ської школи в піднесенні культури села, вплив культурно-технічного рівня молоді на її трудову участь в сільськогосподарсько^ виробництві. •

Окреіф групу літератури складають книги і брошури, присвячені

1. Зерницький В., Лубчекко І., Рибак А. На передових рубежах п"яти-річки.-Київ.,І973; Матвієнко к.С., Бородін М.І. Ефективність праці сільської молоді.-Київ.,1988; Матвієнко А., Бородін М., Захаркевич

Стежка до майбутнього села.-Київ.,1989.

2. Кондратюк А.С. Діяльність КПРС по розвитку культури села в суяас них умовах.-Київ.,1986; Кузьминец А.В. Деятельность КПСС по укреплению связи школы с жизнью.-Киев.,Х987; Л.А.Шевченко. Повышение культурного уровня трудящихся в условиях развитого социализма.-Киев.,1985; Яремченко Б.П. Культурные преобразования советского села в современных условиях.-Киев.,1984.

окремим колгоспам і радгоспам. У ВО-х роках в українській історіографії було понад 300 назв таких робіт. В більшості випадків їх авторами були керівники господарств^. Різні аспекти трудової участі молоді в сільському господарстві відображені в книгах відомих всій Україні передовиків і новаторів сільськогосподарського виробництва^. Деякі з них прямо адресовані молоді. Значний інтерес для

дослідників мають також книги, видані молодими трудівниками украхн-

Ч •

ського села . Спільним недоліком для всіх цих праць є те, що вони

за невеликим винятком охоплюють вузькі хронологічні рамки, написані на обмеженій джерелознавчій базі, висвітлюють, як правило, досягнення у виробництві продукції, залишаючи в стороні питання життєдіяльності сільської молоді.

На межі 60-90-х років, коли остаточно розвалювалася суспільно-політична система в СРСР, почали з"являтися праці, в яких глибоко проаналізовано і висвітлено реальний стан справ в аграрному . секторі економіки України, соціальне становище села. Вперше в історичній літературі поставив питання про хронічний характер кризових явищ у сільськогосподарському виробництві П.II.Панченко. Його стаття, в якій розглядалися процеси, що відбувалися в сільському госпо-

I. ^УСІєнко І.Д. Колгосп імені Леніна Сумської області.-Харків., 1971; Ткачук Г.І. Щедра колгоспна нива.-Київ.,І9Ь9; Шкулипа Н.В.

От сильного корня.-Днепропетровск.,198В. .

<2. Гіталов О.В. Наша передова -,поле.-Київ.,І96о; Диптан 0. Ответственное поручение. Встречи, раздумья, надежды.-Москва.,1970; Савченко М.Х. Життя - у праці.-Київ.,І98І.

3. Парубок О.Н. Бути господарем на землі.-Київ.,1982; Пріхно М.В. Сила трудового суперництва.-Дніпропетровськ.,1977; Негерей Н.ГІ. Зі школи - на ферму.-Київ.,1983.

І6 . дарстві в 60-80 рр., започаткувала поглиблене вивчення цього періоду', суперечливого і важкого^. В іншій статті П.П.Панченко висвітлив складний еволюційний процес в українському селі на рубежі 8090-х років, відверто розповів про дискримінаційну політик держави

О

щодо нього. Статті цього історика відзначаються творчим підходом до аналізу і узагальнення фактичного матеріалу, широтою, глибиною і новизною висновків.

Дослідник С.В.Нульчицький, оперуючи матеріалами з новітньої історії України, переконливо показав, що завдяки пріоритетно^ розвитку промисловості протягом кількох десятиліть держава обезкровлювала СЄ' ло, що саме за рахунок села розвивалися інші галузі економіки і що це було однією з причин масової міграції сільської молоді в міста^.

В дисертації проаналізовано також погляди на дану проблем деяких представників наукової громадськості української діаспори.

Різні питання трудової участі молоді в сільському господарстві України в 60-80 рр. порушуються в тій або іншій мірі в ряді дисертаційних досліджень. В докторській дисертації Б.П.Яремченка^ побічним чином аналізується вплив культурних перетворень в сільській місцевості на активізацію трудової активності молоді. Деякі питання

§

докторської дисертації 0.0.Бондарчука близькі до теми даного дослідження. Аде вони розглядаються стосовно до власної мети дослідження.

1. Панченко П.П. Становище українського села (60-80-ті рр.) //'И'Ш.,-

І989.Ш.-

2. Панченко П.П. Деформації в розвитку українського села у 80-х - на початку 90-х років /^УІІ.-І99;2.№І.

3. Кульчицький Є.В. Новітня історія України ЦУІЖ.-І99І.М2.

4. Яремченко Б.П. культурные преобразования на селе -І970-Х980-Є гг. (На материалах Украинской ССР): Автореф. дис. ...докт.ист.наук.-Ки-

Окремі аспекти проблеми висвітлюються в кандидатських дисертаціях істориків, економістів, філософів, педагогів, географів, правознавців.

Аналіз опублікованих монографій,, брошур, статей, праць окремих представників української діаспори, дисертаційних досліджень свідчить про те, що деякі питання .■ і участі молоді в сільського господарстві України знайшли своє певне відображення в історичній літературі. Разом з тим, аналіз опублікованої літератури свідчить, що дана проблема в абсолютній більшості випадків висвітлюється лише побіжно при розгляді питань зв"язаних з реалізацією на том/ або іншому етапі розвитку країни аграрної політики. Необхідно також зазначити, що більшість робіт обмежена вузькими хронологічними і географічними рамками. Наявність жорсткої ідеологічної цензури, неможливість для дослідників користуватися відповідними документами і матеріалами обмежували можливості наукового аналізу. Всебічний аналіз життя і діяльності сільської молоді в умовах тоталітарної системи підмінявся, в основному, описанням її виховання на ідеалах правлячої Комуністичної партії і мобілізацію зусиль молоді на реалізацію її аграрної політики. Питання про історичну відповідальність держави про поглиблення протиріч між містом і селом, соціальну дискримінацію сільського населення в тих умовах науковцями не піднімалося. Крах старої політичної системи створив принципово нову ситуацію в суспільстві. Науковці дістали можливість відновити дійсну картину історичних процесів, звільнити її зід догматичних і

ев.,1989.

5. Бондарчук О.А. Агропромышленная интеграция на Украине в 70-80-е годы. (Общественно-политические аспекты проблемы): Автореф.дис. ...докт. ист. наук.-Киев.,1992.

кон'юнктурних нашарувань. Проведений аналіз літератури, відсутність спеціальних досліджень показують, ідо багатопланова проблема трудової участі молоді в сільському господарстві України в 60-80 р; вивчена недостатньо і потребує дальшої наукової розробки.

У другому розділі "Професійна орієнтація і підготовка молоді до праці" проаналізовано проблеми підготовки молоді до праці в сільськогосподарському виробництві. Розглядається роль основних соціальних інстиіутів у підготовці трудової зміни села: сільської загальноосвітньої школи, профтехучилищ, базових підприємств, трудових колективів, наставників, виховний вплив сім"ї, культурно-освітніх закладів, засобів масової інформації.

Значне місце приділено діяльності сільських загальноосвітніх шкіл як головного джерела поповнення кадрів села. Сільська школа виступала важливим фактором економічного розвитку села, аграрного виробництва. На конкретних фактах показана згубна політика держави щодо малих сіл в 60-ті - першій половині 80-х років, в яких відбувався процес закриття восьмирічних і початкових шкіл. Де не ставало шкіл,^не затримувалися і молоді сім"ї. Вони щукали місця, де діти моглиМюрмально вчитися. В селах, розташованих у двох кілометрах від початкової школи, протягом 1965-1979 рр. чисельність населення зменшилася на 22$, а у віддалених на 5 і більше кілометрів -на 58%^. Процес закриття малокомплектних шкіл в сільській місцевості завершився в середині 80-х років. Маленька школа перестала бути більмом на очах у близоруких реформаторів.

Виховання у молоді готовності до’ праці в сільському господарстві - процес тривалий і складний. Автор детально•аналізує діяльність

І. Матвієнко А., Бородін М., Захаркевич С. Стежка до майбутнього села .-Киї в.,1989.-С.116.

. ; 19

учнівських виробничих бригад, які були найбільш провіреним і надійним шляхом формування стійких інтересів до різноманітних сільськогосподарських професій. Виявлено недоліки, які гальмували психологічну і практичну підготовку випускників шкіл до роботи на полях і фермах. Виробнича діяльність учнівських виробничих бригад цілком і повністю залежала від доброї волі керівників господарств. Хотіли керівники - відводили землю, виділяли техніку, не хотіли - не відводили і не виділяли. Часто господарства передавали учнівським бригадам, головним чином, стару техніку, що нерідко годилася лише для музейних експонатів1. Основним знаряддям праці залишалася сапа. Багато господарств не закріплювали за учнівськими виробничими бригадами жодного гектара зеллі, а використовували їх як "групи прориву" в авральних ситуаціях, як загони допоміжної робочої сили. Вивчення сільськогосподарських машин в багатьох школах часто відбувалося за схемами і плакатами. Слабо пропагувалися тваринницькі професії: у складі учнівських виробничих бригад було більше як півмі-льйона сільських школярів, а в тваринницькі ланки входило менше одного процента^.

Як показує дослідження, професійна орієнтація молоді на роботу в сільському господарстві не завжди йшла в ногу з часом, а випереджала його. Тривалий час дітям говорили, що коли вони виростуть і вивчаться, їх чекатиме неодмінно творча, надзвичайно цікава і приємна

робота. Саме тому серед значної частики випускників працювати за на-

бажаючих

бутою професією, наприклад, тваринникйУвиявлялося мало, тому що, розповідаючи їм про майбутню роботу, малювали "картини майже ідеальні, в яких колгоспні ферми зовнішнім блиском і стерильною чистотою більше схожі на коров"ячі санаторії, ніж на звичайні виробничі

І. XXIII з"їзд ЖСШ. Документи і матеріали.-Київ. ,197В.-С.79.

приміщення"*.

У дисертації показано, як в умовах наростання кризових явищ в сільсько^ господарстві державні структури намагалися адміністративними методами залучати молодь до праці в цій галузі. Нічого,крім шкоди»для поповнення молодиш кадрами села не приніс компанійський

заклик "Всім класом - у колгоспі". Ді заклики особливо лунали в

о

60-ті роки, лунали і пізніше . "Одностайне рішення" іти працювати в колгосп найчастіше нав"язували юнакам і дівчатам запопадливі працівники райкомів комсомолу, які вважали, що молодь неспроможна самостійно приймати зважені рішення,, не може без підказки розпорядитися своєю долею, визначити власну участь у суспільної^ житті.

Практика показала, що такий заклик, по-перше, нереальний, а подруге, і недоцільний. В основі цього заюшцу знаходилося зневажливе ставлення до професії хлібороба і до молодої людини. Країні потрібні працівники і спеціалісти не тільки сільського господарства. Кожний повинен іти своєю дорогою, цікавою для нього.

Кількість випускників, які після школи йшли працювати у колгоспи і радгоспи неухильно зменшувалась. Якщо в першій половині 70-х

років 30-35 тисяч випускників щороку йшли працювати безпосередньо

З

в сільськогосподарське виробництво , то в 1986 р. 17 тисяч чоловік,

1. Там se.-C.230.

2. У рідкі колгоспи.-Радянська Україна.-І96І.-3 липня; Монастирська В. Орлиного вам польоту, молоді хлібороби.-Кіровоградська правда. -1965.-28 квітня; Нариси історії Київських міської та обласної комсомольських організацій.-Київ.,1986.-С.460-461.

3. Центральний державний архів громадських об"єднань України, ф. 7,оп.20,спр.ї334,арк.52; Архів Міністерства освіти України, ф.166, оп.15,спр.8974,арк.189.

або 1% від їх загальної чисельності звнязали свою долю з працею в сільському господарстві^.

В 60-80 pp. великі надії у вирішенні кадрової проблеми на селі покладалися на сільські професійно-технічні училища. Всебічно аналізується їх діяльність в зазначений період. Основним недоліком, що не давав можливості для повноцінної підготовки кадрів в системі профтехосвіти, перш за все була застаріла матеріально-технічна база багатьох училищ. Підготовка працівників практично носила однобічний характер. Із загальної чисельності підготовлених кадрів, основну масу складали трактористи-малшністи, комбайнери, механіки-водії. Мало підготовлялося кваліфікованих працівників для тваринництва, а також для наладки і ремонту сільськогосподарських машин і устаткування, будівництва, громадського харчування. Негативний вплив на можливість поліпшення демографічної ситуації на селі справляв низький процент дівчат серед учнів училищ. В Черкаській області у 80-ті роки за направленнями господарств в училища зараховува-

О

лося тільки до 30% від загальної кількості прийнятих . В цілому

серед учнів училищ республіки доля тих, хто поступав за направлен-

♦ З

нями колгоспів і радгоспів складала трохи більше 50% ,

Близько Wo випускників училищ не з"являлися на місце свого приз-

л

начення . Понад 50% випускників вибували з господарств на першому

1. Бородін М., Тарасенко В. Молодіти нашим селам//Дійти до кожного.-Київ.,1988.-С.28.

2. Кузьмінський А. Селу - кваліфіковане поповнення.-Радянська освіта.-1986.-19 серпня.

3. Баштанник В.П. Резервы сельскохозяйственного производства.-Киев. ,1987.-С.38.

4. Тютюнкиков А. Молодь у трудових ресурсах села.-Радяї л.ка освіта.-1985.-23 квітня.

ж році роботи^. Спостерігалася незбалансованість підготовки кадрів масових професій за регіонами й спеціалістами в системі профтехос-віти. В 1989 р. училища діяли лише в 262 з 479 районів України. Найкраще це питання вирішувалося в Дніпропетровській області. З 1984-1985 навчального року тут в кожної^ сільської^ районі функціонувало училище або його філіал^. Зсе це в поєднанні з іншими сферами соціально-культурної перебудови села сприяло закріпленню молоді в рідних місцях.

Б розділі зроблений висновок, що професійна орієнтація, підготовка молоді до праці давала вагомий результат в тих селах і господарствах, де належним чином турбувалися про людину, соціальний розвиток села.

У третьому розділі "Організація праці сільської молоді" розглядаються такі основні питання: діяльність сільськогосподарських підприємств по формуванню і збереженню трудових колективів; проблеми цілорічної зайнятості молоді села; виробничо-побутові умови праці і життя сільської молоді. .

На розвиток сільськогосподарського виробництва прямий вплив мало забезпечення господарств кваліфікованою робочою силою. Аналізуються причини, що привели до масової міграції сільської молоді в міста і робітничі селища. Міграція з села була чисто молодіжною

проблемою. Інтенсивність вибуття сільської молоді в 6 разів вища,

З

ніж всього сільського населення . З 1959 р. по 1987 р. сільське на-

1. Павлов О.І. Соціальна перебудова села.-Київ.,1987.-С.10.

2. Козаков Е.А. Реформа школы в действии^/ Реформе школы - партийную заботу.-Киев.,1985.-С.99.

3. Соціальна політика і перебудова.-Київ.,1990.-С.187.

селення України зменшилося на 5 мільйонів 483 тисячі чоловік^. На початку 1979 р. в сільській місцевості республіки кількість померлих вперше перевищила кількість народжених. Так розпочалася депопуляція в українському селі, що охопила на початок 1990 р. 15 областей^.

Необхідно сказати, що українське село розглядалося московським керівництвом як важливий резервуар робочої сили для будівництва в обезлюднених просторах Сибіру, Півночі, Уралу, Далекого Сходу і Казахстану об"єктів транспортного будівництва, електрифікації залізниць, спорудженню електростанцій і мереж електропередач*^.

Найвищі темпи відходу сільської молоді в міста спостерігалися в селах Вінницької та Чернігівської областей.

Некерована міграція молоді в міста обезкровлювала село, була серйозною перешкодою на шляху до підвищення продуктивності полів і ферм. Таке негативне явище було результатом того, що правляча пар--тія так і не зуміла піднятися до розуміння необхідності турботи про свого годувальника. Упродовж тривалого часу компартійно-державні структури, наче липку, обдирали село, за рахунок якого здійснювалася більшість так званих "соціалістичних перетворень". Й при цьоіо майже нічого не давали взамін. В радянського суспільстві

І. Прибиткова І.М. Чи загрожує дапоцуляція українському салу?// Філософська і соціологічна думка.-І989.Ш.-С.23.

£. Виступи на пленумі ЦК Компартії України.-Радянська Україна.-1990.-5 квітня.

В. Центральний державний архів громадських об'єднань України, ф. Х,0п.145,спр.2943,арк.31,32; оп.258,спр.І08,арк.4й; ф.7,оп.І8,од. зб.469,арк.І0о; спр.47о,арк.29.

всю увагу зосереджували на виробництві, а людина виявлялася на узбіччі. Подібна політика - бездумна турбота про "загальні інтереси" і повне нехтування інтересів особистих - і' привела до масової міграції молоді з сіл в міста.

В розділі висвітлюються шляхи, за допомогою яких господарства, державні і громадські організації села намагалися закріпити молодь на селі, сформувати стабільні трудові колективи. Ця робота проводилася в таких основних напрямках:

- матеріальне заохочення випускників сільських загальноосвітніх шкіл, які зв"язували свою долю з працею в сільському господарстві;

- стимулювання юнаків з метою повернення їх після служби в армії на попередні місця роботи;

- увага до матеріального становища молодих сімей;

- підготовка спеціалістів галузі за рахунок господарств;

- турбота про підростаюче покоління як про своїх майбутніх потенційних працівників і увага до ветеранів праці;

- допомога своїм трудівникам в забезпеченні належними житловими умовами.

Дисертант приходить до висновку, що самим ефективним засобом закріплення молоді в сільськогосподарському виробництві е удосконалення виробничих відносин в аграрному секторі економіки, коли селянин перетворюється із міфічного в справжнього господаря.землі. В кінці 80-х років в українському селі почали вимальовуватися контури багатоукладної сільської економіки, різноманітність форм ведення виробництва за вибором селян. Лише в гармонійному розвитку всіх форм господарювання, в конкуренції, у йзарно-грошових стосунках поміж людьми, підрозділами, господарствами, виробниками різної продукції можна відродити інтерес до землі, своєї праці, зробити її

багатшою і щасливою як в матеріальному, так і в духовному відношенні.

Винятково велике соціально-економічне значення для закріплення молоді на селі, розвитку її творчої активності мало цілорічне забезпечення зайнятості людей. Праця в землеробстві сезонна. Якщо в літній період можна ефективно використати робочу силу, то взимку можливість розширення використання праці в рамках самого сільського господарства обмежена. Як показали розрахунки, в 1979 р. в колгоспах республіки внаслідок неповного завантаження робочої сили протягом року було недовикористано приблизно 647 тисяч умовних працездатних колгоспників^. В селі в періоди напружених польових робіт робочих рук не вистачало, зимою ж навпаки - не знали, чим зайняти людей. Недостача робочих рук в сільсько^ господарстві носила не абсолютний, а відносний характер.

Сезонність праці в сільському господарстві була особливо обтяжуючою для молодих хліборобів. Для їх життєвого утвердження потрібна постійна робота, справжня справа, тобто праця за здібностями, до вподоби. Особливо актуальною ця обставина була характерна для жіночого населення, на долю яких припадав найбільший обсяг ручних робіт. На відміну від чоловіків, сфери застосування праці для жінок виявилися не передбаченими. Сільські дівчата масово після закінчення навчання намагалися виїхати до міста, загострилася проблема"на-речених" на селі.

Щоб у селі залишалися жити і працювати люди, особливо молодь, здатні за рівнем своєї підготовки нарощувати продуктивність полів і ферм, організувати нормальне життя , для тих, хто там залишився,

І. Дукинов И.И. Труд в сельском хозяйстве ^Идейно-воспитательная работа на селе в современных условиях.-Киев.,1980.-С.30.

в дисертації проаналізовано і дано рекомендації щодо шляхів подолання проблеми сезонності в сільському господарстві:

- суміщення професій трудівниками господарств, яка б давала можливість забезпечувати їх повну трудову зайнятість протягом року;

- розвиток тваринництва в малих селах, яке вимагає більшої кількості працівників узимку, ніж улітку;

- удосконалення структури посівних площ з неоднаковою трудомісткістю їх вирощування;

- розвиток в господарствах підсобних підприємств і промислів;

- промислова кооперація сільськогосподарських підприємств з промисловістю.

На основі аналізу розвитку сільської індустрії автор показує, що скорочення сезонності сільськогосподарського виробництва мало велике соціальне значення. Воно самим суттєвим чином впливало на спосіб життя села, закріплення там молоді, створення стабільних трудових колективів. Досвід багатьох сільгосппідприємств переконливо свідчив, що, чим вищий рівень допоміжної промислової діяльності, тим вищий рівень сільськогосподарського виробництва.

Створення необхідних виробничо-побутових умов праці і життя на селі було одним із суттєвих завдань, вирішення яких дозволяло ефективно організовувати працю молоді. Критично оцінюється роль радянської держави у ставленні до села, дискримінаційне відношення до сільських трудівників. Відсутність соціальної інфраструктури, важкі умови праці та відчуженість виробників від її результатів спонукали мільйони молодих людей залишити село. В розділі наводяться факти руйнівних наслідків злочинної за своєю суттю політики держави щодо так званих "неперспективних" сіл. В І9ь0-І980 рр. з географічної карти України зникло понад ? ти-

сяч сіл^.

Проаналізовано розвиток в сільській місцевості газифікації, будівництва доріг з твердим покриттям, комунальної служби. Особливу увагу звернуто на виробничо-побутові умови в найскладнішій галузі виробництва - тваринництві.

Дослідження показує, ідо поліпшення умов праці і життя позитивно відбивалося на збільшенні виробництва продукції. Увага до людини приваблювала молодь. У 60-ті роки в Україні зменшилися масштаби міграції сільського населення до промислових центрів, однак повністю зупинити цей процес не вдалося. Більше стало населених пунктів, де умови проживання, праці й відпочинку наближалися до оптимальних. Багато людей, які раніше виїхали з сіл, поверталися назад і зверталися з заявами про прийняття на роботу в господарства. Почався зворотній рух людей з міста в село, хоч рееміграція була ще досить слабкою і не могла істотно впливати на стабілізацію трудових колективів села.

У четвертому розділі "Форми і методи участі молоді в аграрному виробництві" досліджуються питання формування у сільських юнаків і дівчат моральної відповідальності за результати своєї праці, культурно-технічний і професійний рівень молодих хліборобів, їх все більш зростаюча роль в розвитку аграрного виробництва.

Впровадження досягнень науково-технічного прогресу в сільськогосподарське виробництво викликало потребу нового тицу працівника - освіченого, який володіє значними знаннями, ініціативного, що вміє творчо мислити і самостійно виріщувати виробничі питання, поєднувати в своїх виробничих функціях фізичну працю з кваліфікованою розумовою працею. Соціальні фактори ставали важливими резервами І. Ягольник 0. Забуті люди.-Радянська Україна.-1990.-22 травня.

зростання продуктивності праці в сільської^ господарстві. Чим глибше проникали в сільськогосподарське виробництво досягнення науково-технічного прогресу, тим більшу роль відігравала в ньому людина, оскільки вона керувала складними машинами і механізмами. В зв"язіу з цим в 50-80 рр. вживалися заходи, направлені на формування у сільської молоді усвідомлення свого громадянського обов"язку, підвищення її іультурно-технічного і професійного рівня, щоб на цій основі підвищувати продуктивність праці, добиватися високих трудових показників.

Всебічно аналізуючи питання формування У сільської молоді високих моральних якостей, автор показує, що в цій надзвичайно важливій справі був ряд суттєвих недоліків. В повсякденній роботі з молоддю вчителі, і особливо засоби масової інформації зображали в рожевих тонах життя радянського суспільства, ретельно обходили його труднощі, недоліки, проблеми. В результаті молоді люди виявлялися не готовими до труднощів, Які реальне життя підносило їм після одержання атестата зрілості, що відображалося на їх життєвому самовизначенні. Оуспільне виробництво, в якому перевага надавалася стану, а ке реальному внескові, не забезпечувало відповідних перспектив для молоді ні в професійному зростанні, ні в оплаті праці. Молоді люди потребують ідеаду, який втілював би благородність життєвих цілей, працелюбство і мужність. Однак українськими письменниками і кінематографістами було зроблено далеко не все, щоб молодь могла прочитати і побачити на екрані справді яскраві твори, які б захоплювали її і звеличували працю хлібороба.

Виступи деяких газет, молодіжних редакцій радіо і телебачення не завжди відзначались глибоким аналізом висвітлюваних фактів, серйозними узагальненнями, довірливим тоном у розмові з юнацькою ауди-

торією. Дурналісти молодіжних видань і програм не завжди вміли відшукати типові загальнозначимі явища в житті молоді села, а в другій половині 80-х років захопилися сенсаціями, в той час як молоді потрібні виступи вражаючі, які приковували б увагу до актуальних проблем, мобілізували б громадську думцу на боротьбу з недоліками і негативними явищами, які були в назоцу житті.

В реферованому розділі аналізуються основні шляхи підвищення культурно-технічного і професійного рівня молоді;

- оволодіння технічними спеціальностями;

- функціонування шкіл передового досвіду на базі кращих трудових колективів і господарств;

- діяльність клубів молодих передовиків виробництва; '

- проведення трудових нонісурсів на кращого за професією.

Підвищення культурно-технічного і професійного рівня молоді було одним з важливих факторів зростання її активності в сільськогосподарському виробництві. Аналіз даних підготовки механізаторських кадрів досліджуваного періоду дає можливість зробити висновок про те, що їх підготовка не носила стабільного характеру і сильно коливалася в розрізі окремих років, але все ж мала тенденцію до неухильного підвищення. Підготовка механізаторських кадрів не пов"язу-валася належним чином з турботою про їх закріплення в господарствах. Щорічно з сільськогосподарських підприємств в більшості областей України вибувало до 20% механізаторів*. Причини тут були різні. Суттєво» причиною великої плинності механізаторів.села було незадоволення оплатою праці. Заробітна плата у сільських механізаторів була на 30-50% нижчою, ніж у промислового працівни-

I. Нукинов И.И. Труд в сельском хозяйстве /'Идейно-воспитательная работа на селе в современных условиях.-Киев.,1980.-0.34.

зо

І • •

ка , хоч умови праці були набагато гіршими.

Забезпечити повністю господарства кадрами механізаторів на кінець 80-х років не вдалося. Рух сільської молоді за оволодіння технічними спеціальностями сприяв активізації підготовки механізаторських кадрів. На початок 1990 р. чисельність трактористів-машиніс-тів, трактористів і комбайнерів в колгоспах, радгоспах і міжгосподарських сільськогосподарських підприємствах в Україні віком до ЗО років становила 132042 чоловіки, що складало 22,9$ від їх загальної

О

кількості . З них за рівнем кваліфікації перший клас мали ІЬ62ь чоловік, другий клас - 35038 чоловік, третій клас - 79989 чоловік, і

а

не мали класу - 1389 чоловік .

Ілюструючи на великому фактичному матеріалі діяльність шкіл передового досвіду, клубів молодих передовиків виробництва, автор показує і недоліки, які в певній мірі впливали на ефективність їх роботи. Насамперед це стосувалося надмірної заорганізованості в їх діяльності.

Особливою популярністю в сільської молоді користувалися трудові конкурси на кращого за професією. Це така форма прояву трудової майстерності, яка найбільше всього відповідає специфіці молоді. В Ь0-80 рр. в конкурсах на кращого за професією брала участь технічно грамотна молодь і змагалась вона на складних, високопродуктивних машинах і апаратах. Це була яскрава, емоційна форма пропаганди сільських професій. Для їх проведення виділяли кращі поля, ферми, ділянки, в журі конкурсів брали участь відомі вчені, досвідчені

1. Коныгин А.А. Фермерское хозяйство в США,-Москва.,1989.-С.181.

2. Проблемы молодежи и молодой семьи. Статистический сборник.-Москва., 1989. -С. 183.

3. Там же.-С.18ь-187.

ЗІ

спеціалісти, передовики й новатори виробництва.

Конкурси професійної майстерності молодих трудівників села показали свою високу ефективність. Вони організовувалися як в рамках господарств, так і в масштабах районів, областей і всієї республіки. В деяких господарствах серед певних представників масових професій конкурси проводилися щорічно*. Суть конкурсу полягала не лише в тоьо', щоб визначити кращого. Потрібно показати десяткам, сотням, тисячам, за рахунок чого, яких зусиль, знань саме ця людина стала першою. У 80-х роках, в конкурсах професійної майстерності брала участь сільська молодь з 14 спеціальностей агропромислового комплексуй.

На основі конкретного фактичного матеріалу показується трудовий внесок молоді в усі галузі сільськогосподарського виробництва. З 60-80 рр. в усіх областях республіки передові молодіжні колективи досягали 60-80-ти центнерних врожаїв кукурудзи з гектара, 500-центнерних врожаїв цукрових буряків, добивалися 4-5-тиеячних надоїв молока в рік від кожної корови. Юнаки і дівчата прагнули з максимальною віддачею використовувати землю, техніку, добрива, ефективно застосовувати досягнення науки і передової практики, вести зразкову фльтуру землеробства.

Особливо вагомий внесок зробили молоді українські хлібороби в розв"язання зернової проблеми. Творча думка, знання, звитяжна праця доп^і«гали їм переборювати труднощі, добиватися високих результатів праці. З 1977 р. більше 250 молодих комбайнерів намолотили

1. Державний архів Черкаської області,ф.П-52І9,оп.І,спр.890,арк.

70; спр.943,арк.Ь9; оп.4,спр.36,арк.32; Ткачук Г.І., Андрушко В.К. Інтенсифікація в дії.-Київ.,1975.-С.41.

2. Идеологическая работа: опыт перестройки.-Киев.,1989.-0.226.

понад 10 тисяч центнерів зерна кожний^. Всій країні було відоме ім"я молодого комбайнера з колгоспу ім.Карла Маркса Каховського району Херсонської області Тетяни Стрижак. В 1977 р. вона намолотила майже 18 тисяч центнерів зерна, в 1978 - 21700г а в 1979 р. вона видала з бункера свого комбайна 24 тисячі центнерів зерна. Під час жнив 1980 р. вона щоденно намолочувала 100-110 тонн хліба.

В 60-80 рр. ланки буряководів систематично поповнювалися молоддю, що було закономірним явищем. Складна технологія вирощування цукрових буряків, досить високий рівень механізації потребували грунтовних знань з біології, вміння управляти складними сільськогосподарськими машинами. Самих високих успіхів у виробництві цукрової сировини досягали молоді вінничани. У цій області зростала кількість колективів, які застосовували прогресивні технології обробітку і збирання цукрових буряків з мінімальними затратами ручної праці. В 1978 р. порівняно з початком 70-х років кількість таких

О

ланок збільшилась у 8, а площа, яку вони обробляли,- у 12 разів .

Ланковоіфг механізованої ланки з колгоспу ім.Суворова Жашківського району Черкаської області О.Н.ІІарубку належить пріоритет у роз-в"язанні однієї з найважливіших хліборобських проблем: за будь-яких погодніх умов одержувати гарантований на кожному полі і в будь-якої^ господарстві врожай. Досвідом його роботи цікавилися спеціалісти риду зарубіжних країн. В І98І-І986 рр. очолювана ним ланка одержувала щороку в середньо^ по 540 центнерів цукровях-буряків з гектара, або по 60 центнерів цукру. її продукція була найдешевшою в країні. Колектив ланки складався з механізаторів першого класу,

1. XXIII з"їзд ЛКСЖ. Документи і матеріали.-Київ.,1978.-0.76.

2. Державний архів Вінницької області, ф.П-457,оп.І5,спр.7, арк.94.

деякі з них мали вищу і середню спеціальну освіту.

Б досліджуваний період відбулися позитивні зміни у ставленні чоловічого населення до роботи в тваринництві. Технічна оснащеність тваринництва сприяла залученню на молочнотоварні ферми юнаків. В деяких областях (Вінницькій, Полтавській, Хмельницькій, Черкаській) працювали молодіжні колективи юнаків-доярір. Юнаки-дояри займали призові місця на конкурсах майстріз машинного доїння. В 60-х роках найвищих, надоїв молока на Хмельниччині добивався молодий дояр з колгоспу ім.Суворова Ізяславського району С.Пундик*®’. У 80-х роках рекордних надоїв на Полтавщині досягав майстер машинного доїння колгоспу "Прапор коьогнізаду" Решетилівського району М.Степанов. У 1965 р. він надоїв від кожної закріпленої за ним корови по 8000 кір

лограмів . Професія дояра для багатьох юнаків ставала такою ж престижною, як тракториста чи шофера.

Названі молоді передовики і новатори виробництва, які своєю працею зробили вагомий внесок в розвиток сільського господарства: механізатор О.Покотилов, кукурудзовод М.Чорба, буряковод М.Вдовцов, тваринниця Н.Негерей та інші. ' '

В розділі проаналізовані причини, які гальмували трудову активність молоді. Наприклад, у молодих буряководів були проблеми, які не завжди і в усьоі^у залежали від них. Щорічно виникали тертя з цукроварами. На цукрових заводах при аналізі сировини робили необгрунтоване зниження, оскаржити яке було неможливо. Нерідко виходило, що господарства несли втрати від бурякового поля, а цукровари були у виграші, виконували плани, мали прибуток. .

1. Державний архів Хмельницької області,ф.ГІ-862,оп.12,од.зб.8,арк.Ш.

2. Мотієнко Я. Зоряниці і&хайла Степанова.-Радянська Україна.-1985.-29 грудня.

Подібні відносини складалися у буряководів і з механізаторами, заробітна плата яким нараховувалася від оброблених гектарів. Часто в погоні за кількісними показниками вони нехтували працею багатьох людей.

В 70-ті роки на полях з"явився новий шестирядний бурякозбиральний комбайн КС-б. Ця машина вивільнила сотні жіночих рук, працювала швидко, високопродуктивно. Проте цей комплекс мав ряд істотних недоробок, інженерних прорахунків. При збиранні комбайн залишав корені вагою менше 200 і більше 800-1000 грамів. А це десятки, а то й сотні центнерів врожаю. Та найбільша вада полягала в тоцу, що третину цукрової сировини комбайн калічив, відривав хвости. Така сировина не могла довго зберігатися у кагатах, гнила, втрачаючи цукристість. ,

У комплексі машин і знарядь, необхідних для вирощування і збирання кукурудзи, не вистачало комбінованих грунтообробних механізмів, котків, качаноочищувачів.

На основі аналізу фактів зроблено висновок про те, що велична за своєю суттю, самовіддана праця сільської молоді могла б бути ще значно ефективнішою, якби держава не експлуатувала природній ентузіазм молоді, а належним чином оцінювала її працю. Хоча зовні держава ніби й піклувалася про людину праці. Наприклад, в І97І-І975 рр понад 6 тисяч молодих трудівників українського села були відзначені державними нагородами^. Але це була лише одна сторона медалі. Протягом кількох десятиріч посилювана тенденція до боротьби всього суспільства за піднесення продуктивності праці вела до зростання ’ експлуатації трудящих. Зсе це призвело до того, що, наприклад, у 80-ті роки в Україні.фактично 70% заробленого трудівником йшло в

І. Соломко Е.Т. Аграрна політика КПРС в дії.-Київ.,1960.-С.153,

.35 '

кишеню держави і тільки близько 30% - на оплату праціСоціалістична держава виявилася насправді експлуататором найширших мас трудящих. ■ • •

Могутня й широка, постійно посилювана ідеологізація значення трудового суперництва відвертала молодь від думки: а на кого ж насправді вони віддавали своя трудову енергію? Селянство було найек-сшгуатованіщою частино» населення з боку держави, перебувало у значній нерівності порівняно з іншими категоріями трудящих протягом тривалого періоду, включаючи і 80-ті роки.

З 60-70 рр. в ланках і бригадах колгоспів і радгоспів широко застосовувалась практика оплати праці лише за загальними показниками, суцільними списками, де виводилися середні і загальні цифри. Наслідки ж індивідуальної праці кожного у такому разі не враховувалися. Цей негативний досвід іржею в"їдався в життя всього українського суспільства.

Розвиток прогресивних форм організації праці, перехід сільського господарства на нові форми господарювання, на думку автора дисертації, сприятимуть виникненню і поширенню змагання у формі конкуренції. Воно може виражатися, зокрема, в боротьбі за найбільш вигідні замовлення держави і інших споживачів сільськогосподарської продукції, в ліквідації в примусовому порядку тих колективних господарств, які не можуть ефективно використовувати землю з передачею чи продажем їх майна тим, хто це може зробити краще. Така кон-іуренція, безумовно, може стати одним з головних стимулів високопродуктивної праці в сільському господарстві.

У висновках узагальнено основні підсумки -дослідження, сформульо-

I. Панченко П.Д. Виникнення і розвінчання міфу про комуністичне ставлення до праці /yJS.-I992.rn.-G.33.

вано деякі рекомендації.

Всебічний аналіз участі молоді в сільськогосподарському вироб-. ництві України в 60-80 рр. дозволяє сформулювати ряд висновків і рекомендацій, які можна було б врахувати при реалізації сучасної аграрної політики. При цьоцу необхідно виходити з того загальновідомого факту, що з сільським господарством в тій чи іншій мірі зв"язані самі життєві інтереси держави. І від того, як будуть складатись справи в галузі сільського господарства, залежатимуть умови діяльності людей і в інших сферах економіки країни.

Сільська молодь брала саму дійову участь у вирішені завдань аграрної політики. Вона трудилася на всіх ділянках сільськогосподарського виробництва, визначала майбутнє села.

На полях і фермах, садах і виноградниках вона своєю самовідданою працею примножувала могутність нашого народу. І це було самим яскравим свідченням глибокого розуміння молодими людьми свого обов"язі^у і своєї ролі в житті суспільства.

В Україні виросла ціла плеяда молодих трудівників села. В колгоспах і радгоспах сформувалися визнані майстри сільськогосподарського виробництва, яких характеризували творчий пошук, новаторство, широке застосування досягнень науки і передової практики, високі виробничі показники. Серед них відомі всій країні трудівники, як К.Боровик, К.І^улій, І.Костенко, Ю.Лендюк, Л.Молдаван, Н.ііоскалюк, О.Парубок, О.Покотилов, М.Пріхно, Р.Пасічник, М.Савчин, Т.Стельмах, Т.Стрижак і інші. їх трудові досягнення, велика громадська і державна діяльність свідчили про високі моральні якості молодих хліборобів, свідоме ставлення до праці, готовність сповна віддати свої

сили і свою молоду енергію праці на землі.

Досвід багатьох країн світу, де селянин є шанованою, престижною фігурою, свідчить про те, ідо підходити до вирішення виробничих питань необхідно через соціальний розвиток села. Щоб не було так, що люди покидають село, умови проживання в сільській місцевості повинні бути не гіршими, ніж в місті. Селяни навіть повинні мати в цьому плані переваги над жителями міст, оскільки праця їх іншого характеру, нігі в місті. В центрі аграрної політики повинна бути людина. Інакше які б ресурси не направляти в сільське господарство, вони не дадуть належних результатів, якщо не потурбуватися про людину, умови її праці і життя. Тільки тоді, коли селянин відчує до себе справжню турботу, він отримає могутні стицули для розвитку трудової активності. Про це свідчив досвід передових господарств республіки. В такі господарства зверталися з листами прийняти на роботу переважно молоді люди самих найрізноманітніших професій з усіх і^точків країни.

Але таких господарств було небагато. За рівнем медичного, торговельного, побутового, транспортного, культурного обслуговування село все ще значно відстає від міста. Українське село потребує великої державної підтримки, його жителям іноді не вистачає елементарного. Відродження малих сіл, створення там нормальних умов життя, праці й відпочинку - справа велетенська, яка вимагає величезних зусиль держави і громадськості. В цьо!^ плані дуже, важливим завданням є налагодження еквівалентного обміну між містом і селом, зімкнути існуючі ножиці між цінами на промислову і сільськогосподарську продукцію. Рівень цін на матеріально-технічні ресурси і послуги, з одного боцу, на сільськогосподарську продукції) - з іншого, повинен контролюватись державою в умовах самої широкої гласно-

сті. Індекс цін на продукцію сільського господарства і на матеріально-технічні засоби для сільського господарства необхідно обнародувати кілька разів в рік.

Творча праця залежить від технічного рівня виробництва, кваліфікації працівника. Необхідно удосконалювати саіф' сільськогосподарську техніку. Комбайни, що вироблялися у колишньому Радянському Союзд,- чи не найгірші в світі, через те при збиранні врожаю втрачали мільйони тонн зерна. На полях України уже працюють кілька десятків машин, придбаних у Німеччині, ША, Франції, Англії. Вони забезпечують значно вищий рівень збирання врожаю. Треба вести активні підготовчі роботи до налагодження випуску перших українських зернових комбайнів. Дніпропетровськ, Тернопіль, Харків, Херсон -ось поки що ті міста, де є найбільші можливості найближчим часом дати таку необхідну нашій хлібній державі відповідну техніку.

Розглядаючи проблему участі молоді в сільськогосподарському вирої ництві дуже важливо правильно визначити ті економічні і моральні важелі, які здатні вирішити її найбільш ефективно і надійно. На думку автора, треба звернути увагу керівних органів до здійснення справедливого принцицу розподілу по праці, оскільки він несе в собі не тільки економічний, але і величезний виховний потенціал. Характер розподілу визначає оціночні міркування про справедливе і несправедливе, багато інших моральних суджень, орієнтації, ставлення. Людина повинна бути впевнена в тому, що, працюючи краще, вона буде жити краще, буде багатшою. Чому, наприклад, не мала великого успіху пропаганда передового досвіду, досягнення маяків виробництва? В значній мірі тому, що люди знали, як не працюй, як не старайся, а заробіток його регламентований "від" і "до". Самовіддана праця людей не приводила до поліпшення їх життя, їх сподівання не

1 39 _

справджувалися, дані їм обіцянки не виконувалися. Грошова і натуральна винагорода повинна відповідати мірі праці. Єдиним критерієм тут може бути тільки одне - зароблена вона чи не зароблена.

Коли принцип розподіду по праці ігнорується, тоді насадаується зрівнялівка. Зрівнялівка в оплаті праці, "виводилівка" заробітної шаггн витруює у людини вміння і бажання працювати, вчитися і старатися. Зрівнялівка загубила таланти і піднесла до рівня "як всі" п"яничок, нікчем, ледарів і довела Україну до імпорту сільськогосподарської продукції із держав, що мають менше від неї історичного хліборобського досвіду і землі на дущу населення. Міцні, активні, працьовиті практично не мали шансів вискочити з кола зрівняаівки -цей тип особистості став вимирати, не знайшовши попиту і застосування. Необхідно, щоб система спонукала сама; людина повинна розуміти, "за що" вона буде старатися. Потрібне змагальне суспільство; нехай проявлять себе сильні лідери, вони потягцуть за собою інших. Життя переконує, що єдино вірний шлях - це ШЛЯХ ВІЛЬНОЇ, К0НЇ$фЄН-тної праці, стимулювання мотивації до праці.

Напружена, творча праця тільки тоді приносить задоволення, коли вона одержує громадське визнання. Молодь дуже сприйнятлива до вмілого використання матеріальних і моральних стимулів. Зміст їх полягає в тоцу, щоб зміцнити авторитет кращого молодого трудівника або молодіжного колективу, посилити прагнення .для досягнення нових успіхів, ставити перед собою конкретну мету і неодмінно добиватися її, працювати результативно. Однак в останні роки досліджуваного періоду по суті було відставлено са.чу ідею.відзначення осіб, які добивалися видатних успіхів у праці. Змінився підхід і до системи стимулювання високопродуктивної і високоякісної праці. Вважається, що при переході до ринкової економіки взагалі недоречно говорити

^ .

про моральне заохочення - все вирішують гроші. Але це дуже недалекоглядна тенденція. '

Дійсно, система відзначення кращих людей суспільства не потребує політичного забарвлення. Просто ніколи не було, та і не буде такого поняття, як соціалістична праця. Вона або є, або її немає зовсім. Досвід розвинутих капіталістичних країн застерігає від категоричного неприйняття моральних стимулів до праці. Для стимулювання трудової активності там активно використовують "дошки пошани", "почесні грамоти". І все це при умові незрівнянної вищих, ніж у нас, заробітках. Професійна корисність піднесена там в ранг найважливіших достоїнств. У селі, де всі на виду, навіть у теперішніх складних умовах, молоді далеко не байдуже, як ставиться до неї громада, як цінують її майстерність, сумлінність. Усе краще з практики стимулювання хорошої праці в трудових колективах необхідно взяти на озброєння, в нових умовах господарювання, оточувати увагою передовиків праці, пропагувати їх передовий досвід. -

Треба підняти моральний престиж кожної сільської професії. В засобах масової інформації слід краще утверджувати авторитет сумлінної, чесної, високопродуктивної праці, яскравіше розповідати про новаторів виробництва. Ніхто не ратує за повернення стандартних сюжетів - але необхідно показати майстра і його справу. Не можна відбирати у молоді потребу у високих.ідеалах, паплюжити відомі імена героїв праці, якщо ми хочемо, щоб вона продовливала кращі традиції трудівників села.

Очевидно нам потрібно зробити практичні висновки з тієї великої і досить дійової пропагандистської роботи громадськості і засобів масової інформації, яка десятиліттями проводиться в США по наданню фермерам і всьому сільському життю привабливого вигляду. В не-

зліченних літературних творах, театральних постановках, кінофільмах, пресі, піснях стилю "кантрі" вихваляється сільський устрій життя і можливість успішної діяльності фермерів. Звеличується самостійність фермерів, їх незалежність в прийнятті рішень, практичність, здатність піти на певний ризик. Багато пишеться і говориться про безкорисливість фермерів, їх благородство, про чесну конкурентну боротьбу, про те, що фермери - кращі люди американського суспільства. Важко знайти в нашоду сільському господарстві таку професію, яцу по своїй поцулярності можна було б зрівняти з процвітаючим сімейним фермером або головним героєм незчисленних вестернів - ковбоєм (тобто, просто-напросто, пастухом).

Протягом багатьох десятиліть в нашій країні в наукових працях, в підручниках з політичної економії соціалізму і з економіки сільського господарства безапеляційно утверджувалася теза про безперечну перевагу великих сільськогосподарських підприємств, які забезпечують необмежений простір для концентрації праці і техніки, що, за усталеним в радянській економічній науці постулатом, є найважливішою умовою підвищення ефективності виробництва.

Принципові зміни в суспільній думці почали відбуватися з другої половини 80-х років. В самоцу кінці 80-х років почала утверджуватися багатоукладність сільської економіки, поруч з колгоспами і радгоспами почали набирати права громадянства і інші форми господарювання. Тим самим створювались серйозні передумови для подолання відриву відчуження сільського трудівника від землі, яка перетворилася, по суті, з загальнонародної в нічию, казенну власність. Головне в нових формах господарювання - перетворення селянина з поденника, з міфічного в реального господаря виробництва, де панує матеріальна і моральна зацікавленість, самостійність, вільна конкуренція.

Розвиту активності селянства, і, зокрема, молоді, сприяла б стратегія і тактика розвитку сільського господарства, тобто аграрна програма як найважливіший державний документ. На жаль, такого документа державної ваги немає. При його підготовці доцільно об'єднати все цінне, що є в аграрних програмах різних політичних партій і рухів, опрацювати зорієнтовану на майбутнє програм розвиту продовольчої сфери, чітко окреслити її соціальні, економічні, політичні, психологічні та інші аспекти. Спочатку потрібно розв"язати докорінну проблем часу - відродити справжнього власника землі.не-втомного й мудрого господаря, спроможного годувати себе і людей. Аграрна політика не повинна бути ні чисто колективною, ні чисто фермерською. Вона має передбачати поєднання різноманітних форм власності і господарювання. Всі форми власності повинні бути рівноправними. І для цього їм треба створювати всі умови. А право на існування і підтримку має будь-яке підприємство і господарство незалежно від форм власності, розміру і назви, яке відповідає господарським інтересам селян і держави і успішно функціонує. Орижневим питанням аграрної політики має бути не пріоритетність якихось форм власності чи господарювання, а забезпечення його паритетності в розвитку з промисловістю.

Нові умови господарювання вимагають формування у молоді нового економічного мислення, почуття господаря. Почуття господаря приходить разом з реальним правом людини на землю, розподілу використання результатів праці. Це відкриває перед сільською молоддю широкі можливості для ініціативи, діловитості, трудової активності. Почала змінюватися психологія людей, стало приходити розуміння справжнього господаря, який має жити з прибутків від власної праці. Заставити людину працювати добре дуже важко, треба, щоб вона сама за-

‘ІЗ

хотіла це робити. А для цього вона повинна знати мету, заради якої вона працює. Економічні методи діяльності дають просто дивовижі наслідки. І якщо молоді, компетентні, творчі, повні сил і енергії люди стануть власниками земельних масивів - то це буде шлях до відродження справжнього господаря землі - годувальника країни.

Україна на державко»^ рівні заявляє, і це цілком правильно, про-повернення на її територію депортованих народів. В той же час дуже повільно створюються належні умови для того, щоб своя молодь трудилася в сільської^ господарстві., В плані консолідації сільської молоді доцільним було б створення і діяльність її як громадської організації країни. Її метою могло б стати сприяння вихованню трудолюбивої, культурної, освіченої людини, розвиток ініціативи молодих, підтримка розробок юних раціоналізаторів і винахідників, пропаганда і впровадження в практику передового сільськогосподарського досвіду.

В нових умовах господарювання особливе значення набуває поліпшення підготовки спеціалістів у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах. Ні для кого не таємниця, що чимало жителів міст, які не знають села і зовсім ке мріють працювати в сільської^ господарстві, йдуть в ці навчальні заклади ради дипломів. Вступні екзамени вони здають;як правило, успішніше, ніж сільські абітурієнти. Якщо врахувати, що останніх обганяють по балах і абітурієнти з міст районного підпорядкування і селищ міського типу, яких приймальні комісії відносять до категорії "сільських", то стане ясно,як мало в аудиторіях тих, хто міцними коріннями зв"язаний з землею. Було б правильно, якби навіть при меншій кількості балів перевага віддавалася б абітурієнту з села, з глибинки. Це не єдина перепона для тих, хто гониться лише за дипломом. Для оволодіння практичним

досвідом б сільськогосподарських навчальних закладах створені навчальні господарства. Та якщо раніше б них роботу виконували сіудек-ти, то тепер - наймані робітники. До того к результати господарювання в цих навчальних господарствах бувають нижчі, нік в звичайних сільгосппідприємствах. Але ж студентська праця в навчальною господарстві - не тільки наочні уроки отримання високих врожаїв.

Це "природній відбір" молоді до селянського киття.

З кожним днем життя висуває нові, ще більш складніші та бідцо-відальніші завдання, успішна реалізація яких'значною мірою залежить від ефективного використання особистих якостей кожної людини. Суспільство потребує такого громадянина, який вміє жити і працювати з умовах господарської самостійності, в обстановці зростаючої економічної і соціальної відповідальності за себе і країну. Час вимагає творчого підході' до справи, ініціативи і пошуку на кокному робочому місці. Невичерпні сили і допитливий розум сільської молоді України, її постійний інтерес до всього нового, передового допоможуть розз"язати весь комплекс масштабних завдань розвитку сільського господарства, що стоять перед її народом. Сучасна сільська .молодь сприймає кращі трупові традиції селянства, есє цінне з традицій свого народу. Перед нею стоять великі і відповідальні завдання по зміцненню економічної могутності держави. В недалекому майбутньою Україна мас стати одним з головних виробників продуктів харчування і забезпечувати ними не тільки своє населення, а принаймні ще однієї такої країни. Доброю гарантією цього є її геополітичне становище та природні фактори, а головне - талановитий, працьовитий український народ, який упродовж багатьох віків не був господарем на своїй землі, а нині моає і бажає ним стати.

Основні положення дисертації та результати дослідження викладе-

ні у 72 опублікованих роботах, пріоритетними серед яких є:

2. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ Монографія:

Підготовка молоді України до праці в сільському господарстві.

І960-Х994.-Хмельницький., 1995.-Ь,5 др.арк. Рец.: ніатеріали ХХ-ої

Подільської історико-краєзнавчої конференції.-Кам"янець-Поцільсь-Д99Ь^

кииТ^ґирибузька зоря (Хмельницький) .-1995.-20 липня.

За ленінським кооперативним планом (в співавторстві).-Хмельницький. ,1982.-2,5 др.арк. (на рос. мові).

У пам"яті народній (в співавторстві) .-Хмельницький. ДШЗ.-2,5 др.арк.

До нових рубежів комуністичного будівництва (в співавторстві).-Хмельницький.,1984.-2,04 др.арк.

Актуальні питання історії України. (Навчальний посібник).-Хмельницький. ,1995.-2,5 др.арк.

Шефська допомога робітничого класу працівникам сільського господарства УРСР в роки дев"ятої п"ятирічки ЦУШ.-1977.№5.-0,7 др.арк.

№Ь.-0,2 др.арк.

. З досвіду шефства робітничого класу УРСР над селом у І97І-І970 pp. //УІЖ.-1978.Ш.-0,5 др.арк.

Важлива подія в житті колгоспного села (в співавторстві)

1979.№11.-0,4 др.арк.

Наміченим курсом //Хлібороб У країни. -1979 .№11. -0,2 др.арк. Шефська допомога робітничого класу Української РСР працівникам

Броіцури:

Статті:

Плече брата //Хлібороб У краї ни. -1977 .№4. -0,2 др.арк.

■ Робітниче шефство (в співавторстві) //Хлібороб України.-1978.

сільського господарства в 70-ті роки ^Робітничий клас СІРСР в умовах розвинутого соціалізму, і^атеріали Всесоюзного симпозіуму .Київ. 28-30 березня 1975 року. Частина 3.-Київ. .Наукова ..думка, 1980.-0,8 др.арк. (на рос. мові).

Забезпечена старість (в співавторстві) ^Хлібороб України.-І98І.№2.-0,4 др.арк.

%зей історії колгоспу "Україна" Городоцького району Хмельницької області (в співавторстві) ^УЗЖ.-І98І.№ІІ.-0,4 др.арк.

Голос минулого і сьогодення (в співавторстві) //Соціалістична культура.-1982.№7.-0,4 др.арк.

У колгоспі - 500 механізаторів (в співавторстві) //.Механізація сільського господарства.-1983.№5.-0,4 др.арк.

Сім"я орденоносної Летави (в співавторстві) //Хлібороб України.-1984.№7.-0,4 др.арк. . •

Трудова школа інтернаціоналізму //Хлібороб України.-1987.ДОХО.-0,4 др.арк.

Славний ювілей колгоспу (в співавторстві) /^Механізація сільсько го господарства.-1988.Ю.-0,2 др.арк.

Син землі (в співавторстві) ^Хлібороб України.-1988.№4.~

0,4 др.арк.

І для сім"ї, і на ринок (в співавторстві) // Тваринництво України.-1988. №10.-0,4 др.арк.

Завітайте в Лісоводи (в співавторстві) //Соціалістична культура. 1988.№12.-0,2 др.арк.

ЬО-річчя МГС (в співавторстві) ЦуШ.-1988.№11.-0,6 др.арк.

100-річчя М.О.Озерного (в співавторстві) //Кукурудза і сорго.-

1990.Ш.-0,4 др.арк. (на рос. мові).

Відважний працею, талантом (в співавторстві) //Сільські обрії.-

[990.116.-0,5 др.арк.

Де ж знайти наречену? /Земля і люди України.-1995.К2.-О,4 др.арк.

Подвиг села / земля і люди У країни. -1995. Ш. -0,4 др.арк.

Звитяжна доля / Земля і люди У країни. -1995. Ш. -0,4 др.арк,

Подвиг тваринників України / Тваринництво У країни. -1995.-3,3 др.арк.

Сільська молодь Хмельниччини.1950-1990 роки // Поділля і Волинь { контексті історії українського національного відродження. Науковий збірник.-Хмельницький.,1995.-0,3 др.арк.

Тези:

•Молодіжна політика колгоспу імені Ілліча Старокостянтшівського району Хмельницької області Ц У Всеукраїнська конференція "Розви-гок історичного краєзнавства в контексті національного і культурного відродження України". Тези доповідей та повідомлень.-Київ-Ка-и"янець-Подільський.,1991.-0,2 др.арк.

Людина високого обов"язку // Духовні витоки Поділля: творці історії краю. Частина І. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 9-ІІ вересня 1994 р. м.Кам"янець-Подільський.-Хмельницький. ,1994.-0,4 др.арк.

М.А.Марцун - людина трудової слави /Житомир в історії Волині і України. Тези Всеукраїнської наукової краєзнавчої конференції.-Жи-гомир.,1994.-0,4 др.арк.

Соціальний розвиток села і закріплення молоді в еільськогосподар-зькому виробництві І Південь У країни і складання української державності: історія і сучасність. Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції 26-27 травня 1994 р. м.Одеса. Частина X (секції 1,2).-Одеса.,1994.-0,3 др.арк.

Grigorenko A. P. Youth Participation in Agriculture of Ukraine-. Problems. Leasons. (1960 - 1980>s).

Thesis for the Degree of Doctor of Historical Scienccs on speciality 07.00.01. - hist «ту of Ukraine, the Institute of the History of Ukraine of the National Academy of Sciences (HAS) of Ukraine, Kiev, 1995.

The manuscript of the thesis is submitted in which for the first time in historiography the topical problems of preparing young people for labour in agricultural production, organization of labour of the rural youth, the forms and methods of their participation in agrarian production are analysed. It is .

determined that the participation of young people in this branch of economy could have been of greater importance if the state had pursued a distinct and consistent agrarian policy. Some recommendations aimed at the activi-zation of youth labour in agriculture_are proposed.

-Григорєнко АЛ1. Участие молодежи в сельскохозяйственном производстве Украины: Проблемы. Уроки. (І960-І9В0-Є гг.).

Диссертация на. соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины, Институт истории Украины НАН Украины, Киев, 1995.

Защищается рукопись диссертации, в которой впервые в историографии проанализированы актуальные проблемы подготовки молодежи к труду в сельскохозяйственном производстве, организация труда сельской молодежи, формы и методы ее участия в аграрном производстве. Установлено, что участие молодежи в этой отрасли экономики могло бы иметь еще большее значение, если бы государство имело четкую и последовательную аграрную политику. Предлагаются некоторые рекомендации, направленные на активизацию труда молодежи в сельском хозяйстве.

Ключові слова:

Сільська молодь, професійна майстерність, сільськогосподарське виробництво, цілорічна зайнятість, аграрна політика.